Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів

Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів

Зміст

Вступ

. Теоретичні основи аудиту операцій з обліку матеріалів

.1 Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів

.2 Методика проведення аудиту операцій з обліку матеріалів

.3 Основні порушення в обліку операцій з обліку матеріалів

. Аналіз облікової та фінансової діяльності підприємства ПАТ «АГРОНИВА»

.1 Організаційна та економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

.2 Експертна діагностика фінансового стану та звітності підприємства

.3 Організація обліку та внутрішнього контролю операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»

. Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів на ПАТ «АГРОНИВА»

.1 Планування, організація та проведення аудиторської перевірки операцій з обліку матеріалів

.2 Аудиторське досьє по перевірці операцій з обліку матеріалів ПАТ «Агронива»

.3 Складання підсумкової документації та рекомендації щодо поліпшення діяльності підприємства

.4 Аудиторська консультація

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують матеріали, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Матеріали займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки матеріали є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу і аудиту матеріалів.

Для забезпеченості підприємства матеріалами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання матеріалів. В цьому полягає актуальність проведення якісного аудиту матеріалів.

Мета курсової роботи - опанування базових теоретичних знань та набуття практичних навичок з організації та методики проведення аудиту (незалежної перевірки систем обліку, внутрішнього контролю і фінансової звітності) та виконання інших видів аудиторських послуг (супутніх робіт).

Для досягнення поставленої мети визначено завдання дипломної роботи:

теоретичної частини - в логічній послідовності, змістовно описати теоретичні та організаційні питання проведення аудиту; виявити проблемні питання, підходи фахівців до вирішення таких питань; визначити методику проведення аудиту з зазначеної теми;

практичної частини - дати аналіз облікової та фінансової діяльності підприємства, а також провести аудиторську перевірку операцій з обліку матеріалів, а саме:

вивчити теоретико-методологічні засади обліку та аналізу матеріалів на підприємстві;

надати загальну характеристику підприємства та провести експертну діагностику фінансово-економічного стану досліджуваного підприємства;

розкрити особливості формування системи обліку матеріалів на досліджуваному підприємстві;

виконати аудиторську перевірку операцій з обліку матеріалів на досліджуваному підприємстві, зробити висновки, надати рекомендації.

Об’єктом дослідження є аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів ПАТ «Агронива» Гуляйпільського району, Запорізької області.

Предметом дослідження є організація і методика аудиторської перевірки операцій з обліку матеріалів.

Інформаційною базою роботи стали нормативно-правові акти України, наукові праці вітчизняних вчених-економістів, періодична література, а також фінансова звітність підприємства та дані бухгалтерського обліку операцій з матеріалами ПАТ «Агронива».

Методи, процедури і прийоми використані в процесі дослідження: перевірка, спостереження, опитування та підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури, інвентаризація, контрольний замір, експертна оцінка, спостереження на місцях, зустрічна перевірка документальних даних, техніко - економічні розрахунки, нормативна перевірка, взаємного контролю операцій.

У курсовій роботі використана фінансово-статистична звітність, річний звіт та інші фінансові документи ПАТ «Агронива» Гуляйпільського району, Запорізької області за 2010 - 2012 роки.

1. Теоретичні основи аудиту операцій з обліку матеріалів

.1 Нормативно-правова база аудиту операцій з обліку матеріалів

Аудиторська діяльність регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про аудиторську діяльність» [1], іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту.

Відповідно Закону України «Про аудиторську діяльність»:

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб’єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах і відповідності вимогам законів України, положень(стандартів) бухгалтерського обліку та інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) відповідно вимогам користувачів [15].

Відповідно Міжнародних стандартів аудиту:

Аудит. Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.

Формуючи аудиторську думку, аудитор має отримати достатні відповідні аудиторські докази, щоб бути спроможним зробити висновки, на яких ґрунтується така думка. Думка аудитора підвищує довіру до фінансових звітів завдяки наданню високого, але не абсолютного рівня впевненості.

Державний фінансовий аудит - різновид державного фінансового контролю, який складається з перевірки та аналізу фактичного стану справ відповідно законного і ефективного використання державних або комунальних грошових коштів та майна, інших активів підприємства, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Предмет аудиту та аудиторських послуг слід розглядати в двох аспектах:

направленість аудиторської діяльності;

направленість аудиторської діяльності розглядається в минулому, теперішньому та майбутньому.

Виходячи з цього предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, які знаходяться в сфері аудиторської оцінки.

Якщо проводиться аудит економічних характеристик діяльності підприємства, предметом аудиту будуть господарські процеси та явища, точніше кількісні характеристики стану економічних об’єктів - обсяг ресурсів і продукції, прибуток, фінанси.

На думку Дорош Н.І. предметом аудиторської перевірки є факти, які відображені у фінансових звітах [17].

На думку Усача Б.Ф предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку та звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства. Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки [14].

На думку Кулаковської Л.П предметна область аудиту - це вся інформація, яка досліджується аудитором з метою формування ним думки щодо повноти, достовірності та законності відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів [19].

На думку Бутинця Ф.Ф. предметом аудиту є відображені в документах процеси і явища діяльності підприємства з точки зору їх законності, достовірності та доцільності [15, с. 14].

Виходячи із завдань аудиту предмет аудиту - дослідження економічних, організаційних, інформаційних характеристик суб’єктів господарювання.

Предмет аудиту конкретизується його об’єктами.

Об’єкти аудиту - окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, стан якої може бути оцінено кількісно та якісно. Класифікація об’єктів аудиту забезпечує розуміння предмету аудиту [15]. Класифікація об’єктів аудиторської діяльності наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація об’єктів аудиторської діяльності

Сукупним об’єктом аудиту можна назвати документально зафіксовану наявність та рух активів підприємства та джерел їх формування.

Визначення об’єктів аудиту залежить від завдань, поставлених перед аудитором.

Матеріали є однією з найважливіших складових собівартості продукції, робіт, послуг (матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції). Від правильності ведення обліку матеріалів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, збереження самих матеріалів, правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість). Тобто від об’єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних з рухом матеріалів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

Виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту матеріалів є висловлювання аудиторів думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків матеріалів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативних документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам [1].

Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту матеріалів, необхідно пам’ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

Згідно з ЗУ «Про аудиторську діяльність» поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам [19]. Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої інформації щодо матеріалів аудитору необхідно виконати такі завдання:

- перевірити правильність визнання матеріалів активами суб’єкта господарювання;

-   перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки і обліку матеріалів;

-         встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки;

          оцінити стан внутрішнього контролю;

          встановити чи здійснюється контроль за матеріалами;

          перевірити чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення господарських операцій;

          встановити чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов’язаних з витрачанням матеріалів;

- організація складського господарства;

достовірне визначення первісної вартості матеріалів;

визначення умов переоцінки матеріалів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

розкриття інформації про матеріали у примітках до фінансової звітності [19].

Загальне визначення завдання аудиту матеріалів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів відносно залишків і руху матеріалів.

Джерела інформації аудиту матеріалів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух матеріалів. Для узагальнення інформації про наявність, рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначені бухгалтерські рахунки класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух матеріалів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». У ході аудиту використовуються акти ревізії та перевірок матеріалів, складені відповідними контролюючими органами, і також інформація одержана в ході аудиту.

Предметна область дослідження матеріалів включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

2.       Облікову політику з питань обліку матеріалів.

.         Договори з МВО.

.         Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення БО матеріалів (Журнал обліку надходження вантажів, довіреність, прибутковий ордер, товарно-транспортна накладна, акт про приймання матеріалів, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, реєстр приймання-здачі документів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, лімітно-забірна картка, накладна на відпуск матеріалів на сторону, акти списання).

.         Регістри зведеного синтетичного обліку.

.         Місця збереження матеріалів.

.         Технологічний процес виробництва.

З внутрішніх нормативних та загальних документів клієнта, можна одержати інформацію про: підприємство, його діяльність, перелік матеріалів. Особлива увага приділяється вивченню наказів про проведення заходів внутрішнього контролю - ревізій та інвентаризацій. Вивчення договорів із матеріально відповідальними особами дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства у роботі з цією категорією працівників. Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів дотримується підприємство з питань оцінки матеріалів, їх переоцінки та методів вибуття матеріалів.

Аудитор у процесі свого дослідження повинен чітко відслідковувати інформаційні потоки, пов’язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

Перед аудитором, який проводить аудит матеріалів, постає завдання: встановити й підтвердити аудиторським висновком дотримання суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства, яке регулює бухгалтерський та податковий облік з цього питання. Тому аудитор повинен дотримуватись нормативних документів, що регулюють господарські операції з матеріалів, яких є досить багато, крім того вони часто змінюються та є особливими для окремих суб’єктів господарювання. А саме:

. П(с)БО 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р.(зі змінами і доповненнями) - регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов'язаних із рухом матеріалів [7].

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до нього, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту). Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту). Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

. План рахунків БО активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №892/4185 - визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності та Інструкція до плану рахунків [8].

Інструкцією до плану рахунків передбачено рахунок 20 «Виробничі запаси» для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (рахунок 201) (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів (рахунок 205), запасних частин (рахунок 207), матеріалів сільськогосподарського призначення (рахунок 208), палива (рахунок 203), тари й тарних матеріалів (рахунок 204), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (рахунок 202). За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів (з змінами і доповненнями) - визначає порядок проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків матеріалів [4].

Інвентаризація - це перевірка в натурі наявності та стану матеріальних цінностей та вкладень підприємства, розрахунків та зобов'язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

У наказі про інвентаризацію вказуються строки її початку та закінчення. До початку проведення інвентаризації у присутності комісії матеріально відповідальна особа складає звіт

про рух матеріальних цінностей і разом з документами здає його в бухгалтерію; дає комісії розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і видаткові документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені їй, знаходяться у приміщенні складу або в інших місцях (вказується де).

Наявність цінностей при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру у порядку їх розміщення у певному приміщенні. Цінності, що зберігаються у непошкодженій упаковці, інвентаризують шляхом підрахунку кількості упаковок, з частковою вибірковою перевіркою їх вмісту.

Інвентаризація має проводитися у присутності матеріально відповідальних осіб. Результати інвентаризації комісія відображає в описах, які разом з актом або протоколом передають керівнику підприємства для затвердження і наступного відображення в бухгалтерському обліку.

В описи заносяться найменування і кількість цінностей, а за необхідності дається характеристика їх стану. На кожній сторінці в кінці опису підраховують підсумки шляхом додавання у натуральних вимірниках (штуки, кілограми, метри тощо), записують їх словами і підписуються члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальна особа.

Для оформлення наслідків інвентаризації застосовуються типові форми документів. Вони можуть бути заповнені від руки або засобами обчислювальної техніки. У цих документах не допускаються помарки і підчистки. Помилки виправляють шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення мають бути підтверджені підписами членів комісії та матеріально-відповідальної особи.

Результати інвентаризації з пропозиціями щодо врегулювання інвентаризаційних різниць відображаються у протоколі комісії та акті.

Для визначення результатів інвентаризації складають порівняльні відомості. У них включають цінності, за якими встановлені відхилення від даних обліку.

За лишками, нестачами і псуванням цінностей інвентаризаційна комісія повинна мати письмові пояснення відповідальних працівників.

Протокол інвентаризаційної комісії має бути розглянутий у 5-денний строк і затверджений керівником підприємства або органом, який призначив інвентаризацію.

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

. Податковий кодекс України - визначає порядок нарахування податкового кредиту і податкового зобов’язання.

Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів» від 21.06.96 р. №193 - визначає типові форми первинних документів при ведені складського обліку матеріалів [12].

Картка складського обліку - в ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер складу, стелажу, комірки; номер запису; одиницю виміру; марку, сорт матеріалу; облікову ціну, номенклатурний номер; найменування матеріалу; дата запису; номер документа; порядковий номер запису згідно зі складською картотекою; від кого отримано або кому відпущено; прибуток, видаток та остача запасів; контроль (підпис, дата). Даний документ заповнюють до кінця.

Накладна - застосовується для обліку руху матеріалів в середині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії. В даній накладній зазначають такі реквізити: підприємство; вид операції; цех, відділ, склад-відправник; склад, об’єкт-отримувач; шифр затрат; номер накладної; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (відправлено, прийнято); ціна; сума; порядковий номер запису по складській картотеці; особа, яка здала, дозволила та прийняла матеріали.

Лімітно-забірні картки - використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) - споживачу матеріалів, другий - складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу - представник цеху (дільниці).

Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосередньо в картках складського обліку. В цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають характеру бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в самій картці. Представник цеху при одержанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці розписується комірник.

По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складається.

Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства (організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених.

При цьому виписується акт-вимога (форма № М-10).

Зміна ліміту здійснюється тими ж особами, яким надано право його встановлення.

Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів, які позначені в лімітно-забірній картці. Комірник відмічає в лімітно-забірній картці дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Здача складом лімітно-забірних карток в бухгалтерію здійснюється після використання ліміту.

. Нормативні документи про поставки продукції виробничо-технічного призначення - визначає договірні відносини між підприємствами та покупцями виробничо-технічного призначення. Допомагає аудитору у визначені доцільності придбання продукції та її використанні, дотримання правил приймання за кількістю і якістю.

Прибутковий ордер - призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальника, або з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичний та синтетичний обліку надходження запасів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальників, а також при оприбуткуванні запасів переробки.

В прибутковому ордері зазначається: назва постачальника та одержувача; дата; вид операції; склад на який оприбутковують запаси; кореспондуючий рахунок; номер по порядку; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість( згідно з документами та фактично прийнятими); ціна; сума; номер по порядку запису згідно з складською картотекою; підпис та реквізити особи, що прийняла запаси.

Податкова накладна - виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В ній зазначаються такі реквізити: дата виписки податкової накладної; порядковий номер; продавець та покупець, їхні індивідуальні податкові номер, місце знаходження, номери телефонів, номери свідоцтв про реєстрацію платників податку; умова продажу; форма проведених розрахунків; дата відвантаження; номенклатура поставки товарів продавця; одиниця виміру; кількість; ціна без ПДВ; обсяг продажу без ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками; загальна сума коштів, що підлягає оплаті; ПДВ; загальна сума з ПДВ; підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну; підписи і прізвища: директора, головного бухгалтера і платника ПДВ; печатка продавця; дата отримання податкової накладної; підпис посадової особи покупця.

Довіреність - це бланк суворої звітності, і дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. В довіреності зазначають такі реквізити: її номер; адреса підприємства - одержувача, його назва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; підприємство-платник і його адреса, рахунок МФО, назва банку; по яке число дійсна; дата видачі; кому видано (посада, ПІБ); документ, що засвідчує особу, серія, номер, дату видачі і ким виданий; які цінності має отримати.

Рахунок-фактура - є підставою для прийняття покупцем пред’явлених продавцем товарів (робіт, послуг), майнових прав (включаючи комісіонера, агента, які здійснюють реалізацію товарів (робіт, послуг), майнових прав від свого імені) до відрахування або відшкодування з бюджету відповідних сум ПДВ.

Рахунок-фактура повинен бути складений у двох примірниках (перший - покупцю, другий - продавцеві) і виставлений покупцеві не пізніше п’яти днів з дати відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг).

Товарно-транспортна накладна - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку. Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

7. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., із змінами і доповненнями [1].

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам.

Загальне визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів.

Джерела інформації аудиту виробничих запасів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух виробничих запасів. Для узагальнення інформації про наявність, рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначені бухгалтерські рахунки класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». У ході аудиту використовуються акти ревізії та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, і також інформація одержана в ході аудиту.

.2 Методика проведення аудиту операцій з обліку матеріалів

Залежно від аудиторського дослідження, завдань, передбачених договором та власних можливостей аудитор на свій розсуд обирає методику проведення аудиту виробничих запасів. Основна мета обраної методики зводиться до встановлення об’єктивної істини про досліджуваний об’єкт.

Проводити суцільну перевірку недоцільно - це потребує великих матеріальних і трудових затрат. Тому бажано перевірити й оцінити систему внутрішнього контролю та обліку на підприємстві, залежно від отриманих результатів, розширювати сукупність досліджень чи навпаки, довіритися даним клієнта і провести лише деякі перевірочні процедури, щоб підтвердити довіру до інформації системи внутрішнього контролю.

Вивчення й оцінка внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку матеріальних цінностей потребує проведення тестування, в результаті якого можна вивчити слабкі і сильні сторони об’єкта дослідження і воно дає можливість вибрати спосіб організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований.

Аудитори як правило проводять вибіркову перевірку операцій з обліку матеріалів, яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.

Згідно МСА 200 «Планування аудиту» були закладені методичні рекомендації щодо планування діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт.

В процесі планування складають два основних документи:

. Загальний план.

. Програму перевірки.

Найголовнішою вимогою до сучасного аудиту є його обов’язкове планування. Такі науковці як С.Ф. Голов, С.Я. Зубілевич зазначають, що планування - це визначення засобів для досягнення цілей аудиту.

Під час планування використовується наступна інформація:

умови договору;

складаються і заповняються анкети оцінки ризику;

нормативно-правові документи, що регулюють аудит;

наявність аудиторських доказів;

рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

облікова інформація підприємства;

визначений рівень ризику та суттєвості.

План розробляється таким чином, щоб у ньому визначався час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані відображається перелік і обсяг виконаних робіт, строки виконання, процедури, що здійснюється аудитором.

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту - це документ, який містить завдання аудиту для конкретного об’єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань (обсяг та термін їх виконання) [14].

Залежно від обраного способу організації перевірки аудитор складає програму перевірки, де встановлює перелік аудиторських процедур які б дали змогу:

1. Встановити достовірність первинних даних БО щодо фактичної наявності та руху матеріальних цінностей.

2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку матеріалів у зведених документах та реєстрах.

. Перевірити правильність ведення обліку матеріалів відповідно до чинних законодавчих і нормативних актів, облікової політики суб’єкта господарювання.

. Перевірити стан збереження матеріальних цінностей у суб’єкта господарювання.

5. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб’єкта господарювання, які залежать від достовірності, повноти, й своєчасності відображення господарських операцій, пов’язаних із рухом запасів.

При перевірці облікової політики критеріями оцінки будуть виступати, у першу чергу, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П(с)БО 9 «Запаси» і П(с)БО 16 «Витрати».

Зокрема необхідно встановити відповідність визнання, класифікації, оцінки, переоцінки нормам вищеназваних документів.

При здійсненні аудиту матеріалів доцільно застосовувати такі прийоми і способи перевірки, як інвентаризація, контрольне порівняння, зіставлення документальних даних, зустрічна перевірка, арифметична перевірка, перевірка правильності розрахунку норм природних втрат тощо. Послідовність аудиту товарно-матеріальних цінностей наведена на рис.1.1.

Аудит надходження матеріальних цінностей здійснюється за двома напрямами:

. Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.

Рис. 1.1. Алгоритм аудиту товарно-матеріальних цінностей

2. Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.

У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві (рисунок 1.2).

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:

спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;

перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки;

вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;

отримувати пояснення з приводу значних відхилень матеріалів з даними бухгалтерських записів;

перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:

до інвентаризації;

під час інвентаризації;

після закінчення інвентаризації.

Рис. 1.2. Аудит інвентаризації надходження матеріальних цінностей

До проведення інвентаризації аудитор перевіряє чи на підприємстві чітко організовано складське господарство та контрольно-пропускна система.

Аудитором було здійснено процедури перевірки таких фактів:

як здійснюється охорона об’єкта;

як укладені та чи правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;

чи створені умови матеріально відповідальним особам для забезпечення збереженості матеріалів, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;

чи є в наявності ваговимірювальні пристрої;

чи існує контроль за порядком ввезення і вивезення матеріальних цінностей.

Під час проведення інвентаризації аудитор спостерігає за роботою інвентаризаційної комісії. А також аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу аудитор звертає на номери, марки назви, оскільки тут найчастіше виявляється заміна. Аудитор звертає також увагу на перевірку подій після складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду [17].

У рамках другого напряму аудиторської перевірки аудитор здійснює документальну перевірку операцій з матеріалами в такій послідовності:

. Перевірка правильності оцінки матеріальних цінностей при надходженні, придбанні.

При проведенні такої перевірки аудитор враховує те, що в синтетичному обліку придбання запасів може здійснюватись в оцінці за фактичною вартістю або за обліковими цінами (за нормативною собівартістю).

При перевірці руху матеріалів аудитор перевіряє правильність їх оприбуткування. Неповне оприбуткування призводить до утворення не відображених в обліку залишків. Тому порівнюють дані прибуткових ордерів з даними супровідних документів постачальників (накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо).

. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для нього аудитор перевіряє:

чи дотримуються на підприємстві порядок приймання та оформлення документів з приймання запасів;

чи повністю оприбутковані матеріали, зазначені в документах постачальника;

чи відповідає якість матеріалів, що визначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку матеріалів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків-фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.

Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків-фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі матеріали оприбутковані.

Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження матеріалів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування матеріалів або неповне їх оприбуткування [19].

Перевіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складанню, порівняти дані документів з оплати даними документів на оприбуткування запасів.

. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей, перевіряється наявність їх реєстрації з обліку виданих довіреностей.

Дата видачі довіреностей дає можливість визначити її термін дії. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.

. Вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф «Відмітка про виконання довіреностей» в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження матеріалів на склад підприємства. При цьому звертається увага на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей.

Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей.

. Перевірка достовірності відображення руху матеріалів в бухгалтерському обліку. В ході такої перевірки аудитор вирішує такі питання:

як обліковується надходження запасів на складах та інших об’єктах;

чи не було фактів не оприбуткування (повного або часткового), матеріалів, що надійшли;

чи не приховують недостачі матеріалів різними необґрунтованими проводками.

Для з’ясування вище перелічених питань важливе значення має аналіз первинних документів з обліку матеріальних цінностей за місцями зберігання.

Результати проведених аудиторських процедур аудитор оформляє у вигляді робочих документів.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання застосовується один із обраних методів.

При списанні матеріальних запасів на виробництво продукції можливі випадки завищення списаної вартості, що призводить до завищення собівартості продукції, збільшення обсягу валових витрат, а також викривлення результатів господарської діяльності підприємства. Аудит даної ділянки передбачає застосування таких прийомів контролю, як контрольний запуск сировини на виробництво, підрахунок, нормативне порівняння тощо.

При проведенні аудиту операцій щодо переміщення та вибуття матеріальних запасів перевіряють записи в Книгах (регістрах) складського обліку; порядок відпуску матеріальних запасів зі складу підприємства; нормування запасів; виявляють випадки понаднормового відпуску матеріальних запасів на виробництво; а також випадки списання нестач матеріальних запасів понад норми природних втрат на витрати виробництва; встановлюють відповідність фактичного витрачання (використання) запасів даним бухгалтерського обліку; з'ясовують наявність випадків обважування або відпуску на виробництво сировини та матеріалів пониженої якості або прострочених матеріалів; встановлюють, чи носить використання запасів цільовий характер.

Загальним підходом до перевірки витрачання матеріальних запасів є порівняння обсягів виготовленої продукції чи виконаних робіт, норм витрачання матеріальних запасів на одиницю виготовленої продукції (наданої послуги) та фактичного списання матеріальних запасів.

.3 Основні порушення в обліку операцій з обліку матеріалів

Контроль за станом матеріалів - це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення з метою виявлення відхилень від норм запасів і прийняття оперативних заходів до ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом матеріальних цінностей обумовлена підвищенням витрат в разі виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами.

Можливі порушення, що виникають під час обліку операцій з обліку матеріалів на підприємстві представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Можливі порушення та їх вплив на достовірність інформації

Своєчасний і всебічний контроль сприяє збереженню та ефективному використанню матеріальних цінностей. Він дає змогу не тільки вчасно виявити недоліки в системі обліку запасів та їх використанні, але й допомагає виявити невикористані резерви в системі здійснення нормування і використання матеріальних цінностей в сучасних умовах невизначеності ринкового середовища.

2. Аналіз облікової та фінансової діяльності підприємства ПАТ «АГРОНИВА»

.1 Організаційна та економічна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

Публічне акціонерне товариство «Агронива» було створено 15 березня 2000 року шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького для здійснення господарської діяльності відповідно до Законів України «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні».

Публічне акціонерне товариство «Агронива» є правонаступником прав і обов’язків колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького

Місцезнаходження товариства: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Леніна 34.

Товариство є юридичною особою - суб’єктом господарювання.

Метою діяльності товариства є: здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності в порядку і на умовах, які визначені чинним законодавством України, шляхом використання майна товариства, з метою отримання прибутку.

Товариству належить 5513 га площі сільськогосподарських угідь, з них рілля - 5513 га, займається такими галузями:

-        рослинництво;

-        тваринництво;

-        промислове виробництво;

-        допоміжні виробництва,

-        машино-тракторний парк.

До виробничих підрозділів галузі рослинництва належать:

          олійниця;

          млин;

          механізований тік;

До виробничих підрозділів тваринництва входять:

          Своноферма № 1;

          Молочно-товарна ферма № 3( на фермі знаходиться не тільки велика рогата худоба, товариство утримує коней).

До промислових виробництв належать:

          хлібопекарня (хлібо-булочні вироби);

          макаронний цех ( переважно виробляють для закладу освіти);

          їдальня ( для працівників товариства та найманих працівників).

На території села розташований торговий центр «Торговий дім», який належить підприємству, але в даний момент здається в оренду.

До допоміжних виробництв належать:

          ремонтна майстерня;

          плотницька майстерня;

          автопарк.

Машино-тракторний парк включає:

          Механізований загін № 1;

          Механізований загін № 2.

Наявне виробниче обладнання (трактори, комбайни, устаткування) знаходиться у відмінному стані, оскільки робітники товариства, які працюють з технікою дотримуються всіх правил експлуатації та у визначений строк проводиться технічний огляд обладнання.

Клімат у цьому районі помірно-континентальний зі спекотним літом, сніжною. Але теплою зимою, характеризується недостатньою вологістю повітря. Середня температура липня + 27 °C, січня - 13 °C. Максимум опадів буває влітку. У травні квітні суховії. На рік припадає в середньому 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм.

Відстань до залізничної дороги від підприємства становить 3 км. Відстань від районного центру 22 км.

Основним економічним показником, що характеризує спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, є структура реалізованої продукції, і, питому вагу продукції головною галузі, що відбиває рівень спеціалізації.

Можна зробити висновки, що господарство спеціалізується на випуску та реалізації продукції рослинництва (рис. 2.4). Це можна пояснити підвищенням цін реалізації продукції рослинництва. Так у 2009р. обсяг реалізації продукції рослинництва склав 75,73%, відповідно тваринництва - 22,8%; у 2010р. обсяг зріс до 80,37%, а реалізація тваринництва скоротилася до 19,12%, у 2011р. спостерігаємо скорочення обсягу реалізації рослинництва до 66,27% та підвищення реалізації тваринництва до 33,23% за рахунок збільшення майже у 3 рази реалізації мяса свиней.

Частка продукції рослинності у загальній структурі реалізації у 2010р. збільшується порівняно з 2009р. з 11817,7 тис.грн. або 75,73% до 14669,4 тис.грн. або 80,37%. У 2011р. обсяг реалізації збільшується на 1282,3 тис.грн. відносно до 2009р., за рахунок зростання реалізації соняшника на 7,45% та іншої продукції рослинництва на 4,72%. У 2011р. обсяг реалізації продукції рослинництва скорочується на 1469,0 тис.грн. або на 14,1% завдяки зниженню реалізації соняшника на 10,46% та іншої продукції рослинництва на 4,64%.

Значення основних економічних показників, що характеризують ПАТ «Агронива» наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1. Основні економічні показники

Аналізуючи основні економічні показники можна зробити наступні висновки. Стосовно основних показників, валова продукція у порівняльних цінах збільшилася на 43,4%, що становить 8043,6 тис. грн.,а товарна продукція в обсязі збільшилась на 44,6%, що становить 7878,6 тис. грн. Значно скоротилась вартість основних виробничих фондів на 4437,5 тис. грн., що складає 93,6% та оборотних засобів вартість збільшилась на 766 тис. грн, що становить 62,8%. Кількість працівників скоротилась на 4,1 %.

Скоротилося поголів’я тварин. Поголів’я свиней збільшилося на 9 голів, що становить 11%, проте поголів’я корів скоротилося на 15,4%, а ВРХ на 28%.

.2 Експертна діагностика фінансового стану та звітності підприємства

Значення аналізу фінансових результатів полягає в тому, що він є необхідною умовою ефективного управління доходами і витратами підприємств із метою збільшення прибутку та підвищення рентабельності.

Основним інформаційним джерелом для аналізу формування, динаміки та структури показників фінансових результатів за видами діяльності є форма №2 «Звіт про фінансові результати».

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі № 2 «Звіт про прибутки і збитки». До них відносяться:

прибуток (збиток) від реалізації продукції;

прибуток (збиток) від іншої реалізації;

доходи і витрати від позареалізаційних операцій

балансовий прибуток;

оподатковуваний прибуток;

чистий прибуток та ін..

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них є показники прибутку, яка в умовах переходу до ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. За рахунок прибутку виконуються також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями.

Таким чином, показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя.

Дані для проведення вертикального та горизонтального аналізу наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Аналіз фінансових результатів діяльності ПАТ «Агронива»

Як видно з таблиці 2.1, основною складовою балансового прибутку ПАТ «Агронива», протягом 2010-2012 років, була виручка від реалізації. Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у 2011р. зросла на 4784,0 тис.грн або на 22,07% відповідно до 2010р., але у 2012р. у порівнянні з 2011р. спостерігається повільніше зростання виручки, а саме на 4660,0 тис.грн. або на 17,61%.

З даних табл.1.1 також видно, що балансовий прибуток у 2011 р. зріс в порівнянні з 2010 р. на 713,0 тис.грн або на 12,43%, а у 2012 р. зріс на 5915,0 тис.грн. або на 91,75% відповідно у порівнянні з 2011 р. Зростанню балансового прибутку в 2011 р. сприяло збільшення валового прибутку на 1563,0 тис.грн. або на 33,43% у порівнянні з 2010р., у 2012 р. - збільшення валового прибутку на 2063,0тис.грн. але у відносносному значенні його частка зменшилася до 32,64% відповідно до 2011 р.

Чистий прибуток підприємства в 2011 році збільшився порівняно з 2010 р. на 713,0 тис. грн. або на 12,53% у 2012 р. спостерігається значний ріст чистого прибутку, так порівняно з 2010р. чистий прибуток зростає на 6671,0 тис.грн. (12362,0 - 5691,0) або на 117,22% (12362,0/5691,0х100%-100), порівняно з 2011р. зростання відбувається на 5958,0 тис.грн. або на 93,04

Також збільшуються інші операційні доходи підприємства. На кінець 2011 р. їх вартість збільшилася на 543,0 тис.грн. або на 9,35%, на кінець 2012 р. їх сума досягла 8562,0 тис.грн., тобто збільшилася на 2211,0 тис.грн. або на 34,81% порівняно з 2011 р.

Адміністративні витрати та витрати на збут на кінець 2012 р. скорочуються. Так, при зростанні адміністративних витрат у 2011р. на 223,0 тис.грн. або на 9,68% порівняно з 2010р., у 2012р. порівно з 2011р. їх сума знижується на 454,0 тис.грн. або на 17,97%. Зниження витрат на збут у 2012 р. досягло 68,0 тис.грн. або 9,88% відносно 2011 р.

Загальна сума інших операційних витрат у 2011р. зросла на 1350,0 тис.грн. або на 60,62% порівняно з 2010р., а у 2012р. спостерігається зниження на 1014,0 тис.грн або на 29,35% відносно 2011р.

Таким чином, завдяки зростанню виручки ПАТ «Агронива» за підсумками 2012 р. до 31121,0 тис. грн. з 26461,0 тис. грн. в 2011 р. (зростання на 17,61%), чистий прибуток фірми в 2012 році зріс до 12362,0 тис.грн.

Можна зробити висновок, що загальний фінансовий результат зріс на 3346,9 тис.грн. відносно 2010р. та на 1795,2 відносно 2011р. Фінансовий результат від реалізації озимої пшениці у 2012р. збільшився на 1201,9 тис.грн. відносно 2010р. та на 817,9 тис.грн. відносно 2011р., зниження прибутку відбулося при реалізації ячменя ярого на 196,9 тис.грн. відносно 2010р. та на 2,1 тис.грн. відносно 2011р., скоротився прибуток від реалізації кукурудзи на зерно, фінансовий результат від реалізації соняшника значно збільшився, так у 2012р. його сума зросла на 2937,0 тис.грн. відносно 2010р. та на 1227,7 тис.грн. відносно 2011р.; прибуток від реалізації м'яса свиней скоротився на 851,9 тис.грн. відносно 2010р. та на 276,0 тис.грн. відносно 2011р.; прибуток від реалізації м'яса ВРХ зріс на 179,5 тис.грн. відносно 2010р. та на 126,7 тис.грн. відносно 2011р.

Таким чином, спостерігаємо поліпшення фінансових результатів діяльності ПАТ «Агронива» за аналізований період 2010-2012рр., що говорить про зростання стійкого стану підприємства.

На підставі даних звітності підприємства проводимо аналіз показників фінансового стану підприємства ПАТ «Агронива», результати якого представлені в додатку Ж. Результати та висновки за розрахунками представлено нижче.

Аналіз показників ліквідності й платоспроможності підприємства показують, що для задоволення поточних зобов’язань підприємство має достатню кількість оборотних активів, про що свідчить величина коефіцієнта покриття, який на кінець 2011 р. склав 39,6, а в кінці 2012 року - 39,7, що значно вище нормативного значення (норма 1 та більше). Це означає, що підприємство в змозі вчасно ліквідовувати свої борги. Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період зменшився на 3,4, але для підприємства це не критично, так як цей коефіцієнт значно вище нормативного значення (від 0,6-0,8), та складає 17,9 та 14,5 відповідно на кінець 2011, 2012 років, тобто підприємство має можливість сплатити поточні зобов’язання за умови своєчасного розрахунку з дебіторами.

Коефіцієнта абсолютної ліквідності в кінці 2011року склав 14,6 та зменшився на 2,5 в порівнянні з 2012роком (12,1).

Коефіцієнт рентабельності активів характеризує можливість керівництва підприємства ефективно використовувати свої активи для отримання прибутку.

Кра на 31.12.2011р. = 0,2; Кра на 31.12.2012р. = 0,3

Якщо показник рентабельності активів за звичайною діяльністю позитивний, це свідчить про те, що підприємство у 2011 р. отримало 0,2 грн. прибутку від 1грн інвестованих коштів в активи підприємства. Це позитивна тенденція, оскільки прибуток від звичайної діяльності - це джерело матеріального добробуту підприємства і його працівників. У 2012 році показник зріс і це свідчить про підвищення матеріального добробуту підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує загальний рівень прибутку, що генерований власним капіталом підприємства і визначає ступінь ефективності використання власного капіталу.

Крвк на 31.12.2011р = 0,5; Крвк на 31.12.2012р =0,3

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу у 2011-2012роках має позитивне значення, що може свідчити про можливість і достатню ефективність залучення інвестицій у підприємство. Та показники підприємства є нижчими від нормованих в даній галузі.

Коефіцієнт рентабельності реалізації відображає прибутковість підприємства.

Рр на 31.12.2011р. = 26,7% ; Рр на 31.12.2012р. = 45,1%

На даному підприємстві ми бачимо тенденцію до зростання. У 2011році підприємство отримало 26,7грн прибутку від 1грн витраченої на виробництво і реалізацію продукції. А в 2012році підприємство покращило показник, отримавши 45,1грн прибутку від 1грн витраченої на виробництво і реалізацію продукції.

Коефіцієнт рентабельності продукції характеризує ефективність реалізації продукції. Він показує скільки чистого прибутку отримає підприємство від реалізації.

Рп на 31.12.2011р = 37,4%; Рп на 31.12.2012р = 66,6%

З розрахунків ми бачимо, що у 2011 та 2012 роках підприємство отримувало прибуток.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власних джерел підприємства у загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5.

Кавт на 31.12.2011р. = 0,98; Кавт на 31.12.2012р. = 0,98

Це означає, що підприємство не відчуває дефіциту власних засобів для здійснення своєї діяльності та не залучає позикові кошти.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість (стабільність).

Фінансова стійкість - це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

З розрахунків ми бачимо, що підприємство є фінансово стійким, так як його показники у 2011 та 2012 роках склали 57,9 та 54,7 відповідно.

Коефіцієнт маневреності власними коштами показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка частина капіталізована.

Кмк на 31.12.2011р. = 0,7; Кмк на 31.12.2012р. = 0,71.

Про стабільне положення підприємства свідчать абсолютні значення коефіцієнта маневреності власних коштів, їх позитивні значення. Це показує, що підприємство в змозі забезпечити гнучкість використання власних засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

РК на 31.12.2011р. = 20968; РК на 31.12.2012р. = 30921

Так як показник має позитивне значення, це означає, що підприємство має абсолютну можливість перетворення активів підприємства в ліквідні кошти.

Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва й обігу, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку. В 2011 році такий показник мав значення 1,4 рази. В 2012році цей показник зріс до 0,7 разів, що вказує на те, що ефективність використання майна підприємства знижується за рахунок збільшення тривалості обігу оборотного капіталу.

Фондовіддача показує скільки продукції виробляється на кожну гривню основних фондів. Підвищення цього показника залежить від безлічі факторів. На даному підприємстві цей показник у 2011-2012 рр. складає 2,4, що говорить про ефективну політику керівництва на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів, коефіцієнт оборотності запасів та коефіцієнт оборотності власного капіталу на підприємстві мають тенденцію до зниження. Це є негативною тенденцією, а значить керівництву необхідно переглянути політику прийняття управлінських рішень щодо діяльності підприємства в цілому.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу на ПАТ «Агронива» складає 0,02, що є нормою в даній галузі (< 1), та підприємству необхідно намагатися зменшувати це значення.

Коефіцієнт зносу основних засобів складав 0,62 на кінець 2011 року та зменшився на 0,02 на кінець 2012 року. Це є позитивною тенденцію для підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що ПАТ «Агронива» є фінансово стійким підприємством та завдяки правильній політиці керівників щодо прийняття управлінських рішень, ПАТ «Агронива» в аналізованому періоді отримало прибуток.

Перевірка порівнянності та взаємоув’язки показників основних форм річної звітності ПАТ «Агронива» наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Перевірка показників основних форм річної звітності Балансу та Звіту про фінансові результати ПАТ «Агронива» за 2012 рік

З даної таблиці ми бачимо, що на підприємстві ПАТ «Агронива» при заповненні бухгалтерської та фінансової звітності дотримуються чинного законодавства, тому при звірці показників балансу та форми №2 порушень виявлено не було.

.3 Організація обліку та внутрішнього контролю операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об’єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням матеріальних цінностей підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов’язані з наявністю та рухом матеріалів, обліковуються до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми [20].

На підприємстві ПАТ «Агронива» бухгалтерський облік матеріалів організовують наступним чином (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Організація бухгалтерського обліку матеріальних цінностей на ПАТ «Агронива»

Наприклад, для забезпечення документування матеріалів передбачено використання ряду типових форм документів. Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису.

Надходження матеріальних цінностей на підприємство ПАТ «Агронива» може відбуватися шляхом: придбання з наступною оплатою, придбання за попередньою оплатою та придбання матеріалів підзвітною особою.

В таблиці 2.4 наведено основні бухгалтерські проведення з обліку надходження матеріальних цінностей на підприємство ПАТ «Агронива».

Таблиця 2.4. Кореспонденція рахунків при надходженні матеріальних цінностей на ПАТ «Агронива»

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємстві чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю і оперативного управління матеріальними цінностями (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Схема документообігу при надходженні матеріалів на ПАТ «Агронива»

Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також відображення у фінансовій звітності.

Розглянемо призначення та правила заповнення основних документів при надходженні матеріальних цінностей.

Прибутковий ордер - призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальника, або з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичний та синтетичний обліку надходження матеріалів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальників, а також при оприбуткуванні запасів переробки.

В прибутковому ордері зазначається: назва постачальника та одержувача; дата; вид операції; склад на який оприбутковують матеріали; кореспондуючий рахунок; номер по порядку; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (згідно з документами та фактично прийнятими); ціна; сума; номер по порядку запису згідно з складською картотекою; підпис та реквізити особи, що прийняла матеріали.

Податкова накладна - виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В ній зазначаються такі реквізити: дата виписки податкової накладної; порядковий номер; продавець та покупець, їхні індивідуальні податкові номер, місце знаходження, номери телефонів, номери свідоцтв про реєстрацію платників податку; умова продажу; форма проведених розрахунків; дата відвантаження; номенклатура поставки товарів продавця; одиниця виміру; кількість; ціна без ПДВ; обсяг продажу без ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками; загальна сума коштів, що підлягає оплаті; ПДВ; загальна сума з ПДВ; підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну; підписи і прізвища: директора, головного бухгалтера і платника ПДВ; печатка продавця; дата отримання податкової накладної; підпис посадової особи покупця.

Картка складського обліку - в ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер складу, стелажу, комірки; номер запису; одиницю виміру; марку, сорт матеріалу; облікову ціну, номенклатурний номер; найменування матеріалу; дата запису; номер документа; порядковий номер запису згідно зі складською картотекою; від кого отримано або кому відпущено; прибуток, видаток та остача запасів; контроль (підпис, дата). Даний документ заповнюють до кінця.

Довіреність - це бланк суворої звітності, і дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. В довіреності зазначають такі реквізити: її номер; адреса підприємства - одержувача, його назва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; підприємство-платник і його адреса, рахунок МФО, назва банку; по яке число дійсна; дата видачі; кому видано (посада, ПІБ); документ, що засвідчує особу, серія, номер, дату видачі і ким виданий; які цінності має отримати.

Накладна - застосовується для обліку руху матеріалів в середині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії. В даній накладній зазначають такі реквізити: підприємство; вид операції; цех, відділ, склад-відправник; склад, об’єкт-отримувач; шифр затрат; номер накладної; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (відправлено, прийнято); ціна; сума; порядковий номер запису по складській картотеці; особа, яка здала, дозволила та прийняла матеріали.

Рахунок-фактура - є підставою для прийняття покупцем пред’явлених продавцем товарів (робіт, послуг), майнових прав (включаючи комісіонера, агента, які здійснюють реалізацію товарів (робіт, послуг), майнових прав від свого імені) до відрахування або відшкодування з бюджету відповідних сум ПДВ. Рахунок-фактура повинен бути складений у двох примірниках (перший - покупцю, другий - продавцеві) і виставлений покупцеві не пізніше п’яти днів з дати відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг).

Товарно-транспортна накладна - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку. Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Синтетичний облік придбаних матеріальних запасів відбувається на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках. Підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлю), яка включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають Їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві матеріальних запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку матеріалів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

На складі для правильної організації обліку комірник на кожний номенклатурний номер запасу оформляє «Матеріальний ярлик» (ф. М-16). Це документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку запасів в розрізі їх видів комірник веде окремі документи [16] за ф. М-12 «Картка складського обліку матеріалів». В ній проводяться записи по кожному факту надходження та вибуття матеріалів. Підставою для запису в М-І2 є форми М-4 «Прибутковий ордер», «Акт про приймання матеріалів» (ф.М-7) і форма №1-ТН Товарно-транспортна накладна» по надходженню, а по видатку - «Лімітно-забірні картки» (фф. М-8, М-9, М-28а), «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів», «Акт про витрату давальницьких матеріалів (ф.М-23) і Товарно-транспортна накладна» (ф. №1-ТН).

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із складу. Підставою для відпуску матеріалів із складу у виробничі дільниці для одноразового відпуску є накладна-вимога, а для систематичного відпуску цінностей для одних виробничих одиниць лімітно-забірні картки (форми М-8, М-9, М-28, М-28а).

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують «Лімітно-забірну картку» (ф. М-8). Водночас комірник веде в себе облік відпущених на будову матеріальних цінностей у «Лімітно-забірній картці» (ф. М-28а).

Для обліку матеріальних цінностей, які поступають від постачальників по облікових цінах, ведеться журнал-ордер №6. Для обліку вибуття матеріальних цінностей через втрату своїх якостей оформляється акт на списання матеріальних цінностей.

В кінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів (ф. М-12) комірником складається (ф. М-14) «Відомість обліку залишків матеріалів на складі».

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, складає «Матеріальний звіт» (ф. М-19), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у (ф. М-13) «Реєстр приймання-здавання документів». Всі вони передаються в бухгалтерію.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [3] для забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємство ПАТ «Агронива» проводить інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряється і документально підтверджується їхня фактична наявність, стан і оцінка.

Інвентаризація - це метод суцільної (повної) або вибіркової перевірки і контролю наявності цінностей сільськогосподарського підприємства з метою встановлення їх відповідності даним бухгалтерського обліку. Вона є одним із найважливіших методів, яким забезпечується перевірка і документальне підтвердження вірогідності даних бухгалтерського обліку про наявність і стан матеріальних та нематеріальних активів, іншого майна, капіталу інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань [4].

Основними завданнями інвентаризації матеріалів є:

виявлення фактичної наявності матеріальних запасів;

підрахунок лишку або нестачі запасів шляхом порівняння фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення матеріалів, які частково втратили свою первинну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей, що не використовуються;

перевірка умов збереження матеріалів;

встановлення реальної вартості зарахованих на баланс матеріальних цінностей.

Інвентаризації поділяються на повні і часткові. При частковій інвентаризації перевіряється наявність цінностей в окремих місцях зберігання, а при повній - перевірка охоплює всі цінності господарства в цілому.

Об'єкти й періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства ПАТ «Агронива» та проводяться на підприємстві один раз на рік, крім випадків передбачених законодавством.

Для проведення інвентаризації керівником підприємства затверджується Наказ про проведення річної інвентаризації. Керівник призначає робочу комісію у складі не менше трьох чоловік при обов’язковій участі матеріально-відповідальних осіб.

До початку інвентаризації в бухгалтерії підприємства обробляють всі прибуткові і видаткові документи, які стосуються складу. Від матеріально відповідальної особи отримують розписку про те, що до всі документи здані до бухгалтерії, а матеріальні цінності оприбутковані або списані.

В картках складського обліку відображені всі операції з руху матеріалів, по кожному виду виведені залишки на день інвентаризації, первинні документи з руху запасів здаються до бухгалтерії для їх подальшої обробки.

В окремих інвентаризаційних описах повинна відображається зіпсовані, непотрібні, неліквідні запаси, а також матеріали, що надійшли або відпущені під час інвентаризації.

Для запобігання формальному проведенню інвентаризації матеріалів та підвищення її ефективності адміністрації підприємства слід розробити комплекс заходів, які передбачають застосування сучасних технологій і прийомів. Всебічне використання комп’ютерної техніки надасть змогу скоротити строки проведення інвентаризації, поліпшити якість, знизити трудомісткість робіт тощо [14].

3. Аудиторська перевірка операцій з обліку матеріалів

.1 Планування, організація та проведення аудиторської перевірки операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»

Перевіряючи операції з обліку матеріальних цінностей, насамперед, вивчається порядок їх обліку та контролю на даному підприємстві. Було виявлено, що ТМЦ надійшли на підприємство шляхом видачі довіреностей особам, які мають право на їх одержання, тому згідно з інструкцією «Про порядок видачі довіреностей» перевіряється:

1) наявність журналу виданих довіреностей;

)   наявність наказу на тих осіб, які мають право підпису довіреностей;

3)       своєчасність подання звіту з використання одержаних довіреностей.

На підставі журналу реєстрації довіреностей та первинних документів перевіряється своєчасність оприбуткування ТМЦ.

При надходженні матеріальних цінностей зіставляється назва та кількість оприбуткованих ТМЦ з даними супроводжувальних документів.

Аудит операцій щодо надходження матеріальних цінностей від постачальників починається з вивчення договорів поставки та перевіряється повнота і своєчасне їх оприбуткування на склади підприємства.

Надходження і оприбуткування матеріальних цінностей та розрахунків перевіряється по журналу оперативного обліку надходження вантажів, який ведеться на підприємстві, та Журналу-ордеру 6, платіжних вимогах, транспортних накладних і прибуткових документах та виписок установ банку. З цією метою оплачені платіжні вимоги постачальників чи платіжні доручення зіставляємо з прибутковими документами.

У разі виявлення, під час приймання матеріалів, розбіжності щодо кількості і якості асортименту порівняно з даними супровідних документів постачальника складається відповідний акт. Перевіряється законність списання нанесеного збитку на відповідні бухгалтерські рахунки, відповідальність посадових осіб у нанесених збитках. Перевіряється дотримання встановленого порядку видачі доручень на отримання ТМЦ і відпуску матеріалів за дорученнями. В процесі аудиту перевіряється правильність і повнота оприбуткування матеріальних цінностей шляхом зіставлення показників відображених у приймальних актах, з аналогічними показниками рахунків постачальників, які надійшли на підприємство. Разом з тим використовуються зустрічні перевірки первинних документів.

Під час аудиту операцій з матеріальними цінностями в дорозі встановлюється реальність і обґрунтованість сум, які рахуються за даною статтею, за регістрами синтетичного і аналітичного обліку та балансу. Перевіряється, чи не було випадків втрачених вантажів, за якими своєчасно не були подані претензії транспортним організаціям, або які надійшли, але не оприбутковані матеріали.

Під час аудиту надходжень ТМЦ перевіряється своєчасність і правильність складання первинних документів:

-   первинні облікові документи складаються на паперових носіях і містять такі реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг ГО, посади осіб відповідальних за здійснення операції, особистий підпис);

- інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на рахунках.

При відпуску матеріалів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку матеріалів, що мають однакове призначення та однакові умови використання застосовується один із обраних методів.

При списанні матеріальних запасів на виробництво продукції можливі випадки завищення списаної вартості, що призводить до завищення собівартості продукції, збільшення обсягу валових витрат, а також викривлення результатів господарської діяльності підприємства. Аудит даної ділянки передбачає застосування таких прийомів контролю, як контрольний запуск сировини на виробництво, підрахунок, нормативне порівняння тощо.

При проведенні аудиту операцій щодо переміщення та вибуття матеріальних запасів перевіряють записи в Книгах (регістрах) складського обліку; порядок відпуску матеріальних запасів зі складу підприємства; нормування запасів; виявляють випадки понаднормового відпуску матеріальних запасів на виробництво; а також випадки списання нестач матеріальних запасів понад норми природних втрат на витрати виробництва; встановлюють відповідність фактичного витрачання (використання) запасів даним бухгалтерського обліку; з'ясовують наявність випадків обважування або відпуску на виробництво сировини та матеріалів пониженої якості або прострочених матеріалів; встановлюють, чи носить використання запасів цільовий характер.

Загальним підходом до перевірки витрачання матеріальних запасів є порівняння обсягів виготовленої продукції чи виконаних робіт, норм витрачання матеріальних запасів на одиницю виготовленої продукції (наданої послуги) та фактичного списання матеріальних запасів.

Підготовчий етап аудиту включає перелік документів: лист-замовлення, лист-згода, договір на проведення аудиту.

Укладанню договору на надання аудиторських послуг, передує відправлення підприємством Листа-пропозиції (Додаток З) та Листа зобов’язання (Додаток К).

Лист зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.

У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику не виявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором і замовником. Договір є основним документом, що свідчить про факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем на проведення аудиторської перевірки (Додаток Л).

Планування на підприємстві складається з таких основних документів: загальний план та програма. План складається з трьох етапів: попередній, основний та заключний.

У попередньому етапі відбувається укладання договору на проведення аудиту, знайомство з бізнесом клієнта, розраховується суттєвість на основі проведеного тестування та планується аудиторська перевірка.

В основному етапі проводиться аудит на підприємстві згідно з договором. Цей етап включає вивчення, оцінку, тестування системи внутрішнього аудиту (контролю), підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку та здійснюються заключні процедури.

Заключний етап проводиться на основі збору всієї інформації, яка систематизується та аналізується.

На цьому етапі складається аудиторський висновок, аудиторський звіт та акт прийому-передачі(табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Загальний план для проведення аудиту операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»

Для якісної перевірки операцій з обліку матеріалів складається Тест внутрішнього контролю.

Перш, ніж скласти план та програму аудиту операцій з обліку матеріалів аудиторській фірмі необхідно вивчити та оцінити систему внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку. Тому, пропонується тест внутрішнього контролю обліку матеріалів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Тест внутрішнього контролю операцій з обліку на ПАТ «Агронива»

Визначення аудиторського ризику та суттєвості.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Показник суттєвості може мати відносну величину: до 5% помилки до уваги не беруть; якщо помилка знаходиться на інтервалі від 5% до 10%, то рішення про суттєвість приймає сам аудитор; якщо помилка більше 10%, то вона вважається суттєвою і аудитор пропонує внести виправлення у фінансовій звітності або вибирає форму аудиторського висновку іншу від безумовно позитивного.

Аудитор розраховує аудиторський ризик. Згідно з Міжнародними стандартами аудиту аудиторський ризик являє собою можливу небезпеку того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку у випадках, коли у фінансовій звітності мають місце суттєві перекручення.

Аудиторський ризик розраховується за формулою 3.1:

АР = ВР * РК * РН^, (3.1)

де АР - загальний ризик аудиту;

ВР - властивий ризик;

РК - ризик контролю;

РН - ризик не виявлення.

Таким чином, на основі базового показника, яким є сума матеріальних цінностей підприємства розраховується суттєвість для аудиту матеріалів на ПАТ «Агронива» (табл. 3.3).

Розрахуємо аудиторський ризик для аудиту операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива» на основі проведеного тесту внутрішнього контролю та міркуванні аудитора.

Таблиця 3.3. Розрахунок суттєвості для аудиту операцій з обліку матеріалів на ПАТ «Агронива»

За допомогою анкетування ми встановили, що:

.   Показник властивого ризику залежно від рівня фінансової звітності, тобто порівнюємо попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. Тому властивий ризик становить - 10% (10% вірних відповідей в анкетуванні);

2.       Ризик контролю встановлюємо - 50% (він показує ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням економічних показників);

.         Ризик не виявлення - 50% (це суб’єктивна ймовірність того, що процедури, що застосовуються аудитором в процесі перевірки та дозволяють виявити існуючі в організації порушення).

Отже, аудиторський ризик: АР = 0,1 * 0,5 * 0,5 = 0,025, тобто 2,5%. Таким чином, ймовірність складання неправильного аудиторського висновку становить 2,5%.

Програма аудиту операцій з обліку матеріалів (Додаток М) вміщує детальний перелік дій (процедур) аудитора, метою яких є надання аудиторові можливості висловити незалежну думку про процес обліку матеріалів на основі отриманих достатніх аудиторських доказів про достовірність первинних даних відносно надходження та обліку матеріальних запасів, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах і облікових реєстрах, правильність ведення обліку матеріалів відповідно до первинних документів та облікової політики, достовірність відображення матеріалів у звітності підприємства відповідно до діючих принципів та оцінка здатності підприємства закуповувати виробничі запаси для забезпечення подальшої безперервної діяльності підприємства.

.2 Аудиторське досьє по перевірці операцій з обліку матеріалів ПАТ «Агронива»

Основний етап проведення аудиту - це послідовне проведення аудиту за пунктами програми та складання робочих документів аудитора. Робочі документи аудитора - це записи, у яких аудитор фіксує проведення аудиторської перевірки: запис процедур планування, характер, строки та масштаб виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також висновки, складені на основі одержаних аудиторських доказів.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку й під час перевірки фінансової звітності підприємства - клієнта, являє собою аудиторське досьє(папку), що має свій номер, дату початку і закінчення аудиторської перевірки. Допомагає йому при плануванні і виконанні аудиту, контролі й огляді аудиторської роботи, а також є доказом аудиторської роботи. Робочі папери аудитора зберігаються в папках, так званих досьє на клієнта.

Джерела інформації (табл.3.4), які використовуються при аудиторській перевірці - це типові уніфіковані форми, затверджені Держкомстатом ( номер форми і назва), облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій по вашій темі при журнально-ордерній формі обліку та інші джерела інформації: форми фінансової, податкової та іншої звітності.

Таблиця 3.4. Реєстр первинних документів, зведених регістрів та форм звітності що підлягають перевірці по рахунку 20

Вибірково перевіряємо синтетичний облік надходження виробничих запасів. Перевіримо таку подію (табл.3.5): Комірник Шеремета В. А. отримав 07.07.12 з каси 250грн для придбання миючих засобів. Миючого засобу було придбано на суму 216грн. В касу 08.07.12 комірник повернув 34грн.