Щоб здійснювати аналіз, необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників результативності і зрозуміти їх економічний зміст. [6]

Система показників роботи підприємства має:

відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

створювати передумови для виявлення резервів підвищення результативності виробництва;

стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

забезпечувати інформацією стосовно результативності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

Показники, що утворюють систему оцінки діяльності підприємства, повинні обчислюватися за єдиною методикою, що забезпечує їхню однакову розмірність.

Показник - це встановлена якісна й кількісна міра, що служить критерієм оцінки стану контрольованого об’єкта, процесів і явищ, що протікають у навколишньому середовищі. Якісна сторона показника відображає зміст об’єкта, явища або процесу в конкретних умовах місця й часу, його кількісна сторона - розмір, що вказує абсолютну або відносну величину вимірюваного об’єкта в заданий час. Таким чином, показник - це якісна й кількісна характеристика об’єкта, виражена числом, що вказує на його властивості, масштаби й стан. [30]

За ступенем синтезу показники діляться на:

узагальнюючі (дають узагальнений характер складних економічних явищ, наприклад продуктивність праці);

частні (витрати часу на виробництво одиниці продукції й ін.);

допоміжні або непрямі (наприклад, кількість робочого часу, витраченого на виконання одиниці роботи).

Аналітичні показники бувають:

абсолютні (у грошових і натуральних одиницях);

відносні (у відсотках, коефіцієнтах або індексах). Всі економічні показники можна розділити на абсолютні й відносні. Перші виражаються в яких-небудь об’ємних або грошових одиницях і можуть бути або потоковими (величина за певний період), або запасовими (величина на певну дату). Відносні показники являють собою відношення абсолютних (або інших відносних) показників, тобто кількість одиниць одного показника на одну одиницю іншого. Відносними показниками є не тільки співвідношення різних показників у той самий момент часу, але й того самого в різні моменти; це темпи росту одного показника. В економічному аналізі й прийнятті рішень в одних випадках важливі абсолютні показники (наприклад, обсяг реалізації), в інші - відносні (наприклад, рентабельність продукції). [2]

При вивченні причинно-наслідкових відносин показники діляться на:

факторні (визначають поводження результативного показника й виступають як причини зміни його величини);

результативні (показники, які розглядаються як результат взаємодії декількох причин і виступають як об’єкт дослідження).

По способу формування розрізняють показники:

нормативні (норми витрати матеріалів, палива, енергії, ціни, амортизація й ін.);

облікові (дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку);

звітні (дані звітності);

оцінні (аналітичні, які розраховуються в ході самого аналізу для оцінки результатів і результативності роботи підприємства). [31]

Сукупність показників без врахування їхнього взаємозв’язку й співпідпорядкованості не може дати уявлення про результативність діяльності підприємства. Необхідно, щоб показники про різні види діяльності були органічно ув’язані між собою в єдиній комплексній системі, приклад якої представлений на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Система показників роботи підприємства підприємства

З огляду на те, що у вільних ринкових відносинах підприємств діють закони попиту та пропозиції, основним критерієм результативності економічної діяльності підприємства є максимально можливий прибуток, найбільший сукупний дохід (рентабельність стосовно фондів). [29]

Для ствердження того, що будь-яка мета максимізації доходів є пріоритетної, є ряд важливих соціально-економічних причин. По-перше, ще класики ринкової економіки затверджували, що за певних умов підвищення прибутку кожним незалежним підприємцем веде до росту всього суспільного добробуту. По-друге, власники фірм, що прагнуть максимізувати прибуток, хочуть досягти найбільшого перевищення надходжень коштів над витратами виробництва. Процес безперервного торгу забезпечує надання факторів виробництва тим фірмам, які використовують їх з найбільшою економічною віддачею. По-третє, механізм максимізації прибутку має вбудовану систему планового регулювання, що управляє ринком, і забезпечує відповідність довгострокового розміщення ресурсів суспільним перевагам. Величина прибутку, що перевершує значення, плановані фірмами як нормальні або необхідні, залучає на ринок нових підприємців, а зростаюча конкуренція знижує зайвий прибуток. По-четверте, максимізація прибутку на кожному підприємстві повинна розглядатися не стільки як засіб досягнення сумарної економічної результативності, скільки як основний критерій результативності роботи конкретної фірми або підприємства. [28]

Серед переліку показників, що базуються на використанні прибутку, цікавий фінансово-економічний показник cаsh-flоw, під яким розуміються в основному засоби, зароблені власними силами підприємства, що характеризує його фінансову силу й ліквідність. У зв’язку із цим щомісячне спостереження за даним показником дозволить контролювати вплив поточної виробничої діяльності підприємства на ліквідність.

За допомогою cаsh-flоw можна визначити всі показники рентабельності. Це дасть можливість з’ясувати максимальний ступінь використання фінансових засобів підприємства для цілей внутрішнього фінансування. Саме тому cаsh-flоw називають показником фінансової моці підприємства. Алгоритм його розрахунку представлений формулою:

, (1.2)

де Р_cаsh-flоw - рентабельність обороту по cаsh-flоw;

В - доход від реалізації;

ЧП - чистий прибуток;

А - амортизація. [4]

Обчислена таким шляхом рентабельність обороту показує, яка частка доходу від реалізації перебуває у вільному розпорядженні підприємства для фінансування інвестицій, погашення боргів і виплати дивідендів. Вона також показує масштаб прибутковості й самофінансування підприємства.

Існують різні підходи до формування критеріїв результативності. Залежно від числа параметрів оптимізації говорять про монокритеріальну (оптимізують один з параметрів) і полікритеріальну (спільна оптимізація параметрів) постановку завдань. При оцінці економічної результативності оптимізують дохід, прибуток (збиток), продуктивність праці й т.п.

Другий підхід до формування критеріїв полягає в тому, що одну частину показників (які потрібно поліпшити) відносять до чисельника, а іншу частину показників (які потрібно зменшити) - до знаменника. Головним недоліком цього підходу є те, що, зменшуючи знаменник, при незначній величині чисельника, можна забезпечити велике значення критерію. Тому такого роду критерій може бути застосований з використанням обмежень або на величину критерію, або чисельника, або знаменника. Найбільш відомим із цього типу критеріїв є критерій "результат/витрати".

Третій підхід полягає в тому, що один з показників максимізують або мінімізують, а на інші накладають обмеження. Дослідження дозволяють рекомендувати до практичного застосування наступні варіанти критерію:

максимізувати прибуток при заданих обмеженнях на обсяг витрат і рівень ризику;

мінімізувати обсяг витрат при заданих обмеженнях на прибуток і рівень ризику. [28]

1.3 Шляхи поліпшення роботи промислового підприємства

Узагалі проблема визначення результативності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство - це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно. Далі наведено схему, що узагальнює шляхи підвищення результативності роботи підприємства (рис. 1.2). [6]

Рис. 1.2 Резерви поліпшення роботи промислового підприємства

Схема, що пропонується, окреслює загальні напрямки аналізу об'єкта. Перший з них - ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу результативності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

зменшення обсягів незавершеного виробництва;

удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

зменшення обсягів дебіторської заборгованості. [28]

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;

забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;

організувати використання вторинних ресурсів;

створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;

акцентувати увагу на використанні сучасних високо-технологічних матеріалів. [6]

Що стосується аналізу результативності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

внутрішньозмінні втрати робочого часу;

втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

аналіз системи стимулювання працюючих;

визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення результативності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на результативність управління. [22]

Важливою складовою результативності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають результативність організації робіт, - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення результативності є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі. [30]

Намагання виділити в оцінці результативності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

При обґрунтуванні й аналізі всіх показників економічної результативності враховуються фактори підвищення результативності виробництва по основних напрямках розвитку й удосконалювання виробництва. Ці напрямки охоплюють комплекси технічних, організаційних і соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія живої праці, витрат і ресурсів, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції. [21]

Найважливішими факторами підвищення результативності виробництва тут виступають:

прискорення науково-технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, виробляємої й освоюваної продукції (підвищення її якості), інноваційна політика;

удосконалювання відтворювальної структури капітальних вкладень (пріоритет реконструкції й технічного переозброєння підприємства;

удосконалювання розвитку диверсифікованості, спеціалізації й кооперування, комбінування й територіальної організації виробництва, удосконалювання організації виробництва й праці на підприємстві;

посилення соціально-психологічних факторів, активізація людського фактора на основі демократизації й децентралізації управління, підвищення відповідальності й творчої ініціативи працівників, всебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості в розвитку виробництва (підвищення загальноосвітнього й професійного рівня працівників, поліпшення умов праці й техніки безпеки, підвищення культури виробництва, поліпшення екології). [4]

Серед всіх факторів підвищення результативності й посилення інтенсифікації виробництва вирішальне місце належить науково-технічному прогресу й активізації людської діяльності, посиленню особистісного фактора (комунікації, співробітництво, координація, прихильність справі), підвищенню ролі людей у виробничому процесі. Всі інші фактори перебувають у взаємозалежності від цих вирішальних факторів.

В економічній науці країн з розвиненими ринковими відносинами шляхи підвищення результативності підрозділяються на дві групи: внутрівиробничі й зовнішні або фактори, що впливають на зміну прибутку й ті, що контролюються з боку фірми й неконтрольовані фактори, до яких фірма може тільки підстроюватися. Друга група факторів - це конкретні ринкові умови, ціни на продукцію, сировину, матеріали, енергію, курси валют, банківський відсоток, система держзамовлень, оподатковування, пільги по податках і т.д. [14]

Найбільш різноманітна група внутрівиробничих факторів у масштабі підприємства. Їхня кількість і зміст специфічні для кожного підприємства залежно від його спеціалізації, структури, часу функціонування, поточних та перспективних завдань. Вони не можуть бути уніфіковані і єдині для всіх підприємств.

Кількісна оцінка внутрівиробничих факторів дається в плані технічного й організаційного вдосконалювання виробництва - зниження трудомісткості й підвищення продуктивності праці, зменшення матеріалоємності й економія матеріальних ресурсів, економія від зниження витрат виробництва й приріст прибутку й рентабельності, приріст виробничих потужностей і випуску продукції, економічний ефект від реалізації заходів, а також конкретні розміри капітальних витрат і терміни реалізації заходів. [15]

Найважливішим фактором підвищення результативності виробництва, забезпечення високої його результативності був і залишається науково-технічний прогрес. До останнього часу НТП виникав еволюційно. Перевага віддавалася вдосконалюванню вже існуючих технологій, часткової модернізації машин і устаткування. Такі міри давали певну, але незначну віддачу. Недостатні були стимули розробки й впровадження заходів щодо нової техніки. У сучасних умовах формування ринкових відносин потрібні революційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки наступних поколінь - корінне переозброєння на основі новітніх досягнень науки й техніки.

Найважливіші напрямки НТП:

широке освоєння прогресивних технологій;

автоматизація виробництва;

створення використання нових видів матеріалів.

Одним з важливих факторів інтенсифікації й підвищення результативності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальне джерело задоволення зростаючої потреби в паливі, енергії, сировині й матеріалах. Підприємство має бути оснащено машинами, устаткуванням, що забезпечує високу результативність використання конструкційних і інших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення й застосування високоефективних маловідходних та безвідхідних технологічних процесів. Не можна забувати й про використання вторинних ресурсів. [29]

Управління ефективністю й рентабельністю виробництва в умовах ринку припускає як розробку й реалізацію поточних планів, так і розробку прогнозів, контроль і аналіз їхньої реалізації. При цьому важливо враховувати фактор часу: час, який необхідно, щоб новий продукт або послуги вийшли на ринок; час, необхідне для освоєння й реалізації нових ідей, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, освоєння виробництва нової продукції і її зняття з виробництва й заміни нової або істотно модернізованою продукцією.

Підприємство може і повинне постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення результативності виробництва, а також врахувати вплив на неї зовнішніх факторів - економічної, соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві. [6]

Рівень економічної результативності залежить від багатьох факторів, що її визначають. В галузі практичного вирішення завдань управління ефективністю важливе значення набуває класифікація факторів її підвищення. Усі фактори доцільно класифікувати по обмеженій кількості групових ознак - це сприяє визначенню головних напрямків і шляхів підвищення результативності (продуктивності діяльності підприємства).

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації й інформаційних технологій дуже впливають на рівень і динаміку результативності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вони викликають істотні зміни в технічному рівні й продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці й кваліфікації кадрів і т.д. [21]

Устаткування. Цьому фактору належить одне з ведучих місць у програмі підвищення результативності виробництва. Підвищенню продуктивності діючого устаткування сприяє належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні терміни експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній можливості технологічно зв’язаних груп (одиниць), чітке планування завантаження в часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу і ін.

Матеріали й енергія. Проблема економії й зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем відповідних фахівців підприємств із матеріалоємним і енергоємним виробництвом. Завдання ресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно вирішуватися шляхом упровадження мало відхідної й безвідхідної технології, збільшення виходу корисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу, використання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки, заміна імпортної сировини й матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва, раціоналізація управління виробничими запасами й розвитку ефективних джерел постачання. [6]

Вироби. Самі продукти (вироби), їхня якість і дизайн також є важливими факторами результативності. Дизайн, повинен корелювати з так називаною корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють утілення своєї технічної переваги в конкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Проте для досягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинні з’явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за розсудливою ціною. У зв'язку з цим підприємство повинне стежити за тим, щоб не виникало яких-небудь організаційних і економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу. [13]

Працівники. Основним джерелом і визначальним фактором підвищення результативності виробництва (діяльності підприємства) є працівники - керівники, підприємці, фахівці, робітники. Продуктивність їхньої праці багато в чому визначається методами, технікою, особистою майстерністю, знаннями, відношенням до роботи й здатністю виконувати ту чи іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть виявлятися в умовах функціонування на підприємстві могутнього й гнучкого мотиваційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально й морально стимулює використання творчих здібностей усіх категорій працівників, виявляє цікавість до їхніх особистих проблем, сприяє створенню й підтримці сприятливого соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства, здійснює соціальний захист людей, гарантує їхню зайнятість і т.д. [33]

Інфраструктура. Важливою передумовою підвищення результативності (продуктивності) виробництва на підприємствах є достатній рівень розвитку й активна діяльність різноманітних установ ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури. У сучасних умовах усі підприємства в процесі своєї інноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитися без відповідних послуг інноваційних фондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банків і інших інститутів ринкової інфраструктури. Неабиякий безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств, рівень результативності їхнього виробництва в цілому надає належний розвиток і високоякісне функціонування виробничої інфраструктури - комунікацій, транспорту, оптової й роздрібної торгівлі, спеціалізованих інформаційних систем і т.д. Усе-таки найбільше вирішальне значення для забезпечення динамічного й ефективного розвитку як суспільного виробництва в цілому так і різноманітних його ланок, включаючи головну з них - підприємства, має, могутня й розгалужена мережа організаційних структур і система постійно здійснюваних ними заходів, що у своїй сукупності складають соціальну інфраструктуру. У зв'язку з цим державі й відповідним його владним і управлінським установам належить приділяти особливу увагу розвитку й підвищенню результативності різноманітних навчальних закладів, науки, культури, систем житлово-комунального господарства й побутового обслуговування населення, його надійному соціальному захисту. [3]

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши теоретичні джерела можна зробити висновок, що одним із першочергових завдань управління підприємством з точки зору управління є побудова системи, функціонуючої у даній сфері діяльності, яке змогла би забезпечити принаймні прийнятний рівень управління.

Труднощі полягають у тому, що процеси економічного розвитку являють собою динамічний комплекс, що включає величезну кількість взаємозалежних і постійно мінливих факторів і одержуваних результатів. У реальних умовах і результати, і витрати перебувають у постійному русі, розвитку, тому динаміка їхнього співвідношення є найважливішою формою вираження кінцевих результатів. Співвідношення результатів діяльності й витрат є ніщо інше, як результативність. Результативність - загальноекономічна категорія, суть якої полягає в тому, щоб досягти мети з найменшими витратами.

Розділ 2. Аналіз роботи промислового підприємства з використанням еом

2.1 Стисла характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство "Харцизький трубний завод" було засновано у 1898 році. Місцезнаходження ПАТ "Харцизький трубний завод": вул. Патона будинок 9, м. Харцизьк, Донецька обл., 86703, Україна.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності в порядку та за умов, визначеними чинним законодавством і Статутом (див. додаток А).

Організаційну структуру управління ПАТ "Харцизький трубний завод" приведено у відповідність до вимог ринкової економіки і специфіки функціонування акціонерного товариства.

ПАТ "ХТЗ" має загальну організаційну структуру управління: Загальні збори акціонерів, Наглядова Рада, Ревізор, Генеральний директор. Вищим органом управління ПАТ "ХТЗ" є загальні збори акціонерів. У період між зборами повноваження з керування Товариством передаються Наглядовій Раді і Ревізору. Оперативну роботу з керування підприємством здійснює Генеральний директор. Загальна організаційна структура ПАТ "Харцизький трубний завод" поділяється на п'ятнадцять служб. У прямому підпорядкуванні у генерального директора п’ять директорів (відповідних напрямків), п’ять начальників управління, два начальника відділу та начальник Штабу цивільної оборони і надзвичайних ситуацій (див. додаток Б).

На підприємстві діє функціонально-лінійна організаційна структура. Досвід показує, що цю структуру доцільно використовувати на тих підприємствах, які випускають обмежену номенклатуру продукції. Харцизький трубний завод випускає обмежену номенклатуру труб великого діаметру, але з широким сортаментом.

Аналіз функцій основних структурних підрозділів ПАТ "ХТЗ" відображений в табл. 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1

Функціональні обов’язки служб, управлінь та відділів

Назва служби	Функціональні обов’язки
1	2
Дирекція з інжинірінгу	Координація роботи з технічного розвитку заводу, діяльності з планування, бюджетування, підготовці й проведення ремонтних робіт, забезпечення раціонального використання енергоресурсів, керування функціонуванням та розвитком систем автоматизації технологічних процесів й контрольно-вимірювальних систем, контроль та виконання проектно-конструкторських розробок, а також дотримання вимог з охорони навколишнього середовища, створення організаційно-технічних умов, які спрямовані на ефективне керування виробничими активами, підвищення рівня технічної готовності устаткування.
Дирекція з технології та якості	Контроль виконання робіт з розробки, реалізації й удосконалення технології виробництва продукції, розробки нормативної та технічної документації; впровадження Системи менеджменту підприємства, сертифікації продукції, якості виготовленої продукції, контроль своєчасного та якісного проведення випробувань готової продукції, сировини та матеріалів.
Фінансова дирекція	Забезпечення сталої фінансової діяльності; планування економіки підприємства, інвестицій на основі концепції розвитку та стратегічного плану заводу, інноваційної діяльності; генерація стратегій та бізнес-ідей спрямованих на розвиток підприємства; формування повної, достовірної інформації про господарські процеси та результати діяльності заводу; впровадження та ефективне функціонування передових інформаційних технологій.
Дирекція з персоналу та соціальних питань	Забезпечення висококваліфікованими кадрами; організація і управління трудовими процесами; застосування ефективних форм і методів мотивації праці з метою підвищення її продуктивності та якості виконуваних робіт. Визначення напрямків управління соціальними процесами, створення соціальних гарантій, формування і реалізація комунікаційної політики заводу.
Дирекція з безпеки	Створення організаційно-технічних умов для забезпечення збереження матеріальних, фінансових та інтелектуальних цінностей заводу, застосування системи заходів, спрямованих на захист виробничих, комерційних інтересів і активну протидію всіляким негативним впливам на економічну безпеку заводу.
Управління збуту	Збут готової продукції заводу та матеріалів.
Управління з логістики	Забезпечення потреб заводу основними та допоміжними матеріалами, сировиною.
Управління з охорони праці та пожежної безпеки	Забезпечення та контроль за безпечним виробництвом підрозділів заводу
Виробниче управління	Планування виробничої програми, контроль виробництва продукції в задані строки. Забезпечення ритмічності виробництва продукції.

Таблиця 2.2

Функціональні обов’язки основних та допоміжних цехів

Назва цеху, служби	Функціональні обов’язки
1	2
Трубоелектрозварювальний цех №2 (ТЕЗЦ-2)	Виробництво труб, підготовка зварювального флюсу для виготовлення труб.
Трубозварювальний цех №4 (ТЗЦ-4)	Нанесення зовнішнього поліетиленового покриття і внутрішнього епоксидного гладкісного або антикорозійного покриття на труби всього сортаменту, виробництво протекторів
Цех з ремонту металургійного устаткування (ЦРМУ)	Обслуговування в цехах металургійного устаткування, монтаж нового обладнання та демонтаж старого. Модернізація і ремонт всіх видів устаткування, ремонт електромостових кранів.
Ремонтно-механічний цех (РМЦ)	Випуск запасних частин для устаткування, виготовлення нових вузлів для проведення реконструкції в основних цехах, прес-форм. Забезпечення безперебійної роботи ТЗЦ-4 шляхом виготовлення деталей захисту на дробомет з високо хромистого чавуну.
Енергетичний цех (ЕнЦ)	Безперебійне забезпечення підрозділів заводу електроенергією, природним газом, питною та технічною водою, стисненим повітрям і тепловою енергією у вигляді пара та гарячої води.
Залізничний цех (ЗЦ)	Забезпечення внутрішньозаводських перевезень і вивіз готової продукції на станцію примикання.
Відділ безрейкового транспорту (ВБТ)	Надання транспортних послуг структурним підрозділам заводу.
Центральна заводська лабораторія (ЦЗЛ)	Проведення науково-дослідних робіт, спрямованих на визначення та підвищення якості продукції.
Лабораторія метрології	Обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, обладнання та автоматики.

В табл.2.2 ми бачимо департаменталізацію за процессами, тобто види діяльності організовані на основі різних процесів. департаменталізації за процесами необхідних для виробництва кінцевої продукції. Одна з причин вибору методу поділу за процесами полягає в тому, що при виробництві кінцевої продукції застосовується різне устаткування через специфіку технологічних процесів. Фізичне місце розташування устаткування часто змушує робити це.

Повноваження керівника будь-якого рівня обмежуються не тільки внутрішніми чинниками, але і факторами зовнішнього середовища. Реалізується принцип відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури - з іншого.

Дочірні підприємства, філії та представництва в організаційній структурі ПАТ "ХТЗ" відсутні.

Завод виробляє понад 500 типорозмірів сталевих електрозварних прямошовних труб великого діаметру (ТВД) для трубопровідного транспорту, енергетики й будівництва. Товариство також здійснює інші види діяльності (див. додаток А).

Сортамент продукції сертифікований по стандартах АPІ Spеc 5L, ЕN і в національній системі Укрсепро. На "ХТЗ" діє інтегрована Система керування якістю, що відповідає вимогам стандартів: ІSО 9001: 2000, ІSО 14001: 2004, ОHSАS 18001: 1999, АPІ Spеc Q1, ДСТУ ІSО 9001: 2001.

В основі виробничого комплексу "ХТЗ": трубоелектрозварювальний цех №2 та трубозварювальний цех №4.

У ТЕЗЦ №2 виробляються труби діаметром 508-1422 мм із одним поздовжнім швом, двошовні труби діаметром 1220 1420 мм довжиною 12,0 м для магістральних газо- і нафтопроводів з робочим тиском до 11,8 Мпа.

У ТЗЦ №4 на весь сортамент виробленої продукції наноситься зовнішнє й внутрішнє антикорозійне покриття. Термін служби трубопроводів із заводською ізоляцією - більше 30 років. Температура тривалої експлуатацію труб з покриттям у ґрунтах різної агресивності й вологості становить від - 20ºС до +60ºС.

Отже основною діяльністю підприємства є виготовлення труб великого діаметру.

У грошових надходженнях підприємства найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

) доходи від звичайної діяльності;

) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно, і грошові надходження від звичайної діяльності підприємства включають доходи від: основної (операційної) діяльності; іншої операційної діяльності; фінансової діяльності; фінансових операцій; інвестиційної діяльності; іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

відшкодування збитків від надзвичайних подій;

інші надзвичайні доходи.

Використовуючи річні форми звітності підприємства (додатки), аналізуємо операційну діяльність підприємства та розраховуємо ключові показники діяльності ПАТ "ХТЗ" за 2010, 2011 роки.

До основних техніко-економічних показників діяльності підприємства належать собівартість продукції, валовий прибуток (збиток), рентабельність продукції та рентабельність підприємства [6].

Аналізуючи статті господарської діяльності підприємства розраховуємо основні показники діяльності підприємства (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

№ п /п	Показники	2010 р.	2011 р.	Відхилення, +, -	Темпи приросту, %
1	Обсяг виробництва продукції, тис. тонн	294,6	630,59	335,99	53,28
2	Валовий дохід, тис. грн.	2999548	6755839	3756291	55,60
3	Валові витрати, тис. грн.	2432779	5240654	2807875	53,58
4	Рентабельність продукції, %	22,97	28,34	5,37	18,95
5	Чисельність персоналу, осіб	3334	3147	-187	-5,94
6	Продуктивність праці, тонн/осіб.	103,99	2125,36	2021,37	95,11
7	Вартість основних фондів, тис. грн.	932864	1011554	78690	7,78
8	Фондовіддача, тис. грн. /грн.	3,24	6,48	3,24	50,00
9	Фондомісткість, грн. / тис. грн.	0,316	0,152	-0,164	-107,89
10	Фондоозброєність, тис. грн. /осіб.	273,61	308,93	35,32	11,43

Аналізуючи табл. 2.3 робимо такі висновки. Обсяг виробництва труб у 2011 році збільшився на 53,28%. Позитивно на обсяг вплинуло виконання за планових замовлень, продаж труб як ТМЦ. Внаслідок цього рентабельність продукції збільшилась на 5,37% і вища за планову (18,1%) на 10,24%.

Валовий дохід та валові витрати зросли відповідно на 3756291 тис. грн. та 2807875 тис. грн. Зростання доходів відбулось за рахунок доходу від участі в капіталі, інших операційних доходів та доходу від реалізації продукції. Збільшення витрат - за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції, витрат на збут, інших операційних витрат та фінансових витрат.

Чисельність персоналу зменшилась на 187 осіб. Це пов’язано із змінами в організаційній структурі підприємства та технічним переоснащенням підприємства.

Продуктивність праці значно збільшилась в декілька разів. Це зумовлено збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням та зменшенням чисельності персоналу.

Вартість основних фондів збільшилась на 78690 тис. грн. Збільшення викликане надходженням об’єктів у 2011 році на 49807,84 тис. грн., що перевищує показник ліквідованих основних фондів (3656,65 тис. грн.). Показник фондовіддачі збільшився в 2 рази. Можна стверджувати, що зросла ефективність виробництва.

Темпи зростання фондоозброєності не випереджають підвищення продуктивності праці, тому і фондомісткість не підвищилась [7].

За 2011 рік план з реалізованої продукції перевиконаний на 13,8%. При плані 5463621 тис. грн., фактично реалізовано продукції на суму 6220069 тис. грн. Отримано додатково до плану 756448 тис. грн.

Позитивно на обсяг реалізації продукції вплинуло:

виконання за планових замовлень - отримано додатково до плану 345050 тис. грн.;

зростання цін на продукцію - отримано додатково 409811 тис. грн.;

продаж труб як товарно-матеріальні цінності та інша реалізація - отримано додатково 1587 тис. грн.

Рентабельність реалізованої продукції за 2011 рік склала 28,34%, при плановій рентабельності 18,1%.

Рентабельність від звичайної діяльності після оподаткування (прибутковість) склала 12,7%, при плановій рентабельності 8,9%.

Основні ринки збуту труб великого діаметра у 2010 та 2011 роках: Росія, Україна, Казахстан. Також труби відвантажувалися за територіальним принципом у слідуючи країни: Узбекістан, Туркменістан, Білорусь, Литва, Латвія, Азербайджан, Естонія, Грузія, Молдова, Словенія, Алжир, Болгарія, Кітай, США, Іран, Польща, Чехія, Ізраіль, Латвія.

Внутрішній ринок, на якому ВАТ "Харцизький трубний завод" вважається монополістом, є одним з ключових ринків збуту. Основними споживачами труб в Україні є ГЗКи, ДК "Укртрансгаз".

. Прямі договори.

2. Договори комісії.

Завод використовує такі канали збуту своєї продукції:

. Прямі поставки продукції з заводу.

2. Поставки продукції через торгові компанії ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ", "Mеtіnvеst Іntеrnаtіоnаl S. А. "

2.2 Оцінка виробничо-господарської діяльності підприємства

2.2.1 Формування плану виробництва і реалізації продукції

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Але по мірі насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає об'єм продажу, а навпаки, можливий об'єм продажу є основою розробки виробничої програми. Підприємство повинно виробляти тільки ті товари і в такому об'ємі, які воно може реально реалізувати.

Діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу, основними завданнями якого є:

вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу та асортименту;

аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

оцінювання конкурентоспроможності продукції і вишукування резервів для підвищення її рівня;

розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення її якостей безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення.

Його основні задачі:

оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва;

визначення впливу чинників на зміну величини цих показників

оцінка динаміки реалізації продукції;

структурний аналіз товарної продукції;

визначення впливу на сортаментні зміни виробленої продукції [3].

Маючи дані по фактичному об’єму виробництва (див. табл.2.4), порівняємо з плановими показниками. План 2010 року складав 524,8 тис. тон, а в 2011 році - 623,42 тис. тон.

На рис.2.1 ми побачимо динаміку зростання виробництва труб в 2011 році порівняно з 2010 роком. В 2010 році план був виконаний на 56,14%. Це залежало від зовнішніх чинників (причина - відсутність фінансування через фінансову кризу в світі). Початок виконання заказів був затриманий майже на 3 місяці.

Наступний рік видався більш стабільним, фінансування пройшло своєчасно. План 2011 року перевиконано на 1,15%.

Перевиконання плану дало в першу чергу виконання за планових замовлень. Цей факт підтверджує, що підприємство не стоїть на місці і постійно шукає нові ринки збуту своєї унікальної продукції.

Рис. 2.1 Обсяг виробництва продукції

Аналіз товарної продукції основного виду діяльності за сортаментом представлений в табл. 2.1 Дані отримані з технічного каталогу ПАТ "ХТЗ".

Аналізуючи структуру товарної продукції, простежуємо що виробництво різного сортаменту труб за зарубіжними стандартами підвищилося (на 362,96 тис. т.), як і питома вага у загальному обсязі виробництва (на 36,71%). Однак потреба в трубах за стандартами: DІN17172 Ø508-1420 мм (8,0-22,0 мм) L5,4-11,5 мм та АSTMА252 Ø508-1422 мм (7,9-22,0 мм) L5,4-11,9 мм знизилась відповідно на 40,69 тис. тон і 8,04 тис. тон. І ще немаловажний факт це те, що продукція не залежувалась на складах заводу ні в 2010, ні в 2011 році.

Таблиця 2.4

Аналіз товарної продукції підприємства

Вид продукції	2010 р.			2011 р.			Відхилення (+, - )
	тонн	тис. грн.	пит. вага, %	тонн	тис. грн.	пит. вага, %	тонн	тис. грн.
2	3	4	5	6	7	8	9	10
Газонафтопроводні труби (вітчизняний стандарт) Ø530-1020 мм (8,0-12,0 мм)	3,06	27681,91	0,94	2,01	15783,38	0,32	-1,05	-11898,53
Газонафтопроводні експандовані труби (вітчизняний стандарт) Ø914-1420 мм (9,5-21,8 мм)	58,21	525956,25	17,81	55,38	577917,99	8,78	-2,83	51961,74
Труби для трубопроводів теплових електростанцій та теплових мереж (вітчизняний стандарт) Ø530-820 мм (8,0-12,0 мм)	76,6	692047,7	23,44	56,42	587914,45	8,95	-20,18	-104133,3
Труби для трубопроводів загального призначення (вітчизняний стандарт) Ø478-1420 мм (8,0-21,8 мм)	15,32	138409,54	4,69	12,41	4720,89	8,95	-20,18	-104133,3
Труби експандовані виготовлені за зарубіжними стандартами:	141,41	1277626,6	43,27	504,37	5033732,29	79,98	362,96	3756105,7
АPІ 5L Ø508-1422 мм (7,9-19,0 мм) L5,4-11,9 мм	24,04	217196,52	7,36	275,42	1880026,33	43,68	251,38	1662829,8
DІN1626 Ø508-1420 мм (8,0-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	18,38	166091,45	5,63	96,4	1007349,64	15,29	78,02	841258, 19
DІN17172 Ø508-1420 мм (8,0-22,0 мм) L5,4-11,5 мм	72,12	651589,56	22,07	31,43	328015,12	4,98	-40,69	323574,4
АSTMА252 Ø508-1422 мм (7,9-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	15,56	140538,92	4,76	7,52	814120,6	1, 19	-8,04	673581,68
ЕN10208-2 Ø508-1422 мм (7,9-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	11,31	102210,15	3,46	93,6	1004220,6	14,84	82,29	902010,45
Всього основного виду діяльності	294,6	2661722	90,15	630,59	6220069		335,99	3558347

Переплетення державних факторів як економічних, так і політичних, призвело до обмеження поставок українських труб на ринок СНД. ПАТ "ХТЗ" почав освоювати перспективні ринки Близького Сходу, Середньої Азії, країн Балтії та інші. Цим і викликані зміни в сортаментній структурі товарної продукції підприємства.

Завод оперативно реагує на зміну попиту в світі, постійно розширює ринки збуту. Від ринків збуту залежать обсяг продажів, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума одержаного прибутку і т. ін.

Незбалансованість пропозицій з попитом негативно характеризує роботу підприємства.

Завод виробляє специфічну продукцію, тому зміни в сортаментах та розширення ринків збуту одне з ключових питань успішної роботи підприємства.

2.2.2 Основні виробничі фонди підприємства, структура, аналіз використання

Розглянемо фактори, які пов’язані з методами виробництва. В першу чергу проведемо аналіз основних засобів.

Предмети праці є складовою виробничих оборотних фондів. Внаслідок того, що підприємства виконують не лише основну, а й інші види виробничої і невиробничої діяльності, склад їх основних фондів надзвичайно різноманітний. Ділення основних фондів на виробничі та невиробничі дозволяє встановити їх склад за економічною ознакою та питому вагу засобів виробничої і невиробничої діяльності [13].

Використовуючи дані бухгалтерії основних засобів (див. додатки) побачимо питому вагу об’єктів за призначенням по відношенню до основного виробництва (див. табл. 2.5), склад основних фондів за групами утворення (див. табл. 4.2) та рух основних засобів (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.5

Аналіз основних засобів за видами економічної діяльності

№ п/п	Показники	2010 рік		2011 рік		Відхи-лення (+,-), тис. грн.
		тис. грн.	Пит. вага, %	тис. грн.	Пит. вага, %
1	Основний вид економічної діяльності	929878,8	99,68	1008013,56	99,65	78134,8
2	Інші види економічної діяльності	2985,2	0,32	3540,44	0,35	555,24
	Всього основних засобів	932864	100	1011554	100	78690

Аналіз табл. 2.5 показує що збільшення вартості основних засобів в основному було за рахунок росту промислово-виробничих фондів. Це зайвий раз показує покращення ефективності роботи підприємства та його технічне переозброєння.

Устаткування створює техніко-технологічну основу будь-якого підприємства, забезпечуючи значну частину його індустріального потенціалу.

Активна частина основних фондів - технологічне устаткування, зростання питомої ваги якого впливає на зміну фондовіддачі. Повне використання устаткування - головне завдання, що може бути виконане, якщо буде зведено до мінімуму кількість невстановленого устаткування.

Забезпеченість підприємства устаткуванням виробничого призначення безпосередньо впливає на якість та об’єм випуску продукції. Також цей показник може впливати на швидкість виконання заказу [13].

Високий відсоток використання технологічного обладнання досягнено за рахунок високотехнологічного устаткування. Нескладна та швидка заміна деяких вузлів дозволяє виробляти продукцію різного сортаменту майже на одному обладнанні.

Ділення основних засобів за групами утворення (табл.2.6) використовується для визначення технічної озброєності праці, розрахунок щорічного розміру амортизації і т. ін.

Таблиця 2.6

Аналіз основних засобів за групами утворення

№ п/п	Група основних засобів	2010 р.		2011 р.		Відхилення (+,-), тис. грн.
		тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %
1	Будинки, споруди та передавальні пристрої	362263	38,83	370047	36,58	7784
2	Машини та обладнання	522849	56,05	588118	58,14	65269
3	Транспортні засоби	38157	4,09	37723	3,73	-434
4	Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	3088	0,33	6666	0,66	3578
5	Малоцінні необоротні матеріальні активи	0	0	1505	0,15	1505
6	Інвентарна тара	0	0	135	0,01	135
7	Інші необоротні матеріальні активи	6507	0,7	7360	0,73	853
	Усього основних засобів	932864	100	1011554	100	78690

Із показників табл. 2.6 видно, що структура основних засобів збільшилась в кращий бік, тобто збільшилась питома вага активної частини основних засобів (базис - 56,05%, звіт - 58,14%).

Таблиця 2.7

Аналіз руху основних засобів

№ п/п	Показники	2010 р., тис. грн.	2011 р., тис. грн.	Відхилення (+,-), тис. грн.
1	Первісна вартість на початок року	891597	932864	41267
2	Надійшло за рік	60248	82310	22062
3	Вибуло	19206	4411	-14795
4	Первісна вартість на кінець року	932864	1011554	78690

З табл. 2.7 бачимо, що тенденції показників в основному позитивні. Зменшився тільки показник вибуття основних засобів.

Особливе місце в системі показників ефективності використання основних фондів посідає фондомісткість. Цей показник перебуває у певному взаємозв’язку з показниками фондоозброєності та продуктивності праці. Якщо темпи зростання продуктивності праці випереджають підвищення фондоозброєності, неодмінно зменшиться фондомісткість [4].

Вищеназвану закономірність простежимо в табл. 2.8

Таблиця 2.8

Аналіз використання основних фондів

№ п/п	Показник	2010 р., %	2011 р., %	Відхилення (+,-), тис. грн.	Темп приросту, %
1	Продуктивність праці, тонн/люд.	103,99	2125,36	2021,37	95,11
2	Фондоозброєність, тис. грн. /осіб.	273,61	308,93	35,32	11,43
3	Фондомісткість грн. / тис. грн.	0,316	0,152	-0,164	-107,89

По даним табл. 2.8 ще ми можемо сказати, що ступінь оснащеності праці збільшилась і темп її приросту склав 11,43%.

Щоб оцінити стан основних засобів (знос, придатність) треба розрахувати коефіцієнти в плановому та базисному періоді та порівняти їх.

Хоча і спостерігаємо збільшення коефіцієнта зносу, але ступінь придатності ще достатньо велика (див табл. 2.9). Отже технічний рівень основних засобів задовільний.

Таблиця 2.9

Аналіз динаміки і стану основних засобів

№ п/п	Показник	2010 р., %	2011 р., %	Відхилення (+,-), %
1	Коефіцієнт зносу	16,2	21,2	5
2	Коефіцієнт придатності	83	78	-5

Виробнича потужність характеризує максимальні можливості підприємства при використанні всіх його внутрішніх резервів і постійному проведенні заходів щодо впровадження раціональних методів переробки сировини, економії паливно-енергетичних ресурсів, підвищення виходу продукції [5].

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися щодо обсягу, номенклатури та асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес у залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури та асортименту [3].

Своєчасне реагування на попит споживачів дало змогу отримати портфель заказів від зарубіжних фірм. Фактичний випуск продукції 2011 року зростав у порівнянні з 2010 роком (див. табл. 2.4) Але використання виробничої потужності було неповне.

Використання виробничої потужності за 2011 рік. Трубоелектрозварювальний цех №2 - 45%. Трубозварювальний цех №4: лінія зовнішнього антикорозійного покриття - 85,8%; лінія внутрішнього покриття - 0,1%.

Основною причиною неповного використання потужностей є недостатнє завантаження виробничої потужності цеху замовляннями споживачів [13].

Використання виробничої потужності на ряду з іншими факторами, ще й залежить від асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції. При певному випуску продукції частина обладнання простоює, що знижує коефіцієнт використання виробничих потужностей.

Таблиця 2.10

Аналіз використання виробничої потужності

№ п/п	Вид продукції	Коефіцієнт використання, %		Відхилення (+,-)
		2010 р.
1	Газонафтопроводні труби (вітчзн. станд.) Ø530-1020 мм (8,0-12,0 мм)	0,02	0,01	-0,01
2	Газонафтопроводні експандовані труби (вітчзн. Станд.) Ø914-1420 мм (9,5-21,8 мм)	0,42	0,40	-0,02
3	Труби для трубопроводів теплових електростанцій та теплових мереж (вітчзн. Станд.) Ø530-820 мм (8,0-12,0 мм)	0,55	0,40	-0,14
4	Труби для трубопроводів загального призначення (вітчзн. станд.) Ø478-1420 мм (8,0-21,8 мм)	0,11	0,09	-0,02
5	АPІ 5L Ø508-1422 мм (7,9-19,0 мм) L5,4-11,9 мм	0,17	1,97	1,80
6	DІN1626 Ø508-1420 мм (8,0-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	0,13	0,69	0,56
7	DІN17172 Ø508-1420 мм (8,0-22,0 мм) L5,4-11,5 мм	0,52	0,22	-0,29
8	АSTMА252 Ø508-1422 мм (7,9-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	21,58	23,93	2,35
9	ЕN10208-2 Ø508-1422 мм (7,9-22,0 мм) L5,4-11,9 мм	0,08	0,67	0,59

Аналіз табл. 2.10 дає нам змогу зрозуміти, що коефіцієнт використання виробничої потужності загалом поступово збільшується. Збільшення відсотка використання досягнено за рахунок високотехнологічного устаткування. Нескладна та швидка заміна деяких вузлів дозволяє виробляти продукцію різного сортаменту майже на одному обладнанні. Така універсальність устаткування та обладнання дає змогу підприємству швидко реагувати на замовлення споживача продукції та легко змінювати сортамент виготовляємої продукції.

2.2.3 Оціна трудового потенціалц підприємства

Трудові ресурси також впливають на виробничі потужності підприємства, тому що вони є трудовим потенціалом підприємства.

По характеру виконуваних функцій персонал підрозділяється на чотири категорії: робітники (основні, які безпосередньо виробляють продукцію), і допоміжні, які обслуговують технологічний процес; керівники; фахівці (інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, техніки й інші); технічні виконавці (діловоди, табельники, креслярі, архіваріуси, агенти й інші) [2].

Рис. 4.1 дає можливість побачити складові трудового потенціалу по вищеназваних категоріях.

Рис. 2.3 Структура трудових ресурсів ПАТ "ХТЗ".

Аналізуючи отримані цифри в рис. 4.1 слід сказати, що на підприємстві збільшилась кількість технічних виконавців та фахівців. Кількість керівників та робітників дещо знизилась.

Підвищення технічного рівня підприємства зобов’язує працівників підвищувати кваліфікацію. Якими темпами це відбувається на "ХТЗ" ми бачимо з табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Якісна структура працівників підприємства

№ п/п	Категорії	2010 р.	Питома вага, %	2011 р.	Питома вага, %	Відхилення
						осіб	%
1	Облікова кількість працівників, осіб	3334		3147		-187
1.1	з них жінки, осіб	1526	45,77	1235	39,24	-291	-6,53
1.2	Кількість робітників, які підвищили кваліфікацію, осіб	1814	54,41	3045	96,76	1231	42,35
1.2.1	з них робітники	861	25,82	1593	52,32	732	26,5

Ми бачимо що збільшилась кількість робітників, які підвищили кваліфікацію та їх питома вага зростає. Це свідчить про те, що кадрова програма підприємства спрямована на забезпечення рівня кваліфікації працівників операційним потребам.

Питома вага чисельності ПВП складала у 2010 році 87,05%, а у 2011 році - 84,97%. Така зміна пов’язана з підвищенням технічного рівня та автоматизації (впровадження нового обладнання) [13].

Заробітна плата, з одного боку, є складовою частиною операційної діяльності, з другого - одним із найважливіших елементів мотивації праці. В нашому випадку (див. табл. 2.11) фонд основної заробітної плати підвищувався, що говорить про позитивну мотивацію праці.

Таблиця 2.11

Аналіз фонду оплати праці

№ п/п	Показник	2010 р.		2011 р.		Відхилен-ня (+,-), тис. грн.
		тис. грн.	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %
1	Фонд основної заробітної плати	77835,2	60	84733,27	59,8	6898,07
2	Фонд додаткової заробітної плати	40357,6	31,11	44194,49	31, 19	3836,89
3	Заохочувальні та компенсаційні виплати	11532,2	8,89	12766,67	9,01	1234,47
4	Фонд оплати праці	129725,4	100	141694,4	100	11969,03

Роблячи висновок з показників табл. 2.11 ми простежуємо в основному тенденцію покращення показників, що свідчить про посилення позитивних явищ на підприємстві, що стосується умов, оплати праці та ін.

2.2.4 Доходи та витрати від здійснюваних видів діяльності

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

У формі фінансової звітності №2"Звіт про фінансові результати" вони структуруються за видами господарської діяльності підприємства. Доходи відображаються по видах економічної діяльності у сукупності враховуються як обсяг реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (див. табл. 2.12), а витрати − як операційні витрати (див. табл. 2.13).

Таблиця 2.12

Аналіз валових доходів

№ п/п	Вид господарської діяльності	2010 рік		2011 рік		Відхилення (+,-), тис. грн.	Темпи приросту, %
		тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Операційні доходи	2993831	49,95	6755399	50,00	3761568	325,64
1.1	Доход від реалізації продукції	2952429	49,26	6688498	49,50	3736069	326,54
1.2	Інші операційні доходи	41402	0,69	66901	0,50	25499	261,59
2	Доход від участі в капіталі	0	0	153	0,00113	153
3	Інші фінансові доходи	4363	0,07	941	0,007	-3422	121,57
4	Інші доходи	1354	0,02	193	0,00143	-1161	114,25
5	Надзвичайні доходи	0	0	0	0	0
	Валовий доход	5993379	100	13512085	100	7518706	325,45

Таблиця 2.13

Аналіз валових та витрат

1	Операційні витрати	2401392	49,68	5199188	49,80	2797796	316,51
1.1	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	2164501		4846269	46,42	2681768	323,90
1.2	Адміністративні витрати	87340	44,78	85516	0,82	-1824	197,91
1.3	Витрати на збут	29705	1,81	48551	0,47	18846	263,44
1.4	Інші операційні витрати	119846	0,61	218852	2,10	99006	282,61
2	Фінансові витрати	22800	2,48	36210	0,35	13410	258,82
3	Витрати від участі в капіталі	0	0,47	0	0	0	0
4	Інші витрати	8587	0	5256	0,05	-3331	161,21
5	Надзвичайні витрати	0	0,18	0	0	0	0
	Валові витрати	4834171	100	10439842	100	5605671	315,96

З табл. 2.12 та 2.13 бачимо, що майже всі показники збільшились. Знизились тільки адміністративні та інші витрати; інші фінансові та інші доходи. Тенденція зростання в основному викликана збільшенням обсягів виробництва.

Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 2681768 тис. гривень в основному за рахунок зростання виробничої собівартості (підвищилась ціна на матеріали та енергоносії: металопрокат на 7,1%, зварювальний дріт на 2,2%, поліетилен на 7,5%, дріб сталевий на 6,8%) [9].

В результаті діяльності підприємства маємо збільшення валового доходу на 7518706 тис. грн., а валових витрат - на 5605671 тис. грн. Темпи приросту доходів випереджають темпи приросту витрат, що свідчить про отримання прибутку.

В табл. 2.14 проведемо аналіз доходів (витрат) за видами економічної діяльності ПАТ "ХТЗ".

Таблиця 2.14

Аналіз доходів (витрат) за видами економічної діяльності

Вид економічної діяльності	2010 рік		2011 рік		(+,-), тис. грн.	Вплив фактору, %
	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %
Доходи від операційної діяльності	2703124	99,79	6286970	99,98	3583846	100
Фінансові доходи	4363	0,16	1094	0,02	-3269	0
Інші доходи	1354	0,05	193	0,003	-1161	0
Усього доходів від економічної діяльності	2708841		6288257		3579416
Витрати операційної діяльності	2164501	89,00	4846269	2681768	95
Адміністративні витрати	87340	3,59	85516	1,63	-1824	0
Витрати на збут	29705	1,22	48551	0,93	18846	1
Інші операційні витрати	119846	4,93	218852	4,18	99006	4
Фінансові витрати	22800	0,94	36210	0,69	13410	0
Інші витрати	8587	0,35	5256	0,10	-3331	0
Усього витрат звітних сегментів	2432123		5240654		2808531
Нерозподілені витрати	104799		259585		154786
Вирахування собівартості реалізованої продукції іншим звітним сегментам	1172209		0		-1172209
Усього витрат підприємства	1364713		5500239		4135526

Аналіз табл. 2.14 показує нам, що сума доходів від операційної діяльності збільшились, як і питома вага в загальній структурі доходів. Це єдиний фактор, який істотно впливав на загальний показник доходів.

Загалом і сума витрат теж збільшились. Левову частку складають витрати операційної діяльності та їх питома вага в структурі витрат.

Аналіз операційних витрат основного виду діяльності представлений в табл. 2.15.

Таблиця 2.15

Аналіз операційних витрат за економічними елементами (основного виду економічної діяльності)

Назва статті	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-), тис. грн.	Вплив фактору, %
				2010 р.	2011 р.
Матеріальні витрати	2064098	4777060	2712962	83,78	90,33
Витрати на оплату праці	133989	142208	8219	5,44	2,69
Відрахування на соціальні заходи	46677	51407	4730	1,89	0,97
Амортизація	75657	75229	-428	3,07	1,42
Інші операційні витрати	143234	242357	99123	5,81	4,58
Разом	2463655	5288261	2824606	100	100

Аналізуючи табл. 2.15 спостерігаємо збільшення операційних витрат (крім амортизації). Елемент "матеріальні витрати" став у 2011 році майже домінуючий (90,33%), його вплив на операційні витрати збільшився на 6,55%. Інші елементи знизили свій вплив на формування витрат.

Фактори, які впливали на загальні витрати: витрати операційної діяльності - 95%, витрати на збут - 1% та інші операційні витрати - 4%. Інші фактори були не істотними і не мали впливу на загальний показник.

2.2.5 Аналіз виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність характеризує максимальні можливості підприємства при використанні всіх його внутрішніх резервів. Показник залежить від ряду факторів. Найважливіші з них наступні:

кількість та продуктивність обладнання;

ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поставок;

рівень організації виробництва та праці;

фонд часу роботи обладнання.

Поліпшення використання виробничої площі досягається:

вивільненням площі, зайнятої допоміжними і обслуговуючими ділянками,

оснащенням виробничих ділянок підйомно-транспортним та іншим обладнанням, впровадженням передових методів організації виробництва

збільшенням за цей рахунок випуску продукції з 1 м² виробничої площі.

Показник використання виробничої площі відображений на рис.2.5.

Рис. 2.5 Показник використання виробничої площі.

Показник знімання продукції з 1м² виробничої площі (рис. 2.5) підвищився, тому що відбувалось збільшення обсягів виробництва.

Забезпеченість підприємства устаткуванням виробничого призначення на ПАТ "ХТЗ" дуже висока. Питома вага основних засобів для основного виду діяльності на заводі постійно збільшується і сягає майже 100%. Кількість устаткування виробничого призначення ТЕЗЦ-2 та ТЗЦ-4 та коефіцієнт використання наявного устаткування викладена в табл. 2.16.

Таблиця 2.16

Забезпеченість підприємства устаткуванням виробничого призначення основного виду діяльності

Показники	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-)
1. Кількість наявного устаткування, од.	1196	1286	90
Встановленого, од.	1088	1247	159
Невстановленого, од.	108	39	-69
2. Коефіцієнт використання наявного устаткування (за встановленим), %	90,97	96,98	6,01

Показники табл. 2.16 показують нам, що кількість невстановленого обладнання зменшилась в основному за рахунок збільшення коефіцієнту введення основних засобів. Внаслідок цих причин коефіцієнт використання наявного устаткування був достатньо високий і мав тенденцію до збільшення.

Використання устаткування на підприємствах можна збільшити за рахунок збільшення змінності його роботи. Обладнання може працювати в 2 або навіть і в 3 зміни. На заводі використовується можливість підвищення ефективності використання устаткування за рахунок збільшення змінності.

З табл. 2.17 ми бачимо, що устаткування працювало цілодобово, тобто в 3 зміни без вихідних та святкових днів.

Таблиця 2.17

Використання устаткування виробничого призначення за часом

Показники	2010 р.	2011 р.
Календарний фонд, тис. маш. - год.	9530,88	10923,72
Режимний фонд, тис. маш. - год.	9530,88	10923,72
Дійсний фонд, тис. маш. - год.	6120,21	7132,44
Фактичний фонд, тис. маш. - год.	5508,18	6004,18
Коефіцієнти використання устаткування за часом:
до календарного фонду	0,58	0,55
до режимного фонду	0,58	0,55
до дійсного фонду	0,9	0,84

Рівень використання часу роботи устаткування в ТЕЗЦ-2 та ТЗЦ-4 був достатньо високий, але були і простої устаткування (див. табл.7.2). Основні причини простоїв це проведення капітальних (КР) та планово-попереджувальних ремонтів (ППР). Щоб покращити коефіцієнти використання устаткування за часом треба шукати можливості в скороченні термінів ремонтів (проводити ремонти цілодобово, одночасно проводити КР та ППР).

Зміна кількості обладнання не впливала на обсяг виробництва. А от продуктивність устаткування прискорили виконання заказів.

Підприємству слід шукати інші можливості підвищення ефективності використання устаткування.

Використання устаткування на підприємствах можна збільшити за рахунок збільшення змінності його роботи. Обладнання може працювати в 2 або навіть і в 3 зміни. На підприємстві використовується можливість підвищення ефективності використання устаткування за рахунок збільшення змінності. Устаткування працювало цілодобово, тобто в 3 зміни без вихідних та святкових днів. Підприємству слід шукати інші можливості підвищення ефективності використання устаткування.

Маючи дані по обсягу виробництва, можна проаналізувати використання виробничої потужності (див табл. 2.18).

Таблиця 2.18

Аналіз використання виробничої потужності

№ п/п	Назва цеху	2010 рік, %	2011 рік, %	Відхилення (+,-), %
1	ТЕЗЦ-2	21,02	45	23,98
2	ТЗЦ-4
2.1	Лінія зовнішнього антикорозійного покриття	45,14	85,8	40,66
2.2	Лінія внутрішнього покриття	0,08	0,1	0,02

В табл. 2.18 простежуємо тенденцію до збільшення використання виробничої потужності. Але підприємство ні в 2010 році, ні в 2011 році не працювало на повну потужність. Основною причиною неповного використання виробничої потужності є недостатнє завантаження виробничих потужностей цехів замовляннями споживачів.

2.2.6 Оцінка фінансового стану підприємства: ліквідності та платоспроможності

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції [8].

Майном підприємства є його ресурси. У процесі функціонування підприємства їх структура і величина постійно змінюються. Оцінюється динаміка та структурні зміни в активах і пасивах переробленого бухгалтерського балансу. Результати аналізу зміни структури та динаміки ресурсів ПАТ "ХТЗ" відображені в табл. 2.19.

Таблиця 2.19

Аналіз динаміки і структурних змін у майні підприємства і джерел його формування

№ п/п	Показники	2010 рік		2011 рік		Відхилення (+, - ), тис. грн.	Вплив Факто-ру %
		тис. грн.	Пит. вага, %	тис. грн.	Пит. вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Необоротні активи	830749	25,25	816896	18,88	-13853	-1,34
2	Оборотні активи	2459321	74,75	3510231	81,12	1050910	101,34
2.1	запаси	429776	13,06	591527	13,67	161751	15,60
2.2	поточна дебіторська заборгованість	2012038	61,15	2908255	67,21	896217	86,42
2.3	гроші і їх еквіваленти	17507	0,54	10449	0,24	-7058	-0,68
	Валюта балансу	3290070	100	4327127	100	1037057
3	Довгострокові зобов’язання	698474		343551		-354923
4	Поточні зобов’язання	1144878		2629874		1484996
5	Чисті активи (власний капітал)	1448874		1353702		-95172
6	Перевищення чистих активів над статутним капіталом	1318949		1223777		-95172

З табл. 2.19 видно, що питома вага оборотних активів більша, ніж необоротних і в базисному і в звітному періоді. Але в 2011 році питома вага необоротних знизилась. Інші показники істотно не змінились. Оборотні активи, а саме поточна дебіторська заборгованість мали найбільший вплив на загальний показник "валюта балансу".

Складові пасиву балансу в основному мали тенденцію зниження. Тільки поточні зобов’язання збільшились більш, ніж в 2 рази. Це відбулося в першу чергу за рахунок статті балансу "зобов’язання по розрахунках з учасниками" (сальдо розрахунків з учасниками (засновниками) підприємства по виплатах, пов’язаних з розподілом належної їм частини заробленого підприємством прибутку).

Найважливішим елементом майна є оборотний капітал. Динаміка і структурні зміни у оборотних активах за групами ризику оцінюються із використанням даних форми фінансової звітності №1 "Баланс".

Основним фактором ризику в поточній діяльності підприємства є нестійка політика держави відносно цін на енергоресурси. Тому групування активів за ступенем ризику і має слідуючий розподіл (див. табл. 2.20). [14]

Таблиця 2.20

Аналіз оборотних активів за ступенем ризику

№ п/п

Група оборотних активів

2010 рік

2011 рік

(+,-) тис. грн.

Вплив факто-ру, %

тис. грн.

пит. вага, %

тис. грн.

пит. вага, %

Низька ступінь ризику

17333

0,71

9786

0,28

-7547

-0,72

Середня ступінь ризику

2007348

81,78

2905343

82,84

897995

85,30

Висока ступінь ризику

429950

17,52

592217

16,89

162267

15,41

Усього оборотних активів

2454631

100

3507346

100

1052715

При аналізі майна підприємства важливим є оцінка його ліквідності, тобто можливості погашення поточних зобов’язань за рахунок перетворення активів у кошти. Цей аналіз проведений у табл. 2.21.

Таблиця 2.21

Аналіз майна підприємства за коефіцієнтами ліквідності

Показник	2010 рік	2011 рік	Рекомен- доване значення	Темп приросту, % до базису
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,15	1,33	>2,0	-38,1395
Коефіцієнт термінової ліквідності	1,77	1,1	>1,0	-37,8531
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,015	0,004	>0,2	-73,3333

Аналіз табл.2.21 показує нам, що всі коефіцієнти знизились та стали нижче рекомендованих значень, крім коефіцієнта термінової ліквідності.

Фінансовий стан підприємства визначається за критеріями платоспроможності і стабільності. Платоспроможність − це здатність підприємства вчасно здійснювати платежі і фінансувати свою діяльність.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних засобів для погашення поточних зобов'язань підприємства. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами характеризує ту частину власного капіталу, що є джерелом покриття оборотних засобів підприємства.

Аналіз коефіцієнтів представлений у табл. 2.22.

З табл. 2.22 бачимо, що платоспроможність підприємства знизилась. Розраховані коефіцієнти менше нормативних значень. Може з’явитися можливість критичної неплатоспроможності підприємства.

Таблиця 2.22

Аналіз платоспроможності підприємства

№ п/п	Показник	2010 рік	2011 рік	Темп приросту, %
1	Коефіцієнт покриття	2,15	1,33	-38,14
2	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,25	0,15	-40,00

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства і застосування випереджальних мір, спрямованих на запобігання банкрутства, проводиться фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера (див. табл. 2.23).

Якщо коефіцієнт покриття менший, або дорівнює 1,5, а коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами більший, або дорівнює 0,1, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності (див. табл. 2.23).

Таблиця 2.23

Аналіз втрати платоспроможності

№ п/п	Показник	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-)
1	Коефіцієнт Бівера	0,134	0,29	0,156
2	Коефіцієнт втрати платоспроможності		1, 19

Аналіз табл. 2.23 дає змогу зробити висновок, що підприємство найближчим часом не втратить платоспроможність. Про це свідчить коефіцієнт Бівера (показник зростає і перевищує нормативний показник) та коефіцієнт втрати платоспроможності (показник більший за норматив). Але підприємству слід звернути увагу на дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість станом на 31.12.2011 складає 2908357 тис. грн., з них:

Дебіторська заборгованість за товари, робот, послуги - 2641817 тис. грн.

Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом - 258570 тис. грн.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами - 5058 тис. грн.

Інша поточна дебіторська заборгованість - 2912 тис. грн.

Взагалі то можна говорити про нормально стійкий фінансовий стан заводу (коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами).

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями [15].

Висновки до розділу 2

Отже основним предметом діяльності ПАТ ""ХТЗ"" є виробництво сталевих електрозварених труб, у тому числі з антикорозійним покриттям, балонів різного призначення, чавунного, сталевого та кольорового литва, поковок з чорних та кольорових металів, сталевих та дерев’яних конструкцій у звичайних умовах, виробів з термічною, механічною та іншими видами обробки.

Проведений аналіз вказує на те, що фінансове становище ВАТ ""ХТЗ"" є не стабільним. Коефіцієнт покриття знизився з 2,15 до 1,33 і менше нормативного значення. Підприємство має високий коефіцієнт співвідношення позикового до власного капіталу (2,4) і може мати проблеми з нестачею грошових коштів, необхідних для обслуговування боргу.

Склад трудового потенціалу постійно поліпшується. Збільшилась кількість фахівців на 20 осіб та технічних виконавців на 15 осіб в загальній кількості працівників підприємства. Робітники постійно підвищують свою кваліфікацію і їх кількість постійно зростає.

Забезпечення підприємства устаткуванням досить високе. З аналізу ми бачимо що збільшилась, як вартість основних засобів на 78690 тис. грн., так і питома вага активної частини основних засобів з 56% до 58%. Також підвищився коефіцієнт введення об’єктів ОЗ виробничого призначення до 96,98%.

Інноваційна стратегія й високі темпи технічного переоснащення дозволяють "Харцизькому трубному заводу" займати лідируючі позиції по якості й сортаменту випускаємої продукції в галузі. В умовах, що загострилася на ринку труб великого діаметра, підприємство реалізує цілий ряд різноманітних проектів, пов'язаних із впровадженням нової техніки й технології, модернізацією устаткування й агрегатів.

Розділ 3. Впровадження інноваційних розробок щодо поліпшення роботи промислового підприємства

3.1 Обґрунтування реконструкції технологічного обладнання

Згідно з недоліками у роботі підприємства, що були виявлені в розділі 2, має констатувати невиконання плану виробництва по основному виду діяльності. Отже, перед підприємством постає проблема перегляду обладнання і технологічного процесу виготовлення основного виду продукції, а саме сталевого дроту, вирішення якої буде розглянуто нижче.

Відповідно до теми дипломного проекту, в цьому підрозділі розглянемо процес виготовлення сталевого дроту діаметром 1,8 мм зі сталі 70 маркіровочної групи 1770В згідно ГОСТ 7372-79. [5]

Пропозиції щодо удосконалення будуть розглянуті у наступних підрозділах даного розділу, вони направленні на удосконалення процесу волочіння на стані типу UDZSА 2500/6 за рахунок реконструкції збірного волочильного інструмента.

Для початку необхідно розглянути існуючу технологічну схему підприємства. Розглянемо технологічний процес та обладнання волочильного стану UDZSА 2500/6, температурні режими та режим термічної обробки сталевого вуглецевого дроту.

Вихідним матеріалом для виробництва дроту є гарячекатаний метал-катанка. Якість катанки визначається специфічними умовами процесу волочіння й вимогами, які пред’являються до готового дроту. Головними вимогами є:

правильний геометричний профіль катанки, без відхилу від номінальних розмірів та форми;

однорідність металу по хімічному змісту й структурі;

відсутність тріщин, закотів та інших зовнішніх дефектів;

відсутність усадочних дефектів, флокенів, неметалевих включень, тощо.

Прийомка катанки проводиться відділом технічного контролю (ВТК) заводу по існуючим стандартам та ТУ на основі зовнішнього. Катанка, що поступає на підприємство в залізничних вагонах розгружується на складі сталедротового цеху. При розгрузці, катанка повинна бути розсортирована поплавочно з збереженням зв’язків мотків, у яких вона прибула від постачальників, причому плавка від плавки розділяється інтервалом не менш ніж 1 м.

Зберігання катанки. Завідуючий складом, щоденно о 9 годині ранку дає звіт про наявність на складі катанки, з вказанням кількості катанки на складі по плавкам та постачальникам.

Запуск катанки у виробництво. Запуск катанки до переділу (травлення або патентування) проводиться поплавочно згідно з завданням, що надали цеху.

Процес підготовки поверхні металу до волочіння. Основною частиною технологічного процесу підготовки поверхні металу до волочіння є знищення окалини й іржі за допомогою травлення в розчині сірчаної кислоти.

Вихідною заготівкою для виготовлення сталевого дроту діаметром 1,8 мм є катанка діаметром 6,5 мм. Перед тим, як катанка буде проходити травлення та бурировання вона проходить промивку під робочим тиском 12 атмосфер.

Процес травлення. Відбувається за рахунок проходження заготівки через вану з підігрітим розчином сірчаної кислоти. Ця операція складається з двох частин: попереднє та основне травлення.

Попереднє травлення має наступні значення наступних величин:

концентрація H2SО4 120-60г/л;

концентрація FеSО4 180-320 г/л;

температура 70-80ºС;

тривалість 20-25 хвилин.

Основне травлення має наступні значення наступних величин:

концентрація H2SО4 120-250г/л;

концентрація FеSО4 > 180г/л;

температура 60-70ºС;

тривалість 30-35 хвилин.

Після цих операцій катанка проходить такі операції як: промивка (10-12 атм.), бурировання - це потрібно для нейтралізації залишків кислоти та травильного шламу (Nа2B4О7х10H2О 160-190г/л при температурі 60-90ºС) та сушку (тривалість 15-20 хв. при температурі 180-200ºС).

Волочіння передільної заготівки. Волочіння передільної заготівки відбувається на волочильному стані UDZSА 2500/6 за шість проходів з катанки 6,5 мм на передільну заготівку 3,1 мм.

Термічна обробка. Термічну обробку сталевого дроту проводять для зняття напруг від наклепу: отримання сорбітової структури при патентуванні, перлитової при нормалізації, для забезпечення умов волочіння та фізико-механічних властивостей готового дроту. В нашому випадку проводять патентування передільної заготівки діаметром 3,1 мм зі ст70, щоб зробити дріт більш міцним та пластичним. Природним газом підтримують температуру нагріву - 930±10ºС.

Волочіння на готовий розмір. Волочіння передільної заготівки на готовий розмір (з 3,1 мм на 1,8 мм) відбувається на цьому ж стані типу UDZSА 2500/6 за чотири проходи.

Сортування. Дріт, що поступив в сортувальне відділення звішується на вагах, роздільно по кожному діаметру і стану та фіксується в журналі надходження дроту. Після цього дріт укладається партіями по виду і діаметру, а вже партіям присвоюється порядковий номер.

Маркування придатного сталевого дроту проводиться згідно з ГОСТом та технологічною інструкцією або внутрізаводським нормами для даного виду дроту.

Здача продукції по кожній позиції заказу проводиться тривалістю 7-10 діб.

Відправки споживачу. Відправка відбувається у строки зазначені у контракті.

З огляду вищевказаних технологічних операцій, проаналізуємо використання їх без зміни під час рішення задач дипломної роботи. Під час реконструкції збірного волочильного інструмента відбуваються зміни у наступних технологічних операціях: волочіння передільної заготівки та волочіння на готовий розмір, інші технологічні операції залишаються незмінними під час реконструкції.

Стислий аналіз світових тенденцій розвитку волочильного виробництва дозволить в наступному визначити шлях рішення аналогічних технологічних задач у вітчизняній і світовій практиці, а також оцінити прогресивність запропонованих заходів у проекті рішень.

Світова тенденція розвитку на метизному ринку росте з великими темпами, про це свідчить те, що багато зарубіжних металургійних підприємств дає інформацію про повну загруженість своїх потужностей. В результаті цього спонсори та інвестори виділяють багато грошей на оновлення технології виробництва та парку технологічного обладнання, також можна відмітити довгострокові (до 10 років) інвестиційні внески на багатьох підприємствах. Треба зазначити про злиття між маленькими та великими підприємствами, що неодмінно виділяє їхню частку на внутрішньому та постійно зростаючому європейському ринках. [10]

В зв’язку з тим, що технологічні задачі, в більшості випадків, не мають однозначного рішення, на підставі недоліків, які були виявлені та з урахуванням тенденцій нижче буде запропоновано декілька варіантів реконструкції волочильного стану типу UDZSА 2500/6.

В даний час в промисловості широко застосовуються машини багатократного волочіння без ковзання двох типів: волочильні машини магазинного типа - з великою кількістю витків дроту на кожному барабані і машині з автоматичним регулюванням швидкостей проміжних барабанів. Машини магазинного типу використовуються для виробництва сталевого дроту в СДЦ №3 (в даному випадку волочильний стан UDZSА 2500/6) ПАТ "ХТЗ". Особливістю роботи машин магазинного типа є незалежність роботи барабанів, що тягнуть. При цьому не є обов’язкова жорстка постійність секундних об’ємів для всіх волоків стану, оскільки між сусідніми волоками передбачається створення запасу дроту. [35]

Таратута К.В. запропонував новий волочильний інструмент, в якому дріт виконує функцію плунжера для створення високого тиску на деформаційній ділянці волоку за рахунок ефекту поперемінного ослаблення і натягнення дроту, що забезпечує зменшення сил тертя у вогнищі деформації. [41]

Для централізованої подачі мастила проектом передбачається встановлення станції централізованої подачі мастила до окремих точок тертя з різною потребою фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS, причому мастило може підбиратись за потребою. Також ця система здійснює функції контролю і регулювання заданих параметрів в системі мастила. Така станція буде в комплекті з маслоохолоджувачем. [40]

Запропоновані пристрої дають можливість подальшого вдосконалення процесу волочіння, у напрямі посилювання маршруту волочіння і підвищення результативності роботи волочильних станів.

У дипломному проекті пропонується реконструкція збірного волочильного інструменту з метою зниження енерговитрат. Ця запропонована реконструкція використовуватиметься на волочильному стані типу UDZSА 2500/6. Волочильний стан типу UDZSА 2500/6 на сьогоднішній день немає приладів та пристроїв для виміру будь-яких технологічних параметрів, тим паче автоматизованих систем для керування технологічним процесом в цілому.

При виробництві сталевого вуглецевого дроту дуже часто при використанні волочильних станів магазинного типу спостерігається розрив дроту між волоками із-за зон концентрації напруги (ЗКН). Саме тому, для збільшення продуктивності стану, зменшення затрат часу на зварювання кінців дроту та запуску стану, у потоці виробництва треба визначати ЗКН на ранньому етапі ще до входу у волоки або при перемотці з барабану на барабан.

Аналізуючи усе вищесказане, пропонується використовувати спеціалізований датчик для контролю сталевого вуглецевого дроту. З метою попередження пошкоджень дроту необхідна розробка та впровадження у виробництво неруйнуючих методів контролю, що дозволяють своєчасно виявити ЗКН, що собою являють джерелами виникнення пошкоджень.

На підставі аналізу результатів експериментальних досліджень, що виконували спеціалісти ТОВ "Енергодіагностика" з використанням метода пам’яті металу були зроблені наступні висновки: контроль може робитись як при виробництві дроту так і при перемотці його з барабану на барабан; може використовуватись як у виробництві так і поза межами підприємства; виявлені кількісні характеристики граничного стану металу сталевого дроту різних типорозмірів; метод пам’яті металу (МПМ) та прибор типу ІКН-4М-16 дозволяє виявляти ЗКН та пошкодження що розвиваються з точністю до 1 мм.

3.2 Розрахунок продуктивності стану UDZSА 2500/6

Для розрахунку річної продуктивності стана необхідно встановити його фактичний час роботи і середньоденну продуктивність. Плановий фонд часу роботи (номінальний час) розраховуємо за формулою:

, (3.1)

де - календарний час роботи стану, діб;

- тривалість капітальних ремонтів, діб;

- тривалість планово-попереджувальних ремонтів, діб;

- число змін у добу;

- тривалість зміни, год.;

- поточні простої, виражені у відсотках до номінального часу роботи стану.

Вихідні данні для розрахунку і результати фактичного часу роботи до

та після реконструкції стана UDZSА 2500/6 приведені в табл.3.1 Режим роботи стана безперервний.

Таблиця 3.1

Фактичний фонд часу роботи стану до та після реконструкції

Показники	До реконструкції	Після реконструкції
1	2	3
Календарний час, діб	365	365
Режим роботи	безперервний	безпереривний
Число змін / тривалість зміни, год.	3/8	3/8
Святкові дні, діб	10	10
Капітальний ремонт, діб	5	6
Планово-попереджувальні ремонти, діб	10	10
Номінальний час, діб	350	349
Номінальний час, год.	8400	8376
Поточні простої, %	10,3	10,0
Поточні простої, год.	865,2	837,6
Фактичний час, год.	7535	7538

Фактичний час до реконструкції становив:

Фактичний час після реконструкції:

Номінальний час роботи стану () складається з фактичного часу роботи і поточних простоїв (після реконструкції):

, (3.2)

Поточні простої пов’язані з прийомом і здачею змін, обслуговуванням устаткування (дрібні поточні ремонти, огляди, наладки, заміна змінного устаткування) і різними організаційно-технічними неполадками. Поточні простої супроводжуються виключенням приводних двигунів:

Середньогодинна продуктивність стану по всьому сортаменту розраховується по формулі:

(3.3)

де а₁, а₂,. а_п - питомий час окремих видів продукції в сортаменті, %; Р₁, Р₂,. Р_п - годинна продуктивність стана при прокатці відповідного профілю, т/година. Продуктивність у фактичну годину роботи є основним показником інтенсивного використання стану.

Продуктивність волочильного стану визначається по формулі [38]:

(3.4)

де - діаметр дроту, мм;

- швидкість волочіння, м/хвил;

- коефіцієнт використання стану, = 0,9;

- коефіцієнт виходу придатного. (Розмір, зворотний видатковому коефіцієнту. К_р= 1,04341).

(3.5)

Продуктивність волочильного стана будемо визначати виходячи з максимальної швидкості волочіння для даного типорозміру дроту.

При волочінні дроту діаметром 1,8 мм, V=330 м/хв.

Таким чином, годинна продуктивність волочильного стана UDZSА 2500/6 складає:

Після впровадження заходів по реконструкції зменшився обрив дроту при волочінні і як наслідок зменшився розхідний коефіцієнт. Після реконструкції К_р = 1,04245, а коефіцієнт виходу годного:

Тоді після реконструкції:

Для подальшого сортаменту, годинну продуктивність розраховуємо по заводським даним аналогічно. Отримані результати приведено у табл.3.2 та табл. 3.3.

Розрахунок годинної продуктивності. Тоді середня продуктивність стану для усього сортаменту складає:

Таблиця 3.2

Виробнича програма стану до реконструкції

Вид профілю	Обсяг вироб-ництва, т	Частка в сортаменті, %	Витратний коефіцієнт	Годинна продуктивність, кг/год.
Ø 1,8 мм	720	24	1,04341	338
Ø 1,6 мм	840	28	1,04341	267,1
Ø 2,41 мм	700	23	1,04341	605,9
Ø 2,65 мм	780	25	1,04341	732,6
Разом	3040	100	-	-

Таблиця 3.3

Виробнича програма стану після реконструкції

Вид профілю	Обсяг виробництва, т	Частка в сортаменті, %		Витратний коефіцієнт	Годинна продуктивність, кг/год.
Ø 1,8 мм	742	24		1,04245	348,8
Ø 1,6 мм	865	27		1,04245	275,5
Ø 2,41 мм	721	23		1,04245	625
Ø 2,65 мм	803	26		1,04245	755,7
Разом	3131	100	-		-

Річна продуктивність стана дорівнює:

(3.6)

Середня продуктивність після реконструкції склала:

Річний об’єм виробництва після реконструкції:

Збільшення річного об’єму виробництва склало:

(3.7)

Отже, в результаті реконструкції збірного волочильного інструмента на стані типу UDZSА 2500/6 продуктивність стану збільшилася разом і з річним об’ємом виробництва.

3.3 Організаційні заходи з впровадження наведених рекомендацій

Організаційний план впровадження наведених рекомендацій має наступний вигляд (рис. 3.1.):

. Підготовчий етап.

. Етап реконструкції збірного волочильного інструменту.

. Етап встановлення систем подачі мастил та датчиків ІКН-4М-16.

. Пусково-наладувальний етап.

Докладніше організаційний план розглянуто нижче.

Впровадження проекту відбувається за 4 етапів. Перший етап називається підготовчим. На цьому етапі протягом одного тижня проводиться розробка проекту, розраховуються основні показники, формується виробнича програма. Також на цьому етапі визначається необхідний кількісний та якісний склад персоналу для ділянки стану UDZSА 2500/6.

На другому етапі відбувається реконструкція збірного волочильного інструмента, це досить довгий процес, так як кількість станів UDZSА 2500/6 в СДЦ№3 - 8, а встановити збірний інструмент треба на кожному стані. Тому цей етап впровадження потребує півтора тижні (10 днів).

На третьому етапі встановлюються системи централізованої подачі мастила та спеціалізовані датчики пам’яті металу типу ІКН-4М-16. Ці заходи можна виконати за два дні одночасно.

Рис. 3.1 Етапи впровадження нової технології

Четвертий етап - пусково-наладжувальні роботи. Він необхідний для перевірки встановленого обладнання і при виявленні відхилень дає можливість зробити необхідне налагодження, тому для того, щоб перевірити на дієздатність усі стани в СДЦ№3 необхідно 3 дні.

З графіку Ганта (рис. 3.1) видно, що строк реалізації проекту становить 22 дні. Найбільше часу в реалізації проекту займає роботи по реконструкції збірного волочильного інструменту. Багато часу також витрачається на підготовчий етап, насамперед у зв’язку з тим, що при виборі збірного інструменту необхідно зважити усі недоліки та переваги стану даного типу.

3.4 Кадрове забезпечення ділянки стану UDZSА 2500/6

Розрахунок штату трудящих проводимо на підставі штатного розкладу.

Облікове число робітників визначається по наступній формулі:

(3.8)

де т - число змін у добу;

п - змінний явочний штат робітників, чол;

- коефіцієнт облікового складу штату;

- коефіцієнт, який враховує підміну на вихідні дні, для безперервного трьохзмінного чотирьохбригадного графіку =4/3;

- коефіцієнт, який враховує підмінний штат на відпустку, для стану UDZSА 2500/6 =1,052;

- коефіцієнт, який враховує підміну на невихід на роботу по уважній причині, =1,03.

Результати розрахунків приведено в табл. 3.1.

Далі необхідно розрахувати річний фонд заробітної плати для дільниці стану UDZSА 2500/6. Основна заробітна платня складається з заробітку за тарифом, відрядної оплати праці, премії, доплат за роботу в вечірній час, в нічний часі в святкові дні. Річний фонд основної заробітної плати:

Додаткова заробітна плата утворюється за рахунок оплати тарифних відпусток, доплату за вислугу років и оплати часу, який затрачують на виконання державних і громадських обов’язків.

Річний фонд додаткової заробітної плати:

(3.9)

Річний фонд заробітної плати:

2049792 грн. (3.10)

Середньомісячна зарплата:

= 2669 (грн.) (3.11)

В результаті реконструкції збірного волочильного інструмента на стані типу UDZSА 2500/6 не відбувається збільшення фактичного часу роботи, чисельності працівників та фонду заробітної плати.

Таблиця 3.4

Штатний розклад працівників волочильної ділянки

Професія	Графік роботи	Режим роботи			Штат, чол.					Тривалість відпустки, днів	Розмір премії, %	Тарифний розряд
		Тривалість зміни, годин	Число змін на добу	Число змінних бригад	на зміну	на добу	разом	підміна на відсутніх з поважної причини	обліковий
Волочильник сталевого дроту	Одна та дві зміни	8	2	3	9	18	27		27	28	25	5
Волочильник сталевого дроту		8	2	3	4	8	12	1	13	28	25	4
Волочильник сталевого дроту	2	3	2	4	6	1	7	28	25	3
Емульсовар		8	1	1	1	1	2	1	3	28	25	2
Комірник волок		8	2	4	1	2	3	1	4	28	25	2
Комірник волок (старший)		8	1	1	1	1	2	1	3	28	25	3
Вантажник (складу катанки)		8	1	1	1	1	2	1	3	28	25	5
Бригадир на ділянці основного виробництва		8	1	1	1	1	2	2	4	28	25	5
Разом		-	-	-	20	34	56	8	64	-	-	-

3.5 Розрахунок економічної результативності впроваджених заходів

Розрахунок собівартості одиниці продукції кожного виду по статтях витрат називається калькуляцією.

В результаті реконструкції збірного волочильного інструмента на волочильному стані типу UDZSА 2500/6 спостерігається удосконалення самої технології зі зменшенням енерговитрат при виробництві.

Нова конструкція збірної волоки забезпечує більш досконалу подачу технологічного мастила до очагу деформації, тим самим знижує сили тертя.

Це приводить до підвищення стійкості інструмента та збільшення часу його роботи. Спостерігається зменшення кількості обривів дроту, що приводить до мінімуму використання зварювального агрегату.

Використання такої конструкції збірної волоки забезпечує гідродинамічну подачу мастила та гідродинамічні умови тертя в очазі, що неодмінно приводить до зменшення сили та напруги волочіння та обов’язково споживання електроенергії.

Величина підвищення вартості основних фондів після реконструкції збірного волочильного інструмента (45 тисяч гривень), встановлення датчику пам’яті металу (10 тисяч гривень), системи централізованої подачі мастила в кожний контейнер фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS (250 тисяч гривень) та проведення пуско-налагоджувальних робіт (10% від вартості системи) становитиме 330000 грн.

Тепер необхідно оцінити економічні показники роботи стану за новою технологією.

Економічна результативність за рік розраховується за формулою [1]: Величина підвищення вартості основних фондів після реконструкції збірного волочильного інструмента (45 тисяч гривень), встановлення датчику пам’яті металу (10 тисяч гривень), системи централізованої подачі мастила в кожний контейнер фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS (250 тисяч гривень) та проведення пуско-налагоджувальних робіт (10% від вартості системи) становитиме 330000 грн.

Тепер необхідно оцінити економічні показники роботи стану за новою технологією.

Економічна результативність за рік розраховується за формулою [1]:

(3.12)

де С₁ і С₂ - собівартість 1 тонни дроту до і після впровадження технології, грн/т; Q₂ - річний випуск дроту після впровадження, т; К_д - розмір капітальних вкладень, грн; Е - нормативний коефіцієнт результативності капітальних вкладень, Е=0, 19. Розрахуємо річний економічний ефект для одного стану UDZSА 2500/6:

Отже, економічний ефект від впровадження за рік для одного стану UDZSА 2500/6 складає 11031,3 грн. У СДЦ№3 таких станів 8, тому після застосування викладених вище рекомендацій на усіх станах економічний ефект за рік складе:

, (3.13)

де n - кількість станів UDZSА 2500/6 в СДЦ№3.

Строк окупності капіталовкладень складе:

(3.14)

де К_Цд - розмір капітальних вкладень на усі стани в СДЦ№3.

Отже, в ході проведених розрахунків було виявлено, що річний економічний ефект від реконструкції волочильного стану UDZSА 2500/6 склав - 320290,2 грн, в той час як у СДЦ№3 розташовано 8 таких станів і на кожному проведена така ж реконструкція, то річний економічний ефект - 2562321,6 грн, строк окупності капітальних складає трохи більше року (Т_ок=1,03 року).

Висновки до розділу 3

В цьому розділі було проведено аналіз технологічного процесу виробництва сталевого дроту діаметром 1,8 мм зі сталі 70 по ГОСТу 7372-79, було виявлено недоліки та розроблені рекомендації щодо їх усунення.

Нова конструкція збірної волоки забезпечує більш досконалу подачу технологічного мастила до очагу деформації, тим самим знижує сили тертя. Це приводить до підвищення стійкості інструмента та збільшення часу його роботи. Спостерігається зменшення кількості обривів дроту, що приводить до мінімуму використання зварювального агрегату.

Величина підвищення вартості основних фондів після реконструкції збірного волочильного інструмента (45 тисяч гривень), встановлення датчику пам’яті металу (10 тисяча гривень), системи централізованої подачі мастила в кожний контейнер фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS (250 тисяч гривень) та проведення пуско-налагоджувальних робіт (10% від вартості системи) становитиме 330000 грн.

Річний економічний ефект від реконструкції волочильного стану UDZSА 2500/6 склав - 320290,2 грн, в той час як у СДЦ№3 розташовано 8 таких станів і на кожному проведена така ж реконструкція, то річний економічний ефект - 2562321,6 грн, срок окупності капітальних складає трохи більше року (Т_ок=1,03 року).

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

4.1 Характеристика управління охороною праці на підприємстві

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я, та працездатності людини в процесі трудової діяльності [18].

Загалом правове і нормативне регулювання охорони праці на ПАТ "Харцизький трубний завод" здійснюється крім Конституції України та Закону "Про охорону праці", Кодексом законів про працю (КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами нашої держави правом розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові стосунки працівників усіх підприємств, установ не залежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Перелік чинних в Україні нормативних документів з охорони праці наведено в "Державному реєстрі міжгалузевих актів про охорону праці", який діє з 1995 р. і включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій, тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ, ССБТ) і близько 40 державних стандартів України (ДСТУ). Усі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в нашій державі [18].

На ПАТ "ХТЗ" існує Штаб цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, який складається з 3-х інженерно-технічних робітників.

Основними завданнями служби охорони праці і техніки безпеки є:

1. Організація роботи з охорони праці на підприємстві.

. Контроль за дотриманням працівниками підприємства законодавчих і інших нормативних правових актів по охороні праці, що застосовуються в комунальному господарстві.

. Удосконалення роботи з попередження виробничого травматизму, професійних і виробничо-обумовлених захворювань і поліпшення умов праці.

. Консультування керівництва (роботодавця) та працівників підприємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони і техніки безпеки праці.

Для виконання поставлених завдань служба охорони праці виконує функції:

. Контроль за створенням безпечних і здорових умов праці на підприємстві, визначення рівня впливу небезпечних і шкідливих для здоров'я факторів виробничого процесу, використовуваного на підприємстві для надання послуг (виконання робіт).

. Проведення аналізу стану і причин виробничого травматизму професійних виробничо-обумовлених захворювань у структурних підрозділах підприємства.

. Надання допомоги підрозділам підприємства в організації та проведенні вимірів параметрів небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів, атестації та сертифікації робочих місць і виробничого устаткування.

. Участь у підготовці документів на виплату відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю співробітників в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

. Участь у складанні розділу "Охорона праці" колективного договору, угоди по охороні праці підприємства.

. Участь у роботі комісії з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом або реконструйованих об'єктів виробничого призначення, а також у роботі комісій з приймання з ремонту установок, агрегатів, верстатів та іншого обладнання в частині дотримання вимог нормативних правових актів з охорони праці.

. Надання методичної допомоги керівникам підрозділів підприємства при розробці і перегляді ними інструкцій з охорони праці для працівників, стандартів підприємства, системи стандартів безпеки праці. Затвердження інструкцій з охорони праці для працівників здійснюється керівником підприємства (роботодавцем).

. Розробка програми навчання та її затвердження для проведення вступного інструктажу з охорони праці з усіма знову прийнятими на роботу, відрядженими, учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання або практику.

. Організація забезпечення підрозділів підприємства правилами, нормами, плакатами й іншими наочними посібниками з охорони праці, а також надання їм методичної допомоги в устаткуванні відповідних інформаційних стендів.

. Здійснення контролю за:

дотриманням вимог законодавчих та інших нормативних правових актів по охороні праці, що застосовуються в комунальному господарстві;

правильним застосуванням засобів індивідуального та колективного захисту;

дотриманням виконання Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві;

дотриманням графіків контрольних вимірів параметрів небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

станом запобіжних пристосувань і захисних пристроїв на машинах, механізмах, мережах і т.д.;

правильним витрачанням підприємством коштів, виділених на виконання заходів з охорони праці.

. Підготовка та внесення пропозицій про впровадження більш досконалих, ніж наявні на підприємстві, конструкцій огороджувальної техніки, запобіжних і блокувальних пристроїв, сигнальних та інших засобів захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

. Організація зберігання документації (документів по розслідуванню нещасних випадків на виробництві, протоколів вимірів параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, матеріалів атестації і сертифікації робочих місць) у відповідності з термінами, установленими нормативними правовими актами.

4.2 Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці

В сучасних умовах високорозвиненого виробництва, оснащеного складною технікою, необхідний науковий підхід до організації праці на робочих місцях. Раціонально організоване робоче місце забезпечує умови праці, правильну побудову трудового процесу, позбавляє від зайвих і незручних рухів, дозволяє скоротити витрати часу, поліпшити використання устаткування, підвищити якість виконуваної роботи, забезпечити збереження обладнання.

Робоче місце економіста - це робоче місце, обладнане персональною ЕОМ, яка на основі використання програмного, методичного та інформаційного забезпечення дозволяє автоматизувати аналітичні розрахунки.

Робота за комп'ютером відноситься до так званої мікроергономіці, що займається дослідженням і проектуванням систем "людина - машина". Під терміном "робоче місце" в даному випадку розуміється не тільки стіл, стілець і приміщення, але і сама людина - його положення, виконувані ним руху і т.д.

Необхідною умовою створення робочого місця економіста є наявність технічної бази (персональних ЕОМ), тобто це монітор, клавіатура і миша.

На робочому місці монітор знаходитися на столі і розміщуватися так, верхня межа видимої області екрану знаходилася на 15-20 см нижче рівня очей. Всі чотири кута монітора знаходитися на однаковій відстані від очей. Відстань від очей до монітора в межах 2-4 діагоналей екрану.

До поняття мікроклімат виробничого середовища входять: температура повітря, його вологість і швидкість руху, а також температура оточуючих поверхонь. Оптимальні мікрокліматичні умови створюються при поєднанні параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруги реакції теплорегуляції. На робочому місці економіста відносна вологість повітря не відповідає нормі і становить відповідно 47% при нормі (60%). Температура повітря становить 25 градусів, що відповідає нормі (22 градуси).

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів, які впливають на людину, яка працює економістом, відносяться: розумове напруження; перенапруження аналізаторів; монотонність праці; емоційні перевантаження.

Розумове перенапруження викликається великим обсягом інформації, яку треба аналізувати і щоб уникнути розумового перенапруження необхідно влаштовувати невеликі перерви протягом робочого дня тривалістю не більше 5 хвилин.

До аналізатора відносять всі органи чуття, але при роботі економістом у людини викликається перенапруження тільки органів зору та слуху. Щоб цього уникнути, рекомендується чергувати роботу пов'язану переважно з напругою органів слуху (розмови по засобах зв'язку) з роботою пов'язаною з напругою органів зору (складання таблиць з оперативною інформацією) [35].

4.3 Рекомендації щодо дій персоналу у надзвичайних ситуаціях

При пожежі в будівлі існує два найпоширеніших варіанти поведінки: коли з будівлі при пожежі ще можна вийти, і коли евакуація звичайним шляхом вже неможлива.

Якщо вогонь в іншому приміщенні, то перш ніж відкрити двері і вийти назовні, необхідно переконатись, що за дверима немає великої пожежі: додати свою руку до дверей або обережно поторкати металевий замок, ручку. Якщо вони гарячі, то ні в якому разі не відкривати ці двері.

Не заходити туди, де велика концентрація диму і видимість менше 10 м: досить зробити кілька вдихів і можна загинути від отруєння продуктами горіння.

Можливо, хтось зважиться пробігти задимлений простір, затримавши подих, добре уявляючи собі вихід на вулицю. При цьому обов'язково треба врахувати, що в темряві можна за щось зачепитись одягом або спіткнутися про непередбачену перешкоду. Крім того, вогнище пожежі може перебувати на нижньому поверсі, і тоді шлях до спасіння - тільки вгору, тобто затримки дихання повинно вистачити, щоб встигнути повернутися назад у приміщення.

Якщо дим і полум'я дозволяють вийти з приміщення назовні, то:

необхідно йти швидше від вогню, нічого не шукати та не збирати;

ні в якому разі не користуватися ліфтом;

необхідно знати, що шкідливі продукти горіння виділяються при пожежі дуже швидко, для оцінки ситуації і для порятунку дуже мало часу (іноді всього 5-7 хв.);

якщо є можливість, попутно відключити напругу на електричному щиті, розташованому на сходовій клітці;

дим, шкідливі продукти горіння можуть накопичуватися в приміщенні на рівні зросту і вище, тому пробиратися до виходу необхідно на чотирьох кінцівках або навіть поповзом, ближче до підлоги температура повітря нижче й більше кисню;

по дорозі за собою щільно закривати двері, щоб перегородити дорогу вогню.

якщо диму багато, дере в горлі, сльозяться очі - пробиратися необхідно щільно закриваючи дихальні шляхи якою-небудь багатошаровою бавовняною тканиною, дихати через тканину. Добре, якщо є можливість зволожити зовнішню частину цієї тканини.

покинувши небезпечне приміщення, не можна повертатися назад навіщо-небудь;

у разі, якщо вдалося вийти з будівлі непоміченими (наприклад, через покрівлю і зовнішню пожежну драбину на стіні споруди), то обов'язково треба повідомити про себе людям у дворі, посадовим особам об'єкта;.

Якщо дим і полум'я в сусідніх приміщеннях не дозволяють вийти назовні:

не треба піддаватися паніці;

якщо відрізані вогнем і димом від основних шляхів евакуації в багатоповерховому будинку, треба перевірити, чи існує можливість вийти на дах або спуститися по не задимленій пожежній драбині або пройти через сусідні лоджії;

якщо можливості евакуюватися немає, то для захисту від тепла та диму треба постаратися надійно загерметизувати своє приміщення. Для цього щільно закрити вхідні двері, намочити водою будь-яку тканину, обривки одягу або штор і щільно закрити ними щілини дверей зсередини приміщення. Щоб уникнути тяги з коридору і проникнення диму з вулиці - закрити вікна, кватирки, вентиляційні отвори, закрити фрамуги вентиляційних решіток;

якщо є вода, необхідно постійно змочувати двері, підлогу, ганчірки;

якщо в приміщенні є телефон, дзвонити у пожарну службу, навіть якщо вже дзвонили туди до цього, і навіть якщо видно, що під’їхали пожежні автомобілі. Пояснити диспетчеру, яке саме приміщення відрізане вогнем від виходу;

якщо кімната наповнилася димом, пересуватись необхідно поповзом - так буде легше дихати,

обернути обличчя пов'язкою з вологої тканини, просуватися в бік вікна, перебувати біля вікна і привертати до себе увагу людей на вулиці;

якщо немає крайньої необхідності (відчуття задухи, помутніння свідомості), треба намагатися не відкривати і не розбивати вікно, так як герметичність притулку порушиться, приміщення швидко заповниться димом, дихати навіть у розкритого вікна стане не чим. Завдяки тязі слідом за димом в приміщення проникне полум'я. Треба пам'ятайте про це, перш ніж зважитися розбити вікно;

привертаючи увагу людей і подаючи сигнал рятувальникам, не обов'язково відкривати вікна і кричати, можна, наприклад, вивісити з кватирки або вікна (не відкриваючи їх) великий шматок яскравої тканини;

якщо є достатньо сил, а ситуація близька до критичної, треба міцно зав'язати штори, розірвавши попередньо їх на смуги, закріпити їх за батарею опалення, іншу стаціонарну конструкцію (але не за віконну раму) і спускатися. Під час спуску не потрібно ковзати руками. Обов'язково потрібно перевірити міцність мотузки, міцність петлі і надійність вузла.

Висновки до розділу 4

Охорона праці - це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробничому підприємстві.

На ПАТ "ХТЗ" це забезпечує Штаб цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, який складається з 2-х інженерно-технічних робітників.

Цей відділ розробляє угоди з охорони праці, що є додатком до колективного договору, різні положення, раз в квартал проводять "День охорони праці".

Також в цьому розділі проведений аналіз особливостей охорони праці на робочому місці економіста та розроблені рекомендації щодо покращення умов праці працівників.

Особливу увагу треба звернути на те, що головні напрямки в роботі Штабу цивільної оборони і надзвичайних ситуацій на ПАТ "ХТЗ" - є забезпечення безпечних умов праці, збереження життя і здоров'я працівників підприємства в процесі трудової діяльності, підготовка персоналу до дій в аварійних і надзвичайних ситуаціях.

Висновки

У ході виконання дипломної роботи проаналізовані літературні джерела, які містили теоретичний матеріал з питань теоретичного обґрунтування роботи промислового підприємства та можливі шляхи її поліпшення.

У другій частині роботи був проведений аналіз результатів господарської діяльності підприємства та результативності його діяльності, що дозволило визначити основні напрямки вдосконалення.

ПАТ "Харцизький трубний завод" є одним з найбільших трубних заводів у Східній Європі. Віковий досвід виробництва разом із сучасними технологіями забезпечують високу якість і надійність труб, визначають широке використання продукції підприємства у будівництві магістральних нафто - і газопроводів. У даний час ПАТ "ХТЗ" випускає понад 500 видів сталевих зварених труб різних марок та розмірів. До складу заводу входять три основних виробничих цеха. Виробнича потужність основних цехів складає 1 600 000 тонн труб у рік.

В результаті аналізу виробничо-господарської і фінансової діяльності ПАТ "ХТЗ" можна зробити наступні висновки:

основним предметом діяльності ПАТ ""ХТЗ"" є виробництво сталевих електрозварених труб, у тому числі з антикорозійним покриттям, балонів різного призначення, чавунного, сталевого та кольорового литва, поковок з чорних та кольорових металів, сталевих та дерев’яних конструкцій у звичайних умовах, виробів з термічною, механічною та іншими видами обробки.

З урахуванням недоліків підприємству необхідно удосконалювати наступні сфері діяльності у 2010 році: досягнення якісної і цінової конкурентоспроможності виробляємої продукції та збільшення ефективності роботи інформаційної системи.

В третьому розділі було проведено аналіз технологічного процесу виробництва сталевого дроту діаметром 1,8 мм зі сталі 70 по ГОСТу 7372-79, було виявлено недоліки та розроблені рекомендації щодо їх усунення.

Для підвищення результативності роботи підприємства було запропоновано впровадження інновації, а саме зміна технологічного процесу волочіння сталевого дроту, основаного на реконструкції збірного волочильного інструменту, встановленні датчику пам’яті металу та встановленні системи централізованої подачі мастила в кожний контейнер фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS.

Впровадження нової технології волочіння дозволить більш ефективно використовувати волочильні стани за рахунок зменшення енерговитрат, зменшення простоїв станів через обрив дроту та за рахунок зменшення зносу комплектуючого обладнання.

Величина підвищення вартості основних фондів після реконструкції збірного волочильного інструменту (45 тисяч гривень), встановлення датчику пам’яті металу (10 тисяч гривень), системи централізованої подачі мастила в кожний контейнер фірми LІNCОLN ІDUSTRІАLS (250 тисяч гривень) та проведення пуско-налагоджувальних робіт (10% від вартості системи) становитиме 330000 грн.

Для впровадження такої інновації необхідно необхідну суму ПАТ "ХТЗ" може дозволити собі використати не залучаючи зовнішніх інвесторів або кредитні організації. Прибуток підприємства дозволяє впровадження наведених в роботі рекомендацій за рахунок власних коштів.

Список використаної літератури

1. Афанасьєв М.В., Телішевська Л.І., Рудика В.І. Оцінка результативності організаційно-технічних заходів: Навч. посібник. - Х.: Вид. Дім "ІНЖЕК", 2009. - 288 с.

2. Бєлєнцов В.М. Автоматизація техніко-економічного аналізу: Методика / В.М. Бєлєнцов, Н.О. Ритова. Донецьк: Видавництво ТОВ "Технопарк", 2011. - 128с.

. Бєлєнцов В.М., Маєвська Н.В. Техніко-економічний аналіз: навчальний посібник/ В.М. Бєлєнцов, Н.В. Маєвська. - Донецьк: Вид-во "Ноулідж" (Донецьке відділення), 2010. - 297с.

. Бойченко Б.М., Охотський В.Б., Харлашин П.С. Виробництво сталі: теорія, технологія, якість сталі, конструкція агрегатів, рециркуляція матеріалів: Підручник для студ. вищ. техн. навч. закладів, які навчаються за спец. "Металургія чорних металів" / Національна металургійна академія України. - Д.: РВА "Дніпро-ВАЛ", 2009. - 454с.

. Бокович Г.О. Фактори результативності виробничо-господарської діяльності підприємства // Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта 2010". Том 65. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2010. - 92 с.

. Василенко В. Виробничий (операційний) менеджмент. Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2007. - 532 с.

. Виробничий менеджмент: навч. посібник. Ч.1. / за заг. ред. д. е. н., проф. Поважного С.Ф. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - 345 с.

. Виробничий менеджмент: навч. посібник Ч.2. / за заг. ред. д. е. н., проф. Поважного С.Ф. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - 241 с.

. Глущенко О.Г. Метизное производство: конспект лекций. - Донецк: ДонНТУ, 2010 - 304с.

. Дафт Р. Менеджмент. 8-е узд. / Пер. С англ. под. ред. . С.К. Мордовина. - СПб.: Питер, 2011. - 800с.

. Дубровська Г.М. Системи сучасних технологій: Навч. посібник / Черкаський інженерно-технологічний ін-т / А.П. Ткаченко (ред. ). - Черкаси: Сіяч, 2011. - 184с.

. Економіка підприємства. Навчальний посібник / За ред. канд. екон. наук, доц. Баришнікової Л.П. - Донецьк: "Діапрінт", 2008. - 454 с.

. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, переробл. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

. Економіка підприємства (фірми): Учебник/ Под ред. проф.О.И. Волкова и доц. О.В. Девяткіна. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 601 с.

. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навч. посіб. для студ.: рек. Мін-ом освіти і науки України/Т.Д. Костенко, Е.О. Підгора, В.С. Рижиков, В.А. Панков та ін. - вид.2-ге перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 400 с.

. Жадан О.В., Кретова А.В. Управління якістю: навчальний посібник/ О.В. Жадан, А.В. Кретова. - Донецьк: ТОВ "Технопак", 2011. - 184 с.

. Каблуковский А.Ф., Зинченко С.Д., Никулин А.Н. и др. Производство стальной проволоки. - З.: "Металлургиздат" - 2009, 288 с.

. Коковихин Л.О. Производство низкоуглеродистой проволоки. - Х.: Метиз, 2010. - С.47-59.

. Конспект лекций по прокатному волочению Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др. / Под ред.Н.Г. Данилочкиной. - М.: ЮНИТИ, 2009. - 279 с.

. Кузін В.О. Методи інтенсифікації виробництва: навчальний посібник / В.О. Кузін, В.І. Сілаєв, А.О. Чечель. - Донецьк: ТОВ"Технопарк", 2012. - 185с.

. Онищенко В. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: Лібра, 2009. - 336 с.

. Організація виробництва: навчальний посібник / О.В. Жадан, В.О. Лактіонов, В.В. Сидоренко, В.І. Слуговін; за ред. Жадана О.В. - Донецьк: Норд-Прес, 2010. - 264 с.

. Петухов Р.М. Оценка эффективности промышленного производства: (Методы и показатели). - М.: Экономика, 2007. - 95 с.

. Поров Ф.Е., Клияненко Б.Т., Мухопадов В.К. Пути повышения эффективности предприятия. М.: Экоперспектива, 2000. - 275 с.

. Попова Л.В., Исакова Р.Е., Головина Т.А. Волочение: Учебное пособие. - З.: Наука, 2009. - 192с.

. Походня И.К., Суптель А.М., Шлепаков В.Н. Виробництво сталевого дроту. - К.: Наукова думка, 2010. - 224 с.

. Пястолов С.М. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебник. - 2-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия"; Мастерство, 2008. - 336 с.

. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд., перераб. и доп. - Минск.: ООО "Новое знание", 2010. - 688 с.

. Севостьянова С.І. Менеджмент виробничий: Навч. - метод. посібник. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - 95 с.

. Дафт Р. Менеджмент.8-е узд. / Пер. С англ. под. ред. . С.К. Мордовина. - СПб.: Питер, 2011. - 800с.

. Сухарева Л.А., Петренко С.Н. Технология волочения низкоуглеродистой проволоки - К.: Эльга, 2009. - 208с.

. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2010. - 485с.

. Управление персоналом фирмы: Учебное пособие/Под ред д. е. н. Крамаренка В.И., д. е. н. Холода Б.И. - Киев: ЦУЛ, 2007. - 272с.

. Управление эффективностью хозяйственной деятельности промышленного предприятия: Монография / Куденко Г.Е., Канарская Н.В., Беленцов В.Н., Севостьянова С.И. - Севастополь: "Вебер", 2003. - 239 с.

. Цал - Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посіб. Доп. Мін-ом освіти України. - К.: ЦУЛ, 2011. - 656 с.

. Чебан Т.М., Калінська Т.А., Дмитрієнко І.О. Теорія економічного аналізу: навчальний посібник / За ред. проф. Труша В.Е. - Київ.: Центр навчальної літератури, 2012. - 214 с.

. Цигилик І.І. Волока - як елемент волочіння (навчальний посібник у схемах і таблицях): Навчальний посібник. - З.: Центр науково-технічної літератури, 2007 - 176с.

. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. Учебно-практическое пособие. Изд.5-е, перераб. и доп. М.: ЗАО "Бизнес - школа Интел - Синтез", 2007. - 368 с.

. Шермет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналіза підприємства. - М.: ИНФРА-М, 2008, - 230с.

. Фатхутдинов Р.А. Организация производства. Учебник. Краткий курс. М.: Инфра-М, 2010. - 304 с.

. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент. Учебник (6-е изд.). - М.: Дашков и Ко, 2009. - 472 с.

. Буравльов І.Б. Розвиток та узагальнення теорії і практики прогресивних процесів волочіння низьковуглецевого дроту: Автореф. дис. д-ра техн. наук: 05.03.05/Донецький держ. технічний ун-т. - Донецьк, 2008. - 28с.

. Голобурда Ю.В. Розвиток наукових основ розробки та впровадження раціональних режимів волочіння з мінімізацією зношування волок: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.03.05/Національна металургійна академія України. - Д., 2010. - 18с.

. Гохберг Ю., Чернега О. Формирование стратегии достиженя высокой конкурентоспособности предприятия. // Экономист, 2008, № 12 - с.74-79,Єрмакова О.С. Обгрунтування та розробка раціональної технології сухого волочіння з поточним деформуванням сталевої заготовки у роликовому окалиновідламувачі: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.03.05/Національна металургійна академія України. - Д., 2008. - 18с.

. Исследование динамики структурообразования и свойства высококачественной проволоки из непрерывнолитой стали 70Г1НМА / Е.Н. Смирнов, И.В. Лейрих, В.В. Зуб // Металл и литье Украины. - 2010. - N 3-4. - С.43-47.

. Носар В.Д. Розробка технології виробництва високоякіснго дроту способом волочіння з використанням ефективних мастильних композицій: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.03.05/Державний науково - дослідний і конструкторско - технологічний ін - т трубної промисловості. - Дніпропетровськ, 2008. - 19 с.

. Экспериментальное исследование формоизменения и энергосиловых параметров при деформации катанки способом "прокатка-волочение" / О.Л. Дронов, В.В. Кашаев // Металлург. и горноруд. пром-сть. - 2009. - N 1. - С.45-46.

48. http://www.dsnеws.uа/cоmpаnіеs-mаrkеts/mаrkеt-rеgіоns/аrt39344.html <http://www.dsnews.ua/companies-markets/market-regions/art39344.html>

. http://www.dsnеws.uа/busіnеss/аrt16619. htm <http://www.dsnews.ua/business/art16619.htm>

. http://www.іnvеstоr.uа/cоmpаny/grаphіcs-SІLUR.html <http://www.investor.ua/company/graphics-SILUR.html>

. http://www.gоld. dn.uа/cаtаlоg/14/16322/ <http://www.gold.dn.ua/catalog/14/16322/>

. http://www.htz.cоm/prоductіоn/stееlwіrе/ <http://www.htz.com/production/steelwire/>

. http://www.ukrrudprоm.cоm/rеfеrеncе/fаctоry/sіlur. htm <http://www.ukrrudprom.com/reference/factory/silur.htm>

Рекомендації щодо поліпшення результатів роботи підприємства ПАТ 'Харцизький трубний завод'