Всебічне дослідження сучасного стану виробництва плодів та ягід

Види продукції, галузі та підгалузі

2009р

2010р

2011 р

2011 р. у % до 2009р.

Виручка від реалізації, тис. грн.

Структура, %

Виручка від реалізації, тис. грн.

Структура, %

Виручка від реалізації, тис. грн.

Структура, %

Рослинництво - всього

6299,0

86,94

11609,0

91,3

6599,0

95,0

104,8

У тому числі: зернові та зернобобові

268,0

4,0

433,0

3,4

664,0

9,6

247,8

З них: озима пшениця

268,0

4,0

430,0

3,4

632,0

9,1

235,8

Соняшник

209,0

2,88

-

-

56,0

0,8

26,8

Баштанні продовольчі

10,0

0,14

6,0

0,05

6,0

0,08

60,0

Плоди (зерняткові, кісточкові)

5063,0

69,88

10193

80,1

4534

65,3

89,6

Ячмінь ярий

-

-

3,0

0,02

31,0

0,43

-

Ярові зернові

-

-

-

-

31,0

0,43

-

Послуги в с/г

946,0

13,1

1111

8,8

344,0

5,0

35,3

Продукція с/г і послуги

7245,0

100

12720

100

6943

100

95,8

Види продукції

Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки тис. грн..

Структура (Р),%

і

2і - 1

Р(2і - 1)

Рослинництво - всього

8169

91,0

-

-

-

В т.ч.: зернові та зернобобові

455

5,0

-

-

-

З них: озима пшениця

433,3

4,8

3

5

24

Соняшник

132,5

1,47

4

7

10,29

Баштанні продовольчі

7,3

0,08

7

13

1,04

Плоди кісточкові

6596,6

73,5

1

1

73,5

Плоди зерняткові

6596,6

73,5

1

1

73,5

Ячмінь ярий

17

0,18

6

11

1,98

Ярові зернові

31

0,34

5

9

3,06

Послуги с/г

800,3

8,9

-

-

-

Продукція сільського господарства і послуги всього

8969,3

100,0

-

-

202,37

Види продукції

Валове виробництво продукції, ц

Спів-ставна ціна грн/ц., 2005р

Вартість валової продукції, тис. грн.

2011р у% до 2009р

2009р

2010р.

2011р.

2009р.

2010р.

2011р.

Рослинництво всього

88495

80069

53029

-

16273,8

12885,49

8530,89

52,4

Соняшник

923

112

238

88,02

81,24

9,85

20,94

25,77

Баштанні продовольчі (кавуни, дині)

92

70

181

48,81

4,49

3,41

8,83

196,6

Зерняткові плоди

43740

34729

22117

142,88

6249,5

4962,07

3160,07

50,6

Кісточкові плоди

43740

34729

22117

227,22

9938,6

7891,1

5025,4

50,6

Ярий ячмінь

-

401

721

47,54

-

19,06

34,27

-

Ярові зернові

-

-

721

47,54

-

-

34,27

-

Озима пшениця

-

10028

6934

40,58

-

406,93

281,38

-

Тваринництво всього

600

475

-

-

617,05

488,5

-

-

Мед

600

475

-

1028,4

617,05

488,5

-

-

Всього по підприємству

89095

80544

53029

-

16890,8

13373,9

8530,89

50,5

Економічний і соціальний розвиток суспільства пов’язаний з проблемами ефективності виробництва. Ефективність виробництва слід розглядати як об’єкт пізнання та планомірного використання. Реалізація такого завдання потребує визначення сутності ефективності [2].

Розмір підприємства - це комплексна економічна характеристика, яка кількісно вимірюється такими показниками: середньорічною чисельністю виробничого персоналу, середньорічною вартістю основних виробничих фондів, річним обсягом виробництва продукції.

Розрізняють підприємства малі, середні та великі. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швидко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впровадження нових ідей у виробництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача. Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг.

Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів[4].

Таблиця 4

Розміри підприємства

За даними таблиці 4 визначили, що 2011 року порівняно з 2009 роком, обсяг продажу продукції становив на 300тис.грн.,що становить 104,8 %, тобто план перевиконали на 4,8%. Власний капітал підприємства у 2011 році відносно 2009 року, зріс на 1050тис.грн.,що становить 102,32 %, тобто план перевиконали на 2,32%. Авансований капітал у 2011 році збільшився на 1068тис.грн.,план перевиконали на 3,06%. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році відносно 2009 року не змінилась та становить 1319га. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ, створюють умови для здійснення виробничого процесу. Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні фонди - економічна форма засобів праці у системі виробничих відносин. Це складова частина виробничого потенціалу підприємств та об'єднань. Підвищення ефективності використання основних фондів має велике значення. Зростання віддачі основних фондів дає змогу збільшити обсяг випущеної продукції без додаткових капітальних вкладень. За умов прискорення темпів технічного прогресу підвищення ефективності виробництва все більше залежить від того, як використовуються наявні основні фонди. Значення аналізу використання основних фондів передусім полягає у виявленні наявних резервів підвищення їх віддачі і збільшенні випуску продукції на кожному підприємстві.

Таблиця 5

Структура основних фондів підприємства по сферам діяльності та галузям

За даними таблиці 5, визначили зміну виробничих основних фондів 2011року відносно 2009 року, що становить 2048тис.грн. збитку, зміна питомої ваги становить 1,2.Основні фонди інших галузей, у 2011 році відносно до 2009 року змінились на 54,95тис.грн., що складає 0,8 зміни питомої ваги. Невиробничі фонди у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшились на 676,4тис.грн.

Фондозабезпеченість - вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь. Фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника. Рівень використання основних фондів у господарствах визначається показником фондовіддачі (вартість валової продукції на грн. виробничих основних фондів) або оберненим йому показником - фондомісткості[4].

Таблиця 5.1

Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання

За даними таблиці 5.1 визначили забезпеченість підприємства основними фондами. Фондозабезпеченість 2011 року відносно 2009 року, знизилась на 155,27тис.грн.,що становить 93,8%. Фондоозброєність праці у 2011 році відносно 2009, зросла на 10,що становить 110,2%,тобто план перевиконали на 10,2% Фондовіддача у 2011 році зросла на 0,30, що становить 196,8%,тобто план перевиконали на 96,8% Фондомісткість у 2011 році порівняно з 2009 роком, знизилась на 1,66, що становить 49,69%.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а)виробничі запаси;

б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

в)витрати майбутніх періодів[5].

Таблиця 5.2

Забезпеченість підприємства оборотними фондами та ефективність їх використання

За даними таблиці 5.2, розрахували середньорічну вартість оборотних фондів. У 2011 році відносно 2009 року, тривалість обороту оборотних засобів становить на 466 днів менше, це 36,7%. Фондозабезпеченість у 2011 році відносно 2009 року становить на 2,7 більше, тобто план перевиконано на 43,5%. Коефіцієнт забезпеченості основних засобів оборотними у 2011 році порівняно з 2009 перевиконано на 50%, що становить 0,11. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2011 році на 0,88 більше від 2009 року, тобто план перевиконали на 176%.

Найважливішою внутрішньої змінної організації є персонал. Персонал - це особовий склад або працівники установи, підприємства, що складають групу з професійним або службовим ознаками. Чисельність персоналу - це кількість зайнятих на підприємстві людей. Структура персоналу - це якісний склад працівників підприємства. Персонал може характеризуватися рівнем освіти, ступеня кваліфікації, професіоналізмом[2].

Таблиця 6

Чисельність персоналу та рух робочої сили

За даними таблиці 6, розрахували середню чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві. У 2011 році порівняно з 2009 роком, чисельність працівників знизилась на 49 чоловік, що становить 85,06%. З причин скорочення штатів 2011 року звільнили 3 особи, а 2009 року не звільнили нікого. За власним бажанням у 2011 році пішла з роботи одна особа, а 2009 року дві. Коефіцієнт найму у 2011 році відносно 2009 року зріс на 1,2, а коефіцієнт вибуття впав на 0,3, коефіцієнт плинності у 2011 році порівняно з 2009 роком зріс на 0,8.

Економічні показники - це джерела доходів та їх використання, майно домогосподарства, зайнятість членів домогосподарства[1].

За даними таблиці 7, маємо показники виручки від реалізації продукції рослинництва. Прибуток від реалізації у 2011 році становить 2367тис.грн., а 2009 рік був збитковий, а саме-2610тис.грн.

Таблиця 7

Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства

.2 Аналіз динаміки виробництва плодів

Структура посівних площ - розподіл загальної посівної площі між різними групами с\г. культур.

Посівна площа - площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур[1]. Розрізняють загальну посівну площу і посівну площу окремих сільськогосподарських культур або культур, об'єднаних у певні групи за характером використання (круп'яні, технічні, овочеві, кормові), способом догляду (просапні) або за ботанічними ознаками (зернові, зернобобові, коренеплоди).

Таблиця 8

Склад та структура посівної площі сільськогосподарських культур

За результатами аналізу таблиці 8, можна зробити висновки, що у 2011 та 2009 році склад та структура плодів була 2 га, що становить 100%. Посів усіх сільськогосподарських культур у 2011 році відносно 2009 року становить на 57га більше, тобто план перевиконали на 40%.

Урожай - валовий (загальний) збір продукції рослинництва, отриманий в результаті вирощування визначеної сільськогосподарської культури з усієї площі її посіву (посадки) в господарстві, регіоні чи країні.

Урожайність - найважливіший показник, що відображає рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Від правильного планування і прогнозування рівня урожайності сільськогосподарських культур багато в чому залежить якість планового економічного рівня таких економічних категорій, як: собівартість, продуктивність праці, рентабельність і інші економічні показники. Таким чином, урожайність культур в кожному господарстві грає головну роль, і виробник сільськогосподарської продукції повинен прагнути до постійного підвищення урожайності всіх культур [2].

Таблиця 9

Динаміка урожайності плодів, ц/га

За даними таблиці 9, можна зробити висновок, що урожайність плодів у 2011 році відносно до 2009 року зменшилась на 10811,8га., що становить 50,6%, тобто план недовиконали на 49,4% (рис.1).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх в цифрах. Динамічний ряд є основою аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку. Для будь - якого динамічного ряду характерні перелік хронологічних дат (моментів), або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називають рівнянням ряду.

Рис.1. Динаміка урожайності плодів, ц/га

Таблиця 10

Динаміка валового виробництва плодів

За даними таблиці 10, можна зробити висновок, що динаміка валового виробництва плодів, різко змінюється, бо у 2011 році відносно 2009 року вона досягла позначки 22117ц, що на 21623ц. менше ніж у 2009 році (рис.2).

Рис.2. Динаміка валового виробництва плодів

2.3. Економічна ефективність виробництва плодів

Підвищення ефективності виробництва плодів кісточкових культур є об’єктивною передумовою поступу промислового садівництва. Виробнича собівартість - це собівартість яка охоплює виробничі витрати підприємства в цілому. Повна собівартість - це собівартість, яка містить у собі витрати підприємства на виробництво та продаж продукції. Для її обчислення використовують собівартість додавання витрат, які знаходяться поза виробництвом.

Таблиця11

Обсяг реалізації та повна собівартість реалізованих плодів

Рис.3.Динаміка реалізованої продукції

За даними таблиці 11, можна зробити висновок, що повна собівартість реалізованої продукції у 2011 році відносно 2009 року зменшилась на 5198тис.грн., а реалізовано продукції у 2011 році на 5616ц. менше ніж у 2009 році (рис.3).

Таблиця 12

Повна собівартість 1ц продукції плодів

За результатами таблиці 23 визначили, що повна собівартість 1ц продукції плодів у 2011 році відносно 2009 року, зменшилась на 0,052тис.грн. (рис.4)

Собівартість - це частина вартості продукту праці. Акумулюючи поточні витрати, собівартість продукції підприємства є одним з найважливіших показників ефективності виробництва[4].

Види собівартості залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві бувають: цехова, виробнича і повна собівартість продукції.

Цехова собівартість включає витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де виробляється продукція.

         2009р.                  2010р.                2011р.

Рис.4. Повна собівартість 1ц продукції плодів.

Виробнича собівартість охоплює виробничі видатки підприємства в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості загальнозаводські та інші цільові видатки. Повна собівартість містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають поза виробничі видатки.

Таблиця 13

Рівень і структура виробничої собівартості 1ц плодів

За результатами таблиці 13, можна зробити висновки, що у 2011 році відносно 2009 року, витрати на посадковий матеріал зросли більше ніж вдвічі, а саме на 107,81%. Витрати на мінеральні добрива збільшились майже в три рази, на 42,27грн., а саме на 182,2%. Затрати на нафтопродукти у 2001 році відносно 2009 року зросли на 295,4%. Оплата послуг навпаки впала на 85,7%.

Витрати на амортизацію необоротних активів зросли на 16,59грн., що складає 82,4%. Відрахування на соціальні заходи у 2011 році становлять на 12,21грн більше ніж у 2009 році., що складає 160%.

Виробнича собівартість всього, у 2011 році складає на 187тис.грн. більше ніж у 2009., що складає 135,5%.

Реалізація продукції - це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції. Їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Таблиця 14

Результати реалізації продукції плоді

За даними таблиці 14, бачимо що у 2011 році відносно 2009 року, був прибуток, а у 2009 році збиток у 2456 тис. грн.

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

За результатами таблиці 15, можна зробити висновок, що рівень рентабельності виробництва продукції плодів у 2011 році складає 95,3, а у 2009 році -32,6, що є від’ємною рентабельність виробництва. Підводячи підсумок цієї таблиці, можна зазначити, що виробництво плодів у 2009 році було не ефективним, не нейтральним, а збитковим.

Економічна ефективність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки).

Таблиця 15

Рівень рентабельності виробництва продукції плодів.

Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Економічна ефективність = прибуток/доходи [5].

Таблиця 16

Економічна ефективність виробництва плодів

За таблицею 16, визначили економічну ефективність виробництва плодів. За даними таблиці визначили, що площа посіву не змінювалась протягом трьох років. Виробничі витрати на вирощування продукції у 2011 році відносно 2009 року стали вищими на 1182тис.грн., тобто зросли на 19,6%. Повна собівартість реалізованої продукції у 2011 році на 5198тис.грн. менша ніж у 2009 році. Виручка від реалізації продукції у 2011 році також менша ніж у 2009, а саме на 529тис.грн. Валовий збір у 2009 році відносно 2011 року, у два рази більший. А саме : у 2011 році валовий збір становить 22117ц, а у 2009 році - 43740ц.

ДПДГ «Мелітопольське» має усі можливості для успішного подальшого розвитку. Для цього потрібно підвищувати рівень виробництва плодів, зменшувати їх собівартість, що можливо завдяки: зростанню урожайності плодів на заміну розширення посівних площ, скорочувати витрати насіння плодів на стадіях збирання, заготівлі та переробки, а також перевезення у пункти продаж.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ.

.1 Перспективи розвитку виробництва плодів

Сьогодні сільськогосподарське виробництво в Україні здійснюється в нових ринкових умовах. Споживачі потребують у високоякісній продукції за доступними для них цінами, в той же час як сільськогосподарські підприємства змушені шукати нові канали реалізації продукції - більш прибуткові та ефективні для них. В господарствах повинні прийматися рішення по збільшенню урожайності сільськогосподарських культур, застосуванню нових інтенсивних технологій виробництва, а в наслідку чого підвищення ефективності виробництва продукції плодів та поліпшення якості продукції.

Розвиток виробництва плодової продукції спрямовується на удосконалення породно-сортового складу багаторічних насаджень, підвищення урожайності плодових культур на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій, поглиблення зональної спеціалізації для оптимального забезпечення населення подів.

Розвиток плодів в ДПДГ «Мелітопольське» в перспективі орієнтований на використання переважно інтенсивних факторів, удосконалення структури реалізації продукції та діючого економічного механізму господарювання, який дозволив би за рахунок більш цілеспрямованого та ефективного використання економічних важелів та стимулів забезпечити перехід галузі на інтенсивний розвиток. Тільки на цій основі можливо підвищити ефективність виробництва.

3.2 Технологічне забезпечення ефективності виробництва плодової продукції

В успішному розвитку садівництва поряд з іншими факторами важливу роль грає освоювання інтенсивних технологій. Вони одержують все більше розповсюдження в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області і при правильному використанні забезпечують зростання урожайності і валового збору при підвищенні віддачі ресурсів і витрат.

В 2002 році в ДГ «Мелітопольське» мінімальна урожайність черешні (25,0-50,0 ц/га) була одержана за такими сортами як Приазовська і Ера, високою урожайністю (101,0-150,0 ц/га) в цьому році в господарстві визначились такі сорти як Удівітєльная, Дружба, Мелітопольська школьниця, Анонс, Сімейна, Улибка, Ритмічна, Талисман, Прогрес, Забава, Загадка, Темпоріон, Романтика, Крупноплідна, Мелітопольська чорна. Тому у 2009 - 2011 році, сортами Приазовське і Ера, не засаджують землі ДГ «Мелітопольське».

Найбільш ефективними є сорти пізнього строку достигання, які визначаються високою урожайністю, великою масою плодів (8-12г), смаковими якостями, транспортабельністю та придатністю для переробки, що є основним фактором збільшення ціни реалізації. Одним із основних факторів ефективності садівництва є добір та впровадження найбільш ефективних типів насаджень. Інтенсивні типи плодових, зокрема зерняткових культур у Південному Степу представлені в основному шпалерно-карликовими та полуплоскими кронами, загущеними схемами посадки. На одному гектарі таких садів розміщується від 500 до 1000 і більш дерев, що дає можливість навіть при невеликій продуктивності одержати урожай високоякісних плодів з одиниці площі.Інтенсивні насадження визначаються трудомісткістю робіт по формуванню крон, капіталоємністю створення насаджень. Поряд з тим, на відміну від звичайної розряжено-ярусної крони дерев інтенсивні типи насаджень мають більш короткий період продуктивного використання. Порід з високою їх продуктивністю це дозволяє скоріше обновити сортовий склад, впровадити нові досягнення науково-технічного прогресу в галузі, що дозволить господарству успішно конкурувати на ринку.

До числа зовнішніх факторів, які більш всього впливають на обсяг та якість плодів, а також на пристосованість їх до зберігання відноситься система внесення добрив. Впливовим для нормального росту та регулярного плодоношення є забезпечення поживними речовинами в оптимальному співвідношенні. Від правильного співвідношення добрив залежить ріст плодових насаджень, обсяг та якість урожаю, а внаслідок чого економічна ефективність виробництва.

В дослідних господарствах при вирощуванні плодових культур за інтенсивною технологією в середньому 13-19% витрат приходилось на гербіциди. Передовий досвід та наукові дослідження показують, що економічно вигідніше повністю перейти на агротехнічні заходи захисту, виключив дорогі гербіциди, особливо імпортні, такі, як Раундап і Гоал. Загальна вартість гербіцидів складає 2550 тис. грн.

Застосовуючи сучасні механізми для міжрядної обробки можна знищити до 90-95% бур’янів. Одним з важливих факторів, який сприяє одержанню високих урожаїв черешні, є своєчасна обрізка саду. В 80-х - 90-х роках в Інституті зрошуваного садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН була розроблена технологія формування дерев черешні зі сплощеною кроною, яка дозволяє створювати інтенсивні сади з площею живлення 6х4 м, урожайністю 96-170 ц/га і вище, застосовувати механізоване обрізування та збирання плодів.

Як показують дослідження, технологія забезпечує рівень рентабельності виробництва плодів в 2 рази вищий, ніж у садах традиційного типу [5].

Використання ДПДГ “Мелітопільське” гербіцидів Раундап і Гоал призведе до підвищення урожайності плодів, збільшеню валового збору. Це показують данні таблиці 3.1,3.2,3.3 і 3.4

Таблиця 3.1

Зміна врожайності і валового збору після використання пестицидів

Використання дорогих імпортних гербіцидів таких як Раундап і Гоал призведе до значного підвищення урожайності плодів, та значного збільшення валового збору.

Нижче розглянемо як зміняться витрати на виробництво плодів, через використання гербіцидів.

Таблиця 3.2

Витрати на виробництво плодів

Як ми бачимо з даних в таблиці 3.2 використання даних гербіцидів збільшить витрати виробництва, але далі ми розрахуємо виробничу собівартість 1ц продукції плодів і з’ясуємо чи є використання гербіцидів Раундап і Гоал є економічно ефективно та виправдано.

Таблиця 3.3

Виробнича собівартість 1ц продукції плодів

Виробнича собівартість у проектному році буде нижчою ніж вона є у 2011 році. Це свідчить про те, що використання гербіцидів Раундап і Гоал є ефективним. І економічно обґрунтованим.

Обов’язковою умовою підвищення урожайності черешні і застосування інтенсивної технології її вирощування є забезпечення заходів по боротьбі зі шкідниками та хворобами. Для боротьби з вишневою мухою застосовують децис форте (0,15 л/га), бі-58 (2 л/га), карате (0,6 л/га). Загальна вартість пестицидів складає 116,9 тис. грн.

Таким чином, впровадження інтенсивних технологій вирощування плодових культур на основі дотримання умов технологічної дисципліни, удосконалення агротехнічних заходів з урахуванням розвитку науково-технічного прогресу і економічного обґрунтування дозволить не тільки нарощувати обсяги виробництва плодів, але значно підвищити ефективність виробництва плодової продукції.

Таблиця 3.4

З даних таблиці ми бачимо, що використання пестицидів значно збільшить врожайність плодів та валове виробництво.

Таблиця 3.5

Витрати на виробництво плодів

Як ми бачимо витрати виробництва у проектному році зростають, але і продукції вироблено значно більше. Тому можна твердо сказати, що ці затрати необхідні і що вони окупаються.

Розрахуємо виробничу собівартість 1 ц продукції плодів після використання пестицидів .

Таблиця 3.6

Виробнича собівартість 1ц продукції плодів

Виробнича собівартість у проектному році буде нижчою ніж вона є у 2011 році. Це свідчить про те, що використання пестицидів названих вище є ефективним. І економічно обґрунтованим

3.3 Удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово - ягідної продукції

Реалізація плодів кісточкових культур здійснюється з червня по жовтень. При цьому, найбільш розтягнутим циклом, а також більш пізніми строками реалізації в групі кісточкових характеризуються слива і персик. Персик реалізується за значно високими цінами порівняно з іншими видами плодової продукції. Особливістю реалізації черешні є те, що плоди ранніх строків дозрівання реалізуються за високими цінами. Це пояснюється тим, що в червні не поступає інших видів плодової продукції нового урожаю.

Аналіз динаміки цін на яблука показує, що вирощування зерняткових культур, зокрема яблук, може забезпечити господарству прибуток за рахунок зберігання, крім того забезпечує господарству тривале постачання коштів протягом року.

Отже, для продовження періоду постачання свіжої плодової продукції на ринок вкрай необхідно розвивати базу зберігання, на засадах нових технологій для підвищення якості продукції. За прикладом беремо діяльність ДГ «Мелітопольське» .

Для визначення впливу споживчого попиту на продукцію розроблена модель оцінки якості плодової продукції. Розв’язання моделі включає наступні етапи:

.Визначення технологічних показників якості продукції., до яких були віднесені показники, які характеризують всі стадії виробництва (технологічні, функціональні, нормативні, фізичні, зрілість, хімічний склад, транспортабельність)

.Визначення основних критеріїв споживчого попиту на плоди і ягоди, які були визначені методом анкетного опитування: смакові якості, свіжість продукції, натуральність, зовнішній вигляд, вміст вітамінів, корисність плодів та ягід, мода, термін зберігання дизайн упаковки, маса плодів, рівень цін, знижки при купівлі, помологічний сорт продукції, регіон вирощування, екологічні критерії.

.Встановлення позитивного чи негативного зв’язку між технологічними показниками якості та їх взаємного впливу .

.Кількісна оцінка критеріїв споживчої попиту за технологічними умовами підвищення якості за п’ятибальною системою (1- слабка залежність; 3-середня залежність; 5 - сильна залежність).

.Планування виробництва продукції за умов її конкурентоспроможності на регіональному ринку.

.Оптимізація факторів підвищення якості плодово-ягідної продукції за технологічними показниками, умовами споживчого попиту та конкурентоспроможності продукції в регіоні.

Модель якості була розрахована для дослідного господарства «Мелітопольське» Запорізької області Мелітопольського району.

Показник підвищення якості визначається як добуток коефіцієнта підвищення показників та оцінки факторів. Узагальнюючим показником в моделі є показник оптимізації технологічних умов виробництва для підвищення якості продукції, який визначається як добуток показника підвищення якості та коефіцієнту зв‘язку між критерієм споживчого попиту та визначеним технологічним показником якості.

Аналіз даних моделі якості визначив, що для умов конкурентоспроможності продукції ДГ «Мелітопольське» основними показниками якості при прогнозуванні подальшого виробництва будуть технологічні і фізіологічні показники та хімічний склад плодів. Господарство відзначається високим рівнем зберігання та первинної переробки плодів, тому показники зрілості відіграють неабияку роль.

Таким чином основними факторами, які дозволять ДГ «Мелітопольське» конкурувати на регіональному рівні, є смакові якості та корисність продукції, зовнішній вигляд, зокрема колір і маса плодів, а також різноманіття порід та сортів на ринку.

Отже, якість плодово-ягідної продукції, поряд з ціною реалізації, є одним з основних факторів підвищення її конкурентоспроможності, що дозволяє визначити не тільки взаємозв’язки між виробниками й об’єктами ринкової інфраструктури, але і скоригувати обсяги виробництва плодів відповідно попиту на них на ринку, а також гарантувати прибутки партнерам у ланці « виробництво - зберігання - переробка - збут».

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. метою забезпечення необхідного обсягу валових зборів плодової продукції обґрунтовані основні елементи удосконалення технології вирощування:

обґрунтований добір порід і сортів;

формування та своєчасна обрізка плодових дерев;

внесення в грунт оптимальних доз мінеральних і органічних добрив;

застосування заходів по боротьбі зі шкідниками та хворобами.

. У сучасних умовах ефективним каналам реалізації є фірмова торгівля, що забезпечує своєчасне постачання продукції на споживчий ринок, визначає низькі ціни на плоди і ягоди і зумовлює збільшення кількості споживачів.

. Для подальшого розвитку ефективної системи реалізації плодів велике значення має створення оптової торгівлі в регіоні. Участь в оптовій торгівлі для сільськогосподарського підприємства рекомендується в тому разі, якщо обсяги реалізації плодів у сільськогосподарському підприємстві невеликі, продукція швидко псується й потребує термінового продажу.

. За результатами дослідження пропонується реалізувати плодову продукцію через місцеві ярмарки, які дають змогу сільськогосподарському підприємству налагоджувати безпосередні контакти із споживачами, аналізувати свою торгівельну діяльність та досліджувати ринок, підтримувати зв’язки із постійними оптовими і роздрібними підприємствами.

. Новим каналом є реалізація плодової продукції через електронну систему. Наведена матриця електронних послуг дозволяє сільськогосподарському підприємству обрати оптимальний вид електронної реалізації продукції залежно від обсягів продажу та характеру діяльності підприємства.

. Визначені основні показники якості плодової продукції на всіх стадіях її просування від виробництва до реалізації, які забезпечують її поліпшення в ринкових умовах. Дослідженнями встановлено, що основними факторами підвищення якості з технологічної точки зору є добір порід і сортів та дотримання умов зберігання плодової продукції.

. Для визначення оптимального співвідношення технологічних показників якості та показників споживчої переваги адаптована модель комплексної оцінки якості плодової продукції для ДГ «Мелітопольське». Найбільшу частку в структурі комплексного показника якості займають смакові якості плодів та ягід, вміст органічних та мінеральних речовин, наявність пектину та вміст цукру і білків, що вказує на необхідність впровадження нових порід і сортів плодів та ягід у господарствах.

виробництво реалізація плоди

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку, - К.: ІАЕ УААН, 2009.- 481 с.

. Мошенский С. З., Олейник О. В. Экономический анализ: Учебник для студентов экономических специальностей высших учебных заведений./ Под ред.проф., Заслуженного деятеля науки и техники Украины Ф. Ф. Бутинца. - 2-е изд., доп. и перераб. - Житомир: ЧП «Рута», 2007. - 704 с.;

.     Экономический анализ: Учебник / Под ред. проф. А. Г. Загороднего. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Знание, 2008. - 487 с.;

.     Экономика промышленного предприятия: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 336 с.;

5.       Савицкая Г. В. Экономический анализ деятельности предприятия: Научное пособие - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Знание, 2005. - 662 с.;

.        Череп А.В. «Економічний аналіз»: Навчальній посібник. - Л.: Кондор, 2005р. - 160с.;

.        Научный журнал «Экономика Украины», № 8 (565),2009г. «Определение приоритетных видов продукции промышленного предприятия в условиях рынка» Пошивалов В., Рыжов В.,с.25;

.        Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвиту. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) / За ред. П.Т.Саблука та ін. - К.: ІАЕ, 2010. - 601 с.

9. Економіка підприємства. Підручник. За ред. акад.. С.Ф.Покропивного.- Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2010. - 528 с.

. Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий A.A. та ін.; За ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 1994. - 264 с.

. Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи». - К.: КНЕУ, 2009. - 420 с.

. Легеза Д.Г. Ефективність спеціалізації сільськогосподарських підприємств на виробництві плодово-ягідної продукції в зоні Степу //Науковий вісник Національного аграрного університету. Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К. - Вип. 62. - 2003. - с. 129-133.

.Легеза Д.Г. Основні особливості врегулювання земельних та майнових питань зони Степу на землях під багаторічними насадженнями // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 3 /За ред. В.Г.Ткаченко. - Луганськ: Вид-во „Елтон-2", 2002. - №14(26) - с. 278-282.

. Легеза Д.Г. Проблеми ефективності виробництва плодової продукції в сільськогосподарських підприємствах // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. За ред. П.Т. Саблука, Част 2. - с. 192-196.

.Яцух О.О. Форми агропромислової інтеграції в садівництві і підвищення економічної ефективності їх формування (на матеріалах садівницьких і переробних підприємств АР Криму) / Автореф. дис. канд. екон. наук - К., 2001. - 20 с.

16.Журнал «Бизнес» №13 (532), №13 (532), 31.03.2003г

.Журнал «Коммерческий директор» № 11, Ноябрь 2006«Рассчитывает рентабельность правильно», Васильев Д.

18.Иванилов О. С. Экономика предприятия: учебник [для студентов высших научных заведений] / О. С. Иванилов - К.: Центр учебной литературы, 2009. - 728 с.

.Ивахненко В. М. Курс эк. анализа: Научное пособие . - 5-е изд., перераб. и доп. - К.: Знание, 2006. - 261 с.

© 2003 - 2022 «Библиофонд»

Обратная связь

Пользовательское соглашение

Политика конфиденциальности

Полная версия

Помощь по учебным работам

Консультация по курсовой работе

Консультация по дипломной работе ВКР

Консультация по реферату

Консультация по отчетам о практике