Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
"КИЇВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ
ВАДИМА ГЕТЬМАНА"
Факультет
економіки АПК
Спеціальність
«Економіка підприємства»
Кафедра
економіки агропромислових формувань
Магістерська
програма
«Економіка
підприємств АПК»
МАГІСТЕРСЬКА
ДИПЛОМНА РОБОТА
«Підвищення
ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту»
(на
матеріалах Новопетрівська філія СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» )
Горбенко Наталя Олександрівна
Київ
2013
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
.1 Теоретико - методичні основи
ефективності господарської діяльності підприємства
.2 Доходи і витрати
підприємства як основа формування показників економічної ефективності
.3 Показники оцінки
ефективності господарської діяльності підприємств
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВОПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКО
„АГРОСВІТ
.1 Загальна характеристика
Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
.2 Аналіз доходів та витрат
підприємства Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
.3 Оцінка ефективності
господарської діяльності підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко
«Агросвіт»
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВЕПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ
ІМ. ШЕВЧЕНКО „АГРОСВІТ”
.1 Виявлення резервів
підвищення рентабельності
.2 Обґрунтування напрямів
підвищення ефективності господарської діяльності підприємства
.3 Вплив ціни на рентабельність
виробництва сільськогосподарської продукції
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
Додатки
ВСТУП
Актуальність теми. Підвищення
ефективності виробничо-господарської діяльності є провідним завданням економіки
кожного підприємства, підкомплексу, комплексу, галузі, регіону. Категорія
ефективності сільськогосподарського виробництва в зв'язку з цим є складною
тому, що в ній відбивається не тільки дія об'єктивних економічних законів, але
і присутні природно-кліматичні чинники, які обумовлюють невизначеність кінцевих
фінансових результатів.
В даний час вітчизняні підприємства
агропромислового комплексу постійно зустрічаються з проблемами недосконалості
нормативно-законодавчої бази, низьким рівнем матеріально-технічного
забезпечення, відсутністю достатніх фінансових і інвестиційних ресурсів. У цих
умовах завдання підвищення економічної ефективності найповніше вирішується тими
суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують сировинний потенціал
свого регіону, його природно-кліматичні особливості та територіальне розміщення
окремих сільськогосподарських галузей, які історично склалися.
Метою даної дипломної роботи є
розгляд сучасного стану ефективності господарювання на досліджуваному
підприємстві, а також розгляд основних чинників, що впливають на ефективність,
визначення шляхів її підвищення.
Завдання даної дипломної роботи:
проаналізувати сучасний стан
розвитку виробництва овочів на підприємстві;
розробити рекомендації, направлені
на підвищення економічної ефективності господарювання підприємства;
розробити та охарактеризувати на
прикладі базового господарства основні напрямки підвищення рівня економічної
ефективності виробництва продукції.
Предметом дослідження є теоретичні
та практичні питання ефективності господарювання підприємства.
У даній магістерській дипломній
роботі використані такі методи економічних досліджень: монографічний;
кореляційно-регресивний метод; графічний; аналіз економічних показників; а
також такі статистично-економічні методи, як факторний аналіз; індексний.
Об’єктом дослідження виступає
Новопетрівська філія СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», що знаходиться в селі
Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області.
Основними джерелами інформації для
написання дипломної роботи були: річні бухгалтерські звіти
сільськогосподарського підприємства; статистична звітність; літературні
джерела, в яких висвітлено питання ефективності.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
.1 Теоретико-методичні основи
ефективності господарської діяльності підприємства
Ефективність виробництва є складною
економічною категорією, яка відображає дію об’єктивних економічних законів і
висвітлює одну з найважливіших сторін суспільного виробництва -
результативність. Вона є виразом мети суспільного виробництва.
Особливістю сільськогосподарського
виробництва є те, що воно вимагає органічного поєднання і взаємодіє чотирьох
факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі
споживання здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою
отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні
потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і
одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів
підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величинами результати.
Тобто, різні підприємства ведуть роботу з різною ефективністю (рис. 1.1.).
Рис. 1.1. Формування ефективності
виробництва [2,с.397]
Отже, ефективність - це економічна
категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і
витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності
ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною
(переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у
формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати,
що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути
представлені в різних формах: вартісній, натуральній, то стає очевидною
необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів
діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи
специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види
ефективності: технологічну, економічну і соціальну [19,c. 398].
Ефективність - об’єктивна економічна
категорія, яка відображає сукупну результативність суспільного виробництва,
тобто є кінцевим результатом виробничого процесу після завершення всіх фаз його
відтворення [19, с. 75].
Технологічна ефективність - це
результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту
продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві
як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є
врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості
рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії - в насінні
соняшнику, білка - в зерні тощо). Як бачимо, за результат діяльності
підприємств бере-
ться валове виробництво певного виду
продукції і цей результат зіставляється з ресурсом - посівною площею культури.
Щоб врахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії,
білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара
на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).
Досягнутий рівень технологічної
ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед
через існування постійних витрат, на які, як відомо, виробники в
короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники
технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського
господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва
- землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати
порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному
аспекті за окремими підприємствами і регіонами.
Економічна ефективність - це таке
співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують
вартісні показники ефективності виробництва.[15, с.399] При цьому можливі три
варіанти вказаного співвідношення:
Ресурси і результати виражені у
вартісній формі;
Ресурси - у вартісні, а результати -
у натуральній формі;
Ресурси - у натуральній, а
результати - у вартісній формі.
Вимірювальну систему економічної
ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином,
щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі
результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність
використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці
площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої
розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.
Економічна ефективність охоплює
проблему “затрати-випуск”, тобто, вона характеризує зв’язок між кількістю
економічних ресурсів, що використані в процесі виробництва певного виду
продукції, і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів та послуг.
Чим більша кількість продукції отримується від використання ресурсів, тим вищою
вважається ефективність суспільного виробництва. При цьому виготовлений
суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати
суспільним вимогам.
Для одержання вищого доходу від
виробництва певного виду продукції необхідно підвищувати економічну
ефективність виробництва даного виду продукції. Підвищення ефективності
виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів
одержують більше продукції, і відповідно, більше доходу. Це має величезне
значення для всієї економіки держави, тобто, для всього народного господарства
в цілому і для кожного окремо взятого сільськогосподарського підприємства. [2]
Чим менше праці і ресурсів
витрачається на вироблення одиниці продукції, тим більшу її кількість можна
одержати при тих же засобах. Таким чином, підвищення ефективності сприяє
збільшенню виробництва продукції і більш повному задоволенню потреб населення.
Із вищесказаного випливає, що ефективність сільськогосподарського виробництва
безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари
широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Тому, оскільки
рівень цін тісно пов’язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво
продукції, підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для
зниження роздрібних цін на ринку.
Збільшення доходів та рентабельності
сільськогосподарських підприємств також залежить від підвищення ефективності
виробництва. Чим більше сільськогосподарські виробники виробляють і реалізують
продукції, чим нижчою виявляється її собівартість, тим вищими будуть їх доходи,
тим більше засобів можуть вони виділити для подальшого розвитку виробництва, а
також для підвищення оплати праці робітників та поліпшення соціальних умов на
селі. В ринкових умовах вільного підприємництва це є надзвичайно важливим
фактором в діяльності сільськогосподарських підприємств, так як розвиток
сільськогосподарських підприємств передбачається за рахунок результатів власної
діяльності. [3]
Соціальна ефективність - поняття,
яке відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і
побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки
життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної
плати, ліквідація тяжкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є
похідною економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим
вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Досить ґрунтовно
про досягнуту соціальну ефективність можна судити за таким показниками,
визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні
заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку
на одного середньооблікового працівника підприємства.
Перш за все необхідно зазначити, що
неухильне зростання соціальної ефективності є кінцево метою сукупної
виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це економічна
ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень
економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і
фінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї
можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об’єктивна
оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов’язані
з відсутністю науково-обгрунтованої і загально визнаної методики визначення її
рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей
науки до розв’язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною
складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна старатися на дещо
інтуїтивне і емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної
ефективності.
Взагалі, суть проблеми підвищення
ефективності виробництва (діяльності) полягає в тому, щоб на кожну одиницю
ресурсів (витрат) - трудових, матеріальних і фінансових - досягти максимально
можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього,
єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає
зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна
визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності
виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.
Формуючи систему показників
ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватись певних
принципів, а саме:
. Забезпечення органічного
взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності
діяльності;
. Відображення ефективності
використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
. Можливості застосування показників
ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві
(діяльності в організації);
. Виконання провідними показниками
стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання
ефективності виробництва (діяльності).
На основі зазначених принципів,
система показників ефективності виробництва має включати кілька груп, які в
свою чергу діляться на види:
. Соціальна ефективність полягає у
скороченні тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць
і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля,
безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише
позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання
екологічних показників).
. Локальна (комерційна )
ефективність - визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої
діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).
. Абсолютна ефективність -
характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів)
ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.
. Порівняльна ефективність -
відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору
ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та
соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку
діяльності) проти інших можливих варіантів.
Абсолютна й порівняльна ефективність
доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта
господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної
ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих,
нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
. Первинна ефективність - це
початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення
виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження
прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.
. Первинна (початкова) ефективність
- майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому
використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в
інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну
ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах -
дифузійному та резонансному ефектак, а також ефектах „стартового вибуху”,
супровідних можливостей та акселерації.
Дифузійний ефект реалізується тоді,
коли певне господарського-управлінське рішення, нововведення технічного,
організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші
галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим,
як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в
чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах
кольорової металургії).
Резонансний ефект має місце тоді,
коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших
явищ у виробничій сфері (наприклад, одержання синтетичного волокна високої
якості уможливило виробництво нових видів тканин, а відтак - нових видів одягу
тощо).
Ефект „стартового вибуху” - це своєрідна
„ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний
„стартовий вибух” стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в
тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (наприклад -
застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні,
виробництві, різних галузях науки).
У процесі створення будь-яких
матеріальних цінностей з’являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі
можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів),
використання виробничих і побутових відходів тощо.
У будь-якій діяльності має місце
також ефект акселерації, який означає прискорення темпів поширення і
застосування якогось конкретного позитивного результату.
Межі між окремими формами
мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними.
Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає в тому, що всі вони разом формують
загальний інтегральний ефект від практичної реалізації будь-якого
управлінського рішення.
Синергічна ефективність - виражає
такий комбінований вплив сукупності тих чи тих інновацій та
фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання, коли загальний ефект
перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної
інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.
Для досягнення високого рівня
ефективності виробництва, необхідно не лише знати, а й застосовувати
класифікації чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників
зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем
діяльності доцільно здійснювати зо трьома ознаками [ 18, с.215]:
видами витрат і ресурсів (джерелами
підвищення);
напрямами розвитку та вдосконалення
виробництва (діяльності);
місцем реалізації в системі
управління виробництвом.
Групування чинників за першою
ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності:
зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія
затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва
(економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних
ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел
підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів,
які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення
виробничо-комерційної діяльності підприємств. Визначальними напрямами є:
прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення
техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва,
організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її
планування та мотивації); підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
(послуг) тощо.
Отже, ефективність - економічна
категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і
витраченими на їх досягнення ресурсами. Одним із показників ефективності є
рентабельність, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації
продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й
одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Також можна сказати, що ефективність
- це досягнення стратегічного прибутку на кожному етапі розвитку підприємства
при забезпеченні фінансової сталості та платоспроможності, оптимального
співвідношення рентабельності та ризику.
.2 Доходи і витрати підприємства як
основа формування показників економічної ефективності
У процесі господарської діяльності
аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у
собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад
формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її
розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до
визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р.
прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому
названі питання знайшли своє відображення і врегулювання. В
загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним
стандартом, визнаються або як зменшення активів, або як збільшення зобов’язань,
що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком
зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за
умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. [1]
Витрати, які несуть підприємства в
процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними.
За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна
поділити на такі групи:
операційні витрати, що виникають в
процесі операційної діяльності підприємства;
фінансові витрати;
витрати, що виникають в процесі
звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;
надзвичайні витрати.
Склад операційних витрат є також
різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості
продукції (рис. 1.2.).
Рис. 1.2. Склад операційних витрат.
[2]
Витрати підприємства - фінансова
категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської
діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та
реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності. Згідно із
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22
травня 1997 р. (із змінами) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові
витрати) визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які закуповуються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За напрямами фінансування витрати
можна поділити на:
виробництво і реалізацію продукції;
відтворення основних засобів;
операційні заходи;
соціальні цілі.
За джерелами фінансування витрати
поділяються на:
забезпечені власними фінансовими
ресурсами;
покриті позиченими коштами;
здійснені за рахунок залучених
коштів.
З точки зору фінансової діяльності
до витрат належать усі реально понесені витрати. З позиції оподаткування витрати
поділяються на ті, що відносяться на собівартість, і ті, що здійснюються за
рахунок прибутку. Із цих позицій до валових витрат відносять лише ті витрати
підприємства, без яких процес виробництва й реалізації неможливий.
Вищеназваний закон визначає валовий
доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,
морській економічній зоні, так і за її межами.
Доходи підприємства можна поділити
на такі групи:
Від основної (операційної)
діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; Прибуток
- найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий
результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність
виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг та якість виробленої
продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток
впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва за
будь-якої форми власності. Він є джерелом не лише забезпечення
внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й формування бюджетних ресурсів
держави.
Різнобічне значення прибутку
посилюється з переходом економіки України до ринкових умов господарювання.
Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і
незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах
спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету й інших
обов'язкових платежів і відрахувань.
Прибуток - мета підприємницької
діяльності й водночас - джерело витрат для розвитку виробництва. Це одна з
основних фінансових категорій ринкової економіки.
У прибутку концентруються фінансові
інтереси усіх суб'єктів підприємницької діяльності, він характеризує
ефективність виробництва, свідчить про примноження фінансових ресурсів.
Господарюючий суб'єкт самостійно
визначає напрям використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його
розпорядженні. При цьому порядок розподілення й використання прибутку на
підприємствах фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим
відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його
керівництвом.
Згідно зі статутом, підприємства
можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні, на
поповнення статутного капіталу, на утворення й поповнення резервного капіталу,
а також направляти на виплату дивідендів та на інші цілі.
Оскільки одержаний прибуток (збиток)
є інтегральним показником, то на нього мають вплив різні фактори:
. Макроекономічні (зовнішні):
природні умови;
державне регулювання цін, тарифів,
відсотків, податкових ставок і пільг;
ринкова кон'юнктура.
. Мікроекономічні
(внутрішні):
обсяги виробництва;
собівартість продукції;
рівень ефективності використання
виробничих ресурсів підприємства;
якість продукції;
рівень організації праці;
ефективність використання фінансових
ресурсів. При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці
фактори перебувають у тісному
взаємозв'язку та взаємозалежності. "Прямий" вплив на величину
собівартості продукції, а, отже, й прибутку, пов'язаний з тим, наскільки
раціонально економно витрачаються матеріальні ресурси - адже частина
матеріальних витрат у складі собівартості становить від 60 -90%. У свою чергу
використання матеріальних ресурсів залежить від ритмічності поставок, наявності
необхідних оборотних коштів, матеріаловіддачі, економії ресурсів. Рівень
використання такого виробничого ресурсу, як праця залежить від рівня кадрового
забезпечення підприємства, продуктивності праці. Використання основних засобів
характеризується фондовіддачею, забезпеченістю основними фондами, технічним
озброєнням праці.
Такий фактор впливу, як собівартість
залежить, у свою чергу, від двох основних факторів: структури складових витрат
та цін на ресурси.
Ціни на продукцію, послуги, роботи
підприємства залежать від таких складових:
собівартості виробництва;
якості продукції;
цін конкурентів;
каналу просування на ринок.
Таким чином, формування фінансових
результатів визначається великою кількістю факторів, що характеризують різні
сторони фінансово-господарської діяльності підприємств.
По рослинництву в цілому визначають
такі показники рентабельності, як рівень рентабельності та приведену масу
прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами
доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на
гектар посіву, масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому
доцільно брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної
маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей
зменшити на збитки нерентабельних рослинницьких галузей. По-друге, масу
прибутку на гектар посіву певної культури необхідно визначати з обов”язковим
урахуванням її рівня товарності за формулою:
Мк = Пк / S * Кт, (1.7)
де Мк - маса прибутку на га посіву
певної культури; Пк - прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S -
площа посіву культури; Кт - коефіцієнт товарності.
Значення такого підходу до
визначення маси прибутку на га посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу
правильно оцінити доходність галузі.
При оцінці ефективності окремих
галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену
масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може
скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить і про ступінь
вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця
обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути
досягнутий за різної маси прибутку на га посіву. Адже відомо, що економічний
стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від
маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий
останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій
і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні
темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.
З переходом до ринкової економіки і
зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для
оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як
рентабельність продажу:
Рп = П / ТП *100, (1.8)
де Рп - рентабельність продажу; П -
валовий прибуток від реалізації робіт, послуг; ТП - вартість товарної продукції
(робіт, послуг) за поточними цінами реалізації.
В буквальному трактуванні цей
показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки
від реалізації продукції. З підвищенням рівня цього показника зміцнюється за
однакових інших умов економічний стан підприємства, і навпаки. Показник
рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує
цінову конкурентоспроможність товару.
За умов загального економічного
рівня аграрних підприємств, їх складного фінансового стану, відсутності засобів
для придбання виробничих ресурсів у необхідних обсягах і впровадження новітніх
технологій раціональне розміщення виробництва (наприклад зерна) у найбільш
приятливих умовах є одним із найдієвіших і порівняно маловитратних способів
ефективного використання природно-економічного потенціалу та збільшення
прибутку.
Для більш детального аналізу
використання чинників підвищення ефективності виробництва, розглянемо та зобразимо
у табличному вигляді систему показників ефективності виробництва.
Таблиця 1.1 Система показників
ефективності виробництва первинних суб’єктів господарювання
|
Узагальнюючі показники
|
Показники ефективності виробництва
|
|
праці (персоналу)
|
виробничих фондів
|
фінансових коштів
|
|
Рівень задоволе-ння потреб ринку Виробництво
чистої продукції на одиницю витрат ресурсів Прибуток на оди-ницю загальних
витрат Рентабельність виробництва Витрати на одиницю товарної продукції
Частка приросту продукції за раху-нок інтенсифікації виробництва
Народногосподар-ський ефект ви-користання одиниці продукції
|
Темпи зростання продуктивності праці Частка
приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці Відносне
вивільнення працівників Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу
Трудомісткість одиниці продукції Зарплатомісткість одиниці продукції
|
Загальна фондовіддача (за обсягом продукції)
Фондовіддача активності частини основних фондів Рентабельність основних
фондів Фондомісткість одиниці продукції Матеріаломісткість одиниці продукції
Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів
|
Оборотність оборотних коштів Рентабельність
оборотних коштів Відносне вивільнення оборотних коштів Питомі капітальні
вкладення (не одиницю приросту потужності або продукції) Рентабельність
інвестицій Строк окупнос-ті вкладених інвестицій
|
Отже, за допомогою ефективності як
економічної категорії, ми можемо проспостерігати співвідношення між одержаними
результатами та витратами ресурсів. В даному випадку ресурси можуть бути
представлені за первісною або за залишковою вартістю. Також вони можуть
використовуватись як спожиті, тобто - використання ресурсів у формі витрат.
.3 Показники оцінки економічної
ефективності господарської діяльності підприємств
Світовою і вітчизняною економічною
наукою, практикою запропоновано багато показників для вимірювання економічної
ефективності певних видів діяльності. Значна частина цих показників з огляду на
методологію і методику розрахунку за їх основоположними принципами є
загальноприйнятими. Водночас існує чимало показників, які сприймаються
неоднозначно, - від надмірного надання їм переваг в оцінці ефективності до
повного несприйняття як таких, що неспроможні адекватно оцінювати результати
господарської діяльності.
Ефективність роботи підприємства
можна визначити як оптимальне використання ресурсів. Для з’ясування сутності
економічної ефективності, визначення її критерію та показників необхідно
відрізняти поняття „ефективність” і „ефект”.
Ефект - абсолютний розмір, що
визначає результат якогось процесу. Під економічним ефектом розуміється
результат людської праці, спрямований на виробництво матеріальних благ.
Але як би не був важливий результат,
необхідно ще знати якою ціною і витратами він досягнутий. Той самий ефект може
бути отриманий різними способами, із різними витратами, і навпаки, однакові
витрати можуть дати різні результати. Необхідне порівняння результатів із
витратами. Сумірність ефекту й витрат на його досягнення - основа економічної
ефективності. Тому, крім абсолютного розміру ефекту, необхідно знати і його
відносний розмір, одержаний зіставленням одного абсолютного розміру з іншим
абсолютним розміром. Отже, ефективність виражає ступінь ефекту, оскільки
будь-який ефект потребує витрат.[ 9, с. 160 ]
Ефективність є складною економічною
категорією, яка охоплює різні рівні господарювання (загальнодержавний,
галузевий, рівень підприємства) і знаходиться відповідно під впливом багатьох
як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних
тощо. Факт, що ефективність представлена в різних видах, а саме ефективність
господарської діяльності підприємства, ефективність використання різних
ресурсів, ефективність виробництва, торгівлі, є причиною використання для її
кількісної оцінки різних показників. їх упорядкованість, розміщення, наприклад,
від загальних показників ефективності до часткових, створює відповідну систему.
Основним принципом формування
системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління
економікою (держава, галузь, господарюючий суб'єкт) є співвідношення кінцевого
результату (у вигляді національного доходу, валового внутрішнього продукту,
обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими і
спожитими ресурсами. Співвідношення показників може вираховуватися різними
способами. Так, при визначенні показника ефективності як відношення результату
у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до
ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту
(прибутку) важливо досягти мінімізації.
Практичне використання системи
показників економічної ефективності в галузях і господарюючих суб'єктах
передбачає:
. Орієнтацію підприємства чи галузі
на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в
динаміці.
. Вивчення резервів подальшого
вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження
досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та покращення
організації виробництва.
. Створення дієвого механізму
підвищення ефективності господарювання. В якості узагальнюючого показника
ефективності господарської діяльності підприємства потрібно використовувати
відношення обсягу реалізованої продукції чи ефект у вигляді прибутку до
сукупної величини ресурсів, включаючи середню вартість основних і обігових
засобів, чи до загальної суми витрат виробництва чи обігу.
Розрахунки цих показників
здійснюються за такою схемою:
. Визначають ефективність
господарської діяльності, тобто використаних ресурсів, шляхом ділення
реалізованої продукції на сукупну величину ресурсів або відношення прибутку до
сукупної величини ресурсів.
. Визначають ефективність затрат
(спожитих ресурсів). Це відношення реалізованої продукції до витрат виробництва
або відношення прибутку до витрат виробництва.
. Показник ефективності використання
капіталу. Це відношення реалізованої продукції до сукупної величини ресурсів.
Третій показник повторює перший, оскільки ресурси ототожнюються з капіталом,
але тут розрахунок здійснюється на 1 грн капіталу. Цей показник ще можна визначити
шляхом ділення суми прибутку на капітал (сукупну величину ресурсів), отримуємо
прибуток з 1 грн капіталу, або, як це ще називають, коефіцієнт рентабельності
капіталу. Якщо його помножити на 100, тоді отримують рентабельність капіталу.
. Окремо виділяють ефективність
затрат як відношення реалізованої продукції до витрат виробництва. Це
характеризує розмір реалізованої продукції на 1 грн затрат. Також визначають
шляхом відношення прибутку до витрат виробництва. Це дає величину прибутку з 1
грн затрат або коефіцієнт рентабельності затрат.
У наведених показниках ефективності
відображається рівень використання окремих видів ресурсів.
. Показники ефективності
використання робочої сили (трудових ресурсів). Вони визначаються як відношення
обсягу реалізованої продукції чи товарообороту чи ефекту у вигляді прибутку до
середньоспискової чисельності працівників чи суми затрат на оплату праці всіх
працівників. Для більш глибокого вивчення тенденцій зміни цього показника в
динаміці потрібно проаналізувати частку розходів на заробітну плату в сукупних
витратах, частку приросту обсягу реалізованої продукції за рахунок підвищення
продуктивності праці, зміни чисельності працівників, співвідношення темпів
зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати. При вивченні всіх
цих показників потрібно виявити причину їх зміни і дати конкретні розрахунки
впливу на ефективність змін кожного з вивчених показників.
. Показники ефективності
використання оборотних засобів визначаються шляхом розрахунку обсягу реалізації
продукції на 1 грн оборотних засобів і оборотності оборотних засобів у днях,
яка визначається як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до
одноденної реалізації продукції.
. Показники ефективності
використання основних фондів включають:
фондовіддачу у вигляді об'єму
реалізованої продукції на 1 грн середньорічної вартості основних фондів;
фондоозброєність як відношення
середньої величини основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового
працівника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати рівень
використання передової технології, структуру основних фондів і роль в їх
загальній величині частки активної частини, рівень використання потужності
станків, обладнання.
. Показники ефективності
використання поточних затрат. Сюди відносять, перш за все, ефективність
виробничих затрат на здійснення господарської діяльності: це виробнича і повна
собівартість, їх частка в ціні продукції, обсяг реалізованої продукції на 1 грн
затрат.
Велике значення мають і показники
ефективності використання ресурсів, які визначені на основі прибутків. Тут мова
йде про показники рентабельності, які визначаються шляхом ділення прибутку на
окремі види ресурсів або діленням прибутку на всі затрати.
В економічній літературі широко
використовують поняття зворотних показників. Це, по суті, показники
рентабельності, трудоємності, фондо-, енерго-, матеріалоємності. Так, з першої
групи показників ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів)
зворотним показником є трудомісткість виробництва. З другої групи-матеріалоємність,
з третьої-фондоємність і з четвертої-величина затрат на 1 грн обсягу
реалізованої продукції.
Всі вказані групи факторних
показників характеризують в основному економічну ефективність використання
ресурсів і затрат. Водночас потрібно передбачити посилення орієнтації
підприємств на вирішення соціальних питань і питань забезпечення належного
рівня життя людей. [15]
Такі економічні показники
ефективності виклав у своїй киці автор Марцин В.С. Далі розглянемо як саме
обґрунтовує показники економічної ефективності Андрійчук В. Г.
Ефективність може бути визначена як
відношення певного результату до витрат, пов”язаних з утриманням цього
результату. У формалізованому вигляді цей зв”язок можна записати так:
де Ем - ефективність; Р -
результат (дохід, прибуток, урожайність тощо); В - виробничі витрати . [ 1, с.
239 ]
Критерій ефективності - це
ознака, на основі якої визначається ступінь ефективності(результативності)
економічного процесу. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності
суспільного виробництва є рівень продуктивності суспільної праці.
Критерієм економічної
ефективності на рівні підприємства є підвищення результативності діяльності
шляхом мінімізації витрат або максимізації прибутку.
Ефективність різноманітних
видів ресурсів визначається для вирішення двох видів завдань:
по-перше, для виявлення й
оцінки рівня використання окремих видів витрат і ресурсів, економічної
результативності господарювання;
по-друге, для економічного
обґрунтування кращих варіантів виробничо-господарських рішень - упровадження
нової техніки, технологій, організації виробництва, розміщення нових
підприємств, тощо.
У практиці економічних
розрахунків розрізняють „загальну” і „порівняльну” економічну ефективність.
Загальна ефективність витрат
і ресурсів може визначатися на всіх рівнях господарювання та характеризує
загальний розмір економічного ефекту в зіставленні з окремими видами витрат або
ресурсів. Визначення загальної ефективності базується на розрахунках
показників, що характеризують рівень використання ресурсів.
Як показники ефективності, що
узагальнюють, на народногосподарському рівні широко застосовуються 2 показники:
ріст виробленого доходу на
душу населення;
виробництво національного
доходу на 1 грн. витрат.
Призначення порівняльної
економічної ефективності полягає у визначенні найбільш економічного варіанта
рішення цієї господарської задачі. Порівняльна економічна ефективність
визначається під час: розробки та впровадження нової техніки; вирішення питань
щодо виробництва та застосування взаємозамінних матеріалів і продукції;
проектування будівництва та реконструкції діючих підприємств.
На рівні підприємства система
показників загальної економічної ефективності включає показники ефективності
використання ресурсів і ефективності витрат.
Відомо що з метою виробництва
продукції підприємства авансують кошти в основні засоби, предмети праці і саму
працю. Дані ресурси можна як застосовувані, тобто такі, що забезпечують
здійснення процесу виробництва. На другій стадії кругообігу (перша і третя
стадії - сфера обігу) здійснюється виробниче споживання застосовуваних
(авансованих) ресурсів і вони набувають форму виробничих витрат. Отже ресурси
мають дві форми свого існування: застосовувані і виробничо спожиті. Щоб
дослідити їх взаємозв’язок, звернемо увагу на таке. Оскільки кругообіг засобів
відбувається беззупинно, то час їх обороту залежить від часу проходження ними
сфери виробництва і обігу. І чим швидше здійснюється оборот ресурсів, тим
більшою буде величина виробничо спожитих ресурсів порівняно з величиною
застосовуваних ресурсів і, водночас, тим більше буде вироблено продукції. Адже
маса річного продукту дорівнює його обсягу, виробленому протягом одного обороту
ресурсів, помноженому на число таких оборотів.
Значний інтерес в оцінці й
аналізі економічної ефективності виробництва мають показники рівня
рентабельності і рентабельності продажу (обороту), що відносяться до другої і
третьої груп показників економічної ефективності виробництва.
Показник рівня рентабельності
як відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції набув у
вітчизняній практиці найбільшого застосування для визначення й аналізу
ефективності виробництва в усіх галузях народного господарства, а в тому числі
й сільському господарстві. І це не випадково. Даний показник має чіткий
економічний зміст (вказує, скільки отримано прибутку на кожну гривню витрат),
відзначається простою, а отже, доступною методикою визначення і, що також
важливо, він є наскрізним, тобто таким, що може бути розрахований по окремих
видах продукції, по галузі, по сукупності галузей, в цілому по підприємству і
окремих регіонах, в цілому по сільському господарству. [2, с. 56]
Рентабельність - поняття, що
характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за
рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю
відшкодовує витрати на її виробництва й одержує прибуток як головне джерело
розширеного відтворення.
Саме для кількісного виміру
рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують показники
кінцевої ефективності, тобто. Рівень рентабельності, норму прибутку і приведену
до земельної площі масу прибутку.
Рівень рентабельності - це
відношення одержаного прибутку до собівартості продукції, виражене у процентах.
Рівень рентабельності визначається
за формулою:
де Пр - валовий прибуток від
реалізації продукції (робіт, послуг);
Пс/в - виробничі витрати на
реалізовану продукцію, тобто, її повна собівартість.
Для повнішої уяви про реальну
ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати
з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на
величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.
Оскільки коефіцієнт віддачі
за товарною продукцією:
КТП = ТП/Пс/в×100
де ТП - вартість товарної
продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень
рентабельності можна також визначити з виразу:
Р = (ТП- Пс/в)/ Пс/в×100
Р = (Ктп - 1) х 100
Даний показник характеризує
економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. У тих випадках,
коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її
виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми
збитку до собівартості цієї продукції.
Рівень рентабельності в
цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих
ресурсів і не відображає ефективність використання всіх авансових витрат, що
акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів.
Рентабельність аграрних
підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих
видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш
рентабельні, а які низько ефективні, й на основі одержаної інформації розробити
заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення
прибутковості виробництва, визначають показник рентабельності (крім норми
прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях,
продукція яких набула товарну форму. По рослинництву в цілому визначають такі
показники, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього
комплексу галузей на гектар ріллі. За озимій пшениці як окремій
сільськогосподарській культурі доцільно розраховувати такі три показники:
рівень рентабельності;
маса прибутку на гектар
посіву;
маса прибутку на реалізований
центнер продукції.
При цьому слід брати до уваги
такі обставини:
при визначенні приведеної
маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей
зменшити на збитки від нерентабельних (збиткових) рослинницьким галузей;
масу прибутку на гектар
посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим врахуванням її
рівня товарності за формулою:
Мк = Пк/S×Кт
де Пк - прибуток, одержаний
від реалізації певної культури;- площа посіву культури;
Кт - коефіцієнт товарності.
Такий підхід до визначення
маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу
правильно оцінити доходність галузі.
При оцінці ефективності
виробництва озимої пшениці слід брати до уваги всі показники рентабельності, й
особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня
рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність
виробництва даної культури, а значить, і про ступінь вигідності її виробництва в
умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень
рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар просіву
озимої пшениці. Адже відомо, що економічний стан господарства залежить не лише
від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по
господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим
більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального
стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного
відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.
З переходом до ринкової
економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже
важливо для оцінки економічної ефективності виробництва зернових та інших видів
сільськогосподарської продукції визначати такий показник, як рентабельність
продажу. Він розраховується за формулою:
Рп = П/ТП×100
Фактично цей показник
показує, яка питому вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від
реалізації даного виду продукції. З підвищенням рівня цього показника
зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки.
Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки
характеризує цінову конкурентоспроможність товару.
Даний показник необхідно
розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. Це дає змогу
об’єктивно оцінювати ступінь цінової конкурентоспроможності кожної з галузей,
приймати зважені рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства і
своєчасно реагувати на несприятливі зміни зовнішнього середовища.
Отже, з метою аналізу економічної
ефективності виробництва необхідно використовувати систему взаємопов’язаних
показників економічної ефективності, що доповнюють один одного і дають змогу
правильно оцінити виробництво даного виду продукції.
Для підприємства,
організації, селянина чи фермера важливо знати не тільки обсяг виробленої
продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість
цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому серед
економічних показників ефективності велике значення належить собівартості
виробництва продукції.
Собівартість продукції
-важливий узагальнюючий показник виробничо-фінансової діяльності підприємства,
організації чи окремого виробника. На практиці її обчислення необхідні для
об’єктивної оцінки господарської діяльності колективних чи державних
підприємств у цілому, окремих їх підрозділів та виробництва окремих видів
продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рентабельності, які
залежать від собівартості. [ 21, с. 177 ]
Крім того, показник
собівартості є основою для раціонального розміщення та спеціалізації
виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу
господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності
різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу
визначити напрями раціонального використання земельних угідь, трудових
ресурсів, основних і оборотних засобів.
Собівартість як економічна
категорія проявляється в показнику індивідуальної собівартості продукції
кожного підприємства, а узагальнений її вираз -у показнику собівартості
продукції галузі. На підставі цього у сільському господарстві розрізняють
собівартість індивідуальну і галузеву. Індивідуальна відображає витрати
окремого підприємства або його підрозділів; галузеву розраховують як
середньозважену величину індивідуальних витрат підприємств району, області,
зони, держави в цілому і вона є грошовим виразом частини суспільної вартості
продукції.
Залежно від характеру витрат,
які включається у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств
розрізняють виробничу і повну собівартість. До виробничої собівартості
відносять витрати, пов’язані з виробництвом та внутрішньогосподарським
транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе
певні витрати по збуту продукції.
З поміж продукції основних
галузей визначення собівартості починають саме з продукції рослинництва,
оскільки вона значною мірою споживається тваринництвом. Об’єктами розрахунку
собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної
сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість
незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських
робіт і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва, які
виконані (понесені) в поточному році під урожай майбутнього року.
Продукція рослинництва після
збирання транспортується і відповідним чином доробляється (висушується план,
очищується, сортується тощо).
З огляду на це виникає
необхідність визначення витрат які повинні бути включені у виробничу
собівартість продукції. відповідно до існуючого положення зерно і насіння
соняшнику калькулюються за принципом франко-тік. При цьому в собівартість зерна
включають витрати на доробку продукції. Сіно і солома калькулюються за франко -
місцем зберігання, силос - франко-силосною спорудою, включаючи витрати на
виробництво зеленої маси і на силосування, зелений корм - франко-місцем
споживання, коренеплоди, картопля - за франко-місцем зберігання.
Собівартість -це грошовий вираз
поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її
обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.
Таким чином, собівартість як економічна категорія об’єднує всі витрати
підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення
процесу простого відтворення.
Отже, основними показниками
економічної ефективності виробництва є рентабельність, рентабельність продажу,
маса прибутку на 1 га, маса прибутку на центнер реалізованої продукції.
Показник собівартості є важливим узагальнюючим показником виробничо-фінансової
діяльності підприємства.
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВОПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ
ІМ. ШЕВЧЕНКО «АГРОСВІТ»
.1 Загальна характеристика
Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
НФ СТОВ ім. Шевченка
«Агросвіт» була організована на базі ПВТФ «Агросвіт» в Миколаївській області,
Снігурівського району, в селищі Новопетрівка в 2008 році, як філія СТОВ ім.
Шевченка. Юридичною адресою господарства є с. Новопетрівка, вул. Радянська, 45.
На даний момент функції директора виконує Гальович Василь Якимович, головного
бухгалтера Завірюхіна Наталя Іванівна.
Відстань від центральної
садиби с. Новопетрівка до обласного центра Миколаїв - 70 км, до районного
центра Снігурівка - 20 км.
НФ СТОВ ім. Шевченка
«Агросвіт» - це виробничо-господарський комплекс, який здійснює свою виробничу
діяльність на основі спеціалізації, концентрації і інтеграції виробництва,
торгівлі сільськогосподарською продукцією. Майже 75% виробничої діяльності
спрямована на виробниче об’єднання ГК «Верес», тобто приблизно 75% продукції
вирощеної у господарстві прямує на переробні заводи ГК «Верес».
Компанія "Верес"
була створена у 1991 році. До складу компанії увійшли 4 заводи з переробки
плодоовочевої продукції. Три з них розташовані на території Черкащини - ЗАТ
"Агроекопродукт" (м. Канів), Черкаська і Мошнівська філії СТОВ ім.
Шевченка (Черкаський район). У квітні 2002 року у с. Хмільна Канівського району
запущено виробництво шампіньйонів. Під маркою "Верес" виробляється
близько 100 видів продукції: кетчупи, майонези, гриби, соуси, джеми,
консервовані овочі, фрукти. Одночасно з виробництвом готової продукції (в цьому
процесі задіяно чотири переробні заводи в екологічно чистих куточках України)
розвивалася і сировинна база. Це і власні сільгоспугіддя, й одне із найбільших
господарств у Східній Європі із вирощування грибів. Продукція ТМ
"Верес" широко представлена не тільки в Україні, але й у Росії та
інших країнах близького і далекого зарубіжжя. Якість і постійно зростаючий
асортимент здобули заслужену повагу споживачів у всіх країнах, куди
поставляється продукція ТМ "Верес".
Новопетрівська філія входить
до складу сільськогосподарського об’єднання ГК «Верес», склад якого вимірюється
чотирма виробничими філіями (рис. 2.1.).
Рис.2.1. Виробничі філії ГК «Верес»
Основні площі землекористування
господарства - суглинисті чорноземи. Вони мають сприятливі для землеробства
водно-фізичні, фізико-хімічні та агротехнічні властивості, але мають також
тяжкий механічний склад, що ускладнює роботу сільськогосподарських агрегатів та
процес вирощення сільськогосподарських культур. Тому для пухкості ґрунту
щорічно вносять фосфогіпс нормою 4 т/га.
Територія НФ СТОВ ім. Шевченка
«Агросвіт» знаходиться в Степовій зоні, зоні ризикованого землеробства. Цей
факт дещо ускладнює роботу господарства, тому що найбільш посушливий період
випадає на літо, а цей період є найбільш важливим в рослинництві. Ця проблема
вирішується за допомогою поливу на основі крапельного зрошення та дощувального
агрегату ДДА-100.
Щоб визначити основні напрямки
діяльності підприємства, ефективність господарювання, дослідимо основні
економічні показники в динаміці та порівняємо їх із середніми даними по району.
Основними показниками розміру
підприємства є: площа с/г угідь, авансований капітал, власний капітал,
середньорічна чисельність працівників, обсяг виробництва валової та товарної
продукції (таблиця 2.1.).
Таблиця 2.1 Показники розміру НФ
СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
У % 2011до 2008 рр.
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
Площа с/г угідь, га
|
903,05
|
903,05
|
926,3
|
926,3
|
1,03
|
|
Авансований капітал, тис.грн.
|
4489
|
4172
|
18002
|
36 577
|
8,15
|
|
Власний капітал, тис .грн.
|
1221
|
1008
|
0
|
0
|
-
|
|
Середньорічна чисельність працівників, чол.
|
32
|
35
|
203
|
283
|
8,84
|
|
Обсяг товарної продукції, тис.грн
|
1914,2
|
3996,1
|
11122
|
11039
|
5,77
|
Аналізуючи дані наведеної таблиці,
можна відмітити, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» протягом років має
стабільну площу сільськогосподарських угідь, а за рахунок зміни
організаційно-правової форми у 2010 році площа збільшилася на 23,25 га. При
цьому кількість працівників в НФ «Агросвіт» за даний період також збільшується:
у 2009 році кількість працівників зросла на 2 чоловіка порівняно із 2008 роком,
а в 2010 році порівняно із 2009 роком середньорічна кількість працівників
зросла на 168 чоловік, в порівнянні з 2010 року з 2011 - чисельність
працівників зросла на 80 чоловік. Таке різке збільшення працівників у 2010 та
2011 роках зумовлене тим, що в структурі посівних площ відбулося збільшення
трудомістких культур, а саме овочів. Зростання обсягу товарної продукції
потягом 2008 - 2011 років свідчить про ефективність ведення господарства.
Нульове значення власного капіталу у 2010 та 2011 роках пояснюється тим, що
господарство набуло статусу філії. Інформація, представлена у таблиці 2.1. дає
можливість зробити висновок про те, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» нарощує
свої потужності.
Виходячи з порівняння 2008 і 2011
років, можемо зробити висновки, що авансований капітал зріс у 8
разів,чисельність працівників виросла майже в 9 разів і обсяг товарної
продукції майже в 6 разів.
Отже, зміни в організаційно-правовій
формі призвели до покращення функціонування підприємства.
Одним з важливих напрямків в
економічній характеристиці об’єкту дослідження є визначення його виробничого
напрямку. Виробничий напрямок формується по галузях, які мають найбільшу питому
вагу в структурі товарної продукції. На основі товарної продукції за 2011 рік
НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» визначимо її структуру (таблиця 2.2.).
Таблиця 2.2 Структура товарної
продукції НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» за 2011 р.
|
Показники
|
Ранжований ряд
|
|
тис.грн
|
% до підсумку
|
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Продукція рослинництва
|
|
|
|
|
зернові і зернобобові:
|
527,78
|
2,82%
|
X
|
|
з них озима пшениця
|
293,34
|
1,57%
|
10
|
|
ячмінь
|
234,44
|
1,25%
|
12
|
|
олійні:
|
594,53
|
3,18%
|
X
|
|
гірчиця біла
|
368,2
|
1,97%
|
8
|
|
соняшник
|
116,25
|
0,62%
|
13
|
|
коріандр
|
110,08
|
0,59%
|
14
|
17583,1
|
94,00%
|
X
|
|
картопля
|
348,44
|
1,86%
|
9
|
|
буряк столовий
|
10,64
|
0,06%
|
15
|
|
морква
|
479,76
|
2,56%
|
6
|
|
часник
|
284,31
|
1,52%
|
11
|
|
цибуля
|
5013,7
|
26,80%
|
2
|
|
Продовження таблиці 2.2
|
|
помідори
|
5280,09
|
28,23%
|
1
|
|
баклажан
|
2313,36
|
12,37%
|
3
|
|
перець
|
2260,6
|
12,09%
|
4
|
|
огірок
|
438,45
|
2,34%
|
7
|
|
капуста
|
1153,75
|
6,17%
|
5
|
|
Всього по С/Г
|
18705,41
|
100%
|
Х
|
Як показали розрахунки, підприємство
має овочевий виробничий напрям.
Щоб визначити рівень зосередженості
галузей даного підприємства, можна скористатися формулою (1.1):
де Пвj - питома вага j-тої
продукції в структурі товарної продукції;
Пj - порядковий номер галузі
у ранжованому ряду, побудованому за спадаючим принципом.
У досліджуваному господарстві
доцільно ранжований ряд визначити тільки по сільському господарству, тому що
господарство не виробляє ніякої іншої продукції. Показник тільки по сільському
господарству дорівнює Кз = 0,18. А це означає, що підприємство має нижчий
середнього рівень зосередженості галузей.
Для поглибленого вивчення
виробничого напряму підприємства потрібно визначити структуру посівних площ
(таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 Структура
посівних площ в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»
|
Культури
|
2008 р.
|
2009 р.
|
2010р.
|
2011р.
|
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
|
1. Зернові та зернобобові - усього
|
390
|
72,49%
|
500
|
56,88%
|
128
|
22,34%
|
203
|
21,10%
|
|
в т.ч. ячмінь озимий
|
30
|
5,58%
|
100
|
11,38%
|
120
|
20,94%
|
-
|
-
|
|
ячмінь ярий
|
140
|
26,02%
|
200
|
22,75%
|
-
|
-
|
103
|
10,71%
|
|
пшениця озима
|
220
|
40,89%
|
200
|
22,75%
|
-
|
-
|
100
|
10,40%
|
|
квасоля
|
-
|
-
|
-
|
-
|
8
|
1,40%
|
-
|
-
|
|
2. Олійні культуриі:
|
-
|
-
|
-
|
-
|
120
|
20,94%
|
354,2
|
36,82%
|
|
гірчиця біла
|
-
|
-
|
-
|
-
|
40
|
6,98%
|
276,2
|
28,71%
|
|
гірчиця жовта
|
-
|
-
|
-
|
-
|
80
|
13,96%
|
-
|
-
|
|
коріандр
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
28
|
2,91%
|
|
4. Технічні культури:
|
12
|
2,23%
|
70
|
7,96%
|
-
|
-
|
50
|
5,20%
|
|
соняшник
|
12
|
2,23%
|
70
|
7,96%
|
-
|
-
|
50
|
5,20%
|
|
5. Овочі відкритого грунту
|
136
|
25,28%
|
309
|
35,15%
|
274
|
47,82%
|
355
|
36,88%
|
|
6. Овочі закритого грунту
|
-
|
-
|
-
|
-
|
51
|
8,90%
|
-
|
-
|
|
Всього
|
538
|
100,00%
|
879
|
100,00%
|
573
|
100,00%
|
926,3
|
100,00%
|
Аналіз структури посівних площ
вказує на те, що в господарстві овочівництво є пріоритетною галуззю, про що і
свідчать дані останніх чотирьох років, де питома вага овочів в структурі
посівних площ з кожним роком становила все більше і в 2010 році вже
перевищувала 50%. Це пояснюється високою рентабельністю овочевих культур. Така
структура посівних площ зумовлена виробничим напрямом підприємства. Зернові
культури теж займають немалу частку в загальній площі посіву (у 2011 р. ця
частка становила 21,10%).
Для більш глибокої економічної
характеристики підприємства необхідно охарактеризувати показники інтенсивності
вкладень на 1 га сільськогосподарських угідь (таблиця 2.4.).
Таблиця 2.4 Показники інтенсивності
виробництва НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» за 2008 - 2011 роки
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р.
|
|
Авансований капітал на 1 га с/г угідь, тис.
грн., в т. ч.:
|
4,58
|
4,26
|
21,86
|
36,4
|
|
основні фонди на 1 га с/г угідь, тис. грн.
|
2,9
|
3,4
|
6,56
|
9,63
|
|
оборотні фонди на 1 га с/г угідь, тис. грн.
|
1,68
|
0,86
|
15,3
|
26,8
|
|
Власний капітал на 1 га с/г угідь, тис. грн.
|
1,25
|
1,03
|
0
|
0
|
|
Витрати виробництва на 1 га с/г угідь, тис.
грн., в т.ч.:
|
2,2
|
5,08
|
14,88
|
21,66
|
|
оплата праці на 1 га с/г угідь, тис. грн.
|
0,11
|
1,31
|
4,35
|
5,74
|
|
матеріальні витрати на 1 га с/г угідь, тис
грн.
|
1,25
|
1,22
|
6,04
|
6,76
|
|
Трудозабезпеченість, осіб/ 100 га
|
3,26
|
3,57
|
24,65
|
28,21
|
Аналіз показників інтенсивності
вкладень свідчить, що протягом зазначеного періоду вони підвищились, окрім
власного капіталу, про причини цього було зазначено вище. Зростання витрат на
одиницю площі є негативним для підприємства. Це, на мою думку, пояснюється тим,
що у 2011 році ціни на ресурси зросли, а також відбулося зростання у структурі
посівних площ овочів, які вимагають великих витрат. Головним є те, що темпи
зростання витрат повинні бути нижчими, ніж темпи зростання обсягу реалізації.
Що ж стосується трудозабезпеченості, то даний показник по господарству за
останні два роки також зріс, особливо у 2010 році і продовжує зростати, як це
видно в 2011 році .
Одним з важливих етапів економічної
характеристики підприємства є визначення показників інтенсивності використання
окремих ресурсів, що вказують на безпосередній вплив на результати виробництва.
Адже, відомо, що, за однакових інших умов, кращі результати мають ті
підприємства, які більш забезпечені певними ресурсами. Для аналізу
скористаємося даними таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 Показники інтенсивності
використання окремих ресурсів НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
У % 2011до 2008 рр.
|
|
Інтенсивність використання землі:
|
|
|
|
ступінь розораності
|
100
|
100
|
100
|
100
|
1
|
|
землезабезпеченість, га/чол
|
30,6
|
28
|
4,06
|
3,55
|
0,12
|
|
Показники стану і руху основних засобів:
|
|
|
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
У % 2011до 2008 рр.
|
|
коефіцієнт зростання
|
1,35
|
1,72
|
1,41
|
1,76
|
1,30
|
|
коефіцієнт вибуття
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
коефіцієнт оновлення
|
0,36
|
0,42
|
0,24
|
0
|
-
|
|
коефіцієнт сукупного відтворення
|
0,26
|
0,72
|
0,41
|
0
|
-
|
|
коефіцієнт зношення
|
0,3
|
0,24
|
0,3
|
0,13
|
0,43
|
|
коефіцієнт придатності
|
0,7
|
0,76
|
0,7
|
0,87
|
1,2
|
|
Коефіцієнт обороту оборотного капіталу
|
2,77
|
1,43
|
3,44
|
2,13
|
0,76
|
Щодо інтенсивності використання
землі, то слід відзначити досить високий рівень розораності
сільськогосподарських земель, що становить 100 %.
Коефіцієнт зростання, коефіцієнт
придатності характеризують темпи підвищення фондооснащеності підприємства і
вони вищі в 2011 році ніж у 2008 році . Лише коефіцієнти оборотного капіталу та
зношення вищі у 2008 році.
Щоб одержати остаточний висновок про
економічний стан підприємства, необхідно проаналізувати показники ефективності
його діяльності, які поділяють на натуральні та вартісні.
До натуральних відносять, перш за
все, урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин. Їх
динаміку можна прослідкувати, скориставшись даними таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 Динаміка натуральних
показників абсолютної ефективності виробництва НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
Урожайність, ц/га:
|
|
|
|
|
|
пшениця озима
|
8,2
|
34,95
|
-
|
27,6
|
|
ячмінь
|
6,67
|
34,95
|
29,0
|
33,0
|
|
соняшник
|
5
|
19,4
|
-
|
5,0
|
|
помідори
|
401
|
645
|
700
|
374
З 2009 року урожайність помідорів
зросла завдяки запровадженню системи крапельного зрошення. 2011 рік має
найнижчі результати урожайності, цьому сприяли природно-кліматичні умови.
Серед вартісних показників
ефективності найбільшу увагу привертають показники товарної продукції та
прибутку в розрахунку на одиницю земельної площі (таблиця 2.7.).
Таблиця 2.7 Вартісні показники
абсолютної ефективності виробництва в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»,
тис.грн./га
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
|
Товарна продукція
|
1,95
|
4,08
|
13,51
|
11,91
|
|
Чистий прибуток (збиток)
|
(0,19)
|
0,22
|
2,63
|
(2,6)
|
Аналізуючи вартісні показники в
розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських земель можна зробити
висновок, що показник товарної продукції НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт»
збільшувався, окрім 2008 року з причин зазначених вище. Що ж стосується чистого
прибутку, то з ним спостерігається аналогічна ситуація. В 2011 році на
підприємстві знизилась товарна продукція у порівнянні з 2010 роком, також
підприємство отримало збиток.
Однією з важливих характеристик
фінансового стану підприємства є ступінь його фінансової незалежності від
зовнішніх джерел фінансування.
Для визначення фінансового стану
підприємства необхідно проаналізувати його прибутковість, яка характеризується
нормою прибутку та рівнем рентабельності (таблиця 2.8.).
Таблиця 2.8 Показники економічної
ефективності виробництва в НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт», %
|
Показники
|
2008 р
|
2009 р
|
2010 р
|
2011 р
|
|
Норма прибутку(збитку) на авансований капітал
|
-4,5
|
4,74
|
12,04
|
-0,0001
|
|
Норма прибутку (збитку) на власний капітал
|
-18,75
|
17,44
|
-
|
-
|
|
Рентабельність(збитковість) продажу
|
10,82
|
38,94
|
37,19
|
0,98
|
|
Рівень рентабельності (збитковості)
виробництва
|
12,13
|
63,77
|
59,2
|
46,6
|
рентабельність ціна
господарський
Величини показників норми прибутку
(збитку) на авансований капітал і норми прибутку (збитку) на власний капітал
свідчать, що НФ СТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» протягом 2011 року працювало
збитково (але менш збитково ніж у 2008 році), що неможна сказати про 2009-2010
роки, де підприємство працювало ефективно.
Здійснивши аналіз рівня
рентабельності по підприємству за передостанні два роки, можна дійти висновку,
що підвищується економічна ефективність виробництва та ступінь окупності
поточних витрат. Значення цього показника можна інтерпретувати так: у 2010 році
на тисячу гривень виробничих витрат припадало 592 гривень валового прибутку.
Ефективність використання виробничих фондів у 2009 році порівняно з 2010 роком
зросла. Це зростання зумовлене збільшенням величини прибутку. Так як у 2011
році підприємство отримало збиток звідси і менший рівень рентабельності та рентабельність
продажу.
Узагальнюючі показники економічної
ефективності виробництва підтверджують дійсно прибутковий рівень
господарювання, що дає змогу працювати в майбутньому та розширювати види
діяльності. Цьому сприяє виробництво високорентабельних сільськогосподарських
культур, а також значну роль відіграє централізоване управління діяльністю ГК
«Верес», які не тільки приймають активну участь у виробничому процесі, а й
забезпечують через ефективну систему маркетингового менеджменту канали
реалізації готової продукції.
2.2 Аналіз доходів та витрат
підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»
Фінансова діяльність будь-якого
підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і
наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також у середині
підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного
розрахунку базується на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто
його капіталу, на їх ефективному використанні.
При переході до ринкової економіки,
відмова від державного фінансування підприємств обумовлює необхідність
використання в діяльності комерційного кредиту, невід’ємним штрихом якого є
знання контрагентами фінансового стану підприємств і впевненість в його
стійкості. Зростає зацікавленість в стабільності фінансового стану підприємства
у постачальників, банків, акціонерів, податкових органів. Фінансова
стабільність підприємства стає запорукою його виживання, оскільки банкрутство
підприємства в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності
разом з іншими її показниками. У зв’язку з цим велике значення має аналіз
доходів і витрат підприємства як для самого підприємства, так і для його
партнерів, власників, а також фінансових органів. Тому, на сьогодні, особливої
актуальності набуває саме аналіз доходів і витрат підприємств. [22]
Кінцевим позитивним результатом
господарської діяльності підприємства є прибуток.
Прибуток - це грошовий дохід,
утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі
основні функції:
оцінки підсумків діяльності
підприємства;
розподілу (розподілу доходу між
підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою
виробництва і невиробничою сферою);
джерела утворення фондів
економічного стимулювання і соціальних фондів.
Головними завданнями аналізу доходів
і витрат підприємства є:
систематичний контроль за виконанням
планів одержання прибутку та понесених витрат;
виявлення факторів формування
показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;
вивчення напрямків і тенденцій
розподілу прибутку;
виявлення резервів збільшення
прибутку та зниження витрат;
розроблення заходів для використання
виявлених резервів. [14]
Джерелами аналітичної інформації є
плани економічного, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат),
форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про
фінансові результати» (див. додатки А, Б).
На підприємстві використовуються
такі показники фінансових результатів:
доходи від реалізації продукції;
доходи від інших операцій;
доходи від надзвичайних операцій; '
прибуток на одиницю продукції;
прибуток від реалізації продукції;
прибуток від операційної діяльності;
прибуток від звичайної діяльності;
прибуток від надзвичайних подій;
оподаткований прибуток;
чистий прибуток.
Структуру доходів умовно показано в
таблиці 2.9.
Таблиця 2.9 Аналіз структури доходів
на підприємстві Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за період
2011 - 2012 рр., тис. грн.
|
Показники
|
За 2011 рік
|
За 2012 рік
|
Відхилення від минулого року
|
Відхилення від минулого року у %
|
|
Сума
|
Питома вага,%
|
Сума
|
Питома вага,%
|
|
|
|
Дохід (виручка) від реалізації
|
12514
|
85,2
|
11039
|
100%
|
-1475
|
0,88
|
|
Операційні доходи
|
2170
|
14,8
|
0
|
0
|
-2170
|
0
|
|
Дохід від участі в капіталі
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
Інші фінансові доходи
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
Інші доходи від звичайної діяльності
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
Усього доходів
|
14684
|
100 %
|
11039
|
100 %
|
х
|
х
|
Дані таблиці свідчать, що найбільшу
питому вагу має дохід від реалізації продукції: 85,2% торік, 93,7% за звітний
рік: Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства.
Структуру витрат і відрахувань
показано в таблиці 2.10, яка складена на основі додатку Б.
На витратних статтях звітності
відображаються:
на статті «Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг)» - виробнича собівартість реалізованої
продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;
на статті «Адміністративні витрати»
- загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і
обслуговуванням-підприємства;
па статті «Витрати на збут» -
витрати підприємства пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на
утриманий.
на статті «Втрати від участі в
капіталі» - збитки від інвестицій;
на статті «Інші витрати в
операційній діяльності» - собівартість реалізації фінансових інвестицій,
необоротних активів, майнових комплексів, .збитки від неопераційних курсових
різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій;
на статті «Надзвичайні витрати» -
збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій).
[18]
У формуванні прибутків значну роль
відіграють відрахування від доходів, прибутків.
Відрахування від доходів існують
такі:
податок на додану вартість;
акцизний збір;
інші відрахування з доходу - знижки,
повернення товарів тощо.
Відрахування від прибутку - це
податок на прибуток від звичайної діяльності і податки з надзвичайного
прибутку. [17]
Таблиця 2.10 Аналіз структури витрат
і відрахувань підприємстві Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
за період 2010 - 2011 рр., тис.грн..
|
Показник
|
За 2010 р.
|
За 2011 р.
|
Відхилення від минулого року
|
Відхилення від минулого року у %
|
|
Сума
|
Питома вага,%
|
Сума
|
Питома вага,%
|
|
|
|
Податок на додану вартість
|
2231
|
10,7
|
1840
|
6,5
|
-391
|
0,82
|
|
Собівартість реалізованої продукції
|
6986
|
33,6
|
7530
|
26,8
|
544
|
1,08
|
|
Адміністративні витрати
|
1061
|
5,1
|
1040
|
3,7
|
-21
|
0,98
|
|
Витрати на збут
|
878
|
4,2
|
455
|
1,6
|
-423
|
0,52
|
|
Інші операційні витрати
|
52
|
0,25
|
2597
|
9,2
|
2545
|
50
|
|
Матеріальні затрати
|
4978
|
24
|
6786
|
24,1
|
1808
|
1,36
|
|
Витрати на оплату праці
|
3586
|
17,3
|
5759
|
20,5
|
2173
|
1,61
|
|
Витрати по відсотках за користування
банківськими кредитами
|
34
|
0,16
|
34
|
0,12
|
0
|
1
|
|
Витрати на телефонний зв’язок
|
28
|
0,13
|
25
|
0,09
|
-3
|
0,89
|
|
Відрахування на соціальні заходи
|
1000
|
4,8
|
2027
|
7,2
|
1027
|
2,03
|
|
Витрати на відрядження
|
10
|
0,05
|
13
|
0,05
|
3
|
1,3
|
|
Усього витрат і відрахувань
|
20772
|
100 %
|
28106
|
100 %
|
х
|
1,35
|
Як бачимо з таблиці 2.10, з-поміж
витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції -33,6 %
торік, 26,8 % у звітному 2011 році. Значну частку становлять матеріальні
витрати, у порівнянні з минулим роком вони майже не змінилися. Також витрати на
оплату праці займають провідне місце у структурі витрат. І становлять 17,3 % і
20,5 % у 2010 і 2011 роках відповідно.
Дані таблиці показують, що найбільшу
частку відрахувань становлять податок на додану вартість (10,7 % і 6,5 %). У
звітному році сума витрат по відсотках за користування банківськими кредитами
не змінилася.
У наступній таблиці розглянемо
структурк оборотного капіталу.
Таблиця 2.11 Структура оборотного
капіталу СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» на кінець 2011 року
|
Складові оборотного капіталу
|
Структура оборотного капіталу
|
Структура оборотних фондів і фондів обігу, %
|
|
тис. грн.
|
%
|
|
|
Оборотні фонди - всього
|
3881
|
14,5
|
100
|
|
Виробничі запаси
|
773
|
2,88
|
20
|
|
Незавершене виробництво
|
3108
|
11,56
|
80
|
|
Фонди обігу - всього
|
22999
|
85,5
|
100
|
|
Готова продукція
|
646
|
2,4
|
2,8
|
|
Дебіторська заборгованість усіх видів
|
22316
|
83,0
|
97
|
|
Поточні фінансові інвестиції
|
0
|
0
|
0
|
|
Грошові кошти та їх еквіваленти
|
37
|
0,14
|
0,2
|
|
Інші оборотні активи
|
0
|
0
|
0
|
|
Оборотний капітал підприємства (всього
оборотних активів)
|
26881
|
100
|
х
|
Дані табл. 2.11 свідчать, що на
кінець 2011 р. більша частка оборотних засобів припадала на фонди обігу. В їх
складі найбільшу питому вагу займають дебіторська заборгованість. В складі
оборотних фондів найбільшу питому вагу займає незавершене виробництво.
.3 Аналіз ефективності господарської
діяльності підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»
Важливим показником, що визначає
ефективність виробництва рослинницької продукції є маса прибутку. Проаналізуємо
цей показник.
Маса прибутку ─ це важливий
показник, який визначає ефективність виробництва будь-якої продукції. Кожне
підприємство намагається максимізувати цей показник. На масу прибутку впливають
3 основні фактори:
) обсяг реалізації продукції;
) повна собівартість 1 ц
реалізованої продукції;
) середня ціна реалізації 1 ц
продукції.
Кількісний вплив кожного з наведених
факторів на масу прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на
три часткових індекси. Для цього скористаємося формулою:
 ,
 ,
де g1, g0 - обсяг реалізації
продукції у звітному і базовому роках відповідно, ц;
Ц1 і Ц0 - середня ціна
реалізації 1 ц продукції за ці ж роки, грн.;
С1 і С0 - повна собівартість
1 ц продукції у звітному і базовому роках відповідно, грн.
Перший частковий індекс
правої частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу
реалізації продукції, другий ─ від зміни середньої ціни реалізації і
третій ─ від зміни повної собівартості продукції. [2, 3]
Розрахуємо індекс прибутку
помідорів.
Таблиця 2.12 Фактори впливу
на масу прибутку Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 -
2011 роки
|
Показник
|
2010 рік
|
2011 рік
|
|
g
|
80000
|
35154
|
|
Ц
|
107
|
150
|
|
С
|
64,4
|
124,79
|
Підставивши у формулу дані з таблиці
2.11, отримаємо наступний результат:
*(150-124,79)/80000*(107-64,4)=(35154*(107-64,4)/80000*(107-64,4))*(35154*(150-64,4)/35154*(107-64,4))*(35154*(150-124,79)/35154*(150-64,4));
,34/3408000=1497560,4/3408000*3009182,4/1497560,4*886232,34/3009182,4;
,26=0,44*2,01*0,29.
Отже, у результаті зменшення обсягу
реалізації продукції з 80000 ц до 35154 ц, маса прибутку зменшилась на 56 %.
Збільшення середньої ціни реалізації 1 ц помідорів з 107 грн/ц до 150 грн/ц
викликало збільшення прибутку на 101 % у звітному році порівняно з базовим.
Зростання собівартості продукції з 64,4 грн/ц до 124,79 грн/ц призвело до
зменшення прибутку на 71 %. Під впливом цих факторів маса прибутку зменшилась
на 74 % у звітному 2011 році порівняно з базовим 2010 роком.
Абсолютний вплив кожного чинника на
зміну маси прибутку визначаємо відніманням чисельників індексів від їх
знаменників. Маємо такий результат:
,66=-1910439,6+1511622-2122950,06
Отже, за рахунок зменшення обсягу
реалізації зерна маса прибутку зменшилась на 1910439,6 грн. у звітному році
порівняно з базовим. Під впливом зростання ціни прибуток збільшився на 1511622
грн. У результаті збільшення собівартості на дану продукцію маса прибутку
зменшилась на 2122950,06 грн. Загалом маса прибутку знизилася на 2521767,66
грн.
Також додатково розрахуємо індекс
рівня рентабельності виробництва даної галузі за формулою:
 ,
де ТП1 і ТП0 ─ товарна
продукція відповідно у звітному і базовому роках;
ПС1 і ПС0 - повна
собівартість пшениці у звітному і базовому роках відповідно.
Таблиця 2.13 Показники
товарної продукції та повної собівартості Новопетрівської філії СТОВ Ім.
Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки
|
Показники
|
2010
|
2011
|
|
Товарна продукція, грн./ц
|
107,00
|
150,20
|
|
Повна собівартість, грн./ц
|
64,40
|
124,79
|
Підставимо у формулу відповідні
значення:
Р0/Р1=(150,2-124,79):124,79/(107-64,4):64,4=((150,2-64,4):64,4/(107-64,4):64,4)*((
150,2-124,79):124,79/(150,2-64,4):64,4);
Р0/Р1=0,204/0,661=1,33/0,661*0,204/1,33;
Р0/Р1=0,309=2,01*0,153.
Отже, у результаті збільшення
товарної продукції з 107 грн. до 150,20 грн/ц, рівень рентабельності збільшився
на 101 %, зростання повної собівартості із 64,4 грн. до 124,79 грн. у звітному
році порівняно з базовим призвело до значного зменшення рівня рентабельності.
Під впливом цих факторів, рівень рентабельності помідорів зменшився на 31 % у
2011 році порівняно з базовим 2010 роком.
Рівень собівартості центнера
продукції в кінцевому рахун-
ку залежить від співвідношення двох
укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву і загальної суми
витрат на одержання цієї продукції. Щоб визначити кількісний вплив цих двох
факторів на
собівартість, можна скористатись
індексним прийомом до-
слідження:
де С1, С0 - собівартість 1 ц
продукції в звітному і базовому періодах; У1 і У 0 - урожайність культури з 1
га відповідно у звітному і базовому періодах; Вт1 і Вт0 - витрати на 1 га
посіву.
Таблиця 2.14 Показники
урожайності помідорів та витрат Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»
за 2010 - 2011 роки
|
2010
|
2011
|
|
Урожайність, ц/га
|
700
|
374
|
|
Витрати, грн./га
|
36469,5
|
36324,7
|
Підставимо у формула відповідні
дані:
1,86=1,87*0,99
Виходячи з розрахунків перший
частковий індекс дає нам змогу побачити, що при зменшенні урожайності у 2011
році в порівнянні з 2010 роком собівартість помідорів підвищилась нв 87 п.п.
Другий частковий індекс показує вплив загального обсягу витрат на її рівень і з
відси слідує, що при незначному зменшенні витрат на один гектар помідорів у
2011 році призвів до зменшення собівартості продукції на 1п.п.
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСОПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВЕПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ
ІМ. ШЕВЧЕНКО „АГРОСВІТ”
.1 Виявлення резервів
підвищення рентабельності
Резерви збільшення суми
прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства,
для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне
значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних
внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління
діяльністю підприємства.
Головний внутрішній і
зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.
Технологія. Технологічні
нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій,
справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва
продукції.
Устаткуванню належить
провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої
діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його
технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного
обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні
в часі.
Матеріали та енергія
позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми
ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції,
раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами
постачання.
Вироби. Самі продукти праці,
їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень
дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий
заплатити за вироби відповідної якості.
Проте для досягнення високої
ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.
Пропоновані підприємством для
реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у
потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності
має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних
перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями
маркетингових досліджень.
Працівники. Основним джерелом
і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -
керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників,
підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим
мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального
мікроклімату в трудовому колективі.
Організація і системи.
Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні
норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що
забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а
отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської
системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання
має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових
завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.
Методи роботи. За переважання
трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним
для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне
вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць
та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання
нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
Стиль управління, що поєднує
професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між
людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього
залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності
діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий
елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності
діяльності підприємства
Державна економічна і
соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.
Основними її елементами є:
а) практична діяльність
владних структур;
б) різноманітні види
законодавства;
в) фінансові інструменти
(заходи, стимули);
г) економічні правила та
нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін,
ліцензування окремих видів діяльності);
д) ринкова, виробнича і
соціальна інфраструктури;
е) макроекономічні структурні
зміни;
є) програми приватизації
державних підприємств;
ж) комерціалізація
організаційних структур виробничої сфери.
. Інституціональні механізми.
Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів
господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що
забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи
галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню
діяльність треба зосередити на:
) розв'язання ключових
проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;
) практичні реалізації
стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.
. Інфраструктура. Важливою
передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень
розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької
інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами
інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової
інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства
справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.
. Структурні зміни в
суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях
господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального
характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:
а) склад та технічний рівень
основних фондів;
б) масштабів виробництва та
діяльності;
в) склад персоналу за
ознаками статі, освіченості, кваліфікації.
Лише вміле використання всієї
системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання
ефективності виробництва.
При цьому обов'язковість
урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх. [20]
Основними джерелами резервів
збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її
собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш
вигідних ринках збуту і т.д. (рис.3.1). [21]
Рис.3.1. Основні джерела збільшення
прибутку.
1. Для визначення резервів зростання
прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно
виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на
фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:
На розглянутому підприємстві
при існуючому устаткуванні і рівні організації виробництва плануючий
максимальний обсяг виробництва помідорів може досягти значення 3800 т.
Таким чином, резерв росту
обсягу реалізації продукції складає:
-3512= 288 т.
У звітному році сума
прибутку, що приходиться на одиницю продукції склала:
280 тис.грн./ 3512т=
1,5тис.грн./т.
Резерв зростання прибутку
складає:
=288т*1,5тис.грн./т.=432тис.грн.
. У даному випадку можна
збільшити рентабельність за рахунок збільшення прибутку та зменшення собівартості
реалізації, а також можна знайти канали реалізації продукції за більш високими
цінами. Якщо підвищити ціни реалізації, то вийде наступна картина, яка наведена
у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Вплив ціни
реалізації на рентабельність помідорів
|
Показники
|
Факт (2011 рік)
|
Проект (2012 рік)
|
Відхилення
|
Відношення у %
|
|
Ціна реалізації 1 т., грн.
|
1500
|
1550
|
50
|
1,03
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
К-сть реалізованої продукції, т.
|
3512
|
3512
|
0
|
1
|
|
Виручка від реалізації, тис.грн.
|
5280
|
5443
|
163
|
1,03
|
|
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.
|
4382
|
4300
|
-82
|
0,98
|
|
Прибуток від реалізації, тис.грн.
|
898
|
1143
|
245
|
1,27
|
|
Рівень рентабельності,%
|
20,5
|
26,6
|
10,1
|
1,3
|
З даної таблиці видно, як незначне
збільшення ціни реалізації та зменшення собівартості позитивно вплинули на
рівень рентабельності помідорів, рівень рентабельності збільшився на 10,1%. Це
був наочний приклад збільшення рівня рентабельності за рахунок зменшення
собівартості реалізованої продукції і збільшення ціни реалізації.
Отже, розглянуті шляхи окреслюють
лише загальні напрями підвищення рентабельності сільськогосподарської
продукції. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо
здійснення режиму економії витрат на виробництво, підвищення врожайності,
продуктивності тварин, підвищення продуктивності праці, тобто пошуку свого
шляху підвищення рентабельності продукції.
Далі в таблиці 3.2, розглянемо
показники рентабельності господарської діяльності досліджуваного підприємства.
Таблиця 3.2 Показники рентабельності
господарської діяльності Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за
2011 рік
|
№
|
Назва показника та формула
|
Порядок розрахунку
|
Призначення (опис)
|
|
1
|
Рентабельність активів Ракт=Пч/СА
|
Ракт=-2324/((18001+36577)/2))=- 0,085
|
Визначається як відношення прибутку до
середньорічної вартості усіх активів, даний показник показує, що на 1 грн
збитку припадає - 0,085 грн. активів.
|
|
2
|
Рентабельність продажу Рпр=Чд/ВП*100%
|
Рпр=1626/9156*100%=17,8
|
Розраховується як відношення прибутку від
продажу та суми продажу продукції (робіт,послуг).Характеризує розмір прибутку,
що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт,
послуг) і становить 17грн. 80 коп
|
|
3
|
Рентабельність продукції (робіт, послуг)
Рп=Чд/СП*100%
|
Рп=1626/7530*100%=21,6
|
Обчислюється як відношення прибутку від
продажу та собівартості продукції (робіт, послуг), показує, що підприємство
отримало 21 грн. і 60 коп. прибутку в розрахунку на одну гривню понесених
витрат
|
|
4
|
Коефіцієнт оборотності активів
Коба=ВП/(Акпп+АКкп):2
|
Коба=9156/((5401+12600+0)+(9665+26881+31)):2=0,34
|
Характеризує, наскільки ефективно
використовуються активи з точки зору обсягу реалізації. Він показує, що 0,34
гривні реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства.
Іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулись в процесі
реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються
активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до
середньорічної вартості активів.
|
Розглянемо також деякі важливі
показники рентабельності, що застосовуються в світовій практиці.[34]
Коефіцієнт прибутковості (інше
найменування цього показника - коефіцієнт “прибуток/продаж” (profit margin),
норма чистого прибутку). Він показує, який чистий прибуток з однієї гривні
продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою:
Коефіцієнт прибутковості = Чистий
прибуток / Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг)
Так, як у 2011 році підприємство
отримало збиток, то будемо розраховувати коефіцієнт збитковості, який становить
- 2324 : 9156 = - 0,25 (25 %). Це означає, що після вирахування з отриманого
доходу всіх витрат залишається 25 коп. збитку від кожної гривні продажу.
Зміну коефіцієнта прибутковості
підприємства за два роки можна представити в табл. 3.3.
Таблиця 3.3 Зміна коефіцієнта
прибутковості (збитковості) СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011 роки
|
Коефіцієнт прибутковості (збитковості)
|
2010 рік
|
2011 рік
|
|
Чистий прибуток / Чиста реалізація
|
2167:11122=0,19
|
-2324:9156=-0,25
|
З таблиці 3.3 видно, що коефіцієнт
прибутковості у 2010 році становив 19 %, що є набагато кращим результатом ніж у
2011 році, коли підприємство отримало збиток.
.2 Обгрунтування напрямів підвищення
ефективності господарської діяльності підприємства
Під резервами підвищення економічної
ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску
продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному
використанню усіх видів ресурсів підприємства.
Основні фактори підвищення
ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення
управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури
виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.
Серед основних шляхів підвищення
ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище
згаданих показників - організаційний, технологічний та ресурсний.
В межах організаційного напрямку
здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що
відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на
ефективність управління.
Важливою складовою ефективності
підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація
виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі
аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого
місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для
виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу
увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів
виробництва (масового, великосерійного).
В межах технологічного напрямку
основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для
українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні,
два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення
технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох
економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не
просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що
називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись,
звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому
середовищі.
Ресурсний напрямок відображає
першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної
матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень
завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що
виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації,
матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід
розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих
конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх
обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:
зменшення обсягів незавершеного
виробництва;
удосконалення системи
матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;
прискорення реалізації готової
продукції (активізація маркетингової діяльності);
зменшення обсягів дебіторської
заборгованості.
Крім того, слід звернути увагу і на
інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати
основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити
обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних
ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та
матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні
сучасних високотехнологічних матеріалів.
Щодо аналізу ефективності
використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на
таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу
внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації,
автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання
працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. [29]
Щоб краще дізнатися виявити
ефективність господарювання підприємства проведемо SWOT-аналіз. Проводити
SWOT-аналіз будемо по вирощуванню та реалізації овочів.аналіз - це визначення
сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і погроз, які
виходять із його найближчого оточення (зовнішнього середовища).
Сильні сторони (Strengths) -
переваги вашої організації;
Слабості (Weaknesses) - недоліки
вашої організації;
Можливості (Opportunities) - фактори
зовнішнього середовища, використання яких створить переваги вашої організації
на ринку;
Загрози (Threats) - фактори, які
можуть потенційно погіршити положення вашої організації на ринку.
Сильні сторони підприємства - те, у
чому воно досягло успіхів або якась особливість, котра дасть вам додаткові
можливості. Сила може полягати в наявному у вас досвіді, доступі до унікальних
ресурсів, наявності передової технології й сучасного устаткування, високій
кваліфікації персоналу, високій якості продукції, яку ви випускаєте,
популярності вашої торговельної марки й т.п.
Слабкі сторони підприємства - це
відсутність чогось важливого для функціонування підприємства або те, що вам
поки не вдається в порівнянні з іншими компаніями й ставить вас у несприятливе
положення. Як приклад слабких сторін можна привести занадто вузький асортимент
товарів, які випускаються, погану репутацію компанії на ринку, недолік
фінансування, низький рівень сервісу й т.п.
Ринкові можливості - це сприятливі
обставини, які ваше підприємство може використати для одержання переваги. Як
приклад ринкових можливостей можна привести погіршення позицій ваших
конкурентів, різке зростання попиту, появу нових технологій виробництва вашої продукції,
зростання рівня доходів населення й т.п. Слід зазначити, що можливостями з
погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, які існують на ринку, а тільки ті,
які може використати ваше підприємство.
Ринкові загрози - події, настання
яких може несприятливо вплинути на підприємство. Приклади ринкових загроз:
вихід на ринок нових конкурентів, зростання податків, зміна смаків покупців,
зниження народжуваності й т.п. [25]
Правила проведення SWOT-аналізу.
Правило 1. Ретельно визначите сферу
кожного SWOT-аналізу. Компанії часто проводять загальний аналіз, який охоплює
весь їхній бізнес. Вірогідно, він буде занадто узагальненим і марним для
менеджерів, яких цікавлять можливості на конкретних ринках або сегментах.
Фокусування SWOT-аналізу, наприклад на конкретному сегменті, забезпечує
виявлення найбільш важливих для нього сильних і слабих сторін, можливостей і
погроз.
Правило 2. Зрозумійте розходження
між елементами SWOT: силами, слабостями, можливостями й загрозами. Сильні й
слабі сторони - це внутрішні риси компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості
й загрози пов'язані з характеристиками ринкового середовища й непідвласні
впливу організації.
Правило 3. Сильні й слабкі сторони
можуть уважатися такими лише в тому випадку, якщо так їх сприймають покупці.
Потрібно включати в аналіз тільки найбільш стосовні до справи переваги й
недоліки. Пам’ятайте, що вони повинні визначатися у світлі пропозицій
конкурентів. Сильна сторона буде сильною тільки тоді, коли такою її бачить
ринок. Наприклад, якість продукту буде силою, тільки якщо він працює краще, ніж
продукти конкурентів. І нарешті, таких сильних і слабих сторін може набратися
дуже багато, так що й не зрозумієш, які з них головні. Щоб уникнути цього
переваги й недоліки повинні бути ранжирувані відповідно до їх важливості в очах
покупців.
Правило 4. Будьте об'єктивними й
використайте різнобічну вхідну інформацію. Звичайно, не завжди вдається
проводити аналіз за результатами великих маркетингових досліджень, але, з
іншого боку, не можна доручати його одній людині, оскільки він не буде
настільки точним і глибоким, як аналіз, проведений у вигляді групової дискусії
й обміну ідеями. Важливо розуміти, що SWOT-аналіз - це не просто перерахування
підозр менеджерів. Він повинен у якнайбільшому ступені грунтуватися на
об'єктивних фактах і даних досліджень.
Правило 5. Уникайте великих і
двозначних заяв. Занадто часто SWOT-аналіз послаблюється саме через те, що в
нього включають подібні твердження, які, найімовірніше, нічого не значать для
більшості покупців. Чим точнішим є формулювання, тим кориснішим буде аналіз.
Отже, ми визначили, що повинен
являти собою результат SWOT-аналізу. [26]
Таблиця 3.4 Структура SWOT-аналізу
по вирощуванню і реалізації овочів.
|
Сильні сторони
|
Слабкі сторони
|
|
1. Стабільні канали збуту ГК «Верес». 2.
Безперебійне фінансування. 3. Дешеві трудові ресурси. 4. Харчування
робітників безплатне. 5. Забезпеченість технікою. 6. Високий рівень якості
продукції. 7. Механізоване збирання врожаю. 8. Система крапельного зрошення.
9. Забезпеченість тепличного комплексу.
|
1. Конкуренція в робочій силі. 2. Низький
рівень кваліфікації робітників. 3. Велика відстань до каналів збуту. 4.
Централізація влади.
|
|
Можливості
|
Загрози
|
|
1. Диверсифікація посадкового матеріалу. 2.
Диверсифікація каналів збуту. 3. Диверсифікація виробництва.
|
1. Фермерські господарства. 2. Зміна
політичної влади. 3. Зміна законодавства як на державному так і на
міжнародному рівні. 4. Імпорт плодоовочевої продукції. 5. Труднощі в
реалізації нестандартної продукції через відсутність переробних підприємств.
|
Проаналізувавши і зіставивши
можливості із сильними сторонами СТОВ «Агросвіт», дійдемо висновку, що за даних
умов для підприємства буде вигідно і на далі вирощувати свою розсаду - це
призведе до зменшення собівартості продукції. Також позитивно для господарства
буде вирощувати різні сорти помідорів, завдяки цьому збільшиться урожайність.
Виявлено можливість збувати продукцію іншим підприємствам. Можливість
вирощувати не тільки ту продукцію яка потрібна ГК «Верес», але й ту продукцію
яку потребує ринок. Що до слабких сторін та загроз, негативним є той фактор, що
фермерські господарства переманюють робочу силу. Крім цього для внесення
засобів захисту рослин та добрив потрібно завжди узгоджувати з головним офісом.
Основною загрозою, збільшеною слабими сторонами для даного підприємства, буде
відсутність системи гарантованого збуту нестандартної продукції, яка
з’являється внаслідок поганих погодних умов.
Отже, загалом підприємство працює
досить ефективно і за допомогою SWOT-аналізу бачимо, що сильні сторони
переважають над слабкими і за допомогою ринкових можливостей підприємство буде
працювати ще ефективніше.
Планування урожайності на 2012-2013
роки.
Для того щоб порівняти урожайність
розглянемо динаміку урожайності помідорів за останні 5 років.
Таблиця 3.5 Урожайність помідорів на
СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2008 - 2012 роки
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
Урожайність, ц/га
|
15,7
|
40,4
|
38,3
|
43,8
|
13,6
|
Далі будуємо графік динаміки
урожайності помідорів за допомогою екстраполюючої функції.
Рис. 3.1. Динаміка урожайності
помідорів на підприємстві СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2008 - 2012 роки.
З графіка видно, що динаміка
урожайності на досліджуваному підприємстві почала зростати з 2008 року і
досягла свого піку в 2012 році, але в 2011 році урожайність помідорів різко
спала, цьому сприяли природно-кліматичні умови.
Лінія тренду свідчить, що у
нульовому році підприємство одержало урожайність помідорів 461,1 ц/га і кожного
року величина урожайності в середньому зростає на 35,1 ц/га.
Отже, можемо скласти прогноз що до
урожайності помідорів, у 2012 році підприємство може отримати 671,7 ц/га, а у
2013 році - 706,8 ц/га.
Для кожного підприємства важливо
знати його фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і
кон’юнктури ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує.
Визначення критичного обсягу
реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку
ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв’язку
з обсягом виробництва.
Різне співвідношення між цими
групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг
продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна
скористатися двома способами: 1) графічним, побудовою графіка критичної точки
обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) за допомогою формули норми
беззбитковості.
Графічний спосіб аналізу
беззбитковості виробництва розглянемо на прикладі помідорів, рівень товарності
яких дорівнює, 100 %. Урожайність помідорів становить 700 ц/га, постійні
витрати в розрахунку на 1 га посіву - 21956,7 грн, змінні - 32082,74 грн, або в
розрахунку на 1 ц основної продукції 6 грн (32082,74 : 700=45,83). Ціна
реалізації - 107 грн за 1 ц. На підставі цих даних будується графік критичної
точки врожайності - беззбитковості (рис.3.2)
Рис.3.2.Графік точки беззбитковості.
Побудувавши графік бачимо, що
беззбитковий рівень виробництва досягається тоді, коли урожайність помідорів
становить 359 ц/га.
Знаходження точки беззбитковості
можна здійснити на основі універсального рішення:
ГВ - ЗВ = ПВ + НП,
де ГВ - грошова виручка від
реалізації продукції; ЗВ - змінні витрати; ПВ - постійні витрати; НП - нульовий
прибуток.[2,412]
Грошову виручку і загальну суму
змінних витрат можна визначити за такими формулами:
ГВ = Ц · G;
ЗВ = ЗВ0 · G,
де Ц - ціна реалізації одиниці
продукції; G - критичний обсяг реалізації продукції, за якого забезпечується
беззбитковість виробництва; ЗВ0 - змінні витрати на одиницю продукції.
Скориставшись цими формулами, наведене універсальне рівняння можна записати
так:
Ц · G - ЗВ0 · G = ПВ + НП.
Оскільки НП дорівнює нулю, то дане
рівняння після необхідного перетворення матиме вигляд:
(Ц - ЗВ0) = ПВ, а=ПВ/Ц-ЗВ0.
G=21956,7/107-45,83=359 (ц/га)
Відомо, що різниця між ціною і
змінними витратами на одиницю продукції дає маржинальний дохід (Ц - ЗВ0 = МR).
Звідси формула знаходження критичного обсягу продажу продукції набуває вигляду
= ПВ : МR.
=21956,7/61,17=359 (ц/га)
Для визначення критичного обсягу
реалізації у вартісному виразі (КрО) використовується формула
КрО=ПВ:КМR,
де КМR - коефіцієнт маржинального
доходу (КМR = МR : Ц).
КрО=21956,7/(61,17:107)=38520,53
(грн.)
Далі розрахуємо норму
беззбитковості. Для зручності такого аналізу формулу норми беззбитковості
зобразимо у вигляді: [2,413]
де q - обсяг реалізації, ц.
У нашому прикладі норма
беззбитковості становить [21956,70 :
: (107-45,83) · 700] · 100 =
51,28 %. Одержаний результат означає, що беззбитковість досягається за
урожайності 359 ц/га помідорів [(700 · 51,28) : 100]. Отже, вона збігається з
критичною точкою урожайності, визначеною графічним способом.
.3 Вплив ціни на
рентабельність виробництва сільсько-господарської продукції
Ціна ─ це грошовий
вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за
одиницю товару або послуг. Одночасно ціна відображає споживчі властивості
(користь) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкості
товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових
суб’єктів та інші суб’єктивні моменти. [3]
Ціни, що відображають
суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, узгоджуються
з вимогами закону вартості. Вони забезпечують еквівалентний обмін товарами, що
відповідає принципу розподілу за кількістю та якістю праці, дає змогу більш
правильно використовувати вартісні показники для встановлення правильних
господарських пропорцій, порівнювати витрати з результатами виробництва.
Ціна на будь-який товар
складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток, з
яких і складається рівень рентабельності. Їх наявність у ціні є обов’язкою.
Крім того, до складу ціни можуть входити:
акцизний збір;
податок на додану вартість;
націнки
постачальницько-збутових організацій;
торговельні надбавки або
знижки.
Ринкові відносини диктують
необхідність переходу до більш удосконаленої системи цін і нових методів їх
формування, що ґрунтуються на законах ринку. Повинна бути створена нова система
цін, яка використовується залежно від сфери обслуговування товарного обігу. [7]
На відмінно від собівартості
ціна прямо пропорційно впливає на рівень рентабельності. Для визначення зміни
рівня рентабельності в залежності від ціни необхідно скористатись відомою нам
вже загальною формулою
(
), і за
приклад візьмемо звіт по помідорам за 2011 рік СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»:
ціна за 1 ц помідорів, яка
розраховується відношення товарної продукції до реалізації продукції у фізичній
масі, становить 150 грн.;
собівартість 1 ц пшениці, яка
розраховується відношенням повної собівартості до виробництва продукції, ─
124,79 грн.
рівень рентабельності ─
20,2 %.
Якщо, наприклад, ціна зросте
на 1 % і становитиме 151,5 грн/ц за стабільної собівартості, то рівень
рентабельності зросте на 21,4 %. А це означає, що при збільшенні ціни на 1 %.,
рівень рентабельності збільшується на 1 %.
Тепер дослідимо, як зміниться
рівень рентабельності, якщо ціна продукції зменшиться на 1 % і становитиме
148,5, грн/ц при не змінній собівартості: ((148,5-124,79) : 124,79) * 100. = 19
%. А, це говорить про зниження рівня рентабельності на 1,3 %.
Тепер простежимо таку
залежність зміни рівня рентабельності від зміни ціни (∆РЦ) за допомогою
формули:
Таблиця 3.6 Показники для
визначення зміни рентабельності на СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2010 - 2011
роки
|
Показники
|
2010 р.
|
2011 р.
|
|
Ціна помідорів, грн/ц
|
107
|
150
|
|
Собівартість помідорів, грн./ц
|
64,4
|
124,79
|
Підставивши у формулу дані з таблиці
3.5, отримаємо наступний результат:
Отже, в результаті підвищення
ціни у 2011 році рівень рентабельності зріс на 34,5 п.п. А це дає змогу робити
висновки, що між ціною і рівнем рентабельністю простежується пряма залежність:
при збільшенні ціни ─ збільшується рівень рентабельності і навпаки.[2]
В умовах ринкової економіки
суб’єкти підприємницької діяльності наділені правом самостійного визначення
ціни на продукцію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює
виникнення цінової конкуренції між виробниками. Кожен з них намагається продати
вироблений товар, зберегти, а за можливості і розширити свою нішу в ринку і тим
самим зміцнити на ньому своє становище. [2,433]
В умовах цінової конкуренції
зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товари з
високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого
зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за
якого забезпечується беззбитковість його виробництва.
Цінову конкурентоспроможність
(ЦК) визначають за формулою:
ЦК = (Ц - ПС) : Ц,
де Ц - ціна продажу 1 ц продукції;
ПС - повна собівартість 1 ц продукції (виробнича собівартість плюс витрати на
реалізацію продукції).[2,434]
Отже, розрахуємо цінову
конкурентоспроможність для помідорів:
ЦК=((150-124,79):150)*100=17%
Виходячи з розрахунку підприємство
має не досить високий рівень цінової конкурентоспроможності.
На цінову конкурентоспроможність
товару впливають два фактори: ціна реалізації і повна собівартість центнера
продукції. Для кількісного визначення впливу цих факторів на даний показник
можна скористатися індексним методом:
де СЦ1 і СЦ0 - середня ціна
реалізації відповідно у звітному і базовому роках; ПС1 і ПС0 - повна
собівартість пшениці у звітному і базовому роках.
Розрахуємо індекс цінової
конкурентоспроможності по помідорам за 2010 - 2011 роки за формулою приведеною
вище.
Таблиця 3.7 Фактори впливу на
цінову конкурентоспроможність Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко
«Агросвіт» за 2010 - 2011 роки
|
Показник
|
2010 рік
|
2011 рік
|
|
Ц
|
107
|
150
|
|
ПС
|
64,4
|
124,79
|
Підставимо дані з таблиці 2.14 у
формулу:
;
;
,42=-1,01*(-0,42)
Отже, у результаті зростання
ціни з 107 грн/ц до 150 грн/ц, цінова конкурентоспроможність знизилася на 1 %.
Зростання собівартості із 64,4 грн/ц до 124,79 грн/ц у звітному році порівняно
з базовим призвело до зниження цінової конкурентоспроможності. Під впливом цих
факторів, рівень конкурентоспроможності пшениці зменшився на 58 % у 2011 році
порівняно з базовим 2010 роком.
Ціноутворення ─ це
процес обґрунтування, затвердження їх рівня, співвідношення та структури.
На рівень цін має неабиякий
вплив ринкова кон'юнктура, а саме такі чинники:
державне регулювання цін;
конкуренція виробників;
співвідношення попиту і
пропозиції;
купівельна спроможність
грошей;
якість товару та інші.
Враховуючи ці чинники, існує
дуже багато методів обчислення оптимального рівня цін. Найбільш поширеним є
метод «середні витрати + прибуток». За цим методом ціна обчислюється за
формулою:
,
де ПС ─ повна собівартість
продукції;
КР ─ коефіцієнт, що
забезпечує прийнятий рівень рентабельності галузі;
Кпф ─ коефіцієнт, що
характеризує відносну величину відрахувань у позабюджетні фонди.
Визначення цього методу є
базовим, але не єдиним елементом цінової стратегії підприємства зі зміною
зовнішнього середовища підприємства повинні вносити необхідні корективи в
механізм ціноутворення з тим, щоб забезпечити цінову конкурентоспроможність
своєї продукції.
Важливим чинником, який
впливає на визначення ціни підприємством, є орієнтир на конкурентів або
підприємства, які домінують на ринку по даному виду продукції. Для порівняння
візьмемо, наприклад, ціни на помідори по ТОВ «Нікютерс», та загалом по Україні.
Таблиця 3.8 Ціни реалізації
помідорів по СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ТОВ «Нікютерс» та загалом по Україні
за 2011 рік
|
СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
|
ТОВ «Нікютерс»
|
Загалом по Україні
|
|
Ціна реалізації помідорів, грн./ц
|
150
|
200
|
145
|
Маючи таку інформацію підприємство,
може орієнтуватися по встановленні своєї ціни на даний вид продукції. Найкращим
варіантом буде, якщо ціна буде вище середнього значення по Україні.
Отже, в ринковій економіці ціна є
важливим регулятором і орієнтиром для виробників і споживачів, тому що ціна
відображає споживчі властивості (користь) товару, купівельну спроможність
грошової одиниці, ступінь рідкості товару, силу конкуренції, державного
контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти.
Вона орієнтує виробників: що виробляти? Коли виробляти? Скільки виробляти? Що,
скільки і де купувати? Для споживачів ціна є важливим орієнтиром якості
продукції. Тому підприємство має врахувати і обдумати багато чинників перш, ніж
встановлювати її на певний вид продукції.
Висновки та пропозиції
Під час написання даної роботи було
досягнуто поставленої мети та виконано всі заплановані завдання. За
результатами досліджень можна зробити наступні висновки.
Було розглянуто теоретичні основи
ефективності.
Ефективність - це економічна
категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і
витраченими на їх досягнення ресурсами. Причому при вимірюванні ефективності
ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною
(переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у
формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси).
Економічна ефективність - це
співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують
вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти
вказаного співвідношення:
ресурси і результати виражені у
вартісній формі,
ресурси - у вартісній, результати -
у натуральній формі,
ресурси - у натуральній, а
результати - у вартісній формі.
Основними показниками економічної
ефективності є наступні:
рівень рентабельності;
рентабельність продажу;
маса прибутку на 1 га посіву;
маса прибутку на реалізований
центнер продукції.
Технологічна ефективність - це
результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту
продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві
як засоби виробництва.
Виходячи з цього, можна виділити
такі головні шляхи підвищення загальної, по підприємству рентабельності
продукції як:
технологічні фактори підвищення
рентабельності виробництва;
проведення економії витрат на
виробництво продукції;;
забезпечення конкурентоспроможності
продукції і зростання доходності її виробництва;
підвищення якості продукції як
фактора зростання рентабельності її виробництва
аналіз структури виробництва з метою
знаходження резервів підвищення рентабельності сільськогосподарської продукції;
заходи, щодо формування повноцінного
ринку збуту;
застосування прогресивних
технологій.
СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» на
сьогоднішній день має середні економічні показники, що стосується
рентабельності виробництва.
Як бачимо, шляхи підвищення
рентабельності виробництва є, потрібно лише їх вдало застосовувати при веденні
господарства. Кожен напрям підвищення ефективності має свої особливості,
притаманні лише йому. Отже, для застосування того чи іншого шляху потрібно, щоб
це було обґрунтовано і щоб підприємство не опинилося в скрутній ситуації.
В третьому розділі дипломної роботи
визначили резерв зростання прибутку. Розрахували показники рентабельності
господарської діяльності. Так, як за звітний період було обрано 2011 рік, який
був збитковим, деякі показники (рентабельність активів, коефіцієнт
прибутковост/збитковості) слідуючи розрахункам виявилися неефективними.
Провівши SWOT-аналіз було
проаналізовано сильні і слабкі сторони та можливості і загрози підприємства.
Сильні сторони підприємства мають досить вагому перевагу над слабкими
сторонами. Але загрози підприємства переважають над його можливостями.
Також у третьому розділі
скористалися індексним методом для розрахунку цінової конкурентоспроможності,
для даного підприємства у 2010 році вона знизилась майже на 60 %. Загалом ціни
на помідори в Новопетрівській філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» є середніми у
порівнянні з цінами загалом по всій Україні.
Проаналізувавши загальний стан
підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану
підприємства:
Перш за все підприємство повинно
реалізувати всю продукцію, яка виробляється.
Зниження собівартості продукції -
дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за
рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального
використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги
постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції
прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.
Виробництво і розробка нових видів
продукції, яка зацікавить споживачі.
Список використаних літературних
джерел
1. Методичні рекомендації
з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
сільськогосподарських підприємств. Затв. наказом Міністерства аграрної політики
від 18.05.2001 р. № 132.
2. Андрійчук В.Г.
Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. -
К.: КНЕУ , 2002. - 624 с.
. Андрійчук В.Г.
Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз:
Монографія. - К.: КНЕУ, 2005 р.
. Андрійчук В.Г.
Економіка аграрного підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.
- К.: КНЕУ, 2000. - 356 с.
. Бугай С. М.
Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. 384 с.
. Друккер Петер. Як
забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / Пер. З англ. - К.:
Україна, 1994.
. Економіка
підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М Петровивича. - Львів:
"Магнолія плюс", видавець В.М. Піча -2004.-680 с.
. Економіка і
організація агропромислових формувань: Навч. Посібник / С.І. Дем’яненко, М.Й.
Хорунжий, О.Г. Боброва, П.В Коваль, Ред. С.І. Дем’яненко. - К.: КНЕУ, 2006. -
301 с.
. Кулішов В.В. Економіка
підприємства: теорія і практика:навч. Посібник. - К.: Ніка-центр. 2002р.
10. Лінник В.Г., Грабова Н.Н.
Учет производственной деятельности объединений Госкомсельхозтехники. - М.:
Агропромисдат, 1985 - 189с
. Макаров Н.П. Основные вопросы
себестоимости сельскохозяйственных продуктов // Экономика. Управление. - 2001.
- №7. - С.61 - 67.
. Мескон М.Х., Альберт. М.,
Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. - 702.
. Макаров Н.П. Основные вопросы
себестоимости сельскохозяйственных продуктов // Экономика. Управление. - 2001.
- №7. - С.61 - 67.
. Марцин В.С. Економіка
торгівлі. Підручник. Київ. Знання, 2006, - 402 с.
. Наконечний С.І., Терещенко
Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Підручник. - К.:КНЕУ, 2004. -520 с.
. Нелеп В. М. Планування на
аграрному підприємстві: Підручник - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ,
2004. - 495с.
. Нелеп В. М. Планування на
аграрному підприємстві. - К.: КНЕУ, 2000.
. Питер Э. Лэнд. Менеджмент -
искусство управлять / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 144с.
. Плотнікова М.Ф. Методика
оцінка ефективності зернової галузі.//Вісник аграрної науки. - 2006 - №1 -
с.74-77
. Покропивного С.Ф., Економіка
підприємства - К.: 2007.
. Руснак П.П. Економіка
сільського господарства:Підручник. - К.: Урожай
. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І.
Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003. - 432с.
. Хан Д. Экономика предприятия:
Пер. с нем. - М.: ИНФА-М, 1999. - 928с.
. Шершньова З.Є., Оборська
С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління; навч.-метод. Посібник для самост.
вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. -232с.
. SWOT-анализ и стратегическое
планирование/www.swot-analysis.ru/index_2.html
. SWOT-аналіз - основа
формування маркетингових стратегій: Навч. Посіб. / За ред. Л.В. Балабанової. -
2-ге вид., випр. І доп. - К.: Знання, 2005
. #"706441.files/image028.gif">
Додаток Д
Таблиця 4. Звіт про фінансові результати
Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» за 2011 рік
Додаток Є
|
Розрахунок
Доходу від реалізації продукції рослинництва за 2011 рік
|
|
Назва
|
Площа
посіву, га.
|
Валовий
збір, т.
|
Залікова
урожайність, т/га.
|
Розрахункова
ціна реалізації, грн/т. (без ПДВ)
|
Валовий
дохід, грн.
|
|
Баклажан
|
70,40
|
1
542,24
|
21,91
|
1
500,00
|
2
313 364,50
|
|
Буряк
|
2,80
|
4,00
|
1,43
|
2
659,37
|
10
637,48
|
|
Кабачок
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Капуста
|
22,00
|
329,64
|
14,98
|
3
500,00
|
1
153 747,00
|
|
Картопля
|
10,00
|
149,83
|
14,98
|
2
325,53
|
348
444,05
|
|
Кріп
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Морква
|
11,40
|
191,42
|
16,79
|
2
506,33
|
479
756,68
|
|
Огірок
Пікуль 30-50 мм
|
11,00
|
7,322
|
0,67
|
6
000,00
|
43
932,00
|
|
Огірок
Корнішон 50-70 мм
|
11,00
|
16,456
|
1,50
|
5
500,00
|
90
508,00
|
|
Огірок
Стандарт 70-90 мм
|
11,00
|
45,696
|
4,15
|
4
000,00
|
182
784,00
|
|
Огірок
Не стандарт
|
11,00
|
74,337
|
6,76
|
1
630,83
|
121
230,75
|
|
Перець
болгарський
|
75,20
|
904,24
|
12,02
|
2
500,00
|
2
260 595,00
|
|
Перець
гіркий
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Петрушка
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Помідори
|
93,00
|
3
511,461
|
37,76
|
1
500,00
|
5
267 191,50
|
|
Помідори
Черрі
|
1,10
|
3,908
|
3,55
|
3
300,00
|
12
896,40
|
|
Хрін
корінь
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Хрін
листя
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Цибуля
|
54,90
|
1
432,49
|
26,09
|
3
500,00
|
5
013 702,75
|
|
Часник
|
3,00
|
10,53
|
3,51
|
27
000,00
|
284
310,00
|
|
Горох
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Кукурудза
солодка
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Гірчиця
біла
|
276,20
|
184,10
|
0,67
|
2
000,00
|
368
200,00
|
|
Гірчиця
жовта
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Гірчиця
чорна
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Квасоля
біла
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Квасоля
червона
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Коріандр
|
50,00
|
38,77
|
0,78
|
2
839,29
|
110
079,27
|
|
Соняшник
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Соняшник
кондитерський
|
28,00
|
13,95
|
0,50
|
8
333,34
|
116
250,09
|
|
Озима
Пшениця
|
100,00
|
275,85
|
2,76
|
1
063,41
|
293
339,75
|
|
Овес
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Кукурудза
на зерно
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Жито
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Ячмінь
|
103,00
|
340,06
|
3,30
|
689,40
|
234
439,00
|
|
Багаторічні
трави на зк
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Озимі
та однорічні трави на корм
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Кукурудза
на силос
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Пшениця
ЗК
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Горох
Насіння
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Солома
|
|
|
|
|
0,00
|
|
Всього
:
|
912,00
|
9
076,30
|
174,11
|
|
18
705 408,22
|
Додаток Е
|
Період
|
План
2010
|
|
|
Факт
2011
|
|
|
Різниця
|
|
|
|
Овочі
|
Площа,га
|
Залікова
урожайність, т/га.
|
Валовий
збір, т.
|
Площа,га
|
Залікова
урожайність, т/га.
|
Валовий
збір, т.
|
Площа,га
|
Залікова
урожайність, т/га.
|
Валовий
збір, т.
|
|
Хрін
(корінь)
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Кабачки
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Кріп
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Петрушка
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Картопля
|
8,00
|
35,00
|
280,00
|
10,00
|
14,98
|
149,83
|
2,00
|
-20,02
|
-130,17
|
|
Морква
|
38,00
|
34,87
|
1
325,00
|
11,40
|
16,79
|
191,42
|
-26,60
|
-18,08
|
-1
133,58
|
|
Хрін
(листя)
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Перець
болгарський
|
70,00
|
35,00
|
2
450,00
|
75,20
|
12,02
|
904,24
|
5,20
|
-22,98
|
-1
545,76
|
|
Баклажани
|
70,00
|
35,00
|
2
450,00
|
70,40
|
21,91
|
1
542,24
|
0,40
|
-13,09
|
-907,76
|
|
Огірки
|
20,00
|
56,20
|
1124
|
11,00
|
13,07
|
143,81
|
-9,00
|
-43,13
|
-980,19
|
|
Цибуля
|
54,80
|
50,00
|
2
740,00
|
54,90
|
26,09
|
1
432,49
|
0,10
|
-23,91
|
-1
307,51
|
|
Капуста
|
20,00
|
70,00
|
1
400,00
|
22,00
|
14,98
|
329,64
|
2,00
|
-55,02
|
-1
070,36
|
|
Буряк
|
10,00
|
40,00
|
400,00
|
2,80
|
1,43
|
4,00
|
-7,20
|
-38,57
|
-396,00
|
|
Часник
|
3,00
|
5,00
|
15,00
|
3,00
|
3,51
|
10,53
|
0,00
|
-1,49
|
-4,47
|
|
Помідори
|
70,00
|
86,40
|
6048
|
94,10
|
37,36
|
3
515,37
|
24,10
|
-49,04
|
-2
532,63
|
|
Перець
гіркий
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Всього
:
|
363,80
|
|
16
627,00
|
354,80
|
23,18
|
8
223,57
|
-9,00
|
23,18
|
-8
403,43
|
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Зерно-бобові
|
0,00
|
0,00
|
|
Горошок
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Цукрова
кукурудза
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Квасоля
біла
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Квасоля
червона
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Озима
пшениця
|
100,00
|
4,45
|
444,88
|
100,00
|
2,76
|
275,85
|
0,00
|
-1,69
|
-169,03
|
|
Кукурудза
на зерно
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Жито
озиме
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Ячмінь
|
179,00
|
3,44
|
616,59
|
103,00
|
3,30
|
340,06
|
-76,00
|
-0,14
|
-276,53
|
|
Всього
:
|
279,00
|
3,80
|
1
061,47
|
203,00
|
3,03
|
615,91
|
-76,00
|
-0,77
|
-445,56
|
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Олійні
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Гірчиця
(біла)
|
174,00
|
1,37
|
238,35
|
276,20
|
0,67
|
184,10
|
102,20
|
-0,70
|
-54,25
|
|
Гірчиця
(жовта)
|
143,50
|
1,37
|
196,57
|
|
|
|
-143,50
|
-1,37
|
-196,57
|
|
Гірчиця
(французька)
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Соняшник
|
|
|
|
28,00
|
0,50
|
13,95
|
28,00
|
0,50
|
13,95
|
|
Коріандр
|
|
|
|
50,00
|
0,78
|
38,77
|
50,00
|
0,78
|
38,77
|
|
Всього
:
|
317,50
|
|
434,91
|
354,20
|
|
236,82
|
36,70
|
0,00
|
-198,09
|
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Корми
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Кукурудза
на зк
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Багаторічні
трави
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Однорічні
трави
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Всього
:
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Загальногосподарські
|
|
|
|
|
|
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
Всього
:
|
960,30
|
3,80
|
18
123,38
|
912,00
|
|
|
-48,30
|
|
|