Обшук

Обшук

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДОРОГО»

Кафедра криміналістики

КУРСОВА РОБОТА

з криміналістики

на тему: Обшук

Студента 4 курсу 1 групи

Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури

Сагадіна Дениса Володимировича

Керівник: доцент, кандидат юридичних наук Мусієнко О.Л.

м. Харків - 2013 рік

План:

Вступ

.Поняття, мета та види обшуку

.Класифікація обєктів пошуку

.Особливості підготовки до обшуку

.Особливості використання спеціальних знань та науково-технічних засобів під час проведення обшуку

.Тактичні прийоми проведення обшуку

.Форми фіксації обшуку

Висновок

Перелік використаної літератури

Завдання №2

Вступ

Одним з основних, специфічних та найскладніших видів діяльності правоохоронних органів є повне й швидке розкриття і розслідування злочинів та викриття винних у злочинній діяльності. Узагальнення слідчої практики свідчить про існування суттєвих труднощів при провадженні окремих слідчих дій. Результати узагальнення різних категорій кримінальних справ вказують на досить низьку результативність обшуків. На підставі вивчення кримінальних справ і опитування слідчих можна дійти висновків, що 52% респондентів вказують на необхідність оновлення тактичного забезпечення проведення обшуків, 18% - зазначають про відсутність будь-яких рекомендацій щодо проведення вказаних слідчих дій.

На думку, М.С. Гурєва, значення обшуку як слідчої дії, у правоохоронній практиці нерідко недооцінюється. Примусовий характер обшуку, певні процесуальні труднощі, особливості його підготовки і проведення створюють значне психологічне навантаження на його учасників. Це призводить до того, що слідчі намагаються уникати цієї слідчої дії або доручають її проведення співробітникам оперативних підрозділів.

Така думка підтверджується і даними вивчення кримінальних справ. Узагальнюючи, можна дійти висновків, що кількість окремих доручень співробітникам оперативних підрозділів щодо проведення обшуків за останні роки збільшилась на 6%. Зважаючи на це, виникає необхідність удосконалення тактичного забезпечення проведення обшуку, висвітлення його поняття і класифікації.

Класифікація обшуків має важливе криміналістичне значення, оскільки тактичні прийоми обшуку розробляються з урахуванням специфічних особливостей кожного його виду.

Загальна тактика проведення обшуку досить повно висвітлена вченими-криміналістами та процесуалістами у криміналістичній літературі. Вагомий внесок у розробку наукових основ проведення обшуків зробили відомі вчені-криміналісти та процесуалісти, зокрема, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, С.Ф. Денисюк, А.В. Дулов, О.О. Закатов, В.О. Коновалова, О.М. Кузів, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лукянчиков, І.Ф. Пантелєєв, О.Р. Ратінов, М.В. Салтевський, В.М. Тертишник, В.Ю. Шепітько, О.Ю. Ямпольський та багато інших.

Значущість проведених наукових досліджень безсумнівна, оскільки ця слідча дія широко застосовується у правоохоронній практиці і є досить розповсюдженим способом збирання фактичних даних. Однак детальнішого висвітлення потребує класифікація обшуків з урахуванням сучасної наукової думки та потреб правоохоронної практики.

1.Поняття, мета та види обшуку

обшук підготовка пошук тактика

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером. [1, с. 89-90]

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій під час проведення обшуку обумовлюється тим, що слідчий не володіє вичерпною інформацією про об'єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно відшукати, і де, або у кого знаходиться необхідна річ або предмет. Об'єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уяву у загальних рисах (наприклад, про знаряддя здійснення злочину, цінності тощо), але місцезнаходження їх приблизно відоме.[2, с. 66]

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що проведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Обшук має схожість з такою слідчою дією, як слідчий огляд, але на відміну від нього, обшуку притаманні певні особливості: більша конкретність стосовно об'єкту пошуку; належність об'єктів пошуку певним особам; примусовий характер обстеження.

Примусовий характер здійснення пошукових дій під час проведення обшуку неминуче обумовлює вторгнення до сфери особистих інтересів особи, яка обшукується, або інших осіб, що також є однією із характерних рис обшуку. Проведення обшуку пов'язано з певними обмеженнями конституційних прав громадян на недоторканність особи та житла і тому потребує суворого дотримання регламентованого законом порядку проведення цієї слідчої дії.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована слідчим суддею (КПК України). Разом з тим, у статті 30 Конституції України зазначено, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення у них обшуку чи виїмки інакше як за вмотивованим рішенням суду. Питання щодо суперечності норми старого КПК Конституції України вирішено.

У невідкладних, екстрених випадках обшук може здійснюватися і за постановою слідчого без санкції прокурора на обшук, але з обов'язковим повідомленням прокурора і слідчого судді протягом 24-х годин про проведений обшук та його результати (КПК України).

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку. Об'єкт обшуку - це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи. [3, с. 107]

Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

) обшук особи, її тіла та одягу;

) обшук транспортних засобів.

Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, одиночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук - це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Обшук є однією з найбільш ризикованих і водночас результативних слідчих дій.

Обшук являє собою самостійну слідчу дію, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Процесуальний порядок проведення обшуку закріплений у новому КПК України. Відповідно до положень КПК України, обшук проводить слідчий у тих випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Водночас слідчий може провести обшук і в тому випадку, коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець.

Необхідно зазначити, що під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, які містяться в свідченнях потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, свідків у протоколах слідчих дій, заявах громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Головною метою проведення обшуку є виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації, що має значення для кримінального провадження. [4, с. 74]

Існують різноманітні підходи вчених до класифікації обшуків залежно від тих чи інших підстав. Узагальнення наукових поглядів та слідчої практики дає змогу зробити висновок про те, що обшуки доцільно класифікувати такими чином:

) за характером обєктів обшуку.

Так, В.М. Тертишник за особливостями обєкта обшук поділяє на такі види:

обшук житла (жилих будинків, котеджів, квартир, кімнат у гуртожитку чи в готелі, тимчасові житлові приміщення та ін.);

обшук іншого володіння особи (офісу, фірми, магазину, кіоску, яхти, дачі, транспортного засобу тощо);

обшук інших приміщень (складських, службових і виробничих приміщень, підприємств, установ, організацій та інших сховищ), які не є приватним володінням особи;

обшук місцевості (саду, огороду, подвіря, ділянок лісу, поля);

обшук особи (особистий обшук). [5, с. 43-44, 46]

П.Д. Біленчук, В.В. Агафонов, А.Г. Філіппов та інші вчені за обєктами обшуку виділяють такі види:

обшук приміщення (житла і робочого місця);

обшук ділянки місцевості;

особистий обшук;

обшук транспортного засобу.

І.Ф. Пантелєєв вказує на специфічний вид обшуку, який проводиться в приміщеннях дипломатичних представництв.

За результатами вивчення кримінальних проваджень можна зробити висновок, що до розповсюджених обєктів обшуку можна віднести: жилі приміщення (78%), не жилі приміщення (28%), обшук особи (17%).

) за характером обєктів пошуку:

У цілому до таких обєктів відносяться знаряддя злочину, предмети зі слідами злочину або ті, що є результатом злочинної діяльності, розшукувані особи, трупи та їх частини, документи та інші обєкти, що мають значення для справи. У теорії криміналістики звернено увагу на виникнення нових видів обшуку, зокрема, обшуку транспортних засобів, компютерної техніки.

Анкетування й опитування слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ, проведені С.Ф. Денисюком і В.Ю. Шепітько, дали змогу дійти висновку, що до найбільш розповсюджених обєктів пошуку можна віднести: знаряддя і засоби злочину (на це вказали 86% опитаних); предмети зі слідами злочину (62%); викрадені обєкти (56%); інші предмети (22%); документи (44%); сліди (32%); трупи та їх частини (8%); живі особи (2%).

За дослідженнями В.Г. Дрозд, до розповсюджених обєктів пошуку відносяться: квартира (66,7%); офіс (3,9%); гараж (25,5%); дача (21,6%); автомобіль (7,8%). Особистий обшук проводився у 31,4% випадків;

) за обсягом дослідження.

У науковій літературі виділяться основний і додатковий обшуки. Додатковий обшук, спрямований на дослідження певних обєктів або ділянок, що залишилися необстеженими під час проведення первинного обшуку;

) за послідовністю (черговістю) проведення:

а) первинний обшук - слідча дія, яка проводиться вперше;

б) повторний. У слідчій практиці можуть складатися ситуації, які вимагають (зумовлюють) проведення повторного обшуку. До таких ситуацій більшість учених відносить:

первинний обшук, який проводився неякісно, з порушенням тактичних рекомендацій чи за несприятливих умов (велике скупчення людей, дощова погода, недостатнє освітлення) або без використання відповідних науково-технічних засобів;

обшук, що не дав позитивних результатів, але під час подальшого розслідування були одержані відомості про те, що там, де вже проводився обшук, знаходяться обєкти, не виявлені первинним обшуком чи доставлені туди пізніше;

отримання оперативно-розшукової інформації про конкретне місце приховання розшукуваних обєктів (наприклад, наявність схованки) та ін. [6, с. 61-62]

На думку М.В. Салтевського, первинний обшук нерідко використовується як тактичний засіб і проводиться на початку досудового розслідування, наприклад, після затримання обвинуваченого, з огляду на те, що злочинець шукані обєкти ретельно сховав, видалив з будинку або місця роботи. У звязку із цим повторний обшук, що проводиться через деякий час, дає результат: злочинець заспокоюється і поступово починає повертати шукані речі в будинок. Сусіди, знайомі і навіть родичі, як правило, не бажають зберігати викрадене, побоюючись стати співучасниками злочину;

) за часом проведення;

У науковій літературі більшість учених обшук поділяє на одночасний (груповий) та різночасний. До одночасного обшуку дослідники підходять по-різному. Так, на думку М.І. Скригонюка, якщо обшук проводиться одночасно на декількох обєктах, його називають груповим. В.В. Агафонов і А.Г. Філіппов вказують, що термін груповий обшук, який нерідко застосовується щодо одночасного обшуку у кількох обвинувачених чи підозрюваних, є невдалим.

П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко вважають поняття груповий і одночасний тотожними, зазначаючи, що груповий (одночасний) обшук - це кілька одночасних обшуків, що здійснюються у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях.

Такої думки дотримуються і В.Ю. Шепітько, І.С. Андрєєв, Г.І. Грамович, М.І. Порубов та інші вчені, які вказують, що груповий обшук, по суті, є одночасним.

На думку М.В. Салтевського, одночасний обшук - це сукупність декількох звичайних обшуків. [7, с. 51-52]

Отже, одночасний обшук - це погоджене за часом проведення слідчо-оперативними групами, що взаємодіють між собою, кількох обшуків у різних місцях або осіб, які здійснюються в межах однієї кримінальної справи.

Більшість криміналістів вважає, що одночасні обшуки проводяться у справах, за якими проходять декілька осіб як підозрювані або обвинувачені. Зокрема, на думку

С.М. Астапкіной, одночасне проведення обшуків необхідне для розслідування злочинів, учинених кількома особами.

С.Ф. Денисюк додає й інші підстави для проведення таких обшуків:

наявність стійкої організованої злочинної групи;

розосереджуваність обєктів пошуку;

невзяття членів злочинного угруповання під варту;

наявність налагодженої системи взаємодії членів злочинної групи.

Дійсно, одночасні обшуки зазвичай проводяться під час розслідування злочинів, учинених групою осіб і особливо - організованою злочинною групою чи злочинною організацією. Однак, як свідчить слідча практика, одночасні обшуки можуть проводитися і за злочинами, які вчинені однією особою.

Щоб приховати сліди злочину, особа нерідко користується послугами родичів (знайомих, друзів, колег по роботі), що зумовлює проведення обшуків одночасно у різних місцях. Тому прийняття рішення про проведення одночасних обшуків ніяк не можна повязувати з колом осіб, які брали участь у вчиненні злочину.

На думку П.Д. Біленчука і А.П. Геля, груповий (одночасний) обшук, по суті, являє собою тактичну операцію з одночасного здійснення серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Різночасний обшук - це звичайні обшуки, які проводяться в різний час у тієї самої особи або в різних осіб, що проходять обвинуваченими за тією самою справі. Г.М. Мухін і Д.В. Ісютін-Федотков вказують, що різночасний обшук проводиться із розривом у часі на декількох обєктах;

) за етапами досудового розслідування.

Обшук може проводитися як на початковому, так і на подальшому етапах досудового розслідування;

) за видом учиненого злочину.

Залежно від виду розслідуваного злочину обшук може проводитися при розслідуванні убивств, розбійних нападів, вимагань та ін.

Отже, усі перелічені вище види обшуку є самостійними. Можна погодитися з думкою Р.С. Бєлкіна і Б.А. Вікторова, які вказують, що така класифікація обшуку має важливе криміналістичне значення, оскільки тактичні прийоми обшуку розробляються з урахуванням специфічних особливостей кожного його виду.

Загальна тактика проведення обшуку припускає необхідність урахування не тільки слідчої ситуації, особливостей супротивної сторони та характеру злочинного посягання, а й конкретного виду обшуку. Це дає слідчому змогу ефективно проводити відповідну слідчу дію, використовуючи найбільш ефективні прийоми обшуку. [8, с. 53]

2. Класифікація обєктів пошуку

Проведення обшуку передбачає взаємодію слідчого з певними обєктами.

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовується два різних терміни - „ обєкти пошуку і „ обєкти обшуку. Це суто різні поняття.

Ці два поняття розмежовуються законодавчо в КПК України, де вказано, що обшук проводиться слідчим в тих випадках, коли він має достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом ,а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі, знаходяться в певному приміщенні або місті чи в якої-небудь особи. Слідчий проводить обшук також і в тих випадках, коли він має достатньо даних про те, що в певному приміщенні чи місті переховується злочинець.

Вже в даній нормі законодавець в найбільш загальних рисах визначив обєкти, які мають значення в процесі обшуку. Аналіз норм закону дозволяє установити два основних роди обєктів:

) обєкти пошуку - це те, що необхідно знайти, виявити при здійсненні обшуку(знаряддя вчинення злочину, речі та цінності, які були отримані злочинним шляхом, а також інші предмети та документи , які мають значення для встановлення істини по справі);в якості обєкта пошуку можуть бути і злочинці які переховуються;

) обєкти обшуку - це те, по відношенню до чого (чи кого) здійснюється обслідування (певне приміщення, місце чи якась особа). [9, с. 50]

В криміналістичній теорії здійснені спроби в розмежуванні обєктів обшуку та обєктів пошуку, в розгляді їх конкретного змісту. Це має важливе значення в плані практичної реалізації пошукових дій, встановлення можливих обєктів, та типових їх переліків.

Питанням розмежування та визначення типових переліків обєктів обшуку та пошуку займається досить велика кількість вчених, серед них, А.В. Винберг., І.Ф. Крилов., В.Е. Коновалова, В.Ю. Шепітько., А.Н. Гусаков., С.Ф. Шумілін., А.Р. Ратінов., В.М. Тертишніков., та багато інших, які класифікують ці обєкти по різному. Кожний такий перелік має своїх прихильників.

Вивчення криміналістичної та кримінально-процесуальної літератури, аналіз кримінально-процесуального законодавства, узагальнення слідчої практики дозволило запропонувати слідуючу класифікацію обєктів пошуку:

) в залежності від характеру попередньої інформації про обєкт пошуку:

а) індивідуально визначені обєкти;

б) обєкти, відомості про які можуть вказати лише на їх родову (групову) належність;

в) випадково виявлені обєкти ;

) залежно від форми вказівки в законі:

а) прямо передбачені й названі в КПК як обєкти;

б) віднесені до „інших предметів і документів, що мають значення для встановлення істини у справі;

в) які є вилученими іззаконного обороту;

г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

) залежно від природи того, що шукають:

а) предмети і документи, заборонені до обігу;

б) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

в) предмети і документи , що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі;

г) речі і цінності, що злочинним шляхом;

д) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

е) особи, які переховуються від слідства і суду;

є) особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

ж) трупи або частини розчленованого трупа ( трупів);

з) тварини. [10, с. 92]

Також, необхідно розглянути питання, що стосується обєктів обшуку.

Ці обєкти, також закріплені законодавчо, в тій самій статті, що і обєкти пошуку. В законі вказані лише три різновиди обєктів обшуку а, в криміналістичній теорії, вони вже чіткіше систематизовані різними авторами, серед них можна виділити В.Ю. Шепітька, який вказує, що обєкти обшуку мажуть бути розділені на слідуючі види, які є найбільш поширеними:

) певне приміщення;

а)жилі приміщення;

б) нежилі приміщення;

в) приміщення дипломатичних представництв;

а) участки місцевості;

б) транспортні засоби;

) яка-небудь особа;

а) одяг, взуття та інші речі ;

б) тіло живої людини;

Таким чином, обєктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (володінні), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути приховані обєкти пошуку.

Тому, можна зробити висновок, що особливістю «обєктів обшуку» та «обєктів пошуку» є те що, вони впливають на вибір, прийомів пошукових дій, тобто, детермінують особливості слідчих дій. [9, с. 57]

3. Особливості підготовки до обшуку

Обшук - це дуже складна і трудомістка слідча дія. Для успішного проведення обшуку важливо старанно до нього підготуватися - це цілий комплекс заходів, до числа яких відноситься:

. Збір необхідної інформації про розшукуваних об'єктів;

про осіб, у яких буде проводитись обшук;

про приміщення або ділянки місцевості, де буде проводитись обшук.

. Визначення часу обшуку;

. Комплектування, склад та інструкції слідче - оперативної групи;

. Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами і транспортом;

. Скласти план обшуку;

. Винесення постанови про обшук і отримання санкції у прокурора.

) Перед тим, як приступити до обшуку, слідчий повинен мати чітке уявлення про ознаки і якості розшукуваного об'єкта. Перед обшуком необхідно з'ясувати:

яке призначення, зовнішній вигляд, розміри, форми, об'єм, матеріал та інші індивідуальні особливості об'єкта;

можливі зміни ознак або якості об'єкта.

Такі відомості слідчий може отримати шляхом:

огляду зразків і частин, які збереглись від розшукуваних предметів;

з протоколу огляду місця події;

з показів потерпілого, свідків, обвинуваченого, його співучасників, родичів, та інших осіб;

висновок експертів;

даних оперативно-розшукової діяльності органів дізнання і т.д.

Потрібно завжди пам'ятати, що розшукувані предмети, можуть бути змінені (перефарбовані, перероблені, перешиті). З урахуванням цього, необхідно раніше приготувати і взяти з собою фотокартки розшукуваних або схожих з ними предметів; для участі в обшуку потрібно запросити осіб, які бачили ці предмети раніше, а якщо ці предмети специфічні (наприклад, ювеліра - для розшуку коштовностей, художника, працівника музею або реставратора - для виявлення витворів мистецтва). [12, с. 72]

Якщо розшукується взуття або знаряддя взлому, сліди яких були залишені на місці події, необхідно з собою брати фотознімки або зліпки слідів,

) Про осіб, в яких намічається обшук важливо зібрати такі відомості:

. Вік, професія, спеціальні навички, рід занять;

. Спосіб життя, особливості поведінки в побуті і на роботі.

. Схильність і захоплення (наприклад, схильність до вживання алкоголю, наркотиків, до азартних ігор, захоплення спортом, колекціонуванням);

. Склад сім'ї, відносини в сім'ї, з сусідами і з працівниками по роботі, повсякденний розпорядок в сім'ї;

. Знайомства, зв'язки (зокрема з злочинною сферою) ;

. Наявність судимості і притягнення до кримінальної відповідальності без засудження, скільки було примусових приводів.

) При підготовці обшуку в приміщенні необхідно з'ясувати:

. Місцезнаходження приміщення (точну адресу, розташування на місцевості, підступи до нього) способи проникнення на об'єкт;

. Конструктивні особливості і умови експлуатації будинку (кількість поверхів, входів, виходів, планування кімнат, підсобних приміщень, наявність вікон, дахових і підвальних приміщень);

. Кількість і склад осіб, постійно або тимчасово проживаючих в приміщенні або які працюють в ньому;

. Взаємовідносини осіб, які знаходяться в приміщенні, їх спосіб життя і розпорядок дня;

. Наявність телефонних апаратів і їх розташування, система замків, сигналізації, способів оповіщення про прихід та інше.

Таку інформацію можливо отримати використовуючи покази поінформованих осіб, оперативним шляхом та інші джерела. [12, с. 74-75]

) Визначення часу обшуку:

Раптовість - це одне з основних тактичних правил обшуку. Особи, в яких необхідно провести обшук, не повинні знати раніше про це, щоб не дати їм можливості сховати або знищити предмети, які мають доказову силу.

Якщо обшук необхідно провести у групи осіб, він проводяться у всіх одночасно.

Найбільш зручним, для початку обшуку є ранок, так як особи, які проводять обшук приступають до нього зі свіжими силами і розраховують достатнім часом для пошуку, менше спішки.

) Склад слідчо - оперативної групи:

Він визначається в залежності від мети обшуку і його умов.

Обов'язкові учасники: -

Слідчий і поняті.

Факультативними учасниками можуть бути:

Спеціалісти;

Працівники міліції, які здійснюють охорону;

Інспектор-кінолог;

Технічні помічники (це робітники для трудомістких і некваліфікованих робіт, таких робіт як розкопки, викачування нечистот і т. д.), а також робітники, які виконують спеціальні доручення (електромонтер, водолаз).

Поняті добираються ще до прибуття до місця обшуку, їх кількість визначається в залежності від особливостей обшукуваних обєктів.

Так, якщо в приміщенні декілька ізольованих кімнат, в кожній з них повинно знаходитись не менше двох понятих.

Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами, транспортом, притягнення до обшуку відповідних спеціалістів.

) Для успішного проведення обшуку дуже важлива технічна забезпеченість з притягненням відповідних спеціалістів по цій техніці:

Застосовуються науково - технічні засоби для виявлення, наприклад, кинутих в колодязь, став, річку, яму з нечистотами предметів чорних металів, для цього використовується спеціальний засіб, який називається "Магнітний шукач";

Для відшукування закопаних в землю або схованих в тайниках металевих предметів, використовується "переносна рентгенівська установка", "металошукач індукційного типу", цей же пристрій може служити для виявлення трупів - він реагує на продукти розпаду трупної маси.

Для виявлення захованих об'єктів, трупів та інших схованок, застосовується службова собака та використовується металевий щуп;

Застосовуються складні технічні засоби, для фіксації ходу і результатів обшуку (кінозйомка, відеозапис);

Запрошується спеціаліст - товарознавець, для впізнання дійсної суті тих або інших предметів, наприклад, розмежування одягу кустарного та промислового виробництва;

Спеціаліст - криміналіст, при особистому обшуку, допомагає виявити на одязі та взутті підозрюваного сліди його перебування на місці події;

Судовий медик (або інший лікар) потрібний для виявлення об'єктів, які заховані в природних порожнинах людського тіла, а також під бинтами та гіпсовою пов'язкою. [14, с. 84]

Участь медпрацівника обґрунтовано ще й тоді, коли в обшукуваному приміщенні знаходиться хвора людина або немовля, так як злочинець може ховати цінності в ліжках хворих, ніжках крісла де сидить паралізована людина, в пелюшках дитини, а в іншому випадку обшукуваний симулює втрату свідомості, припадки і т.д.

В подібних випадках переміщення хворих з місця на місце, огляд пелюшок грудної дитини, визначення стану здоров'я та надання їм допомоги повинен здійснювати лікар.

При інструктуванні членів слідчо-оперативної групи, її учасникам роз'ясняються мета обшуку, права і обов'язки присутніх, завдання кожного учасника, що і де потрібно шукати;

Також до технічних засобів, якими забезпечується слідчо-оперативна група відносяться:

. Слідча валіза, портфель;

. Інструменти, вимірювальні засоби, фотоапаратура, пристрої для креслення планів і схем, які також потрібно приготувати для проведення обшуку.

Слідчому необхідно попіклуватись про транспорт, на якому потрібно прибути на місце обшуку і можливість транспортування вилучених при обшуку предметів.

Як ми вже говорили вище, слідчому необхідно скласти загальні плани і схеми обшуку.

4. Особливості використання спеціальних знань та науково-технічних засобів під час проведення обшуку

Залучення спеціалістів до проведення обшуку по справах про підроблення документів, печаток, штампів, бланків та їх збуту, обумовлюється необхідністю використання пошукових технічних засобів і спеціальних знань: а) при обшуку конструктивно-складних об'єктів (підприємств де значна кількість поліграфічної апаратури, комп'ютерних систем тощо); б) для оцінки призначення знайдених речей (різноманітних заготовок, пристосувань і приладів для копіювання документів і виготовлення печаток тощо); в) при застосуванні пошукових приладів для виявлення тайників чи пристроїв для відкривання сейфів і сховищ.

Необхідність залучення спеціалістів певного профілю обумовлюється характером злочину, особливостями місця проведення обшуку (офіс фірми, цех підприємства, приватне житло тощо) і властивостями предметів пошуку (програмне забезпечення для комп'ютерної техніки, пристрої для зберігання комп'ютерної інформації, документи, поліграфічна продукція тощо). [16, с. 62]

Залучаючи спеціаліста, слідчий знайомить його із завданнями обшуку, визначає з ним призначення і властивості предметів пошуку, знайомить з відомостями про місце обшуку і обшукуваного. По справах про підроблення документів, печаток, штампів, бланків та їх збуту важливо знати професію, звички і нахили обшукуваного, щоб визначити можливі засоби і місце переховування предметів обшуку. Спираючись на ці відомості, слідчий зі спеціалістом намічають завдання пошукового характеру. Важливим завданням, яке вирішується за участю спеціаліста при підготовці обшуку є вибір пошукових приладів та інших засобів. Залучений спеціаліст-криміналіст допомагає слідчому не тільки пошуковими приладами, а й іншими технічними засобами, які можуть знадобитися (переносний персональний комп'ютер, переносний вінчестер для переписування інформації з комп'ютерної техніки, упакування для компакт-дисків чи касет, освітлювальні прилади тощо), перевіряє їх робочий стан. Щоб знайти сховане, слідчий і спеціаліст перед обшуком повинні обміркувати, визначити способи вирішення поставлених завдань, намітити можливі місця знаходження розшукуваних об'єктів. Слідчий та спеціаліст перед обшуком попередньо продумують можливі дії обшукуваного під час слідчої дії.

При підготовці слідчий пояснює понятим мету обшуку, а присутній спеціаліст, з дозволу слідчого, дає необхідні пояснення зі спеціальних питань.

. Для обстеження приміщень слідчий може запросити спеціаліста-будівельника, який, оглядаючи їх за планом, може звернути увагу учасників обшуку на невідповідність пропорцій стін і площі будівлі, зробити, за необхідності, потрібні обміри, виявити приховані простінки, де можуть бути тайники тощо.

. Обшук у службовому і виробничому приміщенні завжди має певні ускладнення. Там складніше визначити межі і об'єкти обшуку. Службові приміщення, як правило, мають значну площу і багато різних за призначенням об'єктів, обумовлених специфікою виробництва. Тому в таких випадках спеціаліст, який бере участь у обшуку, повинен знати не лише технологію виробництва і призначення обладнання, й будову механізмів, правила експлуатації і техніки безпеки.

Обшукуючи приміщення, де знаходяться верстати, зберігаються в ящиках чи на стелажах деталі, слідчий має скористатись допомогою спеціаліста-технолога для виявлення предметів і можливих тайників, а також з метою отримання консультації з питань технології чи окремих виробничих операцій. [17, с. 113]

5. Тактичні прийоми проведення обшуку

Обшук - одна з проблематичних слідчих дій, що, очевидно, повязано з дотриманням конституційних прав особи, складною процесуальною процедурою прийняття рішення про проведення обшуку та необхідністю врахування певних факторів, які впливають на його результативність. Упродовж багатьох років ефективність обшуків була невисокою - близько половини їх були безрезультатними. Підвищення ефективності цієї слідчої дії слід вбачати в удосконаленні викладення матеріалу щодо тактики обшуку у навчальній літературі, що і є метою цієї статті.

У криміналістичній навчальній літературі під час викладення питань щодо тактики обшуку акцентують увагу, як правило, на описанні дій слідчого під час підготовки до обшуку і порядку його проведення. Наприклад, тактичні прийоми обшуку поділяють залежно від двох етапів обшуку:

заходи, що проводить слідчий до прибуття на місце проведення обшуку (вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання орієнтувальної інформації, визначення часу проведення обшуку, тактико-технічне його забезпечення тощо);

заходи, що проводить слідчий після прибуття на місце проведення обшуку (розстановка охорони, способи проникнення на обєкт обшуку, порядок дій слідчого на місці обшуку тощо). Недоліком такого викладення матеріалу є те, що фактично змішуються організаційно-підготовчі заходи і безпосередньо пошукові дії, що, зрозуміло, нівелює суттєвість тактичних прийомів обшуку. [18, с. 37]

В іншому випадку акцентують увагу на психологічному аспекті проведення обшуку, де тактику цієї слідчої дії подано як психологічне змагання слідчого та особи, яку обшукують. Погоджуючись зі значущістю психологічних основ проведення обшуку, потрібно зазначити, що тактичні прийоми не вичерпуються ними. Більш результативними, вочевидь, є спроби тих авторів, які намагаються систематизувати тактичні прийоми обшуку саме як способи пошукових дій слідчого, пропонуючи системи прийомів пошукових дій слідчого залежно від ситуацій, а саме від:

присутності чи відсутності особи, яку обшукують;

ставлення особи, яку обшукують, до пропозиції добровільно видати певні предмети;

ставлення особи, яку обшукують, до обшуку, що проводиться;

передбачуваного способу зберігання предмета пошуку.

На наш погляд, для удосконалення викладення у навчальній літературі матеріалу щодо тактики обшуку потрібно виходити з того, що поняття «тактика обшуку» містить такі елементи:

підготовка до обшуку;

порядок проведення обшуку;

тактичні прийоми обшуку.

З наведених елементів найслабшим місцем є тактичні прийоми обшуку, а отже, найсуттєвішого удосконалення потребують положення, які стосуються саме цього елемента. Завдання полягає у викладенні рекомендацій стосовно застосування певних способів розумової і практичної діяльності, спрямованої на відшукання і вилучення предмета пошуку.

За своїм характером тактичні прийоми обшуку суттєво відрізняються від тактичних прийомів інших слідчих дій, що зумовлено спрямованістю обшуку на виявлення умисно прихованих обєктів. З огляду на це прийоми обшуку можуть бути схожими, наприклад, на прийоми огляду місця події, де також вирішується завдання щодо відшукання слідів злочину. Відмінність полягає у тому, що обшук орієнтований на виявлення умисно (свідомо) прихованих обєктів, які мають значення у кримінальній справі. А отже, під час висвітлення тактики обшуку акцентувати увагу доцільно саме на прийомах виявлення місць приховування таких обєктів. У науковій і навчальній літературі цьому приділено недостатньо уваги. [19]

Для характеристики змісту тактичних прийомів обшуку важливим є визначення факторів, які суттєво впливають на пошукові дії слідчого. До них належать:

ознаки і властивості обєкта, що розшукується;

особливості обєкта, де буде проводитися обшук (приміщення, ділянка місцевості, автомобіль тощо);

риси особи, що володіє приміщенням чи іншими обєктами обшуку;

наявність у слідчого необхідних сил і засобів для проведення обшуку.

Наведені фактори є визначальними і для підготовчих дій слідчого, і для реалізації прийомів безпосередньо пошукового характеру.

Слід наголосити на тому, що визначення можливих місць знаходження обєктів, які відшукуються, у кожному конкретному випадку має спиратися передусім на врахування виду злочину, способу і знаряддя його вчинення, його типових слідів, що має суттєве значення для визначення особливостей предмета пошуку. По-друге, слід враховувати особливості місця проведення обшуку. По-третє, треба брати до уваги риси, нахили та інші особливості людини, яку обшукують. [39, с. 184-185]

За результатами аналізу слідчої практики та спеціальної літератури можна виокремити такі тактичні прийоми виявлення місць приховування:

) аналіз ознак і властивостей обєктів пошуку. Прийом полягає у визначенні (чи припущенні) зовнішнього вигляду, розміру, форми, ваги, кольору, запаху предметів, що розшукуються. Важливе значення має врахування можливості розчленування обєкта і переховування його частинами. Виявлення під час обшуку частини предмета дає підстави для припущення про переховування й інших його частин (наприклад, під час обшуку автомобіля, який було затримано під час перетину кордону Росії та України, у салоні під гумовим килимком було виявлено ствольний компенсатор автомата «АКСУ», що дало підстави для припущення щодо знаходження в автомобілі й інших деталей автомата; у результаті під час ретельного обшуку за обшивкою дверей було виявлено автомат «АКСУ» без компенсатора, а також магазин і патрони до нього). Для розшукування окремих обєктів велике значення має їх характерний запах (наркотичні речовини, труп), що зумовлює доцільність використання спеціально тренованих собак або спеціальних технічних засобів;

) аналіз структури обєкта, де буде проводитися обшук, обстановки окремих приміщень з метою визначення місць приховування предметів пошуку. Прийом полягає у визначенні окремих частин, наприклад, будинку, де можуть перебувати розшукувані обєкти (це можуть бути житлові приміщення, підвал, гараж, горище тощо). Визначають також властивості окремих елементів обстановки (наприклад, меблів та інших предметів побутового призначення) та можливості їх використання для зберігання чи приховування обєктів пошуку;

) висунення версій про можливе місцезнаходження обєктів пошуку з урахуванням рис особистості людини, яку обшукують. Прийом ґрунтується на психологічному положенні про те, що людина, яка прагне щось сховати від інших людей, використовує для цього ті обєкти, які мають певні «корисні» для переховування властивості, про які більшість людей не знає. При цьому той, хто ховає, зазвичай використовує для цього свої спеціальні знання і практичні навички. Тому під час проведення обшуку важливо мати відомості про особистість обшукуваного (професія, інтереси, захоплення тощо). Версії формуються у вигляді можливої відповіді на запитання: «Де ця людина могла сховати наркотики (зброю, документи тощо) у цій обстановці?»;

) зіставлення виявлених обєктів (з урахуванням можливої їх видозміни) з ознаками тих, що відшукуються. Прийом спрямовано на виявлення обєктів, які підлягають вилученню, замаскованих під некримінальні обєкти або такі, що зберігаються серед них (наприклад, кинджал-стилет може бути вмонтовано у палицю, пістолет на підставці може бути серед сувенірів, наркотичні речовини - серед ліків тощо);

) аналіз обстановки місця обшуку з метою виявлення невідповідностей в окремих елементах обстановки, що можуть вказувати на обладнання у них тайників. Прийом полягає у акцентуванні уваги на ознаках і властивостях окремих обєктів, які є нелогічними для цієї ситуації (різний відтінок кольору у шпалер чи фарби на стіні, різний звук від простукування на окремих ділянках стіни, наявність ознак підняття окремих дощок паркету, різна вага аналогічних предметів тощо);

) спостереження за поведінкою особи, яку обшукують. Прийом базується на знанні психології поведінки особи, яку обшукують, і має на меті одержання інформації про можливе місцезнаходження схованих обєктів на основі виявлення довільних реакцій людини на певні подразники. Основою прийому є положення з психології про те, що людина, яка перебуває у нервово напруженому стані, може мимовільно проявляти своє ставлення до певних подій, навіть якщо вона цього не бажає. Ставлення до звернень або дій слідчого може проявлятися у мимовільних невмотивованих рухах, діях, вигуках або відтягуваних промовах. Цей прийом називається «словесна розвідка» - залучення до спілкування під час обшуку. [20, с. 272]

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що знання типових тактичних прийомів і творче їх застосування у кожному конкретному випадку проведення обшуку з урахуванням його особливостей дозволять суттєво підвищити результативність цієї слідчої дії.

Обшук - примусова слідча дія з обстеження об'єктів і окремих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметів та документів, що мають доказове значення.

Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця. При виконанні обшуку кожна з сторін намагається одержати максимальну інформацію щодо стратегії поведінки сторони-антагоніста та уникнути самій будь-яких демаскуючих фактів.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, а з іншого - примусовістю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на меті і що визначає спосіб його мислення й поведінки, - це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер доказів. Метою діяльності працівників правоохоронних органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний, оскільки його проведення означає втручання сторонніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохоронних органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та ворожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу тощо. [20, с. 275-276]

Успішність проведення обшуку залежить від значної кількості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій:

підготовка до проведення обшуку;

кваліфікована реалізація пошукових дій;

спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини;

особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи.

Другу групу чинників становлять ті, що утруднюють проведення обшуку, негативно впливають на його ефективність:

конфліктність ситуації;

відсутність постійного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як:

недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщення, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне приміщення);

дефекти освітлення;

неприємні, подразнюючі та задушливі запахи;

атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості;

тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до втоми та притуплення психічних процесів і чутливості. [21, с. 152]

Підготовка до обшуку полягає у створенні найбільш наближеної його моделі, що допомагає з'ясувати такі питання:

основні характеристики розшукуваних предметів;

особливості місця обшуку, можливі схованки;

характеристики особистості обшукуваного та його оточення, можливі варіанти, типи їх поведінки під час обшуку;

загальна тактика проведення обшуку;

склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками;

технічні засоби, що будуть використані.

Підготовленість до обшуку полягає також у тому, що психологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою забезпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, при користуванні ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка - перед ним повинна знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейтральною зовнішністю. При обшуку у комунальній квартирі рекомендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спостереження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування і планування приміщень, їх ремонт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефункціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього;

) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та його оточенням.

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, оперативні працівники, поняті), тому Його успіх багато в чому залежить від взаєморозуміння. Важливою умовою взаєморозуміння є безперервний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи тіла, незакінчені дії - кивання, вказування). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача Інформації не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна комунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів. [22, с. 128]

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конфліктну ситуацію між взаємодіючими сторонами. Тому на початковому етапі обшуку важливого значення набуває встановлення психологічного контакту, що досягається через взаємне сприймання сторін та обмін як вербальною, так і невербальною (міміка, жести) інформацією. Такий контакт може бути започатковано, наприклад, коли слідчий перед обшуком пропонує віддати розшукувані об'єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб діти, повернувшись зі школи, спостерігали картину обшуку. Навіть за умови негативної відповіді такий крок може стати підґрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшукуваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесідою про родинні стосунки, роботу, стан здоров'я тощо.

Ефективність діяльності слідчого багато в чому визначається рефлексією (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий "ідеальний" злочин (такий, після якого не залишається слідів); так само він намагається створити "ідеальну" схованку за рахунок відповідного маскуючого тла у вигляді зовнішніх умов та своєї поведінки.

До зовнішніх умов належить, насамперед, підшукування відповідного місця для схованки та її типу. У цілому таких типів схованок існує декілька;

) використання місць, пристосованих у побуті для збереження різних предметів (шафи, валізи, коробки, ящики тощо). Звичайно пошукові дії починаються з урахуванням характеристик розшукуваного об'єкта, саме з цих місць, і здійснюються планомірно та ретельно;

) обладнання спеціалізованих схованок. При цьому треба враховувати інтелектуальний рівень та професійний досвід обшукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схильні особи з досить високим рівнем інтелектуального розвитку та особи, які володіють певними професійними знаннями і навичками (наприклад, спеціаліст-будівельник може обладнати схованки в стінах, стелі, підлозі приміщення; водій для приховування вкраденого ймовірно використає порожнини автомобіля; селянин, дачник - шар ґрунту, рослинність; музикант-музичні інструменти тощо);

) використання як схованок місць, що психологічно утруднюють пошук. Так, можуть бути використані: ліжко дитини чи хворого члена сім'ї, відра для відходів та сміттєзбірники, помийні ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної машини тощо. У цих випадках розраховують на делікатність, гидливість, м'якосердність, вразливість слідчого;

) використання "психологічних" схованок. При цьому враховується відомий феномен "небачення очевидного" - досить часто розшукувані предмети знаходяться на видному місці, проте нами не помічаються через установку, що вони сховані. Тому не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об'єкти, використовуючи їх як підставку, елемент оформлення інтер'єру тощо. [23, с. 219]

При проведенні обшуку необхідно ретельно фіксувати деталі обстановки, що виходять за межі норми (банка з фарбою - на книжковій полиці, парасолька - у спальні, на присадибній ділянці - зів'ялий кущ, у помешканні одинака - дитячі речі, розміщення меблів заважає пересуванню по приміщенню тощо). Також слід враховувати і можливість вторинних маскуючих ознак- обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гіпсування розшукуваних предметів; відволікаючого поверхневого маскування об'єктів-доказів (ощадні книжки з незначними сумами, вироби з малоцінних металів) при ретельному обладнанні схованок важливих доказів (валюта, золото, знаряддя вбивства).

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність житла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забарвлення характерне для випадків занадто демонстративної поспішності при добровільній видачі розшукуваних речей: остання свідчить про необхідність подальших пошуків. [38, с. 129-131]

У процесі обшуку відбувається сприймання людини людиною та сприймання учасниками цієї слідчої дії навколишньої обстановки. Слідчий пізнає психологію обшукуваних осіб.

спостерігаючи за їх поведінкою; обшукуваний, у свою чергу, вивчає особистість слідчого, щоб якомога швидше з'ясувати ступінь Його поінформованості щодо розшукуваних об'єктів та окреслити лінію своєї поведінки. В цілому інформаційний пошук обшукуваного здійснюється в таких напрямах:

можливості впливу на психіку слідчого та інших учасників слідчої дії;

особисте ставлення слідчого до учасників обшуку;

ставлення слідчого до осіб, що присутні при обшуку;

загальна обстановка та умови, за яких відбувається процес пошукових дій.

Слід зазначити, що в психічній діяльності обшукуваного Інтенсивно функціонують захисні механізми. Приховувана подія злочину, страх перед викриттям призводять до сильних переживань, викликаючи у корі великих півкуль головного мозку "вогнище афектації" (емоційної чутливості), що перебудовує всю психічну діяльність, дезорганізуючи її. Зачіпаються й ті зони кори півкуль, що "відповідають" за психофізіологічні реакції і майже не піддаються свідомому контролю: виділення поту, зміна кольору шкіри, міміка, позадовільні рухи, голосові реакції. Такого типу прояви спостерігаються, коли працівники наближаються до схованок, чим, природно, збільшується можливість відшукання прихованого. [24, с. 225]

Для полегшення фіксації емоційних та функціональних зрушень у поведінці обшукуваного необхідно організувати спілкування таким чином, щоб вивести його зі стану психічної врівноваженості, створити контрольовану ситуацію напруженості. З метою впливу на "вогнище афектації" слідчому доцільно максимально використати все, що може асоціюватися в обшукуваного з прихованим об'єктом. При цьому суттєве значення мають запитання та дії (погляди, жести, пози), котрі припускають багатозначне тлумачення.

Інший напрям впливу полягає в послабленні захисних механізмів шляхом актуалізації спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутації, свободи тощо). Обшукувана особа підсвідомо створює певну "зону оберігання" - місце схову розшукуваної речі, активізуючи свою поведінку при наближенні до цієї зони. Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрідні зондуючі дії. Наприклад, при наближенні до можливого місця схову вести діалог із обшукуваним для діагностики його емоційного стану (зміни інтонації голосу, тембру, логічності відповідей); спонукати обшукуваного спільно наблизитися до певного місця, взяти до рук певний предмет.

У цілому спостереження за поведінкою має подвійну мету:

контроль за діями осіб, що виконують пошукові дії. за повнотою та ретельністю обшуку;

знаходження у поведінці обшукуваного та членів його родини спрямовуючої увагу слідчого інформації.

Професійні та особистісні якості слідчого також суттєво впливають на ефективність обшуку. Найбільш важливими з них є: професійна спостережливість, пам'ять, мислення; наполегливість та цілеспрямованість; розвинуті комунікативні здібності; сформовані уміння та навички (стереотипи) пошукових дій; здатність до саморегуляції поведінки.

Стереотипи пошукових дій мають позитивне значення, особливо на початкових етапах обшуку. Проте, якщо немає ефективного результату, необхідно приділяти особливу увагу винятковості події, індивідуальності обшукуваного, співвідносити інтуїцію у визначенні напряму пошуку з особливою ретельністю та пунктуальністю пошукових дій.

Таким чином, обшук є важливою інформативно-пошуковою слідчою дією, складно організованою у психологічному плані, що вимагає від його учасників суттєвої психолого-тактичної підготовленості.

Загалом основою розглянутих інформаційно-пошукових слідчих дій є пізнавальна діяльність. Цілком закономірно, що одержання будь-якого виду Інформації, навіть за відсутності безпосереднього міжособистісного спілкування, все ж відбувається в умовах спілкування опосередкованого, в умовах комунікації. Огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обставин події, обшук спрямовані, перш за все, не стільки на реалізацію впливу, скільки на одержання значущої для кримінальної справи інформації, ґрунтуючись на якій і відбувається безпосередній вплив на учасників процесу розслідування. [26, с. 180]

6. Форми фіксації обшуку

Всі виявлені в ході зробленого обшуку предмети й документи пред'являються понятим і докладно описуються в протоколі обшуку із вказівкою кількості виявлених об'єктів, їхніх відмітних ознак і місця виявлення. При описі знарядь злочину, викраденого майна й інших речовинних доказів фіксуються їхні розміри, матеріал, вага, колір, реєстраційні номери, дефекти й інші відмітні ознаки, наявні на цих предметах сліди (кров, сперма, земля й т.п. ). Відносно документів вказуються їхнє найменування, матеріал, реквізити, спосіб виконання, колір барвника, початкова й заключна фраза тексту. Якщо перераховані об'єкти були впаковані, вказується спосіб упакування, вид пакувального матеріалу і його характерні ознаки. При виявленні схованки в протоколі обшуку докладно фіксується місце його розташування, пристрій, розміри, що перебувають у ньому предмети і їхнє взаємне розташування. Схованка разом із умістом фотографується, після чого за правилами детальної фотозйомки фотографуються предмети, що перебували в ньому. Розташування схованки й інших місць виявлення шуканих предметів і документів вказується на схемах і планах місця обшуку, прикладених до протоколу. Якщо предмети, що вилучаються з місця обшуку, або документи численні й на їхній огляд на місці обшуку буде потрібно значний час, вони можуть бути відповідним чином упаковані й опечатані без виробництва їхнього огляду й докладного опису в протоколі обшуку. У цьому випадку огляд вилучених предметів виробляється в кабінеті слідчого за правилами слідчого огляду. Як понятих при виробництві зазначеного огляду доцільно запрошувати тих же осіб, які виконували ці обов'язки при обшуку.

Обшук, як будь яка інша слідча дія, є діяльністю щодо збирання доказів, і не вичерпуються лише сприйняттям криміналістично значущої інформації і відображенням її в свідомості слідчого. Дана інформація повинна бути зафіксована надійно і у встановленому законом порядку, що дозволяє використовувати її надалі як слідчому, так й іншим учасникам кримінально-процесуальної діяльності (суддею, прокурором, захисником тощо). [27, с. 152]

Без належного процесуального оформлення отримана інформація не набирає необхідної доказової сили, а самі дії слідчого не можуть утворити процесуальних наслідків. Результатом обшуку є створення відповідних процесуальних документів - джерел доказів, а також включення їх в систему належно оформлених матеріальних обєктів, що володіють усіма необхідними за законом реквізитами (предметів і документів). Важливо забезпечити правильне документування ходу та результатів здійснення цієї слідчої дії, надійне закріплення доказів та інших доказових даних.

Основним засобом фіксації обшуку є протоколювання. Протокол обшуку - одне з найважливіших джерел доказів. Ефективно проведений обшук при погано складеному протоколі може втратити своє значення, дозволити особі, яка обшукується, в подальшому оскаржити його результати. У протоколі вказують: коли, ким, де, у якій справі, у кого, в чиїй присутності проведено обшук, і які його результати. В протоколі детально викладаються відомості про знайдені предмети і місце їх виявлення. Проте дана інформація, крім протоколу, точно і наочно може бути зафіксована технічними засобами. Так, згідно з новим КПК України при огляді, обшуку, відтворенні обстановки та обставин події і при проведенні інших слідчих дій може застосовуватись кінозйомка, відеозапис, згідно з КПК України слідчому надається право при проведенні різних слідчих дій, у тому числі й обшуку та виїмки, окрім відеозапису і кінозйомки, використовувати машинопис, звукозапис, стенографування і фотографування.

Про важливість і доцільність використання технічних засобів для фіксації ходу проведення обшуку і виїмки неодноразово наголошувалося в юридичній літературі. З цього приводу не можна не погодитись з О.Р. Ратиновим, який, зокрема, зазначає: «...в деяких випадках знімок, зроблений при проведенні цієї слідчої дії, є джерелом доказових фактів». Проте, застосування тих чи інших технічних засобів для фіксації перебігу таких слідчих дій, як обшук і виїмка, не завжди доцільно, і має свою специфіку, яка повязана з певними ускладненнями. Насамперед, такі труднощі повязані із застосуванням заходів примусового характеру. Ці заходи, в основному, виражаються в примусовому проникненні на обєкт, який обшукується і встановлення там належного режиму (оголошення власникові приміщення про майбутній обшук, збір всіх осіб, які перебувають у приміщенні в одній кімнаті, поверхневий огляд помешкання з метою виявлення осіб, які можуть там переховуватись). В даному випадку обшук протікає в складній обстановці, нерідко повязаній з необхідністю подолання активної протидії проведення обшуку, ще до проникнення, а також спробами знищити ті або інші предмети і документи, які цікавлять слідство. Відеозапис за таких умов вести надто важко. [28, с. 233]

Крім того, іноді здійснювати відеозапис багатогодинних пошуків, як правило, просто не доцільно, а в разі виявлення розшукуваних предметів у спеціально обладнаній схованці чи в іншому місці, все виявлене, включаючи схованку, в залежності від обставин може бути просто сфотографовано. У звязку з цим слідчий із спеціалістом повинен вирішити питання про те, який метод фіксації використовувати при обшуку: фотографування або відеозапис, а це залежить від того, де проводитиметься обшук і що необхідно виявити.

Вважаємо, що залежно від обставин справи, перевагу потрібно надавати відеозапису, який дозволяє синхронно зафіксувати зображення та звук.

При фіксації результатів обшуку аудіовізуальні методи фіксації можуть виявитися найбільш ефективними в тих випадках, коли словесний опис в протоколі місця його проведення, знайдених предметів або слідів, чи їх фотографування не забезпечують наочності і не дозволяють точно визначити місце розташування схованок, доступ до яких можливий особливим способом.

Крім того, відеозапис слід використовувати для фіксації реакції особи, яку обшукують, в конфліктних ситуаціях - протидії обшуку, перешкоджання обстеженню приміщень, при відмові відкрити замкнуті приміщення, які підлягають обшуку, і, як наслідок цього, відкриття таких приміщень тощо.

В процесі проведення обшуку, діяльність щодо виявлення приховуваних обєктів, зводиться в основному до виявлення демаскуючих ознак різного роду схованок. Характер схованки, як правило, залежить від властивостей приховуваних у ньому обєктів, від звичок особи, її професійних навичок і вмінь, здібностей до винахідництва, фантазії. Тому, під час фіксації ходу обшуку важливим для справи є встановлення і відображення факту навмисності з боку осіб, які обшукуються, приховання від слідчих органів певних цінностей, предметів, документів, а також способів їх приховання та способів викриття сховищ. [29, с. 204]

Залежно від ситуації відеозапис може бути використаний при обшуку в приміщенні, що знаходиться у володінні певних громадян або установ, організацій і підприємств; на місцевості, якою користуються певні громадяни; в транспортних засобах, а також під час особистого обшуку, що полягає в обстеженні одягу, взуття і тіла людини.

Відзнятий матеріал під час обшуку дозволяє чітко і наочно уявити розташування ділянки, що обшукується, загальний вигляд приміщення, місцевості, виявлених предметів і місць їх укриття.

Виходячи з вищевикладеного, ми вважаємо виправданим застосування відеозапису для фіксації окремих моментів обшуку. Крім того, необхідно враховувати, що під час обшуку практично неможливо заздалегідь визначити настання моменту необхідної фіксації, також важко наперед визначити точки зйомки і обєкти, які необхідно буде зафіксувати. Тривалий процес обшуку фіксувати на відеоносій немає сенсу. Тому слідчий або спеціаліст, запрошений для проведення відеозапису, повинен бути вкрай уважним під час проведення обшуку і завжди бути готовим до включення відеозаписувальної апаратури.

Успіх обшуку багато в чому залежить від того, наскільки добре слідчий до нього підготувався, правильно визначив цілі та завдання, вирішив питання про те, які предмети і документи при його проведенні можуть бути виявлені, вивчив особу того, хто підлягає обшуку і осіб, що спільно з ним проживають, а також місце обшуку.

Основними елементами підготовки до обшуку є: вивчення матеріалів кримінальної справи; збір орієнтуючої інформації; визначення кола учасників обшуку; підготовка науково-технічних засобів; планування обшуку.

В контексті нашої статті вважаємо за необхідне виділити підготовку до обшуку науково-технічних засобів, і зокрема засобів фіксації аудіовізуальної інформації. Оскільки обшук деколи має вирішальне значення для справи, в ході його проведення доцільно використовувати відеозапис. Тому при підготовці технічних засобів необхідно забезпечити слідчо-оперативну групу відеоапаратурою, і з урахуванням цього визначити, скільки необхідно відеокамер і хто буде здійснювати відеозапис.

В процесі обшуку науково*технічні засоби можуть застосовуватися розрізнен або комплектуватися у вигляді спеціальних наборів. У пошуковій діяльності суттєву допомогу надають спеціальні комплекти науково-технічних засобів, які включають пошукові, освітлювальні, вимірювальні та інші прилади.

В деяких ситуаціях слідчому рекомендується провести інструктаж спеціалістів, які беруть участь в обшуку, щодо застосування ними необхідних технічних засобів.

Зазвичай фіксацію проведення обшуку засобами відеозапису слід починати за правилами орієнтуючої й оглядової зйомки, тобто фіксується загальний вигляд ділянки місцевості або приміщення, де проводиться обшук. [30, с. 209-210, 213]

На розсуд слідчого, залежно від ситуації, відеозапис може бути розпочатий до моменту проникнення на обєкт, що обшукується, з метою наочного відображення організації і тактики дій учасників проникнення в приміщення і подолання активної протидії з боку зацікавлених осіб та встановлення там належного режиму. Це дає можливість у майбутньому перешкодити намаганням особи, що обшукувалася чи інших зацікавлених осіб поставити під сумнів законність діяльності учасників обшуку вже на початку обшуку.

В такому випадку слідчий повинен провести інструктаж всіх учасників слідчо-оперативної групи, визначити оптимальний спосіб проникнення в приміщення, черговість його здійснення, варіанти дій щодо подолання протидії з боку зацікавлених осіб, а також місцезнаходження оператора. Так, наприклад, перед проникненням у приміщення, він не повинен стояти і вести зйомку в дверях. При проникненні в приміщення він, як правило, слідує за групою захвату, фіксуючи все, що відбувається. Якщо ж штурм проводиться на місцевості, то зйомку бажано проводити з якогось підвищення (з вікна 2-го поверху, із кабіни вантажного автомобіля тощо).

Проте, ще раз наголосимо, що доцільність такого застосування відеозапису залежить від кожного окремого випадку в справі, слідчому також необхідно вжити заходів безпеки щодо всіх учасників слідчої дії. За необхідності слідчий і оператор, як і решта учасників групи, повинні бути екіпіровані в бронежилети не нижче 2*го класу захисту, а також індивідуальними титановими шоломами на випадок застосування особою, що обшукується, вогнепальної зброї.

Якщо ж слідчо-оперативна група проникла в приміщення і забезпечила там належний порядок для проведення обшуку без подолання опору, то відеозапис здійснюється в наступному порядку.

Відеозапис починається з того моменту, коли особі, яка є власником приміщення, де проводиться ошук, слідчий предявляє постанову на право проведення обшуку, а в деяких випадках судове рішення. Після цього, слідчий представляє учасників групи, називає їх, в тому числі спеціаліста і оголошує, що останній здійснює відеозапис окремих моментів обшуку.

В цей час спеціаліст фіксує на відеофонограму всіх учасників обшуку і всіх осіб, що перебувають у приміщенні, яке обшукується. Спеціаліст здійснює зйомку інтерєру кімнат, які належить обшукати. Далі відеофільм повинен відображати: момент розяснення прав і обовязків учасників слідчої дії; заходи слідчого щодо організації обшуку; розміщення всіх осіб, які знаходяться в приміщенні, в одній кімнаті; розподіл обовязків між тими, хто обшукує; початок їх роботи. На відеострічці обовязково має бути зафіксовано момент, коли слідчий пропонує власнику приміщення добровільно показати місця, де приховані предмети, цінності, які становлять інтерес у справі і видати їх органам слідства. В разі добровільної видачі таких предметів фіксації підлягають як місце зберігання, так і процес вилучення обєктів, зйомку яких здійснюють крупним планом для кращого їх сприйняття при майбутньому відтворенні запису, а також приділяється увага поясненням особи, яка їх надала. [31, с. 143]

Якщо слідчий вважає, що всі обєкти пошуку видані і подальше проведення обшуку зайве, то він оголошує відповідне рішення, яке фіксується на відеострічку і про що робиться відмітка в протоколі, який підписується всіма учасниками. Після цього обшук вважається закінченим.

У тому випадку, якщо слідчий має достатньо підстав вважати, що в приміщенні знаходяться й інші предмети, які мають відношення до справи або, якщо особа, у якої проводиться обшук, заявляє, що необхідних речей у неї немає, це також помічається як у протоколі, так і на відеофонограмі.

В разі використання слідчим або спеціалістом у ході обшуку пошукових науково-технічних засобів для виявлення обєктів, що розшукуються, на відеофонограму необхідно зафіксувати застосування цих засобів для виявлення схованок.

В практичній діяльності зустрічаються випадки, коли вигляд науково-технічних засобів і маніпуляції з ними спонукали осіб, приміщення яких обшукують, до видачі прихованих обєктів. Доцільно поінформувати особу, приміщення якої обшукують, про властивості приладу, переконати його в тому, що все буде знайдено, і потім повторно запропонувати добровільно видати сховане.

Надалі, приступаючи до проведення обшуку, слідчий може вдатися до такого тактичного прийому, як «словесна розвідка», суть якого полягає в тому, що він уголос повідомляє про перехід до наступної стадії обшуку (в іншу кімнату) з метою простежити за поведінкою і реакцією особи, приміщення якої обшукують. Такий прийом завжди має силу непрямого впливу. Слідчий звертається не до особи, приміщення якої обшукують, а до інших учасників обшуку (працівників міліції, спеціалістів, понятих) із тими або іншими вказівками та пропозиціями: про необхідність перейти до наступної стадії обшуку, про доцільність пошуків у тому або іншому місці, про можливості використання технічних засобів. В цей же час спеціаліст, який здійснює відеозапис, фіксує реакцію особи, приміщення якої обшукується. Переміщення учасників обшуку до іншої кімнати або наближення до місцезнаходження схованки з пошуковими науково-технічними засобами, викликає у осіб, що знають про схованку, певну реакцію, яка багато в чому залежить від характеру субєкта, від типу і стану нервової системи. [32, с. 252]

В одних випадках спостерігається помітна скутість рухів, в інших - прояв реакцій вегетативної нервової системи: блідість, почервоніння, спітніння, часте ковтання слини тощо. Можлива нервова рухливість пальців рук, ніг, постукування підборами взуття по підлозі, постукування пальцями руки, невідривний погляд в одну точку, в бік схованки. Проте є люди, які добре володіють собою і здатні приховати хвилювання, але не завжди роблять це вдало. Так, особа, яка тримала себе до певного моменту коректно і шанобливо, починає вимушено позіхати, потягуватися, поглядати на годинник, зображати із себе втомлену і нудьгуючу людину.

Слідчий повинен постійно спостерігати за реакцією особи, приміщення якої обшукують, але намагатись робити це непомітно. Головною метою такого спостереження є необхідність помітити переходи від одного психологічного стану до іншого і з урахуванням цього знайти те місце, наближення до якого викликає тривогу особи, приміщення якої обшукують. Важливим моментом при цьому є уважність спеціаліста, який може, здійснюючи зйомку, спостерігати за реакцією особи, приміщення якої обшукують, через відеошукач камери. Навіть, якщо слідчий не помітить зміну поведінки особи, приміщення якої обшукують, то оператор може своєчасно повідомити йому про це. Однак треба враховувати можливість симуляції тривоги з метою привернення уваги слідчого до ділянки, де нічого не приховано. Подібна тактика розрахована на те, щоб втомити слідчого і його помічників безплідними пошуками, переконати їх у відсутності схованок.

Однак при подальшому перегляді відзнятого в ході обшуку матеріалу, який не приніс позитивних результатів, зафіксовані на відеофонограму особливості поведінки осіб, приміщення яких обшукували, можуть відіграти вирішальну роль при прийняті рішення про проведення повторного обшуку. [33, с. 231]

Спеціаліст, який веде зйомку під час обшуку, повинен бути дуже уважним і завжди готовим до включення апаратури, а зумовлено це тим, що виявлення схованок або обєктів, котрі становлять інтерес у справі, як правило, є несподіваними.

В ході обшуку, з урахуванням доцільності, відеозапис може бути перервано, при цьому всі перерви, за загальним правилом, повинні бути обумовлені.

Відеозапис відновлюють тоді, коли будуть виявлені предмети або документи, що мають значення в справі, чи схованка, або коли зявиться необхідність зафіксувати дії зацікавлених осіб, спрямовані на зрив слідчої дії, які можуть виражатись: у відштовхуванні слідчого від дверей, вікна, дитячої колиски, ліжка хворого; в істеричних вигуках, образах, звинуваченнях; у вириванні з рук слідчого, взятих ним предметів, документів. Подібні дії вчиняються з метою зриву психічного налаштування тих, хто проводить обшук, на спокійну, планомірну роботу; провокації негативної реакції з тим, щоб згодом використати це, як мотив для скарг, для відводу слідчого тощо. Як свідчить практика, поновлення відеозапису в таких випадках сприяє швидкому відновленню порядку. З іншого боку проведення відеозапису позитивно діє і на учасників слідчо-оперативної групи, які в подібній ситуації поводяться більш стримано, не піддаючись на провокації.

Крім того, як ми вже відмічали, за окремих обставин, вагоме значення може мати фіксація моменту викриття схованки, вилучення із неї вмісту, реакція на це власника приміщення або членів його сімї, зокрема, їх заяви, від яких вони пізніше можуть відмовитися. Якщо виявлення предметів або обєктів, які становлять інтерес у справі виявилось неочікуваним для слідчого, а спеціаліст не встиг зафіксувати цей момент, то деякі дії, наприклад, особливий спосіб відкриття замаскованої схованки, вхід в приховане сховище, можна повторити з метою проведення відеозапису. Така відеофонограма при майбутньому відтворені наочно та переконливо покаже, які хитрощі використовувала особа, приміщення якої обшукували, для маскування своєї злочинної діяльності. Повторення інших моментів обшуку спеціально для відеозапису слід вважати неприпустимим.

Зйомку виявлених схованок спочатку здійснюють по відношенню до предметів або ділянок місцевості, які повязані з ними, а потім ізольовано - середнім і крупним планом, вміст схованок - крупним і детальним планом. Обєкти, які вилучаються, фіксуються шляхом детальної зйомки і заносяться в опис, який додається до протоколу. [34, с. 241]

Після вилучення обєктів, які мають відношення до справи, слід зафіксувати заяви особи, приміщення якої обшукували, з приводу проведеного обшуку. Слідчий, за правилами КПК України, складає протокол із відповідними додатками, де відображається весь хід слідчої дії, який підписують всі учасники слідчої дії, у тому числі особа, в якої проводився обшук. У разі відмови особи, в якої проводився обшук, підписати протокол, їй надається можливість дати відповідні пояснення, які фіксуються на відеофонограму та в протоколі. Факт відмови від підпису фіксується за допомогою відеозапису, а в протоколі засвідчується підписом слідчого, який проводив обшук. Якщо особа позбавлена можливості підписати протокол через фізичні вади, про це робиться відмітка, яка посвідчується підписом слідчого і понятих.

За певних обставин, виявлені під час обшуку обєкти залишаються н зберігання певній особі, наприклад через їхню громіздкість. В таких випадках самі обєкти, а також заява особи, яка їх прийняла на зберігання, не лише описуються в протоколі, але й фіксуються на відеофонограму.

Проведення обшуку є однією з найбільш складних слідчих дій, які вимагають значних витрат часу, сил, засобів і різнобічних знань слідчого. Фіксування перебігу цієї процесуальної дій іноді має вирішальне значення в справі. Тому, правильне визначення використання технічних засобів фіксації інформації і тактика їх застосування під час обшуку сприяє найбільш повному і точному відображенню дій всіх учасників слідчої дії. Виявлення і відкриття схованок, зафіксовані на відеофонограму за допомогою науково*технічних засобів, наочно відображає їх місцезнаходження та хитрощі, до яких вдаються винні особи з метою приховання слідів злочину, що безперечно посилює їх доказове значення. Окрім цього, відеозапис є ефективним засобом впливу на учасників слідчої дії як в конфліктній, так і безконфліктній ситуаціях. Його застосування в подальшому спрощує аналіз зібраних доказів у справі під час обшуку. Інформація, зафіксована технічними засобами, дозволяє використовувати ці дані як самому слідчому, так і іншим учасникам кримінально-процесуальної діяльності в ході досудового слідства та в суді для встановлення обєктивної істини в справі. [36, с. 168-169]

Висновок

Заходи, що вживаються в нашому суспільстві заходи щодо посилення правової основи державного і суспільного життя, дотримання законності, розвитку і охорони прав і свобод громадян безпосередньо пов'язані з поліпшенням роботи органів внутрішніх справ, прокуратури, судів. Особливу важливість в посиленні боротьби зі злочинністю має вміле використання заходів процесуального примусу. Їх своєчасне й обґрунтоване застосування в кримінальному судочинстві сприяє розкриттю кожного злочину, забезпечує невідворотність відповідальності осіб, які вчинили злочин. Підвищення ефективності заходів процесуального примусу виступає як одне з найбільш результативних засобів інтенсифікації боротьби зі злочинністю. З одного боку, використання заходів примусового характеру істотно обмежують права та законні інтереси особистості, але з іншого боку, без їх застосування в ряді випадків здійснення кримінально-процесуальної діяльності неможливо.

Як би ретельно не готувався злочинець до скоєння злочину, яких би дій не брав до приховування слідів злочину, у переважній більшості випадків він не в змозі передбачити і знищити без винятку все те, що може послужити проти нього доказом.

Тому ретельно підготовлений добре організований і спланований обшук, як правило, дає в розпорядження слідчого цінні докази, які допомагають викриттю злочинця і розкриттю злочину. Обшук є дієвим процесуальним засобом виявлення доказів.

На сучасному етапі розвитку суспільства вживаються заходи щодо посилення правової основи державного і суспільного життя, дотримання законності, розвитку і охорони прав і свобод громадян безпосередньо пов'язані з поліпшенням роботи органів внутрішніх справ, прокуратури, судів. Особливу важливість у посиленні боротьби зі злочинністю має вміле використання заходів процесуального примусу. Їх своєчасне і обгрунтоване застосування в кримінальному судочинстві сприяє розкриттю кожного злочину, забезпечує невідворотність відповідальності осіб, вчинили злочин. Підвищення ефективності заходів процесуального примусу виступає як одна з найбільш результативних засобів інтенсифікації боротьби зі злочинністю. З одного боку, використання заходів примусового характеру істотно обмежують права і законні інтереси особистості, але з іншого боку, без їх застосування в ряді випадків здійснення кримінально-процесуальної діяльності неможливо.

Як би ретельно не готувався злочинець до скоєння злочину, яких би дій не брав до приховування слідів злочину, у переважній більшості випадків він не в змозі передбачити і знищити без винятку все те, що може послужити проти нього доказом.

Тому ретельно підготовлений, добре організований і спланований обшук, як правило, дає в розпорядження слідчого цінні докази, що допомагають викриттю злочинця і розкриттю злочину. Обшук є дієвим процесуальним засобом виявлення доказів.

При цьому не варто забувати, обшук як міра кримінально-процесуального примусу значно обмежує проголошені Конституцією України право на особисту недоторканність і право на недоторканність житла, що створює чимало труднощів у практичної діяльності співробітників правоохоронних органів.

Поряд з цим з моменту прийняття нового Кримінального процесуального України серед вчених-процесуалістів ведеться жвава дискусія з приводу підстав і порядку проведення обшуку в рамках попереднього розслідування. Що, в кінцевому рахунку, призвело до неоднозначного розуміння низки питань, пов'язаних з виробництвом даної слідчої дії, в тому числі і серед практичних працівників правоохоронної системи.

Перелік використаної літератури:

І.Нормативно-правові акти:

1.Кримінальний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, ст.88).

ІІ. Підручники, коментарі, монографії, статті:

2.Баев О.Я. Производство следственных действий. / О.Я. Баев, Д.А. Солодов. - М.: ЭКСМО, 2010. - 240 с.

.Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него / О.Я. Баев. - М.: Издательство «Экзамен», 2008. - 639 с.

.Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / В.К. Гавло. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1985. - 333 с.

.Криміналістичні методики: сучасні наукові концепції: монографія / В. А. Журавель. - Х.: Вид. агенція «Апостіль», 2012. - 304 с.

.Керівництво з розслідування злочинів: науково - практичний посібник /Кол. авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; За ред. В.Ю. Шепітька. - Х.: «Одіссей», 2009. - 960 с.

.Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Учеб.пособ. - Х.: Гриф, 1997. - 256 с.

.Бедняков И.Л. Обыск: проблемы эффективности и доказательственного значения. Монография - М.: Юрлитин-форм, 2010. - 176 с.

.Валеев А.Т. Тактика обыска и выемки при производстве расследования преступлений, совершенных в учреждениях уголовно-исполнительной системы: Монография. - Вологда: ВИПЭ ФСИН России, 2009. - 159 с.

.Жадан В.Н. Повторные следственные действия: процессуальная форма, организация и тактика их производства при расследовании преступлений / В.Н. Жадан, А.А. Юнусов. Монография. - Казань: ЗАО "Новое знание", 2008. - 202 с.

.Денисюк С.Ф. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистические проблемы) / С.Ф. Денисюк, В.Ю. Шепитько. - Харьков: Консум, 1999. - 160 с.

.Еникеев М.И. Психология обыска и выемки / Еникеев М.И., Черных Э.А. - М., 1986. - 175 с.

.Луценко О.А. Обыск и выемка. Процессуальный порядок, тактика и доказательственное значение / О.А. Луценко. - Ростов н/Д, Изд-во «Феникс», 2005. - 63 с.

.Коновалова В.Е. Обыск: тактика и психология. / В.Е. Коновалова, В.Ю. Шепитько. - Харьков: Гриф, 1997. - 80 с.

.Кузьмин В.А. Досмотр и обыск: основания и порядок проведения, права граждан, порядок обжалования / В.А. Кузьмин. - М.: Юрайт-Издат, 2007. - 126 с.

.Корнуков В.М. Личный обыск и его роль в уголовно-процессуальном доказывании / В.М. Корнуков, Р.Ш. Валиев. - Саратов: изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2007. - 208 с.

.Ратинов А.Р. Обыск и выемка / А.Р. Ратинов. - 1961. М.: Госюриздат, 1961. - 220 с.

.Рыжаков, А.П. Обыск основания и порядок производства. Научно - практическое руководство / А.П. Рыжаков. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 144 с.

.Смирнов, А.В. Следственные действия в Российском уголовном процессе: учебное пособие / А.В. Смирнов, К.Б. Калиновский. - М.: Альфа, 2006. - 73с.

.Шепітько В.Ю. Межі допустимого і засоби впливу // Вибрані твори / В.Ю. Шепітько. - Х.: Вид. агенція «Апостіль»,2010. - С. 324- 329.

.Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2008.- 888 с.

.Записки криминалиста. К.Б. Корешков. Саратов Изд. СВШ МВД РФ, 1991, - 169 с.

.Криминалистика. Под ред. д-ра юрид. наук, проф. В.А. Образцова., М., Юристъ, 1997.

.Криминалистика. Под. ред. д-ра юрид. наук проф. И.Ф. Пантелєєва, Н.А. Селиванова, -М, "Юридическая литература". 1998.

.Криминалистика. Под. ред. проф. Р.С. Белкина. "Норма". -М. 2000.

.Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. - К: ВД«Ін Юре», 2001.- 684 с.

.В.П. Бахін, І.В. Гора, П.В. Цимбал. Криміналістика. Курс лекцій - Ірпінь, 2002.

.Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. - М., 2009.

.Аверьянова Т.В., Белкин, Р. С., Корухов Ю. Г., Российская Е. Р. Криминалистика. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 2000. - 990 с.

.Курс криминалистики. В 3 т. / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.

.Иванов А. Н., Лапин Е. С. Криминалистика. Основные положения: Учеб.-справочн. пособ - 2 -е изд. перераб. и доп. - Саратов: Изд-во «Научная книга», 2006.

.Криминалистика: Учебник / Под ред. А. Г. Филиппова. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Спарк, 2005.

.Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н. П. Яблоков. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001.

.Криминалистика. Коллектив авторов, под редакцией доктора юридических наук, профессора Н. П. Яблокова. Издательство «Юристъ», Москва, 2005 год. Издание третье, переработанное и дополненное.

.Ищенко Е. П., Топорков А. А. Криминалистика: Учебник. Изд. 2-е, испр. и доп./Под ред. Е. П. Ищенко. М., «Инфра-М», 2005.

.Криминалистика: учебник / [Порубов Н.И., Грамович Г.И., Порубов А.Н. и др.]; под общ. ред. Н.И. Порубова, Г.В. Федорова. - Минск: Выш. шк., 2011. - 639 с.

.Настільна книга слідчого: Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2011. - 736 с.

.Тіщенко В. В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: Монографія // Одеська національна юридична академія / В. В. Тіщенко. - О.: Фенікс, 2007. - 260 с.

.Чебуренков А.А. Основы теории расследования / А.А. Чебуренков. - М.: Юрлитинформ, 2010. - 176 с.

.Эксархопуло А.А. Криминалистика: Учебник /А.А. Эксархопуло. - СПб.: Издательство «Лема», 2009. - 904 с.

Завдання №2

ПЛАН ОБШУКУ

№ п\пОбєкт обшуку, його ділянки.Можливі обєкти пошукуРозподіл функцій учасників обшукуПослідовність пошукових дійВикористання Технічних засобівТактичні прийоми1Гараж Відмичка Магнітола «SONY CFD-RS60 CP» Телевізор «PHILIPS 40 PFL 5527H/12» Фотоапарат «SONY Cybershot DSC-W690 Black»Особисто з залученням Помічника слідчого та спеціалістаЗагальний огляд обєкта обшуку, зясування його особливостей і фіксація підозрілих ділянок. Оглянути оглядову яму. Відеофіксація, Допоміжні засоби освітлення, лом, молоток.Орієнтація на професійні навички2БудинокОсобисто з залученням оперативного працівника, дільничного інспектора міліції, медичного працівника та спеціаліста.Загальний огляд обєкта обшуку, зясування його особливостей і фіксація підозрілих ділянок. Комори, підвал, горище.Відеофіксація, Допоміжні засоби освітлення, лом, молоток.Аналіз окремих ділянок приміщення, меблів, інших обєктів3Двір та інші спорудиОсобисто з залученням оперативного працівника, дільничного інспектора міліції, та спеціалістаЗагальний огляд обєкта обшуку, зясування його особливостей і фіксація підозрілих ділянок.Відеофіксація, Допоміжні засоби освітлення, лопата, лом.Зіставлення предмета пошуку з різними обєктами місця обшуку4Автомобіль «САМАРА»Опиративний працівник з помічником слідчого та спеціаліста.Загальний огляд обєкта обшуку, зясування його особливостей і фіксація підозрілих ділянок. Багажне відділення, салон автомобіля.Відеофіксація, Допоміжні засоби освітлення,Орієнтація на професійні навички

Визначте склад учасників обшуку

Під час обшуку повинні бути присутні поняті, а також особа, у якої проводиться обшук, або повнолітні члени його родини. У разі неможливості їх присутності, запрошуються представники, житлово-експлуатаційної організації, органу місцевого самоврядування.

В даній ситуації,окрім слідчого та понятих, при проведенні обшуку, повинні бути присутніми: Сизова Н.М., Онипченко В.М.,Антипов А.С. який наймає одну із кімнат у квартирі та медпрацівник. Також, можливе залучення до обшуку спеціалістів у різних галузях знань, кінологів, спеціалістів - криміналістів, судових медиків тощо.

Які заходи повинні бути здійснені до проведення обшуку ?

У своїй курсовій роботі, я зазначив заходи які повинні бути здійснені до проведення обшуку :

. Збір необхідної інформації про розшукуваних об'єктів;

. Визначення часу обшуку;

. Комплектування, склад та інструкції слідче - оперативної групи;

. Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами і транспортом;

. Скласти план обшуку;

. Винесення постанови про обшук і отримання санкції у прокурора.

Дайте пропозиції щодо тактики проведення обшуку в запропонованій ситуації.

В першу чергу запропонувати Онипченко П.І. добровільно видати обєкт що розшукується. У разі відмови застосувати систему тактичних прийомів обшуку, вона спрямована на подолання відмови обшукуваного від спілкування. Включає в себе :

) Розяснення мети і необхідності обшуку;

) залучення обшукуваного до діяльності слідчого;

) словесну розвідку.

Розяснення мети і необхідності обшуку.

Передбачає розкриття причин візиту слідчого, важливості виявлення обєктів пошуку, звязку обшукуваної особи з розшукуваним предметом. Цей прийом спонукає його до аргументації відсутності у нього певних речей.

Постановка нейтральних питань.

Такий метод не зобовязує обшукуваного ні до чого, що дозволяє залучити його до спілкування і увійти в психологічний контакт із співрозмовником.

Залучення обшукуваного до діяльності слідчого.

Ефективний спосіб усунення конфліктних стосунків з обшукуваним. Цей прийом включає в себе пропозиції слідчого надати йому технічну допомогу.

( перенести одяг, відкрити шафу тощо.)

Словесна розвідка.

Слідчий звертається не до обшукованого, а до інших учасників обшуку з певними пропозиціями ( наприклад, про необхідність перейти до наступної стадії обшуку тощо.)

Використання даного прийому дозволяє слідчому діагностувати ставлення обшукуваного до того, що відбувається, також, спонукати його до спілкування.

Також у даній ситуації доцільно було б застосувати орієнтацію на професійні навички обшукуваного. Тобто, професія людини визначає її можливість наявності у неї тих чи інших інструментів, знарядь, сировини, матеріалів, що можуть бути використані для створення тайників, приховування слідів та знарядь злочину.