Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з проектуванням паливного відділення
Курсова
робота
З
дисципліни: "Технічна експлуатація автомобіля"
На
тему: "Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з
проектуванням паливного відділення "
Зміст
Вступ
. Вибір і коректування вихідних
нормативів технічного обслуговування і ремонту
. План обслуговування і
виробнича програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу
. Річний об’єм виробництва і
кількість виробничого персоналу автотранспортного підприємства
. Розрахунок кількості
виробничих постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на
постах
. Розрахунок і підбір
технологічного обладнання виробничих зон і відділень
. Склад приміщень підприємства
і розрахунок їх площ
. Особливості організації
виробничих процесів і компоновки основних виробничих корпусів , їх
об’ємно-планувальні рішення
8.
Технологічні
процеси технічного обслуговування і ремонту у виробничому
відділенні, яке детально розробляється
Висновок
Перелік посилань
Вступ
Основна мета курсового проекту -
систематизація, подальше закріплення і поглиблення знань і практичних навичок,
які отримані під час вивчення дисциплін: „Технічна експлуатація
автомобілів", „Спеціальний курс технічної експлуатації автомобілів",
„Технологічне проектування автотранспортних підприємств та станцій технічного
обслуговування".
В процесі виконання курсового
проекту студент розширює та закріплює знання в області експлуатації
автомобільного транспорту і проектування автотранспортних підприємств.
При виконанні курсового проекту
студент повинен:
- засвоїти методику проектування
автотранспортних підприємств;
поглибити знання в
областізагальнотехнічнихта спеціальних дисциплін і здобути навички у
застосуванні цих знань для вирішення інженерних задач;
вивчити технологічні процеси
технічного обслуговування (ТО) і поточного ремонту (ПР) рухомого складу;
вміти користуватись технічною
літературою, проектними нормативними документами, вимогами ЄСКД та стандартами
України.
Технологічний розрахунок
автотранспортного підприємства
Вибір рухомого складу для розрахунку
конкретного АТП рекомендується проводити, користуючись таблицями А.4...А.7, які
містяться в даному методичному посібнику і охоплюють всі необхідні для
розрахунків технічні характеристики дорожніх транспортних засобів [5,6,7,8].
Основою технічної політики на автомобільному
транспорті, яка забезпечує технічну справність рухомого складу в процесі його
експлуатації, є планово-попереджувальна система технічного обслуговування та
ремонту.
Технічне обслуговування є впливом,
який виконується в плановому порядку примусово через визначені пробіги рухомого
складу і має за мету підтримання дорожнього транспортного засобу в технічно
справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності,
економічності, безпеки руху, захисту довкілля та зменшення інтенсивності
погіршення параметрів технічного стану.
Ремонт, як правило, виконується за
потребою, виявленою під час технічного обслуговування або в процесі
експлуатації , та має за мету поновлення технічно справного стану.
Перелік видів технічних
обслуговувань і ремонтів, їх періодичності та об’єми виконуваних при цьому
робіт згідно з [2] встановлюють заводи-виробники автомобільної техніки, але
власнику транспортних засобів (керівнику АТП) надано право коректувати
заводські нормативи в залежності від конкретних умов експлуатації рухомого
складу.
Згідно з цими аргументами і
враховуючи рекомендації, наведені в [2] і в інструкціях заводів-виробників
автомобільної техніки, на АТП передбачаються наступні види технічних
обслуговувань і ремонтів: щоденне обслуговування (ЩО), перше технічне
обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2), сезонне технічне
обслуговування (СО); поточний ремонт (ПР).
Крім перелічених видів технічних
обслуговуваннь деякі заводи-виробники автомобільної техніки за межами країн СНД
(фірми Меrсedes-Benz, Іveko та інші) рекомендують проводити для своїх
автомобілів як самостійний вид технічного обслуговування планову заміну масла в
двигунах з усіма супутніми роботами по системі мащення і називають цей вид
обслуговування - ЕО ("Engine oil"). Ці рекомендації враховані в
таблицях А.1, А.2 даного методичного посібника, де ці роботи подані в
українському транслітеруванні - "Мащення двигуна" (МД).
Як самостійний вид ремонту
передбачається капітальний ремонт (КР), але він виконується не АТП, а спеціалізованими
підприємствами.
1. Вибір і коректування вихідних
нормативів технічного обслуговування і ремонту
Вихідними нормативами для
технологічного розрахунку АТП служать: пробіги автомобілів до КР, періодичності
ТО, трудомісткості ТО і ПР рухомого сладу, тривалості простою рухомого складу в
КР, ТО-2 і ПР.
Нормативи періодичностей КР і ТО
наведені в таблиці А.1. Там же окремим показником приведена кількість СО
протягом року для кожної моделі автомобіля з урахуванням рекомендацій
заводів-виробників автомобільної техніки.
Норми трудомісткості ТО і ПР
рухомого складу наведені в таблиці А.2, де враховано виконання робіт з ЩО за
допомогою механізованого устаткування. При кількості автомобілів в АТП менше 50
можливе виконання прибирально-мийних робіт ЩО ручним методом; при цьому
нормативи трудомісткості, наведені в таблиці А.2, необхідно приймати з
коефіцієнтом 1,3...1,5.
Наведені в таблицях А.1 та А.2
нормативи характеризують режими ТО і ПР рухомого складу в найбільш сприятливих
умовах його експлуатації. Для визначення режимів ТО і ПР в реальних умовах
експлуатації дорожніх транспортних засобів вихідні нормативи періодичностей
впливів і трудомісткості коректуються за допомогою коефіцієнтів в залежності
від наступних факторів:
·
категорій умов експлуатації К1
(див. таблиці А.8...А9);
·
модифікації рухомого складу і
організації його роботи К2 (див. таблицю А.10);
·
природнокліматичних умов К3
(див. таблицю А.11);
·
кількості одиниць технологічно
сумісного рухомого складу К4 (див. таблицю А.12);
·
способу зберігання рухомого складу К5.
З урахуванням перелічених
коефіцієнтів відкоректовані значення пробігів до КР і періодичностей ТО для
певної моделі дорожнього транспортного засобу визначаються за допомогою
залежностей:
де LHкр-
нормативний пробіг до КР певної моделі автомобіля (див. таблицю А.1);HМД
- нормативна періодичність заміни масла в двигуні (мащення двигуна), якщо вона
планується як самостійний вид технічного обслуговування для певної моделі
автомобіля;HТО-1, LHТО-2 -
нормативи періодичностей ТО-1 і ТО-2 для певної моделі автомобіля.
L’КР=500000x0,9x1,0=450000
L`TO-1=5000x0,9x1,0=4500
L`TO-2=20000x0,9=18000
Для зручності розробки графіків
технічного обслуговування рухомого складу і виконання прибирально-мийних робіт
перед кожним МД, ТО-1, ТО-2, необхідно забезпечити кратність пробігів до КР і
періодичностей ТО середньодобовому пробігу lсд. Для цього визначають
співвідношення L/мд/lсд, яке заокруглюють до
найближчого цілого числа А, і періодичність Lмд, кратну
середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:
Визначають співвідношення L/ТО-1/lсд,
яке заокруглюють до найближчого цілого числа В, і періодичність LТО-1,
кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:
LТО-1 = А ×lсд.
LTO-1=4500
Визначають співвідношенняL/ТО-2/L/ТО-1,
яке заокруглюють до найближчого цілого числа С, і періодичність LТО-2,
кратну lсдтаLТО-1, підраховують за залежністю:
LТО-2 = В ×
LТО-1.
LТО-2 =18000
Нарешті, визначають співвідношення L/КР/L/ТО-2,яке
заокруглюють до найближчого цілого числа Д, і пробіг до капітального ремонту LКР,
кратний LТО-2,LТО-1 та lсд, підраховують за
залежністю:
LКР = С×
LТО-2. КР =450000
У тому випадку, коли для деяких
моделей автомобілів передбачаються технічні обслуговування більш вищого порядку
ніж ТО-2 (наприклад ТО-3 для автомобіля Tatra), спочатку проводять коректування
LHТО-3 за залежністю (1.1), як і обслуговування нижчого
порядку, а надалі аналогічно із (1.4) та (1.5) забезпечують кратність LТО-3,
LТО-2, LКР.
Відкоректовані значення
трудомісткостей технічних обслуговувань і ПР визначаються за залежностями:
;
де tHЩО, tHМД,
tHTO-n, tHПР, - нормативи
трудомісткості відповідно на ЩО, мащення двигуна, номерні технічні
обслуговування від 1 до n, ПР для вибраної моделі автомобіля (див. таблицю
А.2);
К5 - коефіцієнт
коректування питомої трудомісткості поточного ремонту в залежності від
прийнятого в проекті способу зберігання рухомого складу: при відкритому
зберіганні К5=1,0, при закритому - К5=0,9.
ЩО=0,5x1,10=0,55
TTO-1=10x1,10=11,0TO-2=40,0x1,10=44,0
TПР=9,0x0,9x1x1,10x1=8,91
При виконанні планових робіт ТО-1,
ТО-2 (а для деяких моделей рухомого складу і ТО-3) дуже часто зустрічаються
операції, так званого, супутнього поточного ремонту, які не враховані в об’ємах
планових ТО. Тому до відкоректованих значень трудомісткості ТО-1 необхідно
додати 0,08...0,12 люд.год, до трудомісткості ТО-2 - 0,33...0,50 люд.год, а до
трудомісткості ТО-3 - 0,50...1,00 люд.год, для виконання операцій супутнього
поточного ремонту.
При проектуванні АТП можна
припустити, що роботи сезонного обслуговування будуть виконуватись разом із
черговим ТО-2, тому для подальших розрахунків необхідно визначити тільки
додаткові трудомісткості 
ТСО
стосовно ТО-2 за залежністю:
(1.6)
де 
,
-
нормативи трудомісткостей відповідно на СО і ТО-2 (див. таблицю А.2).
∆TCO=(48,0-40,0)x1,10x1,0=8,8
Нормативи тривалості простою
рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР, які наведені в таблиці А.3, коректуванню не
підлягають.
Результати вибору і коректування
вихідних нормативів ТО і ремонту кожної моделі рухомого складу рекомендується
звести в таблицю 1.1.
Таблиця 1.1 - Вибір і коректування
нормативів ТО і ремонту рухомого складу
|
Вид впливу
|
Позначення
|
Одиниця виміру
|
Норматив
|
Коефіцієнт
|
Відкоректована величина
|
|
|
|
|
к1
|
к2
|
к3
|
к4
|
к5
|
|
|
Пробіги
|
|
КР
|
LKP
|
км
|
500000
|
0,9
|
1
|
1
|
|
|
450000
|
|
МД
|
LМД
|
км
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
ТО-1
|
LTO-1
|
км
|
5000
|
0,9
|
|
1
|
|
|
4500
|
|
ТО-2
|
LTO-2
|
км
|
20000
|
0,9
|
|
1
|
|
|
18000
|
|
Трудомісткості
|
|
ЩО
|
ТЩО
|
люд·год
|
0,5
|
|
1
|
|
1,1
|
|
0,55
|
|
МД
|
ТМД
|
люд·год
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
ТО-1
|
ТТО-1
|
люд·год
|
5,8
|
|
1
|
|
1,1
|
|
11,0
|
|
ТО-2 (ТО-3)
|
ТТО-2
|
люд·год
|
24
|
|
1
|
|
1,1
|
|
44,0
|
|
СО
|
DТсо
|
люд·год
|
28,8
|
|
1
|
|
1,1
|
|
8,8
|
|
ПР
|
ТПР
|
|
6,2
|
0,9
|
1
|
1
|
1,1
|
1
|
8,91
|
|
Тривалості простою
|
|
ТО-2 і ПР
|
ДДОР
|
|
0,35
|
|
|
|
|
|
|
|
КР
|
ДДКР
|
дні
|
2,3
|
|
|
|
|
|
|
В таблицю 1.1 вносяться тільки ті
види впливів, які передбачені таблицею А.1 для вибраної моделі рухомого складу.
Якщо розрахунок АТП ведеться за
двома або трьома моделями рухомого складу, в рядках таблиці 1.1 необхідно
передбачити достатність місця для розташування в її графах (колонках) двох або
трьох значень показників для кожного виду впливів, які наведені в боковику
таблиці. Крім того в примітці до таблиці 1.1 необхідно вказати порядок
розташування показників кожної конкретної моделі рухомого складу, якщо автором
прийнята своя, особлива індексація дорожніх транспортних засобів (див. примітку
до таблиці 1.2).
Для спрощення розрахунків вантажних
АТП, в рухомому складі яких використовуються причіпи та напівпричіпи, вибір і
коректування вихідних нормативів рекомендується проводити як для однієї моделі
дорожнього транспортного засобу - автопоїзда, тобто тягач та причіп
(напівпричіп).
У цьому випадку пробіг до КР,
періодичності ТО і тривалість простою в КР для автопоїзда слід приймати за
нормативами тягача, а трудомісткості ТО та тривалість простою в ТО-2 і ПР
автопоїздів - як суму нормативів тягача і причепа (напівпричепа).
Трудомісткості ПР тягача і причепа
необхідно коректувати окремо.
Перелічені вище особливості
розрахенку АТП із використанням в їх рухомому складі автопоїздів необхідно
також врахувати при формуванні таблиці 1.1.
При використанні в АТП газобалонних
автомобілів нормативи трудомісткості ТО і ПР базових модифікацій рухомого
складу необхідно збільшити на величину додаткових трудомісткостей з
обслуговування і ремонту газових систем живлення, які наведені в останніх
рядках таблиці А.2. Заповнення
таблиці 1.1 необхідно виконати, забезпечивши наступну точність результатів :
при коректуванні пробігів -10км ; при коректуванні трудомісткостей -два знаки
після коми.
2. План обслуговування і виробнича
програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу
План обслуговування рухомого складу
визначає кількість впливів та їх трудомісткості за рік на один автомобіль
певної моделі. Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу визначає річну і
добову кількість впливів та річний об’єм робіт за всім парком дорожніх
транспортних засобів.
На початку розробки плану
обслуговування за розрахунковий цикл приймається відкоректована величина
пробігу певної моделі автомобіля до капітального ремонту. У цьому випадку
кількість КР за цикл завжди буде дорівнювати одиниці, оскільки LЦ=Lкр.
При пробігові автомобіля L=Lкр чергові
технічні обслуговування вищого порядку (ТО-3 або ТО-2) не проводяться у зв’язку
з необхідністю направлення автомобіля в капітальний ремонт (перед капітальним
ремонтом автомобіля нема сенсу займатися його обслуговуванням). Тому кількості
впливів вищого порядку за цикл визначаються за залежностями:
(1.7)ЦТО-2=24
У випадку, коли ТО-3 для вибраної
моделі рухомого складу не планується, слід приймати NЦ ТО-3=0.
Оскільки роботи ТО-1 входять в
об’єми ТО-2, то кількість ТО-1 за цикл буде рівним:
(1.8)
NЦТО-1=75
Кількість ЩО і МД за розрахунковий
цикл визначають за залежностями:
NЦЩО = LKP / lCД, (1.9)
NЦЩО=450000/100=4500
Таблиця 1.2 - План обслуговування
рухомого складу
|
Показник
|
Одиниця вимірювання
|
Умовне позначення
|
Обґрунтування або розрахункова формула
|
Види впливів
|
|
|
|
|
ЩО
|
ТО-1
|
ТО-2
|
ПР
|
Всього
|
|
1.Кількість впливів за цикл
|
|
|
Розрахунок
|
4500
|
75
|
24
|
|
|
|
2.Трудомісткості постових робіт одного впливу
|
люд· год
|
|
Розрахунок
|
0,55
|
11,0
|
44,0
|
3,92
|
|
|
3.Кількість робітників на посту
|
осіб
|
|
Карта поста
|
2
|
2
|
2
|
2
|
|
|
4.Тривалість одного впливу в міжзмінний період
|
год.
|
|
ЩО,МД,ТО-1: ТП/РП, ПР: ТП/2РП
|
0,12
|
2,42
|
|
0,98
|
|
|
5.Тривалість одного впливу в експлуатаційний
період
|
год.
|
|
ТО-2,ТО-3: ТП/РП, ПР:ТП/2РП
|
|
|
9,68
|
0,98
|
|
|
6.Тривалість простоїв за цикл
|
дні
|
|
|
|
|
|
|
180,5
|
|
7.Загальна тривалість циклу
|
дні
|
|
|
|
|
|
|
4680,5
|
|
8.Коефіцієнт технічної готовності
|
|
|
|
|
|
|
|
0,961
|
|
9.Коефіцієнт переходу від циклу до року
|
|
|
|
|
|
|
|
0,076
|
|
10.Пробіг автомобіля за рік
|
км
|
|
|
|
|
|
|
34200
|
|
11.Кількість впливів одного автомобіля за рік
|
|
|
|
342
|
5,7
|
1,824
|
|
|
При визначенні постових
трудомісткостей одного впливу необхідно враховувати, що роботи з усіх видів
технічних обслуговувань є постовими, і тому у відповідні графи таблиці 1.2
переносяться відкоректовані величини трудомісткостей ТО із таблиці 1.1.
Трудомісткості ПР поділяються на
постові, які виконуються в зоні ПР, і підготовчі, які виконуються у виробничих
відділеннях. Частка постових робіт у загальних трудомісткостях ПР становить:
для легкових автомобілів - 49%, для автобусів - 44%, для вантажних автомобілів
- 50%, для причепів і напівпричепів - 65%.
Таблиця 1.3 -
Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу
|
Показник
|
Одиниця
вимірювання
|
Умовне
позначення
|
Обгрунтування
або розрахункова формула
|
Види
впливів
|
|
|
|
|
ЩО
|
ТО-1
|
ТО-2
|
ПР
|
Всього
|
|
1.Спискова
кількість
автомобілів
|
|
|
Вихідні дані
|
|
|
|
|
150
|
|
2.
Експлуатаційна
кількість
автомобілів
|
|
|
|
|
|
|
|
144,15
|
|
3.Добовий
пробіг рухомого складу
|
тис. км
|
|
 
|
|
|
|
|
14,415
|
|
4.Річний
пробіг рухомого складу
|
тис. км
|
|
|
|
|
|
|
5130
|
|
5.Річна кількість впливів всіх автомобілів
|
|
|
|
51300
|
855
|
273,6
|
|
|
|
6.Річна
тривалість робочого періоду
|
дні
|
|
Режим виробництва
|
355
|
303
|
303
|
303
|
|
|
7.Добовакількість впливів
|
|
|
|
202,7
|
3,379
|
1,081
|
|
|
|
8.Розподіл
впливів за змінами
|
|
I...III
|
Режим виробництва
|
III
|
III
|
I
|
I,
II
|
|
|
9.Добова
тривалість робочого періоду
|
год.
|
|
Режим виробництва
|
6,7
|
6,7
|
6,7
|
13,4
|
|
|
10.Добова
тривалість впливів в міжзмінний період
|
год.
|
|
|
24,53
|
8,177
|
|
14,13
|
|
|
11.
Добова тривалість впливів в експлуатаційний період
|
год.
|
|
|
|
10,464
|
14,131
|
|
|
12.Загальний річний об’єм робіт
|
людгод.
|
|
|
28215
|
9405
|
2913,6
|
45708,3
|
86241,9
|
Подальші розрахунки в плані обслуговування
необхідно проводити орієнтуючись на залежності, які наведені в графі "Обґрунтування
або розрахункова формула",
користуючись при цьому такими показниками як:
- кількістю днів роботи рухомого
складу за рік - ДР;
коефіцієнтом випуску рухомого складу
- aВ;
спусковою кількістю автомобілів
певної моделі - АС.
При виборі режиму виробництва ТО і
ПР необхідно враховувати, що цей показник визначає робочий період, протягом
якого виконуються роботи з даного виду впливу. Режим виробництва вимірюється
річною тривалістю робочого періоду в днях - ФР, кількістю робочих
змін і добовою тривалістю робочого періоду в годинах -ФД.
Річна тривалість робочого періоду
для виробничих зон ЩО і ТО-1, як правило, дорівнює кількості днів роботи
рухомого складу за рік, тобто ФРЩО, ТО-1=ДР.
Для виробничих зон ТО-2 і ПР річна тривалість робочого періоду становить 253
дні при п’ятиденному робочому тижні, або 303 дні при шестиденному робочому
тижні.
Добова тривалість робочого періоду виробничих
зон ЩО і ТО-1 залежить від часу в наряді рухомого складу - ТН, який
вказується в завданні на курсову роботу. Від цього ж показника залежить і
кількість робочих змін, в які виконуються впливи ЩО і ТО-1.
При значенні величини ТН
10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 можна виконувати або в другу, або в другу і
третю зміни. Тривалість кожної зміни в цьому випадку становить 6,7 години при
шестиденному робочому тижні, або 8,0 годин - при п’ятиденному. При значенні ТН>
10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 слід виконувати тільки в третю зміну при її
тривалості 6,7 або 8,0 годин.
При організації в АТП самостійного
пункту заміни масла в двигуні режим його роботи необхідно приймати аналогічно з
режимом роботи зони ТО-1.
Добовий робочий період зони ТО-2
(так само і ТО-3) в загальному випадку становить одну зміну (першу), але
можливі варіанти організації цих робіт в дві зміни (першу і другу). У випадку
організації робіт зони ТО-2 (ТО-3) в дві зміни необхідно внести відповідні корективи
в розрахунки тривалостей впливів в міжзмінний і експлуатаційний періоди (рядки
4 і 5 таблиці 1.2), визначаючи ці показники аналогічно з показниками для ПР.
Добовий робочий період зони ПР і
виробничих відділень, як правило, становить дві зміни (першу і другу) з
відповідною тривалістю кожної зміни 6,7 або 8,0 годин.
Одним із основних показників плану
обслуговування і виробничої програми з ТО і ПР рухомого складу є загальний
річний об’єм робіт для кожного виду впливу (останній рядок таблиці 1.3).
Особливістю цих розрахунків є
визначення загального річного об’єму робіт з ТО-2, оскільки разом з ТО-2 інколи
виконують роботи з сезонного обслуговування. В загальному випадку річний об’єм
робіт ТО-2 визначається за залежністю:
SТР ТО-2 = ТТО-2
×SNР + m ×
АС ×DТСО,
(1.10)
де ТТО-2 - трудомісткість
одного ТО-2 (див. другий рядок таблиці 1.2); m- кількість
сезонних обслуговувань певної моделі автомобіля за рік (див. таблицю А.1);
DТСО-
додаткова трудомісткість на сезонне обслуговування, яка визначаються за залежністю
(1.6),
і приведена в таблиці 1.1.
SТР ТО-2=16,69x318,5+2x160x3,36=6390,965
У тому випадку, коли для вибраної
моделі автомобіля сезонне обслуговування не планується (тобто m = 0), другий
член виразу (1.9)
буде дорівнювати нулю.
3. Річний об’єм виробництва і
кількість виробничого персоналу автотранспортного підприємства
Об’єм виробництва визначає загальні
річні трудомісткості кожного виду робіт і служить вихідним нормативом для
розрахунку потреб підприємства у виконавцях певних робіт, робочих постах і
обладнанні.
Розрахунок річного об’єму виробничих
робіт рекомендується вести у вигляді таблиці 1.4, в графи якої треба внести
тільки такі види технічного обслуговування, які передбачені для вибраних
моделей рухомого складу. На весь рухомий склад АТП заповняється одна таблиця
річного об’єму виробничих робіт.
Розрахунок таблиці 1.4 необхідно
починати із заповнення останнього рядка "Разом", у відповідні графи
якого заносяться суми загального річного об’єму робіт з кожного виду впливів
для автомобілів одного типу із останнього рядка попередньої таблиці 1.3.
При наявності в АТП автомобілів
різних типів (наприклад: легкові і автобуси, поодинокі вантажні і автопоїзди) у
всіх рядках таблиці 1.4 необхідно передбачити достатність місця для внесення в
кожний рядок принаймні двох значень показників певного типу рухомого складу.
Ці значення показників кожного типу
рухомого складу можна відокремлювати в межах кожної графи. Порядок розташування
показників в рядках необхідно обумовлювати в примітці до даної таблиці.
Розподіл загальних річних
трудомісткостей кожного впливу, які наведені в останньому рядку таблиці 1.4, за
видами робіт рекомендується проводити у відсотках.
При цьому слід врахувати, що числові
значення відсоткового розподілу трудомісткостей ТО-2 і ТО-3 (якщо воно
планується) однакові. Всі трудомісткості з МД слід відносити до змащувальних
робіт.
Після розрахунків
річних об’ємів трудовитрат для кожного конкретного виду робіт і типу рухомого
складу в рядках графи "Всього" таблиці 1.4 необхідно підрахувати
загальні сумарні трудовитрати для всього рухомого складу АТП.
технічний ремонт автотранспортний
пост
Таблиця 1.4 - Річний об’єм
виробничих робіт
|
Вид робіт
|
ЩО
|
МД
|
ТО-1
|
ТО-2
|
ПР
|
Всього, люд·год
|
|
%
|
люд.год.
|
%
|
люд.год.
|
%
|
люд.год.
|
%
|
люд.год.
|
%
|
люд.год.
|
|
|
1.Прибиральні
|
65
|
18339,7
|
|
|
|
|
|
|
|
|
18339,75
|
|
2.Мийні
|
15
|
4232,25
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4232,25
|
|
3.Сушильні і обтиральні
|
20
|
5643
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5643
|
|
4.Діагностичні
|
|
|
|
|
8
|
752,4
|
6
|
174,816
|
1
|
457,083
|
1384,299
|
|
5.Кріпильні
|
|
|
|
|
50
|
4702,5
|
48
|
1398,52
|
1
|
457,083
|
6558,111
|
|
6.Регулювальні
|
|
|
|
|
10
|
940,5
|
8
|
233,088
|
2
|
914,166
|
2087,754
|
|
7.Змащувальні
|
|
|
|
|
20
|
18,81
|
10
|
291,36
|
|
|
2172,36
|
|
8.Розбирально-збиральні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
27
|
12341,241
|
12341,241
|
|
9.Агрегатні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
18
|
82273494
|
8227,494
|
|
10.Електротехнічні
|
|
|
|
|
5
|
470,25
|
7
|
203,952
|
8
|
3656,64
|
4332,842
|
|
11.Акумуляторні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1
|
457,08
|
457,08
|
|
12.ТО і ремонт систем живлення
|
|
|
|
|
3
|
282,15
|
3
|
87,408
|
3
|
1371,24
|
1740,798
|
|
13.Шиномонтажні
|
|
|
|
|
4
|
376,2
|
2
|
58,272
|
3
|
1371,24
|
1805,712
|
|
14.Шиноремонтні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1
|
457,08
|
457,08
|
|
15.Кузовні
|
|
|
|
|
|
|
16
|
466,176
|
|
|
466,176
|
|
16.Арматурні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
|
1828,32
|
1828,32
|
|
17.Зварювальні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
|
1828,32
|
1828,32
|
|
18.Мідницькі
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2
|
914,16
|
914,16
|
|
19.Бляхарські
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
|
1828,32
|
1828,32
|
|
20.Ковальсько- ресорні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3
|
1371,24
|
1371,24
|
|
21.Слюсарні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2
|
914,16
|
914,16
|
|
22.Механічні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6
|
2742,48
|
2742,48
|
|
23.Оббивні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2
|
914,16
|
914,16
|
|
24.Малярні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8
|
3656,64
|
3656,64
|
|
Разом
|
100
|
SТРЩО
10759,17
|
100
|
SТРМД
|
100
|
SТРТО-1
4210
|
100
|
SТРТО-2
6392,05
|
100
|
SТРПР
39762,7
|
SТР
61123,87
|
Розрахунок виробничого персоналу
рекомендується проводити у вигляді таблиці 1.5. У відповідні рядки графи
"Річний об’єм робіт" цієї таблиці заносяться значення трудомісткостей
із таблиці 1.4 (графа "Всього").
Таблиця
1.5 - Виробничий персонал АТП
|
Вид робіт
|
Річний об’єм робіт, люд.год.
|
Річний фонд часу робітника, год.
|
Штатна кількість робітників,осіб
|
|
|
|
Розрахункова
|
Прийнята
|
|
|
|
|
всього
|
в тому числі по змінах
|
|
|
|
|
|
І
|
ІІ
|
ІІІ
|
|
1. Прибиральні
|
18339,75
|
1750
|
11,004
|
11
|
|
|
11
|
|
2.Мийні
|
4232,25
|
1750
|
2,539
|
3
|
|
|
3
|
|
3.Сушильні і обтиральні
|
5643
|
1750
|
3,386
|
3
|
|
|
3
|
|
4.Діагностичні
|
1384,299
|
1750
|
0,831
|
1
|
1
|
|
|
|
5.Кріпильні
|
6558,111
|
1750
|
3,935
|
4
|
2
|
1
|
1
|
|
6.Регулювальні
|
2087,754
|
1750
|
1,253
|
1
|
1
|
|
|
|
7.Змащувальні
|
2172,36
|
1750
|
1,3
|
1
|
1
|
|
|
|
8.Розбирально-збиральні
|
12341,24
|
1750
|
7,4
|
7
|
7
|
|
|
|
9.Агрегатні
|
8227,494
|
1750
|
4,9
|
5
|
3
|
2
|
|
|
10.Електротехнічні
|
4332,842
|
1750
|
2,6
|
3
|
1
|
2
|
|
|
11.Акумуляторні
|
457,08
|
1750
|
0,27
|
1
|
1
|
|
|
|
12.ТО і ремонт систем живлення
|
1740,798
|
1750
|
1,044
|
1
|
1
|
|
|
|
13.Шиномонтажні
|
1805,712
|
1750
|
1,08
|
1
|
1
|
|
|
|
14.Шиноремонтні
|
457,08
|
1750
|
0,27
|
|
|
|
|
|
15.Кузовні
|
466,176
|
1750
|
0,3
|
1
|
1
|
|
|
|
16.Арматурні
|
1828,32
|
1750
|
1,15
|
|
|
|
|
|
17.Зварювальні
|
1828,32
|
1750
|
1,15
|
|
|
|
|
|
18.Мідницькі
|
914,16
|
1750
|
0,55
|
1
|
1
|
|
|
|
19.Бляхарські
|
1828,32
|
1750
|
1,15
|
|
|
|
|
|
20.Ковальсько-ресорні
|
1371,24
|
1750
|
0,8
|
1
|
1
|
|
|
|
21.Слюсарні
|
914,16
|
1750
|
0,55
|
2
|
2
|
1
|
|
|
22.Механічні
|
2742,48
|
1750
|
1,65
|
|
|
|
|
|
23.Оббивні
|
914,16
|
1750
|
0,55
|
1
|
1
|
|
|
|
24.Малярні
|
3656,64
|
1570
|
2,3
|
2
|
1
|
1
|
|
|
Разом
|
86241,9
|
|
51,862
|
55
|
29
|
8
|
18
Таблиця
1.6 -Допоміжний персонал АТП
|
Види робіт
|
Норматив допоміжних робітників у відсотках від
їх
загальної
чисельності. %
|
Кількість допоміжних робітників, осіб
|
|
|
Розрахункова
|
Прийнята
|
|
|
|
всього
|
зміна І
|
зміна ІІ
|
|
Електротехнічні
|
10
|
1,6
|
2
|
1
|
1
|
|
Слюсарні
|
6
|
0,96
|
1
|
1
|
|
|
Механічні
|
4
|
0,64
|
|
|
|
|
Ковальські
|
1
|
0,16
|
1
|
1
|
|
|
Зварювальні
|
2
|
0,32
|
|
|
|
|
Бляхарські
|
2
|
0,32
|
1
|
1
|
|
|
Мідницькі
|
1
|
0,16
|
|
|
|
|
Санітарно-технічні
|
8
|
1,28
|
1
|
1
|
|
|
Ремонтно-будівельні
|
3
|
0,48
|
1
|
1
|
|
|
Деревообробні
|
3
|
0,48
|
1
|
1
|
|
|
Транспортні
|
10
|
1,6
|
2
|
1
|
1
|
|
Зберігання і видача матер. цінностей
|
15
|
2,4
|
2
|
1
|
1
|
|
Переміщення рухомого складу
|
15
|
2,4
|
2
|
1
|
1
|
|
Прибирання виробн. приміщень
|
10
|
1,6
|
2
|
1
|
1
|
|
Прибирання
території
|
10
|
1,6
|
2
|
1
|
1
|
|
Всього
|
100
|
16
|
21
|
15
|
6
|
4. Розрахунок кількості виробничих
постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на постах
Розрахунок кількості робочих постів
виконується окремо для кожного виду ТО і ПР. Крім цього для різних типів
рухомого складу ці розрахунки мають свої особливості.
Перед визначенням розрахункової
кількості робочих постів у виробничих зонах необхідно з’ясувати: чи суттєво
відрізняються за габаритними розмірами окремі типи рухомого складу, вибрані для
даного АТП. Якщо в АТП передбачається використовувати рухомий склад, окремі
типи якого суттєво відрізняються за габаритними розмірами (наприклад: легкові
автомобілі і міжміські автобуси, поодинокі автомобілі малої вантажності і
великорозмірні автопоїзди), розрахунки кількості робочих постів необхідно
проводити окремо для кожного типу рухомого складу.
При проектуванні АТП, окремі типи
рухомого складу якого несуттєво відрізняються між собою за розмірами,
розрахунок кількості робочих постів можна виконувати за сумарними показниками
для всього парку рухомого складу.
Технічні обслуговування і ремонт
автомобілів можна виконувати на універсальних або спеціалізованих постах.
Останні можуть бути окремими (
проїздними або тупиковими), чи складати потокову лінію. Доцільність організації
ТО і ПР на універсальних або спеціалізованих постах залежить від розрахункової
кількості робочих постів. Організувати виконання ТО і ПР на окремих
універсальних постах простіше: на постах можна виконувати роботи з різними
об’ємами трудовитрат, обслуговувати автомобілі різних типів і моделей і інш.
Але організація ТО на окремих
універсальних постах має і суттєві недоліки: необхідно дублювати обладнання на
постах, залучати до виконання робіт виконавців - універсалів високої
кваліфікації; зростають витрати часу на заїзди автомобілів на пости і з’їзд з
них; підвищується забрудненість повітря відпрацювавшими газами, збільшуються
площі виробничих зон та інше.
Більш прогресивним методом
організації технічних обслуговувань автомобілів є потоковий, при організації
якого підвищується продуктивність праці за рахунок спеціалізації виконавців,
підвищується ступінь використання технологічного обладнання і реманенту
внаслідок спеціалізації робіт, зменшуються виробничі площі, підвищується
виробнича дисципліна внаслідок неперервності та ритмічності виробництва,
покращуються умови праці і підвищується якість виконання робіт.
Для організації технічних
обслуговувань потоковим методом необхідні певні умови, а саме: достатня змінна
виробнича програма за технологічно сумісними групами рухомого складу; достатня
кількість виробничих постів; забезпечення певного рівня механізації робіт;
виконання супутнього ПР автомобілів перед проведенням ТО; своєчасне
забезпечення постів запасними частинами і матеріалами.
Щоденне обслуговування передбачає
виконання робіт з перевірки технічного стану рухомого складу, яка спрямована на
забезпечення безпеки руху, а також робіт з підтримки належного зовнішнього
вигляду, заправці паливом, маслами та охолоджувальною рідиною, а для деяких
видів рухомого складу - санітарну обробку кузова.
ЩО виконується в основному після
роботи рухомого складу на лінії. Перевірка технічного стану проводиться і перед
виїздом на лінію і при зміні водіїв на лінії. Виробничі зони ЩО виконують
роботи з підтримки належного зовнішнього вигляду рухомого складу і з санітарної
обробки деяких видів рухомого складу (наприклад, вантажних спеціалізованих
автомобілів для перевезення харчових продуктів короткочасного зберігання). Всі
інші види робіт ЩО виконуються водіями за рахунок підготовчо-заключного часу і
механіками контрольно-технічних пунктів (КТП).
Враховуючи перелічені вище
особливості виконання робіт з ЩО, в загальному вигляді розрахункова кількість
постів для організації в АТП зони ЩО визначається за залежністю:
ПЩО=j×SДНДЩО
/ hВ×ФДЩО
, (1.12)
де j
- коефіцієнт нерівномірності завантаження робочих постів (див. таблицю А.18);
SДНДЩО - добова
тривалість впливів ЩО, кількісне значення якої підраховано для кожного типу
рухомого складу в графі "ЩО" десятого рядка таблиці 1.3;
hВ-
коефіцієнт використання робочого часу постів ЩО (див. таблицю А.19);
ФДЩО- добова тривалість
робочого періоду зони ЩО, кількісне значення якої визначено для кожного типу
рухомого складу в графі "ЩО" дев’ятого рядка таблиці 1.3.
ПЩО=1,15x24,53/0,95x6,7=4,427
Залежність (1.12)
надає можливості визначити розрахункову кількість виробничих постів ЩО як для
кожного типу рухомого складу, так і для його парку.
При значенні розрахункової кількості
постів ЩО більше двох, роботи щоденного обслуговування рекомендується
виконувати на потокових лініях із кількістю постів на одній лінії три або
чотири. У цьому випадку загальна прийнята кількість робочих постів ЩО повинна
бути кратною трьом або чотирьом. Розподіл робіт на постах трипостових або
чотирипостових ліній ЩО наведено в таблиці А.20.
Для своєчасного забезпечення
потокових ліній ЩО необхідною кількістю рухомого складу потрібно передбачити
певну кількість постів очікування із співвідношення: один пост очікування на
одну потокову лінію.
Обслуговування ТО-1 передбачає
виконання контрольно-діагностичних, регулювальних і кріпильних робіт за
системами і механізмами дорожніх транспортних засобів, які забезпечують безпеку
руху, а також робіт з мащення автомобіля.
Виконують роботи ТО-1 після
повернення автомобіля з лінії в міжзмінний період. Роботи з ТО-1 можна
проводити разом із Д-1 (суміщене ТО-1), або окремо від нього (самостійне ТО-1).
У загальному вигляді розрахункова
кількість постів ТО-1 разом із Д-1 визначається за залежністю:
ПТО-1+Д-1=j×SДНДТО-1
/ hВ×ФДТО-1,
(1.14)
де j,hВ
- аналогічно із (1.12);
SДНДТО-1 - добова
тривалість впливів ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої підраховано для кожного
типу рухомого складу в графі "ТО-1" десятого рядка таблиці 1.3;
ФДТО-1- добова тривалість
робочого періоду зон ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої визначено для кожного
типу рухомого складу в графі "ТО-1" дев’ятого рядка таблиці 1.3.
ПТО-1+Д-1=1,09x8,177/0,93x6,7=1,43
Відокремлене значення розрахункової
кількості постів Д-1 в загальному вигляді визначається за залежністю:
ПД-1 = j×SТРДТО-1
/ hВ×ФРТО-1ФДТО-1×РПД-1,
(1.15)
де j,hВ,
ФДТО-1 - аналогічно з (1.14);
SТРДТО-1-
загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат на ТО-1,
кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі
"ТО-1" четвертого рядка таблиці 1.4;
ФРТО-1 - річна тривалість
робочого періоду ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу
рухомого складу в графі "ТО-1" шостого рядка таблиці 1.3;
РПД-1 - кількість
працюючих на постах Д-1, (РПД-1 = 1...2).
ПД-1=1,09x752,4/0,93x303x6,7=0,434
Розрахункова кількість постів ТО-1
буде визначатись як різниця виразів (1.14)
і (1.15),
тобто:
ПТО-1 = ПТО-1+Д-1
- ПД-1. (1.16)
ПТО-1 =1,43-0,434=1
При ПТО-1>2
роботи ТО-1 рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів
на кожній лінії три або чотири. У такому випадку прийнята кількість постів ТО-1
повинна бути кратною трьом або чотирьом, аналогічно з лініями ЩО.
При розрахунковій кількості постів
Д-1, визначених за залежністю (1.15),
меншій 0,5 рекомендується розміщати переносне діагностичне обладнання на
потоковій лінії ТО-1 і виконувати роботи ТО-1 суміщені з Д-1.
При розрахунковій кількості постів
Д-1 більшої 0,5 можливі два варіанти рішень:
організація самостійної зони Д-1 і
самостійних потокових ліній ТО-1;
при кількості потокових ліній ТО-1
більше одної і розрахунковій кількості постів Д-1, що припадають на кожну
лінію, меншим 0,5 - організація двох (і більше) потокових ліній ТО-1 суміщеного
з Д-1.
Розподіл робіт між окремими постами
трипостових і чотирипостових ліній самостійного ТО-1 і ТО-1, суміщеного з Д-1,
наведено в таблиці А.20.
Перед постами ТО-1 необхідно
передбачити пости очікування із співвідношення: один пост очікування на одну
потокову лінію.
Обов’язкові роботи з ТО-2 (ТО-3)
містять поглиблену перевірку технічного стану всіх основних механізмів і систем
дорожніх транспортних засобів, виконання кріпильних, регулювальних,
змащувальних та інших робіт з метою попередження несправностей, зниження
інтенсивності погіршення параметрів технічного стану рухомого складу, зменшення
його негативного впливу на довкілля. Виконуються ці роботи в експлуатаційний
період у першу, а інколи другу зміну.
У загальному вигляді розрахункова
кількість постів ТО-2 разом із Д-2 визначається за залежністю:
ПТО-2+Д-2=j×SДДДТО-2
/ hВ×ФДТО-2,
(1.17)
деSДДДТО-2
- добова тривалість впливів ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої підраховано для
кожного типу рухомого складу в графі "ТО-2" одинадцятого рядка
таблиці 1.3;
ФДТО-2- добова тривалість
робочого періоду зон ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої визначено для кожного
типу рухомого складу в графі "ТО-2" дев’ятого рядка таблиці 1.3.
ПТО-2+Д-2=1,09x10,464/0,98x6,7=1,737
Відокремлене значення розрахункової
кількості постів Д-2 в загальному вигляді визначається за залежністю:
ПД-2 = j×SТРДТО-2
/ hВ×ФРТО-2×ФДТО-2×РПД-2,
(1.18)
де j,hВ,
ФДТО-2 - аналогічно з (1.17);
SТРДТО-2-
загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат ТО-2, кількісне
значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі
"ТО-2" четвертого рядка таблиці 1.4;
ФРТО-2- річна тривалість
робочого періоду ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу
рухомого складу в графі "ТО-2" шостого рядка таблиці 1.3;
РПД-2- кількість
працюючих на постах Д-2, (РПД-2 = 1...2).
ПД-2=1,09x174,816/0,98x303=0,642
Розрахункова кількість постів ТО-2
визначається аналогічно із (1.16):
ПТО-2 = ПТО-2+Д-2
- ПД-2. (1.19)
ПТО-2 =1,737-0,642=1,095
Прийнята кількість постів ТО-2 і Д-2
визначається шляхом заокруглення розрахункових значень цих величин. Виконання
діагностики Д-2 необхідно передбачити на самостійних постах в окремій
виробничій зоні. Роботи з ТО-2 раціонально організувати на спеціалізованих
тупикових постах. При використанні в рухомому складі АТП автопоїздів роботи з
їх ТО-2 рекомендується проводити на спеціалізованих проїздних постах.
Спеціалізація постів ТО-2 за видами робіт наведена в таблиці А.15.
Розрахунки кількості робочих постів
ТО-3 (якщо воно планується для вибраного типу рухомого складу) слід проводити
аналогічно із ТО-2, або об’єднати їх і виконувати разом з розрахунком постів
ТО-2.
Перед постами ТО-2 (ТО-3) необхідно
передбачити пости очікування із співвідношення: 20% від кількості робочих
постів.
У тому випадку, коли розрахункова
сумарна кількість постів Д-1 і Д-2 дорівнює або менше одиниці, ці роботи
допускається виконувати на одному посту з використанням універсального
обладнання і переносних діагностичних приладів.
Поточний ремонт призначений для
усунення несправностей , пошкоджень, відмов, які виникли в процесі експлуатації
рухомого складу. Роботи поточного ремонту виконуються в основному в першу і
другу зміни.
Розрахункова кількість постів ПР в
загальному вигляді визначається за залежністю:
ППР = 2×j×SДНДПР
/ hВ×ФДПР,
(1.20)
де SДНДПР
- добова тривалість впливу ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного
типу рухомого складу в графі "ПР" десятого рядка таблиці 1.3;
ФДПР- добова тривалість
робочого періоду зони ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу
рухомого складу в графі "ПР" дев’ятого рядка таблиці 1.3.
ППР=2x1,12x14,131/0,95x13,4=2,487
Пости поточного ремонту причепів і
напівпричепів необхідно розраховувати окремо від постів ПР тягачів.
Роботи ПР рекомендується виконувати
на спеціалізованих тупикових або проїздних постах. Нормативи із спеціалізації
постів ПР автомобілів наведені в таблиці А.21. Спеціалізацію постів ПР причепів
і напівпричепів можна проводити на основі нормативів таблиці А.16.
Перед постами ПР необхідно
передбачити пости очікування з урахуванням співвідношення: 20% від кількості
робочих постів.
Загальний розрахунок робочих постів
виробничих зон ТО і ПР рухомого складу необхідно звести в таблицю 1.7
Таблиця 1.7 - Робочі пости
виробничих зон
|
Вид впливу
|
Кількість робочих постів
|
|
Розрахункова
|
Прийнята
|
|
|
всього
|
В тому числі по змінах
|
|
|
|
I
|
II
|
III
|
|
ЩО
|
4,427
|
6
|
|
|
6
|
|
ТО-1
|
1
|
1
|
|
|
1
|
|
ТО-2
|
1,095
|
1
|
1
|
|
|
|
Д-1
|
0,434
|
1
|
1
|
|
|
|
Д-2
|
0,642
|
|
|
|
|
|
ПР
|
2,487
|
3
|
3
|
3
|
|
При розподілі постів між змінами
необхідно врахувати дані, що містяться в восьмому рядку таблиці 1.3.
. Розрахунок і підбір технологічного
обладнання виробничих зон і відділень
До технологічного обладнання
належать стаціонарні та переносні стенди, верстати, прилади, пристрої та
виробничий реманент (стелажі, столи, шафи) і інше обладнання для виконання
виробничого процесу.
При повному завантаженні обладнання
його кількість розраховується за річними трудовитратами і фондом робочого часу
або пропускній здатності певних типів обладнання. Розрахунками визначається
лише кількість основного технологічного обладнання: металообробних верстатів, установок
для миття автомобілів, паливозаправних колонок.
Загальна кількість металообробних
верстатів визначається за залежністю:
В = SТРМ×jД
/ ФРПР×ФДПР×hВ,
(1.21)
де SТРМ
- загальнорічна трудомісткість механічних робіт АТП, яка визначена в графі
"Разом" двадцять другого рядка таблиці 1.4;
jД
- коефіцієнт врахування трудовитрат допоміжних робіт по самообслуговуванню
підприємства, які належать до відділу головного механіка (jД
= 1,2...1,3);
ФРПР- річна тривалість
робочого періоду верстатів, яка підрахована в графі "ПР" шостого
рядка таблиці 1.3;
ФДПР - добова тривалість
робочого періоду верстатів, яка визначена в графі "ПР" дев’ятого
рядка таблиці 1.3;
hВ
- коефіцієнт використання робочого часу верстата (hВ
= 0,7...0,8).
=2742,48x1,2/303x13,4x0,7=1,158
Загальна кількість металообробних
верстатів розподіляється між видами робіт у відсотковому співвідношенні:
токарні - 60%, фрезерні - 12%, шліфувальні - 10%, заточні - 8%, стругальні -
5%, свердлильні - 5%.
Кількість установок для миття
автомобілів дорівнює кількості потокових ліній ЩО рухомого складу. Для вибору
конкретного типу мийної установки, яка забезпечить виконання виробничої
програми з ЩО рухомого складу, необхідно попередньо визначити її пропускну
здатність - W за залежністю:
W = j×АЕ
/ ФДЩО×МУ×hВ,
(1.22)
де j,
ФДЩО, hВ
-аналогічно із (1.12);
АЕ - експлуатаційна
кількість автомобілів, яка визначена в другому рядку таблиці 1.3;
МУ- кількість мийних
установок, яка дорівнює кількості потокових ліній ЩО.
=1,15x144,15/6,7x1x0,95=23,51
За визначеною пропускною здатністю
мийної установки вибирається її конкретна модель із таблиці А.22, і приводяться
її технічні характеристики.
Число одиниць обладнання, яке
використовується періодично, з неповним завантаженням, вибирається із табелю
обладнання для конкретного виробничого підрозділу.Використання
підйомно-оглядового і підйомно-транспортного обладнання залежить від кількості
і спеціалізації постів ТО і ПР та компоновок ліній ТО-1, ЩО і вибирається при
плануванні виробничих корпусів.
6. Склад приміщень підприємства і
розрахунок їх площ
До складу приміщень
автотранспортного підприємства належать:
виробничі зони ЩО, МД, ТО - 1, Д -
1, ТО - 2, ТО - 3, Д - 2, і ПР;
виробничі відділення: агрегатне,
слюсарно - механічне, електротехнічне, акумуляторне, ремонту систем живлення,
шиномонтажне, шиноремонтне, кузовне, арматурне, зварювальне, мідницьке,
бляхарське, ковальсько - ресорне, оббивне, малярне, відділу головного механіка
(ВГМ);
складські приміщення: агрегатів,
запчастин, експлуатаційних матеріалів, змащувальних матеріалів, лакофарб,
інструменту, кисню і ацетилену в балонах, пиломатеріалів, металів, металобрухту
і цінного утиля, автошин, палива для котельні, матеріалів ВГМ, а також
майданчик зберігання списаної техніки;
зони зберігання: відкрита стоянка
автомобілів, намет або закрита стоянка автомобілів;
обслуговуючі приміщення:
адміністративні, побутові, КТП, диспетчерська, медичного обслуговування,
громадського харчування, культурного обслуговування і громадських організацій.
Крім того на АТП знаходяться
технічні приміщення: трансформаторна, компресорна, насосні, вентиляційна,
котельня і інші.
Площі зон технічного обслуговування
і поточного ремонту рухомого складу визначаються за залежністю:
F3 = FА ×
ПЗ ×КЗ ,
(1.23)
де FА - площа автомобіля
в плані за габаритними розмірами;
ПЗ - число постів
(автомобілемісць) в даній зоні;
КЗ - коефіцієнт щільності
розміщення постів в зоні; КЗ = 6...7 - при односторонньому
розташуванні постів в зонах ТО і ПР, КЗ = 4...5 - при
двохсторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР і на потокових лініях ЩО і
ТО-1; КЗ = 2,5...3,0 - для зон зберігання рухомого складу.
3=24,95x150x3=11227,5
м2
Остаточно розрахована площа
виробничих зон уточнюється при плануванні виробничих корпусів і генерального
плану АТП. На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображуються пости і
потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між
автомобілями, обладнанням і елементами будівель.
Перед початком конкретного
планування виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально
ознайомитись із нормативами проектування. Габарити наближення рухомого складу
один до одного при маневруванні, а також до елементів будівельних конструкцій і
до стаціонарного обладнання в закритих приміщеннях зон робочих постів ТО і ПР
наведені в таблиці А.23.
Норми відстаней між рухомим складом,
рухомим складом і елементами будівельних конструкцій у виробничих зонах ТО і ПР
містяться в таблиці А.24.
При технологічному проектуванні
виробничих зон ТО-2 і ПР необхідно передбачити на робочих постах використання
підйомно-оглядового обладнання для забезпечення доступу знизу до елементів
конструкції рухомого складу.
В якості такого обладнання
використовуються механізовані пристрої (гідравлічні і електромеханічні
підйомники, пересувні стійки, перекидачі) або оглядові канави. Розподіл постів
ТО-2 і ПР за видами підйомно-оглядового обладнання наведено в таблиці А.25.
При влаштуванні оглядових канав у
виробничих зонах необхідно передбачити виконання наступних вимог [12]:
·
довжина робочої зони оглядової
канави повинна бути не менше габаритної довжини рухомого складу;
·
ширина вузької оглядової канави -
1,0...1,2 м;
·
глибина канав для вантажних
автомобілів і автобусів становить 1,2 м (п’ять сходинок шириною по 0,3 м і
висотою по 0,2 м), легкових автомобілів і мікроавтобусів - 1,4 м (шість
сходинок), для постів мийних робіт ліній ЩО - 0,6 м (дві сходинки);
- на в’їздній частині оглядової
канави необхідно передбачити розсікач висотою 0,2 м;
·
на тупикових оглядових канавах
необхідно передбачити упори для передніх коліс на віддалі розміру переднього
звису автомобіля (див. таблиці А.4...А.7) від перехідного містка або кінця
канави.
Проїзні оглядові канави, що
розташовані паралельно одна до одної, необхідно об’єднувати тунелями, а
тупикові канави - відкритими траншеями. Глибина тонеля становить 2 м (дев’ять
сходинок), ширина не менше 1 м. Ширина траншеї дорівнює 1,2 м без розміщення в
ній обладнання, або 2,0...2,2 м - при розміщенні.
Для входу в оглядові канави
необхідно передбачити сходи шириною не менше 0,7 м в кількості:
·
для тупикових канав, сполучених
траншеями, - не менше одних на три канави, об’єднаних тунелями - не менше одних
на чотири канави;
·
для проїздних канав потокових ліній
- не менше двох на кожну потокову лінію, розташованих з протилежних сторін на
віддалі не більше 25 м;
·
для тупикових канав, не об’єднаних
траншеями і тунелями, по одних на кожну канаву.
Входи в оглядові канави не повинні
бути розташованими під автомобілями, на шляхах руху і маневрування рухомого
складу та мати огороджуючі перила висотою 0,9 м.
Для забезпечення піднімання рухомого
складу на оглядових канавах необхідно передбачити пересувні або стаціонарні
канавні підйомники.
Після вибору підйомно-оглядового
обладнання робочих постів ТО і ПР рухомого складу, можна приступати до вирішення
питань оснащування виробничих зон підйомно-транспортним обладнанням для
знімання і переміщування агрегатів в межах виробничих корпусів.
Вирішення цих питань надає
можливість визначити необхідну висоту приміщень виробничих зон (за
рекомендаціями, наведеними в таблиці А.26) і приступити до детальної розробки
об’ємно-планувальних рішень виробничих зон.
Результати
розрахунку площ виробничих зон необхідно оформити у вигляді таблиці 1.8.
1.8 - Площі зони зберігання рухомого
складу і виробничих зон АТП
|
Зона
|
Габарити автомобілів, м
|
Площа автомобіля, м2
|
Кількість постів П
|
Коефіцієнт цільності К3
|
Площа зони
|
|
|
|
|
|
Розрахункова
|
Прийнята
|
|
Прийнята загальна площа зони зберігання
|
9,98x2,5
|
24,95
|
150
|
3
|
11227,5
|
|
|
ЩО
|
9,98x2,5
|
24,95
|
6
|
5,0
|
748,5
|
|
|
ТО-1
|
9,98x2,5
|
24,95
|
1
|
5,0
|
124,75
|
|
|
ТО-2 і ПР
|
9,98x2,5
|
24,95
|
4
|
6,0
|
598,8
|
|
|
Д-1, Д-2
|
9,98x2,5
|
24,95
|
1
|
6,0
|
149,7
|
|
|
Всього
|
-
|
-
|
-
|
-
|
12849,25
|
|
Площі виробничих відділень і
приміщення ВГМ можна розраховувати двома методами: за кількістю працюючих у
найбільш завантажену зміну і за площею, яку займає обладнання, із врахуванням
залежностей:
FВ = f1 + f2
(РЕ - 1) , (1.24)
FВ = FОБ×КЩ
, (1.25)
де f1, f2 -
питома площа, що припадає відповідно на першого і кожного наступного робітника
(див. таблицю 1.8);
РЕ - кількість робітників
у найбільш завантажену зміну;ОБ - площа обладнання, що розташоване у
відповідному відділені;
КЩ - коефіцієнт щільності
розстановки обладнання, кількісне значення якого для відповідних відділень
наведене в таблиці А.28.
Для організації спеціалізованих
постів у зварювальному, столярно-кузовному, арматурно-кузовному і малярному
відділеннях необхідно забезпечити заїзди в ці відділення автомобілів, що
відповідно приведе до необхідності збільшення площ, розрахованих за
залежностями (1.24) і (1.25). Додаткова площа спеціалізованих постів
розраховується наступним чином:
 (1.26)
де FA - площа найбільшого
автомобіля (причепа) в рухомому складі АТП;- кількість спеціалізованих постів у
відділенні; для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП, а також
малярного відділення у вантажних АТП значення n=1; для малярних відділень
пасажирських АТП n=2;д=2,5...3,0 - коефіцієнт щільності.
d=8433,6x1x3,0=25300,8
Для механізації робіт
спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях
необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням - підйомником,
перекидачем або оглядовою канавою. Попередній
розрахунок площ виробничих відділень необхідно оформити у вигляді таблиці 1.5.
Для
заповнення першої графи цієї таблиці треба використати дані, що містяться в
таблиці1.5. При
детальній розробці технології робіт у певному виробничому відділенні згідно із
завданням на курсовуроботу його площа визначається виходячи із площі, яку
займає обладнання. З цією метою попередньо визначається площа обладнання за
залежністю, отриманою із (1.25):
 (1.27)
Після визначення площі, що займає
обладнання, за табелем [10,11] підбирається обладнання для виконання
технологічних процесів у заданому відділенні і остаточно, за залежністю (1.25),
розраховується його площа.
Відхилення у площах відділення,
розрахованих за залежностями (1.24)
і (1.25),
допускаються в межах 20%. Остаточно площа виробничих відділень визначається при
плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при
плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%
Таблиця 1.9 - Площі виробничих
відділень
|
Назва виробничого відділення
|
Кількість працюючих у найбільшу зміну
|
Питомі площі на працівників, м2
|
Додаткова площа для заїзду автомобілів, м2
|
Площа виробничого відділення, м2
|
|
|
F1
|
F2
|
|
Розрахункова
|
Прийнята при плануванні
|
|
Агрегатне
|
3
|
15
|
12
|
|
39
|
|
|
Електротехнічне
|
2
|
8
|
5
|
|
13
|
|
|
Акумуляторне
|
1
|
15
|
10
|
|
15
|
|
|
ТО і ремонт системи живлення
|
1
|
8
|
5
|
|
8
|
|
|
Шиномонтажне
|
1
|
15
|
10
|
|
15
|
|
|
Шиноремонтне
|
1
|
10
|
|
15
|
|
|
Арматурно-кузовне
|
2
|
15
|
10
|
52,71
|
77,71
|
|
|
Арматурне
|
1
|
15
|
10
|
|
15
|
|
|
Зварювальне
|
1
|
15
|
10
|
52,71
|
67,71
|
|
|
Мідницьке
|
1
|
10
|
8
|
|
10
|
|
|
Бляхарське
|
1
|
12
|
10
|
|
12
|
|
|
Ковальсько-ресорне
|
1
|
15
|
10
|
|
15
|
|
|
Слюсарно-механічне
|
4
|
12
|
10
|
|
42
|
|
|
Оббивне
|
1
|
15
|
10
|
|
15
|
|
|
Малярне
|
1
|
15
|
10
|
52,71
|
67,71
|
|
|
Ремонтно-будівельне і санітарно-технічне ВГМ
|
2
|
12
|
10
|
|
22
|
|
|
Деревообробне ВГМ
|
1
|
12
|
10
|
|
12
|
|
|
Всього
|
При безпосередньому плануванні
виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність
приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних
нормативів проектування.
Для цього перед початком розробки
планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією
і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і
матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю
виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами
розстановки обладнання, що наведені в таблицях А.29 та А.30, і вимогами по
оздобленню внутрішнього простору приміщень, наведеними в таблиці А.27.
При плануванні акумуляторного
відділення необхідно передбачати його розташування в трьох поєднаних між собою
приміщеннях, що ізольовані від інших виробництв: одне - для ремонту, друге -
для зарядки батарей, третє - для зберігання кислоти і приготування електроліту.
Входи у приміщення виконання
акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від
інших приміщень і коридорів тамбур-шлюзами.
Не слід забувати, що ширина
виробничих приміщень повинна бути не менше трьох метрів.
. Особливості організації виробничих
процесів і компоновки основних виробничих корпусів , їх об’ємно-планувальні
рішення
Про деякі особливості організації
технологічних процесів у основних виробничих зонах АТП згадано в підрозділах
1.4 і 1.5 даного методичного посібника. Детальна інформація по цих питаннях
наведена в роботах [13,14].
При вирішенні планувальних питань в
курсовійроботі необхідно врахувати, що взаємне розташування виробничих
приміщень на планах виробничих корпусів залежить від призначення , виробничих
звязків, технологічної однорідності виконуваних у них робіт і спільності
технічних , будівельних , економічних , санітарно-гігієнічних і протипожежних
вимог. Виробничі звязки для основних приміщень і зон визначаються
функціональною схемою і графіком виробничого процесу АТП, а для виробничих
відділень -технологічним тяжінням їх до основних приміщень і зон.
Для виконання зазначених вимог
необхідно притримуватись наступних рекомендацій.
.Зону ТО-1 з організацією робіт на
потоці краще розмістити у крайніх частинах будівлі, впоперек або уздовж її осі.
Довжина лінії ТО-1, при розташуванні її впоперек будівлі, визначає ширину цієї
будівлі. Поруч із потоковою лінією ТО-1 слід розташувати приміщення для
виконання паливних, акумуляторних, електротехнічних та шинних робіт, а також
склади масел і шин.
.Розташування зони ЩО можна
передбачати в окремому павільйоні . Це сприяє зниженню вологості повітря в
основному виробничому корпусі. Поруч із потоковою лінією ЩО необхідно
передбачити приміщення насосної, операторської мийної машини, сушіння
спецодягу, зберігання обтирочних матеріалів.
.Зону ТО-2 і ПР розміщують усередині
виробничого корпусу або уздовж одного з його боків , поблизу відділень , які
забезпечують ритмічність роботи постів. Зону ТО-2 розміщують поруч із
виробничими відділеннями , які обслуговують роботи зони ТО-1, а також
приміщеннями для виконання агрегатних, бляхарських, зварювальних робіт та
зберігання запасних частин і агрегатів. Всі інші виробничі відділення
технологічно тяжіють до постів зони ПР.
.Вибираючи місце для постів зон ТО-2
і ПР по відношенню до вікон , перевагу віддають постам ТО-2 , оскільки вони
працюють в основному в першу зміну і на них виконують більше таких операцій,
при яких потрібне природне освітлення .
.Виробничі відділення ремонту і
обслуговування агрегатів та механізмів розміщують по периметру виробничого
корпусу , навколо зон ТО-2 і ПР із врахуванням розташування універсальних або
спеціалізованих постів.
.Гарячі відділення (ковальське,
зварювальне, мідницьке, шиноремонтне) розміщують суміжно в одному блоці і
відокремлюють вогнестійкими перегородками від решти приміщень .
.Групу кузовних приміщень
(арматурне, бляхарське, столярне, оббивне, малярне) з технологічних міркувань
слід розташовувати поруч.
.При агрегатно-дільничній формі
організації виробництва з метою полегшення управління дільницями виробничі
відділення і пости певної дільниці розміщують нерозрізнено.
.Компресорну станцію слід
розташовувати поблизу тих виробничих відділень і зон, у яких стиснуте повітря
використовується у найбільших об’ємах. Аналогічні міркування необхідно
враховувати і при розміщенні вентиляційних камер.
.З метою скорочення довжини
трубопроводів маслогосподарство слід розташовувати поблизу постів мащення. Якщо
ТО-1 виконується на потоці, маслогосподарство (склад масел, насосну,
спеціалізований пост, кімнату змащувальника) розміщують біля останнього поста
лінії .
.При плануванні виробничих процесів
не слід приймати таких рішень, при яких потрапити в те чи інше відділення можна
тільки через сусіднє. Це порушує зручність роботи і відвертає увагу виконавців.
.Необхідно передбачити під’їзні
шляхи для транспортування агрегатів і механізмів з одного приміщення в інше ,
користуючись даними таблиці А.30.
.Перед робочими постами необхідно
забезпечити простір, достатній для маневрування автомобілів, підвезення
спорядження та устаткування, дрібних допоміжних робіт (див.таблиці А.23, А24).
8. Технологічні процеси технічного
обслуговування і ремонту у виробничому відділенні, яке детально розробляється
Малярне відділення призначене для
виконання фарбувальних робіт в об’ємі поточного ремонту кузовів та кабіни .
Процес фарбування кузовів, кабін
автомобілів складається з певних технологічних операцій, які виконуються у
наступній послідовності: підготовка поверхні до фарбування, ґрунтування,
виправлення поверхні, шліфування, нанесення антикорозійної та проти шумної
мастик на нижні та внутрішні частини, нанесення виявлюючого шару емалі,
локальне шпаклювання, вологе шліфування, нанесення декількох шарів фарби,
сушіння. Операція сушіння виконується після кожної операції нанесення
лакофарбових покрить.
В залежності від типу рухомого
складу у малярних відділення використовуються різні лакофарбові матеріали, і
тому кожна технологічна операція має свої особливості для різних типів
автомобілів.
Для підготовки поверхонь до
фарбування застосовують механічний, хімічний та змішаний способи підготовки.
Найчастіше користуються хімічним способом, який включає в себе травлення,
знежирювання, фосфатування і пасивування поверхонь.
Нанесення на поверхню лакофарбових
матеріалів при поточному ремонті кузовів і кабін здійснюється повітряним
розпиленням із застосування фарборозпилювачів , або безповітряним розпиленням
без участі стисненого повітря під високим гідравлічним тиском фарби в межах
2,1…4,2 МПа, створюваним гідронасосом. Для сушіння лакофарбового покриття
використовують конвекційний, терморадіаційний та терморадіаційно-конвекційний
способи.
При розробці планувань малярних
відділень для різних типів рухомого складу першочергово необхідно ретельно
ознайомитись із особливостями лакофарбових матеріалів, які застосовуються для
конкретного типу автомобіля, особливостями технологічних процесів їх
використання та обладнанням, яке необхідне для цього.
Таблиця 1.10 - Характеристики
технологічного обладнання виробничого відділення (зони)
|
№
|
Назва обладнання
|
Тип або модель
|
Коротка технічна характеристика
|
Кількість одиниць
|
Площа обладнання, м2
|
|
1
|
Умивальник
|
|
Габарити 500х500х300
|
1
|
0,25
|
|
2
|
Візок
|
ОГ-151
|
Вантажність-500кг Габарити 1420х668х1000
|
1
|
0,95
|
|
3
|
Фарбонагнітальний бак
|
Мод. СО-42
|
Габарити 790х450х480 Ємність-40л
|
1
|
0,71
|
|
4
|
Фарбувальна камера
|
Л110 Гипроавтотранс
|
Стаціонарна,прохідна, з нижнім
відсмоктуванням. Потужність привода-32кВт. Габарити
9800х5000х5050
|
1
|
49,00
|
|
5
|
Масловологовідділювач
|
ВР-750000
|
Діапазон регулювання-0,05…1,6МПа, ступінь
очищення-20мікр. Габарити 300х200х500
|
2
|
0,12
|
|
6
|
Відцентровий насос
|
Мод. 7028А
|
Подача 25000 м3/год, потужність
привода 10кВт
|
1
|
Настінний
|
|
7
|
Поличний стелаж для фарб
|
Власного виготовлення
|
Габарити 2000х500х1200
|
1
|
1,00
|
|
8
|
Віскозиметр настільний
|
Мод. ВЗ-4
|
Габарити 360х165х320
|
1
|
-
|
|
9
|
Верстак маляра
|
Кресл. Н993В-0002 ВАЗ
|
Габарити 1500х640х700
|
1
|
0,96
|
Висновок
В цій курсовій роботі ми навчилися
проектувати АТП, а саме вибрали і коректували вихідні нормативи технічного
обслуговування і ремонту , розробили план обслуговування і виробничу програму з
технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, зробили розрахунок
кількості виробничих постів, а також розрахували і підібрали технологічне
обладнання виробничих зон і відділень. Загальна площа АТП по розрахунках- 2030
м2, прийнята при проектувань 2160 м2. При планувані було
розташовано 6 поста ЩО, 1 пост очікування, 2 пости ТО-1, 1 пост Д-1 і Д-2, 2
поста ТО-2, а також 4 постів ПР. При планувані малярного відділення було
вибрано основне обладнання для перевірки, технічного обслуговування, ремонту та
випробувань приладів електрообладнання. В результаті було вибрано 9 одиниць
обладнання. Дана курсова робота складається з креслення головного виробничого
корпусу ( 1 аркуш), креслення паливного
відділення (1 аркуш), і пояснювальної записки з розрахунками.
Перелік посилань
.Положення про технічне
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного
транспорту. - Київ: Міністерство транспорту України, 1998. - 36с.
.Нормы технологического
проектирования предприятий автомобильного транспорта. - М.: Гипроавтотранс,
2010. - 129с.
.Нормативы численности рабочих,
занятых техническим обслуживанием и текущим ремонтом подвижного состава
автомобильного транспорта. - М.: Экономика, 1988. - 207с.
4.Краткий автомобильный
справочник/ А.И.Понизовкин, Ю.М. Власко, М.Б. Ляликов и др. - М.: АО
Трансконсалтинг, НИИАТ, 1994. - 779с.
5.Коммерческие автомобили.
Российский рынок. - М.: Третий Рим, 1999. - 200с.
.Норми витрат палива і
мастильних матеріалів на автомобільному транспорті. - К.: Міністерство
транспорту України, 2008. - 80с.
.Табель технологического
оборудования автотранспортных предприятий.- К.: ГосавтотрансНИИ проект, 1984. -
179с.
.Афанасьев Л.Л., Маслов А.А.,
Колясинский Б.С. Гаражи и станции технического обслуживания автомобилей./
Альбом чертежей/. - М.
9.Правила охорони праці на
автомобільному транспорті. Державний нормативний акт про охорону праці ДНАОП
0.00 - 1.28 - 97. - К.: Держнагляд охорони праці, 1997. - 328с.
.Шумик С.В., Болбас М.М.,
Петухов Е.И. Техническая эксплуатация автотранспортных средств: Курсовое и
дипломное проектирование. - Минск: Вышейшая школа, 2008. - 206с.
.Канарчук В.Є., Лудченко О.А.,
Чигринець А.Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. У З Кн. Кн.2.
Організація, планування й управління. - К.: Вища школа, 2009. - 383с.
Похожие работы на - Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з проектуванням паливного відділення
|