Управління виробничою інфраструктурою
1.
Управління виробничою інфраструктурою - фактор підвищення конкурентного
потенціалу підприємства (семінар)
Сутність
і поняття виробничої інфраструктури.
Походження
терміну, сучасні визначення виробничої інфраструктури.
Складові,
зміст і завдання виробничої інфраструктури.
Місце
виробничої інфраструктури у сфері матеріального виробництва.
Взаємозв’язок
підсистем виробничої інфраструктури.
Взаємодія
основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства.
Управління
виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу
підприємства.
2.
Організація ремонтного господарства
В цій
темі наведені задачі щодо розрахунку календарно-планових нормативів за системою
планово-запобіжних ремонтів технологічного устаткування, обсягу ремонтних робіт
і необхідних ремонтних засобів і ресурсів (устаткування для виконання ремонтних
робіт, матеріальних і трудових ресурсів).
Методичні
вказівки
Розрахунок
тривалості міжремонтного циклу для легких і середніх металоріжучих верстатів
проводиться по формулі:
, (2.1)
де
24000 - нормативний ремонтний цикл, станко-годин;
βв - коефіцієнт, який
враховує виробництво (для масового и крупносерійного він дорівнює 1,0, для
серійного - 1,3, дрібносерійного та одиничного - 1,5);
βм - коефіцієнт, який
враховує рід оброблюваного матеріалу (при обробці конструкційних сталей він
дорівнює 1,0, чавуну та бронзи - 0,8, високоміцних сталей - 0,7);
βу - коефіцієнт, який
враховує умови експлуатації устаткування (за нормальних умов механічних цехів
він рівний 1,0, у запорошених і з підвищеною вогкістю - 0,7);
βс - коефіцієнт, що
характеризує групу верстатів (для легких і середніх верстатів він дорівнює
1,0).
Визначення
тривалості міжремонтного періоду проводиться по формулі:
, (2.2)
де Пс,
Пп - відповідно кількість середніх та поточних (малих) ремонтів протягом
міжремонтного циклу.
Визначення
тривалості міжоглядового періоду проводиться по формулі:
, (2.3)
де По -
кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.
Тривалість
міжремонтного циклу може бути визначена по формулах:
, (2.4)
або
, (2.5)
Загальний
річний обсяг ремонтних робіт визначається по формулі:
, (2.6)
де ТК,
ТС, ТП, ТО - сумарна трудомісткість
(слюсарних, верстатних і інших робіт) відповідно капітального, середнього,
поточного ремонтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності,
нормо-годин.;i - кількість одиниць ремонтної складності i-ої одиниці
устаткування (механічної частини), рем. од.;
Спрi
- кількість одиниць устаткування i-го найменування, шт.
Якщо
визначається обсяг робіт роздільно за видами (слюсарними, верстатними і іншими),
то використовуються відповідні норми часу на одну ремонтну одиницю по всіх
видах планово-запобіжних ремонтів. Розрахунок річного обсягу робіт по
міжремонтному обслуговуванню проводиться по формулі:
(2.7)
де -
річний ефективний фонд часу роботи одного робітника, год.;
Кзм -
коефіцієнт змінності роботи устаткування, що обслуговується;
Ноб -
норма обслуговування на одного робітника у зміну, рем. од.
Розрахунок
чисельності робочих, необхідних для виконання ремонтних робіт і міжремонтного
обслуговування, проводиться за видами робіт:
, (2.8)
та
, (2.9)
де -
трудомісткість слюсарних робіт відповідно для виконання ремонтних робіт і
міжремонтного обслуговування, нормо-годин;
Кв - коефіцієнт
виконання норм часу.
Аналогічно
проводиться розрахунок чисельності ремонтного і міжремонтного персоналу по
верстатних і інших видах робіт.
Розрахунок
необхідної кількості одиниць устаткування (верстатів) для виконання верстатних
робіт по ремонтному і міжремонтному обслуговуванню здійснюється по формулі:
, (2.10)
де Fе -
річний ефективний фонд часу роботи одного станка в одну зміну, годин.
Розрахунок
потреби цеху в матеріалах для ремонту проводиться по формулі:
, (2.11)
де λ - коефіцієнт, який
враховує витрати матеріалу на огляди і міжремонтне обслуговування;
Н1
- норма витрат матеріалу на один капітальний ремонт устаткування на одну
ремонтну одиницю;
- сума ремонтних одиниць
агрегатів, що піддаються протягом року відповідно капітальному, середньому і
поточному ремонтам;- коефіцієнт, який характеризує співвідношення норми витрати
матеріалу при середньому і капітальному ремонтах;
В - коефіцієнт,
що характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при поточному і
капітальному ремонтах.
Норми запасу
однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначаються по формулі:
, (2.12)
де Спр
- кількість однотипних одиниць устаткування, шт.:
Сд
- кількість однотипних деталей у даному типі устаткування, шт.;
Тц
- тривалість циклу виготовлення партії однотипних деталей або отримання партії
деталей із сторони, дні:сл - термін служби деталей, дні;
Кзн
- коефіцієнт зниження чисельної величини запасу однотипних деталей, залежний
від їх кількості в одномодельних агрегатах (береться з практичних даних служби
головного механіка підприємства).
Максимальний
запас не повинен перевищувати тримісячної витрати змінних деталей одного
найменування.
3. Організація
інструментального господарства
В цьому
параграфі приведені задачі по розрахунку витрати і потреби інструменту, по
встановленню норм запасу інструменту в місцях його зберігання.
Методичні
вказівки
Розрахунок витрати
ріжучого інструменту здійснюється по формулі:
, (3.1)
де Кр - кількість ріжучого інструменту певного типорозміру, шт.;- число деталей, оброблюваних даним інструментом за річною
програмою, шт.;м - машинний час на одну деталеоперацію, мін;н - число інструментів, одночасно працюючих на верстаті, шт.;
Тзн
- машинний час роботи
інструменту до повного зносу, ч;- коефіцієнт передчасного зносу інструменту (приймається R=0,05).
Машинний час роботи
інструменту до повного зносу визначається по формулі:
, (3.2)
де L - допустима величина сточування робочої частини інструменту при
заточуваннях, мм;-
середня величина шару, що знімається, при кожному заточуванні, мм;ст
- стійкість інструменту,
тобто машинний час його роботи між двома переточуваннями, ч.
, (3.3)
де Нр
- норма витрати
інструменту на розрахункову одиницю;р - кількість деталей, прийнята за розрахункову одиницю, шт.
В одиничному і
дрібносерійному виробництвах витрата інструменту може бути визначений по формулі:
, (3.4)
де Км.час
- коефіцієнт машинного
часу;
Куп
- коефіцієнт участі
даного інструменту в обробці деталей.
Розрахунок потреби в
вимірювальному інструменті проводиться по формулі:
, (3.5)
де ав
- кількість вимірювань на
одну деталь;в.к - вибірковість контролю (в десяткових частках);пр.і - кількість вимірювань, що може витримати даний інструмент до
повного зносу.
Для калібрів і скоб
норма зносу визначається по формулі:
, (3.6)
де - коефіцієнт допустимого середньоймовірного зносу вимірювача
(близько 0,7);
- величина допустимого
зносу вимірювача за ДСТУ, мкм;
В - норма стійкості вимірювача (число вимірювань на 1 мкм зносу
вимірювача);
-
допустиме число ремонтів вимірювача до повного зносу (=
2).
Розрахунок потреби
матриць штампу проводиться по формулі:
, (3.7)
де nш - норма зносу матриці штампу, що розраховується по формулі:
, (3.8)
де L - величина допустимого сточування матриці, мм;- середній шар металу, що знімається при переточуванні, мм;- кількість ударів між двома переточуваннями;
Кст
- коефіцієнт, що враховує
зниження стійкості штампу після переточування.
Розмір цехової оборотної
фундації інструменту визначається по формулі:
Zц
= Zр.м + Zр.з + Zк, (3.9)
де Zр.м
- кількість інструменту,
що знаходиться на робочих місцях, шт.;р.з - кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в заточуванні і
відновленні, шт.;к -
кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в інструментально-роздавальних
коморах, шт.
Кількість інструменту на
робочих місцях щодо його періодичній подачі визначається по формулі:
, (3.10)
де Тм - періодичність подачі інструменту до робочих місць, год;
Тс - періодичність зміни інструменту на верстаті, год;н - кількість інструментів, одночасно вживаних на одному робочому
місці;
Кз - коефіцієнт резервного запасу інструменту на кожному робочому
місці (величина Кз на однорізцевих верстатах рівна 1, а на багаторізцевих - 2-4).
Періодичність
зміни інструменту визначається по формулі:
, (3.11)
де tшт
- штучний час на
операцію, хв;м -
машинний час на операцію, хв.
Кількість
інструменту, що знаходиться в заточуванні, визначається по формулі:
, (3.12)
де Тз - час від надходження інструменту з робочого місця в
інструментально-роздавальну комору до повернення його із заточування, год. (для
простого інструменту Т3 = 8 год., а для складного - 16 год.).
Кількість ріжучого
інструменту, що знаходиться в запасі в інструментально-роздавальній коморі,
визначається по формулі:
Zк
= Qр * tн(1+Кз), (3.13)
де QР
- середньодобова витрата інструменту за період між черговими його надходженнями
з центрального інструментального складу, шт. (Qр = Кр:
360);Н - періодичність поставки інструменту з центрального
інструментального складу в інструментально-роздавальну комору цеху (як правило,
поставки проводяться 2 рази на місяць, тобто (tН = 15 дн.);
К3
- коефіцієнт резервного (страховки) запасу інструменту в
інструментально-роздавальній коморі (приймається К3 = 0,1).
По
системі «мінімум-максимум» створюється три норми запасу:
1) мінімальна норма
запасу (Zmin) створюється на випадок затримки виконання замовлення
на виготовлення інструменту або перевитрати його цехами (за практичними даними
залежно від величини витрати інструменту):
Zmin
= Zстр, (3.14)
2) норма запасу,
відповідна точці замовлення, при якій видається замовлення на виготовлення або
придбання чергової партії інструменту:
Zт.з
= Zmin + То*Qр, (3.15)
де То
- період часу між моментом
видачі замовлення і надходженням інструменту на центральний інструментальний
склад, дні;р - середньоденні витрати інструменту за період виконання замовлення.
3) максимальна норма
запасу (Zmax) досягається у момент надходження замовлення
інструменту, визначається по формулі:
Zmax
= Zmin + Тц*Qр, (3.16)
де Тц - час між двома надходженнями партій інструменту (тривалість
циклу), дні.
4.
Організація енергетичного господарства
В цьому
параграфі приведені задачі на визначенням кількості одиниць палива, електроенергії,
пари, стислого повітря, води і інших джерел енергії для виробничих і побутових
цілей підприємства.
Методичні
вказівки
Кількість
одиниць палива для виробничих потреб підприємства (термічної обробки металу,
плавки металу, сушки ливарних форм, стрижнів тощо) визначається по формулі:
, (4.1)
де q - норма витрат умовного палива на одиницю продукції, що
випускається;- обсяг
випуску продукції за розрахунковий період у відповідних одиницях вимірювання
(т, шт. тощо);
Ке
- калорійний еквівалент
вживаного виду палива.
Кількість
одиниць палива для опалювання виробничих, адміністративних і інших будівель
визначається по формулі:
, (4.2)
де qт
- норма витрати тепла на
1 м3 будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1ºС, ккал / годин;о
- різниця зовнішньої і
внутрішньої температур опалювального періоду, °С;д - тривалість опалювального періоду, годин;
V3 - об'їм будівлі (по зовнішньому його обміру), ;
Ку - теплотворна здатність умовного палива (7000 ккал/кг);
ηκ - коефіцієнт корисної дії котельної установки (приймаємо ηκ = 0,75).
Кількість
електроенергії (кВт/годин) для виробничих цілей (плавка, термообробка,
зварювання тощо) розраховується по формулі:
, (4.3)
де Wу
- сумарна встановлена
потужність електромоторів устаткування, кВт;е - фонд ефективного часу роботи споживачів електроенергії за
планований період (місяць, квартал, рік), годин;
КЗ
- коефіцієнт завантаження
устаткування;
Ко
- середній коефіцієнт
одночасної роботи споживачів електроенергії;
КС
- коефіцієнт корисної дії
живлячої електричної мережі;
ηе - коефіцієнт корисної дії встановлених електромоторів.
Кількість
електроенергії для виробничих цілей можна визначити також по наступних
формулах:
Рел
= Wу·ηС · Fе, (4.4)
, (4.5)
де ηС -
коефіцієнт попиту споживачів електроенергії;
соs φ -
коефіцієнт потужності встановлених електродвигунів;
Км
- коефіцієнт машинного
часу електроприймачів (машинний час роботи устаткування).
Коефіцієнт
попиту споживачів електроенергії визначається по формулі:
. (4.6)
Кількість
електроенергії для освітлення приміщень визначається по формулах:
, (4.7)
або
, (4.8)
де Ссв
- чисельність
світильників (лампочок) на ділянці, в цеху, підприємстві, шт.;
Рср
- середня потужність
однієї лампочки, Вт;-
норма освітлення 1 м2 площі (по ДСТУ), Вт;- площа будівлі, м2.
Кількість
пари для виробничих цілей визначається на основі питомих норм витрат
відповідного споживача. Наприклад, на обігрів сушильних камер періодичної дії
(на 1 т деталей, що обігріваються) витрачається 100 кг/годин; для безперервно
діючих камер (конвеєрних) - 45-75 кг/годин.
Кількість
пари для опалювання будівлі визначається по формулі:
, (4.9)
де qп
- витрата пари на 1 м3
будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1 °С;- тепловміст пару (приймається 540 ккал/кг).
Кількість
стислого повітря для виробничих цілей (м3) визначається по формулі:
, (4.10)
де 1,5 -
коефіцієнт, що враховує втрати стислого повітря в трубопроводах і в місцях
нещільного їх з’єднання;- витрата стислого
повітря при безперервній роботі приймача повітря, м3/години;
Квик - коефіцієнт використовування приймача повітря в часі;
Кількість води для виробничих цілей
можна визначити за нормативами, виходячи з годинної витрати. Наприклад, годинна
витрата води на промивку деталей в баках складає 200 л. Для деяких виробничих
цілей (для охолоджуючих рідин) кількість води визначається по формулі:
, (4.11)
де qВ
- годинна витрата води на
один верстат, л.
Перелік літератури
1 Гончаров В.Н. и др. Эффективность производственной
инфраструктуры. Луганск, 1994. - 168 с.
Организация производства на предприятии. / Под ред. Туровца Ю.П. и
Себирского Б.Ю. Ростов-на-Дону: Издательский центр МарТ, 2002. - 464 с.
Ягодка а.г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посіб. -
К.: КНЕУ, 2000. - 212 с.
Новицкий Н.И. Организация и планирование производства. Практикум.
Мн.: Новое издание, 2004. - 256 с.
Логистика: Учебник для студ. вузов/ Аникин Б.А и др. Под ред.
Аникина Б.А. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 367 с.
Киршина М.В. Коммерческая логистика. Научно-практическое пособие.
- М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. - 256 с.
Хорин А.Н. Анализ интенсификации производства. М.: Финансы и
статистика, 2000. - 340 с.
Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М: Экономика,
1994 - 530 с.
Богатко А.Н. Система управления развитием предприятия. М.: Финансы
и статистика, 2001. - 240 с.
конкурентний ремонтний устаткування інструментальний