Способи вираження підметів і присудків у польській мові
Зміст
Вступ
. Способи вираження підметів в польській мові
.1 Підмет як головний член речення
.2 Різновиди підметів: граматичні, логічні і домислові
. Способи вираження присудків в польській мові
.1 Прості дієслівні присудки
.2 Складні іменні присудки: еліптичні, описові та кличні присудки
. Підмет і присудок в реченнях
Висновки
Бібліографія
Вступ
Підмет і присудок становлять головний звязок в реченні.
Присудок і підмет - це члени речення, представлені певними словами. В існуючих граматиках підмет і присудок часто визначаються в такий спосіб: "підмет - це те, про що говориться в реченні, а присудок - це те, що розповідає про підмет" [3, c. 111].
Порядок вживання підмета і присудка в реченні не є чітко встановленим, він може змінюватися. Речення з підметом на першому місці демонструють нейтральний порядок, не забарвлений стилістично. Зміна порядку вживання підмета і присудка може бути спричинена бажанням акцентувати увагу на тому члені речення, що уособлює важливішу інформацію. При порядку слів у реченні важливу роль відіграє інтонація. Так, наприклад, одне з двох речень з підметом на першому місці:
Jacek przyjechał.
і з присудком на першому місці:
Przyjechał Jacek.
залежить від того, на якій інформації хоче наголосити мовець.
У традиційній граматиці польської мови прийнято ділити присудок на дієслівний та іменний: перший позначає певну дію, що відбувається в часі, а другий містить у собі певну характеристику суб'єкта.
Іменний присудок узгоджується з підметом згідно особи і числа, а інколи і роду (при вживанні дієслова в минулому часі, майбутньому або при припущеннях) [9, c.176], наприклад:
Ja pracuję, a ty hałasujesz. / Janek dostał piątkę.wróciła ze sklepu. / Chłopcy pobiegli na boisko.
Dziewczynki zostały w klasie. / Chłopiec czyta. - Chłopcy czytają.czytał. - Matka szyła. - Dziecko śpiewało.
Якщо підметом виступають іменники, що окреслюють особи різної статі або іменники, що означають пару людей різної статі, присудок набуває форми множини, і крім того в часі минулому, майбутньому і при припущенні форму третьої особи множини (męskoosobową), наприклад:
Janek i Zosia przygotowywali się do egzaminu.ństwo Kowalscy chcieliby z tobą porozmawiać.
Якщо підмет стоїть в родовому відмінку присудок завжди вживається в однині, крім того в минулому часі, майбутньому і при припущеннях в середньому роді, наприклад:
W bibliotece było dużo książek.ótce będzie nam brakowało pieniędzy.
Іменна частина присудка, виражена прикметником, займенником або числівником вживається завжди в називному відмінку, а іменна частина, виражена іменником - переважно в орудному відмінку, наприклад:
Zima była mroźna. / Ta książka jest twoja. / Brat został nauczycielem.
В реченнях зі збірними іменниками вживається форма присудка в однині.
Młodziesz się uczy. / Wojsko maszeruje. / Rodzeństwo wyjechało.
Лише слово państwo, як форма ввічливого звертання до осіб різної статті, поєднується з присудком в множині, наприклад:
Państwo Nowakowie odpoczywają. / Państwo Kowalscy wyjechali.
Підрядне речення, що виступає підметом у складному підрядному реченні, називається підметним реченням, наприклад:
Kto pod kim dołki kopie, sam w nie wpada.
Co się stało, to się nie odstanie.znajdzie przyczynę, kto zdobyczy pragnie.się zdawało, że Wojski wciąż gra jeszcze.wątpliwe, czy zdążymy na pociąg.
Підметні речення - це переважно відносні речення, які починаються відносними займенниками kto або co (приклади 1-3). Цим займенникам в головному реченні відповідають вказівні займенники, наприклад, ten, to [9, c.173].
Крім того, в залежності від способу поєднання підрядного речення і головного розрізнюють підрядні сполучникові речення і безсполучникові.
Підрядне речення, яке виконує функцію присудка, називається присудковим реченням, наприклад:
Dobry nauczyciel jest tym dla uczniów, czym ojciec dla dzieci.
Jaka praca, taka płaca.był nie taki, jakiego oczekiwaliśmy.był taki, że po chwili przemokliśmy.
Підмет як головний член речення виражається за допомогою іменника або займенника в називному відмінку. Роль підмета можуть також виконувати і інші частини мови, такі як прикметники, числівники, дієприкметники.
Присудок виражається за допомогою особової форми дієслова, тобто дієслівного присудка.
Способи вираження підметів та присудків у польській мові є однією з важливих тем з практичного курсу польської мови. Над цією темою працювало багато мовознавців та лінгвістів, зокрема Зарва О.А., Лєнік О.Т., Кротовська Я.А., Кашкуревич Л.Г., Пучковський Ю.Я., Тихомирова Т.С., Бартницька Б., Бонк П., Яворський M. та інші.
Актуальність теми полягає в тому, що проблема способів вираження підметів та присудків у польській мові в наш час широко вивчається і досліджується, так як підмет та присудок становлять головні члени речення.
Мета роботи - розглянути та проаналізувати способи вираження підметів та присудків в граматиці польської мови.
Завдання дослідження:
-виявити різновиди підметів в польській мові, характеризуючи та детально аналізуючи кожен з них;
-проаналізувати способи вираження підметів в реченнях;
ознайомити з різновидами присудків в польській мові;
прослідкувати особливості складних та простих присудків;
охарактеризувати способи вираження іменних та дієслівних присудків;
виявити способи поєднання частин складного присудка;
простежити способи поєднання присудка і підмета в польській мові;
проаналізувати особливості вживання підметів та присудків в заперечних реченнях.
У процесі розвязання зазначених завдань використовуються наступні методи дослідження:
) метод теоретичного аналізу літератури;
) метод системного аналізу;
) метод суцільної вибірки;
) метод узагальнення результатів дослідження.
Обєкт дослідження - головні члени речення в граматиці польської мови.
Предмет дослідження - способи вираження підметів та присудків у польській мові.
Практичне значення полягає в тому, що ця робота може бути використана як допоміжний посібник при вивченні граматики польської мови в школах та ВУЗах, на спецкурсах, спецсемінарах та заняттях з практичного курсу польської мови тощо.
Результати роботи можуть бути використанні в процесі підготовки до практичних занять з польської мови та теоретичних спецкурсів.
підмет присудок польський мова
1.Способи вираження підметів в польській мові
.1 Підмет як головний член речення
Підмет є незалежним від інших частин членом речення, що називає особу або предмет, що виконує якусь дію, наприклад:pracuje, Matka gotuje obiad.
Dzieci bawią się na podwóżu.tracą liście.śnieg.ół stoi na środku pokoju.
До підмета ставимо запитання за допомогою займенників kto і co.
Ja wiem. Ty pytasz. On poszedł. Ona pisze. Ono (dziecko) się śmieje.My uczymy się. Wy rozmawiacie. Oni wrócili. One są wesołe. Uczniowie wrócili z wycieczki (kto wrócił?).podobała się wszystkim (co się podobało?).
Praca górników cieszy się powszechnym szacunkiem (co cieszy się powszechnym szacunkiem?).
Найчастіше підметом виступає іменник або займенник в називному відмінку, наприклад:
Krysia uczy się świetnie.
Ona jest bardzo zdolna i pracowita.
Особові займенники ja, ty, а також їхні відповідники в множині my, wy можуть виступати в ролі підмета при формах 1. і 2. особи дієслів лише тоді, коли на них падає логічний наголос:czytam, a ty mi przeszkadzasz.
Nie sprzątajcie, my to zrobimy.
Особові форми 1. і 2. особи яскраво виражені з морфологічного погляду, тому підмет в формі займенника не є обовязковим і може бути опущеним:.
Chodzisz do szkoły?
Wrócimy jutro.
Kiedy przyjechaliście?
Речення такого типу, коли підмет виражений лише закінченням особової форми дієслова, а не окремим словом в формі особового займенника, мають будову одночленного речення.
Так як особовим займенникам ja, ty відповідає в кожній відповіді певний десигнат, тому не існує непорозуміння щодо того, хто є підметом дії присудка в реченнях з невираженим підметом і формою 1. і 2. особи в функції присудка. Однак підметів виражених формою 3. особи може бути багато. Хоча особові займенники on, ona, ono, oni, one як підмети форм 3. особи дієслівного присудка зявляються досить рідко. Вони виступають в анафоричній функції, а саме в постпозиції відносно присудка [6, c. 148]:
Poznałam doktora Nowaka. Jest on bardzo dobrym lekarzem.
або до інших слів у реченні:
Doktor Nowak przepisał mi lekarstwo. Niewiele mi ono pomogło.
Якщо в попередньому реченні підмет був зазначений, речення з невираженим підметом при формі 3. особи дієслова можуть функціонувати як еліптичні типу: Wyjechał. / Śpi. / Śpiewają.
В наказових реченнях, що містять форми 1. і 2. особи наказового способу в функції присудка, підмет як правило не виступає: Weź! / Chodźmy! / Słuchajcie!
Тільки лише тоді, коли йдеться про виразне підкреслення особи потенціального виконавця наказу, вживаються особові займенники: Ty poczekaj, a ja pójdę.
При формах 3. особи наказового способу з niech вживається підмет: Niech Jurek posprząta!
При вживанні ввічливих форм, щодо другої особи однини, до автора розмови, підметами виступають слова pan, pani, państwo:
Niech pan nas odwiedzi!
Niech państwo usiądą!
Підметом можуть виступати і інші частини мови, які виступають в значенні іменника, наприклад:czekali na lekarza.
Pięć jest liczbą nieparzystą.jest kąpać się w morzu.
Інколи іменником виступає ряд або група виразів, що складаються з іменника або займенника в називному відмінку і з прийменникового виразу з прийменником z, наприклад:s matka poszli do kina.
Wojski z woźnym Protazym ze świecami w sieni stali.się jeszcze z wież Alpuhary Almanzor z garstką rycerzy.
Особливу форму підмет має в наступних реченнях:
Marka nie było w domu.przybywało coraz więcej.
Zabrakło nam pieniędzy.ogródku bawiło się pięć dziewczynek.uczniów wybrało się na wycieczkę rowerową.
В цих реченнях, слова, що виконують функцію підмета (Marka, wody, pieniędzy, dziewczynek, uczniów) вживаються в родовому відмінку, а не в називному. В тому, що вони дійсно є підметами можемо переконатися, порівнюючи наступні пари речень:
Marek był w domu. Marka nie było w domu.ogródku bawiły się trzy dziewczynki. W ogródku bawiło się pięć dziewczynek.
Підметами можуть також бути питальні та неозначені займенники.puka?
Ktoś puka!ś spadło na podłogę.
Інші частини мови можуть виступати підметом лише тоді, коли замінюють підмет, тобто мають іменне значення. Найчастіше в функції підмета виступають прикметники в значенні іменників [8, c. 273], наприклад,
Wiódł ślepy kulawego.łupi mądrego przedawał.głodnego nigdy nie zrozumie (прислівя).
В цих реченнях прикметники ślepy, kulawy, głupi, mądry, syty, głodny означають характеристики певних людей, хоча потрібно було б до них додати іменники: człowiek або ludzie. Але цей іменник був опущений, а прикметники мають розширене значення прикметника і іменника. В цьому випадку прикметники стають іменниками.
Підметами можуть бути дієприкметники, наприклад:
Palący i niepalący mają w pociągach osobne przedziały.óżnieni w konkursie zebrali się w szkole.
Досить часто підметами можуть бути числівники, наприклад:
Czterech pójdzie ze mną, a pięciu pozostanie.ratuszu wybiła dwunasta.
Інфінітиви як назви дій можуть виступати в ролі іменників і виконувати функцію підмета, наприклад:
Chcieć to móc.ć jest przyjemnie.ć jest niedość.wystarczy słuchać, należy słyszeć i rozumieć.
Підметом може бути кожна частина мови, а також голосна літера, склад, морфема, вираз, речення, цитата і так далі, якщо ми їх демонструємо, розповідаючи про них якісь речення, наприклад:
«A» jest samogłoską, spójnikiem, końcówką.
«Hej» jest wykrzyknikiem.
«Przed» jest przyimkiem lub przedrostkiem.
«Dzisiaj» jest przysłówkiem.
«Koło» jest wyrazem wieloznacznym.
«Piękny dzień» jest wyrażeniem i przykładem związku zgody.
«Pójdź dziecię, ja cię uczyć każę» jest cytatem z obrazka «Przed sądem» M. Konopnickiej.
І цей тип підмета необхідно розглядати як еліптичну форму, в якій опускаємо головне, загальне слово: wyraz, słowo, znak, okrzyk та ін.
Такі підмети виступають перш за все в науці про мову. Для підкреслення того, що не говоримо про значення слова, виразу або речення, тобто про позамовні реалії, а про сам вираз і додаємо до даних мовних прикладів слова типу głoska, morfem, wyraz, wyrażenie, zdanie, наприклад:
Głoska «p» jest spółgłoską wargową zwartą.
Wyraz «pies» jest rzeczownikiem.
Wyrażenie «gruszki na wierzbie» jest stałym związkiem frazeologicznym.«Pociąg jedzie» jest zdaniem pojedynczym nierozwiniętym.
.2 Різновиди підметів: граматичні, логічні і домислові
Речення є інформацією про оточуючу дійсність. Змістом інформації є найчастіше відомість про риси і дії осіб і предметів, а також ситуації і стани, в яких вони знаходяться, наприклад:
Człowiek jest mocny.
Stal jest twarda.
Jasne słoneczko późno dziś wstało.ło... tłumnie ucieka.
Siedzi ptaszek na drzewie.
Płonie ognisko z szumią knieje.
Особи і предмети, про які ми надаємо інформацію, є реальними підметами і необхідно їх відрізняти від слів, які їх називають і репрезентують в реченнях і які називаємо коротко «підметами», знаючи що то мовні підмети.
Підметом найчастіше є іменник в називному відмінку:pada.szumi.
Drzewa mokną.
Цей тип підмету називаємо граматичним [7, c. 408].
Однак, трапляються випадки, що в функції підмета виступає іменник в іншому відмінку, не лише в називному. Такий тип підмета називаємо логічним [7, c. 408].
Логічний підмет в родовому відмінку вживається в реченнях, в яких присудок розповідає про брак або надмірну кількість певних речей, про прибування або відбування чогось, наприклад:
W tym roku nie było owoców.pracowni było brak pomocy naukowych.ą dnia przybywa, a nocy ubywa.lecie ubyło wody w rzekach.ło cymbałów.
Розглянемо підмет в давальному відмінку в реченнях типу: Zosi jest zimno, що означає те саме, що і речення: Zosia cierpi chłód, в яких іменник Zosia є підметом.
Якщо присудком є дієслово, вжите в другій особі однини або множини, тоді логічний підмет виступає в кличному відмінку. Таке відбувається в питаннях, рекомендаціях і наказах, наприклад:
Idź, babo, drzwi otworzyć!órz, Janku, drzwi dębowe!ź, Janku, idź!, Polaku, bój zacięty!ć, wyleć, orle młody, ponad ziemie, ponad grody.
Dokąd jedziesz, Jasiu?
Такий тип підмету використовуємо досить часто в діалогах, де підметом може виступати займенник другої особи ty, wy (вжитий в реченні або опущений).
Слово в кличному відмінку не є підметом тоді, коли речення, що супроводжує це слово має інший підмет, наприклад:
Ja ciebie dotąd widzę, piękna maro senna!
В цьому випадку клична форма (piękna maro senna) замінює іменник wiosna, до якого скерована мова, маючи свій власний підмет ja.
Існує безліч речень, в яких підмет не виражається жодним окремим словом. Якщо в реченнях описуємо той самий предмет або розповідаємо про дії якоїсь особи, не називаємо їхні назви в усіх реченнях.
Стефан Жеромський в Dumie o Hetmanie так зображує останні хвилини Станіслава Жовковського, який загинув в 1620 році:
Posłyszał hetman te krzyki. Wstał z łoża. Szablę przypasał. Wdział kołpak. Wyszedł.
В усіх реченнях підмет один і той самий: Hetman (Żółkiewski). Але цей підмет названий лише в першому реченні. З тексту є зрозуміло, що в усіх цих реченнях підмет той самий. Такий підмет ми називаємо домисловим [7, c. 409]. Ці речення мають підмет і при тому окреслений. Хоча підмет в таких реченнях не називається. Тобто формально вони є без підмета.
Вираз «речення безпідметні» є в певному сенсі запереченням, парадоксом. Поняття речення охоплює підмет і присудок. В реченні мусить бути підмет виражений словами або домисловий підмет.
Хоча існують речення, в яких важко назвати конкретно-окреслений підмет. Коли в Konradzie Walenrodzie читаємо: Z Maryjenburskiej wieży zadzwoniono, знаємо, що це задзвонив якийсь дзвонар, але не знаємо хто. Є дія і є її виконувач, але він не окреслений ближче. Такий підмет можна назвати неозначеним. Традиційно називаємо такі речення безпідметними. Дія в таких реченнях є виражена не особовою формою дієслова, що закінчується на - no, - to, наприклад:
Wszędzie gadano tylko o jej zaręczynach. Powiadano, że Ewa mdlała, gdy brała obrączkę. Zgadywano, że kogoś potajemnie kocha.dworach szyto mundury dla powstańców, darto płótna na bandaże.
Безпідметні речення з дієприслівниками з суфіксом - no, - to розповідають про дії, що відбулися в минулому часі. В теперішньому часі цей тип безпідметних речень має присудок в формі 3. особи однини з займенником się, наприклад:rusztowaniach pracuję się (надпис на вулиці).
Zabrania się przewozić nabitą broń w pociągu.się o niepalenie.
Ця сама форма вживається в рецептах кулінарних:
Bierze się kwaszoną kapustę. Dodaje się soli. Gotuje się 15 minut, piecze się, wyjmuje się z pieca...
В усіх цих реченнях вживається домисловий підмет, але означений, загальний.
Неозначений підмет має також присудок в 3. особі множини.
Mówią, że lis jest chytry.ą, że w Giewoncie jest uśpione wojsko.ś nam szlachectwa przeczą.
В безпідметних реченнях присудки не виступають в формі інфінітивів, наприклад:
Widać, że okolica obfita we zboże.łychać, że tam w stolicy dobre obyczaje.
Присудки такого типу можна замінити на попередні: widzi się, słyszy się.
Безпідметні речення виступають перш за все у доповідях про природні явища, що відбуваються самі без виконувача тієї чи іншої дії:
Błyska się. Grzmi. Pada.
Ściemnia się. Chmurzy się.się.się ochłodzi.ło się ździebko.trzeciego się rozwidni i na zawsze będzie rano.
Інші явища, про які говоримо в безпідметних реченнях становлять почуття і думки:mnie w piersiach. Mdli mnie.
Zrobiło mi się słabo. Łupie mnie w kościach.ło mi na myśl.ło mi do głowy.
2. Способи вираження присудків в польській мові
.1 Прості дієслівні присудки
Присудок є підрядною частиною речення тільки відносно підмета. Означає дію або стан того, на що вказує підмет (дія або стан особи чи речі), наприклад:
Murarze układają cegły. (co robią murarze?)leży na ławce. (co się dzieje z zeszytem?)szyje.szczeka.
Dzieci śpiewają.
Як правило, в функції присудка виступає дієслово в особовій формі в різних часах способу розповідного, наказового і при припущення, наприклад:
Chłopcy wybrali się na wycieczkę.łopcy wybiorą się na wycieczkę.źmy na wycieczkę.śmy się na wycieczkę, gdyby nie padał deszcz.
Найтиповішою формою присудка є дієслово в особовій формі, наприклад:ty dom?
Jeden pies wrzasnął, potem dwa, dwadzieście.ogary rozpierzchnioną zgrają doławiają się, wrzeszczą, wpadły na trop, grają, ujadają.ęc idźmy i wypalmy ogniami na murze wyrok zemsty.
Цей тип присудка називається простим або дієслівним [9, c.174].
Простим присудком можуть бути також складні форми дієслова, тобто в часі майбутньому недоконаному і при припущеннях, наприклад:
Nie będziesz, Marysiu, wody nosić, bo będziesz jej miała w oczkach dosyć., ja bym cię za rękę po tych skałach wodził, ja bym trudy podróżne piosenkami słodził.by nas czekał pod góralską chatą.ty byś przy pasterskim usiadła płomieniu.
.2 Складні іменні присудки: еліптичні, описові та кличні присудки
Дієслово може означати рису того, на що вказує підмет (особи або речі), наприклад:jest pracowity.
Mój brat jest studentem.
Dzień był pochmurny.
В поданих вище виразах дієслово складається з двох слів: з дієслова в особовій формі і з іншої частини мови. Таке дієслово називається іменним присудком.
Першою частиною іменного присудка є дієслово, що не має самостійного значення і тому не може саме керувати підметом. Ця частина іменного дієслова називається звязкою. Звязкою найчастіше є особові форми дієслова: być, stać się, zostać [9, c.175]. Інколи в ролі звязки вживається вказівний займенник to, наприклад:
Wiedza to potęga.
Існують випадки коли звязка опускається, наприклад:już zdrów.
Другою частиною іменного займенника найчастіше буває прикметник, дієприкметник, іменник або займенник, прислівник і числівник, наприклад:
Wieczór był chłodny.łem zmęczony podróżą.
On jest oficerem.
Bądź zawsze sobą.był pierwszy na mecie.ływać jest przyjemnie.
Отже, складний присудок складається з двох різних частин, з дієслівної звязки і іменної частини дієслова, яка як правило є іншою частиною мови, наприклад:
Koń jest zwierzęciem.
Pies jest wierny.
Uczeń został wyróżniony.ć jest przyjemnie.
Головною частиною даних присудків є слово, що означає риси предмету, про який йдеться мова або його належність до названого гатунку, тобто іменник в орудному відмінку: zwierzęciem, прикметник wierny, дієприкметник wyróżniony, а також прислівник przyjemnie. Так як іменники, прикметники, займенники і інші частини мови відмінюються по відмінкам, вони називаються іменами, тому і цей тип присудка, в склад якого входять названі частини мови, називаємо також іменним присудком.
В функції присудка виступають наступні частини мови:
іменники:jest lekarzem.
Siostra została nauczycielką.órka jest studentką.
- прикметникові вирази:
Dach był z blachy.
Dach był ze słomy.ór był z drzewa, lecz podmurowany.był z cegły.
Найчастіше іменною частиною дієслова бувають прикметники. Цей тип присудка є характерним при описах, наприклад:
Obłok był przejrzysty, perłowy, po brzegach pozłacany, w głębi purpurowy.
Stryj nie był żonaty.łem, jak byłem jej miły.
В ролі присудка можуть вживатися прикметники в іменниковій формі, наприклад:
Koń był wart kilkanaście tysięcy.byłem rad!był wesół.ądź zdrów!
Zosia była ubrana w strój ludowy.ądze zostały złożone w PKO.była tasiemką obciśniona wąską.
Дієприкметники виступають присудком лише тоді, коли мають значення сталої ознаки, тобто наближені за своїм значенням до прикметників, наприклад:
Nauczyciel był wymagający.niepalący.ł zwykle milczący.ł on jak wiejskie dzieci zwyklie palec do gęby wkładsający.
Присудками можуть виступати також і займенники, наприклад:
Mój brat jest inny.
On już jest taki.domu byłem sam.książka była jego.
Присудком може бути будь-який числівник, наприклад:
Uczniów w klasie było trzydziestu.ób było kilkanaście.ójców było dwunastu.był pierwszy na mecie.
Іменною частиною дієслова можуть бути прийменникові вирази, особливо коли вони становлять сталі фразеологічні звязки, наприклад:
Cały trud był na nic.
Ta temperówka jest do niczego.
Grzybów było bez liku.
Можуть бути також вільні звязки, наприклад:
Żołnierz był bez broni i bez orła na czapce.
Grzyby trujące nie są bez pożytku.
Досить часто в ролі присудка виступають порівняльні вирази типу jak co або jak jaki, наприклад:
Chłop był jak dąb.(była) jak malina.ł jak skamieniały.
В поезії такі присудки становлять значну кількість описових порівнянь, наприклад:
Ona była jak białe łabędzie.była jak wodne boginie.ński był jak okręt, któremu burza łamała maszty.
Особливою формою іменної частини дієслова є інфінітив. Це можливе тоді, коли підмет є також інфінітивом, або в безпідметних реченнях, наприклад:
Chcieć to móc.ąć ją zbrojną ręką, byłoby ją zabić.śród ogarów grania było słychać coraz częściej jęk psiego konania.nie było nic widać prócz granatów blasku.
Прислівники є присудками при інфінітивних підметах, наприклад:
Miło jest szaleć, kiedy czas po temu.ć dobre książki jest pożytecznie,
а також в безпідметних реченнях:
Po chwili wrzędzie było samotnie i głucho.
Іменна частина дієслова в складному присудку має форму називного відмінка або орудного. Тому обовязковим є:
прикметники, займенники і дієприкметники є присудками в називному відмінку:
Matka była dla nas bardzo dobra.była słomą kryta, a budowana z okrąglaków.ójców było dwunastu.będziesz mój.
- іменники і займенники є присудками в орудному відмінку:
Jerzy był lotnikiem.będzie lekarką.był mi przyjacielem, niemal bratem.byłem już sobą.była serca mego panią.
В поточній мові також зустрічаємо іменний присудок в називному відмінку:
Był on prostak, lecz umiał czuć wdzięk przyrodzenia.
Іменна частина дієслова в називному відмінку виступає переважно в іменному присудку без звязки jest, był:, chociaż młodzik, ale prawem gościa siadł wysoko przy damach, obok jegomościa.
Hrabia - panicz młody, wielkiego domu dziedzic. Hrabia - pan, zmienni w gustach są ludzie majętni. Hrabia -blondyn. A Tadeusz - prostaczek, poczciwy chłopczyna, prawie dziecko raz pierwszy kochać się zaczyna.
В називному відмінку вживаємо також прізвище як дієслівний присудок:
Jestem Kowalski. Jestem Papkin, lew północy.Farys. Nazywam się Hreczecha.
Назва національності як присудок може вживатися в називному відмінку або орудному, при чому конструкція, що містить називний відмінок має вже застарілий характер:Polak!jestem Polakiem!
Звязка в складному присудку має рису характерну для різних частин мови з підметом і надає іменному присудку дієслівну і особову форму. Завдяки дієслівній звязці іменний присудок можна провідміняти за особою, часом та способом, наприклад:
Bór był stary, ogromny, wyniosły.łabym poczwarą.ądź dzielny!ądź człowiekiem!
Найчастіше звязкою є різні особові форми дієслова być:
Jam jest Jacek Soplica!
On będzie patron szańców.będzie kobietą.jesteś Kordian!
Zali jasteście apostołami?ądź obrońcą słusznej sprawy!
Крім дієслова być в функції звязки можуть вживатися дієслова stać się і zostać, а також robić się. Дієслово stać się поєднується з прикметниковим присудком або іменно-прикметниковим і виражає зазвичай зміну, нову рису:
Od tej chwili Janek stał się innym człowiekiem.stał się sławny w naszej szkole.swój pomysł racjonalizatorski Andrzej stał się sławny w całym zakładzie.
Дієслово zostać найчастіше поєднується з назвами функцій і професій: został lekarzem, zostanie lotnikiem, została pielęgniarką.
Зміни в природі або почуттях описуються за допомогою складних присудків з дієсловом robić się: robi się chłodno, robi się zimno, zrobiło mi się nieprzyjemnie.
Специфічною формою звязки є частка to:
Wiedza to potęga.
Wino to napitek.
Цей різновид звязки виник через опущення звязки jest:
Pług jest to narzędzie do orania gleby.jest to maszyna do koszenia zboża i trawy.
Звязка jest в складному присудку часто опускається як зайвий член. Міцкевич в описах предметів і осіб уникає його як виразу беззмістовного:
Dom mieszkalny (był) niewielki, lecz zewsząd chędogi.ędy (są або były) rozcięte miedzą.
Rydz (jest) wzrostem skromniejszy i mniej sławny w piosenkach, za to najsmaczniejszy.
Czeremchy (były або są)oplatane dzikich chmielów wieńcem, jarzębiny ze świeżym pasterskim rumieńcem, leszczyna (była або jest) jak menada z zielonymi berły.
Опущення якогось дійсного члена або іменної частини дієслова в мовленні називається еліпсисом, тому цей тип присудка називається еліптичним [7, c. 415].
Еліпсис, тобто опущення дієслівної звязки jest в іменному присудку, спричиняє те, що функцію присудка виконують слова, які не є дієсловами. Ці слова стають дієсловами під впливом їхньої функції в реченні. Ними є
іменники, наприклад: strach, szkoda, trzeba
прикметники: można
- прислівники: wolno, nie wolno, warto, nie warto, наприклад:
Szoda kwiatów, które więdną w ustroni.naprzód iść i świecić!można panu pomóc?
Nie wolno nikomu krzywdzić sługę mojego w moim własnym domu.nad Wisłą, ja nad Wartą: warto by się spotkać, warto!wspominać przen nocą.
В минулому часі і майбутньому того типу еліптичних присудках повертається звязка był або będzie і дієслова стають повними:
Szkoda było czasu na zastanawianie się.będzie zająć się tą sprawą.
Функцію складного присудка в реченні може виконувати вираз, що містить інше дієслово, ніж być, stać się i zostać, поєднаний з іменником або прийменниковим виразом. Є то сполучення роду: brać udział, mieć na uwadzę, wyjść za mąż, наприклад:
Klasy ósme biorą udział w olimpiadzie języka polskiego.na uwadze trudności i nasze siły.wyszła za mąż.
Присудками тут є сталі фразеологічні звязки, які виконують в мові ту саму функцію що й поодинокі вирази. Вислови: biorą udział, mamy na uwadze, можна замінити дієсловами: uczestniczą, pamiętamy, myślimy, uwzględniamy. Такі присудки називають описовими [7, c. 415].
Описові присудки відрізняються від дієслівних присудків тим, що слова, що входять в їхній склад не можна зрозуміти дослівно. В виразах: brać udział, wyjść za mąż, wyjść na swoje, mieć się na baczność, мають реальне значення дієслова, а в виразах: mieć w pogotowiu, mieć pod ręką, pod nosem, mieć na oku, mieć w zanadrzu, mieć na uwadze, być pod ręką, być w pogotowiu, мають дослівне значення прийменникові вирази.
Аналізуючи речення, необхідно відрізняти описові присудки від дієслівних присудків. Не однаково потрібно трактувати вирази: brać pióro, brać atrament, brać zeszyt, і вирази: bra