Постіндустріальне суспільство

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Кафедра політичної економії

факультетів управління і управління персоналом та маркетингу

Курсова робота

на тему: "Постіндустріальне суспільство"

Студента I курсу, третьої групи,

спеціальності 6507, факультету ФУПтаМ

Мінаєвої Є.Б.

Науковий керівник:

к. е. н., доцент Сацик В.І.

Київ 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність поняття постіндустріального суспільства та передумови його виникнення

Розділ 2. Ключові ознаки постіндустріального суспільства за сучасними підходами в економічній науці

Розділ 3. Постіндустріальна перспектива України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми.

Актуальність даного дослідження обумовлена об’єктивною необхідністю осмислення та з’ясування сутності поняття "постіндустріальне суспільство" через існування в економічній науці багатьох різних концепцій та точок зору щодо існуючих та майбутніх типів суспільства.

Фундаментальні дослідження питань зародження та розвитку постіндустріального суспільства відображені у працях таких зарубіжних учених, як: Дж. Гершуні, К. Кумар, Д. Белл, А. Пенті, А. Турен, В. Феркіс, А. Кумарасвамі, а також вітчизняних учених Н.Л. Полякова, В.Л. Іноземцева та ін.

У зв’язку з цим, ретельний аналіз та дослідження постіндустріального суспільства як суспільно-економічного явища є дуже важливим у теоретичному і практичному планах, що й обумовило вибір теми курсової роботи, його мету та завдання.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є ідентифікація та аналіз поняття постіндустріального суспільства, дослідження його компонентів як основних складових концепцій розвитку існуючого та майбутнього суспільств. Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлені такі конкретні завдання:

розкрити сутність постіндустріального суспільства як концепції розвитку інформаційного суспільства;

визначити ключові ознаки постіндустріального суспільства за різними підходами в сучасній економічній науці;

визначити та проаналізувати постіндустріальні перспективи України та засади переходу Україні до постіндустріального суспільства.

Об’єктом дослідження є постіндустріальне суспільство.

Предметом дослідження є концепції розвитку та функціонування постіндустріального суспільства.

Методи дослідження. Для виконання завдань курсової роботи відповідно до встановленої мети використовуються такі методи наукового дослідження:

-       індукції та дедукції (у процесі розкриття теоретичних питань);

-       аналізу і синтезу (для оцінки тенденцій розвитку людського ресурсу);

-       кількісного та якісного порівнянь (при досліджені статистичних даних);

-       аналіз (теоретичний, термінологічний) - для визначення базових теоретичних положень і понять;

-       абстрагування (для обґрунтування шляхів розвитку постіндустріального суспільства);

-       інтерпретації, узагальнення - для репрезентації результатів дослідження.

Джерельною та статистичною базою дослідження є:

-       матеріали Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України;

-       матеріали Міністерства транспорту та зв'язку України (Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації).;

-       документи засідань Європейської ради;

-       результати наукових досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка;

-       монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів;

-       матеріали з вітчизняних періодичних видань, перекладені статті з зарубіжних видань, тощо.

постіндустріальне суспільство україна економічний

Розділ 1. Сутність поняття постіндустріального суспільства та передумови його виникнення

Концепція постіндустріального суспільства створена для теоретичного опису можливого шляху розвитку капіталістичного суспільства <#"729153.files/image001.gif">

Рис. 2.1.

На таблиці добре видно, що, на відміну від індустріального суспільства, де панують матеріальне виробництво і матеріально-речова форма багатства, в інформаційному (постіндустріальному) суспільстві, панують нематеріальне виробництво і нематеріальні форми багатства. Важливим також є те, що в новому суспільстві існує багата різноманітність форм власності на знання та інформацію, тому не можна абсолютизувати якусь одну, форму власності.

Важливою умовою правильного розуміння процесу переходу суспільства від однієї фази економічного розвитку до іншої є розкриття самого процесу цього розвитку. Не буває так, щоб один елемент економічної системи припиняв свій розвиток, а інший тільки розпочинав. Тому маємо розуміти, що перехід від однієї фази до іншо відбувався поступово, реагуючи на вплив багатьох факторів. Серед них і демографічна політика, і соціальні зміни, і міжнародні політично-економічні відносини тощо. Наприклад, промислова революція в Англії наприкінці ХVIІ ст. ознаменувала перехід суспільства від доіндустріальної стадії до індустріальної, для якої характерний швидкий розвиток промисловості, великого машинного виробництва. Проте збільшення темпів промислового розвитку зовсім не виключало існування та відповідного розвитку аграрного виробництва. Навпаки, нове суспільство забезпечує значний рівень його розвитку на основі індустріалізації, широкого використання великих машин, широкого впровадження досягнень науки і техніки. Інакше кажучи, модернізація впливає не лише на промисловість, а й на всі інші галузі економіки країни. Тому ці галузі не зникають, а навпаки зростають шляхом модернізації на основі машинного виробництва, враховуючи доцільне використання досягнень НТП.

З точки зору сучасного політико-економічного аналізу сучасних господарських тенденцій, можна виокремити п'ять основних ознак постіндустріалізму:

. Радикальна зміна характеру і форм організації продуктивних сил. Це, у свою чергу, призводить до втрати традиційно відтворювальними й обчислювальними факторами виробництва своєї провідної ролі. Таким чином господарський успіх усе більше визначається інформаційними ресурсами, застосування яких залежить не стільки від сутності інформаційних благ, скільки від здатності працюючих з ними людей обробляти нову інформації та використовувати її у процесі виробництва;

. Науково-технічна революція, що набула особливо стрімких темпів протягом декількох останніх десятиліть. Цей процес здобуття нових знань та розробки та впровадження нової інформації забезпечив небачені раніше темпи розвитку цивілізації, що виражається не в традиційних показниках продуктивності, а в різко зростаючій реальній владі людини над природою. Технологічні новації, що стали особливо бурхливо развиватися в останні роки, стали на сьогодні головною матеріальною складовою постіндустріальної трансформації;

. Поділ суспільства на дві великі групи, одна з яких може бути названа пануючою, а інша - відчуженою. Сучасні соціальні дослідження свідчать про те, що середні прошарки, яки протягом всього останнього сторіччя слугували фундаментальною запорукою стабільності суспільства, можуть у найближчий час "розколотися" в результаті процесів, що відбуваються відповідно до тенденцій постіндустріалізації, а їхні представники поповнять вищі та нижчі верстви суспільства, відособленість і відчуженість яких буде лише зростати;

. Зміна форм і відносин власності, що призводить до подолання традиційного класового конфлікту в межах економічного суспільства. Це призводить до того, що потенційні представники класу найманих робітників стають суб'єктами самостійної діяльності через їх необмежену соціальними факторами здатності продукувати інформацію і знання й адекватно діяти в новій господарській ситуації. В результаті цього суттєво знижується залежність, у якій вони знаходилися раніше відповідно до традиційних інститутів індустріального суспільства. Таким чином, конфлікт між "працею" і "капіталом", властивий індустріальному суспільству, переборюється як за рахунок деперсоніфікації капіталу, так і за рахунок знаходження працівником набагато більших можливостей самореалізації та господарської діяльності, чим колись, коли вся його воля зводилася до максимізації корисності від продажу власної робочої сили;

. Фундаментальне соціопсихологічне зрушення, яке ніколи не набувало подібних обсягів. Поступовий розвиток суспільства призвів до того, що задоволення матеріальних постреб відходить на другий план. Також суспільство поступово усвідомлює пануючу роль знань та цінність інформації, як п'ятого фактору виробництва. Тому внутрішнім спонукальним мотивом людини до майже будь-якої діяльності стає прагнення стати досконаліше, ніж у даний момент, розширити свій світогляд і можливості, реалізувати власний потенціал. Таким чином, перехід від праці як економічно мотивованої діяльності до творчої, метою і мотивом якої виступає самореалізація особистості, забезпечує нині найбільш суттєвий вплив на всі сторони громадського життя. Становлення творчості в якості основного стимулу господарського прогресу представляється основною нематеріальною складовою постиндустріалізації суспільства.

Наступною, не менш важливою, ознакою є інтелектуалізація праці. "Інтелектуалізація праці в найбільш загальному значенні визначається дослідниками як зростання частки розумової праці в суспільному виробництві. Інтелектуалізація індивідуальної праці передбачає зростання рівня її інформаційного наповнення, тобто збільшення частки зусиль щодо пошуку і переробки інформації в загальній структурі трудових зусиль. Цю частку можна вважати мірою інтелектуалізації праці. Акцентуємо увагу на тому, що інтелектуальну працю не слід ототожнювати з розумовою працею. Остання може бути як рутинною, шаблонною, так і творчою. Інтелектуальна праця є творчою. Отже, можна визначити інтелектуальну працю як складну розумову працю зі значною часткою творчості." [34]. Через це відбувається неухильне посилення ролі малого та середнього бізнесу. Це відбувається тому, що значно знижується значення масового виробництв. Більше того, великі підприємства часто переміщуються в інші регіони. Через швидку зміну ситуації на ринку споживачі, посилюється роль малого бізнесу, що випускають все більше дрібносерійних товарів, які мають безліч модифікацій та версій. Таким чином виробники задовільняють потреби різних груп споживачів. В результаті невеликі гнучкі підприємства стають конкурентоспроможними не тільки на локальних ринках, а й у глобальному масштабі.

Значний вплив досягнень НТП призводить до віртуалізації економічної діяльності. Вдалим прикладом цього є поява віртуальних підприємств. Тут ідеться про інтенсивному взаємодії реальних фахівців і підрозділів різних підприємств у віртуальному просторі, реалізованою з урахуванням новітніх інформаційних і комунікаційних технологій. Таке взаємодія покликане підвищити рівень кооперації і координації підприємств, а остаточному підсумку конкурентоспроможність їхньої продукції і на, відповідно, прибуток. Яскравими прикладами практичної реалізації ідей віртуального підприємства у комп'ютерному бізнесі служать об'єднання зусиль фірм Apple і Sony під час роботи над проектом Powerbook, і навіть європейський консорціум AIRBUS Industries, продукує аеробуси та інших.

Отже, головними продуктами виробництва інформаційного (постіндустріального) суспільства стати інформація <#"729153.files/image002.gif">

Рис. 3.1.

На рисунку вищу видно, що, незважаючи на зростання обсягів інвестицій суб’єктів господарювання у формування нематеріальних активів в нашій країні протягом останнього десятиліття, і у 2012 році вони перевищували аналогічний показник 2002 року практично в 2 рази, їх частка в структурі капітальних інвестиції за видами активів залишається мізерною і не перевищує навіть 4 % (за винятком 2002 року - 9,1%).

Крім того, слід відзначити, що якщо обсяги інвестицій у програмне забезпечення та формування баз даних діяльності суб’єктів господарювання щорічно в Україні зростають, то інвестиції у створення об’єктів інтелектуальної власності у 2012 році порівняно з 2011 роком скоротилися на 10,8 %. Графічне відображення цієї тенденції ми бачимо на рисунку нижче:

Рис. 3.2.

Характерною особливістю постіндустріального переходу в Україні є співіснування творчої та репродуктивної праці. Репродуктивна за змістом праця не дає змоги працівникам розвивати та удосконалювати особисті якості, адже її суть зводиться до монотонного відтворення подібних процесів, виконання одноманітних операцій. Шляхом використання творчого підходу до виконання завдань людина виходить за рамки традиційного поняття праці, реалізує власний творчий потенціал, що значно впливає на продуктивність її праці. Творча праця передбачає ухвалення рішень в постійно змінній, динамічній обстановці, яка не дозволяє використовувати шаблони в трудовій діяльності. Проте сучасні тенденції вказують на те, що творча активність притаманна в даний час значній частині професій, в тім числі і робітничим. Слід наголосити, що зараз спостерігається процес зближення професій, що включають фізичну і розумову праці, проте поки що на вітчизняних підприємствах є необхідним поєднання рутинної роботи та творчих зусиль. Така суперечність, як зазначає О. Мартинчук, виявляється у двох взаємнопротилежних процесах, що мають місце в ході процесу інтелектуалізації праці на виробництві:

під впливом нової технології, що ґрунтується на використанні мікроелектроніки, відбувається

дроблення функцій і дискваліфікація багатьох категорій робочої сили, при цьому вимоги до

кваліфікаційного рівня цих працівників знижуються;

поява нових, складніших процесів праці для багатьох категорій працівників означає зростання їх кваліфікації і спектру обов’язків [34 (6, с.14)].

"Інтелектуалізація праці в найбільш загальному значенні визначається дослідниками як зростання частки розумової праці в суспільному виробництві. Інтелектуалізація індивідуальної праці передбачає зростання рівня її інформаційного наповнення, тобто збільшення частки зусиль щодо пошуку і переробки інформації в загальній структурі трудових зусиль. Цю частку можна вважати мірою інтелектуалізації праці. Акцентуємо увагу на тому, що інтелектуальну працю не слід ототожнювати з розумовою працею.

Процес інтелектуалізації праці реалізується у кількох напрямках. По-перше, під впливом вимог економіки змінюються суть і принципи освіти, відбувається подальше зростання і вирівнювання освітнього рівня по галузях і професіях в результаті підтягання "малоосвічених" галузей та професій до передових. По-друге, вирішального стратегічного значення набуває виховання особистості, що спрямоване на розвиток ініціативності, творчого мислення на всіх стадіях загальноосвітньої та професійної підготовки. Як наслідок, можна констатувати, що в Україні розпочалося утвердження принципів трудової діяльності, в основі яких лежать постійне оновлення знань і освоєння нових спеціальностей. Інакше кажучи, провідна роль в процесах інтелектуалізації належить нематеріальним засобам інтелектуальної праці, що належать безпосередньо виконавцю цієї праці - без взаємодії з ним не може брати участі в цьому процесі жоден інший фактор. Основною відмінною рисою виробництва знань від інших видів розумової діяльності, як зазначає В. Гойло, є те, що воно виступає виключно внутрішньою творчістю індивіда для самого себе, для власного споживання та надбудови все нових рівнів інтелекту [34, (2, с.139)].

Для глибшого дослідження процесів інтелектуалізації праці доцільно проаналізувати ставлення сучасного суспільства до праці. Економічна думка вирізняє ставлення до праці як до можливості здобути засоби для життя і ставлення до праці як до життєвої потреби, як до самоцілі. Перехід від першого типу до другого - це процес трансформації основних життєвих інтересів працівників зі сфери безпосереднього споживання матеріальних благ у сферу самореалізації і всебічного розвитку особистості. Він супроводжується збагаченням змісту і характеру праці творчими елементами.

Пріоритетом розвитку вітчизняного суспільства повинно стати формування ставлення до праці як дожиттєвої потреби людини через поширення принципів інтелектуалізації. Адже інтелектуалізація праці забезпечує: творчий підхід до виконання поставлених завдань; досягнення високого рівня ефективності та продуктивності виробництва; попит на ринку на висококваліфікованих працівників для виконання інтелектуальних функцій." [34]

Важливим чинником розвитку українського суспільства в напрямку постундустріалізації є стратегічно-концептуальні засади державної інформаційної політики в Україні. Державна інформаційна політика - це регулююча діяльність органів державної влади, спрямована на розвиток інформаційної сфери суспільства, яка охоплює всю сукупність виробництва і відносин пов’язаних зі створенням, зберіганням, розповсюдженням, передачею інформації у всіх її видах та всіма засобами масової інформації (комунікації). Державна політика у будь-якій сфері, зокрема в інформаційній, має знаходити своє концентроване відображення у системі відповідних керівних документів державної політики (далі - КДДП). Варто зауважити, що проблеми з розробкою та затвердженням.

Відповідальності ЗМІ перед суспільством, забезпеченням інформаційних прав і свобод громадян, наповненням вітчизняного і світового простору позитивною інформацією про Україну тощо. [35].

Отже, найголовнішими результатами науково-технічної революції при переході країн до постіндустріальної ери є інтелектуалізація, дематеріалізація, інформатизація та комп’ютеризація виробництва.

Тому не можна не погодитись,що тільки прискорення цих процесів в Україні дасть змогу побудувати конкурентоспроможну національну економіку і “на рівних” формувати свої відносини з іншими розвиненими країнами, активізувати свою участь у міжнародних інтеграційних процесах. Відповідно до цього макроекономічну регуляторну політику держави нині необхідно спрямувати на забезпечення інформаційно-інноваційного розвитку України з метою переходу до наступного етапу цивілізаційного руху та побудовою постіндустріального суспільства.

Висновки

Відповідно до мети курсової роботи, був здійснений фундаментальний аналіз новітніх економічних теорій та концепцій. Таким чином, проведене дослідження, метою якого була ідентифікація та аналіз поняття постіндустріального суспільства, дає змогу зробити висновки, які цілісно відображають виконання поставлених завдань.

До основних висновків дослідження слід віднести такі:

. Процес переходу світового суспільства до постіндустріальної фази розвитку являє собою досить масштабну соціальну зміну відносно останніх століть людської історії. У ході постіндустріалізації відбуваються координальні зміни у всіх сферах соціально-економічного життя країн, і, відповідно до цього, змінюється соціальна структура і роль основних суспільних інститутів. Постіндустріалізація суспільства впливає на всі сфери господарської діяльності, призводить до появи нових форм економічної діяльності та появи нових цінностей у суспільстві. Головним ресурсом у новій, постіндустріальній господарській системі стає саме інтелектуальний капітал, або здатність людей до нововведень і інновацій. Це означає віддалення суспільства від суспільно - економічної системи координат, де визначальним поштовху до господарської діяльності є орієнтація на матеріальний капітал. В сучасному світі відбувається поступовий перехід із суспільства, основні закономірності якого лежать у соціологічній системі координат, до соціуму, у якому будуть домінувати особистісні, психологічні зв'язки і відносини. Перехід розвинутих країн до фази постіндустріального розвитку свідчить про те, що знання, інформація, технології та освіта стають основними факторами суспільного виробництва.

2. Описуючи основні ознаки постіндустріальної економіки, слід враховувати їх специфіку. Як вже було сказано, головними продуктами виробництва та споживання в постіндустріальному суспільстві стають інформація <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> і знання <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>. Найбільш узагальненими рисами постіндустріального суспільства є: збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; зростання кількості людей, чия зайнятість включає в себе роботу з інформаційними технологіями <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97>, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті; поширення та зростання темпів інформатизації, збільшення ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах; створення глобального інформаційного простору <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0>, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0>, їх доступ до світових інформаційних ресурсів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81> і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

3. Отже, найголовнішими результатами науково-технічної революції при переході країн до постіндустріальної ери є інтелектуалізація, дематеріалізація, інформатизація та комп’ютеризація виробництва.

Тому варто зазначити, що прискорення цих процесів в Україні дасть змогу побудувати конкурентоспроможну національну економіку. Це безсумнівно відкриє шляхи до і формування міжнародних відносин вищого рівня так активізації своєї участь у міжнародних інтеграційних процесах. Відповідно до цього, макроекономічну регуляторну політику держави нині необхідно спрямувати на забезпечення інформаційно-інноваційного розвитку України з метою переходу до наступного етапу цивілізаційного руху та побудовою постіндустріального суспільства.

Список використаних джерел

1.       Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования-М., 1999. - 342с.

2.       Дракер П. Посткапиталистическое общество / В кн.: Новая постиндустриальная волна на Западе. М.: Асаdеmіа., 1999. - 348 с.

.        Иноземцев В.Л. Перспективи постиндустриальной теории в меняющемся мире В кн.: Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. М.: Асаdemia, 1999. - 348с.

.        Тоффлер О. Будушее труда / В кн.: Новая технокритическая волна на Западе. М.: Прогресс, 1986. - 252с.

.        Чухно А Формування нової постіндустріальної парадигми економічної теорії-К., 2002. - 236с.

6.      Bellah R. N., Madsen R., Sullivan W., Swidler A., lipton S. M. The Good Society. N. Y., 1992. P.146.3.

7.      Hieks J. Wealth and Welfare. Oxford, 1981. P.138-139

8.      Herrnstein R. J., Murray Ch. The Bell Curve. Intelligence and Class Structure in American Life. N. Y., 1996. P.58.

9.      Drucker P. F. Post-Capitalist Society. N. - Y., 1993, p. 19-21.

10.    Inglehart R. Culture Shift in Advanced Industrial Society. Princeton (NJ), 1990. P.151.

11.    Maslow A. H. Motivation and Personality. N. Y., 1970. P.46.

12.    Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України, № 9, 2002, с.52-54.

13.    Nelson J.I. Post-Industrial Capitalism. Exploring Economic Inequality in America. Thousand Oaks-L., 1995. P.8-9.

.        Thurow L. Creating Wealth. The New Rules for Individuals, Companies, and Countries in a Knowledge-Based Economy. London, 1999, P. 19-20.

.        The Economist. 1997. February 8. P.57.

16.    Fukuyama F. The End of History and the Last Man. L. - N. Y., 1992. P.116.

17.    Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. - 2001. - № 11. - С.42-45.

.        Lauri Frank, Timo Hitvonen. Measuring the Information Society in Europe: from definitions to description. ERSA Conference Papers (ersa 06p764), 2006

.        Laszlo Z. Karvalics. How to defend the original, multicriteria theories of Information Society? 3rd ICTs and Society Meeting; Paper Session - Theorizing the Internet; Paper 3. (Publication in "tripleC - Cognition, Communication and Co-operation", v.8, No2, 2010/www.triple-c. at)

.        Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 - Туніс 2005). Підсумкові документи. Видання Міністерства транспорту та зв'язку України - Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації. Київ, 2006

.        Окинавская хартия глобального информационного общества. (Окинава, 22 июля 2000 года). Законодавство України, документ 998_163. (Okinawa Charter on Global Information Society. Okinawa, July 22, 2000)

.        Європа та Глобальне інформаційне суспільство. Рекомендації Європейській раді. Брюссель, 26 травня 1994 р. (Europe and the Global Information Society. Recommendations to European Council. Brussels, 26 May 1994). В зб. "Європа на шляху до інформаційного суспільства. Матеріали Європейської Комісії 1994 - 1995 рр. Київ, Державний комітет зв'язку та інформатизації України. Вид. "Зв'язок", 2000

.        James R. Beniger. The Control Revolution: Technological and Economic Origins of the Information Society. Cambrige, Mass.: Harvard University Press, 1968.

.        Фрэнк Уэбстер. Теории информационного общества. Пер. с англ. п/р Е.Л. Вартановой. М.: "Аспект пресс", 2004. - 400 c. (Frank Webster. Theories of the Information Society. Second edition. London and New York, Routledge, 2002)

.        Мануель Кастельс, Пекка Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель. Київ, Вид. "Ваклер", 2006. - 232 c. (The Information Society and Welfare State - The Finnish Model. Oxford University Press, 2002).

.        Susan Crawford. The origin and Development of a Concept: The Information Society. Bull. Med. Libr. Ass., 71 (4), October 1983.

.        Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США. - М.: Прогресс, 1966. - 462 с. (Fritz Machlup. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. Princeton: Princeton University Press. 1962)

.        Mark U. Porat. The Information Economy. Nine volumes. Office of Telecommunication, US Department of Commerce. Washington, 1977

.        Laszlo Z. Karvalics. Information Society - what is it exactly? (The meaning, history and conceptual framework of an expression). Coursebook of Project NETIS - Leonardo da Vinci. European Commission. Budapest, March-May 2007

.        Європейський шлях до інформаційного суспільства. План дій. Брюссель,19 липня 1994 р. (Europe's way to the Information Society. An action plan. Brussels,19 July 1994)

.        World Summit on the Information Society. Resolution 73 of the ITU Plenipotentiary Conference, Minneapolis, 1998

.        Д.В. Дубов Д.В., Ожеван О.А., Гнатюк С.Л. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості. Аналітична доповідь. Київ, НІСД, 2010.

.        ПАНОРАМА ПОЛІТОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету Випуск 4, 2010, УДК: 321: 316.324.8

.        "Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності" 2009, 147УДК,331.102.312 Грішнова О.А., д. е. н., професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.