Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів

Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра бухгалтерського обліку

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему: Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів

Виконавець

студентка Лук′яненко О.В

курсу 5с групи

заочної форми навчання

Науковий керівник

Задніпровский О.Г.

кандидат економічних наук

Київ 2014р.

ЗМІСТ

Вступ

. Знос та амортизація основних засобів, як об′єкт обліку: характеристика та види

. Критичний огляд нормативно-правового забезпечення та спеціальної літератури з теми дослідження

. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Профіт смарт»

. Принципи організації обліку зносу основних засобів на підприємстві

. Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення

. Методика обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Як відомо, господарська діяльність промислового підприємства складається з трьох безперервних, взаємопов'язаних господарських процесів: постачання (заготовляння та придбання матеріально-технічних ресурсів) виробництва продукції та її збуту (Реалізації). Ці процеси здійснюються одночасно, для чого використовується працю працівників, основні та оборотні кошти. Отже, найважливіші об'єкти бухгалтерського обліку на промисловому підприємстві - основні та оборотні кошти в їх русі. Значення основних засобів у суспільному виробництві визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення і вибуття; правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів; точне визначення результатів при ліквідації основних засобів; контроль за витратами на ремонт основних засобів, за їх збереженням та ефективністю використання.

Виробничо - господарська діяльність організацій забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів - засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Засоби праці - верстати, робочі машини, передавальні пристрої, інструмент і т. п., а матеріальні умови процесу праці - виробничі будівлі, транспортні засоби та інші.

Відмінною рисою основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду (форми) протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміну їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Формування ринкових відносин в країні змушує по-новому підійти до постановки обліку на окремих ділянках фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій, в тому числі обліку основних засобів та їх оподаткування.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів у сучасних умовах розвитку економіки, високого ступеня зношеності основних засобів важливе значення набуває вибір облікової політики на підприємствах із залучення інвестицій та оновлення основного капіталу.

Основні засоби відіграють величезну роль у процесі праці, так як вони у своїй сукупності утворюють виробничо - технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства.

Упродовж тривалого періоду використання кошти надходять в організації і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; піддаються ремонту, за якого відновлюються їх фізичні якості; переміщаються всередині організації; вибувають з організації внаслідок старості або недоцільність подальшого застосування. Організація має право володіння, користування і розпорядження основними засобами: безоплатно передавати або продавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, належні йому будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, списувати з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли, незалежно від того, чи повністю вони замортизовані чи ні.

Все вище перелічене підтверджує актуальність обраної теми.

Курсова робота має мету вивчити порядок обліку операцій з нарахування зносу (Амортизації) основних засобів.

При цьому ставляться наступні завдання: вивчення загальних положень з обліку основних засобів, порядок нарахування амортизації по них, порядок застосування прискореної амортизації, розгляд амортизації основних засобів та порядку її відображення в бухгалтерському обліку, а також розгляд типових помилок, що допускаються при відображенні зазначених операцій у бухгалтерському обліку.

Об'єкт дослідження - ТОВ «Профіт смарт» - компанія, є зареєстрованим юридичною особою України, що має самостійний баланс і займається виробничою діяльністю.

Предмет дослідження - організація обліку амортизації на ТОВ «Профіт смарт». Методологічною основою для написання курсової роботи послужили: Положення з бухгалтерського обліку основних засобів державних, кооперативних і громадських підприємств і організацій, а також монографії, статті провідних українських економістів, підручники і практичні посібники для керівників, бухгалтерів, аудиторів, фінансових керуючих та податкових інспекторів.

1.      Знос та амортизація основних засобів, як об′єкт обліку: характеристика та види

Вагому частку витрат становлять витрати, пов'язані з витратами капітальних ресурсів - машин, обладнання, виробничих приміщень. Використання у виробництві цього виду ресурсів, а значить, і формування відповідних витрат мають ряд особливостей.

Перша особливість: на відміну від таких матеріальних ресурсів, як паливо, енергія, матеріали (тобто предмети праці), капітальні ресурси не витрачаються за один цикл виробництва. Вони служать роками, але піддаються зносу. Знос-це поступова втрата капітальними благами своєї цінності. Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний.

Під фізичним зносом розуміють втрату засобами праці своїх споживчих якостей, тобто техніко-виробничих властивостей. Розрізняють фізичний знос першого роду - зношування засобів праці в результаті їх безпосередньої експлуатації в ході виготовлення продукції. Ступінь такого зносу відповідає інтенсивності застосування капітальних ресурсів і росте разом із збільшенням обсягу виробництва. Таким чином, фізичний знос першого роду можна оцінити як змінні витрати.

Фізичний знос другого роду - руйнування бездіяльних засобів праці під впливом сил природи або в результаті поганого обслуговування, неправильної експлуатації. Ця форма не пов'язана з випуском продукції і може бути віднесена до числа постійних витрат.

Фізичний знос першого роду - нормальне і економічно виправдане явище. У противагу цьому, фізичний знос другого роду, хоча в якихось розмірах і абсолютно неминучий, в цілому являє собою приклад неефективного використання ресурсів. Адже ці витрати не пов'язані ні з яким корисним результатом. Подібні витрати капітального ресурсу завжди мають негативну віддачу. Зменшення цінності капітальних благ може бути, і не пов'язане з втратою ними споживчих якостей. У цьому випадку вводиться поняття морального зносу. Виділяють дві його форми. Моральний знос першого роду обумовлений зростанням ефективності виробництва капітальних благ. Його викликає появу аналогічних, але більш дешевих засобів праці. Моральний знос другого роду пов'язаний з появою нових засобів праці, що виконують схожі функції, але більш досконалих, продуктивних. В результаті цінність старих капітальних благ зменшується.

Обидві форми морального зносу є наслідком технічного прогресу. З позицій всій економіки вони виправдані і навіть необхідні, адже в підсумку застаріле обладнання замінюється більш прогресивним, а значить, підвищується загальна ефективність виробництва. Разом з тим для конкретної фірми дане позитивне явище має і негативні риси: воно обертається зростанням витрат.

Моральний знос може бути викликаний також зниженням цін на ринку капітальних благ внаслідок коливань економічної кон'юнктури. Для відновлення цінності капітальних благ на підприємстві використовують амортизацію. Таким чином, амортизація - це планомірний процес перенесення вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Амортизація - постійно накопичується у вартісному виразі знос основних засобів та нематеріальних активів для подальшого використання на просте і розширене відтворення вартості відповідних активів.

Амортизація - це найважливіше джерело відтворення і науково-технічного розвитку господарства. Це пов'язано не тільки з її сумарною величиною (її частка в собівартості продукції складає в середньому по промисловості від 20% до 40%), а й з мінімальною порівняно з прибутком залежністю від результатів поточної господарської та фінансової діяльності, отже, надійністю одержання коштів.

Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна дорівнювати їх первісної (відновлювальної) вартості.

Норма амортизації - Частка (у відсотках) вартості об'єкта, що підлягає включенню у витрати виробництва з встановленою періодичністю протягом строку корисного використання або віднесенню за рахунок відповідних джерел. Організації при прийнятті об'єкта основних засобів до бухгалтерського (податкового) обліку самостійно визначають норми амортизації відповідно до обраного способу її нарахування в рамках встановлених діапазонів строків корисного використання. Амортизація по об'єктах основних засобів нараховується щомісячно. В даний час нарахування амортизації по об'єктах основних засобів здійснюється одним з таких способів:

лінійний спосіб нарахування амортизації;

нелінійний спосіб нарахування амортизації;

метод (Спосіб) зменшуваного залишку;

спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг);

спосіб списання вартості за сумою чисел років строку корисного використання.

Обов'язковою умовою є те, що застосування одного із способів нарахування амортизації по групі однорідних об'єктів основних засобів здійснюється протягом усього строку корисного використання об'єктів, що входять в цю групу.

Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається організацією при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку. Визначення цього терміну проводиться, виходячи з:

очікуваного терміну використання цього об'єкта в відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;

очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;

нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди).

У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об'єкту.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття об'єкта до бухгалтерського (податкового) обліку. Нарахування амортизації по об'єкту амортизується майна припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли відбулося повне списання вартості такого об'єкта або, коли даний об'єкт вибув зі складу амортизується майна платника податків за будь-яких підстав.

Протягом терміну корисного використання об'єкта основних засобів нарахування амортизаційних відрахувань не припиняється, крім випадків переведення його за рішенням керівника організації на консервацію на термін більше трьох місяців, а також у період відновлення об'єкта, тривалість якого перевищує 12 місяців.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів проводиться незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді і відображається в бухгалтерському обліку звітного періоду, до якого воно відноситься

Нарахування амортизації об'єктів основних засобів, що не використовуються у виробничій діяльності, відбивається за рахунок власних джерел, утворених з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Відповідно до пункту 7 МСФО 16 „Основні засоби”, амортизація - це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, потягом строку його корисної експлуатації.

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю конкретного об’єкту та його ліквідаційною вартістю.

У свою чергу ліквідаційною вартістю вважається чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації, зменшена на суму очікуваних витрат, пов’язаних з його вибуттям.

Наприклад, собівартість об’єкта при придбанні дорівнювала 24500 у. о., очікувані витрати на його ліквідацію визначені у сумі 1200 у. о., а вартість запасних частин, отриманих при розбиранні склала 500 у. о., то

Вартість, яка підлягає амортизації = 24500-1200+500=23800 у. о.

Важливе значення для нарахування амортизації має строк корисної експлуатації, тобто:

період, протягом якого очікується використання об’єкту підприємством;

або кількість одиниць виробленої продукції, які підприємство очікує отримати від даного об’єкту.

Строк корисного використання (експлуатації) кожне підприємство (компанія) визначає самостійно. При цьому слід враховувати такі чинники:

очікувану потужність (продуктивність) об’єкту;

можливий фізичний та моральний знос об’єкту;

правові та інші аналогічні обмеження можливості використання конкретного об’єкту (наприклад, граничний термін його безпечної експлуатації тощо).

Підприємство має право визначити термін корисної експлуатації коротший, ніж нормативний технічний, або довший.

Існують різні методи нарахування амортизації. Підприємствам надано право самостійно обирати той чи інший метод, який дозволяє отримати очікувані економічні вигоди та забезпечити обґрунтований розподіл вартості об’єктів на протязі визначеного терміну корисної експлуатації. При цьому суму, яка підлягає амортизації, необхідно розподіляти на систематичній основі.

У МСФЗ 16 „Основні засоби” не вказані конкретні методи нарахування амортизації, але обраний метод повинен найточніше враховувати реальні умови отримання економічних вигод від використання того чи іншого об’єкта на підставі принципу співвідношення отриманих за його участю доходів та понесених витрат.

Найчастіше використовують наступні методи нарахування амортизації:

. Метод рівномірного нарахування (прямолінійного списання). При його використанні вартість об’єкта списується протягом усього періоду експлуатації рівними сумами. Суму амортизації можна розрахувати двома способами:

при використанні першого вона визначається за формулою:

за другим способом спочатку розраховують шляхом ділення 100% на кількість років корисної експлуатації річну норму амортизації за формулою:

Незалежно від способу визначення річної суми амортизації, її необхідно поділити на дванадцять (місяців) і отримати сума нарахованої амортизації за місяць.

Даний метод дуже простий, але він не забезпечує можливість врахування реального зносу та продуктивності конкретного об’єкту.

. Виробничий метод передбачає врахування виробітку (продуктивності) кожного об’єкта або групи однорідних об’єктів. При його використанні необхідно мати інформацію про виробіток конкретного об’єкта (групи об’єктів), як очікуваний так і фактичний за звітний період. Спочатку розраховується сума амортизацію на одиницю очікуваного обсягу виробництва за період корисної експлуатації за формулою:

Другим кроком розраховується сума амортизації конкретного об’єкта (групи об’єктів) за звітний період:

Використання даного методу забезпечує можливість врахування реальної потужності об’єкта основних засобів, що важливо для машин, обладнання (устаткування). Замість обсягу виробітку можна використовувати інші натуральні показники (наприклад, кількість відпрацьованих машинами, обладнанням годин тощо). До недоліків даного методу слід віднести труднощі обліку фактичної потужності кожного об’єкту або групи однорідних об’єктів.

. Метод суми чисел років (кумулятивний метод). Його сутність полягає у використанні кумулятивного коефіцієнта, який являє собою співвідношення кількості років до кінця терміну використання об’єкта і суми чисел років використання, що можна представити наступною формулою:

Сума річної амортизації розраховується шляхом множення вартості об’єкта, яка амортизується, на відповідний кумулятивний коефіцієнт, а саме:

Сума річної амортизації = Вартість, яка амортизується* Кумулятивний коефіцієнт відповідного року.

Слід зазначити, що знаменник у формулі кумулятивного коефіцієнта для конкретного об’єкта залишиться незмінним (за умови незмінного терміну корисної експлуатації), а чисельник щорічно буде змінюватись на одиницю у наслідок чого найбільша сума амортизації нараховується у перший рік використання об’єкта (групи однорідних об’єктів), яка поступово буде знижуватись.

. Метод зниження залишкової вартості об’єкта передбачає визначення суми амортизації шляхом множення його залишкової вартості на початок звітного періоду на норму амортизації у відсотках. Норму амортизації розраховують за формулою:

Де первинна вартість- термін корисної експлуатації

Необхідно звернути увагу на те, що:

Норма амортизації є постійною, крім випадків зміни терміну корисної експлуатації;

Використовувати даний метод можливо тільки за умови визначення ліквідаційної вартості об’єкта (групи однорідних об’єктів);

Для забезпечення конкретного засвоєння нарахування амортизації за вищезазначеними методами, розглянемо їх на прикладі конкретного об’єкту.

Собівартість об’єкта основних засобів -10000 у. о.

Ліквідаційна вартість (розрахункова) -1000 у. о.

Термін корисної експлуатації -4 роки

Загальна очікувана виробнича потужність за весь період експлуатації - 30000 од.

Фактична виробнича потужність за перший рік експлуатації - 7600 од. прод.

Перш за все розрахуємо вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується. Вона дорівнює різниці між собівартістю і ліквідаційною вартістю, а саме:

у. о. - 1000 у. о. = 9000 у. о.

Далі розрахуємо суми амортизації за перший рік використання об’єкта.

. За методом рівномірного нарахування:

спосіб Сума амортизації за рік = 9000 у. о./4 = 2250 у. о.

спосіб Норма амортизації річна = 100%/4= 25%

Сума амортизації за рік - 9000 у. о.*25%\100%=2250 у. о.

. За виробничим методом:

Сума амортизації на одиницю очікуваної потужності = 9000 у. о./30000 од. прод. = 0,3 у. о.

Сума амортизації за рік = 7600 од. прод. * 0,3 у. о. = 2280 у. о.

. За методом суми чисел років:

Кумулятивний коефіцієнт першого року = 4/1+2+3+4=4/10

Сума амортизації за перший рік = 9000 у. о.*4/10 = 3600 у. о.

За другий рік сума амортизації = 9000 у. о. *3/10 = 2700 у. о. і так далі.

. За методом зниження залишкової вартості:

Норма амортизації = 1- 0,5623 = 0,4377

або у відсотках 0,4377 х 100% = 43,77%

При нарахуванні амортизації за перший звітний період підставою для розрахунку є собівартість, оскільки знос ще не нараховувався. Виходячи з цього:

Сума амортизації першого року = 10000 у. о.*43,77%/100% = 4377 у. о.

Розраховані суми амортизації за наведеними вище методами дозволяють зробити такі висновки:

. Суб’єкти підприємництва, обираючи той чи інший метод нарахування амортизації, можуть впливати на суму витрат, а отже і на фінансовий результат діяльності;

. Використання методу зниження залишкової вартості і кумулятивного забезпечують прискорене нарахування амортизації, що дає певні переваги:

найбільша виробнича потужність основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації і в ці ж роки нараховуються найбільші суми амортизації;

прискорене нарахування амортизації запобігає втраті від морального старіння основних засобів;

до настання моменту заміни об’єктів, підприємство може використовувати накопичену суму амортизації як джерело розширення діяльності.

Крім розглянутих вище основних методів нарахування амортизації, існують і альтернативні, які можуть використовуватись у окремих галузях або у певних випадках:

метод амортизаційного фонду, при використанні якого сума амортизаційних відрахувань вкладається в надійні цінні папери, а отримані відсотки (дивіденди) збільшуються амортизаційний фонд і можливості підприємства оновлювати основні засоби;

метод списання і зміни доцільно використовувати, наприклад, у залізничних компаніях, у яких об’єкти основних засобів розташовані на великих площах. У цьому випадку розрахунок суми амортизації кожного об’єкта дуже трудомісткий, тому її суму визначають у розмірі вартості списаних за конкретний період основних засобів, зменшену на їх ліквідаційну вартість;

метод заснований на використанні фактичної кількості днів експлуатації об’єкта і деякі інші.

Слід зауважити, що МСБО чітко не визначають дати початку та припинення нарахування амортизації основних засобів, які надійшли або вибули протягом звітного періоду. Найчастіше амортизацію нараховують з дати введення об’єкта у експлуатацію або з дати придбання, а припиняють її нарахування з дати вибуття.

Облік нарахованої амортизації здійснюють на регулюючому рахунку „Накопичена амортизація основних засобів” з одночасним збільшенням витрат. При цьому вибір рахунків витрат залежить від обраного варіанту їх обліку:

якщо облік витрат ведеться за елементами, то нарахування амортизації відображається записом:

Дебет рахунку „Витрати на амортизацію”

Кредит рахунку „Накопичена амортизація основних засобів”.

якщо облік витрат здійснюється за функціональною ознакою, нарахування амортизації відображається записом:

Дт рахунку „Виробничі накладні витрати”

Дт рахунку „Загальні і адміністративні витрати” та ін.

Кт рахунку „Накопичена амортизація основних засобів”

Слід зауважити, що термін корисної експлуатації може бути переглянутий, що зумовить і зміну суми нарахованої амортизації при використанні методів прямолінійного списання, кумулятивного та зниження залишку.

2. Критичний огляд нормативно-правового забезпечення та спеціальної літератури з теми дослідження

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Даний стандарт обліку дає наступні визначення термінів. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансовані платежі для фінансування будівництва. Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Сума очікуваного відшкодування необоротного активу - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних принципів обліку та звітності, які знаходять своє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С) БО 7 «Основні засоби» має ряд спільних положень з МСФЗ 16 «Основні засоби».

Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (у МСФЗ - сума, яка амортизується); група основних засобів (у МСФЗ - клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), формування первісної вартості об'єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формування первісної вартості при обміні об'єкта основних засобів на подібні та неподібні активи; проведення переоцінки об'єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку.

Однак, можна виділити й положення, які містять розбіжності.

Таблиця 1.1. Порівняльна міжнародного та національного стандартів з обліку зносу основних засобів

Відмінні риси між П(С) БО та МСФЗ можна пояснити тим, що, по-перше, МСФЗ не враховують національних особливостей ведення обліку; по-друге, вони застосовуються у різних країнах світу та носять загальний рекомендаційний характер. Проблеми обліку зносу основних засобів досліджує багато вітчизняних вчених.

Діючі нормативні акти, що регламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації

· Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV.

· Закон про ПДВ від 03.04.97 р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

· Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 15 липня 1999 року №977-XIV.

· Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.

· Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв" від 24 липня 1997 р. №159.

· Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. №352.

· Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.95 р. за №168/704.

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.

3. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Профіт смарт»

Як зазначалося, об’єктом дослідження є ТОВ «Профіт смарт». Основним видом діяльності аналізованого підприємства є утилізація побутових відходів. Підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 20г. На даному етапі розглянемо техніко-економічні показники виробництва та реалізації продукції підприємства за 2011-2013 роки і проведемо порівняльний аналіз. Для найбільшої ефективності дані побудуємо у виді наступної таблиці:

Таблиця 1.3. Фінансово-економічні показники підприємства за 2011-2013 рік, тис. грн.

За результатами порівняльного аналізу показників видно, що чистий дохід (виручка) від реалізації (ф. 2 ряд. 035) в 2012 році збільшилася в порівнянні з 2011 роком на 10630,6 тис. грн., в 2013 році збільшилась в порівнянні з 2012 роком на 20597,3 тис. грн., чи на 34,39%. Валовий прибуток підприємства в 2013 році виріс у порівнянні з 2012-м на 2427,4 тис. грн., чи на 33,31%. Валовий прибуток підприємства в 2012 році виріс у порівнянні з 2011-м на 1359,2 тис. грн. Собівартість реалізації при цьому в 2013 році збільшилася на 18169,9 тис. чи на 34,53% у порівнянні з 2012-м. В 2012 році порівняно з 2011-м собівартість виросла на 9271,4 тис. грн. Зобразимо графічно залежність цих показників (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Динаміка показників виручки, собівартості та валового прибутку ТОВ «Профіт смарт» за 2011-2013 рр.

Рис. 1.1 та проведений аналіз відображає, що темпи росту прибутку більші за темпи росту собівартості продукції. Збільшення собівартості реалізованої продукції майже не вплинуло на зниження рентабельності основної діяльності підприємства, тому що вона зменшилася з 13,85% до 13,72% до кінця 2013 року. Порівняно з 2011-м в 2012 році рентабельність зросла з 13,67% до 13,85%. Якщо розглядати більш детально, то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізації склали в 2011році 0,88, а в 2012 році 0,878 грн., що на 0,002 грн менше. В 2013 році даний показник виріс на 0,001 грн. Слід відмітити зростання витрат на оплату праці протягом останніх трьох років, але воно пов’язане з ростом чисельності. Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства: в 2012 році порівняно з 2011-м на 9808,8 тис. грн. та на 24744,5 тис. грн. в 2013 році у порівнянні з 2012-м. Такий ріст вартості основних засобів призвів до зменшення фондовіддачі протягом останніх трьох років. Але навпаки зросла значно фондоозброєність праці. Чистий прибуток отримано лише в 2011 році.

Результати розрахунку коефіцієнтів і показників наявності, структури, руху технічного стану, і ефективності використання основних засобів приведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Таблиця показників наявності, структури, руху, технічного стану, ефективності використання основних засобів ТОВ «Профіт смарт» за 2010-2013 рр.

Ріст основних виробничих засобів у вартісному і відсотковому вимірі здійснився за рахунок щорічного приросту, цей приріст із 2010 по 2013 рр. склав 332322 грн., що склало 114,5%.

Особливої уваги в даній роботі заслуговують основні засоби. Оцінка їх стану в 2013 році надає можливість зробити висновок, що оновлюються основні засоби підприємства досить повільно, а зношеність їх складає 29%. Якщо орієнтуватись на динаміку показника фондовіддачі, то слід відмітити спадання ефективності використання основних засобів ТОВ «Профіт смарт» на протязі 2010-2013 рр. Загальна оцінка використання основних засобів не досить задовільна, тому що з часом основні засоби старіють та не досить ефективно використовуються.

4. Принципи організації обліку зносу основних засобів на підприємстві

Для обліку наявності основних засобів передбачено такі синтетичні рахунки:

№10 «Основні засоби» - призначений для обліку наявності та руху основних засобів, що перебувають не лише в експлуатації, айв запасі, на консервації чи в оренді. Основні засоби обліковуються за первинною чи відновлювальною вартістю.

На рахунку №10 обліковують такі основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби

Окрема група основних засобів обліковується під назвою «Інші необоротні матеріальні активи», рахунок №11. На цьому рахунку обліковують такі основні засоби:

. Бібліотечні фонди. 2. Малоцінні необоротні матеріальні активи. 3. Тимчасові не титульні споруди. 4. Природні ресурси. 5. Інвентарну тару. 6. Предмети прокату. 7. Інші необоротні матеріальні активи.

№13 «Знос необоротних активів», «Знос основних засобів» - призначений для відображення амортизації (зносу) вартості основних засобів у процесі її переносу на новостворюваний продукт. У Цьому рахунку передбачено три субрахунки: знос основних засобів; знос інших необоротних активів; знос нематеріальних активів.

Рух основних засобів, пов'язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, в ТОВ «Профіт смарт» оформлюють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Мінстату України. Характеристику форм первинного обліку основних засобів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Характеристика типових форм первинних документів з обліку основних засобів

Форма ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» використовується для:

зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів;

обліку введення об'єктів основних засобів в експлуатацію;

оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) до іншого;

виключення об'єктів зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству - як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі.

Склад комісії, яка підписує акт, визначається в Наказі про облікову політику підприємства або затверджується керівником.

Кожен об'єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виключення становлять інвентар, інструменти, обладнання та подібні об'єкти, якщо вони є однотипними та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об'єкту і протягом трьох років та одного місяця після списання об'єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.

Форму ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» використовують при оформленні приймання-передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювались господарським способом, та в двох - якщо стороннім підприємством (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). На підставі акту вносяться зміни до наступних документів: ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»; ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів»; ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»; 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Форми 03-3 «Акт на списання основних засобів» та ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» використовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається в двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми ОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7.

Форма 03-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини» використовується при встановленні, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат. Цей акт підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці.

Форма ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об'єкт або групу однотипних об'єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі (цеху). Інвентарні картки заповнюються на підставі наступних первинних документів з обліку руху основних засобів: ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»; ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»; ОЗ-З «Акт на списання основних засобів» (при цьому картка вилучається); ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» (при цьому картка вилучається).

На підставі інвентарних карток заповнюються наступні накопичувальні документи: ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»; ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» (заповнюється в кінці місяця); ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» (крім випадку внутрішнього переміщення основного засобу).

Дані карток сумарно звіряють з регістрами синтетичного бухгалтерського обліку.

Кожна картка традиційно ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірників цих форм: один примірник - в бухгалтерії, інший - в місці експлуатації основного засобу, замість форми ОЗ-9. Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх пооб'єктний облік в інвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та місць їх знаходження).

На орендовані основні засоби картка форми ОЗ-6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовується копія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованими основними засобами.

Форма ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів» використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток. Зареєстровані у цьому описі картки розмішують у картотеці основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів - за місцезнаходженням. Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобів відмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об'єктів, що відображається в цьому описі.

Форма ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» заповнюється на підставі наступних форм: ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»; ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)»; ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»; ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Форма ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» використовується у місцях експлуатації основних засобів (цехах, відділах) для обліку кожного об'єкту за матеріально відповідальними особами.

Форми ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)», ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)», ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту» використовується для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюються на підставі інвентарних карток форми ОЗ-6 з урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ-2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, продуктивної худоби, жилих будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг загального користування, видавничої продукції (книги, журнали, брошури тощо), сценічно-постановчого інвентарю, експонатів музеїв, зоопарків, об'єктів мобілізаційного призначення.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (зарахуванні на баланс).

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта основних засобів.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) об'єкта слід враховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

До 1 січня 2000 р. на підприємствах діяли середньорічні норми амортизаційних відрахувань, розроблені диференційовано за окремими видами і групами основних засобів у процентах до їх балансової вартості. Вони були єдині для всіх підприємств і організацій незалежно від галузі.

Згідно з П(С) БО 7 «Основні засоби» з 1 січня 2000 p. метод амортизації має враховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримується підприємством. Тому вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об'єкта основних засобів відповідний метод нарахування амортизації.

Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тому підприємство метод амортизації об'єкта основних засобів переглядає у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Нарахування амортизації припиняється з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

5. Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення

Для обліку основних засобів Планом рахунків передбачені рахунки: № 10 "Основні засоби" і № 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок № 11 "Інші необоротні активи", сальдо якого разом з сальдо рахунка № 10 "Основні засоби" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні засоби".   Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною регістрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку № 10 "Основні засоби" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На субрахунку №101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку № 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку № 103 "Будинки та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.

На субрахунку № 104 "Машини та обладнання", № 105 "Транспортні засоби", № 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.

На субрахунках № 107 "Робоча і продуктивна худоба", № 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку № 109 "Інші основні засоби" ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках № 101-108.

У Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку № 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків № 10 "Основні засоби" і № 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері № 4. В цьому журналі вказується назва об'єкта, що поступив або вибув, первісна вартість, знос, залишкова вартість.

Кореспонденції рахунків з обліку придбання основних засобів наведено в таблиці 2.2.

бухгалтерський амортизація облік інформаційний

Таблиця 2.2. Придбання основних засобів

Кореспонденції з обліку вибуття основних засобів наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Порядок відображення в бухгалтерському обліку вибуття об'єктів основних засобів

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма № 03-8) - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і № 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма № 03-3 тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (типова форма № 03-7) у розрізі класифікаційних груп. Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів (типова форма № 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття (переміщення).

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму, амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, а також витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (по кожному кар'єру, шахті, свердловині) здійснюється на рахунку № 15 "Капітальні інвестиції".

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 "Знос необоротних активів", на якому відкрито субрахунки: № 131 "Знос основних засобів".

№ 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" № 133 "Знос нематеріальних активів". Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів. Облік операцій наведено у таблиці 2.3.

Амортизація нараховується за всіма об'єктами, що перебувають в експлуатації за станом на перше число даного місяця (кварталу, сезону, року). За об'єктами, що надійшли і вибули з експлуатації в середині місяця, амортизація нараховується або нарахування припиняється з першого числа наступного місяця. Наприклад, якщо об'єкт зданий в експлуатацію або вибув 20 січня, нарахування і припинення нарахування амортизації починається з 1 лютого.

Амортизаційні відрахування проводяться протягом фактичного строку служби основних засобів, але не більшого за нормативний.

Амортизація нараховується за основними засобами, що перебувають у ремонті, за час їх простою і за тими, що є в запасі (на складі).

На підприємствах із сезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується за час роботи підприємства.

У сезонних виробництвах сума амортизаційних відрахувань вноситься до затрат виробництва за період роботи протягом року.

Для полегшення техніки розрахунки амортизаційних відрахувань за всі наступні місяці року щомісяця розраховується амортизація лише за введеними і вибулими основними засобами протягом цього місяця. Наприклад, суму амортизаційних відрахувань за лютий потрібно обліковувати з наявності цих засобів на 1 лютого. Тому до суми амортизаційних відрахувань, яка обліковувалася за січень, потрібно додати суму амортизаційних відрахувань за прибулими і відняти суму амортизаційних відрахувань за вибулими в січні основними засобами. У такому самому порядку обчислюють суму амортизаційних відрахувань за кожний наступний місяць.

Для обчислення суми амортизаційних відрахувань використовують розроблювальну таблицю.

Щомісячну суму амортизації, нараховану за встановленими нормами, в обліку ТОВ «Профіт смарт» відображають такими записами (дані першого кварталу 2013 року):

Дебет рахунку 23 «Виробництво»

Кредит рахунку 131 «Знос основних засобів» - сума 24150 грн.

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 131 «Знос основних засобів» - сума 14520 грн.

Таким чином, нарахована амортизація списується на витрати поточного періоду, які потім відшкодовуються у вигляді реалізованої продукції. Окрім цього збільшується сума накопиченого зносу, що відображається по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів».

Нарахування амортизації в податковому обліку регулюється ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

         придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

         вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

         придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

         утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

         витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

         витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

         витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

         витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

         капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;

         капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валового доходу підприємства розраховується виручка <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0> від реалізації продукції, за винятком матеріальних затрат, це становить грошову форму чистої продукції підприємства, .а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні активи <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B8>, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, або одного оборотного періоду.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 2500 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

-   група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

-        група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

         група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

         група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується по формулі:

Б(а) = Б (а-1) + Па-1) - У (а-1) - А (а-1)

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації й інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

У (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Згідно даних податкового обліку ТОВ «Профіт смарт» в 2013 році було нараховано амортизації на суму 132550 грн. в тому числі:

квартал - 34520 грн.

квартал - 35640 грн.

квартал - 26850 грн.

квартал - 35540 грн.

Таким чином, в обліку ТОВ «Профіт смарт» спостерігається певне відхилення даних фінансового обліку та податкового, щодо нарахування амортизації основних засобів.

. Методика обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій

На сучасному етапі розвитку бухгалтерський облік все більше стає комп’ютеризованим. Це принципово змінює технологію обробки бухгалтерської інформації. В теперішній час розроблені десятки програм, що призначені для автоматизації бухгалтерського обліку на підприємствах за допомогою персональних комп’ютерів. Усі програми пропонують стандартний набір інструментів, які дозволяють полегшити та автоматизувати роботу бухгалтера. Більшість програм універсальні і дають змогу автоматизувати бухгалтерський облік будь-якої важкості.

Найбільш популярними є бухгалтерські програми ІНФО-БУХГАЛТЕР та 1С: Бухгалтерія. Кожна з цих програм має свої індивідуальні особливості.

ІНФО-БУХГАЛТЕР версія 8.2. - найбільш проста в освоєнні і роботі для тих, хто починає вивчення ведення б/о на комп ютері.

С: Бухгалтерія версія 7.7. - є універсальною, так як вона може підтримувати різні системи ведення б/о і використовується на підприємствах різних видів діяльності. Система 1С:Підприємство може працювати в двох основних режимах. Режим конфігуратора дозволяє розробнику настроювати компоненти системи автоматизації і зберігати їх в спеціальній базі даних. Режим користувача використовується для безпосереднього використання створеної настройки в роботі з метою вводу, обробки, зберігання і видачі вільної інформації про діяльність підприємства. Бухгалтерський облік, реалізований в конфігурації забезпечує надання інформації про фірму зовнішнім користувачам - інвесторам, кредиторам, податковим органам та відповідає прийнятій в даний час методології бухгалтерського і податкового обліку в Україні. Бухгалтерський облік ведеться тільки в гривнях, крім тих ділянок, які згідно діючим методикам обліку повинні вестись в валюті (взаєморозрахунки із зарубіжними контрагентами, облік коштів на валютних рахунках та ін.). Програма надає гнучкі можливості обліку.

·  довільна структура коду рахунку дає можливість використовувати довгі коди рахунків, субрахунків і вести багаторівневі плани рахунків з великим рівнем вкладання;

·        можливість працювати з декількома планами рахунків дозволяє вести облік в декількох системах обліку (наприклад, в Українській та GAAP);

·        програма має вбудовані механізми ведення кількісного і валютного обліку (число валют не обмежено);

·        на одному комп» ютері можливо вести облік відразу декількох підприємств.

·        можливо ведення консолідованого обліку.

Ця настройка дозволяє автоматизувати усі розділи бухгалтерського обліку: операції по банку і касі, облік основних засобів і нематеріальних активів, облік матеріалів і МШП, облік виробництва продукції, облік валютних операцій, розрахунки з організаціями, дебіторами і кредиторами, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки заробітної плати.

С: Бухгалтерія дозволяє автоматизувати підготовку і подальше зберігання будь-яких первинних документів: платіжне доручення, прибуткові та видаткові касові ордера, накладні, податкові накладні, книги обліку придбання та продажу та ін.

Програма має набір стандартних звітів, що дозволяє бухгалтеру отримати інформацію за довільний період, в різних розрізах та з необхідним ступенем деталізації. Наприклад:

Звіти по синтетичному обліку:

·  оборотно-сальдова відомість

·        шахова відомість

·        головна книга

·        журнал-ордер і відомість по рахунку

·        аналіз рахунку (за період та по датах)

·        картка рахунку

Звіти по аналітичному обліку:

·  оборотно-сальдова відомість по рахунку в розрізі об'єктів аналітичного обліку

·        аналіз рахунку в розрізі об'єктів аналітики

·        аналіз об'єктів аналітики по рахунках

·        карточка операцій по об'єкту аналітики

Отже, бухгалтерська програма 1С: Бухгалтерія повністю автоматизує облік - від вводу первинних документів до надання звітності до податкових органів.

Висновки і пропозиції

Отже, усі основні засоби, крім землі підвернені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

·   прямолінійний;

·   виробничий;

·   зменшення залишкової вартості;

·   прискореного зменшення залишкової вартості;

·   кумулятивний;

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація - це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректированого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч.

Основним питанням амортизаційної політики - який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок 13.Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - 14.

Отже , амортизаційні відрахування - один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Отже, ми з’ясували, що П(С)БО №7 “Основні засоби” має як позитивні сторони, так і негативні. По-перше він відкидає положення, що зафіксовані у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, що недопустимо. По-друге, надання необмежених прав підприємствам у виборі системи амортизації не має аналогів у світі. Така міра означає зупинення сплати податку на прибуток.

Багато недоліків у стандартах пов’язано з недостатнім виясненням теоретичних основ прискореної та не прискореної амортизації, що потребує доробки у нормативній базі.

Отже, зробимо висновок, що :

·   амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх;

·   держава повинна регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України “Про амортизацію”.

·   законодавчо затверджений порядок амортизацій повинен збутися недоліків діючої методології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Конституція України. Прийнята ВР України 28.06.96 р.

2.       Господарський кодекс України, прийнятий ВРУ від 16.01.2003 р. №436-IV.

3.      Цивільний кодекс України, прийнятий ВРУ від16.03.203 р. №435- IV.

4.       Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.09.1999 р. № 996-14.

5.      Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993р. № 3125- XII з н

.        Наказ 07.02.2013 № 73 наступними змінами та доповненнями Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

7.       Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Ж.: ПП «Рута», 2012

8.      Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2013

9.       Голов С.Ф. Міжнародні стандарти фінансової звітності: сучасний стан та застосування.// Бухгалтерський облік і аудит, 2012

10.     Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник/В.М. Кужельний (ред).-6-е вид. - К.: А.С.К., 2013

11.     О. Губачова, Ю. Ночнова „Порядок заповнення Звіту про власний калітал (детально на прикладах)” Газета “Все про бухгалтерський облік” №4 2010.

12.     Ільїна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. - К.: Кондор, 2011

13.    Зорін В.Н. та інші “Фінансова звітність підприємств”, навчальний посібник Центр навчальної літератури, К.:2012

14.     Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закл. - К.:Центр навчальної літератури, 2011

15.    Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навч. посіб. - К.: Центр навч. л-ри, 2010

.        Мельничук В.В. Аудит статутного капіталу підприємств // Економіка. Фінанси. Право. - №6, 2013

17.     Мних Є.В. Аналіз і контроль в системі управління капіталом підприємства. - К, КНТЕУ, 2005,

18.     Никонович М.О., Редько К.О. Організація і методика аудиту. - К.: КНТЕУ, 2006.

19.    Петрик О. Аудиторський висновок і його види // Бухгалтерський облік і аудит,

20.     Пархоменко В. Річна фінансова звітність підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010

21.     Сук Л.К. Бухгалтерський облік: навч. посіб./ Л.К., П.Л. Сук, - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: знання, 2013.

22.     Теорія бухгалтерського обліку:Навч. посіб- Л.: Магнолія плюс, 2006

23.    Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2012

.        Усач Б.Ф. Аудит за міжнародними стандартами. - К.: Знання,2011.

25.     Шарманська В.М. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку: Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2003.

26.     Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - 2 вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2012р

.         Шевчук В., Пилипенко І. Національна система аудиту: проблеми становлення і розвитку. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009.

28.    Н.М. Ткаченко Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей - 5-те видання, доповнене і перероблене - К.: А.С.К., 2012

.        Бухгалтерський управлінський облік, навчальний посібник/ Ф.Ф.Бутинець, Л.В.Чижевська, Н.В.Герасимчук - Житомир:ЖІТІ, 2011

.        Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Кометарі.ч.6.-Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2013

.        Український бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит» №3 - 2013 р.

32.     Український бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит» №4 - 2013 р.

33.    Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2011

.        Кожанова Є.П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Є.П. Кожанова, І.П. Отенко. - Х.: Інжек, 2012

.        Пилипенко А.А. Організація обліку і контролю: Підручник/ А.А. Пилипенко, В.І. Отенко. - Х.: Інжек, 2010

.        Домбровська Н.Р. До питання нарахування основних засобів / Н.Р. Домбровська // Облік і фінанси АПК. - 2010

.        Домбровська Н.Р. До питання нарахування основних засобів / Н.Р. Домбровська // Облік і фінанси АПК. - 2010

.        Кобилянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. :Знання, 2009