Дослідження фінансового стану та прогнозування на прикладі ПАТ 'Світ меблів'

Дослідження фінансового стану та прогнозування на прикладі ПАТ 'Світ меблів'

Вступ

фінансовий планування прогнозування

Актуальність дослідження. Фінансове планування і прогнозування є невід’ємною частиною управління підприємницькою діяльністю, спрямованою на забезпечення необхідних і оптимальних умов для розвитку бізнесу. Умови, від яких залежить ефективність фінансового прогнозування і планування, витікають з самих цілей цього процесу і узгодженого з місією підприємства кінцевого результату. На етапі прогнозування щонайперше вирішуються завдання оптимізації основного капіталу підприємства: забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними довгостроковими джерелами фінансування, з дотриманням, при цьому, фінансових інтересів акціонерів та інших інвесторів.

Вибір фінансових джерел утворення основного капіталу,обґрунтування раціональної їх структури є факторами істотного впливу на рівень фінансової стійкості підприємства у довгостроковому аспекті. Вирішення проблем оптимізаційного фінансового прогнозування на підприємстві вимагає узгодженості між кінцевою стратегічною метою досягнення максимальної прибутковості та забезпеченням достатнього рівня фінансової стійкості, які за звичай між собою протирічать. Отже, визначення на прогнозний період цільових орієнтирів розвитку основного капіталу у вигляді конкретних показників (фінансових коефіцієнтів) та їх кількісних параметрів є важливою передумовою ефективності фінансового прогнозування. Певна невизначеність щодо майбутніх змін у зовнішньому середовищі не дозволяє обмежуватись одно варіантним прогнозом, але при наявності декількох варіантів менеджери стикаються з проблемою вибору найкращого, що свідчить про актуальність формальних моделей чи процедур, які могли б врахувати складності і перешкоди, що виникають в процесі фінансового прогнозування.

Таким чином, метою курсової роботи буде аналіз теоретичних та практичних підходів та визначення сутності та аналізу запровадження методів прогнозування на підприємстві.

Відповідно до мети, нами було визначено ряд завдань, а саме:

визначити теоретичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві;

проаналізувати фінансовий стан та застосування фінансового прогнозування на підприємстві;

визначити проблеми та перспективні шляхи впровадження фінансового прогнозування на підприємстві.

Об’єкт дослідження є приватне АТ «Світ меблів - Україна».

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві.

1.Теоретичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві

.1 Фінансовий стан на підприємстві: суть і характеристика

Фінансовий стан підприємства - це одна з найважливіших характеристик результатів діяльності кожного підприємства, що визначається взаємодією всіх складових фінансових відносин підприємства, сукупністю усіх виробничо-господарських факторів [4, с.42].

Фінансовий стан підприємства характеризує здатність підприємства саморозвиватися на певний момент часу. Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що дозволяють оцінити наявність, розміщення і ефективність використання фінансових ресурсів.

Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства [12, с.61]:

) аналіз ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

) аналіз стану і динаміки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

) аналіз рентабельності підприємства та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

) аналіз стану підприємства на фінансовому ринку;

) пошук резервів підвищення рентабельності виробництва.

Щоб фінансовий стан підприємства був на належному рівні, фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів тощо.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва і реалізації продукції (робіт і послуг), нижче їхня собівартість, тим вище рентабельність і великий прибуток, і тем краще є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва і реалізації відбувається збільшення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

) показники оцінки майнового стану підприємства, показники ліквідності та платоспроможності;

) показники оцінки фінансової незалежності (показники оцінки структури джерел засобів підприємства);

) показники ділової активності (обертання дебіторської та кредиторської заборгованостей, обертання оборотних коштів, ресурсовіддача);

) показники аналізу рентабельності (прибутковості) (загальна рентабельність, аналізу оборотності капіталу та трансформації активів, аналізу рентабельності капіталу);

) показники позицій підприємства на ринку цінних паперів.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 - 5 [8].

Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми його здійснення. Виділяють такі основні прийоми аналізу:

) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. У балансу - показники на кінець періоду з показниками на початок року. У Звіті про фінансові результати - показники звітного періоду з показниками попереднього періоду тощо;

) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури показників для оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. В балансі підприємства за показником структури складові рангуються і визначаються найвагоміші складові на вплив зміни валюти балансу. У звіті про фінансові результати визначаємо складову кожної статті в загальній сумі виручки, що використовується при порівняльному аналізі, а також при побудові прогнозних фінансових звітів;

) трендовий аналіз - обов’язковим є наявність інформації за певний ретроспективний період, що дозволяє вивчити основні тенденції динаміки показників;

) аналіз відносних показників - розрахунок відношень між окремими даними балансу підприємства, звіту про фінансові результати та інших форм звітності. Данні відношення характеризують певний фінансовий стан: аналіз показників ліквідності; аналіз структури джерел засобів; аналіз обороту оборотних; ділової активності; аналіз рентабельності; аналіз ефективності використання майна; аналіз позицій підприємства на ринку цінних паперів;

) порівняльний аналіз- для визначення реального фінансового стану підприємства необхідно провести порівняння із розрахунковими показниками, із середніми галузевими, із показниками конкурентів;

) факторний аналіз - проводиться для визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

) спеціальний аналіз - прогноз наявних грошей, аналіз взаємозв’язку

прибутку - обсягу реалізації - ціни, аналіз руху грошових коштів тощо.

Таким чином, фінансовий стан підприємства - це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо.

.2 Цілі і завдання фінансового прогнозування

Фінансове прогнозування та планування - тісно пов’язані між собою категорії, але відрізняються тим, що характеризують різні рівні підприємства і використовують відмінні форми прогнозування його майбутнього стану. Планування спрямоване на прийняття та практичне здійснення управлінських рішень; мета прогнозування - створити наукові передумови для їх прийняття, що включає науковий аналіз тенденцій і варіантне прогнозування майбутнього розвитку підприємства з урахуванням оцінки можливих наслідків прийнятих рішень.

Прогнозування - це невід’ємна складова частина процесу планування, що виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на фінансову діяльність підприємства, кількісний та якісний характер яких враховується в процесі розробки плану.

Основними функціями фінансового прогнозування є[11, c.28]: науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій; дослідження об’єктивного розвитку фінансів підприємств у конкретних умовах у певний період; оцінювання об’єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку фінансів підприємства; нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору певних фінансових рішень.

Виділяють такі основні принципи розробки фінансових планів підприємств: науковість, тобто обґрунтування прогнозів і планів з урахуванням об’єктивних закономірностей функціонування фінансів підприємства; орієнтація планів на реалізацію фінансової стратегії; принцип збалансованості економічних і фінансових показників; реальність визначення пріоритетів у планах розвитку фінансів підприємства; принцип альтернативності можливих шляхів розвитку фінансів підприємства; поєднання поточних і перспективних фінансових планів; адаптивність до змін внутрішнього і зовнішнього середовища; принцип постійного аналізу та контролю виконання фінансових планів.

Пошуковий прогноз ґрунтується на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку фінансів підприємства в минулому й сьогоденні і не враховує фактори, здатні змінити ці тенденції. Його завдання - з’ясувати, як це позначиться фінансовому стані підприємства за умов збереження існуючих тенденцій.

Рис.1.1. Класифікаційне дерево фінансового прогнозування

Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання - визначити шляхи і терміни досягнення можливих показників фінансового стану підприємства в майбутньому, прийнятих за мету.

Оперативний фінансовий прогноз має період попередження до одного місяця, короткостроковий - від одного місяця до року, середньостроковий - від року до п’яти років, довгостроковий - від п’яти і більше років.

Зазначені типи фінансових прогнозів відрізняються один від одного також за своїм змістом і характером оцінок досліджуваних процесів. В оперативних фінансових прогнозах переважають детальні кількісні оцінки очікуваних подій, короткострокові фінансові прогнози містять лише кількісні показники.

Середньострокові і довгострокові фінансові прогнози виходять як з кількісних, так і з якісних змін у фінансах підприємств, причому в середньострокових кількісні зміни домінують над якісними, у довгострокових - якісні над кількісними. Як зазначають прихильники ідеї хаосу і невизначеності, плани, складені на тривалу перспективу, приречені на провал. Довгострокові фінансові плани застарівають уже в момент їх розробки.

Експертний спосіб фінансового прогнозування ґрунтується на попередньому зборі інформації(анкетування, інтерв’ювання, опитування) та її обробці, а також на судженнях експертів(фінансистів, аудиторів, працівників державних фінансових органів, банків) щодо поставленого завдання. Екстраполяція - вивчення попереднього розвитку фінансів підприємств і перенесення закономірностей його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє. Моделювання - це дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об’єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його фінансовому стані.

Науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій здійснюється трьома стадіями: ретроспекція; діагноз; проспекція.

Ретроспекцією називається етап фінансового прогнозування, на якому досліджується історія розвитку фінансових показників для одержання його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбувається збір, збереження й обробка фінансової інформації, визначення джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація як складу джерел, так і методів виміру і подання ретроспективної інформації, уточнення й остаточне формування структури і складу характеристик фінансів підприємств.

Діагноз являє собою такий етап фінансового прогнозування, на якому досліджується систематизований опис фінансів підприємств з метою виявлення тенденцій їх розвитку та вибору моделей і методів прогнозування.

Проспекція являє собою етап фінансового прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози фінансового стану підприємства, виробляється оцінка вірогідності чи точності обґрунтованості прогнозу(верифікація), а також реалізація мети прогнозу шляхом об’єднання конкретних фінансових прогнозів на основі принципів прогнозування(синтез).

Важливе значення має чітке визначення цілей і завдань фінансового прогнозу, що має бути відображене в конкретній цільовій функції прогнозу. Ця умова є особливо актуальною при використанні математичних методів.

Важливе значення мають фінансові прогнози при розробці бюджету - поточного плану діяльності підприємства, складеного на основі кількісних показників. Метою складання бюджетів є досягнення низки цілей, серед яких головними є: планування доходів і витрат підприємства; розробка нормативів і кількісних критеріїв для здійснення оперативного контролю витрат; координація діяльності різних підрозділів підприємства; мотивація керівників, які несуть відповідальність за здійснення витрат і отримання прибутків; контроль і оцінка фінансових результатів за центрами відповідальності; виявлення поточних потреб і оптимізація грошових та фінансових потоків на підприємстві.

1.3 Методи прогнозування фінансового стану підприємства

На сьогодні основними методами прогнозування фінансового стану є:

. Метод експертних оцінок. Це найпростіший і достатньо популярний метод. Історія його використання нараховує тисячоліття. Найпростішим прикладом застосування подібних методів служить визначення певних прогнозів і планів на інтуїтивному рівні. У сучасній інтерпретації методи експертного прогнозування можуть передбачати багатоступеневе опитування експертів за спеціальними схемами та опрацювання отриманих результатів за допомогою наукового інструментарію економічної статистики. Ці методи застосовуються не тільки для прогнозування значень фінансових та загально економічних показників, а й в аналітичній роботі, наприклад для розроблення вагомих коефіцієнтів, порогових значень показників, що контролюються. Наприклад, експертний метод встановлення величини аудиторського ризику широко застосовується в практиці вітчизняних і закордонних аудиторів.

Сутність методу полягає в розробленні спеціальних тестових таблиць за якими робиться опитування працівників, менеджерів , постачальників, покупців, інших осіб зацікавлених в діяльності підприємства. За результатами оцінок аудитор встановлює ширинку вибірки (кількість документів для перевірки і необхідних процедур), з тим, щоб забезпечити прийнятний рівень (до5%) ризику не виявлення помилок. Значною перевагою методів експертних оцінок є простота і зрозумілість процесів оцінювання. Недоліком методу є значна суб’єктивність (фактично усе залежатиме від фахового рівня експертів, які проводять оцінку).

. Методи обробки часових, просторових і просторово-часових сукупностей. Ці методи з погляду формалізованого прогнозування посідають провідне місце і суттєво варіюють за складністю алгоритмів, що використовуються. Вибір того або іншого методу залежить від багатьох чинників, у тому числі і відвихідних даних.

Можна виділити три типові ситуації. Перша- наявність часового ряду. На практиці вона спостерігається найбільш часто:

підприємство має у своєму розпорядженні дані про динаміку показників, на основі яких йому потрібно побудувати найбільш реальний прогноз. Отже, мова йде про виділення тренду. Це можна зробити різними способами. Найчастіше використовують два з них: простий динамічний аналіз і аналіз за допомогою авторегресійних залежностей.

Перший спосіб ґрунтується на передумові, що прогнозний показник(У) змінюється прямо(обернено) пропорційно зі зміною(плинністю) часу. Тому для визначення прогнозних значень показника У будується така залежність:

і= а+ Ь• t,

а, Ь- параметри рівняння регресії.

Параметри рівняння регресії знаходять, як правило, методом найменших квадратів. Підставивши у формулу потрібне значення « t», розраховують необхідний прогноз.

В основі другого способу- достатньо очевидна передумова, що економічні процеси мають певну специфіку. Вони відрізняються, по-перше, взаємозалежністю і, по-друге, значною інерційністю. Останнє свідчить, що значення практично будь-якого економічного показника в момент»t» залежить від стану цього показника у попередніх періодах(у даному випадку ми абстрагуємося від впливу інших факторів), тобто значення прогнозного показника в минулих періодах повинні розглядатися як факторні ознаки. У цьому випадку використовують рівняння авторегресійної залежності, що в найбільш загальній формі має вигляд:

Де Yt прогнозоване значення показника У в момент t,

-- значення показника І в момент(t- 1);

А- і-й коефіцієнт регресії.

Друга ситуація- наявність просторової сукупності. Вона має місце в тому разі, коли з деяких причин статистичні дані про показник відсутні або є підстави вважати, що його значення визначається впливом деяких факторів. У цій ситуації може застосовуватися багатофакторний регресійний аналіз, що являє собою поширення простого динамічного аналізу на багатовимірний випадок. При цьому в результаті якісного аналізу виділяють К факторів (Х\, Х2 ....Хn), що впливають на зміну прогнозованого показника(Y)/

Третя ситуація - наявність просторово-часової сукупності. Вона має місце тоді, коли: а) ряди динаміки за своєю довжиною - недостатні для побудови статистичне значимих прогнозів; або б) підприємство має намір урахувати в прогнозі вплив факторів, що розрізняються за економічною природою, і їх динаміку. Вихідними даними для розрахунків служать матриці показників, кожна з яких є значенням тих самих показників за різні періоди або на різні послідовні дати. Методи обробки таких сукупностей досить повно розкриті у літературі.

Методи факторного аналізу. В основі методів факторного аналізу і прогнозування лежать моделі, призначені для дослідження функціональних або жорстко детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає повністю визначене невипадково значення результативної ознаки. Як приклад можна навести залежності, реалізовані в рамках моделі факторного аналізу фірми Дюпон. При використанні цієї моделі підставляють в неї прогнозні значення різних факторів, наприклад виручки від реалізації продукції(робіт, послуг), оборотності активів, ступеня фінансової залежності, і розраховують прогнозне значення одного з основних показників ефективності - коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Розглянутіметодифінансовогопрогнозуваннявикористовуютьсянетількидлярозрахунківокремих фінансовихпоказників,айдляскладанняпрогнозноїфінансовоїзвітності.Цяроботанадзвичайноважлива в діяльності фінансового менеджера. Основними її етапами є прогнозування показників, що стосуються: а)Звітупрофінансовірезультати(бюджетприбуткутазбитків)таб)Балансу.Упершомувипадку потрібнорозрахуватипрогнознізначенняобсягуреалізації,собівартостіреалізованоїпродукції,витратна збут і адміністративних витрат, витрат фінансового характеру.

Отже, жорстко визначених і однозначних рішень у фінансовому прогнозуванні в принципі не може бути. Разом з тим у нинішніх умовах все більш необхідним стає перспективне (стратегічне) фінансове планування.

2.Дослідження фінансового стану та прогнозування на прикладі ПАТ «Світ меблів»

.1 Загальна організаційна характеристика підприємства

Приватне акціонерне товариство «Світ меблів - Україна» - один із провідних виробників та реалізаторів меблів України вишуканого дизайну і надзвичайної якості, який не тільки пропонує м’які меблі на Україні, а також успішно експортує свою продукцію в країни СНД. Також підприємство виконує індивідуальні замовлення на будь-які види меблів.

Слід відмітити, що підприємство було засновано в 2001 році, і вже 11 років стабільно працю по всій території України. Юридична адреса підприємства: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Паланка, вул. Леніна, 10.

Варто також відмітити, що діяльність підприємства за галузями по КВЕД є наступна: виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі;виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів.

Сьогодні меблева фабрика ТМ «Світ Меблів» один з найбільш відомих українських виробників. Вся продукція проходить контроль якості матеріалів і контроль складання. Матеріали, що використовуються у виготовленні меблів, є екологічно чистими, та відповідають всім нормам, що підтверджується відповідними сертифікатами. У широкому модельному ряду, кожен знайде собі меблі до душі - від виробів у класичному виконанні до незвичайних інтер’єрних рішень, від чітких ліній і строгих квітів до нестандартної яскравої колірної гами. Різноманітність колекцій дозволяє кожному покупцеві вибрати меблі, яка розкриє його індивідуальність і дозволить створити свій ідеальний інтер'єр.

Організаційна структура підприємства наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура приватного АТ»Світ меблів - Україна»

Один з основних принципів компанії - індивідуальний підхід до кожного клієнта. Завдяки високому рівню обслуговування, ви зможете отримати вичерпні консультації з питань оформлення інтер'єру, які допоможуть вам стильно і функціонально обставити будь-який простір сучасними меблями.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Рентабельність основної діяльності визначається як відношення прибутку, одержаного від продажу об'єктів підприємницької діяльності до виробничої собівартості, а також адміністративних витрат і витрат на збут. Цей показник розкриває взаємозв'язок чистого доходу, прибутку та собівартості проданої продукції і показує розмір прибутку, одержаного підприємством в розрахунку на 1 грн. витрат вкладених у формування собівартості. Показник по підприємству зменшився у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 1,798% і склав 4,58%(рис.2.1). Зниження рентабельності основної діяльності пов'язана з тим, що у 2009 р. значно зросли адміністративні витрати. В 2010 році даний показник збільшився і становив 12%, а в 2011 році, збільшившись на 7%, він склав 19%.

Рис.2.1. Динаміка коефіцієнтів рентабельності ПАТ «Світ меблів» протягом 2007-2011 рр.

Рентабельність активів характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на 1 грн. активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна розглядати як показник ефективності управління підприємством. Цей показник визначається як відношення чистого прибутку до середньозваженого підсумку балансу. У 2008 р. цей показник зменшився порівняно з 2007 р. на 17% і склав 22%. У 2009 р. цей показник збільшився порівняно з 2008 р. на 4,6% і склав 26,6%. В 2011 р. цей показник збільшився порівняно з 2010 р. на 20,4% і склав 76%. Тобто активи підприємства залишаються рентабельними.

Зниження цього показника пов'язано з тим, що за аналізований період підприємство спрацювало з різними результатами господарської діяльності, воно мало різні прибутки і витрати на протязі різних років.

Рентабельність власного капіталу показує величину одержано прибутку в розрахунку на 1 грн. капіталу власників. Даний показник 2009 році становив 44,43%, а в 2010 році, збільшившись на 41,8%, становив 86,2%. В 2011 році даний показник знову зменшився - на -8,36%, і становив, таким чином, 77,87%.

Таким чином можна зробити наступний висновок. Незважаючи на те, що по більшості показників спостерігається негативна тенденція до зниження вони й надалі носять позитивний характер. Тобто рівень ефективності господарської діяльності за аналізований період залишається на досить високому рівні.

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності передбачає аналіз ряду показників, що є відображеними на графіку (рис. 2.2.)

Рис.2.2. Динаміка коефіцієнтів ділової активності ПАТ «Світмеблів» в 2009-2011 рр.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середній величині підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.

Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнту оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів визначає кількість оборотів, яку здійснюють оборотні засоби протягом звітного періоду; розраховується як відношення суми доходу від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотних засобів.

Таким чином, коефіцієнт оборотності активів в 2010 році становив 4,3, а в 2011 році, зменшившись на 0,25, склав 4,053.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує кількість оборотів, яку здійснює власний капітал протягом звітного періоду; розраховується як відношення доходу від реалізації продукції до середньорічної вартості власного капіталу. У 2011 р. цей коефіцієнт порівняно з 2010 р. зменшився на 2,556, і становив 4,124 од.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості в 2010 році становив 25,17, що майже на 10 одиниць більше, ніж в 2009 році. Проте, в 2011 році даний показник досить суттєво збільшився, і становив 200,31.

З метою подальшого аналізу доцільно дослідити вплив різних факторів на результати фінансово-господарської діяльності, зокрема провести факторний аналіз на основі формули «Дюпон»:

Р= рентабельність продажу*оборотності власного капіталу = =(П/ВК)*(ВР/ВК)

де П- прибуток; ВР - виручка від реалізації; А - вартість активів; ВК - власний капітал.

Отже, рентабельність власного капіталу за формулою «Дюпона» становитиме: 2009:0,158*5,11*1,66=1,340;

2010:0,23*4,4*1,6=1,619;

:0,25*4,18*1,01=1,0554.

Слід також відмітити, що проведений аналіз темпів приросту прибутку, доходів та активу підприємства, свідчить про те, що в 2011 році відбулося зменшення економічного потенціалу підприємства.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Для кращого розуміння поданої інформації, зобразимо дані у вигляді графіку (рис.2.3)

Рис.2.3. Ліквідність балансу ПАТ «Світ меблів» в 2009-2011 рр.

Таким чином, аналізуючи дані, можемо зробити висновок, що на протязі 2009-2011 рр. найбільшу частку в активах підприємства займали швидко ліквідні активи(68,48%, 71,28%, 60,19%), найменшу ж частку займали високоліквідні активи підприємства - відповідно 0,119%, 0,025% та 1,86%.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості. Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

У 2011 р. коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився порівняно з 2009 р. на 1,09 пункти і склав 1,76. Тобто даний показник по підприємству перевищує нормативне значення, а це означає, що підприємство може вчасно мобілізувати необхідні кошти і ліквідувати борги.

Коефіцієнт незалежної ліквідності його нормативне значення не менше 0,5. У 2011 р. цей показник зменшився порівняно з 2009 р. на 0,05 пункти і склав 0,17. Зниження цього показника пов’язано з тим, що зменшились грошові кошти підприємства.

Для кращого розуміння поданої інформації, зобразимо дані у вигляді графіку (рис.2.3)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства і є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами понад 0,2. У 2011 р. цей показник збільшився порівняно з 2009 р. на 0,14 пункти і склав 0,25.

Таким чином, можна зробити висновок, що за результатами 2011 року показники ліквідності перевищують нормативні значення, що є досить позитивним для підприємства, адже свідчить про готовність підприємства оплачувати свої борги.

Таким чином, проаналізувавши показники ліквідності підприємства, можна зробити висновок про те, що показники ліквідності перевищують нормативні значення, що є досить позитивним для підприємства, адже свідчить про готовність підприємства оплачувати свої борги.

У 2011 р. коефіцієнт автономії збільшився порівняно з 2010 р. на 0,34 пункти і склав 0,98, але він залишається більшим за нормативне значення. Тобто, можна припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. В 2010 році даний показник становив 1,55, а в 2011 році, зменшившись на 0,54 він склав 1,01.

Коефіцієнт маневреності власних засобів характеризує ступінь мобільності використання власних засобів підприємства. В 2010 році даний показник становив 0,87, що на 0,1 більше, ніж в 2009 році. В 2011 році він також збільшився на 0,04 і становив 0,92.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством. Нормативне значення даного показника повинно перевищувати 0,5.В 2010 році даний показник становив 0,87, що на 0,1 більше, ніж в 2009 році. В 2011 році він також збільшився на 0,04 і становив 0,91.

Таким чином, проаналізувавши показники фінансової стійкості підприємства, ми можемо зробити висновок, що всі вище зазначені показники мають понаднормове значення, що в свою чергу свідчить про те, що платоспроможність підприємства є достатньою.

2.3 Застосування фінансового прогнозування на підприємстві

Одним із методів прогнозування фінансового стану підприємства є метод складання прогнозного балансу підприємства. Вихідні дані будуть наступними:

. період прогнозування складає три місяці: січень, лютий, березень;

. очікуваний обсяг реалізації -21100000 грн.;

. розрахунки з покупцями здійснюються на таких умовах, що 40% продаж сплачуються терміново, термін надання кредиту30 днів, закупівельна вартість товару складає 85% товарообігу, витрати обігу - 6% товарообігу; середній термін оборотності капіталу, вкладеного у оборотні активи - 75 днів;

. закупівля товарів здійснюється на наступних умовах: обсяг кредиту від постачальників у середньому складає 60% купівельної вартості товарів; середній термін надання товарного кредиту - 40 днів; товарно-матеріальні цінності, що надходять на умовах термінової або попередньої оплати складають у середньому 40% закупівель;

. середній запас товарів на складі відповідає їх потребі на півтора місяці, обсяг закупівлі товарів відповідає їх потребі за досліджуваний період; сума власного капіталу (ВК) складає 451000 грн.;

. довгострокові активи повністю сформовані за рахунок ВК;

. сума необоротних активів складає 1579000 грн.

. поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків сплачуються наступним чином: 70% терміново, 30% - з виникненням заборгованості, середній термін якої складає 30 днів;

. з урахуванням наявних зобов’язань, термін сплати яких настав або настає у наступному періоді, сума платежів постачальникам має складати 1282000 грн.;

. витрати обігу, які припадають на залишок нереалізованих товарів на кінець звітного періоду складають 32000 грн., середній відсоток витрат обігу, який припадає на залишок товарів - 4%.

З наведених даних випливає, що термін погашення зобов’язань перед постачальниками наступає раніше, ніж відбувається обіг коштів, вкладених у оборотні активи. Для заготовлення товарно-матеріальних цінностей потрібно залучення додаткового капіталу, який відповідає40% купівельної вартості з урахуванням того, що 60% придбаних товарів надходять на умовах післяплати.

Для того, щоб побудувати прогнозний баланс, потрібно:

. визначити максимально можливу величину запозиченого капіталу;

. розрахувати прогнозну величину власного оборотного капіталу, оцінивши з цією метою наступні зміни у власному капіталі та необоротних активах;

. скласти узагальнений баланс виходячи з основних аналітичних групувань: власний та запозичений капітал, необоротні та оборотні активи;

. деталізувати склад та розмір статей активів та пасивів на основі результатів підсумкового аналізу періоду обороту статей балансу та структурного аналізу балансу;

. проаналізувати прогнозний баланс с точки зору його ліквідності.

Щоб визначити максимально можливу величину запозиченого капіталу, яка може бути залучена підприємством, потрібно розрахувати величину кредиторської заборгованості. З цією метою виконаємо наступні розрахунки:

. визначимо закупівельну вартість товару(ЗВТ):

ЗВТ= (21100000·85) / 100 = 17935000 грн.

. розрахуємо витрати обігу(ВО) та суму прибутку від реалізації(П):

ВО= (21100000·6) / 100 = 1266000 грн.

П= 21100000-17935000-1266000=1899000 грн.

. отримаємо очікуване значення власного оборотного капіталу(ВОК):

ВОК= 451000+1899000 = 2350000 грн.

. розрахуємо суму кредиторської заборгованості(КЗ):

КЗ= (ВОК/ (Тоа-Ткз))· Ткз

де Тоа- середній термін оборотності капіталу, вкладеного у оборотні активи; Ткз- середній термін надання товарного кредиту.

КЗ=(2350000 / (75-40)) · 40 = 2685714,0 грн.

Узагальнений прогнозний баланс має наступний вигляд(табл.2.1):

Таблиця 2.1 Узагальнений прогнозований баланс приватного АТ «Світ меблів»

Таким чином, максимально можлива сума зобов’язань виходячи з очікуваного значення власного капіталу складає 2685714,0 грн., а сума власного капіталу становитиме 17481,286 тис.грн.

3. Напрямки покращення фінансового прогнозування на українських підприємствах

.1 Проблеми запровадження прогнозування на українських підприємствах

На сьогодні для українських підприємств найбільш актуальною є система провадження бюджетування. Основна мета побудови будь-якої системи бюджетування - рішення завдань планування фінансів за різними центрами фінансової відповідальності. Цим завданням відповідають бюджети, які складаються практично на будь-якому підприємстві. Але сьогодні при постановці системи бюджетування, крім планування фінансових потоків, на передній план виходить і завдання моделювання.

Гнучке моделювання відповідних бюджетних показників забезпечить отримання потрібних цифр у пов'язаних бюджетних показниках, що дозволить прийняти перевірене збалансоване рішення про можливість або неможливість змін.

В даний час впровадження системи бюджетування на підприємстві дозволяє:

. забезпечити прозорість і передбачуваність потоку коштів, посилити контроль керівництва за рухом грошових коштів;

. збільшити ефективність використання та одночасно знизити ризик управління вільними коштами;

. консолідувати діяльність усіх структурних підрозділів та направити її на досягнення цілей компанії;

. забезпечити мотивацію і посилити відповідальність менеджерів середньої ланки, передавши їм низку управлінських завдань (участь у плануванні, аналізі причин відхилень від плану і т.п.).

Тому багато підприємств починають вибудовувати систему бюджетування. При цьому все більша кількість організацій доручає цей процес експертам в даній області.

Більшість організацій не досить добре справляються зі складанням планів і прогнозів. Основними проблемами, що найбільш часто зустрічаються є:

• бюджети складаються з дуже низьким рівнем деталізації;

• в бюджетах неправильно розставлені акценти: основна увага приділяється витратам, а оперативні параметри ефективності залишаються в тіні;

• недолік інтеграції між фінансовим плануванням і традиційним плануванням продажів і операцій;

• планування і прогнозування забирають надто багато часу і в цілому складаються за 6-8 місяців ручної роботи та повторюваних операцій щорічно;

• визначення даних непослідовні та / або їх рівень детальності відрізняється від реальних показників, що як мінімум ускладнює порівняння реальних і планованих показників або взагалі робить його неможливим;

• процеси, ускладнені не агрегованими електронними таблицями і постійними переробками;

Наслідки незадовільного планування і прогнозування вельми істотні і негативні. Крім неефективною ручної роботи та збільшення витрат, ризики, пов'язані з неточними прогнозами, включають і зменшення довіри до бізнесу з боку зовнішніх зацікавлених сторін, що веде до паралельного зниження ринкової капіталізації. У цьому контексті дані ризики являють собою справжню небезпеку, з якою необхідно щось робити.

Також існують загальні проблеми, що ускладнюють впровадження бюджетування для багатьох підприємств:

) Погано структурована нормативна база: відсутність єдності у визначенні понять «бюджет» і «бюджетування»; брак на підприємствах інформації про витрати на виробництво продукції, відсутність багатьох необхідних для планування нормативів (або застосування застарілих).

) Проблема інформаційної бази бюджетування перетинається з організаційними питаннями. Для складання бюджету необхідно велика кількість первинної інформації, яка існує в розрізнених вигляді в різних підрозділах.

) "Бухгалтерський", "податково-орієнтований" підхід до витрат, їх аналізу, постатейного поділу, угрупуванню, плануванню. Відсутня система обліку та контролю витрат за місцями їх виникнення. Окрема суттєва проблема - облік і розподіл непрямих ("накладних") затрат. Багато форм планових і звітних документів орієнтовані на потреби зовнішніх "контролюючих інстанцій", а не менеджменту підприємства.

) Завищені очікування ефекту від впровадження інформаційних технологій, корпоративних інформаційних систем.

) Пасивність керівництва і персоналу підприємства при впровадженні змін і завищені очікування ефекту від залучення зовнішніх консультантів. Впровадження може бути успішним тільки при загальній зацікавленості вищого менеджменту підприємства і наявності "центрів компетенції" - кваліфікованих фахівців з достатніми повноваженнями.

) Відсутність систематичного підходу до управлінського обліку (навіть там, де він у дійсності є).

Для запобігання даних проблем потрібно слідувати «трьома складовими успіху» при впровадженні системи бюджетування. В першу чергу необхідно виробити і затвердити єдині правила, на основі яких і буде будуватися система бюджетування: методологію, оформлення табличних форм, фінансову структуру, тощо. Слід домогтися, щоб ці правила запрацювали. І тут важливу роль відіграє «людський фактор».

Друга складова бюджетування - це організаційні процедури. Регламент бюджетування, сам бюджет, система мотивації - все це потрібно затверджувати внутрішньофірмовими наказами, за невиконання яких співробітників слід карати.

Третій ключ до успіху - автоматизація всього процесу. На великих підприємствах обсяг інформації величезний, але яким би значним він не був, обробити його треба вчасно. Необхідний аналіз сьогоднішніх показників і прогноз на місяць вперед.

В даний час існує досить багато програмних засобів, що дозволяють вирішувати завдання бюджетування та прогнозування на підприємстві. Наприклад, ORACLE E-Business Suite, mySAP, система "Галактика", система HyperionPillar, ComshareMPC і багато інших. Не можна забувати і про найбільш поширеному сьогодні серед українських підприємств засобів вирішення цих завдань - Microsoft Excel.

Кожне підприємство вибирає систему з урахуванням внутрішньо фірмових характеристик. Критерії, які враховуються при виборі програмного продукту, підрозділяють на наступні групи: а) функціональні вимоги; б) технічні вимоги; в) вимоги до розробника; г) вимоги до постачальника рішення; д) тимчасові вимоги; е) вартісні вимоги.

3.2. Перспективні шляхи здійснення прогнозування на українських підприємствах

Роль прогнозування в управлінні підприємством очевидна. Первинно необхідно прогнозувати:

-Поведінку держави;

- Поведінку споживачів;

Поведінку постачальників;

Поведінку конкурентів;

Науково-технічний прогрес.

Вторинними прогнозованими показниками, що визначають успішне існування промислового підприємства в довгостроковій перспективі є:

Величина прибутку;

Обсяг реалізації;

Рентабельність активів;

Фондовіддачу;

Продуктивність праці, тощо.

Наявність невизначеностей у цих факторів значно ускладнюють процесу правління промисловим підприємством. Це пов'язано з тим, що виникають нові цілі та завдання,налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми управління. Забезпечення методичної та інструментальної бази для підтримки основних функцій менеджменту - контролінгу. Цінова концепція управління, породжена практикою сучасного менеджменту.

Побудова або оптимізація системи фінансового прогнозування і бюджетування - це досить трудомісткий процес, який можна розбити на кілька етапів.

етап. Складання стратегічного плану.

етап. Опис системи "як є". Тут необхідно описати ту систему бюджетування, яка вже існує на підприємстві з усіма її перевагами і недоліками.

етап. Виявлення недоліків. Розглядаються документообіг, алгоритми розрахунків і обліку й те, що в них не задовольняє.

етап. Визначення необхідних змін та їх обґрунтування.

етап. Побудова системи "як треба". Складається єдиний для всієї компанії «Регламент». Підсумком зусиль по організації бюджетування є розробка графіка документообігу.

етап. Впровадження системи бюджетування та прогнозування. Включає в себе комплекс робіт по реалізації задуманої системи в життя.

Таким чином, завдання постановки системи бюджетування та прогнозування на підприємстві є складною і багатогранною. Мало цю систему вибудувати, необхідно, щоб вона запрацювала на підприємстві. А ще складніше забезпечити безперебійність цієї роботи.

Важливо включити фінансове планування в процес стратегічного планування підприємства. Якщо підприємство хоче завоювати нові ринки і розширити виробництво продукту, воно повинно подбати про потребу в капіталів процесі формування довгострокових планів з маркетингу та основних досліджень по виробничих методів.

Успіх прогнозування корпорації і фінансового плану прямо залежить від структури капіталу компанії. Структура капіталу може сприяти або перешкоджати зусиллям компанії по збільшенню її активів. Вона також прямо впливає на норму прибутку, оскільки компоненти прибутку з фіксованим відсотком, що виплачуються за борговими зобов'язаннями, не залежать від прогнозованого рівня активності компанії. Якщо фірма має високу частку боргових виплат, можливі труднощі з пошуком додаткових капіталів.

Структура капіталу повинна відповідати виду діяльності і вимогам компанії. Співвідношення позикових коштів і ризикового капіталу має бути таким, щоб забезпечити акціонерам задовільну віддачу від інвестицій. Гнучкість у зміні структури капіталу може бути необхідним елементом успіху. Підготовлений належним чином фінансовий план може бути використаний для оцінки результатів бізнесу після його фактичного початку. У деяких випадках план може послужити також базою для розробки детального робочого бюджету компанії. Фінансовий план фактично стає керівним документом, в якому детально розписано, як і коли буде витрачатися капітал, а також вказуються цілі, досягнення яких необхідно для забезпечення успіху бізнесу. Таким чином, від правильності визначення руху фінансових потоків, збалансованості доходів і витрат, відповідності руху фінансових потоків планам виробництва і реалізації продукції в значній мірі залежить отримання прибутку.

Висновки

Фінансове планування і прогнозування виступають основним інструментарієм і гарантією стійкого функціонування підприємства. У посткризових умовах їх значення зростає, що привертає до дослідження цієї проблеми увагу багатьох учених.

Стійкий фінансовий стан, правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами.

Таким чином, отримання інформації про майбутнє, особливий вид передбачення можливих або бажаних змін фінансового стану сучасних підприємств є необхідним елементом формування їх ринкової стратегії. Прогнозування виступає основою розробки довго- та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його окремих структурних підрозділів. У системі управління підприємствами прогнозування посідає особливе місце, оскільки надає можливість отримання науково-обґрунтованого висновку про їх можливий фінансовий стан, термін досягнення бажаного стану, альтернативні шляхи розвитку фінансово-економічної діяльності.

Визначення змін та тенденції розвитку фінансового стану підприємства неможливо без проведення детального аналізу структури активів та пасивів, капіталу, ліквідності та платоспроможності, дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансової стійкості. Тому прогнозування фінансового стану підприємства має передбачати дослідження та моделювання динаміки його фінансових показників, оцінку майбутніх умов його діяльності. Процес прогнозування традиційно складається з декількох етапів, основними з яких є етап збору та обробки інформації про фінансовий стан підприємства, етап проведення аналізу фінансового стану підприємства та безпосередньо прогностичний етап, який передбачає використання спеціальних методів фінансового прогнозування.

З метою вдосконалення прогнозування необхідно використовувати програми для автоматизації бухгалтерського обліку, наприклад, 1С: Бухгалтерію, а також різні програми для аналізу та прогнозування, серед таких програми виділяють, наприклад Пакет аналізу MS Excel який забезпечує не тільки простий введення даних для аналізу і прогнозування, але й самим процес аналізу та прогнозування, таким чином, забезпечуючи формування прогнозованих показників в найбільш прийнятній формі, що забезпечує швидкість і правильність розрахунків.

Список використаних джерел

1.         Бланк И.А. Основы фінансового менеджмента/ И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, 2007. - 487 с.

2.       Восовский Л. М. Планирование и прогнозирование в условияхрынка. М., 2009.- 310 с.

.        Горлачук В.В. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. / В.В. Горлачук, О.Ю. Коваленко. - Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - 347 c.

.        Ефимова О.В. Финансовыйанализ/ О.В. Ефимова. - М.: изд-во»Бухгалтерскийучёт», 2009. - 352 с.

.        Касьяненко В.О. Моделювання та прогнозування економічних процесів. Конспект лекцій: Навч. посібник/В.О. Касьяненко, Л.В. Старченко. - Суми: ВТД»Університетська книга», 2006. - 185 с.

.        Клементьєва О.Ю. Фінансовий стан підприємства та його прогнозування: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 / О. Ю. Клементьєва. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 1.

.        Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, чи як ефективно керувати фінансами: метод. матеріал. - Х: Фактор, 2005. - 321 с.

.        Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / М.Я. Коробов. - К.: Знання, 2007. - С. 354.

.        Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз: [підручник] / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 392 с.

.        Мищенко В.В. Государственноерегулированиеэкономики: Учеб.пособие. - М.:ИНФРА-М, 2009. - 480 с.

.        Прогнозирование и планированиеэкономики: Учеб.пособие / подобщ.ред. В.И.Боресевича, Г.А. Кандауровой. - Мн.: Экоперспектива, 2010. - 380 с.

.        Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Г.В. Савицька. - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К.: Знання, 2005. - 662 с.

.        Саркисянс Р. Д. Теория прогнозирования принятиярешений. М., 2010.- 320 с.

.        Стратегическое планирование / Под ред. Улькина В. П. СПб, 2010. - 450 с.

.        Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

.        Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посіб. / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк. - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.

.        Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб./ О.С. Філімоненков. - [2-ге вид., переробл. і допов.]. - К: МАУП, 2004. - 328 с.

.        Фінансова звітність за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку: [практ. посiб.]. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2009. - 336 с.

.        Шеремета О.В. Механізм бюджетування на підприємстві / О.В. Шеремета // Вісник соціально-економічних досліджень : зб. наук. праць. - Одеса, 2008. - Вип. 31. - с. 442-448.

20.