Основні етапи створення ОЕСР
ОЕСР була створена в 1961 р. і була в політичному, організаційному і юридичному відношенні наступницею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що представляла першу спробу післявоєнного "об'єднання Європи".
Конвенція про створення ОЕСР підписана у Парижі 14 грудня 1960 з ініціативи США і набула чинності 30 вересня 1961 після ратифікації всіма державами-учасницями.
Все починалося так:
У грудні 1959 р. в Парижі відбулася зустріч президентів Франції, США, канцлера ФРН і прем'єр-міністра Великобританії, результатом якої стало прийняття комюніке. У ньому було зазначено, що глави держав і урядів обговорили важливі зміни, що відбулися в міжнародній економічній сфері, в тому числі значний економічний прогрес Західної Європи. Вони вказали на необхідність примножити зусилля для вирішення нових завдань з метою:
а) посилення розвитку найменш розвинених країн;
б) проведення торговельної політики, спрямованої на оптимальне використання ресурсів і підтримку гармонійних міжнародних відносин, сприяючи зростанню і стабільності світової економіки і загальному поліпшенню рівня життя.
У документі вказувалося, що всі ці цілі повинні бути покладені в основу обговорень економічних проблем, що виникають у відносинах між європейськими економічними організаціями, що діють в рамках ГАТТ, такими, як Європейське економічне співтовариство і Європейська асоціація вільної торгівлі. Відносини між європейськими країнами, а також зв'язку цих країн із іншими повинні підкорятися вищевказаним цілям.[ 20;57]
У комюніке було записано: "Глави держав і урядів, визнаючи той факт, що інтерпретація цих цілей вимагає значної роботи, домовилися про організацію неформальної зустрічі в Парижі в найближчому майбутньому. Вони пропонують, щоб члени виконавчого комітету ОЄЕС і представники держав, що є членами Ради з торгівлі ОЄЕС були представлені на цій зустрічі "З 12 по 13 січня відбулося засідання Спеціального економічного комітету, до якого увійшли представники 13 країн (Бельгії, Канади, Франції, Данії, ФРН, Греції, Італії, Нідерландів, Португалії, Швеції, Швейцарії, Великобританії та США) та Європейської економічної комісії. Комітет прийняв резолюцію, в якій виражалося намір провести дослідження проблем міжнародного економічного порядку, що у максимальному ступені сприяло б розвитку економічного співробітництва та проведення економічної політики, спрямованої на встановлення стабільності у світовій економіці, розширення торговельних відносин і подальший підйом економіки найменш розвинених країн.
У резолюції були висунуті наступні пропозиції:
) скликати 19 квітня 1960 зустріч вищих посадових осіб держав-членів ОЄЕС для обговорення конкретних заходів, спрямованих на досягнення вищезазначених цілей;
) напередодні організації такої зустрічі створити групу з чотирьох осіб для підготовки доповіді, спрямованого на вирішення наступних завдань:
проаналізувати найбільш ефективні методи для досягнення вищезазначених цілей;
підготувати відповідні рекомендації;
розробити і представити проект статей угоди з даної проблематики;
ідентифікувати функції, що їх нині ОЄЕС, які можуть бути придатними для майбутньої економічної організації.
Вказувалося також на те, що вищевказана група при підготовці своєї доповіді зобов'язана консультуватися з членами ОЄЕС та Європейським Співтовариством.
У другій резолюції Спеціального економічного комітету зазначалося, що вісім держав (Бельгія, Канада, Франція, ФРН, Італія, Португалія, Великобританія і США) мають намір скликати зустріч для обговорення питань допомоги для розвитку і запросити інші країни-експортери капіталу для участі в цій зустрічі. Комітет вирішив також звернутися до всіх членів ОЄЕС з пропозицією, щоб вони спільно з ОЄЕС створили Комітет, наділений правами засновувати неформальні робочі групи для обговорення торгових проблем, що виникають у зв'язку з функціонуванням ЄЕС і дією Конвенції Європейської асоціації вільної торгівлі, підписаної групою держав, іменованої " сімкою ".
Ці резолюції були одностайно прийняті міністрами усіх країн-членів ОЄЕС. [20;60-63]
Незабаром створена "група чотирьох".
квітня 1960 була опублікована доповідь "групи чотирьох". У ній були пункти нижченаведеного змісту.
) В даний час в наявності значний прогрес в економічній співпраці між західноєвропейськими та північноамериканськими державами. Ця співпраця має багато форм, і найбільш дієвою в цьому відношенні є ОЄЕС. Подібна співпраця повинна розширюватися.
) В даний час настав поворотний пункт. Європа в значній мірі оправилася від післявоєнної розрухи і досягла певного добробуту. Тим часом виникли нові проблеми вимагають вжиття подальших зусиль щодо їх вирішення.
) Держави зі значним економічним потенціалом визнають свою відповідальність щодо слаборозвинених країн.
Автори запропонували, щоб вступ в нову організацію було відкритим для 20 держав, що є членами ОЄЕС. Що стосується приєднання до організації інших країн, то вказувалося, що воно можливе на основі одностайного рішення. Пропонувалося забезпечити можливість встановлення особливих відносин з державами-ні членами.
У доповіді пропонувалося назвати нову організацію "Організацією економічного співробітництва та розвитку".
Далі в доповіді були визначені обов'язки, пов'язані зі структурою, відносинами з іншими міжнародними організаціями і т.д. Було запропоновано також створити підготовчий комітет для нової Організації, що з представників 20 держав і ЄЕС.
Наступним кроком на шляху створення ОЕСР з'явився скликання конференції для перебудови ОЄЕС. Конференція проходила з 24 по 25 травня 1960 На цій конференції і було прийнято рішення про створення робочої групи представників 20 держав та Європейського Співтовариства, призначеної для розробки Проекту конвенції про зміну організації, заснованого на пропозиціях "групи чотирьох" та огляду документів ОЄЕС.
Після розгляду роботи робочої групи та прийняття низки резолюцій відбулася Нарада міністрів ОЄЕС (22-23 липня 1960 р.). На його засіданні офіційно було проголошено створення підготовчого комітету під керівництвом пана Т. Крістенсена. Комітетові було запропоновано завершити розробку проекту конвенції та провести подальшу роботу щодо трансформування ОЄЕС в ОЕСР.
З 14 по 23 вересня проходила робота підготовчого комітету. Вона принесла такі результати:
завершення розробки проекту конвенції;
визначення структури реконструйованої організації;
складання переліку документів ОЄЕС для подання Раді ОЕСР для його схвалення.
Заключним кроком з'явилося нарада міністрів, що проходило 13 грудня 1960, на якому було прийнято рішення "схвалити Доповідь підготовчого комітету і прийняти рекомендації, що містяться в ньому".
грудня 1960 всі 20 держав, колишніх членів ОЄЕС, підписали конвенцію про заснування ОЕСР. [21;50-52]
1.2 Політика ОЕСР в галузі світової економіки
Головним завданням економічної політики країн ОЕСР на сучасному етапі визначено забезпечення довготривалого економічного зростання та соціального прогнозу на неінфляційній основі. Для вирішення цього завдання необхідно проводити ефективну грошово-кредитну й фінансову політику, прискорити структурну перебудову національних економік.
Основна мета грошово-кредитної політики - зменшення рівня інфляції та стабілізація цін. Досягнення цих взаємопов'язаних цілей, на думку експертів ОЕСР, залежить від двох груп чинників. Це, по-перше, темпи економічного пожвавлення, а, по-друге - сукупність невизначеностей, пов'язаних з реалізацією грошово-кредитної політики. До останніх належать: наслідки структурних змін в економіці, які сталися в останнє десятиріччя (особливо на фінансових ринках); характер та форми реакції національних економік на різні негативні впливи; економічні наслідки змін відсоткових ставок та час фактичного прояву згаданих явищ.
Хоча всі країни ОЕСР розглядають стабільність цін як самостійну мету грошово-кредитної політики, але в статутних документах лише деяких центральних банків містяться відповідні положення. Так, у США в законі про Федеральну Резервну Систему говориться, що ФРС та її Комітет по операціях на відкритому ринку "мають підтримувати довгостроковий ріст грошових і кредитних агрегатів, відповідно до економічних можливостей забезпечити збільшення виробництва в довгостроковому плані так, щоб сприяти максимальній зайнятості, стабільності цін та помірним довгостроковим відсотковим ставкам".
У Німеччині відповідно до закону про Дойче Бундесбанк на цю установу покладається регулювання "кількості грошей в обігу та кредитних ресурсів, що надходять до господарства з метою захисту національної валюти". Водночас стабільність цін завжди була й залишається в центрі грошово-кредитної політики Німеччини.
Чинне законодавство надає Банкові Японії широкі повноваження для проведення таких заходів, які сприяли б повній зайнятості, обмежували інфляцію, забезпечували економічне зростання та стабільність платіжного балансу. В Японії уряд і банк дуже тісно координують свою діяльність. Так У середині 60-х років, коли уряд прагнув ліквідувати зовнішній дефіцит, Банк Японії проводив політику, спрямовану на досягнення позитивного сальдо зовнішнього балансу. Згодом банк спрямував свої зусилля на забезпечення стабільного неінфляційного росту та ефективного функціонування фінансової системи водночас.[17;87-90]
Наведемо перелік цілей грошово-кредитної політики семи провідних індустріально розвинутих країн.
Усі індустріально розвинуті країни розглядають зменшення рівнів інфляції як важливий інструмент забезпечення стабільності цін, а Великобританія, Канада, Фінляндія, Нова Зеландія та Швеція чітко визначили конкретні показники інфляції як цілі поточної грошово-кредитної політики.
Лише Нова Зеландія законодавче фіксує необхідність подолання інфляції задля стабілізації цін як окремого напрямку діяльності свого центрального банку.
Інші країни ОЕСР також встановлюють середньостроко-ві рівні інфляції і використовують їх для визначення завдань поточної економічної політики, а не як самостійні цілі, які необхідно досягти. Так, у Німеччині середньо-строковий показник інфляції на 2011 р. становив 2% і використовувався для розрахунку офіційного збільшення грошової маси.
Велику увагу ОЕСР приділяє підвищенню ефективності бюджетно-фінансової політики. Головний акцент робиться на максимально можливому узгодженні поточних завдань з довгостроковими цілями. Всі країни при вирішенні бюджетно-фінансових питань виходять з того, що державні (бюджетні) витрати не повинні підмінювати приватні нагромадження, а структура бюджету мусить сприяти ефективному функціонуванню економіки.
Якщо наприкінці 80-х років дефіцит державного бюджету практично в усіх країнах ОЕСР знижувався, то, починаючи від 1990- 1991 pp., спостерігається його зростання як частки ВВП. Це спричинено і поточними причинами, і довгостроковими чинниками. На сучасному етапі збільшення видатків на охорону здоров'я та навколишнього середовиша, інвестиції в інфраструктурні об'єкти не ком-пенсуються очікуваними надходженнями від скорочення військових витрат тощо. Старіння населення практично в усіх розвинутих країнах вимагає вже сьогодні виділення значних коштів для створення активів, надходження від яких в недалекому майбутньому можна було б використати для соціального захисту населення.
Важливою соціально-економічною проблемою є безробіття, 7,1% (28,8 млн чоловік) у цілому серед цих країн: в Італії - 10,7%, Франції - 10,1, Канаді - 9,8, Великобританії - 9,7, Сполучених Штатах - 6,1%.
На думку експертів ОЕСР, сучасне безробіття породжене в основному глибинними факторами структурного характеру. Структурне безробіття постійно зростає протягом останніх 20 років, особливо в країнах ЄС. У більшості цих країн підвищується безробіття серед молоді, значна частина безробітних не може влаштуватися на роботу тривалий час.
Для підвищення рівня зайнятості уряди здійснюють найрізноманітніші заходи, на які витрачається 1% сукупного ВВП країн. І хоча досі не вироблено універсальних рецептів на всі випадки життя, але практика дає змогу виділити кілька пріоритетів у політиці зайнятості. Це, по-перше, поліпшення системи перепідготовки, консультаційної допомоги та пошуку робочих місць. По-друге, ефективним засобом може бути пом'якшення норм і правил, які регулюють зайнятість. Мається на увазі більш широке застосування короткотермінових контрактів, зменшення соціальних відрахувань та мінімальних ставок заробітної плати за умови збільшення кількості зайнятих тощо. Третім напрямом вважається поліпшення системи освіти в цілому. Велике значення має також координація міграційної політики. [15;65-68]
Важливим елементом середньострокової стратегії є структурна перебудова економіки, її суть полягає в тому, що грошово-кредитна та бюджетно-фінансова політика мають стабілізувати макроекономічне середовище, з огляду на яке економічні агенти намагаються створити необхідні умови Для вивільнення ресурсів з державного сектора з метою більш ефективного застосування їх у приватному. Структурна політика покликана також забезпечити країні можливість гнучко реагувати на різні негативні чинники та підвищувати ефективність використання наявних ресурсів. [16;44-47]
В умовах зростаючої взаємозалежності країни ОЕСР приділяють велику увагу визначенню проблем, вирішення яких можливе за умови координації зусиль на багатосторонній основі. До таких проблем передусім належить торгівля. Всі дані країни виступають за лібералізацію світової торгівлі, свідченням чого є успішне завершення Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів у межах ГАТТ. У галузі міжнародного економічного співробітництва члени ОЕСР висловлюються проти таких явищ, як "керована" торгівля, унілатералізм, білатералізм тощо. Регіональні інтеграційні процеси повинні сприяти дальшій лібералізації міжнародної торгівлі, а їхні цілі мають збігатися з міжнародними зобов'язаннями країн. До того ж розвиток регіональних угруповань не повинен підривати багатосторонню торговельну систему.[26;6-9]
Галузевим пріоритетом економічної політики є сільське господарство. З цим напрямом тісно пов'язані проблеми розвитку сільськогосподарських регіонів.
Усі країни ОЕСР, по-третє, велику увагу приділяють розвиткові науці й техніці, впровадженню нових технологій в усі сфери соціально-економічного розвитку, оскільки в 21 столітті саме цей чинник є головним. [25;2-8]
міжнародний економічний співпраця недолік
2.ОЕСР як міжнародна економічна організація
Організація економічного співробітництва та розвитку є унікальним об'єднанням, в якому уряди 34 демократичних країн з ринковою економікою спільно працюють над вирішенням соціально-економічних проблем і проблем управління, що виникають в умовах глобалізації, а також вивчають можливості, які вона надає. [24]
Організація являє собою форум, на якому уряди можуть обмінятися своїм досвідом у галузі вирішення політичних проблем, отримати відповіді на загальні питання, дізнатися про позитивний досвід інших країн і координувати свою національну і зовнішню політику. Це форум, на якому при взаємодії рівних партнерів народжуються потужні ініціативи, спрямовані на вдосконалення політики, і розробляються узгоджені на міжнародному рівні інструменти, рішення і рекомендації в тих областях, в яких багатостороннє згоду необхідно окремим країнам для досягнення прогресу в умовах економічної глобалізації. Країни, які не є членами ОЕСР, отримують запрошення приєднатися до цих угод і договорам.Обмен досвідом між урядами країн-членів ОЕСР здійснюється на основі збору і аналізу інформації, які надає секретаріат в Парижі. [26]
Секретаріат збирає дані, проводить моніторинг тенденцій, аналізує їх і складає прогнози в сфері економічного розвитку. Він також проводить дослідження соціальних змін або розробляє моделі політики в галузі торгівлі, охорони навколишнього середовища, сільського господарства, технології, оподаткування та т.п. ОЕСР допомагає урядам здійснювати програми, спрямовані на процвітання їхніх країн, і боротися з бідністю, надаючи сприяння в області економічного зростання, фінансової стабільності, розвитку торгівлі та інвестицій, технології, інновацій, підприємництва та сприяння розвитку. ОЕСР прагне до того, щоб країни враховували вплив наслідків соціально-економічного розвитку на стан навколишнього середовища.
У завдання ОЕСР також входить створення робочих місць для всіх і кожного, забезпечення соціальної рівності і сумлінного та ефективного державного управління ОЕСР знаходиться на передньому краї зусиль, спрямованих на забезпечення взаєморозуміння і надання допомоги урядам в досягненні нових завдань розвитку і вирішенні хвилюючих їх проблем. Це включає проведення реструктуризації торгівлі та структурних змін, забезпечення захисту онлайнової інформації та вирішення проблем, пов'язаних зі скороченням бідності в країнах розвивається миру. [8;30-34]
Більше 40 років ОЕСР виконувала роль найбільшого у світі і самого надійного джерела порівнянних статистичних і соціально-економічних даних.
Бази даних ОЕСР охоплюють такі різноманітні області, як системи національних рахунків, економічні показники, торгівля, зайнятість, міграція, освіта, енергетика, охорона здоров'я та екологія.
Велика частина досліджень та аналітичних матеріалів публікуется. В протягом останнього десятиліття ОЕСР займалася розглядом низки соціально-економічних і екологічних проблем поряд з подальшим розширенням взаємодії з бізнесом, профспілками та іншими представниками громадянського суспільства. Наприклад, проведені ОЕСР переговори з питань оподаткування та трансфертного ціноутворення послужили поштовхом для укладення двосторонніх договорів у сфері оподаткування в усьому міре.ОЕСР - це група країн-однодумців. [10;56-60]
Основним критерієм для вступу країн в члени ОЕСР є прихильність ринкової економіки і демократичного плюралізму.Це багата організація в тому сенсі, що її члени виробляють 60% від загального обсягу товарів і послуг у світі, і в той же час це відкрита для всіх організація. Країни, що не входять в Організацію, отримують запрошення взяти участь у підписанні угод та договорів ОЕСР, організація ділитися своїм досвідом і обмінюється думками з питань, що становлять взаємний інтерес, з більш ніж 70 1країнами.
.1Основні цілі та напрями діяльності
Організація економічного співробітництва та розвитку, створена в 1961р.,
Є наступницею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка спочатку займалася питаннями координації надання допомоги європейським країнам, що постраждали в результаті Другої Світової Війни, з боку США і Канади. [23]
Цілі ОЕСР зафіксовані в першій статті Конвенції про заснування ОЕСР, підписаної 14 грудня 1960 Їх суть зводиться до проведення скоординованої політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення високого і стійкого економічного зростання і, як наслідок, підвищення життєвого рівня країн-членів. Крім того, ОЕСР в якості пріоритетних напрямків своєї діяльності визначила просування розумних і апробованих економічних теорій в країнах-членах Організації і в країнах, що не входять до ОЕСР, але йдуть по шляху економічного розвитку, а також розвиток міжнародної торгівлі на багатосторонній, недискримінаційній основі відповідно з міжнародними зобов'язаннями. [10;55-60]
У спрощеному вигляді метa діяльності ОЕСР можe бути сформульовані наступним чином: акумулювати, аналізувати, апробувати і поширювати новації і позитивний досвід вирішення соціально-економічних проблем різними країнами.
У рамках ОЕСР здійснюється регулювання найважливіших практичних питань економічних обмінів, визначаються перспективи соціально-економічного розвитку найбільших країн світу, а також розробляються теоретичні підходи до вирішення нових світових економічних проблем, які згодом кодифицируются в міжнародних угодах і договорах.
ОЕСР, таким чином, є унікальним міждержавним інноваційним центром, що сприяє впровадженню передових соціально-економічних ідей і досліджує ефективність функціонування різних секторів соціально-економічного комплексу, причому про широту та розмаїтті сфер інтересів і докладання сил організації свідчить склад директоратів ОЕСР.
Однак у більш простій формі основну функцію організації можна визначити так: ОЕСР покликана бути місцем, де досить високопоставлені представники державних органів (так звані policy-makers) можуть в неофіційній обстановці, без зобов'язуючих резолюцій, і навіть в якості приватних осіб обговорювати з колегами з інших країн загальні економічні проблеми.
До основних цілей функціонування ОЕСР належать:
розробка ефективних методів координації торговельної та загальноекономічної політики цих країн-учасниць;
сприяння досягненню найбільшого рівня стійкого економічного зростання, зайнятості та якості життя в країнах-учасницях при збереженні фінансової стабільності;
сприяння розвитку світової торгівлі відповідно до міжнародних зобов'язань.
Головними напрямами діяльності ОЕСР є:
надання допомоги країнам-учасницям для підвищення рівня їх економічного та соціального розвитку;
сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом надання технічної допомоги;
налагодження відносин з органуми державної влади всіх рівнів країн-учасниць;
підтримка зв'язків з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективної співпраці та співробітництво з регіональними економічними організаціями;
забезпечення ОЕСР інформацією, необхідною для діяльності, та взаємообміну інформацією;
усунення перешкод в обміні товарами (послугами, роботами); [7;65-69]
2.2 Структура ОЕСР
Основним органом, який приймає рішення, є Рада ОЕСР, в який входять постійні представники всіх країн-членів у ранзі послів і представник Європейського союзу. Раз на рік, під головуванням генерального секретаря ОЕСР (з 2006 р. цей пост займає Анхель Гурріа) Рада збирається на міністерському рівні, тобто за участю міністрів економіки чи закордонних справ країн, що входять в організацію або співпрацюють з нею.
Під егідою ОЕСР діють:
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА)
Агентство з ядерної енергії (АЯЕ)
Центр розвитку ОЕСР
Обговорення проблем та підготовка рішень відбуваються в комітетах і робочих групах.
Організацією засідань комітетів і підготовкою аналітичних матеріалів займається секретаріат, що нараховує близько 2000 співробітників.
Секретаріат ОЕСР складається з наступних директоратів:
Директорат з фінансів і питань підприємництва
Директорат зі співробітництва в питаннях розвитку
Директорат з питань економіки
Директорат з питань освіти
Директорат з питань зайнятості, трудових і соціальних питань
Директорат з охорони навколишнього середовища
Директорат з питань державного управління та розвитку територій
Директорат з статистикою
Директорат з науки, технологій та промисловості
Крім того, до складу Секретаріату входять:
Центр податкової політики та управління
Центр з питань підприємництва, малого та середнього бізнесу та місцевого розвитку
Центр по співпраці з країнами-нечленами ОЕСР
Співробітники Секретаріату (1900 чол.) Прямо або побічно забезпечують роботу комітетів ОЕСР. Близько 700 економістів, науковців, юристів і представників інших професій, які є співробітниками відповідних директоратів, здійснюють дослідницьку та аналітичну діяльність.
Робота Секретаріату здійснюється під керівництвом Генерального секретаря ОЕСР і його чотирьох заступників. Генеральний секретар також головує на засіданнях Ради, будучи найважливішим сполучною ланкою між національними представництвами при ОЕСР і Секретаріатом.
Щодо комітетів, представники країн-членів ОЕСР зустрічаються між собою і обмінюються інформацією в рамках відповідних профільних комітетів.
Ці комітети, в роботі яких беруть участь представники національних урядів або відповідних постійних місій країн-членів, розташованих, як і Секретаріат, в Парижі. Вся робота здійснюється під керівництвом Ради, наділеного повноваженнями щодо прийняття рішень. До Ради входить по одному представнику від кожної країни-члена, а також представник Європейської комісії.
Рада проводить свої засідання на регулярній основі на рівні послів країн-членів при ОЕСР, на цих засіданнях виробляються загальні напрями діяльності Організації. Раз на рік проводяться засідання Ради на рівні керівників міністерств, коли в його роботі беруть участь міністри закордонних справ, фінансів, і т.д., які піднімають найбільш важливі питання і звертають на них увагу громадськості, а також встановлюють пріоритети роботи ОЕСР на майбутній рік.
Спеціалізовані комітети проводять свої засідання для вироблення нових ідей і оцінки прогресу досягнутого в більш вузьких областях, як, наприклад, в торгівлі, в управлінні підприємствами державного сектора, в галузі сприяння розвитку, в галузі фінансових ринків і т.д. До складу органів ОЕСР входить більше 200 комітетів, робочих та експертних груп. На їх засідання щорічно прибувають близько 40 тис. високопоставлених службовців національних урядів для організації, розгляду результатів та участі в роботі Секретаріату ОЕСР. [26]
Завдяки засобам електронного зв'язку, вони мають можливість віддаленого доступу до документів Організації та обміну інформацією через мережі даних ОЕСР. Для користувачів Інтернету за адресою #"justify">В даний час до складу ОЕСР входить 34 країни: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща , Португалія, Республіка Корея, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Естонія та Японія.
Офіційними мовами ОЕСР є англійська та французька. Штат співробітників набирається в країнах-членах ОЕСР, проте на час роботи вони вважаються міжнародними службовцями і не представляють інтересів відповідних держав. При прийомі співробітників на роботу ОЕСР не застосовує будь-яких національних квот, кадровою політикою Організації є найм людей, що володіють високою кваліфікацією у відповідних областях з урахуванням їх досвіду роботи і національності.[26]
.Співробітництво ОЕСР з Україною
Співробітництво між Україною та ОЕСР започатковано у 1997 році шляхом підписання КМУ та ОЕСР Угоди щодо привілеїв, імунітетів та пільг, які надаються ОЕСР на території України. Угоду було ратифіковано Верховною Радою України у липні 1999 року.[4]
З того часу представницькі делегації України на постійній основі беруть участь у заходах, що проводяться ОЕСР для країн, що не є членами цієї організації.
Співробітництво України з ОЕСР на сьогодні здійснюється у рамках наступних підрозділів:
Комітет зі сталі Директорату науки, технологій та промисловості ОЕСР. 14 грудня 2006 року ОЕСР прийнято рішення про надання Україні статусу повноправного члена Комітету зі сталі. Наразі в Україні тривають внутрішньодержавні процедури з набуття чинності Угодою між Урядом України та ОЕСР щодо участі в роботі Комітету зі сталі. Однак, враховуючи позицію Мінфіну щодо необхідності визначення реальних джерел подальшої сплати щорічних внесків, відповідні внутрішньодержавні процедури не завершені. Тим часом, Україна бере участь у засіданнях Комітету зі сталі у якості спостерігача.
Комітет з державного управління ОЕСР. Україна має статус спостерігача у цьому комітеті з квітня 2008 року.
Робоча група з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва Комітету з питань економічного та соціального розвитку на місцевому рівні ОЕСР. Україна має статус спостерігача у цій Робочій групі з жовтня 2008 року.
Рішенням Ради ОЕСР від 16 листопада 2009 року Україну прийнято до складу членів Схем ОЕСР з сортової сертифікації та контролю за рухом насіння у міжнародній торгівлі, зокрема, до Схеми по насінню зернових (пшениці та ячменю) і Схеми по насінню кукурудзи та сорго в рамках Директорату у справах торгівлі та сільського господарства ОЕСР. Україна стала 58 країною-членом Схем сортової сертифікації. 23 грудня 2009 року рішенням секретаріату Міжнародної організації з контролю якості насіння (далі - ІСТА) лабораторії Української державної насіннєвої інспекції присвоєно статус «Акредитованої лабораторії ІСТА».
Завдяки цим рішенням Україна отримала можливість повноцінної участі у міжнародній торгівлі насінням. [6]
Впровадження в Україні сортової сертифікації насіння за Схемами ОЕСР, можливість оформлення єдиних сортових документів на насіння та акредитація лабораторії в ІСТА мають велике значення для збільшення урожайності основних сільськогосподарських культур, відкривають шлях українським селекційним сортам на світовий ринок насіння.
У листопаді 2009 року експертами ОЕСР у рамках Євразійської програми конкурентоспроможності було започатковано проект »Стратегія секторної конкурентоспроможності для України», покликаний забезпечити розвиток конкурентноздатності низки секторів української економіки, а також підготовку в рамках цього проекту документа «Огляд інвестиційної політики України», який має на меті покращити інвестиційну привабливість України для іноземних інвесторів. Презентація цього проекту ОЕСР для України відбулася 24 листопада 2009 року у Києві.
Співробітництво України з ОЕСР визначено одним із пріоритетних напрямів відповідно до Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки Комітет з питань державного управління ОЕСР (PGC OECD) є визнаною у світі платформою для обміну кращими практиками у сфері державного управління.
Україна має статус постійного спостерігача у Комітеті з питань державного управління ОЕСР із 2008 року. Метою діяльності Комітету є надання допомоги країнам у побудові та зміцненні потенціалу до вироблення та реалізації неупередженої, орієнтованої на громадян державної політики. [24]
.1 Перспективи вступу України до ОЕСР
Щороку Організація економічного співробітництва та розвитку, куди входять більшість країн Євросоюзу, Японія та Південна Корея, готує аналітичне дослідження в галузі економіки для якоїсь однієї країни.
Цього року експерти ОЕСР віддали пріоритет Україні з поміж Індонезії та Південно-Африканської Республіки, позаяк вони констатують, що українська економіка після десятирічної кризи знаходиться у фазі стрімкого зростання.
Але важливо, щоб Україна не втратила цей підйом та зосередилася на стабілізації показників економіки, зауважив директор підрозділу дослідження економік країн економічного департаменту ОЕСР Вел Коромзай, презентуючи доповідь українським фахівцям.
„Україна має великий людський потенціал, а нещодавно отримала й сприятливі зовнішні умови для зростання економіки. Утім, значна частина сприятливих факторів є тимчасовими. Водночас країна постала перед серйозними викликами. Один з них - висока енергозатратність виробництва. Якщо Україна хоче продовжити економічне зростання, то слід подумати про перехід на інноваційні технології"
З цим погоджуються й українські експерти. Директор бюро економічних та соціальних технологій Ірина Акімова впевнена, що єдині ринкові умови дозволять українській економіці прогресувати.
„Розвиток ринку - це закон для всіх, якщо ми хочемо бути ефективними. В умовах України перехід на інтенсивні рейки, це більше, ніж політичні гасла. Це терміново слід робити, оскільки екстенсивні внутрішні джерела вичерпуються.
Аби посилити інтенсивне економічне зростання аналітики Організації економічного співробітництва та розвитку радять Україні посилити конкуренцію для підприємств та корпорацій, які виходять на український ринок.
Міжнародних експертів хвилює загальний рівень фіскального тиску та тенденція надання пільг та преференцій окремим субєктам підприємницької діяльності, що ставить бізнес у нерівні умови. Говорить аналітик економічного департаменту ОЕСР Вільям Томпсон:
„Рамкові умови надзвичайно важливі для бізнесу. Якщо буде в Україні заохочуватися інноваційна діяльність, люди займатимуться цим. Також не слід створювати велику кількість податкових пільг, оскільки тоді держава просто фінансуватиме окремих підприємців, а на інших лежатиме ще більше навантаження.
Також фахівці ОЕСР вказують на окремі проблеми у монетарній політиці України, хоча відзначають наближення української грошової системи до стану рівноваги.
Окрім цього міжнародні експерти у своєму дослідженні звертають увагу на забюрократизованість української дозвільної системи, що створює проблеми з виходом на український ринок іноземних інвесторів.
Серед схвальних відгуків українських колег представники Організації економічного співробітництва та розвитку почули і критику, зокрема про неврахування у економічному звіті міграційних тенденцій України та впливу соціальної сфери на економічні показники, зауважує директор інституту економіки та прогнозування Національної Академії Наук України Валерій Гейць.
„Суспільство опанувало механізми боротьби з безробіттям не шляхом створенням робочих місць, а шляхом голосуванням ногами. Воно покидає країну. І як буде проходити процес реструктуризації - чи шляхом динамічного прискорення, чи мігруючи. Цьому питанню треба було приділити більше уваги. Оскільки право-ліберальні реформи, які необхідні Україні, будуть мати обовязково ці наслідки.
В цілому ж всі висновки спеціалістів Організації економічного співробітництва та розвитку співпадають з аналізом українських урядовців, переконує заступник міністра економіки Наталя Бойцун.
3.2 Переваги та недоліки вступу України ло ОЕСР
Вирішення Україною, як і будь-якою іншою державою, важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, в діяльності міжнародних організацій без урахування світового досвіду, досвіду становлення і розвитку окремих країн.[7;65]
Беручи до уваги, що у ст.18 Конституції України закріплено положення про те, що зовнішньополітична діяльність нашої держави спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальнови- знаними принципами і нормами міжнародного права, [1;cт.18] я хотів би дослідити як така співпраця нашої держави з ОЕСР та майбутнє членство у цій організації вплине на Україну. Почнемо з позитивних тенденцій. ОЕСР - це єдине й унікальне місце, де уряди демократичних промислово розвинених держав мають можливість аналізувати й удосконалювати свою економічну та соціальну політику. Вони зіставляють набутий досвід, намагаються вирішувати спільні проблеми, - і це веде до істотного підвищення ефективності та прискорення результативності запроваджених заходів.
Тут аналізують стан світової торгівлі, монетарної системи, економічні наслідки дій урядів у галузі сільського господарства і промисловості, енергетики, ринку праці, зайнятості, бюджетної політики, платіжного балансу та багатьох інших аспектів, вміщених у рамки ближчих та довгострокових перспектив розвитку світової економіки. Україна, прагнучи зайняти гідне місце на світовій арені в якості надійного торгового партнера і привабливого об'єкта для інвестицій, також поставила собі за мету отримання статусу повноправного члена ОЕСР. З 2009 року ОЕСР готує щорічні доповіді «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України», приділяючи особливу увагу поліпшенню її інвестиційного клімату, створенню сприятливих умов для розвитку підприємництва, підвищенню рівня конкурентоспроможності українських виробників на світових ринках. Як бачимо, вступ в ОЕСР зробить Україну цікавою для інвесторів, а сама держава отримає не тільки партнерів серед держав - сучасних економічних лідерів, але і матиме постійний аналіз світових економічних даних, консультації щодо можливостей покращення вітчизняної економіки та уникнення негативних кризових явищ.
Так, перспективи заманливі, але ж у медалі завжди дві сторони. Які ж негативні зміни може принести для України повноправне членство у ОЕСР? Варто зазначити, що постійні члени вносять щорічні членські внески, але чи готова Україна та її бюджет, громадяни віддавати чималі суми, при цьому, що сама організація кредитів не видає, а надає лише звіти та консультації, звісно, інформація завжди коштувала дорого, але чи виправдана її вартість для України, чи окупиться вона - невідомо. ОЕСР значну увагу приділяє саме розвитку, модернізації сільського господарства та залученню в нього нових кваліфікованих кадрів.
Для України галузь важлива та потрібна, проте чи може наша держава так швидко перебудуватись, знайти ресурси, кадри, гроші на дотації та кредити? Хіба що, якщо вилучить ці гроші з соціальних програм, адже ОЕСР відома своїми жорсткими соціальними заходами, саме пільги та дотації для соціально мало захищеного населення підпадають під скорочення, бо не приносять доходу та займають велику частину бюджетів, але чи зможемо ми обійтися на сьогоднішній день без таких програм? Рекомендації ОЕСР не обовязкові для виконання, але якщо консенсус знайдено, якщо національні інтереси не зазнали дискримінації, між країнами може бути укладена формальна угода, або ж уряди можуть зобовязати різні національні інституції взяти рекомендації на озброєння матимуть виконувати їх.
То ж питання залишається - чи настільки нам потрібно вступити до ОЕСР? Чи матимемо ми та наша держава такий бажаний економічний профіцит і відсутність усіх економічних проблем, якщо статистика показує зростання рівня безробіття та зниження рівня ВВП за останній рік у країнах-членах ОЕСР, країнах «багатих», розвинених, які виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг?
Саме про це треба замислитись, взяти до уваги, ще раз проаналізувати, що ми отримаємо від співпраці, членства в ОЕСР: більше переваг чи більше недоліків і чи бажання бути серед кращих варте цього?
Висновки
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) об'єднує 34 країни - повноправних членів, що базуються на принципах демократичного управління та ринкової економіки, підтримує активні відносини з іншими країнами світу, а також неурядовими та громадськими організаціями.
ОЕСР діє в різних соціально-економічних сферах і вирішує широке коло проблем. Вона розробляє національні стратегії реформ у сфері фінансів, оподаткування, ринків праці, забезпечення пенсій, соціальних пільг, довготривалих систем охорони здоров'я, освіти. ОЕСР взяла на себе лідируючу роль у запобіганні хабарництва та корупції в міжнародних масштабах. Організація сприяє більш повній інтеграції країн, що не входять до її складу, в глобальну світову систему торгівлі та інвестицій. ОЕСР на основі постійного аналізу дає відповідні середньострокові і довгострокові орієнтири розвитку макроекономічної політики з урахуванням темпу руху до перспективних цілей і міжнародної взаємодії в області структурної та макроекономічної політики.
В основі політики ОЕСР лежить головна концепція, що поєднує економічне зростання і розвиток з проблемами навколишнього середовища і якості життя.
На основі широкого міжнародного консенсусу ОЕСР приймає рішення, розробляє узгоджені механізми, рекомендації щодо тих сфер або проблем, в яких необхідні саме багатонаціональні угоди, домовленості в цілях досягнення прогресу в справі глобалізація економіки. Чітко розмежовані складові економічного зростання такі, як сталий розвиток, економіка регіонів, країн, що розвиваються, надання підтримки.
ОЕСР бере активну участь у наданні допомоги країнам з перехідною економікою. Її програми розвитку та рекомендації, можуть подарувати Україні шанс, стати на щабель вище у своєму розвитку і стати повноправним членом світового співтовариства.
У майбутньому ОЕСР планує розширювати масштаби своєї діяльності з метою створення єдиної світової економіки.
На даний момент організація є одним з головних ланок у процесі глобалізації та інтеграції.
Головними принципами, якими завжди керується ОЕСР - це прозорість, відкритість та підзвітність.
На відміну від багатьох міжнародних-економічних організацій таких як,Світовий Банк та Міжнародний валютний фонд, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях.Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, яких наразі є 34 і виробляють вони 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найефективнішими засобами ОЕСР. Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.
Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища. Отже, роль та значення організації економічного розвитку та співробітництва важко переоцінити,для України вступ до данної організації зіграє важливу роль до інтеграції в ЄС та європейського напрямку
Список використаної літератури
1.Конституція України від 28 червня 1996 р. - Київ, 1996. - 63 с.
2.<#"justify">5.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.11.2003 № 679-р «Про утворення координаційної ради у звязках з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)»
.Міжнародне економічне право Опришко В. Ф. Підручник. - Видання друге, перероблене і доповнене. - К.: КНЕУ, 2003. - 311 с.
.Дисертація на тему : «Перспективы отношений России и организации экономического сотрудничества и развития» Шипенко, Милослава Игоревна ;Кандидат економічних наук ;Москва 2010
.Д.Карро Международное экономическое право: Учебник: Пер. с фр. /Д.Карро, П.Жюйар. - М.: Международные отношения, 2002. - 608 с.
.Рибалкин В.Е. «Международные экономические отношения: Учебник для вузов»/В.Е. Рыбалкин и др. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 503 с.
.Рибалкин В.Е. «Международные экономические отношения: Учебник для вузов»/В.Е. Рыбалкин и др. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2010. - 503 с.
.Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права. - М.: ТЕИС, 2004.
.Зеркалов Д. Международное торговое право: Справочник/ Дмитро Зеркалов,. - К.: Дакор: КНТ, 2010. - 627 с.
.Кобелев А. Некоторые проблемы развития электронной коммерции в России // Внешняя торговля. - 2009. - №5-6.
.Хмыз О. Регулирование коллективных инвестиций в странах ОЭСР // Мировая экономика и международные экономические отношения. - 2003. - №10. - с.45-54.
.Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. - М.: Консалтбанкир, 2009. - 621с.
.Рачевский А.Н., Данекина Д.П. «Международное сотрудничество в сфере экономики» Мн.; 2007- 234с. ISBN 978-966-364-536-0
.Румянцев А.П. Міжнародні організації: Навч.пос.-К.: Центр учбової літератури, 2006 - 432с. ISBN 966-364-315-3
.Клепацкий З.М. Западноевропейские международные организации / Пер. с польского. М., 1973.
.Абашидзе А.Х., Эмин В.Г. Членство в международной организации. - Международные организации / Под ред. И.П. Блищенко. М., 1994.
.ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЙ ОБЗОР ОЭСР ПО УКРАИНЕ.
22.http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=244901093&cat_id=244845045
.http://www.nac.gov.kz/news/analytics/221/
.Доповідь ОЕСР «на шляху до росту 2013»
.<http://www.oecd.org/> - офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку
.www.mfa.gov.ua <http://www.mfa.gov.ua>
.www.amc.gov.ua <http://www.amc.gov.ua>