Аналіз прибутку банку

Аналіз прибутку банку

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи формування і використання прибутку банку

. Методичні підходи до аналізу прибутку банку

3. Аналіз прибутку банку ПАТ "Укрсоцбанк" та джерел його формування й використання

4. Шляхи підвищення прибутковості банку ПАТ "Укрсоцбанк"

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Банки посідають особливе місце в ринковій економіці. За характером своєї діяльності вони є структурами зі специфічним видом підприємницької діяльності. Банки тісно пов’язані з усіма ринковими суб’єктами і суттєво впливають на економічні процеси в суспільстві. Тому в стабільності банківської системи загалом і кожного банку зокрема зацікавлені не лише банки, а й суспільство в цілому. Головною метою діяльності банків є отримання прибутку, який, в свою чергу, забезпечує створення фондів та резервів банку у разі виникнення непередбачуваних збитків, а також стимулює діяльність управлінського персоналу відносно зниження витрат і підвищення рівня конкурентоспроможності. Тому аналіз прибутку банку на стадіях формування, розподілу та використання має важливе значення, що і обумовило факт написання курсової роботи „Аналіз прибутку банку".

Даній проблемі приділяли постійну увагу вітчизняні та іноземні фахівці такі, як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Горєлкін В.Г., Завгородній В.П., Кужельний М.В., Осадчий Ю.І., Сопко В.В., Асхауер Г., Долан Е. Дж., Кемпбелл К.Д., що визначали напрями дослідження в аспектах методології і змісту формування прибутку відповідно до вимог ринкової економіки.

Мета курсової роботи - дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу прибутку та вдосконалення оцінки прибутку в банківських установах.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

розкрити теоретичні основи формування і використання прибутку банку;

визначити методичні підходи до аналізу прибутку банку;

- проаналізувати прибуток банку ПАТ "Укрсоцбанк" та джерел його формування й використання;

дослідити шляхи підвищення прибутковості банку ПАТ "Укрсоцбанк".

Об’єктом дослідження є прибуток, який отримують банківські установи в процесі здійснення банківської діяльності.

Предметом дослідження є система методів та інструментів аналізу прибутку банку.

У процесі написання курсової роботи використовувалися наступні методи:

горизонтальний аналіз - полягає у вивченні динаміки прибутку банку в часі (розрахунок темпів росту та приросту, дослідження загальних тенденцій);

вертикальний аналіз - визначає структуру прибутку, з оцінкою впливу різних факторів;

порівняння - базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою;

графічний та табличний - візуальне зображення зіставлених та аналізованих даних;

статистичний - зокрема, в другому розділі курсової роботи використана стохастична модель прогнозування прибутку в банках.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, монографічні роботи і статті вітчизняних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань аналізу та управління прибутком банку, фінансова та статистична звітність банків тощо.

Інформаційною основою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України. Широко використані нормативно-методичні матеріали та статистична інформація Національного банку України, Асоціації українських банків, окремих банків України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, державної податкової адміністрації, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії та інші наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Структура і обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

1. Теоретичні основи формування і використання прибутку банку

Основна ціль діяльності банку - отримання максимального прибутку для забезпечення стійкості довготривалого функціонування і міцності позиції на ринку. Але, питання сутності категорії прибуток та його економічного значення носить багатогранний характер в аспекті визначення науковцями відповідних галузей науки.

На перший погляд сутність категорії прибутку зрозуміла кожному - розмір прибутку залежить головним чином від об’єму отриманих доходів і суми проведених витрат. Розмір отриманого банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних і пасивних операцій. Тому вивчення прибутку, його складових і факторів, що впливають на його динаміку займає одне із центральних місць в аналізі діяльності банку [25].

Головним чином сутність прибутку банку означає різницю між його валовими доходами та валовими витратами.

Дослідження сутності поняття "прибуток", його еволюції почали проводитись досить давно. Цій проблемі багато уваги приділяли класики економічної науки А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Е. Хендріксен, М. Ван Бред та ін.

А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи А.Сміт трактував прибуток як:

) закономірний результат продуктивності капіталу;

) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту установи на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

Досліджуючи сутність поняття "прибуток банку", яке досить часто використовується в економічній літературі для відображення якості банківської діяльності, можна зробити висновок про те, що більшість вітчизняних науковців трактують його саме з точки зору бухгалтерського підходу. Це значно спрощує розуміння даної категорії.

Так, банківська енциклопедія за редакцією професора А.М. Мороза дає таке визначення банківського прибутку: прибуток банків - це перевищення їх доходів над витратами.

В енциклопедії банківської справи України за редакцією В.С. Стельмаха наводиться таке визначення: прибуток банку - перевищення доходів банку над витратами (різниця між ними) до сплати податку на прибуток.

У підручниках з банківської справи наводяться такі визначення банківського прибутку. Прибуток банку - це кінцевий фінансовий результат його діяльності, перевищення доходів над витратами. Прибуток - це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування [27].

О.А. Криклій розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на комерційну діяльність. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи.

Потрібно зазначити, що передусім прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється банком. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток банку - це взагалі єдина форма його грошових накопичень..M. Поддєрьогін визначає прибуток як "частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу".

Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації послуг за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід банку на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Як бачимо, одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування, підкреслюючи, що він є "найвищою ціллю діяльності", інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту банку і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності - зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності, лише з різним ступенем узагальнення.

Так, забезпечення зростання добробуту банку може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок - чим вища сума отримуваного прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту банку. За більш високого ступеня узагальнення - чим вищий прибуток банку, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних та інших суспільних потреб [40].

Сутність прибутку як об’єкта обліку визначається у відповідних нормативних актах. Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Аналогічно прибуток трактується і в Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [3].

Отже, водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів комерційних структур, їх фінансового стану.

У результаті опрацювання теоретичного матеріалу щодо визначення сутності прибутку як економічної категорії, так і з позиції банківської діяльності, сформулювати визначення прибутку можна так: прибуток - це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення комерційної діяльності, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [20].

Прибуток розглядається в таких аспектах:

) прибуток являє собою форму доходу;

) прибуток є формою доходу банку, що вкладає свій капітал з метою досягнення певного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва;

) прибуток не є гарантованим доходом банку, що вкладає свій капітал у той чи інший вид бізнесу;

) прибуток характеризує не весь дохід отриманий в процесі діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності;

) прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо.

Таким чином, з урахуванням вище викладених характеристик можна зробити висновок про те, що прибуток визначає фінансову стійкість і служить джерелом зростання власного капіталу банку. Суспільне значення банківського прибутку дуже велика, значно ширше, ніж прибутку інших учасників процесу відтворення, оскільки в ній зацікавлені великі групи населення, підприємства і держава. Так, наприклад, зацікавленість у зростанні прибутку проявляють:

акціонери банку, так як це пов'язано з доходом на інвестований ними капітал;

клієнти, які розмістили свої грошові кошти в банках. Зростання прибутку сприяє підвищенню надійності та стійкості банку, і тим самим підвищується гарантія збереження клієнтських коштів;

групи населення, підприємства та організації, джерелом доходів і змісту яких є виплати з бюджету, так само зацікавлені у збільшенні прибутку банків, так як її значна частина надходить в доход бюджету [34].

Навіть ті економічні групи, які безпосередньо не вдаються до послуг банків, отримують непряму вигоду від банківського прибутку, оскільки надійна банківська система є однією з умов стабілізації грошового обігу в країні.

Економічний зміст банківського прибутку розкривається через взаємозв'язки її з прибутком клієнтів банку. Прагнення банку до максимальної прибутковості операцій має розумно поєднуватися з ліквідністю і рівнем ризику в банківській діяльності. Це пояснюється, перш за все, тим, що джерелом банківського прибутку є позиковий капітал (капітал клієнтів), тому "прибуток для себе і за всяку ціну" може привести банк до ризику неповернення вкладених ними коштів у ході проведення активних операцій, втрати ліквідності і як наслідок - зниження або неотримання прибутку клієнтами - кредиторами банку [22].

Розглядаючи прибуток як економічну категорію необхідно виділити виконувані нею функції. У сучасній економічній науці не склалося єдиної думки, що відноситься до функцій прибутку. Як правило, виділяють дві основні функції:

) міра ефективності суспільного виробництва полягає в тому, що саме прибуток і рентабельність є основними показниками успішної діяльності банку і зумовлюють прийняття таких рішень, як завоювання нового ринку збуту, покращення фінансової стійкості і т. д.;

) стимулююча функція прибутку зумовлена тим, що прибуток дозволяє отримувати не лише особистий дохід акціонерам банку, пов'язаних з виплатою дивідендів, але і створює можливості для нарощування капіталу, а відповідно і збільшення активних операцій, зростання сегменту ринку, на якому діє банк, можливість виходу на нові ринки.

Прибуток є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все, в тому, що кошти, що перераховуються до бюджетів різних рівнів у процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загально-державних і місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально незахищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку банку частини соціальних потреб його персоналу [28].

Наведені характеристики та функції визначають центральне місце і багатогранну роль прибутку у розвитку ринкової економіки (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Характеристика ролі прибутку банку в умовах ринкової економіки

Прибуток банку є головною метою його підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту засновників банку. Характеризує це зростання розмір поточного доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

Якщо для засновників банку отримання високого рівня прибутку є очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання про те, чи є отримання великого прибутку спонукальним мотивом в діяльності найманих менеджерів банку та його персоналу.

Для менеджерів, які не є засновниками банку, прибуток - це основне мірило їх успішної діяльності. Збільшення рівня прибутку підвищує "ринкову ціну" цих менеджерів, що впливає на рівень їх заробітної плати. І навпаки - систематичне зниження рівня прибутку призводить до зворотних результатів в їх особистій кар’єрі, рівні отриманих доходів, можливостях наступного працевлаштування.

Для інших співробітників банку рівень прибутку банку є досить високим спонукальним мотивом діяльності, особливо при наявності в банку програми участі найманих працівників у прибутку. Прибутковість банку не тільки гарантує їм зайнятість, але і певною мірою забезпечує додаткову матеріальну винагороду за працю та задоволення соціальних потреб [8].

Позичальники опосередковано зацікавлені в обсязі банківського прибутку: кредитна діяльність банку залежить від достатності капіталу, а прибуток у свою чергу є основним внутрішнім джерелом його поповнення.

Обсяг прибутку в цілому по банківській системі забезпечує її надійність, гарантує безпеку вкладів і наявність джерел кредитування, від яких залежать споживачі банківських послуг.

Необхідно зазначити, що прибуток банку створює базу для економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку банку через податкову систему дозволяє наповнювати доходну частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного та місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати заплановані програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу "багатство держави характеризується рівнем багатства її населення" також пов’язана зі зростанням прибутку банку, який забезпечує збільшення доходів його засновників, менеджерів та персоналу [10].

Водночас прибуток банку є критерієм ефективності фінансової діяльності. Індивідуальний рівень прибутку банку в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати фінансову діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку банків характеризує ринковий та інші зовнішні чинники, які визначають ефективність діяльності і є основними регуляторами "переливу" капіталу в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщується, як правило, в ті сегменти ринку, що характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, а це сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування капіталу банку, який забезпечує його розвиток. В системі джерел формування капіталу прибутку належить головна роль.

Чим вищий рівень генерування прибутку банку в процесі його діяльності, тим менші потреби його в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, а при інших рівних умовах тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції банку на ринку. При цьому, на відміну від інших внутрішніх джерел формування капіталу банку, прибуток є постійно відтворюваним джерелом. Його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі [44].

Важливо підкреслити, що прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості банку. Здатність вартості капіталу до самозростання забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого банком прибутку, тобто його спрямуванням на приріст активів.

Чим вищі сума та рівень капіталізації отриманого банком прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його активів, а відповідно і ринкова вартість банку в цілому, яка визначається при його продажу, злитті, поглинанні та в інших випадках.

Прибуток банку є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється перш за все в тому, що кошти, які перераховуються до бюджетів різних рівнів в процесі їх оподаткування, виступають джерелом реалізації різних загальнодержавних та місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально незахищених верств населення.

Крім того, це значення проявляється в задоволенні частини соціальних потреб персоналу за рахунок отриманого банком прибутку. Нарешті, певна соціальна роль прибутку проявляється в тому, що він слугує джерелом зовнішньої благодійної діяльності банку, що спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян [43].

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності - це необхідні чинники існування будь-якого суб’єкта підприємництва.

Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Якщо звернутися до праць сучасних українських і зарубіжних економістів, присвячених дослідженню проблем управління прибутком банку, можна констатувати, що в даний час немає єдиної думки про те, як можна і потрібно класифікувати прибуток банку, і тому практично кожен автор пропонує свою класифікацію. Як правило, класифікація прибутку банку здійснюється за ознаками, наведеними в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація прибутку банку

Незважаючи на доволі значний перелік класифікаційних ознак, що розглядаються нами в даному розділі, необхідно підкреслити, що він не відображає всього різноманіття видів прибутку, що використовуються у науковій термінології та практичній діяльності банків України [4].

Отже, прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

2. Методичні підходи до аналізу прибутку банку

Особливе місце у валовому доході банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку. Оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи банку є оцінка рівня його прибутковості.

Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:

розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної звітності;

порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки;

визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);

виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;

оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;

розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому

Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників (рис. 2.1):

- прибутковість витрат;

прибутковість активів;

прибутковість капіталу;

чиста маржа;

чистий серед.

Рис. 2.1 Показники аналізу прибутковості банку

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок [7].

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

прибутковість активів (ROA);

прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

= Чп / Са (2.1)

де, Чп - чистий прибуток;

Са - середні загальні активи.

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Але у зв’язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів:

= Чп / Ра (2.2)

де, Ра - робочі активи.

Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов’язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу [9].

На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість капіталу розраховується за формулою:

прибуток економічний капітал банк

ROE1 = Чп / Серк (2.3)

де, Серк - середній капітал.

Оптимальне значення цього показника не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

= Чп / Ск (2.4)

де, Ск - статутний капітал.

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з’ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Rв), який розраховується за такою формулою:

= Пб / Вб (2.5)

де, Пб - прибуток банку;

Вб - витрати банку.

Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.

Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб:

д = По / Дб (2.6)

де, По - прибуток до оподаткування;

Дб - доходи банку, всього.

Оптимальне значення цього показника 7-8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат.

Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

Ефективність операційної діяльності банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою:

 (2.7)

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів:

Чиста процентна маржа (%) =

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні показано у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Основні коефіцієнти прибутковості (ефективності) діяльності банку

Маючи абсолютну величину процентних доходів, керівництво банку може точніше планувати проведення конкретних активних операцій, обґрунтовано змінювати структуру активів та ефективніше організувати роботу структурних підрозділів. Структурний аналіз показників прибутковості банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнення у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльності, які потребують підвищеної уваги [18].

Хоча завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрям роботи керівництва банку, проте сфера управління прибутковістю не автономна. Тож рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв’язку з допустимими рівнями ризиків.

Отже, головною метою банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів. Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

У формі звіту про прибуток за світовими стандартами доходи та витрати, що формують прибуток, групуються не тільки за змістом, але і за принципом стабільності. Виділяються блок процентної маржі, блок безпроцентних доходів і витрат, блоки нестабільних джерел прибутку. Така форма звітності про прибуток дозволяє бачити динаміку кінцевого фінансового результату, виявити основний фактор приросту або падіння прибутку, оцінити джерела збільшення чистого прибутку з якісної сторони.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів [26].

3. Аналіз прибутку банку ПАТ "Укрсоцбанк" та джерел його формування й використання

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на сьогодні - одне з найбільших системних універсальних банків України. Банк заснований у вересні 1990 року. Персонал фінустанови налічує більш ніж 9 тис. осіб.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути успіху, а людям - підвищити рівень добробуту.

січня 2008 року UniCredit Group завершила купівлю 94,2% загального випущеного акціонерного капіталу Укрсоцбанку у групи інвесторів, яких представляла міжнародна інвестиційна консалтингова компанія EastOne (продавець з боку акціонерів) через Bank Austria, який входить до Групи і є відповідальним за банківську діяльність у країнах Центральної і Східної Європи.

Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group - однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 165 000 співробітників (дані на 31 грудня 2013 року).

У Центральній і Східній Європі UniCredit Group має найбільшу міжнародну банківську мережу, представлену більш ніж 4 000 відділень і офісів.

Група присутня у таких країнах регіону ЦCЕ: Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Казахстан, Киргизстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина і Україна.

червня 2010 банк змінює назву з АКБ "Укрсоцбанк" на ПАТ "Укрсоцбанк".

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності:

Ліцензію Національного банку України від 29.06.10 № 5 та Дозвіл Національного банку України від 29.06.10 № 5-3 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений;

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами:

а) брокерську діяльність на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ № 376936, дата видачі 12.10.07 року;

б) дилерську діяльність - cерія АВ № 376937, дата видачі 12.10.07 року;

в) андеррайтинг - cерія АВ № 376938, дата видачі 12.10.07 року.

Термін дії ліцензій - до 13.10.2015 року.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ № 376969, дата видачі 12.10.07 року. Термін дії ліцензій - до 13.10.2015 року.

Укрсоцбанк является активним учасником наступних організацій: Асоціація "Перша фондова торговельна система"; Асоціація "Укрсвіфт"; Глобальний договір ООН; Європейська бізнес-асоціація; Київський банківський союз; Клуб банкірів; Міжнародна факторингова асоціація Factors Chain International; Міжрегіональний фондовий союз; Представництво американської торговельної палати в Україні; Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв; Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем "ЕМА"; Українська міжбанківська валютна біржа; Українська національна іпотечна асоціація; Українська фондова біржа; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Master Card Europe; Visa International Service Association; Visa International Service Association CEMEA; Western Union.

Аналіз діяльності банку показує постійно зростаючі темпи та позитивну ефективність його управління, дозволяє виявити структуру коштів, тенденції її зміни, можливі негативні і позитивні зрушення.

Згідно з Міжнародними Фінансовими Стандартами чистий прибуток ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM склав 3 мільйони гривень, в той час як у 2011 році Банк звітував 345 мільйонів гривень чистого прибутку. Прибуток банку до оподаткування зменшився до - 54 мільйони гривень порівнюючи з 2011 ро-ком. Показник співвідношення прибутку після оподаткування до власного капіталу впав з 5.1% у 2011 році до 0.03% у 2012 році. Показник співвідношення прибутку після оподаткування до активів банку зменшився з 0.9% у 2011 році до 0.01% у 2012 році.

Проаналізуємо структуру активів банку за 2011-2012 рр. Використовуємо для цього дані балансів за останні два роки банку.

Таблиця 3.1 Структура активів ПАТ "Укрсоцбанк" за 2011-2012 роки, млн. грн.

У 2012 році операційний дохід банку зменшився на 4.1% у порівнянні з 2011 роком до 2,833 мільйонів гривень через зменшення на 12.5% чистого процентного доходу, трикратне збільшення торгового прибутку та збільшення на 17% чистого комісійного доходу.

Зменшення загального кредитного портфелю Банка (вплив Корпоративного сегменту) було зумовлено більш високими зовнішніми процентними ставками за кредитами, що спричинило незначне зменшення валового процентного доходу на 0.2% у порівнянні з попереднім роком до 4,247 мільйона гривень.

І навпаки валові процентні витрати збільшились суттєво на 15.6% до 2,149 мільйонів гривень у порівнянні з попереднім роком під впливом значного збільшення процентних ставок за клієнтськими депозитами.

Чистий процентний дохід досяг 2,099 мільйонів гривень, що на 12.5% менше, ніж у попередньому році на порівняльній основі. Частка чистого процентного доходу у загальному операційному доході зменшилась з 81% у 2011 році до 74% у 2012 році.

Частка чистого процентного доходу Банка, яка була за-роблена за рахунок діяльності роздрібного бізнесу, трохи збільшилась з 65% у 2011 році до 67,1% у 2012 році. Незва-жаючи на суттєве збільшення нових кредитів, особливо авто кредитів та вторинної іпотеки, регулярне погашення кредитів не було повністю компенсовано. У той же час частка чистого процентного доходу, яка була зароблена за рахунок діяльності корпоративного бізнесу, залишилась у 2012 році незмінною на рівні 33%.

У 2012 році чистий комісійний дохід досяг 607 мільйонів гривень, частка чистого комісійного доходу у загальному операційному доході збільшилась з 18% у 2011 році до 21% у 2012 році. Основною причиною зростання чистого комісійного доходу на 17% у порівнянні з 2011 роком стало зростання комісійного доходу від обслуговування клієнтських кредитів на 22% та доходу від комісій за управління на 47%. Протягом звітного року внески бізнес сегментів в загальну структуру чистого комісійного доходу були змінені наступним чином: 69% загального чистого комісійного доходу було зароблено за рахунок роздрібного бізнесу (менше за 73% у 2011 році), 30% - за рахунок корпоративного бізнесу (більше за 25% у 2011 році).

ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM збільшив власний дохід від торговельних операцій на 246% у порівнянні з 2011 роком, який досяг 128 мільйонів гривень у 2012 році за рахунок доходів від торговельних транзакцій з іноземною валютою та переоцінки фінансових активів.

У 2012 році операційні витрати збільшились на 8% до 1,527 мільйонів гривень. Цей ріст був компенсований за рахунок зменшення витрат на персонал на 5% до 612 мільйонів гривень, в той час як частка витрат на персонал у за-гальних операційних витратах зменшилась з 47% у 2011 році до 42% у 2011 році. Витрати на персонал зменшились через скорочення кількості працівників на 9% до 6,3 тисяч штатних працівників (у еквіваленті повної зайнятості), що відображує реорганізацію Банку. Інші адміністративні витрати збільшилися на 16% до 638 мільйонів гривень. Зростання інших адміністративних витрат відбулося головним чином через збільшення витрат на інформаційні та комунікаційні послуги, збільшення витрат на рекламу, обумовлені спонсорством Euro 2012 та витрат на роботу з простроченими кредитами та кредитною реструктуризацією. Як результат показник співвідношення витрат до доходу виріс до 52%.

Витрати на формування резервів під заборгованість за кредитами досягли 1,421 мільйонів гривень, номінальне збільшення склало 28% у порівнянні з 2011 роком. Вартість ризику досягла 5.6% у 2012 році, вище за 3.6% у 2011 році. В той же час коефіцієнт покриття залишається незмінним на рівні 18.4% станом на 31 грудня 2012 року у порівнянні з 18.9% станом на 31 грудня 2011 року.

У 2012 році ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM продовжує вибіркову кредитну політику, переважно концентруючись на корпоративному кредитуванні, авто та іпотечному кредитуванні, банк активно працював над скороченням проблемної заборгованості, підтримував комфортний рівень ліквідної позиції та міцний рівень капіталу.

Станом на 31 грудня 2012 року обсяг консолідованих активів банку зменшився на 0.1% у порівнянні зі станом на 31 грудня 2011 року та досяг 40,242 мільйонів гривень. У структурі чистих активів 63% складають клієнтські кредити, 8.6% припадає на основні засоби, 0.1% на кредити банкам, 6.8% на цінні папери, 13% - на готівкові кошти та поточні рахунки у НБУ. Обсяг чистих кредитів клієнтів зменшився на 13.7% у порівнянні з попереднім роком переважно через зменшен-ня обсягу кредитів юридичних осіб на 23.5% у порівнянні з попереднім роком, яке було обумовлено списанням кредитів.

Роздрібне кредитування складає 56% кредитного портфелю банку, 74% якого належить індивідуальному бізнесу, а 26% - малому та середньому бізнесу. Роздрібний бізнес виріс у порівнянні з минулим роком в авто кредитуванні на 2.4%, кредитних картках та кредитах, забезпечених заробітною платою - на 51.3%. Значне списання та продаж проблемної заборгованості, а також реалізація застав відповідно призвело до зменшення резервів під заборгованість за кредитами у 2012 році на 12,5% у порівнянні з 2011 роком. У 2012 році ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM активно управляв власною ліквідною позицією, особливо гривневою ліквідністю, купуючи, головним чином, державні облігації у гривні та індексовані облігації у доларі.

Портфель цінних паперів на продаж збільшився на 28% та досяг 1,947 мільйонів гривень, 1,680 мільйонів гривень з яких були державні облігації. До фінансових активів у торговому портфелі ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM залучив цінних паперів на 423 мільйонів гривень, переважна більшість яких була облігаціями підприємств.

Таблиця 3.2 Структура пасивів ПАТ "Укрсоцбанк" за 2011-2012 роки, млн. грн.

Обсяг консолідованих пасивів ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM станом на 31 грудня 2012 року зменшився на 6.9% у порівнянні з попереднім роком та досяг 31,178 мільйонів гривень. У структурі пасивів зменшення депозитів від банків (37% пасивів у 2012 році менше за 39% пасивів у 2011 році) було компенсовано збільшенням депозитів від клієнтів (59% пасивів у 2012 році більше за 54% пасивів у 2011 році), що відображає реалізовані цілі на 2012 рік, а саме більша концентрація на клієнтських депозитах для заміщення міжбанківського та материнського фондування. Обсяг субординованого боргу зменшився на 59%, а портфель клієнтських депозитів збільшився на 1.6% у порівнянні з попереднім роком за рахунок збільшення обсягу депозитів від роздрібних клієнтів на 6.4%.

У порівнянні з 2011 роком показник співвідношення чистих кредитів до депозитів покращився з 164.1% у 2011 році до 139.4% у 2012 році. В останньому кварталі 2012 року ПАТ "Укрсоцбанк", UniCredit Bank TM завершив додаткову емісію, яка передбачала випуск 5,445 мільйонів додаткових акцій номінальною вартістю 0.1 грн. за штуку та залучення 544 мільйонів гривень, і збільшив капітал до 1,814 мільйона гривень. Власний капітал, включаючи до-датковий капітал, нерозподілений прибуток та резерви станом на 31 грудня 2012 року збільшився на 33.3% у порівнянні з 2011 роком до 9,064 мільйонів гривень.

Таблиця 3.3 Коефіцієнти достатності капіталу

Коефіцієнт достатності капіталу 1 рівня становив 16.27% станом на 31 грудня 2012 року. Загальний коефіцієнт достатності капіталу становив 18.27% станом на 31 грудня 2012 року.

Станом на 01.07.2013 частка ринку та конкурентне середовище Банку за різними продуктами були наступними:

За обсягами кредитів фізичних осіб: частка ринку 9,5%; 2 місце на ринку. Інші лідери ринку: Приватбанк, Дельта банк, РБ Аваль, Надра банк, Укрсиббанк, ОТП банк, Альфа банк, ПУМБ, Ощадбанк.

За обсягами депозитів фізичних осіб: частка ринку Банку складає 2.8%, Банк має 7 місце на ринку. Інші лідери ринку: Приватбанк, Ощадбанк, Дельта-банк, Укрексімбанк, Сбербанк Росії, РБ Аваль, Фінанси та Кредит, Альфа-банк, ПУМБ.

За обсягами залишків на поточних рахунках: частка ринку Банку складає 3.4%, Банк посідає 7 місце на ринку. Інші лідери: Приватбанк, Ощадбанк, РБ Аваль, Укрсиббанк, ПУМБ, Дельта, ОТП, Укрексімбанк, Укргазбанк. Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРСОЦБАНК" відповідно до даних управлінської звітності (млн.грн.) наведені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності за 1-2 квартали 2013 року

У цілому, очікується поступове пожвавлення глобальної та Української економіки у другому півріччя 2013. У той же час, існують певні чинники, які можуть негативно вплинути на діяльність Банку.

. Шляхи підвищення прибутковості банку ПАТ "Укрсоцбанк"

Незадовільний стан прибутковості банку є причиною його неплатоспроможності, погіршення ефективності роботи банку і можливого банкрутства. Разом з тим, надлишкові активи банку є перешкодою його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та зайвих резервів. Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників [30].

Щоб максимізувати прибуток, необхідно збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв’язку з цим можна запропонувати основні шляхи зростання доходів банку:

а) загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики;

б) зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;

в) зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банку рідко удаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби він найчастіше знижує ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Зниження середньозваженої ставки проценту по Україні є свідоцтвом цього;

г) зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку - визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.

Для зниження рівня витрат пропонується:

а) залучення дешевих ресурсів. Такими є вклади до запитання;

б) зниження витрат на утримання апарату управління [46].

Для досягнення високої прибутковості пропонуються наступні рекомендації:

а) нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу; буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій; стимулюватиме інтеграційні процеси; забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків;

б) слід раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю та прибутковістю банку;

в) одним з резервів збільшення прибутку і раціонального його використання є фінансове планування. Багато витрат несуть банки внаслідок неузгоджених дій різних управлінь між собою. Фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток банку на рік. І хоча в умовах, які склалися в нашій країні, через нестабільність, інфляцію реальні дані можуть суттєво відрізнятися від запланованих але пропорції залишаються практично незмінними. Банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік;

г) сформувати достатні страхові резерви та резервні фонди. Оскільки основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів, то формування цих фондів сприятиме зміцненню надійності й стабільності банку, а отже, і банківської системи України, зменшенню можливих фінансових ризиків у кредитній діяльності. Створення цих резервів гарантуватиме покриття рахунків у діяльності банку, сприятиме підтримці його ліквідності на необхідному рівні;

д) застосовувати такі інструменти в банківській діяльності, які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф’ючерси, опціони, форвардні операції з валютою ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин;

е) систематично і всебічно вивчати кредитні ризики, приймати заходи по їх пониженню. З цією метою необхідно організовувати відділи управління кредитними ризиками;

є) покращувати рівень професіоналізму - від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних структур [21].

Вплив НБУ на прибутковість банку.

Функції банківського регулювання та впливу у різних країнах світу виконує центральний банк держави або міністерство фінансів чи незалежне агентство. Центральний банк є основою фінансово-кредитної системи, чинним законодавством на нього покладається обов’язок стежити за станом і стабільністю фінансового сегмента економіки. В Україні відповідальність за банківський нагляд несе Національний банк.

Загалом у світі надають перевагу опосередкованому економічному регулюванню банківських операцій, встановлення прямих заборон або лімітів здебільшого не допускається.

НБУ, як і Центробанк будь-якої країни, вирішує задачу контролю обсягу і структури грошової маси в обороті.

Одна з ключових задач НБУ по керуванню грошово-кредитними відносинами - забезпечення надійності і підтримка стабільності банківської системи, що дозволяють уникнути руйнівних для економіки банкрутств банків та підвищити їх прибутковість. Надійність і стабільність банківської системи, а отже її прибутковість, необхідна по наступним причинах:

- без них узагалі неможливе виконання НБУ своїх задач;

–    банк відіграє істотну роль у процесі суспільного виробництва і від їхньої стабільності залежить розвиток економіки;

діяльність банку характеризується підвищеною фінансовою уразливістю через високу питому вагу в їх пасивних притягнутих засобах, у тому числі централізованих банківських кредитів.

Розглянута задача НБУ досягається в процесі рішення таких двох конкретних проблем, як регулювання ринку кредитних ресурсів і захисту вкладників банку від фінансових втрат [2].

Вирізняють три основні види економічних методів регулювання: податкові, нормативні (коли розміри обмежень або пільг, що вводяться, пов’язані з кількісними характеристиками операцій, які регулюються) і коригуючи (їм притаманні гнучкість та оперативність, можливість стимулюючого впливу залежно від ситуації). Для центрального банку держави оптимальними є нормативні та коригуючи методи, для фінансових органів - податкові.

Методи регулювання використовуються при застосуванні тих чи інших видів державного регулювання банківської діяльності. В економічній літературі зустрічаються різноманітні критерії класифікації видів регулювання діяльності банків. Вплив Центробанку на діяльність банку здійснюється по наступним основним напрямках:

. Створення загальних законодавчих, виконавчих, судових умов, що дозволяють банку реалізувати свої економічні інтереси.

. Проведення мір грошово-кредитного регулювання, що роблять вплив на обсяг і структуру грошової маси в обороті через зміну розмірів ресурсів банку, що можуть бути використані для кредитних вкладень в економіку.

. Встановлення економічних нормативів і нагляд за їхнім дотриманням з метою забезпечення ліквідності банківського балансу [12].

Вплив Центробанку на діяльність банку може здійснюватися методами, що носять як сугубо економічний (непрямий), так і економіко-адміністративний (прямий).

Превентивні заходи застосовуються для уникнення тієї чи іншої економічної ситуації (наприклад кризи неплатежів тощо). До цих заходів зокрема належать:

вимоги щодо розміру та структури власного капіталу;

вимоги щодо ліквідності банку;

диверсифікація банківських знаків (максимальний розмір позики на одного позичальника та інші види диверсифікації);

обмеження виконуваних операцій [14].

Для зниження ризику функціонування можуть бути встановленні обмеження на деякі види діяльності банку або на окремі види активних операцій.

Так, доволі часто, обмежується право банку на безпосереднє володіння нерухомістю у зв’язку з високим ризиком та низьким рівнем її ліквідності. У деяких країнах (наприклад у США) банкам не дозволяється мати цінні папери підприємств, вартість яких зазнає великих коливань. Також існують обмеження прав гарантування на розміщення окремих цінних паперів або на надання кредитів особам, які мають доступ до конфіденційної інформації (інсайдерам).

Фактична дія превентивних заходів реалізується шляхом затвердження обов’язкових до виконання норм. У свою чергу норми поділяються на функціональні та інституційні і призначені для регулювання ризиків за операціями банку.

Інституційні норми відображаються у відносних величинах, які регулюють в основному організаційні питання, визначення цілей кредитування, операційну діяльність, порядок проведення ревізій тощо.

На відміну від інституційних, функціональні норми мають визначене цифрове значення і можуть мати загальний або селективний характер. Загальні методи, є переважно непрямими, що стосуються кредитного ринку в цілому. Селективні - спрямовані на конкретні види кредиту (визначаються коефіцієнти ризику за окремими операціями банку). Їхнє призначення пов'язане з розширенням приватних задач (скажімо, обмеження видачі деяким банкам позичок чи видачі окремих видів останніх). Селективні методи відносяться до прямих способів регулювання діяльності банку. Найбільш популярні з загальних методів впливу, застосовувані в закордонній банківській практиці:

облікова (дисконтна) політика;

операції на відкритому ринку;

зміна норм обов'язкових резерву банку [23].

Ці методи використовуються й у практиці діяльності НБУ.

Протекційні заходи вживають для захисту від уже існуючої (загрозливої для банку) ситуації, яка може спричинити неплатоспроможність, збитки, банкрутство. Тобто за допомогою цих заходів здійснюється захист банку та їх клієнтів від можливих наслідків фінансових ускладнень. До протекційних заходів належать:

створення та функціонування фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

формування банком резерву для відшкодування можливих втрат за позичками та іншими активами;

рефінансування банку центральним банком;

цільова допомога інших державних органів тощо.

Спеціальними протекційними заходами передбачається використання різних видів резервних фондів або інших коштів цільового призначення. Залежно від окремого банку і конкретної ситуації можуть застосовуватися так звані договірні дії, зокрема підтримка регулюючими органами окремих банківських установ у вигляді рефінансування, надання гарантій, купівлі акцій тощо [11].

Два зазначені вище способи регулювання банківської діяльності, безперечно тісно пов’язані між собою: протекційні заходи підвищують довіру вкладників до банківської системи, впливають на стабільність макроекономічних показників господарської діяльності; превентивні - забезпечують ефективність перших.

Отже, встановлення стабільності у банківській системі прямо залежить від заходів НБУ, основною метою яких є забезпечення високого рівня економіки. Стабільність банківської системи включає збільшення прибутковості цієї сфери, як однієї із найголовніших у економіці країн.

Висновки і пропозиції

В умовах швидкоплинного зовнішнього середовища на фоні незакінченої світової кризи, що безперечно негативно впливає на діяльність фінансового сектору економіки, банк повинен звернути особливу увагу на проблему оптимізації структури доходів та підвищення прибутковості, адже банк, як регулятор грошового обігу й посередника в акумуляції та перерозподілі грошових ресурсів, відіграє важливу роль в економічних перетвореннях України.

Проблемам забезпечення прибутковості та фінансової стійкості банку в ринковій економіці присвячено праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Серед них - М. Алексеєнко, О. Біла, В. Вітлінський, О. Вовчак, А. Герасимович, О. Дзюблюк, О. Ширинська, Р. Шіллер, та ін.

Нові умови спонукають до виділення проблеми підвищення прибутковості банку, та більш широкого її дослідження з огляду на світову фінансову кризу та загальну нестабільність ситуації в державі.

Банківська система України сьогодні знаходиться на новому важливому етапі свого розвитку, оскільки наприкінці 2008 р. світова фінансова криза "похитнула" і нашу банківську систему, що стало причиною того, що багато банків сьогодні знаходяться в тяжкому фінансовому стані, та негативно відбивається на їх діяльності, а отже і на стані їх клієнтів.

Все це не змогло відбитися на діяльності банків України. Але цей вплив посилюється і самим станом в середині банківської системи.

Щоб максимізувати прибуток, необхідно збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв'язку з цим можна запропонувати основні напрямки зростання доходів банку:

загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку;

збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані "працюючі" активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму "непрацюючі". До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними;

зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ;

зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти;

зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів [38].

Підбиваючи підсумок, необхідно зазначити, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стiйкiсть кредитної установи. Вiн необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу i керiвництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат i підвищення якостi послуг, що надаються, i, зрештою, для успiшного проведення наступних емiсiй i вiдповідно збiльшення капiталу.

ПАТ "Укрсоцбанк" має найрозвинутішу в Україні мережу банків-кореспондентів, працює з використанням сучасних комп’ютерних систем, що дозволяє оперативно проводити операції на міжнародних фінансових ринках. Банк входить до групи найбільших банків України, за показником сумарних активів. Значне зростання регулятивного капіталу і чистих активів з 2011 по 2013 рік є свідченням динамічного розвитку банку. Результатом успішної діяльності ПАТ "Укрсоцбанк" є зростання довіри у населення, чиї кошти стали одним з основних джерел збільшення ресурсів для кредитування реального сектора економіки. Банк виваженно і сумлінно проводить політику встановлення процентних ставок за вкладами, постійно аналізуючи зміни, що відбуваються на ринку банківських послуг, на підставі чого визначається ефективна вартість грошових ресурсів у конкретний момент часу з урахуванням політики справедливого збалансування інтересів вкладників і акціонерів банку.

На сьогоднішній день банк продовжує дотримуватися напрямку розміщення фінансових ресурсів на ринку кредитування клієнтів, особливо зосередившись на кредитуванні фізичних осіб. Крім цього, значна питома вага належить кредитам, наданим юридичним особам та іншим банкам. Банк виважено і сумлінно проводить політику встановлення процентних ставок за вкладами, постійно аналізуючи зміни, що відбулися ринку банківських послуг, на підставі чого визначається ефективна вартість грошових ресурсів у конкретний момент часу з урахуванням політики справедливого збалансування інтересів вкладників і акціонерів банку. У порівнянні з минулим роком завдяки збільшенню кількості укладених генеральних угод за програмою споживчого кредитування зросла кількість магазинів-партнерів банку, через які безпосередньо здійснюється видача споживчих кредитів та обсяг кредитного портфеля. Завдяки проведеному аналізу можна простежити тенденцію постійного зростання цих показників, що свідчить про ефективну роботу ПАТ "Укрсоцбанк" на даному сегменті ринку банківських послуг.

Отже, в разі виправлення керівництвом банку виявлених недоліків фінансового стану, перед АКБ "Правекс-Банк" відкриваються досить непогані перспективи на майбутнє, навіть у тих важких умовах, в яких знаходиться банківська система України.

Список використаних джерел

1.     Закон України "Про банки і банківську діяльність". - К.: Ін Юре, 2006. - 520 c.

2.      Закон України "Про Національний банк України" - К., 2002. - 42 с.

.        Положення НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями від 06.07.2000 р. // Нормативні акти НБУ. - 2000. - №9. - с.50.

4.      Алісова А. О. Сутність прибутку підприємства / А. О. Алісова // Управління розвитком. - 2012. - №2. - С. 12-13.

.        Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права "Крок"; Грушко В.І., Лаптєв С.М., Любунь О.С., Раєвський К.Є. - К.: ЦНЛ. - 2004. - 264 с.

.        Блудова Г. В. Визначення різних підходів щодо трактування економічної категорії "прибуток підприєства"/ Г. В. Блудова // Економіка розвитку. - 2012. - №2. - С. 5-6.

.        Бондар В. О. Управління конкурентоспроможністю банку: дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра: спец. 8.03050802 "Банківська справа" / В.О. Бондар. - Х.: ХНЕУ, 2013.

8.      Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання. - 2004. - 324 с.

.        Вітлінський В., Наконечний Я. Методи формування резервів на, пркриття кредитних ризиків: Банківська справа. // Фінанси України. - 2005. - №12.

.        Гуща В.О. Управління прибутком банку: дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра: спец. 8.03050801 "Фінанси" / В.О. Гуща. - Х.: ХНЕУ, 2013.

11.    Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта. - 2004. - 478 с.

12.   Егоров П.В. Формирование механизма управления прибылью предприятий в условиях рыночных отношений : монография / П. В. Егоров, А. А. Кобец, Ю. В. Сердюк-Копчекчи ; Донец. нац. ун-т. - Донецк : Юго-Восток, 2010. - 213 с.

13.   Єрін Р. С. Сутність управління ресурсним потенціалом банку / Р. С. Єрін // Управління розвитком. - 2012. - №8. - С. 85 - 86.

14.    Жадан Ю.С. Теоретичні аспекти платоспроможності банку / Ю.С. Жадан // Управління розвитком. - 2013. - №23. - С. 141 - 143.

15.   Зінченко О.А. Основи управління якістю прибутку підприємства: монографія / О. А. Зінченко. - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2011. - 291 с.

16.   Івасів Б.С. Гроші та кредит. Тернопіль: Карт-бланш. - 2000. - 510 с.

17.    Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика.- К.: Знання України, 2006.- 332 c.

18.    Костюк О.В. Теоретичне положення управління прибутком підприємства / О.В. Костюк // Управління розвитком. - 2012. - №15. - С. 46 - 48.

.        Кравченко Г.Г. Оптимізація структури капіталу банку: дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра: спец. 8.030508 "Фінанси і кредит" / Г.Г. Кравченко. - Х.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014.

.        Кудякова С. С. Методичне забезпечення аналізу фінансових результатів банківських установ на прикладі ПАТ "Укрсоцбанк" / С. С. Кудякова // Управління розвитком. - 2013. - №10. - С. 72 - 75.

.        Ломако Ю. О. Организация процесу управління прибутковістю банку / Ю. О. Ломако // Управління розвитком. - 2014. - №3. - С. 103 - 105.

.        Мних Є. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. - Київ : КНТЕУ, 2010. - 412 с.

.        Мних Є.В., Бутко А.Д., Большакова О.Ю., Кравченко Г.О. Аналіз і контроль в системі управління капіталом підприємства. - К.: КНТЕУ, 2005. -232с.

.        Охмуш А. Г. Формування процентної політики банку / А. Г. Охмуш // Управління розвитком. - 2013. - №20. - С. 66-67.

.        Пальоха Т. М. Аналіз ліквідності комерційних банків України / Т. М. Пальоха // Управління розвитком. - 2013. - №10. - С. 66 - 69

.        Письменна К. С. Підвищення прибутковості діяльності банку.- Х.: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014.

.        Півень Я.В. Аналіз якості активів банку / Я.В. Півень // Управління розвитком. - 2013. - №11. - С. 7 - 10.

.        Польова О. Банківська система України в умовах глобалізації світової економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 3. -C.166-168.

.        Приймак В.І. Математичні методи економічного аналізу: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - Київ Центр учбової літератури, 2009. - 296 с.

30.    Сафіна К.О. Збалансована система показників як основа стратегічного управління прибутком банку / К.О. Сафіна // Управління розвитком. - 2013. - №18. - С. 18 - 21

31.    Склярова І. С. Порядок формування власного капіталу банку: обліковий аспект / І. С. Склярова // Управління розвитком. - 2013. - №5. - С. 118-121.

32.    Смовженко Т., Другов О. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в умовах євроінтеграції України. Організаційний аспект // Вісник Національного банку України. - 2005. - № 11. - C. 34-37.

.        Сорока А.А. Специфіка розвитку банківського сектору в перехідних економіках // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 1. - C. 17-22.

.        Старинський М.В. Становлення Національного банку України як центрального банку держави // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15. - Суми: УАБС НБУ. - 2006. - C.143-149.

35.    Тимощенко О. А. Економічна сутність категорій "прибуток" та "прибутковість банку" / О. А. Тимощенко // Управління розвитком. - 2013. - №19. - С. 157-158.

36.    Тігіпко С. Сучасна Україна: шляхи, форми, проблеми реформування банківської системи // Вісник Національного банку України. - 2003. - № 4. - C. 2-7.

.        Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 10. - C. 60-64.

38.    Хмелевський О.В. Оцінка прибутковості промислових підприємств: монографія / Хмелевський О.В. - [Хмельницький] : [Поліграфіст], 2011. - 202 с.

.        Цапенко К. Ю. Фінансова стійкість банку: теоретичний аспект / К. Ю. Цапенко // Управління розвитком. - 2013. - № 15. - С. 150-151.

40.    Цеховська М. В. Підходи до визначення поняття фінансового стану банку / М. В. Цеховська // Управління розвитком. - 2014. - №3. - С. 107 - 109

41.    Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.). - Суми: УАБС НБУ. - 2005. - C.8-15.

.        Шумпетер Й.А. Теорія економічного розвитку. Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Йозеф А. Шумпетер ; пер. [з англ.] Василя Старка. - К. : Києво-Могилянська академія, 2011. - 242 с.

Додатки