Аудит як форма контролю

Аудит як форма контролю

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний державний університет залізничного транспорту ім. академіка В Лазаряна

Кафедра « Облік, аудит та інтелектуальна власнiть»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація та методика аудиту»

на тему:

«Аудит як форма контролю»

Виконала: студ. групи 2-ОА-2

Сафронова М. В.

Керівник: доцент

Жовтонога М.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2014

Зміст

Вступ

.        Основні положення про аудит

.1      Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання

.2      Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту

.3 Предмет, об’єкт і метод аудиту

.        Види та методи проведення аудиту       

.1      Види аудиту та його відмінність від ревізії

.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС

.3 Методика проведення аудиту

. Оформлення результатів аудиту

Висновок

Список використаної літератури

Додатки    

аудит контроль стандарт норматив

Вступ

Суть аудиту на відповідність вимогам полягає в тому, що при цьому здійснюється перевірка окремих видів робіт або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення їх відповідності до встановлених законів, правил, процедур.

Аудит господарської діяльності полягає в систематичному аналізі господарської діяльності з певною метою. Цей вид аудиту можна назвати аудитом ефективності роботи або адміністративним контролем. Аудитор всебічно аналізує окремі види діяльності підприємства - виробництва, маркетингу, обробки даних як в цілому по фірмі, так і в розрізі окремих філій, відділів, секторів.

Враховуючи важливість аудиторського висновку щодо достовірності фінансового звіту, довіри користувачів до висновку аудитора та прийняття рішень на його підставі, до аудитора ставляться високі вимоги як професійного характеру (компетенція, кваліфікація), так і етичні. Аудитор виступає гарантом достовірності даних, які офіційно оприлюднюються для широкого кола споживачів, тому аудитор повинен бути високо компетентним, знати методологію обліку, права, фінансів, аналізу. Обов'язкова умова - наявність правового статусу та дозволу на перевірку.

Проведення аудиту регламентується чинним законодавством, зокрема Законом України «Про аудиторську діяльність», а основною передумовою його здійснення є взаємна зацікавленість власників (акціонерів), держави в особі її контролюючих органів і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності.

Метою курсової роботи є поглибити і закріпити здобуті теоретичні знання та сформувати практичні навички по кожній окремій темі дисципліни «Аудит» при здійсненні аудиторських досліджень.

. Основні положення про аудит

.1 Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозра-хункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такі основні питання: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання практичних посібників і підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в США книгу з теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань. Аудитор - надзвичайно цікава і популярна професія. Відомо, що пальма першості з питань обліку належить Італії, а з аудиту - Англії, де було створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна мета - гарантування фінансової звітності.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 p.), США (1887 p.),          Німеччині (1931 p.).

Палата лордів (Великобританія) у справі Сараго проти Touche Ross (1990) дала таке трактування ролі аудитора: "Функція аудитора зводиться до підтвердження, наскільки це можливо, того, що фінансова інформація про справи компанії, подана її директорами, точно відображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанію від наслідків невиявлених помилок або можливих зловживань і, по-друге, подати акціонерам надійну інформацію для вивчення ведення справ компанії і вираження їхніх колективних повноважень щодо винагороди чи відклику тих, кому було довірено ведення справ". Разом із тим зазначалося, що "відповідальність за подання фінансової звітності, яка дає правильну й об'єктивну інформацію про фінансовий стан компанії, безпосередньо покладено на її директорів. Роль аудиторів полягає у наданні власникам компанії незалежного звіту про складання балансу і звітності щодо прибутків і збитків, а також про те, чи дають ці документи правильну й об'єктивну інформацію про стан справ компанії на кінець фінансового року і про її прибутки і збитки за цей рік. їхня роль, таким чином, скоріше дослідна, ніж творча".

Рішення у справі Сараго підтвердило, що аудитор не відповідає перед компанією та її акціонерами як організацією в цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальними акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду виплачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках.

Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

Фірми ведуть між собою конкурентну боротьбу. Кожна з них має зв'язок із фірмами в інших країнах, а тому має міжнародний потенціал.
До організаційної ієрархії в типовій аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера.

Розпочинаючи перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу - підтвердити або спростувати дані.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо. Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи.

До проблемних питань аудиту слід віднести:

недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

відсутність типових форм документів з аудиту;

відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

реальність визначення фінансових результатів;

оцінка ефективності внутрішнього контролю;

надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Користувачів фінансової (бухгалтерської) інформації показано в табл. 1.1. Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості.

Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності.

Таблиця 1.1. Користувачі облікової інформації.

.2 Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту

Робота аудитора ведеться відповідно до документів, об'єднаних у дві групи:

а) державні законодавчі акти;

б) аудиторські стандарти (нормативи) та інші регулятиви.

За дорученням ради Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) Комітет міжнародної аудиторської практики (КМАП) займається випуском міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт. У кожній країні має здійснюватися локальне регулювання міжнародних нормативів відповідно до практики, що склалася під час аудиту фінансової інформації. Таке регулювання може відображатися у національних нормативах.
Нормативи щодо послуг аудиторів КМАП видає у двох серіях: міжнародні нормативи аудиту (МНА); міжнародні нормативи супутніх з аудитом робіт (МНА/СР). Аудит проводиться для того, щоб сформувати об'єктивну думку про систему обліку і фінансову звітність підприємства. У Великобританії, наприклад, нормативи називають нормами, але є і стандарти аудиту.

Аудит має проводиться відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів, затверджених МФБ.
Національні нормативи аудиту, залежно від виду аудиту, поділяють на національні нормативи зовнішнього аудиту (ННЗА) і національні нормативи внутрішнього аудиту (ННВА). За основу при створенні національних нормативів беруться міжнародні нормативи. Ці нормативи застосовують незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство, до якої форми власності воно належить.

Аудиторські стандарти потрібні тому, що вони дають змогу підтримувати аудиторську діяльність на відповідному рівні, змушують аудитора постійно підвищувати свій науковий і професійний рівень.
На відміну від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять вказівки щодо процедур (наприклад, щодо підготовки аудиторських звітів). Норми мають бути переконливими, але, без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.

КМАП несе відповідальність за випуск міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт, у тому числі за зміст і форму аудиторських звітів. КМАП вважає, що випуск таких нормативів та їх використання сприятимуть забезпеченню однорідності аудиторської практики, інших послуг у всьому світі. КМАП за підтримки ради МФБ стимулює застосування цих нормативів у аудиторській практиці всіх країн. Опубліковані у різних країнах світу нормативи відрізняються за змістом і формою. КМАП вивчає їх, узагальнює і випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийняті міжнародним співтовариством.
Під час аудиту фінансової інформації або при виконанні супутніх робіт аудитор повинен дотримуватися міжнародних норм етики, прийнятих МФБ.

У розділі МНА "Відповідальність за фінансові звіти" зазначається, що хоч аудитор подає своє судження про фінансові звіти, проте конкретна відповідальність за їхню якість лежить на управлінському апараті об'єкта. Ця відповідальність передбачає точність або адекватність облікових проводок, внутрішнього контролю тощо.

Під час проведення аудиту слід дотримуватись основних правил етики професійних аудиторів, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повністю незалежним, зберігати конфіденційність інформації, мати необхідний рівень компетентності, знань, досвіду. Аудиторові слід утримуватися від роботи, якщо він сумнівається в достатньому рівні своєї компетентності.

Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок. Це допомагає аудиторам у виконанні їхніх обов'язків. Аудиторськими стандартами передбачені вимоги до висновків, у яких мають відображатися такі професійні якості, як незалежність і компетентність.

У загальних стандартах, наприклад, зазначається, що перевірку здійснює особа, яка володіє професійними здібностями, має відповідну технічну підготовку, дотримується конфіденційності, виявляє фахову старанність і наполегливість. Крім того, стандартами обумовлено, що аудиторська діяльність має бути ретельно спланована. При цьому аудитор зобов'язаний вивчити стан внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту), що допоможе краще спланувати процедури здійснення аудиту.

Особливе значення надається стандартам висновків. У них насамперед викладається інформація про те, що баланс і фінансова звітність подані відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності. Кожний стандарт характеризується лаконічністю. Загальні вимоги до структури стандарту мають включати: вступ, основний зміст, практичну спрямованість.

Робочі стандарти - це правила, якими керується аудитор під час перевірки: підготовка до перевірки, збір достовірних даних, оцінка засобів внутрішнього аудиту. Інформація, подана в аудиторському звіті, має бути чіткою і зрозумілою, необхідною, компетентною, правдивою, об'єктивною.
Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998 р. затверджено 32 національних нормативи аудиту. Відповідно до ст. 14 "Повноваження АПУ" розділу III "АПУ" Закону України "Про аудиторську діяльність" затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом АПУ і є обов'язковим для дотримання підприємствами й організаціями. У національних нормативах аудиту переважно використовується термінологія стандартів аудиторів Міжнародної федерації дипломованих бухгалтерів, у зв'язку з чим можуть бути розбіжності з термінами чинного законодавства та нормативно-правовими актами України.

Починаючи з 1 січня 1999 р. скасовується дія тимчасових нормативів аудиту.

Річна фінансова звітність та інформація, що в ній міститься, необхідні й широкому колу споживачів. Багато споживачів фінансової звітності, що підтверджується аудитором, використовують її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприємства, оскільки вони не мають практичної можливості отримати потрібну додаткову детальну інформацію. Аудитор підтверджує фінансову звітність, що готується згідно з чинною інструкцією зі складання фінансової звітності або згідно з міжнародними обліковими стандартами (МОС) чи іншими наявними вимогами до фінансової звітності, яка має бути подана користувачам і розцінюватись як фінансова звітність. Під час проведення аудиту аудитор дає високу, але не абсолютну гарантію того, що перевірена інформація не містить суттєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звіті як позитивна, розумна гарантія.

Метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Під час остаточного формування аудиторського висновку аудитор отримує аудиторські докази, що дають йому змогу виробити остаточну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолютну аудиторську гарантію, оскільки остання недосяжна через такі причини: необхідність судження, використання вибіркових тестів, неповна гарантованість самої системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також те, що більшість наявних аудиторських доказів має, скоріше, запевню-вальний, а не переконливий, стверджувальний характер. Норматив № 2 "Основні вимоги до аудиту" визначає вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно, без будь-яких винятків виконувати аудитори під час проведення аудиту. Це вимоги двох основних груп: етичні і методологічні. Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів і систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формулювання висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обґрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора. Причому вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог національних нормативів аудиту або інших стандартів і правил.

.3 Предмет, об’єкт і метод аудиту

За змістом аудит як одна з форм фінансового контролю включає експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відносини на всіх стадіях розширеного відтворення (виробництво, розподіл, облік і споживання) суспільне необхідного продукту з метою виявлення суперечностей та їх своєчасного регулювання з боку суспільства.

На стадії виробництва аудит досліджує ефективність використання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються організація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологічної і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів праці як в окремій галузі, так і в народному господарстві України в цілому.

Отже, до предмета аудиту залучаються всі стадії процесу відтворення суспільне необхідного продукту та їх нормативно-правове регулювання.

На стадії розподілу суспільне необхідного продукту аудит спрямований на перевірку його використання з метою задоволення потреб суспільства, тобто на відшкодування витрат використаних засобів виробництва, розподіл і перерозподіл створеного продукту. На цій стадії предмет аудиту поширюється на всі ланки народного господарства.

На стадії обміну суспільне необхідного продукту предмет аудиту включає договірні відносини, операції щодо збуту і заготівель, розрахунків і задоволення попиту на необхідні товари народного споживання. Отже, на стадії обміну перевірці підлягають всі форми обороту суспільне необхідного продукту відповідно до законів ринкової економіки.

На стадії споживання суспільне необхідного продукту (завершальній стадії) аудит перевіряє виробниче споживання, пов'язане з відновленням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Тут аудит виявляє диспропорції в задоволенні потреб населення і суперечності, викликані порушенням нормативно-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.

Таким чином, предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки.

Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу, ревізії і судово-бухгалтерської експертизи.

Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з неви-значеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Таким чином, предмет аудиту має свою конкретизацію в об'єктах, що характеризуються контролюючими параметрами.

Метод аудиту. Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.

Метод (від гр. methodos - дослідження) - це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. sunthesis - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induktion - наведення) - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак - синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduktion - виведення) - метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. comcretus - густий, твердий) - дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз - вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз - це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).

Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. ог§апоп - знаряддя, інструмент) - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація - перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація - це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтерського фінансового обліку і встановлюється результат - нестача, надлишок, пересортиця, природний убуток.

Контрольні замірювання робіт - прийом фактичного контролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.

Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання будівельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або перевитрати будівельних матеріалів).

Вибіркові спостереження - прийоми статистичного спостереження якісних характеристик господарського процесу (при визначенні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).

Суцільні спостереження - прийоми статистичного спостереження фактичного стану об'єктів (хронометраж норм виробітку, використання робочого часу за звітний період).

Технологічний контроль - контроль якості продукції, її відповідності технічним умовам (контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, що застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріалів і повноти виходу готової продукції).

Хімічно-технологічний контроль - контроль якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик (способом лабораторного аналізу встановлюють і смакові якості продуктів харчування).

Експертизи - експертні оцінки, що застосовуються криміналістичними, судово-бухгалтерськими, товарознавчими та іншими експертизами, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або коли за виявленими аудитом зловживаннями порушено кримінальну справу.

Службове розслідування - сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами і робітниками чи службовцями нормативно-правових актів (застосовується при вивченні порушення чинного законодавства).

Експеримент, - науково поставлений дослід з метою аудиту для перевірки результатів процесів, що плануються або виконані (експеримент проводиться за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за перебігом запланованого процесу).

Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи (статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо).

Економічний аналіз - це система прийомів для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групування, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо).

Статистичні розрахунки застосовуються при потребі відтворення реальних кількісних відношень (за їхньою допомогою розраховуються коефіцієнти трудової участі членів бригади, коефіцієнти використання обладнання, ритмічність випуску продукції тощо).

Економіко-математичні методи застосовуються при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою їх оптимізації на стадії проектування (оптимізація маршрутів перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо).

В аудиті також використовують документальні способи перевірки - дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну перевірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського фінансового обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, у тому числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку (книги, журнали, оборотні відомості, нагромаджувальні й розроблювальні таблиці, Головна книга, оборотна відомість за синтетичними рахунками та ін.); фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність тощо.

Дослідження документів - спосіб документальної перевірки достовірності й доцільності господарських операцій, відповідності їх законодавчим і нормативно-правовим актам.

При суцільному способі перевірці підлягають усі документи і записи у реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності (грошові документи і кошти, виписки з рахунків у банках, цінні папери і векселі, власний капітал, розрахунки за податками і платежами, доходи, товарні втрати і результати діяльності, фінансова звітність).

Несуцільне спостереження (вибіркова перевірка) характеризує всю сукупність одиниць за результатами обстеження певної її частини (вибіркової сукупності), відібраної випадковим чином за правилами наукової теорії вибірки.

Узагальнення і реалізація результатів аудиту - сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття відповідних рішень щодо виправлення недоліків і запобігання їх повторенню в майбутньому (групування недоліків і правопорушень, економічне обґрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту).

Отже, метод аудиту - це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулювання за умов ринкової економіки.

. Види та методи проведення аудиту

.1 Види аудиту та його відмінність від ревізії

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновокпро свій фінансовий стан тощо).

Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Загальну характеристику внутрішнього аудиту подано на рис. 2.1.

Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.

Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей. Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або           управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

Рис. 1.1.Загальна характеристика внутрішнього аудиту як система пізнавання та доказовості.

Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

• перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;

• перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

• рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;

• необхідний рівень висновку;

• кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою.

Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним. Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 2.2.

Відмінності між аудитом і ревізією. Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит і ревізія розглядають один предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця), а також використовують спільні методичні прийоми і процедури контролю, їх мета - виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання, їх усунення і запобігання в майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові джерела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинна облікова документація, реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінансова звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.

Таблиця 2.2. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Разом із тим, між аудитом і ревізією існують суттєві відмінності.

Аудит - незалежна перевірка балансів і фінансової звітності суб'єктів господарювання з метою отримання висновків. Висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час розв'язання майнових конфліктів у арбітражному і народному судах між власником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток маркетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське підтвердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґгрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємств у статиці після завершення господарських процесів (переважно, не менше одного разу на два роки). Функції ревізії (порівняно з аудитом) обмежуються інтересами власника, від імені якого проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням керівній організації та правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо ліквідації виявлених недоліків.

Ревізія призначається розпорядженням керівної організації. Результати ревізії оформляються актом ревізії.

Для проведення аудиту між власником-замовником і аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) - виконавцем укладається договір. Результати аудиту оформляються аудиторським звітом або аудиторським висновком.

.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС

Дана курсова робота виконана з використанням практичного матеріалу Знам’янської райспоживспілки.

Знам’янської райспоживспілки - самостійна демократична організація громадян, які проживають або працюють в м. Знам’янка і Кіровоградської області, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги об’єдналися для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Товариство має самостійний баланс, печатку і штампи з зазначенням своєї назви, поточний та інші рахунки в банках.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства є Статут.

Основними цілями та завданнями Знам’янської райспоживспілки є:

забезпечення потреб своїх членів в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростанню добробуту і культурного рівня;

захист прав та інтересів членів споживчого товариства і обслуговуваного населення щодо забезпечення їх якісними товарами;

забезпечення збереження власності, захист соціальних та економічних інтересів споживчої кооперації;

розвиток мережі торгівельних підприємств, співпраці з органами виконавчої влади і сільськогосподарськими товаровиробниками в створенні інфраструктури аграрного ринку;

забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності, підвищення продуктивності праці працівників, їх соціальний захист шляхом збереження і створення нових робочих місць, широке впровадження нових технологій та попереднього досвіду, розвиток трудового суперництва, підготовка та перепідготовка кадрів;

дотримання основних принципів і методів кооперативної діяльності, широке впровадження самоврядування і кооперативної демократії;

активне залучення населення у члени споживчого товариства.

У сфері торгівлі Знам’янської райспоживспілки:

організовує торговельне обслуговування населення;

організовує збут продукції власного виробництва;

здійснює роздрібну торгівлю продовольчими, промисловими і господарськими товарами, друкованими виданнями;

приймає замовлення від організацій, підприємств на постачання їм та обслуговування працівників цих підприємств необхідними товарами;

здійснює виїзну торгівлю в населені пункти Кіровоградської області та інші регіони України по обслуговуванню населення товарами народного споживання;

займається посередницькою діяльністю з метою покращення фінансового стану, розвитку матеріально - технічної бази товариства;

надає різні послуги населенню, підприємствам та організаціям.

На підприємстві, що аналізується аналітична робота знаходиться не на належному рівні, оскільки відповідальність за організацію аналітичної роботи покладається лише на головного бухгалтера, а Голова правління Знам’янської райспоживспілки контролює її проведення. Об'єктом такого контролю слугує цифровий матеріал, висновки і пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи. Потім головний бухгалтер разом з керівником узагальнюють результати аналізу, відпрацьовують заходи щодо поліпшення стану економічної роботи та впровадження виявлених господарських резервів.

В Знам’янській райспоживспілці план аналітичної роботи не складається, але збір і обробка матеріалів, визначення достовірності і повноти звітних даних, установлення присутності підписів відповідальних осіб проводиться. Відбувається спрощення цифрового матеріалу шляхом заокруглення цифр та зміни абсолютних величин відносними, а також - арифметичне, логічне і балансове зведення показників. Потім визначаються відхилення показників виконання завдання від запланованих і проводиться підсумкова оцінка діяльності підприємства. На підприємстві, що аналізується, висновки і пропозиції обговорюються головним бухгалтером і керівником та приймаються відповідні заходи щодо усунення відхилень або покращення показників діяльності.

Використовуючи інформацію додатків (Баланс і Звіт про фін.рез.) проведемо ретроспективний аналіз основних показників фінансово - господарської діяльності Знам’янської РСС за 2010 - 2012 роки. Економічні показники, що характеризують економічний стан підприємства за досліджуваний період наведені у табл. 2.1.

Таблиця 2.2. Показники фінансово - господарської діяльності

Знам’янської за 2010 - 2012 роки

Зазначимо, що протягом 2010-2011 років простежується тенденція до спаду реалізації продукції на господарюючому суб’єкті, але вже в період з 2011-2012 років бачимо ріст продажу, про що свідчить динаміка виручки від реалізації (рис. 2.2). За останні два роки вартісний обсяг реалізації скоротився на 88,0 тис.грн або на 10,5% порівняно з 2010 роком, а протягом 2012 року зростання вартості реалізованих товарів становило 94,0 тис.грн або 14,2 %. Порівняно з 20112 роком собівартість реалізованих товарів у 2010 році зменшилася на 61 тис. грн (8,7 %), за 2011 рік - зросла на 102,0 тис. грн ( 18,8 %) і становила 644,0 тис. грн.

Загалом роботу Знам’янської РСС протягом 2010 - 2012 років слід оцінити позитивно, адже результатом його ефективної діяльності повинно бути забезпечення прибутковості. Протягом періоду, що аналізується, спостерігається зменшення нерозподіленого прибутку у 2012 році до 28,0 тис. грн. У порівнянні з 2010 роком нерозподілений прибуток зменшився на 42,0 тис. грн, а з 2010 роком - на 70,0 тис. грн.

Слід відзначити, що власний капітал суб’єкта дослідження протягом аналізованого періоду є досить стабільним: у порівняння з 2010 роком відбулося збільшення статутного капіталу на 209,0 тис. грн або на 22,3 %, з 2011 роком - зменшення на 16 тис. грн або на 1,4 %. Ці результати свідчать про ефективне управління фінансовими ресурсами.

Рис. 2.2. Динаміка змін виручки від реалізації, операційних витрат та прибутку від операційної діяльності за 2010 - 2012 років

По відношенню до позикового капіталу також не було суттєвих змін: у порівнянні з 2010 роком він зріс на 7,0 тис.грн, а з 2012 роком - на 6,0 тис.грн (рис. 2.3).

Рис 2.3. Динаміка власного і позикового капіталу Знам’янської РСС на кінець 2010 - 2012 років

Дані табл. 2.1. відображають незначні коливання у зміні середньорічної вартості основних засобів. У 2012 році вона становила 1067,5 тис. грн. і порівняно з 2011 роком відбулося зменшення на 5,5 тис.грн або на 1,5 %. Показник фондовіддачі свідчить про те, що використання основних засобів протягом трьох аналізованих років було різним: так у порівнянні з 2010 роком показник фондовіддачі зменшився на 0,09 грн, але вже в порівнянні з 2011 роком зріс на 0,09 грн. Такі коливання можна пояснити зміною показника продуктивності праці, який порівняно з 2010 роком зменшився на 8,80 тис.грн, а порівняно з 2011 роком зріс на 9,40 тис.грн відповідно. Середньооблікова чисельність штатних працівників Знам’янської РСС протягом аналізованого періоду є незмінною і складає 18 чоловік, із них 10 чоловік - робітники. Не зважаючи на відсутність змін у чисельності працівників Знам’янської РСС, фонд оплати праці у 2012 році порівняно з 2010 роком зменшився на 75,0 тис.грн, а в порівнянні з 2011 роком - зріс на 12,0 тис.грн (рис. 2.4). Це може бути обумовлено зміною соціально - економічного життя країни, зміною попиту і пропозиції на ринку товарів, при продажу яких використовується праця, міри державного регулювання тощо.

Рис. 2.4. Динаміка змін операційних витрат Знам’янської РСС

на кінець 2010 - 2012 років, тис.грн

Розрахунки табл. 2.2 свідчать, що станом на кінець 2012 року Знам’янська РСС володіла оборотними активами вартістю 308,0 тис.грн. Порівняно з 2010 роком вона зросла на 140,5 тис.грн або 83,9 % і порівняно з 2011 роком - на 71,0 тис.грн або 30,0 %. Отже, райспоживспілка за аналізований період розширює обсяги своєї діяльності.

Витрати від операційної діяльності товариства зменшуються на протязі 2010 - 2012 років (рис. 2.1). У 2012 році витрати становили 447,0 тис. грн, що на 298,0 тис.грн менше у порівнянні з 2010 роком та на 27,0 тис.грн менше - 2011 роком. Значно скоротилися витрати Знам’янської РСС: матеріальні затрати, амортизацію та інші операційні витрати, а відрахування на соціальні заходи навпаки зросли (рис. 2.4). У 2010 році витрати, що припадають на 1 грн виручки від реалізації, складали 0,88 коп, у 2010 році - 0,72 коп, а у 2011 році - 0,59 коп, що свідчить про суттєву економію грошових коштів.

Зменшення коефіцієнта автономії і зростання коефіцієнта фінансової незалежності (хоча і не значні зміни) свідчить про те, що Знам’янська РСС починає втрачати економічну незалежність та повільно, але починає зростати його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Аналіз показників платоспроможності показує, що райспоживспілка є платоспроможним, оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності більше за нормативне.

Таким чином, в ході проведеного аналізу нами було виявлено, що Знам’янська РСС є фінансово стійкою і її діяльність є досить ефективною.

.3 План і програма аудиту

Організація аудиту - це встановлений аудиторською фірмою порядок і технологія виконання договірної роботи суб'єктами аудиту при узгодженні зусиль і способів виконання з метою забезпечення максимальної ефективності використання аудиторської праці при виконанні умов договору.

Аудит як інформаційна система функціонує в певному технологічному режимі, тобто упорядковано та здійснюється в певній послідовності.

Технологія аудиту - це науково-організований процес аудиту, який передбачає виконання аудиторських робіт у певній послідовності за окремими стадіями, тісно пов'язаними між собою, що утворюють єдину систему для вирішення поставлених завдань.

Процес прийняття і виконання аудиторського завдання повинен відповідати Міжнародним стандартам аудиту, Закону України «Про аудиторську діяльність» та іншим нормативним документам. Вимоги цих документів стосуються питань планування, виконання, контролю, нагляду, перевірки, документування й інформування про результати кожної перевірки.

Загальну схему процесу по виконанню завдань з аудиторських процедур наведено на рис. 2.5.

Аудиторський процес - це сукупність організаційних, методичних і технічних процедур аудитора. Він складається з таких стадій:

підготовчо-узгоджувальна;

робочо-дослідницька;

завершально-результативна.

Підготовчо-узгоджувальна стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. Ця стадія містить процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.

Рис. 2.5. Схема аудиторського процесу.

На підготовчо-узгоджувальній стадії виконують наступні дії:

вивчають особливості підприємства: його організацію, структуру, продукцію;

вивчають перспективи розвитку підприємства;

вивчають системи обліково-аналітичного і контрольного процесу на підприємстві;

визначають загальний підхід до проведення аудиту, включаючи можливе використання внутрішнього контролю, виділяють проблемні напрямки аудиту;

оцінюють ступінь ризику;

складають попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначають обсяги робіт, призначають конкретних виконавців;

узгоджують з замовником програму перевірки, обсяг робіт, термін її проведення, форму представлення результатів аудиту;

узгоджують з замовником рівень відповідальності аудиторського підприємства і замовника, визначають вартість аудиторських послуг;

закріплюють досягненні домовленості між аудиторською фірмою і замовником шляхом підписання необхідних документів (договір, програма аудиту тощо);

готують необхідну нормативно-правову базу для перевірки.

Робочо-дослідницька стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. На цій стадії виконують наступні дії:

безпосередньо проводять аудиторську перевірку відповідно до затвердженого на попередній стадії плану і програм аудиту;

за необхідності проводять коригування плану і/або програм аудиту з метою додержання вимог МСА щодо надання обґрунтованої впевненості;

проводять аудиторські процедури для отримання необхідних доказів, що використовують для формування суджень аудитора;

оформляються робочі документи аудитора;

формують аудиторське досьє.

Завершально-результативна стадія є заключним етапом проведення аудиту, включає узагальнення і реалізацію його результатів. На цій стадії виконують такі дії:

групують виявлені недоліки;

готують звіт аудитора перед замовником;

складають аудиторський висновок;

підписують Акт виконаних робіт з аудиторської перевірки.

Проведення аудиту здійснюється на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Договір є офіційним документом, який юридично регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) із засновником і містить перелік прав та обов'язків сторін.

Договір може укладатися на тривалий термін. Предметом такого договору виступають одночасно проведення аудиту та супутні аудиту послуги, які не забороняються законодавством з аудиту.

Предмет договору про надання послуг має нематеріальний характер, тобто результат має товарну форму, але не існує окремо від виконавця, а саму послугу споживає замовник одночасно з її наданням виконавцем.

У Міжнародному стандарті аудиту 200 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності» підкреслюється, що аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість своєчасно провести ефективний аудит.

Основні вимоги до планування аудиторської перевірки та його етапи визначено Міжнародним стандартом аудиту № 300 «Планування». Проводячи підготовку планування процесу аудиту, аудитор повинен: сформувати розуміння про бізнес клієнта, загальні напрямки й специфіку діяльності; отримати уявлення про системи обліку і внутрішнього контролю і ступінь їх надійності; оцінити загальний аудиторський ризик і визначити межу суттєвості помилок, які можуть бути виявлені в процесі аудиту; визначити кількість необхідних аудиторських процедур, період їх виконання та виконавців, можливість залучення експертів; забезпечити координацію виконання планів, їх контроль, узгодженість з підприємством, передбачити можливість внесення змін.

Обсяг планування залежить від розмірів суб'єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, досвіду роботи аудитора з певним суб'єктом господарювання, а також від знання його бізнесу.

Отримання знань про бізнес є важливою частиною планування роботи. Знання бізнесу допомагає аудитору виявити події, операції й особливості діяльності, які можуть суттєво вплинути на фінансові звіти. При цьому слід брати до уваги положення, викладені у МСА 310 «Знання бізнесу».

Аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план аудиторської перевірки, описавши очікуваний обсяг і ведення аудиторської перевірки.

МСА не регламентує форму складання загального плану аудиту, тому аудитори самостійно розробляють його структуру. Приклад складання загального плану аудиторської перевірки наведено в додатку 1. У загальному плані вказують основні етапи робіт, які аудитор вважає обхідними.

Аудитор повинен розробити й документально оформити програму аудиту, яка визначає характер, час і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиторської перевірки. Програма ніби деталізує і доповнює план аудиту. З її допомогою аудитор може організувати роботу асистентів аудитора та іншого персоналу, детально вказавши, які, ким і коли мають бути виконані аудиторські процедури. Програма аудиту є набором інструкцій для асистентів, залучених до аудиторської перевірки, а також засобом контролю і документування належного виконання роботи. Програма аудиту може містити завдання для кожної ділянки аудиторської перевірки й бюджет часу, де зазначається кількість годин, відведених на різні ділянки або процедури аудиторської перевірки, тобто кількість годин на проведення перевірки окремого об’єкта аудиту в програмі аудиту і в загальному плані повинні співпадати.

Рис. 2.6. Типовий алгоритм аудиту діяльності підприємств оптової торгівлі.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат. Під час розробки аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, встановити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксують в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту.

Загальний план аудиторської перевірки і програму аудиту треба переглядати у процесі аудиту (за потреби). Планування здійснюється постійно протягом усього терміну виконання завдання з аудиторської перевірки внаслідок зміни обставин або несподіваних результатів аудиторських процедур. Причини внесення значних змін треба документально оформити.

План та програма аудиту торгівельної діяльності наведені в додатках 1,2.

Аудит на торгівельних підприємствах здійснюється за типовим алгоритмом (рис. 2.6).

Визначення повноти і своєчасності виконання запланованих аудиторських процедур, установлення наявних відхилень від плану дають можливість самому аудитору і керівництву аудиторської фірми контролювати хід аудиторської перевірки та її якість, вживати необхідних заходів. Планування роботи дає змогу приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту, сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих.

.3 Методика проведення аудиту

Для одержання аудиторських свідчень, аудитор досліджує зміст господарських операцій, встановлює її законність, діяльність і достовірність.

***Тобто в ході документальної перевірки аудитор ознайомлюється з переліком підприємств, а також з прізвищами осіб, з якими підприємство, що перевіряється веде розрахунки, вивчає динаміку кредиторської заборгованості і встановлює, чи відповідають дані, отримані за розрахунками, даним бухгалтерського обліку. Це дає змогу з’ясувати якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії, та виявити випадки викривлень звітних даних за розрахунками.

***Документальна перевірка розрахункових і кредитних операцій проводиться у такій послідовності:

За даними аналітичного обліку визначаються суми кредиторської заборгованості (для цього можна зробити запит у кредиторів про підтвердження належних їм сум);

Звіряється залишок заборгованості, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах;

Перевіряється записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які послужили підставою для цих записів;

Перевіряється законність проведених операцій щодо кожної суми заборгованості.

***Для вирішення поставлених перед аудитором завдань, перевірку він розпочинає з розрахунків із постачальниками та підрядниками, після чого перевіряє розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування та іншими кредиторами. Завершує свою перевірку аудитор дослідженням кредитних операцій.

Аудиторська перевірка розрахунків з постачальниками і підрядниками проводиться в такій послідовності:

Визначення переважаючого порядку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Тобто аудитор одержує список постачальників із зазначенням сум заборгованості перед ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи.

Перевірка попередньо проведених інвентаризацій кредиторської заборгованості. Аудитор ознайомлюється та аналізує матеріали проведених інвентаризацій розрахунків. Якщо дані відсутні, то аудитор вимагає від підприємства - клієнта проведення інвентаризації; це надає можливість аудитору виявити реальний стан кредиторської заборгованості.

Оцінка правильності відображення в обліку зобов’язань. Для цього аудитор звертає увагу на правильність відображення в обліку позикових коштів, перевіряє наявність відповідних договорів, встановлює правильність формування статей балансу, які відображають дані по розрахунках з постачальниками і підрядниками. При цьому аудитор вивчає дані облікових регістрів уточнює відповідність залишку по рахунку 63 відображеного в головній книзі, залишком аналітичного обліку в журналі №3. Якщо велика кількість операцій, то аудитор застосовує вибірковий спосіб дослідження, і при цьому перевіряє:

Рахунки постачальників і повноту оприбуткування матеріальних цінностей. Аудитор проводить перевірку, звіряючи рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського і бухгалтерського обліку. При цьому аудитор зовнішні зустрічні перевірки, які дають можливість визначити (виявити) випадки зловживань;

Складену кореспонденцію до рахунків постачальників і перенесення сум рахунку в графи відповідних дебетових рахунків у журналі №3

Правильність списання недостач, втрат від псування товарно - матеріальних цінностей з вини постачальників;

Розрахунки по не відфактурованих або неоплачених поставках.

Перевірка діючих форм розрахунків з постачальниками і підрядниками. При цьому аудитор звертає увагу на дотримання законодавчо встановлених форм порядку та обмежень розрахунків.

При наявності заборгованості постачальників аудитор встановлює дату виникнення та причину її утворення, особливу увагу аудитор звертає на заборгованість із закінченим строком позовної давності (якщо така заборгованість має місце). Він встановлює причини її виникнення , а також вияснює чи було вжито заходи з вилучення заборгованості постачальників.

Перевірка повноти і правильності оприбуткування отриманих від постачальника товарно - матеріальних цінностей дотримання діючих цін і тарифів. При цьому ним встановлюється:

Наявність і правильність оформлення договорів (контрактів) на доставку товарно - матеріальних цінностей;

Повноту і своєчасність оприбуткування товарів, що надійшли від постачальників;

Правильність розрахунків з постачальниками;

Повнота оприбуткування товарів встановлюється шляхом порівняння даних платіжних документів, які надійшли від матеріально відповідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітичного обліку по розрахунках з постачальниками.

Окрема увага приділяється вивчені документальної обґрунтованості проведених операцій, також аудитор переконується в достовірності документів і правильності їх оформлення (наприклад отримані товари підтверджуються оформленими належним чином платіжними вимогами, рахунками - фактурами; операцію з оплати рахунків платіжних вимог повинні відповідати випискам банку, або іншим грошовим документом).

Проводячи перевірку з розрахунків за податками і платежами основна мета яка стоїть перед аудитором є висловлення думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами в усіх суттєвих аспектах нормативним документом, які регламентують порядок їх нарахування та до відповідних рівнів бюджету.

На початку перевірки аудитор, шляхом усного опитування встановлює, за якими платежами і податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Після чого по кожному виду розрахунків з бюджетом по податках, зборах і платежах перевіряє стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом, правильність визначення бази оподаткування х використанням прийомів прослідковування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Перевірку по розрахунках за податками і платежами аудитор на підприємстві здійснює:

Перевіряє правильність ведення обліку по рахунку 64 “розрахунки з бюджетом”, відповідності записів аналітичного обліку по рахунку записів головної книги і формах бухгалтерської звітності. При перевірці заборгованості за розрахунками з бюджетом, дані, отримані на підприємстві, зіставляються з даними які були подані до податкової інспекції, та інших органів звітності. Тут найбільшу увагу аудитор приділяє правильності визначення і повноти перерахування платежів. Аудитор також перевіряє дотримання черговості перерахування обов’язкових платежів, своєчасне подання платіжних документів до банку (це необхідного перевіряти, тому що недоплати до бюджету тягнуть за собою штрафні санкції).

Перевірка правильності повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів, платежів до бюджету встановлюється шляхом перевірки платіжних документів, податкових декларацій тощо; правильність використання обов’язкових нормативних умов і складання бухгалтерських проводок по виділенню ПДВ, його сплати постачальникам, нарахуванню та прирахуванню до бюджету податків, зборів та платежів аудитором визначаються шляхом прослідковування, звірки даних облікових регістрів які кореспондують з рахунком 64 “Розрахунки з бюджетом”;

Перевірка правильності обліку ПДВ. Для цього аудитор застосовує: порівняння на відповідність сум в кореспонденції рахунків з документами, що є підставою для запису (розрахунково-платіжні документи);вивчає терміни відображення ПДВ на предмет наявності чи відсутності передчасного зарахування сум ПДВ, також правильність відображення сум ПДВ.

При перевірці бази оподаткування іншими податками аудитор використовує аналітичні рахунки бухгалтерського обліку, інформацію первинного та зведеного обліку, інвентарні картки тощо.

У всіх випадках, на підприємстві клієнта, аудитор переконується в достовірності показників за об’єктом оподаткування, точності розрахунки бази оподаткування і дотримання ставок податку на даному підприємстві.

При проведені перевірки аудитор звертає увагу на встановлення правильності складання та своєчасності пред’явлення до податкової інспекції звітності по видах податків, платежів. При цьому він використовує прослідковування, складання альтернативних розрахунків, перевірку дат пред’явлення та отримання письмових запитів від органів Державної податкової інспекції.

Окрім особистого застосування прийомів та способів перевірки аудитор прглядає результати попередньо проведених податкових перевірок на підприємстві органами Державної податкової інспекції з метою встановлення обґрунтованості пред’явлення підприємству фінансових санкцій.

Перед проведеннями аудиту розрахунків із соціального страхування, аудитор дістав підтвердження проте, що дане підприємство - клієнт зареєстроване як платник страхових внесків за місцем свого знаходження .

Після цього аудитор проводить перевірку в такій послідовності:

Встановлення правильності застосування ставок страхових внесків на визначення виплат на які нараховуються страхові внески. Проводячи таку перевірку, правильність використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування і страхування на випадок безробіття, визначає цільове використання коштів, а також наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних виплат (листки працездатності, довідки тощо).

При проведенні аудиту, аудитор звертає увагу на правильність визначення середньої заробітної плати для нараховування допомоги по тимчасовій працездатності, відповідність встановленого працівнику безпосереднього стану роботи. Він також порівнює кількість оплачених днів і сума виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському обліку підприємства та розрахункових відомостях, кількість оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним табелів обліку використання робочого часу.

Якщо в ході дослідження виникають підозри щодо наявності підстави для нарахування і виплат лікарняних, то аудит може проводити зустрічні перевірки.

Перевірка своєчасності і повноти перерахування внесків. Аудитор перевіряє своєчасність сплати нарахованих внесків до відповідних фондів (від фонду оплати праці підприємство сплачує 37%), (у Пенсійний фонд - 32%); фонд соціального страхування 2,9%, фонд безробіття 2,1%) із заробітної плати відповідно (1 - 2%), фонд соціального страхування - 0,5 - 0,25%, та фонд на випадок безробіття - 0,5%).

Перевірка правильності складання кореспонденції по рахунку 65 “Розрахунки за страхування”. Вона передбачає встановлення відповідності записів аналітичного обліку по рахунку 65 записом в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.

Перевіряючи дані за рахунком 65 аудитор перш за все звертає увагу на:

Правильність визначення бази для нарахування страхових внесків або створення строкового резерву;

Правильність використання норм відрахувань, встановлених законодавством;

Своєчасність нарахування, перерахування та правильність використання страхового відшкодування або страхового резерву при настанні страхового випадку;

Правильність документального оформлення (правильне оформлення розрахунково - платіжних документів) та ведення бухгалтерського обліку по рахунку 65;

Відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 65 із записами в журналі №3 розділ II, відомість №36 Головній книзі балансу .

Встановлення правильності складання та своєчасності подання звітів за видами страхових внесків, правильність відображення в обліку штрафів та пені за неправильне визначення та несвоєчасне перерахування страхових внесків. З метою контролю достовірності складання звітів по строкових внесках аудитор перевіряє відповідність сум, зазначених у звіті, даними регістрів бухгалтерського обліку, наявність підписів керівника підприємства та головного бухгалтера на відповідних звітних формах.

Наступним етапом аудиторської перевірки є розрахунки з оплати праці. Перш за все аудитор вивчає загальні питання по організації обліку і контролю розрахунків з оплати праці на підприємстві. Він перевіряє стан обліку оплати праці і розрахунків з персоналом; правильність встановлення місячних окладів; своєчасність і правильність розрахунків з персоналом з оплати праці тощо.

При перевірці розрахунків з персоналом з оплати праці аудитор встановлює форму та систему оплату праці використовує дане підприємство; чи є внутрішнє положення про оплату праці персоналу та колективний трудовий договір; перевіряє списковий склад працівників, прийнятих на роботу з дня зарахування.

Окрім цього аудитор встановлює, хто веде облік розрахунків з персоналом з оплати праці, посаду, освіту, бухгалтерський стан цієї особи, якими нормативними документами користується цей бухгалтер, його підпорядкування, хто перевіряє якість його роботи.

Після вивчення загальних питань аудитор переходить до вивчення розрахунків з оплати праці в наступному порядку.

Перевірка дотримання положень законодавства про працю, стан внутрішнього обліку та контролю за трудовими відносинами. Аудитор встановлює, як здійснюється оформлення співробітників при їх прийманні та звільнені, який стан обліку робочого часу співробітників, особливість побудови системи оплати праці тощо.

Перевіряє правильність оформлення працівників (приймання на роботу та звільнення) за наказами, контрактами, трудовими угодами.

. Перевірка організації табельного обліку. Тут основну увагу аудитор зосереджує на перевірці організації контролю за виходами на роботу адміністративно - управлінською і обслуговуючого персоналу, організацію обліку відпрацьованого часу (оскільки допущені в ньому помилки чи перекручене призведуть до переплати, необґрунтованого витрачення фонду оплати праці). Потім дані табеля порівнює з розрахунково - платіжними відомостями, для того щоб переконатись, що у них включені ті особи, які зазначені в табелях.

. Перевірка оформлення первинної документації і правильності нарахування заробітної плати. В процесі такої перевірки аудитор встановлює, якими первинними документами на підприємстві оформляються операції пов’язані з оплатою праці (табель обліку використання робочого часу, подорожній лист вантажного автомобіля, розрахунково - платіжна відомість тощо).

При перевірці документів за формою встановлюється повнота і правильність наведених в них реквізитів. При цьому не наявність відповідних підписів, наявність підчисток та помарок і необумовлених виправлень свідчить про неналежну організацію обліку операцій з нарахування і виплат заробітної платні.

Аудитор звертає увагу на те, чи не нараховані кошти з оплати праці на вигаданих працівників з даними обліку спискового складу. Аудитор також встановлює, чи немає повторного нарахування сум за раніше виплаченими первинними документами (табелями, разовими документами тощо).

Аудитор приймає особливе значення і щодо встановленню фактів включенню до втрат витрати з оплати праці працівників та визначення розміру витрат з оплати праці. Він також проаналізовує правильність утримання із заробітної плати прибуткового податку, внесків до Пенсійного фонду, інших страхових фондів, аліментів, а також обґрунтованість розрахунків з депонентами, шляхом перевірки платіжних відомостей, дати виникнення і суми депонентської заборгованості, кількості депонентів, звірки сум за розрахунками з депонентами.

Наступним кроком є перевірка обґрунтованості і правильності нарахування виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток тощо.

В процесі перевірки розрахунків по відпустках встановлює: повноту включення до розрахунку виплат при визначенні середнього заробітку, правильність визначення середньомісячної та середньоденної заробітної плати, суми оплати під час відпустки.

. перевірка розрахункове - платіжних відомостей і особових розрахунків. Така перевірка передбачає встановлення правильності нарахування сум, утримання, а також сум до видачі, відповідність їх записом в облікових регістрах в розрізі кореспондуючих рахунків.

При перевірці платіжних відомостей на виплату заробітної плати, аудитор використовує наступний порядок дослідження:

встановлює відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям;

визначає правильність підсумків і наявність підсумків прописом;

перевіряє наявність на відомостях підписів керівника і головного бухгалтера, особи, яка склала відомість;

перевіряє наявність підписів одержувачів грошей;

встановлює дотримання порядку депонованих сум.

Аналізуючи правильність платіжних операцій аудитор перш за все звертає увагу на правильність оформлення розрахункове - платіжних відомостей (наявність підписів керівник, головного бухгалтера, відсутність дописок, необумовлених виправлень або повторення прізвища до цієї і тієї ж особи в платіжних відомостях ).

. перевірка правильності виплати грошових коштів згідно трудових угод. Така перевірка здійснюється за трудовими угодами (договорами), актами прийманні виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб видатковими ордерами тощо.

При перевірці аудитор звертає увагу на операції з видачі коштів працівникам з каси, з розрахункового рахунку. Для спрощення процедури перевірки аудитор складає реєстр усіх виданих виплат стороннім працівникам і перевіряє наявність для них трудових договорів.

Особливу увагу аудитор звертає на правильність розрахунків з оплати праці з працівниками прийнятими на роботу за трудовими договорами. Тому аудитор встановлює, за яку роботу і який обсяг виконаної роботи нарахована заробітна плата, якими документами підтверджується обсяг виконаної роботи, розміри нарахованої заробітної плати. Також шляхом перерахунків і про слідкування аудитор визначає: чи є арифметичні помилки в первинних відомостях.

Якщо в процесі перевірки виявляються факти порушень за трудовими угодами, аудитор перевіряє, законність укладеної трудової угоди (ким і коли вона затверджена).

При документальній перевірці трудових угод аудитор враховує ознаки, які можуть свідчити про недоброякісність таких документів:

виконання підписів від імені різних осіб одним і тим же почерком, або від імені однієї і тієї ж особи різними почерками;

зазначень різних номерів паспортів у трудових угодах, складених на ім’я однієї і тієї ж особи;

виконання на підприємстві робіт, які не викликались виробничою необхідністю;

оформлення на ім’я однієї і тієї ж особи великої кількості угод;

дописки, виправлення на інші зміни в трудових угодах і розрахункових документах.

Окрему увагу аудитор приділяє перевірці оплати праці працівникам які працюють за сумісництвом, при цьому аудитор зіставляє час роботи сумісника на підприємстві з часом його роботи в інших підприємства, і встановлює, чи не працював він у різних підприємствах в один і той же час і визначає кількість відпрацьованих годин.

. Перевірка стану аналітичного обліку розрахунків з оплати праці. Аудитор порівнює залишок, показаний в головній книзі по рахунку 66 і в розроблювальній таблиці. Також встановлює відповідність аналітичного обліку по заробітній платі синтетичну обліку по рахунку 66, для цього порівнює сольдо по рахунку 66 на дату початку перевірки з даними розроблювальної таблиці, а останні зіставляє з даними платіжних відомостей. У випадку виявлення розбіжностей між аналітичним і синтетичним обліком - встановлює їх причини.

Проводячи перевірку розрахунків за іншими операціями, які обліковуються на рахунок 68, аудитор перевіряє кожен вид платежу окремо. По кожній сумі кредиторської заборгованості вивчає причини виникнення боргу та обґрунтованість здійснених господарських операцій.

Перевірка аудитором грошових сум, що обліковуються на рахунку 681 передбачає встановлення мети, з якою здержувались аванси, чи не обліковуються на цьому рахунку грошові суми, що не відносяться до авансів одержаних. З цією метою аудитор вивчає їх дані відомості 3.5 по кожній сумі, що обліковується і встановлює їх реальність.

При перевірці розрахунків з переносом за іншими операціями аудитор встановлює наявність укладених договорів за окремими іншими розрахунками з персоналом, достовірність і реальність заборгованості по цих рахунках. З цією метою перевіряє розрахунково - платіжні відомості, журнал 3, відомість 3.5.

Перевірка розрахунків з іншими кредиторами здійснюється аудитором для з’ясування, обґрунтування, законності виникнення обставин та умов таких розрахунків, наявності та правильності оформлення договорів, обсягу послуг, правильності визначення сум, строків платежів. Ці дані він зіставляє з виписками банку, платіжними дорученнями, записками над рахунку 685.

Кредиторська заборгованість, що обліковується на рахунку 68, розглядається аудитором з точки зору законності її виникнення і правильності погашення. При цьому він встановлює, чи не обліковуються на балансі суми кредиторської заборгованості за якими минув термін позивної давності. (Якщо в процесі перевірки виявлено кредиторську заборгованість, аудитор з’ясовує причини її виникнення і які заходи були застосовані для її недопущення. Він також перевіряє обґрунтованість списання заборгованості, правильність оформлення виправдовуючи документів).

Приступаючи до перевірки кредитних операцій аудитор перш за все з’ясовує, які види кредиторів використовувало підприємство. Після чого він одержує від установ банків підтвердження по всіх рахунках.

Використовуючи стандартну форму запиту на підтвердження банку, (з кожного банку, з яким підприємство проводило операції протягом року), одержує інформацію щодо сальдо підприємства за розрахунками з цим банком і отриманих від нього кредитах на дату балансу.

Окрему увагу аудитор приділяє перевірці зміни сольдо рахунків банківських кредитів і виявленню інших даних щодо потоків грошових коштів (наприклад зміни стану заборгованості по кредитах ), знаючи умови повернення кредитів.

У ході перевірки аудитор встановлює наявність банківських виписок, вивчає кредитні договору і встановлює, що включено до складу забезпечення.

При цьому він перевіряє чи не має простроченої заборгованості банку по кредитах, встановлює причини її виникнення і суму втрат в зв’язку з оплатою підвищених відсотків. Він також перевіряє своєчасність погашення кредитів на основі виписок зі строками їх погашення, вказаними у зобов’язаннях.

Важливе значення має також перевірка даних аналітичного обліку за видами кредитів по синтетичному рахунку 60 в журналі 2 , обґрунтованість запису платежу по даних видах позик в аналітичні рахунки інших видів позик.

При перевірці кредитних операцій аудитор встановлює правильність оплати відсотків за користування кредитом (в тому числі за простроченим кредитом) і відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Важливе значення при цьому має перевірка обґрунтування віднесених відсотків по кредитах до собівартості продукції від джерела отримання кредитору, а також суми відсотків.

Якщо підприємство - клієнт кредитів не брало то така перевірка не проводиться аудитором.

Всі зауваження, порушення виявленні аудитором заносяться до його робочих документів і знаходять своє відображення у узагальнюючому документі - аудиторському висновку.

. Оформлення результатів аудиту

Письмове оформлення результатів аудиту - одне з найважливіших завдань аудиту. Своєчасне і якісне оформлення аудиторських документів є необхідною умовою успішного та ефективного проведення аудиту, який завершується складанням детального аудиторського звіту.

Аудиторський звіт - це підсумковий документ, адресований керівництву, власнику, загальним зборам акціонерів господарюючого суб'єкта, що містить детальні відомості про хід аудиту, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського висновку.

Метою підготовки аудиторського звіту є доведення до керівництва господарюючого суб'єкта інформації про недоліки в бухгалтерському обліку, системі внутрішнього контролю, що можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерській звітності, неефективного використання майна або його втрати, а також внесення пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою запобігання відхилень, порушень, розкрадання майна тощо.

Аудиторський звіт є офіційним документом аудиторської фірми, містить конфіденційну інформацію, засвідчує факт виконання умов договору перед клієнтом та дає можливість визначити якість виконаної аудитором роботи.

Інформація, що міститься в аудиторському звіті, є конфіденційною, за її розголошення аудитори несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до міжнародних стандартів результатом аудиту виступає висновок аудиторської фірми (аудитора), що має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування і судових органів.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку. Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок - це «продукт» праці аудитора.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про аудиторську діяльність», під аудиторським висновком слід розуміти «документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні .

Стандарти і рекомендації щодо виконання завдань з надання впевненості, за якими аудитор висловлює свою думку, формат та зміст висновку незалежного аудитора описані в МСА 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення», МСА 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора», МСА 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення», МСЗО 2400 «Завдання з огляду фінансових звітів», МСЗО 2410 «Огляд проміжної фінансової інформації, що виконується незалежним аудитором суб'єкта господарювання», МСЗНВ 3000 «Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації», МСЗНВ 3400 «Перевірка прогнозної фінансової інформації».

Кожен стандарт має свою мету і свої особливості, але загальними вимогами є те, що аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку щодо фінансових звітів. Ця вимога випливає з мети проведення аудиторської перевірки, яка полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку.

Аудиторський висновок складається у довільній формі, але обов'язково повинен мати наступні розділи: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дату аудиторського висновку, адресу аудиторської фірми, підпис уповноважених осіб аудиторської фірми.

Вступна частина містить загальні дані про аудиторську фірму та включає наступні елементи:

назву суб'єкта аудиторської діяльності, номер і дату видачі свідоцтва про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, виданого Аудиторською палатою України, юридичну адресу, номер поточного рахунку, телефон (факс);

назву документу в цілому - «Аудиторський висновок»;

відомості про аудитора, номер, серія, дата видачі сертифікату;

основні відомості про клієнта: повну назву, код за ЄДРПОУ, юридичну адресу, фактичну адресу, дату заснування (реєстрації), дату внесення змін до установчих документів та характеристику цих змін, основні види діяльності, кількість засновників та їх ознаки (кількість фізичних осіб - засновників, громадянство, частка у статутному капіталі, юридичні особи - назва, організаційна форма, юридична адреса, фактичне місцезнаходження, телефон, факс, частка у статутному капіталі);

основні відомості про умови договору щодо проведення аудиторської перевірки: дату та номер договору; дати початку і закінчення перевірки; масштаб перевірки; підставу для перевірки (законодавчі акти).

Аналітична частина - це звіт аудиторської фірми господарюючому суб'єкту про загальні результати перевірки. Ця частина включається до аудиторського висновку, якщо це передбачено договором на проведення аудиту. Аналітична частина включає:

назву - «Звіт аудиторської фірми»;

для кого призначена; найменування господарюючого суб'єкта; об'єкт аудиту;

загальні результати перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності - загальну оцінку дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та підготовки бухгалтерської звітності, опис виявлених у ході аудиту суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та підготовки звітності;

стан внутрішнього контролю на підприємстві, в тому числі відповідальність виконавчого органу господарюючого суб'єкта за організацію і стан внутрішнього контролю, мету і характер вивчення стану внутрішнього контролю при проведенні перевірки, загальну характеристику відповідності системи внутрішнього контролю масштабам і характеру діяльності господарюючого суб'єкта;

наявність та незмінність (або обґрунтованість змін) облікової політики у господарюючого суб'єкта за період, що перевіряється, підтвердження правильності визнання, класифікації та оцінки активів у бухгалтерському обліку підприємства, реальності, легальності та чинності розміру зобов'язань у фінансовій звітності підприємства, факту проведення інвентаризації зобов'язань у звітному періоді, правильності та адекватності визначення власного капіталу, його структури та призначення, реальності та точності фінансових результатів діяльності підприємства, виражених у фінансовій звітності, відповідності даних фінансової звітності підприємства даним обліку і даних окремих форм звітності між собою.

Підсумкова частина є думкою аудиторської фірми щодо достовірності бухгалтерської звітності, сформованою за результатами перевірки та включає:

назву - «Висновок аудиторської фірми»;

викладення суттєвих обставин, які призвели до складання аудиторського висновку у формі, відмінній від безумовно позитивного, та оцінку у вартісному вираженні, якщо це можливо, їх впливу на бухгалтерську звітність господарюючого суб'єкта. При необхідності більш докладного опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію;

думку аудиторської фірми щодо достовірності бухгалтерської звітності господарюючого суб'єкта;

дату аудиторського висновку.

МСА 700 передбачає чотири види аудиторських висновків, якими аудитор може виразити свою думку відносно достовірності бухгалтерської звітності (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Види аудиторських висновків.

Характеристику основних видів аудиторських висновків наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Відповідність виду аудиторського висновку думці аудитора стосовно достовірності бухгалтерської звітності

У результаті аудиторської перевірки фінансової звітності та організації бухгалтерського обліку на Знам’янській РСС, аудитором були виявлені невеликі погрішності у веденні й оформленні первинних документів, невелика кількість виправлень (підписаних бухгалтером).

Виходячи з результатів аудиту фінансової звітності та організації бухгалтерського обліку, аудитор надав позитивний висновок по Знам¢янській РСС (додаток 3) тому що дотримані такі умови:

аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудита;

пред'явлена інформація є достатньою для відображення реального стану перевіряємого підприємства;

є адекватні дані по всіх питаннях, суттєвих з точки зору достовірності і повноти інформації;

фінансова документація складена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського звіту, яка відповідає законодавчим і нормативним вимогам;

у фінансовій звітності використані достовірні звітні дані, які не містять протиріч;

фінансова звітність складена відповідним чином, по встановленій формі.

Висновок

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи було обрано Знам’янської райспоживспілки. У здійсненні внутрішнього контролю на підприємстві значну роль відіграють працівники бухгалтерії, зокрема головний бухгалтер. Відповідно до нормативних документів, головний бухгалтер разом з керівниками відповідних підрозділів і служб контролює оформлення, прийом і відпуск матеріальних цінностей, витрати на заробітну плату, дотримання штатної, фінансової, касової та платіжної дисципліни, законності списання з бухгалтерського балансу нестач та інших витрат, проведення інвентаризації цінностей. Крім цього, головний бухгалтер нарівні з керівником товариства несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують фінансово - господарську діяльність товариства.

Організація аудиту - це встановлений аудитором порядок і технологія виконання договірної роботи суб'єктами аудиту при узгодженні зусиль і способів виконання з метою забезпечення максимальної ефективності використання аудиторської праці при виконанні умов договору

Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. Планування аудиту складається з попереднього (стратегічного) планування, складання загального плану аудиту, розробки програми аудиту.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку. Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок - це «продукт» праці аудитора.

Під час формування аудиторського висновку слід враховувати дію таких основних законодавчих i нормативних актів: Закон України «Про аудиторську діяльність», МСА 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення», МСА 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора», МСА 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення».

У результаті аудиторської перевірки торгової діяльності Знам’янської РСС, аудитором були виявлені невеликі погрішності у веденні й оформленні первинних документів, невелика кількість виправлень (підписаних бухгалтером). Виходячи з результатів аудиту и за товарними операціями, аудитор надав позитивний висновок.

Список використаної літератури

Бутинець Ф. Ф. Аудит : підручник [4-е вид. перероблений і доповнений]./ Ф. Ф. Бутинець. - Житомир : ПП «Рута», 2007. - 675 с.

Бухгалтерський фінансовий та податковий облік : навч. посіб. / Є. Ю. Шара, О. О. Бідюк, І. Є. Соколовська-Гонтаренко. - К. : ЦУЛ, 2011. - 424 с.

Блакита Г. В., Ромашевська Н. О. Бухгалтерський облік: навч. посіб. / [Г. В. Блакита, Н. О. Ромашевська] - К.: ЦУЛ, 2010. - 152 с.

Верхоглядова Н. І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика : навчальний посібник. / Н. І. Верхоглядова. - К. : ЦУЛ, 2010. - 354 с.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

Дікань Л. В. Фінансово-господарський контроль: навч. посіб. / Л. В. Дікань. - К.: Знання, 2010. - 395 с.

Загородній А.Г. Бухгалтерський облік. Основи теорії та практики: підручник: А.Г. Загородній, Г.О. Партин, Л.М. Пилипенко - [2-ге вид. переробл. і доповн.]. - К.: Знання, 2009. - 422 с.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291 [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків : Наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69. [Електронний ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

Інструкція «Про порядок видачі довіреностей на отримання ТМЦ та їх відпуск» : Наказ Міністерства юстиції України від 16.05.1996 р. № 99. [Електронний ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 - ВР. [Електронний ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

Кужельний М. В. Організація обліку : підручник / М. В. Кужельний - К. : ЦУЛ, 2010. - 350 с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік : підручник / О. В. Лишиленко - [3-тє вид., перероб. і доп.]. - К. : ЦУЛ, 2009. - 670 с.

Лень В. С. Облік і аудит. Вступ до фаху : підручник / В. С. Лень - К. : ЦУЛ, 2009. - 258 с.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Наказ Міністерства фінансів України від 25.12.2000 р. № 356 [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку [Електрон. ресурс] / Міністерство фінансів України. - Режим доступу: <http://www.minfin.gov.ua>

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>

Про аудиторську діяльність: Закон України від 16.09.1993 р. № 140-V [Електронний ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

Податковий Кодекс України: Затверджений Верховною радою України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Наказ Міністерства фінансів України. від 05.06.1995 р. № 168/704 [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>

Про облікову політику: Лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 [Електрон. ресурс] / Міністерство фінансів України. - Режим доступу: <http://www.minfin.gov.ua>

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні : Постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637. [Електронний ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>

Пшенична А. Ж. Аудит : навч. посібн. / А. Ж. Пшенична. - К. : ЦУЛ, 2008. - 320 с.

Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV зі змінами і доповненнями - [Електрон. ресурс] / Верховна рада України. - Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>

ДОДАТОК 1

ПЛАН аудиту поточних зобов’язань

Знам’янської РСС

Період, що перевіряється 01.01.2012-31.12.2012

Запланований ризик середній

Запланована суттєвість 10000 грн.

Додаток 2

ПРОГРАМА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

Поточної заборгованості

Знам’янської РСС

за періодз 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

Дата початку аудиту21.03.2013р.

дата закінчення аудиту