Сучасне соціальне страхування та процес його встановлення

ВП «Шахта Комсомольська» ДП «Антрацит» (Луганська область) - травмовано 78 осіб (з них 45 осіб - внаслідок невиконання вимог інструкцій з охорони праці, 7 - внаслідок невиконання посадових обов'язків).

На підприємствах України травмовано 81% (9 439) чоловіків (в т.ч. 603 - смертельно) та 18,9% (2 201) жінок (в т.ч. 48 - смертельно) від загальної кількості травмованих по Україні.

Отримали травми на виробництві у стані алкогольного сп'яніння 203 особи (біля 1,74% від загальної кількості травмованих по Україні), що вдвічі більше за показник 2010 року (104 особи), при цьому порівняно з минулим роком збільшилась і кількість осіб, що отримали травми із смертельним наслідком, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (з 58 до 78).

Така ситуація відмічалась, зокрема, у таких галузях та видах робіт за професійним ризиком:

вирощування зернових та технічних культур - 25 осіб;

загальне будівництво будівель - 18 осіб;

підземне видобування кам'яного вугілля - 10 осіб.

Аналіз нещасних випадків за 2013 рік свідчить про те, що найбільш травмонебезпечними місяцями року були:

вересень - травмовано 1019 осіб;

липень - травмовано 1016 осіб;

жовтень - 1009 осіб.

За 2013 рік рівень виробничого травматизму за віковою ознакою розподілився таким чином:

віком від 40 до 50 років - 3057 травмованих осіб, або 26% від загальної кількості по Україні;

віком від 30 до 40 років - 2739 осіб (23%);

віком від 50 до 60 років - 2571 особа (22%);

віком від 20 до 30 років - 2385 осіб (20%).

Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігається серед працівників віком від 40 до 50 років, незважаючи на їх професіональний досвід, знання норм та правил охорони праці.

До найбільш травмонебезпечних галузей та видів робіт відносяться:

добування та збагачення кам'яного вугілля - кількість травмованих складає 34,5% від загальної кількості травмованих по Україні (4024 особи, в т.ч. 144 - смертельно);

вирощування зернових та технічних культур - 3,2% (373 особи, в т.ч. 44 - смертельно);

загальне будівництво будівель - 2,5% (294 особи, в т.ч. - 48 смертельно);

виробництво чавуну, сталі та феросплавів - 2,4% (207 осіб, в т.ч. - 9 смертельно);

діяльність лікарських закладів - 2,1% (246 осіб, в т.ч. 1 - смертельно).

Кількість травмованих осіб у цих галузях складає близько 45% від їх загальної кількості травмованих по Україні.

Серед причин нещасних випадків переважають організаційні - 80% (9265 нещасних випадків). Через технічні причини сталося - 13% (1477) нещасних випадків, психофізіологічні - 7 % (903) нещасні випадки.

Найпоширенішими організаційними причинами, як і в минулому році стали:

невиконання вимог інструкцій з охорони праці - 45,3% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (5 275 травмованих осіб);

невиконання посадових обов'язків - 8,9% (1 040 травмованих осіб);

порушення правил дорожнього руху - 5,2% (603 травмовані особи);

порушення технологічного процесу - 3,9% (463 травмовані особи).

Найпоширенішими технічними причинами стали:

незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території - 3,92% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (456 травмованих осіб);

незадовільний технічний стан засобів виробництва - 2% (239 - травмованих осіб);

недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки - 1,5% (172 - травмовані особи).

Найпоширенішими психофізіологічними причинами стали:

травмування внаслідок протиправних дій інших осіб - 8% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (903 травмовані особи).

До основних подій, які призвели до нещасних випадків, відносяться:

падіння потерпілого під час пересування - близько 18,5% (2154 особи) травмованих осіб від загальної кількості травмованих по Україні;

дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів - 11,5% (1339 осіб);

падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо - 10,5% (1224 особи);

обвалення, обрушення породи, ґрунту тощо - 9,8% (1146 осіб);

дорожньо-транспортні пригоди - 4,8% (561 особа).

Нещасні випадки на виробництві частіше трапляються при використанні наступного устаткування:

гірничошахтного - 4,7% (553) - травмовані особи від загальної кількості травмованих по Україні;

автомобілів - 4,3% (506);

автомобілів спеціалізованих, автопоїздів, тролейбусів, мотоциклів - 2% (241);

деревообробного - 1,5% (173).

Нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, за характером та анатомічною локалізацією травм розподіляються так:

351 особа отримали травматичну ампутацію пальців кисті;

348 осіб отримали струс головного мозку;

237 осіб отримали відкриті переломи пальців кисті.

До найбільш травмонебезпечних професій належать:

гірник очисного забою - травмовано 1171 особа;

прохідник - 879 осіб;

гірник підземний - 539 осіб;

електрослюсар підземний - 360 осіб;

водій автотранспортних засобів - 256 осіб;

слюсар ремонтник - 251 особа;

машиніст гірничих виїмкових машин - 216 осіб;

гірник з ремонту гірничих виробок -191 особа.

У 2013 році, у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року, кількість професійних захворювань збільшилось на 8,7% (з 4965 до 5396).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (32,6%), Луганській (26,2%), Дніпропетровській (18%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 87% від загальної їх кількості по Україні.

Ріст професійних захворювань відмічається у Донецькій області - на 22,9% (з 1432 до 1760 ), Запорізькій області - на 74,1% (з 58 до 101), Кіровоградській області - на 11,5% (78 до 87), у м. Києві кількість професійних захворювань збільшилась більш ніж вдвічі (з 8 до 17).

До підприємств з найвищим рівнем професійних захворювань відносяться:

ДП «Артемвугілля» (Донецька область) - зареєстровано 267 випадків (у минулому році - 183 випадки). На даному підприємстві найбільше професійних захворювань з діагнозом пневмоконіоз вугільника - 109 випадків, з діагнозом радикулопатія - 51 випадок;

ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (Дніпропетровська область) - 136 професійних захворювань. На даному підприємстві найбільше професійних захворювань з діагнозом радикулопатія - 61 випадок, з діагнозом хронічна обструктивна хвороба легенів - 52 випадки;

«ЄВРАЗ Суха Балка» (Дніпропетровська область) - 116 випадків;

ВАТ «Павлоградвугілля» (Дніпропетровська область) - 112 професійних захворювань.

Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.

Вагомими причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання засобів захисту працюючими, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

Найбільше професійних захворювань відмічається у таких галузях та видах робіт:

підземне видобування кам'яного вугілля - 73,9% від загальної кількості травмованих по Україні (3990 осіб);

підземне видобування залізної руди - 4,9% (264 особи);

будівництво підприємств енергетики, добувної й обробної промисловості - 2% (108 осіб).

Кількість осіб, яким встановлено професійні захворювання, у цих галузях складає близько 88% від їх загальної кількості по Україні.

Найчастіше професійні захворювання виникають після 20-29 років роботи в шкідливих умовах праці, а саме:

від 20 до 29 років - 2824 випадки (52%);

від 10 до 19 років - 1628 випадків (30%);

від 30 до 39 років - 715 випадків (13%).

До професій, в яких найчастіше виникають професійні захворювання, відносять:

гірника очисного забою - 981 випадок профзахворювань (18%);

прохідника - 865 випадків (16%);

електрослюсаря підземного - 551 випадок (10%);

гірника підземного - 320 випадків (6%).

В останні роки все серйознішою стає проблема професійної захворюваності медичних працівників, переважно на інфекційні хвороби (туберкульоз, інфекційний гепатит). У 2013 році виявлено 67 професійних захворювань у медичних працівників.

.4 Формування консолідованого страхового внеску - ЄСВ

Згідно Закону єдиний соціальний внесок- консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування буде займатися Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів <#"justify">Діюча система:Передбачена законопроектом:Кожний з фондів самостійно здійснює функції збору страхових внесків, обліку страхувальників, облік надходжень, контролю за сплатою страхових внесківПенсійний фонд уповноважується здійснювати функції збору єдиного соціального внеску, обліку надходжень єдиного соціального внеску, прийому звітності, ведення контролюКожний з фондів автономно веде реєстри страхувальників Реєстр застрахованих осіб запроваджено лише Пенсійним фондомСтворюється Державний реєстр соціального страхування, який складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Кожний з фондів має доступ до єдиної бази даних, відповідно до визначених для нього прав доступу.Страхові внески встановлено окремо на всі чотири види страхуванняЗапроваджується єдиний соціальний внесокСтрахові внески нараховуються на різну базуВнесок нараховується у єдину базуВнески сплачуються окремими платіжними дорученнямиЄдиний внесок сплачується одно платіжним дорученням

Законопроектом про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування передбачається консолідація в окремому підрозділі Пенсійного фонду подібних для усіх фондів функцій, а саме збору страхових внесків, контролю за повнотою та своєчасністю сплатою внесків.

Функції, повязані з формуванням страхових коштів для усієї системи соціального страхування, передбачається покласти на окремий підрозділ Пенсійного фонду України з таких підстав.

В органах Пенсійного фонду створена програмно-технічна інфраструктура та централізована база даних із 26 млн. персональних справ застрахованих осіб, що в даний час використовується для визначення права на виплати із Пенсійного фонду та їх розміру, яка включає у повному обсязі всіх фізичних осіб, які зобовязані робити до інших фондів. Тому створення єдиного реєстру застрахованих осіб потребує найменших витрат для модернізації інформаційних технологій.

У звязку з цим, а також враховуючи найбільшу у порівнянні з іншими фондами чисельність працівників, які займаються забезпеченням надходження доходів, структурні реорганізація зазначеного фонду у звязку із впровадженням єдиної системи збору потребує найменшого фінансового та матеріального-технологічного забезпечення.

Зазначений підрозділ Пенсійного фонду забезпечуватиме формування та ведення Державного реєстру соціального страхування, який використовуватиметься фондами соціального страхування. Цей реєстр включатиме інформаційну систему відомостей про платників єдиного соціального внеску та про застрахованих осіб.

З впровадження Закону забезпечується єдиний порядок планування доходної частини бюджету фондів.

Законопроект передбачає:

запровадження єдиної бази для нарахування внесків, введення однакового звітного періоду, єдиної форми звітності.

запровадження в Україні сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який сплачуватиметься однім платіжним дорученням. Це дасть можливість забезпечити персоніфікацію сплати внесків.

максимальну величину заробітної плати, з якої справлятиметься єдиний соціальний внесок, пропонується встановити на рівні десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

здаватиметься один звіт, щодо сплати єдиного соціального внеску і один орган здійснюватиме контрольні перевірки.

Із запровадженням Закону зменшується навантаження на роботодавців, повязане з адмініструванням сплати страхових внесків.

За розрахунками загальна економія у роботодавців у звязку з новим порядком адміністрування страхових внесків становитиме приблизно 500 млн. грн. на рік.

Розщеплення єдиного соціального внеску без акумуляції коштів здійснюватиметься Державним казначейством України у визначених законом пропорціях на рахунки фондів соціального страхування.

Суми страхових внесків поступатимуть на спеціальні рахунки, які будуть кодифіковані по платниках залежно від класу професійного ризику виробництва та від особливості сплати внесків по окремих платниках.

В автоматизованому режимі Держказначейство розщеплюватиме кошти по видах страхування і на наступний день кошти надійдуть до централізованих рахунків фондів.

За основу для визначення обєкту для нарахування єдиного соціального внеску пропонується взяти базу для справляння страхових внесків до Пенсійного фонду. Обєкт для нарахування єдиного соціального внеску буде єдиним для усіх фондів соціального страхування та однаковим для роботодавців і фізичних осіб.

Законопроектом пропонується, щоб розмір єдиного соціального внеску відповідно для роботодавців та застрахованих осіб та пропорції розподілу між видами соціального страхування за результатами актуарних розрахунків за поданням кабінету Міністрів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

При визначенні розміру єдиного соціального внеску для роботодавців враховуються кошти на чотири існуючі види соціального страхування, для найманих осіб- на три види страхування , які розподіляються між відповідними фондами.

Законопроектом передбачено збереження порядку розрахунку диференційованих розмірів страхових тарифів на страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності. Частина єдиного соціального внеску на цей вид страхування залежатиме віл класу професійного ризику, до якого віднесено підприємство. Віднесення діяльності до класів професійного ризику виробництва залишатиметься за Кабінетом Міністрів України.

Залежно від стану виконання підприємства нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає або знижується ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесено до іншого, більш високого або більш низького класу професійного ризику виробництва, але знижки та надбавки до страхових тарифів пропонується скасувати.

Законопроектом передбачено, що особливості встановлення розміру єдиного соціального внеску визначаються законом щодо розмірів єдиного соціального внеску.

Законопроектом передбачено, що для діяльністю Пенсійного фонду України, щодо збору єдиного соціального внеску Мінпраці та Мінфін здійснюють державний нагляд.

Нагляд за діяльністю Державного казначейства України щодо перерахування страхових коштів у визначених законом пропорціях за видами загальнообовязкового державного соціального страхування здійснює Міністерство фінансів.

Виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як і сьогодні здійснюватимуться підприємствами. Зміниться лише порядок їх виплати. В даний час опрацьовується механізм відшкодування роботодавцям цих виплат. З часом ці виплати будуть здійснюватись безпосередньо Фондом.

Законопроект вносить зміни до Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та базових законів з окремих видів соціального страхування, інших законів з метою приведення їх у відповідність до норм цього законопроекту.

Реалізація цього законопроекту дозволить:

забезпечити додаткові надходження страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектору за рахунок кращого контролю;

більш раціонально використовувати кошти соціального страхування за рахунок усунення дублювання страховими фондами функцій, повязаних із формування страхових коштів, що спрямовуються на утримання адміністративного апарату, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків, в тому числі відмовитись від взаєморозрахунків між фондами соціального страхування;

забезпечити прозорість фінансових потоків для субєктів системи загальнобовязкового державного страхування;

надати можливість застрахованим особам в будь-який час отримувати інформацію про те, які страхові внески та в які фонди, за них робить роботодавець;

більшою мірою переорієнтувати функції та структури фондів соціального страхування на роботу із населенням.

ВИСНОВКИ

Соціальне страхування - обєктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторів стану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.

Соціальне страхування забезпечує надійний захист майнових інтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншими непередбачуваними обставинами. Страхування добре зарекомендувало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем (охорона здоровя, пенсійне забезпечення, освіта тощо). В останні роки страхування широко використовується на випадок виникнення відповідальності перед третіми особами. В цілому світові темпи приросту страхових премій значно випереджають зростання валового внутрішнього прибутку.

Конституцією громадянам гарантується право на соціальний захист. Забезпечується соціальний захист загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій. Нині в Україні здійснюється чотири типи соціального страхування - на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання та пенсійне страхування - кожен з яких обслуговується окремим фондом. Законопроектом передбачається введення єдиного соціального внеску, який обєднає усі існуючі сьогодні соціальні відрахування та консолідація в окремому підрозділі Пенсійного фонду функцій усіх фондів.

Єдиний соціальний внесок сплачуватиметься одним платіжним дорученням, що дасть можливість забезпечити персоніфікацію сплати внесків за всіма видами соціального страхування.

В органах Пенсійного фонду вже створена організаційна, кадрова, програмно-технічна інфраструктура та централізована база даних із 26 млн. персональних справ застрахованих осіб. Нині ця база використовується для визначення права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру, вона включає в повному обсязі всіх фізичних осіб, які зобовязані сплачувати внески й до інших фондів. Тому створення єдиного реєстру застрахованих осіб потребує найменших витрат для модернізації інформаційних технологій.

У звязку з цим, а також враховуючи найбільшу у порівнянні з іншими фондами чисельність працівників, які займаються забезпеченням надходження доходів, структурна реорганізація зазначеного Фонду у звязку із впровадженням єдиної системи збору потребує найменшого фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Після запровадження персоніфікованого обліку для всієї системи соціального страхування роботодавці вже не готуватимуть довідки про заробітну плату, а для призначення страхових виплат будуть використовуватися відомості з реєстру застрахованих осіб.

Завдяки введенню єдиного соціального внеску кількість платіжних доручень, що здійснює роботодавець по сплаті страхових внесків скоротиться вдвічі. Зменшиться кількість помилок при нарахуванні соціальних внесків та суттєво скоротиться паперовий обіг та витрати на проведення фінансових операцій.

Громадяни за нової системи зможуть контролювати свої індивідуальні пенсійні рахунки. Крім того, Пенсійний фонд постійно інформуватиме застрахованих осіб про розмір сплачених ними страхових внесків.

Отже, із запровадженням єдиної системи збору та обліку соціального внеску загальна економія коштів роботодавців становитиме близько 1 млрд. гривень на рік. За розрахунками Міністерства, це помітно зменшить податкове навантаження на заробітну плату, що дозволить роботодавцям та профспілкам підвищувати її рівень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України «Про страхування»//Галицькі контакти.-1996.-№18.

Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхуваня на випадок безробіття»// Відомості Верховної Ради України, 2000,N22,ст.171.

Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»// Відомості Верховної Ради Украіни,1999р.,N46-47,ст.403;2001р.,N4,ст.21.

Закон Украіни «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженям та похованям»//Верховна Рада України,18 січня 2001 року,N 2240-ІІІ.

Аржинов А.П. О теоретических основах страховой деятельности// Фінанси 2010 №1 с.39-43.

Бабич Л.М., Васеченко Л.І. Оптимізаційна модель фінансового механізму соціального страхування України// Актуальні проблеми економіки-2009 №1 с.158-170.

Барабаш В. Вдосконалюється система соціального захисту громадян// Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді-2009 №1.