Використання дидактичних ігор у курсі 'Я і Україна' як засіб формування екологічних уявлень та понять

Використання дидактичних ігор у курсі 'Я і Україна' як засіб формування екологічних уявлень та понять

Використання дидактичних ігор у курсі «Я і Україна» як засіб формування екологічних уявлень та понять

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

.2 Сутність дидактичної гри як засобу формування екологічних уявлень та понять

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ «Я І УКРАЇНА»

.1 Характеристика дидактичних ігор як засобу формування екологічних уявлень та понять

.2 Організація екологічної ігрової діяльності молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ «Я І КРАЇНА

.1 Зміст , форми і методи застосування екологічної ігрової діяльності у курсі «Я і країна

.2 Організація експериментального дослідження використання екологічної ігрової діяльності та його результати

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        

ДОДАТКИ         

ВСТУП

екологічне дидактична гра

Актуальність дослідження. Національне відродження, демократизація суспільства, розширення економічної самостійності України зумовили необхідність докорінної зміни підходів до механізму формування національної свідомості особистості на основі максимальної реалізації її потенційних можливостей. У цих умовах система освіти повинна не лише подолати свою внутрішню кризу, а й, оновлюючись, забезпечити якісно новий рівень освіти громадян, розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства.

На даному етапі, сучасна екологічна криза актуалізує проблему формування у дітей стійких уявлень і понять про природу. Сучасна система освіти не забезпечує системного впливу на особистість молодшого школяра з метою подолання надмірного прагматизму стосовно навколишнього середовища, тому початкова школа потребує ефективних навчально-виховних технологій (методів), спрямованих на гармонізацію стосунків у такому поєднанні як «учні - довкілля».

Сьогодні початкова школа знаходиться в епіцентрі уваги, адже саме перші роки суспільного виховання й навчання дітей мають надзвичайно важливий вплив на подальший розвиток інтелекту, творчості, формування характеру, саморозвиток особистості тощо. Початок навчання у школі для багатьох молодших школярів пов'язаний із значним навантаженням, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей до засвоєння знань, умінь та навичок, визначених змістом програми. Крім того, навчальний зміст сучасної початкової школи не завжди торкається проблем, що мають високий соціальний сенс. До таких відносяться й екологічні. Саме молодший шкільний вік є одним із сензетивних для екологічного виховання. Ця проблематика насичує ряд предметів таких як, математика, мова, читання, а найбільше набуває свого значення на уроках природознавства курсу «Я і Україна», основи здоров'я в початкових класах.

Для молодших школярів, поряд із провідною навчальною діяльністю, залишається актуальною й ігрова діяльність. Застосування різноманітних дидактичних ігор сприяє формуванню в дітей пізнавальних процесів, оволодінню прийомами і методами навчально-пізнавальної діяльності.

Ігрові методики впливають не лише на процес засвоєння знань - когнітивний компонент екологічної культури, а й на ті сторони розвитку особистості, які, зазвичай не задіяні у навчально-виховному процесі традиційного типу. Насамперед, йдеться про формування природоохоронних мотивів, розвиток системи екологічних цінностей і орієнтацій, поглядів, уявлень і переконань, що у комплексі виступають основою для формування екологічно доцільної поведінки учнів, допомагають їм оптимізувати власний вплив на довкілля.

Дидактичні ігри допомагають учням долати пізнавальні труднощі, усувають страх, почуття дискомфорту, що відбивається на успішності дітей та їхній пізнавальній активності. До того ж можливості ігор дозволяють компенсувати вади екологічного змісту навчального матеріалу у початковій школі. Ефективність застосування екологічних дидактичних ігор у навчанні молодших школярів переконливо доведено в роботах Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, М.Вашуленка, Б.Друзя, Ю.Калинецької, С.Короткова, Н.Кудикіної, М.Микитинської, Р.Осадчук, Н.Підгорної, О.Савченко, Г.Цукерман, Н.Чканікова, Т.Шмакової та інших учених.

У зарубіжній педагогіці цій проблемі присвячено праці К. Гроса, М.Лацаруса, М. Монтессорі, Ф. Фребеля, С. Холла.

У багатьох працях дослідників відображено різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці визначають сутність гри як форму спілкування (М.Гончаров, Т.Ладивір, М.Лісіна, В.Семенов, В.Сушко, Н.Філатова), форму діяльності (Л.Виготський, Д.Ельконін), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С.Рубінштейн, І.Сікорський, А.Смирнов).

Дидактичні ігри відповідають природним потребам молодших школярів, оскільки поєднують у собі елементи навчання, прикладної, репродуктивної та творчої діяльності, що дає змогу розвивати емоційну сферу дитини, її пізнавальні інтереси, інтелектуальні та духовні потреби. Уміле використання ігор підвищує навчальну активність учнів, інтенсивність мислення, пам'яті та уяви. Значна кількість досліджень пов'язана з різними аспектами поліпшення ефективності навчання за допомогою окремих видів ігор або їх комплексів (Л.Артемова, А.Вербицький, П.Підкасистий, О.Янковська). Так, Л.Артемовою виділені різні способи організації відношень, які зумовлюються різною структурою ігор, їх зв'язок з вирішенням ігрового завдання.

Аналіз навчальних занять у початковій школі щодо використання методів навчання засвідчив, що екологічна дидактична гра на сьогодні ще не стала реалією сучасної школи, під час її застосування не реалізуються повною мірою закладені в ній дидактичні й виховні можливості.

Вивчення досвіду масової шкільної практики свідчить про існування суперечностей: між високим соціальним замовленням на екологічно грамотну і виховану особистість і нестачею екологічного змісту навчально-виховного процесу, прагненням високої освітньої результативності та застосуванням обмеженого спектру освітніх технологій, значними потенційними можливостями дидактичних ігор і недостатньою увагою до них вчителів як практиків навчального процесу.

Наявні суперечності і протиріччя також недостатність теоретичного і практичного дослідження цих питань актуалізують обрану тему бакалаврської роботи: «Використання дидактичних ігор у курсі «Я і Україна» як засіб формування екологічних уявлень та понять».

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та практично перевірити ефективність використання екологічних дидактичних ігор як засобу формування екологічних уявлень та понять.

Завдання дослідження:

проаналізувати психолого-педагогічні джерела з проблеми дослідження;

визначити сутність поняття «дидактичні ігри» та уточнити його зміст стосовно молодших школярів;

визначити зміст, форми та методи використання екологічних дидактичних ігор у курсі «Я і Україна»;

визначити критерії, показники та рівні сформованості екологічних уявлень та понять;

розробити та експериментально перевірити зміст, форми та методи використання дидактичних ігор як засобу формування екологічних уявлень та понять у курсі «Я і Україна».

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у початковій школі.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи використання екологічних дидактичних ігор у курсі «Я і Україна».

Використані методи дослідження:

         теоретичні: аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми екологічної ігрової діяльності початкової школи з метою вивчення засад екологічного виховання і ігрової діяльності, визначення понятійно-категоріального апарату; державних і шкільних нормативних документів та педагогічного досвіду з метою виявлення способів впровадження дидактичних ігор у навчально-виховний процес;

         емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування учнів з метою виявлення наявних екологічних уявлень і понять; батьків як суб'єктів родинного виховання, щоб визначити характер впливу сім'ї на екологічне виховання школярів; вчителів з метою визначення ролі вчителя у дидактичних іграх); якісний аналіз результатів експерименту з метою встановлення визначених закономірностей застосування екологічно-дидактичних ігор у навчально-виховному процесі початкової школи.

методи математичної і статистичної обробки одержаних результатів дослідження з метою точного вивчення і підрахунків результатів, візуалізації отриманих результатів.

Теоретичне значення - уточнено сутність поняття «екологічна дидактична гра» як метод навчання, що передбачає, з одного боку, наявність ігрової дії, за допомогою якої формуються певні якості особистості, а з іншого - розв’язує певні виховні і дидактичні завдання: формується ціннісне ставлення до природи, активізується вивчення нового матеріалу, повторення і закріплення вивченого, використання здобутих знань на практиці; забезпечення позитивного характеру взаємодії вчителя й учнів; створення емоційної насиченості навчально-ігрової діяльності; механізму дії структурних компонентів дидактичної гри, які екологічно виховують учнів початкової школи.

Практичне значення полягає у розробці екологічних дидактичних ігор та їх експериментальному впровадженні в навчальний процес початкової школи; дослідний матеріал може бути використаний: у практичній роботі вчителів початкових класів із метою удосконалення навчального процесу.

Структура роботи. Бакалаврська складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 87 друкованих сторінках. Список використаних джерел налічує 61 найменування. Додатки містять 5 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

Щоб визначити психолого-педагогічні основи ігрової діяльності необхідно знати, що ж таке «гра» взагалі. Для цього ми звернулися до психолого-педагогічної літератури.

За педагогічним словником Семена Гончаренка: «Гра - форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світу можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання, репрезентації) якихось ситуацій, змісту, станів» [13].

Зміст гри рольової реалізується дитиною у взятій на себе ролі, згідно з певними правилами поведінки, що регулюють її виконання. Тому будь-яка рольова гра - це школа довільної поведінки й діяльності, властивої поведінці й діяльності дорослих [37].

У психологічному словнику гра (англ. рlау) визначається як один з видів активності людини і тварин. Гра - форма життєдіяльності молодих тварин, що виникає на певному рівні еволюції тваринного світу. Дитяча гра - історично виниклий вид діяльності, що полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і стосунків між ними в особливій умовній формі. Гра (за визначенням А. Н. Леонтьева) є провідною діяльністю дитини-дошкільника, тобто такою діяльністю, завдяки якій відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і усередині якої розвиваються психічні процеси, що готують перехід дитини до нового, вищого рівня його розвитку [39].

Відповідно до теорії «надлишку сил» (Ф. Шиллер і Г. Спенсер), гра виникає у молодих тварин тому, що не вся їх енергія витрачається на боротьбу за існування; утворюється надлишок енергії, котрий і знаходить вихід у всіляких рухах, що не мають прямого відношення до боротьби за існування. Спенсер доповнив цю теорію вказівками на наслідування як джерело гри та на вправу як її функцію.

Предметом спеціального дослідження гра тварин і людини стала вперше в роботах К. Гроса (1899). Гра, за даними Гроса, виникає тільки у тих тварин, вроджені інстинктивні форми поведінки яких виявляються недостатніми для пристосування до мінливих умов існування; для них гра і є такою формою життєдіяльності, в якій відбувається пристосування інстинктів до майбутніх умов боротьби за існування. Грос вважав гру формою самовдосконалення молодих істот, тому його теорія носить назву - «Теорія попередження». Істотну поправку в теорію Гроса вніс К. Бюлер, який вважав, що прагнення до гри, до одноманітних дій підтримується задоволенням від самої діяльності. Таке задоволення він називав функціональним, а гру визначав як діяльність, що супроводжується функціональним задоволенням і заради нього здійснюється [54].

Інші аспекти гри виділив голландський зоопсихолог Ф. Бейтендейк (1933). Він виділив 4 основні особливості гри, пов'язуючи їх з характерними рисами поведінки, властивими дитячому організму: ненаправленість рухів; імпульсивність; афективний зв'язок з навколишнім; боязливість, сором'язливість.

На противагу Гросу Бейтендейк вважав, що в основі гри лежать не окремі інстинкти, а більш загальні потяги, що знаходяться за інстинктами: потяг до звільнення, потяг до злиття з навколишнім і потяг до повторення [54] .

Особливий інтерес становить дослідження Ж. Піаже (теорія переважного впливу гри на розвиток дитячого інтелекту (1945)), що розглядав гру як діяльність, в якій переважають процеси асиміляції дитиною навколишньої дійсності відповідно до властивої дітям егоцентричної позиції [61].

Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях [16; 21] і дидактично-виховних системах [2;14; 20]. Аналіз надбань педагогічної науки двох попередніх століть засвідчує, що чимало досліджень гри здійснювалися на матеріалі ігор дітей молодшого шкільного віку.

Великий внесок у вивчення теорії дитячої гри зробили такі вчені, як Л.С.Виготський [11], Д.Б.Ельконін [21], А.М. Захарова[25] та ін. Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л.С.Виготського. Його інтерес до ігрової діяльності виник в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій. Він намагався зрозуміти: гра - це переважаючий тип діяльності чи провідний? «Можливо, гра - це тільки дзеркало процесів, які здійснюються в інших областях?» [1]. Вчений розглядав дитячу гру як дзеркало, в якому відображається доросле життя, до якого прагне дитина, і за допомогою якого дитина вивчає світ дорослих, а дорослий - світ дитини.

Л.С.Виготський вважав, що «у грі усі внутрішні процеси подані у зовнішньому вигляді» [11]. Дане твердження перегукується із висловом К.Д.Ушинського, який стверджував: «Ми б добре познайомились із душею дорослого, якби, могли заглянути у неї вільно, але в діяльності і словах дорослого нам доводиться тільки вгадувати його думку, і при цьому ми часто помиляємось, тоді як дитина у грі відкрито показує нам своє душевне життя» [47].

Увага Л.С. Виготського також була зосереджена на визначенні мотиву гри. Він вважав, що гра виникає тоді, коли з'являється тенденція до негайної реалізації своїх бажань. Гра і є виконанням цих бажань, які часто не усвідомлюються самою дитиною. Вчені вважають, що основним мотивом гри дитини у дошкільному віці є бажання «робити, як дорослий». Тому мотивом гри у молодшому шкільному віці може бути бажання знати, як дорослий.

Одним з перших вчений звернув увагу на такий важливий компонент гри, як "уявна ситуація", яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого. Головними особливостями даного процесу є те, що під час гри відбувається перенесення значень одного предмета на інший і дії, які відтворюються, характеризуються узагальненістю та скороченістю. Тому, за Л.С.Виготським, гра - це «уявна ситуація, яка створюється дорослим або самою дитиною, в якій реалізуються дитячі бажання, в якій внутрішні процеси дитини проявляються у зовнішньому вигляді, і яка є джерелом розвитку дитини» [11].

На думку С.Л. Рубінштейна, «гра - це осмислена діяльність, тобто сукупність осмислених дій, об'єднаних єдиним мотивом, під час яких виявляється певне ставлення особистості до навколишнього світу». При цьому мотив проявляється у таких процесах: вираження різноманітних переживань, які є важливими для дитини; здійснення дій, цілей, які важливі для індивіда за їх власним внутрішнім змістом.

Отже, можна сказати, що мотивом гри є здійснення необхідних для самої дитини, дій, цілей, через які проявляються важливі для дитини переживання. Іншими словами: дитина в ігровій ситуації відтворює світ дорослих, до якого прагне, який є для неї важливий, і в цій же ситуації вона проявляє свої почуття та переживання.

У грі присутній відхід від дійсності, але є і проникнення в неї. Тому у ній немає втечі від реальності в придуманий світ. Все, чим гра живе, і що вона містить у собі, все це береться з дійсності. Гра виходить за межі однієї ситуації, відволікається від одних сторін дійсності для того, щоб ще глибше виявити інше. Можливо, у цьому випадку гра і справді є «дзеркалом, відображення якого допомагає дитині дослідити довкілля».

Проаналізувала суть та структуру гри Г.О. Люблінська. Вона вважала, що остання характеризується такими особливостями:

. Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Чим більше можливостей для активної дії, тим цікавіша гра.

. Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра здійснюється комплексними діями, а не окремими рухами.

З. Гра, як і всяка інша людська діяльність, має суспільний характер, тому вона змінюється із зміною історичних умов життя людей. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін.

. Гра є формою творчого відображення дитиною дійсності. Граючись, діти не прагнуть до точного і бездумного копіювання дійсності, а вносять у свої ігри багато власних вигадок, фантазії. У творчій грі дітей у найрізноманітніших поєднаннях переплітаються реальність і вигадка, прагнення до точного відтворення дійсності з найнесподіванішими порушеннями цієї реальності.

. Гра - це оперування знаннями; засіб їх уточнення і збагачення, шлях виправлення, а отже, й розвитку пізнавальних, моральних і образотворчих здібностей і сил дитини [38; 236-237].

Класичним дослідником ігрової діяльності є Д.Б. Ельконін. Вчений довів, що саме рольова гра є соціальною за своїм походженням і за своїм змістом. Ним сформовано необхідні умови виникнення рольової гри (як правило, в рольові ігри діти починають грати у 4-5 років), яка з'являється не спонтанно, формується під впливом виховання - «гра в молодшому шкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжособистісних взаємин». Основним мотивом гри є людина - її діяльність і ставлення дорослих один до одного, тому що гра є формою орієнтації в прагненнях і мотивах людської діяльності. Гра є важливою умовою проникнення дитини в сферу соціальних взаємин, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності.

Д.Б. Ельконін вважає, що значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові за своїм змістом мотиви діяльності і пов'язані з ними завдання. Істотним є те, що «у грі виникає нова психологічна форма мотивів. Можна припустити, що саме в грі відбувається перехід від мотивів, які мають форму ефективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, які мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомого».

Крім цього, на думку Д.Б. Ельконіна, «у грі відбувається суттєва перебудова поведінки дитини: вона стає довільною, тобто здійснюється відповідно до прикладу, взірця і контролюється шляхом співставлення з ним, як з еталоном» [21;65].

Розглядаючи дослідження вчених, можна виділити головні ознаки гри, досліджені у вітчизняній психології і педагогіці:

. Гра - явище двостороннє: з боку дитини гра - «дзеркало» дорослого життя, через яке вона може вивчати навколишній світ; з боку дорослого гра - це спосіб оптимального дослідження внутрішнього світу дитини будь-якого віку.

. Основний мотив гри - це прагнення дитини реалізувати свої нові бажання, які майже усі спрямовані на те, щоб робити усе як дорослий.

. Гра виникає не мимовільно, а під впливом соціального оточення, внаслідок чого у грі відображається усе соціальне, усе, що оточує дитину - діяльність дорослих, система їх взаємовідносин.

Гра є особливою діяльністю, що розквітає в дитячі роки і супроводжує людину протягом усього його життя. Не дивно, що гра привертала і привертає до себе увагу дослідників, причому не тільки педагогів і психологів, але й філософів, соціологів, етнографів, мистецтвознавців, біологів [9]. Природно, що представників наукових галузей у грі цікавлять «свої» аспекти, але усі вони сходяться на думці, що гра є невід'ємною частиною людської культури.

У сучасній теорії ігрової діяльності питання про природу гри є одним з головних. Й донині висловлюються погляди на гру як діяльність, обумовлену біологічними причинами (інстинкти, потяги). Для неї, отже, властивий соціальний характер. Неспроможність таких поглядів спростовують самі дитячі ігри, що відрізняються за своїм змістом не тільки в залежності від історичної епохи, але й у дітей, що живуть в один час, але в різних культурних, економічних, географічних умовах.

На думку вітчизняних учених, гра має соціальну основу. Дитячі ігри і минулого, і теперішнього життя переконливо свідчать, що вони пов'язані зі світом дорослих. Одним з перших, хто довів це на основі науково-психологічних даних, був К.Д.Ушинський. У праці «Людина як предмет виховання» він визначив гру як посильний для дитини спосіб увійти у всю складність світу дорослих. Дитячі ігри відбивають навколишнє соціальне середовище, що дає «...матеріал, набагато різноманітніший і більш дієвий від того, котрий пропонується іграшковою крамницею» [47; 249].

Образне відображення реального життя в іграх дітей залежить від їх вражень, що складаються із системи цінностей. К.Д. Ушинський писав: «В однієї дівчинки лялька куховарить, шиє, миє і гладить; в іншої величається на дивані, приймає гостей, поспішає в театр; у третьої б'є людей, заводить скарбничку, рахує гроші...» [47; 315].

Але довкілля дитини надзвичайно різноманітне, а в грі знаходять відображення лише окремі його сторони, а саме: сфера людської діяльності, праці, відносин між людьми. Як показують дослідження О.М Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, Р.І.Жуковської, розвиток гри у дитячому віці відбувається в напрямку від гри предметної, що відтворює дії дорослих, до гри рольової, що відтворює відносини між людьми, і далі до гри дидактичної, спрямованої на конкретний навчальний результат.

Гра соціальна і за способами її здійснення. Ігрова діяльність, як довели О.В.Запорожець, В.В.Давидов, Н.Я.Михайленко, не винаходиться дитиною, а задається їй дорослим, який навчає її гратися, знайомить із суспільно сформованими способами ігрових дій (як використовувати іграшку, предмети-замінники, інші засоби втілення образу; виконувати умовні дії, будувати сюжет, підкорятися правилам). Засвоюючи в спілкуванні з дорослими техніку різних ігор, дитина узагальнює ігрові способи і переносить їх на інші ситуації. Так гра стає формою власної творчості дитини, а це обумовлює її розвиваючий ефект.

У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра. Провідне положення гри визначається не кількістю часу, що присвячується ігровій діяльності, а тим, як вона задовольняє його основні потреби. У надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку. Розглянемо ці положення більш детально.

Всередині гри зароджуються і диференціюються (виділяються) інші види діяльності (праця, навчання). В міру розвитку гри дитина опановує компоненти, властиві будь-якій діяльності: вчиться ставити мету, планувати, домагатися результату. Потім вона переносить ці уміння в інші види діяльності, насамперед у трудову.

У свій час А.С. Макаренко висловив думку про те, що гарна гра схожа на гарну роботу: їх споріднюють відповідальність за досягнення мети, зусилля думки, радість творчості, культура діяльності. Крім того, за словами педагога, гра готує дітей до тих нервово-психічних витрат, яких вимагає праця. Це значить, що в грі виробляється довільність поведінки. У силу необхідності виконувати правила діти стають більш організованими, вчаться оцінювати себе і свої можливості, здобувають вправність, спритність і багато чого іншого, що полегшує формування навичок трудової діяльності [2; 24].

У педагогічній теорії гри особлива увага приділяється вивченню гри як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Базовим при цьому є положення про те, що «гра є середовищем, у якому формується особистість, збагачується її внутрішній зміст» [28]. Основне значення гри, пов'язаної з діяльністю уяви, полягає в тому, що «в дитини розвиваються потреби в перетворенні навколишньої дійсності, здатність до творення нового. Вона поєднує в сюжеті гри реальні і вигадані явища, наділяє новими властивостями і функціями знайомі предмети (крісло - космічна ракета, плюшевий ведмедик - відважний мандрівник)» [23; 72]. Вибравши певну роль, дитина не просто приміряє до себе професію й особливості чужої особистості: вона входить у неї, уживається, проникає в її почуття і настрої, збагачуючи і поглиблюючи тим самим власну особистість.

У психологічних і педагогічних дослідженнях переконливо доведено, що під час гри відбувається різнобічний розвиток дитини [37]. Таким чином, з одного боку, гра є самостійним видом діяльності дитини, з іншого боку, необхідний вплив дорослих, для того, щоб гра стала її першою «школою», засобом виховання і навчання. Зробити гру засобом виховання та розвитку, означає вплинути на її зміст, навчити дітей способам повноцінного спілкування.

Ідею про необхідність «просочити все життя дитини грою» висловлював К.Д.Ушинський [47]. Наукове обґрунтування гри, як форми організації життя і діяльності дітей міститься в працях сучасної дослідниці І.О. Школьної [49]. На її думку, вихователь повинен знаходитися в центрі дитячого життя, розуміти, що відбувається, вникати в інтереси дітей, які граються, уміло їх спрямовувати. Для того, щоб гра виконувала у педагогічному процесі організуючу функцію, вихователю потрібно добре уявляти собі, які завдання виховання і навчання можна з найбільшим ефектом у ній вирішувати. Доцільно ставити цілі, що відносяться до всієї групи (учити дітей об'єднуватися в знайомій їм рухливій грі), і цілі, що стосуються окремих дітей.

Однак, спрямовуючи гру у русло вирішення освітньо-виховних завдань, завжди варто пам'ятати, що вона є своєрідною самостійною діяльністю дитини. У грі «дитина має можливість виявляти самостійність у більшій мірі, чим у будь-якій іншій діяльності: вона сама вибирає сюжети гри, іграшки і предмети, партнерів. Саме в грі найбільш повно активізується громадське життя дітей» [24; 6]. Гра дозволяє дітям вже у перші роки життя самостійно використовувати ті чи інші форми спілкування.

Однак результати досліджень психологів та педагогів переконливо свідчать, що «без допомоги дорослих шлях формування суспільної поведінки може бути довгим і хворобливим, особливо для дітей із проблемами розвитку (діти соромливі, агресивні, мало активні, з порушеннями мови тощо)» [18; 11]. Впливаючи на поведінку дітей, їх взаємини один з одним, педагог повинен враховувати їх індивідуальні особливості, тенденції розвитку. Але у всіх дітей без винятку необхідно заохочувати бажання бути самостійними, формувати уміння, що реально забезпечать самостійність.

Освітньо-виховні можливості гри зростають, якщо вона органічно поєднана з яким-небудь іншим видом діяльності. Найбільш доцільно пов'язувати гру з працею, образотворчою і конструктивною діяльністю. Таким чином, педагог, організовуючи життя і діяльність дітей у формі гри, послідовно розвиває активність, формує навички самоорганізації в грі.

На початку XX ст. теорія ігрової діяльності значно збагатилася ідеями С.Русової щодо організації ігор різних видів: гри як засобу національного виховання, відродження народних традицій, індивідуалізації педагогічних впливів, діагностування соціальних уявлень дітей, їхнього морально-етичного розвитку, з'ясування запасу знань і вмінь при вступі дитини до школи. С. Русова у ставленні до гри, як дидактичного методу вбачала прогресивні зміни в освіті: «За методами нової школи кожна наука в початковій школі повинна наближатися до гри, але не тому, що до неї (науки) треба ставитися недбало, а тому, що вона таким чином зможе захопити дітей, як захоплює їх гра...» [25; 72].

Я. Чепіга ставився до гри як до національно-культурного явища і наголошував на необхідності її використання у виховній роботі школи в часи національного відродження, оскільки вона є прототипом активної колективної діяльності, в процесі якої формується особистість дитини. А.С.Макаренко також оцінював гру як один із засобів всебічного виховання дітей. Гру він вважав підготовкою до життя, перехідним ступенем до трудової діяльності.

А.С. Макаренко висловлювався за широке використання гри у вихованні школярів. На його думку, дитячий колектив без гри не буде повноцінним. Видатний педагог відводив значне місце колективним іграм у життєдіяльності дітей.

Цікаві думки про дидактичні ігри та їх значення у навчанні підростаючого покоління висловив вчений В. Сорока-Росинський. Він зазначав, що, по-перше, ігри значно підвищують дитячу працездатність: в ігрових умовах дитина може зробити значно більшу кількість вправ, не стомлюючись, ніж тоді, коли виконує завдання як дорослий. По-друге, ігри виявляють і вдосконалюють властиву дітям спостережливість. Це свідчить про те, що кожна з ролей - це відтворення справжньої, живої людини, зі своєю мовою, зі своєю манерою діяти, зі своїм характером. Ці особливості дитина наслідує, спостерігаючи за реальними людьми.

Широкий спектр питань педагогічного значення гри й необхідності організації ігрової діяльності молодших школярів висвітлює теорія і методика навчально-виховного процесу, побудованого на гуманістичних засадах. В.О.Сухомлинський підкреслював виховну доцільність організації позакласної ігрової діяльності в різновіковому дитячому колективі [46].

Ігрова діяльність як педагогічна проблема чітко окреслена в науковому доробку В.В. Зеньковського. Учений підкреслював, що в процесі ігрової діяльності створюються особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми нових знань і вмінь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатність виконувати дії в розумовому плані, символічно замінювати реальні об'єкти й оперувати подібною заміною з пізнавальною метою [18]. Гра сприяє розвитку здібностей, що давали б дитині можливість надалі самостійно здобувати різноманітні знання і використовувати їх відповідно до вимог життя.

На розвиток теорії ігрової діяльності учнів молодшого шкільного віку значною мірою вплинула концепція Т. Усової [52]. Вона привернула увагу до гри як до особливої форми функціонування відносно автономного від дорослих дитячого суспільства і стала поштовхом для дослідження виховного значення дитячого міжособистісного спілкування й педагогічних умов формування позитивних стосунків між дітьми у грі (Л.Артемова, К.Вольцис, Р.Іванкова, Т.Репіна, А.Рояк, І.Теплицька та ін.).

Необхідність використання гри в організації навчальної роботи з молодшими школярами розглядали й інші науковці, зокрема О.Савченко, Н.Бібік, О.Проскура, Я.Коломинський, А.Бондаренко, Є.Грединарова, В.Гелло, Н.Кудикіна та ін. Результати досліджень ігрової діяльності учнів початкової школи й емпіричні надбання шкільної практики стали основою для розробки теоретичних і методичних засад організації ігрової діяльності учнів молодшого шкільного віку в навчальному процесі.

.2 Сутність дидактичної гри як засобу формування екологічних уявлень та понять

В останні роки проблема класифікації дитячих ігор знову стала привертати увагу вчених. В основі новоствореної класифікації лежить поняття про те, з чиєї ініціативи виникають ігри (дитини чи дорослого). Виділяють три класи ігор:

ігри, що виникають з ініціативи дитини (дітей), самостійні ігри (гра-експериментування); самостійні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані);

ігри, що виникають з ініціативи дорослого, котрий впроваджує їх з освітньою, виховною, розвивальною цілями: ігри навчальні (дидактичні,
сюжетно-дидактичні, рухливі); дозвіллєві ігри (ігри-забави, ігри-розваги,
інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановочні);

ігри, що йдуть від історично сформованих традицій етносу
(народні), що можуть виникати з ініціативи як дорослого, так і дітей, старших за віком: традиційні чи народні (історично вони лежать в основі багатьох ігор, що відносяться до навчальних і дозвіллєвих) [38; 17].

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини.

Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. Її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобто зароджується інтерес до розумової праці [44].

Дитячі ігри - явище неоднорідне. У педагогіці робилися спроби вивчити й описати кожний з видів гри з урахуванням його функцій у розвитку дітей, дати класифікацію ігор. Це необхідно для поглибленого вивчення природи гри, особливостей кожного її виду, а також для того, щоб визначити, яким чином можна впливати на дитячі ігри, підсилюючи їх розвиваючий вплив, грамотно використовуючи у навчальному процесі.

У силу різноманіття дитячих ігор виявляється складним визначити вихідні підстави для їх класифікації. У кожній теорії гри пропонуються ті критерії, що відповідають даній концепції. Так, Ф.Фребель, будучи першим серед педагогів, хто висунув положення про гру як особливий засіб виховання, в основу своєї класифікації поклав принцип диференційованого впливу ігор на розвиток розуму (розумові ігри), зовнішніх органів чуття (сенсорні ігри), рухів (моторні ігри) [24; 5].

Характеристика видів ігор за їх педагогічним значенням є й у німецького психолога К. Гроса: ігри рухливі, розумові, сенсорні, на розвиток волі віднесені

К. Гросом до «ігор звичайних функцій». Другу групу ігор, за його класифікацією, складають «ігри спеціальних функцій». Це ігри-вправи, спрямовані на удосконалення інстинктів (сімейні ігри, ігри в полювання, залицяння й ін.) [58; 12].

П.Ф. Лесгафт розділив дитячі ігри на дві групи: імітаційні (наслідувальні) і рухливі (ігри з правилами) [31; 29].

В іграх з фіксованими правилами (рухливі, дидактичні) діти виявляють творчість, придумуючи нові варіанти, використовуючи новий ігровий матеріал, з'єднуючи кілька ігор в одну і т.п. Таких ускладнень може бути багато, усе залежить від фантазії граючих. Але незмінною залишається спрямованість дитини на вирішення ігрової задачі в рамках прийнятих правил.

Проведений аналіз психологічної та педагогічної літератури показав, що у традиційній педагогіці режисерські ігри не виділялися в особливий вид ігрової діяльності, а розглядалися в руслі сюжетно-рольових ігор. В останні роки складається тенденція відокремлення режисерських ігор у зв'язку з тим, що з'явилися дослідження, що характеризують їх як самостійний різновид сюжетно-рольових ігор [23; 73]. Основна відмінність режисерських ігор полягає в тому, що це переважно індивідуальні ігри, у них дитина керує уявною ситуацією в цілому, діє одночасно за всіх учасників.

Молодший шкільний вік - період розвитку гри-фантазування. Вчені відзначають цінність гри як особливої творчої діяльності, у ході якої дитина творить новий сюжет в ідеальному плані (у вигляді уявлень). Основа гри-фантазування - співтворчість педагога і дітей у придумуванні ігрових подій, послідовно пов'язаних між собою. Спрямувати фантазію дитини в нове русло можна за допомогою моделювання ігрових ситуацій, використання символічного зображення персонажів.

Ігри з правилами - особлива група ігор, спеціально створених народною чи науковою педагогікою для вирішення певних навчальних, виховних та розвивальних завдань. Є ігри з готовим змістом, з фіксованими правилами, які, в свою чергу, є неодмінним компонентом гри. Навчальна мета реалізується через ігрові дії дитини при виконанні якого-небудь завдання (знайти, сказати навпаки, упіймати м'яч і т.п.) [10; 138].

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі й народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф.Фребель і М.Монтессорі, а для початкового навчання - О. Декролі.

В залежності від характеру навчального завдання, ігри з правилами поділяються на дві великі групи - дидактичні і рухливі ігри, які, у свою чергу, класифікуються з урахуванням різних основ.

Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Так, дидактичні ігри підрозділяються за змістом (математичні, природознавчі, мовні й ін.), за дидактичним матеріалом (ігри з предметами й іграшками, настільно-друковані, словесні) [48].

Рухливі ігри класифікуються за ступенем рухливості (ігри малої, середньої та великої рухливості), за переважними рухами (ігри зі стрибками, з перебіжками й ін.), за предметами, що використовуються в грі (ігри з м'ячем, зі стрічками, з обручами й ін.).

Серед дидактичних і рухливих ігор бувають сюжетні ігри, у яких гравці виконують ролі («Кішки-мишки», «Магазин сувенірів»), і безсюжетні («Паличка-виручалочка», «Що змінилося?» і ін.) [48].

В іграх з правилами дитина залучається до ігрового процесу через бажання виконувати ігрові дії, домагатися результату, вигравати. Але цей ігровий процес опосередкований певним завданням (не просто перекласти картинки, а розмістити їх попарно, підібрати за певною ознакою; не просто бігати, а тікати від лисиці). А це робить поведінку дитини довільною, підлеглою ігровим умовам у виді правил. Опанувати правила гри - означає опанувати свою поведінку. Саме той факт, що в іграх з правилами дитина вчиться керувати своєю поведінкою, визначає їх соціальне значення.

На сьогодні класифікація ігор у вітчизняній психології ґрунтується на розробленій Д.Б.Ельконіним концепції, яка дозволяє зрозуміти особливості походження та розвитку гри, її види та структуру. Ці дослідження, на думку прихильників концепції гри Д.Б.Ельконіна, доводять, що гра має соціальний, а не біологічний, інстинктивний характер. Рівень її розвитку залежить від рівня розвитку суспільства. У відповідності до даної концепції визначають наступну класифікацію ігор, пов'язану з онтогенетичним розвитком дитини:

. Режисерська гра.

. Образно-рольова гра.

З. Сюжетно-рольова.

. Гра з правилами.

. Режисерська гра на якісно новому рівні [21; 121-122].

Виділяють головні особливості сюжетно-рольової гри:

. У сюжетно-рольовій грі діти беруть на себе ролі, функції дорослих і в узагальнених формах (в спеціально створених ситуаціях) відтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Тому головний зміст даного виду ігор - відтворення стосунків між людьми і виконання правил, які випливають із ролі.

. В рамках даної провідної діяльності виникає новий вид занять - дитина починає вчитися в грі. Тільки пройшовши школу рольової гри, молодший школяр може перейти до планомірного навчання.

. Сюжетно-рольова гра формує і перебудовує окремі психічні процеси. Тільки в грі виникає здатність до активної уяви, до формування навичок довільного запам'ятовування.

Виходячи з даних особливостей Д.Б. Ельконін визначає 4 рівні розвитку сюжетно-рольової гри:

рівень: Основний зміст гри полягає у діях з певними предметами, які спрямовані на співучасника гри.

рівень: Продовжується процес маніпулювання різними предметами, але
вже помітний розподіл функцій між дітьми.

III рівень: Виконуються, випливаючи із ролей, дії, серед яких виділяються спеціальні дії, які ставлення до інших учасників.

IV     рівень: Основний зміст полягає у виконанні дій, пов'язаних зі
ставленням до інших людей [21].

Отже, сюжетно-рольова гра створює передумови для розвитку нових якостей особистості: в грі дитина засвоює суспільні функції, норми поведінки людей, що і визначає в цілому становлення її особистості.

Поступово виникає новий вид ігор - ігри з правилами. Їх змістом є не роль і не ігрова ситуація, а правило і задача. Розвиток даного виду гри полягає у виділенні і усвідомленні ігрового завдання. Отже, відмінною рисою даних ігор є завдання. Мотив полягає у самому процесі гри і опосередкований певним завданням.

Ігри з правилами поділяються на: а) імітаційно-процесуальні ігри;

б) драматизовані ігри на певному сюжеті; в) сюжетні ігри з нескладними правилами; г) ігри з правилами без сюжету; д) спортивні ігри [16; 40-41].

Залежно від того, яка група правил має в дидактичній грі визначальне значення, можна віднести гру до певного типу. Так, в іграх, де провідну роль відіграють операційні правила, джерелом невизначеності є різноманітність можливих комбінацій і партій. Це так звані комбінаторні ігри. Матеріальними ігровими засобами в таких іграх можуть бути розкреслені поля, жетони, букви алфавіту. Прикладом такої гри може бути зоологічне лото.

Основні завдання комбінаторних ігор - створення емпіричної бази, необхідної для підведення школярів під систему певних понять. Але впровадження їх у навчально-виховний процес ускладнено обмеженою кількістю учасників однієї партії. Розгортання ж на занятті одночасно декількох ігрових партій та залучення до гри усіх дітей знижує оперативність керівництва й контролю за ходом гри з боку вихователя. Тому традиційно проведення таких ігор пов'язують з позакласними заняттями [26; 154].

До другого типу дидактичних ігор належать ймовірнісні ігри. Основними тут є процесуальні правила, зміст яких і обумовлює характер ігрового процесу. Прикладом таких ігор є різноманітні вікторини, мета яких закріпити певні знання, розвинути логічне мислення.

Третім типом для ігор виступають стратегічні ігри, в основі яких лежить організаційно-управлінські правила. Їх основна функція викликати ігровий конфлікт, зіткнути інтереси учасників. Даний вид відтворює ту чи іншу сторону соціальної діяльності й передбачає рольову поведінку учасників. Тому деколи їх ще називають рольовими іграми. Вони збуджують уяву дітей, відкривають можливості для імпровізації. Різновидом такої гри може вікторина на тему "Рідна природа", що дозволяє узагальнити і систематизувати раніше засвоєні знання, забезпечує посилення зв'язку знань дітей із життям.

Різновидами рольової гри можуть бути:

а) ситуаційно-рольові ігри, де поряд із організаційно-управлінськими правилами відіграють певну роль і процесуальні правила. В основі їх - певні ситуації, які спроектовані заздалегідь і складають основу ігрової моделі;

б) гра-драматизація, яка єднається з рольовою грою через наявність у них певного сюжету і системи ролей. Але орієнтиром для дій у даному підтипі є заздалегідь написаний автором сценарій. Якщо в рольовій грі мета полягає у розв'язанні певної проблеми, то в грі-драматизації головним є ігрові спілкування з метою естетичного впливу на глядачів. Під час самої гри для дитини істотним є не тільки те, що вона зображує певний персонаж, а те як вона це робить. Звідси видно, що мотив учасників полягає не у самому процесі розв'язання навчальних завдань, а у впливі на інших людей [25; 23].

Висновки до першого розділу

Гра є самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку, принципом і способом їх життєдіяльності, методом пізнання дитини, методом організації її життя і навчальної діяльності. Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах.

Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра має суспільний характер і змінюється із зміною історичних умов життя людей. У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра.

Провідне положення гри визначається не кількістю часу, що присвячується ігровій діяльності, а тим, як вона задовольняє його основні потреби. У надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, однак гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку.

У педагогічній теорії гри особлива увага приділяється вивченню гри як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Освітньо-виховні можливості гри зростають, якщо вона органічно поєднана з яким-небудь іншим видом діяльності. Найбільш доцільно пов'язувати гру з працею, образотворчою і конструктивною діяльністю.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Ігрова діяльність виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей.

В основі класифікації дитячих ігор лежить поняття про те, з чиєї ініціативи виникають ігри (дитини чи дорослого). Відповідно виділяють три класи ігор - самостійні ігри (гра-експериментування); самостійні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані); ігри, що виникають з ініціативи дорослого, котрий впроваджує їх з освітньою, виховною, розвивальною цілями (ігри навчальні; дозвіллєві гри: ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановочні).

Дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну мету, правила та ігрові дії. Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових завдань, які є органічним синтезом ігрових і навчальних вимог. Ігрове завдання створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. Розв'язання навчального завдання сприяє засвоєнню дітьми чергової порції знань і наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом. Також дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання. Оптимальними способами використання ігрової діяльності в системі уроків є випадки, коли весь урок будується як сюжетно-рольова гра; гра використовується під час уроку як його структурний елемент; під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації.

РОЗДІЛ 2.  ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ «Я І УКРАЇНА»

.1 Характеристика дидактичних ігор як засобу формування екологічних уявлень та понять

Результатом загострення протиріч у системі «людина - суспільство -природа» є екологічна криза. І якщо кілька років тому вважалося, що її причини криються у площині досягнень технічного прогресу, то зараз їх шукають у культурно-освітніх негараздах. Виявилося, що проблеми екологічної кризи тісно пов'язані з кризою свідомості та проблемою руйнування культури. Тому й вирішуватися ці проблеми можуть лише комплексно.

Причини екологічної катастрофи та загроза руйнування культури не можуть бути усунені лише правовими нормативами чи міжнародними угодами. Вирішення цих проблем - у перебудові свідомості і світогляду якомога біль­шої кількості людей. Цей процес необхідно здійснити упродовж дуже обмеженого часу, поки ще можливо відновити природну рівновагу. Вирішальну роль у цьому відіграє освіта.

Гуманізація освіти передбачає істотні зміни змісту і форм навчально-виховної діяльності. Залежно від сучасного соціального замовлення коригуються мета, засоби і методи педагогіки. Завдання формування культури життєдіяльності особистості, ініціювання проявів індивідуального досвіду дитини, допомога у її самовизначенні та самореалізації серед інших, не менш важливих завдань особистісно-орієнтованого навчання і виховання, потребує перегляду принципів побудови системи освіти, вдосконалення її методик. Останні мають бути різноманітними та мобільними, і впливати, насамперед, на формування морально-етичних якостей особистості. Тож конструювання сучасних виховних методик базується на залученні учнів до соціально значущої діяльності. Надзвичайно сприятливі умови для цього надають ігри [44].

Ігри найчастіше застосовуються в початковій школі, оскільки такий вид діяльності у цьому віці відіграє провідну роль, а вид роботи полегшує сприймання і освоєння навчального матеріалу молодшими школярами.

Запровадження у навчально-виховний процес екологічних дидактичних ігор здійснює значний розвивальний вплив на учнів. Так, самостійна робота та обмін ігровою інформацією не тільки дають змогу задовольнити власні інтереси, але й сприяють розширенню кругозору, підвищенню ерудиції учнів, їх самовираженню. Участь у грі, де від кожного гравця вимагається зробити певний особистий внесок у її «інформаційний простір», сприяє розвитку самоповаги її учасників. Учні усвідомлюють власну значимість, бачать, що інші прислухаються до їхньої думки, зацікавлені у ній, співпереживають. В цьому випадку навіть сором'язливі школярі поступово переборюють себе і починають активніше працювати, відчуваючи радість успіху.

Екологічні дидактичні ігри та завдання (інтерактивні методики, що найвдаліше поєднують у собі діяльність, гру та навчання) спрямовані насамперед на зміну ставлення молодшого школяра до природи, коригування його екологічної позиції та стилю діяльності у довкіллі.

Екологічні дидактичні ігри досить різноманітні. Для того, щоб краще оцінити особливості їх організації та навчально-виховні можливості, О.Л. Пруцакова пропонує їх класифікувати за такими ознаками:

навчально-виховна мета,

навчальний зміст,

ігрова форма,

наявність додаткових засобів,

час проведення,

місце проведення. [43; 2-3]

Навчально-виховна мета гри окреслює ті компоненти екологічної культури, розвиток яких переважно забезпечується впливом гри. Комплекс екологічних дидактичних ігор спрямовується на формування всіх компонентів екологічної культури учнів - когнітивного, мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного. Переважна більшість запропонованих у педагогічній літературі дидактичних ігор (у тому числі й екологічних) спрямована на підвищення якості знань, у той час як інші грані особистості залишаються майже незадіяними. Оскільки саме їх розвиток відіграє вирішальну роль в оцінці вихованості людини, її життєвої позиції, слід ігрову діяльність молодших школярів спрямовувати на переважне формування гуманістичних мотивів природоохоронних учинків, поведінки, практичної діяльності.

За навчальним змістом ігри поділяються на екосистемні, що допомагають вивчати окремі природні об'єкти, ландшафти і їх закономірності, та практично-побутові, спрямовані на коригування повсякденної поведінки учнів щодо природи.

Екосистемні ігри базуються на навчальному матеріалі, запропонованому шкільною програмою, вони спрямовані на розширення та поглиблення знань, встановлення і теоретичне вивчення взаємозв'язків у природі. В цих іграх не тільки розширюються базові знання, а й створюються сприятливі умови для виховання мотиваційно-ціннісного компоненту екологічної культури.

А матеріал для практично-побутових ігор не передбачений навчальними програмами. Проте саме побутові ігри забезпечують значний виховний вплив на учнів. Вони допомагають формувати мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти екологічної культури. Більшість цих ігор проводиться у позаурочний час, хоча міні-ігри можна застосовувати і на уроках. Під час побутових ігор використовуються предмети, що оточують людей у повсякденні.

За формою ігри, про які йдеться, належать до трьох типів: аналогії, метаморфози та діяльнісні ігри.

Ігри-аналогії.

Форми ігор-аналогій знайомі гравцям з позашкільного життя. Так звані інтелектуальні ігри учні могли спостерігати в різний час завдяки телебаченню. Ці ігрові форми досить популярні у школах, їх правила не потребують по­яснення, а навчальний зміст легко варіюється залежно від теми, що вивчається. Проте їх підготовка - складання запитань, виготовлення атрибутів - рулетки, фішки, система вимикачів тощо - займає багато часу. Емоційне навантаження та релаксація виникає, радше, завдяки вдалій ігровій формі. Позитивні аспекти цього типу ігор - це розвиток інтелектуальних здібностей, уміння спіл­куватися, швидко адаптуватися до умов роботи у колективі тощо.

Правила інших ігор-аналогій, названих розгортками, знайомі учням ще з дошкільного чи молодшого шкільного віку. Для їх проведення потрібні ігрове поле з «кроками», кубик та фішки відповідно до кількості гравців. Вони не вимагають бурхливих проявів емоцій, фантазії, азарту, для успішної участі гравець повинен володіти певним обсягом знань та інтелектуальних умінь. Саме з розгорток найкраще починати впровадження екологічних дидактичних ігор у навчально-виховний процес. Однак використання цієї ігрової форми має певні обмеження. Скажімо, таку гру в одній групі можна провести лише один раз, інакше учасники завчають правильні відповіді та не думають над ними. Тобто відбувається процес тренування пам'яті, а не інтелекту.

Азартні ігри за формами нагадують ті, що застосовуються під час сімейного відпочинку дорослими та дітьми: нерідко саме такі ігри та доміно посідають значне місце у сімейному «ігровому вихованні». їх краще проводити на природі оскільки в цьому разі оточення допомагає знайти зв'язки між окремими представниками флори та фауни. Але вони швидко набридають дітям через одноманітність дій.

Ігри-метаморфози.

На відміну від ігор-аналогій, застосування яких переважно спрямоване на формування базового рівня знань, інтелектуальних умінь та навичок, ігри-метаморфози допомагають сформувати мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти екологічної культури. Граючи, учасники подумки «перевтілюються» в інші природні чи штучні об'єкти, намагаються стати на їх місце, говорити і діяти від їхнього імені. Застосування ігор-метаморфоз у екологічному вихованні викликає позитивні емоції, сприяє розвитку екоцентричного мислення, формуванню відповідних складників світогляду, правил і норм спілкування та поведінки в системах «людина - людина» та «людина - природа».

Як різновид ігор-метаморфоз розглядаємо і рольові ігри-експромти. Проте, оскільки «прес-конференції», «дні птахів», «круглі столи» та інші ігрові форми готуються заздалегідь, і пов'язані з вивченням учнями текстів та ролей, ми не можемо назвати їх іграми в повному розумінні. Це радше «спектаклі», що, звичайно, теж можуть застосовуватись у екологічній педагогіці. Не при­меншуючи їхньої ролі у навчально-виховному процесі, назвемо їх очевидні вади, що значно зменшують можливості їх використання саме з виховною метою.

Звичайні рольові спектаклі в основному готують заздалегідь; підготовка передбачає розподіл ролей (під час якого часто-густо виникають конфлікти між учасниками), розробку сценарію чи послідовності виступів, створення костюмів та іншого реквізиту тощо. Отже, витрачається багато часу, і трапляється, що гравці «перегорають» і не отримують емоційного задоволення від процесу гри, оскільки і сценарій, і ролі, а часто і репліки пишуться одним-двома учнями чи вчителем. У такому разі спектакль втрачає не тільки притаманні грі обов'язкові елементи імпровізації, несподіванки, а й один із засобів впливу на учня - «емоційний вибух», що супроводжується переживан­нями. Тобто виховний вплив на учнів значно знижується. Більшості цих вад можна позбутися, застосовуючи рольову гру-експромт. На відміну від звичних рольових ігор, вона готується і проводиться протягом уроку. Несподіване завдання активізує творчі здібності учнів, гравці отримують потужний емоційний поштовх, який блискавично актуалізує і набуті знання, і фантазію, і почуття гумору (якщо потрібно за змістом гри). Актуалізовані інтелект та емоції спрямовуються на вирішення оригінального завдання.

Із процесу підготовки такої гри вилучаються емоції суперництва між учнями. Проте вони деякою мірою залишаються як елемент міжгрупового спілкування.

Робота у таких ігрових групах дозволяє учням розгортати спілкування у нових площинах, розмовляти про теми, не характерні для звичайних розмов. У такому разі учні психологічно «розкриваються», виявляючи свої приховані таланти. Проведення «експромтів» сприяє вихованню навичок роботи у випадковому колективі, покращує взаємодію між учнями, що виливається одразу в написання діалогів, а не реплік з їх подальшим узгодженням чи монологами у звичних рольових іграх. Учні неодноразово перебудовують власні ролі стосовно реплік інших гравців (таким чином виховується вміння слухати партнера та співпрацювати з ним), доповнюють їх (розвивається здатність до імпровізації, підвищується швидкість мислення), гравці глибоко «входять у роль», починають говорити від імені іншого, співпереживають йому.

Завдяки цим специфічним особливостям рольові ігри-експромти можуть широко застосовуватися в екологічному вихованні, особливо для формування мотиваційно-ціннісного компоненту екологічної культури, розвитку екоцентричних рис свідомості та поведінки.

Діяльнісні ігри.

Оскільки навчального часу на вивчення побутової тематики шкільними програмами не передбачено, проведення діяльнісних ігор, що протягом короткого часу компенсують відсутність цих відомостей, є нагальною необхідністю. До того ж, ігри з таким побутовим спрямуванням зовсім не застосовуються у масовій шкільній практиці. Діяльнісні ігри результативні для формування поведінково-діяльнісного компоненту екологічної культури. Їх підготовка займає небагато часу, а додаткові засоби і предмети (якщо вони потрібні) оточують кожного. Ці ігри максимально наближені до життя, використовують реальні предмети чи описують помітні закономірності. В них, на відміну від метаморфоз, фантазія досить обмежена, проте її вузьке «практично-побутове» спрямування ефективне для вирішення повсякденних проблем, пов'язаних з особистою причетністю до збереження навколишнього середовища.

Зміст діяльнісних ігор часто балансує на межі «збереження довкілля - збереження здоров'я людини». Адже іноді створюються ситуації, коли те, що добре для людини, шкідливе для природи і навпаки. У всіх іграх цього типу враховано принципи та вимоги сталого розвитку суспільства, що сприяють розумному обмеженню власних потреб учнів у повсякденному житті, формуванню активної екологічної позиції щодо збереження природи.

За наявністю додаткових засобів ігри можуть бути карткові, під час яких використовуються невеликі картки з відповідними написами чи малюнками, та площинні, що вимагають згуртування ігрових груп чи роботи окремих учнів навколо аркушів паперу із завданням чи ігровим полем. Іноді під час проведення дидактичних ігор необхідні предмети, що полегшують визначення переможця, і, відповідно, їх отримання служить стимулом для гравців. Це - фішкові, наприклад, ігри . А такі, для яких потрібні речі, що ілюструють хід чи зміст гри - предметними. Але частіше проведення екологічних дидактичних ігор не вимагає жодних додаткових засобів.

За часом проведення екологічні дидактичні ігри можна поділити на міні-ігри (займають лише частину уроку), короткі (можна підготувати та провести протягом одного уроку) та довготривалі, елементи яких «переходять» у часі з уроку в урок.

Короткі та міні-ігри викликають найбільший інтерес учнів, активізують їх здібності, збуджують емоції, не набридають гравцям та не викликають руйнівного для гри почуття «обов'язковості».

За місцем проведення екологічні дидактичні ігри поділяються на урочні, позаурочні та позашкільні. Відповідно, вони проводяться як під час уроків у приміщенні, так і поза ним - на екскурсіях. Деякі види ігор можуть використовуватися також як сімейні.

Враховуючи результати опитування викладачів Києва та Київської області, найперспективнішими для виховання учнів та формування у них основ екологічної культури виявилися саме урочні ігри.

Часто буває так, що екологічний зміст навчального предмета є недостатнім для гри, не відповідає вимогам сучасності або запитам виховного процесу. Тому створення гри передбачає спеціальний етап конструювання її змісту. При цьому, крім загальнопедагогічних (природовідповідності, гуманістичності, науковості), слід дотримуватись і специфічних для екологічного виховання принципів. їх урахування сприятиме формуванню стійких пізнавальних інтересів, переорієнтації елементів свідомості та світогляду з антропоцентричних на екоцентричні, становленню екологічної відповідальності як риси особистості.

Принцип багаторівневості. Він передбачає врахування у змісті гри матеріалів глобального, регіонального та місцевого масштабів та їх поєднання; вплив на емоційну, інтелектуальну й вольову сфери особистості та їх гармонійний розвиток; поступове ускладнення завдань і зміну їх характеру.

Принцип цінностей. У екологічних дидактичних іграх орієнтує зміст ігор на прийняття загальнолюдських та вироблення особистісних цінностей, формування ставлення до природи в цілому та її окремих об'єктів як до універсальної цінності; на емоційний та моральний розвиток особистостей учасників, розкриття їх здібностей, виховання ціннісного ставлення до того, що оточує.

Принцип спрямованості на природоохоронну діяльність передбачає використання інформації, матеріалів та ситуацій з повсякденного життя; застосування елементів екологічної ігрової діяльності на місцевості для розв'язання реальних екологічних ситуацій, розуміння зв'язків у системі «природа - людина», виховання потреби турботи про природу, здоров'я.

Принципи сталого розвитку враховують використання у змісті ігор матеріалів, які допомагають формувати в учнів почуття власної причетності до забруднення довкілля і відповідальності за його стан; спрямовують ігри на обмеження використання у побуті екологічно небезпечних речовин, зменшення кількості неякісних товарів (для мінімізації відходів), залучення якомога більшої кількості людей до справи охорони природи; виховання відповідального ставлення до природи, культури споживання, здорового способу життя.

У цьому віці, віці молодшого школяра, екологічні дидактичні ігри впливають на формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, раціонального використання її ресурсів у повсякденній побутовій діяльності, на усвідомлення взаємозв’язків у природі, усвідомлення впливу людини на неї, необхідність її охорони.

Більшість педагогічних розробок, присвячених впровадженню екологічних дидактичних ігор у навчально-виховний процес початкової школи пропонують їх застосування у позаурочний час - на екскурсіях наприклад. Однак, дуже важливим є впровадження ігор саме в урочний час - оскільки ними можна як розвантажити учня, так і створити виховуюче середовище з рисами ефективного.

Щоб з'ясувати, на яких предметах найефективніше проводити екологічну дидактичну ігрову діяльність з метою формування всіх компонентів екологічних знань і культури і, ми вважали за необхідне проаналізувати чинні навчальні програми. Виявилось, що найкраще насичений екологічною проблематикою курс «Я і Україна».

Навчальний курс «Я і Україна» реалізує галузь «Людина і світ» Державного стандарту початкової загальної освіти і охоплює такі змістові лінії: «Людина як особистість»; «Людина і суспільство»; «Людина серед людей»; «Культура»; «Об'єкти природи»; «Планета Земля»; «Україна»; «Рідний край». Зазначені змістові лінії у програмі початкової школи виділяються як природознавча і суспільствознавча в інтегрованому предметі «Я і Україна» в 3-4 класах вони представлені окремими предметами: «Природознавство» і «Громадянська освіта». [Програма]

У процесі вивчення курсу «Я і Україна» в початковій школі в учнів формуються уявлення та поняття про цілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені уявлення і поняття, які відображають основні властивості й закономірності реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід.

Зміст програми містить культурологічні знання, й ті, що сприяють розвитку спостережливості, мислення дитини, уяви, пам'яті, самостійності, активності. А також особистісні компоненти, які забезпечують ставлення учнів до отримуваних знань, створюють міжсуб'єктність спілкування в процесі пізнавальної та комунікативної діяльності, виявляються у переживаннях, смислотворчості учнів і є потужним джерелом мотивації їхнього навчання.

За цих умов, проаналізувавши програму «Я і Україна» 3-4 класи, ми запропонували включити екологічну ігрову діяльність саме там, де, на нашу думку, це забезпечить ефективне формування екологічних уявлень та понять (див. Таблиці 2.1, 2.2).

Таблиця 2.1

Впровадження екологічної ігрової діяльності в зміст навчального

матеріалу 3 класу

Таблиця 2.2

Впровадження екологічної ігрової діяльності в зміст навчального

матеріалу 4 класу

.2 Організація екологічної ігрової діяльності молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»

Для того, щоб екологічні дидактичні ігри впливали на формування всіх компонентів екологічної культури, необхідно дотримуватися деяких правил. До таких правил належать: урахування вікових особливостей учнів; урахування попереднього ігрового досвіду учнів та наступності залучення до екологічної ігрової діяльності; створення ефективного навчального середовища; спеціальне навчання вчителів організації та проведення ігор.

.        Врахування вікових особливостей учнів у екологічній ігровій діяльності. Молодші школярі мають низку специфічних рис психіки, що
роблять цей вік надзвичайно сприятливим. Насамперед, молодшим школярам, особливо першокласникам, ще важко сприймати і усвідомлювати процес навчання, тому саме через ігрову діяльність вчитель має можливість донести до учнів важливість навчальної діяльності, тим самим полегшити та покращити процес засвоєння нового матеріалу.

Також, вчитель має пам'ятати про те, що діти молодшого шкільного віку дуже не посидючі і їм важко сконцентруватися і просидіти всі 40 хвилин уроку. Тому в початкових класах доречно використовувати ігрову діяльність, бо вона дає можливість знімати психологічне, фізичне напруження і одночасно, граючись, засвоювати навчальний матеріал.

.        Врахування попереднього ігрового досвіду учнів та наступності їх залучення до екологічної ігрової діяльності.

Деякі ігрові форми, що традиційно застосовуються у шкільному навчанні, мають універсальний характер. Змінюється лише їх зміст, залежно від предмета, на якому їх проводять. Тому часто й не потрібно пояснювати учням правила та особливості ходу ігор, бо вони їм уже давно знайомі. Звичайно, що ширше застосовувалася певна ігрова форма на інших предметах, то легше й ефективніше пройде екологічна дидактична гра.

Крім попереднього навчального досвіду, під час проведення ігор доцільно опиратися і на позашкільний, побутовий ігровий досвід. Так, досить успішним і нескладним виявилося впровадження у навчальний процес адаптованих ігор.

Значно полегшується і робота вчителя, і розуміння учнями поставленого ігрового завдання, якщо проведення гри опирається на досвід участі у екологічних іграх, проведених раніше . В такому разі достатньо лише оголосити назву чи тему нової гри, щоб школярі згадали відповідні правила.

Якомога точніша, яскрава та коротка назва гри спонукає учасників до певного алгоритму діяльності, вивільнюючи навчальний час. Однак постійне, часте застосування однієї і тієї самої ігрової форми призводить до поступової втрати інтересу до неї.

.        Створення ефективного навчального середовища

Як показує досвід, для проведення екологічної гри чи ігрових завдань необхідні розвинуті ігрові вміння та навички як учасників, так і викладача. Вони потрібні насамперед для створення ЕНС (ефективного навчального середовища) - передумови успішної ігрової діяльності.

ЕНС характеризується таким навчально-виховним процесом, за якого інтелектуальні здібності учнів активізуються до оптимальних показників. При цьому високий темп та рівень навчання підтримується багатою палітрою емоцій, що виникають і розвиваються паралельно зі зростанням інформаційного навантаження. В цей час відчуття внутрішньої свободи та невимушеності дозволяє активніше, ніж за звичайних умов навчання, брати участь у обговоренні проблем, обміні та засвоєнні інформації.

ЕНС одночасно виступає і як результат ігрової діяльності, оскільки створюється, удосконалюється та розвивається в ході гри, впливаючи на стосунки між учителем та учнями і після її закінчення. Майстерність учителя в організації ігрової діяльності і виявляється насамперед у створенні умов для ЕНС [43; 7-9].

Спеціальне навчання вчителів організації і проведення ігор.
Майстерність вчителя в організації ігрової діяльності і проявляється, насамперед, у створенні умов для ефективного навчального середовища.

Важливу роль у цьому відіграє характер стосунків між вчителем та школярами. Визначальною у даному випадку є особистість вчителя та стиль його спілкування з учнями під час звичайного навчально-виховного процесу. Відомо, що навчальні елементи (знання, вміння тощо) легше та міцніше засвоюються у невимушеній обстановці, коли присутні почуваються вільно. Створення на уроці подібної атмосфери, що водночас не супроводжується довготривалою тишею, легше і природніше вдається викладачам демократичного стилю спілкування. Прихильники авторитарного стилю відчувають труднощі, запроваджуючи ігрову діяльність, оскільки такий метод вимагає демократичніших відносин.

Проведення дидактичної гри чи запровадження ігрових завдань вимагає, насамперед, зміни у психології викладача. Значна частина вчителів дотримується стандартних стосунків «вчитель - учень» на уроці - тобто викладач навчає, а учні вчаться; або у будь-якому випадку учні навчаються під керівництвом і контролем вчителя. З часом викладач звикає до авторитарної ролі «головного актора», а учні - відповідно до ролі пасивних «слухачів, глядачів». Під час гри такі відносини неприпустимі, адже у такому випадку занадто жорстке керівництво з боку вчителя зводить нанівець можливості творчого самовираження учнів, які має надати гра [11].

У грі роль викладача часто зводиться до пояснення ігрового завдання, незначної допомоги в ході його вирішення та спостереження за учнями. Здебільшого вчитель має надати «перший поштовх», оскільки дидактична гра не може виникнути спонтанно. Це, як правило, здійснюється шляхом постановки певної проблеми, обговорення та вирішення якої зацікавлює учнів. Вчитель може брати участь у деяких ігрових завданнях. Проте у будь-якому випадку він має пам'ятати, що дуже важливо - вчасно усунутися, ні в якому разі не тиснучи власним авторитетом Небажаним є також і недостатнє управління грою з боку вчителя. Коли викладачі застосовують ігрові завдання тоді, коли прагнуть відпочити на уроці чи зайняті якимись іншими шкільними справами. У такому випадку навчальна гра ніяк не контролюється з їхнього боку, це не дає змоги вчителю вчасно виправити помилки учнів та скоригувати їхні мотиви чи поведінку. В таких випадках учні поступово втрачають інтерес до гри.

Таким чином, дотримання «золотої середини» в управлінні екологічною дидактичною грою теж є проявом майстерності вчителя і обов'язковою умовою ефективності екологічної ігрової діяльності. [39].

Важливу роль у справі прищеплення дітям навичок поведінки в суспільстві відіграє оцінка, яку організатор дає вчинкам і діям гравців. Оцінка сприяє закріпленню знань дітей про норми і правила поведінки, спілкування один з одним, проте як їм поводитись в грі, як отримати успіх, виконуючи ігрове завдання.

Оцінка організатора є зразком для дітей, яких він організовує на гру. Залежно від того, що він сказав по вчинки гравця, в дітей формується певне ставлення до свого товариша.

Доброзичливе ставлення до дій гравця і характер взаємин дітей немалою мірою залежать від того, як глибоко вихователь оцінює їх дії. Коли в оцінці враховується тільки факт виконання завдання, гравці намагаються досягти успіху в грі будь-якими способами. Якщо ж звернути увагу на те, чи діти додержують встановлених правил, вони виконують умови гри, стежать за ігровими діями товаришів.

Досвід організаторів в проведенні гри показує, що систематичний контроль за ігровою діяльністю дітей, а також оцінка їх поведінки сприяють тому, що гравці цікавляться діями інших і навіть намагаються контролювати їх. У деяких іграх контроль за діями дітей передбачено в змісті ролі. Якщо в грі передбачено підрахунок результатів, то він має бути наочним. Для цього систематично повідомляють про зміни в рахунку і час гри. В кінці гри важливо визначити позитивні і негативні дії учасників, пояснити найдоцільніші способи ігрових дій. Бажано відзначити кращих ведучих, капітанів, суддів, звернути увагу на порушення правил гри, дисципліну.

Обов'язково відзначити тих, гравців, які соромилися грати з іншими, це надасть їм сміливості для іншого разу.

Отже, від правильного оцінювання залежить чи захочуть діти ще грати і в якому настрої покинуть урок.

Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша - якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга - методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня.

Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

. Не доцільно впроваджувати ігри на контрольних, самостійних роботах якщо вони не використовувалися в ході навчання.

З. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

. Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує гру як засіб цілеутворення педагогічної діяльності її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини [47].

Від уроку до уроку повинні змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.

Висновки до другого розділу

Аналіз застосування екологічних дидактичних ігор у теорії і практиці свідчить про існування потреби зміни змісту і форм навчально-виховної діяльності, перегляду принципів побудови освіти, вдосконалення її методик. Саме методики мають впливати на формування морально-етичних якостей молодшого школяра, особистості. Тож дане конструювання має базуватися на залучені учнів до соціально значущої діяльності і сприятливими умовами для цього є різноманітні ігри екологічного змісту.

При організації екологічної ігрової діяльності слід враховувати низку вимог, таких як:

врахування у екологічній ігровій діяльності вікових особливостей
учнів;

врахування попереднього ігрового досвіду та наступності їх залучення
до екологічної ігрової діяльності;

створення ефективного навчального середовища;

спеціальне навчання вчителів організації і проведення ігор.

А також виявили важливість ролі у справі прищеплення дітям навичок поведінки в суспільстві, що відіграє оцінка, яку організатор дає вчинкам і діям гравців. Оцінка сприяє закріпленню знань дітей про норми і правила поведінки, спілкування один з одним, проте як їм поводитись в грі, як отримати успіх, виконуючи ігрове завдання.

Доброзичливе ставлення до дій учнів і характер взаємин дітей немалою мірою залежать від оцінки організатора, яка є зразком для дітей, яких він організовує на гру. Залежно від того, що він сказав по вчинки гравця, в дітей формується певне ставлення до свого товариша.

Уроки природознавства потрібно будувати так, щоб вони були захоплюючими, цікавими, щоб успіхи у навчанні породжували в учнів почуття радості, пізнавальні інтереси. Дитяча допитливість і цікавість поступово має переростати у практичний інтерес до знань.

Вчитель повинен вміти організувати навчально-виховний процес так, щоб він сприяв навчанню, розвитку і вихованню дітей. Для цього вчитель повинен використовувати різні принципи, методи, прийоми і форми навчання. Основною формою організації навчання є урок. На уроках вивчається матеріал, визначений навчальною програмою. При цьому велике значення має правильна організація самого процесу навчання і зацікавлення дітей у засвоєнні знань. Всі уроки повинні відповідати програмовим вимогам і проводитись на належному теоретичному та методичному рівні.

Проведений аналіз засвідчив, що найчастіше в навчально-виховному процесі використовуються стандартні уроки, ми запропонували включити екологічні дидактичні ігри в урочну систему навчально-виховного процесу.

Зазвичай, що ширше застосовувалася певна ігрова форма на інших предметах, то легше й ефективніше пройде екологічна дидактична гра.

Крім попереднього навчального досвіду, під час проведення ігор доцільно опиратися і на позашкільний, побутовий ігровий досвід. Так, досить успішним і нескладним виявилося впровадження у навчальний процес адаптованих ігор.

Значно полегшується і робота вчителя, і розуміння учнями поставленого ігрового завдання, якщо проведення гри опирається на досвід участі у екологічних іграх, проведених раніше. Якомога точніша, яскрава та коротка назва гри спонукає учасників до певного алгоритму діяльності, вивільнюючи навчальний час. Однак постійне, часте застосування однієї і тієї самої ігрової форми призводить до поступової втрати інтересу до неї.

Таким чином, вчитель повинен дотримуватися «золотої середини» в управлінні екологічною дидактичною грою що є проявом майстерності вчителя і обов'язковою умовою ефективності екологічної ігрової діяльності.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ «Я І УКРАЇНА»

.1 Зміст, форми і методи застосування екологічної ігрової діяльності у курсі «Я і Україна»

Найхарактернішою ознакою методики сучасного уроку «Я і Україна» є орієнтація на всебічний розвиток активності й самостійності учня. Зміст, методи й структура уроку мають підпорядковуватись його меті. Необхідно свідомо виділити на кожному занятті виховну спрямованість матеріалу. Мету уроку треба формулювати чітко, зіставляти з результатом, досягнутим наприкінці попереднього заняття. На уроці слід формувати пізнавальні інтереси дітей. І тут вирішальне значення мають інтелектуальні процеси: інтенсивна робота думки при розв'язуванні навчальних завдань, пошуках відповідей на поставлені запитання, вияви волі, спрямовані на подолання неминучих при цьому труднощів.

Твердження, що «викладання повинно бути цікавим», треба вважати принципом методики сучасного уроку природознавства. Проте інтерес не має нічого спільного з розвагою, яка не переслідує пізнавальних цілей. Йдеться про цікаву систему навчання, про постійну клопітку й наполегливу роботу з формування стійкого інтересу, а не про каскад цікавих завдань, не про те, щоб перетворити навчальний предмет у «збірник цікавинок», щоб усе зробити цікавим. Показати навчальний предмет не як систему істин, які треба завчати, а як систему міркувань, що вимагають творчого мислення , це важко, але в цьому зміст активізації творчого навчального процесу, підвищення його ефективності. Синтез мислення, мови (слова) і дії на уроці - найважливіше з погляду забезпечення розвитку пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку. Збудженню й розвитку інтересу учнів початкових класів сприяють екологічні дидактичні ігри.

Серед педагогічних якостей учителя важливими є вміння збудити в учнів інтерес до знань. І не тільки збудити, а й задовольнити його.

Найчастіше в навчально-виховному процесі використовуються стандартні уроки, які характеризуються поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб. Серед них - ігрові. [47].

В свою чергу ми пропонуємо застосовувати екологічні дидактичні ігри на уроках «Я і Україна».

Уроки з включенням екологічної ігрової діяльності більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нетипових уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто визначають як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо [44].

Водночас не слід перетворювати такі уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.

Розглянемо докладніше найпоширеніші різновиди уроків з екологічною ігровою діяльністю

Урок-вікторина. Термін «вікторина» визначається як гра, що являє собою ряд питань із різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи письмовій формі. Оскільки вікторина - це різновид гри, то діти залюбки стають її учасниками.

Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде результативним лише за вмілої підготовки вчителем цього уроку.

В основі вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні чи команди, тому від змісту, форми чи характеру запитань залежатиме результат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен врахувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу. Володіючи такою інформацією, він зуміє правильно обрати ту тему уроку, яку можна провести у формі вікторини, застосовуючи досвід і знання учнів.

Готуючи урок-вікторину, вчитель не повинен забувати, що головне завдання цієї форми навчання - сформувати в учнів знання з певної теми, розвинути їхні пізнавальні інтереси. Запитання вікторини мають бути правильними з теоретичного і методичного поглядів, базуватися на сучасних досягненнях у галузі природознавства, містити доступні дітям природничі терміни, елементи дослідів. Під час формування запитань учитель може використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва і літератури, ТЗН. Запитання вікторини мають поєднувати теоретичні знання і практичні вміння з природознавства, міжпредметні зв'язки та досвід учнів.

Урок-вікторина має характер змагання, що також повинно впливати на побудову запитань. Для активнішого змагання запитання вікторини слід формувати чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні зможуть дати швидку відповідь.

Ще однією важливою умовою ефективного проведення вікторини є вміле її втілення. Насамперед учитель повинен попередити учнів про те, що у них буде урок-вікторина з певної теми, щоб вони могли заздалегідь підготуватися до неї. На уроці слід залучити до роботи всіх учнів. Цього можна досягти, поділивши клас на кілька команд із невеликою кількістю учасників, де кожен член команди виконуватиме певне завдання.

Не менш важливим є підбиття підсумків вікторини. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів.

Використання уроку-вікторини в процесі викладання курсу «Я і Україна» має широкі можливості. Практичне спрямування курсу природознавства, його між предметні зв'язки, використання знань учнів допомагають учителеві в процесі навчання проводити урок-вікторину як повноцінне заняття, що має свою мету і виконує поставлені завдання. Ця нестандартна форма організації навчання сприяє розвитку інтересу до вивчення природи, збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому запам'ятовуванню інформації, виробляє в учнів практичні вміння і навички.

Урок-вікторину доцільно використовувати, як підсумковий до певного розділу.

Наведемо приклади запитань які можна використати у вікторині. Фрагмент підсумкового уроку за темою «Тварини» (3 кл). (Додаток Ґ)

Мета: закріпити, розширити, узагальнити знання дітей з теми «Тварини». Розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Виховувати любов до природи рідного краю, турботливе ставлення до тварин.

Які птахи прилітають до нас першими? (Граки)

У назві якого птаха читаємо число сорок? (Сорока)

Який птах вигодовує пташенят навіть узимку? (Шишкар)

У якого птаха такий міцний хвіст, що він ним підтримує тіло на дереві?
(Дятел)

Пташенята якого птаха не знають своєї матері? (Зозулі)

Якого лісового птаха називають лісовим лікарем і чому? (Дятла, бо він
знищує шкідників дерев)

Які птахи прилітають до нас з настанням зими? (Снігурі, омелюхи)

Який птах будує собі гніздо з риб'ячих кісток? (Зимородок)

Який птах будує собі гніздо за допомогою слини? (Синиця-ремез)

Назвіть рідкісних птахів нашого краю. (Зимородок, трач, лелека
чорна, куріпка сіра)

Яких птахів занесено до Червоної книги України? (Лелека чорний,
орел-беркут)

Яких тварин називають рибами? Яка істотна ознака риб? (Риби - це
водні тварини, мають вкрите лускою тіло та зябра)

Назвіть мешканців нашого моря (Бичок, кефаль, камбала).

Для чого треба охороняти тварин?

Гра-подорож. Поняття «подорож» охоплює такий зміст: поїздка або пересування пішки поза межі перебування, але тільки в уяві, подумки, за допомогою власної фантазії і за сприянням тих факторів чи умов, які оточують учня [46].

При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує справжню подорож - яскраві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять в класі за партами і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад учителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана корабля, штурмана, ведучого і т. ін., а школярі є мандрівниками, які, слідуючи вказаному вчителем курсу, подорожують у просторі або часі. Юні мандрівники зустрічаються з новими явищами, спостерігають цікаві природні процеси, ознайомлюються з різноманітними живими організмами, роблять висновки і узагальнення.

Основний позитивний момент гри-подорожі полягає в тому, що учні відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення. Самостійно можуть відповісти, наприклад, на запитання: «Чому з хмари падає сніг і дощ?», «Чому від стану зубів залежить здоров'я людини?»

Таким чином, проведення «подорожей» розвиває в учнів спостережливість, уміння робити підсумок та висновки, шукати зв'язки між наслідками і причинами, по-своєму трактувати певне явище. Крім того, урок-подорож сприяє розвиткові уяви і фантазії, мови і мислення, інтересу до вивчення природи. Головним і найскладнішим завданням учителя на уроці-подорожі є створення такої обстановки, за якої учні уявили б себе справжніми мандрівниками. Для цього він повинен дібрати і майстерно поєднати ілюстративний матеріал, аудіо записи, відеофільми та об'єктів живої та неживої природи. Дітям набагато легше буде уявити себе у справжній подорожі, якщо вони, наприклад, переглядатимуть фотографії, малюнки, відеозаписи гір та гірської місцевості, прослухають спів птахів, чи вивчать специфічну будову листка алое на справжній рослині.

Для учнів початкової школи можна запропонувати такі теми для подорожей на уроках природознавства: «Зимова подорож у природу», «Ґрунти рідного краю», «Корисні копалини рідного краю» тощо.

У грі потрібно задіяти цікавий фактичний матеріал, створити насичений емоційний фон і умови для актуалізації переживань учнів. Щоб підвищити ефективність запам'ятовування, необхідно створити невимушене ігрове середовище, а як стимул до розумової діяльності - перебудувати усталені у класному колективі міжособистісні зв'язки. З метою зняття зайвої напруги та підкріплення розумової активності руховою в ході гри варто використати можливості для спрямованого пересування учнів по класу [41].

Наприклад, гра-подорож до країни лікарських рослин. (Додаток Ґ)

Тема:Від рослин - до людини.

Мета: Поглибити знання дітей про лікувальні властивості рослин; виховувати емоційно-зацікавлене ставлення до народної ботаніки; формувати елементарні уміння застосовувати набуті знання з метою збереження власного здоров'я. Виховувати шанобливе ставлення до рослин.

Урок починається з того, що учнів класу формують в три команди і під музичний супровід вирушають у подорож. «Подорож» складається із зупинок, на яких учнів чекають різні завдання.

Наприклад, зупинка 1. Клуб Юних Туристів. На цій зупинці розігрується сюжетно-рольова гра. На уявній лісовій галявинці учні-туристи зустрічають пораненого, перед ними стоїть завдання надати допомогу, не маючи при собі медичної сумки, але маючи лише рослини на галявинці, треба визначити лікарські рослини, і які саме допоможуть пораненому. Протягом уроку діти зупиняються на 4 зупинках і вирішують завдання різного характеру.

Гра-змагання. Поняття «змагання» визначається як намагання, прагнення, намір перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Така гра забезпечує азарт у молодших школярів, вони прагнуть швидше і краще відповісти за іншого. Але при таких іграх не слід вчителю забувати про те, що необхідно підтримувати тих учнів, які не зуміли швидко і правильно зреагувати на завдання, необхідно слідкувати за тим, щоб учні залишалися, не зважаючи на атмосферу суперництва, у рівних умовах, не допускати пригнічення того, хто не встигає.

Гра-змагання проходить за певними правилами, які встановлюють обмеження на дії гравця. Відхилення від правил у таких іграх зазвичай розглядається іншими учнями як шахрайство, і призводить до конфліктів, образ, припинення гри. Тому вчитель попередньо повинен чітко і зрозуміло пояснити правила гри і попередити про наслідки їх порушення.

Методика гри-змагання схожа на методику проведення вікторини. Тому знову звертаємо увагу на те, що готуючи гру-змагання, вчитель формує в учнів знання з певної теми, розвиває їхні пізнавальні інтереси. Запитання змагань повинні бути правильними з теоретичного і методичного поглядів, базуватися на сучасних досягненнях у галузі природознавства, містити доступні дітям природничі терміни. Під час формування запитань учитель може використати різні засоби як новітніх технологій, так і традиційних, що використовуються на уроках.. Запитання гри-змагання мають поєднувати теоретичні знання і практичні вміння з природознавства, міжпредметні зв'язки та досвід учнів [29]. Для активнішого змагання запитання слід формувати чітко, конкретно, без зайвих слів, це допоможе учням швидко дати правильну відповідь.

Наведемо приклад інтелектуальної гри-змагання «Поле чудес». (Додаток В)

Тема: Рослини лісу, поля, саду.

Мета: закріпити, узагальнити і поглибити знання дітей з даної теми;формувати уміння розрізняти рослини саду, поля, лісу; розуміти цінність її у природі; виробляти уміння узагальнювати, робити висновки,здійснювати самооцінювання. Виховувати взаємоповагу у спільній діяльності; прагнення шанувати та пізнавати природу рідного краю.

В такій грі, задається завдання, в нашому випадку, ми описуємо рослину, надаємо конкретну характеристику їй, надається кількість літер, яка визначає назву рослини. В учнів є 1 хвилина поміркувати, потім надати відповідь. Якщо відповідь вірна - видається фішка. По закінченню гри підраховується кількість фішок. У кого їх більше, той і переможець.

.2 Організація експериментального дослідження використання екологічної ігрової діяльності та його результати

Одним із завдань вчителя початкової школи є через навчальний матеріал природознавства, тобто через засвоєння фактів, явищ, процесів якоїсь частини оточуючого світу, через правильно організовану діяльність з об'єктами, в яких ці факти, явища і процеси задіяні, допомогти дитині пізнати не лише навколишній світ, але й себе самого і забезпечити всім дітям у змісті матеріалу, що вивчається, набуття життєво необхідних знань, умінь і навичок.

Проведений нами теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури із досліджуваної проблеми дозволив зробити припущення, що включення вчителем в урочну систему екологічну ігрову діяльність під час вивчення курсу «Я і Україна» може сприяти формуванню у дітей правильних природничих уявлень і понять та взаємозв'язків між ними.

З метою перевірки правильності даного припущення ми вдалися до проведення формувального експерименту на базі Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка.

Експериментальне дослідження проводилося у третіх класах СПМШ №16, Київської області міста Білої Церкви. Ним було охоплено 29 учнів експериментального (З-Б) та 30 учнів контрольного (З-Г) класів. У процесі експериментального дослідження ми включали екологічні дидактичні ігри в систему уроків «Я і Україна». Це передбачало попередній відбір екологічних ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та осмислення, де їх використання було найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Наше дослідження дало можливість виділити оптимальні способи використання екологічної ігрової діяльності в системі уроків природознавства:

весь урок будується як сюжетно-рольова гра (деякі уроки природознавства, що мають на меті естетичне виховання учнів, засвоєння теоретичних даних, уроки-мандрівки й екскурсії тощо);

екологічна гра використовується під час уроку як його структурний
елемент;

Експеримент тривав три етапи:

проведення початкового зрізу за допомогою авторської анкети;

впровадження у навчально-виховний процес початкової школи
екологічних дидактичних ігор з метою ефективного засвоєння
природничих понять і уявлень молодшими школярами;

оцінка ефективності впроваджених матеріалів.

Для початкового зрізу ми обрали метод анкетування. Дослідження охопило всіх учнів.

Анкета: Низький рівень

. Верхній пухкий шар землі, в якому ростуть рослини, називається:

а)      мінералом; в) гірською породою

б)      ґрунтом;    г) твоя відповідь...

. До багаторічних рослин належить:

а)      суниця;      в) огірок

б)      капуста;     г) твоя відповідь...

. До хижих тварин належить:

а)      джміль;      в) ведмідь

б)      орел; г) твоя відповідь...

. Шкіра має таке значення:

а)      забезпечує організм людини киснем;

б)      захищає організм людини;

в)      забезпечує рух крові по організму людини.

г) твоя відповідь…

Середній рівень

. Запиши показники термометра, використовуючи знаки і числа:

а)      П'ять градусів тепла

б)      Двадцять градусів нижче нуля

в) Мінус сім градусів

. впиши в таблицю назви рослин.

Калина, каштан, підсніжник, аґрус, дуб, мак.

. Склади ланцюг живлення між білкою, куницею, і ліщиною.

Великі судини,якими кров тече від серця Капіляри

Великі судини, якими кров тече до серця Артерії

Найтонші судини Вени

Достатній рівень

. Запиши у таблицю властивості повітря.

2. 3акресли неправильне твердження.

Плід захищає насіння від пошкодження.

Стебло вбирає з ґрунту воду з розчиненими в ній речовинами.

• Квітка і плід із насінням потрібні рослині для розмноження.

3. Яким чином забарвлення захищає тварин від ворогів? Наведи
приклади.

4. Чому необхідно стежити за чистотою шкіри? (Обґрунтуй відповідь)
Високий рівень (Вибери одне твердження і обґрунтуй)

. Доведи, що людина не може існувати без природи.

. Доведи, що плоди сприяють поширенню насіння.

З. Доведи, що тварини не зможуть існувати без рослин.

. Що трапиться, якщо кров у тілі людини припинить рух? Чому?

Ефективність розробленої методики впровадження екологічних дидактичних ігор в навчальну діяльність молодших школярів визначалась у ході формувального етапу експерименту.

Для початку ми провели первинне тестування з метою виявити наявний рівень природничих знань, уявлень і понять молодших школярів. Результати початкового зрізу представлені у таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Результати початкового зрізу

Наступним етапом у нашому експерименті було впровадження у навчально-виховний процес початкової школи екологічних дидактичних ігор з метою ефективного засвоєння природничих понять і уявлень молодшими школярами.

В експериментальному класі за допомогою включення в урок ігрових завдань, проведення уроку у формі сюжетно-рольової гри екологічного характеру (урок-вікторина, гра-подорож), включення окремих екологічних ігрових дій, ми намагались ознайомити учнів із, рослинним і тваринним світом, розвивати у дітей спостережливість, інтерес до пізнання природи, любов та бережливе ставлення до неї.

В контрольному класі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя.

Оцінити ефективність впровадженої методики було завданням третього етапу експерименту. Для цього ми провели повторне тестування дітей, з метою виявлення зрушень у їхньому мисленні, змін ставлення їх до природи. Одержані результати зафіксовані у таблиці 2.6

 Таблиця 2.6.

Результати кінцевого зрізу

Зіставивши результати, отримані на початку формувального експерименту, та результати, отримані наприкінці експерименту, ми дійшли висновку, що в експериментальному класі збільшилась кількість учнів, які досягли високого рівня навчальних досягнень на 8,3 % і достатнього рівня - на 16,7 %. Кількість учнів, що виявили середній та низький рівні сформованості знань, зменшилась на 13,7 % і на 8,4 % відповідно.

Слід зазначити, що в контрольному класі також відбулись певні зміни у рівнях навчальних досягнень учнів протягом навчального року, але вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що досягли високого навчальних досягнень, не змінилась, а достатнього рівня - збільшилась на 4,3 %. Кількість учнів, що виявили середній рівень сформованості навчальних досягнень теж не змінилася, а кількість учнів, що виявили низький рівень зменшилась на 4,4 %.

Порівняльні результати експериментального дослідження покажемо за допомогою діаграми (див. рис. 2.7 , рис. 2.8, рис. 2.9, рис. 2.10).

Рис. 2.7 Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів експериментального та контрольного класу на початку експерименту

Рис. 2.8 Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів експериментального та контрольного класу наприкінці експерименту

Рис. 2.9 Порівняльні результати рівнів навчальних досягнень учнів контрольного класу

Рис. 2.10 Порівняльні результати рівнів навчальних досягнень учнів експериментального класу

Отримані результати показали динаміку просування учнів по рівнях сформованості навчальних досягнень із курсу «Я і Україна» упродовж формувального експерименту.

Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики впровадження екологічної ігрової діяльності у навчанні природознавства в З класі.

Висновки до третього розділу

Уроки з включенням екологічної ігрової діяльності більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей.

Проаналізувавши психолого-педагогічну та методичну літературу із досліджуваної проблеми ми дозволили зробити припущення, що включення вчителем в урочну систему екологічну ігрову діяльність під час вивчення курсу «Я і Україна» може сприяти формуванню у дітей правильних природничих уявлень і понять та взаємозв'язків між ними.

Майже всі прийоми, способи дії нетипових уроків відзначаються ігровим спрямуванням. В методичній літературі їх часто визначають як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо. Ми запропонували такі уроки з екологічною ігровою діяльністю: урок-вікторина, гра-подорож, гра-змагання.

У процесі експериментального дослідження ми включали екологічні дидактичні ігри в систему уроків «Я і Україна». Це передбачало попередній відбір екологічних ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та осмислення. Наше дослідження дало можливість виділити оптимальні способи використання екологічної ігрової діяльності в системі уроків природознавства де весь урок будувався як сюжетно-рольова гра; екологічна гра використовувалася як його структурний
елемент; ігрові ситуації створювалися кілька разів під час уроку.

Експеримент тривав три етапи:

проведення початкового зрізу за допомогою авторської анкети;

впровадження у навчально-виховний процес початкової школи
екологічних дидактичних ігор з метою ефективного засвоєння
природничих понять і уявлень молодшими школярами;

оцінка ефективності впроваджених матеріалів.

Для початкового зрізу ми обрали метод анкетування. Дослідження охопило всіх учнів.

Ефективність розробленої методики впровадження екологічних дидактичних ігор в навчальну діяльність молодших школярів визначалась у ході формувального етапу експерименту.

Для початку ми провели первинне тестування з метою виявити наявний рівень природничих знань, уявлень і понять молодших школярів. (Табл. 2.5)

Наступним етапом у нашому експерименті було впровадження у навчально-виховний процес початкової школи екологічних дидактичних ігор з метою ефективного засвоєння природничих понять і уявлень молодшими школярами.

В експериментальному класі за допомогою включення в урок ігрових завдань, проведення уроку у формі сюжетно-рольової гри екологічного характеру (урок-вікторина, гра-подорож), включення окремих екологічних ігрових дій, ми намагались ознайомити учнів із, рослинним і тваринним світом, розвивати у дітей спостережливість, інтерес до пізнання природи, любов та бережливе ставлення до неї.

В контрольному класі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя.

Оцінити ефективність впровадженої методики було завданням третього етапу експерименту. Для цього ми провели повторне тестування дітей, з метою виявлення зрушень у їхньому мисленні, змін ставлення їх до природи. (Табл. 2.6.)

Зіставивши результати, отримані на початку формувального експерименту, та результати, отримані наприкінці експерименту, ми дійшли висновку, що в експериментальному класі збільшилась кількість учнів, які досягли високого рівня навчальних досягнень на 8,3 % і достатнього рівня - на 16,7 %. Кількість учнів, що виявили середній та низький рівні сформованості знань, зменшилась на 13,7 % і на 8,4 % відповідно.

Слід зазначити, що в контрольному класі також відбулись певні зміни у рівнях навчальних досягнень учнів протягом навчального року, але вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що досягли високого навчальних досягнень, не змінилась, а достатнього рівня - збільшилась на 4,3 %. Кількість учнів, що виявили середній рівень сформованості навчальних досягнень теж не змінилася, а кількість учнів, що виявили низький рівень зменшилась на 4,4 %.

ВИСНОВКИ

Гра є самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку, принципом і способом їх життєдіяльності, методом пізнання дитини, методом організації її життя і навчальної діяльності. Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах.

Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра має суспільний характер і змінюється із зміною історичних умов життя людей. А також, гра є формою творчого відображення дитиною дійсності, а також засобом уточнення і збагачення знань умінь і навичок. У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра.

Провідне положення екологічних дидактичних ігор визначається не кількістю часу, що присвячується ігровій діяльності, а тим, як вона задовольняє його основні потреби. У надрах екологічної гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, однак гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку.

У педагогічній теорії гри особлива увага приділяється вивченню її як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Освітньо-виховні можливості зростають, якщо екологічна гра має місце на даному етапі, коли вона органічно поєднується зі всіма структурними компонентами.

Екологічно дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована екологічна дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Ігрова діяльність виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію.

В основі класифікації дитячих ігор лежить поняття про те, з чиєї ініціативи виникають ігри (дитини чи дорослого). Відповідно виділяють три класи ігор - самостійні ігри (гра-експериментування); самостійні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані); ігри, що виникають з ініціативи дорослого, котрий впроваджує їх з освітньою, виховною, розвивальною цілями (ігри навчальні; дозвіллєві гри: ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановочні). До творчих ігор відносяться ігри, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність.

Як і будь-яка дидактична гра, екологічна дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну мету, правила та ігрові дії. Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Діяльність учасників екологічної дидактичної гри на уроках природознавства розгортається на основі навчально-ігрових завдань, які є органічним синтезом ігрових і навчальних вимог. Ігрове завдання створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. Розв'язання навчального завдання сприяє засвоєнню дітьми чергової порції знань і наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом.

Включення екологічних дидактичних ігор у систему уроків передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання. Оптимальними способами використання ігрової діяльності в системі уроків є випадки, коли весь урок будується як сюжетно-рольова гра; гра використовується під час уроку як його структурний елемент; під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації.

У процесі експериментального дослідження ми включали екологічні дидактичні ігри в систему уроків «Я і Україна». Це передбачало попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання було найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Головними умовами ефективності застосування екологічних дидактичних ігор були: їх органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів.

Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування природничих понять і уявлень з використанням екологічних дидактичних ігор на уроках природознавства у початковій школі позитивно вплинули на формування рівня природничих знань, умінь і навичок в учнів експериментального класу.

В процесі написання роботи ми розв'язали ряд таких завдань:

Проаналізували психолого-педагогічні джерела з проблеми дослідження. Вивчили сучасні державні документи про освіту й школу з точки зору постановки в них завдань формування природничих уявлень та понять в молодших школярів в процесі вивчення курсу « Я і Україна».

Розкрили сутність поняття «дидактичні ігри» та уточнили його зміст стосовно молодших школярів.

Визначили зміст, форми та методи використання екологічних дидактичних ігор у курсі «Я і Україна».

Шляхом експериментального дослідження визначили критерії, показники та рівні сформованості екологічних уявлень та понять.

)        Розробили та експериментально апробували зміст, форми та методи з використанням дидактичних ігор та пізнавальних завдань з метою формування екологічних уявлень та понять у курсі «Я і Україна».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Артеменко М.М. Природа і естетичне виховання учнів / Артеменко
М.М. - К.: Рад. школа, 1980. - 175с.

Аникеева Н.П. Воспитание игрой / Аникеева Н.П. - М.: Педагогика,
1987. - 124 с.

Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах/ Н.П. Байбара. - K. : Освіта, 2001. - 424 с.

Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу/ Т.М. Байбара, Н.М. Бібік - К.: Форум, 2003. - 176 c.

Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу/ Т.М. Байбара, Н.М. Бібік - К.: Форум, 2004. - 176 c.

Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа / Н.М. Бібік, Н.С. Коваль. - 2001. - № 7. - С. 20-22.

Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику / Борейко В. Е. -
Киев: Киевский эколого-культурньй центр, 1999. -128 с.

Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання / Л.О. Варзацька // Початкова

школа. - 1988. - №12. - С. 34-35.

Вишковський І. Гра як метод активізації пізнавальної діяльності /

І. Вишковський // Психолог. - 2004. - №21-22. - С. 100-114.

Вікова психологія / [за ред. Г.С. Костюка]. - К.: Рад. школа, 1976. -
270 с.

Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка/ Л.С. Выготский // Вопросы психологии. - 1966. - №6. - С. 64-76.

Газман О.С. Каникулы: игра, воспитание: О педагогическом
руководстве игровой деятельностью школьников: Кн.для учителя / О.С. Газманю - М.: Просвещение, 1988. -160с.

Гончаренко С.М. Український педагогічний словник/ С.М. Гончаренко, С. Головко, С. Каверіна. - К.: Либідь, 1997. - 374 с.

Грехова Л.И. В союзе с природой. Эколого - природоведческие
игры и развлечения с детьми / Грехова Л.И.- М.: Илекса, Ставрополь:
Сервисшкола, 2001. - 288с.

Державна національна програма “Освіта" (Україна XXI ст). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

Дерев’янко         В.О. Екологічне виховання учнів / В.О. Дерев’янко // Початкова школа. - 1989. - №11. - С. 27-30.

Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология / С.Д. Дерябо, В. А. Ясвин. - Ростов н/Д: Феникс, 1996. - 480 с.

Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию
дошкольников / [под ред. Л.А. Венгера]. - М.: Просвещение, 1978. - 120 с.

Егоренков Л. И. Экологическое воспитание дошкольников и млад-
ших школьников: Пособие для воспитателей детских дошкольных учреждений и учителей начальных классов / Егоренков Л. И. - М.: Аркти, 2000. - 128 с.

Екологічне виховання учнів початкових класів у позашкільних
навчальних закладах / [навч. - метод, посібник / авт. тексту Г.В. Пустовіт]. - К.: 2002. -270 с.

Эльконин Д.Б. Психология игры / Даниил Борисович Эльконин//
М.: ВЛАДОС, 1999. - С.27-151.

Жаркова І.І. Я і Україна. Природознавство: Зошит для 4 класу /
І.І. Жаркова , Л.А. Мечник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 48 с.

Жижко Т. Ігрові методи навчання - передумова інтелектуального
розвитку особистості / Т. Жижко // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.72-73.

Занимательные игры для детей от 3 до 6 лет / [под ред.О.М.Дьяченко]. - М.: Просвещение. - 1991. - 63 с.

Захарова А.М. Розвивальне навчання в початковій школі/ А.М. Захарова // Психологія і педагогіка. - 2000. - №1. - С. 21-27.

Игровая деятельность в практике экологического образования
школьников: Метод. рек. в помощь пионервожатым и классным руководителям [сост.: Н.Л. Гарина, Н.Я. Машарская]. - Л.: Б.и., 1984. - 38с.

Кароне       Г.Н. К созданию методики экологического образования школьнико/ Г.Н. Кароне// Вопросы психологии. - 1995. - №1. - С. 29.

Катаева А.А. Занятия или игра/ А.А. Катаева// Дошкольное воспитание. - 1989. - №2. - С.12-13.

Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. - В 2-х т./
Ян Амос Коменский. - М.: Педагогика, 1982. - Т.І. - С.544.

Компанець Н. Дидактичні ігрові ситуації для адаптації дитини в
школі і розвитку розумових процесів/ Н. Компанець // Початкова школа. -1999. - № 11. - С. 10-13.

Корнелл Д. Детям о природе, или Как научить детей чувствовать и
понимать природу/ Д. Корнел// Вестник АсЗкО. - 1999. - № 2. - С. 36-41.

Король А. Традиційні та нетрадиційні методи навчання у розвитку
творчої особистості/ А.Король// Рідна школа. - 2000. - № 12. - С. 29-30.

Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Костюк Г. С.; [за ред. Л. Н. Проколієнко]. - К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.

Кучер Т.В. Экологическое образование учащихся в обучении
географии: Пособие для учителя / Кучер Т.В. - М.: Просвещение, 1990. - 127с.

Кревіда І. Дидактичні ігри з образотворчим навантаженням/ І.Кревіда // Поч. школа. - 2000. - №8. - С. 57-58.

Кардешук  Н., Янішевська С. Формування екологічної свідомості особистості / Н. Кайдешук, С. Янішевська // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. - Луцьк. - 2003. - Вип. 3. - С. 198 -202.

Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва/ Л.М. Любарська // Початкова школа. - 1986. - №2. - С. 55-59.

Люблінська Г.О. Дитяча психологія / Люблінська Г.О. - К.: Вища
школа, 1974. - 356 с.

Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры/ А.Н. Леонтьев. - М.: Просвещение, 1983. -268 с.

Міщенко О.В. Дидактичні ігри в навчальному процесі молодших
школярів / Міщенко О.В. - Л.: Наука, 1997. - С. 65-66.

Молодова Л. П. Игровые экологические занятия с детьми: Учебно-
метод. пособие для воспитателей детских садов и учителей / Молодова Л. П. - Минск: Асар, 1996. - 128 с.

Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.:
Початкова школа, 2006. - с. 251-272.

Пруцакова О.Л. Підвищення ефективності екологічної ігрової
діяльності шляхом проведення спеціального ігрового тренінгу для вчителів; проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / відп. ред. О. Л. Пруцакова. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - Ч.З. - С. 229-232.

Пруцакова О.Л. Екологічні ігри / О.Л. Пруцакова // Шкільний світ. -2007. - № 45. - с.2-23.

Рудакова Т.І. Дидактична гра - дієвий засіб активізації
пізнавальної активності учнів/ Т.І. Рудакова // Початкова школа. - 2005. - № 16. - С. 7-13.

Сухомлинський О.В. Вибрані твори в п'яти томах / Василь
Олександрович Сухомлинський. К.: Радянська школа, 1976. - Т.І. - С. 161-273.

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи / О.Я.Савченко. - К.:
Абрис, 2002. - 368с.

Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах / О.Я. Савченко. -      К.: Ґенеза, 1999. - 256 с.

Савчин М.В. Вікова психологія / М. В. Савчин, Л.П. Василенко. -
Д.: Відродження, 2001. - 125 с.

Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. - К.: Просвіта, 2001. - 464 с.

Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори / Костянтин Дмитрович
Ушинський. - К.: Радянська школа, 1983. - Т. 1. - С. 43-403.

Усова А.П. Роль игры в воспитании детей / Усова А.П. - М.:
Просвещение, 1976. - 96 с.

Школьная И.А. Педагогические условия активизации игровой
деятельности детей старшего дошкольного возраста / Школьная И.А. - К.: Абрис, 2002. - 246 с.

Шеремет П. Дещо про методи навчання/ П. Шеремет // Рідна школа. - 2004. - №6. - С. 25-26.

Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі/ П. Щербань // Початкова школа. - 1997. - №9. - С. 18-20.

Buytendijk F.J. Wesen und Spiels / Buytendijk F.J. -B., 1934G. Toys and games of childrev in the world / G. Chanan, H. Fransis. - P., Barcelona, 1984.K.Die Spiele der Tiere / Gross K. - Jena, 1986.R. Thats all in the ca-me: theory and research? Practise and future of children`s play / R. Kooij, R. Groot. - Rheinsteten, 1977.K.J. Handbuch der Spielpadagogik / Kreuzer K.J.- Dusseldorf ,1983.

. Piaget J. La formation du Sumbole chez l`enfant / Piaget J. - P.:Nchat, 1946.

ДОДАТОК А

Вікторина «Правила поведінки в природі»

Конкурс №1. Привітання

Команди демонструють своє домашнє завдання: представляють назву команди, емблему, девіз, обґрунтовують свій вибір.

Конкурс № 2. Розминка

Командам пропонуються 10 запитань. Якщо команда знає відповідь, то швидко піднімає руку. Оцінюються швидкість і правильність відповіді.

Зимою чорне, весною й літом зелене, а восени жовте. (Ліс.)

В якім лісі немає листя? (У сосновім бору.)

На якому дереві листя не росте? (На сухому.)

Сидить дід у траві, голова у нього в крові. (Мухомор.)

У лісі на пралісі висить сукня червона. (Калина.)

Чого ворона до лісу летить? (Бо ліс до неї не летить.)

За чим дятел летить? (За дзьобом.)

Хто на собі ліс носить.(їжак.)

На якому боці заєць спить? (На шерстянім.)

Під яким кущем ховається заєць в дощ? (Під мокрим.)
 Конкурс № 3. Лісове дослідження

Командам необхідно скласти гасло до заданих питань.

"Чому ми з лісом дружимо, Для чого він людям потрібен? " Приклади:

Ліс - це наше багатство!

Ліс - це зелене вбрання планети Земля. Там. Де ліс - завжди чисте повітря. Ліс - це будинок для птахів і звірів. Ліс - береже річки.

Ліс - це зосередження горіхів, ягід, грибів.

Конкурс № 4. "Що таке - добре і що таке - погано"

Інсценування ситуації "Біля річки". Завдання команд проаналізувати ситуацію і заповнити таблицю правилами поведінки на природі.

Гей, хлопці

Ось місцина хоч куди!

Джерельна вода, чудовий краєвид!

Прекрасний пляж!

Розпаковуємо багаж!

Ми купались, засмагали

Палили багаття, у футбол грали.

Пили квас, консерви їли,

Хором пісні співали ...

Ти поранив ногу в дорозі. Як полегшити біль? (Прикласти
подорожник.)

Яка болотна ягода замінює лимон? (Журавлина.)

Росте у зеленій траві.

У червоній сорочці.

Хто не пройде -

Всяк уклін кладе. (Суниця.)

4)      На троянду він схожий, хіба що не такий гарний, але зате його плоди всім придатні для їжі. (Шипшина.)

Підсумки вікторини.

а)      Журі підводить підсумки, оголошує результати.

б)      Нагородження переможців, кращих гравців, капітанів

ДОДАТОК Б

Гра-завдання «Повітря в природі і навколо нас»

Завдання № 1

«Математична загадка»

ПОРА - РА + ВІТЕР -ЕР + РЯ = ПОВІТРЯ

Завдання № 2 "Поміркуй"

Чому птахи настовбурчують пір'я під час морозів?

Коли краще зберігається тепло в кімнаті: якщо вікно засклене товстим
склом чи коли воно з подвійними рамами?

Чому в морозну погоду люди надівають речі зі штучного або
натурального хутра?

До яких тіл належить повітря?

Де знаходиться повітря?

Як можна довести, що повітря має певне місце?

Завдання № 3 Конкурс на краще представлення пісні «Повітря».

Я - повітря! Не бійся, вдихай та наповнюй легені свої,

Я позбавлю задухи, дам мислити змогу, думки впорядкую твої,

Як захочеш летіти - підхопить надійно тебе й понесе течія

Я - повітря. Твій подих, фіалок тонкий аромат, то все я...

Завдання № 4 «Хто краще»

Завдання учнів показати рухами слова віршика.

Повітря нам потрібне всім: І дорослим, і малим.

Мені, тобі, звірятку, пташці, листочку, квіточці, комашці.

Чи під воду ми пірнаємо - все ж повітря споживаємо.

Комашка по землі повзе - і та повітрям дихає.

Вітер крила обертає молодого вітряка

І вітрила надуває величезного човна,

А щоб повітря чистим було, потрібно, щоб дерев багато росло.

 ДОДАТОК В

Інтелектуальна гра-змагання «Поле чудес»

«РОСЛИНИ ЛІСУ»

. Ці низенькі весняні квіти ти часто бачиш на квітниках, обабіч садових доріжок. Але якщо пошукати - знайдеш їх і в лісі. Адже саме з лісу: з допомогою людей, звичайно, прийшли вони в сади і парки. Тільки тут вони

білі, червоні, помаранчеві, бузкові, а у лісі вони - жовті. Народна назва - ключики, баранчики, а насправді це - ...

2. Вся лісова галявина вкрита голубими, синіми квітами Всі вони схилили голівки, і здається, ось пролетить вітерець - і над галявиною залунає тихий кришталевий передзвін... Хто вони?

. Рядочки білих дзвоників-намистинок сховались між великими зеленими листками, розливаючи довкола неповторний аромат. А влітку замісті квітів, зачервоніють яскраві ягоди. Але не бери їх - вони отруйні. Що ж це за квіти?

. Гарна, яскраво-жовта блискуча квітка. Здалека її видно. Але отруйна й зла. І не лише в лісі, а й на лузі жовтіє, часом біля струмка і навіть на городі. Яку назву їй дали люди за її яскравий колір? Що ж це за недобрий красень?

. Ця квітка квітує так рано навесні, що навіть листки її ще не встигають вирости. З'являються листки пізніше і такі незвичайні! Верхній бік листка гладенький, холодний, як зла мачуха з казки, а нижній - м'який, теплий, ніжний, як рідна матінка. Що це за чудо-рослина?

. Сьогодні галявина золотисто-жовта від квітів, завтра - біло-пухнаста Жовті квіти перетворюються на білі «голівки», а з «голівок» злітають легесенькі пушинки-парашутики. Хто ж вміє так перетворюватись?

. Виглядають з трави веселі фіолетові очки, їм запашне повітря навколо! Дивляться очки - буде погожа днина, а перед дощем - заплющаться. Отже, ця рослина - барометр. Як вона зветься?

. На зламі стебла у цієї рослини з'являється помаранчевий сік. Сік цей отруйний, але якщо ним користуватися обережно, то можна позбутись бородавок, тобто очистити від них тіло. От за це люди і назвали цю рослину -

. Ця квіточка в лісі квітує першою, ще серед снігу. Два вузенькі листочки і білий-білий дзвіночок усього з трьох пелюсточок з'являється з-під снігу з першими весняними променями. За це рослину і назвали - ...

«РОСЛИНИ ПОЛЯ»

. Рано-вранці поле голубе, як небо, а після обіду пелюстки опадають. Що росте на полі?

. Ця рослина з південних країв. Зацвітає вранці квітка червонувато-пурпурова, в обідню пору вона - кремова, а в кінці дня з неї опадають майже білі пелюстки. Як вона зветься?

. От так рослина! Скільки не поливай - все мало! Лише тоді добре росте, коли корені постійно у воді знаходяться. Хто потребує стільки води?

. Ця культура - справжня королева - струнка, висока, широколиста, зерно золоте. А що вже щедра! Понад 200 продуктів і виробів з неї можна одержати, в т.ч. крохмаль, борошно, папір, навіть пластмасу! Це хто ж такий щедрий?

. Коли поле вкрите білими квітами, воно найпахучіше і найдзвінкіше, бо найсолодше. Що тут росте?

. Що ж то за культура вирощується на полі, що ще й не відцвіла, а спішать до неї діти та її до заглядають?

7. Це поле ще з осені зелене, а влітку - золоте, восени - колюче. Що там росло?

. Ця польова рослина має чудові квіти: білі, рожеві, голубі, та чомусь їх не збирають для букетів. До неї тоді прийдуть, коли і листя, і стебла посохнуть. Що це за рослина?

. Цю рослину збирають після перших осінніх приморозків, коли вибілиться. А збирати йдуть не з косою чи лопатою, а з ножем і сокирою.

. Польовий барометр - так часто називають цю рослину, бо її білі квіточки-лієчки нізащо не розкриються зранку, якщо вдень буде дощ. От так вона попереджає, якщо, звичайно, її не вирвуть і не викинуть з поля.

«РОСЛИНИ САДУ»

. Навесні - у білих квітах, а влітку - в червонім намисті. Хто це?

. Квітує дерево невеликими біло-зеленуватими квітами. Та й темпі плоді малопомітні серед зеленого листя. Але всі її бажають мати у своєму саду, бо користь від неї людям велика.

. Одне з найбільших дерев у саду, а плоди - ледь більші за вишню. Але ж які гарні і смачні! А ще пісні про неї співають, як вона «... щоліта дітям ягодами годить».

4. Найголовніше дерево в саду. А плоди його зберігаються аж до наступного літа. Якраз, щоб дітям до школи брати вистачило.

. Це дерево в саду струнке, як ялинка. І плоди на ньому висять, як іграшки на новорічному святі. От тільки, коли восени листя на абрикосах жовте, на черешнях жовто-червоне, то на цьому дереві найчастіше - темно-коричневе.

. Що це за рослина така цікава? Листя, як у верби, плоди великі, як яблука, а по формі - як абрикос, і кісточка в середині. Росте - як невелике дерево чи великий кущ.

. Кущ невеличкий, але ж який сердитий! У всі сторони наставив колючки, щоб захистити свої зелені ягоди. А вони хоч і кислуваті на смак, та дуже корисні для людей. От і вирощують у садах таку злючку.

. Заплелась лоза, та не вербова. Листя широке, вуса довгі, а ягоди - цілими купками! І в кожній промінчик сонечка сховався, а тому і солодкі вони, і поживні, і корисні.

. Росте в лісі ягідка червона, запашна, а в саду - її родичка. Тут вона буває велика. А тому не витримує тоненьке стебельце таких ягід, от і хилиться до землі низенько. Щоправда, хоч і мають садові ягоди добрий смак, але аромат вже не той, що у лісових.

10. Так рясно засіявся кущ чорними ягідками, що й листя не видно! Лиш торкнешся його листочків, як вже приємний запах поплив довкола. І ягоди дуже запашні. Найзапашніший кущ в саду!

ВІДПОВІДІ ДО ЗАВДАНЬ

«Рослини лісу»

. Первоцвіт. 2. Дзвоники. 3. Конвалія. 4. Жовтець. 5. Мати-й-мачуха. 6. М'ята. 7. Кульбаба. 8. Фіалка. 9. Чистотіл. 10. Підсніжник. 11. Суниця. 12. Звіробій. 13. Кропива. 14. Черемха. 15. Модрина. 16. Липа. 17. Береза. 18. Дуб. 19. Калина. 20. Шипшина. 21. Ліщина. 22. Сосна. 23. Ожина. 24. Осика. 25. Верба.

«Рослини поля»

. Льон. 2. Бавовник. 3. Рис. 4. Кукурудза. 5. Гречка. 6. Горох. 7. Озима пшениця. 8. Картопля. 9. Капуста. 10. Березка польова. 11. Мак. 12. Огірок. 13. Соняшник. 14. Морква. 15. Редька.

«Рослини саду»

. Вишня. 2. Слива. 3. Черешня. 4. Яблуня. 5. Груша. 6. Персик. 7. Аґрус. 8. Виноград. 9. Суниці. 10. Смородина. 11. Порічки. 12. Малина. 13. Айва. 14. Дерен, кизил.

ДОДАТОК Г

Вікторина «Дивовижний світ тварин»

Конкурс №1. Привітання

Команди демонструють своє домашнє завдання: представляють назву команди, емблему, девіз, обґрунтовують свій вибір.

Конкурс № 2. Розминка

Командам пропонуються 10 запитань. Якщо команда знає відповідь, то швидко піднімає руку. Оцінюються швидкість і правильність відповіді.

Найвища тварина на Землі? (Жирафа до 5 м).

Хто важчий: найбільша акула чи слон? (Акула важча від слона у 5
разів).

Найбільший у світі птах? (Африканський страус).

Найменший у світі птах? (Колібрі).

Які птахи прилітають до нас навесні раніше від усіх? (Граки, шпаки,
жайворонки).

Назвіть найбільшого з ссавців. Які існують у природі. (Синій кит).

Назвіть найменшого з ссавців. (Землерийка).

Хто плаває швидше від усіх? (Меч-риба).

Який з ссавців пірнає глибше від усіх? (Кашалот).

Які тварини можуть швидко змінювати своє забарвлення? (Хамелеони,
молюски, деякі риби).

Конкурс № 3. Хто більше?

Команди по черзі називають казки, в яких персонажами є тварини. Головне не повторюватись і швидко відповідати.

Конкурс № 4. Кросворд

Команди отримують аркуші із кросвордом і намагаються якнайшвидше і правильно його розв'язати.

. Птах, який перед дощем літає низько над землею.

Найбільша у природі кішка.

Птах - символ миру.

Зображення цього птаха є на гербах багатьох країн світу.

Жук, який має таку саму назву, що і звір.

Тварина, яка виношує своїх малят у сумці.

Звір, що живе у лісі і дуже часто є персонажем казок.

Стародавні греки називали цю тварину «водяним конем».

Морський родич рака.

Великий хижак морів та океанів.

Тварина, яка харчується евкаліптом.

Найспритніший зі звірів.

Відповіді: 1. Ластівка. 2. Тигр. 3. Голуб. 4. Орел. 5. Носоріг. 6. Кенгуру. 7. Вовк. 8. Бегемот. 9. Краб. 10. Акула. 11. Коала. 12. Гепард.

Конкурс № 5. Наукова характеристика тварин

а)      Діти пригадують способи класифікації тварин.

б)      Кожна команда повинна за 15 секунд охарактеризувати тварину,
виходячи з трьох видів класифікації тварин.

команда:

дельфін (звір, хижак, живородний);

жаба (земноводна, комахоїдна, відкладає ікру);

лев (звір, хижак, живородний);

канарка (птах, комахоїдна, яйцекладна).

команда:

богомол (комаха, травоїдний, яйцекладний);

яструб (птах, хижак, яйцекладний);

ведмідь (звір, всеїдний, живородний);

варан (плазун, хижак, яйцекладний).

Конкурс № 6. Най-, най-...

Команди представляють своє домашнє завдання - розповідь про найцікавіших хижаків і рослиноїдних тварин.

Підсумки вікторини.

а)      Журі підводить підсумки, оголошує результати.

б)      Нагородження переможців, кращих гравців, капітанів

ДОДАТОК Ґ

Гра-подорож до країни лікарських рослин

Тема. Від рослин - до людини.

Мета. Поглибити знання дітей про лікувальні властивості рослин; виховувати емоційно-зацікавлене ставлення до народної ботаніки; формувати елементарні уміння застосовувати набуті знання з метою збереження власного здоров'я.

Обладнання: гербарний матеріал, малюнки і фотознімки лікарських рослин, плакати-фартушки, ігровий реквізит, музика у грамзапису.

(з учнів класу формують три команди і під музичний супровід вирушають у подорож).

Зупинка 1. КЛУБ ЮНИХ ТУРИСТІВ (сюжетно-рольова гра).

(дія відбувається на уявній лісовій галявині. Чується глухий крик. Діти зупиняються).

Діти. Що трапилось? Ви чули якийсь голос?

(В результаті з'ясовується, що один із подорожніх поранив собі ногу).

Поранений. Допоможіть мені, будь ласка.

Вчитель. Діти, що ж робити? Назад повертати? Шкода, та й далеченько відійшли. Ой, кров з рани біжить! Що ж тут вдієш? Немає тут нашого Айболита! Та й сумки медичної ми не взяли...

Лісовик, (виходить назустріч). Навіщо вам сумка? Чи знаєте ви, що людина ще із початку свого існування шукала захисту у природи, намагалася зміцнити своє здоров'я, щоб вижити у складних умовах, вона змушена була надавати собі лікарську допомогу при різних травмах та захворюваннях, і, цілком природно, засоби для цього шукала в навколишній природі і насамперед - у світі рослин. Так людина пізнавала цілющі властивості рослин та їх дію на організм. Пізніше, з появою землеробства та тваринництва, розширилися знання людини про рослинний та тваринний світ. Ряд рослин увійшов до арсеналу лікарських на основі спостережень. Наша земля не тільки щедра, а й багата рослинним світом. Кожна рослина, що зростає на цій землі, має чудові властивості.

Вчитель. Отже, будемо й ми шукати захисту у природи, адже знаходимось на лісовій галявині. Погляньмо ж навкруги, можливо, ліки приготувала нам сама природа?

Завдання дітям: вибрати із запропонованого ряду лікарських рослин (гербарії, малюнки чи фотографії) саме ту, яка допоможе пораненому, і надати йому першу медичну допомогу.

Можливі відповіді: подорожник (ранник, порізник, бабка); деревій (кровавник); чистотіл (жовтосік).

(У процесі гри діти вправляються прикладати рослини до рани і фіксувати їх).

Зупинка 2. ЛЕКТОРІЙ АЙБОЛИТА (бесіда).

Лікар Айболит розповідає "цікавинки" з життя лікарських рослин.

Подорожник великий

Лікувальні властивості цієї рослини добре знали лікарі Стародавньої Греції і Риму, а в середні віки - персидські та арабські медики. Цінували цю рослину і в Київській Русі.

До XIV ст. подорожник був поширений лише в Східній півкулі. За часів великих подорожей, коли мореплавці шукали нових земель, його випадково завезли в Америку, де він швидко поширився, і індійці почали називати цю рослину "слід білої людини".

Подорожник великий - багаторічна трав'яниста рослина, яка здавна шанується народною медициною багатьох народів світу і широко використовується як лікувальний засіб при зовнішніх ранах, ударах, наривах, опіках.

Запитання дітям:

Подорожник. Чому так назвали цю рослину?

Чому подорожник у народі називають ранником чи порізником?

Як застосовують подорожник у медицині?

. Чи користувалися ви лікувальними властивостями цієї чудо-трави? Де і коли?

Деревій

Ця рослина має приємний, бальзамічний запах. Квіти запашні, на смак гіркі, поширений деревій повсюдно, росте на луках, полях, межах, уздовж доріг, на схилах, лісових галявинах, у чагарниках.

Деревій - дуже популярний лікувальний засіб. Вважають, що рослина поліпшує травлення, спиняє кровотечу, сприяє правильному обмінові речовин. Його приймають всередину, вживають зовнішньо.

Скажімо, трапилася прикрість - ви поранились у полі, у дворі. Тоді шукають деревій, беруть його листки (вони соковитіші за квіти), міцно розминають (за можливості чистими пальцями) і прикладають до рани. Після цього здебільшого рана загоюється за 3 - 5 днів без сліду нагноєння. Навіть рани від серпа, як на полі, в умовах далеко не санітарних, загоюється швидко. Ось чому цю чудову рослину у народі називають кровавником. Запитання дітям:

Де росте деревій?

При яких хворобах використовують деревій як лікувальний засіб?

Яку іншу назву має ця рослина? Чому народ назвав її саме так?

Чистотіл

Отруйна, але й дуже популярна в народі лікувальна рослина, трав'янистий бур'ян. При зламані виділяє жовтий або оранжевий молочний сік.

Чистотіл (латинська назва перекладається дослівно - дар сонця) - лікувальна рослина. Росте по засмічених місцях, частіше в затінку, біля житла, під тинами, обабіч вулиць. Поширений повсюдно. Збирати траву починають наприкінці травня - до кінця липня, тобто під час більш рясного цвітіння.

Соком чистотілу виводять бородавки, вузлики, лишаї, мозолі, плями на шкіри. настоєм чистотілу лікують хвороби ротової порожнини. Використовують чистотіл і для лікування ран, які довго не загоюються.

У народі чистотіл називають бородавочником, жовто соком, лечкопаром, гландушником.

Запитання дітям:

Поясніть, чому ця рослина отримала саме такі назви?

Де росте чистотіл?

Коли можна збирати чистотіл?
Зупинка 3. ГАЛЯВИНА ЗАГАДОК, (вікторина).

(Команди пропонують одна одній загадки про лікарські рослини із обов'язковим завданням прокоментувати їх лікувальні властивості).

.        Яка трава дуже гірка, але популярна в медицині?
(Полин. У народі його здавна вживали як жарознижувальну,

кровоспинну, жовчогінну рослину. Відвар полину поліпшує апетит).

.        Яка рослина "вбиває" звіра?

(Звіробій. Використовують при хворобах шлунка, печінки, нирок. У народі називають травою від 99 хвороб).

.        Сонечко в траві зійшло

Усміхнулось, розцвіло.

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло.

(Кульбаба. У давнину її вважали еліксиром життя. У листках її багато вітамінів. З неї готують салати. Настій кульбаби - чудовий засіб від опіків).

.        Викупана в сонечку,

Стоїть собі донечка. Бджоли сонячний медок Дістають з її квіток.

(Липа. Її цвіт - найпопулярніший народний потогінний і жарознижувальний засіб).

.        На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять,

Мов шматочки неба голубого,

Виграють, виблискують, горять.

(Волошка. Використовують при хворобах нирок і сечового міхура, при підвищеній температурі, для примочок на очі). 6. Виросли на лузі

Сестрички маленькі. Очки - золоті, А вії - біленькі.

(Ромашка. Використовують при хворобах шлунка, кишечника. Відваром з ромашки користуються для промивання гнійних ран ).

Зупинка 4. ШКОЛА ЮНИХ ТРАВОЗНАВЦІВ (брейн-ринг). (Команди сідають навколо столу, де заздалегідь підготовлені картки із зображенням лікарських рослин. Кожна команда має свій плакат-фартушок, у кишеньку якого вставлятиме картку із зображенням потрібних рослин).

Завдання дітям: учням пропонується відшукати рослину (чи набір рослин), відвар якої (яких) використовують при різних захворюваннях. Виграє та команда, яка швидко і правильно впорається із запропонованими завданнями. На закінчення конкурсу учасники готують чай з липи і смакуй його.

При застуді готують відвар з ...

Щоб поліпшити апетит готують відвар з ...

При хворобах шлунка готують відвар з ...

Як жарознижувальний засіб використовують відвар з ...

Правильні відповіді:

Липа (калина, гілочки малини, ромашка).

Деревій (полин, аїр тростинний, шипшина).

Звіробій (полин, ромашка).

Гілочки малини (квітки калини, цвіт липи).

Фінал гри.

Айболит. Я бачу на ваших обличчях усмішку. Отож, ви здорові, і у вас нічого не болить.