1322941
Обсяг послуг, наданих суб’єктами
туристичної діяльності в Україні, протягом 2005-2009рр. зростає та становить у
2009р. 9,388 млрд. грн., що у 3,4 рази більше ніж у 2005р. [7] (табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка обсягу наданих послуг
туроператорами та турагентами в Україні за 2005-2009рр.
Обсяг наданих послуг, тис. грн.
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2759754,00
|
3785522,00
|
5455997,39
|
8052272,56
|
9387813,96
|
Зменшення обсягів наданих послуг не
спостерігається в жодному з регіонів. Платежі до бюджету суб’єктів туристичної
діяльності в Україні протягом 2005-2008рр. зросли на 84,3% (з 112,9 млн. грн. у
2005р. до 208,2 млн. грн. у 2008р.) [7]. У 2009р. платежі до бюджету зменшились
на 6% або на 11,7 млн. грн. у порівнянні з 2008р. й становили 196,5 млн. грн.
Таке скорочення платежів до бюджету можна пояснити збільшенням кількості
приватних підприємств та фізичних осіб, які знаходяться на єдиному податку [8].
Запорізька область у рейтингу
регіонів за показниками діяльності ліцензіатів входить до першої десятки.
Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги в Запорізькій області,
протягом 2005 - 2009рр. зросла на 113,9% (72 підприємства у 2005р., 154
підприємств - у 2009р.) [7]. Протягом 2005-2008рр. було обслуговано 434,8 тис.
туристів. В цей період у області спостерігається зростання туристичних потоків
за усіма видами туризму (на 43,2% - в’їзний, 67% - виїзний, 2,6% - внутрішній)
(рис. 3).
Рис. 3. Динаміка туристичних потоків
в Запорізькій області за 2005-2010рр.
Вплив економічної кризи позначився
на динаміці туристичних потоків Запорізької області у 2009р., що призвело до їх
зменшення та стабілізації у 2010р.
Протягом 2005-2008рр. суб’єктами
туристичної діяльності Запорізької області було обслуговано 334,4 тис.
екскурсантів, у 2008р. кількість екскурсантів зросла на 8,8% у порівнянні з
2005р. [9] (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка потоку екскурсантів в
Запорізькій області за 2005-2010рр.
Кількість екскурсантів, осіб
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
85325
|
76316
|
80010
|
92796
|
63228
|
55067
|
У порівнянні з 2008р. кількість
обслугованих екскурсантів у 2009р. зменшилася на 31,9%, а у 2010р. - на 40,66%.
Обсяг послуг, наданих суб’єктами
туристичної діяльності Запорізької області, протягом 2005-2009рр. зростає та
становить у 2009р. 86,7 млн. грн., що у 2,1 рази більше ніж у 2005р. [7] (табл.
4).
Таблиця 4
Динаміка обсягу наданих послуг
туроператорами та турагентами в Запорізькій області за 2005-2009рр.
Обсяг наданих послуг, тис. грн.
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
40511
|
55927
|
64576,313
|
85963,724
|
86736,57
|
Платежі до бюджету суб’єктів
туристичної діяльності в Запорізькій області протягом 2005-2008рр. зросли на
64,9% (з 2,4 млн. грн. у 2005р. до 3,97 млн. грн. у 2008р.) [7]. У 2009р.
платежі до бюджету зменшились на 2,7% або на 107 тис. грн. у порівнянні з
2008р. й становили 3,9 млн. грн.
В цілому в роботі туристичної галузі
України можна виділити такі проблеми, які стримують її розвиток [10]:
а) відсутність розгалуженої системи
інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних
представництв за кордоном;
б) відсутність цивілізованих умов
перетину кордону та несприятливий візовий режим для іноземних туристів;
в) податкове законодавство, що не
сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму та санаторно-курортний
комплекс;
г) недоліки в системі регіонального
управління;
д) необхідність передачі частки
повноважень органам місцевого самоврядування.
. Розміщення підприємств туристичних
послуг
Ринок туристичних послуг в Україні
знаходиться на стадії становлення, відтворюючи у своєму розвитку особливості
реформування господарства та суспільних інституцій. Україна належить до країн,
де туризм «як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою,
пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг, фактично
ставши частиною способу життя населення» [2, с.310]. Тривале домінування
внутрішнього туризму за часів командно-адміністративної економіки з умовило, з
одного боку, різке зростання попиту на міжнародні туристичні послуги, алей
водночас недосконалість механізмів організації їх надання в умовах глобальної
конкуренції.
Для аналізу структури та динаміки
господарської діяльності туристичних підприємств України з урахуванням фактору
доступності, достовірності та адекватності статистичної інформації обрано такі
три групи показників:
абсолютні показники:
кількість туристів (загальна, іноземних, зарубіжних) та її динаміка в часі,
обсяг споживання товарів та послуг туристичної та інших галузей економіки
(розрахований за рекомендаціями ВТО), кількість суб’єктів туристичної
діяльності (тих, що мають ліцензії, та тих, що фактично надають туристичні
послуги), обсяг наданих туристичних послуг, середньооблікова кількість
працівників туристичних підприємств;
відносні показники: обсяги
наданих туристичних послугу розрахунку на одне туристичне підприємство, на
одного зайнятого, на одного туриста, сальдо туристичного балансу, частка
зовнішньоекономічних операцій у сфері туризму, співвідношення кількості іноземних
туристів та тих, що направлені закордон;
структурні показники:
мотиваційна структура іноземного та зарубіжного туризму, географічна структура
(співвідношення напрямків іноземного та зарубіжного туризму), регіональна
структура (розподіл основних показників у розрізі регіонів та групування
туристичних підприємств в регіонів України за їх подібністю).
З метою визначення факторів, які
найбільшою мірою впливають на результативність туристичної діяльності в Україні
було проведено кореляційно-регресійний аналіз Гонтаржевськой І. І.
Для узагальнення результатів
туристичної діяльності у регіонах України доцільно провести їх групування за
допомогою кластерного аналізу. Кластерний аналіз є одним з методів
класифікації, що передбачає поділ вихідної сукупності об’єктів (у нашому
випадку туристичних підприємств певних регіонів) на кластери (класи, групи).
Критерієм об’єднання об’єктів у
групи (кластери) є мінімум відстані у просторі показників, що їх описують, тому
в основі методу лежить поняття відстані між об’єктами. В цьому аналізі був
застосовано евклідову відстань, що є фактично геометричною відстанню у
багатомірному просторі. Для об’єднання туристичних підприємств регіонів у групи
скористалися методом одиничного зв’язку із групи агломеративних. На першому кроці
він передбачає об’єднання двох об’єктів, що мають між собою максимальну міру
подібності, а далі по черзі до них приєднуються об’єкти з максимальною мірою
подібності з одним із об’єктів групи. В результаті агрегуються так звані
«ланцюжкові» або «волокнисті» групи, що з’єднуються лише окремими елементами.
Порівнюючи різні варіанти
групування, представлені на результуючих карти, можна побачити, що чітко
виділяються чотири стабільних групи туристичних підприємств регіонів України
(рис. 4):
Група 1 об’єднує туристичні
підприємства АР Крим, міст Києва та Севастополя. Для них характерні висока
ефективність та значні масштаби зовнішньоекономічної діяльності, різке
переважання експортного напрямку (окрім Києва, де значними є й імпортні потоки
туристичних продуктів), а також низьким рівнем динаміки (обсяги наданих
туристичних послуг залишаються стабільними).
Група 2 об’єднує туристичні
підприємства Одеської, Миколаївської, Запорізької, Львівської, Житомирської та
Чернігівської областей. Для них характерні середній рівень ефективності та
порівняно значні масштаби зовнішньоекономічної діяльності (окрім Житомирської
та Чернігівської областей), переважання експортного напрямку та середній рівень
динаміки (у Чернігівській області - скорочення обсягів продажу туристичних послуг).
Група 3 об’єднує туристичні
підприємства Вінницької, Полтавської, Черкаської, Київської, Кіровоградської,
Луганської областей. Для них характерні низька ефективність та незначні
масштаби зовнішньоекономічної діяльності, переважання імпортного напрямку
(окрім Черкаської та Полтавської областей, де експортний та імпортний напрямки
є приблизно рівнозначними) середній рівень динаміки (вищий у Кіровоградській та
Луганській областях).
Туристичні підприємства решти
областей за результатами аналізу Гонтаржевській І. І. важко віднести до однієї
з чітко визначених груп. Тому їх класифікацію було здійснено за допомогою
дискримінантного аналізу.
Рис. 4. Групування регіонів України
по наданню туристичних послуг
. Рекреаційні ресурси Кримського
півострова
Рекреаційне господарство Криму
спирається на могутню ресурсну базу. До рекреаційних ресурсів Криму
відносяться: пляжі (довжина складає 517 км), мінеральні води (дебет - 30 тис.
м3/доба); лікувальні бруди (запаси - 24 млн. м3); море, морське і лісове
повітря, клімат; ландшафти (рельєф, рослинність і т.д.).
Рекреаційні підприємства розподілені
по території Криму нерівномірно. Найбільшу концентрацію вони складають на Південному
і Південно-східному березі Криму - тут розміщено 51% усіх місць здравниць
республіки, на західному березі - 39%, Східному - 8% і в глибинних територіях -
менш 3%. Найменш освоєна в рекреаційному плані Східне узбережжя і досконале не
освоєна територія Арабатськ стрілки, узбережжя Казантипского затоки. Приблизно
97% здравниць сконцентровані на вузькій трьох кілометровій прибережній смузі
моря - це найбільш комфортабельні здравниці. У глибинних територіях (гірських і
передгірних) розміщені невеликі, менш комфортабельні здравниці: це переважно
дитячі табори, туристичні бази, розташовані на туристичних маршрутах. Глибинні
території республіки володіють усіма необхідними умовами для рекреаційного
розвитку, це: - мальовничі ландшафти долин гірського і передгірного Криму;
наявність джерел мінеральних вод;
достатнє інфраструктурне освоєння
(транспорт, зв'язок);
наявність вільних земель і зручні
площадки для будівництва корпусів з більш низькими витратами.
Рекреаційний комплекс Криму в
основному представлений підприємствами спеціалізовано на лікуванні - здравниці,
санаторії. У Криму нараховується близько 800 рекреаційних підприємств
(здравниць) ємністю більш 200 тис. місць, 40% з них увесь рік функціонування.
На частку оздоровчих здравниць
(будинку відпочинку, пансіонати, бази відпочинку і т.д.) приходиться 72% усіх
місць рекреаційної мережі. Територіальну структуру мережі здравниць формують
Південний і Південно-східний берег Криму (64%), Західний (33%), Східний берег
Криму (близько 1%), глибинні території (близько 2%). На частку профілактичного
лікування (санаторіїв) приходиться 28% місць. Санаторії зосереджені в основному
на Південному березі Криму й у Євпаторії (курорт Євпаторія спеціалізується на
лікуванні дітей - частка дитячих місць 73%).
Особливе місце в рекреаційному
господарстві Криму займає туризм. Крим має надзвичайно великі можливості для
розвитку найрізноманітніших видів туризму. Це надзвичайно красиві пейзажі, а
також можливості кожному вибрати маршрут під силу - від самих легень до
подолання самих складних ("альпійських" скельних стін). М'який клімат
дозволяє в Криму займатися туризмом цілий рік. У той же час достаток снігу на
гірських територіях сприяє появі невластивих Криму чисто зимових видів туризму
- лижному і гірськолижний. Особливо привабливі для туристів пейзажні ресурси,
якими винятково багата Головна гряда Кримських гір. Це чудові панорами:
ущелини, водоспади, вигадливі форми, створені вивітрюванням. Значної частини
туристів, особливо старшого віку, цікаві пейзажі Кримського передгір'я, створені
м'яким рельєфом Внутрішньої і Зовнішньої гряд Кримських гір. Безумовно, дуже
важливим для розвитку пізнавального туризму є історичні пам'ятники Криму. Це
античні міста Херсонес і Пантікапей, "печерні" міста Чуфуг-Кале,
Мангуп, Эскн-Кермен, укріплені пункти генуэзских володінь: Солдайя (Судак),
Кафу (Феодосія), Чембало (Балаклава) і багато хто інші. Сполучення гір і моря
дозволяє значну частину туристських маршрутів закінчувати тривалим відпочинком
на березі моря.
Розвитку туризму в Криму сприяє
також добре розвита транспортна інфраструктура, що дозволяє в найкоротший час
на автобусі, тролейбусі, приміському потязі добратися до початку маршруту.
Однак кількість транспортних засобів не завжди досить, особливо в піковий час
сезону.
Проблеми розвитку і функціонування
рекреаційного комплексу Криму
. Незважаючи на очевидну
соціально-економічну перевагу рекреаційного господарства, в економічній
структурі республіки воно займає лише п'яте місце по кількості зайнятих у ньому
після промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії,
транспорту.
. Необхідно відзначити також те, що
розлад в економіці всієї країни привів до виникнення соціальних нерівностей у
приступності традиційних загальновизнаних приморських курортів. Так відпочинок
на курортах Південного берега Криму став "елітарним", доступним лише
не великої частини матеріально забезпеченого населення. У результаті різкого
росту цін на санітарно-курортні путівки заповнюваність рекреаційних підприємств
складає 10-60% навіть у сезон "списів". Підсилилися фактори
сезонності і неорганізованого відпочинку, що робить рекреаційну галузь
нерентабельної і приводить до закриття цих підприємств.
. Ріст стихійного і неорганізованого
відпочинку у свою чергу приводить до перерозподілу рекреантів по узбережжю
теплих морів країни, веде до стихійного освоєння Азовського узбережжя Криму, що
сприяє різкому загостренню екологічної ситуації в даному регіоні.
Тому в сучасних умовах необхідні
розвиток і створення туристичних баз і баз відпочинку з обліком вище названих
факторів, а саме низька платоспроможність населення й екологічні умови.
На далеку перспективу необхідно в
корені перешикувати інвестиційну політику в Криму в напрямку створення такої
економічної структури республіки, що забезпечила б пріоритетний розвиток рекреаційної
функції. Територіальною формою організації господарства Криму повинний
виступати рекреаційний комплекс із набором галузей, що задовольняють вимогам
ринку і наближає його до стандартів міжнародних рекреаційних корпорацій.
Рекреаційні ресурси - сукупність
природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для
відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості
природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи,
їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії,
архітектури, етнографічні особливості території. До рекреаційних ресурсів
належать території та окремі об’єкти, що можуть бути використані для відпочинку
і лікування людей, відновлення їхніх фізичних і духовних сил. Характерними
властивостями рекреаційних ресурсів є: цілісність, динамізм, місткість,
стійкість, надійність, привабливість.
туристичний послуга крим
5. Направлення по розвитку галузі
Туризм в Україні став наближатися до
світового рівня. З'явилися й розвиваються підприємства, що спеціалізуються на
туристичній діяльності різних видів та організаційно-правових форм. Створено
широку мережу туристичної індустрії, до якої входять засоби розміщення, об'єкти
харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного,
релігійного та іншого призначення.
Процеси створення та реалізації
туристичного продукту й окремих туристичних послуг відносяться до туристичної
діяльності. Розглядаючи туристичну діяльність глибше, варто виділяти в ній, з
одного боку, техніко-технологічні та організаційні процеси, а з іншого -
економіку цієї діяльності.
Економіка туристичної діяльності
охоплює:
створення та надання туристичних
послуг в обсягах і в терміни, обумовлені договором на організацію подорожей;
ефективне використання наявної і
створення нової матеріально-технічної та ресурсної бази туризму;
забезпечення валютних надходжень до
бюджету держави (регіону) та отримання прибутку суб'єктами туризму;
кооперування засобів туристичної
діяльності;
сприяння зайнятості населення та
задоволення його різноманітних потреб.
Вихідним моментом створення й
розвитку економічної системи сучасної сфери туризму є задоволення туристичних
потреб, що лежать в основі попиту на туристичні послуги. Задоволення цього попиту
здійснюється через систему пропозиції туристичного продукту на ринку.
Туристичний бізнес виступає єдиною
економіко-технологічною системою формування й реалізації туристичного продукту
з метою задоволення попиту на туристичні послуги. Він охоплює чотири основних
елементи:
) виробництво туристичних послуг;
) комплектування туристичного
продукту;
) реалізація туристичного продукту
або окремої послуги;
) споживання туристичного продукту
(послуги) [5].
Туристична послуга в
економіко-технологічній системі бізнесу виступає товаром, а суб'єкт туристичної
діяльності - підприємницькою структурою, що створює, пропонує і реалізує на
ринку ці послуги споживачам, тобто туристам.
Отже, на шляху до ринку туристичні
послуги проходять стадії виробництва комплектування й анімації, тобто
об'єднання в турпродукт. У Законі України «Про туризм» туристичний продукт
визначається як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який
поєднує не менше двох таких послуг, що реалізуються або пропонуються до
реалізації за визначеною ціною [2]. До складу туристичного продукту входять
послуги перевезення, розміщення, організації відвідувань об'єктів культури,
відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо, тобто послуги,
спрямовані на задоволення потреб туриста під час його подорожі. Визначаючи
туристичну послугу коротко, слід зазначити, що вона являє собою доцільну
діяльність по задоволенню якої-небудь потреби туриста.
Внутрішній туризм в Україні - це
подорожі в межах своєї території своїх громадян та осіб, які постійно
проживають на її території. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм,
який охоплює подорожі в межах України осіб, що постійно не проживають на її
території, та виїзний, який являє собою подорожі українських громадян та осіб,
що постійно проживають в Україні, до інших країн.
На туристичному ринку споживачеві
пропонується товар у формі конкретного туру, який охоплює попередньо
розроблений комплекс туристичних товарів і послуг, необхідних при подорожі за
певним маршрутом. Формування цілісно-цільової спрямованості туристичного
продукту в складі туру є основною функцією туроператорів, що готують цей
продукт для реалізації в закінченому, тобто скомплектованому вигляді.
Споживання туристичного продукту
завершує відтворювальний цикл руху туристичних послуг. Туристичні ресурси при
цьому виступають факторами формування турів як комплексу туристичних послуг за
певним маршрутом подорожей.
В умовах ринку як туристичні
ресурси, так і результати їхнього використання здобувають усі властивості
товару - корисність для споживача і ціну для виробника.
Туристична діяльність здійснюється
комплексом підприємницьких структур, який називається туристичною індустрією.
Сучасна індустрія туризму охоплює всю сукупність суб'єктів господарювання, які
виконують туристичні послуги.
Туристична індустрія є міжгалузевим
комплексом підприємницьких структур з виробництва та реалізації туристичного
продукту для внутрішнього й міжнародного туризму.
З метою підвищення якості
туристичного обслуговування, забезпечення захисту прав і законних інтересів,
життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки
об'єктам туристичної індустрії присвоюються категорії якості та рівня
обслуговування. Види категорій об'єктів туристичної індустрії, порядок їх
установлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.
Туристичний бізнес як складова
економічного комплексу країни характеризується такими властивостями і
функціями:
має свою індустрію виробництва і
надання послуг туристам;
створює туристичні послуги, формує турпродукт
і здійснює їх реалізацію;
формує ринок туристичних послуг
різного рівня комплексності;
виступає мультиплікатором росту
національного доходу, валового внутрішнього (національного) продукту,
зайнятості населення, розвитку місцевої інфраструктури і підвищення рівня життя
населення;
є сферою, в якій дешево створюються
робочі місця і забезпечується високий рівень ефективності й швидка окупність
інвестицій;
виступає ефективним засобом охорони
навколишнього середовища та історико-культурної спадщини людства, що є
матеріальною основою ресурсного потенціалу туризму, який утворює специфічну
сферу діяльності;
сумісність практично з усіма
сферами, галузями і видами діяльності людини;
має переваги в інтеграційних і
глобалізаційних процесах, що відбуваються у світовому просторі.
Україна має всі об'єктивні
передумови для інтенсивного розвитку в'їзного та виїзного туризму. Маючи
вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим
туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, культурно-історичними
пам'ятками світового рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається.
Незважаючи існуючі кризові явища,
які в майбутньому впливатимуть на попит та використання пропозицій на
туристичному ринку, експерти прогнозують перспективу подальшого розвитку галузі
туризму.
Реалізація державної політики
розвитку туризму здійснюється шляхом:
визначення пріоритетних напрямів
туристичної діяльності;
відновлення та охорони туристичних
ресурсів;
залучення громадян до раціонального
використання вільного часу;
удосконалення нормативно-правової та
податкової бази туризму, адаптації її до світових стандартів і контролю за
дотриманням законодавства;
запровадження пільгових умов для
малозабезпечених верств населення;
стимулювання інвестицій у туризм і
розвиток туристичних ресурсів
гарантії безпеки туристів, захисту
їхніх прав, інтересів і майна;
організації й розвитку системи
наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки, підвищення
кваліфікації кадрів у сфері туризму;
ліцензування туристичної діяльності,
стандартизації та сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних
вимог до посад фахівців туристичного супроводу тощо;
встановлення єдиної системи
статистичного обліку та звітності у сфері туризму та курортно-рекреаційного
комплексу;
розвитку співробітництва із
закордонними країнами і міжнародними туристичними організаціями;
участі в розробленні та реалізації
міжнародних програм розвитку туризму тощо [5].
Необхідною умовою функціонування
туристичної індустрії є стабільна політична обстановка в країні. Серед
факторів, які чинять вплив на розвиток туризму слід виділити ті, що пов'язані з
політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні та
світі (рис. 5).
Виділені фактори впливу на туризм в
Україні визначили цілі державного регулювання та пріоритетні напрями розвитку
туристичного бізнесу, передбачені законом України «Про туризм».
Основні цілі державного регулювання
туристичної діяльності:
забезпечення прав громадян на
відпочинок, відновлення та зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я
довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;
захист прав і законних інтересів
туристів і суб'єктів туристичного бізнесу;
відновлення та збереження цілісності
туристичних ресурсів України, їх раціональне використання й охорона при
плануванні та забудові територій, на яких розміщені об'єкти туристичних відвідувань;
створення сприятливих умов для
удосконалення й розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів
туристичної діяльності.
Рис. 5. Фактори впливу на розвиток
індустрії туризму
До основних пріоритетних напрямів
державної політики розвитку туризму відносяться:
удосконалення правових засад
регулювання туристичних відносин;
становлення туристичного бізнесу як
високорентабельної галузі економіки;
заохочення національних та іноземних
інвестицій у розвиток індустрії туризму та створення нових робочих місць;
сприяння розвитку в'їзного та
внутрішнього туризму, сільського та екологічного (зеленого) туризму;
розширення міжнародного
співробітництва у сфері туристичної діяльності та утвердження України на світовому
туристичному ринку;
гармонізація законодавства України
про туризм до світових вимог, створення нормативної бази функціонування систем
стандартизації та сертифікації робіт і послуг в туристичному бізнесі тощо.
Розвиток туристичного бізнесу в Україні
відбувається на ринкових засадах, але не знаходиться у «вільному плаванні», бо
регулюється державою на основі законодавства, національної політики та
індикативного планування всіх видів туризму.
Висновки з даного дослідження.
Поняття «туризм» Законом України «Про туризм» як тимчасовий виїзд особи з місця
постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших
цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування (ст.1). Такий
виїзд людини робить її туристом.
Турист - особа, яка здійснює подорож
по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування
метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої
оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце
перебування в зазначений термін.
Оскільки туризм - переміщення людини
з місця постійного проживання до туристичного об'єкта і повернення назад за
певним маршрутом, то тур - не тільки туристичний маршрут, а й пакет товарів і
послуг, необхідних туристам під час подорожування за цим маршрутом.
Основними завданнями економічної
діяльності у сфері туризму є:
а) створення (комплектування)
туристичного продукту;
б) формування ринку туристичних
послуг;
в) удосконалення інфраструктури
туризму;
г) реалізація туристичних послуг через
систему оптової й роздрібної торгівлі з використанням комп'ютерних технологій;
д) пріоритетний розвиток
внутрішнього та в'їзного туризму.
Туристична діяльність ґрунтується на
умовах і факторах, що охоплюють економіку, політику, культуру країн світу, на
швидкості проникнення у світову цивілізацію, здатності адаптації до нових
туристичних технологій, що ґрунтуються на комп'ютерній техніці, та гнучкого
просування до інтеграційних та інших процесів у світовому просторі.
Оцінка динаміки туристичних потоків
свідчить про те, що протягом існують позитивні тенденції щодо розвитку туризму
в Україні.
Реалізація державної політики
розвитку туризму має здійснюватися на основі дотримання нормативно-правової
бази законодавства в сфері індустрії туризму; розвитку співробітництва із
закордонними країнами і міжнародними туристичними організаціями та участі у
розробці та реалізації міжнародних програм розвитку туризму тощо.
Подальший розвиток туристичної
індустрії має ґрунтуватися на нових механізмах господарювання, ефективних
організаційно-управлінських структурах, економічній свободі виробників
туристського продукту, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення
ринку високоякісними послугами і сприятиме соціально-економічному розвитку
країни.
Висновок
Рекреаційні ресурси - це сукупність
природних і антропогенних об'єктів і явищ, які можна використовувати для
відпочинку, лікування і туризму.
Найбільше значення мають
природно-географічні й історико-культурні ресурси.
Рекреаційне законодавство в даний
час знаходитися в стані розвитку.
Регіони України неоднаково
забезпечені природним туристсько-рекреаційним потенціалом. Максимальна питома
вага природно-рекреаційного потенціалу в сумарному природно-ресурсному
потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76 %), а мінімальний - Тернопільська (0,11 %) і
Ровенська (0,12 %) області. Однак, не дивлячись на це, з метою розвитку
туристської діяльності, залучення туристів у регіони необхідно максимально
використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього варто виділити
найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони
і розвивати відповідну інфраструктуру.
У такий спосіб Україна має гарну
забезпеченість рекреаційними ресурсами, необхідними для оздоровлення населення.
Однак соціально побутовий комплекс із регіонах, використовуваних для рекреації
не відповідає сучасним вимогам, що є на перешкоді як для розвитку національного
туризму так і для залучення в Україну туристів з інших держав.
Список використаних джерел
1. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности. -
Донецк: Юго - Восток, 2000. - 308 с.
. Рекреационная география: идеи, методы, практика [Текст]: сб.
научных трудов/ отв. ред. А.А. Ткаченко. - Тверь: Научная книга, 2006. - 144 с.
- 200 экз. - ISBN 5-9032-95672-5.
. Руденко, В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України
[Текст]: монографія - Львів: Світ, 1993. - 240 с. - Библиогр. с. 236-237.
. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та
рекреаційної географії. - К.: Інститут туризму федерації профспілок України,
1998. - 130 с.
. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. -
Львів, 1999. - 162 с.
. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник.
- К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 511 с.
. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів,
1997. - 259 с.
. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник.
- К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. - 511 с.
Похожие работы на - Проблеми ринку туристичних послуг Кримського півострова
|