Вплив інфляції на розвиток України
Курсова робота
Вплив інфляції на розвиток України
Вступ
інфляція фінансовий ціна
Актуальність цієї курсової роботи
полягає в тому, що головним завданням економістів усього світу вже протягом
багатьох років є швидке подолання темпів інфляції. Для України, як молодої
країни з економікою що розвивається, з моменту отримання нею незалежності,
питання інфляції виступає особливо гостро. Тому багато економістів України вже протягом 12 років шукають методи її подолання. В цій роботі наведено
декілька прикладів подолання інфляції (як
закордонних так і вітчизняних), а також
пояснено зміст цього економічного феномену.
Інфляція є важливим чинником, що
визначає внутрішню фінансову
рівновагу в соціально-економічній
системі й рівень життя населення. Типовим проявом інфляції є загальне
підвищення цін і зниження курсу національної валюти. Дослідженню цієї
проблематики приділяють увагу багато вчених-економістів. У сучасних умовах
інфляція в усьому світі носить хронічний, всеохоплюючий характер, зумовлений не
тільки грошовими, але й не грошовими факторами. Повністю вилучити інфляцію у
ринкових умовах господарювання неможливо, може йтися про керовану, регульовану
інфляцію, що реально лише за умови системного, точного прогнозування
інфляційних процесів.
Метою курсової роботи є визначення
сутності та поняття інфляції, її основні види та типи, визначити темпи інфляції
в Україні протягом 2006 - 2013 років, а також виявити шляхи подолання інфляції
в Україні.
Під час виконання роботи, важливо
звернути увагу на ряд таких завдань:
дослідження ролі і впливу інфляції
на економіку країни;
- здійснюється аналіз
інфляційних процесів;
визначення шляхів подолання
та уникнення інфляції.
Виходячи з мети та завдань дослідження структура роботи
включає два розділ. Перший розділ присвячено визначенню економічній сутності
інфляції, ролі в економіці України. Другий розділ включає в себе аналіз
динаміки показників інфляції, які відбувались протягом 2006 - 2013 років.
1.
Поняття, сутність та наслідки інфляції
1.1 Сутність інфляції її види та типи
Інфляція - це тривале зростання
загального рівня цін, що відповідно є засвідченням зниження купівельної
спроможності грошей.
Сучасній інфляції властивий ряд
відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то
зараз - повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший
період, тобто мала періодичний характер, то зараз - хронічний; сучасна інфляція
знаходиться під впливом не тільки грошових, але і не грошових чинників. Отже, сучасна
інфляція випробовує вплив багатьох чинників.
За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :
· повзуча інфляція - яка проявляється в
тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік);
· галопуюча інфляція - зростання цін
темпами в межах 10-50% в річному вимірі;
· гіперінфляція - з дуже високими
темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному
вимірі).
Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:
· базова інфляція (є мірою інфляції
попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого
довгострокового рівноважного рівня);
· вузька базова інфляція - зміна цін
імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.
· небазова інфляція (відображає вплив
факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються
адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі,
фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.
Раніше вважалося, що помірна інфляція
стимулює економічний розвиток. Нині ж усе теоретично обґрунтовано і практично
підтверджено, що будь - яка країна може добитися довготривалої позитивної
економіки лише за умови забезпечення стабільної і низької інфляції. З огляду на
це, переглядається і роль центральних банків як основних державних інституцій,
котрі разом із урядами опікуються цінами, тобто ставлять перед собою мету
підтримувати невеликі і стабільні рівні інфляції. Нестабільна, висока, а тим
більше зростаюча інфляція разом із непрозорим та недосконалим законодавством,
спричиняє до невизначеності з боку всіх учасників економічного процесу щодо
прийняття рішень, скорочуються темпи зростання інвестицій у реальний сектор
економіки та знижується кредитна активність, орієнтована на довгі строки
погашення кредитів.
Висока й особливо нестабільна
інфляція не дає змоги знижувати рівень відсоткових ставок комерційних банків.
Унаслідок цього не лише підвищується вартість грошових фінансових ресурсів, а й
виникають додаткові витрати бюджету на обслуговування боргу, зростають валютні
ризики для економіки. Питання довіри до політики влади, зокрема і до інфляції,
стає визначальним. Цінова конкурентоспроможність держави визначається динамікою
реального ефективного обмінного курсу (РЕОК), котрий своєю чергою
розраховується шляхом порівняння із номінальними обмінними курсами гривні щодо
валют країн - торговельних партнерів, а також рівнів інфляції в Україні та в
цих державах. І якщо інфляція України вища за середньозважений її рівень у
наших партнерів, то за інших однакових умов навіть за незмінного номінального
обмінного курсу це є втратою цінової конкурентоспроможності економіки. Висока
інфляція вкрай несправедлива із соціальної точки зору, оскільки є додатковим
податком на тих, чиї доходи або активи деноміновані у національній валюті. Як
правило, це - найбідніші люди, котрі найменш захищені від зниження купівельної
спроможності національної валюти [3, с. 6-15].
У світовій економічній теорії та
практиці виділяються два види інфляції: інфляція попиту та інфляція пропозиції.
Інфляція попиту виникає
в результаті збільшення сукупного попиту в умовах повного завантаження
виробничих потужностей, а значить, і неможливості відреагувати збільшенням
випуску продукції.
Рис. 1.1. Інфляція попиту
Причинами збільшення попиту можуть бути; збільшення державних замовлень і
зростання заробітної плати, а також зростання купівельної спроможності
населення. У зверненні з'являється маса грошей, не забезпечена товарами.
Інфляція пропозиції (витрат) виникає внаслідок зростання цін
через збільшення витрат виробництва. Причинами зростання витрат можуть бути -
збільшення цін на сировину, дії профспілок щодо підвищення заробітної плати,
монополістичне або олігополістичного ціноутворення на ресурси та ін.
Рис. 1.2 Інфляція пропозицій
Поєднання інфляції попиту і інфляції витрат утворює
інфляційну спіраль «ціни - заробітна плата». В умовах інфляції попиту
економічні агенти поступово коректують своє поведінку: ставки номінальної
заробітної плати підвищуються в нових трудових угодах відповідно до зрослими
інфляційними очікуваннями. Підвищення ставок номінальної заробітної плати
викликає ріст середніх витрат виробництва, що є основою для розгортання
інфляції витрат. Також інфляцію розрізняють залежно від темпів, характеру
протікання, очікувань і масштабу охоплення.
За темпами інфляції можна виділити помірну інфляцію (зростання цін складає менше 10% на
рік); галопуючу інфляцію (зростання
цін складає від 10 до 200% на рік); гіперінфляцію (зростання цін складає більше
50% на місяць). Найбільш згубна для економіки гіперінфляція, яка виражається в
астрономічному зростанні кількості грошей в обігу. Роль грошей в економіці
сильно зменшується, а промислові підприємства переходять на інші форми
розрахунків (наприклад, бартер, взаєморозрахунки).
За ознакою очікуваності можна виділити очікувану інфляцію,
яка очікується і прогнозується урядом і населенням, і несподівану інфляцію, яка
характеризується раптовим стрибком цін. Якщо в країні відсутні інфляційні
очікування, то населення, розраховуючи на короткостроковість зростання цін,
менше набуває і більше зберігає грошей. Попит зменшується і чинить тиск на виробників, спонукаючи їх
знижувати ціни (проявляється дія закону Пігу). Макроекономічна рівновага
відновлюється. Якщо ж у країні інфляційні
очікування великі, раптове зростання цін спонукає населення закуповувати товари
про запас. Попит зростає, що веде до подальшого зростання цін і збільшення
інфляції.
За масштабом охоплення можна виділити локальну інфляцію, що
має місце в окремих країнах, і світову, що охоплює групу країн або цілі
регіони. За характером перебігу розрізняють відкриту інфляцію, що відрізняється
тривалим зростанням цін, і пригнічену, що виникає при твердих «заморожених»
роздрібні ціни на товари і послуги при одночасному зростанні грошових доходів
населення. У цьому
випадку товари зникають з прилавків і переходять у розряд дефіцитних, а ціни
ростуть на «чорному ринку».
Відкрита інфляція властива країнам з ринковою економікою, де
вільна взаємодія попиту та пропозиції сприяє відкритому, нічим не обмеженої
зростання цін у результаті падіння купівельної спроможності грошової одиниці.
Хоча відкрита інфляція і спотворює ринкові процеси, тим не
менше вона зберігає за цінами роль сигналів, що показують виробникам і покупцям
сфери вигідного додатка капіталів. Тим самим відкрита інфляція сама виступає свого роду
антиінфляційним засобом.
Придушена інфляція властива економіці з адміністративним контролем над
цінами і доходами. Вона тому і називається «подавленої» що жорсткий контроль над цінами і доходами не дозволяє відкрито проявлятися
інфляції в єдино доступній їй формі: у зростанні грошових цін. Виникають черги
- постійні, сумовиті й озлоблені. Продавці ж починають спекулювати дефіцитним
товаром. З'являється «чорний ринок» - нелегальна форма інфляції в умовах її
придушення. У
результаті економіку очікує справжня катастрофа. Справа в тому, що придушення
інфляції протягом десятиліть настільки спотворює ціни, що реальні економічні
процеси просто не визначаються, суспільство
живе самообманом
і привчається до нього. [5, с. 12 - 13].
1.2 Причини і наслідки інфляції
Причини виникнення інфляції:
· надмірне збільшення пропозиції грошей
(класичний приклад - монетизація дефіциту державного бюджету (причина
гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя);
· обмеження пропозиції (інфляція
пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на
товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
· надлишковий споживчий попит в
економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови
та ін.;
· інфляція в інших країнах за суттєвих
обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
· девальвація національної валюти
(збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
· зростання очікувань щодо зростання
цін в майбутньому.
Різноманіттям причин інфляції пояснюється і розмаїтість її
наслідків.
Соціальні наслідки. В умовах істотної
інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп,
погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів,
службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є
прихованим податком, зокрема, на
заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Інфляція змінює співвідношення
між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями.
Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на
підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені
інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до
збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та
продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на
сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати
за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань
найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до
запланованих програм та реформ. Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш
узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют
країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається
нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому
ринку.
При спробах держави втручатися у
зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і
ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища
дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний
спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу,
погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції
на світовому ринку [14, с. 56].
2. Сучасний стан грошового ринку України
2.1 Аналіз динаміки показників інфляції в Україні
Індекс інфляції, або індекс споживчих цін - це показник, який
характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які використовує
населення не для промислового споживання. Індекс інфляції в Україні на листопад
2013 року складає 100,2 %.
Таблиця 2.1. Вільна таблиця індексів інфляції на 2006 - 2013
роки.
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
Січень
|
101.2
|
100.5
|
102,9
|
101.8
|
101.0
|
100.2
|
100.2
|
|
Лютий
|
101.8
|
100.6
|
102.7
|
101,5
|
101.9
|
100.9
|
100.2
|
99.9
|
|
Березень
|
99.7
|
100.2
|
103.8
|
101,4
|
100.9
|
101.4
|
100.3
|
100.0
|
|
Квітень
|
99.6
|
100.0
|
103.1
|
100,9
|
99.7
|
101.3
|
100.0
|
100.0
|
|
Травень
|
100.5
|
100.6
|
101.3
|
100.5
|
99.4
|
100.8
|
99.7
|
100.1
|
|
Червень
|
100.1
|
102.2
|
100.8
|
101.1
|
99.6
|
100.4
|
99.7
|
100.0
|
|
Липень
|
100.9
|
101.4
|
99.5
|
99.9
|
99.8
|
98.7
|
99.8
|
99.9
|
|
Серпень
|
100.0
|
100.6
|
99.9
|
99.8
|
101.2
|
99.6
|
99.7
|
99.3
|
|
Вересень
|
100.2
|
101.1
|
100.8
|
102.9
|
100.1
|
100.1
|
100.0
|
|
Жовтень
|
102.6
|
102.9
|
101.7
|
100.9
|
100.5
|
100.0
|
100.0
|
100.4
|
|
Листопад
|
101.8
|
102.2
|
101.5
|
101.1
|
100.3
|
100.1
|
99.9
|
100.2
|
|
Грудень
|
100.9
|
102.1
|
102.1
|
100.9
|
100.8
|
100.2
|
100.2
|
|
|
За рік
|
111.6
|
116.6
|
1223
|
112.3
|
109.1
|
104.6
|
99.8
|
100.0
|
Індекс споживчих цін відображає зміни вартості споживчого
кошику товарів і послуг в базовому періоді відносно попереднього. Споживчий
кошик товарів і послуг - це набір найбільш важливих і необхідних для споживання
господарств товарів і послуг. Встановлюються централізовано і є єдиним для всіх
регіонів України.
Індекс цін виробників (ІЦВ)- є показником зміни цін у часі у
сфері промислового виробництва. ІЦВ дозволяє відслідковувати та визначати
тенденції змін цін як за видами економічної діяльності, так і виробництві
конкретної продукції. Він використовується при створенні інформаційної бази для
прогнозування і управління процесами ціноутворення у промисловості, перерахунку
показників системи національних рахунків у постійні ціни та забезпечує
можливість проведення міжнародних співставлень. Більш детальніше індекс ціни на
промислову продукцію зображено в додатку 1.
Таблиця 2.2. Індекс цін виробників промислової продукції
|
|
Промисловість
|
Добувна промисловість
|
Обробна промисловість
|
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та
води
|
|
середньомісячний*
|
грудень до грудня попереднього року
|
до попереднього року
|
середньомісячний*
|
грудень до грудня попереднього року
|
середньомісячний*
|
грудень до грудня попереднього року
|
середньомісячний*
|
грудень до грудня попереднього року
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2008
|
101,7
|
123,0
|
135,5
|
101,7
|
122,3
|
101,4
|
118,4
|
103,0
|
142,2
|
|
2009
|
101,1
|
106,5
|
100,9
|
111,2
|
101,3
|
117,4
|
100,3
|
103,9
|
|
2010
|
101,4
|
118,7
|
120,9
|
103,1
|
144,4
|
101,3
|
117,1
|
101,0
|
112,5
|
|
2011
|
101,1
|
114,2
|
119,0
|
101,9
|
125,0
|
100,8
|
110,1
|
101,6
|
121,0
|
|
2012
|
100,0
|
100,3
|
103,7
|
99,0
|
88,4
|
100,0
|
99,8
|
100,7
|
109,1
|
|
2013
|
100.2
|
100,3
|
102,9
|
99.1
|
88.3
|
100,1
|
99,9
|
100,6
|
|
В Україні індекс цін виробників промислової продукції
зріс у вересні 2013 р. по відношенню до серпня 2013 р. на 0,2%, і за
січень-вересень 2013 р. виріс на 2,1%. Про це повідомляє Державна служба
статистики України (Держстат).
Ціни на продукцію добувної промисловості і розроблення
кар'єрів у вересні зросли на 0,4%. При цьому у добуванні залізних руд продукція
подорожчала на 2,6%, каменю, піску та глини - на 0,3%. Водночас у добуванні
сирої нафти продукція подешевшала на 1,1%, кам'яного вугілля - на 0,9%", -
йдеться у повідомленні Держстату.
У переробній промисловості ціни підвищилися на 0,1%, у
т.ч. у виробництві основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних
препаратів - на 1,1%, металургійному виробництві - на 1,0%, продуктів
нафтоперероблення, електричного устатковання - на 0,3%. Разом з цим у
виробництві коксу та коксопродуктів відбулося зниження цін на 4,1%,
авто-транспортних засобів, причепів і напівпричепів та інших транспортних
засобів - на 0,3%.
У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових
виробів ціни знизилися на 0,2%. Зокрема у виробництві продуктів
борошномельно-круп'яної промисловості відбулося зниження цін на 4,4%, олії та
тваринних жирів - на 2,8%, готових кормів для тварин - на 1,2%, хліба,
хлібобулочних і борошняних виробів - на 0,2%, напоїв, м'яса та м'ясних
продуктів - на 0,1%. Водночас у виробництві тютюнових виробів, молочних
продуктів, цукру, какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів продукція
подорожчала на 2,8-0,2%", - повідомив Держстат.
У постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого
повітря відбулося підвищення тарифів на 0,2% за рахунок подорожчання
електроенергії. []
Індекс споживчих цін відображає
зміна вартості фіксованого споживчого набору товарів і послуг у поточному
періоді щодо попереднього. Споживчий набір товарів і послуг - це набір найбільш
представницьких і важливих для споживання домогосподарств товарів і послуг.
Установлюється централізовано і є єдиним для всіх регіонів України.
Таблиця 2.3. Індекс інфляції по
категоріях товарів та послуг.
|
Продукти харчування
|
Комунальні послуги
|
Транспортні послуги
|
Всі товари та послуги
|
|
Січень
|
100.3
|
100.4
|
100.2
|
100.2
|
|
Лютий
|
99.8
|
100.0
|
100.2
|
99.9
|
|
Березень
|
99.7
|
99.8
|
100.0
|
|
Квітень
|
99.9
|
100.0
|
100.6
|
100.0
|
|
Травень
|
100.0
|
99.9
|
100.6
|
100.1
|
|
Червень
|
99.9
|
100.0
|
101.3
|
100.0
|
|
Липень
|
100.0
|
100.0
|
100.8
|
99.9
|
|
Серпень
|
98.4
|
100.1
|
100.5
|
99.3
|
|
Вереснеь
|
99.9
|
100.0
|
99.7
|
100.0
|
|
Жовтень
|
100.6
|
100.1
|
100.4
|
100.4
|
|
Листопад
|
100.2
|
99.9
|
100.0
|
100.2
|
Економістами України був розроблений, так званий індекс
«інфляційності», на основі цього індексу можливо розрахувати досить цікавий
показник. Починаючи з 2000 року і до нашого часу для всіх прем’єр- міністрів
України, які займали посаду в цьому періоді.
Таблиця 2.4. Таблиця "інфляційності"
прем'єр-міністрів України.
|
Термін
|
Прем'єр
|
Середньомісячний коефіцієнт
|
|
22.12.1999-29.05.2001
|
Ющенко В.А.
|
101.63
|
|
29.05.2001-21.11.2002
|
Кінах А.К.
|
99.97
|
|
21.11.2002-05.01.2005
|
Янукович В.Ф.
|
100.83
|
|
04.02.2005-08.09.2005
|
Тимошенко Ю.В.
|
100.65
|
|
22.09.2005-04.08.2006
|
Єхануров Ю.І.
|
100.65
|
|
04.08.2006-18.12.2007
|
Янукович В.Ф.
|
101.34
|
|
18.12.2007-11.07.2010
|
Тимошенко Ю.В.
|
101.38
|
|
11.07.2010-20.12.2013
|
Азаров М.Я.
|
100.21
Індекс інфляції по території України в листопаді місяці 2013
року складає 100,2% про це свідчать наступні дані з таблиці, що наведена в
додатку 2.
Найменший індекс інфляції 2013 року був зафіксований у серпні
місяці і становив 99,3 %. В свою чергу, найбільший показник виявився у жовтні
2013 року - 100,4%, що є високим в порівнянні з іншими місяцями.
Починаючи з січня 2013 року Держстат України представляє
індекси цін виробників промислової продукції відповідно до Класифікації видів
економічної діяльності (ДК 009:2010).
.2 Тенденції прогнозування на 2014 рік
Незважаючи на нестабільність зовнішнього попиту та складні
процеси адаптації вітчизняних суб’єктів господарювання до підвищених цін на
природний газ, модель розвитку економіки, яка сформувалася у посткризовий
період, характеризується достатньо потужним потенціалом ендогенного зростання.
Він полягає у стабільному збільшенні ємності внутрішнього
ринку завдяки постійному зростанню споживчого попиту. Збільшення доходів
населення при збереженні існуючих тенденцій щодо схильності домогосподарств до
споживання є ключовою економічною передумовою розвитку внутрішнього ринку.
Разом з тим, адекватне зростання пропозиції вітчизняних
суб’єктів господарювання для задоволення зростаючих потреб споживачів повинно
супроводжуватися створенням відповідного інституційного середовища. За
відсутності рішучих заходів щодо радикального покращання бізнес-клімату,
сформований потенціал ендогенного зростання залишатиметься нереалізованим та
призведе по продовження зростання частки імпорту на вітчизняному внутрішньому
ринку. Поступове зростання обсягів залучення капіталів у економіку України
свідчить про тенденції зміцнення довіри зовнішніх інвесторів до економічної
політики української влади (рис. 2.1.).
Забезпечення припливу зовнішніх капіталів у національну
економіку протягом останніх років дозволяло підтримувати курсову стабільність,
що в умовах існуючих структурних пропорцій є вагомим чинником зростання
споживчого попиту.
Рис. 2.1. Динаміка боргового навантаження на
економіку України, у відсотках до ВВП
Проте, ці тенденції є неоднорідними. Згортання діяльності
декількох європейських банків в Україні може слугувати негативним сигналом для
потенційних інвесторів у вітчизняну економіку. Крім того, такі процеси призводять до зменшення
потужності каналів залучення європейських капіталів до національної економіки,
що у прогнозному періоді є ризиком для стану платіжного балансу. Серед основних
зовнішніх умов розвитку економіки України слід виділити наступні:
1. Розвиток світової економіки
відбуватиметься в умовах сповільнення економічної активності Китаю, а також під
впливом високого ступеня невизначеності щодо перспектив подолання кризових явищ
в зоні євро та вирішення фіскальних та бюджетних проблем США.
2. Згортання іноземними
компаніями інвестиційних проектів з огляду на високий ступінь ризику
неотримання запланованого прибутку та продовження тенденції виведення
європейськими банками капіталів з України стримуватиме зростання інвестицій.
3. У зв’язку з низькою
схильністю суб’єктів господарювання до інвестування прогнозується повільне
відновлення світового попиту та збереження низького рівня цін на метали, що, в
свою чергу, стримуватиме зростання вітчизняного експорту. Крім того, продовження тенденцій
скорочення вітчизняних виробництв та збільшення обсягів імпорту призведе до
рекордно низького сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу.
4. Слабка світова економічна активність
стримуватиме зростання попиту на нафту, що при одночасному нарощенні добування
нафти в Саудівській Аравії та Кувейті позначиться на зменшенні рівня світових
цін на нафту та, як наслідок, і на інші біржові товари.
. Надлишок ліквідності у світовій фінансовій
системі дозволяє сподіватися на забезпечення притоку прямих та портфельних
інвестицій у країну, дозволить уникнути різких коригувань обмінного курсу
гривні при поступовому підвищенні гнучкості процесів курсоутворення.
Внутрішні умови:
1. Загальна стагнація економіки та дорогі грошові
ресурси не дають підстави очікувати зростання кредитного портфелю банківської
системи. Відсутність платоспроможних позичальників та збереження жорстких умов
отримання кредитів призведуть до продовження тенденції обмеження інвестиційної активності
підприємств.
2. Зношеність основних фондів та
обмеженість у використанні сучасних технологій не дозволяють прогнозувати різкі
зміни структури вітчизняного експорту та значне покращання конкурентних позицій
вітчизняних виробників на зовнішньому та внутрішньому ринку у короткостроковій
перспективі.
. Повільна адаптація
вітчизняної економіки до підвищення цін на імпортований природний газ та
недостатньо інтенсивні процеси запровадження енергозберігаючих технологій,
особливо у сфері ЖКГ, негативно позначатимуться на рентабельності видів
промислової діяльності з високим рівнем залежності від цін на газ.
4. Суттєве підвищення тарифів на послуги ЖКГ як
наслідок виконання умов МВФ стосовно надання кредитних коштів може прискорити
інфляційні процесі та негативно вплинути на купівельну спроможність населення.
5. Постійне зменшення золотовалютних резервів,
які на даний час є нижчими за об’єм тримісячного імпорту, у разі нарощування
девальваційних тенденцій не дозволить підтримати курс національної валюти.
. Накопичення як зовнішніх, так і внутрішніх
боргових зобов’язань разом з неможливістю розрахуватися за ними без нових
запозичень створюють загрозливу ситуацію у короткостроковій та
середньостроковій перспективі.
У разі помірного відновлення економік країн зони євро,
підвищення світових цін на метали, зниження цін на енергоносії, покращання
торговельного балансу за рахунок проведення поступової девальвації, зниження
ставок за кредитами для реального сектору економіки можна очікувати більш
оптимістичного сценарію розвитку країни. Оцінка явищ 2013 року та припущення макроекономічного
прогнозу та анкета оцінки ймовірності реалізації ризиків (внутрішніх та
зовнішніх) на 2014 рік наведені відповідно у таблицях 2.5 і додатку 3.
Таблиця 2.5. Припущення та ризики макроекономічного
прогнозу.
Узагальнену характеристику соціально-економічного
розвитку дає інтегральне оцінювання, яке характеризує якість економічного
розвитку: економічного, соціального та соціально-економічного.
На тлі сповільнення економічної динаміки внаслідок
зменшення експорту, інвестицій та зростання від’ємних значень сальдо рахунку
поточних операцій маємо дефляційний ефект: зменшення дефлятора ВВП до 3,2 %
приросту у 2013 та до 1,1 % у 2014 році. Це супроводжується зниженням
узагальненої продуктивності, темпів економічного зростання та рівня
використання потенційних можливостей.
Одночасно зменшуються рівень тіньового ВВП, тіньової
заробітної плати та тіньової зайнятості, від’ємні значення темпів НТП і
безробіття при збільшенні частки оплати праці у випуску, що у підсумку дає
незначну позитивну динаміку економічного (рис.2.2), соціального (рис. 2.3) та соціально-економічного розвитку (рис. 2.4). Більш ефективний розвиток
гальмується дефляційними тенденціями через обмеженість внутрішнього попиту.
Рис. 2.2.Інтегральний індекс економічного розвитку.
Рис. 2.3. Інтегральний індекс соціального розвитку
Рис. 2.4. Динаміка інтегрального індексу соціально-економічного розвитку.
2.3 Шляхи подолання негативних
наслідків інфляції, антиінфляційні заходи
Антиінфляційна політика є важливим компонентом усього
комплексу методів державного регулювання економіки країн ринкового
господарства. Важливу роль у ній відіграє регулювання державних витрат і
надходжень у державний бюджет. Так, якщо інфляція починає розвиватися високими
темпами або має місце значний інфляційний розрив, то держава вдається до
заходів, спрямованих на зменшення розмірів реальних доходів, чим досягається
обмеження споживання, а отже, й попиту. Зменшення розмірів доходів здійснюється
завдяки додатковому оподаткуванню. Через це скорочується попит не лише на
предмети споживання, а й на широке коло товарів виробничого призначення, адже
підприємці, щоб не допустити різкого зниження цін, скорочують виробництво, що
призводить до меншення попиту на сировину, паливо,
матеріали. В результаті підприємці згортають свою інвестиційну діяльність,
зменшується зайнятість населення.
Антиінфляційні заходи урядів щодо бюджетних
надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів
у державній скарбниці, а з другого - призводять до погіршення господарської
кон`юнктури та зростання безробіття.[ 1, с.19-23 ]
Концепція оберненої залежності інфляції й зайнятості
(безробіття) найповніше розроблена в працях
англійського економіста А. Філіпса. На основі
ретельного статистичного аналізу з широким застосуванням економіко-математичних методів А. Філіпс встановив жорстоку
обернену залежність між величинами зайнятості робочої сили та динамікою заробітної плати в межах економічних циклів. Ця залежність
легко переноситься на співвідношення між
інфляцією та безробіттям. “Крива Філіпса”
(рис. 2.5.), як вважають західні економісти, стала найбільш обгрунтованим “законом”, який розкриває причини та механізм
розвитку інфляції і таким чином вказує на засоби боротьби з нею.
Рис. 2.5. «Крива Філіпса».
“Крива Філіпса” яскраво показує, що,
чим вищий рівень безробіття, тим нижчий рівень інфляції і, навпаки, чим нижчий
рівень безробіття, тим вищі темпи розвитку інфляції.
В усіх випадках регулювання інфляції
зводиться до вибору альтернативних варіантів: або менша зайнятість без
інфляції, тим вища зайнятість в умовах інфляції. Інфляція вважається ціною, яку мають сплачувати ті,
хто продає на ринку свою робочу силу.[ 7, с.68-72 ].
Головне місце у фінансово-кредитному
макроекономічному регулюванні в умовах ринкової
економіки займає механізм оподаткування. Сьогодні важливим його атрибутом є “крива Лаффера”, яка вказує на якісний та кількісний взаємозв`язок між сумою податкових надходжень до
державного бюджету Т та податковими ставками t (Рис. 2.6.). Вона знайшла відображення в макроекономічному регулюванні багатьох країн ринкового
господарства.
Рис. 2.6. «Крива Лаффера»
При зростанні податкової ставки
податкові надходження спочатку зростають, а потім знижуються. Це визначається
тим, що після певної величини податкової ставки tопт починає діяти така закономірність: чим більша ставка
податку, тим менші податкові надходження до бюджету Т. Це
пояснюється тим, що зростання податкової ставки
пригнічує ділову активність, веде до скорочення
капіталовкладень, прибутків, а отже, і податкових
надходжень. Якщо податкові надходження досягнуть максимуму (точка М) і починається зниження їх (точка L), є сенс знизити
ставки податку.[ 11, с.150-152 ]Важливим антиінфляційним заходом є
регулювання кредиту і грошової маси, яке здійснюється
центральними емісійно-кредитними установами
через операції з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, зміну резервних норм,
передбачених для кредитних установ.
Прибічники теорії “нової інфляції”, згідно з якою
основною причиною розвитку сучасного інфляційного
процесу є надмірне зростання заробітної плати
та інших доходів, пропонують відповідні методи боротьби з інфляцією. Вони вважають, що оскільки “інфляція витрат” є
результатом зростання витрат виробництва і
заробітної плати, то необхідно здійснювати
“політику доходів”, яка передбачає контроль над цінами та заробітною платою, централізоване та обов`язкове обмеження
зростання як доходів громадян, так і прибутків корпорацій, а також контроль за цінами. За їх рекомендаціями корпорації не повинні
підвищувати ціни, а профспілкам слід відмовитися від
боротьби зо підвищення заробітної плати.[
8, с. 54-63 ]
Розглядаючи досить скрутне становище, що його
спричиняє несумісність між високою
зайнятістю і стабільними цінами, ми повинні спочатку проаналізувати можливу політику щодо ринків праці. Це висуває
важливе питання: чи є природний рівень
безробіття оптимальним? Якщо ні, то що можна
зробити, щоб зменшити його до бажаного рівня?
По-перше, ми помічаємо, що термін “природний рівень”
вводить в оману. Природний рівень в будь-якому разі не
є природним, на нього впливають демографічні
зміни, різні потрясіння в економіці, урядова політика на ринку праці, і, можливо, навіть історія самого безробіття.
Ряд економістів віддає перевагу більш
нейтральним термінам, таким як “інфляційно
безпечний рівень безробіття”, або “рівень безробіття, який не прискорює інфляцію”.
До того ж, природний рівень не є обов`язково
оптимальним для виробництва. Оптимальний рівень
безробіття в економіці буде тоді, коли чистий
економічний добробут максимізується. Ті, хто вивчав взаємозв`язок безробіття та економічного добробуту, вважають, що
оптимальний рівень безробіття нижчий за природний. Вони
відзначають, що існує чимало зовнішніх
обставин, зовнішніх впливів на ринку праці. Наприклад, працівники, які тимчасово звільнені зазнають різноманітних
соціальних й економічних незгод. Проте роботодавці
не оплачують затрат по безробіттю; більшість
цих затрат (допомога по безробіттю, витрати на лікування, збільшення доходу сімей тощо) виступають як зовнішні витрати
і перекладаються на самих безробітних
або на уряд. Тією мірою, якою безробіття несе
зовнішні затрати, природний рівень безробіття; напевно, є вищим за оптимальний.
Природний рівень безробіття, ймовірно, вищий за
оптимальний, тобто за той рівень безробіття, за якого
чистий економічний добробут максимальний. Якщо природний рівень безробіття є ані природним, ані
оптимальним, то чому б не прагнути до нижчого рівня
безробіття? Причина в тому, що такий крок
призведе до зростаючої і неприйнятної інфляції. Величезний суспільний дивіденд, тобто винагороду, матиме суспільство,
яке відкриває, як істотно зменшити
природний рівень безробіття.[ 19, с. 89-95 ]
Які заходи можуть зменшити природний рівень
безробіття? Розглянемо деякі з них. Удосконалення служб ринків праці. Певна частка безробіття
існує внаслідок того, що вільні робочі
місця невідомі безробітним. Через поліпшення
інформації, зокрема, завдяки комп`ютеризованим спискам робочих місць, розмір фрикційного і структурного безробіття
можна зменшити.
Підтримка урядових програм
перекваліфікації. Дехто вважає, що урядові програми перекваліфікації зможуть
допомогти безробітним перекваліфікуватися для кращих робочих місць у сектори
економіки, що розвиваються. Якщо такі програми успішні, то забезпечуть подвійну
вигоду
- дадуть людям змогу вести трудове життя і зменшать
тягар урядових трансфертних програм.
Усунення державних перешкод. Захищаючи людей від
труднощів безробіття і бідності, уряд водночас вирвав жало
безробіття і послабив мотиви пошуків роботи.
Ряд економістів закликає реформувати систему страхування по безробіттю, зменшити негативне ставлення до праці, соціальні
програми забезпечення і посилити значення
постійного місця роботи у досягненні добробуту.
Розглянувши міркування щодо зменшення природного рівня
безробіття, необхідно взяти до уваги таке
застереження. Три десятиліття наукових досліджень
і практики ринку з цієї проблеми зробили наукових аналітиків дуже обережними у їх твердженнях щодо зменшення природного
рівня безробіття.
Розглядаючи втрати від дезінфляції та
труднощі зменшення природного рівня безробіття, люди часто запитують, чи варто
усувати інфляцію через спад і високе безробіття? Чи не варто навчитися жити з інфляцією як з меншим злом, як це робиться в багатьох країнах Латинської
Америки та в інших місцях?
Один із способів пристосування - “індексування”
економіки. Індексування - це механізм, за допомогою якого
заробітна плата, ціни і контракти частково
чи повністю захищені від змін у загальному рівні цін. Приклад часткової індексації можна знайти у багатьох трудових угодах,
які гарантують працівникам поправку на
зростання прожиткового мінімуму.
Типовий приклад: фірма забезпечить робітникам 2 %
зростання заробітної плати у наступному році, якщо не буде
інфляції. Проте якщо ціни зростуть на 10 % протягом наступних 12 місяців, то фірма додасть ще 4
% як поправку на зростання прожиткового
мінімуму. Інші сфери, що інколи індексуються, -
це податкова система, орендна плата і довгострокові угоди.
Чому не можна повністю індексувати економіку? За такої
ситуації інфляція не буде ні для кого “реальною”, і
може буде, мабуть, ігнорувати її і зосередити
увагу на зменшення безробіття. Це виглядає як хороша ідея, але на практиці вона має серйозні вади. Повна індексація
неможлива, бо вона гарантує певний рівень реальних
доходів, що в такому разі просто не можуть
бути отримані. Крім того, чим вища індексація, тим більших інфляційних потрясінь буде зазнавати економіка.
Високий процент індексування діє як великий
мультиплікатор - він підсилює зовнішні потрясіння у цінах.
Повна індексація - це шлях до галопування
інфляції. Адаптація до інфляції, отже, містить парадокс: чим більше суспільство ізолює своїх членів від інфляції, тим
нестабільнішою стає інфляція. Країни, що повністю
індексували інфляцію (такі, як Бразилія), дійшли
до висновку, що практично неможливо викорінити інфляцію навіть через драконівські заходи.[ 13, с 154-158 ]
Висновки
У наш час інфляція - одна з самих хворобливих і
небезпечних процесів, що негативно
впливають на фінанси, грошову і економічну систему загалом.
Інфляція означає не тільки зниження купівельної
здатності грошей, вона підриває можливості господарського
регулювання, зводить на нівець
зусилля по проведенню структурних
перетворень, відновленню порушених пропорцій.
По своєму характеру, інтенсивності, виявам інфляція
буває вельми різна, хоч і означається одним терміном.
Інфляційні процеси не можуть розглядатися як
прямий результат тільки певної політики, політики розширення грошової емісії або дефіцитного регулювання виробництва, бо зростання цін виявляється неминучим результатом глибинних
процесів в економіці, об'єктивним слідством
наростання диспропорцій між попитом і пропозицією,
виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, накопиченням і споживанням і т.д. В результаті процес
інфляції - в різних його виявах - носить не
випадковий характер, а вельми стійкий.
До негативних наслідків інфляційних
процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення
заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних
товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими
виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на
продукти харчування, погіршення умов життя переважно у представників соціальних
груп з твердими прибутками (пенсіонерів, що працюють, студентів, прибутки яких
формуються за рахунок держбюджету).
У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція
може розглядатися як невід'ємний елемент господарського
механізму. Однак вона не представляє серйозної
загрози, оскільки там відпрацьовані і досить широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних
процесів.
На відміну від Заходу в Україні та інших країнах,
інфляційний процес розгортається, як правило, в
зростаючих темпах. Це вельми незвичайний, специфічний
тип інфляції, що погано піддається забороні і регулюванню.
Керування інфляцією представляє найважливішу проблему
грошово-кредитної і загалом економічної політики.
Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий,
багатофакторний характер інфляції. В її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій значущості
скорочення державних витрат, поступового
стиснення грошової емісії потрібне проведення
широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них - стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення
податкової системи, створення ринкової
інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств
за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу грошової одиниці, проведення певних заходів з
регулювання цін і прибутків.
Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції
вимагають вивірених, гнучких рішень, що настирливо і
цілеспрямовано повинні вводитись в життя.
Список використаних джерел
1. Алєксєєв І.В. Гроші та кредит / І.В. Алєксєєв, М.К.
Колісник Навчальний посібник. - К.:Знання, 2009.- 253 с
2. Арбузов С.Г. Банківська енциклопедія /С.Г.
Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, .В. Науменкова. - К.: Центр наукових
досліджень Національного банку України: Знання, 2011. - 504с.- (Інституційні
засади розвитку банківської системи).
. Гайдуцький П.І., Паливода К.В. Глобалізація
економічної рецесії та фінансової нестабільності // Фінанси України. - 2008. -
№ 1. - с. 24-33.
4. Гальчинський А. С. Теорія грошей.
- К.: Основи, 2008.
5. Журнал «Стратегічні
пріоритети»/Національний
інститут стратегічних досліджень. К:- 2013, с. 196.
6. Інфляція та її
соціально-економічні наслідки: Лекція/ М .М.Павлишенко. - Львів: ЛДСГІ.-
2010.-С.19-25.
7. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна
політика: навч. посібн. / В. В. Коваленко - К.: Знання України, 2006. - 332 с.
8. Коротченко А. Некоторые источники инфляции и
рекомендации по их устранению / / Экономика Украины. - 2010. - № 1. - С.83.
9. Курс экономической теории / под ред. Н.М. Чепурина и
Е.А. Киселёвой. - Киров: изд-во «АСА», 2004. - 832 с.
10. Левицький В. Інфляція
споживчих цін у 2006 році // Банківська справа. 2007. - № 1(73).
11. Левицький В. Реінфляція - 2007 // Вісник НБУ. -
2008. - № 2.
12. Лукинов И. Инфляционная политика, ее разрушительные
последствия и пути его преодоления / / Экономика Украины. - 1994. - № 1. - С.168
. Міщенко В.І., Міщенко С.В. Основні напрямки
забезпечення стабільності фінансового сектору України в контексті глобалізацій
них процесів // Фінанси України. - 2008. - № 5. - с. 56-69.
14. Остапець А.І. Остапець Л.В.
Банківська система України: стан і проблеми
розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.
15. Оф. сайт «Індекс споживчих цін 2000-2013» - http://profmeter.com.ua
16. Оф. сайт ДержКомСтату - www. ukrstat.qov.ua
. Оф. сайт Національного банку України - http://www.bank.gov.ua.
18. Україна в 2007 році: внутрішнє
і зовнішнє становище та перспективи розвитку: експертна доповідь. - К.: НІСД,
2007. - с. 88
19. Харазишвили Ю.М. Инновационность как характеристика
качества социально-экономического развития., Алушта - Симферополь: ИТ “АРИАЛ”,
2012. - С. 175-180.
20. Юскин С. Економіка і прогнозування. Х.- Гриф. 2012. с.170.
Похожие работы на - Вплив інфляції на розвиток України
|