Джерело: власне опрацювання на підставі [29,35,41]

Як бачимо, поняття "поточні фінансові інвестиції" науковці визначають однаково. Однак, одні автори його розглядають з точки зору здійснення підприємством вкладень у короткострокові цінні папери [35,41,15,66], а інші [29, 10] - з точки зору наявності у підприємства ринкових цінних паперів у результаті здійснення вкладень. Ми вважаємо, що для вітчизняної практики більш обґрунтованим є перший підхід, оскільки розміщені підприємством тимчасово-вільні кошти на строкових депозитах у банках є його поточними фінансовими інвестиціями, але підприємство, у даному випадку, ніякими цінними паперами не володіє.

Поряд з дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями до складу оборотних активів підприємств відносять і запаси, які на відміну від вище охарактеризованих складових функціонують у матеріальній формі. У сучасній економічній науці зустрічаються різні підходи, пов'язанні з обґрунтуванням сутності та складу запасів підприємств. Це обумовлюється видом економічної діяльності підприємств, особливостями їх господарської діяльності, стадіями операційного циклу.

Визначення поняття "запаси", які використовують у своїх працях різні зарубіжні та вітчизняні економісти (Додаток А)

Як бачимо, незважаючи на деякі відмінності, що мають місце у наведених визначеннях, більшість авторів поділяють запаси на:

) сировину та матеріали;

) незавершене виробництво;

) готову продукцію;

) товари. Така класифікація запасів використовується і у вітчизняній практиці при наданні інформації про запаси у фінансовій звітності виробничих та торговельних підприємств.

З урахуванням економічної сутності дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів можна констатувати, що ефективне управління оборотними активами значною мірою залежить від врахування особливості кожної їх складової. Саме тому управління оборотними активами вітчизняних підприємств слід здійснювати шляхом реалізації трьох процесів:

) управління дебіторською заборгованістю,

) управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями,

) управління запасами

1.3 Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика

Комплексний підхід у пошуку ефективного управління оборотними активами на підприємствах України потребує глибокого вивчення існуючого досвіду у цій сфері. Дієві моделі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами в основному розроблені у зарубіжній теорії та практиці.

У вітчизняній економіці питання управління оборотними активами суттєво почали досліджуватися лише останніми роками. Тому удосконалення управління оборотними активами вітчизняних підприємств має базуватися на аналізі існуючих моделей та оцінці їх переваг і недоліків.

Зарубіжні економісти в сфері корпоративних фінансів вважають [37, с.521; 18, с.481; 29, с.699; 39, с.343], що управління дебіторською заборгованістю, в першу чергу, полягає в розробці раціональної кредитної політики, яка має бути направлена на вибір найкращих для даного підприємства строків кредитування, кредитних інструментів, розмірів та строків дії знижок.

Обсяг поточної дебіторської заборгованості (ДЗ) пропонується розраховувати за такою формулою:

 (1.1)

де  - середньоденний обсяг продажу;

 - середній термін погашення боргів.

Кожен суб'єкт господарювання постійно повинен слідкувати за розміром поточної дебіторської заборгованості, приймаючи відповідні рішення, які мають базуватися на врахуванні рівня ліквідності підприємства та аналізі можливостей отримати прибуток. Так, збільшуючи термін кредитування, підприємство, з одного боку, збільшує витрати, пов'язані з фінансуванням абсолютного приросту дебіторської заборгованості та збільшенням ймовірності обсягу безнадійної заборгованості, з іншого - призводить до росту обсягів продажу та, в результаті, обсягів прибутку. Оцінити додаткові витрати, які виникають при подовженні строків оплати відвантажених товарів та порівняти їх з отриманим прибутком, зарубіжні економісти рекомендують за певними підходами [29,39,37,78]. Аналіз таких підходів дозволяє зробити висновки, що 1) кожен підхід до оцінки змін в кредитній політиці має свою логіку;

) вони різняться між собою послідовністю обчислювальних показників та їх кількістю;

) не зважаючи на різність підходів їх результати є дуже близькими. У додатку Н подано результати систематизації та класифікації запропонованих підходів.

Вітчизняний дослідник Білик М.Д. вважає, що одним із напрямів покращення управління дебіторською заборгованістю має стати посилення контролю за нею через створення на підприємстві спеціальних підрозділів [9, С.28]. Значної уваги заслуговує обґрунтування науковцем основних функцій, завдань, напрямів діяльності, прав і відповідальності працівників такого відділу. Точку зору автора пропонуємо узагальнити (Додаток А).

Вітчизняний дослідник Маслов С.І. вважає, що управління поточною дебіторською заборгованістю диктує кожному підприємству виводити її природний рівень (у днях) по кожному виду товарів або послуг, виходячи з власного досвіду і специфічних умов діяльності [98, С.26]. Під природним рівнем дебіторської заборгованості автор розуміє такий її обсяг, який не буде заважати нормальному функціонуванню підприємства. Тобто, цей рівень повинен встановлюватися з таких міркувань: менший її рівень неможливий, а більший - економічно недоцільний. Запропоновані автором розрахунки узагальнено і представлено в табл. 1.6. В даній моделі управління дебіторською заборгованістю можна виділити певні переваги та недоліки. До її переваг відноситься те, що застосовуючи її, підприємство може спрогнозувати певний рівень дебіторської заборгованості, який не буде заважати нормальному його функціонуванню. Недоліком є те, що вона базується на основі власного досвіду підприємства та специфічних умов діяльності. А тому, через суб'єктивні міркування не може бути рекомендованою для широкого застосування всіма підприємствами.

Науковці виділяють певні мотиви попиту на гроші. Наприклад, Д. Ван Хорн та Д. Вахович [39, c.308] у своїй праці обґрунтовують твердження Джона Мейнарда Кейнса, за яким підприємства бажають мати в своєму розпорядженні грошові кошти, керуючись трьома мотивами: операційним (transactionsmotive), спекулятивним (speculative), передбачуваним (precautionary). Є.Ф. Брігхем вважає [29, с.786], що для забезпечення нормальної виробничої діяльності кожен суб’єкт господарювання повинен розробляти операційний, компенсаційний, обачний та спекулятивний баланси. Англійські вчені в сфері

Таблиця 1.6

Розрахунок природного рівня дебіторської заборгованості за підходом Маслова С. І.

3                Обсяг дебіторської заборгованості, грн.     - обсяг дебіторської заборгованості;

 - сума денного продажу у кредит;

Джерело: власне опрацювання на підставі [98, С.26]

управлінського обліку Атрілл Пітер, МакЛейні Едді [6, c.372-373] обґрунтовують виникнення у діяльності компаній трьох мотивів володіння грошовими коштами: мотив, пов'язаний з угодами (направлений на задоволення щоденних потреб підприємства), мотив передбачуваності (необхідний для виконання підприємством зобов'язань у випадку не передбачуваних подій), спекулятивний мотив (обумовлюється бажанням підприємства за сприятливих умов отримувати прибуток). Російський дослідник проблем фінансового менеджменту, доктор економічних наук І.О. Бланк, виділяє чотири види залишків грошових коштів. Це операційний (трансакційний) (призначений для забезпечення підприємством поточних платежів), страховий (резервний) (формується на випадок забезпечення платежів за поточними зобов'язаннями в разі відсутності коштів), інвестиційний (спекулятивний) (утворюється з метою здійснення короткострокових фінансових вкладень), компенсаційний (являє собою грошову суму, яка постійно зберігається на своєму поточному рахунку підприємство за вимогою банка) [11, с.367]. Вітчизняні дослідники М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна у своїй праці "Гроші та кредит" обґрунтовують сутність трьох мотивів попиту на гроші: трансакційний (операційний) мотив, мотив завбачливості, спекулятивний мотив [39, с.118].

У процесі управління грошовими коштами важливим показником є цикл грошового потоку (cash flow cycle). Під ним розуміють різницю між операційним циклом та періодом обороту кредиторської заборгованості. Метою управління грошовими коштами на основі такого підходу є скорочення тривалості циклу грошового потоку (Ц _{г. п.)}. Її можна розрахувати за наступними формулами:

 або (1.1)

 (1.2.)

де - середня тривалість обороту запасів;

 - середня тривалість обороту дебіторської заборгованості;

 - середня тривалість кредиторської заборгованості;

 - середній обсяг запасів;

 - середній обсяг дебіторської заборгованості;

 - середній обсяг кредиторської заборгованості;

 - число днів в плановому періоді;

 - обсяг відвантаженої продукції;

 - обсяг запасів витрачених у виробництві;

 - собівартість реалізованої продукції.

Як бачимо, цикл грошового потоку залежить від оборотності запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей. Отже, інструментами його скорочення є прискорення виробничого циклу, прискорення поверненості дебіторської заборгованості та підвищення можливостей отримання відстрочки в погашенні кредиторської заборгованості. У свою чергу, подовження циклу грошового потоку призводить до збільшення витрат фінансування суб'єкта господарювання. Для оцінки таких витрат Ченг Ф. Лі та Дж. Фіннерті пропонують застосовувати процент по короткостроковому фінансуванню [78, с.486]. Формулу розрахунку витрат фінансування циклу грошового потоку (В _{ц. г. п.)} можна представити наступним чином:

 (1.3)

де ,, - витрати фінансування відповідно в запасах, дебіторській заборгованості, кредиторській заборгованості

Витрати фінансування в запасах розраховуються за наступною формулою:

 (1.4)

Витрати фінансування в дебіторській заборгованості можна розрахувати наступним чином:

 (1.5)

Витрати фінансування в кредиторській заборгованості розраховуються за наступною формулою:

 (1.6)

Поряд з цим, в зарубіжній практиці найбільш розповсюдженими залишаються чотири моделі до визначення оптимального залишку грошових коштів:

) модель Baumol-Allais-Tobin (BAT), яка була розроблена В. Баумолом в 1952 році,

) модель Міллера-Орра, яку запропонували в 1966 році М. Міллер та Д. Орр,

) модель Стоуна (1972 р.) та 4) модель Лернера (1980р.).

У зарубіжній теорії та практиці корпоративних фінансів широкого розповсюдження набули моделі управління запасами, метою яких є знаходження оптимального обсягу. Оптимальним являється такий обсяг запасів, за яким витрати на їх підтримання мінімальні, а обсяг запасів є достатнім для стабільної роботи суб'єкта господарювання. Відомі зарубіжні економісти [29,39,84,37,78] вважають, що до витрат, пов’язаних із формуванням запасів на підприємстві відносяться три їх групи: витрати на оформлення замовлень (витрати на поповнення запасів, транспортно-заготівельні витрати), витрати на збереження запасів (поточні витрати, вимушені витрати), витрати пов’язані з дефіцитом запасів. Транспортно-заготівельні витрати являють собою суму витрат, яка використовується для визначення обсягу замовлень, передачі замовлення постачальнику, оформлення та обліку документів, оплати засобів зв’язку, транспортування вантажу до місця зберігання, вхідного контролю матеріальних цінностей та іншої додаткової інформації. Витрати на збереження запасів розцінюють як витрати втрачених можливостей, оскільки вони поглинають капітал, який компанія могла б використати в інших альтернативних цілях. Витрати, пов’язані з дефіцитом запасів виникають у випадку відсутності запасів на складах підприємств. Для запобігання нестачі запасів та уникнення витрат пов’язаних з їх дефіцитом, кожна компанія має розробляти та реалізовувати політику формування певного виду запасів, які в економічній теорії та практиці відомі, як резервні (буферні, страхові), (safety stock) [29 с.840; 39, с.295; 84, с.378].

Модель планування дефіциту запасів [84, с.372; 67, с.262] дозволяє обґрунтовує вигоду торговельного підприємства в результаті планування дефіциту запасів. Дана модель базується на умові, що в деяких випадках зберігання продукції являється набагато дорожчим, ніж витрати пов'язані з відсутністю запасів протягом невеликого проміжку часу. В основі цієї моделі лежить розуміння двох напрямів роботи фінансових менеджерів, пов'язаних з дефіцитом запасів. Вони полягають в різних підходах до управління дешевими та дорогими товарами. Пропонуємо систематизувати послідовність застосування цього механізму менеджерами підприємства наступним чином (Додаток Б).

Модель врахування залежності ціни від обсягу замовлення [84, с.363, 67, с.261] основана на існуванні системи знижок, які може отримати покупець у випадку замовлення у постачальника більшої кількості продукції. Дана модель передбачає оцінку вигоди підприємства від прийняття пропозицій постачальника. Для цього розраховуються загальна вартість запасів (сума вартості придбання запасів та загальних витрат, пов’язаних з утриманням запасів на підприємстві) за умови придбання підприємством економічно обґрунтованої кількості продукції та за умови отримання знижок. Потім отримані результати порівнюються. Найнижча загальна вартість запасів характеризує вигідний для підприємства варіант постачання запасів.

Першим різновидом механізмів управління запасами на основі фіксованої періодичності замовлення є модель з фіксованою періодичністю замовлення [55]. На відміну методам управління запасами на основі фіксованого розміру замовлення, у даній моделі період часу між черговими поставками буде постійною величиною, а обсяг замовлення - змінною. Тобто, замовлення підприємство-споживач буде розміщувати через рівні проміжки часу, але в неоднакових обсягах. У цій системі, на відміну від системи з фіксованим рівнем замовлень, рівень запасу не контролюється і випадки відсутності товару можуть спостерігатися як у період виконання замовлення, так і в період його розміщення. Щоб зменшити ймовірність появи дефіциту товару, система з фіксованою періодичністю замовлень вимагає більшого рівня буферного запасу, ніж EOQ модель.

Таким чином, базуючись на з'ясованих негативних та позитивних тенденціях, які відбуваються у обсягах оборотних активів підприємствах, а також враховуючи переваги та недоліки існуючих моделей управління ними, подальші дослідження будуть направлені на пошук ефективних підходів до управління оборотними активами вітчизняних промислових і торговельних підприємств.

Розділ 2. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп”

2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Підприємство "Мікадо Груп” є не державним підприємством. Воно організовано в 1980 році. Спеціалізується на проектуванні і збиранні спортивного інвентаря і має свій власний спортивний клуб.

В періоді, який аналізується, робота підприємства здійснювалась на внутрішньому ринку за господарськими договорами з підприємствами України.

Статутний фонд на звітну дату складає 153 тис. грн., списочна чисельність персоналу - 88 чоловік, середньосписочна чисельність - 106.

Об’єм реалізованої продукції - 9,119 млн. грн., рентаабельність реалізованої продукції - 15,6 %, собівартість реалізованої продукції 7,887 млн. грн. Отриманий прибуток в розмірі 1,232 млн. грн., чистий прибуток складає 868 тис. грн.

Фонд зарабітної плати склав 2,845 млн. грн., при цьому середня заробітна плата 8,780 тис. грн.

Транспортних засобів на балансі підприємство не має. Зовнішньоекономічної діяльності не веде.

Фінансовий стан можна охарактеризувати як задовільний.

"Читаючи" баланс підприємства потрібно відмітити, що воно не має залишків по таким "хворим” статтям, як "Збитки”, "Кредити та позики, що не погашені в строк”, не має невиправданої дебіторської заборгованості.

Для кращої аналітичності балансу і аналізу фінансового стану підприємства складають баланс-нетто (Додаток В).

Баланс-нетто дає оцінку суми засобів, які знаходяться в розпорядженні підприємства. На звітний період підсумок балансу-нетто складає 6,468 млн. грн.

Розлянемо тепер структуру майнового стану підприємства, яка істотно залежить від виду діяльності, об’ємів виробництва та інших факторів.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активів (2012 р.)

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток В)

Питома вага основних засобів (іммобілізовані засоби) на кінець звітного періоду зменшується з 12,6% до 2,4% (на 4,5 тис. грн.), а оборотних засобів навпаки збільшується з 87,4% до 97,6%. Таким чином приріст активів відбувся за рахунок збільшення частини оборотних засобів.

Збільшення мобільних засобів виникло в основному за рахунок росту в їх складі грошових коштів (з 24,8% до 49,3%), а також запасів і затрат (на 1841 тис. грн.).

Основні засоби і запаси характеризують економічний потенціал підприємства, тому в нормальних умовах збільшення їх питомої ваги звідчить про позитивну роботу. З балансу видно, що виробничі запаси не перевищують нормативу, але підприємство має значну частину незавершеного виробництва не кінець періоду.

Джерела формування господарських засобів (пасиви) згрупуємо для аналізу слідуючим чином:

Вважають, що нормативне співвідношення між власним і залученим капіталом повинно становити 50/50. Проте це співвідношення умовне і залежить від виду діяльності і політики підприємства.

Таблиця 2.2

Структура і склад пасивів (2012 р.)

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток 3)

З даної таблиці випливає, що активи підприємства в основному формуються за рахунок залучених коштів (91,5%), причому основну частину яких становить кредиторська заборгованість ("По авансах одержаних”).

Можна сказати, що підприємство "Мікадо Груп” в значній мірі залежить від зовнішніх джерел фінансування, що негативно характеризує роботу підприємства.

Для наступного аналізу зобов’язань необхідно проаналізувати стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри, динаміку і характер.

Кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Такий стан можна вважати нормальним якщо нема залишків по статтям "Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, термін оплати яких не настав”, "За товари, роботи і послуги, не оплачені в строк", "Розрахунки з бюджетом”, "Розрахунки по позабюджетних платежах” (тобто відсутня невиправдана кредиторська заборгованість).

Аналізуючи кредиторську заборгованість по розрахункам підприємства "Мікадо Груп”, можна сказати, що існує заборгованість по розрахункам з бюджетом і позабюджетними фондами (96 тис. грн. і 73 тис. грн. відповідно на кінець періоду), по страхуванню (147 тис. грн.) і оплаті праці (214 тис. грн.) не велика, і може бути покрита грошовими коштами, які є на розрахунковому рахунку.

Заборгованість підприємства до кінця року знвчно збільшилась по статті "Розрахунки по авансах одержаних" (на 3362 тис. грн.). Це відбулося внаслідок політики передоплати, яку проводило підприємство "Мікадо Груп”, тобто при заключенні договорів на виготовлення продукції обумовлюється, що замовник спочатку оплачує, а потім вже одержує замовлену продукцію. Таким чином підприємство має замовлення і виробничий потенціал для їх виконання.

Отже, сума господарських засобів виросла на кінець періоду на 4893 тис. грн. Коефіцієнт зносу становить 0,9, що говорить про вкрай високу застарілість обладнання.

2.2 Аналіз ліквідності і фінансової стійкості

Існують різні методи аналізу фінансового стану. Найбільш широко використовують вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких оснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Цей метод є простим і оперативним.

Розглянемо на основі показників ліквідності і фінансової стійкості діяльність підприємства за звітний період.

Показники ліквідності дозволяють визначити можливість підприємства на протязі року оплатити свої прострочені зобов’язання.

Сума власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу) на початок року становила 64 тис. грн., на кінець 2012 року 394 тис. грн. Ріст цього показника позитивно характеризує роботу підприємства.

Маневреність власних оборотних засобів:

на початок 2012 року = 341: 64 = 5,33;

кінець 2012 року = 3116: 394 = 7,91.

При інших рівних умовах ріст цього коефіцієнта є позитивною тенденцією. Це говорить про велику частину грошових засобів в складі функціонуючого капіталу.

Коефіцієнт покриття (загальний)

:

на початок 2012 року = (779+598): 1313 = 1,05;

на кінець 2012 року = (2620 + 3695): 5921 = 1,07.

Цей коефіцієнт виріс на кінець року, що добре для підприємства. Поточні активи (оборотні засоба) покривають поточні зобов’язання (на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань приходиться відповідно 1,05 і 1,07 грошових ожиниць оборотних засобів).

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

на початок 2012 року = 598: 1313 = 0,46;

на кінець 2012 року = 3695: 5921 = 0,62.

Цей коефіцієнт повинен бути більшим за одиницю, на кінець року він на підприємстві зріс. Ймовірність оплати короткострокових зобов’язань тим більша, чим вище цей коефіцієнт.

Коефіцієнт платоспроможності:

на початок 2012 року = 341: 1313 = 0,26;

на кінець 2012 року = 3116: 5921 = 0,53.

Як видно, цей показник досить високий, що говорить про можливість підприємства при необхідності негайно погасити свою заборгованість.

Частка оборотних засобів в активах:

на початок 2012 року = (779 + 598): 1575 = 0,87;

на кінець 2012 року = (2620 +3695): 6468 = 0,98.

Оборотні засоби займають значну частину активів, що не зовсім бажано для промислового підприємства.

Частка власних оборотних засобів в покритті запасів невелика, так як підприємство працює на авансованому капіталі:

на початок 2012 року = (779 + 598 - 1313): 779 = 0,08;

на кінець 2012 року = (2620 +3695 - 5921): 2620 = 0,15.

Коефіцієнт покриття запасів:

на початок 2012 року = (226 +1193 - 198): 779 = 1,6;

на кінець 2012 року = (547 + 4555 - 153): 2620 = 1,9.

Так як значення цього коефіцієнта більше одиниці, то фінансовий стан

підприємства розглядається як стійкий.

Розглянувши всі ці показники, можна сказати, що величина оборотних засобів підприємства виросла в основному за рахунок найбільш ліквідної їх частини - грошових коштів (на 2775 тис. грн., чи в 9разів), які можуть служити безпосереднім джерелом вмплати поточних зобов’язань. Також відбувся ріст об’єму незавершеного виробництва на суму 1349 тис. грн., проте це не є ознакою труднощів із збутом продукції, або знижкенням продуктивності праці.

Фінансову стійкість визначають, порівнюючи суми запасів і витрат з можливими джерелами їх формування.

Величина власних оборотних засобів (ВОЗ) становить: на початок року = 262 - 198 = 64;

на кінець року = 547 - 159 = 394.

Тобто цей коефіцієнт виріс за звітний період на 330 тис. грн.

Величина нормальних джерел формування запасів (ДФЗ):

на початок року = 262 - 198 +1193 = 1257;

на кінець року = 547 - 153 +4555 = 4949,також виросла на 3692 тис. грн.

Запаси і затрати (ЗЗ) по балансу на початок 2012 року = 779; на кінець 2012 року = 2620.

Співвідношення між показниками ВОЗ, ДФЗ і ЗЗ складається таким чином:

ВОЗ < ЗЗ < ДФЗ;

< 779 < 1297 (на початок року);

< 2620 < 4949 (на кінець року).

Таке співвідношення свідчить про нормальну фінансову стійкість, коли успішно фуекціонуюче підприємство використовує для покриття запасів "нормальні" джерела засобів - власні та залучені.

Стабільність діяльності підприємства виражається в показниках наведених в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Показники діяльності підприємства

Джерело: складено автором на основі розрахунків

Отже, аналізуючи наведені показники таблиці 2.4 можна відмітити, що у підприємства "Мікадо Груп” власний капітал становить дуже малу частину в джерелах фінансування (0,08, або 8%), причому його частка має тентенцію до зниження (-0,09), а концентрація залученого капіталу збільшується (0,92).

Коефіцієнт фінансової незалежності, або автономії характеризує незалежність від зовнішніх джерел фінансування, однак в даному випадку загальна сума заборгованості перевищує суму власних джерел фінансування, підприємство знаходится в великій залежності від залучених коштів. Про це свідчить підвищений в два рази коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів, який показує що на кожну одиницю власних коштів підприємств залучило позикових коштів на кінець звітного періоду 10,82 грошових одиниці.

2.3 Оцінка ділової активності і результатів діяльності підприємства

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, на скільки ефективно підприємство використовує свої засоби. До них відносяться різні показники оборотності.

Для розрахунків коефіцієнтів використовують дані першої та другої форм звітності.

Таблиця 2.5

Показники ділової активності підприємства "Мікадо Груп” (2012)

Джерело: власне опрацювання на основі (Додаток В)

Виручка від реалізації і балансовий прибуток за звітний період виросли відповідно в 6,3 і 3 рази. Продуктивність праці також виросла в 5 раз.

Фондовіддача знизилась майже в 5 разів (з 27,7 до 5,7 тис. грн.), що пояснюється перш за все застарілим обладнанням, відсутністю прогресивних технологічних процесів і нової техніки. Ефективність діяльності досягається тільки завдякі високій кваліфікації і майстерності робітників підприємства. Судячи по коефіцієнту реальної вартості основних і матеріальних оборотних засобів в майні підприємства, який на початок періоду становить 0,6, а на кінець періоду 0,4, можна сказати, що питома вага в активах підприємства виробничого потенціалу знизилась (на 0,2), що не зовсім бажано для промислового підприємства. Необхідно відpзачити, що показник обертання засобів в розрахунках і виробничих запасів збільшились, зменшилась тривалість оборотів в днях (в 2,8 і 2,5 рази), що свідчить про вивільнення засобів, тобто з тими ж оборотними засобами підприємство має змогу випускати більше продукції.

Термін оборотності кредиторської заборгованості зменшився в 1,8 рази, проте є довгим (270 днів). Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості знизився в 3 рази, середній строк погашення дебіторської заборгованості на кінець періоду становить 16,5 днів ( (417,5 * 360): 9119), що не погано для промислового підприємства.

Показник оборотності власного капіталу збільшився в 3 рази, це вказує на значне перевищення об’єму реалізації над вкладеним капіталом, що тягне за собою збільшення кредитних ресурсів.

Оборотність основного капіталу збільшилась на 0,6 або в 1,5 рази, тобто на кожну грошову одиницю коштів, вкладених у виробництво, приходиться на кінець звітного періоду 1,7 грошових одиниць реалізованої продукції. Діяльність підприємства є прибутковою.

Таким чином по основним показникам ділової активності за звітний період спостерігається ріст, що позитивно характеризує роботу підприємства.

Необхідно також розглянути порівняльну динаміку росту таких показників, як балансовий прибуток, об’єм реалізації продукції, авансований капітал.

Темпи росту становлять:

Т_бп = 1240: 408 = 3,04; Т_р = 11029: 1746 = 6,32;

Т_ак = 6468: 1575 = 4,11.

Співвідношення буде слідуючим:

Т_р > Т_ак > Т_бл > 100% (2.1)

Проте, наскільки прибуткова діяльність підприємства, говорять коефіцієнти рентабельності. Їх можна розрахувати, використовуючи звітну таблицю 2.6

Проаналізуємо спочатку звіт про фінансові результати та їх використання.

Таблиця 2.6

Звіт про фінансові результати

Джерело: складено автором на основі звіту про фінансові результати "Мікадо Груп"

З таблиці 2.6 видно, що показник чистого прибутку має тенденцію зниження (на початку періоду - 20,8%, на кінець періоду - 7,9%). Це пов’язано з підвищенням затрат на виробництво продукції, частка яких у виручці від реалізації збільшилась в звітному періоді до 71,5%. Отже, знизився і результат від реалізації (на 16,2%).

Розглянемо більш детяльно показники рентабельності. Рентабельність продукції на початок року склала 27%, а на кінець року знизилась до 11%.

Визначальним в цій частині фінансового аналізу звітної документації є показник рентабельності реалізованої продукції, який на початку року склав 19,9% (349: 1746 * 100%), а на кінець - 7,9% (868: 11029 * 100%). Цей коефіцієнт говорить про те, що кожна гривна реалізованої продукції принесе 6 копійок чистого прибутку (в звітному періоді). Це менше рівня минулого року на 12%. Таке становище є негативним.

Рентабельність основної діяльності:

на початок 2012року = 478: (1746 - 781) = 0,5;

на кінець 2012 року = 1232: 7887 = 0,16.

Цей показник в звітному періоді зменшився за рахунок підвищення затрат на виробництво реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталу у звітному періоді зросла на 26%:

на початок 2012 року = 349: 262 = 1,33;

на кінець 2012року = 868: 547 = 1,59.

Для більш глибокого аналізу факторів, які вплинули на зниження рентабельності продукції (зміни відпускних цін, рівня собівартості і т.п.). Необхідні додаткові засоби які відсутні в фінансовій звітності підприємства.

Тому, аналізуючи показники ділової активності і результатів діяльності підприємства "Мікадо Груп”, потрібно відмітити, що темпи росту по основним показникам господарської діяльності зросли, оборотність засобів збільшилась, строки погашення дебіторської і кредиторської заборгованості знизились, тривалість операційного циклу зменшилась, що говорить про задовільну роботу підприємства. Коефіцієнт прибутку і рентабельності знизились, що може бути наслідком не стабільності економічних та політичних процесів, зміни в політиці оподаткування та глибока загальна економічна криза, в якій перебуває наша країна.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу малого державного підприємства "Мікадо Груп”, можна сказати, що підприємство не має залишків по "хворим” статтям балансу, працює на власному і авнсованому капіталі ("нормальні" джерела покриття), є платоспроможним (враховуючи показники абсолютної ліквідності, покриття запасів), співвідношення між сумами власних оборотних засобів, запасами, витратами та джерелами формування засобів свідчить про нормальну фінансову стійкість. Робота підприємства є беззбитковою.

Розділ 3. Удосконалення управління оборотними активами

3.1 Вплив управлінням оборотними активами на витрати підприємства

Успіх господарської діяльності промислових та торговельних підприємств в умовах ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності процесів управління оборотними активами. В управлінні оборотними активами важливим і водночас складним є обґрунтування оптимальних величин дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів, які б мінімізували витрати, що виникають у процесі управління ними. Такий стан речей, зумовлює необхідність з’ясування видів та економічної сутності витрат, які можуть виникати у промислових та торговельних підприємств у процесі управління оборотними активами.

В сучасній економічній літературі значна увагу приділяється дослідженню економічної сутності витрат, що виникають у процесі управління запасами підприємств [10, с.77; 12, с.341-346; 138, с.74; 29 с.840; 39, с.95; 184, с.378]. При цьому науковцями не враховуються особливості виникнення таких витрат на промислових та торговельних підприємствах. Що стосується витрат, які виникають у процесі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, то їх економічна сутність у науковій літературі також не достатньо визначена [10, с.180-181; 94, с.22-27;].

На нашу думку, витрати на управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями є ідентичними як для промислових підприємств так і торговельних, а витрати на управління запасами промислових та торговельних підприємств є відмінними, що пов'язано зі специфікою їх господарської діяльності.

Пропонуємо витрати, які виникають у процесі управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах, поділити на чотири складових (рис.1.1). Витрати на утримання дебіторської заборгованості мають двояку економічну сутність. З одного боку, їх можна віднести до витрат втрачених можливостей, тобто витрат, які несе підприємство через неможливість використання сум, що заморожені у дебіторській заборгованості

Рис.1.1 Витрати підприємства на управління дебіторською заборгованістю

Джерело: власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,02,12,14,43,52,53,1]

З іншого боку, їх можна тлумачити, як витрати суб’єкта господарювання, що виникають у зв’язку із фінансуванням за рахунок власних або позикових коштів комерційного кредиту, який отримує покупець.

Витрати на облік дебіторської заборгованості зумовлюються необхідністю використання суб’єктом господарювання додаткової оргтехніки, програмного забезпечення, відповідного персоналу, робочого часу.

Витрати на обслуговування несвоєчасно поверненої дебіторської заборгованості включають витрати, які виникають внаслідок надсилання листів боржникам; витрати на телефонні розмови; втрати, що виникають за умов перепродажу дебіторської заборгованості третім особам; витрати зумовлені судовими справами.

Витрати, пов’язані з безнадійною дебіторською заборгованістю виникають у разі, коли заходи щодо повернення дебіторської заборгованості не приносять бажаного результату (повернення дебіторської заборгованості). Обсяг безнадійної дебіторської заборгованості буде складати витрати підприємства у зв’язку з цією подією.

Витрати зумовлені надлишком грошових коштів доцільно поділяти на дві складових:

) витрати втрачених можливостей та 2) витрати знецінення грошових коштів.

Витрати втрачених можливостей є грошовими сумами, які втрачає підприємство в результаті невикористання надлишкових грошових коштів альтернативними шляхами. Вони відповідають процентам, які б могло отримати підприємство у разі розміщення тимчасово вільних грошових коштів у поточних фінансових інвестиціях або у разі їх використання в інших цілях, що сприяло б отриманню додаткових економічних вигод.

Витрати знецінення грошових коштів відображають втрати підприємства внаслідок впливу на грошові кошти інфляційних процесів, що відбуваються в економіці країни.

До витрат, зумовлених нестачею грошових коштів, слід відносити такі види витрат:

) витрати поточних зобов’язань підприємства,

) витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

) витрати непередбачуваних потреб.

Витрати поточних зобов’язань підприємства визначають втрати підприємства, які воно несе у випадку недостатності у його розпорядженні грошових коштів та неможливості виконання зобов’язань перед постачальниками, працівниками підприємства, іншими контрагентами.

Витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти є грошовими сумами, які несе підприємство, переводячи поточні фінансові інвестиції у грошові кошти.

Витрати не передбачуваних потреб виникають у підприємства час від часу. Вони характеризують втрати підприємства, які спричиняються неможливістю профінансувати підприємством не передбачувані потреби через недостатність грошових коштів.

Витрати, що зумовлюються управлінням поточними фінансовими інвестиціями слід розглядати з врахуванням тісного зв’язку, який існує між залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями. Тому до таких витрат доцільно включити:

) витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

) витрати дострокового перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти;

) витрати не передбачуваних потреб (рис. 3.2).

Як бачимо, витрати перетворення поточних фінансових інвестицій у грошові кошти та витрати не передбачуваних потреб (зумовлюються неможливістю швидко перетворити поточні фінансові інвестиції на грошові кошти або взагалі недостатністю поточних фінансових інвестицій), притаманні як грошовим коштам так і поточним фінансовим інвестиціям. Тому підприємству, обґрунтовуючи розмір таких витрат, не потрібно їх враховувати двічі.

Витрати спричинені достроковим перетворенням поточних фінансових інвестицій у грошові кошти, характеризують втрати підприємства від недоотримання частини процентних доходів внаслідок невиконання зобов’язань за умовами депозитного договору.

Рис. 1.2 Витрати підприємства на управління поточними фінансовими інвестиціями

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

Запропонована класифікація витрат на управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями ще раз підтверджує наше розуміння про те, що удосконалені підходи до управління зазначеними складовими оборотних активів можуть застосовуватися як промисловими так і торговельними підприємствами.

Що стосується витрат, які зумовлюються управлінням запасами, то їх доцільно розглядати на основі врахування особливостей функціонування промислових та торговельних підприємств. Підприємствам, які здійснюють виробництво продукції притаманні виробничі запаси, запаси у виробництві та запаси готової продукції. До виробничих запасів відносяться сировина, матеріали, інші матеріали, які призначені для використання у процесі виробництва. До запасів, які знаходяться у виробничому процесі відноситься незавершене виробництво (предмети праці, які не пройшли всі стадії технологічної обробки) та напівфабрикати (предмети праці, які не пройшли всі стадії технологічної обробки, але можуть бути реалізовані). Запаси готової продукції відображають весь асортимент виготовленої продукції даним підприємством, який розміщений на складах та очікує просування на ринок для подальшого продажу. До даного типу запасів також можна віднести і напівфабрикати, які надійшли на склад готової продукції з метою реалізації.

На відміну від промислових підприємств, торговельним підприємствам притаманні запаси товарів. Вони відображають ту продукцію, яку підприємство оприбутковує від постачальників на склад з метою подальшого перепродажу. Слід зазначити, що в окремих випадках товарні запаси можуть бути притаманні і промисловим підприємствам, які поряд з продукцією власного виробництва реалізують продукцію виготовлену іншими підприємствами.

З урахуванням вище сказаного можна зробити висновок про необхідність різної класифікації витрат на управління запасами промислових і торговельних підприємств.

3.2 Розробка методик управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Наявність проблем в управлінні дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на підприємствах України пояснюється відсутністю практичного досвіду і складністю адаптації зарубіжної практики управління цими активами до їх діяльності. Розробка ефективної системи управління цими складовими оборотних активів на вітчизняних підприємствах повинна основуватися на досвіді вітчизняної та зарубіжної науки і практики, враховувати специфіку їх функціонування та вимоги українського законодавства.

На нашу думку, процес удосконалення управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями повинен включати наявність на підприємстві документального його оформлення. Для цього рекомендується керівництву кожного підприємства розробити Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Доцільно виділити п’ять розділів Положення (табл. 3.3.).

Таблиця 3.3

Основні розділи Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

Дане положення дозволить фінансовим менеджерам підвищити увагу до управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, з'ясувати основні вимоги до управління цими складовими оборотних активів, ознайомитися з типовими електронними таблиця, які доцільно застосовувати на підприємстві в процесі управління ними.

Метою управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями є оптимізація обсягу всіх їх складових, яка забезпечить платоспроможність, ліквідність та прибутковість підприємства. У процесі функціонування підприємству необхідно вчасно задовольняти не тільки поточні зобов’язання (за рахунок грошових коштів), інші платіжні потреби (за рахунок перетворення дебіторської заборгованості чи поточних фінансових інвестицій у гроші), але й забезпечувати поточні економічні вигоди (шляхом ефективного управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями). Для досягнення цієї мети підприємству необхідно вирішувати такі завдання: досліджувати тенденції зміни обсягів дебіторської заборгованості, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями; визначати обґрунтований розмір дебіторської заборгованості; обґрунтовувати найкращі умови та форми розрахунків з постачальниками та покупцями; контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей; визначати мінімальний розмір грошових коштів, необхідний для обслуговування господарської діяльності підприємства; забезпечувати ефективне використання грошових коштів; з’ясовувати умови здійснення поточних фінансових інвестицій; відслідковувати банківську інформацію за депозитними договорами; аналізувати вплив управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на фінансовий стан підприємства.

З метою удосконалення управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах пропонується методика управління портфелем дебіторської заборгованості. Її метою є створення відповідних умов для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства. Під портфелем дебіторської заборгованості слід розуміти сукупність усіх видів дебіторської заборгованості, які мають різний обсяг, різний термін погашення та різний рівень ризикованості. Етапи даної Методики представлені на рис 3.7.

Реалізація першого етапу дозволить розробити індивідуальні умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно провести аналіз платоспроможності та ліквідності потенційних покупців шляхом здійснення розрахунку загальноприйнятих показників: коефіцієнту загальної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнту швидкої ліквідності.

Економічний зміст коефіцієнта загальної ліквідності свідчить про те, що перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями означає ліквідність підприємства. В економічні літературі [54, с.249; 101, с.84; 38, с.601, 40, с.91] оптимальне значення даного показника коливається від 1,5 до 2,5. Це пов’язано з тим, що підприємства функціонують в різних галузях, займаються різними видами діяльності, мають різну структуру оборотних активів. Тому обґрунтовуючи значення даного показника, необхідно, по-перше, враховувати те, що він повинен бути більше одиниці, та, по-друге, оцінити вплив на нього структури оборотних активів підприємства. Прийнятним значенням коефіцієнту швидкої ліквідності прийнято вважати 0,7-1 [38, с.601; 100, с 86]. Однак, аналізуючи отриманий результат, слід враховувати, що він може бути меншим, якщо більшу частку у складі оборотних ліквідних активів займають грошові кошти, або повинен бути більший, якщо значну частку займає прострочена дебіторська заборгованість. Коефіцієнт абсолютної ліквідності також немає однозначної точки зору щодо його нормативного значення. Деякі економісти вважають, що воно має бути не менше ніж 0,2 [54, с.249; 11с.86], деякі зауважують, що даний показник немає змісту без порівняння його із збалансованістю грошових потоків [38, с.601].

З урахуванням вище сказаного, рішення про ліквідність та платоспроможність потенційного покупця, менеджерам підприємства-продавця пропонуємо приймати, керуючись наступними правилами:

) висновки про платоспроможність та ліквідність підприємства слід робити на основі аналізу тенденцій змін показників ліквідності;

) отримані значення коефіцієнтів ліквідності не дають повної і обґрунтованої інформації про ліквідність підприємства-потенційного покупця без оцінки впливу на них відповідних показників діяльності підприємства;

) зростання коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання простроченої дебіторської заборгованості свідчить про фінансові проблеми підприємства;

) скорочення обсягів грошових коштів швидшими темпами ніж скорочення кредиторської заборгованості зумовлює зниження показника абсолютної ліквідності;

) підвищення коефіцієнта загальної ліквідності за рахунок зростання запасів, грошових коштів та дебіторської заборгованості характеризує неякісну роботу менеджменту підприємства;

) ознаками платоспроможності підприємства є наявність грошових коштів у підприємства та відсутність простроченої кредиторської заборгованості;

) незначні залишки грошових коштів у підприємства ще не означають, що воно є неплатоспроможним;

Аналіз платоспроможності та ліквідності покупців дасть можливість підприємству прийняти рішення про доцільність продажу лише за передплатою, або навпаки - про можливість надання кредиту.

Умови кредитування являються досить важливим фактором, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців 1) строків оплати,

) знижок за своєчасність оплати,

) строків дії знижок.

Строк оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, неможливо встановити однакові для всіх підприємств. Їх повинно встановлювати підприємство самостійно в залежності від своїх потреб та специфіки функціонування. Нами пропонується перелік факторів, які впливають на вибір умов кредитування підприємством покупців. Їх подано в табл. 3.4.

Другий етап Методики управління портфелем дебіторської заборгованості передбачає визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації.

Таблиця 3.4

Фактори, які повинно враховувати підприємство формуючи умови кредитування покупців

Джерело власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,,12,]

На підприємстві можуть виникати три ситуації, пов’язані з грошовими потоками:

) рівновага вхідних та вихідних грошових потоків;

) перевищення вихідного грошового потоку над вхідним (виникає дефіцит грошових коштів);

) перевищення вхідного грошового потоку над вихідним (виникає надлишок грошових коштів).

Рівновага вхідних та вихідних грошових потоків являється запорукою стабільної діяльності підприємства. На нашу думку, це задовольняє три основних критерії управління грошовими коштами: ліквідність, платоспроможність, прибутковість.

Перевищення вихідного грошового потоку над вхідним або навпаки, перевищення вхідного грошового потоку над вихідним є не вигідними для підприємства. Дефіцит грошових коштів знижує платоспроможність підприємства. У даному випадку ступінь небезпеки для підприємства визначається величиною дефіциту, періодом часу, протягом якого він буде зберігатися, а також можливостями менеджерів приймати заходи для зниження дефіциту грошей і виведення підприємства із стану неліквідності. Надлишок грошових коштів призводить до їх знецінення під впливом інфляційних процесів та втрати підприємством частини доходів.

За таких умов, важливого значення набуває управління залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями. Доцільно, мету такого управління визначати як створення умов для забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності, прибутковості підприємства шляхом обґрунтування оптимальної для підприємства величини залишку грошових коштів, ефективного використання тимчасово вільних залишків грошових коштів та перетворення поточних фінансових інвестицій на гроші. Слід зазначити, що між залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями існує тісний взаємозв’язок: управління однією складовою оборотних ліквідних активів є наслідком управління іншою.

На основі сказаного вище можна зробити висновок, що:

) критеріями управління грошовими коштами повинні виступати платоспроможність, ліквідність, прибутковість підприємства;

) управління грошовими коштами підприємства має включати два напрями: управління грошовими потоками та управління залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями, які впливають один на одного;

) ліквідність, платоспроможності, прибутковості підприємства забезпечується за умови ефективного управління грошовими потоками, залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями.

У зв’язку з цим, пропонується Методика управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Її особливість полягає в тому, що вона враховує склад грошових потоків вітчизняних підприємств, базується на взаємозв’язку, який існує між управлінням залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями, визначає напрями прийняття управлінських рішень у напряму забезпечення ліквідності, платоспроможності, прибутковості вітчизняних підприємств.

3.3 Моделювання механізмів управління запасами промислових та торговельних підприємств

Успішність діяльності підприємств можлива за умов безперервності та ритмічності їх роботи. Це значною мірою залежить від створення ефективних механізмів управління запасами. Вдосконалення управління запасами на вітчизняних підприємствах обумовлюється специфікою їх функціонування. Так, на відміну від закордонної практики, де немала кількість підприємств працює без складських приміщень, більшість вітчизняних підприємств управління запасами здійснює в умовах наявності складів. Поряд з цим, управління запасами має здійснюватися на основі врахування особливостей виникнення запасів та витрат на управління ними на промислових та торговельних підприємствах.

Основну мету управління запасами промислових підприємствах доцільно трактувати наступним чином: підтримання такого поточного рівня виробничих запасів та запасів готової продукції, який буде мінімізувати витрати на управління запасами підприємств в цілому.

У даному напряму найскладнішими є питання визначення витрат, пов’язаних з нестачею або надлишком виробничих запасів та запасів готової продукції. При цьому слід обов’язково враховувати те, що на підприємстві можливі такі ситуації:

·   Наявність обґрунтованої величини виробничих запасів та недостатність запасів готової продукції через збої в процесі виробництва. За таких умов виникають витрати обумовлені нестачею запасів готової продукції, які обумовлюють зниження обсягів продажів.

·   Наявність надлишку виробничих запасів та нестача запасів готової продукції через неможливість повного використання наявних виробничих запасів. У даному випадку підприємство несе втрати, пов’язані з неефективним використання ресурсів, збереженням надлишку запасів та втратою продажів.

·   Нестача виробничих запасів та запасів готової продукції через невірно складений бюджет реалізації. У даному випадку виникають втрати підприємства від зменшення обсягів виробництва.

·   Наявність надлишку виробничих запасів через поставки в надмірному обсязі без врахування обґрунтованої величини запасів готової продукції. Тут виникають втрати підприємства через неефективне використання "заморожених" у запасах коштів.

·   Наявність обґрунтованої величини виробничих та запасів готової продукції. Це ідеальна ситуація для підприємств. При цьому загальні транспортно-заготівельні витрати мінімізуються, а витрати, спричинені надлишком чи дефіцитом виробничих запасів та запасів готової продукції відсутні.

З метою забезпечення ефективного управління запасами пропонується механізм управління запасами промислових підприємств (Додаток Ж). Запропонований механізм входить у компетенцію відділів маркетингу, логістики, виробничого відділу та фінансових служб підприємства. В першу чергу відділ маркетингу аналізує ринок споживачів і складає прогноз обсягів реалізації продукції. Прогноз обсягів реалізації направляється у виробництво для обґрунтування завантаженості виробничої потужності підприємства та потреби у виробничих запасах. Далі інформація про виробничу потребу надходить до відділу логістики для аналізу ринку постачальників і їх цінової політики. На основі рекомендацій відділу маркетингу, отриманої інформації від логістів та виробничого підрозділу фінансові служби визначають прогнозні фінансові показники діяльності підприємства. Отримана інформації стає базою для розробки плану виробництва. У відповідності із затвердженим планом виробництва відділ логістики робить замовлення постачальникам. Виробничі запаси надходять на склади відділу логістики, а потім передаються у виробництво. Поповнення виробничих запасів відділом логістики відбувається у міру відвантаження готової продукції покупцям. Особливість представленого механізму полягає в тому, що контроль за обсягами виробничих запасів та запасів готової продукції знаходиться у компетенції відділу логістики. Відділ збуту займається реалізацією продукції та контролює виконання зобов’язань покупцями.

Координація роботи по управлінню запасами на основі представленого механізму дозволить підприємству-виробнику:

1. Знизити витрати часу на управління запасами.

2. Забезпечити узгодженість інформації між відділом збуту та логістики про наявність запасів для прийняття працівниками відділу логістики оперативних рішень щодо управління витратами, обумовлених запасами.

3. Сприятиме формуванню таких обсягів виробничих та запасів готової продукції, які забезпечать безперервну роботу підприємства та при яких витрати, пов’язанні з їх утриманням на підприємстві будуть мінімальними.

4. Підвищити загальну ефективність управління.

Для забезпечення ефективності управління запасами, працівники відділу логістики повинні свою роботу координувати за такими напрямами:

·   Моніторинг постачальників виробничих запасів. Це дозволить виявити найбільш відповідальних постачальників, постачальників з найкоротшими та найдовшими термінами постачання, диференціювати їх за рівнем цін та якістю.

·   Моніторинг обсягів виробничих запасів та запасів готової продукції. Реалізація даного напряму забезпечить виявлення періодів часу, які потребують мінімальних та максимальних обсягів запасів, що дозволить оцінити ефективність процесу управління запасами, а також необхідність його вдосконалення.

·   Моніторинг величини витрат на управління виробничими запасами та запасами готової продукції. Даний напрям дозволить менеджерам з логістики обґрунтувати розмір всіх видів витрат, співставити величину витрат від надлишкового збереження запасів з величиною втрат від їх дефіциту та розробити рішення щодо їх пріоритетності (оцінити наявність витрат обумовлених дефіцитом чи надлишком).

Роль фінансових служб у представленому механізмі полягає в тому, що вони координують процеси формування запасів, забезпечують їх раціональне використання, оцінюють рівень ефективності управління ними.

За результатами розроблених рекомендації щодо удосконалення управління оборотними активами вітчизняних промислових та торговельних підприємств можна зробити наступні висновки.

. На сучасному етапі розвитку економіки України одним із напрямів підвищення ефективності управління оборотними активами є врахування фінансовими менеджерами витрат, з якими вони зустрічаються у процесі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами. Враховуючи специфіку виникнення складових оборотних активів на вітчизняних підприємствах, доцільно до таких витрат віднести:

) витрати на управління дебіторською заборгованістю,

) витрати на управління грошовими коштами,

) витрати на управління поточними фінансовими інвестиціями,

) витрати на управління запасами.

При цьому необхідно зважати на те, що витрати на управління запасами промислових та торговельних підприємств відрізняються, що пов’язане зі специфікою їх функціонування. У зв’язку з цим, можна констатувати, що удосконалення управління запасами зазначених підприємств має реалізовуватися з урахуванням особливостей їх господарської діяльності.

. Для підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями доцільно на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах розробити Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Таке Положення дозволяє систематизувати управлінські рішення щодо управління кожною з перерахованих складових оборотних активів, обґрунтувати напрями їх реалізації, а також оптимізувати поточні обсяги дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, і, в результаті, забезпечити достатній рівень платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства. Реалізація розділів зазначеного Положення має здійснюватися на основі відповідних методик. У зв’язку з цим, розроблено методику оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, методику управління портфелем дебіторської заборгованості, методику управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями.

. Для оцінки всіх тенденцій, які стосуються управління на підприємстві дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями доцільно застосовувати методику оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Особливістю запропонованої методики є те, що в її межах структуровано порядок оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, структуровано етапи реалізації управлінських рішень та сформульовані правила, якими мають керуватися менеджери при виборі подальших дій у напряму забезпечення ефективного управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Поряд з цим, на основі сформованих правил вона дозволяє оцінити в балах ефективність управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, обґрунтувати його рівень (високий, середній або низький) та прийняти відповідні рішення щодо його удосконалення.

. Для забезпечення ефективного управління дебіторською заборгованістю вітчизняним промисловим і торговельним підприємствам доцільно застосовувати методику управління портфелем дебіторської заборгованості. Під портфелем дебіторської заборгованості слід розуміти сукупність усіх видів дебіторської заборгованості, які мають різний обсяг, різний термін погашення та різний рівень ризикованості. У зв'язку з цим, в межах даної методики визначено правила прийняття рішень про ліквідність та платоспроможність окремого покупця, обґрунтовано необхідність розробки індивідуальних умов кредитування покупців, виділені фактори, які впливають на вибір умов кредитування підприємством покупців, подані рекомендації щодо оцінки змін у кредитній політиці вітчизняних підприємства при переході 1) від передплати до продажу в кредит,

) при подовженні строків кредитування,

) при наданні знижок за дострокову оплату.

. Для забезпечення ефективного управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями слід вітчизняним промисловим та торговельним підприємствам застосовувати методику управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Вона базуються на обґрунтуванні доцільності її реалізації за двома напрямами:

) управління грошовими потоками та 2) управління залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями. У межах даної методики визначено взаємозв’язок управління грошовими потоками, залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями з платоспроможністю, ліквідністю, прибутковістю підприємства, систематизовано та представлено порівняльний аналіз методів визначення грошових потоків, обґрунтовано необхідність включення у прогноз грошових надходжень вітчизняних підприємств додатково трьох статей ("інша дебіторська заборгованість на початок періоду", "надходження від іншої дебіторської заборгованості" та "інша дебіторська заборгованість на кінець періоду"), запропоновано послідовність дій фінансових менеджерів щодо раціонального використання тимчасово вільних залишків грошових коштів та здійснення поточних фінансових інвестицій.

. Управління запасами промислових та торговельних підприємств має здійснюватися з урахуванням специфіки їх господарської діяльності. У зв’язку з цим, вітчизняним підприємствам рекомендується застосовувати механізм управління запасами промислових підприємств та механізм управління запасами торговельних підприємств. Особливістю розроблених механізмів є те, що вони враховують витрати на управлінням запасами торговельних та промислових підприємств, базуються на логістичних підходах до управління запасами, в їх межах визначено функції підрозділів підприємства та обґрунтовано роль фінансових служб у процесі управління запасами.

. Успішність господарської діяльності промислових та торговельних підприємств залежить від обґрунтованості формування менеджерами-логістиками обсягів запасів та вибору раціональної моделі управління ними. Для оцінки рівня формування виробничих (для промислових підприємств) або товарних запасів (для торговельних підприємств) доцільно застосовувати методи таксономічного моделювання. Особливістю зазначених методів є те, що вони дозволяють оцінити вплив кожного постачальника на рівень формування запасів підприємства, та, виходячи із цього, обрати найбільш раціональну модель управління запасами стосовно конкретного постачальника.

Висновки

Випускна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми - удосконалення управління оборотними активами вітчизняних підприємств. Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи, доцільно зробити такі висновки та пропозиції:

. Забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності, прибутковості вітчизняних підприємств пов'язане із завданнями підвищення ефективності управління оборотними активами.

. Оборотні активи - це мобільна частина активів підприємства, яка використовується протягом одного року у процесі операційної, фінансової, інвестиційної діяльності з метою отримання економічних вигод. Забезпечення ефективності управління оборотними активами передбачає врахування методологічних засад, на яких цей процес базується, обґрунтування зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на нього, й визначення його ролі і місця в системі управління фінансами підприємства.

. Управління оборотними активами вітчизняних підприємств має включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо трьох основних напрямів:

) управління дебіторською заборгованістю,

) управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями,

) управління запасами.

. Важливим чинником ефективності управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах є якість його правового забезпечення. Застосування розроблених рекомендацій щодо необхідності уніфікації та уточнення понять, пов’язаних з оборотними активами підприємств, які зустрічаються у законодавстві України, дає можливість підвищити якість правового забезпечення управління оборотними активами підприємств.

. Вітчизняні промислові й торговельні підприємства мають недостатній рівень управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Застосування методики оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями дає змогу оцінити рівень управління на підприємстві цими складовими оборотних активів, вчасно виявити недоліки в управлінні ними та прийняти необхідні регулюючі рішення.

. Для забезпечення ефективного управління дебіторською заборгованістю вітчизняним промисловим і торговельним підприємствам доцільно використовувати методику управління портфелем дебіторської заборгованості, яка дає можливість розробити індивідуальні умови кредитування покупців, оцінити вигідність підприємства у разі змін умов кредитування, оцінити вплив чинників на обсяги дебіторської заборгованості, забезпечити контроль за поточними обсягами дебіторської заборгованості, обґрунтувати можливості її рефінансування.

. На даний час вітчизняні підприємства не мають наукового-обґрунтованого підходу до управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями. Застосування розробленої методики управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями, що включає управління грошовими потоками, залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями та базується на їхньому взаємозв’язку з показниками ліквідності, платоспроможності, прибутковості, дає можливість створити дієві механізми управління цими складовими на вітчизняних промислових і торговельних підприємствах.

. Необхідною умовою підвищення ефективності управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах є раціональне обґрунтування рівня витрат на управління ними. Щоб забезпечити це доцільно виділяти витрати на управління (1) дебіторською заборгованістю, (2) грошовими коштами, (3) поточними фінансовими інвестиціями, (4) запасами. При цьому обов’язково необхідно враховувати те, що витрати на управління запасами промислових і торговельних підприємств суттєво відрізняються.

. Вітчизняні промислові й торговельні підприємства управління запасами мають здійснювати з врахуванням специфіки свого функціонування. Для забезпечення ефективності таких процесів пропонуються механізми управління запасами для промислових і торговельних підприємств. В їхніх межах обґрунтовано доцільність застосування логістичних підходів до контролю за обсягами запасів, розмежовано між структурними підрозділами підприємства функції щодо управління запасами, визначено роль відділів маркетингу, продажу, логістики, виробничого, фінансових служб в управлінні запасами.

. Застосування методів таксономічного моделювання промисловими і торговельними підприємствами дає можливість оцінити вплив кожного постачальника на рівень формування запасів підприємства та обґрунтувати найраціональнішу модель управління ними стосовно конкретного постачальника.

Використання запропонованих у Випускній дослідження рекомендацій щодо управління оборотними активами на вітчизняних промислових і торговельних підприємств дозволить підвищити їхній рівень ліквідність, платоспроможність, прибутковість, що є надзвичайно важливим для подальшого їхнього розвитку та розвитку економіки нашої країни в цілому.

Список використаних джерел

1.       Alan C. Shapiro, Sheldon D. Balbirer. Modern corporate finance: A Multidisciplinary Approach to Value Creation, 2000 by Prentice-Hall, p.545

2.       Belverd E. Need, Jr. Financial accounting, 1989 edited by Houghton Miffin Company, p.791

.        Агеева Е.И. Кредитная политика как инструмент управления дебиторской задолженностью // Финансовый менеджмент. - 2009. - №6. - С.22-35

.        Анализ систем управления запасами, Хедли Дж., Уайтин Т., пер. с англ., Гл. ред. физ. - матем. литературы изд-ва "Наука", М., 2007.

.        Андрей Звягинцев. Корпоративные структуры и логистика // Логистика. - 2010. - № 2. - С.29-31.

.        Атрилл Питер, МакЛейни Эдди. Управленческий учет для нефинансовых менеджеров /Пер. с англ.; Под ред. Каныгина С.Л. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2011. - 624 с.

.        Бакун Ю.В. Облік, аналіз, аудит запасів на підприємствах торгівлі. - Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Київ. - 2010. - 18 с.

.        Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 480 с.

.        Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. - 2010. - №12. - С.24-36

.        Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К.: т-во "Знання", КОО, 1999. - 312 с.

.        Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. - К.: Ника-центр, 1999. - 592с.

.        Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2011. - 702 с.

.        Боди, Зви, Мертон, Роберт. Финансы.: Пер. с англ. - М.: Издательский. дом "Вильямс", 2008 - 592 с.

.        Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2010. - 400 с.

.        Бондаренко О.С. Актуальні проблеми управління фінансами корпоративного

.        сектору економіки // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення", Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2011. - С.152-154.

.        Бондаренко О.С. Вплив організаційно-правової форми господарювання підприємства на його інноваційну політику // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2010. - № 5, Т.2. - С.93-96.

.        Бондаренко О.С. Методичні засади управління портфелем дебіторської заборгованості // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави". - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2010. - Т.2 - С.76-78

.        Бондаренко О.С. Методичні підходи до розробки індивідуальних умов кредитування покупців // Матеріали міжн. наук. - практ. конф. "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні". - Жовті води: Т.3. - 2010. - С.3-5.

.        Бондаренко О.С. Моделі управління поточними ліквідними активами // Економіка та держава. - 2009. - №8. - С.17-23

.        Бондаренко О.С. Підходи до управління грошовими коштами суб’єктів господарювання // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2010. - №4. - С.114-119

.        Бондаренко О.С. Проблеми адаптації зарубіжного досвіду управління запасами до сучасних умов господарювання вітчизняних підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - №5. - С.103-106

.        Бондаренко О.С. Проблеми управління оборотними активами вітчизняних акціонерних товариства // Науковий та виробничо-практичний збірник по технічним та природничим наукам. 2009. - № 3. С.23-27

.        Бондаренко О.С. Сучасні моделі управління виробничими та збутовими запасами // Економіка та держава. - 2012. - №3. - С.16-22.

.        Бондаренко О.С. Сучасні підходи до управління оборотними ліквідними активами // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Економіка і управління у промисловості". - Дніпропетровськ:: НМАУ. - 2011. - С.162-164.

.        Бондаренко О.С. Управління активами як необхідна складова ефективного функціонування акціонерних товариств в ринкових умовах // Збірник наукових праць ДНУ. - 2010. - №2. - С.644-647

.        Бондаренко О.С. Управління поточними активами: теоретичні основі та практичне застосування // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №3. - С.51-56.

.        Бондарєва І.О. Управління виробничими запасами на підприємстві. Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Донецьк. - 2009. - 18 с.

.        Бочаров В.В., Леонтьев В.Е. Корпоративные финансы. - СПб.: Питер, 2012. - 544 с.

.        Брігхем Євхен. Основи фінансового менеджменту: пер. з анг. - Київ: Молодь, 2007. - 1000 с.

.        Бугріменко Р.М. Ефективність політики управління фінансуванням обігових активів торговельних підприємств. - Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Харків. - 2008. - 16 с.

.        Бунич П.Г. и др. Экономико-математические методы управления оборотными средствами.М., "Финансы", 1973. - 240 с.

.        Бурковська О.С. Економіко-правові аспекти розвитку корпоративної форми господарювання в сучасних умовах // Збірник тез і виступів на науковій конференції "Теорія і практика формування і розвитку корпоративного сектора економіки".К. - 2011. - С.25-27

.        Бурковська О.С. Теоретичні аспекти фінансового менеджменту // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2008. - №4. - С.137-140.

.        Бурковська О.С. Управління дебіторською заборгованістю: зарубіжний досвід та можливості його використання в Україні. // Проблеми розвитку державних та місцевих фінансів. Наук.-теорет. конф. Київ. - 2011. - С.34-40.

.        Бухгалтерський облік: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г.

.        Ловінська, Л.В. Жилкіна, О.М. Голенко та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 370 с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спец. "Облік і аудит" /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2009. - 726 с.

.        Быков А., Велесько Е. Оптимизация запасов на основе имитационного моделирования. // Логистика. - 2010. - №1. - С. 19-21.

.        Ван Хорн Основы управления финансамы /Пер с анг. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 782 с.

.        Ван Хорн, Джеймс, К., Вахович, (мл.), Джон, М. Основы финансового менеджмента, 11-е изд.: Пер. с анг. - М.: изд. дом "Вильямс", 2010. - 992 с.

.        Васильчук О.И., Пипко Е.Г. Специфика анализа факторов внешней среды в рамках системы стратегического управления на предприятиях сервиса // Экономический анализ: теория и практика. - 2010. - №2 (1,7). - С.52-58

.        Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ.О. Мінін, О. Ткач. - К.: Основи, 1999. - 943 с.

.        Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 501 с.

.        Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. - К.: Лібра, 2009. - 704 с.

.        Голубєва Т.С. Управління грошовими потоками підприємства // Збірник наук. праць Вісник КНУТД. - 2009. - № 4. - С.48-54.

.        Господарський кодекс України прийнятий 16.01.2012 р. № 436-ІV

.        Гринберг А.С. Шестаков В.М. Информационные технологии моделирования процесов управления экономикой: Учеб. пос. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 399 с.

.        Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посіб. - К.: МАУП, 2008. - 232 с.

.        Гусєва О.Ю. Стратегія управління оборотним капіталом торговельних підприємств. - Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Донецьк. - 2010. - 18 с.

.        Деменіна О.М. Управління грошовими потоками в межах концепції фінансової рівноваги підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №7. - С.14-17.

.        Довгопол Н.А. Оптимізація оборотних фондів у виробничих запасах // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2009. - №4. - С.177-122.

.        Драгун Л.М., Левченко В.Ф., Бондаренко О.Л. Удосконалення аналізу ефективності використання обігових коштів підприємства // Фінанси України. - 1998. - № 12. - С.12-20.

.        Економічний аналіз. Навч. посібник /М.А. Балюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін., за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2009 - 556 с.

.        Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2008. - 317 с.

.        Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. - Х.: Еспада, 2009. - 688 с

.        Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. N 3125-XII із змінами та доповненнями

.        Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 із змінами та доповненнями

.        Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992 р. зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1992 р. № 1577-XІІ зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1991 р. № 448/96-ВР зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210 зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІ від 16.04.1991 р. зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р. № 1955-ХІІ ВР зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. №710/97-ВР змінами та доповненнями

.        Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями

.        Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 р. зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-ІІІ від 12.07.2001 р. зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями

.        Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами та доповненнями

.        Закон України "Про лізинг" від 11.12.2009 р. № 1381-ІV

.        Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-ХІІ зі змінами та доповненнями

.        Зарубинский В.М., Зарубинская Н.С., Демьянов Н.И., Семеренко И.В. К вопросу об управлении финансовым состоянием предприятия // Финансовый менеджмент. - 2010. - №3. - С.112-119

.        Золотарьов А. Раціональне використання оборотних засобів у промисловості // Економіка України. - 2001. - №7. - С.29-32.

.        Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов и материальные результаты /Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп Бизнес", 2011. - 512 с.

.        Карбовник А.М. Управління оборотними активами промислових підприємств (на прикладі поліграфії України). - Автореф. дис. канд. екон. наук. - Львів. - 2001. - 20 с.

.        Карбовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю та їх вплив на джерела формування оборотних активів // Фінанси України. - №9. - 2001. - С.92-97.

.        Карп І.М. Застосування логістичного підходу в управлінні промисловим підприємством // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4. - С.27-34.

.        Климова Н.І. Управління корпоративними фінансами. - Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Харків. - 2009. - 20 с.

.        Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 512 с.

.        Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы: учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 416 с.

.        Коновалова О.В. Аналіз оборотних активів підприємства (на прикладі підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу). - Автореф. дисер. канд. екон. наук. - Київ. - 2009, - 16 с.

.        Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р. зі змінами та доповненнями

.        Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 160 с.

.        Король В. Сучасні проблеми реалізації механізму фінансового менеджменту в умовах трансформації економіки України // Економіка, фінанси, право. - 2009. №3. - С.22-25.

.        Костенко А.Г., Бондарева И.А. Совершенствование методов ускорения оборачиваемости оборотных средств // Наукові праці Донецького державного технічного університету. - Донецьк. ДТУ. - 2000. - №19. С.28-33.

.        Которщикова О. Управління дебіторською заборгованістю на підприємстві // Економіка, фінанси, право. - 2008. - №7. - С.23-25.

.        Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. пос. - Львів., Інтелект - Декор, 2000. - 260 с.

.        Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент: Учеб. пос. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во "Дело и Сервис", 2001. - 400 с.

.        Круглова О.А. Ефективність управління товарними запасами у підприємствах роздрібної торгівлі - Автореф. канд. екон. наук. - Харків. - 2008. - 17 с.

.        Ларина Р.Р., Хаджинова Е.В. Логистическая стратегия организации финансов многопрофильных предприятий // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №5. - С.62-67.

.        Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

.        Лимонова Л.О. Роль зворотніх зв’язків у системі корпоративного управління // Фінанси України. - 2008. - №11. - С.126-131

.        Лобов С.П. Управління оборотними коштами в умовах їх дефіциту (на прикладі гірничорудних підприємств Кривбасу). - Автореф. канд. екон. наук. - Кривий ріг. - 2010. - 17 с.

.        Лучков О.І. Визначення оптимального розміру дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 1. - С.22-27

.        Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (Під ред. проф.Н.М. Ушакової) - К.: "Хрещатик", 1999р. - 800 с.

.        Маргасова В.Г. Системний підхід до управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 7 (37). - 2010. - С.53-59

.        Маргасова В.Г. Управління оборотним капіталом та оцінка його впливу на фінансовий стан підприємства (на базі харчової промисловості). Дис. канд. екон. наук: 08.04.01. /Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України. - Київ. - 2011. - 216 с.

.        Маслов С.І. Управління дебіторською заборгованістю та її прогнозування // Фінанси України. - №2. - 1999. - С.23-33.

.        Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. - К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997. - 416 с.

.        Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: "Дело ЛТД", 1994. - 702 с.