Управління фінансовими ресурсами на сільськогосподарському підприємстві
ВСТУП
Актуальність теми. Фінансові ресурси
підприємств є одним із найважливіших для забезпечення їх діяльності видом
ресурсів, що забезпечують можливість здійснення виробництва продукції,
інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного
стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною
системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських
розрахунків тощо.
Формування та використання
фінансових ресурсів в умовах ринку здійснюється на умовах платності, що ставить
нові вимоги до управління цими процесами й здійснення постійного аналізу та
контролю їх ефективності.
У країнах з розвиненою економікою
процес виробництва зупиняється тоді, коли відсутні фінансові джерела формування
фінансових ресурсів підприємства.
Від раціонального формування
фінансових ресурсів залежить не лише платоспроможність підприємства, а й
ефективність усієї його господарської діяльності. Оскільки на
сільськогосподарських підприємствах забезпеченість фінансовими ресурсами є
визначальним фактором здійснення процесу виробництва, кожне з цих підприємств
постає перед проблемою пошуку джерел достатнього обсягу фінансових ресурсів.
Наявність фінансових ресурсів -
необхідна умова забезпечення безперервного процесу сільськогосподарського виробництва.
Нестача фінансових ресурсів може практично повністю паралізувати всю діяльність
суб’єкта господарювання, що зумовлює необхідність постійної діагностики
фінансового забезпечення.
Для успішної роботи підприємства
необхідний один з найважливіших видів ресурсів - фінанси. Проте недостатнє
фінансове забезпечення, нестача власних оборотних коштів, нерівномірність
грошових надходжень від реалізації продукції, недостатній внутрішній
платоспроможний попит, високий рівень боргових зобов’язань, обмеженість
зовнішніх джерел фінансування гальмують розвиток агроформувань.
В умовах самофінансування важливе
місце займають фінансові ресурси підприємств - головна складова їх
функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність
підприємств не в останню чергу характеризується наявністю фінансових ресурсів.
Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання
суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів.
Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств,
тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно
задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності
фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових
відносин у національній економіці в цілому.
Не дивлячись на актуальність
дослідження теоретичні основи фінансових ресурсів, на нашу думку, в Україні
вивчені недостатньо.
Так у роботі розглядаються
теоретичні аспекти категорії фінансових ресурсів підприємств, досліджено стан,
формування, особливості використання фінансових ресурсів підприємства на
сучасному етапі, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками
використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.
Теоретико-методологічною основою
роботи є праці таких дослідників, як М .М. Бердар, О. Г. Біла, Т. В. Грищенко,
О. Д. Данілов, Г. В. Дмитренко, Г. Г. Кірейцев, Л. О. Лігоненко, Л. Г. Мельник,
Г. О. Партин, Н. О. Рибалко, А. Г. Семенов, П.
А.
Стецюк.
Мета та завдання для дослідження.
Метою дослідження є вивчення сутності, науково-методичних основ фінансових
ресурсів, їх формування та підвищення ефективності використання у сучасних
умовах.
Відповідно до поставленої мети
вирішувались такі завдання:
- дослідити теоретичні основи
формування та використання фінансових ресурсів підприємства;
- проаналізувати
фінансово-економічний стан підприємства ТОВ «Агротех-Гарантія»;
- охарактеризувати
структуру та джерела формування фінансових ресурсів;
- провести оцінку
ефективності використання фінансових ресурсів;
- запропонувати шляхи
підвищення ефективності використання фінансових ресурсів господарюючих
суб'єктів.
Об’єкт і предмет дослідження.
Об’єктом дослідження є фінансові ресурси ТОВ «Агротех-Гарантія». Предметом
дослідження даної роботи є сукупність економічних відносин, пов’язаних з
формуванням, використанням і керуванням фінансовими ресурсами підприємств.
Методологічну основу випускної
роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи
пізнання (аналіз і синтез, порівняльний, метод узагальнення даних).
Дослідження побудоване на
методологічних засадах економічної теорії, теорії світової економіки тощо.
При написанні роботи
використовувалися закони України, декрети Кабінету Міністрів, Положення
стандарту бухгалтерського обліку, статистичні дані, статті у періодичних
виданнях, підручники.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА ОСНОВИ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ
У сучасній економічній думці
відсутнє однозначне визначення та узагальнений підхід до вивчення категорій,
пов’язаних із сутністю фінансових ресурсів, особливостями їх формування та
використання, тому нині немає дієвих систем формування фінансових ресурсів
аграрних підприємств.
В умовах трансформації економічної
системи господарювання, фінансові ресурси підприємства виконують вирішальну
роль в ефективному функціонуванні підприємств і є визначальним чинником процесу
розширеного відтворення. У системі управління діяльністю будь-якого
підприємства в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною ланкою є
управління фінансами, зокрема фінансовими ресурсами.
Існує значна кількість визначень
поняття «фінансові ресурси», які виникли в різні періоди часу, у тому числі
роботи радянських економістів, опубліковані в 60-70-х роках ХХ століття та
більш пізні періоди. Саме це свідчить про актуальність досліджень сутності
поняття «фінансові ресурси» для сучасних дослідників.
Питання наукового тлумачення
сутності, призначення, формування, розподілу фінансових ресурсів підприємств
розглядалися в наукових працях вітчизняних і закордонних учених.
Серед них: Г. М. Азаренкова, В. В.
Буряковський, Г. Ф. Вознюк, О. Є. Гудзь, В. М. Лишанський, В. Ф. Гриньова, А. Г
Загородній, Є. Г. Рясних, І. В. Зятковський, В. М. Опарін, К. В. Павлюк, А. М.
Поддєрьогін, В. П. Д’яченко, В. К. Сенчагова, А. М. Бірмана, Г. Я. Шахова та
ін. Більшість вчених ототожнюють фінансові ресурси підприємства з їх джерелами
формування, включаючи в їх склад прибуток, амортизаційні відрахування і т. п.
У дослідженнях названих економістів
відображено окремі аспекти сутності й ролі фінансових ресурсів, їхнього впливу
на економіку і фінанси на мікро-і макроекономічному рівні. Однак
загальноприйнятої точки зору про сутність даного поняття серед науковців не
має.
Щоб зрозуміти зміст поняття
«фінансові ресурси» необхідно звернутися до його етимологічного змісту.
Термін «ресурси» походить від лат.
«resurgo» - виникаю знову. У перекладі з французької мови термін «resource»
означає допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного
джерела (запаси, засоби, матеріали, тощо) на певну мету. Згідно з тлумачним
словником української мови [5, с. 198], ресурси - це засіб, можливість, якими
можна скористатися у разі потреби: грошові цінності, джерело фінансових
доходів.
А поняття «фінанси» походить від
лат. «finantia» - «платіж» і від французького «finances», тобто «грошові кошти»
[32, с. 146].
Поєднуючи ці два слова, можна
визначити поняття «фінансові ресурси» як платежі, що виникають у
відтворювальному процесі і характеризують кругообіг, трансформацію та
поверненість грошових коштів.
Поняття фінансові ресурси доцільно
розглядати за трьома підходами.
Перший - розглядає зміст фінансових
ресурсів на рівні державних фінансів.
Другий - передбачає розгляд
фінансових ресурсів на рівні корпоративних фінансів.
Третій - відтворювальний підхід до
фінансових ресурсів.
Перша точка зору сформулювалася на
історичній основі дослідження поняття «фінансові ресурси», яке пов'язане зі
складанням першого п'ятирічного плану СРСР, у якому розроблявся баланс
фінансових ресурсів.
Зміст базувався на тісному
взаємозв'язку двох економічних понять фінанси та фінансові ресурси.
Логіка напрямку формувалася,
виходячи із засади про те, що фінанси виступають вартісною категорією.
Один з відомих дослідників фінансів В.
П.
Д’яченко обґрунтовує ототожнення фінансових ресурсів з грошовими ресурсами
рухом вартості в грошовій формі в процесі розподілу суспільного продукту [7, с.
53-56].
У твердженнях науковця простежується
думка про те, що будь-які види доходів можуть бути прирівняні до фінансових
ресурсів. Тим самим автор розмиває ознаку, за якою можна було б виділити
фінансові ресурси в окрему фінансову категорію.
Сутність фінансових ресурсів за А.
М.
Бірманом виявляється через використання певної сукупності виробничих відносин
держави шляхом мобілізації частини національного доходу в грошовій формі [12,
с. 34].
В цих визначеннях фінансові ресурси
трактуються за різними ознаками: в одному випадку - це спосіб залучення, в
іншому - грошові кошти, що не дозволяє чітко виділити їх сутнісну форму.
В кінцевому рахунку фінансові
ресурси визначені А. М.
Бірманом як виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути
використана державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного
відтворення та на загальнодержавні витрати [12, с. 64]. А.
М.
Бірман велику частину фінансових ресурсів пов'язує з грошовою формою вартості
доданого продукту певного року (прибуток, податок з обороту) чи минулих років,
що набули форми приросту оборотних коштів.
Так, В. М. Лишанський розуміє під
фінансами діючі грошові економічні відносини, пов’язані з розподілом та
перерозподілом сукупного суспільного продукту.
Досліджуючи розглянутий напрямок до
трактування змісту поняття «фінансові ресурси», Г. Я. Шахова вказує на головний
його недолік - відсутність чітких кількісних та якісних меж фінансових ресурсів
і грошових коштів. [32 , с. 3-11] Слід зазначити, що це не єдиний недолік цього
підходу.
Головне, що відсутні відмітні ознаки
фінансових ресурсів за стадіями відтворення, частинами вартості, за формами
функціонування тощо.
Другий підхід розглядає зміст
фінансових ресурсів з точки зору функціонування фінансів організацій.
Незважаючи на те, що у науковій
літературі радянського періоду увагу, здебільшого звертали на формування
фінансових ресурсів нарівні держави, А. М.
Бірман
справедливо наголошував на необхідності більш глибокого розгляду суті
економічних процес і відносин на рівні підприємств [12 , с. 57].
При обґрунтуванні цієї точки зору
він вказував, що переважна частина фінансових ресурсів створюється у процесі
матеріального виробництва на підприємствах різних галузей народного
господарства, тобто децентралізовано.
У трактуванні І.
Т.
Балабанова, фінансові ресурси господарюючого суб'єкта є грошові кошти, наявні у
його розпорядженні [1, с. 43]. Такої ж думки дотримувався й Є.
Г.
Рясних. З їх точки зору фінансові ресурси можуть бути спрямовані на розвиток
виробництва, утримання об’єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та
частина фінансових ресурсів, яка спрямовується на розвиток виробничого
комерційного процесу, являє собою капітал в його грошовій формі
Різновидом цього підходу є позиція
Д. С. Молякова і Є. І. Шохіна, які стверджують, що фінансові ресурси - це
валовий дохід, який використовується в процесі його розподілу на фонд оплати
праці та грошові накопичення. Автори аргументують запропоноване визначення тим,
що основним джерелом формування власних фінансових ресурсів виступають валовий
дохід та амортизація. На їхню думку, така різниця випливає з розподілу виручки,
коли у сумі грошових коштів, що надійшла, значну частину становлять оборотні
кошти та лише частина, що залишилася у вигляді валового доходу, є джерелом
фінансових ресурсів [21, с. 46-48].
З огляду на тісний взаємозв'язок
понять «фінанси» і «фінансові ресурси», автори зазначають, що розподіл та
перерозподіл вартості за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових
коштів, які набувають спеціальної форми фінансових ресурсів [21, с. 60].
Прихильники відтворювального підходу
розглядають фінансові ресурси як грошове вираження частини сукупного
суспільного продукту. У цьому напрямку більшу увагу звертають на особливості
фінансових ресурсів, зокрема, такі, як їх цільове призначення, визначені межі
виділення у складі вартості сукупного суспільного продукту. Разом з тим, за такого
визначення втрачається специфіка фінансових ресурсів як частини грошового
обороту.
У статті Г.
Я.
Шахової «Фінансові ресурси в системі макроекономічних взаємозв'язків» останні
розглядаються з позиції типів відтворення, їх значення у відтворювальному
процесі [32, с. 3-11].
Ознакою, за якою автор пропонує виділити фінансові ресурси із загальної маси
грошових коштів, виступає функціональне призначення фінансових ресурсів на
різних стадіях відтворювального процесу. Г.
Я.
Шахова пов'язує таке виокремлення фінансових ресурсів зі складу грошового
обороту з потребами тільки розширеного відтворення.
В обґрунтуванні цієї позиції автор
ділить грошовий оборот на дві частини: першу, пов'язану з простим відтворенням
і задоволенням поточних потреб; другу, пов'язану з розширеним відтворенням.
Ту частину, яка може бути витрачена
на розвиток народного господарства, задоволення суспільних потреб і соціальних
потреб, автор подає як фінансові ресурси.
У підсумку, наводиться наступне
визначення: «фінансові ресурси - це
грошові кошти, за допомогою яких відбувається виділення тієї частини сукупного
суспільного продукту, який без порушення об'єктивної (природної) пропорції
суспільного виробництва може бути спрямований на розширення
соціально-економічної системи в цілому» [32, с. 6].
В.
Г.
Бєлоліпецький та І. С. Мерзляков фінансові ресурси розділяють на внутрішні та
залучені. Внутрішні ресурси в реальній формі представлені в стандартній
звітності у вигляді чистого прибутку та амортизації, а в перетвореній формі - у
вигляді стійких пасивів.
На думку цих авторів, базова частина
усіх фінансових ресурсів підприємства утворюється на момент його створення та
виступає власними залученими фінансовими ресурсами [3, с.
52-54]. Цю частину фінансових ресурсів прийнято
називати статутним фондом або статутним капіталом.
Залежно від організаційно-правової
форми, він формується за рахунок випуску й наступного продажу акцій, пайових
вкладень і
т.д.
Різновидом відтворювального підходу
можна вважати визначення фінансових ресурсів як «сукупності власних грошових
доходів і надходжень ззовні (активних і пасивних), призначених для виконання
фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат,
пов'язаних з розвитком виробництва» [28, с. 12]. Таке
ж визначення дають Н.
В.
Колчина і Г. Б
Поляк.
Виходячи з наведеного визначення, ми
вважаємо, що невід’ємною складовою характеристики фінансових ресурсів є процеси
їх формування та використання.
О. Є. Гудзь вважає, що фінансові
ресурси представляють собою частину всієї сукупності засобів підприємства [8].
Саме формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств пов’язане
з чотирма основними етапами їх функціонування.
По-перше, це процес початкового
формування фінансових ресурсів (створення власних фінансових ресурсів).
Сформовані на цьому етапі фінансові ресурси визначають потребу в так званому
стартовому капіталі, рівні його ліквідності, швидкості обороту тощо.
По-друге, етап поповнення власного
оборотного капіталу для підтримки безперервного процесу кругообороту. Цей етап
формування фінансових ресурсів можна розглядати як постійний процес
функціонування підприємства.
По-третє, це розміщення операційної
діяльності та здійснення форм її диверсифікації шляхом формування нових
структурних одиниць тощо, за умови високої і зростаючої ринкової вартості
підприємства.
По-четверте, формування фінансових
ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Але на всіх
етапах функціонування підприємства діє єдине правило - формуванню фінансових
ресурсів має надаватися цілеспрямований характер з метою задоволення потреби в
окремих видах та оптимізації їх складу, структури і джерел фінансування для
забезпечення умов ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства.
Підприємство постійно закупляє
необхідні для наступного циклу виробництва матеріальні ресурси. Звідси
випливає, що теоретично для формування фінансових ресурсів достатньо одного
джерела - надходження грошових засобів від реалізації виробленої продукції.
Узагальнені підходи до сутності
фінансових ресурсів представлені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Підходи
до поняття фінансових ресурсів
|
Науковці
|
Визначення
|
|
на рівні державних фінансів:
|
|
В. П. Д’яченко
|
будь-які види доходів можуть бути прирівняні
до фінансових ресурсів;
|
|
А. М. Бірман В. М.Лишанський
|
виражена в грошах частина національного
доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо або через
підприємства) на цілі розширеного відтворення та на загальнодержавні витрати;
|
|
на рівні корпоративних фінансів:
|
|
І. Т. Балабанов Є. Г. Рясних
|
грошові кошти, наявні у розпорядженні суб’єкта
господарювання;
|
|
Д. С. Моляков Є. І. Шохін
|
валовий дохід, який використовується в процесі
його розподілу на фонд оплати праці та грошові накопичення;
|
|
відтворювальний підхід:
|
|
Г. Я. Шахова
|
грошові кошти, за допомогою яких відбувається
виділення тієї частини сукупного суспільного продукту, який без порушення
об'єктивної (природної) пропорції суспільного виробництва може бути
спрямований на розширення соціально-економічної системи в цілому;
|
|
Н. В. Колчина Г. Б. Поляк О. Є. Гудзь
|
сукупність власних грошових доходів і
надходжень ззовні (активних і пасивних), призначених для виконання фінансових
зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних
з розвитком виробництва.
|
Узагальнюючи наведені визначення
сутності фінансових ресурсів, можна стверджувати, що визначення фінансових
ресурсів, які зводяться до формування фондів грошових коштів або до отримання
підприємством грошових доходів та надходжень значно скорочує склад фінансових
ресурсів, оскільки в розпорядженні підприємства можуть бути кошти як у
фондовій, так і не
фондовій формах.
Грошові фонди - це частина коштів,
що мають цільове призначення. З їхньою допомогою здійснюється забезпечення
виробничої діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також задоволення
потреб розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу,
опанування і впровадження нової техніки, економічного стимулювання та ін. До
таких фондів відносяться статутний фонд, фонд оплати праці, фонд соціального
призначення, резервний фонд
та ін.
У не фондовій формі підприємством
використовуються кошти для виконання зобов'язань перед бюджетом і
позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями. У не фондовій формі
підприємства одержують дотації, субсидії, спонсорську допомогу. Фінансові ресурси
в не фондовій формі не мають цільової спрямованості.
Розвиток агропромислового
виробництва залежить від ефективного фінансування, яке має здійснюватися з
урахуванням специфіки функціонування цієї галузі: сезонності виробництва;
тривалого періоду відтворення основних засобів; наявності значного часового
інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання підсумкових результатів;
безперервності виробничих процесів; використанням як засобів і предметів праці
живих організмів; підпорядкованих передусім біологічним законам відтворення;
залежності результатів діяльності підприємств і відповідно джерел фінансування
від впливу природно-кліматичних умов; необхідності кредитного забезпечення
діяльності та подальшого успішного розвитку суб’єктів господарювання.
Стає очевидним, що розв’язання
проблем стабілізації аграрного сектору економіки України об’єктивно пов’язане з
системою забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідними фінансовими
ресурсами
Формування та використання
фінансових ресурсів виступає складовою відтворювального процесу і нерозривно
пов'язане з кругообігом капіталу. У цьому контексті викликають зацікавлення
відмінності між фінансовими ресурсами та капіталом. Для їх з'ясування необхідно
звернутися, насамперед, до змісту власне поняття «капітал».
Відомо, що капітал як ключовий
елемент виробництва був предметом дослідження багато економістів, які
по-різному трактували його визначення.
А. Сміт, визначаючи капітал як
накопичені людиною запаси, підрозділяв їх на дві частини. На його думку, та
частина запасів, від якої очікується отримання доходу, і називається капіталом
[20]. Інші представники класичної політичної економіки - марксисти, визначали
капітал як вартість, що приносить додаткову вартість при використанні праці
найманих робітників [20].
Відсутність однозначного розуміння
капіталу характерна і для представників сучасних шкіл.
Так, М. Фішер під капіталом має на
увазі дисконтова ний потік доходу, що представляє собою будь-який елемент
багатства, що приносить його власнику регулярний дохід протягом тривалого
періоду часу [20].
Д. Рікардо вважав капіталом частину
багатства, яка використовується у виробництві й складається з механізмів,
інструментів, машин тощо. При поділі капіталу на основний і оборотний Д.
Рікардо запропонував враховувати термін зношення капіталу і частоти залучення
нових ресурсів на його відтворення.
Д. Кейнс, розпочинаючи новий етап
економічної думки, розглядає капітал не як засіб рахунку, що накопичує свою
вартість безпосередньо в процесі обміну, а як засіб тривалого користування, що
накопичує свою цінність.
Узагальнені підходи до сутності
капітал підприємства представлені в табл. 1.2.
Наведені визначення показують, що
капітал є не менш складним поняттям, ніж фінансові ресурси.
Незважаючи на різні визначення,
сутність капіталу виявляється в тому, що він виступає незалежно зростаючою
вартістю, що приносить дохід.
Основна відмінність фінансових
ресурсів і капіталу, на наш погляд, виявляється в наступному. Якщо виходити з
класичного підходу до розмежування стадій кругообігу капіталу, що виділяє три
стадії, на першій і другій створюються передумови для виникнення фінансових
ресурсів.
На цих стадіях капітал у грошовій
формі набуває по черзі товарну та виробничу форми.
Таблиця 1.2
Підходи
до сутності поняття «капітал підприємства»
|
Науковці
|
Визначення
|
|
А. Сміт
|
частина запасів, від якої очікується отримання
доходу;
|
|
Д. Рікардо
|
частина багатства, яка використовується у
виробництві й складається з механізмів, машин;
|
|
Д. Кейнс
|
капітал не як засіб рахунку, що накопичує свою
вартість безпосередньо в процесі обміну, а як засіб тривалого користування,
що накопичує свою цінність;
|
|
Г. О. Швиданенко
|
частина фінансових ресурсів, задіяних фірмою в
оборот, і доходи, що вони приносять від цього обороту;
|
|
І. О. Бланк
|
загальна вартість коштів у грошовій,
матеріальній та нематеріальній формах, інвестованих у формування його
активів;
|
|
Ю. О. Зборовська
|
запас економічних благ у формі грошових
коштів, ресурсів та засобів, що накопичений шляхом заощаджень і залучається
його власником до економічного процесу як інвестиційний ресурс і фактор
виробництва з метою отримання прибутку, які функціонують в економічній
системі на підставі ринкових принципів.
|
На третій стадії капітал знову
приймає товарну форму і, якщо здійсниться реалізація товару, капітал повернеться
до своєї вихідної грошової форми.
Незалежно від того, чи повернеться
він з приростом або без приросту, формуються фінансові ресурси, які виступають
джерелом фінансування подальшого простого чи розширеного відтворення.
Фінансові ресурси, як і капітал,
мають подвійну природу.
З одного боку, вони виступають
продуктом відтворювального процесу, з іншого - передумовою наступного процесу
виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. У цьому плані
питання про первинність фінансових ресурсів, тобто вартості продукту в грошовій
формі та капіталу, не може бути вирішене однозначно.
Однак слід зауважити, що основною
умовою виникнення фінансових ресурсів, на наш погляд, виступає участь капіталу
у відтворювальному процесі й придбання ними грошової форми.
Хочемо наголосити, що в сучасних
умовах науковці частіше оперують поняттям «капітал», який, з одного боку, є
об'єктивним фактором виробництва, з іншого - втілює одну з перетворених форм
фінансових ресурсів.
Діяльність будь-якого господарюючого
суб'єкта починається з формування капіталу. Відносно відтворювального процесу
початковий капітал виступає у вигляді фінансових ресурсів та одночасно є формою
фінансування виробничої діяльності і граничним запасом, що гарантує нормальну
конкурентоспроможну діяльність.
Крім капіталу, на наш погляд,
найбільш узагальненою формою фінансових ресурсів може виступати виручка від
продажів, яка визначається як будь-яка вартість, що набула грошового вираження
та означає завершення обороту капіталу.
Виручка підприємства у подальшому,
потрапивши у сферу розподільних і перерозподільних процесів, виступає основою
формування фінансових ресурсів, як нарівні підприємства, так і на рівні
держави.
На макрорівні при її розподілі, в
першу чергу виділяється амортизація, далі прибуток і та частина вартості, яка
йде на формування фінансових ресурсів держави. Якщо капітал виступає
матеріальною основою виробництва, то фінансові ресурси є матеріальною основою
фінансів.
У зв'язку з цим вважаємо
необґрунтованим обмеження фінансових ресурсів рівнем держави або підприємства.
Фінансові ресурси, на відміну від
капіталу, формуються і нарівні держави, і на рівні підприємства і тим самим
відображають зміст та етапи розподільчих процесів.
Таким чином, поняття «фінансових
ресурсів» ширше від поняття «капітал».
У відтворювальному процесі беруть
участь: капітал, вартість, трудові ресурси, продукція і т.д. В єдиному процесі
формування та використання фінансових ресурсів теж можуть бути розглянуті
певною мірою, як відносно самостійний відтворювальний процес.
Автономність його відносна: він
підпорядкований процесу виробництва та використання матеріальних благ і послуг,
тому формування та використання фінансових ресурсів виступає підлеглою,
обслуговуючою частиною відтворювального процесу.
Передумови виникнення фінансових
ресурсів пов'язані зі стадіями виробництва, обміну та споживання. Саме
формування фінансових ресурсів відбувається на стадії розподілу вартості
виробленого та реалізованого продукту.
Отже, виникнення фінансових ресурсів
пов'язане з виконанням двох умов:
1) капітал повинен бути задіяний у
процесі виробництва і сприяти створенню вартості продукту;
2) вироблений продукт повинен бути
реалізований та з натурально-речової набути грошової форми.
Фінансові ресурси як об'єкт
фінансового менеджменту перебувають у постійному русі. Специфіка динамічного
процесу виявляється в тому, що на первинній стадії відтворення формується
структура фінансових ресурсів, представлена в різних формах, у той час як на
розподільчій стадії чітко виявляється результат цього руху - формування
прибутку підприємства.
Перспективами подальших досліджень є
узагальнення джерел формування фінансових ресурсів підприємства, розробка
методичних підходів до оцінки ефективності управління фінансовими ресурсами.
РОЗДІЛ 2.
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Товариство з обмеженою
відповідальністю «Агротех-Гарантія» своїми землями прилягає безпосередньо до
районного центру м. Миргород. Землі товариства розташовані на сході від м.
Миргород і протяглися впродовж автотраси Лубни-Миргород на 20 км.
Господарство об’єднує 7 населених
пунктів: с. Кибинці, с. Бакумівка, с. Шульги, с. Солонці, с. Шарківщина, с.
Бієво і с. Хомутець. Центральна садиба розміщена в с. Бакумівка.
Загальна земельна площа підприємства
5773 га, з них сільськогосподарських угідь 4991 га.
До господарства входять дві
тракторно-польові дільниці, обслуговуючі виробництва, шість ферм і чотири
переробні дільниці.
Найважливішим показником фінансового
стану підприємства є ліквідність, сутність якої виявляється в можливості
підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями
(пасивами) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в
тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і
погасити свої борги - заборгованості перед постачальниками, перед банком за
повернення кредитів, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами
по сплаті податків та платежів, перед робітниками по виплаті заробітної плати
та ін.
Аналіз ліквідності балансу підприємства
проведемо в табл. 2.1.
За даними табл. 2.1 у 2010 році
надлишок високоліквідних оборотних активів для покриття найбільш термінових
зобов’язань становив 9239 тис. грн, а вже в 2012 спостерігається нестача, що
становить 3846 тис. грн. По середньоліквідних і низьколіквідних оборотних
активах спостерігається надлишок платіжних засобів із тенденцією до його
збільшення.
Таблиця 2.1
Аналіз
ліквідності балансу ТОВ «Агротех-Гарантія»
за
2010-2012 рр., тис. грн
|
Групи
|
Види оборотних активів
|
Роки
|
Групи
|
Види зобов’язань
|
Роки
|
Надлишок (+) або нестача (-) платіжних
засобів
(А
- П)
|
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
|
А1
|
Високоліквідні
|
114252
|
33150
|
221499
|
П1
|
Найбільш термінові
|
5013
|
5015
|
25345
|
9239
|
-1865
|
-3846
|
|
А2
|
Середньоліквідні
|
50191
|
27877
|
26377
|
П2
|
Коротко-строкові
|
-
|
-
|
-
|
50191
|
27877
|
26377
|
|
А3
|
Низьколіквідні
|
51179
|
82872
|
88027
|
П3
|
Довго-строкові
|
133
|
133
|
133
|
51046
|
82739
|
87894
|
|
Разом
|
115622
|
113899
|
135903
|
|
Разом
|
5146
|
5148
|
25478
|
110476
|
108751
|
110425
|
У цілому по оборотних активах
надлишок платіжних засобів для покриття поточних і довгострокових зобов’язань
зменшився на 51 тис. грн, або на 0,05 %
Таким чином в 2012 році, баланс не є
абсолютно ліквідним у зв’язку з нестачею високоліквідних оборотних активів, але
динаміка ліквідності балансу позитивна.
З категорією ліквідності тісно
пов'язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства
своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із
кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.
Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для
регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.
У табл. 2.2 проведемо розрахунок і
оцінку рівня та динаміки показників що характеризують платоспроможність
підприємства.
За даними табл. 2.2 значення
коефіцієнта абсолютної ліквідності зменшилося з 2,843 до 0,848.
Це означає, що рівень покриття
поточних зобов'язань високоліквідними оборотними активами в 2010 році становив
284,3 %, а в 2012 році зменшився до 84,8 %. Порівняння ж цього показника з
нормативним значенням (>=0,2, або 20 %) свідчить про достатню грошову
платоспроможність підприємства.
Таблиця 2.2
Показники
оцінки платоспроможності ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення 2012 р.
до 2010 р. (+; -)
|
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
|
2,843
|
0,628
|
0,848
|
-1,995
|
|
Коефіцієнт швидкої ліквідності
|
12,855
|
6,187
|
1,889
|
-10,966
|
|
Коефіцієнт загальної ліквідності
|
23,064
|
22,712
|
5,361
|
-17,704
|
|
Коефіцієнт платоспроможності
|
2,843
|
0,628
|
0,848
|
-1,995
|
|
Коефіцієнт критичної ліквідності
|
16,973
|
17,211
|
3,813
|
-13,161
|
|
Коефіцієнт покриття запасів
|
2,229
|
1,367
|
1,365
|
-0,864
|
Фактичні значення коефіцієнта
швидкої ліквідності та коефіцієнта загальної ліквідності зменшилися відповідно
на 10,966 та 17,704, що вказує на невисокий рівень і негативну динаміку
розрахункової та майнової платоспроможності підприємства. Так, станом на кінець
2010 року оборотні кошти перевищували поточні зобов'язання в 23,1 рази, а на
кінець 2012 року в 5,4 рази.
Серед допоміжних відносних
показників оцінювання ліквідності і платоспроможності підприємства коефіцієнт
платоспроможності станом на кінець 2012 року відповідає нормативному значенню,
але має тенденцію до зниження, що підтверджує висновок про недостатню забезпеченість
грошовими коштами. Зниження в динаміці основних і допоміжних коефіцієнтів
ліквідності свідчить про зниження рівня платіжних можливостей підприємства щодо
виконання поточних зобов'язань з урахуванням використання відповідних груп
платіжних засобів.
Одна з найважливіших характеристик
фінансового стану підприємства забезпечення стабільності його діяльності з
позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною структурою
балансу підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.
Фінансова стійкість - багатогранне
поняття, яке включає в себе оцінку різних напрямів діяльності підприємства.
Оцінка фінансової стійкості має на меті об'єктивний аналіз величини та
структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його
фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності
фінансово-господарської діяльності цілям статутної діяльності.
Розрахунок цих показників ми провели
в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Аналіз фінансової стійкості ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Показники
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення (+,-) 2012 р. до 2010 р.
|
|
Показники структури джерел формування капіталу
|
|
Коефіцієнт автономії
|
0,979
|
0,980
|
0,912
|
-0,067
|
|
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу
|
0,021
|
0,020
|
0,088
|
0,067
|
|
Коефіцієнт фінансового ризику
|
0,021
|
0,020
|
0,096
|
0,075
|
|
Коефіцієнт фінансової стабільності
|
47,414
|
50,274
|
10,390
|
-37,025
|
|
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових
коштів
|
0,001
|
0,001
|
0,001
|
-
|
|
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань
|
0,026
|
0,026
|
0,005
|
-0,021
|
|
Коефіцієнт поточних зобов'язань
|
0,974
|
0,974
|
0,995
|
0,021
|
|
Коефіцієнт страхування бізнесу
|
0,111
|
0,104
|
0,095
|
-0,016
|
|
Коефіцієнт страхування власного капіталу
|
0,113
|
0,106
|
0,104
|
-0,009
|
|
Коефіцієнт страхування статутного (пайового)
капіталу
|
2295,333
|
2295,333
|
2295,333
|
0,000
|
|
Показники стану оборотних активів
|
|
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
|
0,453
|
0,420
|
0,417
|
-0,036
|
|
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів
власними оборотними коштами
|
0,955
|
0,955
|
0,812
|
-0,143
|
|
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними
оборотними коштами
|
2,159
|
1,312
|
1,254
|
-0,905
|
|
Коефіцієнт маневреності власних оборотних
коштів
|
0,129
|
0,029
|
0,195
|
0,066
|
|
Показники стану основного капіталу
|
|
Коефіцієнт майна виробничого призначення
|
0,291
|
0,332
|
0,322
|
0,032
|
|
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів
|
0,228
|
0,187
|
0,019
|
|
Коефіцієнт нагромадження амортизації
|
0,348
|
0,342
|
0,417
|
0,069
|
|
Коефіцієнт співвідношення оборотних і
необоротних активів
|
0,866
|
0,759
|
0,880
|
0,014
|
За результатами проведеного
дослідження можна зробити висновок про невисокий рівень фінансової стійкості
підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, значення
коефіцієнта автономії вказує на те, що на кінець 2012 року частка власного
капіталу у валюті балансу становила 91,2 %.
Це на 6,7 в.п. менше порівняно з 2010 роком.
Коефіцієнт концентрації позикового
капіталу відповідно збільшився з 0,021 до 0,088 і свідчить про наявність
фінансової залежності підприємства від кредиторів.
За коефіцієнтом фінансового ризику в
2010 році на 1 грн власного капіталу припадало 2,1 коп. позикового капіталу, а
в 2012 9,6 коп.
Відповідно значення коефіцієнта
фінансової стабільності показує, що в 2010 році власний капітал перевищував
позиковий капітал у 47,4 рази, а в 2012 році у 10,4 рази. У цілому динаміка
показників структури джерел формування капіталу свідчить про зниження рівня
фінансової стійкості підприємства.
Значення коефіцієнтів довгострокових
і поточних зобов'язань характеризують структуру позикового капіталу в якій
частка довгострокових зобов'язань зменшилася з 2,6 до 0,5 %, а поточних
зобов'язань відповідно збільшилася з 97,4 до 99,5 %, що в цілому позитивно
впливає на оцінювання фінансової стійкості підприємства.
Звертає на себе увагу і відносно
низький рівень і зменшення в динаміці коефіцієнтів страхової стабільності. Так,
на кінець 2012 року в розрахунку на 1 грн відповідно валюти балансу, власного
та пайового капіталу припадає близько 0,09, 0,10 і 2295,33 грн резервного
капіталу.
Коефіцієнт маневреності власного
капіталу зменшився з 0,453 у 2010 році до 0,417 у 2012 році, що не відповідає
нормативному значенню (>0,5). На кінець 2012 року 41,7 % власного капіталу
було вкладено в оборотні активи.
Отже, відбувається спадання ступеня
мобільності вкладеного капіталу, підприємство має менші можливості для
фінансування виробничої та інших видів діяльності.
Про високий рівень забезпеченості
підприємства власними оборотними коштами свідчить значення коефіцієнта
забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами і коефіцієнта
забезпеченості запасів власними оборотними коштами. На кінець 2012 року
фактичний рівень першого з них перевищує нормативне значення у 8,1 рази, а
другого відповідно в 2,6 рази.
У структурі оборотних активів власні
фінансові ресурси становлять 81,2 %, а на 1 грн запасів припадає близько 1,25
коп. власних оборотних коштів.
Значення коефіцієнта маневреності
власних оборотних коштів показує, що на кінець 2010 року серед власних
оборотних активів грошові кошти становили 12,9 %. У 2012 році цей показник
збільшився до 19,5 %.
Отже, зважаючи на позитивну динаміку
підприємство має достатній рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості
власними оборотними активами.
Коефіцієнт майна виробничого
призначення збільшився з 0,291 у 2010 році до 0,322 у 2012 році, що з точки
зору забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності
(основними засобами та оборотними виробничими фондами) вказує на те, що
підприємство зберігає фінансову стійкість.
Коефіцієнт реальної вартості
основних засобів збільшився з 0,168 до 0,187, що вказує на позитивну динаміку
зростання частки основних засобів у валюті балансу.
Незважаючи на збільшення коефіцієнта
нагромадження амортизації з 0,348 до 0,417, рівень зношеності основних засобів
і нематеріальних активів залишається низьким.
За динамікою коефіцієнта
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємство дещо підвищило
рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в 2010 році
на 1 грн необоротних активів припадало 0,87 грн оборотних, то в 2012 році 0,88
грн.
Дохідність підприємства є одним із
найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий
показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва фірми і
колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також
державні органи, і передусім - податкову службу, фондові біржі, що здійснюють
купівлю-продаж цінних паперів. Аналіз структури і динаміки доходів ТОВ
«Агротех-Гарантія» 2010-2012 рр. розглянемо в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Аналіз
структури і динаміки доходів ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Вид доходів
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення 2012 р. до 2010 р. (+,-)
|
|
сума, тис. грн
|
%
|
сума, тис. грн
|
%
|
сума, тис. грн
|
%
|
абсолютне
|
відносне,
%
|
|
Доходи від основної операційної діяльності
(реалізації продукції, товарів, робіт, послуг)
|
195431
|
92,2
|
179076
|
62,9
|
254429
|
71,8
|
58998
|
30,2
|
|
Доходи від іншої операційної діяльності (інші
операційні доходи)
|
10766
|
5,1
|
103918
|
36,5
|
98940
|
27,9
|
88164
|
818,2
|
|
Доходи від фінансової діяльності (доход від
участі в капіталі, інші фінансові доходи)
|
5179
|
2,4
|
1142
|
0,4
|
1089
|
0,3
|
-4090
|
-79,0
|
|
Доходи від інвестиційної діяльності (інші
доходи)
|
497
|
0,2
|
661
|
0,2
|
5
|
0,0
|
661
|
-99,0
|
|
Доходи від надзвичайних подій (надзвичайні
доходи)
|
12
|
0,001
|
12
|
0,001
|
0
|
-
|
-12
|
-100,0
|
|
Усього доходів
|
211895
|
100
|
284797
|
100
|
354463
|
100
|
142568
|
67,3
|
Як бачимо з табл. 2.4. підприємство
формує свої доходи переважно в процесі основної операційної діяльності. Так, у
2012 році в загальній величині доходів 71,8 % припадає на доход від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг), 27,9 % - інші операційні доходи. У 2012
році порівняно з 2010 роком дохід від основної операційної діяльності
збільшився на 58998 тис. грн (30,2 %), а доходи від іншої операційної
діяльності зросли на 88164 тис. грн, або 8,2 рази. За іншими видами доходів
підприємство має негативну динаміку.
У цілому доходи підприємства
збільшилися на 142568 тис. грн, або 67,3 %.
В умовах ринкової економіки
стабільність фінансового стану підприємства значною мірою обумовлюється
ступенем його ділової активності.
Ділова активність підприємства
виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають
натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного
потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності
конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності - зародження,
розвиток, підйом, спад, криза, депресія, та показують ступінь адаптації до
мінливих ринкових умов, якість управління тощо.
Ділову активність характеризують як
мотивований макро- і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої
господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної
динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з
метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність
виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших
ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління,
можливості економічного зростання і достатність капіталу.
В табл. 2.5
проведемо розрахунок і проаналізуємо динаміку показників, що характеризують
ділову активність підприємства.
Результати розрахунку та аналізу
динаміки показників ділової активності підприємства свідчать про наявність як
позитивних так і негативних тенденцій щодо оцінювання оборотності активів і
пасивів. Так, тривалість одного обороту активів зменшилась на 140 днів, що
становить 26,0 %, запасів збільшилась на 17 днів (7,0 %). Ці зміни пояснюються
випереджаючим зростанням показників чистого доходу і собівартості реалізованої
продукції порівняно зі зростанням середньорічної вартості активів і запасів.
Також позитивним можна вважати прискорення оборотності оборотних активів (на 77
днів, або 30,0 %), власного капіталу (на 138 днів, або 26,8 %), поточної
дебіторської заборгованості (на 79 днів, або 69,2 %).
Таблиця 2.5
Аналіз
ділової активності підприємства ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення (+,-)
2012 р. до 2010 р.
|
|
|
|
|
абсолютне
|
відносне, %
|
|
Вихідна інформація, тис. грн
|
|
Чистий доход від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг)
|
144766,0
|
165960,0
|
249557,0
|
104791,0
|
72,4
|
|
Середньорічна вартість активів
|
217137,5
|
256548,0
|
277071,0
|
59933,5
|
27,6
|
|
Собівартість реалізованої продукції (товарів,
робіт, послуг)
|
67242,0
|
67047,0
|
114767,0
|
47525,0
|
70,7
|
|
Середньорічна вартість оборотних активів
|
103457,0
|
114760,5
|
124881,0
|
21424,0
|
20,7
|
|
Середньорічна вартість запасів
|
46804,5
|
67025,5
|
85449,5
|
38645,0
|
82,6
|
|
Середньорічна величина поточної дебіторської
заборгованості
|
45878,0
|
37361,0
|
24364,5
|
-21513,5
|
-46,9
|
|
Середньорічна вартість власного капіталу
|
207505,0
|
251401,0
|
261758,0
|
54253,0
|
26,1
|
|
Середньорічна величина кредиторської
заборгованості
|
6183,0
|
4090,0
|
7234,0
|
1051,0
|
17,0
|
|
Показники ділової активності (оборотності
активів і пасивів)
|
|
Коефіцієнт обертання активів
|
0,667
|
0,647
|
0,901
|
0,234
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту активів, днів
|
540
|
557
|
400
|
-140
|
-26,0
|
|
Коефіцієнт обертання оборотних активів
|
1,399
|
1,446
|
1,998
|
0,599
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту оборотних активів,
днів
|
257
|
249
|
180
|
-77
|
-30,0
|
|
Коефіцієнт обертання запасів
|
1,437
|
1,000
|
1,343
|
-0,094
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту запасів, днів
|
251
|
360
|
268
|
17
|
7
|
|
Коефіцієнт обертання поточної дебіторської
заборгованості
|
3,155
|
4,442
|
10,243
|
7,087
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту поточної
дебіторської заборгованості, днів
|
114
|
81
|
35
|
-79
|
-69,2
|
|
Коефіцієнт обертання власного капіталу
|
0,698
|
0,660
|
0,953
|
0,256
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту власного капіталу,
днів
|
516
|
545
|
378
|
-138
|
-26,8
|
|
Коефіцієнт обертання кредиторської
заборгованості
|
10,875
|
16,393
|
15,865
|
4,990
|
Х
|
|
Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості,
днів
|
33
|
22
|
23
|
-10
|
-31,5
|
|
Тривалість операційного циклу, днів
|
365
|
441
|
303
|
-62
|
-16,9
|
|
Тривалість фінансового циклу, днів
|
332
|
419
|
280
|
-52
|
-15,4
|
У результаті збільшення тривалості
одного обороту запасів на 17 днів і зменшення тривалості одного обороту
поточної дебіторської заборгованості на 79 днів відбулося скорочення тривалості
операційного циклу на 62 дні (16,9 %).
В умовах зменшення тривалості одного
обороту кредиторської заборгованості на 10 днів тривалість фінансового циклу
зменшилась на 51 день (15,4 %), що позитивно характеризує динаміку ділової
активності підприємства.
Для аналізу відносних фінансових
результатів використовують показники (коефіцієнти) рентабельності. Аналіз
рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у
підприємство та раціональність їхнього використання. Рентабельним є такий стан
діяльності, коли грошові надходження компенсують понесені втрати, створюється і
накопичується прибуток. Результати розрахунку основних коефіцієнтів
рентабельності ТОВ «Агротех-Гарантія» наведені у табл. 2.6.
Таблиця 2.6
Аналіз рентабельності ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Відхилення (+,-) 2012
р. до 2010 р.
|
|
Коефіцієнт рентабельності активів
|
0,335
|
0,263
|
0,337
|
0,002
|
|
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
|
0,351
|
0,268
|
0,357
|
0,006
|
|
Коефіцієнт рентабельності діяльності
|
0,503
|
0,406
|
0,374
|
-0,129
|
|
Коефіцієнт рентабельності продукції
|
2,153
|
2,475
|
2,174
|
0,021
|
|
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів
|
0,640
|
0,475
|
0,613
|
-0,027
|
|
Коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу
(коефіцієнт використання оборотного капіталу)
|
0,703
|
0,587
|
0,747
|
0,044
|
Коефіцієнт
рентабельності активів збільшився з 33,5 % у 2010 році до 33,7 % у 2012 році,
що свідчить про ефективне використання підприємством своїх активів. Зменшення
коефіцієнта рентабельності діяльності у 2012 році порівняно з 2010 роком на
12,9 % говорить про зниження ефективності господарської діяльності
підприємства.
Коефіцієнт
рентабельності власного капіталу та коефіцієнт рентабельності оборотного
капіталу збільшилися відповідно на 0,6 та 4,4%, що свідчить відповідно про
підвищення рівня прибутковості власного та оборотного капіталу вкладеного у
дане підприємство.
У 2012 році
порівняно з 2010 роком коефіцієнт рентабельності необоротних активів зменшився
на 2,7 %, що свідчить про зменшення величини чистого прибутку. що припадає на
кожну гривню необоротних активів. Коефіцієнт
рентабельності продукції збільшився відповідно на 2,1 % та характеризує
прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності
Отже,
в загальному фінансовий стан ТОВ «Агротех-Гарантія» покращився в 2012 році в
порівнянні з 2010 роком, але все ще потребує втручання зі сторони власників та
управлінців підприємства з метою впровадження заходів для його покращення.
РОЗДІЛ 3.
АНАЛІЗ
ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
ПІДПРИЄМСТВА
.1
Характеристика структури та джерел формування фінансових ресурсів підприємства
Під фінансовими
ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким
чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових
коштів, яка використовується в не фондовій формі.
Формування
фінансових ресурсів відбувається в процесі реалізації фінансових відносин при
здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється в формуванні,
перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої
діяльності - відповідних джерел грошових коштів. Джерелами статутного капіталу
можуть бути: акціонерний капітал, пайові внески, фінансові ресурси вищестоящого
органу управління, довгострокові кредити.
Джерела формування
фінансових ресурсів різноманітні. При створенні підприємств вони залежать від
форми власності, на основі якої створюється підприємство.
Основними джерелами
формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До
власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та
прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані
на фінансовому ринку.
Формування ресурсів
підприємств:
1. Формуються під час заснування
підприємств :
.1 внески засновників у статутний
капітал;
. Формуються за рахунок власних та
прирівняних до них коштів :
.1. доходи;
.2. валовий і чистий дохід.
.3. прибуток від основної
діяльності;
.4 прибуток від іншої оперативної
діяльності;
.5. прибуток від фінансових
операцій, прибуток від іншої звичайної
діяльності і надзвичайних подій;
.6. амортизаційні відрахування;
.7. цільові надходження, стійкі
пасиви;
.8. цільові внески членів трудового
колективу;
.9. інші види надходжень.
3. Мобілізуються на
фінансовому ринку :
.1. надходження
коштів від емісії акцій, облігацій, та інших видів цінних паперів;
.2. кредитні
інвестиції;
. Надходять у
порядку розподілу грошових надходжень:
4.1. фінансові
ресурси, які надійшли від галузевих структур, концернів, асоціацій;
4.2. страхові
відшкодування;
.3. бюджетні
субсидії;
.4. інші види
ресурсів.
Загальні фінансові
ресурси сільськогосподарських підприємств складаються з поточних фінансових
ресурсів, з необоротних активів та інших активів підприємства. Поточні
фінансові ресурси - це найліквідніші активи підприємства, до складу яких
належать грошові надходження та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції,
готова продукція й поточна дебіторська заборгованість. Поточні фінансові
ресурси забезпечують здатність підприємства терміново і в необхідному обсязі
відповідати за своїми фінансовими зобов`язаннями. Тобто, обсяг поточних
фінансових ресурсів відображає стан ліквідності та платоспроможності
підприємства, що безпосередньо впливає на його загальне фінансове становище.
Управління
поточними фінансовими ресурсами передбачає забезпечення підприємства
високоліквідними активами в чітко визначених достатніх обсягах із урахуванням
ризиків знецінення цих активів. Надмірна кількість останніх свідчить про
неефективне розміщення капіталу підприємства, а недостатність поточних
фінансових ресурсів порушує розрахункову дисципліну й обмежує фінансування.
Необоротні та інші
активи підприємства слід вважати фінансовими ресурсами за умови можливості їх
трансформації у будь-яку з форм поточних фінансових ресурсів.
Управління такими
активами передбачає постійний контроль за наявністю засобів, які не
використовуються підприємством або використовуються не на повну потужність, а
також за можливістю втрати необоротними активами своєї споживчої вартості через
моральний та фізичний знос.
Співвідношення між
окремими елементами загальних фінансових ресурсів підприємства повинно
відповідати галузевим особливостям виробництва та потребам операційної
діяльності.
Основним джерелом
фінансових ресурсів діючих підприємств є обсяги реалізованої продукції в
грошовому вираженні, окремі частини якої набувають форми грошових доходів і
накопичень. Тобто фінансові ресурси в даному випадку формуються за рахунок
прибутку та амортизаційних відрахувань.
У процесі
формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення
оптимальної структури їхніх джерел.
Ми, виникнення
категорії джерел фінансових ресурсів, також як і самих фінансових ресурсів,
пов’язуємо з дією товарно-грошових відносин і внаслідок цього необхідності
функціонування підприємств в умовах ринку, коли вони не просто формують
фінансові ресурси для тих чи інших цілей, а рух цих ресурсів опосередковується
вартісною формою і вимірюється із необхідними для цих цілей фінансовими
засобами, які і виступають у даному випадку джерелами формування цих ресурсів.
Тобто, якщо
фінансові ресурси представляють собою частину всієї сукупності засобів
підприємства, то джерела їх формування виражають частину фінансових засобів,
які використовуються на утворення цих фінансових ресурсів.
Саме формування
фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств пов’язане з чотирма
основними етапами їх функціонування.
По-перше, це процес
початкового формування фінансових ресурсів (створення власних фінансових
ресурсів). Сформовані на цьому етапі фінансові ресурси визначають потребу в так
званому стартовому капіталі, рівні його ліквідності, швидкості обороту тощо.
По-друге, етап поповнення
власного оборотного капіталу для підтримки безперервного процесу кругообороту.
Цей етап формування фінансових ресурсів можна розглядати як постійний процес
функціонування підприємства.
По-третє, це
розміщення операційної діяльності та здійснення форм її диверсифікації, шляхом
формування нових структурних одиниць тощо, за умови високої і зростаючої
ринкової вартості підприємства.
По-четверте,
формування фінансових ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності
підприємством.
Але для усіх етапів
функціонування підприємства діє єдине правило: формуванню фінансових ресурсів
має надаватися цілеспрямований характер з метою задоволення потреби в окремих
видах та оптимізації їх складу, структури і джерел фінансування для
забезпечення умов ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства.
Тому найбільш
раціональним для організації фінансів і найбільш ефективним для виробничої
діяльності сільськогосподарських підприємств є той стан, коли власними
джерелами покривається лише мінімальна потреба у фінансових ресурсах. Часові
потреби у фінансових ресурсах, які виникли при накопиченні окремих складових
фінансових ресурсів зверх мінімальної потреби покриваються залученими
фінансовими ресурсами.
У якості джерела
фінансових ресурсів часто виступає кредиторська заборгованість, у тому числі
заборгованість перед власними працівниками по заробітній платі та бюджетом.
Частина
кредиторської заборгованості постійно знаходиться в обороті підприємства.
Враховуючи це їх прирівнюють до внутрішніх джерел і називають стійкими
пасивами. Специфічність даного джерела є у тому, що не являючись по суті
власним джерелом для формування фінансових ресурсів, вони враховуються як
внутрішні джерела. Цим стійкі пасиви і відрізняються від іншої частини
залучених засобів, які також у процесі практичної діяльності використовуються
як джерело фінансових ресурсів, але не можуть регулюватися як власні джерела.
У сучасних умовах
сільськогосподарські підприємства самостійно формують фінансові ресурси для
забезпечення необхідного обсягу з урахуванням розвитку господарської діяльності
не лише на стадії функціонування підприємства, а й на перспективу.
Із наведених даних
в табл. 3.1, видно, що в сільськогосподарських підприємствах України склалася
тенденція зниження питомої ваги власних джерел і збільшення залучених.
Таблиця 3.1
Структура
джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств України за 2008 -
2012 рр., %
|
Джерела фінансових ресурсів
|
Роки
|
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
Виручка від реалізації
|
52,6
|
50,6
|
49,4
|
49,1
|
|
Банківські кредити
|
2,6
|
4,9
|
7,6
|
11,6
|
11,0
|
|
Кредиторська заборгованість
|
44,2
|
42,7
|
40,8
|
39,1
|
34,1
|
|
Бюджетні кошти
|
1,6
|
1,8
|
2,2
|
5,2
|
5,8
|
|
Всього
|
100,0
|
100,0
|
100,0
|
100,0
|
100,0
|
Із зменшенням
питомої ваги власних джерел підвищується частка залучених джерел, провідне
місце серед яких займає кредиторська заборгованість та банківський кредит.
Підвищення ж
питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність
підприємства. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову
діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за
банківські кредити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує
ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик.
Складові та
структура джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
визначають не лише політику фінансування господарської діяльності підприємства,
а й впливають на фінансові результати його діяльності.
Проведемо
горизонтальний і вертикальний аналіз джерел формування капіталу ТОВ
«Агротех-Гарантія» в
табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Горизонтальний
і вертикальний аналіз джерел формування капіталу
ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012р р.
|
Види доходів
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Зміни (+,-) 2012 р. до 2010 р.
|
|
сума, тис. грн
|
У % до підсумку
|
сума, тис. грн
|
У % до підсумку
|
сума, тис. грн
|
У % до підсумку
|
сума, тис. грн
|
Частки в.п.
|
У % до 2010 р.
|
|
Капітал-всього
|
249140
|
100,0
|
263956
|
100,0
|
290186
|
100,0
|
41046
|
-
|
16,5
|
|
Власний капітал
|
243994
|
97,9
|
258808
|
98,0
|
264708
|
91,2
|
20714
|
-6,7
|
8,5
|
|
Статутний капітал
|
12
|
0,001
|
12
|
0,001
|
12
|
0,001
|
-
|
-
|
-
|
|
Зобов'язання
|
5146
|
2,1
|
5148
|
2,0
|
25478
|
8,8
|
20332
|
6,7
|
395,1
|
|
Довгострокові зобов'язання
|
133
|
0,1
|
133
|
0,1
|
133
|
0,1
|
-
|
-
|
-
|
|
Поточні зобов'язання
|
5013
|
2,0
|
5015
|
1,9
|
25345
|
8,7
|
20332
|
6,7
|
405,6
|
|
Кредиторська заборгованість
|
3567
|
1,4
|
4613
|
1,7
|
9855
|
3,4
|
6288
|
2,0
|
176,3
|
Результати горизонтального і
вертикального аналізу джерел формування капіталу підприємства свідчать про
наявність як позитивних, так і негативних ознак і тенденцій у майновому стані
підприємства за інформацією пасиву балансу.
У звітному році порівняно з базовим
роком вартість джерел формування збільшилася на 41046 тис. грн, або 16,5 %. При
цьому власний капітал зріс на 20714 тис. грн, або 8,5 %, а зобов'язання
збільшилися на 20332 тис. грн, або у 4,0 рази. Така динаміка складових пасиву
балансу зумовила зниження частки власного капіталу в джерелах формування
капіталу з 97,9 до 91,2 % (на 6,7 в.п.) і, відповідно підвищення частки
зобов'язань з 2,1 до 8,8 %.
Отже, підприємство дещо знизило
рівень фінансової стійкості за критерієм забезпеченості власним капіталом.
Серед джерел формування капіталу
збільшилася кредиторська заборгованість (на 6288 тис. грн, або в 2,8 рази).
Підвищення частки кредиторської заборгованості в джерелах формування капіталу з
1,4 % у 2010 році до 3,4 % у 2012 році (на 3,0 в.п.) свідчить про погіршення
стану розрахунків підприємства з кредиторами.
Підприємство має опрацювати таку
систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю
оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.
Проведемо аналіз
складу, структури та динаміки пасивів балансу ТОВ «Агротех-Гарантія» в табл.
3.3.
Таблиця 3.3
Аналіз
складу, структури та динаміки пасивів балансу
ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Вид джерел формування капіталу (пасивів)
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Зміни (+,-) 2012 р. до 2010 р.
|
|
сума, тис. грн
|
у % до підсумку
|
сума, тис. грн
|
у % до підсумку
|
сума, тис. грн
|
у % до підсумку
|
суми, тис. грн
|
частки, пунктів
|
у % до 2010 р.
|
|
А
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
|
За характером формування (власністю)
|
|
Власний капітал
|
243994
|
97,9
|
258808
|
98,0
|
264708
|
91,2
|
20714
|
-6,7
|
8,5
|
|
Позиковий капітал
|
5146
|
2,1
|
5148
|
2,0
|
25478
|
8,8
|
20332
|
6,7
|
395,1
|
|
Всього
|
249140
|
100,0
|
263956
|
100,0
|
290186
|
100,0
|
41046
|
-
|
16,5
|
|
За рівнем відповідальності власного капіталу
|
|
Статутний і пайовий
|
12
|
0,001
|
12
|
0,001
|
12
|
0,001
|
-
|
-
|
-
|
|
Додатковий
|
243982
|
99,9
|
258796
|
99,9
|
264696
|
99,9
|
20714
|
-
|
8,5
|
|
Всього
|
243994
|
100,0
|
258808
|
100,0
|
264708
|
100,0
|
20714
|
-
|
8,5
|
|
За тривалістю використання
|
|
Постійний
|
244127
|
98,0
|
258941
|
98,1
|
264841
|
91,3
|
20714
|
-6,7
|
8,5
|
|
Змінний
|
5013
|
2,0
|
5015
|
1,9
|
25345
|
8,7
|
20332
|
6,7
|
405,6
|
|
Всього
|
249140
|
100,0
|
263956
|
100,0
|
290186
|
100,0
|
41046
|
-
|
16,5
|
|
За періодом погашення зобов’язань
|
|
Поточні
|
5013
|
97,4
|
5015
|
97,4
|
25345
|
99,5
|
20332
|
2,1
|
405,6
|
|
Довгострокові
|
133
|
2,6
|
133
|
2,6
|
133
|
0,5
|
-
|
-2,1
|
-
|
|
Всього
|
5146
|
100,0
|
5148
|
100,0
|
25478
|
100,0
|
20332
|
-
|
395,1
|
|
За терміновістю оплати зобов’язань
|
|
Найбільш-термінові
|
5013
|
97,4
|
5015
|
97,4
|
25345
|
99,5
|
20332
|
2,1
|
405,6
|
|
Довгострокові
|
133
|
2,6
|
133
|
2,6
|
133
|
0,5
|
-
|
-2,1
|
-
|
|
Всього
|
5146
|
100,0
|
5148
|
100,0
|
25478
|
100,0
|
20332
|
-
|
395,1
|
За результатами
аналізу складу, структури та динаміки пасивів балансу підприємства можна
сформулювати такі висновки. У структурі пасивів за характером формування
(власністю) частка власного капіталу знизилася з 97,9 до 91,2 %, а позикового
капіталу відповідно зросла з 2,1 до 8,8 %. Це пояснюється тим, що в 2010 році
порівняно з 2012 роком власний капітал збільшився на 8,5 %, а позиковий капітал
зріс в 4,9 рази.
За рівнем
відповідальності власного капіталу частка додаткового капіталу залишилася без
змін на рівні 99,9 % станом на кінець 2012 року.
За тривалістю використання
постійний капітал збільшився на 20714 тис. грн, що становить 8,5 %, а змінний
капітал теж збільшився на 20332 тис. грн, або в 4 рази.
За періодом
погашення поточні зобов’язання збільшилися на 20332 тис. грн (в 4 рази), а
довгострокові зобов’язання залишилися без змін. У результаті частка поточних
зобов’язань у зобов’язаннях зросла з 97,4 до 99,5 %, а довгострокових
зобов’язань відповідно знизилася з 2,6 до 0,5 %.
У структурі
зобов’язань за ознакою терміновості сплати частка найбільш термінових зобов’язань
зросла з 97,4 до 99,5 %, а довгострокових знизилася з 2,6 до 0,5 %. Суттєві
зміни в структурі зобов’язань за терміновістю сплати пояснюються тим, що в 2012
році порівняно з 2010 роком найбільш термінові зобов’язання збільшилися на
20332 тис. грн (в 5,1 рази), а довгострокові залишилися на своєму рівні, а
також тим, що підприємство повністю розрахувалося за короткостроковими
зобов’язаннями.
Динаміка і
структура зобов’язань за терміновістю сплати, як і поділ оборотних активів за
рівнем ліквідності, впливають на оцінювання ліквідності балансу та
платоспроможності підприємства.
3.2
Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів
Вирішення проблем забезпечення
сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами, обсяги яких доволі
обмежені, та прибутковості їхньої діяльності тісно пов’язані з підвищенням
ефективності використання фінансових ресурсів.
За цих умов, безперечно, важливим є
обґрунтування вибору напрямів використання та методики оцінки їх ефективності,
яка має теж певні особливості при визначенні ефективності як виробництва
сільськогосподарської продукції, так і використання фінансових ресурсів у
сільськогосподарських підприємствах.
Оцінка ефективності використання
фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств потребує формування нової
системи фінансових індикаторів. Це зумовлено якісними змінами трансформаційних
процесів у суспільстві, появою ринкових інституцій, формуванням і розвитком
нових економічних відносин в аграрному секторі економіки, що уособлюють
природну єдність системи політичних, правових, економічних, соціальних
чинників.
На думку більшості вчених
ефективність потрібно розглядати як порівняння одержано результату від
будь-якої діяльності з понесеними витратами. Натомість ефект є загальним
результатом діяльності.
Тобто, загально методичним підходом
щодо оцінки ефективності є співставлення ефекту й витрат.
Ефективність використання фінансових
ресурсів сільськогосподарського підприємства можна оцінити співставленням
одержаних результатів його діяльності з наявними обсягами фінансових ресурсів
за відповідний період.
Особливістю діяльності
сільськогосподарських підприємств, яка впливає на оцінку її ефективності, є те,
що не завжди від обсягів використання фінансових ресурсів залежить результат
господарської діяльності.
Оптимальний розподіл і раціональне
використання фінансових ресурсів не завжди достатня умова для ефективності та
прибутковості господарської діяльності. У сільськогосподарському виробництві
зв’язок між обсягами витрат та виходом виробленої продукції не прямий і не
чітко визначений.
Отже, необхідний такий показник чи
система показників, які б характеризували ефективність використання фінансових
ресурсів сільськогосподарськими підприємствами, були б нескладні у розрахунках,
прийнятні для практичного застосування й адаптовані до сучасних ринкових
реалій.
Однією з важливих проблем
дослідження фінансових ресурсів підприємств є оцінка ефективності їх
функціонування. Така оцінка необхідна як у процесі формування фінансових
ресурсів, так і їх використання, особливо в сучасних умовах господарювання.
Фінансовий стан підприємства
знаходиться в прямій залежності від ефективності його діяльності. Незадовільний
фінансовий стан підприємства призводить до зниження припливу зовнішніх
фінансових надходжень, що відображається на об’ємі випуску продукції, тобто на
величині фінансових ресурсів, які виробляються. Однак вміле маневрування
фінансовими ресурсами, що є в розпорядженні підприємства, та ефективне їх
використання дає можливість підприємству покращити його фінансовий стан.
У широкому розумінні «ефективний»
означає такий, що приносить певну віддачу. Зазначимо, що ефективне використання
фінансових ресурсів має означати не тільки одержання максимальної віддачі від
них, але й правильний розподіл їх вкладення, що забезпечить тим самим
оптимальне співвідношення ресурсів з метою одержання максимального результату
від їх використання.
Необхідність оцінки ефективності
використання фінансових ресурсів підприємства виникає лише за тих умов, при
яких вона має практичну цінність.
Наявність такої умови є, оскільки в
зазначеній ефективності акумулюються результати (наслідки) всієї
виробничо-господарської діяльності відповідного суб’єкта.
Методи оцінки ефективності
економічних процесів, які розроблені та відпрацьовані міжнародною практикою високо
розвинених індустріальних країн, не є ідеальними та досконалими. Їх можна
використовувати лише з врахуванням соціально-економічних процесів, що
відбуваються у нашому суспільстві та ґрунтовного дослідження конкретних умов
підприємства.
Дослідивши теоретичні розробки та
надбання практичного досвіду у економічно розвинутих країнах щодо оцінки
ефективності фінансових вкладень та їх використання, можна зробити висновок, що
багатоаспектність та багатогранність самого показника та висока ризиковість і
невизначеність ринкової ситуації породжують існування великої кількості
пропозицій щодо методів її оцінки.
Тобто, притаманна ринковим умовам
невизначеність у майбутньому розвитку подій вимагає врахування численних
імовірнісних чинників, що не дозволяє визначити ефективність використання
фінансових ресурсів за єдиним універсальним показником.
Різноманітність інтересів, цілей та
завдань приватних власників підприємств породжує й появу різних критеріїв та
показників оцінки ефективності.
Таким чином, до системи оціночних
показників використання фінансових ресурсів аграрних підприємств доцільно
віднести такі показники: прибутковості та рентабельності капіталу; оцінки
результативності використання фінансових ресурсів; оберненості фінансових
ресурсів; інтенсивності використання фінансових ресурсів підприємства;
ліквідності фінансових ресурсів, що характеризують можливість підприємства
своєчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями за рахунок фінансових
ресурсів.
Показники прибутковості
(рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових
ресурсів, що визначається співвідношенням чистого прибутку, визначуваного
різними способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку.
Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження ефективності.
Виходячи з їх мети аналізу,
формуються компоненти показника: обсяг прибутку (чистий, операційний, прибуток
до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.
Аналіз ефективності використання
фінансових ресурсів доцільно розпочати з визначення рентабельності капіталу.
Проведемо аналіз ефективності
використання капіталу ТОВ «Агротех-Гарантія». Дані цього аналізу приведенні в
табл. 3.4.
Таблиця 3.4
Аналізу
загальної рентабельності (збитковості) сукупного капіталу
ТОВ
«Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.
|
Показник
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
Зміни (+,-) 2012 р. до 2010 р.
|
|
Чиста рентабельність (збитковість) сукупного
капіталу, %
|
33,5
|
26,3
|
33,7
|
0,2
|
|
Загальна рентабельність (збитковість) власного
капіталу, %
|
35,1
|
26,8
|
35,6
|
0,6
|
|
Чиста рентабельність (збитковість) власного
капіталу, %
|
35,1
|
26,8
|
35,6
|
|
Загальна рентабельність (збитковість)
виробничих фондів, %
|
137,4
|
92,4
|
108,3
|
-29,1
|
|
Чиста рентабельність (збитковість) виробничих
фондів, %
|
137,4
|
92,4
|
108,3
|
-29,1
|
|
Коефіцієнт окупності сукупного капіталу
|
0,667
|
0,647
|
0,901
|
0,234
|
|
Коефіцієнт окупності власного капіталу
|
0,698
|
0,660
|
0,953
|
0,256
|
|
Період окупності сукупного капіталу, років
|
3,0
|
3,8
|
3,0
|
-
|
|
Період окупності власного капіталу, років
|
2,9
|
3,7
|
2,8
|
-0,1
|
За результатами проведеного аналізу
спостерігається підвищення загальної та чистої рентабельності сукупного
капіталу на 0,2 в.п. (із 33, % у 2010 році до 33,7 % у 2012 році). Значення
показників загальної та чистої рентабельності співпадають у зв’язку з
відсутністю податку на прибуток.
Коефіцієнт окупності сукупного
капіталу збільшився на 23,4 %, коефіцієнт окупності власного капіталу теж
збільшився на 25,6 %, в 2012 році порівняно з 2010 роком.
Період окупності сукупного капіталу
залишився без змін і становить 3,0 роки, а власного капіталу зменшився - з 2,9
до 2,8 років, що є недостатнім та свідчить про погіршення сукупного та власного
капіталу у 2012 році порівняно з 2010 роком.
Умовою позитивної динаміки значень
показників рентабельності та окупності є випереджаюче зростання результативних
показників доходів і фінансових результатів порівняно із зростанням витрат і
капіталу (активів).
Умовою позитивної динаміки значень
показників рентабельності та окупності є випереджаюче зростання результативних
показників доходів і фінансових результатів порівняно із зростанням витрат і
капіталу (активів).
Наглядно динаміку загальної
рентабельності та сукупного капіталу та період його окупності можна побачити на
та рис. 3.1, 3.2.
Рис. 3.1 Динаміка загальної
рентабельності сукупного капіталу
Рис. 3.2 Період окупності
капіталу
Серед пропонованих різними
авторами принципових підходів до організації управління фінансовими ресурсами,
на наш погляд, можна умовно виділити дві моделі:
1. управління пропорціями між
окремими елементами балансу;
2. управління трансформацією
балансу (фінансовими потоками).
Одразу ж зазначимо, що жодна з цих
моделей не застосовується у «чистому» вигляді.
Змістовою складовою першої з них є
забезпечення співвідношення між окремими видами та групами активів й пасивів в
межах встановлених нормативних значень.
Управління, орієнтоване на
підтримання певних співвідношень між елементами структури балансу, ґрунтується
на використанні фінансових коефіцієнтів. Для цієї моделі актуальними
залишаються питання вибору фінансових коефіцієнтів та встановлення їх
нормативних значень. Нині налічується біля двохсот різних фінансових
коефіцієнтів, серед яких принципове значення з точки зору управління фінансами
має лише 5 - 7. При цьому
для кожного підприємства і на різних етапах життєвого циклу важливими є лише
певна група показників. Що стосується нормативних значень фінансових
коефіцієнтів, то пропоновані в спеціальній літератури їх величини встановлені
емпіричним шляхом, для підприємств певної виробничої спеціалізації і стабільних
економічних умов діяльності.
Тому їх поширення на підприємства
інших галузей, що функціонують в умовах трансформації економіки потребує
відповідних коректив.
Прихильники другого підходу
орієнтуються на досягнення певного бажаного фінансового стану підприємства в
майбутньому, забезпечення якого здійснюється шляхом послідовної трансформації
елементів поточного балансу в майбутній бажаний баланс.
Типовим прикладом цього підходу є
управління в умовах фінансової кризи підприємства.
Одночасно і в цій моделі не
ігноруються нормативні значення фінансових коефіцієнтів.
Підхід до аналізу ефективності
використання фінансових ресурсів за допомогою системи фінансових коефіцієнтів
апробований практикою, має ряд позитивних якостей і заслужене право на його
практичне використання. Однак йому притаманні й певні недоліки: відсутність
чітких меж між фінансовими ресурсами та іншими активами, неврахування вартісного
та часового аспектів використання фінансових ресурсів, орієнтація на поточні
цілі й ігнорування стратегічного аспекту тощо.
Отже, формування та використання
фінансових ресурсів має важливе значення для функціонування і розвитку
підприємства. Тому потребує постійного аналізу та контролю цих процесів.
Важливе значення в цьому контексті має оцінка ефективності використання
фінансових ресурсів
.3 Напрямки
вдосконалення джерел формування та підвищення ефективності використання
фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів
Ефективність використання ресурсів і
підвищення рівня економічної стійкості підприємства в сучасних економічних
умовах значною мірою залежить від наявності, використання й вдосконалення
економічного потенціалу підприємства. Однією з особливостей нестійкого
функціонування сучасних підприємств є кількісна, якісна та структурна
недосконалість економічного потенціалу господарюючих суб’єктів, що зумовлена
великими втратами ресурсів у здійсненні реформ і складним фінансовим становищем
підприємств.
Використання й вдосконалення
економічного потенціалу до необхідного рівня повинно надавати можливість
підприємству для ефективного застосування своїх ресурсів, а значить сприяти
поглинанню зовнішніх й внутрішніх дестабілізуючих факторів, що є свідченням
стійкості функціонування.
Першочерговим етапом у покращання
фінансового стану ТОВ «Агротех-Гарантія» є пошук оптимального співвідношення
власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик
за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності
підприємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової
стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення
фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують
ці зобов’язання.
Фінансові зобов’язання підприємство
може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на
утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат;
продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями;
відтермінування виплат дивідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів
можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом
факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового
стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом
скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів
товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів
методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових,
гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій
кризі. Також, на нашу
думку одним з перспективних напрямів підвищення ефективності використання
ресурсів підприємства є застосування ресурсних стратегій управління на
підприємстві. Досвід
роботи сільськогосподарських підприємств показує, що найбільш ефективне
використання фінансових ресурсів отримують там, де організований чіткий облік і
постійний контроль не в кінці року, а систематично протягом року за їх
використанням.
Без налагодження належним чином
кількісного обліку економічні показники втрачають свою об’єктивну основу та
економічне значення, перестають бути важелями управління. Контроль лише за
річними даними недостатній, несвоєчасний і мало ефективний, оскільки не дає
можливості виправити помилки, які мали місце протягом року.
Систематизуючи заходи підвищення
ефективності використання фінансових ресурсів сільськогосподарськими
підприємствами, як стратегічного напрямку управління фінансовими ресурсами,
слід оцінити їх пріоритетність при реалізації у практичній діяльності
підприємств (табл. 3.5).
Серед основних шляхів підвищення
ефективності діяльності ТОВ «Агротех-Гарантія» можна виділити три напрямки
підвищення вище згаданих показників - організаційний, технологічний та
ресурсний.
В межах організаційного напрямку
здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що
відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на
ефективність управління.
Таблиця 3.5
Пріоритетні
напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів аграрних
підприємств
|
Напрями підвищення ефективності використання
фінансових ресурсів
|
Форми реалізації
|
|
Планування
|
- розробка
стратегічних, поточних, - перативних
планів
|
|
Оптимізація податкової політики
|
- застосування податкових пільг
|
|
Удосконалення системи розрахунків і платежів
|
- здійснення факторингових операцій; - надання
цінових знижок за умови негайного розрахунку за реалізовану продукцію; -
пролонгування угод з покупцями; - сплата відсотків; - штрафів, санкцій
|
|
Акумуляція фінансових ресурсів
|
- створення запасів; - розміщення фінансових
ресурсів у високоліквідних активах
|
|
Удосконалення критеріїв оцінки використання
фінансових ресурсів
|
- розробка показників, що характеризують
ефективність використання фінансових ресурсів
|
|
Система норм і нормативів
|
- оптимізація обсягу, складу і структури
фінансових ресурсів за окремими їх складовими
|
Важливою складовою ефективності
підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація
виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі
аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого
місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для
виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу
увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів
виробництва.
В межах технологічного напрямку
основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для
сільськогосподарських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має,
принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це
удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На
думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання
потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу
відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має
запозичуватись, звичайно, у найпередовіших підприємств з тривалим досвідом
роботи в ринковому середовищі.
Ресурсний напрямок відображає
першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної
матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень
завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що
виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації,
матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід
розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих
конкурентів.
Для оборотних фондів найважливішим
показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її
збільшення, зокрема такі: зменшення обсягів незавершеного виробництва;
удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації
виробничих запасів; прискорення реалізації готової продукції (активізація
маркетингової діяльності); зменшення обсягів дебіторської заборгованості.
Крім того, слід звернути увагу і на
інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати
основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити
обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних
ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та
матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні
сучасних високотехнологічних матеріалів.
Щодо аналізу ефективності
використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на
таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу
внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації,
автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання
працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.
При використання фінансових ресурсів
з метою одержання додаткового прибутку можливі наступні заходи:
1. Реалізація не
використовуваних в ТОВ «Агротех-Гарантія» основних фондів, інших необоротних
активів;
Цим варіантом можливо скористатися,
тому що у сьогоденні не використовують і в майбутньому не планують
використовувати у своїй господарській діяльності визначені основні фонди, інші
необоротні активи.
2. Здача в оренду основних
фондів;
Іноді складається так, що ті чи інші
основні фонди на підприємстві тимчасово або постійно простоюють. У такому
випадку чому б не здати їх в оренду і тим самим одержати додатковий прибуток.
Ефективність використання фінансових
ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності та
фінансової стійкості.
Отже, ефективність використання
фінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і,
підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.
На ТОВ «Агротех-Гарантія» можна
запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективного використання
фінансових ресурсів:
- зменшення
запасів та готової продукції на складах на підприємстві;
- проведення
поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою
пошуків способів і джерел її погашення;
- зменшення
дебіторської заборгованості;
- забезпечення
компенсації можливих фінансових збитків;
- зменшення
поточних зобов'язань;
- оптимізацію
розподілу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на
фонди споживання і фонди нагромадження;
- комплекс
заходів, що забезпечують доцільне й ефективне використання засобів фондів
споживання і нагромадження.
Будь-які фонди, не використовувані
для нестатків оборотного капіталу,
можуть бути спрямовані на оплату
зобов’язань. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного
капіталу чи для інших цілей.
Також підприємству необхідно
знаходити та розробляти найвигідніші шляхи реалізації продукції на основі
ринкових відносин, які б забезпечували підприємству найкращий результат від
реалізації при найменших витратах.
3.4
Автоматизація оцінки джерел формування та використання фінансових ресурсів
Умови господарювання підприємств, що
складаються виходячи із загострення конкурентної боротьби на фоні зростання
досягнень науково-технічного прогресу, вимагають від сучасного керівника швидко
реагувати на ринкові зміни, вчасно формувати високоякісні управлінські рішення,
уміти передбачати розвиток ситуації як всередині підприємства, так і на
місцевому, світовому ринку та в країні взагалі.
Розв’язання таких непростих задач
неможливо сьогодні уявити без допомоги сучасної комп’ютерної техніки та
спеціального програмного забезпечення.
Визначальні перетворення в систему
фінансового менеджменту підприємства вносять інформаційні технології, які є
сукупністю методів, пристроїв і програмного забезпечення, які використовують
управлінці для обробки інформації. Вони охоплюють комп’ютерну техніку, техніку
зв’язку й частково побутову електроніку, телебачення і радіомовлення.
Найбільш простим та доступним для
більшості користувачів є програмне забезпечення
MS Excel, що може бути використаний для прогнозування різноманітних кількісних
характеристик господарської діяльності підприємства.
Раціональне і ефективне використання
фінансових ресурсів підприємства сприяє поліпшенню всіх його
техніко-економічних показників. Для полегшення розрахунків показників оцінки
джерел формування та використання фінансових ресурсів в ТОВ «Агротех-Гарантія»
Миргородського району використовують електронні таблиці Microsoft
Excel.
Одним із найбільших недоліків
Microsoft Excel є універсальність, що, в свою чергу, вимагає кваліфікованого
підходу розв’язування тих чи інших завдань.
На першому етапі потрібно ввести
дані фінансової звітності до програми: баланс (рис. 3.1) і звіт про фінансові
результати (рис. 3.2).
Рис. 3.1 Введення балансу до
програми Ехсеl
Рис. 3.2 Введення звіту про
фінансові результати до програми Ехсеl
На наступному етапі виберемо із
звітності вихідну інформацію для розрахунків.
Потрібно здійснити горизонтальний і
вертикальний аналіз джерел формування капіталу (рис. 3.3).
Рис. 3.3 Алгоритм розрахунку джерел
формування капіталу
Спочатку розраховуємо суми
показників за відповідними формулами.
Вони будуть являти собою посилання
на Лист «Баланс!» та на Лист «Звіт» і матимуть вигляд:
=баланс!N98
=баланс!N68
=баланс!N60
=баланс!N75+баланс!N81+баланс!N96
=баланс!N81
=баланс!N96
=баланс!N86+баланс!N87+баланс!N88+баланс!N89+баланс!N90+
баланс!N91+баланс!N92+баланс!N93+баланс!N94
Далі розраховуються зміни кожного
показника. Наприклад, у 2010 році для розрахунку (у
% до підсумку) використовуються наступні формули:
=C5/$C$4*100 для визначення змін у
власному капіталі
=C6/$C$4*100 для визначення змін у
статутному капіталі
та
=C7/$C$4*100
=C8/$C$4*100
=C9/$C$4*100
=C10/$C$4*100
відповідно для зобов’язань,
довгострокових, поточних зобов’язань та кредиторської заборгованості.
На завершальному етапі ми можемо
провести необхідні розрахунки абсолютних та відносних величин з використанням
таких формул:
для розрахунку загальної зміни (суми
тис. грн):
=G4-C4
=G5-C5
=G7-C7
=G9-C9 та інші.
для розрахунку змін частки у в.п.:
=H5-D5
=H7-D7
=H8-D8
=H9-D9
для розрахунку загальної зміни (у
%):
=I4/C4*100
=I5/C5*100
=I7/C7*100
=I9/C9*100
Будь-яка зміна вихідних даних у
формах фінансової звітності, що може статися внаслідок настання нового звітного
періоду, зумовить автоматичне визначення нових значень показників.
Таким чином, охарактеризована методика
показала можливості застосування комп’ютерних технологій для аналізу даних при
визначенні джерел формування капіталу підприємства.
Поряд із здійсненням необхідних
розрахунків, дана система дозволить їх проаналізувати.
Всі представлені вікна програми можна
створити та зберегти в електронній базі підприємства як «шаблони», що дозволить
їх використовувати у будь-який час, при першій необхідності.
Результати проведених розрахунків
наведено на рис. 3.4
Рис. 3.4 Аналіз джерел формування
капіталу підприємства
Отже, застосування хоча б
найпростіших прийомів автоматизації дозволяють прискорити процеси вибору та
прийняття управлінських рішень, виявити ефективність їх реалізації, сприяти
недопущенню несприятливих ситуації, передбачати зміни внутрішнього і
зовнішнього середовища та простежувати їх вплив на кінцеві фінансові результати
діяльності підприємств.
Хоча рівень ефективності
використання та управління фінансовими ресурсами ТОВ «Агротех-Гарантія»
Миргородського району й супроводжується позитивними тенденціями однак
керівництву слід вживати усіх можливих заходів для недопущення погіршення
поточної ситуації, зокрема, за допомогою сучасних інформаційних технологій,
побудованих на базі MS Excel, MS Access, Project Expert та багатьох інших,
пристосованих до особливостей діяльності сільськогосподарських
товаровиробників.
На сучасному етапі удосконалення
управління і поліпшенню якості економічної інформації сприяє використання
засобів комп’ютерної техніки для фінансів підприємства, аналізу господарської
діяльності та планування виробництва. Принципово змінюються технологія
відображення розрахунків, призначення та зміст фінансових показників. З
первинних форм узагальнення та групування інформації вони перетворюються на
вихідні форми аналітичної спрямованості, що робить можливим здійснювати вибірки
відповідно до потреб керівника.
Запропонована система та показана
методика обрахунку та аналізу їх результатів дасть змогу вдосконалити систему
оцінки джерел формування та використання фінансових ресурсів досліджуваного
підприємства та підвищить ефективність управління ними завдяки швидкому
отриманню результатів.
РОЗДІЛ 4.
ОХОРОНА
ПРАЦІ
Сучасне виробництво забезпечене
складними засобами електромеханізації, що використовуються у різноманітних
технологіях в виробництві та інших галузях діяльності.
Все більше впроваджується
електротехнологія. Ряд технологічних процесів реалізується із застосуванням
хімічних елементів, біопрепаратів, супроводжується шумами та вібрацією,
фізичними навантаженнями, що можуть призвести до професійних дій
енергомеханізації, сприяють виникненню потенційної небезпеки, яка нерідко
реалізується у вигляді травм. Тому охорона праці є особливо важливою і
необхідною .
Охорона праці - це система правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, направлених на збереження
здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Складовими охорони праці є
законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних
технічних засобів на виробничих процесах, включаючи пожежну безпеку.
Охорона праці - це наукова
соціально-технічна дисципліна, що вивчає теоретичні й практичні питання безпеки
праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, аваріям,
пожежам і вибухам на виробництві.
Основні положення з охорони праці в
Україні встановлені й регламентуються Конституцією України, Кодексом законів
про працю, Законом «Про охорону праці», а також розробленими на їх основі і
відповідно до них нормативно-правовими актами (Указами Президента України, постановами
уряду, правилами, нормами, інструкціями, стандартами та іншими документами).
Дотримання заходів по охороні праці
дозволяє знизити рівень травматизму, втрати підприємством робочого часу через
втрату працездатності робітниками, забезпечує реалізацію конституційного права
працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на
належні, безпечні і здорові умови праці.
В господарстві ТОВ
«Агротех-Гарантія» функціонування СУОП побудовано на принципі системного
підходу. Він проявляється в тому, що на основі програмно-цільового управління
здійснюється комплекс взаємопов'язаних організаційних, технічних, гігієнічних і
соціально-економічних заходів по створенню здорових і безпечних умов праці на
всіх ділянках і стадіях виробництва.
В СУОП об'єктом управління є безпека
праці на робочому місці, ділянці, в цеху, а управляючий орган складається із
керівників підприємства і структурних підрозділів, а також робітників служби
охорони праці.
Головна ціль СУОП - забезпечення
безпечних і здорових умов праці на виробництві - досягається шляхом вирішення
наступних задач : забезпечення безпеки виробничих процесів, обладнання,
будівель і споруд; створення нормальних санітарно-гігієнічних і
психофізіологічних умов праці; організація професійного відбору, навчання і
пропаганда охорони праці; забезпечення працівників засобами індивідуального
захисту; нормалізація санітарно-побутового обслуговування.
Організація роботи по охороні праці
заключається у виборі і формуванні такої структури управління охороною праці на
підприємстві, яка б найкращим способом відповідала цілі створення безпечних і
здорових умов праці (рис. 4.1).
Функціями управління охороною праці
на підприємстві є:
- планування робіт з охорони
праці;
- організація і
координація робіт в області охорони праці;
- облік і аналіз
стану охорони праці та функціонування системи управління охороною праці;
- контроль за станом
охорони праці;
- стимулювання робіт
по удосконаленню охорони праці.
Рис. 4.1 Схема організації робіт з
розробки і впровадження системи управління охороною праці у ТОВ
«Агротех-Гарантія»
Відповідальність за організацію
роботи з охорони праці в товаристві покладено на керівника підприємства. На
інженера по охороні праці покладене безпосереднє керівництво - розробка і
проведення інструктажів з охорони праці, а також контроль за додержанням правил
з охорони праці.
Інженер з охорони праці перевіряє
стан охорони праці в ТОВ «Агротех-Гарантія», робить зауваження і дає
розпорядження щодо ліквідації виявлених недоліків спеціалістами і керівниками
виробничих дільниць, забороняє експлуатацію несправних машин та обладнання, а
також виконання робіт, що загрожують життю та здоров'ю працюючих, а також
доводить ці рішення до керівництва підприємства з метою прийняття відповідних
рішень.
Інженер бере участь у розслідуванні
нещасних випадків, аналізує випадки виробничого травматизму та вносить
пропозиції щодо їх запобігання, бере участь у прийнятті в експлуатацію
приміщень, устаткувань та техніки після ремонту.
Керівник підприємства зобов'язаний
забезпечити функціонування системи управління охороною праці на основі
затвердження положення, інструкції, інших нормативних актів про охорону праці,
що діють у межах господарства (ст. 17 Закону України «Про охорону праці»).
Об'єктом управління є діяльність
функціональних служб і структурних підрозділів підприємства по забезпеченню
безпечних і здорових умов праці.
Фінансування охорони праці
здійснюється роботодавцем.
Згідно з Законом України «Про
охорону праці» для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних
осіб, які використовують найману працю, витрати на оплату праці становлять не
менше 0,5 відсотка від фонду заробітної плати.
Фінансування профілактичних заходів
з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших
державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним
захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними
законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим
рядком.
У ТОВ «Агротех-Гарантія» вся робота
по охороні праці організовується і проводиться в плановому порядку.
На підприємстві складаються
перспективні, оперативні та поточні плани. Відповідальність за організацію
роботи по охороні праці покладається на правління, яке своїм рішенням призначає
відповідального за охорону праці. Це в більшості випадків заступник директора.
Усі посадові особи
ТОВ «Агротех-Гарантія» відповідно до переліку посад до початку виконання своїх
обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку
знань з питань охорони праці.
Навчання посадових
осіб, що безпосередньо відповідають за організацію охорони праці на
підприємстві чи установі проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл
Державного Комітету України по нагляду за охороною праці на проведення такого
навчання.
Працівники, що не
пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці показали
незадовільні знання з питань охорони праці, звільняються з посади, а їх
працевлаштування вирішується згідно з чинним законодавством.
Усі працівники при прийнятті на
роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктажі та навчання з
питань охорони праці, не менше 20 годин на рік, про надання першої медичної
допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні
аварій та ін.
З працівниками при
прийомі на роботу і в процесі роботи проводять вступний, первинний, повторний,
позаплановий та цільовий інструктажі, що фіксуються у відповідних документах.
Вступний інструктаж
проводиться спеціалістом відділу охорони праці:
- з
усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно
від їх освіти, стажу роботи та посади;
- з
працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть
безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для
підприємства.
Первинний
інструктаж проводиться керівником робіт до початку роботи безпосередньо на
робочому місці з працівником:
- новоприйнятим
(постійно або тимчасово) на підприємство;
- який
переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
- який
буде виконувати нову для нього роботу;
- відрядним
працівником, який бере безпосередню участь у
виробничому процесі на підприємстві.
Повторний
інструктаж повинен проводитись з працівниками на робочому місці в терміни,
визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником
підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
- на
роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;
- для
решти робіт - 1 раз на 6 місяців.
Слід відмітити, що у ТОВ
«Агротех-Гарантія» дотримуються вимоги щодо проведення повторних, позапланових
та цільових інструктажів, ці інструктажі проводяться своєчасно та в повному
обсязі.
У ТОВ «Агротех-Гарантія» контроль за
охороною праці здійснюється за триступеневим принципом.
Адміністративно-громадський
трьохступеневий контроль (внутрішній аудит) здійснюється на трьох рівнях:
Перший рівень: керівник виробничої
дільниці щоденно перевіряє стан охорони праці на виробничій дільниці;
Другий рівень: керівник підрозділу
спільно з спеціалістами відповідних служб (механік, електрик, технолог) два
рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком;
Третій рівень: щомісячно (згідно із
затвердженням графіком) комісія підприємства під головуванням керівника
(головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві.
До складу комісії входять:
- керівник служби
охорони праці;
- голова комісії з
питань охорони праці;
- керівник медичної
служби;
- керівник пожежної
охорони;
- головні спеціалісти
підприємства (технолог, механік, енергетик).
За результатами проведеного контролю
складається акт.
Планування організаційно-технічних
заходів з охорони праці - одне з найактуальніших питань служби охорони праці
ТОВ «Агротех-Гарантія».
До перспективних планів господарства
належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів,
що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов
праці.
Таке планування розраховане на
термін від 2 до 5 років.
Поточні плани передбачають
реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і
соціальних умов на виробництві.
Питання охорони праці можуть
віддзеркалюватися в інших поточних планах, які підприємства можуть складати на
вимогу трудового колективу.
Оперативні плани складають для
швидкого виправлення виявлених в процесі державного контролю недоліків в стані
охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварії.
Згідно з Законом України «Про
охорону праці» для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних
осіб, які використовують найману працю, витрати на оплату праці становлять не
менше 0,5 відсотка від фонду заробітної плати.
Кошти фонду охорони праці
підприємства використовуються для виконання комплексних заходів, що
забезпечують підвищення рівня умов праці в господарстві та відповідності його
нормативам
Фінансування робіт з охорони праці
здійснюється керівником ТОВ «Агротех-Гарантія». Фінансування профілактичних
заходів з охорони праці, виконання загальногалузевих програм поліпшення стану
безпеки, гігієни праці, запобігання нещасним випадкам, та професійним
захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів вилучених з
прибутку підприємства відповідно ст. 19 Закону України «Про охорону праці» від
21.11.2002 р.
Всі витрати на охорону праці
представленні в табл. 4.1
Таблиця 4.1
Витрати на охорону праці в ТОВ
«Агротех-Гарантія» за 2010-2012 рр.
|
Види затрат
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
|
Всього витрат, грн. (Зоп)
|
29480
|
40665
|
52495
|
|
в тому числі:
|
|
|
|
|
- на номенклатурні (капітальні) заходи,
передбачені колективним договором; (Зк)
|
12676
|
18705,9
|
26772,5
|
|
- на засоби індивідуального захисту; (Зе)
|
8254
|
12200
|
13123,8
|
|
- на лікувально-профілактичні заходи; (Зе)
|
8549
|
9759,6
|
12599
|
|
Показник розподілу матеріальних затрат (Крв)
|
0,43
|
0,46
|
0,51
|
Згідно наведених розрахунків в табл.
4.1. витрати на охорону праці у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшились.
Найбільшу питому вагу складають витрати на номенклатурні заходи. Це свідчить
про те, що керівництво підприємства стало більше приділяти уваги умовам праці
працівників.
Показник розподілу матеріальних
затрат має динаміку до збільшення, так у 2010 році він складав 0,430, тоді як в
2012 році 0,510. Що в свою чергу може свідчити про достатність номенклатурних
заходів на підприємстві.
Аналіз причин нещасних випадків,
захворювань та стану виробничого травматизму необхідно проводити на основі
змісту актів за формою Н-1, звітної форми. 7-ТНВ та лікарняних листів, на
основі чого розглянемо табл. 4.2.
Аналізуючи дані табл. 4.2. слід
зазначити, що найбільше нещасних випадків було у 2012 р. - 4, які сталися із
тимчасовою втратою працездатності.
Найвищий коефіцієнт частоти нещасних
випадків відповідно також у 2012 р. - 9,368.
Коефіцієнт тяжкості травматизму
показує, скільки днів непрацездатності припадає на 1 нещасний випадок. В 2010
р. цей показник становить 24,0, в 2011 р. він зменшився до 23,0, а в 2012 році
цей показник збільшився до 28,0.
Коефіцієнт частоти захворювань
збільшився з 15,556 у 2010 р. до 16,159 у 2012 р., а коефіцієнт тяжкості
захворювань збільшився з 11,000 до 12,000 відповідно.
Кількість захворювань за останні 3
роки знизилась.
Отже, можна сказати, що нещасних
випадків з стійкою втратою працездатності та смертельних випадків в господарстві
не зареєстровано.
Коефіцієнт втрат робочого часу
захворювань має динаміку до збільшення і складає 171,111 у 2010 році порівняно
з 193,911 у 2012 році.
Таблиця 4.2
Показники
стану виробничого травматизму та захворювань у
ТОВ
«Агротех-Гарантія» за 2010-2012 рр.
|
Показники
|
Роки
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1.Середньорічна кількість працюючих (Р), осіб.
|
450
|
435
|
427
|
|
2. Кількість нещасних випадків в тому числі:
|
1
|
2
|
4
|
|
- з тимчасовою втратою працездатності
|
1
|
2
|
4
|
|
- з стійкою втратою працездатності
|
-
|
-
|
-
|
|
- з смертельним наслідком
|
-
|
-
|
-
|
|
3. Втрати працездатності по травматизму, дні.
|
24
|
56
|
92
|
|
4. Кількість захворювань
|
70
|
75
|
69
|
|
5.Втрати працездатності по захворюваннях, дні.
|
770
|
869
|
828
|
|
6. Коефіцієнт частоти нещасних випадків;
коефіцієнт частоти захворювань
|
2,222 15,556
|
4,598 17,241
|
9,368 16,159
|
|
7. Коефіцієнт тяжкості нещасних випадків;
коефіцієнт тяжкості захворювань
|
24,000 11,000
|
23,000 11,580
|
28,000 12,000
|
|
8. Коефіцієнт втрат робочого часу нещасних
випадків, коефіцієнт втрат робочого часу захворювань
|
53,333 171,111
|
128,736 199,655
|
215,457 193,911
|
Матеріальні витрати від виробничих
травм та захворювань можуть бути пов'язані з тимчасовою або стійкою втратою
працездатності (інвалідністю) та смертю потерпілого. За працівниками, які
втратили працездатність, на підприємстві зберігається середньомісячна зарплата
на період видачі лікарняного листка, а також на час інвалідності.
У відповідності з Законом України
«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», кожне підприємство відраховує страхові тарифи (в % від
фактично виплаченої заробітної плати працівникам) у Фонд соціального
страхування від нещасних випадків (ФСС), який почав діяти з 1.04.2001 р.
Проаналізуємо втрати від виробничого
травматизму за допомогою табл. 4.3.
Таблиця 4.3
Втрати
від виробничого травматизму та захворювань у ТОВ «Агротех-Гарантія» за
2010-2012 рр.
|
Види втрат
|
2010 р.
|
2011 р.
|
2012 р.
|
|
Втрати ФСС від нещасних випадків
|
|
1. Витрати за лікарняними листками, всього
грн, з них:
|
942,96
|
3257,73
|
6705,77
|
|
- по виробничому травматизму
|
942,96
|
3257,73
|
6705,77
|
|
- по професійних захворюваннях
|
-
|
-
|
-
|
|
2. Виплати по інвалідності, грн
|
-
|
-
|
-
|
|
3. Виплати по смерті потерпілого, грн
|
-
|
-
|
-
|
|
Втрати ФСС з тимчасової втрати працездатності
|
|
1. Виплачено по лікарняних листах, грн - по
загальним захворюванням
|
20844,44
|
34949,80
|
|
Втрати підприємства
|
|
1а. Середньоденна заробітна плата, грн
|
49,63
|
70,82
|
93,14
|
|
1. Виплачено по лікарняних листках (5 днів),
грн:
|
17618,52
|
27265,80
|
33994,53
|
|
- по виробничому травматизму
|
248,15
|
708,20
|
1862,71
|
|
- по захворюваннях
|
17370,37
|
26557,60
|
32131,81
|
|
2. Виплати по штрафах, грн
|
-
|
-
|
-
|
|
3. Вартість зіпсованого обладнання та
матеріалів, грн
|
-
|
-
|
-
|
|
4а. Загальна вартість продукції, виробленої
підприємством за рік, грн
|
67242000
|
67047000
|
114767000
|
|
4. Втрати із-за недотриманої продукції, грн
|
439425
|
527756
|
915826
|
|
5. Витрати на розслідування нещасного випадку,
грн
|
-
|
-
|
-
|
|
6. Страхові тарифи в ФСС від н/в
|
11792
|
16266
|
20998
|
|
7. Страхові тарифи в ФСС з тимчасовою втратою
працездатності
|
82544
|
113682
|
146986
|
|
8. Сумарні економічні втрати, грн
|
551379,60
|
685149,88
|
1117805,05
|
|
9. Річний економічний ефект
|
-
|
-157225,85
|
-460519,51
|
Отже, річний економічний ефект для
2011 та 2012 років є від’ємним, що свідчить про неефективне застосування
підприємством коштів на заходи з покращення умов та охорони праці.
Це можна пояснити тим, що
підприємство несе економічні втрати по заходам на охорону праці. У зв’язку з
цим потрібно приділити значно більше уваги плануванню витрат на заходи з
охорони праці і встановити чіткий контроль з боку керівництва за напрямками
використання цільових коштів.
В цілому стан охорони праці потребує
покращення, хоча вже й є позитивні зрушення.
До заходів з поліпшення умов і
охорони праці відносяться всі види господарської діяльності, направлені на
попередження, ліквідацію або зниження негативної дії шкідливих і небезпечних
виробничих факторів на працюючих.
Територія підприємства повинна
відповідати вимогам ДБН Б 2.4-3, санітарним нормам проектування, правилам
пожежної безпеки в Україні.
Висота виробничих приміщень повинна
дозволяти розміщувати обладнання й комунікації таким чином, щоб у місцях
регулярного проходу людей висота від низу обладнання до підлоги була не менше 2
м, а в місцях нерегулярного проходу людей - 1,8 м. Ширина проходу у приміщеннях
між стелажами, полицями і шафами має бути не менше 1 м. Ворота, двері, вікна,
люки повинні легко відкриватися на всю ширину отвору і фіксуватися в потрібному
положенні. На прозорих дверях (воротах) на висоті очей повинна бути нанесена
позначка.
Для покращення стану охорони праці у
ТОВ «Агротех-Гарантія» перш за все необхідно здійснити такі заходи:
- регулярно проводити
аналіз стану та причини виробничого травматизму і захворювань;
- удосконалити
механізацію вантажно-розвантажувальних робіт та інших важких робіт в складських
приміщеннях, ремонтній майстерні, заправочній станції;
- провести обладнання
системи природного та штучного освітлення виробничих та адміністративних
приміщень та аварійних виходів;
- організувати захист
працюючих від ураження електричним струмом , розрядів блискавок;
- впровадити в умовах
діючого виробництва автоматизовані інформаційні системи з охорони праці,
сигналізації, про виникнення небезпечних або шкідливих виробничих факторів;
- обладнати всі
приміщення протипожежними засобами (піском, лопатами, ломами, тупорами) та
іншими засобами для гасіння пожеж;
- установити
попереджувальні знаки про наближення до небезпечних ділянок (будівництво,
вириті ями, ремонт громіздкої техніки, поточний ремонт доріг, споруд);
- забезпечення
працівників спецодягом, взуттям та засобами індивідуального захисту включаючи
забезпечення миючими засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на
організм або шкіру шкідливих речовин;
- проведення
атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актом з охорони
праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів,
виставок, придбання необхідної літератури.
РОЗДІЛ 5.
ЕКОЛОГІЧНА
ЕКСПЕРТИЗА
До найактуальніших проблем
сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє
людства, слід віднести екологічні проблеми.
Нині стає очевидним, що здійснювані
раніше заходи, щодо використання й охорони природних ресурсів явно недостатні і
не можуть розв'язати проблему захисту навколишнього середовища.
Державною програмою охорони природи
передбачено чітку екологічну орієнтацію всіх ланок науково-технічного
прогресу, залучення широкого кола спеціалістів до розв'язання прикладних
проблем екології та агроекології, проведення екологічної експертизи, суворий
контроль за реалізацією природоохоронних заходів.
Охорона навколишнього природного
середовища (НПС), раціональне використання природних ресурсів, забезпечення
екологічної безпеки життєдіяльності України є обов’язкова умова її сталого
економічного та соціального розвитку.
З цією метою Україна здійснює на
своєї території економічну політику, спрямовану на збереження безпечного для
існування живої та неживої природи навколишнього середовища, захист життя та здоров’я
населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього
природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії товариства та природи,
на охорону, раціональне використання та відновлення природних ресурсів.
Закон «Про охорону навколишнього
природного середовища» від 25 червня 1991 року визначає правові, економічні та
соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища у
інтересах нинішнього та прийдешніх поколінь.
В останні роки в практику увійшло
нормування антропогенних впливів на природне середовище: зокрема, розроблені
стандарти і нормативи скидання і викидання забруднюючих речовин.
Основними принципами охорони
навколишнього природного середовища є такі: пріоритетність вимог екологічної
безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та
лімітів у всіх сферах людської діяльності, гарантування екологічно безпечного
середовища для життя та здоров’я людей, екологізація матеріального виробництва,
науково-обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на
природне середовище, стягнення плати за забруднення навколишнього природного
середовища і погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, вирішення
екологічних питань з урахуванням ступеня антропогенної змінності території,
обов’язковість екологічної експертизи.
Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України здійснює державну екологічну експертизу
генеральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і галузей
народного господарства, контроль за екологічними нормами при розробці нової
техніки, технології, матеріалів, проектів на будівництво підприємств, що
впливають на навколишнє середовище і природні ресурси. Воно орієнтується
насамперед на широке застосування в усіх галузях мало - і безвідходних
технологій, інших досягнень, спрямованих на раціональне природокористування.
Екологічна експертиза в Україні -
вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів,
екологічно-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на
міжгалузевому екологічному досліджені, аналізі та оцінці передпроектних та
інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно вплинути або
впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, і
спрямована на підготовку висновків про відповідність охорони навколишнього
природного середовища, раціонального використання і відтворення природних
ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Суть екологічної експертизи полягає
у системі комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально-економічних
результатів здійснення проектів, функціонування народногосподарських об’єктів,
прийняття рішень, спрямованих на запобігання їх негативного впливу на
навколишнє середовище і на вирішення намічених завдань із найменшою втратою
ресурсів і мінімальними наслідками.
Метою екологічної експертизи є:
- забезпечення
науково обґрунтованого визначення відповідності проектних рішень сучасним
екологічним вимогам перед їх за твердженням у компетентних державних органах;
- запобігання негативному
впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та
здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської
діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах;
- підтримання
динамічної природної рівноваги і сприятливого стану навколишнього середовища
при реалізації народногосподарських планів.
Під час експертизи детально і
всебічно вивчають екологічний зміст проектів шляхом аналізу, синтезу,
порівняння, спостереження, описування, абстрагування при суворому дотриманні
вимог діючого законодавства.
Екологічна експертиза являє собою
урегульовану нормами діяльність експертів по аналізу, перевірці й оцінці
документації об'єктів і рішень, на їх відповідність правилам і вимогам охорони
навколишнього середовища і раціонального природокористування з метою
запобігання можливих негативних впливів на природу і забезпечення сприятливого
її стану.
В Україні здійснюється державна,
громадська та інші екологічні експертизи.
Державна екологічна експертиза організовується
і проводиться екологічно-експертними підрозділами, спеціалізованими установами,
організаціями або спеціально створеними комісіями Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Здійснення державної екологічної
експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять
підвищену екологічну небезпеку.
Громадянська екологічна експертиза
може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного
обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських
формувань.
Під час експертизи детально вивчають
екологічний зміст проектів шляхом аналізу, синтезу, порівняння, спостереження,
описування, при суворому дотриманні законодавства.
Критеріями оцінки є вимоги правових
норм, принципи охорони природи, природоохоронні пріоритети, стандарти по
охороні природи, раціональному використанні природних ресурсів, будівельні
норми і правила, санітарно-гігієнічні нормативи. Оціночними критеріями є також
нормативні показники природних особливостей місцевості, напрямків вітрів,
туманів, повітряних інверсій, рельєфу тощо.
Еколого-експертна
діяльність повинна містити елементи екологічного прогнозування не тільки на
проектний період, а й перспективу у формі науково обґрунтованого передбачення,
спрямованого на збереження оптимального режиму екосистеми суспільство -
природа.
Експертні органи повинні приділяти
велику увагу визначенню ефективності заходів, спрямованих на поліпшення стану
природних ресурсів, які виконують оздоровчі, охоронні й захисні функції.
Експерти зобов’язані забезпечувати
дотримування в проектах нормативних вимог по очищенню вод, а також промислових
і побутових стоків, захисту атмосфери від шкідливих викидів тощо.
Важливе місце посідають екологічні
проблеми харчової промисловості. Ця проблема має дві сторони:
- по-перше
підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічну ситуацію,
тому, що вони мають низькі ступені захисту, переробки, очистки стічних вод,
шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості
тепла для переробки);
- по-друге від
харчової промисловості чекають високоякісних екологічно чистих продуктів, для
виготовлення яких потрібна екологічно чиста сировина - що є великою проблемою
для вітчизняного виробництва.
Тож виходить, що по-перше
підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у
повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля для
зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у ґрунті.
Тому необхідне створення досконалих
систем екологічного захисту є не тільки екологічною, але й економічною
необхідністю тому, що без створення надійних систем екологічних систем захисту
виробництва продуктів харчової промисловості неможливе вирощування екологічно
чистої сировини для виробництва продуктів харчової промисловості. Ми маємо
замкнуте коло, вирватися з якого можливо лише через створення надійних
екологічних систем захисту від шкідливих викидів у повітря та очищення стічних
вод.
В ТОВ «Агротех-Гарантія» проводиться
ряд заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, а саме:
- здійснюються ряд
заходів по озеленню території;
- здійснюється
регулювання двигунів автомобілів і тракторів з метою зменшення шкідливих
викидів в атмосферу;
- проводиться
герметизація ємкостей для транспортування паливно-мастильних матеріалів,
отрутохімікатів, добрив.
На сучасному етапі необхідно, щоб
всі практичні дії були екологічно обґрунтовані і безпечними для навколишнього
середовища. Всі системи ведення господарства повинні бути, перш за все,
ресурсозберігаючими та природоохоронними.
Важливим моментом залишається
будівництво складських приміщень які б відповідали встановленим вимогам.
З цією метою увага спеціалістів
господарства повинна бути зосереджена на вирішення таких питань з охорони навколишнього
середовища:
- піклуватися про
зменшення кількості шкідливих викидів в атмосферу;
- встановлення у
кожному конкретному випадку цілеспрямованості використання хімічних засобів,
застосування правильного транспортування і зберігання отрутохімікатів на
території господарства, методів їх використання, які виключають забруднення
навколишнього середовища флори і фауни;
- недопущення
забруднення
навколишнього середовища
нафтопродуктами, стічними водами;
- активна пропаганда
природоохоронних знань і використання їх на практиці.
Практична реалізація перерахованих
завдань екологічної безпеки - надійна запорука збереження і покращення стану
земельних, водних і інших природних ресурсів.
В ТОВ «Агротех-Гарантія» є
розроблені і затвердженні заходи по охороні навколишнього середовища. Керівник
ТОВ «Агротех-Гарантія» періодично проводить перевірку виконання цих заходів.
Результати перевірки обговорюються на виробничих нарадах.
прибутковість капітал екологічний ефективність
Висновки
Фінансові ресурси як джерела формування
активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й
грошові кошти, у активі балансу.
Достатній обсяг фінансових ресурсів,
їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства:
платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку
найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних
фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення
ефективності
Провівши аналіз ліквідності балансу
бачимо, що у 2010 році баланс є абсолютно ліквідним, оскільки надлишок
високоліквідних оборотних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань
становив 9239 тис. грн, а вже в 2012 спостерігається нестача, що становить 3846
тис. грн.
По середньоліквідних та низьколіквідних
активах спостерігається надлишок платіжних засобів за 2010-2012 рр., відповідно
на 26337 тис. грн та 87894 тис. грн.
Платоспроможність підприємства
протягом досліджуваного періоду знизилася.
Провівши аналіз фінансової стійкості
бачимо коефіцієнт автономії зменшився, коефіцієнт концентрації позикового
капіталу збільшився, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
протягом досліджуваного періоду залишився не змінним, коефіцієнт структури
залученого капіталу зріс що є позитивним для підприємства.
Досліджуючи фінансові результати
діяльності слід зауважити, що доходи ТОВ «Агротех-Гарантія» зросли на 142568
тис. грн (67,3 %) в 2012 році порівняно з 2010 роком.
Аналіз ділової
активності підприємства показав, що тривалість операційного циклу та тривалість
фінансового циклу зменшились відповідно на 62 та 52 дні в 2012 році порівняно з
2010 роком, що позитивно характеризує динаміку ділової активності підприємства,
та свідчить про ефективне використання коштів підприємством.
В загальному фінансовий стан ТОВ
«Агротех-Гарантія» покращився в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, але все ще
потребує втручання зі сторони власників та управлінців підприємства з метою
впровадження заходів для його покращення.
Аналіз загальної рентабельності
сукупного капіталу показав, що період окупності сукупного капіталу залишився
без змін і становить 3 роки станом на кінець 2012 року, період окупності
власного капіталу знизився на 0,1 роки, що свідчить про покращення сукупного
капіталу в 2012 році порівняно з 2010 роком,
Отже, найважливішим завданням
підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш
ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства
загалом.
З метою підвищення ефективності
використання фінансових ресурсів, підприємству пропонується організувати такі
заходи:
- випуск додаткового
об’єму продукції;
- зменшення запасів;
- зменшення
поточних зобов’язань.
У результаті впровадження першого
заходу, значно збільшиться кількість власних фінансових ресурсів, що можуть
бути спрямовані на фінансування запасів і витрат, на виплату кредиторської
заборгованості.
У наслідку впровадження другого
заходу, також підвищиться оборотність запасів і підприємство звільнить
додаткові ресурси, на придбання сировини, що в свою чергу збільшить
рентабельність виробництва.
При впроваджені третього заходу
підприємство значно підвищить оборотність групи ділової активності та
фінансової стійкості. Та підвищить ряд коефіцієнтів ліквідності. До того ж, ще
й отримає свій робочий капітал, що до не існував (як це показує нам коефіцієнт
автономності).
Для забезпечення ефективності
використання фінансових ресурсів на підприємстві має існувати механізм
оцінювання потреб, формування, розподілу та їх використання. Цей механізм являє
собою взаємопов’язану сукупність процесів, прийомів і підходів, які впливають
на прийняття рішень щодо формування та ефективного використання фінансових
ресурсів для досягнення кінцевих результатів, стійкого фінансового стану,
ефективної діяльності та прибутковості.
Управління фінансовими ресурсами на
сільськогосподарському підприємстві передбачає такі заходи:
1. Планування надходжень
коштів і першочергових платежів, планування бюджетів підрозділів підприємства,
що дозволяє більш обґрунтовано розподіляти кошти, проводити аналіз виконання
бюджетів підрозділів.
2. Ведення платіжних
календарів-планів, щоденний розподіл фінансових ресурсів, що надійшли,
відповідно до заздалегідь визначених пріоритетів.
Подальші дослідження повинні
спрямовуватись на аналіз і вдосконалення роботи планово-економічного та
збутового відділів, а також пошук ефективних шляхів швидкого і якісного
отримання інформації, на основі якої приймаються управлінські рішення. Також
вдосконалення потребує планування платежів, через нестачу яких відчувається
дефіцит коштів підприємства.
3. Освоєння комплексного
фінансового планування, складання планів руху грошових коштів, фінансових
ресурсів за підрозділами підприємства чи окремими проектами, планів прибутків і
збитків, планового балансу тощо.
Тісний взаємозв’язок складових
політики управління фінансовим ресурсами потребує від керівництва дотримання
комплексного підходу при вирішенні задач управління фінансовим ресурсами.
Після впровадження всіх
запропонованих заходів підприємство значно підвищить свою ділову активність,
платоспроможність, ліквідність та рентабельність активів, залишаючись при цьому
фінансово стабільним.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Балабанов
А. И. Финансы / А. И. Балабанов, И. Т. Балабанов. - СПб. : Питер, 2000. - 192
с.
2. Бандурка
О. М. Фінансова діяльність підприємства : підручник. / [Бандурка О. М., Коробов
М. Я., Орлов П.
І.,
Петрова К. Я.]
- К. : Либідь, 2002. -384 с.
. Бланк
И. А. Финансовый менеджмент : [учебный курс] / И. А. Бланк. - К. : Ника-Центр:
Эльга, 2004. - 528 с.
. Василик
О. Д. Державні фінанси України : [підручник] / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. -
К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.
. Великий
тлумачний словник сучасної української мови / [ред. В. Т. Бусел.]. - К. :
Перун; Ірпінь (Київ. обл.), 2005. - 1728 с.
. Гандзюк
М. П. Основи охорони праці. / Гандзюк М. П.,
Желібо Е. П.,
Халімовський М. О.
; [за ред. М. П.
Гандзюка]
- К. : Каравела, 2003. - 408 с.
. Гриньова
В. М. Фінанси підприємств : [навч. посібник] / В. М. Гриньова, В. О. Коюда. -
К. : Знання-Прес, 2004. - 423 с.
. Ґудзь
О. Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств : [монографія] / О.
Є. Ґудзь - К. : ННЦ ІАЕ, 2007. - 578 с.
. Давыдова
Л. В. Особенности формирования структуры капитала предприятия / Л. В. Давыдова,
С. А. Ильминская // Финансы и кредит. - 2007. № 47. - C.
42-52.
. Должанський
І. З. Конкурентоспроможність підприємства : [навч. посібник] / Г. О. Загорна -
К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
. Економічний
аналіз : навч. посіб. / За ред. М. Г. Чумаченька. - К.
:
КНЕУ, 2003. - 540 с.
. Економіка
підприємства : [підручник]
/ За заг. ред. С. Ф. Покропивного. [вид.
2-ге, перероб. та доп.]
- К. : КНЕУ, 2003. - 448 с.
. Економічний
довідник аграрника. / В. І. Дробот, Г. І. Зуб, М. П. Кононенко та ін. [за ред.
Ю. Я. Лузана, П. Т. Каблука]. - К. : Перса України, 2003. - 800 с.
. Економічний
аналіз : [навч. посібник] / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - Ж. : ПП «Рута»,
2003. - 680 с.
. Економіка
і організація агропромислових формувань : навч. посіб. / [Дем’яненко С. І.,
Хорунжий М. Й., Боброва О. Г., Коваль П. В.] ; за ред. С. І. Дем’яненка. - К. :
КНЕУ, 2006. - 301 с.
. Заверуха
Н. М. Основи екології : навч. посіб. / Заверуха Н. М., Серебряков В. В., Скиба
Ю. А. - К. : Каравела, 2006. - 368 с.
. Зборовська
Ю. О. Капітал підприємства: теоретичні аспекти визначення суті капіталу / Ю. О.
Зборовська // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. - № 7. - C. 35-39.
. Кірейцев
Г. Г. Фінансовий менеджмент : [навч. посібник] - К. : ЦУЛ, 2002. - 496 с.
. Лайко
П. А. Фінанси АПК : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. А. Лайко, Ю.
І. Ляшенко - К. : ДІЯ, 2000. - 225 с.
. Мамченко
М. М. Теоретичні підходи до визначення сутності капіталу в економічній думці
середини XVIII - початку XIX ст. / М. М. Мамченко // Наукові праці МВУП. -
2011. - № 3. - С. 129-133.
. Моляков
Д. С. Теория финансов предприятий : [учеб. посо6.] / Д. С. Моляков, Е. И.
Шохин. - М. : Финансы и статистика, 2000. - 112 с.
. Опарін
В. М. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти) :
[монографія] / В. М. Опарін. - К. : КНЕУ, 2005. - 240 с.
. Осипов
В. І. Економіка підприємств. / В. І. Осипов - Одеса : Маяк, 2005. 724 с.
. Петровська
І. О. Фінанси (з елементами статистики фінансів). : навч. посіб. / Петровська
І. О., Клиновий Д. В. - К. : ЦУЛ, 2002. - 300 с.
. Ревенко
М. М. Поглиблювати аграрну реформу в Україні / М. М. Ревенко // Економіка АПК.
- 2004. - № 3. - С. 12-16.
. Романенко
О. Р. Фінанси. / О. Р. Романенко - К. : ЦНЛ, 2004. - 321 с.
. Руснак
П. П. Економіка підприємства : [навч. посібник] / за ред. П. П. Руснака, 2003.
- 236 с.
. Стецюк
П. А. Формування фінансових ресурсів сільсько-господарських підприємств / П. А.
Стецюк // Економіка АПК. - 2005. - № 11. - С. 111-116.
. Терещенко
О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : [навч. посібник] / О. О.
Терещенко - К. : КНЕУ, 2003. - 554с.
30. Типове
положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці
(Наказ ДНОП № 15від 15.11.2005 р.) // Охорона праці в галузі - Збірник схем,
термінів, довідкових даних, розрахунків та тестів - Полтава : ПДАА, 2005. - 118
с.
. Фінансовий
аналіз [посібник
для практ. занять і самост. вивчення дисципліни]
/ Ю. М. Тютюнник, С. В. Тютюнник. - Полтава : ПДАА, 2003. - 354 с.
. Фінанси
підприємств : підруч. / [керівник авт. кол. і наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогін].
- [3-тє вид., перероб. і доп.]. - К. : КНЕУ, 2000. - 460 c.
. Финансы
предприятий : [учебник для вузов] / Н. В. Колчина, Г. Б. Поляк, Л. П. Павлова и
др. ; под ред. проф. Н. В. Колчиной. [2-е изд., перераб. и доп.] - М. :
ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 447 с.
. Фінанси
сільськогосподарських підприємств / За ред. М. Я. Дем’яненка - К. : ІАЕ, 2006.
- 604 с.
. Хотомлянський
О. Л. Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами підприємств / О. Л.
Хотомлянський, І. О. Сіненко // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2. -
С. 145-151.
. Хачатурян
С. В. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація / С. В. Хачатурян //
Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 77 - 81.
. Шеремет
А. Д. Методика финансового анализа предприятия. / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин
- М. : Инфра - 2005. - 75 с.
. Шкробот
М. В. Визначення економічної сутності поняття «Фінансові ресурси» [Текст] / М.
В. Шкробот // Економічний аналіз. - 2011. - № 8. - С. 339-341.