Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна (на прикладі ТОВ 'ЯНУС')
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Кафедра теорії та практики менеджменту
Індивідуальне завдання на тему
«Шляхи підвищення економічної
ефективності виробництва зерна» (на прикладі ТОВ «ЯНУС»)
Виконала
студентка
гр. 3619-2-2
А.І. Малапура
Науковий
керівник
К.е.н.,
доцент Н.В. Сербіненко
Запоріжжя
2012р.
ВСТУП
Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є
продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє
агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України
взагалі.
Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно
продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на
забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною,
тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним
товаром, тобто зерном.
Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є
незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною
сировиною для переробної промисловості.
Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні
надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не
втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів
продуктів харчування та кормів.
Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового
господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі
фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.
Метою виробничої практики на підприємстві «ЯНУС» є:
поглиблення та закріплення теоретичних знань і набуття необхідних
практичних навичок і досвіду роботи в галузі управлінської, збутової,
планово-економічної, маркетингової, зовнішньоекономічної діяльності
підприємства, проведення аналізу діяльності підприємства - бази практики за
основними напрямами: виробнича, фінансова, збутова, маркетингова, кадрова,
інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна.
Завдання даної виробничої практики на підприємстві «ЯНУС»:
) отримання практичного досвіду роботи на підприємствах у якості
менеджерів;
) формування уявлення основних принципів організації діяльності
підприємств;
) опанування організаційно-технологічних процесів менеджменту на
підприємстві;
) набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень
під час конкретних ситуацій, що виникають на підприємствах під час виконання
ключових управлінських функцій;
Під час проходження практики на підприємстві «ЯНУС» стає зрозумілим, що
на сучасному розвитку сільського господарства великої уваги необхідно приділяти
питанню підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, що повинно
супроводжуватися із раціональним використання затрачуваних ресурсів.
Все це можливо за тієї умови, що при вирощуванні культурних рослин
необхідно чітко дотримуватися усіх технологічних процесів. Це дотримання
сівозмін, внесення добрив на заплановану урожайність, дотримання технології
вирощування рослин, використання якісного посівного і садивного матеріалу,
своєчасний і ефективний захист сільськогосподарських рослин від шкідників,
хвороб та бур'янів та організації технології зберігання та переробки продукції
рослинництва. Окрім цього необхідно ефективно використовувати побічну продукцію
рослинництва, що зменшує собівартість вирощування культур.
Приватне сільськогосподарське підприємство ТОВ «ЯНУС» перед собою ставить
завдання економічно-вигідного вирощування сільськогосподарських культур. В
цьому напрямку й працює господарство.
В майбутньому господарство планує збільшити насиченість 1 га площі орних
земель органічними і мінеральними добривами, використовувати нові
високопродуктивні сорти і гібриди сільськогосподарських культур,
використовувати сучасну техніку та обладнання, побудувати надійні зерносховища,
підняти на належний рівень галузь тваринництва. Окрім цього в господарстві
планують перетворювати продукцію рослинництва в кінцеві продукти споживання,
але для цього необхідне також спеціальне обладнання та устаткування. В цілому
ТОВ «ЯНУС» маючи непогане кліматично-географічне місце знаходження має всі
передумови вийти на свій запланований рівень розвитку.
1. ЗВІТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРАКТИКИ У ВІДДІЛІ
ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ЯНУС»
Я, Малапура А.І., у період з 10 грудня по 29 грудня 2012 року проходила
виробничу економічну практику на ТОВ «ЯНУС» у відділі зовнішньоекономічних
зносин та зовнішньоекономічної діяльності на посаді практиканта.
Метою виробничої практики на підприємстві «ЯНУС» є:
поглиблення та закріплення теоретичних знань і набуття необхідних
практичних навичок і досвіду роботи в галузі управлінської, збутової,
планово-економічної, маркетингової, зовнішньоекономічної діяльності підприємства,
проведення аналізу діяльності підприємства - бази практики за основними
напрямами: виробнича, фінансова, збутова, маркетингова, кадрова, інвестиційна,
інноваційна, зовнішньоекономічна.
Завдання даної виробничої практики на підприємстві «ЯНУС»:
) отримання практичного досвіду роботи на підприємствах у якості
менеджерів;
) формування уявлення основних принципів організації діяльності
підприємств;
) опанування організаційно-технологічних процесів менеджменту на
підприємстві;
) набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень
під час конкретних ситуацій, що виникають на підприємствах під час виконання
ключових управлінських функцій;
Під час проходження практики на підприємстві «ЯНУС» стає зрозумілим, що
на сучасному розвитку сільського господарства великої уваги необхідно приділяти
питанню підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, що повинно
супроводжуватися із раціональним використання затрачуваних ресурсів.
За дорученням керівника практики від підприємства я займалася перекладом
вхідної та вихідної документації та вводом даних у спеціальну внутрішню базу
відділу у форматі Excel. Даний вид роботи дозволив мені ближче ознайомитися з
процесом та порядком ведення і складання контрактів з іноземними контрагентами
на ТОВ «ЯНУС».
По закінченні виробничої економічної практики мною були набуті практичні
знання з організації та ведення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема
імпортних закупівель на ТОВ «ЯНУС».
.1 Паспорт підприємства «ЯНУС»
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНУС» як
юридичний суб'єкт зареєстровано в Запорізькій районній державній адміністрації
Запорізької області постановою № 127 від 25.05.2009 року.
ТОВ «ЯНУС» спеціалізується на дистрибьюції зернових
культур (горох, ячмінь, пшениця, кукурудза, жито, овес) та продуктів харчування
на внутрішній та зовнішні ринки у вигляді оптовій торгівлі.
Основні об'єкти виробничого, соціального, побутового й
адміністративного призначення, розташовані в смт. Василівка. По
природно-господарчому районуванню підприємство належить до зони степу.
На даний момент ТОВ «ЯНУС» знаходиться в орендних
відносинах з 100 членами товариства, а пайовий фонд підприємства налічує
1261230,38 грн. та стверджений положенням "Про пайовий фонд", що
стверджено спільними зборами членів товариства протоколом №2 від 15 липня 2009
року.
ТОВ «ЯНУС» притаманна лінійна організаційна структура,
якій характерний поділ праці між керівниками що здійснюється за принципом
поділу об'єктів, а не функцій управління. Відносини керівників і підлеглих
будуються так що всі функції управління здійснюють керівники всіх ступенів,
кожний працівник підпорядковується одному керівникові і від нього одержує
вказівки. При лінійній системі розпорядження і вказівки підлеглих дає тільки
їхній безпосередній начальник.
Лінійна система відрізняється простотою та чіткістю у
взаємозв'язках, відповідальністю, швидкістю реакції на прямі розпорядження.
Проте ця система має недоліки: зволікання у розв'язанні невідкладних завдань і
спотворенні інформації через збільшення рівнів ієрархії, можливе перевантаження
центрального апарату управління підприємства, велика потреба у спеціалістах
широкого профілю.
Ефективність даного підприємства включає не тільки
економічні показники. Економічна ефективність має бути доповнена показниками
соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів підприємства, що
надаються відповідно до нормативних стандартів обслуговування і фактичного
обсягу бюджетних коштів.
Соціальна ефективність функціонування підприємства
оцінюється на базі показників, які характеризують ступінь задоволеності
населення, що обслуговується (наприклад, кількість вчасно невиконаних заявок),
якість обслуговування (наприклад, показники збільшення чи зменшення скарг),
ступінь задоволеності самих працівників підприємства (умовами й оплатою праці,
системами преміювання, підготовки й перепідготовки працівників фірми тощо).
Характеризуючи управлінський і виробничий персонал,
визначають показники, що відображають динаміку чисельності та кваліфікації
працівників даного підприємства, а також дані з оплати їхньої праці.
Виходячи з цього, ефективність підприємства і
перетворень, які проводяться у ньому, залежить від:
ясності та визначеності стратегічних і тактичних цілей,
послідовності реорганізації всієї структури підприємства;
ступеня взаємозв'язку повноважень, відповідальності та
ресурсного забезпечення конкретних структур влади на всіх рівнях, підготовки до
швидких змін обстановки;
створення стійкої системи зворотного зв'язку з
населенням, підзвітності і контролю за діяльністю нових управлінських та
виробничих структур підприємства.
Це висуває високі вимоги до управління підприємством у
цілому і на окремих підприємствах. Ефективним є таке управління підприємством,
за якого здійснюється рух усього комплексу до запланованого стану, причому
ефективність є тим вищою, чим більше обґрунтований цей рух.
Умовою реалізації ефективного управління є використання
ідеології стратегічного управління, де важливим елементом є можливість
визначення оціночних характеристик цілей розвитку і перетворень. І якщо
ефективність процесу управління, з одного боку, - це обґрунтована стратегія і
тактика організацій, що надають послуги (замовник - підрядник), то з іншого -
це самоврядування. Причому, саме те самоврядування, що координує, контролює і
є, по суті, "лакмусовим папірцем" ступеня задоволеності споживачів.
Пошук нових ефективних форм організації функціонування підприємства, спроби
відродження в споживачеві віри в результативність його участі в процесі
управління, бажання самоврядування - усе це приводить до формування нових
систем управління (зокрема, кондомініумів).
Важливість оцінки ефективності функціонування і
управління даного підприємства на сучасному етапі реформування регіонального
управління полягає ще й у тому, що на її основі рішення про створення нових
організацій чи перебудову діючих можливі тільки тоді, коли вони обґрунтовані
економічно і соціально. Це знижує втрати, що виникають при використанні
керівництвом методу проб і помилок. Оцінка дозволяє проводити реорганізацію
діючих структур на базі попередньої ретельної підготовки й експериментальної
перевірки. Якщо на даному підприємстві виникають проблеми економічного
характеру, то вони вирішуються більш широко, з урахуванням бюджетного характеру
його фінансування. Визначення ступеня важливості кожного найбільш значущого
фактора економічності підприємства сприяє вирішенню подальших напрямів політики
їх використання з метою підвищення ефективності функціонування всього
комплексу. У зв'язку з цим є певні особливості в методичних підходах до аналізу
головних факторів економічності підприємств.
1.2 Характеристика та аналіз господарської
діяльності на підприємстві «ЯНУС»
У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, що
функціонує одночасно як предмет праці і як засіб праці. До земель
сільськогосподарського призначення відносять територію, надану
сільськогосподарським товаровиробникам і призначену для ведення сільського
господарства. Їх основу складають сільськогосподарські угіддя. У них входять
також площі, зайняті лісами, чагарниками, садибами та іншими угіддями, без яких
ведення сільського господарства неможливе [1].
Земельні угіддя поділяються на сільськогосподарські і
несільськогосподарські. До сільськогосподарським угіддям відносяться: рілля,
сінокоси, пасовища, багаторічні насадження і поклад. Велике значення мають
угіддя, що представляють собою природну кормову базу для тваринництва.
Таблица 1.1 Склад і структура земельних угідь
Показники
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011г к 2012г
|
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
Загальна земельна площа, га
|
14633
|
100
|
14633
|
100
|
9924
|
100
|
-4709
|
67,8
|
Усього
сільськогосподарських угідь з них:
|
8702
|
59,5
|
8702
|
59,5
|
8702
|
87,7
|
0
|
100
|
Ріллі
|
5046
|
34,5
|
5046
|
34,5
|
5046
|
50,8
|
0
|
100
|
Сінокоси
|
1401
|
9,6
|
1401
|
9,6
|
1401
|
14,1
|
0
|
100
|
Пасовища
|
2255
|
15,4
|
2255
|
15,4
|
2255
|
22,7
|
0
|
100
|
Ліси і чагарники
|
5757
|
39,3
|
5757
|
39,3
|
1048
|
10,6
|
-4709
|
18,2
|
Інші землі
|
174
|
1,2
|
174
|
1,2
|
174
|
1,8
|
0
|
100
|
Вивчивши дані таблиці можна сказати, що структура земельних площ за
останні 3 роки змінилася незначно. У структурі земельних угідь більше половини,
тобто 87,7% займають сільськогосподарські угіддя. З них 50,8% займає рілля,
22,7% - пасовища, 14,1% - сінокоси.
Решту площі займають не сільськогосподарські угіддя - 12,4%, які в
основному займають ліси і чагарники - 39,3%.
Більшу частину площі в даному господарстві займають сільськогосподарські
угіддя, що говорить про те, що земля використовується ефективно. Аналіз
забезпеченості і використання основних фондів.
Основні виробничі фонди або основні засоби - це засоби праці, які
тривалий час беруть участь у виробничому процесі і частинами, у міру зносу,
переносять свою вартість на готову продукцію, не змінюючи свою первісну
натуральну форму.
В основних фондах виділяють дві частини:
. Основні фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі,
відносяться до активної частини (робочі машини, верстати, обладнання та інші)
. Основні фонди, які безпосередньо беруть участь у технологічному процесі
виробництва, не створюють для нього необхідні умови, що відносяться до їх
пасивної частини (будівлі, споруди і так далі).
Завдання аналізу використання основних виробничих фондів:
. Вивчити наявність, склад і структуру основних виробничих фондів.
. Вивчити рух доходів і їх стан.
. Вивчити рівень забезпеченості підприємства основними виробничими
фондами.
. Визначення ефективності їх використання.
. Визначити фактори, що впливають на рівень забезпеченості підприємства
основними виробничими фондами
. Намітити заходи щодо зростання забезпеченості підприємства основними
фондами та шляхи кращого їх використання.
Таблица 1.2 Забезпеченість та показники ефективності використання
основних виробничих фондів
Показники
|
Роки
|
Відхилення 2012г к 2011г, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Середньорічна вартість
основних виробничих фондів, тис. руб.
|
49180
|
54204
|
70690
|
143,7
|
Фондозабезпеченість, руб.
|
336
|
370
|
712
|
211,9
|
Фондоозброєність, руб.
|
234
|
282
|
355
|
151,7
|
Фондовіддача, руб.
|
1,3
|
1,5
|
1,3
|
100
|
Фондоємність, руб.
|
0,8
|
0,7
|
0,8
|
100
|
Розрахунок показників ефективності використання основних виробничих
фондів показав, що вартість основних виробничих фондів за останні 3 роки
збільшилася на 43,7%. Показники ефективності використання основних виробничих
фондів теж збільшилися, крім фондомісткості і фондовіддачі, вони залишилися
незмінні. Фондоозброєність підприємства збільшилася за аналізований період на
51,7%. За вищенаведеними даними можна сказати, що підприємство ефективно
використовує свої основні виробничі фонди [2]. Аналіз трудових ресурсів і
продуктивності праці.
Трудові ресурси являють собою важливий фактор, раціональне використання
якого забезпечує підвищення рівня виробництва сільськогосподарської продукції
та його економічної ефективності. До складу трудових ресурсів включається та
частина населення, яка володіє сукупністю фізичних і духовних здібностей,
певними знаннями та досвідом роботи, що дозволяє їй працювати, що знаходяться в
працездатному віці. Найважливішою передумовою для більш повного використання
ресурсів сільського господарства є своєчасне визначення потреби в робочій силі
[3].
Трудові ресурси сільського господарства мають такі специфічні
особливості:
. Трудові ресурси сільського господарства нерівномірно розподілені по
території країни.
. Енерго та фондоозброєність в сільському господарстві нижче.
. В силу сезонності потреба в робочій силі протягом року неоднакова.
Віковий склад в сільському господарстві вище, ніж в інших галузях.
Завдання аналізу трудових ресурсів:
. Вивчити і дати оцінку забезпеченості підприємства і його виробничих
підрозділів трудовими ресурсами.
. Вивчити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і
професіям.
. Визначити та вивчити показники плинності трудових ресурсів
. Проаналізувати використання трудових ресурсів
. Вивчити продуктивність праці і виявити фактори, що впливають на
зростання або зниження продуктивності праці.
. Провести порівняльний аналіз показників продуктивності праці.
. Провести аналіз витрачання коштів на оплату праці та виявити можливості
економії заробітної плати за рахунок зростання продуктивності праці.
Шляхи поліпшення використання трудових ресурсів: залучення у сільське
господарство працездатного населення; вдосконалення та організація оплати
праці; підвищення трудової активності працівників, дотримання дисципліни праці,
підвищення відповідальності; розвиток підсобних промислових підприємств;
поліпшення умов праці, підвищення його престижності, вирішення проблем
благоустрою.
Таблиця 1.3 Показники наявності та використання трудових ресурсів
Показники
|
Роки
|
Відхилення 2012г к 2011г, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
середньорічна чисельність
працівників, чол.
|
210
|
192
|
199
|
94,8
|
в т. ч. зайнятих в
сільськогосподарському виробництві, чол.
|
198
|
181
|
188
|
94,9
|
ступінь участі в
суспільному виробництві,%
|
94,3
|
94,3
|
94,5
|
100,2
|
відпрацьовано одним
працівником, чол-годину.
|
2400
|
2552
|
2296
|
95,7
|
коефіцієнт використання
трудових ресурсів
|
1,2
|
1,28
|
1,15
|
95,8
|
Виходячи з даних наданих у таблиці можна сказати, що чисельність
працівників за останні 3 роки зменшилась на 5,2%, у тому числі зайнятих в
сільськогосподарському виробництві на 5,1%. Ступінь участі працівників у
суспільному виробництві збільшилася, але не значно на 0,2%. Коефіцієнт використання
трудових ресурсів знизився за аналізований період на 4,2%. Виходячи з
вищевикладеного можна зробити висновок, що праця в даному господарстві
автоматизується. Для більш ефективного використання трудових ресурсів
необхідно: підвищення зайнятості робітників, підвищення матеріальної
зацікавленості робітників, інтенсифікація виробництва.
Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти в одиницю
робочого часу певну кількість матеріальних цінностей [3].
Значення продуктивності праці величезне, так як єдине джерело збільшення
виробництва сільськогосподарської продукції і основа зниження собівартості
сільськогосподарської продукції. А так само джерело розширеного відтворення і
підвищення матеріального благополуччя.
Таблиця 1.4 Динаміка продуктивності праці
Показники
|
роки
|
відхилення 2012 к 2011, %
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Вироблено валової продукції
на одного середньорічного працівника, тис. руб.
|
296,1
|
420,2
|
460,6
|
155,6
|
Вироблено валової продукції
на 1 люд.-год, тис. руб.
|
136
|
164,6
|
200,6
|
147,5
|
Витрати праці на 1 ц.
продукції, чол-годину. - Зерна - молока - м'яса
|
0,2 3,5 26,8
|
0,2 3,2 35,4
|
0,2 3,3 32,5
|
100 94,3 121,3
|
Вивчивши динаміку продуктивності праці можна прийти до наступного
висновку. За останні 3 роки виробництво валової продукції на одного працівника
збільшилася на 55,6%. Збільшилась також і виробництво валової продукції на один
людино-годину на 47,5%. Що стосується витрат праці на виробництво 1 ц.
продукції, то вони за аналізований період на виробництво зерна не змінилися, на
молоко знизилися на 5,7%, а на м'ясо збільшилися на 21,3%. Аналізуючи дані
таблиці робимо висновок, що підприємство використовує свої трудові ресурси
ефективно і продуктивність праці підвищується [5].
Для кращої роботи підприємства необхідно застосувати наступні шляхи
підвищенняпродуктивностіпраці:
Необхідний зростання валової продукції і зменшення витраченого часу.
Для підвищення валової продукції необхідно підвищувати врожайність і
продуктивність.
До скорочення робочого часу призводить механізація, автоматизація, скороченнявтратчасу.
Аналізфінансовихрезультатів:
Фінансовий результат - головний критерій оцінки діяльності для більшості
підприємств.
Основні завдання аналізу фінансових результатів:
Оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності за аналізований період;
Вивчення джерел і структури балансового прибутку;
Виявлення резервів підвищення балансового прибутку і чистого
прибутку,щовитрачаєтьсянавиплатудивідендів;
Визначення потенціалу підвищення різних показників рентабельності.
В якості базисних величин можуть використовуватися рекомендовані
нормативи, усереднені по тимчасовому ряду показники даного підприємства, що
належать до минулих сприятливих з погляду фінансового стану періодів,
показниками, розрахованими за даними звітності успішних підприємств.
Дані аналізу фінансових результатів дозволяють більш точно оцінити
діяльність підприємства, його фінансовий стан і вжити відповідних заходів щодо
поліпшення його роботи [6].
1.3 Аналіз
зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЯНУС»
Фактори зовнішнього середовища. У даній таблиці ми
розглядаємо можливості та загрози таких факторів, як: політико-правові,
економічні, соціально-демографічні та рівень розвитку технологій в суспільстві
у зовнішньому середовищі прямої дії ТОВ «ЯНУС».
Таблиця 1.5
Можливості та загрози певних факторів на підприємстві
ТОВ «ЯНУС»
Можливості
|
Загрози
|
1. Політико-правові
фактори:
|
- зниження податків і мит;
|
- політична нестабільність;
|
- наявність пільг в
податковому
|
- непослідовне, поспішне
ухвалення
|
законодавстві;
|
законодавчих актів властями
країни:
|
- закріплення галузі в
переліку
|
- постійні зміни в
законодавстві України;
|
пріоритетних.
|
- гальмування економічних
реформ;
|
2. Економічні фактори:
|
- вступ економіки до
підйомної фази
|
- зростання темпів
інфляції;
|
ділового циклу.
|
- нестабільність курсу
національної
|
|
валюти може понизити
прибутковість
|
|
внутрішніх постачань;
|
|
- підвищення цін на
матеріали, упаковку,
|
|
етикетки і інші необхідні
супутні товари
|
|
може скоротити
прибутковість і
|
|
викликати необхідність
підвищення цін
|
|
на продукцію:
|
|
- економічна криза: її
негативний вплив на
|
|
українську економіку.
|
3. Соціально-демографічні
фактори:
|
- наявність
висококваліфікованих
|
- зміни звичок і потреб
споживачів;
|
кадрів на ринку праці;
|
- низький життєвий рівень
населення;
|
- підвищення рівня життя
населення.
|
- прагнення населення до
ділової
|
|
активності і самостійності.
|
4. Рівень розвитку
технологій в суспільстві:
|
Фактори зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище
прямої дії ТОВ. У даній таблиці розглядається можливості та загрози інших факторів
таких як: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, уряд на даному
підприємстві «ЯНУС» [7].
Таблиця 1.6
Фактори зовнішнього середовища на підприємстві ТОВ
«ЯНУС»
Можливості
|
Загрози
|
1.
Споживачі
|
-
географічна концентрація
|
- вузька
аудиторія спеціалізованих
|
споживачів;
|
споживачів;
|
- висока
ступінь задоволеності
|
- високі
вимоги до якості продукції;
|
споживача
продукцією.
|
-
нееластичність попиту;
|
|
-
привабливість цільового сегменту для
|
|
конкурентів.
|
2.
Постачальники:
|
- тривале
співробітництво з наявними
|
-
Підсилення тиску з боку іноземних
|
постачальниками;
|
постачальників;
|
- надання
постачальниками вигідних
|
|
умов
оплати і поставки.
|
|
3.
Конкуренти:
|
- тісне
співробітництво з діючими
|
-
Збільшення кількості активних
|
конкурентами;
|
конкурентів;
|
-
наявність конкурентних переваг.
|
-
Підсилення тиску з боку конкурентів.
|
У даній таблиці ми розглянули можливості і загрози
факторів зовнішнього середовища і можемо сказати, що загрози є не стійкими і їх
можна позбавитися за допомогою спеціальних методів і зусиль, а ось можливості є
досить перспективними і треба докласти чимало зусиль для їх досягнення. Далі у
матриці SWOT- аналізу ми розглянемо це більш детально.
Сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища ТОВ
«ЯНУС». У даній таблиці розглядається сильні та слабкі сторони внутрішнього
середовища до якого входять: персонал, маркетинг, фінанси, виробництво.
Таблиця 1.7
Сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища ТОВ
«ЯНУС»
Сильні сторони
|
Слабкі сторони
|
1.Персонал:
|
- перспективний колектив; -
гнучка політика керівництва; - високий рівень кваліфікації керівників,
співробітників підприємства; - високий рівень кваліфікації робочих; -
наявність інтеграції між підрозділами.
|
- недосконалість посадових
інструкцій; - відсутність довгострокового планування кадрів; - відсутність
кадрового резерву; - слабке впровадження сучасних концепцій управління; -
нестача інформації для аналізу і прогнозування діяльності підприємства; -
недосконала системи мотивації працівників.
|
2. Маркетинг:
|
-
недоліки в рекламній політиці; - слабкий розвиток системи довгострокового планування;
- зневага принципам маркетингу.
|
Ми розглянули сильні і слабкі сторони внутрішнього
середовища ТОВ «ЯНУС», до яких входили: персонал, маркетинг, фінанси,
виробництво, і ми можемо сказати що обидві сторони мають певні переваги і
недоліки.
В свою чергу вихід на нові ринки з додаванням супутніх
товарів і послуг дозволить збільшитись наявність фінансових коштів на ТОВ
«ЯНУС», а висока кваліфікація персоналу та контроль якості продукції на даному
підприємстві дадуть можливість встигнути за зростанням ринку.
Що ж стосується слабких сторін, то на мою думку,
підприємству варто направити свої зусилля на подолання існуючих недоліків у
рекламній політиці підприємства, які можуть створить затруднення при виході на
нові ринки, збільшенні асортименту і додаванні додаткових супутніх продуктів і
послуг а також потрібно подолати неповну завантаженість виробничих потужностей,
через залежність від сезонних змін, завдяки повсюдній механізації і
автоматизація виробництва. На ТОВ «ЯНУС» необхідне проведення достовірного
моніторингу, який бій міг своєчасно уловити зміни смаків споживачів [9].
Також підприємству варто працювати над розширенням
каналів товароруху; стабілізацією та зменшенням витрат на виробництво
продукції; постійним підвищенням рівня кваліфікації працівників; створенням
систем зворотного зв'язку з клієнтами компанії та над тим, щоб завжди
залишатися конкурентоспроможними на даному ринку продукції [9].
Визначення ефективності експортної діяльності на
підприємстві
Беремо дані в розрізі експортної діяльності даного підприємства.
Оцінку ефективності ТОВ «ЯНУС» основі бухгалтерських звітів за 2011 -
2012 pp. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 1.8.
Таблиця 1.8 Показники експортної діяльності ТОВ «ЯНУС» протягом 2011 -
2012 рр.
№ п/п
|
Показники експортної
діяльності підприємства
|
Звітний період
|
|
|
2011
|
2012
|
1
|
Акцизні збори, тис. грн.
|
42,04648
|
42,59493
|
2
|
Мито і митні збори, тис.
грн.
|
91,10182
|
99,38871
|
3
|
Транспортні витрати, тис.
грн.
|
1331,476
|
1561,814
|
4
|
Вантажно-розвантажувальні
витрати, тис. грн.
|
700,7775
|
709,915
|
5
|
Складські витрати, тис.
грн.
|
350,3879
|
141,9836
|
6
|
Експедиторські витрати,
тис. грн.
|
336,3735
|
227,1735
|
7
|
Страхові витрати, тис. грн.
|
84,09296
|
56,79378
|
8
|
Інші витрати на ЗЕД, тис.
грн.
|
70,07691
|
141,9836
|
9
|
Виробнича собівартість
продукції, тис. грн.
|
46326,39
|
40569,65
|
10
|
Поза виробничі витрати,
тис. грн.
|
7007,775
|
7099,151
|
11
|
Коефіцієнт кредитного
впливу
|
1,433251
|
1,452008
|
12
|
Експортна виручка за умов
надання комерційного кредиту, тис. грн.
|
88374,66
|
91691,08
|
Оцінку ефективності ТОВ «ЯНУС» здійснюємо в такій послідовності:
Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році.
Н= CТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД +ССТР + СІН
Де СТ - транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн.
СЗР - вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.
ССКЛ - складські витрати, тис. грн.
СЕКСПЕД - експедиторські витрати, тис. грн.
ССТР - страхові витрати, тис. грн..
СІН - інші витрати на ЗЕД, тис. грн.
СН 2009 = 1561,814+709,915+141,9836+227,1735+56,79378+141,9836 =
= 2839,663 тис. грн.
СН 2010 = 1331,476+700,7775+350,3879+336,3735+84,09296+70,07691 =
= 2873,185 тис. грн.
1. Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.
ВРЕКС Г = ВРЕКС К ККВ
Де ВРЕКС К - виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту,
тис. грн.
ККВ - коефіцієнт кредитного впливу, част.од.
2. Витрати на експорт в аналізованому та базовому
СЗТ ЕКС = СВИР+ СПВ
Де СВИР - виробнича собівартість, тис. грн.
СПВ - позавиробничі витрати, тис. грн.
СЗТ ЕКС 2009 = 40569,65 + 7099,151 = 47668,80 тис. грн.
СЗТ ЕКС 2010 = 46326,39 + 7007,775 = 53334,16 тис. грн.
. Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.
ПЕКС = ВРЕКС Г - СЗТ ЕКС
Де ВРЕКС Г - виручка від експорту за готівку, тис. грн.
СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн.
ПЕКС 2009 = 63147,78 - 47668,80 = 15478,98 тис. грн.
ПЕКС 2010 = 61660,28 - 53334,16 = 8326,12 тис. грн.
Отримані результати зводимо в табл 1.9
Таблиця 1.9 Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної
діяльності ТОВ «ЯНУС» [10]
Показники
|
Індекс
|
Одиниця виміру
|
Велечина
|
Відхилення
|
|
|
|
Аналізована
|
Базова
|
Абсолютне
|
Відносне %
|
Прибуток від експорту
|
ПЕКС
|
тис. грн.
|
15478,98
|
8326,12
|
7152,86
|
186
|
Витрати на експорт
|
СЗТ ЕКС
|
тис. грн.
|
47668,80
|
53334,16
|
- 5665,36
|
89
|
Виручка від експорту за
готівку
|
ВРВКС Г
|
тис. грн.
|
63147,78
|
61660,28
|
1487,5
|
102
|
Коефіцієнт кредитного
впливу
|
KКВ
|
част. од.
|
1,452008
|
1,433251
|
0,018757
|
101
|
Виручка від експорту за
умов надання комерційного кредиту
|
ВРНКС К
|
тис. грн.
|
91691,08
|
88374,66
|
3316,42
|
104
|
Виробнича собівартість
|
СВИР
|
тис. грн.
|
40569,65
|
46326,39
|
- 5756,74
|
88
|
Позавиробничі витрати
|
СПВ
|
тис. грн.
|
7099,151
|
7007,775
|
91,376
|
101
|
Контрактна вартість
сировини
|
СК
|
тис. грн.
|
17037,96
|
19621,77
|
- 2583,81
|
87
|
Накладні витрати
|
СН
|
тис. грн.
|
2839,663
|
2873,185
|
- 33,522
|
99
|
Акцизні збори
|
СА
|
тис. грн.
|
42,59493
|
42,04648
|
0,54845
|
101
|
Мито і митні збори
|
CМ
|
тис. грн.
|
99,38871
|
91,10182
|
8,28689
|
109
|
Транспортні витрати за
базисом постачання
|
CТ
|
тис. грн.
|
1561,814
|
1331,476
|
230,338
|
117
|
Вантажно-розвантажувальні
витрати
|
СЗР
|
тис. грн.
|
709,915
|
7007,775
|
9,1375
|
101
|
Складські витрати
|
ССКЛ
|
тис. грн.
|
141,9836
|
350,3879
|
- 208,4043
|
41
|
Експедиторські витрати
|
СЕКСПЕД
|
тис. грн.
|
227,1735
|
336,3735
|
- 109,2
|
68
|
Страхові витрати
|
CСТР
|
тис. грн.
|
56,79368
|
84,09296
|
- 27,29918
|
68
|
Інші витрати
|
СІН
|
тис. грн.
|
141,9836
|
70,07691
|
71,90669
|
203
|
Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за
готівку збільшилась на 1487,5 грн. і 102%, а також витрат на експорт, які
зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%.
Витрати на експорт зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим
роком складає 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 5756,74 грн. та
88% виробничої собівартості і збільшення позавиробничих витрат на 91,376 грн.
та 101% в порівнянні з базовим роком.
Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що підприємство має стійке становище на
ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на
взаємозв’язок між зовнішньоекономічною діяльністю і діяльністю підприємства в
цілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції
та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової
політики, можливо існує необхідність саме зменшити запаси продукції [10].
1.4 Характеристика маркетингової та товарної
структури на ТОВ «ЯНУС»
На цьому етапі розвитку економічних відносин слід розуміти, що у Україні,
як та інших країнах із ринковою економікою, покупець - господар становища.
Слід зазначити, що з будь-якого підприємства успіхом ринку - це високу
якість товару, швидке і дуже якісне обслуговування, а й всебічні знання
покупця, інакше кажучи, умов і можливостей ринку. Це досягається з допомогою
маркетингу. Звідси випливає, що на даний час служба маркетингу грає визначальну
роль концепцію діяльності будь-якого підприємства [11].
У період проходження практики, ми ознайомилися із становищем оплату праці
агрофірмі «ЯНУС», вивчили штатний розклад. У штатному розкладі зафіксовано 3
посади на комерційному відділі, займається реалізацією, які відповідають за
розташування замовлень і від пропозицій, тобто., фактично, цей відділ
представляє відділ маркетингу. Говорити у тому, що це підприємство досягло
рівня маркетингу можна буде лише тоді, коли маркетинг стала основою її
діяльність. Доцільно буде зазначити основні засади формування маркетингової структури
для підприємства:
. Простота маркетингової структури. Чим простіше структура, за інших
рівних умов, тим мобільніші управління нею вище шанси на успіх.
. Ефективна система перетинів поміж підрозділами. Це забезпечує чітку
передачу інформації та зворотний зв'язок.
. Малозвенность маркетингової структури. Чим меншою кількістю ланок
характеризується структура, тим паче оперативної виявляється передача
інформації, як згори донизу, і знизу вгору.
. Гнучкість і пристосовуваність. Під упливом швидкої зміни купівельного
попиту, високих темпів науково-технічного прогресу, зростання масштабів та
ускладнення виробництва, і навіть інших чинників змінюється характері і напрям
цілей підприємства, методи їхнього досягнення [11].
Але як і кожна структура, маркетингова структура має як свої переваги, і
свої недоліки
Сильні сторони
|
Слабкі сторони
|
Функціональна організація
|
1.Простота управління
2.Однозначність описи складу обов'язків кожного працівника 3.Можливість
функціональної спеціалізації маркетологів як головний чинник зростання їхній
професійній кваліфікації 4.Конкуренція між окремими учасниками як стимул
зростання ефективності роботи
|
1.Зниження якості роботи з
розширенням номенклатури товарів 2.Відсутність механізму пошуку нетрадиційних
видів тварин і напрямів діяльності фірми 3.Конкуренція між окремими
функціональними учасниками, боротьба за приватний інтерес, а чи не загальний
інтерес фірми
|
Через це маркетингова структура можна вважати гнучкою в тому разі, якщо
вона може змінювати свої організаційні форми за зміни стратегії підприємства.
Організаційні перебудови може бути швидкими і зниження ефективності роботи
підприємства, якщо спроможність до змін закладена й у структурі. Тому головною
задачею керівництва агрофірми «ЯНУС» найближчим часом є формування досить
гнучкою та розвиненою маркетингової структури.
Проаналізуємо структуру товарної продукції ТОВ
"ЯНУС", яке спеціалізується на експорті зерна. А саме зернових
культур: жита, пшениці, кукурудзи, ячменя, овесу.
Таблиця 1.10 Структура товарної продукції
Вид продукції
|
2011 р
|
|
2012 р
|
|
|
І виручки,
тис. грн..
|
%
|
І виручки,
тис. гри..
|
%
|
Продукція
рослинництва, всього у тому числі:
|
456
|
76,38
|
854
|
100
|
зернові та
зернобобові:
|
255
|
43,18
|
382
|
51,22
|
з них:
жито
|
-
|
-
|
-
|
-
|
озима
пшениця
|
165
|
27,94
|
344
|
40,73
|
кукурудза
|
1
|
0,14
|
11
|
0,84
|
ячмінь
|
23
|
3, 12
|
73
|
3, 26
|
овес
|
11
|
1,86
|
13
|
1,88
|
інші
зернові
|
1
|
0, 14
|
31
|
2,25
|
Виходячи з даних наведених в таблиці 2.6 ми чітко
спостерігаємо тенденцію поступового збільшення виручки від реалізації продукції
рослинництва. Так, наприклад, в 2011 році реалізовано кукурудза на 11 тис.
грн., в 2012 - вже на 13тис. грн.
Наступним етапом характеристики підприємства визначимо
розрахунок продуктивності праці та її оплату на прикладі таблиці 1.11.
Таблиця 1.11 Продуктивність праці і її оплата в ТОВ
"ЯНУС"
Показники
|
2011 р.
|
2012 р.
|
1.
Одержано на 1 працівника, грн.
|
|
|
-ВП
|
- 0, 06
|
2, 23
|
- Валового
прибутку
|
15,37
|
19,31
|
- Прибутку
|
0,20
|
0,58
|
2. Оплата
праці 1 працівника в рік, грн.
|
3286,96
|
4027,91
|
3.
Одержано на 1 грн. оплату праці:
|
|
|
-ВП
|
- 2
|
3,99
|
- Валового
прибутку
|
4,68
|
4,79
|
- Прибутку
|
0,06
|
0,14
|
Дані таблиці свідчать про збільшення продуктивності
праці при зростанні заробітної плати, з чого можна зробити висновок, що ці два
показника залежне один від одного.
Таблиця 1.12 Розрахунок прибутку по окремим видам
виробленої продукції в ТОВ "ЯНУС"
Види
продукції
|
Собівартість,
тис. грн.
|
Дохід
(виручка), тис. грн.
|
Прибуток
(+) Збиток (-)
|
Відхилення,
%
|
|
2011р.
|
2012р
|
2011р.
|
2012р.
|
2011р.
|
2012р.
|
|
Всього:
|
25,6
|
103
|
38
|
101
|
12,4
|
26,0
|
64,12
|
кукурудза
на зерно
|
0,6
|
18,0
|
1,0
|
30,0
|
0,4
|
12,0
|
52,0
|
ячмінь
|
16,0
|
55,0
|
23,0
|
7,0
|
13,0
|
185,71
|
овес
|
8,0
|
29,0
|
13,0
|
30,0
|
5,0
|
1,0
|
20,0
|
інші
зернові
|
1,0
|
1,0
|
1,0
|
1,0
|
0
|
0
|
0
|
У галузі зерна ТОВ "ЯНУС" отримує прибутки.
Так, у 2011 році прибуток по рослинництву становив 12,4 тис. грн., а в 2012 р.
вже 26 тис. грн., що на 22,8% більше.
Саме том, всього по підприємству збиток у 2011 році
збільшився на 337,5% (чи в 3,375 раз) і становив 10,5 тис. грн., що відображено
в даній таблиці.
Проаналізуємо й дамо оцінку трудовому життю організації.
Керівник підприємства відповідає таким вимогам:
- розуміє роль та природу праці керівника;
знає посадові інструкції та функціональні обов'язки;
вміє використовувати сучасні інформаційні технології і
засоби комунікації, необхідні в процесі керування;
здатний до самооцінки та вміння робити вірні висновки та
безперервно підвищувати свою кваліфікацію.
В ТОВ "ЯНУС" керівництво базується на
авторитарній формі управління - це нормативна, законно-державна влада за якої
керівник видає укази, а виконувач їх виконує [13].
Також, на даному підприємстві є можливість кар'єрного
зростання, як професійного так і всередині організації.
Тож, підбиваючи підсумки, ми можемо зробити висновок, що
ТОВ "ЯНУС" - ефективне підприємство, і такі високі показники залежать
від керівництва підприємства, і мають фінансову приналежність.
2 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА ТЕМУ: «ШЛЯХИ ПІДВИЩЕНННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА (НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЯНУС»)
2.1 Інтенсифікація виробництва зерна
Визначальним фактором розвитку зернового господарства
має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу
та розвитку ринкових відносин. Поряд із впровадженням інтенсивних технологій
значну увагу слід приділяти поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні,
зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм
господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості працівників.
Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов
вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культур після
кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з
розрахунку на заплановану урожайність, використанні інтегрованої системи
захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, захисті ґрунтів від ерозії.
Сільське господарство може розвиватися двома шляхами:
екстенсивним чи інтенсивним. Інтенсивний шлях, передбачає збільшення
виробництва продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва,
кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання. В свою чергу
це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства.
Інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка
ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі
науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на
одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення
ефективності її виробництва.
Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективнішому
використанні тварин, а й в удосконаленні всіх інших, факторів виробництва -
матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм
господарювання, нових технологій і т. ін.
Матеріальною основою інтенсифікації сільського
господарства є науково-технічний прогрес.
Науково-технічний прогрес - це процес розвитку та
застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення
техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й
електрифікації виробничих процесів, використання насіння високоврожайних,
стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дає змогу значно
підвищити врожайність культур, підвищення професійного рівня працівників [15].
Науково-технічний прогрес пов'язаний також із
розвитком організації виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою
здійснюється об'єднання земельних, матеріальних та трудових ресурсів в єдиний
процес виробництва.
Під впливом науково-технічного прогресу
вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає
професійний і культурний рівень працівників.
Рівень інтенсивності розраховують також як у цілому по
сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і
тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації
(1 га сільськогосподарських угідь, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та
часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.
Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є
сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні
виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної
продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.
До показників рівня інтенсивності належить сума
вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з
розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує
повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й
розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих
галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією
кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і
переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації.
Система показників рівня інтенсивності включає й
вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта
інтенсифікації. Цей показник характеризує суму уречевленої праці й
розраховується як у цілому по господарству, так і по комплексу галузей -
рослинництву і тваринництву. При цьому в кожному випадку до розрахунку беруться
засоби відповідних галузей [15].
Затрати живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта
інтенсифікації також характеризують рівень інтенсивності сільського
господарства або його галузі. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці
повинні скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися
за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій,
спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої
праці.
Економічна ефективність інтенсифікації
характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні
[15].
Одним з основних показників економічної ефективності
інтенсифікації є обсяг валової продукції з розрахунку на 1 га
сільськогосподарських угідь. Він дає змогу здійснити аналіз у динаміці по одному
підприємству й порівняти окремі підприємства за певний період. Збільшення
обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності
використання земельних ресурсів і тих вкладень, які спрямовуються у виробництво
сільськогосподарської продукції.
До показників економічної ефективності інтенсифікації
належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з
розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних
виробничих фондів, 1 люд.-год., одного середньорічного працівника. Останні два
характеризують продуктивність живої праці й рівень використання трудових
ресурсів. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності
праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових
технологій. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її
організацію [16].
Фондовіддача, фондомісткість характеризують
використання основних виробничих фондів, їх участь у процесі виробництва та
ступінь поєднання з іншими ресурсами, зокрема з оборотними фондами.
Важливим показником економічної ефективності
інтенсифікації є собівартість одиниці продукції, яка характеризує рівень затрат
уречевленої та живої праці в грошовому виразі. Зниження собівартості свідчить
про підвищення економічної ефективності інтенсифікації і, навпаки, її
підвищення - про зниження ефективності інтенсифікації.
Показником економічної ефективності інтенсифікації є
рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем
рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси
прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського
призначення і виражається в процентах. Більшою мірою вона характеризує
ефективність використання виробничих фондів. Рівень рентабельності визначається
відношенням прибутку до повної собівартості продукції, виражається в процентах
і характеризує масу прибутку з розрахунку на одиницю грошових витрат,
пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. Цей показник не лише характеризує
матеріально-грошову форму процесу інтенсифікації, а й відображує
підприємливість, вміння працювати в ринкових умовах, вивчати ринок,
пристосовуватись до дії його законів.
Вивчимо рівень, результат інтенсивності та економічну
ефективність інтенсифікації виробництва зерна на досліджуваній агрофірмі.
Показники інтенсифікації поділяють на групи: результату,рівня інтенсифікації та
економічної ефективності інтенсифікації. До показників результату
інтенсифікації відносять урожайність, ц/га, та вартість валової продукції на 1
га посіву, грн., прибуток на 1 га посіву. До показників рівня інтенсифікації
відносять: суму виробничих витрат на 1 га посіву, грн., затрати праці на 1 га
посіву. Економічну ефективність інтенсифікації відображають такі показники, як
вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат, грн., валова продукція
в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, грн., прибуток в розрахунку на 1 грн.
виробничих витрат, грн., собівартість 1ц зерна, грн., ціна реалізації 1ц зерна,
грн., рівень рентабельності, % та коефіцієнт окупності додаткових витрат [16].
Коефіцієнт інтенсифікації - це добуток середньорічного
приросту урожайності та ціни у поточному році з розрахунку на 1 грн. додаткових
витрат, що зумовили цей приріст у процесі інтенсифікації виробництва. А
коефіцієнт окупності додаткових витрат - це середньорічний приріст вартості
валової продукції з розрахунку на 1 грн. додаткових витрат, що зумовили цей
приріст у процесі інтенсифікації виробництва. Дані показники характеризують
економічну доцільність збільшення виробничих витрат.
Розглянемо інтенсифікацію виробництва зерна (табл.
2.1):
Таблиця 2.1 Інтенсифікація виробництва зерна в ТОВ «ЯНУС»
Показники
|
2009
|
2010
|
2011
|
2011/2012, %
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
Площа посіву, га
|
1817
|
1931
|
1945
|
110,2
|
Виробничі витрати, грн.
|
620120
|
751800
|
642100
|
103,5
|
Валова продукція, ц
|
49921
|
27682
|
37616
|
75,4
|
Вартість валової продукції
зерна, грн.
|
3146500
|
4481600
|
4535650
|
144,14
|
Прибуток, грн.
|
97 000
|
-383000
|
529000
|
545,36
|
показники рівня
інтенсифікації:
|
Сума виробничих витрат на 1
га посіву, грн.
|
341,3
|
389,3
|
330,1
|
100,9
|
показники результату
інтенсифікації:
|
Одержано на 1 га посіву:
|
|
|
|
|
вартості валової продукції
зерна, грн.
|
1731,7
|
2320,8
|
2331,9
|
135,1
|
прибутку, грн.
|
53,4
|
-198,3
|
271,9
|
509,2
|
показники економічної
ефективності інтенсифікації:
|
Собівартість 1 ц зерна,
грн.
|
27,7
|
27,3
|
37,4
|
135,0
|
Ціна реалізації 1 ц зерна,
грн.
|
72,5
|
106,9
|
68,1
|
93,9
|
Рівень рентабельності, %
|
0,24
|
0,04
|
5,23
|
|
Аналізуючи таблицю 3.1., можна вказати, що майже всі показники рівня,
результату та економічної ефективності інтенсифікації збільшилися.
Сума виробничих витрат на 1 га посіву залишилася практично на тому ж
рівні - 341,3 грн., 389,3 грн., 330,1 грн. протягом 3 років.
Показники результату інтенсифікації збільшилися: так, вартість валової
продукції зерна на 1 га посіву збільшилась на 35,1% або на 600,2 грн., а
прибуток на 1 га посіву порівняно з 2009 роком збільшився на 164,5 грн.
Показники економічної ефективності інтенсифікації мають коливаючу
тенденцію, собівартість 1 ц зерна зросла на 35 % ,рівень рентабельності зріс .
Підвищення ефективності виробництва зерна, насамперед,
залежить від її урожайності й рівня використання землі, що впливає на
собівартість, трудомісткість і рентабельність виробництва зерна [17].
2.2 Підвищення економічної ефективності
виробництва зерна
Підвищення економічної ефективності сільського господарства в цілому
передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської
продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на
одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою
всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої
забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та
продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство
розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом
підвищення його економічної ефективності.
Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна, які забезпечують дальше
збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на одиницю
продукції, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення
використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної
механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і
концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і
агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і
трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та
індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої
продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і
оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як
прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва
на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для
них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи
[17].
У комплексі заходів підвищення економічної ефективності виробництва зерна
найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості
і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно
вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією
програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і
забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують
зерна озимої пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи - 70-80, а на зрошуваних землях -
100-120, зеленої маси кукурудзи - 400-450, сіна багаторічних трав - 50-60 ц/га.
Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу
може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без
дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту,
підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.
Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать,
що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби
захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.
Один із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна -
впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення
цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в
сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором економічного
і соціального розвитку [17].
Розвиток та підвищення економічної ефективності
зернового господарства - необхідна умова не тільки забезпечення населення
продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів
продукції сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі,
впровадження інтенсивних технологій виробництва та прогресивних форм
організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та
збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень виробництва не
забезпечує потреби України в зерні.
Істотне збільшення виробництва зерна та підвищення
його економічної ефективності є необхідною умовою не тільки поліпшення
забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності
виробництва інших видів продукції сільського господарства. Зміцнення
матеріально-технічної бази останнього, впровадження інтенсивних технологій
виробництва, прогресивних форм організації праці, поліпшення матеріального
стимулювання праці мають сприяти підвищенню врожайності зернових культур та
збільшенню обсягів виробництва зерна.
У даний час досягнутий рівень виробництва не
забезпечує потреб країни в зерні. Поряд з невисоким рівнем урожайності зернових
допускаються значні втрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні,
переробці-та використанні. Внаслідок незбалансованості кормових раціонів,
недостатньої кількості грубих, соковитих та зелених кормів, невідповідності
структури виробництва зерна потребам тваринництва та під, впливом багатьох
інших, у тому числі й організаційних, факторів щорічні перевитрати зерна
досягають 10-12 млн. т. Незабезпечення відповідного рівня годівлі
сільськогосподарських тварин зумовлює зниження їх продуктивності, зменшення
обсягів виробництва тваринницької продукції, зниження рівня споживання
продуктів харчування населенням країни. Поряд з цим зниження обсягів
виробництва зерна змушує підприємства зменшувати поголів'я худоби та птиці, що
в свою чергу також спричинює зниження обсягу виробництва тваринницької
продукції, гальмує розвиток цієї галузі [18].
Важливим фактором подальшого розвитку зернового
господарства України е розвиток ринку зерна. Виходячи із законів ринкової
економіки та специфіки зернопродуктового підкомплексу, розвиток ринку зерна
повинен передбачати: надання господарської самостійності виробникам і створення
умов для конкуренції учасникам ринкової торгівлі зерном і зернопродуктами;
роздержавлення підприємств системи заготівлі, зберігання і переробки зерна та
відміну хлібної монополії; зміну порядку формування і розподілу державних
ресурсів зерна; перехід на економічні методи державного регулювання ринкових
відносин. За таких умов основним завданням державного регулювання повинен бути
захист Інтересів виробників і споживачів зерна з метою забезпечення
прибутковості виробників продукції та захисту інтересів споживачів за допомогою
контролю еквівалентності цін на зерно і засоби виробництва, що постачаються
виробникам, регулювання умов поставок зерна на ринок. Метою державного
регулювання ринку зерна має бути підтримка функціонування ринкового механізму і
коригування його розвитку в потрібному для України напрямі.
Розроблена концепція розвитку зернового господарства
України передбачає повне забезпечення населення країни хлібом і хлібопродуктами
за кількістю та якістю відповідно до науково обґрунтованих норм споживання з
урахуванням регіональних особливостей, а також худоби - зернофуражем згідно із
зоотехнічними нормами за кількістю і структурою зерна, насіннєвого, страхового
фондів, поставок у централізовані фонди, перспективи виходу країни на світовий
ринок як експортера зерна.
2.3 Проектне обґрунтування урожайності та
визначення беззбиткового обсягу виробництва
У процесі планування виробництва в
сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо
раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього
використовують метод "витрати - обсяг - прибуток" або його ще
називають аналізом беззбитковості. Сутність цього методу полягає в пошукові
критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство
починає зазнавати збитків.
Для визначення мінімального обсягу реалізації
продукції, що забезпечує беззбитковість виробництва, необхідно знати:
) ціну реалізації одиниці продукції;
) обсяг постійних витрат на виробництво продукції;
) величину змінних витрат на одиницю продукції;
Сукупні витрати (ТС) - це сума витрат на всі види
ресурсів, залучених до виробництва даного виду продукції [18].
Постійні, або умовно-постійні (FС) витрати - це
витрати, які у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва
продукції. До них належать: амортизаційні відрахування будівель, техніки та
обладнання, які використовуються у відповідній галузі рослинництва; орендна
плата; загальновиробничі витрати, що віднесені на відповідну галузь; частина
витрат на ремонт необоротних активів, витрати по використанню капіталу,
страхові відрахування тощо.
Змінні витрати (VС) - це витрати, величина яких
визначається обсягом одержаної продукції або залежить від обсягу виконаних
робіт і визначається для короткострокового періоду як різниця сукупних та
постійних витрат. Це прямі витрати на оплату праці, насіння, паливо та
мастильні матеріали, добрива тощо.
Маржинальний дохід (МR) - ціна реалізації одиниці
продукції за мінусом змінних витрат на її виробництво.
Зауважимо, що для окремого виду продукції маржинальний
дохід та змінні витрати на одиницю продукції є величиною постійною, а постійні
витрати на одиницю продукції поступово зменшуються із збільшенням обсягів
виробництва.
Визначення критичного (беззбиткового) обсягу
виробництва і реалізації продукції у натуральному вираженні (Q') здійснюється
за формулою:
або
де:
Q' - беззбитковий обсяг продажу продукції, ц;
Р
- ціна одиниці продукції, грн./ц;С - постійні витрати на виробництво продукції,
грн.;С - змінні поточні витрати на виробництво продукції, грн./ц;
МR
- маржинальний дохід від 1 ц реалізованої продукції, грн./ц.
Виручка
від реалізації такого обсягу продукції та витрати на її виробництво тотожні і
дорівнюють:
(Q')
= FC+VC(Q') =P*Q'
Класифікація
витрат на постійні та змінні є умовною і буде відмінною для планування
екстенсивного або інтенсивного типів нарощування обсягів виробництва продукції
рослинництва. У першому випадку розширення площ посіву сільськогосподарських
культур вимагатиме пропорційного збільшення витрат практично всіх видів
виробничих ресурсів за незмінної їх урожайності і змінними будуть всі прямі
витрати на виробництво продукції рослинництва. В другому випадку аналіз
беззбитковості дозволить оцінити ефективність нової технології вирощування
сільськогосподарських культур для однакових площ їх посіву. До змінних витрат
тут слід віднести ті витрати, фактори яких забезпечать інтенсифікацію
виробництва І збільшення валової продукції. Існує певний обсяг виробництва,
який є оптимальним з позиції витрат на виробництво додаткової одиниці
продукції, після досягнення якого кожна додаткова одиниця продукції обходиться
все дорожче. В рослинництві прикладом цього є зростання урожайності
сільськогосподарської культури від внесення добрив до певного рівня, після
якого додатково внесені поживні речовини майже не дають приросту врожайності
або навіть обумовлюють її зниження.
Метод
аналізу беззбитковості можна використати також для визначення обсягу
виробництва і продажу, необхідного для отримання певної (наперед встановленої)
величини прибутку.
Таблиця 2.2 Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації
продукції зерна в ТОВ «ЯНУС»
Показники
|
Одиниця виміру
|
2012
|
Валове виробництво
продукції
|
ц
|
37824
|
Виробничі витрати-усього, у
т.ч.:
|
тис. грн.
|
3832,4
|
постійні
|
тис. грн.
|
1452,5
|
змінні
|
тис. грн.
|
2379,9
|
Питома вага постійних
витрат
|
%
|
37,9
|
Виробнича собівартість 1 ц
продукції
|
грн.
|
101,2
|
Постійні витрати в розрах.
на 1 ц продукції
|
грн.
|
38,3
|
Ціна реалізації 1 ц
продукції
|
грн.
|
68,1
|
Змінні витрати у
собівартості 1 ц реалізованої продукції
|
грн.
|
20,4
|
Маржинальний дохід від 1 ц
продукції
|
грн.
|
47,7
|
Беззбитковий обсяг
виробництва продукції
|
ц
|
40171,9
|
На підставі даних розрахунків можна зробити висновок, що при незмінній
посівній площі буде досягнутий беззбитковий обсяг виробництва зерна при
урожайності 19,2 ц\га, тобто для покриття постійних витрат на вирощування
зернових культур господарству необхідно виробляти 40171,9 ц продукції.
Розглянемо фактори підвищення урожайності зернових культур в умовах
підприємства.
Враховуючи власний багаторічний досвід, учені Інституту зернового
господарства радять вирощувати зерно у спеціалізованих сівозмінах:
І. 1-горох; 2-озима пшениця; 3-цукрові буряки; 4-ячмінь.
ІІ. 1-горох; 2-озима пшениця; 3-кукурудза на зерно; 4-кукурудза на силос.
ІІІ. 1-горох; 2-озима пшениця; 3-цукрові буряки; 4-кукурудза на зерно..
1-еспарцет; 2-озима пшениця; 3-цукрові буряки; 4-ячмінь з підсівом еспарцету.
Визначальним для успішної реалізації врожаю зерна є використання
сертифікованого насіння 00-якості. Елементарними вимогами до сорту є
придатність його до умов вирощування, стійкість до осипання, низька
уражуваність хворобами та, звісно, потенційна урожайність. Найбільш урожайною
культурою з зернових вважається озима пшениця, а саме сорти «Циганка»,
«Крижинка», «Миронівська», що характеризуються надзвичайною стійкістю до
вилягання протягом усього вегетаційного періоду та особливо високою стійкістю
до осипання [19].
Тому для збільшення прибутку підприємства запропонуємо заходи щодо
підвищення урожайності зернових культур.
У таблиці 2.3 представлені умови, дотримання яких дає змогу підвищити
урожайність зернових культур на 14,5 ц/га. Враховуючи можливі суб’єктивні
фактори, планова надбавка урожайності становитиме 12,5 ц/га.
Таблиця 2.3
Резерви
підвищення урожайності зернових культур в ТОВ “ЯНУС”
№ п/п
|
Фактор підвищення
урожайності
|
Підвищення урожайності,
ц/га
|
1.
|
Дотримання сівозміни
|
2,0
|
2.
|
Використання якісного
насіння та дотримання строків посіву
|
5,0
|
3.
|
Своєчасна та якісна
боротьба з шкідниками та хворобами
|
4,5
|
4.
|
Дотримання строків та
якості збирання
|
3,0
|
|
Разом
|
14,5
|
За формулою середня урожайність зернових культур на підприємстві протягом
2008 - 2010 років становила:
ц/га.
Проектна
урожайність:
,9+12,5=34,4
ц/га.
Підвищення
урожайності дозволить підприємству отримувати значно вищі доходи, а значить
мати більші прибутки від реалізації продукції зерна, не збільшуючи при цьому
обсяг затрат на його вирощування [20].
Розглянемо,
як зміняться фінансові показники від вирощування та реалізації зерна (табл.
3.4) при проектній урожайності 34,4 ц/га (за реалізаційними цінами за 1 ц
насіння та площею посіву 2010 року).
Таблиця
2.4
Визначення
виручки від реалізації зерна за проектною урожайністю
Показники
|
Звітний рік
|
Плановий рік
|
Відхилення планового року
до звітного
|
Валовий збір, ц
|
37824
|
67768
|
29944
|
Урожайність, ц/га
|
19,2
|
34,4
|
15,2
|
Виручка від реалізації, тис
грн.
|
2575,8
|
4615,0
|
2039,2
|
На підставі даних розрахунків можна зробити висновок, що при незмінній
посівній площі буде досягнутий більший обсяг виробництва зерна при урожайності
34,4 ц\га. Виручка збільшується на 2039,2 тис. грн.
Розглянемо проектне обґрунтування урожайності для отримання певного
розміру прибутку на ТОВ «ЯНУС» (табл.3.5)
Таблиця 2.5 Проектне обґрунтування урожайності для отримання певного
розміру прибутку від реалізації зернових в ТОВ «ЯНУС»
Показники
|
Одиниця виміру
|
Фактичний, 2010
|
По проекту, 2012
|
Прибуток від реалізації
продукції
|
тис. грн.
|
2575,8
|
4615,0
|
Постійні витрати на
виробництво товарної продукції
|
тис. грн.
|
1452,5
|
1452,5
|
Маржинальний дохід від 1 ц
продукції
|
грн.
|
47,7
|
49,5
|
Товарна продукція в
натуральному виразі
|
ц
|
37824
|
67768
|
Кількість продукції, яка
залишається на виробничі потреби
|
ц
|
7880
|
7880
|
Урожайність, ц/га
|
ц
|
19,2
|
34,4
|
Повна собівартість товарної
продукції
|
тис. грн.
|
3290,3
|
3396,4
|
Повна собівартість 1 ц
товарної продукції
|
грн.
|
10,3
|
11,0
|
Рівень рентабельності
виробництва
|
%
|
78,2
|
135,9
|
Проаналізувавши показники,можна зробити висновок,що у даному
сільськогосподарському господарстві в останньому звітному році урожайність
зернових становила 19,2 ц/га, а величина прибутку від реалізації зернових
склала 2575,8 тис. грн. На перспективу в підприємстві планується одержати
4615,0 тис. грн. прибутку з товарної продукції зернових. Спостерігається
збільшення показника рентабельності майже у 2 рази [20].
ВИСНОВКИ
Господарство ТОВ «ЯНУС» має сприятливе місце розташування, що сприяє
реалізації вирощеної продукції. Також ґрунтово-кліматичні умови сприяють
отриманню непоганих врожаїв сільськогосподарських культур.
Під час практики я багато чого дізнався про правильну організацію галузі
рослинництва. Опираючись на здобутий досвід та проаналізовані недоліки господарювання
можна зробити висновок, що в галузі землеробства необхідно дотримуватися
науково-обґрунтованої сівозміни, обробіток ґрунту і проводити у строки, які
найбільш є оптимальними, та на рекомендовану глибину. Окрім цього доцільно було
б проводити заходи, по мірі можливості, по мінімалізації обробітку ґрунту.
В галузі рослинництва впроваджувати стійкі та високопродуктивні сорти
сільськогосподарських культур. Чітко дотримуватися технології вирощування
культур. Застосовувати ефективний захист культур від комплексу хвороб,
шкідників та бур'янів.
Для підняття галузі кормовиробництва необхідно по-перше, збільшувати
площі під кормові культури, повертати в структурі посівних площ кормові
сівозміни. Проводити будівництво сучасних сховищ для заготівлі кормових культур.
Використовувати сучасну кормо збиральну техніку, яка дозволила б проводити
заготівлю кормових культур у рекомендовані терміни .
В перспективі господарство може отримати статус насіннєвого, що дозволить
проводити реалізацію насіннєвого матеріалу. Для цього потрібно розвивати
організацію насінництва із впровадженням всіх заходів, які спрямовуються на
правильну організацію вирощування насіннєвого матеріалу.
При захисті сільськогосподарських культур обов'язково проводити
короткострокові і довгострокові прогнози появи тих чи інших шкідливих об'єктів.
Для цього проводити необхідні розкопки та спостереження. Для кожної культури
проектувати інтегровану систему захисту рослин. Використовувати сучасну техніку
при догляді за культурами.
Технологія зберігання і переробки продукції важлива складова отримання
кондиційного зерна та насіння. При проведені комплексу заходів спрямованих на
післязбиральну обробку зернових мас чітко дотримуватися режимів сушіння та
охолодження. Використовувати сучасні зерносховища, що є менш енергозатратними.
На підставі даних отриманих за час проходження практики виявлено, що
господарство має середні розміри і спеціалізується на двох видах галузей це
рослинництво і тваринництво.
Головна галузь в господарстві - тваринництво. Основних джерел доходів
підприємства ТОВ «ЯНУС» є зерно. Підприємство має велику земельну територію, і
використовує її ефективно, тому врожайність сільськогосподарських культур
збільшується. У ході роботи виявлено, що ТОВ «ЯНУС» забезпечено основними
виробничими фондами. У даному звіті було проведено аналіз оцінки фінансового
стану. В ході роботи було виявлено наступне - виявлено низький питома вага
власного капіталу в вартості майна, є дефіцит власних оборотних коштів.
Шляхи підвищення ефективності виробництва:
. Підвищити врожайність сільськогосподарських культур шляхом внесення
добрив, закупівлі елітного насіння, внесення нових технологій обробки;
. Ефективно використовувати землі, які перебувають на території ТОВ
«ЯНУС» шляхом оранки неорних земель, покладів;
. Поліпшити утримання тварин, впроваджувати нові технології в молочну
галузь;
. Знайти найбільш вигідні ринки збуту продукції;
. Знизити собівартість продукції;
. Підвищити рентабельність і окупність.
зерновий
експортний урожайність товарний
ДЖЕРЕЛА
1. Коротков З.М. Концепція менеджмента М.: Видавничо-консалтинговая
компанія "Дека", 2006. - 304 с.
. Курочкин А.С. Організація виробництва: Учеб. пособіе - К.: МАУП,
2007.-216 с.
. Нємпов В.Д., Довгань Л.С. Стратегічний менеджмент: Навч.
посібник. - К.: ТОВ "УВПК "Екс Об", 2005. - 557 с.
. Фінансове положення підприємства (оцінка, аналіз, планування):
Научно-методичне видання / Под ред. проф. А.В.Чупис. - Суми: Изд.
"Университетская книга", 2006. - 332 с.
. Кодекс Законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред.
В.М. Вакуленка, О.П. Товстенка. - К.: Юрінком Інтер. - 140 с.
. Андрушків Б.М., Кузьмін О.С. Основи менеджменту. - Львів:
Світ,2009.-296 с.
. Архипов В.Е. Принципи зффективного менеджмента и маркетинга. - М.:
ИНФРА-М, 2002. - 48с.
. О'Шонесси Дж. Принципи організації управління фірмой. - М.: МТ-Пресс,
2005.-296 с.
. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.
посібник для вузів. - К., 2004. - 377 с.
. Виноградський М.Д., Виноградська A.M., Шканова О.М. Менеджмент в організації:
Навч. посібник для студ. екон. спец, вузів. - К.: "КОНДОР", 2007.-654
с.
. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів вищих
навчальних закладів. - К.: Кондор, 2006. - 556 с.
12. Бланк И.А. Основи фінансового менеджмента. Т.2. - К.: Никацентр,
2005. 512 с.
.Мальська М.П. Міжнародна маркетингова діяльність: теорії та прктика
(текст) підручник //М.П. Мальська, І.С. Пурська - К.: "Центр учбової
літератури", 2013. - 288 с .
14. Олійник
О.М., Татаринцева А.С. Основи менеджменту: Навчально- методичний посібник для
студентів вищих навчальних закладів. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - 108 с.
. Подсолонко
О.А. Менеджмент: теорія та практика: Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2003. - 370 с.
. Стадник
В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Підручник. - 2. вид., випр. и доп. - К. :
Академвидав, 2007. - 472с.
. Хміль
Федір Іванович. Основи менеджменту: підручник. - 2-ге вид., випр., доп. - К. :
Академвидав, 2007. - 576с.
. Шегда
А.В. Менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 687 с.
. Коломацька
С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії
здійснення. Навч. посібник рекомендовано МОН України. - Київ: ВД „Професіонал”,
2004. - 288 с.
. Камлик
М.І. Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа: Збірник нормативних актів.
- Київ: ТОВ "Центр учбової літератури" - 2004. - 680 с.