Контрциклічний резервний буфер
(Countercyclical reserve buffer)
<#"784282.files/image001.gif">
Рис. 2.1 Динаміка кількості банків,
що отримали ліцензію від НБУ в 2007-2012 рр., од.
Як бачимо з рис. 2.1, динаміка щодо
отримання ліцензій банками була позитивною в період кризи, тобто 2007-2009 рр.,
починаючи з 2009 року ця кількість зменшилася. Так, станом на 01.01.2012 р. 176
банків з 198 зареєстрованих мають ліцензію на здійснення банківських послуг.
Порівнюючи з минулим роком кількість банків, що мають ліцензію не змінилася.
Станом на 01.01.2012 р. в Державному
реєстрі банків зареєстровано 198 банків, з яких 176 мають ліцензію на
здійснення банківських операцій (табл. 2.1):
Таблиця 2.1
Організаційно-правова форма
українських банків станом на 01.01.2012
Організаційно-правова форма
|
|
Кількість банків
|
Відкрите акціонерне товариство
|
16
|
Закрите акціонерне товариство
|
1
|
Публічне акціонерне товариство
|
158
|
Товариство з обмеженою відповідальністю
|
1
|
Упродовж 2011 року було
зареєстровано 4 нових банків, у тому числі 1 банк за участю іноземного
капіталу, виключено з Державного реєстру банків 0 банків, надано 1 попередній
дозвіл на набуття банком статусу банку з іноземним капіталом.
Розглянемо динаміку розвитку видачі
ліцензій та реєстрації комерційних банків здійсненого НБУ.
Як бачимо з табл. 2.2, кількість
зареєстрованих банків протягом 2006-2012 року, незважаючи на економічний спад
збільшилась на 12 одиниць, що є позитивним явищем і свідчить про розвиток
банківської системи України і появою нових банків. Разом з тим, кількість
банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій також
збільшилась на 11 одиниць, і становить на початок 2011 року 176 банків.
Однак, найвищого розвитку цей
показник досягнув у 2009 році складав 184 банки.
Таблиця 2.2
Діяльність НБУ у сфері ліцензування
та реєстрації банків
Показники
|
Дата
|
|
01.01. 2006
|
01.01. 2007
|
01.01. 2008
|
01.01. 2009
|
01.01. 2010
|
01.01. 2011
|
01.01 2012
|
Кількість зареєстрованих банків
|
186
|
193
|
198
|
198
|
197
|
194
|
198
|
Виключено з Державного реєстру банків
|
6
|
1
|
7
|
6
|
6
|
0
|
Кількість банків, що знаходиться у стадії
ліквідації
|
20
|
19
|
19
|
13
|
14
|
18
|
21
|
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на
здійснення банківських операцій
|
165
|
170
|
175
|
184
|
182
|
176
|
176
|
з них: з іноземним капіталом
|
23
|
35
|
47
|
53
|
51
|
55
|
53
|
у т.ч. зі 100% іноземним капіталом
|
9
|
13
|
17
|
17
|
18
|
20
|
22
|
Частка іноземного капіталу у статутному
капіталі банків, %
|
19,5
|
27,6
|
35
|
36,7
|
35,8
|
40,6
|
41,9
|
Відмітимо, що у 2011 році на фоні
зростання кількості зареєстрованих банків та наявності у цих банках банківської
ліцензії зменшився показник кількості банків, що знаходяться у стадії
ліквідації на 2 одиниці в порівняні із 2006 роком і складає 18 банків. Однак,
як бачимо із вищенаведеної таблиці, дана кількість банків, а саме 18, не дає
причин на оптимістичний розвиток подій, адже найнижчим цей показник був на
початок 2009 року і складав 13 банків. Основною причиною такої великої
кількості банків, що знаходяться у стадії ліквідації є світовий економічний
спад, який відзначився на фінансовому становищі таких банків.
Ще одним негативним показником є
кількість виключених з Державного реєстру банків який збільшився на 5 одиниць і
складає на початок 2011 року 6 банків. Слід відзначити, що на фоні зростаючої
кількості банків протягом аналізованого періоду цей показник є великим, а саме 1
банк у 2006 році проти 6 банків у 2011.
Звернемо увагу ще на один, дуже
важливий показник, що характеризує активність НБУ у сфері залучення іноземного
капіталу. Кількість виданих ліцензій НБУ банкам зі 100% іноземним капіталом
збільшилась протягом 2006-2011 року на 13 одиниць і складає 20 банків проти 9 у
2006 році. Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків виросла
майже на 323 % і складає 40,6 % на початок 2011 року.
Порядок здійснення та припинення
діяльності Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - Банк).
ПАТ «ВТБ Банк» є правонаступником
усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Мрія» (свідоцтво про
реєстрацію банку № 128), створеного рішенням установчих зборів учасників Банку
(протокол № 1 від 18.09.1992), перейменованого у Відкрите акціонерне товариство
ВТБ Банк відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) Банку
від 25.01.2007, перейменованого в Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів)
Банку від 16.07.2010 (протокол № 54), а також правонаступником усіх прав та
обов'язків Закритого акціонерного товариства «Внєшторгбанк (Україна)»
(свідоцтво про реєстрацію Банку № 299), приєднаного до Банку відповідно до
Угоди про приєднання ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)» до ВАТ ВТБ Банк на умовах
філії, затвердженої рішенням позачергових Загальних Зборів Акціонерів ЗАТ
«Внєшторгбанк (Україна)» від 17.08.2007 (протокол № 9) і рішенням позачергових
загальних зборів учасників (акціонерів) ВАТ ВТБ Банк від 17.08.2007 (протокол №
44).
Банк заснований з метою одержання
прибутку за допомогою здійснення банківських та інших операцій відповідно до
законодавства і входить до банківської системи України.
За напрямками діяльності та
спеціалізацією Банк є універсальним.
ПАТ «ВТБ Банк» є банком з іноземним
капіталом.
Банк одержав статус юридичної особи
з дня його реєстрації Національним банком України, є економічно незалежним, має
самостійний баланс.
Банк має круглу печатку зі своїм
повним найменуванням, інші печатки, штампи та бланки зі своїм найменуванням і
реквізитами Банку.
Банк має право у встановленому
порядку відкривати на території України свої філії, відділення і представництва
відповідно до вимог, встановлених законодавчими актами України та нормативно-правовими
актами Національного банку України.
99,9737%
75,50% 16,39%
Рис. 2.2 Схематичне зображення
структури власності ПАТ «ВТБ Банк» за станом на 01.01.2012 року
На підставі дозволу Національного
банку України Банк має право створювати дочірні банки, філії або представництва
на території інших держав.
ПАТ «ВТБ Банк» має свідоцтво про
державну реєстрацію юридичної особи серії А1 №725805 11.11.1992 року.
Заступником голови НБУ Соркіним І.В.
ПАТ «ВТБ Банк» було надано Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій
від 05.10.2011 №79 згідно з додатком [38]:
- неторговельні
операції з валютними цінностями;
- операції з
готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на
інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;
- операції з
готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в
пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками
агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків
клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та
клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення
кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній
валюті;
- ведення
кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
- відкриття
кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та
здійснення операцій за ними;
- відкриття
кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та
здійснення операцій за ними;
- залучення та
розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та
розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- торгівля іноземною
валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій);
- торгівля іноземною
валютою на міжнародних ринках.
- операції з
банківськими металами на валютному ринку України;
- операції з
банківськими металами на міжнародних ринках;
- інші операції з
валютними цінностями на валютному ринку України;
- інші операції з валютними
цінностями на міжнародних ринках;
2.2
Здійснення безвиїзного нагляду на прикладі ПАТ «ВТБ БАНК»
Другим етапом наглядової діяльності
є безвиїзний нагляд, мета якого - забезпечити дотримання банками встановлених
вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ. Водночас під
час його проведення реалізується заборона або обмеження Національного банку
України щодо деяких видів банківської діяльності, здійснюється контроль за
відрахуванням коштів до резервів для відшкодування можливих втрат за активними
операціями банків, запроваджуються штрафні санкції щодо банків, які порушують
економічні нормативи.
Прийняття адекватного та зваженого
рішення залежить не лише від оперативного аналізу поточної ситуації, що
склалася в банку, а й від системного аналізу основних показників та тривалий
час, виявлення тенденцій, проблем, банківських ризиків та чинників, які їх
зумовлюють, за допомогою побудови аналітичних трендів, факторних моделей,
прогнозування як основних показників діяльності банків, так і наслідків
управлінських рішень.
Для розв’язання цих завдань
формується згідно з цілями і завданнями банківського нагляду ефективна
інтегрована база даних, з якою в режимі реального часу працюють структурні
підрозділи центрального апарату й територіальних управлінь. Вони бачать не лише
фінансовий стан і розвиток банку в динаміці, а й порівнюють його з іншими
банками, отримують якісні показники ефективності їх функціонування.
У Національному банку України діє
інформаційна система банківського нагляду, яка містить:
статистичну звітність, отриману за
допомогою АРМ «Newstat»;
автоматизовану інформаційну систему
«Досьє банків;
реєстр кореспондентських рахунків;
єдину інформаційну систему обліку
позичальників (боржників), які мають прострочену заборгованість за банківськими
кредитами (ЄІС «Реєстр позичальників»).
Для захисту інтересів вкладників і
кредиторів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків
Національний банк встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Функцією
нормативу являється визначення ступеня захищеності від певного виду ризику.
Постановою Правління НБУ № 368 від
28.08.2001 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в
Україні, якою Національний банк встановив такі економічні нормативи, що є
обов’язковими до виконання всіма банками:
. Нормативи капіталу:
мінімального розміру регулятивного
капіталу (Н1).
Мінімальний розмір регулятивного
капіталу банку має становити 120 млн. грн.
адекватності регулятивного
капіталу/платоспроможності (Н2 ≥ 10%),
співвідношення регулятивного
капіталу до сукупних активів (Н3 ≥ 9%);
. Нормативи ліквідності
миттєва ліквідність (Н4 ≥
20%),
поточна ліквідність (Н5 ≥
40%),
короткострокова ліквідність (Н6 ≥
60%);
. Нормативи кредитного ризику
максимального розміру кредитного
ризику на одного контрагента (Н7 ≤ 25%),
великих кредитних ризиків (Н8 ≤
8*Н1),
максимального розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9 ≤ 5%),
максимального сукупного розміру
кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ≤ 30%);
. Нормативи інвестування
інвестування в цінні папери окремо
за кожною установою (Н11 ≤ 15%);
загальної суми інвестування (Н12 ≤
60%).
Базою для розрахунку економічних
нормативів є регулятивний капітал банку. До 2010 року мінімальний розмір регулятивного
капіталу становив 10 млн. євро. На даний час мінімальний розмір регулятивного
капіталу становить 120 млн. грн.
Мінімальний розмір регулятивного
капіталу визначається Нацбанком щорічно і повинен дотримуватися банками до
кінця кожного регульованого року.
Тепер зупинимося на заходах
наглядового характеру, вжитих Національним банком України в період фінансової
кризи.
Впродовж 2009 року дії Національного
банку України в сфері банківського нагляду спрямовувались на підтримання
фінансової стабільності банків, захист інтересів вкладників і кредиторів,
відновлення та зміцнення довіри населення до банків в умовах затяжної
економічної та фінансової кризи. Зокрема, були запроваджені додаткові заходи,
які включали:
проведення діагностичного обстеження
банків з метою визначення їх поточної та перспективної платоспроможності і
життєздатності (постанови Правління Національного банку України від 21.11.2008
№ 389 «Про здійснення діагностичного обстеження банків», від 19.02.2009 № 80
«Про здійснення діагностичного обстеження банків 2,3 та 4 груп» та від
25.12.2008 №455 «Про затвердження Положення про створення та діяльність
Комітету Національного банку України з питань визначення поточної та
перспективної платоспроможності банків та їх життєздатності в умовах кризи») [30];
спрощення процедур та скорочення
термінів погодження статутів банків і реєстраційних процедур, встановлення
спрощених порядків збільшення статутного капіталу за рахунок коштів акціонерів
(учасників) банку та інвесторів і реорганізації банків за рішенням власників,
визначення процедур капіталізації банків за участю держави, а також заходів
щодо фінансового оздоровлення банків в умовах запровадження тимчасової
адміністрації (постанова Правління Національного банку України від 16.04.2009 №
225 «Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового
оздоровлення банків (на заміну затвердженого постановою Правління НБУ від
01.12.2008 № 405). Передбачена можливість вжиття тимчасовим адміністратором
заходів щодо зменшення за потреби розміру статутного капіталу банку, визначення
нової номінальної вартості акцій, проведення у необхідних випадках консолідації
акцій,здійснення додаткової емісії акцій [47];
надання кредитної підтримки банкам в
разі реальної загрози стабільності їх роботи (постанова Правління Національного
банку України банку від 30.04.2009 № 262 «Про вдосконалення процедури підтримки
ліквідності банків» (на заміну Тимчасового положення про надання Національним
банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози
стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 25.12.2008 № 459) [39];
- запровадження
особливого режиму контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним
банком України куратора банку (постанова Правління Національного банку України
від 30.01.2009 № 38 «Про затвердження змін до Положення про застосування
Національним банком України заходів впливу за порушення банківського
законодавства») [48];
- надання банкам рекомендацій щодо
дотримання єдиних принципів під час здійснення реструктуризації кредитної
заборгованості позичальників або зміни валюти виконання зобов’язання
позичальників за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту.
Ці рекомендації підготовлені з метою створення сприятливих умов для виконання
позичальниками зобов’язань за кредитами, забезпечення своєчасного виконання
банками зобов’язань перед вкладниками і кредиторами. Документом також
передбачено запровадження заходів, які заохочуватимуть банки до здійснення
реструктуризації кредитної заборгованості та дозволять уникнути різкого
зменшення розміру їх регулятивного капіталу (постанова Правління Національного
банку України від 03.06.2009 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення
кредитів») [41];
схвалення Рекомендацій щодо роботи
банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за
споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище, і Пам’ятки для
таких позичальників з метою створення прийнятних умов для забезпечення виконання
позичальниками - фізичними особами взятих на себе зобов’язань за споживчими
кредитами (постанова Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461
«Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів») [45];
- удосконалення
розрахунку нормативів з метою забезпечення стабільної діяльності банків і
своєчасного виконання ними зобов’язань перед клієнтами (постанова Правління
Національного банку України від 10.09.2009 (останні зміни) №541, якою внесені
зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні).
Вказані зміни надають можливість уникнути залежності окремих банків від
мінливих міжбанківських ресурсів, запобігти ризику їх ліквідності, а також
забезпечити своєчасне виконання ними зобов’язань перед вкладниками. Крім того,
ці зміни передбачають можливість врахування банками при розрахунку розміру
регулятивного капіталу коштів, залучених на умовах субординованого боргу, в
обсязі 100 відсотків від додаткового капіталу, що розширює можливості
збільшення банками капітальної бази [46];
- удосконалення вимог щодо
призначення та діяльності тимчасової адміністрації банків з метою поліпшення
ефективності процедур фінансового оздоровлення банків (постанова Правління
Національного банку України від 29.09.2009 №569 “Про затвердження Змін до Положення
про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства ”). Зазначений документ підготовлений з урахуванням
норм Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI “Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового
оздоровлення банків ”, яким, зокрема, внесено зміни до Закону України “Про
банки і банківську діяльність ” у частині вимог до тимчасової адміністрації та
реорганізації банків [40, 42].
Національним банком
України також були підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законів
України в частині розширення функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
та законодавчого забезпечення роботи з реструктуризації банків.
Зазначені дії
певним чином сприяли зниженню рівня відпливу коштів з банківської системи та
поступовому відновленню довіри до банківської системи України, підтриманню
ліквідності банків, забезпеченню їх стабільній діяльності в умовах фінансової
кризи.
Отже, визначено дії
Національного банку України в сфері банківського нагляду, що спрямовувались на
підтримання фінансової стабільності банків, захист інтересів вкладників і
кредиторів, відновлення та зміцнення довіри населення до банків в умовах
затяжної економічної та фінансової кризи:
- проведення діагностичного
обстеження банків з метою визначення їх поточної та перспективної
платоспроможності і життєздатності;
спрощення процедур та скорочення
термінів погодження статутів банків і реєстраційних процедур;
надання кредитної підтримки банкам в
разі реальної загрози стабільності їх роботи;
запровадження особливого режиму
контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України
куратора банку;
надання банкам рекомендацій щодо
дотримання єдиних принципів під час здійснення реструктуризації кредитної
заборгованості позичальників;
схвалення Рекомендацій щодо роботи
банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за
споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище, і Пам’ятки для
таких позичальників;
удосконалення розрахунку нормативів
ліквідності з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного
виконання ними зобов’язань перед клієнтами;
удосконалення вимог щодо призначення
та діяльності тимчасової адміністрації банків з метою поліпшення ефективності
процедур фінансового оздоровлення банків;
Зазначені дії
певним чином сприяли зниженню рівня відпливу коштів з банківської системи та
поступовому відновленню довіри до банківської системи України, підтриманню
ліквідності банків, забезпеченню їх стабільній діяльності в умовах фінансової
кризи.
Далі розглянемо фінансовий стан ПАТ
«ВТБ Банк».
ВТБ Банк - універсальний банк,
заснований 11 листопада 1992 року, який входить в 10-ку найбільших фінансових
установ держави (за класифікацією Національного банку України на 01.01.2012).
На 01.01.12 показники діяльності ВТБ
Банку склали:
статутний капітал - 5,42 млрд. грн.;
активи - 37,07 млрд. грн.;
кредитний портфель - 28,55 млрд.
грн.;
Приріст портфеля коштів населення за
2011 рік склав майже 100% - збільшився на суму близько 1,5 млрд. грн.
ВТБ Банк має інформаційно відкриту
структуру власності - 99,95% акцій банку належить російському державному Банку
ВТБ.
ВТБ Банк одним з перших банків в
країні отримав найвищий з можливих національних довгострокових рейтингів - «AAA
(укр.)» міжнародного агентства Fitch Ratings та входить в трійку найбільш
прибуткових українських банків за підсумками 2011 року [34].
Фінансовий стан ПАТ «ВТБ Банк» буде
оцінено за допомогою коефіцієнтів стійкості, ділової активності банку в частині
пасивів, ділової активності банку в частині активів, оцінки ефективності
управління банком, а також буде здійснено загальний аналіз банку в динаміці.
Протягом 2009-2011 років найбільшу
частку в структурі активів банку займали кредити надані (в складі яких кредити
юридичним особам займали більшу частку).
В 2011 році порівняно з 2010 роком в
складі активів банку зменшилась сума коштів в НБУ та готівкових коштів банку на
759 млн. грн., незважаючи на це загальний обсяг активів банку збільшився на 23
954 млн. грн., що в динаміці склало 42,6%.
Протягом 2009-2011 років найбільшу
частку в структурі зобов’язань банку склали кошти юридичних осіб. Загальний
обсяг зобов’язань банку протягом 2009-2011 років поступово зростав.
В структурі власного капіталу
протягом 2009-2011 років капіталу найбільшу частку займав статутний капітал. В
2011 році обсяг власного капіталу банку збільшився на 5 616 млн. грн.
Коефіцієнт надійності підвищився у
2011 р. і становить 12,69%, це говорить про те, що банк має забезпеченість
власним капіталом, а зменшення коефіцієнта фінансового важеля свідчить про те,
що банк знизив активність залучення коштів на ринку на користь підвищення
активності збільшення власного капіталу.
Коефіцієнт участі власного капіталу
зріс із 8,58% до 11,27%, це пов’язано в першу чергу з із зростанням власного
капіталу.
Ризик банку у 2011 р. зменшився, про
що свідчить мультиплікатор капіталу, який зменшився на 2,8%, і становить 8,87
(1 грн. власного капіталу покриває 8,87 грн. активів).
Отже, фінансова стійкість банку забезпечена
його власним капіталом, який захищає банк від ймовірних непередбачених втрат на
12,69% (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розрахунок основних коефіцієнтів
фінансової стійкості банку
№
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
1
|
Власний капітал, тис. грн.
|
10 073 194
|
15 689 883
|
2
|
Зобов’язання, тис. грн.
|
107 374 996
|
123 574 667
|
3
|
Активи загальні, тис. грн.
|
117 448 189
|
139 264 549
|
4
|
Активи дохідні, тис. грн.
|
104 997 093
|
126 556 663
|
5
|
Активи не дохідні, тис. грн.
|
12 451 096
|
12 707 886
|
6
|
Активи капіталізовані, тис. грн.
|
3 566 635
|
3 765 336
|
7
|
Коефіцієнт надійності, >30%
|
9,38
|
12,69
|
8
|
Коефіцієнт „фінансового важеля ”, >3
|
10,65
|
7,88
|
9
|
Коефіцієнт участі власного капіталу у
формуванні активів, >10%
|
8,58
|
11,27
|
10
|
Коефіцієнт захищеності власного капіталу,
<1
|
35,41
|
23,99
|
11
|
Мультиплікатор капіталу
|
11,66
|
8,87
|
Основний показник, який характеризує
рівень ділової активності банку в частині пасивів це коефіцієнт активності
залучення зобов’язань банку, який знизився у 2011 р., і становить 0,88. така
тенденція може свідчити про відсутність або можливостей або необхідності
вживати додаткових заходів щодо залучення ресурсів клієнтів, оскільки можливо
не з’являється новий позичальник кредитів.
Коефіцієнти активності використання
залучених коштів в активах банку є достатньо високими і свідчать про те, що
банк всі свої залучені депозитні кошти розміщує в дохідні активи.
Таблиця 2.4
Розрахунок основних коефіцієнтів
ділової активності банку в частині пасивів
№
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
1
|
Загальні пасиви, тис. грн.
|
117 448 189
|
139 264 549
|
2
|
Зобов’язання, тис. грн.
|
107 374 996
|
123 574 667
|
3
|
Строкові депозити, тис. грн.
|
52 843 390
|
49 835 285
|
4
|
Міжбанківські кредити отримані, тис. грн.
|
9 868 363
|
11 379 815
|
5
|
Кредитний портфель, тис. грн.
|
111 652 753
|
115 871 842
|
6
|
Активи дохідні, тис. грн.
|
104 997 093
|
126 556 663
|
7
|
Коефіцієнт активності залучення зобов’язань
банку
|
0,9
|
0,88
|
8
|
Коефіцієнт активності залучення міжбанківських
кредитів
|
0,123
|
0,132
|
9
|
Коефіцієнт активності залучення строкових
депозитів
|
0,66
|
0,58
|
10
|
Коефіцієнт активності використання залучених
зобов’язань у дохідних активах
|
0,94
|
0,99
|
11
|
Коефіцієнт активності використання зобов’язань
у кредитному портфелі
|
0,96
|
1,02
|
12
|
Коефіцієнт активності використання строкових
депозитів у кредитному портфелі
|
0,70
|
0,67
|
Отже, зниження коефіцієнтів
залучення зобов’язань пов’язано з незначним зменшенням кількості клієнтів
банку, які потребують позикових коштів (табл. 2.4).
В 2011 р. підвищився рівень
дохідності активів на 2% та знизилась кредитна активність на 12%. Частка
інвестицій в дохідних активах зросла на 0,14%.
Таблиця 2.5
Розрахунок основних коефіцієнтів
ділової активності банку в частині активів
№
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
1
|
Загальні активи, тис. грн.
|
117 448 189
|
139 264 549
|
2
|
Активи дохідні, тис. грн.
|
104 997 093
|
126 556 663
|
3
|
Кредитний портфель, тис. грн.
|
111 652 753
|
115 871 842
|
4
|
Портфель цінних паперів, тис. грн.
|
5 477 789
|
8 330 301
|
5
|
Коефіцієнт рівня дохідних активів
|
0,89
|
0,91
|
6
|
Коефіцієнт кредитної активності
|
0,95
|
0,83
|
7
|
Коефіцієнт загальної інвестиційної активності
|
0,0466
|
0,0598
|
8
|
Коефіцієнт (частка) інвестицій у дохідних
активах
|
0,0521
|
0,0658
|
Отже, в 2011 р. знизилась кредитна
політика банку (табл. 2.5).
Рентабельність дохідних активів в
2011 р. знизилась, і становить 0,31%, що є свідченням зниження кредитно-інвестиційної
активності банку.
Таблиця 2.6
Розрахунок основних коефіцієнтів для
оцінки ефективності управління банком
№
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
1
|
Чистий прибуток, тис. грн.
|
475 442
|
392 078
|
2
|
Загальні активи, тис. грн.
|
117 448 189
|
139 264 549
|
3
|
Дохідні активи, тис. грн.
|
104 997 093
|
126 556 663
|
4
|
Капітал, тис. грн.
|
10 073 194
|
15 689 883
|
5
|
Рентабельність активів, %
|
0,4
|
0,28
|
6
|
Рентабельність дохідних активів, %
|
0,45
|
0,31
|
7
|
Рентабельність капіталу, %
|
4,72
|
2,49
|
Одним з факторів зниження рентабельності
дохідних активів є зростання їх річного обсягу швидшими темпами, ніж чистого
прибутку.
Отже, ефективність управління банком
з позицій зростання його прибутковості погіршилась в основному за рахунок того,
що всі статті банківського балансу зростали швидшими темпами, ніж чистий
прибуток, і, як наслідок всі показники рентабельності в 2011 р. знизились
(табл. 2.6).
Також потрібно прослідкувати
дотримання банком обов’язкових економічних нормативів. Як видно з Додатку Б в
IV кварталі 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» дотримувався обов’язкових економічних
нормативів.
2.3
Інспекційні перевірки та встановлення рейтингової оцінки за системою CAMELS
Одночасно з попереднім контролем
органи банківського нагляду здійснюють поточний контроль за діяльністю банків
України шляхом їх інспектування.
Інспектування - це перевірка
діяльності комерційного банку з виїздом на місце на підставі вивчення та
аналізу первинної документації, зіставлення її з даними звітності, яка
подається до Національного банку України в межах нагляду.
Мета інспектування - контроль за
діяльністю комерційних банків щодо дотримання ними законодавства та нормативних
актів НБУ, спрямований на забезпечення стабільності роботи всієї банківської
системи, захист інтересів вкладників та кредиторів банку, а також економічних
інтересів держави.
Якщо безвиїзний контроль може
забезпечити «кількісний» аналіз фінансового стану, то механізм проведення
«якісного» аналізу процесу управління ризиком може бути здійснений тільки
виїзним інспектуванням.
Інспектування доповнює проведену
роботу внутрішніх і зовнішніх аудиторів та деякою мірою спирається на неї.
Зовнішні аудитори залучаються керівництвом для впевненості в тому, що
бухгалтерські й інші записи відповідають вимогам, і в тому, що фінансові звіти
правильно відтворюють фінансовий стан банку. Внутрішні аудитори відповідають за
оцінку системи внутрішнього контролю та інформаційної системи управління.
До вимог поточного контролю
належить:
проведення комплексних та тематичних
перевірок;
визначення мети, засобів та методів перевірки
діяльності банків на місці;
надання керівництву банків
консультацій щодо поліпшення діяльності за результатами проведених інспекцій;
застосування санкцій до банків, які
порушили чинне законодавство та нормативні акти НБУ;
прийняття рішень за результатами
інспектування банків та систематичне інформування Правління Національного банку
про стан банківської системи.
Першочерговим завданням інспекційних
перевірок є перевірка достовірності інформації, наданої банками у звітах та
оцінювання спроможності керівництва банків підтримувати відповідні положення,
механізми і процедури.
Виїзна інспекційна перевірка
складається з таких трьох етапів:
підготовка до проведення
інспектування;
процес інспектування;
Підготовка до проведення
інспектування здійснюється шляхом аналізу результатів безвиїзного нагляду,
інформації від інших структурних підрозділів Національного банку про діяльність
банку і триває від одного до семи робочих днів залежно від виду перевірки та
величини банку. Підрозділ інспектування для підготовки до інспекційної
перевірки може запитати потрібну інформацію в інших підрозділів служби
банківського нагляду та Національного банку.
Підрозділи безвиїзного нагляду
відповідно до затвердженого плану інспекційних перевірок подають підрозділам
інспектування матеріали для підготовки до комплексного інспектування не пізніше
ніж за сім робочих днів до його початку. Ці матеріали мають містити інформацію
про:
а) стан банку на дату інспектування,
тенденції, що були в банку протягом періоду інспектування, та результати
аналізу зазначених даних;
б) показники економічних нормативів
за станом на дату інспектування та протягом періоду інспектування з
результатами аналізу зазначених даних та з викладенням причин порушення (якщо
воно є) установлених нормативів;
в) звітність банку, що є в
розпорядженні підрозділу безвиїзного нагляду, за станом на дату інспектування;
г) опис проблем, які є в банку за
станом на дату інспектування та які виявлені протягом періоду інспектування, із
зазначенням їх причин;
ґ) заходи впливу на банк, що були
застосовані Національним банком України протягом періоду інспектування, та
заходи, вжиті банком щодо усунення порушень і недоліків у роботі;
д) сфери діяльності банку, що
потребують особливої уваги під час виїзного інспектування (із зазначенням
конкретних рахунків, дат операцій, сум тощо);
е) іншу інформацію про діяльність
банку, яка може бути корисною для інспектування.
У разі прийняття рішення про
проведення позапланової перевірки підрозділ безвиїзного нагляду терміново готує
та надає підрозділу інспектування потрібну для інспекційної перевірки
інформацію залежно від підстав проведення цієї перевірки та виявлених проблем у
діяльності банку.
Запит до банку щодо подання
потрібних для процесу підготовки до інспектування матеріалів надсилається разом
з офіційним повідомленням про проведення інспектування не пізніше ніж за 10
днів до його початку.
Банк зобов’язаний надати всю
потрібну інформацію не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку
інспектування.
Результати процесу підготовки до
інспектування оформляються як звіт про підготовку до інспектування, який
обов’язково має містити інформацію про:
а) стан банку на дату інспектування;
б) тенденції у банку протягом
періоду інспектування;
в) обсяги інспектування;
г) питання, що потребують особливої
уваги під час проведення інспектування;
ґ) розрахунок часу, потрібного для
перевірки окремих сфер діяльності;
д) графік проведення інспектування.
Протягом тижня до початку
інспектування проводиться попередня зустріч із керівниками банку, на якій
обговорюються обсяги та методи майбутнього інспектування, а також різні
організаційні питання.
За результатами проведеного
інспектування складається звіт (за результатами комплексного інспектування) або
довідка (за результатами тематичного чи спеціального інспектування) про
інспектування. Звіт про комплексне інспектування має встановлену єдину форму,
що затверджується заступником Голови Національного банку, який за
функціональними обов’язками керує службою банківського нагляду Національного
банку. Звіт, довідка складаються у двох примірниках. Один примірник оригіналу
подається банку разом із супровідним інформаційним листом, який має містити
загальний висновок щодо результатів проведеної інспекційної перевірки. Звіт про
комплексне інспектування подається банку (раді та правлінню банку) не пізніше
ніж через 10 робочих днів, а довідка - не пізніше ніж через п’ять робочих днів
після закінчення перевірки.
Другий примірник звіту залишається у
Національному банку.
Відповідно до результатів комплексного
інспектування визначаються та затверджуються рейтингові оцінки за компонентами
системи CAMELS і комплексна рейтингова оцінка згідно з Методичними вказівками
щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової
оцінки банку, затвердженими Постановою Правління Національного банку України
від 31.08.2007 № 312 [28].
У разі встановлення за результатами
проведеної інспекційної перевірки фактів порушення банками або іншими особами,
які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку, вимог чинного
законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку або
здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників чи інших
кредиторів банку, підрозділ Національного банку, службовець якого був
керівником інспекційної групи, готує пропозиції про застосування до об’єкта
перевірки відповідних заходів впливу.
Копія звіту (довідки) про
інспекційну перевірку протягом трьох робочих днів після затвердження
рейтингових оцінок за результатами комплексного інспектування (складання
довідки) підрозділом інспектування подається підрозділу безвиїзного нагляду для
встановлення подальшого контролю відповідної форми за діяльністю банку та
усунення ним установлених перевіркою порушень. Разом зі звітом підрозділ
інспектування надає інформацію та пропозиції щодо контролю конкретних напрямів
діяльності банку (окремих операцій, рахунків тощо), що потребують особливої
уваги при здійсненні безвиїзного нагляду.
Основою рейтингової системи є оцінка
ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними
компонентами:Достатність капіталуЯкість
активівМенеджментНадходженняЛіквідністьЧутливість до ринкового ризику
За рейтинговою системою
передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома
компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі
рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової
системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а
оцінка «5» - найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за
п’ятибальною шкалою.
Визначення комплексної рейтингової
оцінки є суб’єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися
на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як
середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; має
бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при
визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується,
скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку;
аналізується, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як правило
(в більшості випадків), комплексна рейтингова оцінка виставляється за
рейтинговою оцінкою, що має місце найчастіше.
Для визначення комплексної
рейтингової оцінки банків, які мають відокремлені структурні підрозділи
(філії), використовують матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі
розташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно
(строки і дата, за станом на яку проводиться інспекційна перевірка банку -
юридичної особи, збігаються із відповідними строками і датою інспектування
філії) з інспекційною перевіркою банку.
Комплексна рейтингова оцінка та
рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної
установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.
Банки, що отримали комплексну
рейтингову оцінку «1» або «2», є надійними за всіма показниками, вони здатні
протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними
і такими, що мають кваліфіковане керівництво.
Банки, що отримали комплексну
рейтингову оцінку «3», мають суттєві недоліки, і якщо ці недоліки не будуть
виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до
значних проблем, пов’язаних із платоспроможністю та ліквідністю. У такій
ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву
банку щодо подолання існуючих проблем.
Банки, які отримали комплексну
рейтингову оцінку «4» або «5», мають серйозні проблеми, а тому потребують
ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові
оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою,
потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.
До банків, що отримали комплексні
рейтингові оцінки «3» або «4», або «5», застосовуються відповідні заходи впливу
згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.
Рейтинг банків складається за
результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсним до проведення наступної
інспекційної перевірки. Базовим є рейтинг, що визначений за результатами
останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними
перевірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого
компонента рейтингової системи (наприклад, достатність капіталу та/або якості
активів тощо), то затверджений рейтинг банку може бути змінений
(поліпшений/погіршений) на підставі даних цієї перевірки.
Рейтинг банку, встановлений за
результатами інспекційної перевірки, яку проводять працівники територіального
управління Національного банку, затверджується начальником територіального
управління Національного банку (або його заступником) та надсилається окремим
файлом електронною поштою не пізніше ніж через 14 робочих днів після закінчення
інспекційної перевірки разом із супровідним інформаційним листом і звітом про
інспекційну перевірку для їх погодження директором Дирекції з банківського
регулювання та нагляду.
Якщо працівники територіального
управління Національного банку провели перевірку окремого компонента
рейтингової системи та за її результатами прийнято рішення про зміну
рейтингової оцінки за цим компонентом, що була визначена раніше на підставі
комплексної інспекційної перевірки, то нова рейтингова оцінка й комплексна
рейтингова оцінка банку (у разі її зміни) затверджується і надсилається
директору Дирекції з банківського регулювання та нагляду.
Якщо директор Дирекції з
банківського регулювання та нагляду за результатами розгляду звіту про
інспекційну перевірку (або довідки) дійшов висновку, що рейтинг (або рейтингова
оцінка окремого компонента) банку, виставлений працівниками територіального
управління Національного банку, не відповідає висновкам, зробленим у звіті про
інспекційну перевірку (або довідці), то до територіального управління
Національного банку не пізніше ніж через 10 робочих днів після отримання звіту
про інспекційну перевірку або довідки надсилається повідомлення про
непогодження результатів інспекційної перевірки або перевірки окремого
компонента рейтингової системи (звіту про інспекційну перевірку або довідки,
рейтингових оцінок або рейтингу банку) із зазначенням причин непогодження.
Національний банк України постійно
застосовує заходи, спрямовані на убезпечення банків від погіршення їх
фінансового стану та запобігання банкрутства. Вони поділяються на запобіжні
(заходи попереднього реагування) і жорсткі (примусові; рис 2.3). Особливе місце
серед останніх посідає запровадження в проблемному банку тимчасової
адміністрації. Цей захід впливу застосовується тоді, коли нагромаджені у
банківській установі проблеми неможливо вирішити без жорсткого зовнішнього
втручання у його діяльність. Бажаним результатом роботи тимчасової
адміністрації є нормалізація діяльності банку. Якщо цього досягти не вдається,
ініціюється процедура його ліквідації.
Оскільки запровадження тимчасової
адміністрації має примусовий, адміністративний характер, то особливими є й
правові наслідки застосування такого заходу впливу. Фактично він означає
легітимне обмеження повноважень виконавчих органів банку, встановлення
тимчасовою адміністрацією, призначеною Національним банком України, суворого
контролю над поточною діяльністю установи [8, с.42].
Згідно з Постановою Правління НБУ №
369 від 28.08.2001 Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до
яких належать: [43]
а) письмове застереження щодо
припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації,
зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних
виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
б) скликання загальних зборів
учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для
прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;
в) укладення письмової угоди з
банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для
усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
г) розпорядження щодо зупинення
виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
ґ) розпорядження щодо встановлення
для банку підвищених економічних нормативів;
д) розпорядження щодо підвищення
резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами.
е) розпорядження щодо обмеження,
зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з
високим рівнем ризику;
є) розпорядження щодо заборони
надавати бланкові кредити;
ж) розпорядження щодо накладання
штрафів на:
керівників банків у розмірі до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
банки в розмірі не більше одного
відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;
з) розпорядження щодо тимчасової, до
усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати
право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного
порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів
Національного банку;
и) розпорядження щодо тимчасового,
до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі
грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових
актів Національного банку;
і) розпорядження щодо примусової
реорганізації банку;
ї) розпорядження щодо призначення
тимчасової адміністрації;
й) відкликання банківської ліцензії
та ініціювання процедури ліквідації банку.
Заходи впливу застосовуються
Національним банком на підставі:
результатів інспекційних (планових
та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;
результатів аналізу дотримання
банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної
звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
результатів перевірок діяльності
банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного
законодавства на їх здійснення;
пропозицій Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб у разі порушення банком норм Закону України «Про Фонд
гарантування вкладів фізичних осіб»;
результатів перевірок дотримання
банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками
Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства,
нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових
операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Рис. 2.3 Заходи впливу, що
застосовуються НБУ у разі порушення банками законодавства
Проведемо оцінку фінансового стану
ПАТ «ВТБ Банк» згідно із системою CAMELS.
. Аналіз капіталу
Етапи оцінювання додержання банком
таких показників:
-й - нормативного значення
мінімального розміру власного капіталу банку;
-й - нормативного значення
мінімального розміру статутного фонду банку;
-й - нормативу платоспроможності;
-й - нормативу достатності капіталу;
-й - рівень достатності капіталу.
Таблиця 2.7
Методика оцінки рівня достатності
капіталу банку
Значення рейтингу
|
Критерії оцінки достатності капіталу
|
1
|
Нормативи платоспроможності та достатності
капіталу набагато перевищують установлені норми; найкращі показники капіталу
по банківській системі; якість активів відмінна
|
2
|
Нормативи платоспроможності та достатності
капіталу вищі за встановлені норми; показники капіталу кращі серед банків
своєї групи; якість активів задовільна або посередня (за шкалою якості
активів)
|
3
|
Нормативи платоспроможності та достатності
капіталу відповідають установленим нормам; показники капіталу не нижчі за
середні серед банків своєї групи; якість активів посередня
|
4
|
Хоча б один із нормативів (платоспроможність
чи достатність капіталу) відповідає встановленій нормі; показники капіталу
наближаються до найгірших серед банків своєї групи; банки з поганою якістю
активів
|
5
|
Нормативи платоспроможності та достатності
капіталу не відповідають установленим нормам; має місце дефіцит капіталу;
показники капіталу найгірші серед банків своєї групи; якість активів
незадовільна
|
Таблиця 2.8
Розрахунок капіталу ПАТ «ВТБ Банк»
Статті
|
тис. грн.
|
Розрахунок капіталу
|
|
1. Основний капітал
|
3 787 986
|
1.1. Статутний фонд
|
21 663 136
|
1.2. Емісійні різниці
|
-
|
1.3. Загальні резерви
|
1 718 307
|
1.4. Нерозподілені прибутки минулих років
|
-7 497 820
|
1.5. Власні цінні папери в портфелі на продаж
|
8 330 301
|
1.6. Нематеріальні активи
|
3 765 336
|
2. Додатковий капітал
|
139 989 657
|
2.1 . Фонди банку
|
725 108
|
2.2. Результати поточного року
|
13 264 549
|
3. Сума додаткового капіталу, що приймається
до розрахунку
|
13 989 657
|
4. Загальний капітал
|
14 052 535
|
5. Відрахування із загального капіталу
|
19 707 839
|
5.1. Акції та Інші вкладення
|
-
|
5.2. Вкладення в недержавні боргові
зобов'язання
|
19 707 839
|
5.3. Вкладення в асоційовані компанії та
дочірні установи
|
-
|
6. КАПІТАЛ БАНКУ
|
33 760 374
|
Таблиця 2.9
Аналіз нормативів капіталу ПАТ «ВТБ
Банк»
Нормативи капіталу
|
Нормативне значення
|
Фактичне значення
|
1. Мінімальний розмір статутного капіталу,
тис. грн.
|
120 000 00
|
216 631 36
|
2. Платоспроможність банку, %
|
8,00
|
12,4
|
3. Достатність капіталу, %
|
4,00
|
11,3
|
За результатами аналізу капіталу банку
встановлюють рейтингову оцінку. ПАТ «ВТБ Банк» отримує Рейтинг 1 (сильний). Він
характеризується тим, що:
в нього показники платоспроможності
і достатності капіталу значно перевищують нормативні значення 8% і 4%
відповідно (12,4% і 11,3%);
має кращі, ніж в інших банках,
показники капіталу;
за результатами інспекторських
перевірок має активи відмінної якості.
. Аналіз якості активів.
Етапи оцінювання якості активів
-й. Класифікація активів залежно від
притаманного їм ризику за таким принципом:
Таблиця 2.10
Класифікація активів залежно від
притаманного їм ризику
Класифікація активів
|
Характеристика активів
|
Коефіцієнт зважування активів
|
Задовільні
|
Усі непроблемні, тобто стандартні активи, за
якими не виникає сумнівів щодо їх повернення
|
0
|
Особливо згадані
|
Активи, які не є задовільними, але досі не
становлять настільки серйозної проблеми, щоб бути занесеними до категорії
субстандартних
|
0,2
|
Субстандартні
|
Активи, що мають наявні проблеми І щодо яких
немає повної впевненості в їх поверненні
|
0,5
|
Сумнівні
|
Активи, збитки за якими майже безсумнівні, але
їх розмір поки що не можна точно встановити
|
0,7
|
Збиткові
|
Активи, які не будуть погашені
|
1
|
-й. Визначення середньозваженої
якості активів (загальної суми активів, зважених на коефіцієнт ризику).
-й. Визначення співвідношення між
середньозваженою якістю активів та капіталом банку.
Примітка. Класифікацію активів не
слід плутати з оцінкою ризикованості активів при розрахунку платоспроможності.
Остання не передбачає збитків за активами.
На практиці класифікація активів
може бути проведена лише Інспектуванням банку і виражає думку інспектора щодо
можливих розмірів збитків. Ваша класифікація, за браком додаткової інформації,
може ґрунтуватись на оцінці активів за даними балансу.
-й. Присвоєння балу за рівень якості
активів за такою шкалою:
Таблиця 2.11
Присвоєння балу за рівень якості
активів
Значення співвідношення середньої якості
активів до капіталу, %
|
Якість активів у балах
|
Менше 5
|
1
|
Від 5 до 15
|
2
|
Від 16 до 30
|
3
|
Від З0 до 50
|
4
|
Понад 50
|
5
|
Таблиця 2.12
Аналіз структури активів ПАТ «ВТБ
Банк»
Види операцій
|
ПАТ «ВТБ Банк»
|
|
Сума, тис. грн.
|
Пит. вага, %
|
Каса та прирівняні до неї кошти
|
10 863 902
|
7,8
|
Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ
|
4 253 398
|
28,9
|
Кошти на кореспондентських рахунках в інших
банках
|
8 210 720
|
13,1
|
Кредити, надані банкам
|
2 522 972
|
0,19
|
Цінні папери, паї, акції, придбані банком
|
7 708 681
|
1,9
|
Кредити надані. У тому числі: -
короткострокові - довгострокові
|
30 519 300 29 374 683 1 144 617
|
21,9 21,1 0,82
|
Факторинг
|
101860
|
0,73
|
Нематеріальні активи
|
3 765 336
|
2,7
|
Матеріальні активи
|
28 497 776
|
20,5
|
Дебітори
|
3 712 783
|
0,48
|
Інші активи
|
2 940 004
|
2,11
|
Усього активів
|
103 096 732
|
100
|
|
|
|
|
Отже, з таблиці 2.12 бачимо, що
питома вага матеріальних активів банку складає 20,5%, нематеріальних активів -
2,7%, кредитів, наданих банкам - 0,19%, коштів на кореспондентських рахунках в
інших банках - 13,1% та інших активів - 2,11%, що в сумі складають 100%. Звідси
можна зробити розрахунок рейтингової оцінки якості активів з урахуванням
ступеня їх ризику (табл. 2.13).
Таблиця 2.13
Рейтингова оцінка якості активів з
урахуванням ступеня їх ризику
Показники
|
тис. грн.
|
Середньозважена вартість класифікованих
активів, грн.
|
85 456 460
|
Власні кошти банку, грн.
|
33 760 374
|
Співвідношення між середньозваженою вартістю
класифікованих активів та капіталом банку, %
|
253,12
|
Рейтинг якості активів, бали
|
3
|
. Аналіз прибутковості
Етапи оцінювання прибутковості банку
-й. Кількісне оцінювання надходжень,
прибутку (збитків), нерозподіленого прибутку.
-й. Визначення взаємозв'язку рівня
надходжень із коефіцієнтами капіталу та якістю активів.
-й. Оцінка рівня надходжень за
допомогою коефіцієнта прибутковості: чистий прибуток / середня вартість
активів.
-й. Виставлення рейтингової оцінки
за рівнем дохідності за такою шкалою:
Таблиця 2.14
Виставлення рейтингової оцінки за
рівнем дохідності
Значення коефіцієнта прибутковості, %
|
Рівень дохідності, бали
|
Більш як 1 Від 0,75 до 1 Від 0,5 до 0,74 Від
0,25 до 0,49 Менш як 0,25
|
1 2 3 4 5
|
Таблиця 2.15
Аналіз структури доходів ПАТ «ВТБ
Банк»
Статті доходів
|
ПАТ «ВТБ Банк»
|
|
Сума, тис. грн.
|
Пит. вага, %
|
Операційні та різні доходи
|
235578
|
35,91
|
Штрафи, пені, неустойки одержані
|
12956
|
1,97
|
Доходи майбутніх періодів
|
159602
|
24,32
|
Інші доходи
|
247936
|
37,79
|
Усього доходів
|
656072
|
100
|
З таблиці 2.15 бачимо, що усього
питома вага доходів ПАТ «ВТБ Банк» складає 100%, з яких: 35,91% становлять
операційні та різні доходи, 1,97% - одержані
штрафи, пені, неустойки, доходи майбутніх періодів - 24,32% та інші доходи -
37,79%.
Тепер проведемо аналіз структури
витрат банку, щоб надалі встановити рейтингову оцінку прибутковості (табл.
2.16).
Таблиця 2.16
Аналіз структури витрат ПАТ «ВТБ
Банк»
Статті витрат
|
ПАТ «ВТБ Банк»
|
|
Сума, тис. грн.
|
Пит. вага, %
|
Операційні видатки та витрати па утримання
апарату управління
|
281599
|
58,12
|
Витрати майбутніх періодів
|
134288
|
27,71
|
Відвернені кошти за рахунок прибутку
|
154779
|
20,17
|
Збитки
|
8920
|
1,84
|
Інші витрати
|
36653
|
7,56
|
Усього витрат
|
484550
|
100
|
З таблиці 2.16 видно, що питома вага
операційних видатків та витрат па утримання апарату управління становить
58,12%, витрат майбутніх періодів - 27,71%, відвернених коштів за рахунок
прибутку - 20,17%, збитків - 1,84% та інших витрат - 7,56% від 100% усіх
витрат.
Таблиця 2.17
Оцінювання рівня надходжень у банк
|
ПАТ «ВТБ Банк»
|
Рівень надходжень = Чистий прибуток після
виплати податків/ Середня вартість усіх активів
|
5,78
|
Рейтингова оцінка
|
2
|
. Аналіз ліквідності
Етапи аналізу ліквідності
комерційного банку:
-й. Дотримання встановлених
нормативів ліквідності.
-й. Виставлення узагальненої оцінки
на підставі таких критеріїв(табл. 2.18):
Таблиця 2.18
Виставлення узагальненої оцінки
дотримання встановлених нормативів ліквідності
Критерії оцінювання рівня ліквідності
|
Рейтинг ліквідності
|
Коефіцієнти ліквідності постійно перевищують
встановлені норми; значення коефіцієнтів ліквідності кращі, ніж в інших
банках; високий рівень ліквідних активів; високий рівень «основних»
депозитів; здатність швидко залучати кошти за помірну ціну
|
1
|
Коефіцієнти ліквідності постійно відповідають установленим
нормам; достатній рівень ліквідних активів; рівень «основних» депозитів вищий
за середній; коефіцієнти ліквідності вищі за середні порівняно з іншими
банками; є можливість залучати кошти в разі потреби
|
2
|
Коефіцієнти ліквідності, як правило, відповідають
установленим нормам; рівень ліквідних активів, як правило, достатній;
припустимий рівень «основних» депозитів у загальному їх обсязі; коефіцієнти
ліквідності середні порівняно з іншими банками; обмежена можливість негайно
залучати кошти
|
3
|
Значення коефіцієнтів ліквідності в окремі
періоди нижчі за встановлені норми; низький рівень ліквідних активів; низький
рівень «основних» депозитів; значення коефіцієнтів ліквідності нижчі за
середні порівняно з іншими байками; неспроможність залучати кошти ( за
винятком у НБУ)
|
4
|
Постійне недодержання встановлених норм для
коефіцієнтів ліквідності; нестача ліквідних активів; значна залежність від
«летючих» вкладів; надзвичайно низькі значення коефіцієнтів ліквідності
порівняно з іншими банками. відсутність можливості залучати кошти
|
5
|
Таблиця 2.19
Розрахунок нормативів ліквідності
ПАТ «ВТБ Банк»
Норматив миттєвої ліквідності Нормативне
значення: не менш як 20%
|
56,50%
|
Норматив загальної ліквідності Нормативне
значення: не менш як 100%
|
104,56%
|
Співвідношення високоліквідних активів до
робочих активів Нормативне значення: не менш як 20%
|
38,76%
|
. Аналіз якості управління
(менеджменту).
Критерії оцінювання якості
управління.
Якість управління на відміну від
інших компонентів рейтингової системи не можна оцінювати коефіцієнтним методом
аналізу, а тому ця оцінка є суб'єктивною. Відповідне оцінювання слід виконувати
на таких засадах.
. Оцінка менеджменту мас відбивати
рейтинги за іншими чотирма компонентами (виняток становлять випадки, коли до
керівництва банком прийшли нові менеджери, які не можуть нести відповідальності
за недоліки попередньої адміністрації).
. При оцінюванні якості менеджменту
важливі також:
компетентність та управлінські
здібності керівництва банку;
здатність пристосовуватися до змін у
банківській системі та в економічних умовах у цілому;
відповідальність за додержання
законодавства та встановлених норм і нормативів;
відповідальність за розробку та
додержання внутрішніх правил банку;
відповідальність за виявлення
корисливості у діях керівного складу тощо.
Рейтингову оцінку за якість
управління присвоюють за наведеною далі шкалою.
Таблиця 2.20
Рейтингова оцінка за якість
управління
Критерії оцінювання якості управління
|
Рейтинг якості управління
|
Решта компонентів мають сильний або
задовільний рейтинг; безумовне додержання законодавчих та нормативних актів;
наявні адекватні внутрішні правила роботи банку, які ним постійно
виконуються; безсумнівні компетентність та здібності керівництва
|
1
|
2
|
Більшість компонентів на посередньому і
задовільному рівні; зафіксовано недодержання законодавчих і нормативних
актів; наявна необхідність у переробці розроблених правил роботи банку або в
їх додержанні; виглядають сумнівними методи керівництва, а також
компетентність керівного складу
|
3
|
Решта компонентів рейтингової системи
посередні, граничні та незадовільні; наявні серйозні порушення законодавства,
нормативних актів; відсутні або практично не додержуються внутрішні правила
роботи банку; наявні факти невмілого, незадовільного керівництва, шахрайства
|
4
|
Решта компонентів рейтингової системи граничні
або незадовільні; наявні серйозні порушення законодавства та нормативних
актів; відсутні або не додержуються внутрішні правила роботи банку; очевидне
невміле, неякісне керівництво, некомпетентність керівного складу, шахрайство
|
5
|
Рейтинг якості управління ПАТ «ВТБ
Банк» - 2.
За результатами аналізу та
рейтингової оцінки комерційного банку оформляються висновки, які мають
складатися з таких компонентів:
. Сукупна оцінка (рейтинг) банку.
. Аргументовані пропозиції щодо
подальшої діяльності.
Таблиця 2.21
Результати розрахунку рейтингової
оцінки ПАТ «ВТБ Банк» по системі CAMELS
Компонент рейтингової системи
|
ПАТ «ВТБ Банк»
|
Адекватність капіталу
|
1
|
Якість активів
|
3
|
Якість управління
|
2
|
Дохідність
|
2
|
Ліквідність
|
1
|
Усього
|
9
|
Рейтингова оцінка
|
2
|
ПАТ «ВТБ Банк» отримує рейтинг 2
(задовільного).
Він має таку характеристику:
в основному їхній фінансовий стан є
задовільним;
виявлені проблеми незначні і можуть
бути врегульовані керівництвом банку;
фінансовий стан банку є по суті
стабільним, отже, він може бути пристосованим до умов економічної кон'юнктури і
роботи банківського сектора;
органи нагляду турбує лише те, щоб
недоліки, виявлені під час перевірки на місцях чи аналізу звітності, були виправлені
керівництвом банку.
в основному в усіх аспектах
фінансовий стан надійний;
виявлені проблеми, які може вирішити
керівництво банку;
фінансовий стан в основному
стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що
змінюється.
РОЗДІЛ ІІІ. НАМРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ
3.1 Основні
причини, що призводять до порушень та недоліків в діяльності банків
Діяльність будь-якого банку
пов’язана з певними ризиками і може супроводжуватися різними негативними
проявами, невчасне вирішення яких може призвести до суттєвих проблем в
майбутньому. З цією метою керівництво банку повинно працювати на упередження
ймовірних причин виникнення ризиків та недопущення проблем й втрат, які
супроводжують різні ризики, що притаманні банківській діяльності і були
виявлені за результатами інспекційних перевірок банків [54, с. 136].
Перевірка менеджменту банку
(керівництво та управління), як правило, здійснюється при наявності висновків
та результатів перевірки всіх питань, що були зазначені в плані інспектування.
Оцінка менеджменту банку є узагальнюючою комплексною оцінкою, адже від якості
управління та рівня керівництва залежить фінансовий стан банку та ефективність
його роботи, якість активів, достатність надходжень та капіталу, спроможність вчасно
та в повному обсязі виконувати свої грошові зобов'язання, ефективність системи
управління ризиками, тощо. Зважаючи на багатогранність та комплексність
зазначеного питання, перевірку і оцінку керівництва та управління банком
повинен здійснювати фахівець інспекційної групи, який має найбільший досвід та
знання, як правило такою особою є керівник інспекційної групи. Крім того,
особливе значення під час перевірки цього питання відводиться проведенню
зустрічей з менеджментом різних рівнів для надання якомога об’єктивної та
точної оцінки, розуміння особливостей організації та управління банком,
внутрішніх положень та інше.
Кінцевим результатом перевірки
керівництва і управління банку є загальний обґрунтований висновок про якість
менеджменту банку зважаючи на: якість керівництва банку та якість управління
банком; якість системи внутрішнього контролю, організаційної структури,
інформаційних систем управління; достатність капіталу, якість активів,
фінансові результати діяльності, стан ліквідності; спроможність планувати,
реагувати на умови, що змінюються, виконувати стратегічні та поточні плани;
управляти ризиками, тощо. До того ж, у разі недосконалості менеджменту банку,
його низької ефективності, значної кількості недоліків в діяльності банку та
порушень вимог законів та нормативних актів, необхідно призначити ряд
першочергових виправних заходів, а також зазначити питання, що потребують
додаткової уваги з боку керівництва банку, визначити системні або найбільш
поширені порушення в діяльності банку.
Серед основних напрямів, за якими
здійснюється перевірка менеджменту, можна виділити наступні [25, с. 16-22]:
- оцінка
менеджменту, зважаючи на достатність капіталу, якість активів, фінансові
результати діяльності, стан ліквідності, спроможність планувати, реагувати на умови,
що змінюються, виконувати стратегічні та поточні плани, а також управляти
ризиками;
- оцінка
системи внутрішнього контролю;
- оцінка
інформаційних систем управління.
В першу чергу необхідно оцінити
знання, компетентність та здібності представників керівництва та ради банку, чи
розуміє керівництво банку ризики, пов`язані із банківською діяльністю та
економічною ситуацією, а також чи здатне воно здійснювати належне управління
поточними та запланованими операціями та правильно використовувати результати діяльності
банку. Тобто, робота керівництва банку має оцінюватися не лише на підставі
результатів фінансово-господарської діяльності банку (наприклад, достатність
капіталу, якість активів, фінансові результати діяльності, стан ліквідності),
але і з точки зору процесу управління та контролю за справами банку.
В той же час, при розгляді цього, а
також будь-якого питання під час перевірки менеджменту банку необхідно
оцінювати, чи враховуються банком принципи корпоративного управління, які
повинні використовуватися для спрямування та управління діяльністю установи з
метою забезпечення її безпечності та надійності, а також підвищення її
вартості. Самі принципи корпоративного управління вирішують цілий ряд питань,
серед яких основними є: роль акціонерів у захисті вкладників та інших
заінтересованих осіб; розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між
акціонерами, спостережною радою і правлінням; стратегія розвитку банку та
контроль за її реалізацією (уключаючи розвиток системи ефективного планування,
ризик-менеджменту та систем внутрішнього контролю) та інші. Чітке дотримання
зазначених принципів дозволяє банкам забезпечити ефективне їх управління,
приймати узгодженні рішення, посилити довіру і підвищити відповідальність, а
також уникнути конфлікту інтересів, сприяти розкриттю інформації та її
прозорості і у зв’язку з цим підвищити захист інтересів акціонерів банків та
довіру вкладників, кредиторів і громадськості.
В частині менеджменту різноманітні
проблеми можуть виникати з наступних причин [54, с. 136]:
·
відсутність чіткої
функціонально-організаційної структури банку та/або її нераціональність;
·
недостатній контроль або слабка
обізнаність вищого менеджменту у справах банку;
·
слабкий стан внутрішнього контролю
банку за складанням та поданням Національному банку України фінансової та
статистичної звітності, своєчасним та правильним бухгалтерським обліком
операцій;
·
внутрішні положення та процедури
банку не досконалі, мають поверховий характер, не враховують особливостей
діяльності банку, змін, що відбуваються в нормативно-правових актах НБУ,
внаслідок цього - недосконалі операційні процеси, значний операційних ризик;
·
низька якість роботи служб
внутрішнього аудиту: перевірки служби внутрішнього аудиту носять формальний
характер, не охоплюють всіх ризикових сфер діяльності банку;
·
спостережна рада банку не приділяє
достатньої уваги діяльності служби внутрішнього аудиту, не забезпечує
адекватність її чисельності зростаючим обсягам операцій, не впроваджує механізм
контролю за неухильним виконанням підрозділами банку рекомендацій внутрішнього
аудиту;
·
чисельна перевантаженість
підрозділів банку або неадекватність штату персоналу банку розміру та зростанню
рівня його активів (інколи виникає внаслідок відсутності
функціонально-організаційної структури банку, що призводить до дублювання
функцій різними підрозділами або працівниками);
·
не приділяється достатньо уваги
підвищенню рівня кваліфікації персоналу, його тренінгу та тестуванню;
·
нові послуги та банківські продукти
випускаються на ринок без детального маркетингового дослідження, аналізу їх
доцільності та прибутковості, не завжди узгоджуються з потенційними
можливостями банку;
·
значне навантаження на надходження
банку, що виникає внаслідок неефективної структури витрат та недостатньо
виважених витрат, високого рівня зарплат вищому менеджменту та персоналу, які
не завжди узгоджуються із рівнем надходжень та темпами їх зростання.
При проведенні активних операцій та
з метою підтримання на достатньому рівні якості активів банкам необхідно
уникати таких моментів:
·
нераціональна організаційна
структура підрозділів, що займаються проведенням активних операцій;
·
внутрішні положення та процедури
стосовно визначення якості активів не відображають всіх особливостей, що
притаманні процесу кредитування, господарській діяльності банку, не
передбачають проведення оцінки позичальників за галузевими та географічними
ознаками їх діяльності;
·
функція аналізу кредитного портфеля
неефективна або відсутня, не відповідає наявним потребам банку, особливостям
його кредитної діяльності;
·
неякісне проведення аналізу
фінансового стану позичальників;
·
високий рівень концентрації кредитів
у одну галузь, яка, до того ж, може перебувати в стадії спаду, політика банку в
частині кредитування пов’язаних (споріднених) осіб;
·
використання схем кредитування
позичальників через інші банки з допомогою надання останнім міжбанківських
кредитів або депозитів, залишків коштів за кореспондентськими рахунками тощо,
для штучного уникнення порушень нормативів кредитування;
·
використання банком схем
кредитування позичальників та погашення ними боргів за рахунок кредитів,
наданих іншим позичальникам;
·
в забезпечення за кредитами
приймаються цінні папери, які не мають активного ринку і є неліквідними (при їх
оцінці банк «покладається» виключно на оцінку незалежного експерта і не
здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінні папери та їх емітентів),
майно позичальника, ринкова вартість якого за оцінкою незалежних експертів
значно перевищує балансову, що дозволяє штучно уникати формування резерву під
активні операції;
·
при здійсненні операцій з цінними
паперами банк штучно (через торговців цінними паперами) здійснює котирування
цінних паперів на організаційно оформленому біржовому та позабіржовому ринках
цінних паперів, що напряму впливає на їх ринкову вартість, дозволяє формувати
резерв, який не відповідає рівню ризику цих цінних паперів;
·
недотримання банком принципу МСБО в
частині відображення операцій по їх економічній суті, а не формі;
·
проведення операцій за укладеними
угодами, якими передбачається надання банком авансу на значний або невизначений
строк при не конкретно визначених умовах та зобов’язаннях, що покладаються на
контрагентів банку;
·
проблеми, пов’язані з регіональним
розміщенням підрозділів банку та недостатнім контролем за кредитами, що
надаються регіональними підрозділами банку;
·
проблеми, пов’язані з просуванням на
ринок специфічних банківських продуктів.
До проблем, які пов’язані з
недоотриманням відповідних надходжень, можуть призводити:
·
суттєва залежність від якості
активів, що провокує відволікання значної ресурсної бази в неприбуткові активи,
яке, в свою чергу, має негативний вплив на рівень надходжень;
·
значний рівень впливу ринкових
ризиків (валютний ризик, процентний ризик). Покладання банку на отримання переважної
частки доходів лише від певних операцій в разі зміни кон’юнктури ринку або
економічної ситуації може стати причиною недоотримання доходу;
·
неефективна політика банку в області
ціноутворення (неадекватне встановлення відсоткових ставок депозитах та
кредитах, надання кредитів та обслуговування інсайдерів та деяких клієнтів на
більш сприятливих умовах);
·
низький рівень рентабельності
активів та капіталу банку;
·
залежність рівня надходжень від
разових, нетрадиційних операцій;
·
необхідність залучення дорогих
ресурсів на ринку міжбанківських кредитів з метою підтримання обов’язкових
економічних нормативів.
Проблеми, пов’язані з ліквідністю,
можуть виникати внаслідок наступних причин:
·
нездатності банку планувати
ліквідність та завчасно прогнозувати можливу незбалансованість між строками і
сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань.
Ця причина може виникати через відсутність або неякісний аналіз розривів між
активами та пасивами, відсутність або недостатній аналіз грошових потоків
клієнтів, особливостей їх ділової активності тощо;
·
значної залежності від плинних
пасивів при здійсненні вкладень в довгострокові активи, здійснення фінансування
короткостроковими (поточними) зобов’язаннями значної частини активів з більш
тривалими термінами погашення. Така ситуації, з одного боку, дозволяє
збільшувати доходи, проте в разі ринкових криз, призводить до втрати
ліквідності та взагалі платоспроможності;
·
низької диверсифікації зобов’язань
банку за джерелами залучення коштів: в основному, найбільшу частку займають
строкові кошти фізичних осіб та поточні кошти юридичних осіб, або робота з
обмеженою кількістю фізичних чи юридичних осіб;
·
суттєвої залежності від
субординованого боргу при значному ризику його не відновлення після настання
строку повернення;
·
поганої репутації на міжбанківському
ринку (може бути також пов’язана з іншими фінансовими показниками окрім
показників ліквідності), яка в разі виникнення у банку тимчасових труднощів з
ліквідністю не дозволить їх вирішити оперативно та з найменшими витратами,
·
відсутності плану дій підрозділів
банку на випадок кризи ліквідності або його недосконалості.
Для уникнення проблем, що пов’язані
з втратою капіталу, необхідно уникати наступних моментів:
·
темпи росту активів значно
випереджають темпи росту капіталу, причому значення встановлених нормативів
капіталу наближаються до граничних (часто під час прискореного нарощування
активів банк не приділяє достатньої уваги відповідному нарощуванню власного
капіталу, що негативно відображається і на нормативних показниках капіталу).
Така ситуація, зважаючи на зростання обсягів, складності операцій, що
проводяться банками, наражає їх вкладників та кредиторів на значні ризики,
враховуючи те, що низький рівень капіталу не буде достатнім для абсорбції всіх
наявних ризиків;
·
недостатній рівень відрахувань до
фондів банку;
·
конфлікт інтересів між акціонерами
банку;
·
зменшення обсягу капіталу внаслідок
проведення надто високих, недоцільних виплат дивідендів, повернення банком
коштів, залучених на умовах субординованого боргу;
·
значного обсягу вкладень в основні
засоби;
·
втрат, що пов’язані з необхідністю
створення необхідних резервів під активні операції внаслідок погіршення їх
якості.
У випадку з ринковими ризиками
причинами виникнення проблем можуть бути:
·
при побудові системи
ризик-менеджменту банк не приділяє (приділяє незначну) уваги нефінансовим
ризикам. Підхід до управління не фінансовими ризиками є формальним та
обмежується окремими пунктами внутрішніх положень, які не мають ніякої
реалізації на практиці;
·
неякісні методи вимірювання та
моніторингу ризиків;
·
недостатні або невідповідні потребам
банку інформаційні системи управління,
·
недостатнє розуміння керівництвом
комплексних ризиків.
Серед перших ознак майбутніх проблем
у банку, на появу яких повинна бути негайна дійова реакція керівництва, слід
виділити:
·
недостатній рівень надходжень як для
нормального функціонування банку, так і для створення необхідних резервів,
·
розмір капіталу неадекватний обсягу
операцій, що проводить банк, та ризику, що приймає на себе банк при здійсненні
операцій,
·
тенденції щодо збільшення обсягу
проблемних активів, особливо кредитів,
·
тенденції до зменшення обсягу
коштів, що традиційно складали ресурсну базу банку (депозити, кошти на поточних
рахунках клієнтів та інше, в залежності від обраних пріоритетів банку при
формуванні ресурсної бази),
·
погіршення рейтингу комерційного
банку, що виставляється рейтинговими агенціями (стосується переважно тих
банків, які звертаються до послуг таких агенцій - Standard and Poor’s, Moody’s
та інші).
В разі, якщо дії керівництва банку
були не досить ефективними та виваженими, не було досягнуто очікуваного ефекту,
банк дійсно постає перед справжніми проблемами, а основними причинами
виступають:
·
слабкий менеджмент;
·
недостатній рівень інформаційних
систем та системи внутрішнього контролю;
·
відсутність довгострокової стратегії
та плану дій на випадок кризових ситуацій;
·
слабка якість активів;
·
недостатність фінансових ресурсів
для виконання планів банку;
·
недостатність корпоративного
управління, що переважає над недостатністю фінансових ресурсів.
У випадку, коли банк все ж таки
опинився перед наявними проблемами, першочерговим завданням керівництва повинно
бути ідентифікація причин, що зумовили ці проблеми, та визначення
пріоритетності при їх усуненні, розробка стратегії та тактики подолання даних
проблем. Коригуючі дії (заходи) повинні бути спрямовані на один з трьох
напрямків:
·
стан банку (обмеження рівня ризику),
·
менеджмент (посилення ризик
менеджменту, покращення функцій контролю/аудиту, проведення тренінгу
працівників банку),
·
акціонери (збільшення обсягу
капіталу, зменшення або відмова від виплати дивідендів, або всі ці заходи).
Слід також додатково наголосити, що
всі коригуючі дії (заходи) повинні бути включені до певного "плану
дій" з метою їх узгодженості та необхідності визначення кінцевого
результату.
3.2 Сучасні
напрямки вдосконалення нагляду та система оцінки ризиків
Постійно триваючий розвиток
банківської справи, вдосконалення банківських технологій, розробка та
впровадження нових видів продуктів і послуг, зростаючий рівень конкуренції між
банками, з одного боку, та необхідність забезпечення стабільного і безпечного
функціонування банківської системи, якісного контролю за її діяльністю з іншого
боку, вимагають від контролюючих органів постійного вдосконалення підходів
здійснення банківського нагляду.
З цією метою Базельським комітетом з
банківського нагляду в 2006 році було переглянуто та перевидано «Основні
принципи ефективного банківського нагляду», які використовуються країнами у
якості стандартів пруденційного регулювання і нагляду для оцінки якості систем
нагляду та пруденційного регулювання, а також для планування діяльності у цій
сфері з метою досягнення базового рівня ефективної та надійної практики
наглядової та регулятивної політики.
Згідно з зазначеними принципами,
ефективна система банківського нагляду повинна мати чітко визначені обов`язки і
цілі для кожного органу, задіяного у нагляді за діяльністю банків. Кожен такий
орган повинен мати операційну незалежність, прозорі процеси, надійне управління
і адекватні ресурси та бути зобов’язаним звітувати за виконання своїх
обов’язків. Також необхідною є відповідна законодавча база для здійснення
банківського нагляду, включаючи положення щодо надання дозволу на діяльність
банківських установ і здійснення постійного нагляду за ними; повноваження
вирішувати питання дотримання законів, а також проблеми безпеки і надійності та
правового захисту працівників нагляду. Мають бути запроваджені засоби обміну
інформацією між органами нагляду та захисту конфіденційності такої інформації.
Що стосується безпосередньо сучасних
шляхів вдосконалення банківського нагляду, то можна виділити серед них такі
найголовніші напрямки:
- впровадження нагляду на
основі оцінки ризиків, проведення перевірок, зважаючи на профіль ризику в
банках, існування адекватного корпоративного управління, наявність дієвої
системи управління ризиками та внутрішнього аудиту, тощо;
- здійснення нагляду на
консолідованій основі;
запровадження інституту
кураторства.
Перехід до нагляду на основі оцінки
ризиків пов’язаний із зміною світогляду та принципів нагляду адже дозволяє
здійснювати превентивний нагляд, зосереджуючись на ризиках окремих банків та
системних ризиках банківської системи.
Нагляд на основі оцінки ризиків
передбачає спрямування більших ресурсів у сфери підвищеного ризику, що можливо
досягти за допомогою таких дій [54,
с. 144]:
- виявлення ризиків з
використанням уніфікованих визначень. Ця сукупність ризиків формує підґрунтя
для висновків і дій нагляду;
вимірювання ризику на
основі уніфікованих факторів оцінки. Кількість ризику не завжди вимірюється в
грошовому вираженні; інколи це відносна оцінка суми можливих втрат. Наприклад,
численні недоліки у системах внутрішнього контролю можуть свідчити про те, що
банк має надмірний рівень операційно-технологічного ризику;
оцінки управління ризиками,
яка дозволяє визначити, чи адекватно управляються і контролюються за допомогою
відповідних систем банку визначені рівні ризику. Розвиненість та складність цих
систем буде різною залежно від рівня наявного ризику і розміру та/або
складності операцій банку;
спрямування більших
ресурсів у сфери підвищеного або зростаючого ризику як у межах одного банку,
так і в банківській системі взагалі. Це робиться за допомогою стратегії
нагляду;
використання відповідних
інструментів нагляду, залежно від виявлених ризиків, формулювання висновків
щодо параметрів та рівня ризиків, а також визначення заходів щодо подальшого
контролю виявлених проблем.
Національним банком України з метою
здійснення банківського нагляду на основі оцінки ризиків виділено сукупність,
що складається з 9 ризиків:
кредитний ризик - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність
сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової
угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе
зобов'язання;
ризик ліквідності - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність
банку виконати свої зобов'язання в належні строки, не зазнавши при цьому
неприйнятних втрат;
ризик зміни процентної ставки - це
наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає
внаслідок несприятливих змін процентних ставок;
ринковий ризик - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі
коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими
інструментами, які є в торговельному портфелі;
валютний ризик - це наявний або
потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі
коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали;
операційно-технологічний ризик - це
потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного
управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних
технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості,
універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи;
ризик репутації - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе
сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами
(учасниками) або органами нагляду;
юридичний ризик - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або
недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої
практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення;
стратегічний ризик - це наявний або
потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні
управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на
зміни в бізнес-середовищі.
Крім того, Національний банк України
з метою уніфікації підходів до оцінки ризиків виділив систему для оцінки кожної
категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб
вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити.
Для шести категорій ризику -
кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки,
ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - слід
оцінювати кількість ризику (незначна, помірна, значна), якість управління
ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи
оцінки ризиків необхідно враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які
можуть вказувати на зростання ризиків. Згідно із системою оцінки ризиків існує
чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку:
- кількість ризику, тобто
рівень або обсяг ризику, на який наражається банк, характеризується як
незначна, помірна або значна;
якість управління ризиком,
тобто наскільки добре здійснюється виявлення, вимірювання, контроль і
моніторинг ризиків; характеризується як висока, така, що потребує
вдосконалення, або низька;
сукупний ризик, тобто
узагальнений висновок, який відображає рівень занепокоєння органів нагляду,
зважаючи як на кількість ризику, так і на якість управління ризиком, з
урахуванням відносного значення кожного з цих аспектів. Сукупний ризик
оцінюється як високий, помірний або низький за кожною з дев'яти категорій
ризику. Пом'якшувальні фактори (наприклад, страхування) можуть вплинути на
оцінку сукупного ризику. Оцінка сукупного ризику визначає стратегію нагляду,
тобто які конкретні заходи щодо цього банку будуть вжиті банківським наглядом
Національного банку і які ресурси будуть для цього виділені. Перелік факторів
оцінки доповнюють складові оцінок;
напрям ризику, тобто
ймовірна зміна сукупного рівня ризику протягом наступних 12 місяців.
Характеризується як такий, що зростає, стабільний або такий, що зменшується.
Напрям ризику впливає на стратегію нагляду, зокрема на те, які додаткові
наглядові заходи можуть бути вжиті. Якщо напрям ризику такий, що зменшується,
це вказує на те, що на основі наявної інформації протягом наступних 12 місяців
можна очікувати зменшення сукупного ризику. Стабільний напрям вказує на те, що
сукупний ризик, ймовірно, залишиться незмінним. Якщо напрям ризику такий, що
зростає, це свідчить про те, що, за очікуваннями, сукупний ризик через 12
місяців збільшиться.
Кількість ризику і якість управління
ризиком мають оцінюватися незалежно одна від одної. Тому, визначаючи рейтинги
окремих факторів оцінки за системою оцінки ризиків, необхідно пам'ятати, що
якою б високою або низькою не була якість управління ризиком, вона не повинна
впливати на оцінку кількості ризику. Крім того, значний розмір капіталу або
високі показники фінансової діяльності не повинні розглядатися як
пом'якшувальні фактори для неадекватної системи управління ризиками. Не слід
робити висновок, що "високий" рівень ризику - це погано, а
"низький" рівень ризику - це добре. Кількість ризику просто
відображає рівень ризику, який банк бере на себе в процесі здійснення своєї
діяльності, і добре це чи погано - залежить від того, чи забезпечують системи
управління ризиками банку виявлення, вимірювання, моніторинг і контроль цієї
кількості ризику.
Стратегічний ризик, ризик репутації
та юридичний ризик - впливають на капітал і надходження банку, але їх важко
точно виміряти кількісно. Тому за цими ризиками будуть оцінюватися лише
сукупний ризик і напрям ризику. Характеристики сукупного ризику і напряму
ризику ті ж, що й для інших ризиків.
Пріоритетні напрями розвитку і
регулювання банківської діяльності та нагляду розроблені з метою підвищення
ефективності регулювання банківської діяльності та банківського нагляду на
основі принципів Базельського комітету з банківського нагляду, оптимізації
організаційних засад, функцій структурних підрозділів банківського нагляду
центрального апарату і територіальних управлінь Національного банку України.
Стрімке зростання обсягів активних
операцій, насамперед кредитування, упровадження широкого асортименту нових
банківських продуктів, а також поглиблення впливу процесів світового
фінансового простору на розвиток вітчизняного банківського сектору, активізація
процесів створення банківських об'єднань та промислово-фінансових груп
об'єктивно спричинюють зростання ризиків у діяльності банків.
На рівень ризиків у діяльності
банків також впливають недостатня концентрація банківського капіталу та його
розпорошеність між значною кількістю невеликих банків, певна розбалансованість
довгострокових активів та пасивів за строками щодо погашення, відсутність
належної прозорості банківського сектору і необхідного рівня корпоративного
управління в банках, що призводить до наявності недоліків у системах
ризик-менеджменту та внутрішнього контролю.
Мінімізація ризиків у діяльності
системи банків, забезпечення її поступового розвитку та надійності вимагає на
сучасному етапі перегляду методів і підходів щодо здійснення регулювання
банківської діяльності та нагляду, що передбачає подальше вдосконалення його
правових, методологічних та організаційних засад.
На сьогодні основним принципом
удосконалення системи регулювання банківської діяльності й банківського нагляду
є подальше впровадження в повсякденну діяльність підходів і методів, які
орієнтовані на виявлення проблем у діяльності банку на ранніх стадіях їх
виникнення, з метою запобігання цим проблемам та уникнення кризових явищ або
пом'якшення їх впливу на економіку. Це передбачає зосередження головної уваги
на оцінці ризиків та якості управління ними з позицій їх потенційного впливу на
стійкість банку.
Нагляд на основі оцінки ризиків
вимагає підвищення ролі керівних органів, передусім ради банку, щодо
забезпечення адекватної політики управління ризиками і стабільної діяльності
банку, передбачає побудову ефективних правових та організаційних засад
корпоративного управління, здійснення нагляду на консолідованій основі з метою
оцінки ризиків, пов'язаних з участю банків у фінансових групах. Саме ці
положення є основою нової версії Основних принципів ефективного банківського
нагляду, затверджених Базельським комітетом з питань банківського нагляду у
2006 р.
Ураховуючи вищезазначене, подальший
розвиток і вдосконалення регулювання банківської діяльності та нагляду має
концентруватися на таких напрямах [6,
с. 253]:
удосконалення безвиїзного нагляду та
інспектування банків;
удосконалення порядку створення та
ліцензування банків і банківських об'єднань;
удосконалення процедур тимчасової
адміністрації, реорганізації і ліквідації банків;
зміцнення нагляду у сфері протидії
легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;
забезпечення прозорості банківської
системи;
поетапне впровадження порядку оцінки
адекватності капіталу відповідно до вимог Базельської угоди про капітал II;
розвиток співробітництва з іншими
державними наглядовими органами та органами банківського нагляду зарубіжних
країн і міжнародними організаціями у сфері банківського нагляду;
підвищення кваліфікації та
матеріальне стимулювання працівників банківського нагляду.
Реалізація пріоритетних завдань
банківського нагляду потребує законодавчого врегулювання таких питань, як
забезпечення правової бази для підвищення рівня корпоративного управління в
банках, упровадження нагляду на основі оцінки ризиків, консолідованого нагляду.
На мою думку, банківський нагляд
проводиться з метою забезпечення надійності і стабільності окремих банків і
передбачає цілісний і постійний нагляд (контроль) за здійсненням банками своєї
діяльності у відповідності з діючими нормами законодавства та інструкціями.
Тому необхідно приділяти більше уваги процесу нагляду, оскільки від того,
наскільки точно він відображає дійсність, залежить грошово-кредитна політика та
вибір методів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, а значить і
банківської діяльності як об’єкта банківських правовідносин.
Розвиток банківського сектору
надзвичайно важливий для функціонування економіки в цілому. А банківське
регулювання та нагляд покликані підтримувати стабільність та сприяти розвитку
банківської сфери, спрямовувати її у потрібне русло.
Необхідність банківського нагляду,
на мою думку, виходить з завдань та функцій НБУ, а саме грошово-кредитна
політика, канал кредитів та інвестицій, конкуренція та інновації, збереження
приватних депозитів, оперування механізмами платежів та ступінь ліквідності і
надійності банківських установ мають бути об’єктами регулювання за для
ефективності не лише банківської системи, а й держаної політики в цілому.
Постійно зростаюча конкуренція в
банківській сфері, намагання та бажання банків отримати більший прибуток,
призводить до того, що банки починають віддавати перевагу вирішенню тимчасових
питань, не враховують або не повною мірою враховують можливі негативні наслідки
такого ситуативного управління. Стурбованість викликає той факт, що:
по-перше, відбувається ускладнення
банківських операцій і, відповідно, ускладнення ризику, коригування його
параметрів;
по-друге, банками порушуються
технологічні процеси, при здійсненні операцій не виконуються всі необхідні
процедури;
по-третє, банки вдаються до дій, за
допомогою яких відбувається штучне зменшення рівня ризиковості його операцій та
його діяльності, внаслідок чого не володіють інформацією про справжній рівень
ризику та не застосовують відповідних заходів для його мінімізації та
хеджування;
по-четверте, банками
використовуються різноманітні схеми здійснення операцій, які дозволяють їм
уникати обмежень та здійснювати діяльність в межах нормативних вимог,
встановлених контролюючими органами, що ускладнює процес нагляду за ними;
по-п’яте, найбільшим джерелом
ресурсів банки є не кошти акціонерів, а кошти вкладників та кредиторів, що
ставить під сумнів виконання банками своїх зобов’язань перед останніми.
Внаслідок цього повинно відбуватись
постійне вдосконалення процесу нагляду за банками, як безвиїзного так і
виїзного, адже такі дії банків можуть зашкодити стабільності банківської
системи, поставити під загрозу інтереси кредиторів і вкладників банку через
загрозу коштам, що були довірені ними банкам.
При цьому, вдосконалення
банківського нагляду повинно здійснюватись за такими напрямами:
- через постійне
вдосконалення засад, методів, інструментів та процедур здійснення банківського
нагляду, нормативно-правових актів;
через збільшення часу на
підготовку фахівців з банківського нагляду із застосування сучасних методів
навчання, постійне підвищення та підтримання на належному рівні їх
кваліфікації.
3.3
Створення фінансового мегарегулятора в Україні
За станом на листопад 2009 р. із 161
країни, що мають національні валюти і власні фінансові політики, 55 створили
інститут мегарегулятора [31, с. 18].
Нині в Україні загострилася полеміка
щодо виконання функцій банківського нагляду та регулювання. Яка інституція має
їх здійснювати - центральний банк чи окремий універсальний фінансовий
регулятор?
Останнім часом ведуться дискусії
щодо створення фінансового мегарегулятора в Україні. Існує декілька варіантів
вирішення цього питання [33].
. Можливими варіантами вирішення
проблеми недостатнього ступеня незалежності регуляторів фінансових установ є:
Варіант 1. Консолідація функцій
забезпечення цінової та фінансової стабільності в центральному банку. У цьому
випадку цінова стабільність забезпечується діями та інструментами монетарної
політики, а фінансова - більшою мірою досягається шляхом забезпечення
стабільності банківської системи завдяки використанню механізмів пруденційного
нагляду та регулювання, оскільки ключову роль у фінансовій системі у переважній
більшості країн, як правило, відіграють банки. Такої практики продовжує
дотримуватися більшість держав. Передусім це стосується країн із новими
економіками, де частка банків у загальній фінансовій системі продовжує залишатися
домінуючою. До таких країн належать Бразилія, Індія, Ізраїль, Чехія, Румунія,
Росія, Україна та інші (табл. 3.1). Подальша розбудова існуючих регуляторів
(Національного банку України, ДКЦПФР та Держфінпослуг) шляхом посилення їх
незалежності, що передбачає [20]:
а) внесення змін до Закону України
«Про Національний банк України» щодо посилення незалежності Національного банку
України шляхом:
призначення та звільнення з посади
Голови Національного банку та члена Правління Національного банку України,
відповідального за банківське регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби банківського нагляду) Верховною Радою України за поданням
Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України
строком на сім років;
встановлення додаткових
кваліфікаційних вимог до Голови Національного банку та члена Правління
Національного банку України, відповідального за банківське регулювання та
нагляд (Виконавчого директора - керівника Служби банківського нагляду);
доповнення переліку підстав для
припинення повноважень Голови та члена Правління Національного банку України,
відповідального за банківське регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби банківського нагляду);
позбавлення Ради Національного банку
України права застосовувати відкладальне вето щодо рішень Правління
Національного банку України;
встановлення заборони авансового
перерахування коштів Національного банку до Державного бюджету України;
б) прийняття окремих законів про
ДКЦПФР і Держфінпослуг щодо:
визначення їх державними органами з
особливим статусом, що не належать до системи центральних органів виконавчої
влади;
призначення та звільнення керівника
(голови) комісії з посади Верховною Радою України за поданням Президента
України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на
сім років;
Позиція Міністерства фінансів
України: «виключити пропозиції щодо призначення та звільнення керівника
(голови) ДКЦПФР і Держфінпослуг з посади за поданням Президента України
більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на сім
років з огляду на невідповідність зазначеного світовій практиці»
запровадження ефективних механізмів
підзвітності перед Верховною Радою України та Урядом;
в) забезпечення прозорості у
діяльності фінансових регуляторів, насамперед через розроблення загальної
Стратегії комунікацій та її реалізації.
Переваги розбудови існуючих
регуляторів:
) відсутність змін у
нормативно-правовій базі в частині перерозподілу повноважень;
) відсутність необхідності
фінансування змін в організаційній структурі органів регулювання та нагляду;
) відсутність ризику перехідного
періоду.
Недоліки розбудови існуючих
регуляторів:
) складнощі запровадження
консолідованого нагляду
) низький рівень координації дій
органів регулювання та нагляду
) збільшення навантаження на
Державний бюджет
) відсутність єдиної бази даних
фінансових установ
) відсутність уніфікованого підходу
до регулювання та нагляду за фінансовими установами
) низький рівень захисту прав
інвесторів і споживачів фінансових послуг
) відсутність макропруденційного
нагляду (нагляду за стабільністю фінансового сектору в цілому).
Таблиця 3.1
Організаційна структура банківського
нагляду в окремих країнах світу
У структурі центрального банку
|
Поза структурою центрального банку
|
Бразилія (Центральний банк Бразилії)
|
Англія (органи влади з фінансових послуг)
|
Болгарія (Болгарський національний банк)
|
Китай (Комісія з банківського регулювання
Китаю)
|
Індія (Резервний банк Індії)
|
Казахстан (Агенція з фінансового нагляду
Казахстану)
|
Ізраїль (Банк Ізраїлю)
|
Угорщина (Орган з фінансового нагляду
Угорщини)
|
Литва (Банк Литви)
|
Польща (Комісія фінансового нагляду)
|
Румунія (Національний банк Румунії)
|
Німеччина (Федеральне управління фінансового
нагляду Німеччини)
|
Росія (Центральний банк Російської Федерації)
|
-
|
Чехія (Національний банк Чехії)
|
-
|
Україна (Національний банк України)
|
-
|
Розподіл функцій (спільний нагляд центрального
банку та незалежного органу)
|
Корея (Банк Кореї спільно зі Службою
фінансового нагляду)
|
Туреччина (Агенція з банківського регулювання
та нагляду спільно з Центральним банком Республіки Туреччина)
|
Варіант 2. Створення окремого
мегарегулятора. Єдиною функцією центрального банку при цьому залишається
проведення монетарної політики для забезпечення цінової стабільності. Як приклад,
можна навести організацію органів регулювання, що обрали таку систему, зокрема
в Англії, Угорщині, Польщі та Китаї ( див. табл. 3.1).
Основним вагомим аргументом за
створення єдиного, окремого від центрального банку регулятора є, безумовно,
дедалі інтенсивніший розвиток інституцій - фінансових посередників, відмінних
від банків: інвестиційних, взаємних фондів, страхових компаній, кредитних
спілок. В результаті підвищення конкуренції, лібералізації ринків та швидкого
розвитку фінансів поступово розмиваються межі між функціями банків і
небанківських фінансових інституцій. І в самих банківських установах традиційно
банківські функції доповнюються функціями банківського страхування,
банківського менеджменту активів тощо. Все це потребує дедалі глибшої спеціалізації
банківського нагляду і, як наслідок, зростання кількості спеціалізованих
супервізорів, що може виявитися неефективною та витратною справою. Ще
складнішим для центрального банку є питання про те, чи потрібно йому
опікуватися функціями захисту споживачів та менеджменту активів, які не
притаманні класичним функціям центральних банків [1, с. 297-300].
Мегарегулятор -
орган, який регулює відносини в певних сферах діяльності, наприклад,
фінансовій.
а) ухвалення рішення про створення
мегарегулятора з покладанням на нього функцій щодо здійснення регулювання та
нагляду за банківськими, небанківськими фінансовими установами та ринком цінних
паперів.
б) внесення змін і доповнень до
законодавства щодо:
визначення основних завдань та
повноважень новоствореного мегарегулятора;
визначення його державним органом з
особливим статусом, що не належить до системи центральних органів виконавчої
влади;
визначення джерел фінансування
мегарегулятора;
призначення та звільнення з посади
керівника мегарегулятора, здійснюється Верховною Радою України за поданням
Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України
строком на сім років;
встановлення кваліфікаційних вимог
до посади керівника мегарегулятора, що унеможливлюють існування політичного
впливу;
запровадження ефективних механізмів
підзвітності перед Верховною Радою України та Урядом;
в) забезпечення прозорості у
діяльності мегарегулятора, насамперед через розроблення та реалізацію Стратегії
комунікацій.
Переваги створення окремого
мегарегулятора:
1) закріплення відповідальності за
розроблення політики фінансового сектору
) запровадження консолідованого
нагляду за фінансовими установами
) створення єдиної бази даних
фінансових установ
) спрощення (уніфікація) та
зменшення обсягів звітності
) більш ефективне використання
ресурсів (фінансових, людських)
) вироблення уніфікованого підходу
до регулювання та нагляду за фінансовими установами
Недоліки створення окремого
мегарегулятора:
) ризик перетворення мегарегулятора
у «бюрократичну машину»
) збільшення навантаження на
Державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних
змін
) ризик перехідного періоду,
насамперед, для банків
) збільшення навантаження на
Державний бюджет на утримання регулятора
) відсутність макропруденційного
нагляду
) низький рівень захисту прав
інвесторів і споживачів фінансових послуг
Варіант 3. Створення мегарегулятора
при Національному банку України.
а) внесення змін до Закону України
«Про Національний банк України» щодо:
- закріплення статусу мегарегулятора
фінансового сектору;
- розширення переліку функцій
Національного банку України як мегарегулятора фінансового сектору;
- визначення основних завдань,
повноважень та відповідальності мегарегулятора фінансового сектору;
- посилення незалежності Національного
банку України шляхом:
- призначення та звільнення з
посади Голови Національного банку та члена Правління Національного банку
України, відповідального за регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби фінансового нагляду) Верховною Радою України за поданням
Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України
строком на сім років;
- встановлення додаткових
кваліфікаційних вимог до Голови Національного банку та члена Правління
Національного банку України, відповідального за регулювання та нагляд
(Виконавчого директора - керівника Служби фінансового нагляду);
- доповнення переліку підстав
для припинення повноважень Голови та члена Правління Національного банку
України, відповідального за регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби фінансового нагляду);
- позбавлення Ради Національного
банку України права застосовувати відкладальне вето щодо рішень Правління
Національного банку України;
- встановлення заборони
авансового перерахування коштів Національного банку до Державного бюджету
України;
- запровадження ефективних
механізмів підзвітності перед Верховною Радою України та Урядом;
б) забезпечення прозорості у
діяльності мегарегулятора, насамперед через розроблення та реалізацію Стратегії
комунікацій.
Переваги створення мегарегулятора
при Національному банку України:
) закріплення відповідальності за
розроблення політики фінансового сектору;
) відсутність ризику перехідного
періоду для банківського сектору;
) запровадження консолідованого
нагляду за фінансовими установами;
) створення єдиної бази даних
фінансових установ, на основі програмно-технічних засобів НБУ;
) спрощення (уніфікація) та
зменшення обсягів звітності;
) вироблення уніфікованого підходу
до регулювання та нагляду за фінансовими установами;
) здійснення макропруденційного
нагляду;
) більш ефективне використання
ресурсів (фінансових, людських);
) підвищення професійного рівня
співробітників регуляторного органу та фінансових установ на базі учбових
закладів Національного банку України;
) зменшення навантаження на
Державний бюджет
Недоліки створення мегарегулятора
при Національному банку України:
) ризик перехідного періоду для
небанківського сектору;
) ризик перетворення мегарегулятора
у «бюрократичну машину»;
) ризик виникнення хибного уявлення
щодо надання Національним банком України рефінансування небанківськім
фінансовим установам;
) збільшення навантаження на
Державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних
змін;
) низький рівень захисту прав
інвесторів і споживачів фінансових послуг;
Варіант 4. Запровадження діяльності
двох окремих органів регулювання та нагляду (модель «Twin-peaks»):
(Служби фінансового нагляду при Національному банку); (Регулятора фінансового
ринку).
Модель «Twin-peaks» -
модель побудови системи нагляду та регулювання, яка передбачає існування двох
незалежних регуляторів, один з яких (перебуває у складі центрального банку)
здійснює пруденційне регулювання та нагляд за фінансовими установами, а другий
(окрема структура, яка підпорядкована Міністерству фінансів) -
відповідальний за встановлення правил та здійснення нагляду за діяльністю на
фінансових ринках, захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, а
також питання, пов’язані з конкуренцією на фінансових ринках.
Запровадження нагляду в Україні за
варіантом 4 передбачає:
а) внесення змін до Закону України
«Про Національний банк України» щодо:
розширення переліку функцій
Національного банку України, зокрема регламентування повноважень щодо
регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами;
визначення місії, основних завдань,
повноважень та відповідальності керівних органів Національного банку України
(Служби фінансового нагляду при Національному банку України);
визначення порядку взаємодії
Національного банку України та (Регулятора фінансового ринку);
посилення незалежності Національного
банку України шляхом:
призначення та звільнення з посади
Голови Національного банку та члена Правління Національного банку України,
відповідального за регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби фінансового нагляду) Верховною Радою України за поданням
Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України
строком на сім років;
встановлення додаткових
кваліфікаційних вимог до Голови Національного банку та члена Правління
Національного банку України, відповідального за регулювання та нагляд
(Виконавчого директора - керівника Служби фінансового нагляду);
доповнення переліку підстав для
припинення повноважень Голови та члена Правління Національного банку України,
відповідального за регулювання та нагляд (Виконавчого директора -
керівника Служби фінансового нагляду);
позбавлення Ради Національного банку
України права застосовувати відкладального вета щодо рішень Правління
Національного банку України;
встановлення заборони авансового
перерахування коштів Національного банку до Державного бюджету України;
запровадження ефективних механізмів
підзвітності перед Верховною Радою України та Урядом;
б) створення (Регулятора фінансового
ринку), у компетенції якого б перебувало: встановлення правил здійснення
діяльності на фінансових ринках та нагляд за ними, захист прав інвесторів та
споживачів фінансових послуг, а також питання, пов’язані з конкуренцією.
в) визначення основних засад
організаційної структури Регулятора фінансового ринку:
- склад вищих органів
(Регулятора фінансового ринку);
- центральний апарат (основні
департаменти, управління, відділи) та структурні підрозділи;
- оптимальна чисельність
співробітників центрального апарату та структурних підрозділів;
г) створення законодавчої бази щодо
діяльності (Регулятора фінансового ринку):
- закріплення статусу
(Регулятора фінансового ринка) як органу регулювання та нагляду за фінансовими
ринками;
- визначення його державним
органом з особливим статусом, що не належить до системи центральних органів
виконавчої влади;
- призначення та звільнення з
посади керівника Регулятора фінансового ринка, здійснюється Верховною Радою
України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України строком на сім років;
- визначення місії, основних
завдань, повноважень та відповідальності (Регулятора фінансового ринку);
- визначення порядку взаємодії
(Регулятора фінансового ринку) з Національним банком;
- запровадження ефективних механізмів
підзвітності перед Верховною Радою України та Урядом;
д) забезпечення прозорості у
діяльності фінансових регуляторів, насамперед через розроблення та реалізацію
Стратегій комунікацій.
Переваги моделі «Twin-peaks»:
) закріплення відповідальності за розроблення
політики фінансового сектору
) відсутність ризику перехідного
періоду для банківського сектору
) запровадження консолідованого
нагляду за фінансовими установами
) створення єдиної бази даних
фінансових установ
) спрощення (уніфікація) та зменшення
обсягів звітності
) вироблення уніфікованого підходу
до регулювання та нагляду за фінансовими установами
) здійснення макропруденційного
нагляду
) відсутність ризику перетворення
органу регулювання та нагляду в «бюрократичну машину»
) підвищення професійного рівня
співробітників регуляторного органу та фінансових установ на базі учбових
закладів Національного банку України
) підвищення рівня захисту прав
інвесторів і споживачів фінансових послуг
Недоліки моделі «Twin-peaks»:
) ризик перехідного періоду для
небанківських фінансових установ
) ризик координації дій органів
регулювання і нагляду
) збільшення навантаження на
Державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних
змін
Отже, розглянувши всі варіанти
створення фінансового мегарегулятора в Україні, можна зробити висновок, що
найкращим варіантом є запровадження діяльності двох окремих органів регулювання
та нагляду (модель «Twin-peaks»),
оскільки навіть порівняно з моделлю створення мегарегулятора при Національному
банку України дана модель має таку ж велику кількість переваг, що й модель «Twin-peaks»,
а недоліків дана модель має менше.
В Україні не дозволяється визнавати
капітал третього рівня, оскільки ринковий ризик не враховується при розрахунку
регулятивного капіталу. Оскільки Україна намагається наблизитись до
максимального виконання вимог Базель II, то потрібно частково вдосконалити
деякі Постанови Правління НБУ, зокрема Постанову № 368 в частині вимог до
регулятивного капіталу банків - додати до складу регулятивного капіталу капітал
третього рівня.
РОЗДІЛ IV. ОХОРОНА ПРАЦІ В НА
ДОСЛІДЖУВАНОМУ ОБ’ЄКТІ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ «ВТБ БАНК»)
4.1
Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні банку
Бессарабське відділення ПАТ «ВТБ
Банк» розташоване у триповерховій цегляній споруді.
Приміщення має просторі кабінети,
які оснащені сучасним комфортним обладнанням.
Робочі приміщення складаються з 11
кабінетів. Загальна площа службових приміщень 270 м2, висота 3,1 м, що
відповідає стандарту СНіП 2.09.02-85 - не менше 3 м.
Об'єм виробничих приміщень, що
припадає на одного працівника 30,2 мі, що перевищує нормативне значення на 15,2
мі, а площа приміщень на одного працюючого дорівнює 5 мі, що є дотриманням
нормативу 4,5 мі.
Склад приміщень банку визначений
відповідно до існуючої структури, чисельності працюючих, а також завдань, що
виконуються банком.
При розробці фасаду будинку банку
враховане розташування рекламного оформлення та його візуальне сприйняття в
денний і вечірній час.
Банківські приміщення масового
використання (вестибюль, хол, операційний та касовий зали) розроблені
кольоровими інтер'єрами з застосуванням елементів художнього оформлення. Інші
приміщення банку пофарбовані в кольори середньої світлості, поверхня матова.
При виборі матеріалів для
опорядження приміщення банку була надана перевага довговічним зносостійким
вогнетривким матеріалам, які дають змогу проводити вологе прибирання.
Стіни в приміщеннях для
перерахування грошових білетів та монет, друкуючих пристроїв облицьовані
звукопоглинаючими матеріалами. Поверхні стін сховищ цінностей облицьовані
глазурованою плиткою на всю висоту.
Стелі пофарбовані водоемульсійними
фарбами світлуватого кольору та поклеєні шпалерами.
Підлоги в операційних і касових
залах виконані з твердих, стійких до зносу матеріалів: граніту та мармуру, а у
приміщеннях сховища, вечірньої каси - з
керамічних плит.
Підлога у відділенні покрита
зносостійким лінолеумом з прослойкою із клеючого пластика. Стелі -
підвісні.
Проаналізуємо умови праці в
приміщенні кредитного відділу банку.
Кредитний відділ представляє собою
кабінет загальною площею 90 м2. В відділі працює 6 працівників та встановлено 6
персональних комп'ютери.
Об'єм приміщення на одного
працюючого складає 15 м2, при нормі на одне комп'ютеризоване робоче місце не
менше 6 м2. Таким чином, площа приміщення відповідає вимогам нормативних
документів.
Відділ має природне та штучне
освітлення. Потік природного освітлення падає з лівої сторони. Приміщення має
22 вікна.
Значення освітленості на поверхні
робочого столу в зоні розміщення документів становить 400 лк. Джерела штучного
світла є люмінесцентні лампи типу ЛБ.
Вікна кредитного відділу розташовані
з північно-західної сторони. На них штори світлих відтінків. Віконні прорізи у
приміщенні банку захищені внутрішніми металевими ґратами та мають розмір 2,2 м.
х 3,15 м. кожне.
Значення показників мікроклімату
приміщення кредитного відділу відповідають нормам згідно зі БНіП 2.04.95-91,
ДЕСТ 12.1.005-88, СН 4088-86 [11].
Приміщення кредитного відділу
оснащено системою припливної вентиляції. Припливне повітря подається в
приміщення кредитного відділу розсіяним потоком, для чого використовуються
спеціальні насадки. В основу такої вентиляції покладено повітрозабірні пристрої,
які розташовані в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони
знаходяться приблизно на відстані 2 м від рівня землі.
Значення параметрів, які
характеризують санітарно-гігієнічні умови праці занесені в табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Параметри санітарно-гігієнічних умов
праці
Параметр
|
Фактичне значення
|
Норматив по ГОСТ 12.1.005-88 та іншим
|
Відповідність параметра стандарту
|
Шум, дБ
|
65
|
65
|
Відповідає
|
Освітлення, лк
|
365
|
300-400
|
Відповідає
|
Температура повітря, 0С
|
22
|
22-24
|
Відповідає
|
Відносна вологість повітря, %
|
50
|
40-60
|
Відповідає
|
Швидкість руху повітря, м/с
|
0,1
|
до 0,1
|
Відповідає
|
Запиленість мг/м3
|
0,7
|
0,2-2
|
Відповідає
|
В кредитному відділі застосована
система водяного опалення. Система опалення спроектована з можливістю
програмного зменшення теплової потужності в неробочий час, при цьому
температура повітря не опускається нижче 14 0С.
Основними джерелами шуму в
кредитному відділі на робочих місцях є вентилятори системних блоків, принтери
ударної сили та пристрої телефонного зв'язку. Для нейтралізації внутрішнього
шуму принтери огороджені звукоізолюючими екранами. Для нейтралізації
зовнішнього шуму встановлені звукоізолюючі вікна.
Основним джерелом електромагнітних
випромінювань в приміщенні відділу є монітори комп'ютерів та випромінюють
кілька діапазонів електромагнітного спектра.
Кожен вид випромінювання є
небезпечним і негативно впливає на організм людини. Однак застосування
моніторів сучасного покоління знижують негативний вплив.
Для зберігання особистих речей
робітників в банку передбачені приміщення гардеробної, яка розташована
ізольовано і суміжно з приміщеннями касового залу. Вона обладнана
індивідуальними шафами та умивальником. Санітарний вузол розташований поряд з
гардеробною.
Таким чином, розташування
санітарно-побутових приміщень відповідає санітарним нормам.
Для запобігання накопиченню
статистичної електрики в приміщенні та зниженню рівня запиленості двічі на день
проводиться вологе прибирання.
У відділі працюючі не відчувають
вплив токсичних та пожежно-небезпечних речовин та матеріалів, а також
виробничого пилу [18].
Таким чином, після проведення
аналізу санітарно-гігієнічних умов праці в кредитному відділі ПАТ «ВТБ Банк»
можна зробити висновок, що приміщення відповідає нормам БНіП ІІ-90-81, СН
512-78, ДсанПіН 3.3.2.007-98, параметри мікроклімату кредитного відділу банку є
оптимальними згідно зі БНіП 2.04.95-91, ДЕСТ 12.1.005-88, СН 4088-86,
санітарно-побутові приміщення теж відповідають встановленим нормам БНіП
2.09.04-87 та БНіП 2.0.02-89.
4.2
Техніка безпеки в кредитному відділі
Приміщення кредитного відділу банку
по класу електронебезпеки відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки.
В кредитному відділі
використовуються комп'ютери і принтери. Обладнання кредитного відділу, а саме
комп'ютерні робочі місця, розташовані на відстані 1,5 м.
Монітори розташовані таким чином, що
потік світла з вікон не падає на них і не створює бліків. Столи, на яких
розташовані комп'ютери мають довжину 1,5 м. Робоче місце перед клавіатурою
складає 0,3 м.
Поверхня, на якій знаходиться
дисплей горизонтальна, а клавіатура має кут відхилення 120-150.
Всі комп'ютери заземлені і місця
кріплення заземлюючих контурів позначено позначкою "Заземлено".
Все обладнання в кабінеті працює під
напругою 220В, про що вказано біля кожної розетки, яких у відділі 7, відстань
їх від пола дорівнює приблизно 1 м. [4].
Електропроводка з подвійною
ізоляцією прокладена під штукатуркою.
Всі посадові особи до початку
виконання своїх обов'язків і періодично, один раз в три роки, у відповідності з
наказом керівника проходять навчання, перевіряють знання з питань охорони
праці.
Працівники при прийнятті на роботу
проходять інструктаж з питань охорони праці. Інструктаж проводиться з
наступними категоріями працівників:
знову прийнятими;
які переходять працювати в інший
відділ;
які будуть виконувати нову для них
роботу.
Згідно ПУЕ, за ступенем небезпеки
поразки електричним струмом, КВ відноситься до класу приміщень без підвищеної
небезпеки, тому що в приміщенні можливо одночасний дотик до корпусів ПЕОМ з
однієї сторони і до заземлених металевих конструкцій приміщення (батареї
опалення) з іншої сторони. Для доведення до приміщень без підвищеної небезпеки
варто відгородити батареї дерев’яними ґратами.
За ГОСТ 12.1.030-81 для
електроустановок перемінного струму з частотою 50 Гц, напругою до 1000В й глухозаземленою
нейтралью застосовується занулення. Занулення варто виконувати електричним
з’єднанням металевих частин електроустановок із заземленою точкою джерела
живлення електроенергією за допомогою нульового захисного провідника. Повинна
забезпечуватися безперервність ланцюга від кожного корпуса електроустановки до
нейтралі джерела.
Відповідно до вимог ПУЕ, відключення
ушкодженої ділянки мережі здійснюється автоматом захисту, струм спрацьовування
якого повинний перевищувати в 5-7 разів максимальний струм, споживаний
електроустаткуванням у НІЛ, але бути менше в 1,4 рази струму короткого
замикання (струм, споживаний електроустаткуванням менше 100 А). Варто
застосувати повторне заземлення всіх частин устаткування, що можуть виявитися
під напругою. Для цього необхідно з’єднати металеві корпуси ПЕОМ із усіма
заземленими металевими частинами приміщення. Опір повторного заземлення не
повинний перевищувати 30 Ом.
Необхідно проводити контроль
ізоляції. Контроль проводити між нулем і фазою і між фазами. Опір ізоляції
повинен бути не менш 500 КОм. Контроль проводити не рідше 1 рази в рік при
відключеному електроживленні.
При обслуговуванні, ремонті і
налагодженні ПЕОМ необхідно керуватися ДНАОП 0.00-1.31-99.
Організаційні заходи:
- вступний інструктаж для нових
працівників (проводиться з усіма незалежно від їхньої освіти і стажу роботи) по
техніці безпеки, виробничої санітарії і правилами внутрішнього трудового
розпорядку на підприємстві;
- первинний інструктаж на
робочому місці (безпечні прийоми праці, конкретна виробнича обстановка).
Проводиться до початку виробничої діяльності. Особи, не зв’язані з
обслуговуванням, іспитом, налагодженням і ремонтом устаткування, первинний
інструктаж не проходять;
- повторний інструктаж. Ціль -
перевірка і підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони праці.
Проходять усі робітники, за винятком зазначених для первинного інструктажу на
робочому місці. Проводиться один раз у півріччя.
При запровадженні в дію нових
стандартів, правил; при зміні технологічного процесу і так далі проводити
позаплановий інструктаж.
Проведення всіх інструктажів
реєструється у відповідних журналах інструктажу з обов’язковим підписом того,
хто інструктується і що інструктує. Журнали інструктажів повинні бути
пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. При виконанні робіт, не
зв’язаних з основною діяльністю, необхідно проводити цільовий інструктаж.
Протягом роботи в відділі не було
жодного випадку виробничих травм.
Будівля, в якій знаходиться банк
відноситься до ІІ ступеню за вогнестійкістю. Кредитний відділ по категорії
пожежної небезпеки відноситься до категорії "Д", тобто приміщення, де
наявні негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Причиною пожежі може
бути:
паління у заборонених місцях;
короткі замикання електропроводки;
використання відкритого вогню;
навмисний підпал.
Кабінет кредитного відділу
забезпечений пожежною сигналізацією, яка обладнана датчиками ІП - 104 сигнал
від яких надходить на ПЦО (пульт централізованої охорони) відділу Державної
служби охорони при УМВСУ.
4.3
Профілактика пожежної безпеки у відділі банку
банківський нагляд
безвиїзний ліцензування
В кредитному відділі знаходяться
вуглекислотні вогнегасники, які розташовані у легкодоступних місцях. На кожному
з них вказаний термін придатності, по закінченню якого їх замінюють або
перезаряджають [11].
Профілактичні заходи для покращення
пожежної безпеки:
) контроль за виконанням техніки
безпеки при роботі з комп'ютером;
) організовувати навчання
працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх
забезпечення;
) здійснення постійного контролю за
виконанням інструкцій з пожежної безпеки;
) забезпечення додержання
протипожежних вимог, стандартів, норм і правил.
Для працівників кредитного відділу є
2 евакуаційних виходи: через коридор та головний вихід.
У легкодоступних місцях розташовані
схеми евакуації людей та матеріальних цінностей в разі виникнення пожежі. У
відділах банку наявні таблички з переліком осіб, відповідальних за пожежну
безпеку [18]. Кредитний відділ обладнаний: система автоматичної пожежної сигналізації
з Димовими пожежними сповіщувачами, які розміщенні на стелі кімнати, переносні
порошкові вогнегасники ВП-5 з розрахунку два штуки на кожні 20 м2 площі
приміщення, пожежний кран, що знаходиться у коридорі біля відділу [11].
В приміщенні банку та в кредитному
відділі горючі речовини не зберігаються.
В цілому по банку за пожежну безпеку
відповідає керівник банку. Ним призначаються відповідальні особи за пожежну
безпеку по кожному відділу та особи, які проводять інструктажі на теми пожежної
безпеки з персоналом банку.
На підставі виконаного в розділі
аналізу стану питань охорони праці, можна зробити висновок, що в цілому
приміщення кредитного відділу Бессарабського відділення ПАТ «ВТБ Банк» по
санітарно-гігієнічним умовам праці, техніки безпеки та пожежної безпеки
знаходиться у задовільному стані.
Кредитний відділ банку знаходиться
на першому поверсі. За ступенем пожежної небезпеки банківську установу можна
віднести до категорії "Д".
ІІ ступінь за вогнестійкістю
будинку. Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця у кредитному
відділі до евакуаційного виходу складає 32,2 м, що відповідає встановленій
нормі. Для розрахунку весь шлях руху потоку розділимо на 5 ділянок довжиною Lі
і шириною і, де і - окремі ділянки шляху. Відобразимо наявні дані у вигляді
таблиці (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Евакуація людей
№ ділянки шляху
|
Ділянка руху людського потоку
|
Довжина, Lі, м
|
Ширина, і, м
|
1
|
Прохід між робочими місцями в приміщенні
відділу
|
9,2
|
1,1
|
2
|
Дверний отвір
|
1
|
1,1
|
3
|
Коридор-хол
|
12,8
|
1,45
|
4
|
Тамбур
|
8,2
|
2,6
|
5
|
Дверний отвір
|
1
|
1,6
|
Приміщення ПАТ «ВТБ Банк» в цілому
відповідає усім встановленим вимогам. Санітарно-гігієнічні умови праці в
приміщенні вважаються оптимальними, а саме: температура повітря становить - 22
0С, відносна вологість повітря - 55 %, швидкість руху повітря - 0,1 м/с,
запиленість приміщення - 0,7 мг/м3, освітленість - 385 лк, рівень шуму - 65 дБ;
при котрих у працівників має місце найвища працездатність, хороше самопочуття
та зібраність при роботі з клієнтами. Пожежна безпека у приміщенні відповідає
всім вимогам і правилам.
Щодо техніки безпеки, то у літній
період рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних
зволожників, частішого виконання волого прибирання в приміщенні. Всі ці заходи
будуть сприяти підвищенню працездатності та доброму самопочуттю працівників.
ВИСНОВКИ
В даній роботі відповідно до мети та
завдань було досліджено сучасні методологічні підходи до організації
банківського нагляду з боку Національного банку України, основні принципи
ефективного нагляду за банківською діяльністю, розроблені Базельським
комітетом, інструменти нагляду, що використовувалися в період фінансової кризи,
можливість впровадження фінансового мегарегулятора в Україні.
За результатами дослідження зроблено
наступні висновки:
) єдине офіційно достовірне
визначення суті банківського нагляду однозначно зазначене в Законі України «Про
Національний банк України»: банківський нагляд -
система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України,
спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких
Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і
встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи
та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Головною метою банківського
регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи,
захист інтересів вкладників і кредиторів.
В статті 67 Закону України «Про
банки та банківську діяльність» зазначені мета, організація, підстави та обсяг
нагляду.
Метою банківського нагляду є
стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів
банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного
банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених
осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в
Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог
цього Закону щодо здійснення банківської діяльності;
) основні принципи ефективного
банківського нагляду є базовими стандартами для здійснення виваженої та
ефективної політики нагляду та вважаються універсальними. Базельський Комітет з
питань банківського нагляду розробив Основні Принципи та Методологічні роз’яснення
до Основних Принципів, маючи на меті забезпечити підсилення глобальної
фінансової системи. Недоліки та слабкі місця у банківській системі будь-якої
країни, незалежно від того, чи є вона країною, що розвивається, чи економічно
розвиненою країною, можуть створити загрозу фінансовій стабільності не тільки
всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку. Базельський
Комітет з питань банківського нагляду вважає, що застосування Основних
Принципів ефективного банківського нагляду усіма країнами буде значним кроком
на шляху до покращення фінансової стабільності у кожній окремій країні та в
усьому світі, а також забезпечить надійний фундамент для подальшого розвитку
ефективних систем нагляду.
Основні принципи ефективного
банківського нагляду є базовими стандартами для здійснення виваженої та
ефективної політики нагляду, що розроблені Базельським комітетом з питань
банківського нагляду, включають в себе 25 принципів, необхідних для того, щоб
система нагляду була ефективною;
) для здійснення Національним банком
його наглядової діяльності формується інформаційне поле, в межах якого потрібно
виокремлено форми статистичної звітності, що подають банки до Національного
банку, автоматизовану інформаційну систему «Досьє банків»,
інформаційно-аналітичний звіт «Фінансовий стан банків України», який
складається з 25 модулів;
4) визначено дії
Національного банку України в сфері банківського нагляду, що спрямовувались на
підтримання фінансової стабільності банків, захист інтересів вкладників і
кредиторів, відновлення та зміцнення довіри населення до банків в умовах
затяжної економічної та фінансової кризи:
- проведення діагностичного
обстеження банків з метою визначення їх поточної та перспективної
платоспроможності і життєздатності;
спрощення процедур та скорочення
термінів погодження статутів банків і реєстраційних процедур;
надання кредитної підтримки банкам в
разі реальної загрози стабільності їх роботи;
запровадження особливого режиму
контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України
куратора банку;
надання банкам рекомендацій щодо
дотримання єдиних принципів під час здійснення реструктуризації кредитної
заборгованості позичальників;
схвалення Рекомендацій щодо роботи
банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за
споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище, і Пам’ятки для
таких позичальників;
удосконалення розрахунку нормативів
ліквідності з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного
виконання ними зобов’язань перед клієнтами;
удосконалення вимог щодо призначення
та діяльності тимчасової адміністрації банків з метою поліпшення ефективності
процедур фінансового оздоровлення банків;
) визначено складові банківського
нагляду в Україні.
Вступний контроль є важливою складовою
банківського нагляду, оскільки обмежує можливість здійснення банківських
операцій тільки тими суб’єктами, які мають ліцензію на право займатися
банківською діяльністю. Вступний контроль здійснюється на стадії реєстрації
нових банків та їх філій, дає змогу ще до вирішення питання про відкриття банку
впевнитися в його майбутній надійності.
Головна мета цього контролю -
допустити на ринок фінансових послуг України лише ті банки, умови діяльності
яких відповідають встановленим НБУ обов’язковим вимогам та надійність яких не
загрожує інтересам їхніх клієнтів.
У вступному контролі розрізняють два
етапи: реєстрацію банку, як юридичної особи і надання ліцензії на здійснення
банківських операцій.
Другим етапом наглядової діяльності
є безвиїзний нагляд, мета якого - забезпечити
дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення
ними власних справ. Водночас під час його проведення реалізується заборона або
обмеження Національного банку України щодо деяких видів банківської діяльності,
здійснюється контроль за відрахуванням коштів до резервів для відшкодування
можливих втрат за активними операціями банків, запроваджуються штрафні санкції
щодо банків, які порушують економічні нормативи.
Також органи банківського нагляду
здійснюють поточний контроль за діяльністю банків України шляхом їх
інспектування. Мета інспектування - контроль за
діяльністю комерційних банків щодо дотримання ними законодавства та нормативних
актів НБУ, спрямований на забезпечення стабільності роботи всієї банківської
системи, захист інтересів вкладників та кредиторів банку, а також економічних
інтересів держави.
Якщо безвиїзний контроль може
забезпечити «кількісний» аналіз фінансового стану, то механізм проведення
«якісного» аналізу процесу управління ризиком може бути здійснений тільки
виїзним інспектуванням.
За результатами аналізу фінансового
стану ПАТ «ВТБ Банку» встановлено, що банк має задовільний фінансовий стан,
достатній рівень ліквідності (норматив Н5 = 57,05% при мінімально допустимому
значенні 40 %), достатній рівень платоспроможності (норматив Н2 = 13,17% при
мінімально допустимому значенні 10%) і не потребує застосування заходів впливу.
) в Україні не дозволяється
визнавати капітал третього рівня, оскільки ринковий ризик не враховується при
розрахунку регулятивного капіталу. Але, оскільки Україна намагається
наблизитись до максимального виконання вимог Базель II, то потрібно частково
вдосконалити деякі Постанови Правління НБУ, зокрема Постанову № 368 в частині
вимог до регулятивного капіталу банків - додати до складу регулятивного
капіталу капітал третього рівня;
) за станом на листопад 2009 р. із
161 країни, що мають національні валюти і власні фінансові політики, 55
створили інститут мегарегулятора.
Останнім часом ведуться дискусії
щодо створення фінансового мегарегулятора в Україні. Після розгляду всіх
варіанти створення фінансового мегарегулятора в Україні, зроблено висновок, що
найкращим варіантом є запровадження діяльності двох окремих органів регулювання
та нагляду (модель «Twin-peaks»),
оскільки навіть порівняно з моделлю створення мегарегулятора при Національному
банку України дана модель має таку ж велику кількість переваг, що й модель «Twin-peaks,
а недоліків дана модель має менше. Модель «Twin-peaks» -
модель побудови системи нагляду та регулювання, яка передбачає існування двох
незалежних регуляторів, один з яких (перебуває у складі центрального банку)
здійснює пруденційне регулювання та нагляд за фінансовими установами, а другий
(окрема структура, яка підпорядкована Міністерству фінансів) -
відповідальний за встановлення правил та здійснення нагляду за діяльністю на
фінансових ринках, захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, а
також питання, пов’язані з конкуренцією на фінансових ринках.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ferguson
R., «Alternative approaches to financial supervision and regulation», journal
of financial services research, 17 (1), 297-303. - 2000.
. Frederick
C. Schadrack, Leon Korobow The basic elements of bank supervision. Lectures, At
Fairfield University Fairfield, С Connecticut, Federal Reserve Bank of New
York, July 1993.
3. Аналітичний звіт Дії Національного банку
України в період загострення світової фінансової кризи: www.bank.gov.ua
<http://www.bank.gov.ua/>
. Бережной О.А. Інформаційно-аналітичне
забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень / Бережной О. А. //
Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 9.
5. Бус
О.Б. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання в
зарубіжних країнах, університет банківської справи Національного банку України,
науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 19.2.
6. Васюренко
О.В., Сидоренко О. М./ Банківський нагляд : підруч. - К. : Знання, 2011. -
Книга. - 502 с
. Ворочек
В.Г. Перспективи застосування «Базеля ІІІ» як інструменту попередження
фінансових криз, КНЕУ, 2011.
. Гойванюк
М.П. Роль тимчасової адміністрації в процесі регулювання діяльності проблемних
банків, вісник Національного банку України №11 (177), 2010. - 42с.
. Ґудзь
Т. П. Банківський нагляд: Навч. посібник, К.: Ліра-К. -
2008. - с. 380
. Д’яконова
І. І. До питання визначення понять «банківське регулювання» та «банківський
нагляд» // Актуальні проблеми економіки. -
2008. - № 8 (86). - с. 191, 192.
. Дугін
І. В. Врахування чинників зовнішнього середовища в процесі управління кредитним
портфелем комерційного банку / Дугін І. В. // Вісник НБУ, 2006. - № 5.
. Закон
України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121- III.
. Закон
України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання
діяльності банків» від 15.02.2011 № 3024-VI.
. Закон
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків» від
24.07.2009 № 1617-VI.
. Закон
України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV
. Інструкція
про порядок регулювання діяльності банків в Україні. -
Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.
. Інформація
про функціонування ЄІС «Реєстр позичальників» за станом на 01.04.2010:
www.bank.gov.ua
. Карчева
Г. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику
ліквідності банків. // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 7.
. Конопатська
Л. В., Раєвський К. Є. Банківський нагляд: Навч. посіб. -
К.: КНЕУ, 2008. - 336 с.
20. Консультації щодо підвищення ефективності
регулювання та нагляду за фінансовим сектором України. Зелена книга:
www.bank.gov.ua <http://www.bank.gov.ua/>
. Кредитна система України і банківські
технології: Навчальний посібник: У 3 кн. За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В.
Сала. ─ Львів: ЛБІ НБУ, 2002.
. Кротюк В. Л. Національний банк - центр
банківської системи України: організаційно-правовий аналіз. - К.:
Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 248 с.
. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ:
контроль з боку нагляду та ринкова дисципліна // Вісник НБУ. - 2007. - № 5. - С. 3 - 8.
. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: нова
концептуальна редакція Базельської угоди про капітал // Вісник НБУ. - 2006. - № 3. - С. 2 - 5.
. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ:
розрахунок мінімально необхідної величини капіталу згідно з Першою компонентою
// Вісник НБУ. -
2006. - №
5. - С.
16 - 22.
. Любунь О. С. Національний банк України:
основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності:
Навчальний посібник. -
К.: ЦНЛ, 2004. - 351
с.
. Мануйленко В. В. Анализ
реализации положений Базеля ІІ в национальном банковском секторе // Банковское
дело.
-
2010. - №
3. -
С.33-38.
. Методичні вказівки щодо організації,
проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку. - Постанова
Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 312.
. Методичні рекомендації щодо порядку
здійснення аналізу фінансового стану банку та складання звіту про моніторинг
банку та складання звіту про моніторинг банку - юридичної
особи. -
Розпорядження Національного банку України від 15.05.2008 № 267-р.
. Методологічні роз’яснення до Основних
принципів ефективного банківського нагляду: www.bank.gov.ua
<http://www.bank.gov.ua/>
. Моісєєв С. Якими будуть нові
«Базельські стандарти» нагляду // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 1 (75). - с. 26.
. Мороз А.М. Центральний банк та
грошово-кредитна політика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 556 с.
33. Мурычев
А. В., Моисеев С. Р. О модернизации банковского регулирования и надзора //
Банковское дело.
-
2010. - №
3. - С.
26 - 32.
. Насібулаєва Т.В., «Якою має бути
організаційна структура банківського нагляду в Україні», КНЕУ, проблемна лекція
- 2010.
35. Национальные
банковские системы: Учебник / Под общ. ред. проф. В. И. Рыбина. - М.:
ИНФРА-М, 2009. - 528
с.
. Осадчук, С. Механізм державного
регулювання Банківської діяльності: характеристика складових [Електронний
ресурс] : Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dums/2010_3/10osvdhs.pdf.
. Основні принципи ефективного
банківського нагляду: www.bank.gov.ua <http://www.bank.gov.ua/>
. Офіційний сайт ПАТ «ВТБ Банк» //
<http://www.vtb.com.ua/about/history>.
. Про внесення змін до Спеціального
порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків. - Постанова
Правління Національного банку України від 16.04.2009 № 225.
. Про затвердження Змін до Інструкції про
порядок регулювання діяльності банків в Україні. - Постанова
Правління Національного банку України від 10.09.2009 № 541.
. Про затвердження Змін до Положення про
застосування Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства. - Постанова Правління Національного банку України
від 30.01.2009 р. № 38.
. Про затвердження змін до Положення про
застосування Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства. - Постанова Правління Національного банку України
від 29.09.2009 № 569.
. Про затвердження Положення про
застосування Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства. - Постанова Правління Національного банку від
28.08.2001 № 369.
. Про затвердження Правил організації
статистичної звітності, що подається до Національного банку України. - Постанова
Правління Національного банку України від 19.03.2003 № 124
. Про заходи щодо забезпечення погашення
кредитів. -
Постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 р. № 328.
. Про заходи щодо забезпечення погашення
кредитів. -
Постанова Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461.
. Про здійснення діагностичного
обстеження банків 2,3 та 4 груп. - Постанова Правління Національного банку України
від 19.02.2009 р. № 80.
. Про кредитну підтримку Національним
банком України банків України в разі реальної загрози стабільності їх роботи. - Положення
НБУ. Затверджено постановою Правління Національного банку України від
30.04.2009 р. № 262.
. Про порядок видачі банкам банківських
ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. - Положення
НБУ. Затверджено постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. № 275.
. Романишин В. О., Уманців Ю. М.
Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Атіка,
2005. - 480
с.
51. Тысячникова
Н. А. Базель ІІ в России ─ проблемы и решения // Деньги и кредит. - 2006. - № 10. - С. 55-63.
. Тысячникова
Н. А. Базель ІІ и перспективы его применения в Российской Федерации //
Банковское дело. - 2007. - № 12. - С. 56-61.
. Тысячникова
Н. А. Современный этап перехода российской банковской системы к Базелю ІІ //
Банковское дело. - 2008. - № 11. - С. 38-45.
54. Шпачук
В.В., Пилипенко О.І. Виїзне інспектування банків: практичний аспект: навч.
посіб. / Держ. ком. Статистики України, Держ. акад. статистики, обліку та
аудиту - К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2010. - 175 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Здійснення банківського нагляду
зарубіжних країн
Країна
|
Основні органи контролю
|
Проведення ревізій
|
Звіти про фінансовий стан, збитки та прибутки
|
Бельгія
|
Міністерство фінансів, Банківська комісія,
Банк Бельгії
|
Щороку
|
Повний баланс і звіт про прибутки та збитки -
щороку, звіт про прибутки та збитки - щокварталу, скорочений баланс -
щомісяця
|
Канада
|
Бюро нагляду за фінансовими установами
|
Щороку співробітниками Бюро
|
Баланс і звіт про прибутки та збитки -
щокварталу, скорочений баланс - щомісяця, дані про керівників, нерухомість і
баланс із подвійною аудиторською перевіркою - раз на рік
|
Німеччина
|
Федеральне відомство з контролю за банками
(при Міністерстві фінансів)
|
Раз на рік незалежними аудиторськими фірмами
за дорученням
|
Річний та щомісячний звіти про фінансовий
стан, річний, квартальний та щомісячні звіти про великі позики
|
Франція
|
Комітет з регулювання банків; Банківська
комісія Комітет з кредитування (усі комітети очолює Керуючий Банком Франції)
|
Щороку або раз на 2 роки. Банківською комісією
(за допомогою штату Банку Франції)
|
Основна звітність - раз на півроку, скорочений
баланс - щомісяця, регулярні звіти за великими кредитами
|
Італія
|
Міжміністерський комітет з кредитів і
збережень (на чолі з міністром казначейства) Банк Італії
|
Раз на 2-3 роки Банком Італії
|
Скорочений баланс - щомісяця квартальний звіт
за депозитами та позиками, річний баланс і звіт про прибутки та збитки
|
Японія
|
Бюро банків при міністерстві фінансів Банк
Японії
|
Раз на 23 роки Бюро банків: за вибором -
Банком Японії
|
Річний баланс та звіт про фінансовий стан,
звіт про прибутки - раз на півроку
|
Швейцарія
|
Федеральна банківська комісія
|
Щороку приватними бухгалтерськими фірмами за
ліцензіями Швейцарського Національного банку
|
Щорічний баланс, засвідчений аудиторською
фірмою
|
Великобританія
|
Банк Англії
|
Щороку приватними аудиторськими фірмами за
дорученням Банку Англії
|
Щорічний баланс, засвідчений аудиторською
фірмою, звіт за окремими операціями негайно після їх здійснення
|
США
|
Федеральна резервна система, контролер
грошового обігу, федеральна корпорація страхування депозитів 50 банківських
департаментів штатів
|
Раз на 1-2 роки відповідними органами
|
Повні квартальні звіти про фінансовий стан за
прибутки
|
Додаток Б
Окремі показники діяльності банку за
IV квартал 2011 року
Рядок
|
Найменування рядка
|
На кінець дня 31.12.2011
|
Нормативні показники
|
1
|
Регулятивний капітал банку (тис. грн.)
|
5 230 202
|
120 000
|
2
|
Адекватність регулятивного капіталу (%)
|
13,17
|
не менше 10%
|
3
|
Відношення регулятивного капіталу до сукупних
активів (%)
|
12,45
|
не менше 9%
|
4
|
Поточна ліквідність (%)
|
57,05
|
не менше 40%
|
5
|
Максимальний розмір кредитного ризику на
одного контрагента (%)
|
27,21
|
не більше 25%
|
6
|
Великі кредитні ризики (%)
|
209,70
|
не більше 800%
|
7
|
Максимальний розмір кредитів, гарантій та
поручительств, наданих одному інсайдеру (%)
|
0,14
|
не більше 5%
|
8
|
Максимальний сукупний розмір кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (%)
|
0,63
|
не більше 30%
|
9
|
Рентабельність активів (%)
|
1,64
|
-
|
10
|
Кредитні операції, що класифіковані як
«стандартні» (тис. грн)
|
13 098 525
|
-
|
10.1
|
Сформований резерв за такими операціями (тис.
грн)
|
59 713
|
-
|
11
|
Кредитні операції, що класифіковані як «під
контролем» (тис. грн)
|
16 628 943
|
-
|
11.1
|
Сформований резерв за такими операціями (тис.
грн)
|
277 247
|
-
|
12
|
Кредитні операції, що класифіковані як
«субстандартні» (тис. грн)
|
2 282 361
|
-
|
12.1
|
Сформований резерв за такими операціями (тис.
грн)
|
241 597
|
-
|
13
|
Кредитні операції, що класифіковані як
«сумнівні» (тис. грн)
|
588 898
|
-
|
13.1
|
Сформований резерв за такими операціями (тис.
грн)
|
130 573
|
-
|
14
|
Кредитні операції, що класифіковані як
«безнадійні» (тис. грн)
|
3 064 561
|
-
|
14.1
|
Сформований резерв за такими операціями (тис.
грн)
|
3 053 501
|
-
|
15
|
Чистий прибуток на одну просту акцію (грн)
|
0,01
|
-
|
16
|
Сума сплачених дивідендів за 2010 рік на одну:
|
0
|
-
|
16.1
|
Просту акцію
|
0
|
-
|
16.2
|
Привілейовану акцію
|
0
|
-
|
Похожие работы на - Система банківського нагляду та її забезпечення НБУ (на матеріалах ПАТ 'ВТБ Банк')
|