єктом оподаткування є операції платників податку з:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України;
Відповідно до статті 3 пункту 3.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з:
випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України;
передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;
надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;
оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;
виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом;
безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів всіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку;
1.3 База,ставки та пільги податку на додану вартість
База оподаткування
Відповідно до статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
База оподаткування може визначатися:
база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування;
у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку;
для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, комісійних та інших видів винагород;
для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування;
вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом терміну позовної давності, визначеної законом, з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.
у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку;
Зазначене правило не поширюється на операції з вивезення товарів за межі митної території України або з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України[6].
Ставки податку.
Податок на додану вартість з відповідними ставками 21,875 та 28% був введений в Україні в 1992 році. У 1993 році Україна впровадила нові ставки: 16,67% - для визначення суми ПДВ і 20% - для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в України ці ставки проіснували недовго, з 15 травня 1993 року обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875% і 28%, що було зумовлено необхідністю збільшенню податкових надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. З 1995 року ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67% та 20%.
В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковується переважна більшість товарів, робіт, послуг, вона застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів, робіт, послуг, а для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку, застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%)[19].
Нульова ставка застосовується при обчисленні ПДВ у разі реалізації товарів на експорт. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення зазначених вище поставок.
Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеною статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та додається до ціни товарів, робіт, послуг.
За цією ж ставкою оподатковуються:
продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митну територію України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт;
продаж послуг з туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність або через її агентів, що не є резидентами.
Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
У тому числі:
. Поставки для заправки або постачання морських суден, що:
використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;
використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;
входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;
. Поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:
виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;
. Поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.
Пільги щодо податку на додану вартість.
Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з податку на додану вартість. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших зявляється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск.
Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення, тобто соціально-політичні мотиви; по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг)[15].
З моменту введення ПДВ в Україні діяло 64 пільги. На сьогодні згідно чинного законодавства регулює подання пільг з:
продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів;
надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію);
продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;
продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення;
утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах;
утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;
харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях,
харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я;
надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом;
виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла незалежно від джерел фінансування;
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПДВ В УКРАЇНІ
.1 Переваги та недоліки оподаткування ПДВ в Україні
Узагальнення різних теоретичних поглядів, а також результати власних досліджень світової та вітчизняної практики застосування податку на додану вартість дають змогу окреслити комплекс переваг та недоліків, притаманних цьому податку, виходячи з його економічної природи. Зрештою, саме на розширення перших та усунення або принаймні мінімізацію прояву других має бути спрямована система його вдосконалення. Адже фактично регулюючий вплив будь-якого податку є свого роду компромісом між перевагами та недоліками, рівень якого залежно від зовнішнього середовища завжди є різним[13].
До очевидних переваг податку на додану вартість можна віднести такі:
. Виступає чинником, за допомогою якого можна регулювати фонд заробітної плати і ціни.
. Створює передумови для ліквідації зайвих ланок господарського управління.
. Забезпечується відносно точна оцінка реальної вартості кожного товару.
. Може виступати важелем стримування кризи перевиробництва та прискореного витіснення з ринку слабких товаровиробників.
. Йому властиві економічні та організаційно-технічні переваги справляння, простота нарахування.
. Характеризується нейтральністю щодо платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів, а також відносно вибору між споживанням та накопиченням капіталу.
. Передбачає механізм взаємної перевірки платниками податкових зобов'язань, тим самим знімаю чи цю функцію з держави, оскільки при єдиній податковій ставці загальна сума залученого доходу за лишається незмінною, адже зменшення податку од ним платником рівнозначно збільшенню платежів для іншого.
. Забезпечується можливість вилучення кон'юнктурного прибутку, ефективного використання податку як антиінфляційного інструмента.
. Як форма універсального акцизу він наділений найвагомішими соціальними преференціями, основне завдання яких зводиться до максимального запобігання негативному ставленню до нього широких, насамперед найменш соціальне захищених, верств населення.
. Виступає як унікальний фіскальний інструмент оптимального розподілу ресурсів, що сформувало погляд на нього як на чинник економічного зростання, оптимальний спосіб модернізації податкових систем.
. Забезпечується стійка та широка база формування бюджету завдяки універсальності податку, а також більш ефективно вирішуються проблеми галузевого та територіального розміщення фінансових ресурсів.
. За рахунок його стягнення на всіх етапах руху товарів, робіт і послуг забезпечується рівномірний роз поділ податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності.
. Забезпечується можливість регулювання споживання предметів розкоші, а також шкідливих для здоров'я людини товарів.
. Забезпечує надходження коштів ще до того, як відбудеться кінцева реалізація готової продукції (робіт, послуг).
. Виділення податку на додану вартість окремим рядком у банківських та інших розрахункових доку ментах ускладнює спроби ухилення від його сплати, а також підвищує ефективність контролю з боку податкових органів, що знижує ризик фіску[5].
. Висока ефективність при значних обсягах "тіньової" економіки, що нині особливо притаманно Україні. На відміну від прямих податків, сплати яких сьогодні досить легко уникнути, податок на додану вартість, оскільки він сплачується споживачем, є найбільш від критим з погляду фіску.
Переважна більшість притаманних податку на додану вартість недоліків значною мірою зумовлена передусім середовищем, в якому він функціонує. Основними рисами такого середовища є низький рівень впорядкованості ринкових відносин, низька і несвідома фіскальна дисципліна, відсутність цивілізованої громадянської поведінки та загалом податкової культури. Разом з тим більшість положень, що характеризують податок на додану вартість з негативного погляду, є суперечливими і дискусійними. Основні з них такі:
. За умов значних інфляційних коливань та зниження реальних доходів громадян високі ставки податку пригнічують виробництво.
. Високі ставки податку спричиняють зростання інфляції, одночасно негативно впливаючи на високотехнологічні та наукомісткі виробництва.
. Має масовий регресивний характер, передусім щодо малозабезпечених верств населення.
. Допускається ухилення від сплати податку при недосконалому бухгалтерському обліку, що має досить серйозні негативні соціальні наслідки, які виявляються в поляризації суспільства, загостренні соціальної напруги, порушенні соціальної справедливості.
. В умовах насиченого ринку ускладнюється процес його перенесення на споживача, що пригнічує ділові інтереси підприємців. Водночас слід виходити з того, що при цьому він виступає стимулом для вдосконалення маркетингових стратегій з боку товаровиробників та торговців виходячи не з власних можливостей, а з реальних потреб споживачів. У такому разі йдеться про поліпшення якісних параметрів товарів та послуг, розширення асортименту пропозиції та вдосконалення цінової політики тощо[8].
. Певні економічні труднощі, пов'язані з тимчасовим відволіканням частини оборотного капіталу виробників і торговців, можуть виникати у зв'язку з авансуванням сплати податку на додану вартість на проміжних етапах процесу виробництва товару. Водночас така особливість має також зворотній бік, а саме - спрямована на стимулювання виробників і торговців вдосконалювати власні товарні та маркетингові стратегії, підвищувати споживчі якості продукції, що ви водиться на ринок.
. Як зазначають О. Василик та К. Павлюк, податок "чи не найважливіший деструктивний елемент податкової системи України. Річ у тім, що тут об'єктом оподаткування виступає не дохід, а видатки . Він входить до ціни товару чи послуги, що при високих цінах скорочує споживання, а скорочення споживання веде до скорочення виробництва". Проте у такої властивості є зворотний бік. На думку В. Суторміної, В. Федосова, В. Андрущенка, "у фіскальній практиці давно враховується, що податок на споживання часто менше викривлює економічну поведінку, ніж податок на дохідній базі". Дійсно, на практиці, як свідчить аналіз поведінки споживачів при цінових коливаннях, а також при запровадженні різних режимів оподаткування їх власних доходів, більш дійовим є саме другий висновок[11].
Протиставлення позитивних та негативних властивостей податку на додану вартість значною мірою стало підґрунтям досить гострих дискусій щодо співвідношення прямих і непрямих податків у податкових системах. Однак які б аргументи на користь тих чи інших видів податків не наводились, історичний досвід реалізації податкової політики в різних країнах світу довів, що переважання непрямих податків характерне для країн з низькими рівнями доходів більшості населення, податкової культури та економічного зростання загалом.
На нашу думку є вірним твердження В. Буряковського, що саме завдяки цим чинникам "найближчим часом основу податкової системи будуть становити непрямі податки, і лише в стратегічному напрямі реформування податкової системи України, можливо, в її основу будуть покладені прямі податки".
Аналізуючи трансформацію наукових підходів до проблеми співвідношення різних за своєю природою податків, слід зазначити, що навіть у розрізі одного виду податку існує кілька різновидів, про доцільність яких на сьогодні в законодавчому процесі ведуться гострі дискусії. Така активність особливо пов'язана з тривалим процесом прийняття Податкового кодексу України. Йдеться про два діаметрально протилежних підходи: бути податку на додану вартість чи податку з промислового обороту (попередня ідея передбачала запровадження податку на кредиторську вимогу). Авторами останнього підходу є Ю. Тимошенко, яка пропонує замінити податком з реалізації податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств.
Слід зазначити, що подібний податок застосовувався у світі до Другої світової війни і наприкінці 40-х років був замінений на його модифікацію - податок з роздрібного продажу. Головним мотивом такої заміни виступало бажання в умовах швидкого технологічного переозброєння зберігати кумулятивний податок[22].
Що стосується можливостей застосування такого виду податку в Україні, то вони досить незначні. Взяти хоча б такий факт, як традиційний продаж споживчих товарів поза межами загальноприйнятої торгівлі, тобто на базарах, що передбачає наявність значних обсягів офіційно необлікованого продажу. Останнє, з одного боку, робить фіскальне беззмістовним застосування роздрібного податку в Україні, а з другого, - спонукатиме закриття або перехід легальних суб'єктів торговельної діяльності у "тіньовий" сектор. Крім того, такому виду податку властива висока вартість адміністрування. На практиці існування роздрібного податку зумовить законодавче стимулювання "тіньового" роздрібного ринку, збільшення накладних витрат виробників, а також усунення податкового конфлікту, що має місце при застосуванні податку на додану вартість.
2.2 Зарубіжний досвід обчислення універсальних акцизів та можливості його використання в Україні
Податок з обороту (універсальний акциз) - один із наймолодших у фінансовій історії. Декілька десятиліть його віку - мить у тисячолітній історії оподаткування. Податок на суму товарного обороту був уперше прийнятий німецьким рейхстагом у 1916 році за проектом Мюллер-Фульда. Уже тоді побачили в ньому прототип доходно-прибуткового оподаткування, але поставленого в залежність не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Оскільки податок з обороту здатний уловлювати кон'юнктурний приріст вартості, точніше цінності оподатковуваних товарів і послуг, це зближує його з оподаткуванням прибутків і спадщини.
У своєму первозданному вигляді податок з обороту був задуманий, як податок на всякий оборот товарів (продаж, поставок) за цінністю обороту незалежно від того, оплачується товар безпосередньо готівкою, в кредит чи збувається за якійсь еквівалент[26].
Що сьогодні являє собою нащадок первісного податку з обороту - податок на додану вартість. Якими є природа цього податку, проблеми функціонування, його призначення й організація?
Податок на додану вартість (ПДВ) обкладає споживання товарів і послуг. Податок на споживання стягується у двох формах:
специфічних та універсальних акцизів;
Найкрупнішими специфічними акцизами, якими оподатковуються окремі види товарів масового споживання є акцизи на:
спиртні напої;
бензин та інші види палива;
тютюн і тютюнові вироби;
З розвитком виробництва товарів довгострокового користування розширюється й сфера підакцизних товарів: телевізори, мотоцикли, автомобілі, холодильники та інше. Розширення асортименту споживчої продукції обмежувало розвиток акцизів у специфічній формі. Введення нових акцизів на кожний товар (або товарну групу) та послугу збільшувало витрати на збір податків. Динамічні зрушення у споживанні почали вимагати відповідних змін і в законодавстві про оподаткування. Ось чому розширюється сфера застосування універсального акцизу, яким оподатковується валовий оборот торговельного або промислового підприємства. Оподатковуються всі товари, що надходять у продаж.
Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни в товарному асортименті й стягується у трьох формах:
.Податку з обороту в однорівневій формі;
.Податку з обороту в багаторівневій формі;
.Податку на додану вартість;
У першій формі він виступає як податок з продажу (США, Швеція до 1969 року, Норвегія до 1970 року) чи податок із купівель (Великобританія до 1973 року, Данія до 1967 року, Португалія до 1986 року) або як податок на виробників обробної промисловості (Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина до податкової реформи відповідно 1968, 1987, 1964 та 1988 роки). Податок з обороту в однорівневій формі справляють на одному ступені руху товару[24].
Друга форма складніша, бо при її застосуванні обкладається валовий оборот на всіх ступенях руху товару, що викликає кумулятивний ефект. До оподатковуваного обороту потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення та послуг. Таким чином, податок утримується не тільки з обороту товарів і послуг, а й з податків уже раніше сплачених за рахунками - фактурами. Перевагу здобувають фірми, у витратах виробництва яких переважають сировина і напівфабрикати, послуги власного виробництва. Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот.
Третя форма - ПДВ - введена в більшості країн Західної Європи. Вона зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування всіх ступенів руху товару, але в той же час ліквідує його головний недолік - каскадний ефект. У 1954 році француз М.Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було апробовано в Республіці Кот-д'ївуар у 1960 році - у Данії та частково в Бразилії, у 1968 - у ФРН і Франції. В 70-80 роках ПДВ дістав широке розповсюдження. На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у 40 країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах.
Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішими є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.
Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку[18].
Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість створена на даному конкретному ступені руху товару.
Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, які дана господарська структура заплатила при купівлі товарів виробничого призначення, робіт, послуг. Саме це призводить до ліквідації кумулятивного ефекту.
Поняття доданої вартості в теоретичному плані спирається на вчення про суб'єктивну вартість, яке не визначає різниці між матеріальними і нематеріальними благами, між продуктивною й непродуктивною працею, оперуючи загальними поняттями корисностей та споживчих вартостей. Тоді в статистичному підрахунку показник доданої вартості дуже простий і зручний - це різниця між вартістю реалізованої продукції й затратами на її виробництво й реалізацією, між виручкою та витратами в будь-якому виді діяльності. Додану вартість можна також інтерпретувати як створений дохід, або вартість чистої продукції. У цьому випадку додана вартість вираховується шляхом сумування їх складових елементів - заробітної плати, процента, прибутку (дивіденди плюс нерозподілений прибуток), ренти, тобто всіх платежів на сторону, крім платежів тим господарським суб'єктам, які самі є платниками ВАТ. Але тотожній результат простіше, звичайно, одержати шляхом віднімання закупок від продажів.
Саме четвертий метод, свого часу прийнятий країнами ЄС при запровадженні ВАТ, поширений у практиці оподаткування. Застосування цього методу не потребує визначення величини доданої вартості. Дана схема обчислення податку за розрахунками - фактурами вписується в теорію американського економіста В. Лєонт'єва "витрати - випуск". Цей метод має ряд переваг:
) з'являється можливість обчислювання податкових зобов'язань щотижня, щомісяця, щокварталу залежно від обсягу товарообороту, найповнішого охоплення всіх реалізованих товарів і застосування більш ніж однієї ставки ;
) дає змогу застосовувати ставку при укладанні угоди , що створює юридичну й технічну зручність для податкових органів ;
) дає змогу простежити рух товарів ;
) забезпечується певна "нейтральність" податку відносно виробництва продукції;
) утворюється можливість збільшення об'єктів оподаткування за рахунок послуг, розвиток яких проходить швидко в найрізноманітніших формах;
) знижується можливість ухилення від сплати податку;
Простота, економічні та організаційно-технічні якості забезпечили ВАТ перевагу над усіма іншими типами оподаткування з обороту чи універсальних акцизів. На початок 1989 року ВАТ був запроваджений у 50 країнах світу, зовсім різних за рівнем соціально-економічного розвитку. Серед країн, що дотримуються цієї системи оподаткування, поряд із провідниками світової економіки (крім США) - Чилі (ВАТ запроваджено після воєнного перевороту Піночета), Гаїті, Сенегал, Гондурас. Від незручного податку з обороту традиційного типу з тисячами ставок, неефективного як з адміністративної так і з економічної точки зору, вже відмовились деякі колишні соціалістичні країни Східної Європи (Польща, Угорщина), модернізувавши і зміцнивши свої податкові системи за рахунок ВАТ. Частка ВАТ у загальних податкових надходженнях бюджетів уже перебуває у межах 10-25 %, а в Чилі сягає майже 40 % ; щодо валового продукту - від 1 до 10 %[23].
Відмовилися або зіткнулись зі значними проблемами при запровадженні ВАТ (США, Канада, Австралія, Японія, Ісландія, Американці) поки що задоволені звичайною існуючою системою універсального акцизу за типом податку з продажів на штатному та місцевому рівнях. ВАТ ускладнив би фінансові стосунки штатів із федерацією. У США не пройшло декілька проектів запровадження ВАТ. Американська суспільна думка, від якої залежать політичні рішення, з різних причин досі настроєна проти. Ліберали протестують проти ВАТ як регресивного податку, консерватори вбачають у ньому індиферентну до людей і бізнесу "машину грошей". І ті, й інші побоюються інфляційних наслідків ВАТ.
Звичайно, фіскальні чиновники всіх рівнів не хочуть втрачати вже набутих традиційних навичок практичної роботи, а також очікують неминучих стартових труднощів адміністративного характеру при запровадженні ВАТ.
Емпірично розроблений ВАТ за словами американського професора К. Шоуна, колишнього члена фінансового комітету СС і президента Міжнародного інституту державних фінансів, став "найповнішою й, певно, остаточною формою історичної еволюції податків з обороту".
Він демонструє переваги більш успішного, ніж за допомогою інших податків, вирішення проблем галузевого й територіального розміщення фінансових ресурсів, подвійного оподаткування, зменшення кількості податкових пільг[10].
Загалом у світі сучасних державних фінансів ВАТ учинив справжній переворот в оподаткуванні, який можна порівняти за значенням із введенням свого часу податків доходно-прибуткової групи, що стало епохою в історії фінансів. У 60-70-ті роки очні називали ВАТ монстром, інші - панацеєю. Тепер, схоже, суспільне ставлення до ВАТ цілком узгоджується з відомим емпіричним правилом сприймання нововведень:
спочатку шок;
потім опір;
розуміння;
нарешті, згода;
2.3 Удосконалення ПДВ в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду
У кожній окремій країні система оподаткування формувалась під впливом специфічних, конкретно-історичних, політичних та релігійних умов, які визначають її довгостроковий розвиток. Тому податкові системи різних країн, навіть у рамках західноєвропейського регіону, розрізняються між собою.
Питання, пов'язані з використанням ПДВ, його роллю у системі оподаткування, а також проблеми застосування цього податку та механізму його справляння виступають предметом дослідження цілої низки вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущенка, В. Буряковського, О. Василика, Т. Єфименко, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Федосова та ін. Вагомий внесок у дослідження механізму справляння податку на додану вартість також зробили відомі західні фахівці: Ш. Бланкарт, Ж.-П. Боден, А.Дж. Райте, В. Саммерс. Предметом уваги європейських колег традиційно є імплементація податку на додану вартість. Незважаючи на широкий спектр фахових досліджень, деякі питання щодо механізму справляння ПДВ залишаються актуальними і остаточно не вирішеними.
Протягом останніх років в Україні докладалося чимало зусиль для створення та вдосконалення податкової системи, перетворення податків на дієві важелі економічної політики. При цьому стратегічною метою є створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави та справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків[21].
Метою статті є проведення аналізу податку на додану вартість у деяких країнах Європи та їх роль у формуванні доходної бази бюджету, а також поетапне зниження ставки ПДВ в Україні та створення умов для формування сприятливого інституційного середовища в частині справляння податку на додану вартість.
Оподаткування доданої вартості - одна з найважливіших форм непрямого оподаткування. Часто ПДВ називають «європейським» податком, віддаючи належне його ролі в становленні і розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу. У країнах - членах ЄС ПДВ є важливим джерелом прибуткової бази бюджету EEC. Ставки податку на додану вартість в окремих країнах наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
КраїнаОсновна ставка ПДВЗнижена ставка ПДВАвстрія20%12% або 10%Бельгія21%12% або 6%Болгарія20%7%Велика Британія17,5%5% або 0%Ізраїль15,5%-Ірландія21%13,5%, 4,8% або0%Іспанія16%7% або 4%Італія20%10%, 6% або 4%Латвія18%5%Молдова20%5%Німеччина17,5%7%Норвегія25%14% або 8%Польща22%7%, 3% або 0%Росія18%10% або 0%Сербія18%8% або 0%Україна20%-Фінляндія22%17% або 8%Франція19,6%5,5% або 2,1%Швеція25%12% або 6%Швейцарія7,6%3,6% або 2,4%Штат Джерсі (США)3%-Японія3%-
З даної таблиці видно, ставка ПДВ в Україні єдина та помітно перевищують у середньому ставки ПДВ багатьох західних країн[12] .
Оцінка місця і ролі ПДВ в українській податковій системі неоднозначна. Практики вважають, що цей податок як не можна краще забезпечує потреби, а аналітики критикують цей податок за зайву фіскальність, невідпрацьованість податкової бази і надмірно високі ставки. Вчені вважають, що ПДВ не адаптований до вітчизняної економіки на етапі її переходу до ринку, що пояснює існування недоліків у формуванні бази оподаткування і в техніці числення ПДВ.
В останні роки в Україні докладалося чимало зусиль для створення та вдосконалення податкової системи, перетворення податків на дієві важелі економічної політики. При цьому стратегічною метою є створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.
ПДВ є одним з основних бюджетоформуючих податків в Україні та приносить скарбниці 29,3% усіх податкових надходжень. Дійсно, будучи, з одного боку, найбільш збираним, з другого боку, ПДВ відрізняється масою недоліків. Крім того, фіскальні міркування розповсюдили ПДВ не тільки на всі стадії виробництва і обіг, але і на операції, які за рубежем не вважаються об'єктом оподаткування (грошові операції і т.п.). Багато підприємств зіткнулися з такою ситуацією, що цей податок «вимиває» у них всі оборотні кошти. Вони виявилися не в змозі фінансувати своє виробництво. Тому для врегулювання цих проблем і стабільності законодавчих норм необхідно запровадити Податковий кодекс.
Проект Податкового кодексу розроблено на основі Концепції реформування податкової системи України (затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 № 56-р), вимог Директиви Ради 2006/1 12/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість та національних прецедентів, що дуже важливо для кожної країни. З метою послаблення податкового тиску проектом передбачається поетапне зниження ставки податку на додану вартість до 17%. Так, відповідно до Перехідних положень проекту Податкового кодексу України у 2008 році передбачено розмір ставки податку у розмірі 19%, у 2009 році - 18%, а починаючи з 2010 року - 17%.
Практика відшкодування податку на додану вартість, поведінка платників податків та податкова позиція судочинства диктує прийняття таких норм, які є пріоритетними і, зокрема, введення в обов'язки платника звітуватись перед державою не тільки декларацією, а й подавати разом з нею реєстр виданих і отриманих податкових накладних. Підприємствам доводиться дуже довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а головне - й дотепер спрацьовує «вибірковий» принцип повернення цього податку, що завдає істотної шкоди конкурентоспроможності економіки України [13].
Висновки і перспективи подальших розробок. Крім приведення національного законодавства у відповідність із законодавством Європейського Союзу, зазначене стало передумовою для поетапного зниження ставки податку на додану вартість з 20 до 17%. Доречно зазначити, що відповідно до Директиви Ради 2006/112/ЄС у країнах Європейського Союзу до 31 грудня 2010 р. стандартна ставка цього податку не може бути меншою від 17-15%.
Вважаємо доцільними наступні напрями реформування податку на додану вартість в Україні:
. Створення сприятливих умов для формування інституту оподаткування:
забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;
забезпечення остаточного переліку прав контролюючих органів, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню прав другої сторони;
.Удосконалення законодавства в частині справляння податку на додану
вартість відповідно до таких принципів:
визначення податкових зобов'язань здійснюється за принципом «країни призначення», що передбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання, включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються на експорт;
послуги, що надаються на території України будь-яким юридичним чи фізичним особам, підлягають оподаткуванню;
визначення податкових зобов'язань з операцій продажу товарів чи послуг здійснюється за принципом «першої події» та із застосуванням «методу податкового кредиту»;
право на отримання податкового кредиту з ПДВ виникає лише на підставі подання податкової накладної на придбані товари або послуги, підтвердженого поданням до податкових органів реєстру податкових накладних в електронному вигляді;
застосування ставки податку «0» не допускається при здійсненні продажу на внутрішньому ринку;
. Відшкодування з бюджету ПДВ протягом бюджетного року допускається для платників податку, що:
здійснюють систематичні поставки товарів на експорт;
проводять діяльність у сферах, пов'язаних із сезонними закупками товарів, витрати на які не покриваються надходженнями від їх продажу у звітних періодах;
мають значні інвестиційні витрати;
при здійсненні інших господарських операцій, які призвели у звітному періоді до від'ємного значення, ПДВ відшкодовується з бюджету, якщо впродовж наступних шести місячних звітних періодів ці суми не погашені податковими зобов'язаннями;
. Забезпечення демократизації податкової служби України:
ставка податку має бути єдина та оптимальна за розміром;
поетапне зниження ставки ПДВ до розміру 17 відсотків;
надання платникам податків послуг вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також належне і справедливе відносно до всіх платників застосування податкових законів;
перенесення акцентів у роботі податкових органів на роз'яснювальну роботу з посиленням відповідних підрозділів податкової служби та їх комплектуванням висококваліфікованими кадрами;
застосування нових підходів до здійснення контрольно-перевірювальної роботи;
РОЗДІЛ 3. АНАЛIЗ НАДХОДЖЕНЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТIСТЬ ДО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
З метою поповнення державного бюджету, ПДВ було введено і в Україні. На початку 90-х років його ставка складала 28%, на сьогоднішній день її зменшено до 20%. Нульова ставка є пільговою та застосовується до товарів, виробництво та реалізацію яких стимулює держава. У Податковому кодексі України (далі ПКУ) зазначено, що ставка ПДВ залишається без змін і у 2011-2013 рр. і буде становити 20 %, а також поставка металобрухту, відходів та зернових культур до 1 січня 2014 р. взагалі звільнені від оподаткування. З 1 січня 2014 р. ставка ПДВ становитиме 17 % [25].
ПДВ сьогодні є одним з найголовніших джерел формування бюджету та важливою фінансовою базою держави, що підтверджує аналіз структури надходжень до Державного бюджету. В 2011 році до Державного бюджету надійшло 261,6 млрд. грн. податкових надходжень, що на 94,7 млрд. грн., або на 56,8 % більше відповідного показника минулого року. У порівнянні (без урахування надходжень рентної плати та зборів на паливно-енергетичні ресурси, віднесених з 1 січня 2011 року до податкових надходжень), обсяг податкових надходжень збільшився на 73,6 млрд. грн., або на 44,1%. Частка податкових надходжень становила 83,9%, а частка ПДВ - 41,7% доходної частини Державного бюджету України..
У 2011р. доходи від ПДВ до Державного бюджету України становили 130093,8млн.грн., що на 43777,9 млн. грн. або на 50,7%,більше відповідного показника попереднього року. Динаміку надходжень ПДВ протягом 2004-2011р.
Річний плановий показник ПДВ виконано на 101,3 %, що відбулося вперше за два останні роки, коли рівень виконання становив 89,2 % у 2009 році та 80,6 % у 2010 році. При цьому, більш як на 6 млрд. грн. перевиконано показник надходжень податку з ввезених на територію України товарів, що на 6,9 % більше запланованого.
Аналіз даних показує, що частка податкових надходжень збільшилась у 2011 р. Це позитивна тенденція, яка, з одного боку, свідчить про те, що головним джерелом мобілізації коштів та формування фінансових ресурсів держави є саме податки, а з іншого, - що податкова політика держави може виявлятися занадто суворою по відношенню до національних виробників. Це, в свою чергу, може зумовити відтік інвестицій за умови, якщо буде спостерігатися збільшення податкового тягаря порівняно з державами-конкурентами[23].
Аналізуючи наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом. Протягом 2004-2011 рр. ПДВ підтверджує статус головного бюджетотворного податку. Так, обсяг надходжень ПДВ у 2004 р. становив 16,7 млрд. грн, а у 2008 р. - 92,1 млрд. грн.., що у 4,5 раза більше порівняно з 2004 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2004 р. Система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, 2008 р. можна вважати "роком ПДВ", оскільки саме цьому податку приділено найбільше уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення його адміністрування. У 2009 р. обсяг надходжень від ПДВ зменшився на 8,13%, що спричинено фінансово-економічною кризою, яка почалась у вересні 2008 р.; у 2010 р. зріс на 2,03%, а у 2011 р., як зазначалось вище, на 50,72%. В цілому, за досліджуваний період обсяг надходжень від ПДВ до Державного бюджету зріс майже у 8 разів.
Негативна тенденція щодо питомої ваги ПДВ у структурі доходів Державного бюджету спостерігається у 2007 р. та 2010 р. І це є дуже загрозлива характеристика для одного з найважливіших джерел податкових надходжень не лише в сучасній економічній системі України, але й у перспективі. До факторів, що сприяли зменшенню надходжень з ПДВ слід віднести, перш за все, скорочення обсягів виробництва і споживання у 2010 році внаслідок фінансово-економічної кризи. На показник надходжень ПДВ з ввезених на територію України товарів вплинуло зменшення обсягів імпорту.
На підставі наведених розрахунків бачимо, що ПДВ складає значну частину бюджетних ресурсів держави. Середнє значення його питомої ваги у доходах Державного бюджету за 2004-2011 роки становить 36,0 %; середнє значення частки ПДВ у ВВП України - 8,4 %. Питома вага ПДВ у формуванні доходної частини Державного бюджету за останні роки зросла з 24,3 % у 2004 році до 41,4 % у 2011 році, а частка ПДВ у валовому внутрішньому продукті - з 4,8 % до 9,9 % відповідно[26].
Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначальною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте, ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку, яке на сьогодні в Україні є однією із головних проблем адміністрування податкових платежів.
Відповідно до положень ПКУ, у 2011 році було запроваджено механізм відшкодування ПДВ в Відповідно до положень ПКУ, у 2011 році було запроваджено механізм відшкодування ПДВ в 42,8 млрд. грн., що на 2,1 млрд. грн., або на 5,1 %, більше за відповідний показник 2010 року. З них в автоматичному режимі було відшкодовано 15,9 млрд. грн., або 37,1 % загальної суми відшкодування. Слід зазначити, що у серпні 2010 року відбулося зарахування до доходів бюджету обсягу, оформленого облігаціями внутрішньої державної позики (далі ОВДП) для відшкодування сум ПДВ на суму 16,4 млрд. грн. Відповідно, без урахування цього «заліку», тобто при порівнянні цього показника обсяги відшкодування з бюджету у 2011 році збільшилися на 76,1 %.
Згідно з даними Державного казначейства України, станом на 1 грудня 2011 року в автоматичному режимі було відшкодовано ПДВ на суму 13,8 млрд. грн., що становить 35,1 % від загального обсягу відшкодування.
У цілому, після серпня 2010 року, коли було проведено зарахування обсягу прострочених сум бюджетного відшкодування ПДВ шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики, суттєво зросли обсяги щомісячного відшкодування податку з бюджету: якщо за перші 7 місяців 2010 року середньомісячна сума відшкодування становила 1,4 млрд. грн., то, починаючи з серпня 2010 року, цей показник збільшився майже у 2,5 раза - до 3,4 млрд. грн.
Отже, держава зробила декілька спроб вирішити проблему з відшкодування ПДВ і зменшити борг перед підприємствами. Податкові органи вжили низку заходів щодо забезпечення бюджетного призначення з ПДВ, а саме: упередження "віртуальних" заявок сум ПДВ до відшкодування, посилення контролю за правомірністю заявок до відшкодування, узгодження обсягів відшкодування заборгованості з ПДВ за допомогою випуску ОВДП. Загалом, запровадження автоматичної системи повернення ПДВ дасть змогу податковим органам здійснювати в оперативному режимі своєчасне відшкодування ПДВ сумлінним платникам, тобто швидко і без контакту з податковою службою[21].
Перспективи повного переходу на автоматичний режим відшкодування ПДВ для всіх підприємств є сумнівними. У зв'язку із цим вважаємо, що пріоритетним напрямом удосконалення системи адміністрування ПДВ має бути доопрацювання механізму автоматичного відшкодування податку з метою повного переходу на автоматичний режим відшкодування, адже за офіційними даними Державної казначейської служби України, сума заборгованості з відшкодування ПДВ неухильно зростає.
Так, станом на 1 січня 2012р. борг держави перед підприємствами із відшкодування ПДВ становив 4,5 млрд. грн. Протягом 2008-2009рр. цей показник постійно збільшувався і на початок 2010р. сягнув 21,8 млрд. грн. Далі борг скорочувався: на початок 2011р. - 11,1 млрд. грн. У поточному році планується ліквідувати заборгованість повністю. За підсумками 2011р. обсяг відшкодованого ПДВ становив 42,8 млрд. грн.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що проблема відшкодування ПДВ останніми роками стала одним з макроекономічних чинників охолодження економіки України. Затримуючи повернення коштів підприємствам, уряд фактично вилучає власні ліквідні кошти корпоративного сектору до Державного бюджету з метою фінансування державних витрат[24].
Найвищої ефективності в адмініструванні ПДВ, на нашу думку, можна досягти при створенні державою таких економічних умов, коли вітчизняний платник буде зацікавленим добровільно платити не лише ПДВ, а й інші податки, на основі стабільного і узгодженого із законодавством ЄС податкового законодавства, а також шляхом подолання корупції та зниженні податкового навантаження на платника податків.
РОЗДІЛ 4. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
.1. Характеристика Приватного акціонерного товариства «КАРТЕЛЬ»
Підприємство «КАРТЕЛЬ» - це акціонерне товариство приватної форми власності, яке займається оптовою торгівлею будівельних матеріалів.
Товариство знаходиться за адресою: м. Кривий Рiг, вул. Кириленка, прм. 193.
В середньому на підприємстві працює до 2 працівників.
4.2 Аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства
Склад майна підприємства та джерела його утворення на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства:
розмір та структура активів балансу, тобто дослівно «того, що діє», чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності представлені в лівій частині балансу - активі;
фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти представлені у правій частині - пасиві.
Загальна вартість майна підприємства, що перебуває в різних фізичних формах, на початок року дорівнює 554 тис. грн, а на кінець - 484 тис. грн.
Підсумок розділу І активу на початок року містить дані про сукупну вартість необоротних активів у такому складі: нематеріальні активи 0 тис. грн, незавершене будівництво 13, основні засоби 333 тис. грн та ін., а на кінець року - нематеріальні активи 0 тис. грн, незавершене будівництво 13 тис. грн, основні засоби 313 тис. грн.
Вартість оборотних, поточних активів наведена в розділі ІІ активу:
на початок року - сукупна вартість 203 тис. грн, виробничі запаси 41, незавершене виробництво13, готова продукція 28, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 117 тис. грн, грошові кошти та їх еквіваленти 14 тис. грн.
На кінець року -сукупна вартість153, виробничі запаси 41, незавершене виробництво13, готова продукція 5, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 102 тис. грн, грошові кошти та їх еквіваленти 4 тис. грн.
Розділ ІІІ активів - витрати майбутніх періодів на початок звітного періоду дорівнює 0 тис. грн, на кінець - 0 тис. грн.
Розділ І пасиву балансу містить дані про власний капітал на початок - разом -23 тис. грн, у тому числі статутний капітал 1 тис. грн, нерозподілений прибуток, або непокритий збиток -24 тис. грн, на кінець - разом -138 тис. грн, у тому числі статутний капітал 1 тис. грн, нерозподілений прибуток, або непокритий збиток -139 тис. грн.
У розділі ІІ пасиву наведено інформацію про фінансове забезпечення наступних витрат і платежів.
У розділі ІІІ пасиву наведено вартість довгострокових зобовязань - на даному підприємстві такі зобовязання відсутні.
Вартість поточних зобовязань, тобто поточних пасивів, наведених в розділі ІV пасиву на початок звітного періоду разом 577 тис. грн., на кінець звітного періоду разом поточні зобовязання складають 622 тис. грн.
Результати діяльності підприємства в усіх напрямках за звітний період відображаються у формі №2 фінансової звітності «Звіт про фінансові результати». На показники «Балансу» впливає отримання прибутку чи зазнавання збитків.
Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.
Аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства.Номер рядкаСтаття балансуНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуЗміни за звітний періодТис. грн..Відсоток до підсумкуТис. грн..Выдсоток до підсумкуАбсолютнs (+, -) тис.грн. (гр.3-гр.1)Темп, % (гр.5 /гр.1) * 100Структури, %, За гр.5)Частка, пунктів (гр.4 -гр.2)АБ12345678Актив1.Майно разом554100484100-70-12,6410001.1Необоротні активи35163,433168,4-20-5,69828,5715,0311.2Оборотні активи20336,615331,6-50-24,6371,429-5,0311.2.1Запаси690460-230001.2.2Дебіторська заборгованість12021,710321,3-17-14,1724,286-0,381.2.3Поточні фінансові інвестиції000000001.2.4Витрати майбутніх періодів000000001.2.5Кошти та їх еквіваленти142,5340,83-10-71,4314,286-1,701Пасив2.Джерела майна разом554100484100-70-12,6410002.1Власний капітал-23-4,15-138-29-115500164,29-24,362.1.1Статутний капітал10,1810,210000,0262.1.2Нерозподілений прибуток-24-4,33-139-29-115479,17164,29-24,392.1.3Інші джерела000000002.2Позиковий капітал577104622129457,799-64,2924,362.2.1Довгострокові зобовязання000000002.2.2Короткострокові кредити та позики2900290000002.2.3Кредиторська заборгованість і поточні зобовязання2851043321294716,491-67,1424,36Тепер розрахуємо співвідношення між темпами збільшення чистої виручки від реалізації продукції та валюти балансу
податок акциз ставка картель
ΔВ = ЧВзв/ЧВп, (4.1)
ΔВ = ВБзв/ВБп,
Де ЧВзв , ЧВп, - відповідно чиста виручка звітного та попереднього року (ряд. 035 звіту про фінансові результати);
ВБзв , ВБп,, - відповідно середньорічна валюта балансу звітного та попереднього року (ряд. 280 або 640 балансу).
На початок звітного року даний показник набував такого значення:
ΔV=1697/956=1.77
ΔВ=554/484=1.14
Звідси ΔВ > ΔV, тобто майно підприємства неефективно використовувалося у минулому році. Кроком другим є аналіз частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції, тобто кількісне визначення того, наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки - його кращим використанням. Дані наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 - Частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції
Номер рядкаПоказникПеріодПопереднійЗвітний1Середньорічна валюта балансу, грн.554.0484.02Виручка від реалізації продукції, грн.95616973Ресурсовіддача (р. 2 / р. 1)1.733.51
За наведеними даними з таблиці робимо висновок,що ресурсовіддача зменшилась в звітному році порівняно з попереднім на -1.78 пункти.
Внесок чинника:
Екстенсивного - обчислюється за формулою:
Δа = (ВБзв- ВБп,) * РВзв, (4.2)
Де РВзв, - ресурсовіддача у звітному періоді.
Інтенсивного - розраховується за формулою:
Δб = (РВзв- РВп,) * ВБзв, (4.3)
Де РВзвта РВп - відповідно ресурсовіддача звітного та попереднього періодів;
ВБзв - середньорічна валюта балансу звітного періоду (грн.).
Звідси розрахуємо вище наведені підприємства по нашому підприємству:
Δа =(484-554)*3.51=-245.7
Δб=(3.51-1.73)*484=-833.81
Інтенсивний чинник проявляється через удосконалення виробництва, модернізації основних фондів, його показник становить -833.81за звітний період.
Екстенсивний характеризує збільшення обсяг виробництва і становить -245.7.
.3 Аналіз фінансової стійкості
Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування.
Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.
Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона свідчить про ступінь незалежності підприємства щодо володіння майном, що знаходиться в його розпорядженні, та його використання. Цей ступінь незалежності оцінюють за такими критеріями:
рівнем покриття матеріальних оборотних коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
платоспроможністю підприємства (тобто потенційною спроможністю підприємства покрити свої термінові зобовязання мобільними активами);
часткою власного та прирівняного до нього капіталу у сукупних джерелах фінансування.
4.3.1 Характеристика фінансової стійкості за критерієм покриття запасів стабільними джерелами фінансування
Інформаційною базою для проведення розрахунків є Баланс підприємства. Обчислення показників здійснюється на початок та кінець звітного року.
До запасів підприємства відносяться:
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
готова продукція;
товари.
Їх загальна вартість на нашому підприємстві на початок звітного періоду становить 69 тис. грн., а на кінець 46 тис.грн.
Сума власних обігових коштів (ВОК) визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої, насамперед, спрямовується власний капітал:
ВОК = ВК - НА, (4.4)
Де ВК - власний капітал (сума рядків балансу 380, 430, 630);
НА - вартість необоротних активів (рядок 080 балансу).
Розрахуємо: На початок звітного періоду ВОК=-23-351=-374, звідси маємо нерівність: З>ВОК
На кінець звітного періоду ВОК=-138-331=-469, звідки маємо нерівність: З>ВОК
Це означає, що для забезпечення формування запасів підприємства не достатньо його власних обігових коштів, тобто повна платоспроможність підприємства не забезпечена.
Нормальна стійкість характеризується виконанням співвідношення:
З ≤ ВОК + Кд (4.5)
Де Кд - довгострокові кредити та позики (рядок 480 балансу).
З ≤ ВОК + Кд+ Кк (4.6)
Де Кк - короткострокові зобовязання (рядок 620 балансу).
З розрахунків виходить 69 < 203,тобто наше підприємство на початок звітного року має нестійкий фінансовий стан.
А на кінець звітного року з розрахунків виходить 46 < 153, тобто наше підприємство має нестійкий фінансовий стан.
На підставі проведених розрахунків, отримані дані оформимо у вигляді таблиці 4.2, яка характеризує тенденції стабільності фінансового стану підприємства за критерієм покриття запасів стабільними джерелами фінансування.
Таблиця 4.2 - Аналіз фінансової стійкості підприємства за критерієм стабільності джерел покриття запасів
Номер рядкаПоказникНа початок звітного періодуНа кінець звітного періоду1Власний капітал-23-1382Необоротні активи3513313Власні обігові кошти (р.1 - р.2)-374-4694Довгострокові зобовязання005Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4)-374-4696Короткострокові кредити та позики2902907Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5 + р.6)-84-1798Запаси69469Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (р.3 - р.8)-443-51510Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5 - р.8)-443-51511Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7 - р.8)-153-22512Тип фінансової стійкостінестійканестійка13Надлишок або нестача коштів на 1 грн. запасів (р.11 / р.8)2.2-4.9
З таблиці 4.2 можна зробити висновок,що підприємство має нестійкий фінансовий стан з негативною тенденцією до зростання.
4.3.2 Характеристика фінансової стійкості за критерієм ліквідності
Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись у грошові кошти для негайного погашення його заборгованості.
В залежності від питомої ваги того чи іншого виду активу буде визначатись і загальна ліквідність підприємства.
Аналіз ліквідності полягає у порівнянні статей активу балансу, які згруповані за ознакою ліквідності та розміщенні в порядку спадання ступеня ліквідності, зі статтями пасиву, які згруповані за ознакою терміновості погашення і розміщені в порядку збільшення строків зобовязань.
За ступенем ліквідності розрізняють активи:
А 1. Найбільш ліквідні. До них належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції .
А 1. на початок року становив 14 тис. грн., а на кінець 4 тис. грн.
А 2. Швидкореалізовувані. До таких активів належать дебіторська заборгованість та інші оборотні активи .
А 2. на початок звітного періоду 117 тис. грн., а на кінець 102 тис. грн.
А 3. Повільно реалізовувані. До них відносяться запаси підприємства.
А 3. на початок періоду 69 тис.грн., на кінець 46 тис.грн.
А 4. Важкореалізовувані. Вони включають нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи.
А 4. на початок періоду 351 тис.грн., на кінець 331 тис.грн.
Зобовязання підприємства за ступенем терміновості їх погашення розподіляють на групи:
П 1. Найбільш термінові зобовязання. До них належать поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями, поточні зобовязання підприємства за розрахунками.
П 1. на початок періоду 17 тис.грн, на кінець 24 тис.грн.
П 2. Короткострокові зобовязання. До них належать короткострокові кредити банків, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та інші короткострокові пасиви.
П 2. на початок періоду 348 тис.грн., на кінець 390 тис.грн.
П 3. Довгострокові зобовязання. Вони включають довгострокові кредити банків та усі інші довгострокові зобовязання .
П 3. на початок періоду 0 тис.грн., на кінець 0 тис.грн.
П 4. Постійні пасиви. До них належать джерела власних коштів підприємства, тобто власний капітал та забезпечення наступних витрат і платежів.
П 4. на початок періоду -23 тис.грн., на кінець -138 тис.грн.
Для зручності аналізу, дані, які були підраховані вище структуруємо в таблицю 4.4.
Для проведення аналізу ліквідності балансу підприємства необхідно скласти таблицю №4.
Ідеальним вважається стан, коли спостерігається система співвідношень:
А1≥ = П1, А2≥ =П2, А3≥ =П3, А4≥ =П4
На початок звітного року: 14≤ = 17, 117≤ =348, 69 ≥ =0, 351≥ = -23.
На кінець звітного року: 4 ≤ = 24, 102 ≤ =390, 46 ≥ =0, 331 ≥ =-138.
Таблиця 4.3 - Аналіз ліквідності балансу за звітний рік
АктивиРозмірПасивиРозмірНадлишок (+), нестача (-)На початок рокуНа кінець рокуНа початок рокуНа кінець рокуНа початок рокуНа кінець року (гр.2 - гр. 4)А 1. Найбільш ліквідні144П 1. Найбільш термінові зобовязання1724-3-20А 2. Швидко реалізовувані117102П 2. Короткострокові зобовязання348390-231-280А 3. Повільно реалізовувані6946П 3. Довгострокові зобовязання006946А 4. Важкореалізовувані.351331П 4. Постійні пасиви-23-138374469
З наведеної таблиці 4.4 можна зробити ,що підприємство має негативну тенденцію до зменшення активів, при чому більшу частку активів займають з низьким рівнем ліквідності.
Для оцінки ступеня ліквідності необхідно також обчислити такі відносні показники:
. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який відображає частину поточної заборгованості, яку підприємство може негайно погасити в найближчий час. Він розраховується за формулою:
Кабс.лікв= ГКЕ / ПЗ (4.7)
Де Кабс.лікв - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
ГКЕ - грошові кошти та їх еквіваленти (сума строк 230, 240 балансу)
ПЗ - поточні зобовязання (строка 620 балансу).
Розрахуємо: на початок 14/577=0.024.
на кінець 4/622=0.0064.
Можна зробити висновок, що у підприємства вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобовязань.
Коефіцієнт критичної ліквідності, який характеризує очікувану платоспроможність підприємства, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Він розраховується за формулою:
Ккр.лікв= ГКЕ + ПФІ + ДебЗ / ПЗ (4.8)
Де Ккр.лікв - коефіцієнт критичної ліквідності
ПФІ - поточні фінансові інвестиції (стр. 220 балансу)
ДебЗ - дебіторська заборгованість (сума строк 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210 балансу).
Розрахунок: На початок 14+0+120/577=0.23.
На кінець 4+0+103/622=0.17.
Робимо висновок, що платоспроможність підприємства за звітний період зменшилась з 0.23 до 0.17.
Коефіцієнт покриття або коефіцієнт поточної ліквідності характеризує здатність підприємства погасити поточні зобовязання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. В цьому випадку розглядається не тільки забезпечення своєчасних розрахунків з дебіторами та реалізації готової продукції, а й продажу в результаті потреби інших оборотних засобів (сировини, матеріалів тощо). Він обчислюється за формулою:
Кпокр. = ГКЕ + ПФІ + ДебЗ +З / ПЗ (4.8)
Де Кпокр - коефіцієнт покриття;
З - запаси (сума строк 100, 110, 120, 130, 140 балансу).
Розрахуємо: На початок: 14+120+69/577=0.35
На кінець: 4+103+46/622=0.25
Робимо висновок, що, порівняно до початку звітного періоду здатність підприємства до погашення зобовязань зменшилася на 0,1%.
4.3.3 Характеристика фінансової стійкості за структурою джерел фінансування діяльності підприємства
Коефіцієнт автономії (або коефіцієнт фінансової незалежності), відображає його незалежність від зовнішніх джерел фінансування і визначає частку власних джерел коштів у загальній сумі джерел утворення майна. Обчислюється показник за формулою:
Кавт= ВК + ЗНВП + ДМП / К (4.9)
Де Кавт - коефіцієнт автономії;
ВК - власний капітал (строка 380 балансу);
ЗНВП - забезпечення наступних витрат і платежів (строка 430 балансу);
ДМП - доходи майбутніх періодів (строка 630 балансу);
К - загальна сума капіталу підприємства (строка 640 балансу).
Розрахуємо: На початок: -23/554= -0,041.
На кінець: -138/484= -0,29.
На початок періоду частка власного капіталу становила -0.041 до кінця періоду вона зменьшилась до -0,29.
. Коефіцієнт співвідношення залучених та власних джерел коштів визначає ступінь ризику, повязаного з можливістю втрати фінансової незалежності підприємства і відображає, скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власного капіталу. Обчислюється цей показник за формулою:
Кз/в = ДЗ + ПЗ / ВК + ЗНВП + ДМП
Де Кз/в - коефіцієнт співвідношення залучених та власних джерел коштів;
ДЗ та ПЗ - відповідно довгострокові (строка 480 балансу) та поточні зобовязання підприємства (стр. 620) ;
Розрахуємо: На початок: 577/-23= -25.09.
На кінець: 622/-138= -4.5.
Можна зробити висновок, що за звітний період коефіцієнт співвідношення залучених та власних джерел кошітів зменшилась на -20.6.
. Коефіцієнт мобільності характеризує співвідношення вартості оборотних та необоротних активів підприємства:
Ко/н = ОА / НА (4.10)
Де ОА - оборотні активи (сума рядків 260 та 270 балансу)
НА - необоротні активи (ряд 080 балансу).
Розрахуємо: На початок: 203/351=0,58
На кінець 153/331=0,46
Можна сказати, що частка оборотних активів зменшилась за звітний період на 0.12.
. Коефіцієнт маневреності власних коштів визначає частину власних коштів підприємства, яка знаходиться в мобільній формі. Він обчислюється за формулою:
Кманевр. = ВОК / ВК + ЗНВП + ДМП (4.11)
Де Кманевр - коефіцієнт маневреності;
ВОК - власні обігові кошти (різниця між сумою строк 380, 430, 630 та стр. 080 балансу).
Розрахуємо: На початок: -374/-23=16.27
На кінець -469/-138=3.4
Можливість маневрувати коштами збільшилась на 12.9% за звітний період.
. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами формування запасів характеризує частку запасів, яка фінансується за рахунок власних джерел коштів і розраховується за формулою:
Кзап = ВОК / З (4.12)
Кзап - коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами формування запасів;
З - вартість запасів підприємства (сума рядків 100, 110, 120, 130, 140).
Розрахуємо: На початок: -374/69= -5.42
На кінець: -469/46= -10.2
Забезпеченість власними коштами за звітний період різко пiдвищилась на 4.8.
. Коефіцієнт виробничих фондів підприємства визначає частку виробничих фондів в загальному обсязі майна підприємства:
К вф = ВФ / А (4.13)
Де ВФ - сума виробничих фондів підприємства (сума рядків 080, 100, 110, 120, 130, 140 балансу);
А - загальна сума ресурсів підприємства (рядок 280 балансу).
Розрахуємо: На початок: 420/554=0,76
На кінець: 377/484=0,78
Отже, коефіцієнт виробничих фондів підприємства збільшився на 0,02%, що говорить про збільшення частки виробничих фондів у загальному обсязі майна «Картель».
4.4 Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства
Оскільки в умовах ринкової економіки основною метою та необхідною умовою стабільного розвитку підприємства є прибуток, увагу необхідно приділити чинникам, які впливають на формування прибутку. Інформаційною базою слугує Звіт про фінансові результати.
В курсовій роботі необхідно провести аналіз:
змін показників за розглядуваний період (горизонтальний аналіз);
структури показників та їх змін (вертикальний аналіз).
Аналіз змін показників, що впливають на формування прибутку підприємства необхідно виконувати у формі таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 - Аналіз фінансових результатів
№ Ряд каПоказникПеріодЗміни за звітний періодЗвітнийПопереднійГрн. (гр. 1 - гр.2)Відсотки ((гр.3/ гр.2)*100)АБ12341Чистий дохід від реалізації продукції169795674177,51052Собівартість реалізованої продукції1536749787105,0733Валовий прибуток від реалізації (р.1 - р.2)161207-46-22,2224Адміністративні витрати00005Витрати на збут00006Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут (р.2 + р.4 + р.5)1536749787105,0737Прибуток від реалізації (р.1 - р.6)161207-46-22,2228Інші операційні доходи161207-46-22,2229Прибуток від операційної діяльності (р.7 + р.8)000010Прибуток від участі в капіталі161207-46-22,22211Інші фінансові доходи000012Прибуток від звичайної діяльності (р.9 + р.10 +р.11)000013Податок на прибуток161207-46-22,22214Чистий прибуток (р.12 - р.13)53266,666715Грошовий потік (чистий прибуток + амортизація)156204-48-23,529
Таблиця 4.5 - Структура прибутку від звичайної діяльності
Номер рядкаПоказникРозмір, грн. за періодЧастка %, за періодЗміни у структурі, пунктів (гр.4 - гр.3)ЗвітнийПопереднійЗвітнийпопереднійАБ123451Прибуток від операційної діяльності84492577617893,8792,74-1,132Прибуток від участі в капіталі000003Інші фінансові доходи55178607756,137,261,134Прибуток від звичайної діяльності9001038369531001000
На підстав виконаних розрахунків необхідно зробити висновки про структуру операційних витрат підприємства, їх вплив на фінансовий результат від його операційної діяльності, формування фінансового результату діяльності підприємства в цілому.
Показники рентабельності є узагальнюючими характеристиками ефективності діяльності підприємства. На рівень цих показників впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства.
Інформаційною базою для обчислення показників рентабельності є баланс та звіт про фінансові результати.
Необхідно обчислити показники:
. Рентабельність продаж - визначає, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції обчислюється за формулою:
Рпродаж= Под/ ЧД *100%
Де Рпродаж - рентабельність продаж, (%);
Под- прибуток від операційної діяльності (гр.од.) (р.100 звіту про фінансові результати);
ЧД - чистий дохід від реалізації (гр.од.) (р.035 звіту про фінансовий результат);
На початок: 58/1697*100%=3,42%
На кінець: 58/956*100%=6,06%
Рентабельність виробництва збільшилась з 3,42%до 6,06%.
. Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності характеризує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи і обчислюється за формулою:
Ра= Пзд/ А * 100%
Де Ра - рентабельність активів (%);
Пзд- прибуток від звичайної діяльності (гр.од.) (р. 190 звіту про фінансовий результат);
А - активи (гр.од.) (р.280 балансу).
На початок: 207/554*100%=37,36
На кінець: 161/484*100%=33,26
Отже, рентабельність активів за звітний рік різко зменшилася на 4,1%, що показує зменшення інвестованого в активи прибутку.
. Рентабельність активів за чистим прибутком характеризує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи і обчислюється за формулою:
Ра= ЧП / А * 100%
Ра - рентабельність активів (%)
ЧП - прибуток від звичайної діяльності (гр.од.) (р.220 звіту про фінансові результати)
На початок; 207/554*100%=37,36
На кінець: 161/484*100%= 33,26
Таким чином, рентабельність активів за чистим прибутком різко збільшилась за звітний рік з 37,36% до 33,26%.
. Рентабельність власного капіталу відображає скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу і обчислюється за формулою:
Рвк=ЧП / ВК *100
Рвк - рентабельність власного капіталу (%)
ВК - власний капітал (р.380 балансу)
На початок: 207/-23*100%=-900
На кінець: 161/-138*100%=-116,66
Виходячи з вищевказаних розрахунків можна сказати, що рентабельність власного капіталу також різко зменшилась за звітний рік.
. Рентабельність виробничих фондів характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів і обчислюється за формулою:
Рвф= ЧП / ВФ *100%
Рвф - рентабельність виробничих фондів (%)
ВФ - вартість виробничих фондів (р.030 + 100 + 120 балансу).
На підставі проведених розрахунків необхідно зробити висновки про ефективність діяльності підприємства у звітному році.
На початок: 207/374*100%=55,35
На кінець: 161/354*100%=45,48
Як і в усіх вищевказаних розрахунках знову спостерігається зменшення рентабельності виробничих фондів на 9,87 що показує різке погіршення стану підприємства за звітний рік.
ВИСНОВОК
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. У звязку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
ПДВ - один з найсуперечливіших податків в податковій системі нашої країни. Стосовно нього на протязі останніх пятнадцяти років було видано безліч нормативних актів, що змінювали та доповнювали його. За цей час ПДВ в нашій країні пройшов значну еволюцію.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Багато чого було зроблено, але є й що робити надалі. Головні суперечки щодо ПДВ зараз виходять з економічної суті ПДВ та теперішньої економічної ситуації в Україні.
ПДВ немає стимулюючого значення, дія цього податку проявляється в підвищенні витрат на виробництво продукції та підвищенні цін.
ПДВ, що сплачується українськими підприємствами, не підкріплює їх фінансову стійкість, не робить пріоритетним розвиток підприємств. ПДВ правомірний лише в тій державі, де високий рівень споживання, де ринок насичений товарами та послугами, і покупцю є із чого вибирати і за що купувати.
Для того, щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти ті недоліки, які зараз є у вітчизняному законодавстві з оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам.
Питання застосування ПДВ потрібно розглядати з точки зору всієї податкової системи, а саме як відношення прямих та непрямих податків. А це вже виходить з економічної ситуації та податкової культури окремої країни. Також зосталися суперечливі питання безпосередньо механізму застосування ПДВ.
Оскільки ПДВ включається в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виробники продукції, оскільки в них з'являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів товарів (робіт, послуг).
Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, яка постійно покращує функціонування ПДВ.
Зрозуміло, що ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи, головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково-орієнтовану економіку.
Адже, податок на додану вартість:
стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки;
формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції;
забезпечує значні надходження в державну казну;
Поряд з цим ПДВ:
є податком з найбільшими витратами на його адміністрування;
потребує більш кваліфікованих фахівців та значного досвіду оподаткування;
не сприяє справедливому перерозподілу доходів;
Виходячи з цього, запропонуємо кілька шляхів вдосконалення податку на додану вартість:
розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;
розширення інформаційного забезпечення кожної ланки податкової служби, яке сприятиме автоматизації процесу оподаткування, ефективнішому використанню наявних людських ресурсів, дасть можливість зіставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати ПДВ;
підвищення ефективності перевірочної роботи, яке дасть змогу за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок виявляти ухилення від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих, забезпечити невідворотність відповідальності порушників;
вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обовязкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;
прогнозування надходжень ПДВ, яке дасть можливість запропонувати Верховній Раді збалансований реальний бюджет, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації економіки;
скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками.
Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 p., №168/97-ВР.
. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).
. Указ Президента України Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість // Урядовий курєр. -2004. - 26 черв. - № 119.
. Білоцерківська Г. Законом № 489-V внесено деякі зміни у порядок обкладання ПДВ // Вісник податкової служби України, січень 2007 р.
. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП „ИТЕМ лтд, СП „АДЕФ-Украина", 2009.
. Все про оподаткування // Галицькі контракти, 2004, № 47.
. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. - К.: Знання. - 2003.
. Єфименко Т.І. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільної злагоди // Фінанси України. - 2011. - №5.
. Данілов О.Д. Податок на додану вартість. Навч. посіб. - К.: Основи, 2005.
. Деркач Н.Н. Гордєєва Л.П. Бюджет України. - Д.: Сфера, 2006.
. Джигир Ю., Майнзюк К. За межами традиційного погляду на відшкодування ПДВ: деякі структурні аспекти реформування системи / Часопис Парламент, №1, 2005.
. Джигир Ю., Майнзюк К. ПДВ чи альтернативні податки на споживання / Часопис Парламент, №2, 2005
. Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. - К. Наукова думка, 2004.
. Єлисєєв А., Підлужний М. Податкове планування. Мінімізація податків законними способами. - Л.: Центр Бізнес-Сервісу, 2003.
. Єпіфанова А.О., Сало І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник - К.: Наукова думка, 2009.
. Златкін Б.І. Податкам - стимулюючу роль // Економіка України, 2006
. Колеги обмінюються досвідом. Семінар податківців з питань вдосконалення адміністрування та сплати ПДВ // "Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ", № 17, 26.04.2004.
. Комітет громадського контролю вимагає від Мінюсту не реєструвати Постанову про ПДВ-рахунки. // Дзеркало тижня, 2004, № 12.
. Корнякова Т.В. ПДВ - найбільш криміналізований податок в Україні // Газета Антикорупція", 2004, 14 черв., № 1.
. Корнякова Т.В. Податок на додану вартість: актуальні питання // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), 2004. - № 9.
. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. - К: ДПА, 2011 р.
. Косарчук В.П., Ляхович В.А. Податки України. - К.: ДПА України, 2006 р
. Коцій В. Податки в майбутньому: базу розширюємо, пільги скорочуємо // Фінансова Україна, 2006, № 4.
. Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України, 2005, № 1.
. Леггет Е. Шахрайство в системі ПДВ і контроль за механізмом відшкодування та кредиту: стратегічний підхід до боротьби з втратами при адмініструванні ПДВ / Матеріали до конференції Міжнародного податкового діалогу" з проблем ПДВ. - Рим, Березень 2005 р.
. Жукевич О.М. Актуальні проблеми застосування ПДВ в Україні / О.М. Жукевич // Економічний простір. -2009. - № 22/2.
ДОДАТКИ
Коди Дата (рік, місяць, число) 231 012 2011 Підприємство ПАТ "КАРТЕЛЬ" за ЄДРПОУ 23649016 Територія м.Кривий Рiг вул.Кириленка,25 прм. 193 за КОАТУУ 1211036400 Форма власності Приватна власність за КОПФГ 230 Орган державного управління Не визначено за СПОДУ 0 Вид економічної діяльності Оптова торгiвля будiвельними матерiалами. за КВЕД 51.53.2 Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума БАЛАНС за 2011 р.
Форма № 1 код за ДКУД1801001АктивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періоду1234I. Необоротні активиНематеріальні активи:залишкова вартість01000первісна вартість01100накопичена амортизація01200Незавершене будівництво02013.013.0Основні засоби:залишкова вартість030333.0313.0первісна вартість031465.0449.0Знос032(132.0)(136.0)Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств0405.05.0інші фінансові інвестиції04500Довгострокова дебіторська заборгованість05000Відстрочені податкові активи06000Інші необоротні активи07000Усього за розділом I080351.0331.0II. Оборотні активиЗапаси:виробничі запаси10041.041.0тварини на вирощуванніта відгодівлі1100.00.0незавершене виробництво12000готова продукція13028.05.0Товари14000Векселі одержані15000Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:чиста реалізаційна вартість160117.0102.0первісна вартість161117.0102.0резерв сумнівних боргів162( 0.0 )( 0.0 ))Дебіторська заборгованість за розрахунками:з бюджетом1700.00.0за виданими авансами18000з нарахованих доходів19000із внутрішніх розрахунків20000Інша поточна дебіторська заборгованість2103.01.0Поточні фінансові інвестиції22000Грошові кошти та їх еквіваленти:в національній валюті230144в іноземній валюті24000Інші оборотні активи25000Усього за розділом II260203.0153.0III. Витрати майбутніх періодів27000Баланс280554.0484.0ПасивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періоду1234I. Власний капіталСтатутний капітал30011Пайовий капітал31000Додатковий вкладений капітал32000Інший додатковий капітал33000Резервний капітал34000Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)350-24-139Неоплачений капітал360(0)(0)Вилучений капітал37000Усього за розділом I380-23-138Частка меншості38500II. Забезпечення наступних витрат і платежівЗабезпечення виплат персоналу40000Інші забезпечення41000Вписуваний рядок - сума страхових резервів41500Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах41600Цільове фінансування42000Усього за розділом II43000III. Довгострокові зобов'язанняДовгострокові кредити банків44000Інші довгострокові фінансові зобов'язання45000Відстрочені податкові зобов'язання46000Інші довгострокові зобов'язання47000Усього за розділом III48000IV. Поточні зобов'язанняКороткострокові кредити банків500290290Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями51000Векселі видані52000Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги530212208Поточні зобов'язання за розрахунками:з одержаних авансів54000з бюджетом5501422з позабюджетних платежів56000зі страхування57011з оплати праці58021з учасниками59000із внутрішніх розрахунків60000Інші поточні зобов'язання61058100Усього за розділом IV620577622V. Доходи майбутніх періодів63000Баланс640554484
Звіт про фінансові результати за 2011 рік
Форма № 2 Код за ДКУД18010031. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
СтаттяКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)01020361147Податок на додану вартість01500Акцизний збір020( 339 )( 191 )025( 0 )( 0 )Інші вирахування з доходу0301697956Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)03500Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)04000Валовий:прибуток05002збиток055( 0 )( 0 )Інші операційні доходи06000Адміністративні витрати0701697958Витрати на збут0801536749Інші операційні витрати090( 21 )( 251 )Фінансові результати від операційної діяльності:прибуток1005858збиток105( 0 )( 0 )Доход від участі в капіталі11000Інші фінансові доходи12000Інші доходи130( -110 )( -100 )Фінансові витрати140( 5 )( 3 )Втрати від участі в капіталі150( -115 )( -103 )Інші витрати160( 0 )( 0 )Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:прибуток170404728збиток175( 0 )( 0 )Податок на прибуток від звичайної діяльності18000Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності18500Фінансові результати від звичайної діяльності:прибуток19000збиток195( 0 )( 0 )Надзвичайні:доходи20000витрати205( 0 )( 0 )Податки з надзвичайного прибутку21000Чистий:прибуток22000збиток225( 0 )( 0 )
. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1200Матеріальні затрати23000Витрати на оплату праці24000Відрахування на соціальні заходи25000Амортизація26000Інші операційні витрати27000Разом28000
. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статтіКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Середньорічна кількість простих акцій30000Скоригована середньорічна кількість простих акцій31000Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію32000Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію33000Дивіденди на одну просту акцію34000