Клінічна діагностика
Вступ
Клінічна діагностика - наука про методи клінічного, інструментальног та лабораторного дослідженя тварини,техніка й послідовність їх застосування при дослідженні окремих органів і систем з метою розпізнавання хвороб внутрішніх органів.
Клінічну діагностику називають пропедевтичною наукою, так як вона являє собою ввідний курс, тобто дає лише попередні відомості, спираючись на які можливо поглиблено вивчати інші дисципліни клінічного профілю. Без глибокого знання методів клінічної діагностики внутрішніх незаразних, інфекційних, інвазійних хвороб тварин неможлива професійна діяльність ветеринарного лікаря. Значення клінічної діагностики полягає не лише у навчанні студента методам та прийомам досліджень тварин, але і у формуванні клінічного мислення.
"Клінічної діагностики" для формування лікаря ветеринарної медицини зростає як з уведенням спеціалізації господарств, із застосуванням новітніх технологій утримання тварин, так і з розбудовою фермерських господарств з високою продуктивністю тварин, а значить і високим рівнем обміну речовин. Ось чому слова професора Лейденського університету в Голландії Бургава "Qui bene diagnoscit - bene curat! - Хто добре діагностує, той добре лікує!", які стали вже афоризмом, та глибокі думки одного з основоположників російської медицини М. Я. Муд-рова, викладені у вислові "Насамперед необхідно пізнати хворобу, бо пізнання хвороби є вже половина лікування", не втратили свого значення і в наші дні й будуть такими ж актуальними.
Серед найпоширеніших захворювань дихальної системи належать такі як: ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія, плеврит. Бронхіт - це запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів. На бронхит хворіють тварини всіх видів і всіх вікових груп,але частіше хвороба зустрічаеться у молодих, ослаблених і старих тварин .Хвороба виникае у будь-яку пору року, але частіше в зимово-весняний і осінньо-зимовий період. Захворювання виникае при дії несприятливих факторів навколишного серидовища: несприятливі умови утримання, експлуатації, і годівлі тварини.
Бронхіт розвиваеться в результаті подразнення слизової оболонки шкідливими газами( аміаком, сірководнем, метаном, горячим димом, промисловими газами, хімічними реагентами ) та при попаданні у бронхи кормового пилу- при годуванні сухим комбікормом. Слизова також ушкоджуеться в результаті вдихання грунтового пилу при перегонці тварин, при попаданні в бронхи медикаментів ,кормових мас чи сторонніх речовин при порушенні акту ковтання. Бронхіт ще може бути викликан алергією
У частини перехворівших тварин досить довго,а інколи і все життя, залишаеться схильність до простудних хвороб.
1. Попередні дані про тварину
.1 Реєстрація тварини
Дата : 18.03.2012 рік
Данні про власника тварини: Соколов Валентин Дмитрович , м. Днепропетровск вул. Відпочинку 20.
Данні про тварину:
· Вид: собака
· Стать: самець
· Вік: 1 рік
· Кличка: Ричи
· Масть та прикмети: рижий
· Порода: -
· Маса тіла: 35 кг
.2 Анамнез
.2.1 Анамнез про життя тварини
Клімат помірний,тварина мешкає у приватному секторі, мае власний вальєр на вулиці, прибирають кожні три дні , вольер з однієї сторони прикрит від вітру.
Годують двічі на день, годують свининою, курятиною та кашами зокрема гречньовою, пшонною, вівсяною, їжа щодня готується свіжа.
Тварина має вільний доступ до свіжої, чистої води.
Тварина щодня вигулюється з господаром дві години, щоночі випускаеться з вальєра. Тварині проводили дгельминтезацію у профілактичних цілях, щепляня від сказу лептоспірозу, чуми зроблені три місяци тому. Захворювань у тварини раніше не виявлено.
1.2.2 Анамнез про хворобу тварини
Захворювання виявленно два дні тому.У тварини знижений апетит, стан пригнічений, під час прогулянки виникли хрипи при диханні, і сухий кашель, задишка, тварина швидко втомилася. Раніше захворювання не відмічалося.
2. Власне клінічне дослідження тварини
2.1 Дослідження загального стану
2.1.1 Найважливіші показники стану здоров'я тварин
Внутрішня температура тіла -39,0
Частота пульсу - 90 уд. Хв.
Частота дихання - 20 дх. рх. хв.
.1.2 Зовнішній вигляд тварини - габітус
Загальний стан тварини - задовільний
Поведінка тварини - пригнічена
Положення тіла - природнє,стояче.
Фізіологічний розвиток тварини:
вгодованість - середня.
тип конституції -щільний
темперамент - врівноважений.
2.1.3 Кон'юнктиви і видимі слизові оболонки
Ротова порожнина -блідо-рожева
Носова порожнина - блідо-рожева, наявні невеликі серозні витікання
Піхва - рожевого кольору, без нашарувань та висипів.
2.1.4 Шерстний, волосяний покрив
Густий, добре тримається на шкірі, присутній здоровий блиск. Гладко приприлягає до шкіри, колір характерний масті, легка сезонна линька.
Алопеції відсутні.
Наявність ектопаразитів - не виявлена.
2.1.5 Шкіра
Чиста, природного кольору ,блиск природній, температурна в нормі. Еластична, без стороннього запаху, чутлива.
Припухання, набряки та висипання відсутні..
Шкірні паразити відсутні.
.1.6 Лімфатичні вузли
пахвинні-2 лімфотичні вузли розміром 2 см, овальної форми.
Лімфовузли в нормі без видимих змін та ушкоджень. Температура лімфовузлів не підвищення, консистенція та цілісність в нормі. Рухливі, не збільшені. Поверхня гладка.
.1.7 Скелетно-м'язова система
М'язи:
Тонус - в нормі,
Добре розвинені,симетричної форми.
Судоми - відсутні.
Кістки:
Відповідають нормі, цілісні, без уражень та ушкоджень.
Твердої консистенції.
Суглоби:
Нормальної величини.
Підвищення температури не відмічається.
Болючість відсутня.
Рухомі, сторонні звуки відсутні.
.1.8 Аналіз виявлених змін
серозні витікання з носової порожнини
2.2 Дослідження окремих органів і системи
.2.1 Серцево - судинна система
Анатомо-фізіологічні дані:
Серце - центральний і головний орган, який забезпечує течію крові й лімфи судин. Воно побудоване з посмугованої серцевої мязової тканини.
Серце має вигляд порожнистого конусоподібного мяза. На серці розрізняють основу серця - спрямовану дорсально та верхівку - спрямовану вентрально. Серце поділене перегородкою на праву та ліву половини. Кожна половина поділена на передсердя і шлуночки. Передсердя розмішене над основю серця. Клапанний апарат серця забезпечує течію крові в одному напрямку: з передсердя у шлуночки, а з шлуночків в аорту або стовбур легеневих артерій. Він складається з передсердно-шлуночкових або стулкових і півмісяцевих клапанів.
На внутрішній поверхні передсердя помітні гребінчасті мязи, які у вушках мають більші розміри, а в шлуночках знаходяться подібні їм мязові перекладки, які забезпечують повне видалення крові з порожнин серця в момент його скорочення.
Фібринозний скелет серця. Мязи передсердь і шлуночків розділені фібринозним скелетом серця, який утворений передсердно-шлуночковими і артеріальними кільцями.
Топографія серця. Серце розміщене в грудній порожнині між легенями, спереду від діафрагми і зміщене трохи вліво. Основа його лежить на рівні середини 1-го ребра, верхівка - в ділянці 6-7-го міжреберного проміжку, біля груднини.
План та методи дослідження.
План:
1.Анамнез.
. Дослідження ділянки серця.
. Дослідження серцевого поштовху.
. Дослідження перкуторних границь серця.
Дослідження тонів серця.
. Дослідження шумів серця
7. Дослідження кровоносних судин.
. Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи.
Методи дослідження:
Розпитування, опитування.
Огляд, спостереження.
Пальпація.
Перкусія.
Аускультація
Функціональні проби
Анамнез: Виявлена невелика задишка, пригніченість тварини, втомлюваність, навантаження на тварину помірне.
Огляд і пальпація ділянки серця:
Стан мязів - мязи анканеуси в нормальному тонусі, без болючості, помірна чутливість.
Фібрилярне дихання - в нормі.
Стан ліктьових суглобів - відведені від тулуба.
Стан шкіри. Шкіра - блискуча,суха, пошкодження цілісності відсутне.
Стан волосяного покриву - рівномірно та густо вкриває шкіру, щільно прилягає до неї, блискуче, добре утримується в волосяній цибулині,
− Дрижання грудної стінки - відсутнє.
Відсутність шумів.
Болючість відсутня.
Серцевий поштовх: серцевий поштовх досліджують оглядом і пальпацією серцевої ділянки, визначаючи його місце, силу і поширеність:
Тип серцевого поштовху - верхівковий
Локалізація серцевого поштовху - 5 міжребірря зліва
міжребірря справо нижня тритина грудної клітки
Сила - помірна
Частота - в нормі - 120 уд/хв
Ритм - ритмічний.
Перкусія ділянки серця - нею визначають:
− Перкусійні межи серця- проводять на рівні плечового суглоба
Верхня лінія перкусії - межа серця у тварини зміщена нижче лінії плечового суглобу.
Перкусійна верхня межа - на рівні 7-го ребра.
Задня перкусійна межа - співпадає з анатомічною- 7-го ребра.
Характер звуку - притуплений - відповідає нормі.
− Болючість - відсутня
Аускультація серця: проводять інструментально, за допомогою стето - і фонендоскопа. Проводять у стоячому положенні тварини, зліва і справа в ділянці 3-5го міжреберних проміжків у нижній третині грудної клітки.
Місцезнаходження :
Двустулковий клапан - 5 міжреберний проміжок зліва
Тристулковийклапан - 4 міжреберний проміжок з правого боку
Аорти клапан- 4 міжреберний проміжок зліва
Легеневої артерії клапан - 3 міжреберний проміжок зліва
Частота - до 120 уд/хв. - в нормі.
Ритм - ритмічний.
Розширення і розєднання - відсутнє.
Перший тон - довгий, низький, приглушениі, протяжний на кінці
Другий тон - короткий, вуисокий, чіткий і обривистий на кінці.
Сила - помірна , перший тон сильніший ніж другий
Акцентація - відсутня
Серцеві шуми - відсутні
Дослідження артерій і вен:
Стегнова артерия- на внутрішній поверхні стегна, плечова артерія - на медіальній поверхні плечової кістки вище ліктьового суглоба.
Частота пульса-120 уд/хв
Ритмічність - ритмічний
Наповненість - середнього наповнення
Велечина пульсової хвилі - помірна
Негативний венний пульс
Ундуляція відсутня
Артеріальний тиск - 90 мм. рт. ст.
Функціональні проби не продились.
Аналіз виявлених змін : змін у серцево-судинній системі не виявлено
.2.2 Дихальна система
Анатомо - фізіологічні дані:
Систему органів дихання складають: носова порожнина - орган, який зігріває, очищує і обстежує газоподібні речовини, які поступають при диханні повітря; гортань і трахея, як повітропровід, і легені - орган, в якому відбувається газообмін між повітрям, яке вдихується і кров`ю.
Носова порожнина ділиться хрящовою перетинкою на дві половини - праву і ліву. На перетинці розташовуються три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись різко і швидко в напрямку ніздрів і повільно і плавно в напрямку легень, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, які осідають на слиз оболонки. Слизова оболонка носової порожнини має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зігріває або охолоджує повітря, яке собака вдихає. Залози слизової оболонки виділяють слиз, який зволожує стінки порожнини і знижує життєздатність бактерій, які потрапляють з повітря. У слизовій оболонці верхньої носової раковини і верхнього відділу перегородки носа розташовані спеціальні нюхові клітини (рецептори), які утворюють периферичну частину нюхового аналізатора (органа нюху). Носова порожнина сполучається з приносовими пазухами (порожнинами), які знаходяться в кістках черепа: верхній щелепі (гайморова), лобній і криловидній (або основній). Із порожнини носа через хоани повітря надходить у носову, ротову частину глотки, а потім - у гортань.
Гортань розташована на передній частині шиї і зовні її частину видно як підвищення, яке називають кадиком. Гортань не тільки повітроносний орган, але й орган утворення голосу. Зверху вхід у гортань прикривається надгортанником, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи. Стінки гортані утворені хрящами і зсередини вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм, який відсутній на голосових зв`язках і на частині надгортанника. Гортань утворюють три непарних (персневидний, щитовидний, надгортанник) та три парних (черпакуваті, ріжкуваті, клиноподібні) хрящі. Вони сполучені між собою напіврухомо. До них прикріплюються м`язи і голосові зв`язки, які ідуть паралельно одне одному. Між голосовими зв`язками правої і лівої половин розташована голосова щілина, ширина якої змінюється залежно від ступеня натягу зв`язок, які також називають голосовими. Їхні ритмічні скорочення супроводжуються скороченням голосових зв`язок. Від цього струмінь повітря, що видихається, набуває коливального характеру. Виникають звуки, голос. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини дихального шляху, а також глотка, ротова порожнина. Нижній відділ гортані переходить у трахею. Вона розташована у грудній клітці спереду від стравоходу. І ділиться на два головних бронхи: лівий і правий. Трахея складається із 42-46 неповних (приблизно 2/3 кола) хрящових кілець, з`єднаних між собою зв`язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових утворів) перетинчаста, в ній є гладенькі м`язові волокна і вона прилягає до стравоходу. Це створює сприятливі умови для проходження їжі по стравоходу. Стінки бронхів також складаються із хрящових півкілець, які, як і в трахеї, запобігають закриттю просвіту. Разом з кровоносними судинами і нервами бронхи входять в легені. Бронх, що входить в праву легеню, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево легені. Всередині трахея і бронхи вкриті слизовою оболонкою. Найтонші бронхи називаються бронхіолами. Вони закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розташовані легеневі пухирці, або альвеоли. Діаметр альвеол 0,2 - 0,3 мм. Стінка альвеоли складається із одного шару плоского епітелію і тонкого шару еластичних волокон. Альвеоли вкриті густою сіткою кровоносних капілярів, у яких відбувається газообмін. Вони утворюють дихальну (газообмінну) частину легень, а бронхи - повітроносний відділ. Загальна поверхня легень в 50 - 75 разів більше, ніж уся поверхня тіла собаки. Легені являють собою парний орган. Ліва і права легені займають майже всю грудну порожнину. . Легені відносно короткі і форма їх залежить від конституції тварини. Права легеня дещо більша за ліву, оскільки серце зміщене вліво. Співвідношення розмірів легень становить 1,32 : 1. Легені поділені вирізками на частки. Поділ на частки у собаки особливо виражений - вирізки досягають основних бронхів. Ліва легеня має три частки - верхівкову, серцеву і діафрагмальну. Серцева вирізка, яка знаходиться між 3-м і 7-м ребрами, залишає вентральну частину серця неприкритою. У правій легені чотири частки - верхівкова, додаткова, серцева і діафрагмальна. У собак у задній частині середостіння є сполучення між правим і лівим плевральними мішками.
Повітря, що надходить в організм, проходить через носові порожнини тварини, зігрівається, зволожується, очищається від пилу і потрапляє через глотку в гортань, трахею і бронхи, а звідти в альвеоли. В альвеолах легень кисень повітря переходить в кров, входить до з'єднання з гемоглобіном еритроцитів і транспортується до органів і тканин. В альвеолах венозна кров звільняється від вуглекислого газу, який виводиться з організму з повітрям, що видихається.
План та методи дослідження:
План:
.дослідження дихальних рухів
.дослідження кашлю
.верхніх (передніх) дихальних шляхів
.огляд і пальпація грудної клітки
.перкусія грудної клітки у ділянці легень
.аускультація
.додаткові методи дослідження ( функціональні, інструментальні та лабораторні)
При дослідженні органів дихальної системи застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію
Анамнез:
Виявлена невелика задишка, затруднене дихання, сухий кашель, та хрипм при прислуховувані.
Дослідження переднього відділу дихальних шляхів:
Носові витікання - невелика кількість, семетричні, серозного характеру, без запаху і домішків, водянисті
Стан носового дзеркала - величина і форма в нормі, помірної вологості, температура в нормі, цілісність не порушена.
Крила носа в нормі, рухи під час вдоху і видиху семитрічні
Носові отвори-величина в нормі,симетричні, форма- округла з вирізкою.
Слизова оболонка - блідо-рожевого коляру, блискуча , вологість дещо підвищена, порушення цілісності і висипів не виявленно
Видихуване повітря- сила помірна, симетричне,темпаратура в нормі, без запаху .
Огляд, пальпація, перкусія верхньощелепної та лобної пазух.
Форма не змінена, обєм у нормі, випини відсутні, симетричні, чутливість в нормі, темпиратура не підвищена, кіски в нормі, перокусійний звук дещьо притуплений.
Гортань і трахея:
Припухання, набряки, утруднення при ковтанні , болючість, зміна форми трахеї, зміни голосу, не виявлено
Кашель- сухий , помірної сили, болючий, виникае під час вдиху і натягуванні поводка, частий, тривалий.
Дослідження щитоподібної залози - не збільшена у розмірі, щільної консистенції, відсутня болісність при рухливості.
Грудна клітка:
Форма і обєм в нормі
Частота дихання-20 дх/рх/хв, грудний тип, ритмічне , симетричне , експіраторна задишка, температура в нормі, набряки не виявлено, цілісність ребер не порушина,болючістьребер і міжреберних мязів не виявлено
Перкусійні межи лагень: задня межа : лінія маклака-11 , лінія сідничного горба-10 , лінія плечового суглоба-8 міжреберний проміжок.
Аускультація легень - виявлено жорстке везикулярне дихання, сухі хрипи.
Аналіз виявлених змін : при дослідженні дихальної системи були виявленні такі відхилення від норми як : двосторонні серозні витікання з носової порожнини; наявність сухого, болючого кашлю, що виникає під час вдиху; невелика задишка; утруднене дихання; жорстке везикулярне дихання; сухі хрипи.
.2.3 Система травлення
Анатомо-фізіологічні дані.
Апарат травлення свійських тварин поділяється на чотири відділи. залежно від характеру розвитку. Похідними головної кишки є органи ротової порожнини (губи, щоки, ясна, зуби, піднебіння, язик, слинні залози), мигдалики та глотка; передньої кишки - стравохід і шлунок; середньої кишки - тонка кишка (дванадцятипала, порожня, клубова) з пристінними й застін-ними залозами (печінка, підшлункова залоза) та лімфоїдними утворами. До похідних задньої кишки відносять товсту кишку (сліпа, ободова, пряма) з лімфоїдними утворами.
Головна кишка -
У собаки губи малорухливі, тонкі. Ротова щілина має значні розміри. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою. Слизова оболонка пігментована.
Щоки короткі, протоки привушних слинних залоз відкриваються відповідно на рівні 4-5-го і 3-го кутніх зубів. . До складової ротової порожнини також входять - ясна, тверде піднебіння. У собаки тверде піднебіння каудально дуже розширюється від різцевих зубів і має до 10 дугоподібно вигнутих піднебінних валиків. Між основними валиками трапляються неповні валики. Спереду від перших валиків виділяється трикутної форми різцевий сосочок.
М'яке піднебінняє продовженням каудально твердого піднебіння. Задній кінець м'якого піднебіння закінчується вільно. М'яке піднебіння рухливе і знаходиться на межі ротової порожнини і глотки, розділяючи їх. Вільний кінець м'якого піднебіння утворює піднебінну дугу яка формує вихід з ротової порожнини в глотку - зів. У собаки воно коротке, і тварини можуть вільно дихати ротом. Співвідношення твердого і м'якого піднебінь: - 1,7 : 1.
Язик - рухливий м'язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку, у собак він бере участь у процесі терморегуляції. У собаки язик широкий, із загостреними краями, по середній частині язика проходить язикова борозна - sulcus medianus linguae. Густо розміщені ниткоподібні сосочки язика м'які, тонкі. Грибоподібні сосочки розміщені по всій спинці язика. Валикоподібні сосочки, по 2-3 з кожного боку, знаходяться біля кореня язика. Листкоподібні сосочки слабко помітні. В основі язика розміщений язиковий хрящ, що підтримує висунутий язик. Конічні сосочки зроговілі. Язикового мигдалика немає.
Зуби - короткокоронкові, верхній і нижній ряди зубів поділяють ротову порожнину на присінок і власне ротову. Присінок - це простір між губами, щоками і зубами. За допомогою зубів їжа подрібнюється. Зуби зовні вкриті емаллю, під якою міститься дентин, у корені - цемент.
Зуби - виконують функцію захвату їжі і її роздрібнення, а також служать для захисту і нападу у собак.
У молодого собаки нараховується 32 молочних зуба, які потім змінюються 42 постійними зубами. По призначенню (функції) і формі зуби діляться на різці (12 шт., по 6 на кожній щелепі), клики (4 шт., по 2 з кожної сторони щелепи), корінні (26 шт., 12 верхніх і 14 нижніх).
Корінні діляться на премоляри (передкорінні) і моляри (корінні).
Глотка - розміщена між ротовою й носовою порожнинами та входом у стравохід і гортань. Це порожнистий орган, який дорсально межує з вентральними мязами голови та шиї, а з боків обмежений кістками скелета підязикового апарату.
Передня кишка -
Стравохід - починається від глотки добре вираженим стравохідним присінком з дрібними поздовжніми складками. На своєму протязі він формує два звуження і два розширення. Залози стравоходу добре виражені на всьому протязі.
Шлунок - відносно об'ємний і належить до шлунків кишкового типу. Ділянка кардіальних залоз проходить вузькою стрічкою біля кардії. Ділянка власних залоз дна шлунка займає велику площу, розділяючись на світлу й темну частини; ділянка пілоричних залоз займає праву половину шлунка. Поздовжній шар м'язів, крім більшої й меншої кривин, займає всю пілоричну частину шлунка. Коловий шар м'язів поширюється майже по всьому шлунку; в ділянці дна шлунка він знаходиться між двома пучками косого шару, а в ділянці пілоруса формує стискач. Шлунок лежить у лівому підребер'ї в площині між 9-12-м ребрами; в праве підребер'я заходить лише пілорична частина шлунка. Коли шлунок заповнений кормом, він дотикається до черевної стінки в ділянці мечоподібного відростка груднини.
Середня кишка -
Тонка кишка - являє собою звужений відділ кишкової трубки, в якому перетравлюються корм і всмоктуються в кров і лімфу поживні речовини.
У собаки дванадцятипала кишка відносно коротка, підвішена на довгій брижі і за діаметром майже така, як і товста кишка. Вона відходить від пілоруса у правому підребер'ї і як низхідна частина проходить вподовж печінки, потім управо, дорсально й каудально по правій стінці черевної порожнини до заднього кінця правої нирки. В ділянці 5-6-го поперекових хребців повертає вліво, огинає сліпу кишку і початок ободової і як висхідна частина тягнеться медіально від лівої нирки краніально майже до пілоруса, переходячи в порожню кишку. Слизова оболонка має довгі ворсинки. Протока печінки разом з протокою підшлункової залози відкривається на відстані 3-8 см від пілоруса.
Порожня кишка прилягає до черевної стінки, її довжина - 2-7 м, формує велику кількість петель. З вентральної поверхні кишка прикрита більшим сальником.
Клубова кишка в ділянці 1-2-го поперекового хребця піднімається дорсально і відкривається сосочком на межі сліпої й ободової кишок. Пейєрові бляшки (11-25) округлої і овальної форми, до 3,5 мм завдовжки. У клубовій кишці молодих тварин їх довжина сягає 100-400 мм.
Застінні залози -
Печінка - печінка велика, з глибокими вирізками. Права й ліва частки поділені на латеральні і медіальні частки. Хвостата частка має добре виражений хвостатий і сосочковий відростки. Квадратна частка відділена глибокими вирізками. Жовчна протока відкривається разом з протокою підшлункової залози на відстані 3-8 см від пілоруса. Печінка розміщена у правому й лівому підребер'ї і в ділянці мечоподібного відростка. Серпоподібна зв'язка слабко розвинута, а правої трикутної зв'язки немає. Ниркове втиснення добре виділяється. Жовчний міхур міститься між квадратною і правою медіальною частками.
Підшлункова залоза - має вигляд зігнутої під кутом, довгої пластинки червоного кольору. Ліва частка більша, лежить на меншій кривині шлунка і досягає селезінки й лівої нирки. Права частка тягнеться до дванадцятипалій кишці і підіймається до правої нирки. Середня частка добре виражена. Підшлункова протока відкривається разом з жовчною протокою у дванадцятипалу кишку. Іноді є додаткова протока.
Товста кишка -
Сліпа кишка - підвішена на короткій брижі між 2-4-м поперековими хребцями, утворює два-три випини.
Ободова кишка - має найпростішу форму, що нагадує підкову. Із сліпої кишки вона спочатку спрямовується краніально як права, або висхідна, частина ободової кишки до правої нирки, де повертає вліво, роблячи правий згин і переходить у коротку поперечну частину ободової кишки . Позаду лівої нирки кишка робить лівий згин і спрямовується як ліва, або низхідна, частина ободової кишки до тазової порожнини, де переходить у пряму кишку.
Пряма кишка - шкірній зоні відкриваються численні отвори залоз відхідника. На латеральній стінці відхідника розміщена відхідникова пазуха. В останню відкриваються отвори привідхідникових залоз, які виділяють темно-сіру рідину з неприємним запахом.[1]
Дослідження приймання корму та води.
Дослідження ротової порожнини, глотки і стравоходу.
Дослідження шлунку й кишок: ректальне.
Дослідження акту дефікації та екскрементів.
Додаткове або специфічне дослідження.
Методи : огляд , пальпація , аускультація , перкусія .
Анамнез до системи травлення: Годують тварину двічі на день, годують свининою, курятиною та кашами зокрема гречньовою, пшонною, вівсяною, їжа щодня готується свіжа. Тварина має вільний доступ до свіжої, чистої води. Захворювань у тварини раніше не виявленно.
Апетит і спрага :
Апетит - у нормі
Спрага - у нормі
Прийом корму і води :
Прийом корму - природне
Прийом води - природне
Жування і ковтання:
Жування - вільне
Ковтання - не болісне
Ротова порожнина :
Слинотеча - відсутня
Запах в ротовій порожнині - природний
Носове дзеркало - помірної вологості, теплий, колір природний, цілісність не ушкоджена
Губи - у нормі
Слизова оболонка - блідо-рожева, блискуча, помірної вологості, підвищення температури,висипів,припухань не виявлено
Язик - у нормі
Зуби - прикус правельний, зуби білі, добре тримаються, болючість відсутня, ясна в нормі, сторонні тіла відсутні
Глотка та стравохід:
Положення голови та шиї - природне
Рухи при ковтанні - безболісні
Температура - в нормі
Припухань, нашарувань, ран, пухлин, сторонніх тіл не виявлено
Черево:
Величина - помірна
Форма - овальна
Обєм - помірний
Цілісність не порушина
Болючість під час пальпації не виявлено
теипература не підвищена
Шлунок:
Поза тварини - природна
Форма і обєм черива - овальна , помірний
Стан ребер і міжреберного простору - в нормі
Перкусійний звук - притуплений
Положення шлунку - в лівій половині черевної порожнини, доходить до черевної стінки біля 12 ребра
Ступінь наповнення - середня
Болючість не виявлено
Кишечник :
Поза тварини - природна
Форма і обєм черива - овальна , помірний
Консистенція вмісту - кашоподібна
Ступінь наповнення - середня
Перистальтичні шуми тонкого кишечнику слабкі, тихі, нагадують журчання. Товстого - більш чутні, нагадують бурчання. Перкусія тонкого кишечнику дає притуплений звук, товстого - тимпанічний.
Прохідність -без ускладнень.
Перекручувань - не виявлено.
Інвагінації - відсутні.
Зміщення - не виявлено
Акт дефікації :
Поза - природна
Тривалість - 4 хвилини
Частота - 1 раз на добу, регулярно
Проноси, запори, утруднене або мимовільне виділення калу не виявлено
Відходження газів, наявність болючості не виявлено
Кал :
Форма - видовжена
Кількість - 200 грам
Консистенція - щільна
Колір - коричневий
Запах - специфічний
Домішки - не виявлено
Печінка :
Колір склери - ціанотичний
Колір слизових - блідо-рожевий
Глибока пальпація не викликає болючості
Перкусія - дає зону печінкового притуплення в межах анатомічних меж
Аналіз виявлених змін: при дослідженні системи трмвлення патологій не виявлено
.2.4 Сечова система
Анатомно- фізичні данні:
У процесі життєдіяльності організму в тканинах відбувається розщеплення білків, жирів і вуглеводів з виділенням енергії. Кінцеві продукти розпаду - вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота, фосфати та інші сполуки. Із тканин ці продукти дисиміляції переходять в кров, нею приносяться до органів виділення і через них виводяться з організму. У виведенні цих речовин беруть участь легені, шкіра, травний апарат і органи сечової системи.
Більша частина продуктів дисиміляції виділяється через систему сечових органів. У цю систему входять нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник. В організмі собаки нирки беруть участь у підтриманні сталості об`єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та іонного складу; регуляції кислотно-лужної рівноваги; виділенні продуктів азотного обміну і чужорідних речовин, економії або екскреції різних органічних речовин (глюкоза, амінокислоти тощо) залежно від складу внутрішнього середовища; метаболізмі вуглеводів і білків; секреції біологічно активних речовин (гормон ренін); кровотворенні. Нирки мають широкі межі функціональної адаптації до потреб організму у підтриманні гомеостазу, бо вони здатні значною мірою змінювати якісний склад сечі, її об`єм, осмотичний тиск і рН.
Нирки є головним органом системи сечовиділення. Нирки - парний орган. Вони лежать в черевної порожнини в області попереку, під хребцями. Права нирка дещо витягнута уперед. У собаки нирки гладкі, однососочкові, бобовидної форми, короткі, товсті. Нирки лежать під 1-3 поперековим хребтами. Відносна вага нирок до 0,7-0,5%. Нирки оточені великою кількістю жирової тканини, яка служить для них як би м'якою подушкою.
В нирки входять кровоносні судини і нерви, а виходять сечоточники, венозні і лімфатичні судини.
Зовні нирки вкриті легко знімаючоюся з`єднувальною капсулою. На розрізі в нирках розрізняють три шари - корковий, або сечовидільний, проміжний і мозковий. В корковому шарі закладені особливі ниркові утворення - тільця, від яких відходять ниркові канальця. Тільця складаються із так званої капсули Шумлянського, яка складається із двох щільно прилягаючих один до одного шарів клітин і судинного клубочка. Судинний клубочок утворюється розгалужуванням судин, які приносять кров. Один листок капсули Шумлянського безпосередньо оточує судинні клубочки, а інший відокремлюється від першого таким чином, що між ними залишається щілина, яка переходить в каналець. Канальці нирок, зливаючись один з одним, впадають в невелику порожнину нирок - ниркову лоханку.
Для відділення сечі в нирках є два окремих апарата. В клубочках виходить вода і зв`язані з нею солі. В канальцях йде виділення специфічних сечових продуктів.
Від кожної нирки відходить по одному сечоводу. Сечоводи спускаються в порожнину таза, де вони впадають в верхню стінку задньої частини сечового міхуру. Сечоводи являють собою трубки, які покриті слизистою оболонкою, в зовні - тонкою серозною оболонкою. Між цими оболонками розташовані пучки гладких м`язів. Перистальтичними скороченнями цих м`язів сеча краплями проштовхується в сечовий міхур.
Сечовий міхур в ненаповненому стані має грушовидну форму і розташований на дні тазової порожнини. Форма і розмір сечового міхуру змінюється в залежності від ступеня його наповнення. В своєї звужувальної частині, яка називається шийкою, сечовий міхур переходить в сечовипускальний канал. Стінки сечового міхуру складаються із слизової оболонки. В області шийки м'язовий шар сильно розвинутий і утворює так званий сфинктор, або замикач сечового міхуру. Він запобігає витікання сечі із сечового міхуру. Стінки сечового міхуру дуже еластичні, завдяки чому ємкість його може значно збільшуватися. Помірно наповнений сечовий міхур містить 50-100 куб. см. сечі. При звільненні сечового міхуру м'язові пучки стінок скорочуються, сфинктор послаблюється і сеча сильним струменем викидається через сечовипускальний канал назовні.
Процес звільненні сечового міхуру регулюється нервами, які керуються центром сечовипускання, який знаходиться в попереково-крижової частини спинного мозку. Цей центр зв`язаний і з головним мозком. В корі великого мозку є ділянки, при подразненні яких здійснюється скорочення сечового міхура. Наявністю центра в головному мозку пояснюється той факт, що собака може затримувати звільнення міхура і навпаки, викликає виділення сечі без наявності до того позиву.
Сечовипускальний канал самця є одночасно і каналом, по якому відбувається виверження сперми. Сечовипускальний канал самки дуже короткий. Він проходить по дну тазової порожнини і відкривається в нижній стінці переддвір'я піхви. Кількість сечі, яка виділяється собакою за добу змінюється в залежності насамперед від складу корму. В середньому собака виділяє за добу до 0,5 л, а великі собаки - до 1,5 л сечі.
План та методи дослідження:
1.Анамнез.
. Дослідження акту сечовиділення.
. Дослідження нирок.
. Дослідження сечоводів.
. Дослідження сечового міхура.
. Дослідження уретри.
.Лабораторні дослідження сечі.
Методи дослідження : огляд, пальпація, перкусія, лабораторне дослідження сечі.
Анамнез до сечової системи: тварина утримуеться на вулиці у вольєрі з деревяною підлогою, частота сечовиділення 4 рази на добу, поза природна, тривалість приблизно 4 хвилини, спожито води за добу - 1 литр
Акт сечовиділення:
Поза - природна
Тривалість - 4 хв.
Частота - 4 рази на добу
Кількість - 200 мл.
Болючість не виявлено
Утруднення не виявлено
Нирки:
Місце знаходження - під 1 - 3 поперековими хребцями
Форма - бобоподібна
Консистенція - щільна
Поверхня - гладенька
Болючість не виявлено
Набряки не виявлено
Сечоводи:
Дослідження не проводилося
Сечовий міхур:
Місцезнаходення - знаходиться на лобкових кістках,а в наповненому стані часто звисає в черевну порожнину
Форма - овальна
Наповнення - помірне
Чутливіть - болючість відсутня
Наявність сечових каминів піску та новоутворень не виявлено
Сечовий канал (уретра):
Кататерізацією не проводили (прохідність)
Болючість не виявлено
Колір слизової - блідо-рожевий
Припухань та сечових каменів - не виявленно
Сеча:
Кількість - 200 мл.
Колір - жовтий
Прозорість - прозора
Консистенція - рідка, водяниста
Запах - специфічний
Домішки - відсутні
Лабораторні дослідження ( дод. 4)
Аналіз виявлених змін: при дослідженні сечової системи патологій не виявлено
2.2.5 Нервова система
Анатомно- фізичні данні:
У нервовій системі виділяють центральну частину - головний і спинний мозок (центральна нервова система), і периферичну, яка представлена 12-ма парами черепномозкових і 31 парою спинномозкових нервів (периферична нервова система). На розрізах мозку видно, щ він складається із сірої і білої речовин. Сіра речовина утворюється скупченням нервових клітин (з початковими відділами, їхніх відростків), а біла речовина - це скуплення нервових волокон. тварина захворювання здоров'я габітус
Нервова система розвивалася й удосконалювалася разом з розвитком і удосконаленням організму тварин. У процесі еволюційного розвитку в вищих тварин чутливі нервові закінчення спеціалізувалися та об`єднувалися в комплекси. Так утворилися органи зору, слуху, нюху та інші органи чуттів. Органи чуттів сприймають безліч сигналів, що йдуть із зовнішнього і внутрішнього середовищ організму, і передають інформацію про них у центральну нервову систему. Це допомагає тварині пристосовуватися до змін навколишнього середовища тією чи іншою поведінковою реакцією.
Уся система, яка забезпечує сприйняття, передачу і обробку інформації про певні явища внутрішнього чи зовнішнього середовища організму, названа аналізатором. Існують різні аналізатори, кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів-рецепторів, нервів, що відходять від них, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбуваються остаточний аналіз і синтез збудження і формування відчуттів. Органи чуття є периферичними частинами аналізаторів. Вони зумовлюють такі основні види чутливості: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновагу і положення тіла в просторі.
Нюх - процес сприйняття запахів речовин. Собака має добре розвинутий нюх. Він може визначити наявність однієї молекули пахучої речовини в одному літрі повітря, а службовий собака здатний ідентифікувати запахи (запахи слідів людей та інших тварин серед безлічі різноманітних запахів). Тому собаку відносять до макросматиків. Якщо нюх собаки порівняти з нюхом людини, то він сильніший в мільйон разів.
Смак. У собаки смаковий аналізатор розвинутий значно гірше. Він дає інформацію про характер речовин, що надходять у ротову порожнину разом з кормом. Собака розрізняє солодкі, гіркі, кислі, солоні речовини та їх комбінації. Смаковий аналізатор відіграє важливу роль у діяльності апарату травлення.
Дотик (шкіряний аналізатор) виникає при подразненні рецепторів шкіри слизових оболонок. Збудження цих рецепторів виникає при доторканні, натискуванні, дії тепла і холоду та інши впливи. Ці рецептори розташовані в епідермісі та власне в шкірі. Будова їх не однакова, вони мають різну форму і різну функцію - одні сприймають дотик інші тиск, холод, тепло, біль. Деякі рецептори здатні одночасно сприймати механічні і температурні подразнення.
Уся система, яка охоплює рецептори шкіри, нервові волокна і центри головного мозку, де відбувається прийом, аналіз в синтез збудження, складає шкіряний аналізатор.
Поле зору у собак ширше нашого. Якщо прийняти за основу лінію горизонту, собака здатний бачити кожним оком на 50-70 градусів вищі неї, на 20-60 градусів нижче, на 100-125 градусів в сторону і на 30-45 градусів кожним оком по сторонам від носа (усередину). Звичайно, для різних порід ці цифри сильно розходяться. У собак з глибоко посадженими або випуклими очами інше поле зору.
Слух. Завдяки слуху пізнається звукова частина навколишнього середовища. Користуючись слухом, собака спроможний визначити напрям звуку і за ним - його джерело. Ця властивість дозволяє орієнтуватися в просторі. У собаки верхня межа слуху визначена в 35000 Гц. Крім цього собака уловлює ультразвуковий діапазон.
План та методи дослідження:
Дослідження поведінки тварини
Дослідження черипа та хребта
Дослідження органів чуття
Дослідження поверхневої і глибокої чутливості
Дослідження рухової сфери
Дослідження вегетативного відділу нервової системи
Методи : огляд, пальпація, паркусія
Анамнез до нервової системи: пригнічина поведінка
Повндінка тварини: пригнічена
Череп та хребет:
Величина, форма, прапорційність у нормі
Деформації - не виявлено
Тампиратура в нормі
Болісність не виявлено
Цілісність кісток не порушина
Перкусійний звук - коробковий
Органи чуття:
Зір, слух, нюх, смак - збережені
Чутливість, рефлекси- ослаблені
Рухова сфера - координація рухів в просторі незмінена - у нормі. Тонус мязів у нормі.
Паралічі, порізи - відсутні.
Аналіз виявлених змін - змін не виявленно
.2.6 Кровоносна система і кров
Анатомо-фізіологічні дані.
Органи гемопоезу виконують кровотворну функцію, та забезпечують імунітет. Вони поділяються на центральні і периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок і тимус. У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, моноцити, гранулоцити, В-лімфоцити і попередники Т-лімфоцитів. Периферичні органи кровотворення та імунного захисту становлять селезінка, лімфатичні вузли, гемо лімфатичні вузли та лімфоїдні утвори слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, апарату дихання, сечо-статевого апарату і шкіри. В ці органи з течією крові заносяться Т-лімфоцити і В-лімфоцити. У периферичних органах здійснюється також елімінація клітин крові, які завершили свій життєвий цикл.
Тимус - непарний орган, добре розвинений у молодих тварин, з віком значно редукується. Складається з парної шийної та непарної грудної часток. Права і ліва шийні лежать на відповідних поверхнях трахеї. Грудна частка велика, розміщена в грудній порожнині попереду серця.
Селезінка - непарний плоский багатофункціональний орган. Розміщена у лівому підребер'ї черевної порожнини в площині останніх 2-3 ребер і 1-го поперекового хребця, на більшій кривині шлунка, зовні нагадує косу.
Лімфатичні вузли - органи лімфатичної системи. Утворення із ретикулярної тканини, розміщені за ходом лімфатичних судин. У лімфатичних вузлах утворюються лімфоцити. Вони являють собою механічні та біологічні фільтри для лімфи. [1]
Формені елементи крові поділяють на три групи: еритроцити, лейкоцити та кров'яні пластинки.
Еритроцити - красні кров'яні клітини, що складають основну масу клітин крові. Вони позбавлені ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Функції еритроцитів дуже різноманітні: перенос кисню від легень до тканин; перенос вуглекислого газу від тканин до легень; транспортування поживних речовин; підтримання рН крові на відносно постійному рівні; активна участь у процесах імунітету.
Лейкоцити - білі кров'яні клітини, які мають ядро. Їх поділяють на дві великі групи: зернисті(гранулоцити) та незернисті (агранулоцити). Лейкоцити грають важливу роль у захисних та відновних процесах організма.
Кров'яні пластинки(тромбоцити) - без'ядерні клітини. Мають дивовижну здатність змінювати форму та розмір в залежності від місцезнаходження. Вони виконують різноманітні функції. Перш за все це участь у процесі згортання крові. Вони переносять різноманітні речовини, здатні до фагоцитозу [6] .
План дослідження:
1. Анамнез.
. Визначення фізичних властивостей крові.
. Біохімічний аналіз крові.
. Дослідження морфологічного складу крові.
Анамнез при досліджені кровоносної системи та крові : тварина утримується на подвірї у вольєрі з деревяною підлогою. Годують тварину двічі на день, годують свининою, курятиною та кашами зокрема гречньовою, пшонною, вівсяною, їжа щодня готується свіжа. Раніше захворювань не відмічалося. Ознак ураження органів гемопоезу не виявлено.
Фізичні показники крові:
ШОЕ - 28 мм/год за Неводовим
ШЗК - 8 хвилин за Бюркером
РКЗ - 16 годин
Густина крові - 1.052 кг/л
Вязкість - 5.2
Гемокрит - 39 %
Біохімічні показники крові:
Резервна лужність - 49 об % СО 2
Кислотна ємність - 289 мг/100 мл
Концентрація білка - 64 г/л
Глюкоза - 6.5 ммоль/л
Білірубін - 4.6 мкмоль/л
Кальцій - 2.5 мкмоль/л
Неорганічний фосфор - 4.8 мг/100мл
Магній 1.4 ммоль/л
Морфологічні показники крові
Кількість еритроцитів - 8.2 Т/л
Колірний показник - 0.93 од.
Кількість лейкоцитів - 9.3 Г/л
Кількість тромбоцитів - 380 Г/л
Лейкограма - дод 3
Аналіз результатів дослідження : виявлено нейтрофильний лейкоцитоз , зниження кислотної ємності крови, підвищене ШОЕ.
2.3 Спеціальні дослідження
-Спеціальні дослідження не проводились.
Висновок
Тварина поступила 18. 03. 2012 року, у пригнічиному стані з сильним сухим кашлем. При загальному досліджені всіх систем організму було виявлена субфебрильна гарячка, сухий болючий кашель, при проведені аускультації було виявлено жорстке везикулярне дихання, сухі хрипи, нейтрофильний лейкоцитоз , зниження кислотної ємності крови, підвищене ШОЕ, при проведині перкусії легень патологій не виявлено. На підставі виявлених змін, аналізу лабораторних досліджннь та вивчені анамнезу можно поставити діагноз - гострий бронхіт який був викликаний вдиханням холодного та вологого повітря твариною.
Список використанної літератури
1) Анатомія свійських тварин/ [С.К. Рудик, Ю.О. Павловський, Б.В. Криштофорова та ін.]; за ред. С.К. Рудика. - Київ: Аграрна освіта, 2001. - 575с.
) Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ [В. І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.]; за ред. В.І. Левченка. - Біла церква, 2004.
) Внутрішні незаразні хвороби тварин/[Судаков М.О.,Цвіліховський М.І.,Береза В.І. та ін.]; за ред. М.О. Судакова - Київ:Мета,2002.- 362с.
) Физиология сельскохозяйственных животных/ [А.Н. Голиков, Н.У. Базанова, З.К. Кожебеков и др.]. - М.: Агропромиздат,1 991.- 432с.
) Белов А.Д.Болезни собак/Белов А.Д.,Данилов Е.П.,Дукур И.И.- Москва : Колос,1995.-270с.
)Анатомия собаки и кошки/[Амзелигрубер В.,Бёме Г.,Валлер-Бергер А. та ін] ;за ред. Сидорова М.В.- М.:Аквариум-бук,2003.-580с.