Обґрунтування господарських рішень

Обґрунтування господарських рішень

1.      Страхування як спосіб зниження ризику. Страхові ризики

Страхування - це спосіб зменшення ризику шляхом гарантування відшкодування потенційних збитків що постраждав. Збитки відшкодовуються із страхового фонду, що формується за рахунок внесків збитків страхувальників, що побоюються. Страховий фонд знаходиться в управлінні що гарантує відшкодування збитків страховика.

Страхування відноситься до таких же основоположних категорій розвиненого ринкового господарства, як, наприклад, гроші і кредит. Витоки страхування йдуть далеко в минуле.

Страхування виникло як взаємне страхування, в основі якого закладена ідея колективної взаємодопомоги.

На найперших стадіях розвитку з'явилося натуральне страхування, що застосовувалося в селянських общинах і ранніх державах. Запаси в громадських коморах формувалися шляхом об'єднання натуральних подушних внесків. Якщо траплявся неврожай або місто облягали вороги, запасені продукти використовувалися для порятунку міського населення і виявлялася матеріальна допомога постраждалим селянським господарствам.

З часом натуральним страхуванням поступилося місце страхуванню в грошовій формі.

Приблизно до кінця XV століття страхування почало стрімко розвиватися. Великі географічні відкриття привели не тільки до розвитку судноплавства і міжнародної торгівлі, але і до нових небезпек. Щоб захиститися від морських ризиків, купці і судновласники на період сумісних експедицій домовлялися про те, що у разі загибелі майна одного з них збиток розподілятиметься між всіма.

Відоме, що перший договір страхування за плату був виданий в 1347 році на перевезення вантажу з Генуї на острів Майорка на судні «Санта Клара». Це означає, що в цей період вже існувало і розвивалося комерційне страхування, що припускає надання страхового захисту за певну плату (страхову премію).

В XVII столітті з'явилися перші страхові суспільства. У страхуванні морських вантажоперевезень різко виділилася англійська страхова корпорація «Ллойдс» (Lloyds), що об'єднала приватних страховиків (андеррайтеров), кожний з яких приймав страхування виходячи з власних фінансових можливостей. Люди, що отримали статус «членів Ллойда», були зобов'язані платити з своїх особистих засобів, якщо ризик, який був «підписаний», наступав. «Підписувати» (англ. to underwrite) позначає саме те, як і звучить: складається документ, який визначає ризик (предмет страхування), і особа, що страхує його (або його представник), пише внизу даного паперу частку ризику, яку готовий прийняти.

Крім морського страхування в новий час стали розвиватися і інші види страхової діяльності.

В густонаселених містах XVII століття більшість будинків були дерев'яними. Вогонь забезпечував опалювання і приготування пищи, свічки використовувалися для освітлення. Тому ризик пожежі в міському будинку був високий. У сільській громаді, що уникнула урбанізації, всі сусіди збиралися допомогти відновити будинок, що згорів при пожежі. Там діяв принцип взаємодопомоги. На відміну від цього, на міській вулиці сусідами сім'ї, що втратила дах, виявлялися, наприклад, ткачі, шевці, клерки або рибаки, у яких не було ні часу, ні уміння допомогти сусідам відновити знищене вогнем житло.

Натомість вони всі були готові сплатити премію страхової компанії, яка обіцяла дві речі: надати послуги пожежної команди (тобто локалізацію пожеж для запобігання їх розповсюдженню і мінімізацію нових пожеж) і виплатити застрахованій особі відшкодування, достатнє для найму необхідних фахівців (будівельників, каменярів, теслярів і ін.) для усунення пошкоджень або відновлення згорілого будинку.

До історії страхування увійшла велика лондонська пожежа 1666 року, що знищила весь центр міста. Саме після цієї трагічної події був установлений перший в світі «Вогняний офіс» і з'явилося страхуванні від вогню.

Паралельно із страхуванням від пожеж виникли фонди страхування життя. І до середини XVII століття були створені страхові компанії і взаємні суспільства, які займалися страхуванням життя.

Страхування життя також з'явилося в Англії. Саме тут в 1699 році вперше відкрилася професійна організація, що займається страхуванням життя вдів і сиріт, а потім для особистого страхування громадян була створена страхова компанія Eckvatedl.

Трохи пізніше з класичних видів страхування - морського, від вогню і страхування життя, з'явилася велика різноманітність підвидів страхування.

До початку 1760-х в Західній Європі налічувалося вже близько 100 різних видів майнового і особистого страхування.

В умовах сучасного суспільства з розвиненою ринковою економікою практично не існує матеріальних об'єктів і інтересів, не захищених страхуванням.

Термін «ризик» походить від грецьких слів ridsikon, ridsa, що означає «стрімчак», «скеля». Окремі дослідники вважають, що слово «ризик» прийшло в європейські мови з іспанської або португальської, адже саме так давні мореплавці називали підводні скелі, які загрожували загибеллю їхнім кораблям.

Перехід до ринкової економіки, економічні перетворення в Україні створили середовище, в якому виник інтерес до такої категорії, як ризик, а теоретичне обґрунтування цього поняття, розкриття природи його виникнення, класифікації та розробки системи заходів попередження або мінімізації його негативних наслідків не тільки дістали свій подальший розвиток, але й стали важливим інструментом ринкової економіки.

Серед науковців немає однозначного тлумачення сутності ризику, що пояснюється декількома причинами. По-перше, в радянській економічній науці ризик як економічна категорія взагалі не знаходив визначення; по-друге, в умовах формування ринкової економіки трактування економічних категорій окремими науковцями дістало довільну форму.

Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів: певної події, її ймовірності та наслідків, оскільки:

) будь-який ризик можливий лише за певної події;

) має бути певна ймовірність виникнення події; сама ймовірність виникнення ризику служить методологічною базою управління ризиками;

) від настання ризику мають бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер.

Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, без нього не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Ризик визначає межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можуть виникнути в майбутньому в будь-який момент у невідомих масштабах. Власне фактор ризику і необхідність покриття можливої шкоди в результаті його прояву викликають потребу в страхуванні. Через страхування будь-яка людська діяльність захищена від випадковостей.

У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями.

По-перше, ризик - це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування й які має ознаки ймовірності та випадковості настання. Таке визначення наведено в Законі України «Про страхування» (2001). Виражає потенційну можливість виплати страхового відшкодування (страхової суми).

По-друге, ризик пов'язаний з конкретним об'єктом, щодо якого визначаються чинники ризику.

По-третє, ризик - це розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку.

Загалом ризики класифікують на дві великі групи:

) страхові;

) нестрахові (не включені в договір страхування).

Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати. Щоб встановити, чи є певний ризик страховим, застосовують такі критерії:

ризик, що включається в розмір відповідальності страховика, має бути з високим рівнем ймовірності;

ризик має виступати як випадковий, тобто небезпека не повинна бути відома ні в просторі, ні у часі, ні за розміром;

настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб;

страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об'єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричиняючи масові збитки.

Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, переважно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини.

Варто пам'ятати, що страхується ризик, а не те, що повинно неминуче статися. Перелік ризиків, охоплених страхуванням, повинен бути суворо зумовлений у правилах страхування.

При ймовірності - існує стовідсоткова гарантія того, що певна подія станеться, а при ймовірності 0 - можна стверджувати про неможливість її настання, а отже, і про неможливість у такому випадку страхування. Чим менше вірогідність ризику, тим легше й дешевше можна організувати його страхування. Значна ймовірність ризику передбачає дорогий страховий захист.

Умовами здійснення будь-якого ризику є ризикові обставини. Усі вони, в єдності та взаємодії, визначають ситуацію ризику, що характеризує природний стан об'єкта страхування й оточення, в якому він знаходиться.

Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання певної події у майбутньому. Проте тільки одна або декілька ризикових обставин призводять до реалізації ризику, що означає настання страхового випадку.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або третій особі.

Страховий випадок може мати місце стосовно одного або безлічі об'єктів страхування в межах певної страхової сукупності (призводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик).

Основними характеристиками ризику, які мають велике значення для страхування, є:

частота настання події щодо місця та часу - визначає ступінь настання страхових випадків за тим чи іншим видом страхування. Розраховується як відношення кількості страхових випадків до кількості договорів страхування або кількості застрахованих об'єктів за певним видом страхування. Об'єкти, що пропонуються на страхування, відрізняються різним ступенем небезпеки. На практиці спостерігаються періоди часу різкого підвищення страхового ризику, коли значно зростає кількість несприятливих подій із негативними наслідками;

важкість наслідків (величина збитку) - визначається як матеріальний збиток, нанесений страхувальнику внаслідок страхового випадку. На основі величини збитку (з урахуванням системи страхового забезпечення) виконуються розрахунки страхового відшкодування.

2. Задача 1

Існує два варіант виходу на ринок з новим товаром. Для першого з ймовірностями р₁, р₂ і р₃ прибутку складуть Х₁, Х₂ і Х₃ тис. грн.

Для другого варіанту з рівними ймовірностями прибутку складуть У₁ і У₂ тис. грн. Оцінити варіанти статистичним методом і обґрунтувати прийняте рішення про варіант виходу на ринок.

Дані для варіантів розрахунків:

р₁ - 0,5 Х₁ - 40 У₁ - 20

р₂ - 0,1 Х₂ - 9 У₂ - 55

р₃ - 0,4 Х₃ - 25

Розв’язання

Оцінювання варіантів рішень статистичним методом здійснюється за формулою:

. Середньо очікуване значення результату:

Е =

Е₁ = 40 *0,5+9*0,1+25*0,4 = 30,9 тис. грн.

Е₂ = 20*0,5+55*0,5 = 37,5 тис. грн.

За середньо очікуваним кращий другий варіант, бо прибутку більші.

. Середньоквадратичне відхилення:

(40-30,9)²*0,5+(9-30,9)²*0,1+(25-30,9)²*0,4 = 103,28

(20-37,5)²*0,5+(55-37,5)²*0,5 = 306,24

У другому випадку ризик вищий.

. Дисперсія: = 17,5

. Коефіцієнт варіації:

Перший варіант: 10,2/30,9 = 0,33

Цей відносний показник оцінює величину ринку, що припадає на одиницю результату. Оскільки в другому варіанті він вищий, то цей варіант гірший.

Відповідь:

Очікуваний прибуток в другому варіанті вищі, але і ризик також високий. Тобто в другому варіанті ризик вищий то цей варіант гірший. Кращий перший варіант тому що в нього хоча прибуток менший але і ризик менший. Тому я вибираю перший варіант.

3. Задача 2

Через нестачу паливних матеріалів скорочується випуск автобусів на маршрутах 1 і 2. Відповідно скорочуються обсяги перевезень пасажирів на Х₁ і Х₂ осіб. Ціни на квитки складають Ц₁ і Ц₂ грн. Норма прибутку транспортної компанії на маршрутах - р%. Умовно - постійні витрати на маршрутах становлять Вп₁ і Вп₂. Визначити розмір втрат від скорочення обсягів перевезень.

Дані для варіантів розрахунку:

Х₁осіб - 900 Ц₁ грн. - 1,5 Вп₁ - 140 р% - 9

Х₂осіб - 700 Ц₂ грн. - 2 Вп₂ - 190

Розв’язання:

Ціна квитка розраховується: Ц = (Вn + Вз) + (Вn + ВЗ)*р

де Вз - це змінні втрати на одиницю продукції.

Вз₁ = (1,5/1,09) - (140/190) = 1,38 - 0,15 = 1,23

Вз₂ = (2/1,09) - (190/750) = 1,83 - 0,25 = 1,58

Величина втрат від можливого скорочення обсягів перевезень визначається за формулою:

В =

страхування перевезення збиток ризик

В = 900*(1,5*1,23)+700 (2*1,58) = 3872,50

Відповідь: Втрати від ризику можливого зниження обсягів перевезень складає 3872,50.

Список літератури

1. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело, 2001.

2. Юхимчук С.В., Азарова А.О. Математичні моделі ринку для систем підтримки прийняття рішень: Монографія. - Вінниця: УНІВЕРСУМ. -2003.

3. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. - М.: Мысль, 1989.

. Бачкай Т., Месена Д. и др. Хозяйственный риск и методы его измерения. - М.: Экономика, 1979.

. Большаков А.С. Моделирование в менеджменте: Учеб. пособие. - М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», Рилант, 2000.

6. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посіб. - К: ЦУЛ, 2002.

. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Ученик / Ин-т междунар. права и экономики. - М.: Триада, Л, 1997.

8. Грушко В.І., Пилипченко О.І. «Фінансові ризики» Навчальний посібник, Знання, 1998.

. Клименко С.М., Дуброва О.С. «Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків» КНЕУ, 2005.

10. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000.

. Мильнер Б.З. Теория организации. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003.

. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

13. Вітлінський В.В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ «Борисфен-М», 1996.