Механізм оподаткування операцій комерційних банків

Механізм оподаткування операцій комерційних банків

Вступ

На економічний розвиток будь-якої країни значною мірою впливає ступінь розвитку національної банківської системи. Стабільний і прогресивний розвиток банківського сектора є одним з важливих умов подальшого розвитку ринкової економіки через мобілізацію та перетворення тимчасово вільних коштів у капітал, що працює.

Досвід розвитку багатьох світових країн свідчить, що, будь-яка держава, яка розбудовує ринкову економіку, намагається створити розгалужену мережу фінансово-кредитних інститутів і установ, першочерговим завданням яких було і залишається ефективне використання залучених матеріальних і нематеріальних ресурсів шляхом їх інвестування в різні галузі національної і світової економік.

У зв’язку з цим у сучасних умовах актуальним є вплив податкового навантаження комерційних банків на активізацію господарської діяльності, оновлення матеріально-технічної бази та на цій основі активізації інноваційно-інвестиційних процесів в Україні.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем. Буквально - це податок на додану вартість, створену на конкретному етапі руху товару, у результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування. Оскільки комерційні банки є платниками ПДВ, ця тема є актуальною.

Отже, виходячи з актуальності теми, метою курсової роботи є дослідження механізму оподаткування ПДВ операцій комерційних банків України.

Для досягнення мети дослідження в роботі були поставлені такі завдання:

         дослідити теоретичні аспекти формування, розподілу та використання ПДВ комерційних банків України;

         проаналізувати надходження ПДВ від банківських та фінансово-господарських операцій комерційних банків до державного бюджету України;

         виявити проблеми та перспективи механізму справляння ПДВ з операцій комерційних банків в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

Об’єктом дослідження є теоретичні засади та механізм оподаткування податком на додану вартість комерційних банків в Україні.

Предметом дослідження є роль податку на додану вартість в системі оподаткування банківських та фінансово-господарських операцій комерційних банків України.

Для написання курсової роботи була використана законодавча база, зокрема Податковий кодекс України [2], Бюджетний кодекс України [3], Закон України «Про банки і банківську діяльність» [5], звітність НБУ та роботи багатьох науковців і економістів України.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування, розподілу та використання ПДВ комерційних банків

.1       ПДВ в системі оподаткування: історичний аспект становлення та розвитку

Податок на додану вартість - універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. ПДВ достатньо зручний і простий із суто адміністративного погляду податок. Він є одним з найбільш надійних і постійних джерел надходжень до державного бюджету, активно використовується при розробці податкової політики. За допомогою ПДВ вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов’язана з поповненням доходів державного бюджету. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції.

Основні напрямки в еволюції законодавства про ПДВ у країнах, де цей податок діє, якраз і визначаються прагненням, з одного боку, посилити суто фіскальну функцію, з іншого - використовувати його з метою стимулювання економічного розвитку. З цим пов’язана тенденція до розширення оподатковуваної бази податку, кола платників та скорочення пільг, яка спостерігається майже у всіх країнах [11].

Першим описав механізм дії ПДВ французький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами - податком з обороту і податком з продаж. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. - у Франції та Німеччині, у 1969 - у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США та Японії, де стягується податок з продажів.

Податок на додану вартість в Україні був запровадженим як альтернатива податку з обороту та податку з продажу, це був цікавий експеримент, бо за своїм змістом податок на додану вартість найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням «внутрішньо корпоративних» цін та відсутністю так званих «зав’язаних осіб».

Перший етап реформування податкової системи України розпочався в грудні 1991 року прийняттям закону про нову податкову систему держави. Податок з обороту та податок з продажу були замінені ПДВ та акцизним збором. Слід зазначити, що на початковому етапі ПДВ виправдав надії законодавства, і державі справді вдалося сформувати значну частину доходів бюджету за рахунок цього податку.

Податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року - і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. Цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року [15].

Згідно ПКУ, платником податку є:

будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ПКУ;

будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

особа-управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість відносно господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави;

особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок постачання послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних [2].

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

д) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони.) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони для їх подальшого вільного обігу на території України;

є) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків [2].

Порівняно з попереднім законодавством передбачено зниження основної ставки податку з 20 до 17 % з 1 січня 2014 року.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів. Всі інші операції, що є об’єктом оподаткування, оподатковуються за основною ставкою.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.

База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

Згідно ПКУ, податкове зобов'язання платника податку - загальний ПДВ, що нарахована платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит - сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації [11].

Отже, податок на додану вартість - універсальний непрямий податок, який є одним з основних джерел наповнення державного бюджету України. ПДВ в Україні присвячено багато досліджень, запропоновано різноманітні, нерідко кардинально протилежні, варіанти його розвитку, адже він є головним фіскальним податком у національній системі оподаткування. Нововведення, пов’язані з прийняттям Податкового кодексу, стали позитивним кроком на шляху вдосконалення механізму відшкодування ПДВ. Так, автоматичне відшкодування ПДВ, скорочуючи терміни отримання таких коштів, підвищує ліквідність та платоспроможність вітчизняних підприємств, а отже, забезпечує стабільне функціонування національної економіки.

.2       Загальна характеристика операцій комерційних банків та теоретичні засади їх оподаткування ПДВ

Специфіка функціонування комерційних банків полягає у тому, що їх продуктом є, з одного боку, надання різних послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з іншого - створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій. До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

пасивні операції;

активні операції;

послуги.

На рис. 1.1. наведено схему, що ілюструє види операцій банку. Всі вони є обов'язковими, тому їх називають базовими операціями банків. Усі банківські операції відображаються в активах і пасивах балансу [10].

Пасивні операції комерційних банків - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. За видами банківські ресурси поділяються на: власні, залучені, позичені операції.

Рис. 1.1 Класифікація операцій комерційного банку [16]

Є чотири форми пасивних операцій комерційних банків:

первинна емісія цінних паперів комерційного банку;

відрахування від прибутку банку на формування або збільшення фондів;

одержання кредитів від інших юридичних осіб;

депозитні операції [26].

Активні операції комерційних банків - це операції, пов'язані з розміщенням банківських ресурсів у грошових і кредитних та інвестиційних портфелях.

Поряд із традиційними банківськими операціями (кредитування, розрахунки) розвиваються нетрадиційні. Це в першу чергу банківські послуги, серед яких головне місце займають трастові, гарантійні, консультативні тощо (рис. 1.2), що здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імені. Банк за їх виконання отримує комісійну винагороду.

Рис. 1.2 Класифікація комісійних операцій комерційних банків [16]

Загальновідомо, що система оподаткування комерційних банків повинна виконувати не тільки фіскальну функцію, а головним чином стимулювати перерозподіл коштів з фінансового сектору в сектор реальної економіки [10].

Суспільні відносини, які виникають у процесі оподаткування банківських установ регулюються Конституцією України [1], Податковим кодексом України [2], Законом України «Про банки і банківську діяльність» [5], указами Президента України, постановами Правління Національного банку України, наказами Державної податкової адміністрації України та іншими нормативними актами органів державної влади і управління.

Специфіка податкової правосуб’єктності банків дозволяє їм одночасно виступати в якості кожного з чотирьох видів суб’єктів податкових правовідносин, до яких слід віднести державні органи та недержавні організації, наділені владними повноваженнями у сфері податкових правовідносин, платників податків, податкових агентів та осіб, що сприяють сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів).

Щодо ролі банківських установ у податкових відносинах, зазначимо, що з одного боку банк виступає платником податків, а з іншого - податковим агентом (рис.1.3).

Серед особливостей механізму оподаткування банківських операцій можна виділити те, що окремі операції звільняються від сплати податку на додану вартість.

Рис. 1.3 Функції банку в податкових відносинах [17]

Так, згідно ПКУ, не є об’єктом оподаткування операції з:

         випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами;

         нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу;

         передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

         грошових виплат основної суми консолідованого іпотечного боргу та процентів, нарахованих на неї, об’єднання та/або купівлі (продажу) консолідованого іпотечного боргу, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу, або поверненням (зворотним викупом) такого консолідованого іпотечного боргу відповідно до закону резидентом або на його користь;

         надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування;

         обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість; випуску, обігу та погашення лотерейних білетів державних грошових лотерей, інших документів, що засвідчують право участі у державних грошових лотереях; виплати грошових виграшів (призів) і грошових винагород;

         надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

         виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

         надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв’язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

         надання банками (фінансовими установами) послуг в межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва (в т.ч. за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва), за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства [6].

Отже, можемо сказати, що на даному етапі розвитку, комерційні банки в Україні виконують великий спектр функцій. В системі оподаткування вони можуть виступати як платниками податків так і податковими агентами.

Розділ 2. Аналіз надходжень ПДВ від банківських та фінансово-господарських операцій комерційних банків

.1 Аналіз сучасного стану банківського сектору економіки України

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України все більше зростає інтерес до питань розвитку банківського сектора. Визначення рейтингу банків, аудит їхньої діяльності та аналіз дає можливість отримати інформацію про стан банківської системи, що створює можливість для бізнесу і широкого загалу отримати належну інформацію про діяльність банків країни, їхню надійність, прибутковість, ефективність управління.

Банківська система України складається з Національного банку України та комерційних банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України, відповідно до ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [5].

Фінансова криза 2008-2010 рр. негативно вплинула на розвиток банківського сектора України та спричинила банкрутство окремих банків. За весь період існування банківської системи України з (1992-2011 рр.) ліквідовано, чи в певний спосіб реорганізовано - 112 банків.

За станом на 1 листопада 2010 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, в тому числі: 175 банків (99,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства (з них 17 банків або 9,6%) -відкриті акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) - закрите акціонерне товариство, 157 банків (89,2%) - публічні), 1 банк (0,6%) - товариство з обмеженою відповідальністю. У стані ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 1 - за рішенням господарських (арбітражних) судів. За станом на 01.11.2010 року власний капітал банків склав 135,7 млрд. грн., або 14,6% пасивів банків [17].

Зобов’язання банків за станом на 01.11.2010 року становили 795,4 млрд. грн.. Основними складовими зобов’язань на 01.11.2010 року були: кошти фізичних осіб - 260,0 млрд. грн., або 32,7% від зобов’язань, строкові вклади (депозити інших банків та кредити, що отримані від інших банків, - 166,3 млрд. грн., або 20,9%, кошти суб’єктів господарювання - 1431,8 млрд. грн., або 17,8%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 198,0 млрд. грн., або 76,2% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу - 62,0 млрд. грн., або 23,8%. За станом на 01.11.2010 року активи банків становили 932,0 млрд. грн., загальні активи - 1077,6 млрд. грн [19].

Банки мають таку структуру загальних активів. Готівкові кошти, банківські метали та кошти НБУ - 5,2% від суми загальних активів, залишки коштів на коррахунках, що відкриті в інших банках - 5,5%, кредитні операції - 69,6%, вкладення в цінні папери - 7,1%, дебіторська заборгованість - 2,6%, основні засоби та нематеріальні активи - 3,8%, нараховані доходи до отримання - 4,6%, інші активи - 1,6%. Доходи банків порівняно з відповідним періодом 2009 року скоротилися на 6,6% і склали 112,0 млн. грн. Витрати банків скоротилися на 14,5% і склали 122,6 млрд. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків на 01.11.2010 року склав 10,6 млрд. грн.. За станом на 01.11.2009 року обсяг збитків по системі банків становив 23,6 млрд. грн.. За аналізує мий термін склалась така структура доходів і витрат банків (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1

Структура доходів і витрат банків за станом на 01.11.2010 року, тис. грн.

Джерело: Бюлетень Національного Банку України [7]

За станом на 1 жовтня 2011 року 140 банків (79% від загальної кількості) були членами внутрішньодержавних і міжнародних карткових платіжних систем та здійснювали емісію і еквайрінг платіжних карток. Загальна кількість платіжних карток, термін дії яких не закінчився, становила понад 45885 тис. штук, з них кількість платіжних карток, за якими була здійснена хоча б одна трансакція за дев’ять місяців 2011 року - 28822 тис. штук. За дев’ять місяців 2011 року кількість банкоматів, що обслуговували держателів платіжних карток, збільшилась на 982 одиниці та становила 29920 одиниць, з них з функцією: внесення готівки на 633 до 2016 одиниць; видачі готівки на 90 до 25668 одиниць; внесення та видачі готівки - 192 до 1657 одиниць; переказу коштів - 67 до 579 одиниць [27].

Залучення короткотермінових ресурсів негативно позначається на кредитній політиці банківських інститутів, зменшуючи можливості надання довготермінових кредитів реальному сектору економіки. Цілком зрозуміло, що населення намагається захистити себе від ризиків втрати вкладених коштів. Водночас, такі дії сприяють збільшенню кількості банків, які перебувають у складному фінансовому стані та стримують розвиток реального сектору економіки. Структуру кредитного портфеля за секторами економіки станом на грудень 2010 р. та листопад 2011 р. представлено у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Структура кредитного портфеля за секторами економіки (%)

Джерело: Бюджетний моніторинг за 2010-2011 роки [8]

Як видно з наведених даних табл. 3, основним позичальником грошових коштів виступають нефінансові корпорації, тобто підприємства реального сектору економіки, частка яких у 2010 р. становила 68,4 %, а вже у листопаді 2011 р. зросла до 71,5 %. Для банківської сфери 2010-2011 рр. стали роками стабілізації та "згасання" згубних процесів, що відбувалися в попередні півтора року. Різке зменшення відрахувань до резервів, скорочення адміністративних витрат і стабільний операційний дохід банків привели до зменшення кількості збиткових банків від 64 станом на кінець 2009 р. до 35 за результатами 2010 р. [20].

Станом на 01.01.2010 р., власний капітал усіх банків становив 115,175 млрд грн, а вже на 01.01.2011 р. - 137,725 млрд грн, тобто зріс в 1,2 раза. За 2010 р. активи банків зросли у 1,1 рази, причому на 01.01.2011 р. загальні активи банків становлять 1090,248 млрд грн і 69,3 % з них пов'язані з кредитними операціями. Сукупні збитки українських банків, за підсумками 2010 р., становили 13,0 млрд грн (проти 38,4 млрд грн станом на 01.01.2010 р.), причому понад 93 % цих збитків зафіксувало лише чотири банки (два банки І групи та два банки ІІ групи).

Хоча до прибуткової діяльності загалом по системі ще далеко, оскільки обсяги кредитування перебувають на низькому рівні, проте чіткі ознаки оздоровлення в банківському середовищі вже намітилися: повернення вкладників до банків, обережне відновлення кредитування, сповільнення зростання проблемної заборгованості - все це дає підстави для сподівання на одужання банківського сектору та фінансової системи України у найближчі роки [17].

Тому, на сьогодні значна частина населення надає перевагу заощадженню у готівковій формі поза межами банківської системи.

Отже, можемо сказати, що перед банківською системою стоїть завдання розробки заходів із залучення якомога більше заощаджень населення, яке постійно знаходиться під тиском високих інфляційних очікувань.

комерційний банк податок

2.2 Динаміка надходжень ПДВ від операцій комерційних банків

Податок на додану вартість є одним із найбільш суперечливих податків. Економічна сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ. Крім цього, ПДВ у сфері зовнішньоекономічної діяльності оподатковується за нульовою ставкою до експорту та через однакове оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва Необхідно зазначити, що податкова система нашої держави орієнтована на надходження непрямих податків, насамперед ПДВ і акцизного збирання, які залежать не від рівня прибутковості підприємств, а від обсягів реалізації продукції. Оскільки податок на додану вартість в Україні є основним джерелом надходжень Державного бюджету, розглянемо динаміку надходжень ПДВ до Державного бюджету України протягом 2009-2011 рр. (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка доходів Державного бюджету України за 2009-2011рр.

Джерело: Аналіз виконання бюджету за 2009-2011 роки [9]

Протягом 2009-2011 рр. ПДВ підтверджує статус головного податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2009 р. становив 59,38 млрд грн, а у 2011 р. - 179,35 млрд грн, що майже у 3 рази більше порівняно з 2009 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2009 р. система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, після кризи 2008 р. приділено багато уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення адміністрування ПДВ та інших податків. [28].

Визначальними факторами, які вплинули на надходження ПДВ до бюджету, стали: ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у межах контрагентів, а також темпи зростання експортно-імпортних операцій. Зазначені чинники позитивно вплинули на збір ПДВ загалом у державі.

Надходження до загального фонду Державного бюджету від податку на додану вартість за 2011 р. становили 179,35 млрд грн, з них: ПДВ з вироблених в Україні товарів - 44,92 млрд грн; ПДВ з ввезених на територію України товарів - 134,43 млрд грн

Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. На нього припадає 57 % усіх податкових надходжень і майже 38 % загальних доходів Державного бюджету [22].

Тому, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва.

Аналізуючи наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом.

У разі визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит в Україні, застосовується правило першої з подій, яке, на нашу думку, має істотний негативний вплив на обігові кошти вітчизняних підприємств. Це пояснюється наявністю розриву в часі між моментом сплати ПДВ у бюджет і моментом надходження коштів від покупця, а, відповідно, відсутність гарантії надходження породжує розбалансованість вхідного і вихідного грошового потоку, що іноді призводить до дефіциту грошових ресурсів. Держава недоотримує значної суми коштів у бюджет, оскільки нестача обігових коштів обмежує ділову активність підприємства [12].

Згідно ПКУ, комерційні банки України є платниками ПДВ за ставкою 20 % (з 2014 р.- 17%). Найбільше стимулюватиме інвестиційну діяльність банків поетапне зниження ставки податку на прибуток до 17 % у 2014 р.

Отже, що до ПДВ, то можемо відзначити негативний момент, зокрема підпадання реінвестицій фізичних осіб під оподаткування, у той час реінвестиції юридичних осіб не підпадають, біржі не звільнені від сплати ПДВ, оподаткування дивідендів за привілейованими акціями прирівнюється до заробітної плати з усіма соціальними нарахуваннями тощо.

Розділ 3. Проблеми, перспективи та зарубіжний досвід справляння ПДВ з операцій комерційних банків

.1 Проблеми та перспективи справляння ПДВ з операцій комерційних банків

Загальновідомо, що система оподаткування комерційних банків повинна виконувати не тільки фіскальну функцію, а головним чином стимулювати перерозподіл коштів з фінансового сектору в сектор реальної економіки. Через високий рівень податкового навантаження на банківські установи відбувається подорожчання ціни кредиту, що, у свою чергу, знижує рентабельність суб’єктів підприємництва та податкові надходження в державний бюджет. Так, світовий науково-практичний досвід свідчить, що вилучення зайвих 100 млрд податків з банківського сектору є мультиплікатором зменшення податкових надходжень з реального сектору, тобто банки - це фінансові посередники, оподаткування яких автоматично збільшує податкове навантаження на економіку держави. Система оподаткування комерційних банків повинна сприяти, з одного боку, надходженню до бюджету коштів, достатніх для виконання державою своїх функцій, а з іншого - стимулювати діяльність суб’єктів господарювання [13].

В Україні фіскальна роль банківських податкових платежів досить невелика. Так, протягом останніх років податкові надходження від фінансово-кредитних установ у Державний бюджет України складає 2-3%.

Взагалі в сучасних умовах вклад банківської системи України у підтриманні економічного зростання залишається на низькому рівні, оскільки частка банківських кредитів в інвестиціях суб’єктів підприємництва в основний капітал залишається незначною [24].

Слід зазначити, надмірне податкове навантаження на доходи завжди спонукає до пошуків різних методів несплати податків і неподання фінансової звітності комерційними банками до органів статистики. До таких методів, за даними ДПА України, належать:

штучне завищення валових витрат і приховування доходів банківської установи;

виплати страхових премій страховим компаніям, які співпрацюють з банківською установою;

надмірне відрахування до резервів на покриття витрат від кредитних операцій;

махінації за умови купівлі цінних паперів з інвестиційної метою;

виведення з оподаткування операцій з обміну валюти.

Високе податкове навантаження на банківські установи зумовлює проблему тіньових капіталів і доходів не тільки фінансово-кредитної сфери, а й підприємницьких структур. Так, сфера фінансової діяльності стала одним з основних рушіїв кризи в економіці України і одним з головних постраждалих від наслідків цієї кризи [13].

Основною проблемою з оподаткування Податком на додану вартість комерційних банків, після прийняття податкового кодексу є невизначення основних засад та механізму нарахування та сплати ПДВ. В Податковому кодексі України як платники ПДВ комерційні банки не виділяються в окрему категорію, а прирівнюються до підприємств. На нашу думку, це є великим недоліком, адже це дає багато можливостей ухилитись від сплати податку до бюджету, специфіка діяльності комерційних банків відрізняється від діяльності інших економічних суб’єктів.

Податковий кодекс не зробив більш зрозумілим і чітким режим реалізації заставного майна. Зокрема, в ПК не визначено, які саме операції можуть кваліфікуватися як „звернення стягнення кредитором на заставне майно”. Тому не зрозуміло, як будуть оподатковуватися (або не оподатковуватися) ПДВ операції з продажу заставного майна в певних ситуаціях не безпосередньо банком, а його агентом або третіми особами (наприклад, колекторами).

Серйозною загрозою для банків є норми про обмеження перенесення збитків на майбутні періоди, а також про обмеження резервування (30 % - 2011 р., 20 % - 2012 р. і далі). З погляду формування резервів у податковому обліку, що також є важливим аспектом податкової оптимізації банків, то, на нашу думку, рівень резервування 30 %, передбачений Податковим кодексом на 2011 рік, є більш прийнятним для банківських установ. Норма Податкового кодексу щодо зменшення нормативу створення банками страхових резервів за рахунок витрат може призвести, по-перше, до зменшення гарантованої суми повернення грошей вкладникам банків, а по-друге, банки повинні будуть зменшити суми вже створених ними страхових резервів.

Незважаючи на позитивні зрушення в системі оподаткування банківської діяльності, на сьогодні потребують вирішення численні методологічні питання в частині оподаткування операцій з іноземною валютою. Результат від продажу іноземної валюти визначається відповідно до балансової вартості такої валюти, або вартості на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу [24].

Таким чином, податкове навантаження комерційних банків відіграє значну роль у стимулюванні динамічного розвитку національної економіки, заохоченні інвестиційно-інноваційної діяльності, а отже, забезпеченні конкурентоспроможності реального сектору економіки.

3.2 Зарубіжний досвід справляння ПДВ з операцій комерційних банків

Аналіз практики оподаткування вітчизняних комерційних банків дає змогу зробити висновок про необхідність детального вивчення зарубіжного досвіду застосування банківського податкового права та податкових регуляторів розвитку банківництва. В Україні рівень доходності від банківської діяльності вищий, ніж у секторі реальної економіки, що економічно не виправдано. У цих умовах потрібно реалізовувати закони та податкові інструменти, які б сприяли переливу капіталу із фінансового сектора у високотехнологічні галузі реального виробництва. І зарубіжний досвід вирішення цього завдання може для нас бути корисним і повчальним.

Система оподаткування банківської діяльності у розвинутих країнах неоднорідна. Це стосується всіх податків, зокрема ПДВ (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Рівень податку на додану вартість і його частка у податкових доходах та у ВВП

Джерело: Моніторинг фінансових результатів діяльності країн світу за 2011 р. [18]

Так, у Франції вартість банківських послуг обкладається ПДВ за ставкою 18,6 %, однак існує перелік послуг, які не оподатковуються. У Великобританії нині існує три ставки ПДВ: максимальна - 27,5 %, стандартна - 8 %, пільгова - 0 %. Перелік банківських послуг подано у Списку 5 Закону про ПДВ. Нульова ставка означає, що банківська послуга попадає під обкладення ПДВ, але податковий оклад обчислюється за ставкою 0 % [23].

Економічний зміст пільги полягає у тому, що банк, який реалізує свої послуги, може зареєструватися як платник податку і вимагати повернення сплачених сум ПДВ із бюджету. Цей вид пільги доцільно застосовувати до таких послуг, які дають невеликі надходження через малі обіги або, коли складно визначити додану вартість. Деякі послуги комерційних банків України до таких послуг належать.

В Італії діє чотири ставки ПДВ - 4 %, 9 %, 13 %, 19 %. Однак додана вартість від банківської діяльності обкладається за максимальною ставкою. В Італії від сплати ПДВ звільняються операції із золотом та іноземною валютою. У банківництві США ПДВ не використовується. В Іспанії у 2004 р. було встановлено три ставки: 4 %, 7 %, 16 %, однак банківські операції від сплати ПДВ звільняються.

Особливістю оподаткування банків у Німеччині є те, що відсотки, які отримані за надані кредити, податком на доходи корпорацій не оподатковуються [18].

У світовій практиці застосовуються різні методи пільгового оподаткування банків:

● зниження ставок оподаткування на тривалий час діяльності банку. Наприклад, у Франції новоствореним банкам надаються пільги щодо сплати податку з компаній протягом п'яти років. Перші два роки податок взагалі не сплачується, на третій рік - лише 25 % ставки, четвертий рік - 50 %, п'ятий рік - 75 % і тільки на шостому році ставка становить 100 %;

● надання податкового кредиту, причому це стосується різних податкових платежів;

● визначення неоподатковуваного мінімуму доходів. Це стосується не лише фізичних осіб при визначенні та розрахунку прибуткового податку, а й банків при сплаті усяких податкових платежів (ПДВ, на доходи тощо);

● повне звільнення банків від сплати податкових платежів. Найбільш відомим є звільнення від оподаткування відсотків, які виплачуються за позиками місцевих органів влади (США);

● податкові пільги окремим банкам, які надаються для їх підтримки та подальшого розвитку;

● при проведенні банками фінансових операцій, таких як благодійні відрахування, підтримка лікарень, відрахування у різні фонди релігійних організацій. У більшості країн такі кошти не підлягають оподаткуванню;

● пільги на окремі види витрат. Це стосується коштів, які сплачуються у різні соціальні фонди [23].

Отже, аналіз зарубіжного досвіду щодо оподаткування банківської діяльності дає змогу визначити такі головні висновки:

● банки доцільно звільняти від оподаткування їх прибутків, якщо ці прибутки направляються у вигляді прямих інвестицій у підприємства пріоритетних галузей;

● банкам доцільно надавати пільги з оподаткування їх прибутків, якщо вони інвестуються в інноваційні підприємства або направляються у довгострокове інвестиційне кредитування;

● необхідно застосовувати цілісну систему податкових інструментів, оскільки застосування тільки одного податкового стимулятора не зацікавить банки у нарощуванні кредитної, депозитної та інвестиційної діяльності.

Висновки

Податок на додану вартість - універсальний непрямий податок, який є одним з основних джерел наповнення державного бюджету України. ПДВ в Україні присвячено багато досліджень, запропоновано різноманітні, нерідко кардинально протилежні, варіанти його розвитку, адже він є головним фіскальним податком у національній системі оподаткування. Нововведення, пов’язані з прийняттям Податкового кодексу, стали позитивним кроком на шляху вдосконалення механізму відшкодування ПДВ. Так, автоматичне відшкодування ПДВ, скорочуючи терміни отримання таких коштів, підвищує ліквідність та платоспроможність вітчизняних підприємств, а отже, забезпечує стабільне функціонування національної економіки.

Специфіка функціонування комерційних банків полягає у тому, що їх продуктом є, з одного боку, надання різних послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з іншого - створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій. На даному етапі розвитку, комерційні банки в Україні виконують великий спектр функцій. В системі оподаткування вони можуть виступати як платниками податків так і податковими агентами.

Перед банківською системою стоїть завдання розробки заходів із залучення якомога більше заощаджень населення, яке постійно знаходиться під тиском високих інфляційних очікувань. На сьогодні значна частина населення надає перевагу заощадженню у готівковій формі поза межами банківської системи.

Основною проблемою з оподаткування ПДВ комерційних банків, після прийняття податкового кодексу є невизначення основних засад та механізму нарахування та сплати ПДВ. В Податковому кодексі України як платники ПДВ комерційні банки не виділяються в окрему категорію, а прирівнюються до підприємств. На нашу думку, це є великим недоліком, адже це дає багато можливостей ухилитись від сплати податку до бюджету, специфіка діяльності комерційних банків відрізняється від діяльності інших економічних суб’єктів.

Через високий рівень податкового навантаження на банківські установи відбувається подорожчання ціни кредиту, що, у свою чергу, знижує рентабельність суб’єктів підприємництва та податкові надходження в державний бюджет. Так, світовий науково-практичний досвід свідчить, що вилучення зайвих 100 млрд податків з банківського сектору є мультиплікатором зменшення податкових надходжень з реального сектору, тобто банки - це фінансові посередники, оподаткування яких автоматично збільшує податкове навантаження на економіку держави. Система оподаткування комерційних банків повинна сприяти, з одного боку, надходженню до бюджету коштів, достатніх для виконання державою своїх функцій, а з іншого - стимулювати діяльність суб’єктів господарювання.

Аналіз практики оподаткування вітчизняних комерційних банків дає змогу зробити висновок про необхідність детального вивчення зарубіжного досвіду застосування банківського податкового права та податкових регуляторів розвитку банківництва.

В Україні рівень доходності від банківської діяльності вищий, ніж у секторі реальної економіки, що економічно не виправдано. У цих умовах потрібно реалізовувати закони та податкові інструменти, які б сприяли переливу капіталу із фінансового сектора у високотехнологічні галузі реального виробництва. І зарубіжний досвід вирішення цього завдання може для нас бути корисним і повчальним

Ураховуючи вищевикладене, вважаємо за потрібне здійснення податкового стимулювання банківської кредитної і інвестиційної діяльності, за допомогою зменшення податкового навантаження на банківські установи, що забезпечуватиме зростання рентабельності та розширення бази оподаткування підприємницьких структур.

Список використаних джерел

1.       Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 140-143.

. Податковий кодекс України вiд 04.12.2011 № 2755-VI. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: .rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17

. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III //www.rada.gov.ua

. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV //www.rada.gov.ua

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (Редакція станом на13.10.2012)

6. Буряк П. Ю., Савчук Н. В. ПДВ як псевдо нейтральний податок в системі оподаткування України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_5/185_Bur.pdf

. Бюлетень Національного Банку України (електронне видання) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=72653

. Бюджетний моніторинг за 2010-2011р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/BudgetMonitor/KV_II_ukr.pdf

. Здобувач О.Г. Вплив оподаткування на дохідність і напрямки розвитку банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. − Вип. 20.4

. Історія виникнення ПДВ // Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/pdw

. Клюско Л.Я., Підсосонна Я.Г. Оподаткування банківської діяльності в Україні та основні напрями його вдосконалення - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/fkd/2012_1/part1/55.pdf

. Кміть В.М., Оксенюк О.І. Напрями вдосконалення системи адміністрування ПДВ в Україні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2012_6/308.pdf

. Коваленко О. В. Вплив банківського сектору на розвиток фінансової системи України // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.4

. Коваленко А.Г. ПДВ в системі оподаткування: історичний аспект становлення та розвитку - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Npkntu_e/2010_18_2/stat_18_2/19.pdf

. Колодізєв О.М. Гоші та кредит. Навчальний посібник. - К.:Освіта, 2010р., - 335с.

. Кондрашова Г.П. Аналіз сучасного стану банківського сектору економіки України // Економіка Криму, №2(35), 2011р. С. 55-58

. Моніторинг фінансових результатів діяльності країн світу за 2011р. // Офіційне інтернет-представництво НБУ - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=74279#top

. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2011 року. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2011_2/2011_02_3.pdf.

. Орлова В.О., Шунькіна Г.О. Податкове навантаження комерційних банків як фактор розвитку економіки на сучасному етапі. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tiru/2010_30_1/Orlova.pdf

. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bank.gov.ua/

. Реверчук Н.Й. Зарубіжний досвід податкового регулювання банківської діяльності та його застосування в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012, вип. №18. С-39.

. Руденко М.О. Шляхи підвищення ефективності діяльності банків у сфері фінансових інвестицій // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.12

. Унинець-Ходаківська В.П. Оподаткування банківських установ в контексті новацій податкового законодавства України // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), №1(52)- 2011. С-171

. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч.посібник.- К.: Кондор, 2011.- 410 с.

. Ярошик О.І. Вплив податкового регулювання на фінансову діяльність банку // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. − Вип. №21.ььолш

. Ярошик О.І. Аналіз механізму адміністрування ПДВ // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. − Вип. №33.