Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

Форма № Н-6.01

Мукачівський державний університет

Кафедра психології та педагогіки дошкільної освіти

КУРСОВА РОБОТА

з експериментальної психології

на тему : Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

Студентки 3 курсу групи ПП - 31

напряму підготовки 6.030103

«Практична психологія»

Мучички М. В.

Керівник ст. викл. Штих І. І.

м. Мукачево - 2013 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

.1 Спрямованість в психологічній структурі особистості

.2 Вікові особливості старшокласників в контексті спрямованості їх особистості

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРЯМОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

.1 Опис методик

.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Спрямованість особистості сучасними вченими розуміється як мотиваційна зумовленість дій і вчинків людини конкретними життєвими цілями, джерелами яких є як його базові потреби, так і вимоги суспільства до його особистості. Відзначимо, що існують різні визначення поняття «спрямованість». Так, С. Рубінштейн визначав спрямованість особистості як її «динамічну тенденцію». Учений вважав, що в діяльності проявляється характер людини, що одержує вираження в спрямованості його дій і вчинків, його темперамент і здібності, які, в свою чергу, обумовлюють досконалість виконання.

Спрямованість людини по-різному співвідноситься з різними зовнішніми явищами, умовами, обставинами життя та діяльності людини. Вона є інтегральною психологічною характеристикою системи суб'єктивних цінностей, емоційно забарвлених відносин до навколишнього світу, себе, інших людей. Вона конкретизується через сферу ціннісно-смислових відносин і визначає вибір мотивів, прийомів і способів спілкування з іншими людьми. Спрямованість особистості в спілкуванні, функціонуючи як єдине ціле, визначає загальну орієнтацію особистості на рівноправне, домінуюче, ігноруюче, що підкоряється, або нерівноправне спілкування, з тенденцією одержання вигоди за рахунок партнера.

Спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність. Вона є стрижневою психологічною особливістю, оскільки структурує всі інші властивості і прояви, детермінує їх зміст, систему відносин людини зі світом. Спрямованість характеризує не діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень.

У вивченні спрямованості особистості у вітчизняній психології склалися різні наукові школи і напрямки: теорія настановлення (установки) Д. М. Узнадзе, відносин особистості (В. М. М'ясищев, Б. Ф. Ломов), теорія значущості (М. Ф. Добринін), потреб і мотивів (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович). Всі зазначені теорії в тій чи іншій мірі пов'язані між собою.

Актуальність проблеми смислу життя людини не вимагає доказів. Історія розвитку духовної культури людства пронизана пошуком сенсу життя. Ця проблема вічна, тому що вона повторюється на кожному витку історії, у свідомості кожної людини. Своєрідність проблеми смислу життя виявляється в тому, що, будучи однієї з ранніх філософсько-етичних проблем, вона зберігає постійну значущість, змінюючи своє змістовне й емоційне забарвлення залежно від специфіки конкретного історичного фону й психологічних особливостей індивіда, який намагається її вирішити.

Людина завжди переймається питаннями пошуку сенсу свого буття, смислу свого життя, свого призначення. Без такого пошуку неможливий розвиток особистості, її професійне та особистісне зростання.

Леонтьєв О.М. зазначав, що «проблема смислу - це останнє аналітичне поняття, яке увінчує загальне вчення про психіку, так само як поняття особистості увінчує всю систему психології» . Саме тому проблема смислу життя в психології так чи інакше досліджувалась та розглядалась практично всіма науковими школами як у зарубіжній (А. Адлер, В. Франкл, Дж. Ройс, Р. Мей, С. Мадді, Дж. Б’юдженталь та ін.), так і у вітчизняній (О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Ф.Є. Василюк, В.Е. Чудновський, О.О. Бодальов, Г.О. Вайзер, Д.О. Леонтьєв та ін.) психології. Смисл життя людини ґрунтується на її відчутті свого місця у суспільстві, на її інтересах, цінностях і цілях, на її уявленнях про можливості їх реалізації.

Тому метою нашого дослідження є: виявлення психологічних особливостей спрямованості особистості старшокласника, а також факторів, що її визначають.

Об'єкт дослідження - особистість старшокласника загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - спрямованість особистості старшокласника.

Завдання дослідження:

. Здійснити теоретичний аналіз проблеми спрямованості особистості в зарубіжній та вітчизняній психології

. Виявити особливості структури й формування спрямованості особистості старшокласника, його життєві орієнтації та мотиви.

. Провести емпіричне дослідження даної проблеми, проаналізувати та інтерпретувати отримані емпіричні дані.

Дослідження проводилось на базі Мукачівської загальноосвітньої школи № 10. В дослідженні приймало участь 32 особи, учні 10-х та 11-х класів.

Теоретичне значення вивчення проблеми спрямованості особистості полягає в тому, що спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність. Спрямованість характеризує не тільки діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень.

Практичне значення вивчення даної проблеми полягає в тому, що дані, отримані в дослідженні можуть використовувати шкільні психологи, самі учні, а також батьки і вчителі, які бажають допомогти старшокласникам у виборі їх життєвого шляху та самовизначенні.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

.1 Спрямованість в психологічній структурі особистості

У вітчизняній психології системоутворюючою, стрижневою характеристикою особистості вважається її спрямованість - стійка спрямованість думок, почуттів, бажань, фантазій, психологічних відносин і вчинків, яка є наслідком домінування провідних мотивів і ціннісних орієнтацій.

У роботах вітчизняних психологів (С.Л. Рубінштейн, К.К. Платонов, Л.І. Божович, В.Е. Чудновський, Б.С.Братусь) розроблено підхід до дослідження розвитку особистості через поняття спрямованості.

У вивченні спрямованості особистості у вітчизняній психології склалися різні наукові школи і напрямки: теорія настановлення (установки) Д. Н. Узнадзе, відносин особистості (В. М. Мясищев, Б. Ф. Ломов), теорія значущості (М. Ф. Добринін), потреб і мотивів (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович). Всі зазначені теорії в тій чи іншій мірі пов'язані між собою [6, 7, 21, 22, 32].

Поняття «спрямованість» введено С. Л. Рубінштейном, який вказав, що при психологічному вивченні людини дуже важливо зрозуміти, чого вона хоче від життя. В залежності від домінуючих мотивів виділяють спрямованість особистості: на себе, на інших людей, на діяльність [32].

Т.А. Флоренская, звертаючись до поняття спрямованості, прийшла до висновку, що при розгляді розвитку особистості, потрібно завжди мати на увазі духовну спрямованість. Духовна спрямованість є тим вектором, який орієнтує всю життєдіяльність людини, особливо проявляючись в професіях, спрямованих на взаємодію з іншими людьми [27].

Особистісно-орієнтований підхід у педагогіці представлений роботами таких вчених, як Є.В. Бондаревська, М.В. Кларін, О.В. Петровський, В.В. Сєріков, І.С. Якиманська та заснований на глибокому знанні психологічних аспектів теорії особистості. Вітчизняна психологічна теорія особистості розвивається під впливом наукових робіт Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, О.В. Петровського, К.К. Платонова, Б.М. Теплова, С.Л. Рубінштейна та ін

У працях Л.І. Божович, С.Л. Рубінштейна та К.К. Платонова в якості вищого рівня структури особистості розглядається спрямованість - психологічний «стрижень» особистості та інтегруюча основа діяльності, яка закладає систему відносин людини зі світом і до світу, визначає основні лінії поведінки, систему цінностей і поглядів, позицію в житті і світогляд особистості. Спрямованість особистості впливає на всі сфери діяльності людини, включаючи профільне і професійне самовизначення.

Л.І. Божович визначає систему стійких домінуючих мотивів як спрямованість [6]. У контексті даного підходу зріла особистість організовує власну поведінку в умовах дії кількох мотивів; обирає цілі діяльності і за допомогою спеціально організованої мотиваційної сфери регулює свою поведінку таким чином, щоб небажані мотиви, бодай і дуже сильні, були пригніченими.

Структуру спрямованості складають три групи мотивів: гуманістичні, особистісні, ділові.

Гуманістична (суспільна) спрямованість починає формуватися в ранньому дитинстві. Особистісна спрямованість є не віковою характеристикою, а наслідком помилок виховання. Головним механізмом формування соціальної спрямованості є виховання. Спрямованість складається як внутрішня позиція особистості по відношенню до соціального оточення, до окремих об’єктів соціального середовища. Хоча ці позиції можуть бути різними по відношенню до багатьох ситуацій та об’єктів, у них можливо зафіксувати загальну тенденцію, яка домінує, що і створює можливість певним чином прогнозувати поведінку в невідомих раніше ситуаціях по відношенню до невідомих раніше об’єктів. На думку Г.М.Андреєвої, «спрямованість особистості може бути розглянута також в якості особливої предиспозиції - схильності особистості діяти певним чином, охоплюючи всю сферу її життєдіяльності, аж до найскладніших соціальних об’єктів та ситуацій. Така інтерпретація спрямованості особистості дозволяє розглядати це поняття як подібне до поняття соціальне настановлення» [3].

В.М.М’ясищев пояснює спрямованість майбутньої поведінки ставленням. Ставлення в концепції В.М.М’ясищева - це «система тимчасових зв’язків людини як особистості - суб’єкта зі всією дійсністю чи її окремими сторонами» [20]. Ставлення і є передпозицією, схильністю до будь-яких об’єктів, яка дозволяє очікувати розкриття себе в реальних актах діяльності. Як зазначає автор, «дії та переживання людини визначаються не безпосередніми зовнішніми впливами, а їхньою сукупністю у внутрішньому світі, що є системою відношень людини, які визначають опосередкований характер її реакцій на впливи навколишнього середовища і її зовнішню ініціативну самостійну поведінку» [20]. Психологічне ставлення людини в розвиненому вигляді В.М.М’ясищев визначає як «цілісну систему індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності» [20].

Аналіз представлених підходів до розуміння змісту поняття «спрямованість» та її ролі в структурі особистості дозволяє визначити наступні ознаки спрямованості особистості: системність; стійкість даної системи; ієрархічність всередині системи; зв'язок з усією системою характеристик особистості; визначальна роль в активності особистості.

О.М.Леонтьев зіставляв поняття спрямованості особистості як «змістоутворюючий мотив» [20] в той час як Б.Г.Ананьєв вказував на існування «основної життєвої спрямованості» особистості[2]. Однак найчастіше в науковій літературі під спрямованістю розуміють сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості незалежно від ситуації, що склалася.

В основі спрямованості особистості лежить система мотивів, в якій провідні мотиви, підпорядковуючи собі інші, характеризують будову мотиваційної сфери людини.

Домінуюча система мотивів обумовлює суспільно-гуманістичну або егоїстично - прагматичну спрямованість особистості. Суспільно - гуманістична спрямованість характеризується переважанням мотивів служіння загальній справі, суспільству, духовної задоволеності. Егоїстично-прагматична спрямованість характеризується переважанням мотивів особистого благополуччя, особистого зиску, престижу.

Спрямованість в сучасній психології виділяється в якості провідної характеристики особистості, що визначає її соціальну і моральну цінність. Основними детермінантами спрямованості є переважаючі і стійкі потреби та інтереси, світогляд, що включає переконання й ідеали. У свою чергу, спрямованість у підлітковому віці відіграє провідну роль в процесі подальшого розвитку мотивації й особистості в цілому.

Спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність. Спрямованість, за твердженням Б.О. Сосновського, є «стрижневою психологічно. особливістю, оскільки структурує всі інші властивості і прояви, детермінує їх зміст, систему відносин людини зі світом. Спрямованість характеризує не діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень»[20].

У структурі і проявах спрямованості суб'єкта може бути виділено декілька рівнів, свого роду психологічних класів:

• іерархізована і динамічна система потреб, мотивів, зв'язків між ними, які аж ніяк не лінійні, а є своєрідною індивідуальною особливістю людини;

• множинно - супідрядні системи цілей і завдань суб'єкта, задані як відносно стійкими потребово-мотиваційними утвореннями, так і поточними, мінливими умовами життя;

• відповідна до двох попередніх ієрархія діяльності суб'єкта, вибір, реалізація та розвиток якої зумовлює систему вчинків, стиль поведінки, етапи життєдіяльності;

• широка система об'єктивних і суб'єктних проявів психіки, куди входить психологічна структура діяльності, поведінки, свідомості, самосвідомості, характеру, сенсу.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що всі мотиви можна розділити на три групи:

• мотиви егоїстичні - пов'язані з особистим благополуччям, успіхом, престижем, задоволеннями, владою;

• мотиви суспільні - альтруїстичні, колективістські, гуманістичні, пов'язані з турботою про інших людей, з любов'ю до них;

• мотиви, що йдуть безпосередньо від інтересу до дійсності, світорозуміння, творчість, діяльність, праця, мотивовані самою потребою в пізнанні, діяльності, творчості, а не іншими якими небудь потребами.

В залежності від того, які мотиви домінують, можна розділити спрямованість на три види:

) суспільна спрямованість - проявляться як домінуюче прагнення діяти в інтересах інших людей, співчувати їхнім потребам і переживанням (діяти в інтересах свого колективу);

) особиста спрямованість проявляться в домінуванні мотивів з групи егоїстичних (домінування мотиву особистого самоствердження, першості);

) ділова спрямованість - проявляється як домінуюче прагнення до безкорисливої ​​діяльності, до безкорисливого оволодіння новими вміннями та знаннями.

Розглядаючи питання про місце спрямованості особистості в структурі особистості, необхідно відзначити концепцію динамічної структури особистості, запропоновану К.К. Платоновим, який визначає спрямованість як «вищий рівень особистості, її першу підструктуру» [20].

Одним з перших дослідників, що дали визначення спрямованості, був

С.П. Рубінштейн. Він писав: «Спрямованість особистості виражається в різноманітті тенденцій, що розширюються й збагачуються і слугують джерелом різноманітної і різнобічної діяльності. У процесі цієї діяльності мотиви, з яких вона виходить, змінюються, перебудовуються і збагачуються новішим змістом»[32].

Л.І. Божович дійшла висновку, що формування особистості грунтується на розвитку мотиваційної сфери, що представляє собою єдину динамічну систему, всі елементи якої взаємопов'язані. В результаті цих процесів виробляється певна стратегія поведінки. У ній відбивається головна характеристика особистості - її спрямованість, яка визначається сукупністю стійких і домінуючих мотивів [6].

Спрямованість особистості позначається в різноманітних мотивах поведінки людини, однак, вона може бути виражена в групі конфліктуючих мотивів. Виявляються ці мотиви найвиразніше в досить гострій і значимій ситуації, коли обставини виступають в яскраво виявленому вигляді. Тоді спрямованість особистості, її інтереси, прагнення, моральні настанови, принципи дійсно виявляються в найбільш яскраво виражених мотивах. У гострій ситуації певні мотиви стають домінуючими [41]. За справедливим визначенням П.М. Якобсона поняття спрямованості особистості «представляється досить істотним, оскільки воно має пряме відношення до проблем виховання в широкому сенсі слова». У роботах Л.І. Божович, присвячених дослідженню закономірностей формування особистості в дитячому та підлітковому віці, системоутворюючою ознакою структури особистості виступає «внутрішня позиція особистості, або її спрямованість». Остання являє собою стійке домінування деяких мотивів діяльності і визначає цілісність, цілеспрямованість поведінки і всього життя індивіда.

Л.І. Божович, виходячи з того, що основу мотивації формує емоційна значущість предмета потреби, трактує поняття спрямованості, головним чином, як емоційний феномен. Є спроба об'єднати в більш загальну категорію свідомі і емоційні компоненти ціннісної спрямованості. Це концепція умонастрою, припущення Б.Д. Паригіна. Він зазначає, що умонастрій є «особливий вид стійкого настрою почуттів, які групуються навколо якихось ідейних установок і визначають спосіб сприйняття і оцінки людиною дійсності, а також спрямованість її цілепокладання» [6].

На підставі аналізу широкої вибірки літератури можна зробити висновок, що всі автори під спрямованістю особистості мають на увазі наступне:

) спрямованість - провідна характеристика особистості, що визначає специфіку її проявів в житті в цілому (в діяльності, поведінці, характері, у специфіці відносин особистості до себе і до світу); спрямованість є характеристикою вибіркової активності поведінки людини, як істоти соціально-детермінованої з одного боку, і виявляє власну активність - з іншого; спрямованість - як провідна характеристика особистості має спонукальну силу, що дозволяє особистості реалізувати вибіркову поведінку;

) вважається, що спрямованість особистості як ієрархія мотивів, система ідеалів, інтересів, формується до підліткового віку;

) теоретична й експериментальна розробка проблеми спрямованості особистості ведеться в досить широкому діапазоні - від вивчення потребово-мотиваційної сфери, розглянутої в загальнопсихолгічному контексті, до вивчення системи переконань, світогляду як соціальної активності людини, тобто в контексті соціальної психології, соціології.

Аналізуючи сучасний стан проблеми спрямованості в цілому, можна відзначити єдність позицій різних авторів у вирішенні цієї проблеми в наступних пунктах: 1) спрямованість є провідною характеристикою особистості, що визначає цілісність її структури; 2) виокремлення типів спрямованості та їх вплив на моральну сторону особистості; 3) відображення залежності характеру та ефективності діяльності, поведінки і вчинків, що визначає вибірковість поведінки, прояв небажаних типів спрямованості; 4) місце людини в житті суспільства залежно від рівня розвитку і характеру спрямованості її потреб.

Однак, визнавши спрямованість «стрижнем» структури особистості, психологами не була в достатній мірі вивчена структура самої спрямованості. Питання ж про основні лінії відносин людини, в яких проявляється спрямованість її особистості, частіше розглядається тільки з точки зору місця людини в житті суспільства.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити наступні висновки:

) спрямованість - стрижневе психологічне утворення, яке складає структуру особистості;

) спрямованість - відносно стійке ієрархізоване утворення в мотиваційній системі особистості;

) спрямованість являє собою універсальну основу будь-яких проявів

В основі спрямованості особистості лежить система мотивів, в якій провідні мотиви, підпорядковуючи собі інші, характеризують будову мотиваційної сфери людини.

Домінуюча система мотивів обумовлює суспільно-гуманістичну або егоїстично-прагматичну спрямованість особистості. Суспільно-гуманістична спрямованість характеризується переважанням мотивів служіння загальній справі, суспільству, духовної задоволеності. Егоїстично-прагматична спрямованість характеризується переважанням мотивів особистого благополуччя, особистого зиску, престижу.

Отже, спрямованість в сучасній психології виділяється в якості провідної характеристики особистості, що визначає її соціальну і моральну цінність. Основними детермінантами спрямованості є переважаючі і стійкі потреби та інтереси, світогляд, що включає переконання й ідеали. У свою чергу, спрямованість у юнацькому віці відіграє провідну роль в процесі подальшого розвитку мотивації й особистості в цілому.

1.2 Вікові особливості старшокласників в контексті спрямованості їх особистості

У вітчизняній психології ранній юнацький вік визначається в межах від 14 -15 років до 17 - 18, який співпадає з періодом навчання в старших класах загальноосвітньої школи або з навчанням у спеціалізованих школах, технікумах, коледжах [10].

В юнацькому віці в основному завершується фізичний розвиток організму, закінчується статеве дозрівання, серцево-судинна система починає працювати гармонійно, уповільнюється темп росту тіла, помітно збільшується м'язова сила, зростає працездатність, закінчується формування й функціональний розвиток органів і тканин. Більшість юнаків та дівчаток знаходяться вже в постпубертатному періоді. Тілесна конституція, особливо обличчя, стає дорослою, специфічно індивідуальною. Зникає характерна для підлітків збудливість, неврівноваженість [10].

Юнацький вік - це вік входження в об'єктивний та нормативний дух свого історичного часу в його національній формі (О.В.Толстих). Знаходження своєї ідентичності для юнака стає афективним центром життєвої ситуації розвитку (Л. І. Божович). Саме тому до близького дорослого він ставиться як до ідеалу. Ті якості, які юнак високо оцінює, є для нього еталоном у різних сферах людських відносин: виконання моральних норм, ставлення до праці, до самого себе. До цих якостей приміряє своє ідеальне Я - яким він бажає стати в дорослому житті.

Центральним новоутворенням психічного розвитку раннього юнацького віку є орієнтація на майбутнє, яка визначає життєву перспективу взагалі (а не тільки участь у певній діяльності): це й потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, зрозуміти себе в якості члена суспільства, визначити своє призначення в житті. Для цього потрібен достатній рівень розвитку особистості: аналіз і переоцінка моральних принципів, настанов, щоб побудувати власну систему цінностей, життєвих цілей, перспектив.

Рання юність - це повторний критичний період розвитку, який характеризується значним зростанням потенціалу особистості щодо самовизначення (аналогічне поняття «соціальна ідентичність»). Розрізняють індивідуальні варіанти формування соціальної ідентичності, або самовизначення [10]:

дифузна, невизначена ідентичність;

наперед вирішений варіант включення в «дорослу систему» відносин, але раніше призначеного часу. Психологи вважають це несприятливим фактором розвитку;

юнак знаходиться в процесі інтенсивного пошуку самого себе: відбувається проба ролей, щоб визначитись самостійно. Це позитивне явище, але такий період не повинен тривати довго, бо інакше закріплюються риси інфантильності;

зросла ідентичність, про що свідчить почуття власної визначеності. Юнак переходить до самореалізації, найбільш повно використовує свої реальні потреби і свої можливості.

Ці варіанти можуть бути також етапами самовизначення, але важливо, щоб юнак не зупинився на якомусь попередньому етапі.

Цікава думка Клімова Є. О. про навчальну діяльність як провідну, якщо вона набуває рис продуктивної діяльності:

це діяльність, яка за часом і за наслідками витрачених сил має бути самокерованою;

вона повинна мати широкі варіації засобів, прийомів, умінь щодо здійснення діяльності та її наслідків;

стиль виконання такої діяльності має бути індивідуалізований, оптимальний для кожного учня, щоб перебороти протиріччя між потребами, інтересами з його можливостями та здібностями [17].

Зростання інтелектуальних можливостей робить перехід до дорослості періодом змін в цінностях та настановах, в ідеалах, цілях.

Зміст юнацьких цінностей значною мірою залежить від культурного контексту та історичного періоду. Допомогу юнакові у наближенні до майбутнього, в уникненні розчарувань надають добрі стосунки з батьками, досягнення в якійсь галузі діяльності (навчання, спорт, музика), а також уміння долати труднощі, самодисципліна, почуття відповідальності і за себе, і за інших. Добра порада необхідна і в постановці життєвих цілей, бо іноді вони дуже конкретні, немає гнучкості, а іноді вони дуже загальні («хочу стати хорошим спеціалістом, заробляти добрі гроші»).

У психології розпізнають два принципово різних типи розвитку особистості в юнацькому віці (Т. Томе) - прагматичний та творчий.

Прагматичний тип характеризується орієнтацією юнака на доцільність і на утікання від джерел неспокою, чому суб'єктивно надається першорядне значення. У юнакові такого типу домінують матеріальні цінності та інтереси. Для нього важливе намагання до гомеостатичної рівноваги, уникнення будь-яких проблем. І це перешкоджає їх подальшому індивідуальному розвиткові. Вони не прагнуть до одержання більшої освіти. Саме такого типу юнаки вдаються до застосування алкоголю та наркотиків, щоб «позбутися» проблем.

Творчо-орієнтованого типу юнаки характеризуються прагненнями та інтересами, які спрямовані в майбутнє, вони активно включають у власний спосіб життя різні пізнавальні та інші можливості. Педагогічне завдання - на основі корекції самооцінки допомогти юнакові набути впевненості в собі, виявляти активність при вирішенні життєвих завдань.

В юнацькому віці відбувається становлення світогляду як системи знань про політичне, економічне, культурне життя суспільства, як системи поглядів на оточуючий світ і місце в ньому кожної людини. Погляд на багато життєвих проблем досить глибокий та розумний. Увагу юнаків привертають питання справедливості та беззаконня, порядності та безпринципності. Спостерігається також розрив між різними верствами молоді за рівнем соціально-культурно розвитку: богемна молодь та ділки, наукове світорозуміння та спрощений підхід тощо. Особливості світосприймання юнаків виявляються в ціннісних орієнтаціях, потребах та інтересах, ідеалах та переконаннях, у мріях та життєвих планах. Юнак є представником певного покоління, яке, в свою чергу, об'єднується якимось важливими явищами суспільного життя, співпадання настанов, смаків, інтересів, моди тощо.

У цьому віці продовжується розвиток теоретичного мислення, розвивається здатність до зв'язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення та систематизації знань; підвищується самостійність, гнучкість та продуктивність мислення, його рефлексивність.

Зростає продуктивність логічної пам'яті, що пов'язана з операціональним мисленням. Збільшується обсяг уваги, здатність до її концентрації, переключення. В той же час увага стає більш вибірковою: вона залежить від спрямованості інтересів особистості, від її потреб. Формування професійної орієнтації юнака сприяє розвитку спеціальних здібностей (математичних, літературних, лінгвістичних тощо). У дівчаток в цьому віці спеціальні інтереси менш визначені, у порівнянні з хлопцями, хоча успішність у навчанні у цілому вища [10].

Таким чином, розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хоча це теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантів у засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті, мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивної розумової праці.

Зробимо загальні висновки щодо основних напрямків психічного розвитку в юнацькому віці:

Відбувається набування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).

Відбувається професійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей та професії.

Розвиваються ціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивна самосвідомість, самоцінність, самоповага.

Набувається психосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представників певної статі.

Виробляється індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються й удосконалюються розумові та спеціальні здібності на основі диференціації інтересів та орієнтації на майбутню професію.

Таким чином, в у старшокласників зростає орієнтування на майбутнє, наявність життєвих перспектив викликають бажання удосконалювати ті якості, які необхідні для професійної діяльності, в першу чергу, і для майбутнього самостійного життя в цілому. Самооцінка набуває більшої конкретності, критичності, дійовості; за даними досліджень, Велика кількість старшокласників складають програми самовиховання, які пов'язані з перспективами набуття професії, зі вступом у вищий навчальний заклад, з майбутнім становищем у суспільстві, зі встановленням тісних взаємин з друзями, з утворенням сім'ї тощо. На основі самооцінки й самовиховання формується самоповага. З усвідомленням своїх якостей і можливостей, з уявленням про своє місце в житті, з оцінкою себе як особистості пов'язане зростання інтересу до моральних проблем - щастя, обов'язок, любов, дружба тощо. У цьому плані можна говорити про вироблення моральної свідомості в старшому шкільному віці.

Особливо важливим психологічним утворенням юнацького віку є спрямованість особистості старшокласника, яка в значній мірі визначає вибір життєвого шляху молодої людини, її мотивів, цінностей, настановлень, життєвих смислів.

Розділ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

.1 Опис методик

В нашому дослідженні використовувались наступні методики:

. Методика визначення спрямованості особистості В.Смекала - М.Кучера [29]

. Методика О.Ф.Потьомкіної для визначення соціально - психологічних настанов особистості в мотиваційній сфері [24].

. Методика визначення життєвих смислів В.Ю.Котлякова [34].

Спрямованість особистості учнів вивчалась за методикою В.Смекала і М.Кучера, адаптованої до україномовної вибірки [29].

Мета дослідження - визначення спрямованості особистості: особистісна (на себе), ділова (на задачу) і колективістська (на взаємодію). Особистісна спрямованість (спрямованість на себе - СС) пов'язується з переважанням мотивів власного благополуччя, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше зайнята сама собою, своїми почуттями й мало реагує на потреби людей навколо себе. В роботі (а в даному дослідженні в навчанні) бачить перш за все можливість задовольнити свої домагання.

Колективістська спрямованість, чи спрямованість на взаємні дії (ВД), має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, намаганням підтримувати добрі стосунки з товаришами по роботі чи навчанню. Така людина проявляє інтерес до сумісної діяльності.

Ділова спрямованість (спрямованість на задачу - СЗ) відображає переважання мотивів, що породжуються самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання. Оволодіння новими уміннями й навичками. Як правило така людина прагне співробітничати з колективом й досягати найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленої задачі.

Слід відзначити, що всі три види спрямованості не є абсолютно ізольованими, а як правило поєднуються. Тому більш коректно буде вважати, що результати діагностики вказують не на єдину, а на домінуючу спрямованість особистості.

Вказівки для випробуваного: на кожний пункт анкети ви можете дати 3 відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, яка найкраще виражає вашу точку зору або найбільше відповідає правді. Літеру вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей (табл.8) навпроти номера питання в стовпчику "Найбільше". Потім з відповідей на це ж питання виберіть найменш прийнятний варіант. Відповідну літеру напишіть навпроти номера запитання, але в рубриці "Найменше". Для кожного питання використовуйте тільки дві літери. Над питаннями не розмірковуйте занадто довго: перший вибір зазвичай буває найточнішим. Час від часу перевіряйте, чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені літери. Якщо виявиться помилка, виправте її, але таким чином, щоб виправлення було чітким.

Текст опитувальника та ключ подані в Додатку А.

Опис методики О. Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери школяра.

Методика діагностики соціально - психологічних установок особистості в мотиваційно-потребнісній сфері заснована на роботах Д.М. Узнадзе, який, у свою чергу спирався на роботи К. Юнга та Е. Фромма. Вона дозволяє діагностувати ступінь виразності і взаємозв'язок між собою соціально-психологічних установок у окремої особистості або групи людей. Це перш за все соціально-психологічні установки, пов'язані з «альтруїзмом» і «егоїзмом», «процесуальною» та «результативною» спрямованістю, а також орієнтацією на «свободу» і «владу», «працю» і «гроші». Слід зазначити, що на підставі результатів використання методик можна виявити кілька груп випробуваних:

• Група високомотивованих випробовуваних з гармонійними орієнтаціями. Все орієнтації виражені сильно і в рівній мірі.

• Група низькомотивованих випробовуваних, у яких всі орієнтації виражені надзвичайно слабо.

• Група з дисгармонійними орієнтаціями, у яких деякі орієнтації виражені сильно, а інші можуть бути навіть відсутніми.

Результати за цією методикою узгоджуються з викладеним раніше матеріалом - чотири рівні сформованості мотивації у молодих людей.

Відповідно, за допомогою цієї методики можливо виявити на якому рівні знаходиться мотиваційна сфера індивіда. Необхідно відзначити, що знання молодими людьми основних своїх потреб - вихідний момент самомотивації, особистісного менеджменту, і, відповідно, істотний плюс для вибудовування свого власного життєвого шляху, кар'єри.

Шкали: орієнтація на - процес, результат, альтруїзм, егоїзм, працю, гроші, свободу, владу.

Призначення тесту - виявлення ступеня вираженості соціально-психологічних установок.

Інструкція до тесту, текст опитувальника та ключ подані в Додатку В.

Опис методики дослідження життєвих смислів особистості.

Метою використання в нашому дослідженні методики В.Ю.Котлякова [34] є вивчення категорій життєвих смислів старшокласників.

Автор виділяє вісім категорії життєвих смислів: альтруїстична, гедоністична, екзистенційна, категорія самореалізації, статусна категорія, комунікативна, сімейна, когнітивна.

Альтруїстічна категорія включає в себе: доброту, турботу про інших, допомогу іншим людям, бажання покращити світ.

Екзистенційна категорія сенсів життя включає в себе: свободу, смисли «щоб жити» і «щоб любити».

Гедоністична категорія включає в себе: отримання задоволення, бажання відчувати щастя і отримувати якомога більше відчуттів і переживань.

Категорія самореалізації включає прагнення до самовдосконалення, здійснення себе, реалізацію всіх своїх можливостей.

Статусна категорія включає: успіх, хорошу кар'єру, гідне положення в суспільстві.

Комунікативна категорія включає в себе радість спілкування з іншими, бажання бути з близькою людиною і відчувати, що комусь потрібен.

Сімейні сенси життя включають в себе життя заради своєї сім'ї і заради дітей, а також допомогу рідним і близьким.

Когнітивна категорія, яка включає бажання зрозуміти самого себе, життя і пізнавати Бога, пов'язується із загальною картиною світу людини, з її власним світоглядом, відповідями на питання «що є Я», «що є життя».

Обрахувавши результат згідно методики залежно від отриманої суми рангових значень за кожною із категорій оцінюється представленість кожної з категорій в особистісній системі життєвих смислів.

При інтерпретації отриманих даних слід враховувати ступінь вираженості того чи іншого смислу в особистісній системі життєвих смислів досліджуваних.

Так, 18 - 24 балів - смисли цієї категорії представлені слабо системі життєвих сенсів; 10 - 17 балів - смисли цієї категорії представлені в достатній мірі; 3 - 9 балів - смисли цієї категорії домінують у й системі життєвих сенсів. Крім того, на підставі отриманих даних можнп побудувати профілі представленості життєвих смислів (Додаток Б).

.2 Інтерпретація результатів дослідження

Обираючи дослідження смислової сфери особистості, ми зазвичай стикаємося з досить обмеженим набором методик. Найчастіше для досліджень в цій області використовуються два методи: тест смисложиттєвих орієнтацій (адаптований Д. О. Леонтьєвим тест «Мета в житті» Дж. Крамб і Л. Махоліка.) та методика граничних смислів (Д. О. Леонтьєв, 1985; Д. О. Леонтьєв і В. М. Бузіна, 1992) [22 ]. Тому методика В.Ю.Котлякова виявилась доцільною в нашому дослідженні, пов’язаному з вивченням спрямованості особистості старшокласника [24].

Уявлення про те, що сенс людського життя не може бути зведений до якої-небудь простої формули, а, швидше за все, являє собою складно організовану систему смислів, давно і міцно вкоренилося в сучасній психології. Так, наприклад, Л. С. Виготський розглядав динамічну смислову систему (ДСС) як єдність афективних та інтелектуальних процесів свідомості, Д. О. Леонтьєв визначав ДСС як «... відносно стійку і автономну ієрархічно організовану систему, що включає в себе ряд різнорівневих смислових структур і функціонують як єдине ціле »[22], Б. С. Братусь також говорить про складну динамічну систему, що утворює особливу смислову сферу особистості і зумовлює всю життєдіяльність людини [7].

Як видно із таблиці 1 у старшокласників загальноосвітньої школи переважають зі значним відривом від інших категорій життєвих смислів сімейні життєві смисли (34,4 % усіх опитаних), на другому місці альтруїстичні смисли (28 %), на третьому - категорія самореалізації (12, 5 %).

Не останнє місце в системі життєвих смислів займають гедоністичні, пов’язані із радощами та задоволення від життя (9, 3 %), комунікативні - 6, 25 %. І на останньому місці майже однозначно екзистенційні, статусні та когнітивні (3, 1 %, 3% і 3% відповідно).

Таблиця 2.1

Переважаючі категорії життєвих смислів у старшокласників

(за методикою визначення життєвих смислів В.Ю.Котлякова)

Дані результати можна розцінювати як такі, що свідчать про тісний зв'язок старшокласників із батьками, з сім'єю, з надією на те, що сім'я підтримає, допоможе в житті і входитиме в коло надзвичайно значущих цінностей для юнаків. В свою чергу діти схильні теж турбуватися про близьких, віддавати їм частину своєї уваги і турботи - про що свідчать альтруїстичні смисли старшокласників, які розташовані на 2 му місці в їх системі життєвих смислів. Як бачимо сенс у самореалізації в житті бачать 12, 5 % старшокласників, що відносно мало як для особистостей, що шукають своє місце в житті.

Можливо навіть покладання на сім'ю гальмує свободу життєвого вибору старшокласника. Насторожує низький показник по когнітивним смислам - 3 %. Щодо екзистенційних смислів, то питання існування, сенсу життя ще попереду для нашої категорії опитуваних. Низький показник по статусності підкреслює недостатність мотивів по самореалізації старших школярів, які брали участь в опитуванні.

Гістограма 2.1. ілюструє отримані в дослідженні дані.

Гістограма 2.1

Рис.2.1. Гістограма домінуючих життєвих смислів старшокласників (за методикою В.Ю. Котлякова)

Теретично очікувався більш високий показник по комунікативних смислах, але він складає лише 6, 25 % відповідей опитуваних.

В цілому ми бачимо, що старшокласники надають великого значення сімейним й альтруїстичним цінностям, цінностям самореалізації та гедоністичним цінностям. Саме в служінні іншим, допомозі та підтримці сім'ї, пошуку себе та задоволенні від життя бачать юнаки сенс життя в даний віковий період.

Те, що когнітивні та екзистенційні смисли не посідають перших місць теж має своє пояснення, обумовлене віковими особливостями досліджуваних.

Аналіз результатів дослідження спрямованості особистості старшокласника показав, що дуже чітко домінує спрямованість на себе -

, 3 % опитуваних, далі - на взаємодію - 31 % опитуваних, і на останньому місці - спрямованість на задачу ( 20, 6 % відповідей).

Результати емпіричних даних приведені в таблиці № 2.2.

Таблиця 2.2

Спрямованість особистості старшокласника

Отримані дані дають підстави вважати, що для старшокласників важливою залишається власна особистість, корисливі інтереси, мотиви власного добробуту, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше буває зайнята сама собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує на потреби людей навколо себе. У навчанні бачать насамперед можливість задовольнити свої домагання. Можливо сама оцінка для таких дітей вжить більше, ніж міцні знання.

Колективістська спрямованість, або спрямованість на взаємні дії (ВД), має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.

Ділова спрямованість (спрямованість на завдання - НЗ) відображає переважання мотивів, породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності (у нашому дослідженні це навчання), безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями та навичками. Зазвичай така людина прагне співробітничати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.

Гістограма 2.2

Рис. 2.2 Гістограма спрямованості особистості старшокласника (за методикою М. Смекала - В.Кучера)

Те, що ділова спрямованість знаходиться за результатами дослідження на останньому місці (20,5 % респондентів) говорить про те, що сучасні старшокласники недостатньо визначились щодо свого майбутнього, прикладають недостатньо зусиль до навчання, про до речі свідчить низький показник по когнітивним життєвим смислам за методикою В.Ю.Котлякова. Ймовірно старшокласники не бачать прямого зв’язку між успішністю навчання в школі і своїми можливостями реалізуватись у житті.

Методика О.Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери школяра можливо допоможе нам об'єднати результати досліджень і знайти відповіді на поставлені питання. Дані приведені в табл. 2.3.

спрямованість особистість життєвий мотиваційна

Таблиця 2.3.

Соціально - психологічні настановлення особистості старшокласників (за методикою О.Ф.Потьомкіної)

Орієнтація на процес. Люди, орієнтовані на процес, менше замислюються над досягненням результату, часто запізнюються зі здачею роботи, їх процесуальна спрямованість перешкоджає їх результативності; ними більше рухає інтерес до справи, а для досягнення результату потрібно багато рутинної роботи, негативне ставлення до якої вони не можуть подолати.

Орієнтація на результат. Люди, які орієнтуються на результат, одні з найнадійніших. Вони можуть досягати результату у своїй діяльності всупереч суєті, перешкодам, невдачам.

Орієнтація на альтруїзм. Люди, які орієнтуються на альтруїстичні цінності, часто на шкоду собі, заслуговують на повагу. Це люди, про яких варто подбати. Альтруїзм - найбільш цінна громадська мотивація, наявність якої відрізняє зрілу людину. Якщо ж альтруїзм надмірно шкодить, він, хоча і може здаватися нерозумним, але приносить щастя.

Орієнтація на егоїзм. Люди з надмірно вираженим егоїзмом зустрічаються досить рідко. Відома частка "розумного егоїзму" не може нашкодити людині. Швидше більш шкодить його відсутність, причому серед людей "інтелігентних професій" це зустрічається досить часто.

Орієнтація на працю. Зазвичай люди, орієнтуються на працю, весь час використовують для того, щоб щось зробити, не жаліючи вихідних днів, відпустки і т. д. Праця приносить їм більше радощів і задоволення, ніж якісь інші заняття.

Орієнтація на гроші. Провідною цінністю для людей з цієї орієнтацією є прагнення до збільшення свого добробуту.

Орієнтація на свободу. Головна цінність для цих людей - це свобода. Дуже часто орієнтація на свободу поєднується з орієнтацією на працю, рідше це поєднання "свободи" і "грошей".

Орієнтація на владу. Для людей з подібною орієнтацією провідною цінністю є вплив на інших, на суспільство.

Як бачимо, найвищі показники орієнтації на процес (у нашому дослідженні - навчальний) - Мχ = 25, наступні по кількості - орієнтація свободу (Мχ = 21,25) та на альтруїзм (Мχ = 20,75).

З одного боку школярі прагнуть самостійного життя і незалежності (від школи, вчителів, батьків, старших), а з іншого проявляють готовність турбуватися про інших, можливо і на шкоду собі. Цей результат співвідноситься з результатами за методикою Смекала - Кучера - спрямованість на себе (48,4 %), спрямованість на взаємодію, колективізм (31 %). Дані вказують на деяку суперечність в мотиваційній сфері старшокласника, що може бути причиною непослідовної поведінки та зовнішньої невмотивованості його вчинків.

Якщо співставити результати за даною методикою та методико визначення життєвих смислів, то побачимо, що там теж начіткіше виражені альтруїстичні життєві смисли старшокласників.

Позитивною для випускників школи є орієнтація на результат, хоча й в незначної кількості досліджуваних: Мχ = 13, 15, на працю - Мχ = 8,5. Можемо сказати, що хай і в незначній мірі, але все ж таки присутнє усвідомлення, того факту, що для того, щоби чогось досягти у житті необхідно працювати.

Низькі значення по орієнтації на гроші та владу (Мχ = 3, 65 та Мχ = 4, 8 відповідно). В методиці визначення життєвих смислів ми спостерігали також низький відсоток статусних смислів (3%). У цьому віці, як бачимо, учні не пов'язують свої майбутні життєві досягнення з владою над іншими людьми, статусом та грошима.Найнижче значення має показник по егоїзму - Мχ = 2,9.

Таким чином, результати трьох методик, використаних в нашому дослідженні показують, що в юнацькому віці, в якому перебувають старшокласники, переважає спрямованість особистості на себе та на взаємодію, і найменше представлена спрямованість на задачу. Серед особистісних смислів переважають сімейні та альтруїстичні смисли насамперед, а наступні за вибором -смисли самореалізації та гедоністичні.

Аналіз соціально - психологічних настановлень особистості старшокласників показав, що в цьому віці переважають орієнтації на навчальний процес, свободу та альтруїзм. Орієнтації на гроші, владу та егоїзм представлені найнижчим рівнем вираженості в даному віці у досліджуваній нами вибірці.

ВИСНОВКИ

Проведений нами аналіз психологічної літератури та емпіричне дослідження із зазначеної теми показав, що у ранньому юнацькому віці ціннісно - потребова сфера відіграє значну роль у якісних трансформаціях самосвідомості особистості в процесі особистісного самовизначення та пошуку сенсу життя. Характерною рисою ранньої юності є формування життєвих цілей та планів. Цей вік є сенситивним для становлення ціннісних орієнтацій як стійкого елементу життєвої перспективи. Упродовж раннього юнацького віку ціннісно - смислова сфера розвивається більш інтенсивно та набуває зрілості.

У вивченні спрямованості особистості у вітчизняній психології склалися різні наукові школи і напрямки: теорія настановлення (установки) Д. М. Узнадзе, відносин особистості (В. М. М'ясищев, Б. Ф. Ломов), теорія значущості (М. Ф. Добринін), потреб і мотивів (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович)[6,7,32].

Всі зазначені теорії в тій чи іншій мірі пов'язані між собою.

Актуальність проблеми смислу життя людини не вимагає доказів.. Своєрідність проблеми смислу життя виявляється в тому, що, будучи однієї з ранніх філософсько-етичних проблем, вона зберігає постійну значущість, змінюючи своє змістовне й емоційне забарвлення залежно від специфіки конкретного історичного фону й психологічних особливостей індивіда, який намагається її вирішити.

Людина завжди переймається питаннями пошуку сенсу свого буття, смислу свого життя, свого призначення. Без такого пошуку неможливий розвиток особистості, її професійне та особистісне зростання. Саме тому проблема смислу життя в психології так чи інакше досліджувалась та розглядалась практично всіма науковими школами як у зарубіжній (А. Адлер, В. Франкл, Дж. Ройс, Р. Мей, С. Мадді, Дж. Б’юдженталь та ін.), так і у вітчизняній (О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Ф.Є. Василюк, В.Е. Чудновський, О.О. Бодальов, Г.О. Вайзер, Д.О. Леонтьєв та ін.) психології. Смисл життя людини ґрунтується на її відчутті свого місця у суспільстві, на її інтересах, цінностях і цілях, на її уявленнях про можливості їх реалізації.

У цілому за останнє десятиліття в ціннісній свідомості відбулися серйозні зміни: по - перше, відбувся перехід від спрямованості на самореалізацію та самоствердження до спрямованості на ділову й академічну активність, а по - друге, спостерігається зміщення акцентів в ціннісних орієнтаціях: від етичних і альтруїстичних до прагматичних.

Спрямованість людини по - різному співвідноситься з різними зовнішніми явищами, умовами, обставинами життя та діяльності людини. Вона є інтегральною психологічною характеристикою системи суб'єктивних цінностей, емоційно забарвлених відносин до навколишнього світу, себе, інших людей. Вона конкретизується через сферу ціннісно-смислових відносин і визначає вибір мотивів, прийомів і способів спілкування з іншими людьми.

Результати проведених нами за трьома методиками дослідження показало, що в юнацькому віці, в якому перебувають старшокласники, переважає спрямованість особистості на себе та на взаємодію, і найменше представлена спрямованість на задачу. Серед особистісних смислів переважають сімейні та альтруїстичні смисли насамперед, а наступні за вибором - смисли самореалізації та гедоністичні.

Аналіз соціально - психологічних настановлень особистості старшокласників показав, що в цьому віці переважають орієнтації на навчальний процес, свободу та альтруїзм. Орієнтації на гроші, владу та егоїзм представлені найнижчим рівнем вираженості в даному віці у досліджуваній нами вибірці.

Ми бачимо, що спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність.. Спрямованість характеризує не діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. - М. : Изд - во МГУ, 1988.

. Бех I. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія / I. Бех. - 1997. - № І. - С. 124-129.

. Божович, Л. И. Проблемы формирования личности Текст. / Л. И. Божович; под ред. Д. И. Фельдштейна; вступ. ст. Д. И. Фельдштейна. 2-е изд. - М. : Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.

. Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности / Б.С. Братусь Б.С. - М., 1977.

. Верхова Ю.Л. Направленность личности: определение понятия, сущность и структура феномена // Актуальные проблемы психологического знания. Ю.Л. Верхова 2006. №1. - C. 31-39.

. Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб.// Під ред. О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З В. Огороднічук та ін. - К.; Просвіта, 2001. -С. 7 - 38.

. Вилюнас В.К. Психологичские механизмы мотивации человека / В.К. Вилюнас. - М., 1990. - 458 с.

. Додонов Б.И. Эмоция как ценность / Додонов Б.И. - М. : Политиздат, 1978. - 146 с.

. Донцов А. И. О ценностных отношениях личности // Советская педагогика / Донцов А. И. - 1974. - № 5. - С. 23 - 35.

. Занюк С. С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 8. - С. 31 - 42.

. Занюк С. С. Почуття компетентності в контексті саморозвитку особистості // Психологічні перспективи. Матеріали республіканського науково - практичного семінару "Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика". Збірник наукових праць, Луцьк, 30 - 31 травня 2003 р. - Вип. 4. - Луцьк, 2003. - С. 107 - 113.

. Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности / Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь. - М.: 1980. - 242 с.

. Кон И. Психология ранней юности: Кн. для учителя / И. Кон. - М.: Просвещение, 1989. - 254 с.

. Кун М. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред.

Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А.Петровской/М.Кун, Т. Макпартленд. - М. : МГУ, 1984. - 239 с.

. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство / А.Ф. Лазарук. - 2002. - № 3 - 4. - С. 170 - 186.

. Леонтьев А. М. Деятельность. Сознание. Личность.Изд. 2 /

А. М.Леонтьев - М. : Политиздат, 1977. - 304 с.

. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии / Д.А. Леонтьев. - 1996. - №. 8 - С. 15 - 26.

. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, структура и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. - М. : Смысл, 1999. - 487 с.

. Левитов, Н. Д. О психических состояниях человека/Н.Д.Левитов. - М., 1995.

. Методика диагностики социально-психологических установок личности в мотивационно-потребностной сфере О.Ф.Потемкиной / Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. - Самара, 2001. С.641- 648.

. Никиреев, Е.М. Направленность личности и методы её исследования / Е.М. Никиреев Учебное пособие. М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2004. - 192с.

. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія /

Ж. О. Омельченко. - 1996. - № 3. - С. 188 - 193.

. Панченко Л.М. Цінність як філософська інтенція буття людини // Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис /

Л.М. Панченко. - Київ, 2002. - № 4(6). - С. 33 - 37.

. Пашукова Т.І. Практикум із загальної психології. ─ 2-ге вид., стер. / Т.І.Пашукова, А.І.Допіра, Г.В. Дьяконов - К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 203 с.

. Психологу для роботи. Діагностичні методики : збірник [Текст] / [уклад. : М.В.Лемак, В.Ю.Петрище]. Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. - 616 с. : іл..

. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. ─ 2-е изд., испр. и перераб. - СПб. : Питер, 2003.- 512 с. : ил . - (Серия «Практикум по психологии»).

. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира / С. Л. Рубинштейн. - М. : Издательство АН СССР, 1957. - 328с.

. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2-х томах: Т. 1. /

С. Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - 486 с.

. Серый А.В. Психологические механизмы функционирования системы личностных смыслов / А.В. Серый - Кемерово: Кузбассвузиздат, 2002.-с. 183

. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів / О.В. Скрипченко. - К.: - Рад. шк., 1974. - с. 46 - 48.

. Соколов А. В. Ценностные ориентации постсоветского гуманитарного студенчества // Социс. / А. В.Соколов, И. О. Щербакова. - 2003. - № 1. - С. 115 - 124.

. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. - СПб.: Питер, 2004. - 413 с.

. Шихирев П.Н. Социальная установка как предмет социально - психологического исследования / П.Н. Шихирев // Психологические проблемы социальной концепции поведения. - М., 1976.

. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / В.А. Ядов. - М. : Академия, 1979. - 84 с.

. Якобсон П.М. Психология чувств и мотивация. (Психологи отечества). Избранные психологические труды в 70 томах / П. М. Якобсон. - М. - Воронеж. Инст. практич. психол. - Модэк. 1998. - 304с.

ДОДАТОК А

Діагностика спрямованості особистості (Опитувальник В. Смекала - М. Кучера)

Методика розроблена чеськими психологами В. Смекалом і М. Кучером. В основі даної методики лежить трохи змінена орієнтовна анкета Б. Басса. Методика Смекала - Кучера заснована на словесних реакціях випробуваного в передбачуваних ситуаціях, пов'язаних з роботою або участю в них інших людей. Відповіді випробуваного залежать від того, які види задоволення й винагороди він бажає. Хоча у випробуваного й створюється враження, що за допомогою цієї методики дослідники одержують орієнтовну інформацію про нього самого, у дійсності ж випробування дозволяє вивчити його основну життєву позицію.

Призначення дослідження - визначення спрямованості людини:

особистісної (на себе);

ділової (на завдання);

колективістської (на взаємодію).

Особистісна спрямованість (спрямованість на себе - ОС) пов'язується з перевагою мотивів власного благополуччя, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше зайнята самою собою, своїми почуттями й переживаннями й мало реагує на потреби людей навколо себе. У роботі вона бачить насамперед можливість задовольнити свої домагання.

Колективістську спрямованість, або спрямованість на взаємні дії (ВД) характеризує ситуація, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.

Ділова спрямованість (спрямованість на завдання - СЗ) відбиває перевагу мотивів, що породжуються самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями й навичками. Звичайно така людина прагне співробітничати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.

Вказівки для випробуваного: на кожний пункт анкети ви можете дати 3 відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, яка найкраще виражає вашу точку зору або найбільше відповідає правді. Літеру вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей (табл.8) навпроти номера питання в стовпчику "Найбільше". Потім з відповідей на це ж питання виберіть найменш прийнятний варіант. Відповідну літеру напишіть навпроти номера запитання, але в рубриці "Найменше". Для кожного питання використовуйте тільки дві літери. Над питаннями не розмірковуйте занадто довго: перший вибір зазвичай буває найточнішим. Час від часу перевіряйте, чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені літери. Якщо виявиться помилка, виправте її, але таким чином, щоб виправлення було чітким.

Текст опитувальника:

. Найбільше задоволення в житті дає:

А. Оцінка роботи.

В. Розуміння того, що робота виконана добре.

С. Розуміння, що перебуваєш серед друзів.

. Якби я грав у футбол, то хотів би бути:

А. Тренером, що розробляє тактичні ігри.

В. Відомим гравцем.

С. Капітаном команди, вибраним іншими гравцями.

. Кращі викладачі - це ті, хто:

А. Мають індивідуальний підхід.

В. Захоплені своїм предметом і викликають інтерес до нього.

С. Створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не боїться висловити свою точку зору.

. В очах учнів найгірші викладачі ті, хто:

А. Не приховують, що деякі люди їм не симпатичні.

В. Викликають у всіх дух змагання.

С. Роблять враження, що предмет, який вони викладають, їх не цікавить.

. Я радий, коли мої друзі:

А. Допомагають іншим, коли для цього випадає можливість.

В. Завжди вірні й надійні.

С. Інтелігентні, мають широке коло інтересів.

. Кращими друзями вважаються ті:

А. З ким складаються взаємні відносини.

В. Хто може більше, ніж я.

С. На кого можна покластися.

. Я хотів би бути відомим, як ті:

А. Хто домігся життєвого успіху.

В. Може сильно любити.

С. Відрізняється дружелюбністю й привітністю.

. Якщо б я міг вибирати, я хотів би бути:

А. Науковцем.

В. Начальником відділу.

С. Досвідченим льотчиком.

. Коли я був дитиною, я любив:

А. Ігри із друзями.

В. Успіхи в справах.

С. Коли мене хвалили.

. Найбільше мені не подобається, коли я:

А. Зустрічаю перешкоду при виконанні покладеного на мене завдання.

В. Коли в колективі погіршуються товариські відносини.

С. Коли мене критикує мій начальник.

. Основна роль школи повинна полягати в:

А. Підготовці учнів до роботи зі спеціальності.

В. Розвитку індивідуальних здібностей і самостійності.

С. Вихованні в учнях якостей, завдяки яким вони могли б уживатися з людьми.

. Мені не подобаються колективи, у яких:

А. Система, далека від демократичної.

В. Людина втрачає індивідуальність у загальній масі.

С. Неможливо виявити власну ініціативу.

. Якби в мене було більше вільного часу, я б використовував його:

А. Для спілкування із друзями.

В. Для улюблених справ і самоосвіти.

С. Для безтурботного відпочинку.

. Мені здається, що я здатний на максимум досягнень, коли:

А. Працюю із симпатичними людьми.

В. Робота мене задовольняє.

С. Мої зусилля достатньо винагороджуються.

. Я люблю:

А. Високу оцінку навколишніх.

В. Почуття задоволення від виконаної роботи.

С. Приємно проводити час із друзями.

. Якби про мене писали в газетах, мені хотілося б, щоб:

А. Відзначили справу, яку я виконав.

В. Похвалили мене за мою роботу.

С. Повідомили про те, що мене вибрали в комітет або раду.

. Найкраще я вчився б, якби викладач:

А. Знайшов до мене індивідуальний підхід.

В. Підштовхнув мене до більше цікавої роботи.

С. Викликав дискусію з питань, на яких я знаюся.

. Немає нічого гірше, ніж:

А. Образа власного достоїнства.

В. Неуспіх при виконанні важливого завдання.

С. Втрата друзів.

. Найбільше я ціную:

А. Особистий успіх.

В. Загальну роботу.

С. Практичні результати.

. Дуже мало людей:

А. Дійсно радіють виконаній роботі.

В. Із задоволенням працюють у колективі.

С. Виконують роботу по-справжньому добре.

. Я не переношу:

А. Сварки й суперечки.

В. Відмову від усього нового.

С. Людей, які ставлять себе вище інших.

. Я хотів би:

А. Щоб навколишні вважали мене своїм другом.

В. Допомагати іншим у спільній справі.

С. Викликати приязнь інших.

. Я люблю начальство, коли воно:

А. Вимогливе.

В. Має авторитет. С. Доступне.

. На роботі я хотів би:

А. Щоб рішення приймалися колективно.

В. Самостійно працювати над рішенням проблеми.

С. Щоб начальник визнав мої достоїнства.

. Я хотів би прочитати книгу:

А. Про мистецтво добре уживатися з людьми.

В. Про життя відомої людини.

С. Типу "Зроби сам".

. Якби в мене були музичні здібності, я хотів би бути:

А. Диригентом.

В. Солістом.

С. Композитором.

. Вільний час із найбільшим задоволенням проводжу:

А. Дивлячись детективні фільми.

В. У спілкуванні із друзями.

С. Займаючись своїм захопленням.

. За умови однакового фінансового успіху я б із задоволенням:

А. Видумав цікавий конкурс.

В. Виграв би в конкурсі.

С. Організував би конкурс і керував ним.

. Для мене найважливіше знати:

А. Що я хочу зробити.

В. Як досягти мети.

С. Як залучити інших до досягнення моєї мети.

. Людина повинен поводитися так, щоб:

А. Інші були задоволені нею.

В. Виконати насамперед своє завдання.

С. Не потрібно було докоряти їй за роботу.

Обробка результатів.

Якщо зазначена в ключі (табл.1) літера занесена в рубрику “Найбільше”, то випробуваному ставиться знак “+” за даним видом спрямованості.

Якщо ж вона розташована під індексом "Найменше", то йому ставиться знак "-". Далі підраховують кількість "+" і записують їх у підсумкову таблицю у відповідні стовпці НС або ВД, або НЗ залежно від того, який ключ використовувався (табл.2). Також підраховується кількість "-".

Кількість "+" підсумується з кількістю "-" (з урахуванням знака!). Отриманий результат записується в підсумкову таблицю (табл.2) у рядок "Сума". Нарешті, до отриманого числа додається 30 (знову з урахуванням знака!). Цей показник і характеризує рівень вираженості даного виду спрямованості. Загальна сума всіх балів по трьох видах спрямованості повинна дорівнювати 90. Перевірка: загальна сума = 27 + 29 + 34 = 90

Таблиця 1

Ключ до опитувальника Смекала - Кучера

ДОДАТОК Б

Методика исследования системы жизненных смыслов

Инструкция. Перед вами список из 24 утверждений. Это перечень жизненных смыслов, на которые могут ориентироваться люди в своей жизни. Прочитайте, пожалуйста, внимательно весь список.

Смысл моей жизни состоит в том:

. … чтобы помогать другим людям

. … чтобы быть свободным

. … чтобы получать удовольствие

. … чтобы совершенствоваться

. … чтобы добиваться успеха

. … чтобы быть с близким человеком

. … чтобы передать все лучшее своим детям

. … чтобы понять себя самого

. … чтобы делать добро

. … чтобы жить

. … чтобы испытывать счастье

. … чтобы осуществить себя

. … чтобы сделать хорошую карьеру

. … чтобы чувствовать, что кому-то нужен

. … чтобы жить ради своей семьи

. … чтобы познавать Бога

. … чтобы улучшать мир

. … чтобы любить

. … чтобы получать как можно больше ощущений и переживаний

. … чтобы реализовать все свои возможности

. … чтобы занимать достойное положение в обществе

. … чтобы радоваться общению с другими

. … чтобы помогать своим родным и близким

. … чтобы понять жизнь

Теперь Вам предстоит сделать мягкую рейтинговую оценку представленного списка. Для этого выберите из списка 3 утверждения, которые занимают 1-е место в системе Ваших личных жизненных смыслов, затем 3 утверждения, которые Вы могли бы поставить на 2-е, на 3- е и т.д. до 8-го места. Запишите порядковые номера этих утверждений в таблицу 1.

Таблица 1 Рейтинг представленности жизненных смыслов

Чтобы подсчитать свой результат, воспользуйтесь таблицей 2. Здесь представлены основные категории жизненных смыслов (альтруистические, экзистенциальные, гедонистические и т.д.). Вам необходимо выяснить, какой вес (сумма ранговых значений) имеет каждая из этих категорий в Вашей личной системе жизненных смыслов.

Для этого напротив каждого порядкового номера утверждения Вы должны указать ранг (место), который Вы присвоили этому утверждению в таблице 1. Например: первому утверждению Вы присвоили 4-е место. Напротив порядкового номера 1 ставите 4 (ранг этого утверждения) и т. д. по всем порядковым номерам.

Когда вся таблица 2 будет заполнена (кроме столбца "Сумма ранговых значений"), Вы можете подсчитать результат по каждой из восьми категорий жизненных смыслов. Для этого достаточно сложить ранговые значения напротив каждой из категорий и записать результат в столбце «Сумма ранговых значений». Запишите полученный результат в последний столбик «Сумма ранговых значений». И так по всем восьми категориям.

Таблица 2. Рейтинг категорий жизненных смыслов

Интерпретация данных

Сравнивая полученные результаты, Вы должны помнить, что чем меньше сумма ранговых значений, тем больший вес имеет эта категория в системе Ваших жизненных смыслов, и наоборот. В зависимости от полученной суммы ранговых значений по каждой из категорий, вы можете оценить представленность каждой из категорий в Вашей личной системе жизненных смыслов:

- 24 балла - смыслы этой категории представлены слабо в Вашей системе жизненных смыслов

- 17 баллов - смыслы этой категории представлены достаточно в Вашей системе жизненных смыслов

- 9 баллов - смыслы этой категории доминируют в Вашей системе жизненных смыслов

Теперь на основании полученных данных Вы можете построить профили представленности жизненных смыслов. На горизонтальной оси обозначаются категории жизненных смыслов, на вертикальной - полученные баллы по каждой из категорий.

ДОДАТОК В

Методика диагностики социально-психологических установок личности в мотивационно-потребностной сфере О. Ф.Потемкиной.

Данная методика основана на работах Д.М. Узнадзе, который, в свою очередь опирался на работы К. Юнга и Э. Фромма. Она позволяет диагностировать степень выраженности и взаимосвязь между собой социально-психологических установок у отдельной личности или группы людей.

Это прежде всего социально-психологические установки, связанные с «альтруизмом» и «эгоизмом», «процессуальной» и «результативной» направленностью, а также ориентацией на «свободу» и «власть», «труд» и «деньги».

Следует отметить, что можно на основании результатов использования методик, выявить несколько групп испытуемых:

Группа высокомотивированных испытуемых с гармоничными ориентациями. Все ориентации выражены сильно и в равной степени.

Группа низкомотивированных испытуемых, у которых всe ориентации выражены чрезвычайно слабо.

Группа с дисгармоничными ориентациями, у которых некоторые ориентации выражены сильно, а другие могут даже отсутствовать.

Результаты по этой методике согласовываются с изложенным ранее материалом - четыре уровня сформированности мотивации у молодых людей. Соответственно, с помощью этой методики возможно выявить на каком уровне находится мотивационная сфера индивида.

Необходимо отметить, что знание молодыми людьми основных своих потребностей - исходный момент самомотивации, личностного менеджмента, и, соответственно, существенный плюс для выстраивания своего собственного жизненного пути, карьеры.

Шкалы: ориентация на - процесс, результат, альтруизм, эгоизм, труд, деньги, свободу, власть

Назначение теста - Выявление степени выраженности социально-психологических установок.

Инструкция к тесту

Ответься на каждый вопрос «Да», если он верно описывает ваше поведение и «Нет», если ваше поведение не соответствует тому, о чем говорится в вопросе.

Тест

Вариант 1

Выявление степени выраженности социально-психологических установок, направленных на «альтруизм - эгоизм», «процесс - результат»

. Сам процесс выполняемой работы увлекает Вас больше, чем этап ее завершения?

. Для достижения цели Вы обычно не жалеете сил?

. Вам часто говорят, что Вы больше думаете о других, чем о себе?

. Вы обычно много времени уделяете своей особе?

. Вы обычно долго не решаетесь начать делать то, что Вам не интересно, даже если это необходимо?

. Вы уверены, что настойчивости в Вас больше, чем способностей?

. Вам легче просить за других, чем за себя?

. Вы считаете, что человек сначала должен думать о себе, а потом уже о других?

. Заканчивая интересное дело, Вы часто сожалеете о том, что интересная работа уже завершена, а с ней жаль расставаться?

. Вам больше нравятся деятельные люди, способные достигать результата, чем просто добрые и отзывчивые?

. Вам трудно отказать людям, когда они Вас о чемлибо просят?

. Для себя Вы делаете что-либо с большим удовольствием, чем для других?

. Вы испытываете удовольствие от игры, в которой не нужно думать о выигрыше?

. Вы считаете, что успехов в Вашей жизни больше, чем неудач?

. Вы часто стараетесь оказать людям услугу, если у них случилась беда или неприятности?

. Вы убеждены, что не нужно для кого-либо сильно напрягаться?

. Вы более всего уважаете людей, способных увлечься делом по-настоящему?

. Вы часто завершаете работу вопреки неблагоприятной обстановке, нехватке времени, помехам со стороны?

. Для себя у Вас обычно не хватает ни времени, ни сил?

. Вам трудно заставить себя сделатьчто-то для других?

. Вы часто начинаете одновременно много дел и не успеваете закончить их до конца?

. Вы считаете, что имеете достаточно сил, чтобы рассчитывать на успех в жизни?

. Вы стремитесь как можно больше сделать для других людей?

. Вы убеждены, что забота о других часто идет в ущерб себе?

. Можете ли Вы увлечься делом настолько, что забываете о времени и о себе?

. Вам часто удается довести начатое дело до конца?

. Вы убеждены, что самая большая ценность в жизни жить интересами других людей?

. Вы можете назвать себя эгоистом?

. Вы избегаете встреч с людьми, не обладающими деловыми качествами?

. Ваша отличительная черта бескорыстие?

. Свободное время Вы используете для своих увлечений?

. Вы часто загружаете свой отпуск или выходные дни работой из-за того, что кому-то обещали что-либо сделать?

. Вы осуждаете людей, которые не умеют позаботиться о себе?

. Вам трудно решиться использовать усилия человека в своих интересах?

. Вы часто просите людей сделать что-либо из корыстных побуждений?

. Соглашаясь на какое-либо дело, Вы больше думаете о том, насколько оно Вам интересно?

. Стремление к результату в любом деле Ваша отличительная черта?

. Ваша отличительная черта умение помочь другим людям?

. Вы способны сделать максимальные усилия лишь за хорошее вознаграждение?

Вариант 2

Выявление степени выраженности социально-психологических установок, направленных на «свобода - власть», «труд - деньги»

. Вы согласны, что самое главное в жизни быть мастером своего дела?

. Вы более всего дорожите возможностью самостоятельного выбора решения?

. Ваши знакомые считают Вас властным человеком?

. Вы согласны, что люди, которые не умеют заработать деньги, не стоят уважения?

. Творческий труд для Вас является главным наслаждением в жизни?

. Основное стремление в Вашей жизни свобода, а не власть и деньги?

. Вы согласны, что иметь власть над людьми наиболее важная ценность?

. Ваши друзья состоятельные в материальном отношении люди?

. Вы стремитесь, чтобы все вокруг Вас были заняты увлекательным делом?

. Вам всегда удается следовать своим убеждениям вопреки требованиям со стороны?

. Считаете ли Вы, что самое важное качество для власти это ее сила?

. Вы уверены, что все можно купить за деньги?

. Вы выбираете друзей по деловым качествам?

. Вы стараетесь не связывать себя различными обязательствами перед другими людьми?

. Вы испытываете чувство негодования, если кто-либо не подчиняется Вашим требованиям?

. Деньги куда надежнее, чем власть и свобода?

. Вам бывает невыносимо скучно без любимой работы?

. Вы убеждены, что каждый должен обладать свободой в рамках закона?

. Вам легко заставить людей делать то, что Вы хотите?

. Вы согласны, что лучше иметь высокую зарплату, чем высокий интеллект?

. В жизни Вас радует только отличный результат работы?

. Самое главное стремление в Вашей жизни быть свободным?

. Вы считаете себя способным руководить большим коллективом?

. Является ли для Вас заработок главным стремлением в жизни?

. Любимое дело для Вас ценнее, чем власть и деньги?

. Вам обычно удается отвоевать свое право на свободу?

. Испытываете ли Вы жажду власти, стремление руководить?

. Вы согласны, что деньги “не пахнут” и неважно, как они заработаны?

. Даже бывая на отдыхе, Вы не можете не работать?

. Вы готовы многим жертвовать, чтобы быть свободным?

. Вы чувствуете себя хозяином в своей семье?

. Вам трудно ограничить себя в денежных средствах?

. Ваши друзья и знакомые ценят Вас как специалиста?

. Люди, ущемляющие Вашу свободу, вызывают у Вас наибольшее негодование?

. Власть может заменить Вам многие другие ценности?

. Вам обычно удается накопить нужную сумму денег?

. Труд наибольшая ценность для Вас?

. Вы уверенно и непринужденно чувствуете себя среди незнакомых людей?

. Вы согласны ущемить свободу, чтобы обладать властью?

. Наиболее сильное потрясение для Вас отсутствие денег?

Обработка и интерпретация результатов теста

Ключ к тесту

Вариант 1 Вариант 2 Вопросы

Процесс Труд 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37

Результат Свобода 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38

Альтруизм Власть 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39

Эгоизм Деньги 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40

За каждый ответ «Да» начисляется 1 балл.

Интерпретация результатов теста

Ориентация на процесс. Обычно люди более ориентированы на процесс, менее задумываютсянад достижением результата, часто опаздывают со сдачей работы, их процессуальная направленность препятствует их результативности; ими больше движет интерес к делу, а для достижения результата требуется много рутинной работы, негативное отношение к которой они не могут преодолеть.

Ориентация на результат. Люди, ориентирующиеся на результат, одни из самых надежных. Они могут достигать результата в своей деятельности вопреки суете, помехам, неудачам.

Ориентация на альтруизм. Люди, ориентирующиеся на альтруистические ценности, часто в ущерб себе, заслуживают всяческого уважения. Это люди, о которых стоит позаботиться. Альтруизм наиболее ценная общественная мотивация, наличие которой отличает зрелого человека. Если же альтруизм чрезмерно вредит, он, хотя и может казаться неразумным, но приносит счастье.

Ориентация на эгоизм. Люди с чрезмерно выраженным эгоизмом встречаются довольно редко. Известная доля “разумного эгоизма” не может навредить человеку. Скорее более вредит его отсутствие, причем это среди людей “интеллигентных профессий” встречается довольно часто.

Ориентация на труд. Обычно люди, ориентирующиеся на труд, все время используют для того, чтобы что-то сделать, не жалея выходных дней, отпуска и т. д. Труд приносит им больше радостей и удовольствия, чем какие-то иные занятия.

Ориентация на деньги. Ведущей ценностью для людей с этой ориентацией является стремление к увеличению своего благосостояния.

Ориентация на свободу. Главная ценность для этих людей это свобода. Очень часто ориентация на свободу сочетается с ориентацией на труд, реже это сочетание “свободы” и “деньги”.

Ориентация на власть. Для людей с подобной ориентацией ведущей ценностью является влияние на других, на общество.

Результаты, полученные с помощью данных методик, целесообразно представить графически. Для этого необходимо начертить две вертикальные пересекающиеся прямые и отложить на каждой из четырех прямых от центра (точка 0) количество баллов согласно ключам опросника.

Далее следует эти точки соединить. В результате получится плоскость, отражающая особенности социально-психологических установок.

Следует отметить, что можно, на основании результатов использования методик, выявить несколько групп испытуемых:

. Группа высокомотивированных испытуемых с гармоничными ориентациями. Все ориентации выражены сильно и в равной степени.

. Группа низкомотивированных испытуемых, у которых все ориентации выражены чрезвычайно слабо.

. Группа с дисгармоничными ориентациями, у которых некоторые ориентации выражены сильно, а другие могут даже отсутствовать.

В процессе индивидуального консультирования целесообразно уточнить, в частности, причины дисгармоничности ориентации или низкую мотивацию. Эти причины могут быть временными и не нуждаться в коррекции.