яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
затвердження Положення про територіальне відділення Комітету;
затвердження положень про дорадчі органи Комітету та їх склад;
утворення постійно діючих адміністративних колегій Комітету;
заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників структурних підрозділів апарату Комітету;
затвердження звітів про діяльність Комітету для подання їх Верховній Раді України.
Голова Антимонопольного комітету України:
- очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його діяльність, оловує на засіданнях Антимонопольного комітету України;
вносить Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посади першого заступника, заступника Голови та державних уповноважених Антимонопольного комітету України;
розподіляє обов'язки між першим заступником, заступником Голови та державними уповноваженими Антимонопольного комітету України, спрямовує діяльність територіальних відділень Антимонопольного комітету України;
подає на затвердження Антимонопольному комітету України кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;
є розпорядником бюджетних асигнувань на утримання і забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України;
здійснює прийняття, переведення та звільнення працівників апарату Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, застосовує заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату Комітету та його територіальних відділень відповідно до закону;
утворює територіальні відділення в межах кошторису, тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України для розгляду питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;
видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов'язкові для працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;
представляє Антимонопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання, громадянами та об'єднаннями суб'єктів господарювання чи громадян та підписує від імені Антимонопольного комітету України міжвідомчі нормативно-правові акти;
затверджує структуру Антимонопольного комітету України;
затверджує штатний розпис та кошторис Антимонопольного комітету України за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань фінансів, штатний розпис та кошторис територіальних відділень Антимонопольного комітету України;
здійснює інші дії, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Голова Антимонопольного комітету України на вимогу Верховної Ради України, але не рідше одного разу на рік, звітує перед Верховною Радою країни про діяльність Комітету.
Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
Голова Антимонопольного комітету України має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.
Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняються з посад Президентом України. Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Президента України подання про призначення на посади першого заступника і заступника Голови Антимонопольного комітету України відповідно до пропозицій Голови Антимонопольного комітету України.
Перший заступник та заступник Голови Антимонопольного комітету України:
1) координують і контролюють роботу територіальних відділень Антимонопольного комітету України, дорадчих органів Антимонопольного комітету України та установ, що належать до сфери управління Антимонопольного комітету України;
) спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм структурних підрозділів;
) організовують правове забезпечення діяльності структурних підрозділів апарату Антимонопольного комітету України;
) забезпечують взаємодію Антимонопольного комітету України з Верховною Радою України;
) забезпечують взаємодію Антимонопольного комітету України з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами, судами, іншими органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями;
) забезпечують співробітництво Антимонопольного комітету України з міжнародними організаціями, державними органами та неурядовими організаціями інших держав;
) за дорученням Голови Антимонопольного комітету України беруть участь у засіданнях комітетів Верховної Ради України під час розгляду питань, пов'язаних з діяльністю Антимонопольного комітету України, та представляють Антимонопольний комітет України у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
) погоджують призначення на посади та звільнення з посад працівників, зміни у структурі та штатному розписі підпорядкованих їм структурних підрозділів.
Державні уповноважені Антимонопольного комітету України призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України, та звільняються з посад Президентом України.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення.
Для реалізації повноважень Комітету у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції утворюються й інші колегіальні органи. Так можуть утворюватися: постійно діючі адміністративні колегії, тимчасові адміністративні колегії, адміністративні колегії територіальних відділень. Постійно діючі адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Комітетом з числа державних уповноважених у складі трьох осіб. Постійно діючу адміністративну колегію очолює перший заступник або один із заступників Голови Комітету.
Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має право надавати обовязкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції органам державної влади, місцевого самоврядування, установам, організаціям, субєктам господарювання, обєднанням щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Головою Комітету з числа державних уповноважених та голів територіальних відділень Комітету у складі не менше ніж три особи. Тимчасову адміністративну колегію очолює державний уповноважений. Така колегія утворюється на певний визначений строк або для досягнення певної мети. Компетенція тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України майже подібна до компетенції постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.
Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи. За згодою Голови Комітету до складу адміністративної колегії територіального відділення можуть входити посадові особи Комітету. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.
Отже, підсумовуючи сказане можна зробити висновок, що роль АМКУ є досить важливою в нашій країні. Його діяльність дозволяє забезпечувати країну від проявів недобросовісної конкуренції та і інших проявів порушень які регулюються органами антимонопольного комітету. Вдосконалення законодавчої бази та відповідність їй допомагає швидко та якісно реагувати на порушення.
. Характеристика Четвертого управління досліджень і розслідувань
Четверте управління досліджень і розслідувань є структурним підрозділом Антимонопольного комітету.
До складу управління входять:
-відділ фінансових ринків;
У своїй діяльності Управління керується Конституцією і законами України, міжнародними договорами України, указами президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів україни, актами Комітету та Голови комітету, іншими нормативними атами та положенням про Четверте управління дослідження і розслідувань.
У своїй діяльності Управління підпорядковується директору Департаменту. Управління очолює начальник Управління, який призначається та звільняється з посади наказам Голови Комітету.
Кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного професійного спрямування, як правило економічна або юридична, за освітньо - кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи за фахом в державній службі на керівних посадах не менше 5 років.
Начальник управління (особа, що виконує його обов'язки):
-здійснює керівництво діяльністю Управління та несе відповідальність за виконання завдань і функцій, покладених на Управління;
-вносить пропозиції директору Департаменту щодо призначення та звільнення з посади працівників управління;
вносить пропозиції директору Департаменту щодо застосування до працівників Управління заходів заохочення та дисциплінарного стягнення;
здійснює безпосередньо інші повноваження, що випливають з покладеним на Управління завдань і функцій.
Начальник Управління має заступника-начальника відділу, який призначається та звільняється Головою комітету в порядку, передбаченому законодавством.
Основним завданням Управління є:
-здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, виявлення і припинення порушень цього законодавства на товарних ринках, що відносяться до галузевої спеціальності Управління (крім справ з питань конкуренції і узгоджених дій).
-Запобігання виявлення і припинення порушення законодавства пр. захист економічної конкуренції;
Участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині сприяння добросовісної конкуренції на товарних ринках.
Управління, в межах покладених на нього завдань, з урахуванням галузевої спеціальності, відповідно до розподілу повноважень між структурними підрозділами Комітету, затвердженого наказом Голови Комітету, виконує такі функції:
-За дорученнями Голови Комітету, його заступника проводить з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції дослідження ринків, меж товарних ринків, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цих ринках.
-Проводить розслідування за заявами і справами та в інших випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема під час перегляду відповідних рішень органами Комітету.
-Здійснює контроль за своєчасним розглядом та виконанням наданих субєктами господарювання, об'єднанням, органам влади, органам місцевого самоврядування тощо.
Бере участь у здійсненні контролю за виконанням рішень;
Бере участь у підготовці позовів (заяв) Комітету до суду;
Бере участь у перевірках рішень у справах про захист економічної конкуренції та безпосередньо здійснює відповідні процесуальні дії з перегляду рішень Комітету чи адміністративних колегій Комітету;
Бере безпосередню участь у розгляді судових справ з питань, що стосуються компетенції Управління;
Взаємодіє в установленому порядку з іншими структурними підрозділами;
Надає методичну допомогу територіальним відділенням Комітету з питань, що відносяться до компетенції Управління;
Готує проекти відповідей і розяснень на депутатські запити та звернення громадян, державних установ, підприємств та організацій з питань, що входять до компетенції Управління;
-Бере участь у розробленні пропозицій Президенту України, Кабінету Міністрів України, Національному банку України, органам влади, органам місцевого самоврядування щодо зміни прийнятих ними нормативно-правових актів, які не відповідають законодавству про захист економічної конкуренції або внаслідок неоднозначного розуміння яких створюються перешкоди для розвитку конкуренції на товарних ринках, які відносяться до компетенції Управління;
-Бере участь у підготовці матеріалів для узагальнення практики діяльності органів Комітету з питань, що стосуються компетенції Управління відповідно до завдань, визначених Положенням.
-Бере участь в розробленні та організації здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
Вносить пропозиції щодо призначення експертиз та експертів з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку.
Бере участь у розробленні та реалізації міжнародних проектів і програм, а також у співробітництві з міжнародними організаціями, державними Органами й неурядовими організаціями інших держав з питань, що належать до компетенції Комітету;
-Виконує інші доручення керівництва Комітету, директора Департаменту, заступника директора Департаменту з питань, що відносяться до компетенції та галузевої спеціалізації Управління;
-Управління має інші повноваження, надані йому Головою Комітету.
Права Управління
Управління для забезпечення виконання покладених на нього завдань і функцій має право:
-Одержувати в установленому порядку від посадових осіб Комітету, структурних підрозділів Комітету, його територіальних відділень документів, довідки, розрахунки, інші матеріали та інформацію;
-Інформувати директора Департаменту, керівництво Комітету у разі покладення на Управління виконання роботи, що не випливае із покладених на Управління завдань і функцій, а також у випадках, коли відповідні підрозділи чи посадові особи не надають документи, інші матеріали, необхідні для роботи;
-Брати участь у засіданнях Комітету.
Проводити засідання, наради з питань, вирішення яких знаходиться в межах компетенції Управління.
-Вносити пропозиції директору Департаменту, керівництву Комітету щодо залучення відповідних спеціалістів Комітету для забезпечення виконання поставленого завдання, про проведення засідань, нарад з питань, вирішення яких знаходиться поза межами повноважень (компетенції) Управління;
Готувати запити (вимоги) для одержання у встановленому порядку від органів державної влади, субєктів господарювання, інших юридичних та фізичних осіб інформації, необхідної для виконання своїх завдань та функцій;
-У разі перешкоджання працівникам Управління у виконанні ними повноважень вносити пропозиціі щодо залучення працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;
Брати участь у розробленні роз'яснень, методик, інформаційних та інструктивних листів з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
-Брати участь у семінарах, «круглих столах» та інших заходах, що проводяться Комітетом чи за його участю;
-Порушувати перед керівництвом Комітету, директором Департаменту питання щодо належного кадрового та матеріально-технічного забезпечення Управління;
-Вносити пропозиції щодо вдосконалення організації роботи Управління, Департаменту та Комітету;
-В носити пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури Управління та змін до його штатного розпису.
Сприяти підвищенню кваліфікації працівників системи органів Комітету та обміну досвідом їх роботи;
-Використовувати наявне у Комітету технічне обладнання та програмне забезпечення, мати доступ до мережі Інтернет;
Працівники Управління мають інші права, передбачені законодавством.
У разі наявності вини у порушенні законодавства про державну службу [невиконання чи неналежного (несумлінного, неякісного, несвоєчасного, неточного) виконання покладених на Управління завдань та функцій, відповідно до Положення та посадових інструкцій, перевищення своїх - повноважень, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, повязаних з проходженням державноі служби, тощо], а також правил внутрішнього трудового розпорядку, протипожежного захисту, техніки безпеки, виробничої санітарії працівники Управління несуть відповідальність в межах і у порядку, передбаченому законодавством України.
Отже, система органів, які здійснюють боротьбу з недобросовісною конкуренцією є цілком сформованою і відповідною вимогам часу, а забезпечення ефективного функціонування даної системи через свої функції та завдання здійснює Четверте управління досліджень і розслідувань Антимонопольного комітету України яке спрямовує всі свої професійні навички на захист економічної конкуренції для того, щоб забезпечувати рівні умови доступу на ринок усіх учасників, не допускати проявів монополізму, запобігати можливим досягненням неправомірних переваг у конкуренції.
. Нормативно-правова база діяльності держави щодо захисту економічної конкуренції
антимонопольний комітет державний конкурентний
Конкуренція є найсуттєвішим фактором ринку, що спонукає її учасників вдосконалювати свої можливості і пропонувати найкращий продукт, а це в свою чергу, сприяє прогресивному розвитку економіки країни.
Конкуренція в ринковій економіці відіграє роль саморегулюючого механізму ринку, що забезпечує формування та функціонування ефективної економіки. Конкуренцію, як економічну категорію, можна визначити саме через суперництво, змагальність між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку - між будь-якими економічними ринковими субєктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання більш високих доходів, прибутків, іншого зиску. Конкуренція являє собою цивілізовану, легалізовану форму боротьби за існування і один з найдієвіших механізмів відбору і регулювання в ринковій економіці.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає економічну конкуренцію як змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Правовою основою конкурентної політики є конкурентне законодавство:
) Конституція України й основні закони в сфері захисту економічної конкуренції:
Конституція України.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України»
Закон України «Про захист економічної конкуренції»
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
Кримінальний Кодекс України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Цивільний Кодекс України.
Господарський Кодекс України.
Господарський процесуальний кодекс України.
Кодекс адміністративного судочинства України.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання у сфері захисту економічної конкуренції».
) Міжнародні правові акти, договори.
) Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.
) Розяснення Антимонопольного комітету України.
) Листи Вищого господарського суду України.
Конституція України гарантує право на підприємницьку діяльність, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності» та забороняє «зловживання монопольним положенням на ринку, незаконне обмеження конкуренції та нечесну конкуренцію».
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист економічної конкуренції», він визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму і, таким чином, спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Суттєві заборони у Законі України «Про захист економічної конкуренції» обєднані у пять категорій:
узгоджені дії;
зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
концентрація субєктів господарювання;
деякі види діяльності з обмеження та дискримінації субєктів господарювання та обєднань;
антиконкурентні дії державних органів.
Конкуренція є безсумнівним двигуном сучасної економіки. Вона дозволяє створювати щось нове, рухатися далі. Відповідно, високий рівень конкуренції - показник розвитку тієї чи іншої національної економіки. Грамотно розроблене антимонопольне законодавство сприяє розвитку конкуренції, що веде за собою прогрес в науці і техніці. Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування будь-якої ринкової економіки.
4. Напрями та методи державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства, процедура припинення порушень конкурентного законодавства (на прикладі справи)
Відомо, що конкуренція - це благо для економіки будь-якої країни. Науково-технічний прогрес прискорив удосконалення технічної бази виробництва та перетворив технологічний фактор на вирішальний аргумент у глобальній конкурентній боротьбі. Важливими інструментами сучасного механізму відкритої економіки є засоби протидії недобросовісній конкуренції, які не тільки стабілізують становище на національних ринках, але й можуть ефективно використовуватися при підтримці товаровиробників, вирішенні завдань підвищення національної конкурентоспроможності.
Розглянемо справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, яку розглядало Четверте Управління досліджень і розслідувань.
Антимонопольний комітет України розглянувши матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції державним підприємством «А» (Надалі - ДП «А»).
Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали саправи №12345 та подання Четвертого управління досліджень і розслідувань про попередні висновки у справі №12345 про порушення державним підприємством «А» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені державним уповноваженим Комітету строки.
У ході розгляду справи №12345 пор порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях ДП «А», передбачене п. 6 ст. 50 та ст. 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді делегування окремих владних повноважень ДП «А», які можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції на ринку землевпорядних робіт. Державним уповноваженим Антимонопольного комітету України 23 лютого 2013 року на адресу Севастопольської філії була надіслана Вимога про надання інформації, необхідної Комітету для зясування всих дійсних обставин справи №12345.
Вимога зобовязувала Севастопольську філію у тридцяти денний строк з дня отримання надати в Комітет інформацію, передбачену Вимогою.
Севастопольська філія отримала Вимогу 2 березня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27 лютого 2013 року №678. Тобто, інформація на Вимогу мала бути надіслана в Комітет не пізніше 2 квітня 2013 року.
Листом від 19 березня 2013 року №65 Севастопольська філія надала в Комітет відповідь, в якій була відсутня інформація на жодне з поставлених питань у Вимозі питань.
Неотримання всієї зазначеної у Вимозі інформації перешкоджало розгляду справи.
Отже, неподання ДП «А», в особі Севастопольської міської філії, інформації на Вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2013 року у встановлений строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренці, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету у встановлені строки.
В процесі розгляду справи листом від 21 березня 2014 року ДП «А» надало в Комітет всю інформацію, що вимагалась державним уповноваженим Антимонопольного комітету у Вимозі від 23 лютого 2013 року.
Відповідно до форми 2 «звіт про фінансові результати» за 2013 рік, наданої ДП «А» листом від 20 березня 2014 року, дохід ДП «А» від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 168 010, 7 тис. грн.
Під час визначення розміру штрафу враховано що:
-ДП «А» визнало порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
-інформація на Вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету від 23 лютого 2013 року надана під час розгляду справи в повному обсязі;
ДП «А» закінчило 2013 фінансовий рік із збитком у 2 115,0 тис. грн.
Також під час визначення розміру штрафу враховано величину доходу (виручки) Севастопольської міської філії ДП «А» від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2013 рік.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 7 та 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет», ст. 48 і 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 33 Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Комітет постановив:
1. Визнати, що ДП «А», не подавши інформацію Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2013 року у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету у встановлені строки.
. Накласти на ДП «А» штраф у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Рішення Антимонопольного комітету україни може бути оскаржено до Господарського суду м. Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
5. Аналіз страхового ринку
Економіка країни залежить від великої кількості її секторів одним з яких є страховий ринок. Для розвитку ринку страхування необхідно добре розвинений фінансовий механізм відносин із споживачами послуг та інфраструктурою даного ринку. Це дасть змогу подальшому соціальному та економічному розвитку держави, покращенню фінансового стану населення держави. Держава на макрорівні повинна розробляти соціально-економічні стратегії розвитку держави, що в свою чергу буде впливати і на розвиток сфери страхування.
В економічних джерелах встановлюються різні думки відносно чинників, що впливають на розвиток ринку страхування. Основними факторами можна назвати фактори соціально-економічного, економічного та політичного характеру.
Розвиток страхового ринку України має важливе значення для ефективного функціонування економіки, підвищення соціального добробуту населення. Конкурентна боротьба страхових компаній спрямована на досягнення лідируючих позицій на страховому ринку. В умовах жорсткої конкуренції адекватна оцінка конкурентоспроможності даного ринку є актуальним завданням, вирішення якого дозволяє обґрунтовано вибирати стратегічні напрями діяльності та шляхи досягнення конкурентних переваг.
Останні роки для української економіки є трансформаційними, а отже і складними, адже перехід від однієї системи до іншої завжди є тяжким та непередбачуваним. Розвиток страхування, як виду бізнесу свідчить про ринковість економіки нашої країни. Ринкова конкуренція необхідна для всіх сфер економічної системи, оскільки гарантує, що товари будуть продаватися споживачеві за ціною, якістю та в тій кількості, що відповідає попиту.
Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його ефективне використування в нових умовах господарювання і формування ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення державної страхової політики.
Необхідність активного втручання держави в процеси суспільного розвитку обєктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика, який виступає на ринку в ролі окремого субєкта, трохи відрізняються від тих, про які дбає держава. Активні взаємовідносини окремих страховиків з державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволяють говорити про страхову політику держави.
Сучасний стан страхового ринку України свідчить про те, що страхування в функціонуванні фінансової системи не в повній мірі виконує свою роль. Наприклад, доля страхових платежів з особистого страхування в Україні становить 4-5%, в той час коли в Західній Європі та США даний вид послуг займає близько 60%, в Японії - 80%, в Великобританії 70%. За останнє десятиліття обєм послуг на страховому ринку України по зібраним преміям становить 0,06% світового обєму та є в 400 раз менший порівняно з США, в 60 раз - з ФРН, в 50 раз - з Францією та в 15 раз - з Росією.
Конкурентоспроможність страхового ринку можна дослідити за допомогою системи кількісних оцінок та критеріїв, які мають включати наступні підходи:
аналіз меж ринку страхових послуг;
аналіз відкритості ринку страхових послуг;
дослідження щільності страховиків на страховому ринку;
дослідження ємкості страхового ринку.
Спочатку необхідно виявити границі ринку для певної послуги чи товару в географічному аспекті. Місцем формування пропозиції страхових послуг для вітчизняних споживачів є Україна. Далі розглянемо страховиків України виходячи з територіального поділу. Основна маса страхових премій збирається страховиками Київського регіону - 50%, Харківської області - 20%, Донецької області - 13%, Дніпропетровської області - 6%, що свідчить про найвищий розвиток страхової інфраструктури та найбільшу кількість страхових компаній на цій території. Іншими регіонами - 11% премій. Області з менш розвиненою сферою страхування мають переймати успішний досвід провідних регіонів та упроваджувати його у власну діяльність.
Одним із якісних критеріїв конкуренції є наявність на ринку великої кількості тих, хто надає даний вид послуг, та широкого спектру страхових продуктів. Таким чином, щоб проаналізувати конкурентоспроможність страхового ринку України ми маємо визначити показник щільності страховиків на ринку, який представляє собою відношення кількості страховиків в країні до чисельності населення.
Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 30.09.2012 становила 448, у тому числі СК «life» 1 - 64 компанії, СК «non-life» - 384 компанії, (станом на 30.09.2011 - 445 компаній, у тому числі СК «life» - 65 компаній, СК «non-life» - 380 компаній). (Таблиця 1)
Таблиця 1. Кількість страхових компаній
Кількість страхових компанійНа кінець рокуНа кінець кварталу 20102011 ІІІ кв. 2012ІІІ кВ 2012ІІІ кВ 2012Загальна кількість456442451445448в т.ч. СК «non-Life»389378381380384в т.ч. CК «Life»6764706564
Таблиця 2. Показники за видами страхування
Види страхуванняПремії, млн. грн.201020112012Майнове страхування196520642188КАСКО338832183282Обов'язкове транспортне страхування196225762859Особисте страхування8709651062Інші види270280294
Згідно з даними таблиці 2 найбільша частка страхування належить такому виду страхування, як КАСКО у 2011 році вона становить - 3388 млрд. грн. Частка майнового страхування у 2013 порівняно з 2011 зросла на 223 млрд. грн., обов'язкове транспортне страхування збільшилось на 897 млрд. грн., особисте страхування на 192 млрд. грн. Приріст майнового і особистого страхування при відносній стабільності добровільного транспортного страхування свідчить про збереження корпоративним клієнтським сегментом ключових позицій у 2013 році.
Таблиця 3. Стратегії страхових компаній України з оцінкою відповідної частки ринку
Тип стратегіїКількість СК, 2011Частка ринку, %Кількість СК, 2012Частка ринку, %Кількість СК, 2013Частка ринку, %AБоротьба за частку ринку3204-518-20516BПрибуткове зростання103015352031CФокус на прибуток182515181512DБоротьба за премії392535273821
Визначення типу стратегії (Таблиця 3), компаній здійснено шляхом вивчення офіційної статистики по страховому ринку України, а так само з офіційних повідомлень ряду страхових компаній про прийняття відповідної стратегії.
Змагання за премії визначена в таблиці, як певна стратегія, у зв'язку з тим, що така поведінка страхових компаній поширюється на 27% ринку по преміях, і результати їх діяльності справляють істотний вплив на весь ринок.
Таблиця 4. Оцінка усередненого операційного результату для кожного типу стратегій
Тип стратегіїРозмір премій, млн. грн.Комбінований коефіцієнт, % Операційний результат, млн. грн.AБоротьба за частку ринку1,552120-310BПрибуткове зростання3,00796120CФокус на прибуток1,16490116DБоротьба за премії2,037130-611
Оцінка усередненого операційного результату (Таблиця 4) для кожного типу стратегій проведена шляхом зіставлення суми премій за відповідною стратегії і усередненого комбінованого коефіцієнта (зароблені премії / збитки + витрати).
Значення комбінованого коефіцієнта для кожної з стратегії взято виходячи зі статистики страхових компаній за попередні періоди. Оцінка проводилася без урахування інвестиційного та інших доходів.
Не виключено, що в результаті зниження курсу валют ринкові ризики можуть призвести до втрат страхових компаній в поточному році. Ймовірність втрат - середня. Оціночна сума загальних втрат становить не більше 15 млн. грн. Найбільш високими в посткризовий період залишаються операційні ризики. З великою часткою ймовірності помилки персоналу призведуть до «непланових» прямих і непрямих втрат, розмір яких в поточному році за попередньою оцінкою складе більше 70 млн. грн. Ризики втрати ліквідності за останні три роки чинять «системний» негативний вплив на страховий ринок. Починаючи з 2009 року, 2-3 компанії припиняють виконувати свої зобовязання на десятки млн. грн.
У 2012 році, як і раніше зберігається високий рівень ймовірності втрати ліквідності 2-3 компаніями. Оцінка розрахункової суми зобовязань таких компаній становить понад 70 млн. грн. Загальний рівень ризиків страхового ринку залишається досить високим. Результати аналізу ризиків та їхнього впливу на групи страхових компаній, а також невідновлена поточна ліквідність у великої кількості страхових компаній дозволяють зробити висновок про те, що вітчизняний ринок не подолав наслідків кризи. Крім того, з точки зору законодавчих вимог модель управління страховою компанією вимагає істотного коректування.
Аналіз відкритості ринку страхових послуг проводимо за допомогою показника, який розраховується як доля загального обєму імпорту страхових послуг в загальному обємі страхового ринку, за даними платіжного балансу НБУ. Так, за I півріччя 2011 року імпорт страхових послуг становить 25 млн. дол., а загальний обєм страхових вкладів становить 9814,4 млн. грн. Звідси ступінь відкритості ринка страхових послуг становить 2,5%. Таким чином, доводиться констатувати той факт, що страховий ринок України є ізольованим, а вплив нерезидентів є незначним.
Ємність страхового ринку розраховується як доля обєму страхового ринку в ВВП країни. Номінальний ВВП у 2011 році становить 1 трлн. 253 млрд. гривень. Звідси ємність страхового ринку складає 1,56%, а в 2010 році становив 1,89%. Доля чистих страхових премій складає менше 1,5% ВВП. Отримані дані відображають, що доля страхування в ВВП зменшується, а страхування, нажаль, майже не впливає на ситуацію з ризиками в країні. Це свідчить про суттєвий проте невикористаний потенціал розвитку страхування в Україні. Така незначна доля властива і іншим країнам з перехідною економікою. Наприклад, в Латвії рівень ємкості страхового ринку становить 2%.
Щоб підвищити конкурентоспроможність ринку страхування нашої країни, потрібно збільшувати кількість страховиків, адже, чим більша кількість страховиків, тим вищий рівень обслуговування страхувальників, тим більша кількість якісних страхових послуг зявляється на ринку страхування України.
Отже, розвиток конкуренції на страховому ринку України та підвищення її рівня повинні бути повязані з покращенням показників концентрації та конкурентоспроможності, зниженням барєрів входу на страховий ринок, контролем за якістю активів, обєднання зусиль страховиків та державної влади, досягнення компромісів між учасниками ринку.
Антимонопольний комітет - офіційна урядова організація, яка регулює ринки з метою підтримання вільної конкуренції у виробництві та продажі товарів та послуг, та недопущення встановлення монополії на ринку. Проходження практики в даній державній установі допомогло поглибити свої знання та застосовувати уже існуючі на практиці. В загальному метою проходження практики в Антимонопольному комітеті України було - закріплення та накопичення знань економічного, правового, управлінського характеру, а також формування певних навичок для майбутньої професійної діяльності.
За даний період я засвоїла необхідні законодавчі, нормативно-правові та методичні завдання; здійснювала збір фактичної та статистичної інформації; займалась архівуванням документів; поглиблювала теоретичні знання із фаху; ознайомилась та засвоїла комплекс цілей, завдань, напрямів, аспектів діяльності АМКУ; опанувала механізм прийняття управлінських рішень, відповідно до функціональних обовязків різних посадових осіб.
Практика в Четвертому Управлінні досліджень і розслідувань виявилась досить цікавою та насиченою різноманітними завданнями які допомогли систематизувати теоретичні знання. За даний період я детальніше дізналась про роботу управління, галузеву спеціалізацію. Засвоїла його цілі, завдання та основні напрями роботи; ознайомилася з методами збору інформації та її обробкою.
Навчилася визначати вид порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосування при цьому відповідної нормативно-правової бази тако ж засвоїла заходи АМКУ щодо виявлення порушень та застосування відповідальності за порушення конкурентного законодавства.
Також отримала навички з менеджменту персоналу; дізналася функціональні обовязки керівників та працівників різних рівнів АМКУ; ознайомилася з технікою роботи з документами, збором інформації, використанням робочого часу, з функціональними особливостями відділів та управлінь.
Отже, практика в Антимонопольному комітеті України допомогла збагатити свої теоретичні знання, застосувати уже існуючі на прктиці та отримати багаж різноманітних знань який допоможе в майбутній професійній діяльності.