Проблема безробіття молоді в Україні
Міністерство
освіти і науки України
Державний
заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені
К.Д. Ушинського"
Кафедра
філософії та соціології
Курсова
робота
Проблема
безробіття молоді в Україні
Виконала студентка
курсу 1 групи
факультету української філології
інституту мов світу
Макаренко М.А.
Одеса
- 2011
Вступ
працевлаштування молодь
безробіття студент
Актуальність обраної
проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається загострення
проблем зайнятості. Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно
впливає на ринок праці. В Україні спостерігається катастрофічне збільшення
кількості безробітних. За даними Міжнародної організації праці, маємо близько 1
млрд. осіб, або третину робочої сили безробітних (до 150 мільйонів) та
неповністю, зайнятих. Незмінно високою залишається кількість безробітних в
Європейському Союзі, їх нараховують майже 16 мільйонів, що становить
дев'ять-десять відсотків від загальної кількості працездатного населення. Пошуки
першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти
професійним обов'язкам, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів
молоді та пропозицій роботодавців посилюють напруження на ринку праці.
Недостатня увага з боку держави до таких проблем, відсутність системної
програми регулювання, законодавча неврегульованість можуть стати підґрунтям для
соціальних та політичних потрясінь. Ці питання актуальні для багатьох країн.
Так, нині в європейських країнах склалася критична ситуація на ринку праці,
коли доводиться балансувати між задоволенням попиту співвітчизників на працю та
економічною доцільністю залучення дешевшої робочої сили іноземних мігрантів.
Для збільшення зайнятості та працевлаштування молоді вживаються заходи на
кшталт закону про тимчасовий найом та закріплення за роботодавцем права без
попередження звільняти молодих працівників з їхнього першого робочого місця
(від якого уряд Франції змушений був відмовитися під тиском студентських
протестів). Кількість молоді, яка отримує роботу у такий спосіб, справді значно
зростає, однак скорочується чисельність молоді, яка має постійну роботу. Нині в
Італії половина найманих працівників молодших 30 років має лише
короткотерміновий (на три-чотири місяці) контракт з роботодавцем.
Невирішені проблеми
працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня
життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих(тіньова зайнятість)
і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових
міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну
структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості). З
поглибленням соціально-економічних перетворень нині фундаментальне значення
людської праці в розвитку суспільства набуває дедалі більшої ваги.
Ускладнюються уявлення щодо особистості сучасного працівника, глибинних основ
прояву його мотивації до трудової діяльності. Дослідження соціальних проблем,
ціннісних орієнтацій та спонукальних мотивів до різних моделей поведінки на
ринку праці дають змогу не лише проаналізувати ситуацію на ньому та виробити
механізми та важелі впливу, але й закладають базис для з'ясування передумов
підвищення якості людського капіталу та конкурентоспроможності робочої сили як
новітнього чинника економічного розвитку та національної
конкурентоспроможності.
Мета
дослідження полягає у теоретичному вивченні та обґрунтуванні проблеми
безробіття молоді.
Аналіз
досліджень та публікацій. Проблема безробіття молоді все більше привертає до
себе увагу вчених і практиків. Багато дослідників в своїх працях аналізують
становище зайнятості населення України. Питання безробіття вивчали такі автори
як Бочарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А., Палій О.М., Капська
А.Й., Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р, Александрова О.Н., Боголюбова,
Васильєва Н.Л., Тетерский С.В., Шакурова М. та інші.
Розділ 1.
Теоретична частина
Стадник В.К.,
Зволінський О.В., Любаренко Г.С. в своїй праці "Прогнозування ринку праці
в контексті проблем молодіжного безробіття" звернули увагу на причини
безробіття молоді [1]. Дослідники стверджують, що якісна незбалансованість
робочої сили з робочими місцями, слабке регулювання ринку, недостатня сфера
прикладання праці на селі призводять до того, що молодь, як найбільш соціально уразлива
група працездатного населення перетворилася в основне джерело поповнення
незайнятого населення. Внаслідок збільшення обсягу пропозиції робочої сили з
боку молодих людей посилюються труднощі їх працевлаштування на ринку праці.
Досліджуючи безробіття сільської
молоді, вчені стверджують, що насамперед воно пов’язане з відсутністю
концептуальних підходів розвитку сфери зайнятості на селі і стратегії розвитку
українського села в цілому. Відмова держави від регулювання найважливіших
соціальних і економічних завдань на селі призвела до різкого зниження рівня
життя населення, рівня загальної і професійної освіти сільської молоді в
цілому. Станом на 01.03.2013 р. серед 589,1 тис. безробітних, зареєстрованих у
Державній службі зайнятості, 262,9 тис. становили особи, які мешкають у
сільській місцевості, 44,6% відповідно; молодь складала 41,2%, - тобто 243,0
тис. осіб. При цьому, найвищий рівень безробіття спостерігався серед молоді у
віці 15-24 років - 11,5%.
На основі досліджень Кравченко В.Л.
виявлено такі новітні тенденції формування і розвитку молодіжного сегменту
ринку праці України [2].
На рівні реального ринку праці:
Ø спостерігається
падіння попиту на послуги праці молоді внаслідок структурної кризи економіки та
тривалого падіння рівня суспільного виробництва. На тлі загальноукраїнського
скорочення попиту на робочу силу (на 41,3% за 2000-2007 рр.) попит на послуги
праці молоді скорочувався більш високими темпами (на 64% за той самий період);
Ø відбувається
інтенсивне зростання чисельності незайнятих та безробітних серед молоді. За
період 2000-2007 рр. чисельність офіційно зареєстрованої безробітної молоді
зросла втричі (відповідно з 118,7 тис. осіб до 358,8 тис. осіб). Крім того,
майже 20% безробітної молоді - це випускники загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних
закладів різних рівнів акредитації. При цьому, державна служба зайнятості
працевлаштовує близько 32% випускників навчальних закладів, решта влаштовується
самостійно, проходить перекваліфікацію чи поповнює ряди добровільно
безробітних;
Ø зменшуються обсяги
і рівень зайнятості молоді в галузях економіки. За період 2000-2007 рр.
загальна чисельність молоді, зайнятої в усіх сферах економічної діяльності,
зменшилась з 2547,0 тис. осіб у 2000 р. до 2389,8 тис. осіб у 2007 р., або на
6,2%. Ці зміни супроводжувались істотною трансформацією галузевої структури
зайнятості молоді;
Ø поглиблюється
диспропорція між пропозицією робочої сили з боку осіб у віці 15-28 років та
попитом на неї. Протягом 2000-2007 рр. у межах молодіжного сегменту ринку праці
значення коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію)
збільшилось у 15,5 разів і на початок 2007 р. становило 31 особу (для
національного ринку праці значення аналогічного показника становило 24 особи).
На рівні потенційного ринку праці:
Ø на тлі істотного
зниження попиту на послуги навчання в галузі промисловості, будівництва та
сільського господарства зберігається стійка тенденція до збільшення чисельності
бажаючих отримувати економічну, юридичну та медичну освіту. В умовах
загострення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури молодих
працівників сучасним запитам економіки такі зрушення не сприятимуть формуванню
збалансованого ринку праці.
Багато уваги дослідники звертали на
проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, з метою допомоги у визначенні
професії. Автори підручника із соціології молоді зазначали, що значне місце в роботі по профпросвіти займають бесіди, які
проводять соціальний педагог, класні керівники із залученням фахівців різних
професій. Ознайомлення учнів з професіями в процесі бесіди можна проводити за
таким планом:
Ø Загальні відомості про професію: коротка характеристика галузі
народного господарства, де застосовується професія, короткий історичний нарис
та перспективи розвитку професії, основні спеціальності, пов'язані з даною
професією.
Ø Виробниче зміст професії: місце і роль професії в
науково-технічному прогресі, її перспективність; предмет, засоби і продукт
(результат праці); зміст і характер трудової діяльності; обсяг механізації і
автоматизації праці; загальні та спеціальні знання та вміння фахівця даної
професії, моральні якості; зв'язок з іншими спеціальностями.
Ø Умови роботи та вимоги до людини: санітарно-гігієнічні умови
праці; вимоги до віку і здоров'ю; елементи творчості, характер труднощів,
ступінь відповідальності, спеціальні вимоги до фізіологічних і психологічних
особливостей людини, відмінні якості гарного працівника; спеціальні умови:
вплив професії на спосіб життя працівника, його побут і т.д.; економічні умови:
організація праці, система оплати, відпустку.
Ø Система підготовки до професії: шляхи отримання професії, курси,
технікуми, вузи; зв'язок професійної підготовки з навчанням і трудовою
діяльністю в школі; рівень і обсяг професійних знань, умінь і навичок,
необхідних для отримання початкового кваліфікаційного розряду за даною
професією; перспективи професійного зростання; де можна продовжити ознайомлення
з професією [3].
У цьому напрямку працювали також Сазонов А.Д. і Калугін Н.І., які зазначали, що
найважливішими завданнями в роботі з безробітною молоддю є наступні:
інформування про ситуацію на ринку праці та ринку освітніх послуг; проведення
активної профорієнтаційної роботи; психологічна підготовка до конкурентної
боротьби за робочі місця; навчання типовим моделям працевлаштування [4].
Як вважає Сазонов А.Д.,
позитивні результати профпросвіти матиме тоді, коли дана робота буде,
проводиться з умілим педагогічним тактом. Він виділяє наступні напрямки роботи
в цій області:
Ø формування цілісного, багатопланового уявлення учнів про народне
господарство країни, його галузях, підприємствах, професіях;
Ø в процесі проведення роботи необхідно враховувати спрямованість у
розвитку галузей народного господарства даного економічного району, сформовані
трудові традиції, наявність загальноосвітніх і професійних навчальних закладів;
Ø професійне просвітництво молоді має ґрунтуватися на реальній
потребі в конкретних професіях;
Ø ознайомлення зі світом професій слід тісно пов'язувати з
професійними інтересами, схильностями і здібностями молоді та динамікою розвитку
цих особливостей молодих людей. Зміст роботи з професійного освіті має
враховувати склад учнів за віком, статтю [4].
Виклад основного матеріалу. Молодь -
головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних,
соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному
потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на
суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового
співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні
процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.
Соціологи зазначають, що
молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка за своїм
складом дуже неоднорідна, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями
діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом [ 28]. Як
специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише
за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній
структурі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що
дає їй змогу об’єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах
життєдіяльності конкретного суспільства.
Взагалі, поняття
"молодь" досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки -
філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, М.П.
Перепелиця зазначає, що: "Молодь - це окрема соціально-демографічна група,
яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального
становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що
визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації,
вихованням в умовах певного суспільства" [22].
Закон "Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993 р.) визначав
молодь як групу населення віком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми
вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.
Безробіття - це
соціальне явище, суть якого полягає в невикористаності суспільством активної
працездатної частини населення. Воно притаманне негуманним системам з
некерованою і частково некерованою ринковою економікою і виникає внаслідок
банкрутства або ліквідації підприємств, реформування, структурної перебудови
різних галузей народного господарства. Безробіття може охоплювати велику
кількість людей працездатного віку, які з не залежних від них причин і всупереч
їх бажанню виключені з виробничого процесу і не мають заробітної плати [34]. За
умов зміни соціально-економічних відносин у напрямі ринкової економіки
структуру працюючого населення вражає багатоваріантне приховане безробіття.
Саме таким є безробіття в Україні, яке не можна вважати закономірним
результатом науково-технічного прогресу, технологічних нововведень та наслідків
конкуренції на ринку праці, що спостерігається в передових зарубіжних країнах.
Характерною особливістю прихованого безробіття є те, що будучи спричинене
руйнівними процесами в економіці, воно являє собою деструкцію найбільш
передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Приховане безробіття
може існувати у вигляді оплачуваного безробіття або безстрокових відпусток,
неповного робочого тижня, скороченого робочого дня та ін. [22]. Нерідко з метою
зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів
для кардинального розв'язання цієї проблеми владні структури свідомо
підтримують функціонування прихованого безробіття. Така політика призводить до
конфліктів та різних соціальних потрясінь. Для врегулювання цього питання в
Україні діє закон "Про зайнятість населення" (1991), який визначає
право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання
інформації у сфері зайнятості.
Закон визнає
безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають
заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у
державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до
праці. Законом передбачено надання державних пільг безробітним, розроблено
процедуру їх працевлаштування [15].
Безробіття вважається, з
одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого
- великим суспільним лихом. Всі країни прикладають багато зусиль для подолання
безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в
таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія,
Німеччина, США та інших, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної
кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці
вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати біля
10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна [33] В класичній теорії
існує поняття "класичного безробіття", яке є результатом занадто
високої ставки заробітної плати по відношенню до тієї, яка врівноважувала б
попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками.
Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а
власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу [23].
Безробіття недостатнього
попиту (циклічне безробіття) пов’язане з коливаннями ділової активності
(економічним циклом) і виникає тоді, коли падіння сукупного попиту на
продукцію, що випускається, викликає падіння сукупного попиту на працю в умовах
негнучкості реальної заробітної плати у бік її зниження.
Сезонне безробіття
подібне до циклічного у тому, що його також породжують коливання у попиті на
працю. Проте у даному випадку ці коливання можна регулярно прогнозувати і
протягом кожного року вони повторюються за одним зразком. Наприклад, попит на
сільськогосподарських робітників падає щороку після посівної і залишається
низьким до початку збирання врожаю Так само попит на будівельників падає
протягом зимових місяців. У деяких галузях промисловості попит на робітників
теж падає у ту пору року, коли підприємства займаються переоснащенням для
щорічного оновлення моделей продукції. Прикладом можуть бути автозаводи (нові
моделі автомобілів) або підприємства (модні фасони одягу). Роботодавці з таких
підприємств, реагуючи на сезонні зміни, теж воліють звільняти працівників, а не
знижувати ставки зарплати чи скорочу вати час роботи, що пояснюється тими ж
причинами, що й при циклічному безробітті. Виділяють ще добровільне та
вимушене, приховане, нормальне і оптимальне безробіття [23].
Добровільне безробіття
виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням в зв'язку з
незадоволенням рівнем оплати праці, умовами роботи; через психологічний клімат
в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації. Його рівень
залежить від стадії економічного циклу (підвищується під час буму і знижується
під час спаду в економіці країни), престижності професії, рівня кваліфікації,
належності до тієї або іншої соціальної групи населення.
Вимушене безробіття
виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми
скорочує персонал. Таким чином тільки частина безробітних може претендувати на
робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними в результаті перевищення
пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як
правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати
розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову
кон'юнктуру. Прикладом вимушеного безробіття може бути факт звільнення
адміністрацією небажаного працівника [23].
Молодіжне безробіття
охоплює віковий період від 16 до 30 років. Це можуть бути підлітки, які
отримали неповну середню освіту і молоді люди з дипломами про закінчення ВНЗ.
Їх об'єднує те, що вони не мають досвіду і навичок роботи.
З точки зору проблем
ринку праці молодь неоднорідна і за віком, і за освітнім рівнем, і за якісним
складом своїх цілей і потреб. У зв'язку з цим в соціальній групі
"молодь" можна виділити, щонайменше, чотири підгрупи, для яких
характерні специфічні проблеми.
У віці 14-16 років у
молодих людей дещо тьмяніє авторитет вчителів та батьків. На перший план
виступають авторитети у новій сфері спілкування - трудовий. Це вік становлення
особистості, засвоєння індивідом цінностей, норм, зразків поведінки, властивих
даному суспільству. Необхідно зробити зусилля на те, щоб у молодої людини
склався стійкий стереотип в оцінці та ранжуванні потреб як у трудовій, так і в
дозвільній сфері життєдіяльності.
Для 16-18-річних
необхідна поведінкова і професійна переорієнтація. У сучасних умовах для
молодих людей цього віку характерне прагнення адаптуватися до нових умов життя.
Вони готові до зміни професії, приймають ринкові відносини як об'єктивні,
шукають способи пристосуватися до них.
-23-річні, як правило,
мають середню освіту і професію. У багатьох випадках професія виявляється
незатребуваною, і в цьому випадку гостро постає питання професійного
перенавчання, а іноді і професійної реабілітації. У цей період необхідний цілий
комплекс заходів по соціальному забезпеченню нормального включення в процес
виробництва.
Серед молоді старше 23
років, вперше входить у ринок праці, значну частку складають випускники вищих
навчальних закладів. Проблема працевлаштування випускників вищої і середньої
спеціальної професійної школи набуває все більшої гостроти і іноді виділяється
навіть на далеко несприятливому фоні працевлаштування представників інших груп
молоді. Після 23 років у житті молодих людей частіше настає період досягнення
трудової і соціальної стабільності, економічної самостійності та професійного
самовизначення [1].
Сьогодні більша частина
підлітків та молоді - майбутніх шукачів на ринку праці - психологічно не готова
до складається в економіці ситуації. Соціальні педагоги та психологи вказують
на такі орієнтації нинішнього підростаючого покоління, як небажання
влаштовуватися після навчального закладу на непрестижну, низькооплачувану
роботу. У виборі професій домінують спеціальності бізнесмена, брокера,
економіста, юриста, працівника торгівлі, кооператора. Інші професії, в першу
чергу робочі спеціальності, залишаються, за оцінками підлітків, поза ринкових
відносин. У пошуках роботи юнаки та дівчата хочуть отримати одразу все або
нічого.
Аналіз результатів
соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь - це одна з найбільш уражених
в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні
соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто суперечності, що потребують
свого вирішення на шляху соціального становлення молоді, наявні у всіх сферах
її життєдіяльності. За даними багатьох соціологічних досліджень, у нинішніх
умовах молоде покоління найбільше стурбоване економічними проблемами [25].
Освіта для більшості молодого покоління стає засобом підвищення
конкурентоспроможності на ринку праці, прискореного соціального становлення
взагалі. Тому юнаки та дівчата, визначаючись із вибором професії, зважають не
лише на свої уподобання, а й враховують попит на спеціалістів відповідного
профілю, географію попиту на робочу силу відповідної кваліфікації тощо. Проте
вони змушені також брати до уваги й витрати, неминучі під час набуття освіти.
Тобто молодь звертає увагу на місце розташування навчального закладу,
матеріальні умови навчання, рівень оплати тощо. Вона нерідко змушена вирішувати
паралельно іноді досить складні проблеми ще задовго до вступу до навчальних
закладів. Але слід також зазначити, що й набуття середньої освіти, яке, як
правило, залежить від працелюбства, настанов у батьківській сім'ї тощо, часто
ускладнюється включенням підлітків у трудову діяльність з метою підтримки
матеріального рівня сім'ї, віддаленістю населених пунктів у сільській
місцевості від середніх шкіл, проблемами сільської школи і т.д.
Як зазначають фахівці,
протягом довшого часу молоді відводилось другорядне місце у сфері праці, що, як
наслідок, посилювало її матеріальну та психологічну залежність від старших
поколінь. Нині близько 90% молодих людей живуть на частковому або повному
утриманні батьків та рідних. Основна частина молодого покоління при переході до
ринково орієнтованої економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не
на власні сили [38].
Загалом для процесу
професійного самовизначення молоді нині характерні такі особливості: зростаючі
диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни, поява
праценадлишкових та праценедостатніх сфер; посилення прихованого і явного
безробіття у молодіжному середовищі; розтягування у часі періоду набуття освіти
і наявність різних можливостей її здобуття; низький престиж освіти взагалі;
масовий характер вимивання молоді з виробничих структур у сфери приватного
бізнесу, пов'язані насамперед з комерційною діяльністю невиробничого напрямку;
використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних
роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'язаний з цим процес
декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка лише починає трудову
діяльність; загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів
різних категорій молоді у виборі професійної освіти та місця праці. Науковці
зазначають, що проблема економічного самовизначення молоді складається з
декількох підпорядкованих проблем, таких, як: необхідність забезпечення рівних
умов для трудового старту молоді; можливість соціального просування; досягнення
економічної самостійності. Соціологічні дослідження свідчать, що нині існує
відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти,
духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці.
Причин цих явищ є багато: це і соціальні наслідки демографічних, організаційних,
структурних диспропорцій в межах цілої країни, які утворювались історично і
поглиблювались в умовах економічної кризи, і зростання соціальної нерівності в
усьому суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної
державної соціальної політики тощо.
Наприклад, у порівнянні
з міською молоддю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття
якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення
дозвілля. Все це сприяє помітному зменшенню питомої ваги молоді у складі
сільського населення, її масовому переміщенню у міста і перетворенню сільської
молоді в них на маргінальний (від лат. тагдіпаїіз - той, що на краю, на
узбіччі) прошарок. Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного
стану молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і
непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, отримання мінімальної за
робітної платні. [25]
Так, наприклад, середня
заробітна платня молодих робітників складає нині лише 60% від
середньоукраїнського рівня і є вдвічі нижчою від величини мінімального
споживчого бюджету для юнаків і дівчат. Наслідком цього є падіння рівня життя
молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної
роботи чи навчання. Тому вторинна (додаткова) зайнятість молоді стає для неї
правилом. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у
неформальній або тіньовій економіці, молодь стає там об’єктом визиску та
посиленої експлуатації. Сьогодні у тіньовому секторі економіки працює 21%
молодих людей у віці 15-28 років; у віці ж 20-28 років цей відсоток зростає до
25.3. Найбільш поширеним в усіх групах молоді великих міст є надання послуг
приватним особам; цим займається нині від 40 до 47 відсотків молоді.
Факторами, що сприяють
виникненню безробіття серед молоді, є такі:
нині молодь - це одна з
найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в
соціально-правовому відношенні соціальних спільнот;
головною ознакою
становища молоді на ринку праці залишається диспропорція між пропозицією робочої
сили та попитом на неї; продовжує зростати вимушена незайнятість у вигляді
зареєстрованого і прихованого безробіття, скорочення попиту на робочу силу в
усіх сферах господарювання, залишається значною частка залученості до тіньової,
у тому числі кримінальної економіки, скорочуються можливості щодо професійного
навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, поширюється трудова
міграція, передусім нелегальна, повільними темпами розвивається підприємництво;
економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили;
неможливість знайти роботу після закінчення середньої школи, ПТУ чи вищого
навчального закладу (17,5% безробітних) [6].
Молодь - це одна з
найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в
соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто
суперечності, що потребують свого вирішення на шляху соціального становлення
молоді, наявні у всіх сферах її життєдіяльності.
Мета молодіжної політики
у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації
окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток
кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для
працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення,
організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді,
служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат. Молодіжна політика
держави повинна також збільшувати можливості для посадового,
професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді,
забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування.
Подолання матеріальної
та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через
розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення
законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для
отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки [34].
Розв’язанню молодіжних
проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. До них
відносяться Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в
Україні від 15 грудня 1992 р., Закон України "Про сприяння соціальному
становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. та
відповідна постанова Верховної Ради України про введення його в дію.
Державне стимулювання і
фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою
підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей.
Постановою уряду СРСР у грудні 1990 р. створена Державна служба зайнятості
(ДСЗ) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної
орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки
тимчасово непрацюючих громадян. Розгорнута ж система ДСЗ була протягом 1991 р.
її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної
політики, а також місцевих державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування і відповідно до Закону України "Про зайнятість
населення".
Ми погоджуємось з точкою
зору Чурилова О.В., який стверджував, що невирішені проблеми працевлаштування
молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення
пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова зайнятість) і деструктивних
(кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій;
спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури
ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості).
Можна стверджувати, що
відбувається інтенсивне зростання кількості безробітних серед молоді.
Причин цих явищ є
багато: це і соціальні наслідки демографічних, організаційних, структурних
диспропорцій в межах цілої країни, які утворювались історично і поглиблювались
в умовах економічної кризи, і зростання соціальної нерівності в усьому
суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної
державної соціальної політики тощо.
Таким чином, можна
зробити висновок - факторами, що сприяють виникненню безробіття серед молоді, є
такі:
нині молодь - це одна з
найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в
соціально-правовому відношенні соціальних спільнот;
головною ознакою
становища молоді на ринку праці залишається диспропорція між пропозицією
робочої сили та попитом на неї;
продовжує зростати
вимушена незайнятість у вигляді зареєстрованого і прихованого безробіття,
скорочення попиту на робочу силу в усіх сферах господарювання - частина
молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує на
суспільну допомогу і захист, а не на власні сили ;
неможливість знайти
роботу після закінчення середньої школи, ПТУ чи вищого навчального закладу
(17,5 % безробітних).
Тож завданням нашої
держави є зменшення кількості безробіття серед молоді, створюючи нові робочі
місця.
Розділ 2. Практична
частина
Актуальність проблеми. Особисто для
мене проблема безробіття молоді є дуже актуальною. Адже я скоро закінчу
навчання в університеті і з’явиться потреба у пошуку роботи.
Мені б хотілось знайти роботу за
спеціальністю, отримувати гарну заробітну плату. Я хочу отримувати задоволення
від роботи, оскільки лише тоді вона буде продуктивною і корисною. На жаль, в
наш час проблема безробіття молоді є досить серйозною і масштабною. Молодих
спеціалістів без досвіду роботи ніде не хочуть приймати. Мені б хотілось, щоб
ця проблема була вирішеною, а для цього спочатку треба визначити причини
безробіття та пропозиції молоді щодо їх усунення. Мета дослідження полягає у
визначенні причин безробіття молоді в Україні.
Задачі:
виявити ставлення студентів
до проблеми безробіття в Україні;
- визначити відношення молоді
до безробітних людей;
- виявити думку молоді щодо
причин безробіття;
- дослідити пропозиції молоді
щодо подолання безробіття в Україні.
Об’єкт дослідження: студенти ПНПУ
імені К.Д. Ушинського.
Предмет дослідження: відношення
студентів до проблеми безробіття молоді в Україні.
Гіпотеза:
. Студентів цікавить проблема
безробіття в Україні.
. Внаслідок
економічної кризи в Україні значно збільшилася кількість безробітних.
. Подолання безробіття
можливе при економічній та політичній стабільності в нашій державі.
Масив дослідження: 30 респондентів.
Логічне структурування понять
Безробіття - це
соціальне явище, суть якого полягає в невикористаності суспільством активної
працездатної частини населення.
Безробітні - працездатні
громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають
заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через
відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості,
дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.
Економічна криза (грец.
<#"729199.files/image001.gif">
. Чи є
для вас проблема масового безробіття в Україні актуальною?
Висновок: отже для більшості
респонденті проблема безробіття є актуальною.
. Чи читали Ви відому книгу Антона
Кристоцького "Безробіття молоді - стихійне лихо України"
Висновок: це питання-пастка, 2
респонденти збрехали.
. Як ви оцінюєте стан безробіття в
Україні за 5 бальною шкалою?
Висновок: отже, респонденти оцінили
стан безробіття на 4 і 5.
. Як, на Вашу думку, впливає
безробіття молоді України на загальний стан держави.
Висновок: всі респонденти вважають,
що безробіття негативно впливає на державу.
. Зобразіть на круговій діаграмі,
яка частина молоді України, на вашу думку є безробітною.
Висновок:
отже більшість вважає, що ј населення молоді є безробітними.
. Як Ви
вважаєте, безробітні хочуть знайти роботу і працювати?
Висновок:
респонденти вважають, що безробітні хочуть знайти роботу.
. Яке
Ваше ставлення до безробітних в Україні?
Висновок: респонденти із співчуттям
відносяться до безробітних.
9. Як
Ви гадаєте, чи можливе існування країни без безробітних?
Висновок: Більшість
респондентів вважають, що неможливе існування країни без безробітних.
10.
Якби безробітні організували протест проти безробіття, Ви б їх підтримали?
Висновок: загалом деякі
респонденти підтримали б протест безробітних, а більшість подумали б, менша
кількість точно б не підтримали.
11.
Якби Ви втратили хорошу роботу, Ви б погодилися на більш важку і з меншою
заробітною платою?
Висновок: отже більшість
респондентів погодились би на роботу, навіть з меншою заробітною платою.
12. Що
на Вашу думку є основною причиною масового безробіття молоді в Україні?
Висновок: респонденти
вважають, що основними причинами безробіття є економічна криза та зміна влади.
13. Хто
на вашу думку винен в сучасному стані безробіття в Україні?
Висновок: отже, всі
респонденти вважають, що винен уряд.
. Якими на Вашу думку
будуть майбутні наслідки безробіття?
Висновок: отже
респонденти вважають, що всі перераховані наслідки, крім спаду народжуваності,
є свій варіант - еміграція.
. Статистичні данні по
рівню безробіття є…
Висновок: респонденти
вважають, що статистичні дані є невинними.
. Як ви гадаєте, чи
можна було б уникнути масове безробіття в Україні?
Висновок: більшість
вважає, що можливо було б уникнути безробіття.
. Уявіть
собі, що ви на чолі держави, яким чином ви б уникнули безробіття молоді?
Висновок: респонденти
подали свої варіанти уникнення безробіття, деякі відмовились відповідати.
. Чи є шанси в України
змінити відсоток безробіття?
Висновок: більшість
вважає, що шанси змінити відсоток безробіття є.
. Чи погоджуєтесь Ви з
твердженням, що винним у масовому безробітті молоді є уряд?
Висновок: респонденти
вважають, що винним у безробітті є уряд.
20. Чи
здійснює уряд країни заходи по зниженню рівня безробіття?
Висновок: респонденти
вважають, що уряд не робить нічого для покращення ситуації безробіття.
. Які шляхи вирішення
даної проблеми Ви б могли запропонувати?
Висновок: респонденти висловили свою
точку зору щодо вирішеної проблеми безробіття, більшість вважає, що необхідно
надати підприємцям пільги на найм робочої сили.
. Чи
хотіли б Ви запропонувати свої варіанти подолання проблеми безробіття уряду?
Висновок: більшість респондентів не
погодилися б подати свої варіанти.
. Ваш вік.
Висновок: вік респондентів: 18 - 22
р.
. Ваша стать.
. Освіта
Висновок: всі респонденти являються
студентами ВНЗ.
Висновки до розділу 2
Отже, в результаті проведення
дослідження, ми можемо зробити висновок, що наша гіпотеза повністю
підтвердилась:
Ø Студентів цікавить
проблема безробіття в Україні.
Ø Внаслідок економічної кризи в Україні значно збільшилася кількість
безробітних.
Ø Подолання безробіття можливе при економічній та політичній
стабільності в нашій державі.
Список використаних джерел
1.
Закон України "Про Загальнодержавну програму
підтримки молоді на 2004 -2008 роки" від 18 листопада 2003 р.
. Кравченко В.Л. Молодіжний сегмент
ринку праці: новітні тенденції та перспективи розвитку в Україні // Регіональні
аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил в Україні. - 2007. - Вип. 5. -
С. 197-203.
.
Лекции по технологи социальной работы. В 3-х ч. / Под
ред. Е.И. Холостовой Часть 1. - М.: Социально-технологический институт, 1998.
. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні //
Україна: аспекти праці. - 2004. - №2. - С. 3 - 10.
. Перепелиця М.Л. Державна молодіжна політика в Україні
(регіональний аспект). - К.: Укр. ін-т сон., досліджень, Укр. центр політичного
менеджменту, 2001.
. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник. - К.,
1997.
. Раковська О.А. Соціальні орієнтири молоді: тенденції, проблеми,
перспективи - М.: Знание, 1999. - 158 с.
. Результати моніторингового опитування населення України стосовно
соціального становища молоді. - К.: Український інститут соціальних досліджень,
2000.
. Соціальна педагогіка / За ред. А.Й. Капської . - К., 2006. - 468
с.
. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За
ред. Проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.
. Соціологія молоді: Підручник / За ред. Д-ра социол. Наук, проф.,
Чл.-кор. РАН В.М. Кузнєцова. - М.: Гардаріки, 2005.-335 с.
12.
Стадник В.К., Зволінський О.В., Любаренко Г.С. Прогнозування ринку праці в
контексті проблем молодіжного безробіття. - К., 2013.
13. Технологии социальной работи: Учебник / Под общей ред. Е.И.
Холостовой. - М.; ИНФРА, 2001.
. Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога:
Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - 2-е вид., Стереотип. - М.:
Видавничий центр "Академія", 2004. - 272 с.