Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Менеджмент
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    456,43 Кб
  • Опубликовано:
    2014-03-15
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління















"Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління"

Вступ

контролінг управління менеджмент економічний

Темою цієї курсової роботи є сутність контролінгу та використання їх положень у практиці управління. Вона є досить актуальною, адже контролінг - це новий напрям в управлінні підприємством та забезпеченні менеджмента інформацією. Після кризи, що поглинула весь світ, контролінг стає інструментом, за допомогою якого організаціям вдається вийти із цього стану, а ще й при ефективному використанні ресурсів, контролю над витратами збільшити прибуток як фінансовий результат її діяльності.

Контролінг - нова концепція інформації і управління, що забезпечує підтримку внутрішнього балансу підприємства шляхом формування інформації про витрати і прибутки і надання її керівництву для прийняття оптимальних управлінських рішень. Контролінг досить широко використовується в практиці західних підприємств і приносить відчутні результати. В управлінні вітчизняними підприємствами він не знаходить належного застосування, і насамперед,внаслідок того, що потреба в ньому часто перевищує знання, що є в цій галузі.

Метою курсової роботи є вивчення сутньості контролінгу, системи показників та застосування їх на практиці зокрема на підприємстві СВК «Вільне козацтво».

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

·        дослідити економічну сутність поняття „контролінг»;

·        вивчити основні показники контролінгу та розглянути методи їх застосування;

·        розглянути необхідність впровадження контролінга на вітчизняних підприємствах;

·        Аналізувати основні економічні показники ефективності підприємства;

·        Розробити стратегію розвитку підприємства.

Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають в процесі становлення та використання контролінга на підприємстві.

Об’єктом курсової роботи є практичне застосування контролінга в плануванні виробничої програми підприємства.

1.Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління

.1 Сутність концепції контролінгу

Проблема управління та контролю процесу діяльності організаційної структури стало досить актуальним в умовах нестабільності ринку. Тому українським підприємствам слід звернути увагу на досвід зарубіжних та вітчизняних підприємств, теоретичні погляди щодо новітньої концепції системного управління підприємством - контролінг. Зазвичай контролінг є об’єднанням декількох підходів в управлінні, але це в свою чергу надає синергійний ефект від його впровадження в менеджмент організацій. Знаходячись на перетині обліку, інформаційного забезпечення, контролю і планування, контролінг займає особливе місце в управлінні підприємством: він пов’язує усі функції управління. Проблематикою теоретичної розробки та практичного впровадження системи контролінгу на підприємствах займались зарубіжні та вітчизняні вчені: Р. Манн, Е. Майєр, Д. Хан, П. Хорват, Е.А. Ананьїна, С.В. Данилочкін, Н.Г. Данилочкіна, А.М. Карминський, С.Г. Фалько, С.Н. Петренко, Г.О. Швиданенко, В.В. Лавриненко, О.Г. Дерев'янко, Л.М. Приходько та інші. Але економічні дослідження з цього напряму є різноманітними та неоднозначними. Більшість науковців вивчають контролінг як цілісну систему управління процесом досягнення цілей підприємства. Саме таку систему вперше впровадили німецькі вчені Рудольф Манн та Ельмар Майєр. І хоча тоді контролінг розглядався як більш інформативна допомога щодо управління підприємством, в сучасних умовах контролінг перетворився у систему, яка пов'язує структурні підрозділи організації на рівні обліку, інформаційної забезпеченості, управління, контролю та координації [14].

Для того, щоб зрозуміти місце контролінгу в системі керування підприємством, позначимо, що остання являє формування й організацію всього промислово-господарського й фінансово-економічного процесу, а також координацію й регулювання різних її елементів. Сутність системи керування фірмою виявляється у визначенні її політики на тривалу перспективу, координації підрозділів і служб, стратегічній політиці персоналу, рішенні основних завдань ведення бізнесу. При цьому окремі стадії управлінського процесу являють собою логічні зв'язки й утворюють комплекс постійно повторюваного управлінського циклу, для якого характерний прямий і зворотний зв'язок [8].

Створюючи передумови повної економічної самостійності, ринок висуває жорсткі фінансові й економічні вимоги, об'єктивність яких орієнтує підприємство на ефективну й рентабельну діяльність.

На сьогодні існують дві наукові школи контролінгу- американська та європейська, що сформулювали власні теоретичні концепції, які в ході свого історичного розвитку змінювались в залежності від викликів, що поставали перед підприємствами на різних етапах становлення світового господарства. Найкраще погляд на виокремлення концепцій контролінгу розглянув Д. Хан, який виділиворганізаційні концепції, що показані в таблиці 1.1 [16].


Таблиця 1.1 Концепції контролінгу за Д. Ханом

Концепція

Характеристика

концепція А («американська»)

контролінг включає весь облік та звітність, низку додаткових функцій, передбачає поділ на завдання, орієнтовані на результат та прибуток, забезпечення ліквідності

концепція В («американська ключова»)

контролінг включає весь облік та звітність без додаткових функцій, передбачає орієнтацію на результат завдань інформаційного забезпечення, планування, контролю та всієї системи обліку

концепція С («німецька»)

контролінг включає виключно внутрішній облік та звітність, а також низку додаткових функцій, з первинним розподілом завдань на внутрішні та зовнішні

концепція D («німецька ключова»)

контролінг включає тільки внутрішній облік та звітність без додаткових функцій, передбачає на результат завдань інформаційного забезпечення, планування, контролю та внутрішнього обліку


Отже, усі вчені намагалися охарактеризувати контролінг з певного боку, відводячи провідну роль кільком елементам структури. Найбільш повним є саме інтегративний підхід, за якого випливає таке визначення контролінгу як сучасної концепції управління, яка включає інтегровану методичну та інструментальну базу для підтримки всіх функцій менеджмента.

У цілому можна виділити наступні концептуальні підходи щодо визначення поняття контролінгу:

)як система управління процесом досягнення цілей підприємства;

) як напрям економічної діяльності підприємства;

) концепція економічного управління;

) синтез або сукупність методів оперативного та стратегічного управління;

)інтеграційна концепція.

Функції контролінга визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні.

До основних функцій належить:

·    планування процесів господарської діяльності. Для процесу планування створюється нормативно-довідкова база, визначаються обсяг і структура необхідної інформації, розробляються методики складання планів за часом та змістом;

·        облік показників контролінга на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Для цього визначаютьяс потреби системи показників контролінга та звітні форми для збору та обробки даних;

·        аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників. Для аналізу визначаються контрольовані показники за часом та змістом, знаходяться відхилення методом порівняння фактичних та прогнозованих даних, фактори впливу на відхилення, дається оцінка та інтерпретація відхилень, систематизуються дані з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій у роботі підприємства.

До спеціальних функцій належать:

·   інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів та регістрів обліку, комунікаційних зв’язків, організація збору та обробки даних контролінга;

·        моніторинг зовнішнього середовища, у якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних проринки, кон’юктуру ринку, конкурентів, цін, огляди розвитку галузей, участь у виставках, ярмарках тощо [24].

Функції контролінга реалізуються завждив реальних умовах діяльності підприємства, тому ступінь їх прояву та ефективність використання залежить від таких факторів, як:

·    масштаб організації;

·        фінансовий стан;

·        розуміння керівництвом важливості та корисності функцій контролінга;

·        рівень диверсифікації виробництва;

·        види діяльності;

·        кваліфікація управлінського персоналу;

·        місії, філософії бізнесу;

·        загальної культури персоналу.

Основні завдання контролінгу полягають у тому, щоб реалізувати головну мету, принцип та функції на практиці.

У наш час немає єдиної загальновизнаної класифікації видів контролінгу, що негативно відображається на наступному вивченні й використанні його інструментів та методів. Завдяки чіткій класифікації видів контролінгу з’являться нові можливості ефективного застосування методів, що йому відповідають, способів і прийомів обробки інформації, будуть зроблені більш чіткі практичні рекомендації з формування систем контролінгу.

Класифікація має формуватись на основі визначених критеріїв, чітко визначаючи місце кожного елемента в цій системі. Під класифікацією видів контролінгу слід розуміти розподіл його елементів на конкретні групи за визначеними критеріями.

Найбільш відомими класифікаціями можна вважати класифікацію за горизонтами планування, а саме поділ контролінгу на оперативний та стратегічний.

Сутність оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного керування поточними цілями підприємства, які можуть бути визначені як прибутковість та ліквідність. Головною метою оперативного контролінгу є створення такої системи управління, що ефективно допомагає досягти поточних цілей підприємства, а також оптимізує відношення «витрати - обсяг - прибуток». Оперативний контролінг орієнтований на короткострокові цілі і контролює такі основні показники, як ретабельність, ліквідність, продуктивність і прибуток [4].

Сутність стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживання підприємства, його орієнтації на потенціал успіху. Тобто стратегічний контролінг має забезпечити моніторинг досягнення цілей організації і довгострокової стійкої переваги перед конкурентами. Основними напрямами аналітичної роботи у рамках стратегічного контролінгу є:

·        аналіз ланцюжка цінностей;

·        аналіз витратоутворюючих чинників;

·        аналіз конкуренції та бенчмаркінг;

·        аналіз ключових чинників успіху;

·        аналіз стратегічних планів і підконтрольних показників діяльності.

Стратегічний контролінг орієнтований на довгостркові перспективи. Об’єктами контролю, а отже, і контрольованими величинами, є такі показники, як цілі, стратегія, потенціал і чинники успіху, сильні і слабкі сторони підприємства, шанси і ризики, обмеження та результати [3].

На практиці існує тісний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання завжди домінує питання оперативного виконання або навпаки - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не поміченими при нехтуванні стратегічною постановкою питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер [18].

Інструменти стратегічного контролінгу:

·        SWOT-аналіз;

·        GAP-аналіз;

·        Функціонально-вартісний аналіз;

·        Калькулювання на основі діяльності;

·        Стратегічне управління витратами;

·        Система збалансованих показників;

·        Бенчмаркінг;

·        Стратегічне управління якістю.

Інструменти оперативного контролінгу:

·        CVP-аналіз;

·        Функціонально-вартісний аналіз;

·        Бюджетування;

·        Калькулювання на основі собівартості;

·        ABC-аналіз;

·        Управління за відхиленнями;

·        Маржинальний аналіз і управління ціноутворенням;

·        Логістика;

·        Ре інжиніринг;

·        Фінансовий аналіз показників діяльності (системи показників ZWEI, DuPont, PL).

Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій керування і використовує їх при вирішенні завдань оперативного й стратегічного характеру.

Таким чином, можна визначити, що контролінг є сучасною методологією координації управлінської діяльності підприємства, яка потребує негайного впровадження у вітчизняні підприємства для подолання нестабільного стану в умовах ринку, мобільного реагування на внутрішні та зовнішні фактори, ефективного управління фінансовими ресурсами організаційної структури.

Дослідження перелічених вище концепцій контролінгу дозволяє зробити висновок про те, що спільною їх ознакою є розвиток всеохоплюючих проявів контролінгу, він виходить за межі всіх функцій управління підприємством, але не стає конкурентом менеджерам, забезпечує виконання стратегічних цілей суб’єкта господарювання всіма підрозділами його організаційної та фінансової структур на всіх рівнях ієрархії управління. Прогнозуючи перспективи розвитку концепції контролінгу, слід зазначити, що її суть в перспективі повинна полягати в створенні такої моделі контролінгу, яка б могла мати здатність до саморозвитку та самовдосконалення, автоматично б реагувала на зміни інтересів зацікавлених осіб, зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах підприємства, враховувала тенденції розвитку науки в менеджменті, економіці, аналізу, маркетингу, фінансах, інвестиція та інноваціях. Тобто можна говорити про необхідність розробки адаптаційної теоретичної концепції контролінгу, яка б забезпечила ефективність його функціонування у швидкозмінних умовах ринкової економіки.

1.2 Аналіз системи показників контролінгу для прийняття управлінських рішень

Контролінг спроможний виконати свої функції лише за допомогою економічних показників, за якими здійснюється планування, облік, аналіз та контроль виконання бюджетів у розрізі об’єкта спостереження.

Показниками є абсолютні та відносні числові характеристики об’єктів, явищ, процесів господарської діяльності підприємств. Важливою умовою показників контролінгу є їх взаємозв’язок, можливість відобразити динаміку явищ і процесів, показати тенденцію розвитку та причинно-наслідкові закономірності [17].

З точки зору менеджерів, необхідною умовою для успішної роботи на основі концепції контролінгу є відбір та узагальнення інформації, отриманої не тільки від фінансового та управлінського обліку, але й з інших джерел - статистичних обстежень, опитування клієнтів, спеціальних досліджень, преси.

Збір інформації здійснюється заздалегідь виділеними структурними підрозділами та переліком показників, необхідних для відстеження (моніторингу). Кількість показників, прийнятих для планування та контролю, встановлюється виходячи зі стратегічної мети підприємства, його структури, величини обороту, досвіду роботи працівників економічних служб, культури управління та інших факторів, тому для кожного підприємства визначається свій набір показників [9].

Рис. 1.1 Напрями аналізу в контролінгу

Аналіз показників, вибраних в якості підконтрольних, проводиться різними методами і прийомами, але основне завдання полягає у знаходженні відхилень, оцінки таких відхилень і визначення залежності між відхиленнями та результатами діяльності підприємства.

Потрібно зауважити, що контролінг трактується як система, що збирає, обробляє, аналізує та коментує явища, процеси і події та передає інформацію про них для системи управління. Контролінг не бере безпосередньої участі в процесі управління, а виконує сервісну функцію в ньому, забезпечуючи інформацію для менеджерів.

Система контролінга вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу за основними об'єктами спостереження.

Рис. 1.2 Показники контролінга за об’єктами

За умовами господарювання підприємства об'єкти контролінга можна згрупувати таким чином:

·        ресурси підприємства (засоби виробництва, матеріальні ресурси, персонал);

·        господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідна діяльність);

·        фінансова діяльність;

·        показники ефективності використання ресурсів, здійснення процесів управлінської діяльності.

У цих групах виділяються ті показники, які характеризують статику та динаміку роботи підприємств. Показники плануються, обліковуються, аналізуються та контролюються з метою забезпечення моніторингу зовнішнього і внутрішнього стану та визначення тенденцій розвитку підприємства.

Уринкових умовах фінансова діяльність підприємства пов'язана з аналізом джерел коштів та їх використанням. Такий аналіз дає можливість:

оцінити фінансове становище підприємства - його борги та власний капітал;

показує, на скільки ефективно використовуються залучені та власні кошти;

показує, що слід змінити в діяльності підприємства .

Фактори, які впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства, і його фінансовий стан:

постійні зміни оточуючого середовища;

поява нових виробників;

зміна попиту та пропозиції;

коливання цін;

конкуренція між виробниками продукції.

Аналіз фінансового стану підприємства та його планування на майбутнє дає можливість визначити:

чи достатньо коштів для погашення заборгованості;

чи платоспроможне підприємство;

чи не загрожує йому банкрутство.

Мета аналізу фінансового стану підприємства - визначення взаємозалежності між різними показниками.

Головне в аналізі - оцінка динаміки основних показників та місце підприємства серед конкурентів.

Аналіз передбачає застосування певних прийомів:

) складання порівняльних таблиць за ряд років, при цьому виявляють відхилення в абсолютних сумах та у відносних показниках (у %) по основних об'єктах господарської та фінансової діяльності;

) визначення відносних відхилень показників (у %) стосовно базового періоду;

) визначення показників за ряд років (кварталів) (у %) до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів тощо);

) визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.

Методика проведення аналізу фінансової діяльності підприємства передбачає: проведення горизонтального аналізу методом співставлення даних балансу на початок та кінець звітного періоду.

За допомогою балансу підприємство має можливість проаналізувати фінансовий стан, який набуває актуальності в умовах ринку.

Керівництво підприємством вимагає постійної оцінки позиції підприємства і показників його діяльності на найближчу і віддалену перспективу.

Аналіз балансу дає можливість:

осмислити фінансовий стан підприємства;

прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації. Такі рішення можуть бути направлені на поліпшення поточної роботи або мати стратегічний характер [19].

Найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу:

1)      показники ліквідності;

2)      показники ділової активності;

)        показники рентабельності;

)        показники структури капіталу або платоспроможності;

)        показники персоналу;

)        показники виробництва.

. Показники ліквідності активів

Ліквідність активів означає, наскільки швидко і без значних Додаткових витрат підприємство може погасити свої зобов'язання.

Показники ліквідності визначаються з метою контролю за зобов'язаннями підприємства і надходженням коштів на розрахунковий рахунок з тим, щоб уникнути неплатоспроможності, банкрутства.

. Показники ділової активності

Ділова активність - це здатність підприємства ефективно використовувати свої ресурси.

Ефективність діяльності, або ділова активність, підприємства це того здатність збільшити ліквідність, насамперед, за рахунок най-Зільш мобільних активів (гроші на розрахунковому рахунку).

Підприємства використовують при аналізі ділової активності різноманітні показники. Серед них найбільш часто наводяться по казники оборотності - для оцінки фінансового стану та швидкості обороту коштів, тобто час, за який оборотні кошти перетворюються в грошову форму і впливають на платоспроможність.

. Показники рентабельності

Рентабельність показує рівень прибутковості від реалізації товарів і є одним із загальних показників діяльності підприємства.

Рівень рентабельності розраховується відношенням отриманого прибутку до витрачених коштів на виробництво продукції, або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Показники:

·        рентабельність усього капіталу підприємства;

·        рентабельність власного капіталу;

·        рентабельність перманентного капіталу [19].

. Показники платоспроможності

Платоспроможність підприємства визначається здатністю швидко погасити свої короткострокові борги (позики, кредиторську заборгованість постачальникам, фінансовим органам, різним клієнтам та інше).

Платоспроможність підприємства визначається показниками структури капіталу або покриття, вони характеризують рівень захищеності інтересів кредиторів та інвесторів.

. Основні показники управління персоналом:

·        штат підприємства;

·        фонд заробітної плати;

·        основна і додаткова заробітна плата;

·        охорона праці;

·        середня заробітна плата;

·        продуктивність праці;

·        трудомісткість продукції.

. Показники виробництва:

·        обсяг виробництва;

·        виробничі потужності;

·        собівартість продукції;

·        витрати;

·        ціна.

Окрему групу становлять показники діяльності підприємства, які мають велике значення для акціонерів, а саме:

коефіцієнт чистого прибутку на одну акцію;

відношення ринкової ціни акцій до коефіцієнту чистого прибутку на одну акцію (цінність акцій);

коефіцієнт дивідендів у прибутку підприємства;

рентабельність акцій (відношення дивіденду на акції до ринкової вартості акції);

дивідендний вихід.

Самі по собі наведені різного роду коефіцієнти, що розглядаються ізольовано, дають обмежену інформацію.

Лише їх використання в просторово-часових співставленнях між собою дає можливість одержати цінні дані для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Для аналізу показників використовуються методи контролінгу. До основних методів аналізу показників контролінга можна віднести бенчмаркінг, інтегральний аналіз підприємства, аналіз беззбитковості, ABC-аналіз, SWOT-аналіз, GAP-аналіз [5].

Більш детальну характеристику можна розглянути в додатку 7 «Основні методи аналізу показників»

Отже, за допомогою основних показників контролінгу та методів їх аналізу, можливий аналізпідприємства, визначення його основних фінансових показників, результатів діяльності. За допомогою цього служба контролінгу готує інформацію дл менеджерів щоб вони могли проийняти управлінські рішення.

1.3 Ефективність застосування контролінгу на вітчизняних підприємствах

Управління підприємством у широкому розумінні - це вплив на працівників з метою досягнення цілей функціонування підприємства, що базується, з одного боку, на глибоких знаннях економіки та статистики, а з іншого - на безпосередньому узагальненні досвіду управління різними підприємствами в ході їх історичного розвитку.

Сучасне підприємство є складною динамічною системою, орієнтованою на досягнення конкретних цілей, рівень досягнення яких, насамперед, характеризує ефективність функціонування його системи управління. Новий механізм управління потребує нових підходів, одним з яких є контролінг.

Основна ідея створення концепції контролінгу полягає у підвищенні ефективності менеджменту підприємства шляхом створення такої обліково-аналітичної системи, яка синтезувала б елементи обліку, аналізу, контролю та планування відповідно до вимог і потреб керівництва підприємства.

Однак слід зауважити, що однією з проблем упровадження системи контролінгу на українських підприємствах є розбіжність у розумінні сутності поняття контролінгу і визначенні його ролі в галузі управління підприємством, а також того, які заходи слід застосовувати для забезпечення ефективного впровадження і функціонування механізму контролінгу [11].

Сьогодні успіх діяльності підприємств залежить від методів здійснення управлінської діяльності, що дають можливість забезпечити ефективну роботу всіх підрозділів. Обґрунтовані управлінські рішення завжди приймаються на основі інформації, що відображає ситуацію на ринку, а також даних про ситуацію в самій організації, що надходять з різних її відділів і служб. Природно, що за інших рівних умов оптимальне рішення буде прийняте в тому випадку, коли в розпорядженні керівника наявні максимально повні, правильно структуровані й наочно представлені дані [17].

Особливий імпульс до переосмислення проблем розробки концепції інформації й управління було надано із прийняттям указу щодо необхідності реформування системи обліку й статистики в Україні. А поява таких термінів, як "управлінський облік" і "контролінг", розпочала дискусію про правомірність перенесення даної ідеї на український національний ґрунт. У періодичній пресі з'являється ряд статей, у яких поряд з розглядом проблем можливості реалізації ідеї системи "контролінгу" дискутуються питання щодо правомірності розподілу бухгалтерського обліку на "управлінський " і "фінансовий".

Однак для розподілу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський достатніх підстав немає. По-перше, навряд чи можна управляти без наявності фінансової інформації, а по-друге, коли мова йде про інформаційне забезпечення всього "поля управлінських рішень", то можливості бухгалтерського обліку, навіть необхідним чином реконструйованого з метою управління, обмежені через відсутність як належного методологічного забезпечення, так і ана-літико-математичного апарату на стику з іншими функціями управління (планування, аналіз, контроль). Тому, коли мова йде про формування управлінської інформації, мається на увазі фінансова інформація, оброблена відповідним чином для цілей управління й доповнена даними нефінансового характеру [19].

Виходячи з цього, очевидним є той факт, що більш правомірним варто визнати не розподіл бухгалтерського обліку на "управлінський" і "фінансовий", а зміну акцентів, коли в межах традиційної системи нагромадження обліково-фінансової інформації частина її, необхідним чином деталізована з метою управління, буде інформаційним блоком обліково-аналітичної системи управління, тобто впровадження контролінгового механізму.

Таким чином, можна виділити основні причини активного запровадження на сучасних підприємствах такого нового механізму, як контролінг:

.Нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках і т. д.), так і внутрішніх (обсяги виробництва, заборгованість по зарплаті, пошук надійних партнерів і постачальників) факторіввисуваєдодатковівимогидосистеми управління підприємством. Це пов'язано з:

·        переміщенням акценту з контролю за минулим на прогнозування майбутнього;

·        прискоренням реакції на зміну в навколишньому середовищі, підвищенням гнучкості підприємства;

·        необхідністюбезперервноговідстеженнязмін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства;

·        необхідністю продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій.

.Необхідність пошуку все більш нових і досконалих систем управління, що забезпечують гнучкість і надійність функціонування підприємства, а це, у свою чергу, передбачає вироблення механізмів координації всередині системи управління.

. Істотні зміни в організації й методології системи інформаційного забезпечення. Наявність інформаційного буму при недостатності реле-вантної (суттєвої, значущої) інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління.

.Відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень.

Для України характерним є те, що система контролінгу є не досить розвинена. Контролінг використовується н а окремих підприємствах, які тісно співпрацюють з іноземними організаціями чи засновані іноземними інвесторами. Для того, щоб вітчизняні підприємства могли пережити кризу з найменшими втратами, швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі (нестабільність і економічні та політичній сферах), їм слід запроваджуватисаме контролінг, про що свідчить досвід іноземних підприємств.

Прикладом ефективності контролінгу може стати приклад невеликого німецького підприємтсва в Україні, яке працює у нас біля 5 років. Система контролінгу була створена від самого початку роботи з урахуванням ведення бізнесу в Україні. Для підтримки системи контролінгу підприємство користується послугами зовнішнього контролера, обов’язками якого є координація систем оперативного та стратегічного планування, контроль за системою обліку та інформаційними потоками підприємства, а також трактування та надання відповідної управлінської інформації директору. Ще до перших проявів кризи підприємством були скориговані оперативні плани та виконанв привентивні заходи на випадок зміни валютного курсу. Під час зміцнення курсу гривні було створено резервний фонд імпортної сировини, придбаної за низьким курсом євро на 6 місяців. Після того, як євро зріс і виникли прблеми з імпортом, підприємство продовжує стабільно працювати, не підвищуючи різко ціни. Як результат, правильно організована система контролінгу дозволяє забезпечувати стабільний розвиток підприємства [11].

Ситуація, коли контролінг не використовується на вітчизняних підприємствах призводить до наступних проблем організації управління фінансами компанії:

. Низька оперативність інформації, як наслідок, планування на підприємстві розтягнуто в часі. Для ефективного ухвалення управлінських рішень керівництво підприємства повинне одержувати оперативну інформацію щодня, а звіт за місяць - максимум в межах 3-х днів наступного місяця [15].

Окрім цього, низька оперативність інформації викликана слабою автоматизацією багатьох підприємств. В 80 % промислових компаній рівень автоматизації поки недостатній для отримання інформації в режимі реального часу. В більшості підприємств внутрішня управлінська інформація кожного структурного підрозділу локальна і не пов'язана в єдину систему, тобто бази даних численні і не інтегровані.

Планування на підприємствах також характеризується слабою культурою, викликаною відсутністю чіткої постановки стратегічної мети і задач, а значить, неможливістю спланувати кінцеві показники діяльності по центрах фінансової відповідальності.

. Процес планування на підприємствах починається від виробництва, а не від збуту продукції, відповідно, при плануванні використовується собівартість проведеної, а не реалізованої продукції. Одним з ключових чинників системи контролінга є необхідність калькуляції собівартості реалізованої, а не проведеної продукції. При організації управлінського обліку калькуляція собівартості повинна йти від вартості одиниці реалізованої продукції, ціноутворення на яку залежить, головним чином, від змін зовнішнього ринку. На українських же підприємствах спостерігається зворотний процес. Тому для ефективних вирішень підприємству необхідно організувати реальний практичний зв'язок між збутом, запасами і виробництвом продукції, засновану на розрахунку собівартості реалізованої продукції.

Особливу увагу вирішенню цієї проблеми слідує уділити підприємствам, що випускають сезонну продукцію. Так, з п'ятнадцяти українських хладокомбінатів тільки один комбінат на зимовий період (період різкого скорочення попиту на продукцію, що випускається) скорочує кількість працюючих співробітників і, тим самим, контролює процес виробництва і збуту. Для таких підприємств при регулюванні об'ємів виробництва важливо розглядати альтернативне виробництво продукції з протилежним сезонним циклом.

. Відсутність розділення між управлінням прибутком і управлінням грошовими коштами. Дана проблема викликана відсутністю на підприємствах розуміння відмінностей між управлінням прибутком і грошовими коштами і відсутністю грамотної постановки системи управління грошовими коштами компанії. Прибуток підприємства ніколи не можна розрахувати точно, він постійно змінюється залежно від принципів законодавства бухгалтерського і податкового обліку, внутрішніх нормативних документів, системи оподаткування і інших чинників. Більш того, багато банкрутств компаній сьогодні відбуваються не через відсутність прибутку, а через відсутність у них високоліквідних активів. Тому украй важливо для підприємства організувати систему управління грошовими коштами, метою при плануванні яких, повинен стати перехід від операційного планування у фінансове.

В даний час на українських підприємствах планування грошових коштів відбувається украй неефективно. Наприклад, багато підприємств при плануванні грошових потоків до бюджету до руху грошових коштів включають суми всіх бартерних операцій, дебіторської і кредиторської заборгованості, у тому числі безнадійної. Лише невелике число підприємств знайоме з технологією перекладу відвантаження готової продукції в приток грошових коштів через коефіцієнти інкасування. В більшості компаній не налагоджена робота бюджетного комітету і відсутня технологія внесення коректувань до бюджету руху грошових коштів.

. Використовування прямих і невигідних витрат, а не змінних і постійних. Не використовується показники "внеску на покриття", "операційний важіль". Як правило, на вітчизняних підприємствах в планово-економічних відділах традиційно використовується калькуляція повної собівартості, в основі якої лежить розділення витрат на основні і накладні. Для середньостатистичних промислових підприємств з великою номенклатурою продукції, що випускається, найдоцільнішим є ведення системи обліку витрат за принципом директ-костінг з розподілом витрат на змінні і постійні, розрахунком маржинального доходу, рівня операційного важеля і з використанням усіченої калькуляції собівартості продукції.

. Низька культура аналізу досягнення мети. Отримання прибутку часто є єдиною метою компанії. Однією з головних помилок на підприємствах є відсутність стратегічної мети розвитку, розбитої і закріпленої за кожним структурним підрозділом компанії. Важливим моментом тут буде постановка такої системи управлінського обліку, яка б зробила прозорими дані по досягненню цієї мети. В даний час середнє промислове підприємство не володіє грамотно розробленою стратегією розвитку і не завжди може точно сказати, які показники (окрім прибутку) відстежуються і аналізуються в центрах відповідальності, а іноді і не має цих центрів відповідальності взагалі [21].

З цього випливає висновок, що функціонування системи контролінгу як концепції інформації й управління потребує уточнення її формулювання, визначення мети й функцій цієї системи [20].

Діапазон застосування терміна "контролінг" включає як вузькі ("контролінг підрозділів"), так і широкі ("контролінг у державному управлінні") сфери. Проаналізувавши визначення контролінгу, їх можна розбити на кілька категорій, у яких контролінг розглядається як функція процесу управління; функціональна складова в системі управління підприємством; цілісна концепція управління, спрямована на збереження й забезпечення довгострокового існування економічного суб'єкта в умовах активного впливу зовнішнього середовища; нова система управління.

Службу контролінгу слід формувати з певної кількості працюючих, що визначається обсягом вхідної і вихідної інформації для управління. Особливістю впровадження відділу контролінгу є штабна організація управління, тобто безпосереднє підпорядкування керівництву підприємства. Упровадження відділу контролінгу має проходити поступово з чітким визначенням цілей, послідовності та важливості кожного з етапів. Саме поетапне впровадження елементів системи контролінгу дасть змогу подолати психологічний бар'єр без значних витрат. Загальна послідовність роботи з упровадження відділу контролінгу в систему управління підприємством має включати етапи, цілями яких є:

·        вивчення систем планування та обліку, що функціонують на підприємстві;

·        розробка та впровадження методичних вказівок з формування інформаційних потоків системи контролінгу, збору та обробки інформації;

·        визначення та усунення негативних явищ, що були виявлені в процесі роботи системи контролінгу;

·        розробка варіантів тактичних і стратегічних управлінських рішень щодо їх оптимізації.

Свою роботу служба контролінгу має розпочати з розробки та поступового впровадження окремих елементів оперативного контролінгу. Як відомо, оперативний контролінг визначає, наскільки рішення, що приймаються стосовно формування цілей, ресурсів та процесів на підприємстві, будуть сприяти підвищенню результативності, ефективності та продуктивності робіт, а також дає змогу намітити шляхи розвитку підприємства та уникнути критичної ситуації.

Служба контролінгу повинна забезпечити:

·        взаємозв'язок контролінгу практично з усіма функціями управління;

·        контроль за витратами підприємства як основний об'єкт управління системи контролінгу;

·        організаціюфункціонуваннянапідприємстві центрів витрат, прибутку, виручки та інвестицій; упровадження системи стандарт-кост і директ-костинг;

·        постійне проведення аналізу витрат виробництва;

розробку заходів і підготовку управлінських рішень, спрямованих на покращення підприємницької діяльності [22].

Таким чином, в умовах відсутності стратегії, грамотно поставленого обліку, звітності і планування (у тому числі фінансового), враховуючи слабий рівень менеджменту в цілому, виражений у відсутність культури ухвалення управлінських рішень, контролю і відповідальності, українські підприємства в даний час є неконкурентоздатними і не в змозі ухвалювати ефективні управлінські рішення для виживання компанії в жорсткому конкурентному середовищі. Тому одним з головних рішень існуючих проблем для більшості компаній буде розробка і успішне упровадження системи контролінга.

2.Аналіз основних показників ефективності на сільськогосподарському підприємстві СВК «Вільне козацтво»

.1 Економічна характеристика СВК «Вільне козацтво»

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільне козацтво». СВК є правонаступником КСП «Вільне козацтво» було зареєстроване 1.03.2000 р. Рік утворення 1947, колгосп був об’єднаний в 1950-1954 рр. На базі шести колгоспів, з 1991 року СВК «Вільне козацтво», з 1.01.2000 року.

СВК «Вільне козацтво» розташовано за адресою с. Старокозаче, вул. Горького 34, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Керівник Бушев П.Г

Місією СВК «Вільне козацтво» є задоволення потреб підприємства і споживача.

Методами реалізації місії є покращення якості продукції, зниження цін, пошук більш дешевої сировини, збільшення обсягів виробництва.

Головними цілями СВК «Вільне козацтво» є отримання більш високого прибутку, розширення підприємства та зайняття нових положень на ринку.

Для Одеської області, де розташоване приватне сільськогосподарське підприємство СВК «Вільне козацтво» характерні досить сприятливі ґрунтово-кліматичні умови. І хоч тут іноді випадає недостатня кількість опадів, проте розподіл їх на протязі року відповідає біологічним потребам більшості сільськогосподарських культур, вирощуванням яких займається дане господарство. Загально-середня сума опадів становить 588 мм. За період з травня по серпень випадає в середньому 165 мм, ГТК (гідротехнічний коефіцієнт) становить 1,3 а отже умови зволоження задовільні. Температурний режим, досить таки помірний, визначається тривалістю високих температур повітря, які припадають саме на середину вегетаційного періоду. Сума активних температур вище +5°С для території на якій розташоване господарство становить, вище +10°С. Вегетаційний період в умовах району триває в середньому 211 днів, а період активної вегетації з температурою виїде +10°С становить 66-169 днів. Річна сонячна радіація в області становить 109-112 ккал/см . Відносна вологість повітря за рік в середньому становить 67 %. За даними Уманської метеостанції, весняні заморозки були в четвертій декаді березня 2006 року з мінімальною температурою до -5°С, осінні заморозки були в листопаді 2005 року з мінімальною температурою -5,9°С,

На основі цих даних можна зробити висновок, що природо-кліматичні умови дозволяють вирощувати більшість сільськогосподарських культур.

Землі господарства розміщуються на двох різновидах ґрунтів: чорноземи вплутувані глибокі мало,- та середньогумусні; чорноземи типові глибокі мало,- та середньо гумусні.

На всіх ланках виробництва господарство в більшій мірі технікою забезпечене. Однак, через те що більшість техніки виробила свій моторесурс в критичні періоди господарство залучає на польові роботи орендовану техніку.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства -комплексне поняття,яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо- господарських факторів і характеризується системою показників , що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основними завданнями фінансового стану є :

·        об’єктивна оцінка динаміки стану та ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства ;

·        дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

·        визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Для аналізу фінансового стану підприємства розраховуємо динаміку показників розміру підприємства СВК «Вільне козацтво» наведені в таблиці 2.1.Динаміка показників розміру підприємства

Таблиця 2.1 Динаміка показників розміру підприємства

Показники

Роки

Зміни


2011

2012

(+,-)

Валова продукція, тис. грн.

14367

6421

-7946

Реалізація продукції

11816

8752

-3064

Чистий дохід, тис. грн.

32

-3450

-3482

Валовий дохід, тис. грн.

3145

-183

-3328

Площа сільськогосподарських угідь, га

4385

4031

-354

В т.ч. рілля, га

4385

4031

-354

Середньорічна чисельність працівників, чол.

220

182

-38

В т.ч. в с/г виробництві, чол

195

182

-13

Середньорічна вартість основних засобів, грн.

16588

16611

23

В т.ч.основні види діяльності, грн..

16107

16129

22

Поголів’я тварин, ум. гол в т.ч.




- ВРХ

678

530

-148

- Свині

2843

476

-2367

- Коні

9

12

-3

- Бджоли

153

153

-


Проаналізувавши дану таблицю ми бачимо, що всі показники значно зменшили в 2012 році порівняно з 2011. Починається зі зменшення площі сільськогосподарських угідь на 354 га, що зумовини в 2012 році значне зниження як валової прадукції на 7946 тис. грн., так і доходів підприємства :воловий дохід в 2012 році порівняно з 2011 зменшися на 3328 тис. грн., а чистий дохід зменшився на 3482 тис. грн.

Для більш детального аналізу впливу реалізації окремої продукції на загальний показник доходу СВК «Вільне козацтво» розглянемо таблицю 2.2 «Склад і структура товарної продукції»

Таблиця 2.2. Склад і структура товарної продукції

Показники

2011

2012

Зміни


Тис.грн.

%

Тис.грн.

%

(+,-)

Продукція рослинництва:

4695

82,8

1768

69,6

-2927

- Зерно

4408

77,7

1488

58,6

-2920

- Соняшник

287

5,1

280

11

-7

Продукція тваринництва:

973

17,2

773

30,4

-200

- Молоко

12,9

545

21,4

-189

- худоба і птиця

239

4,2

228

9

-11

Всього по с/г виробництву

5668

100

2541

100

-3127


Розглянувши більш детально склад товарної продукції видно, що підприємство значно зменшило обсяги виробництва всіх видів продукції в 2012 році порівняльно з 2011. Це повязано із зменшенням земельних паїв на підприємстві.

Звернувши увагу на структуру товарної продукції бачимо, що галузь рослинництва як і 2011 році, так і в 2012 є основною галуззю підприємства, але в 2012 році галузь тваринництва виявляється більш стійкою і збільшей відсоток у стуркурі від 17,2% в 2011 році до 30,4% в 2012. Виробництво зена в 2012 році, не зважаючи на зменшення обсягів виробництва на 2920 тис. грн., продовжує відігравати значну роль у отриманні підприємством прибутку, займаючи у структурі товарної подукції в 2012 році 58,6%

Валова продукція - це сумарна її кількість, яку отримало підпри ємство впродовж певного періоду, а в масштабах країни - частина валового суспільного продукту. Тому для загального розвитку країни важливу роль відіграють показники кожного підприємства окремо. Пропоную розглянути склад та структуру валової продукції СВК «Вільне козацтво» в талбиці 2.3.

Таблиця 2.3. Склад і структура валової продукції

Показники

План

Факт

Зміни


Тис.грн.

%

Тис.грн.

%

(+,-)

Продукція рослинництва в т.ч. зерновиробництво

6356

62,5

2838

56

-3518

технічні культури

842

8,3

356

7

-486

Кормовиробництво

1606

15,8

877

17,3

-729

Продукція тваринництва в т.ч. реалізація в ж.в.

206

2

228

4,5

+22

Вирощування

211

2,1

98

1,9

-113

Молоко

945

9,3

674

13,3

-271

Всього по с/г виробництву

10166

100

5071

100

-5059


Проаналізувавши дані таблиці 2.3склад і структура валової продукції можна зробити висновки по виконанню плана підприємством. Через погіршення всіх показників ефективності підприємства обсяг валової продукції також значно зменшився. СВК «Вільне козацтво» не виконує план як в загальному обсязі на 5059тис.грн., так і по окремій продукції: зерно - на 3518тис.грн., технічні культури - на 486тис.грн., кормовиробництво - на 729тис.грн., молоко - на 271тис. грн і лише на виробництві мяса підприємство перевиконало план на 22тис.грн.

В структурі валового збору видно, що основний відсоток збору займає зерновиробництво - 56%, кормовиробництво - 17,3% та молоко - 13,3%. Найменший відсоток в структурі припидиє на м'ясо на відгодівлю всього 1,9%.

Пропоную розглянути динаміку зміни розмірів та структур посівних площ СВК «Вільне козацтво» в наступній таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Динаміка розміру і структури посівних площ

Групи культур

2011

2012

Зміни


га

%

га

%

(+,-)

Зернові

3046

77,2

1669

45

-1377

Технічні

364

9,2

812

21,9

448

Картопля

0,4

-

1

-

0,6

Овочі

0,6

-

-

-

-0,6

Кормові

538

13,6

1229

33,1

691

Всього

3949

100

3711

100

-238


Аналізуючи динаміку змін всього площ с/г культур з таблиці 2.1 бачимо, що в 2012 році порівняно з 2011роком площа с/г культур зменшилась на 354 га, тому логічним є і зменшення посівних площ по зерновим на 1377 га. Не зважаючи на загальну тенденцію зменшення посівних площ, по технічним та кормовим групам культурспостерігається збільшення посівних площ на 448 га та 691 га відповідно.

Продуктивність праці - продуктивність виробничої діяльності людини, кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу. У гірничій промисловості є чотири методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, трудовий, вартісний та умовних одиниць. Пропоную проаналізувати наступні показники ефективності роботи підприємства за допомогою таблиці 2.5 «Динаміка продуктивності праці»

Таблиця 2.5. Динаміка продуктивності праці

Показники

Роки

Зміни


2011

2012

(+,-)

Вироблено ВП с/г, тис.грн.

14367

6421

-7946

На 1 середньорічного працівника

73,68

35,28

-38,4

Продовження таблиці 2.5

В т. ч. в рослинництві

9416

3395

-6021

В тваринництві

4251

3069

-1182

Затрати на виробництво 1ц, люд - год.




Зерна

0,3

0,6

+0,3

Соняшник

0,8

0,8

-

Молока

5,8

5,9

+0,1

Приросту живої маси ВРХ

14,8

15,0

+0,2

Приросту живої маси свиней

26,0

27,0

+1,0


Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що у 2012 році виробництво валової продукції значно зменшилося. Це негативно вплинуло на діяльність мого підприємства СВК «Вільне козацтво». Затрати на виробництво в 2012 році зросли по всім показникам, що також є негативно. Найбільше збільшилося по приросту живої маси свиней на 1 людино-годину. Взагалі не збільшилися затрати на виробництво соняшника.

Для визначення забезпеченості сільськогосподарського підприємства СВК «Вільне козацтво» ,основними виробничими ресурсами та ефективності їх використання проаналізуємо розрахункові дані ,які відображені в таблиці 2.6.Аналіз забезпечення підприємства основними засобами таефективності їх використання

Таблиця 2.6 Аналіз забезпечення підприємства основними засобами таефективності їх використання

№ з/п

Перелік показників

Роки

Зміни (+,-)



2011

2012



Вихідні дані




1

Вартість товарної продукції,тис. грн..

11816

8752

-3064

2

Середньорічна вартість основних засобів,тис.грн

16588

16611

+23

3

Площа с/г угідь га

4385

4031

-354

4

Середноьорічна кількість працівників зайнятих у с/г вироб.,осіб

195

182

-13


Забезпеченість ОЗ




5

Фондозабезпеченість під-ва,тис.грн.

3,78

2,17

-1,61

6

Фондоозброєність праці,тис.грн.

85,1

91,26

+6,16


Ефективність використання ОЗ




7

Фондовіддача

0,71

0,53

-0,18

8

Фондомісткість

1,4

1,9

+0,5


З даних таблиці 2.7 бачимо, що фондовіддача в 2012році в порівнянні з 2011 роком знизилась на 0,18 тис. грн., це свідчить про неефективне використання основних засобів.

Фондомісткість в 2012 році у порівнянні з 2011 роком підвищилась на 0,5 тис. грн. Це свідчить про збільшення вартості основних засобів та збільшення простоїв на підпрємстві, що приходиться на 1 грн. реалізованої продукції.

Порівняно з 2011 роком у 2012 році показники фондозабезпеченості зменшилися на 1,61 тис.грн, Це свідчить про зниженнятехнічної оснащеності та забезпеченості працівників основними засобами, а також про старіння та знос основних засобів.

В 2012 році порівняно з 2011 роком фондоозброєність майжезросла на 6,16 тис. грн., що показує підвищення рівня механізації, впровадження прогресивних технологій та поступової автоматизації підприємства.

Важливими показниками рівня оснащеності господарств основними фондами є: фондозабезпеченість та фондоозброєність.

Фондозабезпеченість підприємства - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь. Фондозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства.

Фондоозброєність праці - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в розрахунку на одного середньорічного працівника. Як правило, у тих підприємствах, де цей показник вищий, зростає рівень продуктивності праці, зменшуються виробничі витрати на 1 ц вироблюваної продукції.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними з них є: фондовіддача і фондомісткість продукції.

Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондомісткість - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей показник визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. за даних умов.

Розглянувши показники сільгосппідприємства СВК «Вільне козацтво» можна зробити загальний висновок, що воно є фінансово не стійким та не рентабельним підприємством, основний напрямок діяльності якого є вирощування продукції рослинництва. Але провівши якісний аналіз основних показників галузей з'ясувалось, що тваринництво є збитковою галуззю для сільськогосподарського підприємства і основний прибуток воно отримує від реалізації продукції рослинництва, а саме від зерна та соняшника.

2.3 Структура управління СВК «Вільне козацтво»

На підприємстві СВК «Вільне козацтво» застосовується лінійний тип структури управління.

Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.

Сутність лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдиноначальності керівництва). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівнику збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарськудіяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не надають (рис 3.1).

Рис.

У практиці управління лінійна організаційна структура використовується рідко, як правило, малими та середніми підприємствами, які здійснюють нескладне виробництво (виготовляють однорідну продукцію) при відсутності широких зв'язків у кооперації. Переваги та недоліки даної структури управління представлені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами. 2. Єдність і чіткість розпоряджень. 3. Узгодженість дій виконавців. 4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу. 5. Оперативність у прийнятті рішень. 6. Отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами. 7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує його можливості щодо ефективного управління організацією. 2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями. 3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління. 4. Невідповідність зростаючим вимогам сучасного виробництва.



3.Стратегія розвитку підприємства

.1 Свот-аналіз слабких та сильних сторін підприємства СВК «Вільне козацтво»

Для розробки стратегії управління у сільськогосподарських підприємствах необхідно оцінити зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства в їхньому взаємозв`язку та залежності. Найчастіше така оцінка здійснюється на основі СВОТ (SWOT) - аналізу. Термін «SWOT»,запозичений із західної літератури, є абревіатурою чотирьох англійських слів, що означають: сильні сторони (Strength)- внутрішні можливості чи навички трудових ресурсів, що можуть зумовити формування конкурентної переваги ринку праці; слабкі сторони (Weaknesses) - види діяльності, які здійснюються підприємством не досить добре, аботрудові ресурси, щонеефективновикористовуються; можливості (Opportunities) - альтернативи (шанси), що їх може використати підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів) ефективного використання трудових ресурсів у сільському господарстві; загрози (Threats) - будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства в напрямку досягнення цілей формування ефективного використання трудових ресурсів.

СВОТ - аналіз необхідно проводити для того, щоб, виявляючи та ліквідуючи наявні слабкі місця, нарощувати потужність та уникати можливих загроз. Зміст такого аналізу полягає в тому, що керівник відносить дані, корисні для використання в стратегічному плануванні, до сильних чи слабких сторін, загроз чи можливостей.

Тобто, СВОТ - аналіз - це своєрідна форма замислів на перспективу; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування наявної інформації з використанням власних думок та оцінок.

Метою проведення СВОТ - аналізу є виявлення і ліквідація наявних слабких місць, нарощування потужності та уникнення можливих загроз. Такий аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій з урахуванням особливостей відповідно до змісту стратегії - адаптації чи формування впливу на середовище.

Таблиця 3.1. Матриці СВОТ-аналізу сільськогосподарського підприємства


Кожне з полів потребує певної стратегії, зокрема,:

· поле «СіМ» (Сила і Можливості) - стратегія виходу на світовий ринок за допомогою високої якості продукції та хорошої репутації, що після дасть змогу залучити нових інвесторів у виробництво та розвиток СВК «Вільне козацтво».

·        поле «СіЗ» (Сила і Загрози) - стратегія помякшення завнішньої зогрози несприятливих погодніх умов за рахунок кваліфікованого кадрового складу підприємства та вступу в ЄС за рахунок високої якості продукції та дієвої системи стимулювання праці на підприємстві.

·        поле «СлМ» (Слабкість та Можливості) - стратегіяполіпшення найслабшої сторони зношення основних засобів за допомогою залучення інвесторів та виходу на світовий рівень, за допомогою чого й вирішиться проблема низької конкурентноспроможності.

3.2 Визначення рівня розвитку підприємства з урахуванням найвигіднішої діяльності

Матриця портфельного аналізу БКГ, одна із найвідоміших та найпростіших, розроблена в 60-х роках XX ст. Бостонською консультаційною групою. В ній розглядаються лише два чинники, дві змінні: відносна частка ринку і темп зростання ринку .

Відносна частка ринку - це відношення між часткою ринку, яку займає кожен продукт підприємства (СОБ) і загальним обсягом ринку, на якому він представлений. Відкладається ця змінна на горизонтальній осі і свідчить про рівень конкурентоспроможності або рентабельності. Названа частка ринку вимірюється обсягом аналогічної продукції, реалізованої лідером. Тобто, якщо підприємство продає даного товару менше лідера, то його бізнес попадає в праву половину матриці (<1), якщо більше - то в ліву (>1). Горизонтальна вісь («частка ринку») варіюється від 0.1 до 10, розподіли наносяться за логарифмічною шкалою.

Темп зростання ринку - це його динаміка, річний темп зростання продукції даної галузі, можливість дальшого розширення ринку. Відкладається названа змінна на вертикальній осі, де вона варіює від 0 до до 20 % і більше; 10 % розділяє на осі швидкий і повільний ріст.

Якщо частка ринку (положення на горизонтальній осі) засвідчує про отримання грошей підприємством, то темп зростання ринку (вертикальна вісь) вимагає від підприємства певного рівня грошових витрат на його освоєння.

Матриця БКГ визначає чотири основні позиції бізнесу :

) висококонкурентний бізнес на швидко зростаючих ринках - ідеальний стан для фірми - „зірки»

) висококонкурентний бізнес на зрілих, насичених, схильних до застою ринках - стабільне джерело коштів для підприємства - „дійні корови»

) бізнес, що не має стійких конкурентних позицій, але діє на перспективних ринках - майбутнє бізнесу не визначене - „знак запитання» або „темні конячки», або „важкі діти»

) поєднання слабких конкурентних позицій з ринками, що перебувають у стані застою - відкинуті від світу бізнесу - „собаки».

За допомогою матриці БКГ підприємство формує склад власного портфеля

Рис.

Проаналізувавши отриманий графік матриці БКГ ПО свк «Вільне козацтво» можна зроюити висновок, що більш рентабельним на данній момент, для підприємства є вирощування соняшника. Це єдиний продукт, виробництво та реалізація якого приносить підприємству реальний прибуток. Другу позицію займає виробництво зерна маючи низнький рівень можливості розширення ринку але високий рівень конкурентноспроможності. В 2012 році показники валового збору по зерну значно знизилися, через виснаження земель, але виробництво та реалізація продукції продовжує приносити підприємству незначний, стабільний прибуток. До продукції, що не має стійких конкурентних позицій, але діє на перспективних ринках на підприємстві можна віднести молоко, а немалий збиток підприємству приносить галузь тваринництва, зокрема, виробництво мяса, томущо постійно зростають витрати на утримання тварин та затрати праці.

Матриця БКГ, таким чином, визначає чотири основні позиції в яких може перебувати бізнес (товари) підприємства (квадранти матриці), які отримали загальновизнані нині маркетингові назви: «знаки питання», «зірки», «дійні корови», «собаки». В основі матриці БКГ лежать дві гіпотези: Висока доля ринку означає наявність конкурентної переваги, зв'язаної з низькими витратами виробництва, тобто високою його рентабельністю. Присутність на зростаючому ринку вимагає певних інвестицій для обновлення і розширення виробництва.

Висновки

Динамічні зміни в навколишньому середовищі, глобалізація ринків і поступове підвищення конкурентного тиску вимагають від менеджменту вітчизняних підприємств застосування найсучаснішого інструментарію для виявлення існуючих у системах управління резервів результативності. Підприємство як система є певний набір функцій і взаємозв’язків між ними, своєчасна формалізація яких належить до першочергових завдань керівництва. Саме функціонально зорієнтований підхід до управління стає безсумнівною гарантією збереження конкурентоспроможності підприємств України в умовах поступового зниження рівня рентабельності в бізнес-середовищі.

Унаслідок порушення системного підходу до управління не контролюються окремі сфери діяльності, що негативно впливає напроцес досягнення підприємством поставлених цілей. На виробничих підприємствах управління оборотний капітал, який є складовою загальної системи управління, характеризується наявністю численних міжфункціональних взаємозв’язків, зокрема, між функціями маркетингу, збуту, виробництва, постачання. Врахування наявних взаємозв’язків формує конкурентні переваги підприємства, підвищує якість прийняття релевантних управлінських рішень та створює потенціал в управлінні на довгострокову перспективу.

Контролінг як поза функціональний інструмент управління дає можливість уникнути неузгодженості під час прийняття управлінських рішень і дозволяє своєчасно виявити прихований потенціал у системі управління.

Внаслідок цих причин розв'язання проблем організаційно-методологічної побудови системи контролінгу на вітчизняних підприємствах буде сприяти підвищенню якості менеджменту, а отже забезпеченню стабільного розвитку підприємства.

До основних наслідків впровадження контролінгу для бізнес-систем слід віднести здійснення організаційних змін, перехід до бюджетного та цільового управління, впровадження корпоративної інформаційної системи, необхідність здійснення заходів щодо подолання опору персоналу нововведенням.

У ході цієї роботи було визначено основні концепції контролінгу, що існуюють в науці, розглянуті їх принципові відмінності. Також були висвітлені функції, що виконує контролінг та завдання його в цілому на підприємстві, його значення та роль.

Для ефективного застосування контролінгу, визначення результатів діяльності підприємства застосовуються показники, які аналізуються за допомогою методів.

У роботі відбулась спроба проаналізувати ефективність застосування контролінгу на прикладі СВК «Вільне козацтво», проаналізувавши стан на підприємстві за допомою СВОТ-аналізу та матриці-БКГ, а також таблиць, де аналізувалися основні показники ефективної діяльності підприємства. Була проаналізована ситуація, коли підприємства не використовують контролінг і проблеми, які можуть виникнути прицьому. Також було розглянуто основні завдання служби котролінгу на підприємстві.

Отже, враховуючи вищезгадане можна сказати, що в прцесі написання курсової була досягнута її мета.

Список використаної літератури

1.       http://www.credit-rating.ua/

2.      http://www.smida.gov.ua/

.        Гавришко Н. Стратегічний контролінг та доцільність його впровадження на українських підприємствах//Матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації» від 4 лютого 2006 р. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 484-486.

.        Гусева И. Классификация видов контроллинга//Контроллинг. - 2007. - №2(22). - С.20-24.

.        Забрудна Н. Стратегічний контролінг та доцільність його впровадження на українських підприємствах//Матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації» від 4 лютого 2006 р. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 519-522.

.        Зятковський І. Фінансове оздоровлення підприємств: теорія та практика: Монографія. - Тернопіль.: ТАНГ, 2003. - 344 с.

.        Концепция контроллинга/ Horvath & Partners; пер. с англ. 3-го изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. - 268 с.

8.       Майер Е. Контроллинг как система мышления и управления: пер. с нем. Ю. Г. Жукова и С. Н. Зайцева / Под ред. С. А. Николаевой. - К.:: Финансы и статистика 1993. - 96 с.

.         Мельник Т. Вдосконалення фінансового менеджменту підприємства на основі впровадження сиситеми контролінгу// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №3. - С. 170-179.

10.    Методичні рекомендації по написанню курсових робіт.

.        Одноволик В. Контролінг - сучасна концепція забезпечення стабільного розвитку підприємства// Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №6. - С. 127-130.

.        Писчаков Ф. Инструментарий контроллинговых предприятий// Проблемы теории и практики управления. - 2003. - №3. - С. 117-123.

.        Пушкар М., Пушкар Р. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. - Тернопіль.: ТАНГ, 2004. -370 с.

.        Стефаник І. Контролінг: історичні аспекти становлення і розвитку// Фінансовий контроль. - 2004. -№6. - С. 35-41.

.        Сухарёва Л., Петренко С. Контроллинг - основа управления бизнесом. - К.: Эльга, Ника Центр, 2002. - 208 с.

.        Тарасюк М. Генезис концепції контролінгу та перспективи її розвитку// Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 17. - С. 18-23

.        Терещенко О. Управління фінансовою санацією підприємств: Підручник / 2-ге видання, без змін. - К.: КНЕУ, 2009. - 550 с.

.        Ткаченко А., Коваль А. Формування контролінгового механізму в системі кправління підприємством// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - №2. - С. 256-260.

.        Фінанси, облік та аудит: Зб. наук. праць. Випуск 5: - К.: КНЕУ, 2003. - 301 с.

.        Хомяков В., Бакуш І.Управління потенціалом підприємства: Навч. посібник - К.: Кондор, 2007. - 400 с.

.        Цигилик І., Мозіль О. Контролінг в системі управління// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №3. - С. 117-123.

.        Чумаченко М. Контролінг у дію// Економіка та держава. - 2007. - №11. - С.8-16.

.        Швиданенко Г., Лаврененко В. Контролінг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2009. - 264 с.

.        Шепітко Г. Контролінг: Навч. посібник. -К.: Європейський універ., 2007

Додатки

Додаток 1

Таблиця. Погляди на визначення контрлінгу іншими науковцями

Автор

Особливості визначення контролінга

Коментар

Петер Ховарт

Описує «систему контролінгу», як поняття, що вміщує в себе командну роботу пред. всіх функціональних підрозділів організаційної структури, а також об’єднує такі елементи: філософію.

Слабкою стороною визначення контролінгу є те, що відсутні такі елементи як аналіз, управління та координацію

Циглик І. І., Мозіль О. І., Кірдякіна Н. В.

Контролінг - це система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства в цілому

До конт. не було включено облік, аналіз, управління та координацію

Климов А. В.

Контролінг розглядається як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної інформативної функції у менеджменті

Не враховано аналізу даних, основним завдання є саме донесення інформації до менеджерів

Стефанюк І. Б.

Контролінг є видои діяльності посадових осіб будь-якого суб’єкта господарювання, що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої обліково-аналітичної системи, яка шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала.

До структурних елементів контролінгу не було включено інформаційного забезпечення, управління та координацію.

Ананьїна Е.А., Дан. С.В., Данил. Н.Г., Зарубин С.

Контролінг є цілісною концепцією економічного управління підприємством

Не включено до складу конт. аналізу та коорд. Додат. ел. системи є мон.

Скляр Е.Н., Зверкович И.О., Хричикової Т.Д.

Кон. необхідно розглядати в межах інтеграційної концепції, де він є стрижнем, навколо якого повинні бути об'єд. основні елементи упр. підп.

Найбільш повно відображає сутність контролінгу саме через інтеграцію


Додаток2

Таблиця. Критерії класифікації видів контролінгу

Критерій

Види, короткі характеристики

1

за горизонтами планування

Розрізняють оперативний і стратегічний контролінг. Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні й стратегічні - перспективні. Компетенція стратегічного рівня - постановка цілей, визначення задач; оперативного - вирішення поставлениз задач, досягнення цілей.

2

за рівнями ієрархії об’єктів контролінгу

В залежності від рівнів ієрархії об’єктів контролінгу слід виділити рівень державно-галузевого контролінгу, контролінгу господарюючих суб’єктів і елементів господарюючих суб’єктів. Можна ввести наступну ієрархію: · макрорівень - органи державного й муніципального управління; · мезорівень - господарюючі суб’єкти: комерційні й некомерційні організації; · мікрорівень - елементи господарюючих суб’єктів структурні чи функціональні.

3

за зв’язками із видами менеджменту

Основний цикл діяльності підприємства можна описати як «закупки-виробництво-збут», відповідні види контролінгу орієнтовані на інформаційну підтримку і забезпечення ефективності цих процесів: · контролінг закупок/постачання - процесу покупки виробничих ресурсів; · контролінг виробництва - процес перетворення предметів праці в продукт; · контролінг збуту - процес реалізації, продіжу продукту. Ряд видів функціональних контролінгів, орієнтованих на процеси, підтримки перспективного ефективного протікання основного циклу: · контролінг маркетингу; · контролінг логістики; · контролінг персоналу; · контролінг фінансів; · контролінг ризиків; · контролінг якості.

4

за комплексністю

Контролінг можна поділити на тотальний (контролінг всієї виробничо-господарської діяльності підприємства з урахуванням організаційних особливостей) та локальний (охоплює лише частину об’єкта, окремі позиції). У випадку реалізації тотального контролінгу можна очікувати появу синергетичного ефекту, що перевищує суму ефектів від оптимізації локальних сфер. Локальний чи позиційний контролінг охоплює лише частину об’єкту, окремі позиції

5

за рівнями управління

Розрізняють вищий, середній та нижчий контролінг. Вищий рівень потребує контролінгу, що дозволяє ставити задачі і оцінювати вклад різноманітних сфер діяльності в ефективну роботу підприємства на основі інформаційно-аналітичної та методологічної підтримкм вищого рівня управління. Підтримка середнього та нижчого рівня управління має на увазі конк. цілей, поставлених вищим рівнем управління.

6

за зв’язками з основними функціями менеджменту



Додаток 3

Таблиця. Порівняльна характеристика оперативного й стратегічного контролінгу

Ознака

Оперативний

Стратегічний

На що спрямований

На внутрішнє середовище підприємства

На зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства

Мета

Забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства

Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства. Спрямованість на потенціал успіху

Основні завдання

Поточне та оперативне прогнозування

Відповідальність за стратегічне прогнозування


Визначення вузьких і пошук слабких місць для тактичного керування

Розробка альтернативних стратегій


Визначення всієї сукупності підконтрольних показників відповідно до встановлених поточних цілей

Визначення критеріїв стратегічного прогнозування


Порівняння прогнозованих і фактичних показників з метою виявлення причин, винуватців і наслідків відхилень

Визначення основних підконтрольних показників відповідно до встановлених стратегічних цілей


Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів

Порів. прогнозованих і фактичних показників з метою вияв. причин, винуватців і наслідків даних відхилень


Створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень

Аналіз впливу відхилень на вик. Страт. прогнозів



Аналіз ек. Ефект. (особливо інновацій та інвестицій)



Додаток 4

Таблиця. Показники ліквідності

Показники

Значення

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Показує, наскільки підприємство забезпечує покриття своїх зобов'язань готівкою. Теоретичне значення показника складає 0,2-0,25. Слід звернути увагу на динаміку цього показника -різні коливання не бажані

2. Проміжний коефіцієнт ліквідності

Є похідним від першого і взаємопов'язаний з ним. Він розкриває відношення найбільш мобільних оборотних коштів до поточних зобов'язань. Визначення цього коефіцієнта необхідне тому, що роль окремих видів оборотних коштів у загальному значенні ліквідності різна

3. Коефіцієнт покриття ліквідності

Вказує на достатність у підприємства коштів для покриття своїх зобов'язань. Цей показник, ж правило, повинен коливатись між 1 і 2, а інколи сягати 3

4. Коефіцієнт покриття за рахунок матеріальних запасів

Вказує на те, як впливає розмір матеріально -технічних запасів на ліквідність оборотних коштів. Його доцільно визначати у відсотках до зобов'язань. Динаміка цього показника дає уяву про поліпшення чи погіршення структури ліквідних оборотних коштів

5. Показник платоспром. підприємства

Показує період в днях, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на основі ліквідних активів без залучення додаткових джерел надходження коштів

6. Показник чистих оборотних коштів

Показує питому вагу чистих оборотних коштів. Цей показник свідчить про ступінь фінансової сіійкості підприємства



Додаток 5

Табиця. Показники оборотності

Показники

Значення

1. Коефіцієнт оборотності капіталу

Відношення обсягу реалізації до суми активів, які показані в балансі, показує скільки разів на рік відбувається повний цикл виробництва і обігу коштів, що дає ефект у вигляді прибутку

2. Коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації)

Чим вище значення має показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язується в цій найменш ліквідній статті активш, що зумовлює стійкий фшансовий стан підприємства

3. Показник оборотності запасів у днях

Він показує, скільки днів необхідно для продажу матеріально-виробничих запасів

4. Показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників

Цей показник дає уяву про те, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати виставлених йомурахункш

5. Показник №4,виражений у днях

Він вказує термін, за який здійснюються платежі постачальникам

6. Показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі)

Фондовіддача може бути підвищена внаслідок зниження питомої ваги матеріальних необоротних активів, або за рахунок їх високого технічного рівня

7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Високе значення показника є сигналом значного перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом та збільшення фінансових ресурсів. Низький показник означає бездіяльність частини власних коипів і вимагає пошуку варіанту іншого вкладення коштів і отримання прибутків



Додаток 6

Таблиця. Показники платоспроможності

Показники

Значення

1. Коефіцієнт власності або автономії

Показує співвідношення інтересів власника підприємства, власників акцій і кредиторів. Високі значення цього показника вказують на низький рівень залученого капіталу і високу забезпеченість власними оборотними коштами. Норм. вважається від. власного капіталу до валюти балансу на рівні не менше 60%

2. Коефіцієнт залучення капіталу

Вказує, яку частину в загальному капіталі під. займають залучені кошти-позики і кредиторська заборг.

3. Коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів

Характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик і боргів: чим більше у підприємства зобов'язань і небезпечніша економічна ситуація, бо при відсутності ліквідних коштів воно може стати банкрутом

4. Коеф. забезпечення необоротних активів власним капіталом

Показник характеризує положення, наскільки власний капітал брав участь у створенні необоротних активів (основних засобів)

5. Коефіцієнт забезпеченості необ. активів перманентним капіталом

Названий коефіцієнт є різновидом показника №4 і свідчить про те, наскільки перманентний капітал брав участь в оборотних активах

6. Коефіцієнт захисту кредиторів

Він харак. ступінь захищеності інтересів кредиторів і гарантію виплати відсотків на видані підприємству позички, вказує на те, у скільки разів під. заробило коштів більше ніж потрібно для огоіати (%). Коеф. повинен мати значення більше одиниці, а у випадках, коли він менший 1, це означає банкрутство

7. Коефіцієнт середнього процента за залучення коштів

За допомогою вказаного коефіцієнта визначають, наскільки дорого обходиться залучення коштів в оборот підприємства

8. Коефіцієнт забезпеченості акцій

Коефіцієнт показує, скільки прибутку припадає на 1 грн акцій, що знаходяться в обігу



Додаток 7

Таблиця. Основні методи аналізу показників

Методи

Характеристика

1

Бенчмаркінг

Перманентний (процес порівняння параметрів діяльності підприємства з іншими підприємствами чи структурними підрозділами. При проведенні бенчмаркінгу керівництво підприємства спрямовує його у таких напрямках: встановлення конкурентоздатності підприємства та його слабких сторін; пропозицій з поліпшення фінансової діяльності підприємства та зіставлення власних показників з показниками підприємств, діють у межах галузі та інших сферах; вибір перспективного варіанта реальних, інтелектуальних та портфельних інвестицій [23].

2

Аналіз межі беззбитковості підприємства

Аналіз зводиться до встановлення мінімального обсягові продажу продукції за умови незмінних цін та умовно-постійних витрат, за якого підприємство забезпечує беззбиткову операційну діяльність. Межа беззбитковості - це відповідність обсягу виручки від ' продажу продукції (чистого доходу) обсягові валових витрат на виробництво і продаж цієї продукції. За цим методом розрахунок маржинального (валового) прибутку визначається як різниця між виручкою (чистим /доходом) від реалізованої продукції та умовно-змінними витратами. За рахунок маржинального (валового) прибутку відшкодовуються умовно-постійні витрати і формується операційний прибуток [6].

3

Інтегральний аналіз

Цей аналіз дозволяє отримати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників. Однією з найпоширеніших систем інтегрального аналізу ефекту використання активів можна вважати дюпонівську, яку розроблено менеджерами корпорації "DuPont" . За рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників: · виробничої ефективності вимірюється рентабельністю продажу (Чистий прибуток / Обсяг продажу); · ефективності використання активів вимірюється · оборотністю активів (Обсяг продажу /Вартість активів); · фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі - вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи / Вартість власного капіталу). Різниця між рентабельністю активів і рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля.

4

АВС-аналіз

В основі АВС-аналізу покладено класифікацію матеріальних запасів (сировини і матеріалів), що займають значну питому вагу у виробничій собівартості продукції, з метою добору найкращих їх постачальників [12]. Як правило матеріальні запаси поділяють на групи: А-запаси, що становлять понад 50% витрат у загальних закупках; В - запаси, частка яких у загальних закупках перевищує 25 %; С-запаси, що становлять незначну частку у виробничії собівартості продукції. Найбільші резерви зниження витрат можуть бути виявлені під час аналізу А-запасів. У вітчизняній та світовій практиці використовують різні! методи розрахунку оптимальної потреби в матеріальних цінностях, які забезпечують безперервність виробництві продукції.

5

GAP-аналіз

Це аналіз відхилень, за яким ефективність стратегії визначається розривом між стратегічним планом і реальними можливостями підприємства. Він містить такі операції: · визначення пріоритетного показника підприємства, описаного в стратегії; · з’ясування реальних можливостей фірми з погляду поточного стану середовища і перед. Майб. стану; · визнач. конкретних показників стратегічного плану, що відповідають основному інтересу підприємства; · визначення бажаної тенденції змін конкретного показника стратегічного плану; · встан. різниці між показниками стратегічного плану і мож., зумовленими реальним станом підприємства; · розробка спеціальних програм і способів дій, необхідних для ліквідації розриву [23].


Похожие работы на - Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!