Технологія вирощування риби у басейнах
1. Басейнові господарства, їх характеристика
Басейнові рибницькі господарства мають такі переваги порівняно із садковими: можна регулювати умови утримання, інтенсивність і характер водообміну та створювати сприятливий температурний і гідрохімічний режими для вирощуваної риби; можна цілорічно вирощувати товарну продукцію; можлива повна механізація і автоматизація рибницьких процесів; є умови для очистки води і зворотної системи водопостачання; можливий надійний контроль за утриманням риби.
Для будівництва басейнів використовують дерево, метал, скловолокно, бетон чи пластмаси. Розрізняють такі типи басейнів: круглі, прямокутні, вертикальні (силоси). Вони можуть знаходитись на відкритому майданчику чи в закритому приміщенні, але краще розміщувати їх у закритих приміщеннях, оскільки при цьому легше створювати необхідні умови для риби. Кожний з типів має свої переваги і недоліки. Так, круглі басейни кращі, ніж прямокутні, тому що в них немає мертвих зон, де нагромаджуються продукти обміну і нез'їдений корм. Перевага прямокутних басейнів полягає в ефективному використанні корисної площі. Значно економиться корисна площа при будівництві рибоводних силосних місткостей, застосування яких дозволяє значно збільшити об'єм води на обмеженій площі. Висота силосів може досягати кількох метрів. Їх можна споруджувати на відкритому повітрі та в приміщенні. Вони мають форму циліндра з конічною основою, де осідає бруд. Випускання осаду, а також вилов риби здійснюються через донний трубопровід. Рибоводні силосні місткості можна виготовляти з сталі, алюмінію, скловолокна і пластмаси для вирощування в них форелі, коропа, рослиноїдних риб і тиляпій.
При басейновому вирощуванні застосовують високу щільність посадки і годівлю повноцінними комбікормами. Продукти життєдіяльності риб і залишки корму виносяться з басейну течією води. Ефективність вирощування риби визначається інтенсивністю водообміну і якістю води. Водопостачання здійснюється механічно, тому потрібні водозабирні споруди, насосна станція, водоподаючі та скидні канали, а також великі споруди для очистки води, використаної басейновим рибницьким господарством. В таких господарствах краще створювати оборотне водопостачання. Є промислові рибницькі підприємства, які використовують воду 10 разів, тобто надходження свіжої води становить всього 10% від загального водообміну. Циркуляція води з одночасним збагаченням її киснем забезпечується роботою ерліфтів, при цьому кожний басейн має самостійну циркуляційну систему, що запобігає поширенню епізоотій.
Хоча витрати на спорудження циркуляційних установок можуть бути у два рази більші, ніж проточних, будівництво їх виправдане, оскільки при такому водозабезпеченні досягається раціональне використання води і з'являється можливість регулювання і контролю умов навколишнього середовища.
Досвід експлуатації басейнових господарств у нашій країні свідчить про високу їх ефективність. Вихід товарного коропа з 1 м2 площі басейну перевищує 100 кг, форелі - 200-230, канального сома 150-200 кг.
. Технологічні основи вирощування лососевих риб
Форелеві господарства, як правило, невеликі за площею. За ступенем завершеності виробництва їх розділяють на повносистемні і неповносистемні. Повносистемні працюють з дворічним оборотом, але щоб форель досягла маси 800-1000 г., потрібний 3-4-річний оборот вирощування.
Основною умовою для створення холодноводного господарства є наявність джерела водопостачання, здатного задовольнити біологічні вимоги об'єкта рибництва. Для живлення водою форелевих рибницьких господарств використовують джерела, струмки, річки, озера, водосховища і грунтові води. Грунтові води мають постійну температуру, вільні від забруднення і паразитів і є добрим джерелом для циркуляційних установок.
Потужність водного джерела визначає можливий вихід продукції. Витрати води визначають за площею виробничого підприємства чи за одержуваною продукцією. Для традиційних ставів потрібна 2-5-разова зміна води за добу. У басейнах при щільності посадки від 50 до 100 кг/м3 потрібна 5-10-разова зміна води за годину.
До складу повносистемного господарства входять розплідник і стави для вирощування товарної риби. Розплідник включає садки чи басейни для тимчасового утримання плідників у переднерестовий період, інкубаційний цех і басейни, лотки і вирощувальні стави для вирощування молоді, а також стави для утримання маточного і ремонтного стада.
При інтенсивному використанні ставів для утримання і годівлі форелі їх природна кормова база не має значення. Вирішальним фактором для визначення щільності посадки є зміна води. Ширина ставу може коливатись від 4 до 12 м, довжина - від 20 до 50, глибина не повинна перевищувати 1,2 м.
Для високоінтенсивного промислового розведення форелі використовують басейни, які мають суттєві переваги перед земляними ставами, оскільки їх зручніше експлуатувати. Для будівництва басейнів використовують бетон, склопластик та інші матеріали. Вони можуть бути прямокутними, круглими чи іншої форми (жолоби, силоси).
Для водопостачання ставових чи басейнових господарств використовують відкриті канали чи трубопроводи, вони повинні бути добре контрольованими і надійними в роботі. Споруди для вилову можна централізувати для групи ставів чи басейнів. Подача і скидання води повинні бути для кожного ставу (басейну) незалежними.
Планування форелевих господарств повинне передбачати максимальну механізацію і автоматизацію всіх виробничих процесів. Так, доцільно розміщували басейни для переднерестового утримання плідників, інкубаційно-мальковий цех, кормокухню і холодильник в одному приміщенні. В інкубаційному цеху чи поряд з ним під навісом потрібно розміщувати басейни для підрощування молоді, а поряд - вирощувальні, потім нагульні стави. Ремонтні і маточні стави потрібно будувати поряд з інкубаційно-мальковим цехом.
При оборотному водопостачанні господарства обладнують відстійниками, додатковими фільтрами, насосами для перекачування води, аераторами і оксигенераторами.
Нові можливості відкриває вирощування форелі у садках і басейнах з використанням теплих скидних енергетичних і промислових об'єктів. У літній період у таких господарствах вирощують теплолюбних риб, а в осінньо-зимовий період - форель. При температурі води взимку від 5 до 20 °С райдужна форель інтенсивно росте і досягає товарної маси за 12 міс замість звичайних 18-ЗО міс. Вона здатна витримувати підвищену солоність води, причому чим старша риба, тим більшу солоність вона витримує. Річняки витримують солоність до 20%. Більше того, у солоній воді обмін речовин у форелі підвищується і вона росте швидше, ніж у прісній, тому в нагульних форелевих морських садкових господарствах дволітня форель масою 120-150 г., пересаджена з прісноводних розплідників у морські садки, досягає за рік вирощування маси 1 кг.
Таким чином, форелеві господарства різноманітні за технологією виробництва, будовою, характером використовуваних водойм. Ми зупинимось на форелевому господарстві з використанням прісної води і застосуванням інтенсивної технології.
Підготовка і утримання плідників. Маточне стадо форелі складається з самок у віці 4-6 років масою 800 - 3000 г. і самців у віці 3-5 років масою 500-1500 г. Співвідношення самців і самок становить 1:3-4, резерв самок - до 50%, самців - до 10% стада плідників.
Періодично частину плідників треба вибраковувати за віком, а для їх заміни слід мати таке ж поголів'я ремонтного молодняка у віці 2-3 роки. Щорічне вибракування становить 25-30%. При переведенні ремонтного молодняка у маточне стадо риб оцінюють за масою, екстер'єрними показниками, за якістю ікри й молочка. До моменту переведення у маточне стадо самки повинні мати масу не менше 800 г., а самці - 500 г.
Формування ремонтного стада починають від ікри, одержаної від самок середнього віку з добрим екстер'єром, чітко вираженими статевими ознаками. Діаметр ікринок повинен бути не менше 4-5 мм, маса - 60-80 мг.
Ікру слід осіменяти сумішшю сперми від 3-4 - річних самців. Для уникнення інбридингу в господарстві доцільно мати дві племінні групи плідників, що дозволить проводити дволінійне промислове схрещування. Співвідношення самців і самок становить 1: 4-10. У великих господарствах для гарантії утримують на 10-15% плідників більше, ніж потрібно.
Плідників утримують у ставах і басейнах площею 150-160 м2 із співвідношенням сторін 1:5-10, з максимальною глибиною 2 м і рівнем води не менше 1 м. Щільність посадки плідників і ремонтного молодняка залежить від гідрологічних умов і від годівлі. При добрій якості води і її забезпеченості щільність посадки плідників масою 2-3 кг становить до 30 шт./100 м2, масою 1-2 кг - до 100 шт./100 м2. Щільність посадки ремонтного молодняка (середня маса 400-600 г.) становить до 10 шт./м2. При використанні спеціальних гранульованих кормів щільність посадки плідників можна збільшити до 5 шт./м2, ремонту - до 20 шт./м3. Велике значення при цьому надається контролю за умовами середовища.
У період донерестового нагулу плідників оптимальна температура води - 12-16 °С. У цей час слід дуже ретельно стежити за санітарним станом ставів і газовим режимом. Здоров'я риб та їх ріст потрібно контролювати щомісячно шляхом контрольних оглядів і зважувань. Приріст за сезон повинен становити 400-500 г.
За 1,5-2 міс до завершення статевого дозрівання плідників і ремонтну групу, яка дозріває у поточному році, переводять у бетоновані стави чи басейни площею до 100 м2 із співвідношенням сторін 1: 10-20, глибиною до 1 м. У басейнах повинна бути передбачена можливість розділення їх на відсіки площею по 20-30 м2 за допомогою поперечних перегородок. Витрати води повинні бути в межах 3 л/хв на 1 кг маси плідників, водообмін - за 20 хв, оптимальна температура - 6-12 °С, вміст розчиненого кисню - 10-12 мг/л.
Строки настання статевої зрілості залежать від спадкових особливостей плідників і умов навколишнього середовища. У числі останніх найбільшу роль відіграє освітленість, температура і течія води. У райдужної форелі статева зрілість настає тим швидше, чим коротший період з денним освітленням. Прискорити дозрівання риб можна також підвищуючи температуру води і застосовуючи гіпофізарні ін'єкції. Сприятливо впливає на дозрівання статевих продуктів і посилення течії води.
У переднерестовий період плідників слід добре годувати і контролювати дозрівання статевих продуктів. За 2-З тижні до початку нересту (період нересту з січня по березень) плідників і ремонтну групу сортують за статевими ознаками і розміщують в окремі відсіки ставу чи в басейни. Щільність посадки залежить від водообміну і становить 20-25 шт./м2 при 20-хвилинному водообміні і 40-45 шт./м2 при 12-хвилинному водообміні.
Для визначення зрілості статевих продуктів рибу періодично відловлюють і оглядають. Зріла ікра переміщується у черевній порожнині і при погладжуванні черевця чи вигинанні тіла вільно виходить з генітального отвору. При масовому дозріванні контролюють 2-3 рази на тиждень. За результатами огляду самок ділять на 3 групи і розміщують в окремі місткості: зрілих (з ікрою, що виділяється), близьких до дозрівання (з м'яким черевцем, ікра не виділяється) і далеких до дозрівання (з тугим черевцем). Від зрілих самок ікру звичайно беруть у той же чи наступний день; самок, близьких до дозрівання, слід повторно перевірити через 3-5 діб, далеких до дозрівання - через 6-10 діб. Самці дозрівають раніше від самок і небезпека перезрівання їх невелика, тому вони не потребують спеціального контролю.
Відбір плідників. При відборі плідників звертають увагу перш за все на масу тіла і зовнішні ознаки: форму тіла, розвиток м'язів, забарвлення. Особливу увагу звертають на хвостову частину тіла - вона повинна бути досить м'ясистою і округлою. Вибраковують виснажених, хворих і травмованих риб з викривленням хребта, з катарактою очей, недорозвиненими зябровими кришками. Враховують вплив віку та індивідуальних особливостей (маси, розміру) на якість статевих продуктів, життєздатність потомства, особливо на ранніх етапах онтогенезу. Найбільш якісну ікру продукують самки у віці 4-6 років, сперму - самці у віці 3-5 років. Потомство, одержане від самок, які нерестяться вперше, та від старих відзначається низькою життєздатністю.
При формуванні племінного стада плідників застосовується масовий відбір. Його проводять серед річняків і дворічок. Після першого року залишають на плем'я від 20 до 60% загальної кількості вирощуваних риб. У дворічному віці проводять більш жорсткий відбір, при якому залишають не більше 5-10%. Серед риб трирічного і чотирирічного віку проводять коригуючий відбір - вибраковують лише особин, які мають вади.
Ікру і сперму від форелі одержують шляхом відціджування і за допомогою наркозу. Для анестезування плідників застосовують хінальдин та інші речовини у концентрації 1:10000-50000. Риб опускають у розчин на 1 хв. (наркоз перестає діяти через 5- 7 хв. після занурення у воду), потім їх споліскують чистою водою і протирають сухою м'якою тканиною. В один таз збирають ікру від 5-8 самок і змішують з молочком, взятим від 3-5 самців. Час відціджування статевих продуктів до їх змішування не повинен перевищувати 10 хв. Існує метод одержання ікри за допомогою стиснутого повітря, при якому ікринки залишаються чистими і знижується небезпека зціджування незрілих ікринок.
При розмноженні форелі застосовують сухий чи напівсухий спосіб осіменіння ікри. При сухому способі ікру і сперму ретельно перемішують, потім приливають воду (до покриття ікри) і знову перемішують. Після цього через 5-10 хв спокою починають відмивати ікру від порожнинної рідини, і залишків сперми. Ікру після промивання залишають у тих же тазах у спокої на 2-3 год для набрякання. У цей період необхідно забезпечити слабку проточність води. При напівсухому способі до ікри доливають сперму, розведену водою безпосередньо перед осіменінням і відразу ж приступають до перемішування статевих продуктів.
При інкубації ікри необхідно контролювати вміст кисню, температуру, освітленість і уникати механічних впливів.
Інкубацію здійснюють в апаратах горизонтального і вертикального типів. В апараті першої групи рамки з ікрою розміщуються послідовно у горизонтальній площині, другої - у вертикальній. Найбільш поширені у форелевих господарствах лоткові апарати системи Аткінса, Шустера і ропшинські. На 1 м2 інкубатора розміщується до 45-60 тис. ікринок форелі. Апарати вертикального типу з'явились пізніше. Вони більш економічні за використанням води і площі - на 1 м2 інкубатора розміщується до 600 тис. ікринок.
Для інкубації ікри форелі використовують і апарати Вейса. При об'ємі 8 л в одному апараті можна інкубувати 30-40 тис. ікринок. Витрати води становлять спочатку 30 мл/с, а у другій половині інкубації - 50-100 мл/с. Застосовують апарати і більшої місткості - до 80 л. Вони можуть вміщувати 500-750 тис. ікринок.
В інкубаційні апарати подають чисту воду, яка не містить домішок, з температурою 6-10 °С. Вміст розчиненого кисню не повинен бути нижче 7 мг/л. З підвищенням температури швидкість ембріонального розвитку збільшується, а виживання ембріонів знижується. Ікра форелі у процесі ембріогенезу чутлива до впливу світла. Ця чутливість збільшується після запліднення до стадії пігментації очей, а потім знижується, тому ікру і вільні ембріони треба утримувати в темноті.
Механічні впливи особливо небезпечні у першій половині інкубації. Тому на початку інкубації слід особливо обережно поводитись з ікрою. У кінцевій стадії, до настання пігментації очей до викльову, ікра більш життєстійка, у цей період її можна перевозити.
Під час інкубації з апаратів слід видаляти мертву ікру сифоном чи піпеткою.
З метою запобігання ураженню ікри сапролегнією проводять її профілактичну обробку на початку інкубації і потім на стадії початку пігментації очей розчином формаліну в концентрації 1: 2000, хлораміну - 1:30000 і малахітовою зеленого - 1:150000 при експозиції 10 хв. Починаючи з стадії пігментації очей і до початку викльову ембріонів обробку проводять 1-2 рази на тиждень.
Загальний розвиток ікри райдужної форелі від закладання до викльову при температурі 6 °С триває в середньому 61 добу (366 градусо-днів), при 12 °С - 26 діб (312 градусо-днів). При добрій якості ікри і сперми та оптимальних умовах ембріонального розвитку відхід у процесі інкубації не перевищує 10-20%.
Утримання личинок і вирощування мальків. Залежно від конструкції інкубаційного апарата викльов ембріонів відбувається безпосередньо в апараті або ікру у переддень викльову переносять у лотки і басейни. Після завершення викльову ембріонів, який триває 5-7 діб при температурі не вище 12 °С, рекомендується температуру підвищити до 14 °С, що сприяє швидшому розсмоктуванню жовткового мішка і прискорює перехід на змішане живлення. Вільних ембріонів утримують в лотках інкубаційного апарата чи басейну.
Щільність посадки вільних ембріонів в основному залежить від якості та кількості наявної води. На початку підрощування вона становить 100 тис. шт./м3. Потім у міру росту личинок її зменшують до 30-25 тис. шт./м3. Вільним ембріонам притаманний негативний фототаксис, тому лотки і басейни необхідно закривати кришками.
Після переходу личинок на змішане живлення, як тільки жовтковий мішок розсмоктується на 1/2-2/3, слід правильно організувати годівлю. Розмір корму залежить від величини молоді - корм повинен бути їй доступним. Кількість корму визначають за кормовою таблицею. Годувати личинок і мальків слід через 30-60 хв протягом 12 год щоденно.
Мальків вирощують у прямокутних чи квадратних басейнах. Успішне вирощування визначається значною мірою гідрологічним режимом, у першу чергу інтенсивністю водообміну. Оптимальна температура води 14-18 °С, вміст кисню повинен бути не нижче 7 мг/л.
Вирощування цьогорічок. На цій стадії розвитку форель можна вирощувати в басейнах, ставах і садках. Найбільш доцільний інтенсивний метод вирощування в басейнах. Залежно від водного режиму допустима щільність посадки форелі масою 1 г від 2 до 5 тис. екз. на 1 м3. Витрати води становлять 35-50 л/хв на 1000 риб.
При вирощуванні цьогорічок у ставах слід враховувати, що витрати води в них значно менші, ніж у басейнах, тому менша і щільність посадки риб. При 2-3-разовій зміні води за годину щільність посадки можлива 600 - 750 шт./м3.
При вирощуванні риби в садках, виготовлених із синтетичної делі чи металевої сітки, розмір чарунок залежить від маси риби, а щільність посадки не повинна перевищувати 800 шт./м3. У процесі вирощування цьогорічок треба 2-3 рази за сезон їх сортувати і при необхідності обробляти у профілактичних ваннах. За 120-150 діб вирощування цьогорічки досягають маси в середньому близько 20 г. Відхід за цей період становить 20-25%.
Восени цьогорічок розміщують у стави, садки і басейни з теплими водами ДРЕС на зимівлю.
Одержання товарної продукції. Вирощувати товарну форель можна в ставах, садках і басейнах. Щільність посадки в басейнах становить 300-350 шт./м3, а зміна води повинна бути кожні 10-15 хв. Продукція за таких умов становитиме 75 кг/м3. При вирощуванні форелі в ставах щільність зменшують до 150-250 шт./м3. У садках при температурі води не вище 20 °С і вмісті кисню не менше 7 мг/л щільність посадки повинна бути у межах 100-250 шт./м3.
У процесі вирощування рибу слід регулярно годувати, не менше двох разів за сезон сортувати дволіток на дві різні групи, постійно спостерігати за санітарно-гігієнічним станом рибницьких місткостей і вирощуваною фореллю. При дотриманні всіх технологічних вимог маса дволіток за 120-150 діб вирощування досягає 200-250 г., рибопродукція у басейнах становить 50-75 кг/м3, у садках - 30 - 50, в ставах - 20-35 кг/м3. Відхід не повинен перевищувати 10%.
Нормування годівлі лососевих риб. Лососеві риби - холодноводні й відносяться до хижаків, яким необхідні повноцінні корми з високим вмістом протеїну, амінокислот, енергії, жиру, вітамінів, мінеральних речовин.
Спочатку при організації вирощування лососевих, особливо форелі, використовували пастоподібні кормові суміші, які виготовляли з подрібнених боєнських відходів, малоцінної риби і рослинних компонентів. Суміш перемішували, заливали водою і у вигляді густої маси згодовували рибі.
З переходом на інтенсивне вирощування лососевих риб в ставах, садках і басейнах була встановлена їх потреба в поживних речовинах, розроблено склад сухих гранульованих комбікормів та норми їх згодовування. В годівлі лососевих риб використовується два види гранульованих комбікормів - стартові і продукційні, які виготовляються комбікормовими заводами у вигляді гранул різних розмірів.
Вирощувати форель до товарної маси можна в ставах, садках, басейнах з використанням звичайної і солоної води, а також підігрітої електростанціями. Основною вимогою при вирощуванні форелі в будь-якій воді є годівля повноцінними комбікормами і кормовими сумішами згідно норми.
Для вирощування форелі різних вікових груп заводи виготовляють сухі гранульовані комбікорми, а пастоподібні кормові суміші готують безпосередньо в рибних господарствах перед початком годівлі.
Нормування і техніка згодовування кормів форелі проводиться з урахуванням стадії розвитку: личинки, мальки, цьоголітки, однолітки, товарні дволітки і плідники. При недостатній або неповноцінній годівлі форелі вирощування її є нерентабельним.
Годівля форелі штучно виготовленими кормами починається тоді, коли жовтковий мішок розсмоктується на 2/3 його об'єму. В цей період розмір крупки повинен відповідати масі риби і розміру ротового отвору. Кількість годувань повинна бути 10-12 разів за світлий час доби. Із зоопланктону використовують дрібні форми ракоподібних або кормову суміш, що складається із свіжої селезінки, рибного борошна, пшеничного борошна, фосфатидів, кормових дріжджів, вітамінно-мінеральних преміксів або окремих вітамінів і мінеральних солей.
Після повного розсмоктування жовткового мішка личинкам згодовують сухі комбікорми у вигляді дрібних гранул або крихт відповідних розмірів. Денну норму сухих комбікормів роздають 10 разів рівними частинами. Пастоподібні суміші намазують на спеціально виготовлені годівниці 4-6 разів на день.
Цьоголіток вирощують на сухих гранульованих комбікормах і пастоподібних кормових сумішах. Корми для їх вирощування повинні бути більш калорійними, ніж для мальків. Кількість годувань сухими гранульованими комбікормами - 6-10 разів на день, пастоподібними - 3-4 рази.
Годівлю одноліток і дволіток форелі проводять сухими гранульованими комбікормами з різним розміром гранул і пастоподібними кормовими сумішами. Сухі комбікорми згодовуються 3-4 рази на день, пастоподібні - 3 рази.
Добові норми сухих гранульованих комбікормів для вирощування личинок, мальків, цьоголіток, товарної форелі розраховуються залежно від температури, маси тіла і поживності комбікормів.
Разом із сухими гранульованими комбікормами безпосередньо в господарствах виготовляють пастоподібні кормові суміші у вигляді густого тіста. Виготовлені пастоподібні кормові суміші рекомендується згодовувати форелі.
Нормування годівлі плідників і ремонту форелі. Для отримання життєстійкої молоді форелі і з метою подальшого її вирощування до товарної маси необхідно особливу увагу приділяти вирощуванню плідників форелі.
Підготовку плідників форелі (самок і самців) до наступного сезону, так само як і коропа, починають після проведення нересту. В цей період необхідно згодовувати рибі сухі гранульовані комбікорми або пастоподібні кормові суміші, виготовлені в господарствах. Сухі гранульовані комбікорми відповідних розмірів гранул і крупки виготовляють комбікормові заводи. Добовий раціон визначають за нормами, які вказані в таблицях.
При виготовленні пастоподібних кормових сумішей рекомендується використовувати яловичу селезінку, малоцінну і смітну рибу, сухі компоненти тваринного, рослинного і мікробіологічного походження, премікси та дотримуватися їх потреби в поживних речовинах згідно норми.
Добовий раціон для форелі масою 300-1000 г. при температурі води 5-20 °С становить 2-4%, масою більше 1000 г. - 2-3% від її маси.
За рекомендаціями О.М. Канід'єва при утриманні плідників у прісній воді за місяць до нересту кількість згодованого корму зменшують до 0,5-1,5% від їх маси. Перед нерестом годівля плідників припиняється і вони харчуються тільки природною їжею. При утриманні плідників форелі в солоній воді за три місяці до нересту доза корму зменшується до 0,5-1,0% від маси тіла. За 1,5 місяці годівля припиняють і плідники споживають лише природний корм.
Рекомендовано в став, де утримуються плідники і ремонт форелі, випускати дрібну рибу, молюсків, креветок, гамарусів, жаб.
Одним з основних рибницьких показників, який впливає на собівартість продукції в товарному форелівництві є кількість витрачених сухих гранульованих комбікормів і пастоподібних кормових сумішей. Вона впливає на приріст маси при вирощуванні риби в різних умовах утримання: ставах, садках і басейнах.
На витрати кормів на приріст маси впливає в основному збалансованість комбікормів за вмістом поживних речовин. Сухі комбікорми знижують витрати корму на приріст маси форелі, а пастоподібні з великою кількістю вологи - підвищують. Витрати корму можуть зростати внаслідок несприятливого температурного і кисневого режимів, слабої проточності води, більшої, ніж нормативна, щільності посадки риб на вирощування та від втрат корму. Необхідно, щоб форель при кожній роздачі корму поїдала його повністю. Сухий корм, не слід роздавати суцільною масою в одному місці. Якщо форель на згодований корм йде не активно, годівлю необхідно припинити і встановити причину.
3. Біологія райдужної форелі
Райдужна форель - (Salто gіаrdпеrі іrіdеиs Gіb.). Найбільш поширена у водах Південної Аляски, Каліфорнійського побережжя, а також у гірських ділянках рік Європи Райдужна форель - один з основних об'єктів вирощування у ставових господарствах США, Данії, Норвегії, Франції, Англії, а також в нашій країні. Тіло форелі помірно зжате з боків, добре пристосоване для подолання сильних течій (швидкість до 3,5 м/с) і порогів висотою 1,5-3, Ом. Тіло, спинний і анальний плавники покриті чорними плямами, крапками, полоскати, які утворюють різноманітний орнамент. Чорні плями складаються із зірчастих меланофорів, а червоні смужки із ксантофорів (еритрофорів). Вздовж тіла у дорослих особин проходить яскрава малиново - червона смужка. Срібне блискуче забарвлення надають лейкофори, чи гуанофори (іридоцити). Інтенсивність фарбування регулюється нервовою і гормональними системами. Забарвлення тіла форелі залежить від умов зовнішнього середовища. У темних холодних водоймах вона темна і на тілі багато темних цяток, а в теплих відкритих - більш світла і менше цяток. У молоді є великі поперечні плями. У нерестовий період самці темніші за самок, особливо черевце, вздовж бокової лінії проходить яскрава, що заходить на зяброві кришки, червона смужка райдужних відтінків, за що форель і отримала назву райдужної. У самок смужка світліша. Вони відрізняються від самців великими розмірами, округлою головою і більш «м'якими» формами тіла. У самців нижня щелепа злегка згинається до верху у вигляді невеликого гачка. Самці дозрівають у 2-3 річному віці, самки у 3-4 річному. Тривалість життя 10-11 років. Форель добре переносить зміну температури води і може жити при 0,5-25,0 С. Оптимальною температурою для її росту і розвитку є 14-18 С. Вона надає перевагу чистим прозорим водам з великою кількістю кисню (8-10 мг/л). Райдужна форель у річкових умовах живиться гаммаридами і комахами, що є на поверхні води. На хижий спосіб життя переходить з 3-4 року життя, поїдає ікру і молодь риби. При ставовому вирощування надзвичайно швидко привчається до штучної годівлі.
За типом ікрометання райдужна форель є полі циклічною рибою, а за способом розмноження - літофільною. Ріст райдужної форелі залежить від дії комплексу абіотичних і біотичних факторів.
Збагачення запасів райдужної форелі в ріках відбувається за рахунок природного відтворення, так і за рахунок штучної інкубації ікри на форелевих господарствах і випуску личинок у ріки.
Струнке тіло форелі пристосоване до життя в бистрих холодних водах. Сукупність умов, які потрібні для розвитку, вона заходить в верхні течії ріки по потоках, які називаються форельною ділянкою або поясом.
Серед усіх прісноводних риб форель відзначається високоякісним м'ясом, яке містить до 18-20% жиру. Завдяки доброму засвоєнню, високій жирності і тонкому приємному смаку форель відноситься до рідкісних делікатесів.
басейновий рибницький лососевий вирощування
4. Характеристика рибного господарства
ВАТ Рибгосп «Трибушани» розташований в південній частині Рахівського району Закарпатської області. Заснований при трибушанському лісництві в 1967 році. Зараз входить в склад Карпатського біосферного заповіднику. Центральна садиба знаходиться на території рибгоспу. Відстань до районного центру -8 км., а до обласного - 220 км.
Господарства розміщене в гірській місцевості, 325 м. над рівнем моря. Геологічні будови даної території приймають участь вапняки, перекриті озерно-болотними утвореннями.
Господарство розташоване в області, яке характеризується помірно континентальним кліматом: з м'якими зимами та помірно теплим літом. Середньорічна температура протягом сягає - 10,4 С. Теплий період з температурою вище 0С починається з початку березня і закінчується в кінці жовтня. Середньорічна кількість опадів - 800 мм. Найбільша їх кількість випадає в травні - червні, а найменша в грудні - січні. Глибина промерзання грунту - 15-30 см. Лише в окремі роки - 40-50 см.
ВАТ Рибгосп «Трибушани» створений з метою забезпечення стабільного функціонування і розвитку рибного господарства внутрішніх водойм регіону для задоволення потреб суспільного виробництва та населення рибо продукції з високими споживчими властивостями, що забезпечує її конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також з метою охорони і відтворення запасів водних живих ресурсів, одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності.
До складу комбінату входять 8 нагульних басейнів, кожен 52 м2, 2 зимувальні басейни, інкубаторний цех, господарське приміщення.
Вирощується 3 види форелі:
- Райдужна (4,5 т. на рік);
- Струмкова (1 т. на рік);
- Голець (3 т. на рік);
Басейни одамбовані з усіх 4 сторін, наливні, повністю спускні. Як вирощувальні так і нагульні басейни відзначаються порівняно невеликими розмірами.
5. Основні технологічні процеси штучного відтворення райдужної форелі у господарстві
Підготовка і утримання плідників. Маточне стадо форелі у господарстві складається з самок у віці 4-6 років масою 800 - 3000 г. і самців у віці 3-5 років масою 500-1500 г. Співвідношення самців і самок становить 1:3-4, резерв самок - до 50%, самців - до 10% стада плідників.
Періодично частину плідників вибраковують за віком. Щорічне вибракування становить 25-30%. При переведенні ремонтного молодняка у маточне стадо риб оцінюють за масою, екстер'єрними показниками, за якістю ікри й молочка. До моменту переведення у маточне стадо самки мають масу не менше 800 г., а самці - 500 г.
Формування ремонтного стада починають від ікри, одержаної від самок середнього віку з добрим екстер'єром, чітко вираженими статевими ознаками. Діаметр ікринок становить менше 4-5 мм, маса - 60-80 мг.
Ікру осіменяють сумішшю сперми від 3-4 - річних самців. Для уникнення інбридингу в господарстві наявні дві племінні групи плідників Співвідношення самців і самок становить 1: 4-10.
Плідників утримують у ставах і басейнах площею 50 м2 із співвідношенням сторін 1:5-10, з максимальною глибиною 2 м і рівнем води не менше 1 м. Щільність посадки плідників масою 2-3 кг становить до 30 шт./100 м2, масою 1-2 кг - до 100 шт./ /100 м2. Щільність посадки ремонтного молодняка (середня маса 400-600 г.) становить до 10 шт./м2.
У період донерестового нагулу плідників оптимальна температура води - 12-16 °С.
За 1,5-2 міс до завершення статевого дозрівання плідників і ремонтну групу, яка дозріває у поточному році, переводять у бетоновані стави чи басейни з співвідношенням сторін 1: 10-20, глибиною до 1 м. Витрати води коливаються в межах 3 л/хв на 1 кг маси плідників, водообмін - за 20 хв, оптимальна температура - 6-12 °С, вміст розчиненого кисню - 10-12 мг/л.
У переднерестовий період плідників добре годують і контролюють дозрівання статевих продуктів. За 2-З тижні до початку нересту плідників і ремонтну групу сортують за статевими ознаками і розміщують в окремі відсіки ставу чи в басейни. Щільність посадки залежить від водообміну і становить 20-25 шт./м2.
Для визначення зрілості статевих продуктів рибу періодично відловлюють і оглядають. Зріла ікра переміщується у черевній порожнині і при погладжуванні черевця чи вигинанні тіла вільно виходить з генітального отвору. При масовому дозріванні контролюють 2-3 рази на тиждень. За результатами огляду самок ділять на 3 групи і розміщують в окремі місткості: зрілих (з ікрою, що виділяється), близьких до дозрівання (з м'яким черевцем, ікра не виділяється) і далеких до дозрівання (з тугим черевцем). Від зрілих самок ікру звичайно беруть у той же чи наступний день; самок, близьких до дозрівання, повторно перевіряють через 3-5 діб, далеких до дозрівання - через 6-10 діб. Самці дозрівають раніше від самок і небезпека перезрівання їх невелика, тому вони не потребують спеціального контролю.
Одержання статевих продуктів.
Ікру і сперму від форелі одержують шляхом відціджування і за допомогою наркозу. Для анестезування плідників застосовують хінальдин. Риб опускають у розчин на 1 хв (наркоз перестає діяти через 5- 7 хв після занурення у воду), потім їх споліскують чистою водою і протирають сухою м'якою тканиною. В один таз збирають ікру від 5-8 самок і змішують з молочком, взятим від 3-5 самців. Час відціджування статевих продуктів до їх змішування не перевищує 10 хв.
При розмноженні форелі застосовують сухий чи напівсухий спосіб осіменіння ікри. При сухому способі ікру і сперму ретельно перемішують, потім приливають воду (до покриття ікри) і знову перемішують. Після цього через 5-10 хв спокою починають відмивати ікру від порожнинної рідини, і залишків сперми. Ікру після промивання залишають у тих же тазах у спокої на 2-3 год для набрякання. У цей період необхідно забезпечити слабку проточність води. При напівсухому способі до ікри доливають сперму, розведену водою безпосередньо перед осіменінням і відразу ж приступають до перемішування статевих продуктів.
Інкубація ікри. При інкубації ікри контролюють вміст кисню, температуру, освітленість і уникають механічних впливів.
Інкубацію здійснюють в апаратах горизонтального типу. В апараті першої групи рамки з ікрою розміщуються послідовно у горизонтальній площині. На 1 м2 інкубатора розміщується до 45-60 тис. ікринок форелі.
Для інкубації ікри форелі використовують і апарати Вейса. При об'ємі 8 л в одному апараті можна інкубувати 30-40 тис. ікринок. Витрати води становлять спочатку 30 мл/с, а у другій половині інкубації - 50-100 мл/с.
В інкубаційні апарати подають чисту воду, яка не містить домішок, з температурою 6-10 °С. Вміст розчиненого кисню не повинен бути нижче 7 мг/л.
Під час інкубації з апаратів видаляють мертву ікру сифоном чи піпеткою.
З метою запобігання ураженню ікри сапролегнією проводили її профілактичну обробку на початку інкубації і потім на стадії початку пігментації очей розчином формаліну в концентрації 1:2000, хлораміну - 1:30000 і малахітовою зеленого - 1:150000 при експозиції 10 хв. Починаючи з стадії пігментації очей і до початку викльову ембріонів обробку проводили 1-2 рази на тиждень.
Загальний розвиток ікри райдужної форелі від закладання до викльову при температурі 12 °С триває 26 діб (312 градусо-днів). Відхід у процесі інкубації не перевищує 10%.
Утримання личинок і вирощування мальків. Після завершення викльову ембріонів, який триває 5-7 діб при температурі не вище 12 °С, температуру підвищили до 14 °С, що сприяє швидшому розсмоктуванню жовткового мішка і прискорює перехід на змішане живлення. Вільних ембріонів утримують в лотках інкубаційного апарата чи басейну.
Щільність посадки вільних ембріонів в основному залежить від якості та кількості наявної води. На початку підрощування вона становить 100 тис. шт./м3. Потім у міру росту личинок її зменшують до 30-25 тис. шт./м3. Вільним ембріонам притаманний негативний фототаксис, тому лотки і басейни необхідно закривати кришками.
Після переходу личинок на змішане живлення, як тільки жовтковий мішок розсмокчується на 1/2-2/3, організувують годівлю. Розмір корму залежить від величини молоді - корм повинен бути їй доступним. Кількість корму визначають за кормовою таблицею. Годують личинок і мальків через 30-60 хв протягом 12 год щоденно.
Мальків вирощують у басейнах. Успішне вирощування визначається значною мірою гідрологічним режимом, у першу чергу інтенсивністю водообміну. Оптимальна температура води 14-18 °С, вміст кисню становить не нижче 7 мг/л.
Вирощування цьогорічок та товарної продукції. На цій стадії розвитку форель вирощують в басейнах. Залежно від водного режиму щільність посадки форелі масою 1 г від 2 до 5 тис. екз. на 1 м3. Витрати води становлять 35-50 л/хв на 1000 риб.
Вирощують товарну форель можна в басейнах. Щільність посадки в басейнах становить 300-350 шт./м3, а зміна води повинна бути кожні 10-15 хв. Продукція за таких умов становить 75 кг/м3.
У процесі вирощування рибу регулярно годують, не менше двох разів за сезон сортували дволіток на дві різні групи, постійно спостерігати за санітарно-гігієнічним станом рибницьких місткостей і вирощуваною фореллю. Маса дволіток за 120-150 діб вирощування досягає 200-250 г., рибопродукція у басейнах становить 50-75 кг/м3. Відхід не перевищує 10%.
Висновки
Сучасні інтенсивні форми ведення рибництва в Україні, набули широкого розповсюдження і на території її західного регіону. Слід відмітити. Що саме цей регіон є основним продуцентом такого цінного виду риби, як форель. Форелівництво в українських Карпатах почало функціонувати з 1960-х років, але в силу тих чи інших обставин господарства не давали тієї кількості риби на яку були заплановані. Починаючи з 1999 року в на теренах західного регіону, а пізніше і інших при впровадження новітніх технологій розпочалося відродження холодноводного господарства.
Основною проблемою холодноводного рибницького господарства є досить обмежена кількість видів риб, однак в Україні основним об'єктом форелівництва є райдужна форель. Це один з перспективних напрямків рибництва, що дає змогу отримати делікатесну продукцію високих харчових і дієтичних якостей. У зв'язку з цим райдужну форель культивують більше як у 100 країнах світу. Широке світове поширення райдужної форелі і зростаючий попит пояснюється комплексом причин, серед яких можна виділити біологічні, економічні та соціальні. Цей вид легко пристосовується до умов довкілля та активно освоює природну кормову базу і швидко росте завдяки доброму засвоєнні кормів. Саме вище перераховані фактори вказують, що форелівництво відноситься до індустріальних форм рибництва з високою інтенсивністю виробництва. Разом з тим, розведення форелі - складний технологічний процес, який вимагає постійного удосконалення. У світовій аквакультурі воно розвивається високими темпами і має вагову перспективу. Ефективність роботи форелевих господарств залежить, в основному, від того, наскільки в них забезпечені екологічні умови її існування. Вирощування форелі проводять за високих щільностей посадки та високої інтенсивності водообміну, використовуються високоефективні раціони, повноцінні гранульовані корми. Застосовують нові методи вирощування форелі в басейнах і садках з використанням підігрітої води енергетичних підприємств, а також солонуватої і солоної морської води.
Цікавим є напрям вирощування форелі, орієнтовний на культивування до статевої зрілості тільки самок з метою отримання від них ікри, яка після відповідної обробки стає делікатесним харчовим продуктом, який користується великим попитом. В цьому плані Україна має певний позитивний досвід, що заслуговує на увагу.
Список літератури
1. Алимов С.І. Рибне господарство України: стан і перспективи. - К.: Вища освіта, 2003. - 336 с.
2. Андрющенко А.І., Безкрівна Н.І. та ін. Інтенсивне рибництво. - К.: Аграрна наука, 1995. -132c.
3. Андрющенко А.І., Алимов С.І. Ставове рибництво. - К.: Видавничий центр НАУ, 2008 - 636 с.
. Гринжевський М.В., Пекарський А.В. Оптимізація виробництва продукції аквакультури. - К.: ПоліграфКонсалтинг, 2004. -328 с.
. Гринжевський М.В., Шерман І.М., Грициняк І.І., Василець С.В., Третяк О.М. Організація селекційно-племінної роботи в рибництві. - К., 2006. -352 с.
. Грициняк І.І. Науково - практичні основи раціональної годівлі риб. - К.: «Рибка моя», 2007. - 306 с.
. Шерман І.М., Гринжевський М.В., Грициняк І.І. Розведення і селекція риб - К.:Вища освіта. - 1999. - 238 с.
8. Шерман I.M., Рилов В.Г. Технологія виробництва продукції рибництва. - Київ: Вища освіта, 2005. - 351 с.