Історія становлення Конституційного Суду України
Конституційний Суд України є важливою ланкою в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина, що здійснює судовий конституційний контроль га захист основ конституційного ладу, основних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права і прямої дії Конституції на всій території України [2].
В Україні питання утворення спеціального органу, що здійснював би контроль і нагляд за додержаннями Конституції, реально постало наприкінці 1980-х років. 27 жовтня 1989 р. Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до чинної Конституції Української РСР, в якому передбачалося створення Комітету конституційного нагляду Української РСР (подібний однойменний комітет діяв у Союзі РСР). Конституцією передбачалося, що цей комітет обирався Верховною Радою строком на 10 років з-поміж спеціалістів у галузі політики і права у складі голови, заступника голови і 7 членів Комітету. Він мав стати органом конституційного нагляду за відповідністю законів та інших правових актів Основного Закону Української РСР. Цей комітет за дорученням Верховної Ради або з власної ініціативи мав надавати Верховній Раді висновки про відповідність Конституції проектів законів, здійснювати нагляд за відповідністю Конституції УРСР законів, постанов і розпоряджень Ради Міністрів УРСР, актів місцевих рад народних депутатів, інших державних органів і громадських організацій. При виявленні суперечностей акта або його окремих положень Конституції чи законам України комітет мав надсилати органові, який видав акт, свій висновок для їх усунення. З прийняттям висновку виконання акта або його окремих положень, що суперечили Конституції чи законам, зупинялось. Комітетові також надавалося право звернутися з поданням до Верховної Ради або Ради Міністрів про скасування актів підзвітних їм органів, а також службових осіб, що суперечили Конституції чи закону. Сам Комітет повноваженнями скасовувати такі акти не наділявся. Він також не мав права офіційного тлумачення Конституції чи законів України. На практиці ці конституційні положення, в тому числі і утворення такого Комітету, не були реалізовані, головним чином через малу ефективність існуючого тоді Комітету конституційного нагляду СРСР [2].
Практична реалізація ідеї утворення Конституційного Суду України вперше була здійснена шляхом внесення змін та доповнень до Конституції УРСР 1978 р. Передбачалося утворення Конституційного Суду у складі 25 чоловік. Сам Суд не одержав ряд властивих йому повноважень, а тому право відміни актів відповідних органів мав і український парламент, і його голова, і уряд. Сам же Конституційний Суд отримав право законодавчої ініціативи, що було і є неприродним з огляду призначення цього органу [3].
Більш повно повноваження і структура Конституційного Суду визначені Законом від 3 червня 1992 р. «Про Конституційний Суд України». Відповідно до нього суд визначався як незалежний орган у системі судової влади, покликаний забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції, охорону конституційних прав і свобод особи. Він мав здійснювати свої повноваження шляхом розгляду в судовому засіданні відповідних справ, а також давати висновки з питань, передбачених Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України», який, до речі, не регулював у повному обсязі процедурних питань здійснення судочинства [4].
Склад Конституційного Суду передбачався у кількості 15 суддів, у тому числі Голова і два його заступники, які повинні бути обиратися Верховною Радою в індивідуальному порядку, шляхом таємного голосування строком на 10 років. Пропозиції щодо персонального складу суддів мали надаватися Головою Верховної Ради України і Президентом України у рівній кількості. Вони ж і погоджували кандидатуру Голови Конституційного Суду. Кандидатури суддів мали попередньо обговорюватися на засіданнях постійних комісій Верховної Ради України. Регламентувалися також процедурні та інші питання діяльності Суду, зокрема, незалежності, недоторканості суддів тощо [5].
Своєрідним етапом у розвитку органу конституційної юрисдикції в Україні є період, протягом якого діяв Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 червня 1995 р. Ним на рівні Основного Закону були сформульовані багато в чому нові підходи до питань організації та діяльності Конституційного Суду України.
Незважаючи на те, що в Україні були створені достатні законодавчі передумови для формування Конституційного Суду, надання йому статусу самостійного органу конституційної юрисдикції, а також проведення неодноразового голосування щодо обрання заступників голови та членів суду Конституційний Суд тривалий час не вдалося сформувати. І лише після прийняття нової Конституції України і Закону «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., перші 16 суддів Конституційного Суду України 18 жовтня того ж року склали присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Цей день і став початком діяльності Конституційного Суду України [2].
В Основному Законі йому відведено окремий розділ. Крім того, на нього поширюється і ряд конституційних положень розділу «Правосуддя». Серед них слід відмітити те, що віднині судочинство в Україні здійснюється і запільними судами, і Конституційним Судом України, а його рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на території України.
Таким чином, в Україні було створено орган конституційного контролю на який було покладено завдання які Конституційний Суд виконує шляхом вирішення питань щодо відповідної: іі Конституції чинних Міжнародних договорів.
конституція орган влада суд
2.Поняття і значення Конституційного Суду України
В Україні запроваджена європейська модель органу конституційної юрисдикції, оскільки створено та функціонує окремий орган - Конституційний Суд України, який вважається єдиним органом конституційної юрисдикції (місцеві органи конституційної юрисдикції не створюються). Цей Суд характеризується особливим порядком формування, особливим складом Суду, особливими вимогами, що пред'являються до суддів, особливою компетенцією, особливим законодавством, що регулює організацію та функціонування суду, а тому Конституційний Суд України не належить до жодної з гілок державної влади, передбачених ст.6 Конституції України. Він не тільки не входить до цієї системи, але й є незалежним від неї. Це можна пояснити тим, що здійснюване Конституційним Судом України правозастосування в процесі розгляду справ і, зокрема, прийняття рішення принципово відрізняється від того, що здійснюється судами загальної юрисдикції. Відома формула «загальний суд - це суд факту, а Конституційний Суд - суд права». Іншими словами, суд загальної юрисдикції оцінює факти на основі закону, а Конституційний Суд оцінює сам закон [6].
В рішенні по справі про призначення заступників голів державних адміністрацій від 24.12.1997 року Конституційний Суд України самовизначився як «орган конституційного контролю». Здійснюваний ним контроль за змістом є конституційним, а по формі - судовим. При цьому такі форми лише частково співпадають із тими, які властиві судам загальної юрисдикції.
В той же час існує інша точка зору. У зв'язку з тим, що Конституційний Суд України не належить до жодної з трьох гілок державної влади, а також з огляду на те, що він у своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року визначив себе як орган конституційного контролю, його умовно можна віднести до контрольно-наглядової гілки державної влади. Разом з тим, слід зауважити, що віднесення його до такої окремої гілки влади, яка до того ж не передбачена ст.6 Конституції України, є спірною точкою зору, оскільки деякі вчені відносять його до органів судової влади [8].
Зокрема, член-кореспондент АН України проф. Мурашин вважає, що «не випадково саме у VIII розділі Конституції України, який має назву «Правосуддя», констатується здійснення судочинства Конституційним Судом. З цього випливає, що Конституційний Суд належить до судової системи. Його стосується і класичне розуміння суду як самостійного органу по вирішенню спорів». Як здається, ці аргументи є не зовсім переконливі, адже законодавець міг передбачити створення не Конституційного Суду, а Конституційної Ради тощо (термін «суд» міг бути взагалі відсутній). До того ж статусу Конституційного Суду нашої держави присвячений спеціальний XI розділ Конституції, в той час як органи судової влади закріплені у розділі VІІІ, і це є яскравим прикладом того, що Конституційний Суд не належить до судової гілки влади [5].
Слід також зауважити, що запроваджена вперше за всі роки існування Української державності конституційна юрисдикція багато в чому сприйняла основні принципи організації та функціонування, характерні для аналогічних органів західноєвропейських країн. Цьому передував тривалий пошук створення нині діючої моделі Конституційного Суду України, адже наша держава не мала власного досвіду у цій справі [6].
3.Функції та повноваження Конституційного Суду України
Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України. Під функціями Конституційного Суду України слід розуміти основні напрямки і види діяльності Конституційного Суду України, що здійснюється відповідно до Конституції та законів України [9].
Пріоритетною функцією Конституційного Суду України є, безперечно, здійснення конституційного судочинства в Україні. Утім ця функція не єдиний напрямок діяльності Конституційного Суду України. Його діяльність є досить багатоманітною і складається з різних функцій.
За способами і засобами функції Конституційного Суду України можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення; правової охорони Конституції; забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція); здійснення конституційного правосуддя тощо [10].
Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України. Кабінету Міністрів України, правових актів АРК, тобто контролює їх відповідність Конституції України. Зміст функції офіційного тлумачення визначається виключними повноваженнями Конституційного Суду України офіційно тлумачити Конституцію та закони України. Рішення та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційного права, вони не потребують затвердження збоку будь-якого органу державної влади, а також не можуть бути піддані сумніву чи проігноровані. Реалізуючи функцію правового захисту Основного Закону, Конституційний Суд України здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Тим самим Конституційний Суд України упереджує порушення Конституції України та скасовує правові акти, що є неконституційними [9].
Арбітражна функція Конституційного Суду України полягає в тому, що цей орган державної влади є важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами. Незалежність як основний принцип організації та діяльності Конституційного Суду України і рівне представництво в його складі представників всіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство і приймати рішення і висновки, що не піддаються ревізії та є обов'язковими для всіх гілок влади в Україні. Важливою функцією Конституційного Суду України є функція конституційного правосуддя. Вона підкреслює належність Конституційного Суду України до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі.
З метою реалізації функцій Конституційного Суду України Конституція (статті 150. 151,152). ЗУ "Про Конституційний Суд України" (статті 13. 14) та інші закони України визначають повноваження Конституційного Суду України [1, 4]. Під повноваженнями Конституційного Суду України слід розуміти права й обов'язки цього органу державної влади, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій [9].
Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів ЛРК [11].
Перевірці відповідності Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд України не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів.
Розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України за зверненням (конституційним поданням)уповноважених суб'єктів.
Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними. втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). При цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами повторно в тій самій редакції.
Відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду України є неконституційним, він втрачає обов'язковість для України [9].
Коли йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом України висновку щодо його неконституційності. Верховна Рада України не може надати згоди на його обов'язковість.
Додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Перевірці Конституційного Суду України підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується ініціювання відповідним складом Верховної Ради України питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій: розгляду на засіданні парламенту висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії; прийняття Верховною Радою України рішення про звинувачення Президента України; прийняття Верховною Радою України рішення про звернення до Конституційного Суду України за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний Суд України виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи повинен бути припиненим [9].
Офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України нормативних положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння I застосування на всій території держави і надання роз'яснень щодо цього. При цьому Конституційний Суд України уповноважений з'ясовувати І роз'ясняти, інтерпретувати І встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до Конституції та законів України змін чи доповнень [11].
Закон України "Про Конституційний Суд України" містить і законодавчі обмеження повноважень Конституційного Суду України. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції [4].
Таким чином, у роботі визначене поняття Конституційного Суду України його значення, проаналізовані функції та повноваження, сфера діяльності. Завданням Конституційного Суду України є виконання ролі чинника стримувань і противаг між різними гілками влади, насамперед між законодавчою і виконавчою, унеможливлення протистояння між ними. Функціям Конституційного Суду України цілком відповідає укорінена в свідомості народу формула "суд - розгляд спору". Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд України. Незважаючи на те, що йому притаманні деякі ознаки судів загальної юрисдикції, він має й специфічні відмінності. Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Виходячи з обов'язковості рішень Суду представницькими, виконавчими та судовими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами, громадянами та їх об'єднаннями, а також можливості перегляду актів, рішень, що ґрунтуються на положеннях законів та інших правових актів, які визнані неконституційними, або на неправильній інтерпретації відповідними органами чи посадовими особами своєї компетенції тощо, яка не відповідає офіційному тлумаченню Конституційного Суду України, є нагальна проблема у виданні збірника рішень та ухвал Суду.
Діяльність Конституційного Суду України протягом ось уже 17 років указує на те, що так і залишилися нерозвязаними проблеми вдосконалення законодавства, яким урегульовано його організацію й порядок діяльності. Ці проблеми повязані насамперед із недосконалістю деяких положень Закону України «Про Конституційний Суд України». Наявність таких недоліків є здебільшого наслідком того, що цей закон обєднав норми, які мають урегульовувати різні специфічні особливості конституційного судочинства, а саме: норми з організаційних питань діяльності Конституційного Суду, норми, котрими визначено основні положення конституційного права, та норми, які регулюють процес здійснення конституційного судочинства.
Взагалі питання, які стосуються Конституційного Суду України ще далеко не вичерпані і потребують свого розгляду, але вони мають стати предметом уваги не лише Конституційного Суду України, а й вчених-правознавців.
Список використаних джерел
1.Конституція України. //Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 16. - ст. 11.
.А.О. Гордієнко. Історія становлення в Україні конституційного контролю Збірник наукових публікацій студентів кафедри кримінального права та процесу НАУ. - 2008. - [Электронный ресурс] - Режим доступа: #"justify">3.Конституционное право Украины. Академической курс: Учебник. : В 2 т. Т. 2. / Под общ. ред. Ю.С. Шемшученко. - М.: ООО «Издательство« Юридическая мысль », 2008. - 800 с.
.Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 49. - Ст. 272.
.Портнов А.В. Теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні: [монографія]. - К.: Логос, 2008. - 135 с.
.Савчин М.В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу: дис. к.ю.н. 12.00.02 / М.В. Савчин. - К., 2004. - 186 с.
.Скомороха В. Деякі питання вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України : загальнодержавне періодичне видання / Конституційний Суд України. - Київ, 2010. - № 5. - С. 110-122
.Правознавство: Підручник; за ред. В.В. Копєйчикова - К.: Хрінком Інтер, 2006 р.
9.Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. - К.: Правова єдність, 2010. - 432 с.
10.Скомороха Л., Хто «сидить» у кріслі судді // Право України - 2008. - №8. с.135-143.
.Фрицький О.Ф., Конституційне право України: навіч.посіб. - К: Юрінком Інтер, 2009 р. - 512 с.