Аналіз фінансового стану сільськогосподарського підприємства на прикладі ТОВ 'Східне'

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві

1.2 Інформаційна база комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1.3 Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства

2.4 Оцінка фінансового стану підприємства

2.5 Система оподаткування підприємства

Розділ 3. Обґрунтування напрямків покращення фінансового стану підприємства

3.1 Шляхи покращення фінансового стану підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми: Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку - визначає передумови розвитку підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та погашення зобов'язань перед суб’єктами господарювання. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів з фінансових і інших відносин.

Проблеми оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання досліджують як вітчизняні, так і закордонні вчені. Зокрема, діагностиці аналізу фінансового стану приділили увагу Поддєрьогін А.М., Коробов М.Я., Бланк І. А, Білик Л.Д., Сайфулін Р.С., Шеремет А.Д., Покропивний С.Ф., Савицька Г.В., Савчук В.П., Брігхем Ю., Кеннон Дж., Фоулк Р., Сміт Р. та ін.

Мета оцінки фінансового стану підприємства в системі антикризового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності, відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, можливості подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і зростання виробничого потенціалу та ухвалення відповідних рішень.

Мета й завдання курсової роботи: Метою даної роботи є аналіз сутності, завдань і необхідності системного аналізу фінансового стану підприємств, а також дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик аналізу фінансового стану підприємства та надання пропозицій щодо їх вдосконалення.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

.        Охарактеризувати сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві;

2.       Розглянути інформаційну базу комплексної оцінки фінансового стану підприємства;

.        Дослідити методику та показники оцінки фінансового стану підприємства;

.        Провести загальну фінансового - економічну характеристику підприємства на прикладі ТОВ "Східне";

.        Провести комплексну оцінку фінансового стану на прикладі ТОВ "Східне"

.        Обґрунтувати шляхи підвищення фінансового стану

Об’єкт дослідження: Методичні та теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємств та шляхи його покращення.

Предмет дослідження: Фінансова звітність сільськогосподарського підприємства ТОВ "Східне".

Інформаційну основу дослідження складають законодавчі акти та нормативні документи у частині ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та звітна інформація ТОВ "Східне”.

Методи дослідження: Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи як, економічний, теоретико - аналітичний, метод синтезу, групування, класифікації, табличний, математичний, статистичний та графічний методи.

Курсова робота складеться з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій та списку використаних джерел. Курсова робота налічує 50 сторінок комп’ютерного тексту, 12 таблиць та 16 найменувань літературних джерел.

фінансовий стан ресурсний потенціал

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [1, с.77].

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань [1, с.77]:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать [2, с.217]:

поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються а процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками [3, с.114]:

аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

·   факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

аналіз фінансової стійкості підприємства;

аналіз ліквідності балансу;

комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому [4, с.344]:

постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

·   здійснення платежів за фінансовими операціями.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної. діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому, використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

1.2 Інформаційна база комплексної оцінки фінансового стану підприємства

На сьогодні суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані [5, с.37]:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів і прибутків підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажі і володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень [3, с.72].

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку року до моменту ліквідації.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика і її зміни [2, с. 207].

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року №869 адресатами одержання фінансової звітності є:

органи державного регулювання і контролю;

засновники підприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство;

фінансові органі;

інші.

Більш детально розкриємо інформацію щодо зовнішніх користувачів та їх потреб (табл.1.1).

Внутрішні користувачі на відміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію, і відповідно до інформаційних потреб їх поділяють на наступні групи:

 

Таблиця 1.1

Зовнішні користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Користувачі	Інформаційні потреби
1. Уряд	Контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків. Визначення сукупного суспільного продукту. Розподіл ресурсів.
2. Інвестори	Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання акцій, активів іншого підприємства.
3. Банківські установи	Своєчасність повернення позики та отримання відсотків. Уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам.
4. Постачальники та інші кредитори	Своєчасність оплати рахунків.
5. Клієнти (замовники)	Надійність отримання потрібних товарів та послуг відповідно домовленостей.
б. Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення.

власники підприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані через систему аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, які змінюються під впливом зовнішніх факторів;

менеджери - для визначення ефективної організації виробництва у відповідності із завданнями, які ставить вищий управлінський персонал;

керівники підрозділів - для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;

робітники і службовці підприємства - для контролю за виконанням конкретизованих завдань процесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство;

даті звітності і звітного періоду;

валюті звітності й одиниці її виміри;

відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду;

обліковій політика підприємства і її змін;

консолідації фінансових звітів;

припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

обмеженні щодо володіння активами;

участі в спільних підприємствах;

виявлених помилках минулого років і пов'язаних із ними коригуваннях;

переоцінці статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [4, с.212].

Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансової звітності, включає:

найменування, організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);

стислий опис основної діяльності підприємства;

найменування органу управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або найменування його материнської (холдінгової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти. у який ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П (С) БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

мету фінансових звітів;

їх склад;

звітний період;

якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П (С) БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

1.3 Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращання фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі [2, с.215].

На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращання фінансового стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Джерелами інформації для проведення аналізу є [4, с.149]:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);

звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2);

звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

звіт з праці;

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

зведена таблиця основних показників;

звіт про рух коштів в іноземній валюті;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки аудиторських перевірок;

інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

·   Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

·   Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

·   Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

·   Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

·   Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

·   Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

·   Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

·   Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

·   Забезпеченість обігових коштів;

·   Утворення і використання різних фондів;

·   Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення суд і позичок в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 1.2 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача [2, с.217].

 

Таблиця 1.2

Основні суб’єкти - користувачі аналітичної інформації

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

Показники оцінки майнового стану:

. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів

розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Оцінка ліквідності та платоспроможності:

. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття "оборотні кошти" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ та ІІІ розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%

. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Показники оцінки фінансової стійкості:

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східне" було створене у 2002 році в селищі Східне, Мелітопольського району, Запорізької області. Всі землі підприємства є орендовані.

Керівник підприємства Островерх Вадим Вікторович (освіта середня), головний бухгалтер підприємства Терзієва Дар’я Вадимівна (освіта вища, юридична).

Підприємство має прекрасні умови для розвитку інфраструктури (транспорт, зв'язок, енерго- та водопостачання). Наявність автотранспортного господарства, доріг з твердим покриттям по всіх виробничих підрозділах забезпечує своєчасне постачання сировини і відправку готової продукції для зберігання на власних складських приміщеннях.

Основними видами діяльності підприємства є виробництво зерна та технічних культур. Предметом діяльності підприємства є вирощування, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, в тому числі рослинництво, тваринництво та інші напрями; торговельно-закупівельна діяльність, в тому числі закупка сільськогосподарської продукції та продуктів харчування у юридичних та фізичних осіб за готівковий і безготівковий рахунок та інша комерційна діяльність.

Метою створення підприємства є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок грошових внесків Учасників створюється статутний капітал у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) гривень, який розподіляється наступним чином: Островерх В.В. - 16 500 грн або 94,3%; Терзієва Д.В. - 1000 грн або 5.7%

Прибуток товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Прибуток товариства, за вирахуванням сум по взаємовідносинах з державним бюджетом та сум, направлених на створення та поповнення фондів Товариства, оплату інших витрат, затверджених зборами Учасників, розподіляється між його Учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді.

Підприємство розвивається у вірному напрямку та має гарну перспективу у майбутньому.

2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

Науковий підхід до дослідження ресурсного потенціалу передбачає необхідність обґрунтування його теоретичної моделі, що має не тільки найбільш повно відображати даний об'єкт, а й бути інструментом його поглибленого вивчення. Аналізуючи поняття "ресурсно-виробничий потенціал" серед економістів існують різні точки зору. Одні під ресурсно-виробничим потенціалом розуміють тільки обсяг ресурсного потенціалу, інші - основні виробничі фонди. Звідси незрозуміло, які ж саме основні фонди необхідно включати у даний потенціал.

Для оцінки ресурсного потенціалу ТОВ "Східне" доцільно дослідити такі показники як, площа посівних склад посівних площ, вартість валової продукції, коефіцієнт зношення, придатності, оборотності, завантаження, фондовіддача, фондомісткість, структура фінансових ресурсів підприємства та інші.

Отже, для початку ми розглянули склад посівних площ підприємства і дійшли висновку, що станом на 2012 рік їх складала лише рілля, яка займала 207,09 га. Ані пасовищ, ані сінокосів чи інших земель не було у наявності. Результати представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка складу та структури земельного фонду ТОВ "Східне", 2011-2012 рр.

Угіддя	2011 рік		2012 рік
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
Всього сільськогосподарських угідь	207,09	100	207,09	100
Із них рілля	207,09	100	207,09	100
Сінокоси	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-
Інші землі	-	-	-	-

Важливими факторами, від яких залежать результати господарювання, є забезпеченість підприємства основними засобами виробництва і ефективність їх використання. Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання наведені в таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2

Показники забезпеченості основними фондами та ефективності їх використання за 2011-2012 рр. ТОВ "Східне"

Показники	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. від 2011 р.
			(+; - )	(%)
Вартість валової продукції, тис. грн.	284,5	944,5	660	331,9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	267,87	450,27	182,4	1680,09
Коефіцієнт зношення	0,58	0,34	-0,24	58,6
Коефіцієнт придатності	0,42	0,66	0,24	157,1
Фондовіддача, грн.	1,06	2,09	1,03	198,68
Фондомісткість, грн.	0,94	0,48	-0,46

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Згідно з системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційного циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування тощо) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо).

Розрахунки таблиці 2.2 показали, що за аналізований період такі показники забезпеченості основними фондами, як фондомісткість та фондовіддача зазнали різких змін: так фондовіддача зросла на 98%, а фондомісткість зменшилась на 49%. Коефіцієнт зношення зменшився на 49.1%, а коефіцієнт придатності - збільшився на 57.1%, що свідчить про покрашення раціональності у використанні основних засобів.

Оборотні фонди є важливою складовою матеріально-технічних ресурсів ТОВ "Східне". В господарстві вони представлені в виді: насіння, добрива, запчастини, паливо, гербіциди тощо. Важливими показниками ефективності використання оборотних фондів є: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт закріплення.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (П (С) БО)"Баланс” власні оборотні кошти підприємства дорівнюють 1р. П + р.440П - 1р.А. Порівняння наявності власних оборотних коштів з поточною потребою в них дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах дорівнює: ІІр. А - Ір.П. Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності розраховується діленням обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість оборотних коштів. Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується.

Коефіцієнт завантаження - показник обернений коефіцієнту оборотності. Показує скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту розраховується: 365/ коефіцієнт оборотності. Показує скільки обертів здійснюють оборотні засоби за рік.

Рентабельність оборотних коштів - прибуток від реалізації продукції/ середньорічну вартість оборотних коштів та помножити на 100%.

Показники ефективності використання оборотних засобів наведені в наступній таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання оборотних засобів ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 року від 2011 року
			(+; - )	(%)
Виручка від реалізації, тис. грн	415,1	1133,4	718,3	273,04
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн	522,75	906	383,25	173,3
Наявність оборотних коштів	690,6	1090,9	400,3	157,9
Потреба в оборотних коштах	-61,2	-493,6	-431,8	806,5
Надлишок (брак оборотних коштів)	61,2	493,6	431,8	806,5
Коефіцієнт оборотності	0,79	1,25	0,46	158,2
Коефіцієнт завантаження	1,26	0,78	-0,48	61,9
Тривалість одного обороту, днів	462	292	-170	63,2

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна зробити висновки, що у 2012 році відносно 2011 року коефіцієнт оборотності зріс 58,2%, тобто оборотні засоби роблять 0,46 оборотів більше, коефіцієнт завантаження зменшився на 48%, що в абсолютному значенні склало 0,48 грн, тривалість одного обороту зменшилась на 170 днів, що показує ефективне використання оборотних засобів.

Фінансові ресурси підприємств - це сукупність власного, позикового та залученого грошового капіталу, який використовується для формування активів підприємства та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які утворюються двома шляхами: внесення власниками підприємства грошей та інших активів, накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

До складу власного капіталу включають:

статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності;

додатково вкладений капітал в акціонерних товариствах - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (емісійний доход);

інший додатковий капітал - це оцінка необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

резервний капітал - резерви на непередбачені витрати, сформовані відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства;

нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - прибуток, який реінвестований у господарську діяльність підприємства. Непокритий збиток вираховується при визначенні і підсумку власного капіталу;

неоплачений капітал - заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Його сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Крім того, до власного капіталу, за рахунок якого формуються активи підприємства, відносять також і прирівняні джерела їх формування - забезпечення наступних витрат і платежів.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумами або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися на підприємствах для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, відшкодування цільових втрат тощо. У балансі всі забезпечення групуються за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування.

До позикових фінансових ресурсів включають: довгострокові і короткострокові кредити банків, довгострокові фінансові забезпечення та інші довгострокові зобов'язання (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, відстрочені податкові зобов'язання по сплаті податку на прибуток.

До складу залучених фінансових ресурсів відносять всі види кредиторської заборгованості з поточних зобов'язань підприємства юридичним і фізичним особам: поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів; з бюджетом по сплаті податків, з позабюджетними фондами, з органами страхування, з оплати праці, з учасниками по виплаті дивідендів; інші поточні зобов'язання.

Усі види фінансових ресурсів відображені у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Бухгалтерський баланс - це елемент методу бухгалтерського обліку, який є способом економічного групування та узагальненого відображення активів підприємства і джерел їх утворення у вартісному вираженні на певну дату, який графічно являє собою двосторонню таблицю: ліва частина - актив, права - пасив.

Бухгалтерський баланс згідно з П (С) БО 1 - це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, власний капітал і зобов’язання.

Отже, провівши деякі розрахунки, ми отримали дані щодо структури фінансових ресурсів і відобразили у таблиці 2.4

 

Таблиця 2.4

Показники забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами за 2011-2012 рр. ТОВ "Східне"

Показники	2011 р.		2012 р.		Відхилення 2012 р. від 2011 р.
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Власні	781,3	96,36	1585,5	99,75	804,2	202,9
Залучені	-	-	-	-	-	-
Позикові	29,5	3,64	4,0	0,25	-25,5	13,5
Всього	810,8	100	1589,5	100	778,7	-

Можна зробити висновок, що у 2012 році відносно 2011 року фінансові ресурси збільшились на 778,7 тис. грн. Це відбулося головним чином за рахунок збільшення власних фінансових ресурсів на 102.9 %. Власні ресурси зросли на 804 тис. грн., позикові зменшилися - на 25.5 тис. грн., що дає змогу дійти висновку про абсолютне самофінансування ТОВ "Східне".

2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємства як суб’єкта господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

Як баланс, так і звіт про фінансові результати в системі інформаційної бази фінансового аналізу посідає центральне місце і є найважливішим джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату (додаток А та Б). Також важливим документом сільськогосподарського підприємства є форма 50-СГ (додаток В).

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний тому, що дохідність підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники фінансового відділу, а за його відсутності - працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності - головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

Фінансова діяльність ТОВ "Східне" спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

У таблиці 2.5 включені показники, які призначені для детального та всебічного фінансового результату ТОВ "Східне".

 

Таблиця 2.5

Аналіз фінансових результатів товариства за 2011-2012 рр., тис. грн. ТОВ "Східне"

Показники	Роки		Відхилення
	2011	2012		2012 р. до 2011 р.
				Абсол.	%
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	415,1	1133,4		718,3	273,04
ПДВ	69,2	188,9		120,7	272,98
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	345,9	944,5		598,6	273,05
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	229,7	837,3		607,6	380,36
Валовий прибуток	116,2	106,8		-9,4	91,91
Інші операційні витрати	60,2	2,1		-58,1	3,48
прибуток	60,2	104,3		44,1	173,25
збиток	-	-		-	-
Фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування:	Х	Х		Х	Х
прибуток	56,0	104,3		48,3	186,25
збиток	-	-		-	-
Чистий прибуток	54,4	104,3		48,3	186,25

Аналіз фінансових результатів ТОВ "Східне" показав, що чистий прибуток у 2012 році склав 104.3 тис. грн., якщо порівнювати з попереднім періодом, то відхилення склали 86,25%, що грошовому виразі становить 48,3 тис. грн. Це відбулося, в першу чергу, за рахунок зростання доходу від реалізації, який збільшився на 718,3 тис грн. у порівнянні з 2011 роком. Загалом 2011 рік був значно гірший для підприємства, як від 2012. Також слід відзначити значне скорочення операційних витрат, відхилення яких склало аж - 97.7%.

2.4 Оцінка фінансового стану підприємства

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його платоспроможність (ліквідність). Вона розраховується за допомогою сукупності відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховується за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошові форми, то вища ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості їх перетворення на грошові кошти, активи підприємства підрозділяються на такі групи:

А1 - найліквідніші активи (усі грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення);

А2 - активи, що легко реалізуються (дебіторська заборгованість, крім сумнівної та безнадійної та інші легко реалізовувані активи);

А3 - активи, що активно реалізуються та входять до ІІ розділу балансу, за винятком довгострокових фінансових вкладень, МШП, готової продукції, а також витрат майбутніх періодів;

А4 - активи, що важко реалізуються (основні активи, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування).

Пасиви балансу групуються в порядку настання терміну оплати в такі групи:

П1 - найтерміновіші пасиви (кредиторська заборгованість та інші найтерміновіші пасиви);

П2 - короткострокові пасиви (короткострокові кредити банку та позичкові кошти);

П3 - довгострокові пасиви (довгострокові кредити та позикові кошти);

П4 - постійні пасиви (власні кошти).

Для збереження балансу активів та пасивів підсумок даної групи зменшується на суму витрат майбутніх періодів.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки в підприємства на кінець звітного періоду виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги. Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Аналіз ліквідності балансу розподілений за групами активів та пасивів наведений у таблиці 2.6.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки згрупованих активів та пасивів. Баланс вважається ліквідним якщо:

А1 >= П1; А2 >= П2; А3 >= П3; А4 <= П4

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість.

 

Таблиця 2.6

Аналіз ліквідності балансу ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 року від 2011 року
			(+; - )	(%)
Групування активів балансу	Х	Х	Х	Х
А1	2,0	17,4	15,4	870
А2	90,6	125,3	34,7	138,3
А3	627,5	893,7	266,2	142,42
А4	90,7	376,3	285,6	414,88
Групування пасивів балансу	Х	Х	Х	Х
П1	29,5	4	-25,5	13,55
П2	-	0,7	-	-
П3	-	-	-	-
П4	781,3	1585,5	804,2	202,86

Результати оцінки ліквідності ТОВ "Східне" у вигляді нерівностей зібрані у наступній таблиці (таблиця 2.7).

 

Таблиця 2.7

Оцінка ліквідності ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Групи	2011 р.	2012 р.
А, П 1	2 < 29,5	17.4 > 4
А, П 2	90,6 > 0	125.3 > 0
А, П 3	627.5 > 0	893.7> 0.7
А, П 4	90.7 < 781.3	376.3 < 1585.5

Бачимо, що не всі нерівності співпадають, тому ТОВ "Східне" не можна назвати ліквідним у 2011 році, на відміну від 2012, де спостерігається абсолютна ліквідність підприємства.

 

Таблиця 2.8

Показники фінансового стану ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Показники	Формула розрахунку	Орієнтовне позитивне значення показника	Значення показника		Відхилення 2012 від 2011
			2011	2012	+/-	%
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф.1 (р.230+р.240+ р.220) / Ф.1 р.620	0,25 - 0,5	0.06	4.35	4.29	7250
2. Коефіцієнт загальної ліквідності	Ф.1 р.260/ Ф.1 р.620	1,0 - 2,0	24.4	272.98	248.58	1118.8
3. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності, автономії)	Ф.1 р.380/ Ф.1 р.640	0,25 - 0,5	0.96	0.99	0.03	103.9

Як ми бачимо з таблиці 2.8 ТОВ "Східне" відповідає всім нормативним вимогам та є абсолютні ліквідним підприємством. За аналізовані роки значно зросли коефіцієнт абсолютної ліквідності, на 4,29 та коефіцієнт загальної ліквідності на 248,58.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом.

До оцінки фінансового стану входять показники ліквідності, рентабельності, аналіз майнового стану та аналіз платоспроможності.

Аналіз майнового стану ТОВ "Східне" наведено у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Аналіз фінансового стану ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр.

Показники	Формула розрахунку	Орієнтовне позитивне значення показника	Значення показника		Відхилення 2012 від 2011
			2011	2012	+/-		%
Аналіз майнового стану підприємства
Коефіцієнт зносу основних засобів	ф.1 ряд.032/ф. ряд.031	0,55	0,34		-0,21	61,81
Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт швидкої ліквідності	ф.1 (ряд.260 - ряд.100 - ряд.110 - ряд.120 - ряд.130 - ряд.140) /ф.1 ряд.620	0,6 - 0,8	3,13	49,55		46,42	1583,0
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	ф.1 (ряд.260 - ряд.620)	>0, збільшення	690,6	1087,9		397,3	157,52
Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	ф.1 ряд.380/ф.1 ряд.640	>0,5	0.96	0.99		0.03	103.9
Коефіцієнт фінансування	ф.1 (ряд.430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630) /ф.1 ряд 380	<1, зменшення	0,04	0,002		-0,038	6,3
Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності продукції	Ф.2 ряд.100 (або ряд.105) + ряд.090 - ряд.060/ф.2 (ряд.040 + ряд.070 + ряд.080)	>0,збільшення	0,002	0,1		0,098	5229,3

За даними таблиці 2.9 можна зробити висновок про загальну успішність ТОВ "Східне". Абсолютно усі показники відповідають встановленим нормам та \ або показують результат кращий за норму. Тенденція яка спостерігається у 2011 році тільки на покращення результатів роботи підприємства. Жодний показник не показав ні негативного результату, ні негативної тенденції, і у 2012 році всі показники тільки покращили свій результат.

2.5 Система оподаткування підприємства

Спрощена система оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку, який введено на території України Законом "Про

фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 № 320-XІV, що береться з одиниці земельної площі, як інструмент стимулювання сільськогосподарського виробництва. Необхідність запровадження нової системи оподаткування АПК була обумовлена збитковістю або низькою прибутковістю підприємств галузі, а також необхідністю державної підтримки АПК, недостатністю або відсутністю обігових коштів АПК, потребою у спрощенні податкового обліку.

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм можуть стати платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 75 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

ТОВ "Східне" знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тому замість сплати податку на прибуток та інших податків сплачує лише ФСП, ПДВ та відрахування у соціальні страхові фонди (ЄСВ). Система оподаткування ТОВ "Східне" наведена у таблиці 2.

Таблиця 2.10

Аналіз динаміки показників основних платежів до бюджету ТОВ "Східне" за 2011-2012 рр., тис. грн.

Вид платежу	2011 р.	2012 р.	Відхилення
			(+,-)	%
ПДВ	69,2	188,9	120,7	272,98
ФСП	7,01	7,01	-	-

За даними таблиці 2.10 можна зробити висновок, що ПДВ у 2012 році зросло на 120,7 тис. грн. або 272,98% що пов’язано в першу чергу зі значним збільшенням виручки від реалізації продукції. Сума ФСП не змінювалась, тому що підприємство не змінило обсяг свого земельного фонду.

Розділ 3. Обґрунтування напрямків покращення фінансового стану підприємства

3.1 Шляхи покращення фінансового стану підприємства

В умовах ринкової економіки обґрунтованість та дієвість управлінських рішень на мікро- та макрорівнях значною мірою залежить від результатів оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання, зміст якої виходить за межі обчислення окремих коефіцієнтів і передбачає вивчення комплексу показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства.

Нестабільність економіки обумовлює необхідність для кожного суб’єкта господарювання постійно шукати шляхи підвищення ефективності своєї діяльності.

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому [12].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Головне завдання оцінки фінансового стану підприємства - своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства.

Головним із шляхів покращення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовної оцінки всіх складових його діяльності. Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

збільшення виручки від реалізації;

продажу частини основних фондів;

рефінансування дебіторської заборгованості.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків, до них належать:

оплата товарів, робіт, послуг, що належать до валових витрат;

оплата товарів, робіт послуг, що не належать до валових витрат;

здійснення реальних та фінансових інвестицій;

сплата податків та інших платежів до бюджету;

повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку [8].

На обсяги останніх двох напрямків підприємству впливати важко. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від встановленого державою порядку про визначення об’єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяги платежів та відсотків визначаються умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій. Можливості впливу підприємства на перші три напрямки є ширшими.

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, - головний внутрішній резерв покращення платоспроможності підприємства.

На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість:

обсяг виробництва;

номенклатура та асортимент продукції;

технічний рівень виробництва;

організація виробництва та умов праці;

ціна одиниці продукції, що реалізується [10].

Основним способом зниження собівартості є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Для оптимізації обсягів дебіторської заборгованості потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та

форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, за фактом відвантаження продукції). Незважаючи на значні обсяги дебіторської заборгованості, на нашу думку, доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, адже за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, а разом з тим і прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції). З іншого боку, в цьому випадку є ризик виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості [11].

Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.

Також одним із важливих напрямів зміцнення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

проведення реструктуризації активів підприємства;

сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

У рамках реструктуризації активів використовуються наступні заходи.

. Мобілізація прихованих резервів.

Більшість резервів відновлення платоспроможності відносяться до прихованих. Приховані резерви - частина капіталу, що не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною вартістю. Виявлення та мобілізація прихованих резервів відбувається на основі наступних методів.

Експертний метод. Базується на визначенні причино-наслідкових зв’язків між станом окремих напрямків діяльності підприємства та обсягом формування чистого грошового потоку підприємства. Результати використання цього методу залежать від професіоналізму та досвіду роботи експерта.

Метод зовнішнього порівняльного аналізу. Суть даного методу полягає у співставленні основних показників діяльності досліджуваного підприємства та підприємства-аналога, які працюють в приблизно однакових умовах господарювання, мають однаковий обсяг та склад ресурсів. Якість висновків отриманих за цим методом залежить від коректності проведення порівняльного аналізу, від ступеню точності інформації, від коректності інформаційного забезпечення. Цей метод кількісно оцінює резерви підвищення ефективності та покращення фінансового стану підприємства, але не виявляє яким чином ці результати можуть бути досягнені. Тому його бажано використовувати як попередній.

Метод внутрішнього порівняльного аналізу. Пошук резервів відновлення платоспроможності здійснюється методом внутрішнього порівняльного аналізу лише на підприємствах які мають структурні підрозділи, що здійснюють однакові види діяльності та можуть порівнюватись між собою.

Метод функціонально-вартісного аналізу. Сутність даного методу полягає у визначенні принципово нових технічних, технологічних, управлінських рішень стосовно діяльності підприємства, які забезпечують раціоналізацію витрат при одночасному збереженні їх якісних характеристик та споживчих властивостей. Цей метод є універсальним інструментом пошуку внутрішніх резервів економії грошових витрат, зростання грошових надходжень за рахунок удосконалення споживчих властивостей товару, удосконалення окремих господарських процесів.

Реінжиніринг бізнес-процесів. Реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних змін в найсуттєвіших показниках діяльності сучасної компанії, таких як вартість, якість, сервіс, темп [13].

. Використання зворотного лізингу. Зворотній лізинг - господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг. Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладенням договору про лізинг цього об’єкту нерухомості.

У середньостроковому та довгостроковому періодах використання основних фондів на правах лізингу невигідне підприємству, порівняно з правами власності, крім того в результаті зворотного лізингу знижується кредитоспроможність підприємства. Проте його платоспроможність підвищується, що дає змогу розрахуватись з поточними зобов’язаннями та уникнути порушення справи про банкрутство. Крім цього, зворотній лізинг дає значну економію податкових платежів, які супроводжуються купівлею-продажем об’єкту основних засобів.

. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу - це зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів, сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо. Визначення оптимальної структури та обсягів запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків.

Слід зазначити, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати за їх обслуговуванням, крім того існує ризик втрати якості чи знецінення певних видів сировини та матеріалів.

. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об’єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

. Рефінансування дебіторської заборгованості - це форма реструктуризації активів, що полягає у перетворенні дебіторської заборгованості в інші ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення. Одним з факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємства, що опинилось у фінансовій кризі.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

. Факторинг - операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Наприклад, банк може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та послуги, строк сплати за які минув [9].

. Облік векселів. Зміст цієї операції полягає у тому, що банк, придбавши вексель, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує лише в строк, який визначений у векселі. Сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, за достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її сплатив банк, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом.

. Форфейтинг - операція щодо рефінансування дебіторської заборгованості за комерційним кредитом, яка оформлюється шляхом індосаменту перехідного векселя на користь банку. У результаті цієї операції комерційний кредит перетворюється в банківський. За своєю сутністю форфейтинг поєднує у собі елементи факторингу та обліку векселів.

До заходів рефінансування дебіторської заборгованості, окрім перелічених вище, відноситься також комплекс процедур примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до господарського суду.

Ще одним напрямом покращення фінансового стану є його прогнозування і моніторинг, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому відбуваються.

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку [6].

Висновки та пропозиції

За результатами курсової роботи можна зробити наступні висновки:

1)      Розвиток недержавного сектору економіки - один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку займають підприємства колективної форми власності, а саме - акціонерні товариства. В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме такі суб'єкти підприємництва спроможні найшвидше і найефективніше розв’язувати проблеми демонополізації виробництва, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

2)      За умовою суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінка використання їхнього майна та капіталу, ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства. У фінансовому стані знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, у тому числі і роботи з фінансовими ресурсами, тобто фінансові роботи. Бо, як уже зазначалося, для отримання прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпорядитися наявними власними і позиченими ресурсами, тими ресурсами, які воно одержує реалізовуючи новостворену вартість.

)        Інформаційною базою для проведення оцінки фінансового стану виступає фінансова звітність підприємства, яка повинна бути виконана згідно ПБСО в Україні. До головних джерел відносяться: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про власний капітал; звіт про рух грошових коштів та додатки до річної звітності.

)        Розглянувши фінансово-економічну характеристику ТОВ "Східне", можна зробити висновок, що дане підприємство займається вирощуванням, заготівлею, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також торговельно-закупівельною та іншою комерційною діяльністю, що встановлена Статутом ТОВ "Східне". Діє з метою задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Всі результати підприємства мають позитивну тенденцію та відповідають всі встановленим нормам, отже ТОВ "Східне" е ефективним та успішним підприємством.

)        Оцінки майнового стану показала, що всі показники які його характеризують (майновий стан, рентабельність, ділова активність, тощо) знаходиться або у межах нормативних значень або краще за них. Отже, це дає змогу дійти висновку що ТОВ "Східне" є фінансово стійким, ліквідним, підприємством, про що й характеризує відмінний фінансовий стан.

Фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства, а оцінка фінансового стану - важлива складова управлінської діяльності. Для забезпечення задовільного фінансового стану на кожному підприємстві у загальній системі фінансового менеджменту необхідно розробити та забезпечити реалізацію системи аналізу і оцінки фінансового стану, адаптованої до особливостей функціонування даного підприємства на ринку, завдань його фінансової стратегії та політики, фінансової ментальності власників тощо.

Список використаних джерел

1.       Ермасова Н.Б. Финансовый менеджмент: Конспект лекций. - М.: Юрайт-Издат, 2007. - 192 с.

2.       Іващенко В.І., Болюх М.А. Еконоічний аналіз господарськогї діяльності - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА". - 2001. - 136 с.

.        Барнгольц С.Б. Анализ финансового состояния промышленных предприятий // Деньги и кредит. - 1991. - № 11. - с.32-34.

.        Бандурка О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 340 с.

.        Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ. - 2001. - 227с.

.        Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства / Д.М. Городинська // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №10 (42). - С.141-146.

.        Данильчук І.В. Сутність фінансового стану підприємства та пошук управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності / І.В. Данильчук // Економічний вісник університету: Збірник наукових праць. - 2011. - №17/2.

.        Карпенко Г.В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. Карпенко // Економіка держави. - 2010. - №1. - С.61-62.

.        Мороз Е.Г. Економічні особливості застосування факторингу в Україні / Е.Г. Мороз, І.В. Грисюк // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Збірник наукових праць. - 2010. - № 3. - С.47-57.5

.        Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства / Т.А. Обущак // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №9. - С.92-100.

.        Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств / О.М. Рудницька, Я.Р. Біленька // Вісник Національного університету "Львівська політехніка": Збірник наукових праць. - 2009. - № 639. - С.132-138

.        Смачило В.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств / В.В. Смачило, Ю.В. Будникова // Економічний простір: Збірник наукових праць. - 2008. - №20/2. - С.35 - 40.

.        Фридинський В.О. Фінансова санація підприємства / В.О. Фридинський, В.Г. Плотніков, А.І. Дерев’янко // Вісник Національного технічного університета "ХПІ". - 2011. - № 8. - С.79-83.