Розробка проекту збалансованого природокористування на території Миколаївської області

Розробка проекту збалансованого природокористування на території Миколаївської області

ВСТУП

Людське суспільство впливає на навколишнє середовище головним чином у процесі виробничої діяльності.

Основною сферою і формою взаємодії виробництва і навколишнього середовища є природокористування.

На даному етапі розвитку продуктивних сил поняття “природокористування” означає сукупність наукових досліджень та практичного втілення взаємовідносин між природою і людиною.

Об’єктом природокористування є комплекс взаємовідносин між природним середовищем як умовами життя суспільства, джерелом природних ресурсів і соціально-економічним розвитком суспільства.

Головне завдання природокористування - оптимізація цих відносин з метою збереження та відтворення середовища життєдіяльності людини.

Збалансоване природокористування - це таке використання природних ресурсів, за якого витрачений природний ресурс повністю відновлюється, або замінюється рівноцінним, при цьому досягається нульовий або позитивний баланс.

Метою даної курсової роботи є розробка проекту збалансованого природокористування на території Миколаївської області.

Дана робота є досить актуальною в наш час, оскільки взаємозв’язок людини з природою, взаємовплив їх є як ніколи тісним та важливим.

Завжди потрібно пам’ятати про потреби не лише сьогодення, а й майбутнього і раціонально підходити до природокористування.

Об’єктом даного курсової роботи є екологічні процеси, що протікають у Миколаївській області та які ми досліджуємо.

Предметом є кількісні та якісні показники, які характеризують ці процеси.

В ході роботи ми повинні оцінити природні та соціально-економічні умови області, навести характеристику поверхневих і підземних вод, основні джерела їх забруднення, визначальні принципи збалансованого використання водних ресурсів.

Також буде розроблена структурно-функціональна схема збалансованого землекористування на території фермерського господарства “Радість”.

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Фізико-географічні умови Миколаївської області

Центром області є м. Миколаїв. До складу області входять: 19 районів, 5 міст обласного підпорядкування (Миколаїв, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ., Южноукраїнськ), 4 міста районного підпорядкування (Баштанка, Нова Одеса, Новий Буг, Снігурівка), 17 сіл та 894 смт.

Миколаївська обл. розташована на півдні України (рис.1), в межах басейну річки Південний Буг, і займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України). На заході вона межує з Одеською, на півночі - з Кіровоградською, на сході - з Херсонською та Дніпропетровською областями, а на півдні омивається Чорним морем.

Рельєф області являє собою рівнину, нахилену у південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). Глибоко в суходіл врізаються Дніпровсько-Бузький, Березанський, Тилігульський та Анджигольський лимани. До території області належать острів Березань й Кінбурська коса.

Область розташована в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території). Ландшафти представлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками піщаного степу, вапняковими степами, прибережно-водними комплексами, наскельними дібровами, кам’янистими степами тощо.

Клімат області помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом, що супроводжується суховіями і пиловими бурями. Пересічна температура січня становить - 40С, липня - +270С. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +240С. [1]

Лісистість області складає 3,9%. По районах вона досить неоднорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до першої групи. У північній та північно-західній частинах області на звичайних чорноземах ростуть: типчак, ковила, калерія і велика кількість степового різнотрав’я як перекотиполе, адоніс, в значних кількості кореневище, а також злаки, особливо степовий стоколос та інші сухолюбні злаки. Найбільш характерні види тварин для цієї території є: заєць-русак (170 тис.), лиса (4 тис.), кабан (1,5 тис.), єнотовидна собака, косулі та куниці. З птахів зустрічаються перепел, жайворонок, сіра куріпка, кулик та журавель.[2]

Водні ресурси. Головна водна артерія Миколаївщини - Південний Буг, що посідає третє місце серед українських річок за своїми розмірами, довжиною 257 км у межах області. Друга по довжині ріка області - Інгул (179 км), упадає в Південний Буг у межах Миколаєва. Усього по території області протікає 85 річок, завдовжки 10 км кожна.

Озера області майже всі солоні, найбільше серед них - Бейкуський лиман. Миколаївська обл. на півдні займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря і його лиманів. Узбережжя Чорного моря розрізане Дніпровсько-Бузьким, Тилігульським і Бережанським лиманами.

Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи звичайні середньо гумусні та мало гумусні (на півночі), чорноземи південні мало гумусні, каштанові і темно-каштанові слабо солонцюваті (на крайньому півдні), алювіальні лучні (у заплавах) та лучні осолоділі (у подах). Майже всю територію Миколаївської обл. розорано.

Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. Розробляється родовище нікелю, є родовища уранових руд. Видобуток граніту проводився у 18 великих родовищах, зустрічаються гнейси, кварцити й польовий шпат. Миколаївщина має великі запаси будівельних матеріалів. Промислове значення мають також поклади вапняків 16,4 млн. т, каоліну 113,6 млн. куб. м і т.п.[6-8]

1.2 Оцінка структури земельного фонду та ґрунтового покриву Миколаївської області

Земельний фонд Миколаївської області характеризується наявністю досить високого біопродуктивного потенціалу, а в його структурі висока питома вага ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства.. Ґрунти Миколаївщини представлені чорноземами лучні в центральній частині та на північному заході і південними чорноземами та темно-каштановими ґрунтами на півдні області. [8]

За даними Миколаївського обласного управління земельних ресурсів в Миколаївській області розподіл та динаміка основних видів земельних угідь у 2011 році складається таким чином як представлено в табл.1.1.

Таблиця 1.1 - Структура земельного фонду адміністративної області

Таблиця 1.2 - Фактичні та нормативні дані структури земельного фонду

Рис. 1.1 - Порівняльна діаграма структури земельного фонду Миколаївської області (1-ліси, 2-природні кормові угіддя, 3-рілля+урбанізовані території)

Порівнявши фактичну структуру земельного фонду Миколаївської області з нормативними показниками (табл.1.2, рис.1.1) можна сказати, що відсоток лісистості в даній області повинен бути в межах 8-12% території, а він становить лише 5,0%, що значно менше нормативу. Також відмінним від нормативу (<=50) є відсоток ріллі разом з багаторічними насадженнями та урбанізованою територією (>60%), що негативно відбивається на екологічному стані області, те ж саме можна сказати про природні кормові угіддя, які в даній області становлять 11%, при нормативі 38-42%. Виходячи з показників наведених вище, варто провести певну реорганізацію структури земельного фонду області, а саме збільшити відсоток площі лісистості та природних кормових угідь за рахунок зменшення площі ріллі (в основному).

Рис. 1.2 - Структура земельного фонду Миколаївської області

З табл. 1.1 та рис. 1.2 можна побачити, що найбільший відсоток площі території Миколаївської області займають сільськогосподарські угіддя - 81,7% (з них найбільше рілля - 56,9% території області). Всі інші категорії структури земельного фонду замають приблизно однакові площі. Нажаль, як видно з наведених вище даних, ліси (5%) та природні кормові угіддя (11%) займають невеликі території, що має досить негативний відгук на екологічному стані області.

Таблиця 1.3 - Основні показники родючості ґрунтового покриву

Рис. 1.3 - Структура ґрунтового покриву Миколаївської області (1-чорнозем лучний, 2-чорнозем південний, 3-темно-каштановий, 4-інші)

З табл. 1.3 та рис. 1.3 можна зробити висновок, що ґрунтовий покрив Миколаївської області складають в основному чорнозем лучний - 31%, чорнозем південний - 24%, темно-каштановий - 13% та інші ґрунти складають 32 %. В табл. 1.3 відображені основні показники родючості наявних в області ґрунтів, а також зонального еталону. Оцінивши, порівнявши дані по всіх показниках можна говорити про відсоток необхідний для досягнення еталонного показника. Наприклад вміст гумусу в інших ґрунтах необхідно підвищити на 20%, ЄКО необхідно збільшити на 24%,. Са2++Мg2+ - на 27%, Na+ - зменшити на 91%, вміст фосфору і калію підвищити на 40% і 14% відповідно, рНсол з лужного перевести на нейтральний. Як бачимо, по кожному із показників родючості необхідно здійснити певні заходи для досягнення еталонного стану ґрунту.

1.3 Гідротермічні умови

Гідротермічні умови території характеризуються окремими показниками температурного режиму та режиму зволоження ґрунту і повітря, а також комплексними показниками - гідротермічним коефіцієнтом Селянинова, який розраховується за формулою:

ГТК= (1.1)

де r - сумарна кількість опадів за період вегетації (із квітня по вересень), мм;

∑t>10 - сума температур повітря понад 100С за той самий період;

За показниками ГТК виділяють такі зони:

І - надлишкового зволоження, або дренажу, ГТК>1,3;

ІІ - забезпеченого зволоження, ГТК - 1,0…1,3;

ІІІ - посушливу, ГТК=0,7…1,0;- сухого землеробства, ГТК=0,5…0,7;- суху, або іригації, ГТК<0,5.[4]

Отже, обрахувавши гідротермічний коефіцієнт (ГТК) для періоду вегетації, а саме з квітня по жовтень, виявили, що оскільки він становить 0,95 то за гідротермічними умовами Миколаївська область оцінюється як посушлива територія. Характеризуючи місяці періоду вегетації можна сказати, що в квітні та жовтні маємо надлишкове зволоження ( ГТК становить 2,87 та 1,88 відповідно), в травні, червні, липні область характеризується як посушлива територія (ГТК становить 0,94, 0,89 та 0,75 відповідно). В серпні та вересні Миколаївську область відносять до території сухого землеробства, ГТК в ці місяці становить 0,69 та 0,70 відповідно.

1.4 Оцінка ландшафтно-територіальної структури Миколаївської області балансовим методом

Природний ландшафт і його компоненти (ґрунти, рослинність, води) утворюють самовідтворювальну систему, яка в процесі тривалої еволюції стала стійкою проти дії чинників природного походження, що дестабілізують ситуацію - геотектонічних, водних, атмосферних і т. п. Вченими було систематизовано природні чинники на такі, що зумовлюють стабільність ландшафту (екостабілізуючі) та антропогенні чинники, що її зменшують (дестабілізуючі). На основі співставлення цих двох груп чинників і розроблено балансовий метод оцінки екологічної стабільності ландшафтів басейну річки (В.В. Медведєв, 2002).[4-6]

Оцінку стабільності ландшафтно-територіальних комплексів адміністративної області проводимо за формулою (сумарна оцінка):

СО=ЕС - ДФ, (1.2)

Якщо СО≥0, то рівень антропогенного навантаження оцінюється як «допустимий»;

Якщо СО<0, то рівень антропогенного навантаження на ЛТК є критичним, що свідчить про необхідність впровадження заходів з його покращення.

 (1.3)

 (1.4)

Таблиця 1.4 - Результати оцінки екологічної стабільності ЛТК

В даному підрозділі ми провели оцінку екологічної стабільності ландшафтно-територіальних комплексів Миколаївської області. На основі табл.1.5 можемо сказати, що в області присутні як стабілізуючи (лісистість, стабільні с/г угіддя, густота гідрографічної мережі) так і дестабілізуючі фактори (сільськогосподарська освоєність, розораність, густота населення, концентрація тваринництва). Провівши сумарну екологічну оцінку, на основі наведених вище факторів можна сказати, що оскільки вона становить 0,03 тобто позитивна то рівень антропогенного навантаження оцінюємо як “допустимий” хоча уже є певне наближення до негативного стану екологічної стабільності ландшафтно-територіальних комплексів Миколаївської області.

1.5 Оцінка небезпеки розвитку прискореної ерозії ґрунтового покриву фермерського господарства Миколаївської області

Оцінка небезпеки розвитку прискорених процесів вітрової ерозії ґрунтового покриву фермерського господарства проводиться на основі даних про агрофізичні показники ґрунтового покриву та метеоданих про повторюваність пилових бур та швидкість вітру під час них.

Величину потенційно можливих втрат ґрунту від дефляції розраховують за залежністю:

 (1.5)

де Ер - потенційно можливі втрати ґрунту, т/(га рік);, b - коефіцієнти, які залежать від генезису, гранулометричного складу, фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунту (див. табл.3.5);- грудкуватість поверхневого шару ґрунту, %;- коефіцієнт руйнування агрегатів;- кількість годин з проявленням вітрової ерозії за рік (дорівнює тривалості пилових бур);ах - середня максимальна швидкість вітру конкретного району (дорівнює середній максимальній швидкість вітру при пилових бурях 20%-ої забезпеченості), м/с;аg - базова швидкість вітрового потоку в аеродинамічній трубі, м/с (Vаер=23 м/c);

,1 - перерахування з г/м2 за хвилину на т/(га рік).[1]

Середньозважена величина потенційно можливих втрат ґрунту по полю:

сз, = Еp1*S1+ Еp2*S2+ Еp3*S3)/(S1+S2+S3), т/га (1.6)

де: S1, S2, S3 - площі ґрунтів фермерського господарства ( чорнозем лучний середньо суглинковий, чорнозем південний солонцюватий легкоглинистий, темно-каштановий солонцюватий середньо глинистий відповідно).

=2500га; S2=4000га; S3=3700га.

Отже провівши оцінку небезпеки розвитку прискореної ерозії ґрунтового покриву фермерського господарства “Радість” можна сказати, що вітрова ерозія чорнозему лучного середньосуглинкового становить 570 т/(га рік), що свідчить про дуже сильну інтенсивність ерозії даного ґрунту на території фермерського господарства. Щодо чорнозему південного солонцюватого легкоглинистого та темно-каштанового солонцюватого середньоглинистого ґрунту то інтенсивність їх ерозії становить 1952 т/(га рік) та 163 т/(га рік). Дані показники свідчать про катастрофічну інтенсивність ерозії для чорнозему південного та сильну для темно-каштанового. Середньозважений показник по полю становить 964 т/(га рік), тобто інтенсивність ерозії ґрунтів фермерського господарства катастрофічна. Найбільш сприятливими місяцями для виникнення ерозії є квітень та серпень, найменші показники становлять в січні, листопаді, грудні. Для зміни даної тенденції необхідно здійснювати протиерозійні заходи, а саме: ґрунтозахисні системи обробітку ґрунту, необхідні зміни у співвідношенні основних угідь, помірне зволоження при зрошенні тощо.

Висновки до першого розділу:

Найбільший відсоток площі території Миколаївської області займають сільськогосподарські угіддя - 81,7%. Ґрунти Миколаївщини представлені чорноземами лучні в центральній частині та на північному заході і південними чорноземами та темно-каштановими ґрунтами на півдні області.

Гідротермічний коефіцієнт (ГТК) для періоду вегетації становить 0,95, тобто за гідротермічними умовами Миколаївська область оцінюється як посушлива територія.

Сумарна екологічна оцінка становить 0,03 тобто позитивна, що свідчить про те, що рівень антропогенного навантаження в Миколаївській області оцінюємо як “допустимий”.

Ґрунтовий покрив фермерського господарства складають такі ґрунти як чорнозем лучний середньосуглинковий, чорнозем південний солонцюватий легкоглинистий та темно-каштановий солонцюватий середньоглинистий. Середньозважений показник вітрової ерозії по полю становить 964 т/(га рік), тобто інтенсивність ерозії ґрунтів фермерського господарства катастрофічна.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Основні гідрогеологічні параметри підземних вод для водогосподарського використання

Миколаївська область територіально належить до басейнів р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%).

На території області налічується 120 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3609,34 км, з яких шість середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км) та одна велика річка Південний Буг.

Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки в межах області складає 257 км.

Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1 - 0,3 м/сек. Густота річкової мережі складає у середньому 0,15-0,16 км/км2. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.

Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис. га, що складає 6,1 % від території області

До поверхневих водних ресурсів області, окрім річок, належать озера, водосховища, ставки та болота.

Природні озера розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільші озера - оз. Чернинено (56,0 га) та Черепашине (186,0 га). [7]

Взагалі в області обліковано 26 озер з загальною площею 13,79 км2 тобто 0,1% від території області.

До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного управління водних ресурсів, станом на 01.01.12 в Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1108 ставків з загальною площею водного дзеркала 7585,10 га і 9868,97 га відповідно.

До водосховищ з об’ємом більше 10,0 млн. м3 віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн. м3), Олександрівське (58,33 млн. м3), Софіївське (36,0 млн. м3), Щербанівське (15,7 млн. м3), Степівське (13,88 млн. м3) та Катеринівське (10,8 млн. м3).

Використання штучних водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, харчової промисловості та побутових потреб населення.

За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України.[8-9]

Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів.

За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.

Територія Миколаївської області характеризується складними гідрогеологічними умовами формування підземних вод, що обумовлено геолого-структурними особливостями, природно-кліматичними та техногенними факторами.

Підземні води залягають у відкладеннях різного віку, генезису і літологічного складу - від тріщинуватої зони кристалічного фундаменту до сучасних (голоценових) та плейстоценових.

Характер гідрогеологічної структури УЩ визначаться особливостями тріщинних вод, які приурочені до кембрійського фундаменту. Порові і порово - тріщинні води приурочені в межах УЩ до порівняно слабопотужних осадових порід мезокайнозою, які плащеподібно залягають на складно еродованій поверхні кристалічного фундаменту. Ці води переважно безнапірні і слабонапірні.

Гідрогеологічна структура УЩ відрізняється специфікою природних водообмінних процесів, які визначаються особливостями ландшафтио- кліматичних, геологічних (в тому числі тектонічних) і гідрогеологічних умов. Український масив тріщинних вод з півночі на південь перетинає три ландшафтно-кліматичні зони: Полісся (волога та напівволога зони); Лісостепову (напівволога та напівпосушлива); Степову (напівпосушлива).

Миколаївська область відноситься до нижнього гідрогеологічного поверху УЩ, в якому поширені тріщиннонапірні води. Головними каналами руху підземних вод (переважно висхідного) є зони тектонічних порушень.

За особливостями водообміну виділяють три групи водоносних горизонтів і комплексів, приурочених до різних стратиграфічних горизонтів:

четвертинних, неогенових і палеогенових відкладів міжрічкових площ;

палеогенових, крейдяних і юрських відкладів депресій в кристалічному фундаменті;

тріщинуватої зони кристалічних порід докембрію і продуктів їх вивітрювання.

Особливості водоносних горизонтів, приурочених до четвертинних відкладів ми не розглядаємо, адже вони задовольняють потреби в питній воді лише сільських мешканців.

Гідрогеологічні умови Причорноморської западини, незважаючи на порівняно просту її будову, досить складні, Що пояснюється великою різноманітністю та мінливістю літологічного складу її осадових утворень. Невитриманість відкладів у розрізі та часте чергування водовмісних і водонепроникних порід обумовили утворення великої кількості ізольованих водоносних горизонтів. Для підземних вод басейну характерна також мінливість мінералізації вод і широкий розвиток солонуватих і солоних вод. Водоносні горизонти в Причорномор'ї пов'язані з відкладами крейди, палеогену, неогену та четвертинного віку. Найбільш вивчені всюди використовуються води неогенових відкладів. [10-12]

Прогнозні ресурси (запаси) підземних вод основних водоносних горизонтів у межах Миколаївської області визначені у кількості 441,6 тис.м3/добу, у тому числі:

з мінералізацією до 1,5 г/дм3 - 349,87 тис.м3/добу (79,23%);

з мінералізацією від 1,5 г/дм3 до 3,0 г/дм3 - 91,73 тис.м3/добу (20,77%).

З часу оцінки прогнозних ресурсів різко змінилося техногенне навантаження на геологічне середовище, що привело до скорочень, а в деяких випадках і повної ліквідації площ з мінералізацією до 1,5 г/дм3.

Підземні води, які добуваються на території Миколаївської області головним чином йдуть на задоволення господарсько-побутових та питних потреб населення.

За даними Держобліку використання підземних вод, станом на 01.01.12, в області зареєстровано 2299 експлуатаційних свердловин.

Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний, в середньому по області на 11,0 км2 площі доводиться 1 свердловина для господарсько - питного водопостачання.

За обсягами розвіданих запасів підземних вод питної якості Миколаївська область є найбіднішою на Україні. Експлуатаційні запаси води на одного мешканця області в середньому становлять 0,07 м3/добу, що у порівнянні з Одеською областю менше у 1,9 раз, де аналогічний показник складає 0,135 м3/добу та у 44 рази менше за Херсонську область, де на одного мешканця кількість експлуатаційних запасів підземних вод дорівнює 3,1 м3/добу.

Підземні води Миколаївської області крім господарчо-питного призначення мають бальнеологічне використання (радонові, йодо-бромні, сірководневі термальні води та ін.). [8-9]

2.2 Розрахунок можливості забезпечення водою відгодівельного комплексу з локального водозабору

З урахуванням регіональних гідрологічних особливостей України для розрахунку виходимо з загальних геолого-структурних особливостей в межах яких можуть функціонувати родовища пластового типу в артезіанському басейні платформи, водовмісними породами є пісковики з не обмежуючими параметрами свого поширення, але обмеженими за потужністю. Тобто води циркулюють у пісковиках, які перекриті водотривкими товщами. При таких умовах води мають напірний характер.

Продуктивність свердловини (дебіт - Q) - це кількість води, що відкачується за одиницю часу при встановленому положенні її динамічного рівня. Дебіт виражають у л/с, м3/год, м3/добу. Переведення з л/с у м3/год здійснюють з використанням коефіцієнта 3,6, а з л/с у м3/добу - 86,4.

Рис. 2.1 - Подача води з локального водозабору

S0 = S0́ + (z2 - z1) * (lgte - lgt2)/(lgt2 - lgt1) (2.1)

S0́ = lgte (2.2)

- розрахункове зниження рівня води в свердловині на кінцевий період 25 років - 104;

S0́ - зниження, що було досягнуте на закінчення дослідної відкачки;- зниження рівня води на момент часу t1 від початку дослідної відкачки;- зниження рівня води наприкінці відкачки, час t2;- час експлуатації свердловини 104.

Для забезпечення потреб у воді відгодівельного комплексу споруджена гідрологічна свердловина, дебіт якої становить 30 м3/год, що повністю задовольняє господарство на цей час і на далеку перспективу 104 (25 років). Водоносний горизонт з якого видобувається вода залягає на глибині від 60м. Допустиме зниження води 25м, зниження води через дві доби становить 8,7м, а при закінченні відкачки, через 8 діб, становило 13,3м.

- 30м3/год;- 8,7м;- 13,3м;- 3,5;- 18,0;- 104.

S0́ = lg104=4м;= 4 + (13,3-8,7)*(4-lg18)/(lg18-lg3,5)=21,8(м).

Розрахунок можливості забезпечення водою відгодівельного комплексу з локального водозабору засвідчує, що експлуатаційні запаси води в кількості 30м3/год є забезпеченими тому, що розраховане зниження рівня - 21,8м є менше допустимого (25м).

Отже, Миколаївська область територіально належить до басейнів р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%). За питомими показниками водних ресурсів область займає одне із останніх місць серед областей України. Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів. За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.

Також стало відомо, що відбір з локального водозабору здатний забезпечити водою відгодівельний комплекс без завдання шкоди рівню води в водозаборі, адже розраховане зниження рівня води є в межах допустимого.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД

.1 Показники забруднення

Для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків.

Держуправлінням зареєстровано 43 водокористувача, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти.

У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив - 77,28 млн.м3 ( у тому числі обсяг скиду у накопичувачі 3,27 млн.м3), що менше порівняно з 2010 роком на 14,46 млн.м3 (на 15,8%). Обсяг скиду забруднених зворотних вод (стічних) дорівнював 25,73 млн.м3.

Рис. 3.1 - Динаміка скиду забруднених вод до поверхневих водойм області, млн.м3

Скид промислових стоків до поверхневих водних об’єктів області здійснюється підприємствами енергетики та машинобудівної галузі. До зазначених стоків належать теплообмінні та продувочні води, які за якісним складом класифікуються як нормативно чисті без очищення. Обсяг скидів нормативно чистих стоків без очищення у 2011 році дорівнював 47,15 млн. м3, що у порівнянні з 2010 роком менше на 11,48 млн. м3 чи на 19,8 %.

Найбільший обсяг скиду нормативно чистих без очищення зворотних вод в області здійснюється ВП «Южно-Українська АЕС», до складу якої належать Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС. Обсяг скидів зазначеного підприємства складає 42% від загального скиду зворотних вод по області і дорівнює 32,48 млн.м3.

З перевищенням встановлених нормативів скиди зворотних вод здійснюються переважно підприємствами комунальної сфери.

Згідно з результатами моніторингових досліджень за станом роботи обласних очисних споруд каналізації, які проводяться Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області в межах “Програми моніторингу довкілля Миколаївської області”, майже всі очисні споруди області здійснюють скид недостатньо очищених стічних вод. Кратність перевищень величин гранично - допустимих скидів від обласних очисних споруд каналізації за основними забруднюючими речовинам складає від 1,5 до 6 разів.[8]

Головні забруднювачі поверхневих вод в області, визначені такі комунальні підприємства: МКП «Миколаївводоканал», КП «Міський водоканал» (м. Баштанка), КП “Первомайський міський водоканал” та БГКП «Сирена».

В результаті експлуатації в аварійному стані каналізаційних мереж, насосних станцій, скидного колектору (в частині глибоководного випуску), неефективності роботи очисних споруд каналізації м. Миколаєва, скид стоків здійснюється з перевищенням нормативних показників якості по БСК5, ХСК, залізу загальному, завислих речовин та фосфатах.

Невирішеною залишається проблема каналізування сільської місцевості. Точніше, мережі каналізації в них практично відсутні. Майже всі житлові будинки та організації збирають свої стоки у вигрібні ями, які проникають в ґрунтові та поверхневі води.

Попередню очистку виробничих стоків перед їх передачею до міської каналізаційної мережі здійснюють такі підприємства м. Миколаєва, як ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”, ДП «Миколаївський морський торговельний порт», ТОВ «Морський спеціалізований порт ”Ніка - Тера” та ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

Крім того, в області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм. [9]

За даними Держуправління, у містах області (м. Миколаїв, м. Южноукраїнськ, м. Новий Буг, м. Первомайськ, м. Вознесенськ) мережі зливової каналізації експлуатуюся без очисних споруд та оформлення відповідної дозвільної документації на скид стічних (зливових) вод.

Проблема забруднення вод в Миколаївській області ускладнюється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець.

Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 21 рік втілився у планове забруднення вод р. Інгулець, екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні.

Кожен рік до р. Інгулець, яка є притокою Дніпра скидаються біля 12 млн. м3 шахтних вод Кривбасу з мінералізацією до 4000 мг/л. У разі здійснення регулярної промивки русла р. Інгулець дніпровською водою, можливо суттєво покращати якість вод згаданого водного об’єкту.

Через обмеженість запасів прісних підземних вод, наявність навантаження на екосистему водних об’єктів в результаті скидів недостатньо очищених зворотних вод підприємств та комунальних господарств, рішення проблеми якісного питного водопостачання населення є пріоритетним для області.

Наявність нітратів у підземних водоносних горизонтах пояснюється відсутністю мереж централізованого водовідведення, що призводить до накопичення стоків у вигрібних ямах населення.

При вживанні вод з підвищеним вмістом нітратів до організму людини потрапляють не тільки нітрати, але і їх метаболіти: нітрити та нітритосполуки (канцерогенні нітрозаміни і нітрозаміди).

Головну небезпеку для здоров’я людини складають метаболіти нітратів - нітрити та їх сполуки. Через взаємодію з гемоглобіном крові, нітрити утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень, що призводить до розвитку гіпоксії (кисневого голодування). Крім того, пошкоджується лімфоідна система та система травлення, послаблюється імунітет.[9]

Контроль за станом питних джерел водопостачання здійснюється органами Міністерства охорони здоров’я України.

За даними спостережень Миколаївської обласної санепідемстанції основною причиною бактеріального забруднення питної води є аварійні ситуації на водопровідних мережах.

Таким чином, як висновок слід зазначити, що інтенсифікація господарської діяльності, все зростаючі техногенні навантаження на геологічне середовище істотно впливають на еколого-гідрогеологічну обстановку в області. При подальшій інтенсифікації господарської діяльності без обліку всього комплексу процесів і явищ, зв’язаних із природними і техногенними факторами неминуче погіршення еколого - гідрогеологічної обстановки.

На водозаборах, розташованих в прибережній смузі Чорного моря і Бузького лиману можливе подальше погіршення якості підземних вод за рахунок підтягування некондиційних поверхневих вод.

Невпорядковані побутові та промислові сміттєзвалища, склади отрутохімікатів, скидання неочищених стічних вод обумовили погіршення стану підземних вод.

Для зниження ступеня антропогенного впливу на природне середовище необхідно враховувати комплекс процесів і явищ, пов’язаних із природними і техногенними факторами, що негативно впливають на гідрогеологічну обстановку. Техногенне освоєння території повинне здійснюватися шляхом усебічного вивчання природних умов і прогнозування їх змін. [8-9]

3.2 Якісний стан поверхневих і підземних вод

В 2011 році хіміко-аналітичний контроль проводився в наступних водних об’єктах: р. Південний Буг, р. Кодима (права притока р. П. Буг), р. Синюха (ліва притока р. П. Буг), р. Мертвовод (ліва притока р. П. Буг), р. Інгул, Бузький лиман, Дніпровсько-Бузький лиман, Березанський лиман, р. Інгулець (права притока р. Дніпро), р. Висунь (притока р. Інгулець).

р. Південний Буг

Спостереження проводилися в дев’яти пунктах (15 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Довга Пристань) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 57 проб.

Перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,1 ГДК), азоту амонійному (до 0,7 ГДК), магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам (до 4,5 ГДК), нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,0 ГДК), цинку (до 0,3 ГДК), міді (до 6,3 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК).

Рис. 3.2 - Кількість випадків перевищення ГДК в р. Південний Буг, %

р. Кодима (права притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 0,9 ГДК), ХСК (до 1,4 ГДК), магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам (до 4,5 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК).

р. Синюха (ліва притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (2 створи) в межі с. Синюхин Брід та в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 8 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК5 (до 1,5 ГДК), ХСК (1,5 ГДК),, магнію (1,1 ГДК), сульфатам (1,1 ГДК), фосфатам (3,1 ГДК), АПАР (1,1 ГДК), залізу загальном (4,6 ГДК).

р. Мертвовод (ліва притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Вознесенськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 2,4 ГДК), ХСК (до 2,2 ГДК), кальцію (до 1,0 ГДК), магнію (до 3,5 ГДК), хлоридам (до 1,2 ГДК), сульфатам (до 9,5 ГДК), нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), міді (до 1 ГДК), залізу загальному (до 4,1 ГДК).

р. Інгул

Спостереження проводилися в трьох пунктах (5 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Розанівка) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 18 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,6 ГДК), БСК5 (до 2,3 ГДК), ХСК (до 2,4 ГДК), магнію (до 4,2 ГДК), хлоридам (до 4,5 ГДК), сульфатам (до 6,3 ГДК), фосфатам (до 4,7 ГДК), нафтопродуктам (до 2,8 ГДК), АПАР (до 3,0 ГДК), міді (до 10 ГДК), залізу загальному (до 3,4 ГДК).

Рис. 3.3 - Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгул, %

Бузький лиман

Спостереження проводилися в п’яті пунктах (15 створів) від Варварівського моста (м. Миколаїв) до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (с. Лимани). Відібрано та проаналізовано 57 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,5ГДК), БСК5 (до 2,1 ГДК), ХСК (до 3,1ГДК), магнію (до 8,7ГДК), хлоридам (до 10,0 ГДК), сульфатам (до 5,4 ГДК), фосфатам (до 2,7 ГДК), нафтопродуктам (до 1 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), цинку (до 1 ГДК), міді (до 6,8 ГДК), залізу загальному (до 6,0 ГДК).

Рис. 3.4 - Кількість випадків перевищення ГДК в Бузькому лимані, %

Дніпровсько-Бузький лиман

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі морського порту міста Очакова. Відібрано та проаналізовано 3 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,3 ГДК), БСК5 (до 1,5 ГДК), ХСК (до 2,5 ГДК), магнію (до 6,9 ГДК), хлоридам (до 10,1 ГДК), сульфатам (до 4,5 ГДК), міді (до 2 ГДК), залізу загальному (до 3,1 ГДК).

Березанський лиман

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі скиду теплообмінних вод цеху № 180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» (с. Каборга). Відібрано та проаналізовано 3 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 11,2 ГДК), БСК5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,3 ГДК), магнію (до 9,4 ГДК), хлоридам (до 17 ГДК), сульфатам (до 8,4 ГДК), міді (до 7,3 ГДК), залізу загальному (до 1,5 ГДК).

р. Інгулець (права притока р. Дніпро)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Снігурівка. Відібрано та проаналізовано 6 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,3 ГДК), БСК5 (до 3 ГДК), ХСК (до 2,0 ГДК), магнію (до 3,4 ГДК), хлоридам (до 3,5 ГДК), сульфатам (до 7,3 ГДК), нафтопродуктам (до 1,7 ГДК), міді (до 19 ГДК), залізу загальному (до 5,2 ГДК).

Рис. 3.5 - Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгулець, %

р. Висунь (права притока р. Інгулець)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі с. Євгенівка перед впадінням в р. Інгулець. Відібрано та проаналізовано 5 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 4,6 ГДК), ХСК (до 3,0 ГДК), кальцію (до 1,2 ГДК), магнію (до 13,9 ГДК), хлоридам (до 3,8 ГДК), сульфатам (до 15,2 ГДК), фосфатам (до 2,3 ГДК), АПАР (до 2,9 ГДК), міді (до 5,5 ГДК), залізу загальному (до 4,9 ГДК).

Для оцінки ступенів забруднення водних об’єктів використовується коефіцієнт забрудненості (КЗ), який характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води і розраховується за кратністю перевищення нормативів у долях ГДК.

Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості.

Наведена оцінка стану поверхневих вод, у порівнянні з даними 2010 року, свідчить про відсутність на території області ділянок водних об’єктів, які класифікуються як брудні. Це пояснюється припинення МКП «Миколаївводоканал» скидів забруднених стоків без очистки (аварійних) та покращенням якості роботи Галицинівських очисних споруд каналізації, головним чином, за рахунок часткового ремонту глибоководного випуску.

Аналіз режиму рівня та якості підземних вод в області здійснюється за даними моніторингу, який проводиться Миколаївською гідрологічною партією.

На 01.01.2012 року режимна мережа Миколаївської області складається з 55 спостережних свердловин, в т.ч. 33 свердловини державного рівня узагальнення та 22 свердловини регіонального рівня узагальнення.[11]

Формування режиму ґрунтових вод відбувається під значним впливом кліматичних і техногенних чинників, що визначає епізодичні сезонні і багаторічні зміни їх запасів і хімічного складу.

Хімічний склад ґрунтових вод різноманітний і залежить від умов формування, літологічного складу водовміщуючих порід, глибини залягання. Ґрунтові води в заплавах і надзаплавних терасах річок, в умовах активного водообміну з поверхневими водами, прісні з мінералізацією до 1 г/дм3. На міжрічних (вододільних) просторах ґрунтові води переважно приурочені до лесовидних суглинків і в умовах важкого водообміну характеризуються підвищеною мінералізацією (3,4-12,8 г/дм3).

Формування рівневого режиму неглибоко залягаючих міжпластових вод понтичних і меотичних відкладів також в значній мірі відбувається під впливом кліматичних і техногенних факторів. Води переважно солонуваті з мінералізацією 3-7,5 г/дм3.

Областю живлення міжпластових підземних вод Причорноморського басейну в межах Миколаївської області є південна частина схилу Українського кристалічного масиву та відроги Подільської височини. Найбільш сприятливі умови для формування підземних вод існують у північних та північно-західних частинах території. Тут порівняно неглибоке залягання порід-колекторів (вапняки, піски, мергелі та ін..), більш висока їх проникність, інтенсивний водообмін, висока зволоженість обумовило формування значних ресурсів прісних підземних вод. Наявність річок (П.Буг, Кодима, Мертвовод, Інгул, Інгулець та ін..), долини яких вироблені в неогенових, палеоген-крейдових і докембрійських породах, являються додатковим джерелом поповнення ресурсів підземних вод. [10-12]

Додаткове інфільтраційне живлення підземні води неогену одержують у місцях виходів порід на денну поверхню або близького від її залягання (в ерозійних врізах). Це ж відноситься і до живлення підземних вод кристалічних порід докембрію, у меншому ступені палеогену і крейди. У живлені підземних вод неогену бере участь і перетік ґрунтових вод лесових відкладів через водоупор («червоно-бурі» плейстоцен-пліоценові глини і ін.).

Основний напрямок руху підземних вод орієнтовано в цілому з півночі на південь, що обумовлено падінням водомістких порід і водотривких шарів, що їх розділяють. Оскільки області живлення глибоко залягаючих міжпластових підземних вод в межах Причорноморського артезіанського басейну знаходяться далеко від областей утворення надмірного напору, їх природний режим, на відміну від ґрунтових вод, більш стабільний. Тут майже зовсім не проявляються дії поверхневих факторів і процесів, які значною мірою формують режим перших від поверхні водоносних горизонтів. Коливання рівня для міжпластових підземних вод мають згладжений, нерізкий характер, однак вони збігаються з природними багаторічними циклами які властиві ґрунтовим водам з деяким гальмуванням та зміщенням на кілька років.

Відмічається тенденція до збільшення мінералізації підземних вод основних експлуатаційних водоносних горизонтів верхньо-і середньосарматських відкладів.

В межах Українського басейну (Інгуло-Інгулецький гідрогеологічний підрайон), де розповсюджені підземні води зон тріщинуватості кристалічних порід докембрію, основним фактором формування їх режиму являються атмосферні опади та поверхневі води рік. Підземні води находяться переважно в незахищених умовах від поверхневого забруднення та характеризуються підвищеною мінералізацією за рахунок впливу техногенних факторів.

В порушених умовах на крупних (групових) водозаборах рівневий режим підземних вод, в основному, визначається величиною водовідбору. На окремих водозаборах, розташованих в прибережних зонах Чорного моря та Бузького лиману (Очаківський водозабір, водозабори Коблево-Рибаківської зони відпочинку, Ольшанський водозабір та ін..), у зв’язку з тривалою та інтенсивною експлуатацією відмічається підвищення мінералізації підземних вод за рахунок підтягування більш мінералізованих вод із водоносних горизонтів, що залягають вище-і нижче, а також поверхневих вод Чорного моря та Бузького лиману.

При неглибокому заляганні водоносного горизонту в умовах природної його незахищеності підземні води схильні до нітратного забруднення.

В 2011 році виявлено 11 ділянок забруднення нітратами (вміст 46-159 мг/дм3), в більшості це Первомайський район, де відображаються наслідки накопичення сполук азотної групи в ґрунтах і ґрунтових водах в зоні надзвичайної ситуації в Первомайському районі (межиріччя П.Буг-Синюха), концентрації яких змінювались в широких межах (від 1,2 до 12,3 більш ГДК).

По решті водозаборів динаміка росту погіршення якісного складу не спостерігалася.[7-9]

Отже, для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків. З перевищенням встановлених нормативів скиди зворотних вод здійснюються переважно підприємствами комунальної сфери. В області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм, скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець. Невпорядковані побутові та промислові сміттєзвалища, склади отрутохімікатів, скидання неочищених стічних вод обумовили погіршення стану підземних вод.

На території області відсутні ділянки водних об’єктів, які класифікуються як брудні. Це пояснюється припинення МКП «Миколаївводоканал» скидів забруднених стоків без очистки (аварійних) та покращенням якості роботи Галицинівських очисних споруд каналізації, головним чином, за рахунок часткового ремонту глибоководного випуску. Формування режиму ґрунтових вод відбувається під значним впливом кліматичних і техногенних чинників, що визначає епізодичні сезонні і багаторічні зміни їх запасів і хімічного складу.

Динаміка росту погіршення якісного складу не спостерігається.

РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СХЕМА ЗБАЛАНСОВАНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯНА ТЕРИТОРІЇ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА “РАДІСТЬ”.

.1 Екологічна оцінка та оптимізація структури посівних площ

Земельний фонд фермерського господарства “Радість” загальною площею 10200га, складається з ріллі (52% - 5304га), сіножатних (8%-816га), пасовищ (10%-1020га), садів (12%-1224га) та виноградників (18%-1836га). [6,9]

Таблиця 4.1 - Структура земельного фонду фермерського господарства

На основі табл. 4.1 можна зробити певні висновки про фактичні та екологічно допустимі площі різних типів сільгоспугідь, та про необхідність їх реорганізації. Як бачимо перш за все необхідно зменшити площу ріллі не менше як на 32%, відповідно збільшити площі природних кормових угідь (сіножатних, пасовищ) приблизно на 22%.

Оскільки в структурі земельного фонду господарства відмічено невідповідність екологічним нормативам за площею ріллі та природних кормових угідь і встановлено напрям реорганізації то остаточну структуру земельного фонду плануємо наступну:

Рілля - 20%;

сіножаті - 23%;

пасовища - 27%;

сади - 12%;

виноградники - 18%.

Таблиця 4.2 - Структура посівних площ фермерського господарства “Радість”

На основі табл. 4.2 можна охарактеризувати структуру посівних площ фермерського господарства, порівняти фактичні і екологічно допустимі площі агробіологічних груп культур. Відмічена невідповідність екологічному нормативу лише по кукурудзі на зерно, фактична площа якої 40% при допустимій <=30%. Саме за рахунок площі відведеної під кукурудзу ми здійснюємо реорганізацію, отримуємо остаточно запроектовані площі % агробіологічних груп культур (наведені в табл.4.2).

4.2 Проектування структури збалансованих сівозмін

Збалансована сівозміна - це сівозміна, у якій усі попередники - добрі, а між полями досягається мінімальна амплітуда коливань балансів гумусу та біогенних елементів.

Проектування сівозміни базується на визначених вище показниках збалансованої структури посівних площ (табл.4.2). для показників насичення структури посівів певними сільськогосподарськими культурами знаходимо найбільше спільне кратне, ділимо кожен показник структури на нього і визначаємо загальне число полів у сівозміні, яке може забезпечити таку структуру. Якщо полів більше 10-12, то доцільно розбити сівозміну на 2-3 так, щоб у кожній було не менше 4-х полів.[4-6]

Таблиця 4.3 - Розподіл полів сівозмін

Запровадження сівозмін здійснюється у два етапи: впровадження і освоєння.

На етапі впровадження необхідно правильно розподілити культури між сівозмінами і визначити кількість полів. Розмір поля визначають з таким розрахунком, щоб кожна культура займала одне або кілька полів, раціонально використовувалася сільськогосподарська техніка, трудові ресурси та ін. засоби виробництва. У міру можливості поля повинні бути правильної форми і приблизно однакового розміру.

Освоєння - це поступовий перехід до прийнятого чергування культур, який триває 2-3 роки.[4]

Тому на етапі освоєння керуємося наступними умовами:

тривалість періоду освоєння - 2 роки;

на період освоєння площу під сівозміною розбиваємо на окремі поля (бажано, щоб у межах одного поля містилася одна агровиробнича група ґрунтів (одна ґрунтова відміна чи тип ґрунту) і створюємо вирівнювальні посіви.

Таблиця 4.4 - Проект збалансованих сівозмін фермерського господарства

В даному підрозділі ми провели проектування структури збалансованих сівозмін, здійснили розподіл полів сівозмін. Маємо 10-ти - пільну польову, зерно-траво-просапну сівозміну (табл.4.3). Оскільки ми працюємо лише з першою сівозміною то в табл. 4.4 ми запроектували збалансовану сівозміну з конкретним набором культур.

4.3 Оцінка функціонального стану ґрунтового покриву за еколого-агрохімічними показниками

Оцінка грунтово-екологічних умов передбачає аналіз таких даних:

структура ґрунтового покриву (за генезисом та гранулометричним складом) ;

наявність меліоративних систем (їх розміщення, площі осушення та зрошення);

агроекологічний стан ґрунтового покриву.

Еколого-агрохімічна характеристика ґрунтового покриву передбачає оцінку даних трьох блоків показників стану ґрунту - агрофізичні, агрохімічні та екологічні.[4]

Таблиця 4.5 - Структура ґрунтового покриву земельного масиву

З метою аналізу агрохімічних властивостей (кислотність, заболоченість, доступними рослинами N, P2O5, K2O) згідно довідкових даних встановлюємо рівень забезпеченості ґрунту елементами живлення та ступінь кислотності, засоленості, робляться попередні висновки про необхідні заходи для їхнього покращення (агрохімічні та меліоративні) - застосування добрив та вапнування.

Потребу у добривах визначаємо на основі довідкових даних. Потреба існує, коли рівень забезпеченості ґрунтів фосфором чи калієм знаходиться на рівні середнього і нижче. Потребу у азоті міндобрив визначаємо за потребою фосфору, оскільки вміст азоту легкогідролізованих сполук - показник нестабільний.

Потребу у вапнуванні визначаємо за таблицею Г.3 в довідкових даних.

Зональні норми насичення ріллі органічними добривами (гноєм підстилковим напівперепрілим: Полісся 14 т/га, Лісостеп - 12 т/га, Степ - 10 т/га.

Еколого-агрохімічна оцінка ґрунтового покриву вказує на агроекологічну цінність ґрунту, визначає лімітуючі показники агроекологічного стану та ступінь їх невідповідності нормативам і є основою для обґрунтування комплексу заходів з відтворення родючості ґрунтового покриву.[4-6]

Порядок проведення еколого-агрохімічної оцінки

З цією метою ґрунти поля оцінюють у балах за його агрофізичними і агрохімічними властивостями відносно еталонних величин (але не більше як 100 балів), виводять середній бал усіх оцінюваних показників, вводять поправки на кислотність ґрунту і після цього визначають агрохімічну оцінку ґрунту.

Ґрунти із вищим вмістом гумусу, елементів живлення і вологи отримують оцінку також у 100 балів, а з меншим - нижчу за 100 балів.

Визначення агрохімічної оцінки ґрунту.

Агрохімічну оцінку окремого типу ґрунту (ґрунтового масиву) проводять за формулою:

, (4.1)

де: Бі - оцінка ґрунту за і-тим показником, балів;- кількість показників, що використовували для агрохімічної оцінки.

Оцінку ґрунту за і-м показником проводять за формулою:

, (4.2)

де: , - агрохімічний (агрофізичний) показник відповідно досліджуваного та еталонного ґрунту;

- поправочний коефіцієнт на кислотність;

- поправочний коефіцієнт на засоленість та солонцюватість.

Визначення зведеної агроекологічної оцінки ґрунту.

Для цього до зведеної агрохімічної оцінки (АХО) послідовно вводять поправки на екологічні показники: забруднення радіонуклідами (), важкими металами (), рештками пестицидів та їх метаболітів () та поправку на кліматичні умови та меліорації () :

, (4.3)

Поправочні коефіцієнти на забруднення ґрунту ВМ, радіонуклідами та пестицидами вводяться лише тоді, якщо рівень забруднення вище ГДК чи ДРЗ.

При цьому для радіонуклідів використовують спеціальну таблицю із поправочними коефіцієнтами, а для ВМ та пестицидів враховується кратність разів перевищення ГДК чи ДЗР із заокругленням в бік збільшення до цілої величини: якщо перевищення становить навіть 1,1., то збільшуємо кратність перевищення до 2 разів і т.д.

Поправочний коефіцієнт відповідно на забруднення ВМ чи пестицидами встановлюється за формулою:

, (4.4)

, (4.5)

Сфакт = Піф,

Якщо n ≤ 1, то К=1.

де n - заокруглена до цілих кратність перевищення ГДК чи ДРЗ.

Поправочний коефіцієнт на кліматичні умови та меліорації також обирається за довідковими даними. При цьому, якщо мають місце меліорації, то враховується лише поправка на меліорації, якщо не мають - то лише на кліматичні умови. Якщо оцінюваний земельний масив меліорований частково, то знаходимо середньозважений поправочний коефіцієнт на клімат і меліорації.[6]

Отже, в даному підрозділі ми провели оцінку функціонального стану ґрунтового покриву за еколого-агрохімічними показниками (табл. 4.6). Ми виявили, що АХО становить 76 балів, щодо АЕО то вона дорівнює 59 бали. Що свідчить про нижчий вміст гумусу, елементів живлення і вологи відносно ґрунту з еталонними показниками (100 балів). АЕО врахували як АХО так різноманітні поправочні коефіцієнти наведені вище, також виявили значну відмінність від еталонного стану. Лімітуючими показниками є оцінка вмісту гумусу, ЄКО, суми увібраних основ, кадмію, свинцю.

4.4 Оцінка балансу гумусу та біогенних елементів у проектованій сівозміні

Втрати гумусу з ґрунту поповнюються завдяки комплексу заходів: внесення органічних добрив, посів багаторічних трав, створення оптимальних співвідношень між культурами у сівозмінах, застосуванням меліорантів і т. д.

При розробці такого комплексу в першу чергу виникає питання про норми органічних добрив, які у конкретній сівозміні забезпечували б бездефіцитний баланс. Баланс гумусу визначають як різницю між кількістю його утворення у ґрунті і втрат за певний період.

Баланс гумусу у ґрунті слід розраховувати для умов сівозміни, господарства, району за формулою:

 (4.6)

де Бг - середньорічний баланс гумусу у ґрунті на 1 га за ротацію сівозміни, т/(га рік);

Р - кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок рослинних решток, т/га;

Д - кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок органічних добрив, т/га;

М - загальна кількість гумусу, який мінералізується за ротацію сівозміни, т/га;- тривалість ротації, років.

Кількість новоутвореного гумусу розраховується під кожною культурою сівозміни, а потім для ротації в цілому за такою залежністю:

Р = Ср·Кгр (4.7)

де Ср - маса щорічного надходження в ґрунт пожнивно-кореневих решток під даною культурою сівозміни (в перерахунку на вуглець), т/га - визначається за емпіричними залежностями за врожайністю основної продукції культури [довідкові дані табл.Г.7- за коефіцієнтом переведення основної продукції у побічну];

Кгр - коефіцієнт гуміфікації пожнивно-кореневих решток під даною культурою сівозміни (в перерахунку на вуглець).

Д=СД·Кгд, (4.8)

де СД - маса органічних добрив, що були внесені безпосередньо під культуру сівозміни (в перерахунку на вуглець), т/га;

Кгд- коефіцієнт гуміфікації органічного добрива (в перерахунку на вуглець).

Практично у прибутковій статті враховується тільки поповнення вуглецю з рослинними рештками (пожнивно-кореневими) та органічними добривами. Інші джерела поповнення гумусу не враховуються.

Коефіцієнти гуміфікації показують, яка кількість гумусу утворюється з рослинних решток, що розкладаються, та гною.

Кількість мінералізованого гумусу встановлюємо також спочатку для кожного поля сівозміни, а потім в цілому за ротацію.

Якщо баланс гумусу за ротацію сівозміни дефіцитний, то є потреба в додатковому застосуванні органічних добрив. Необхідну додаткову норму органічних добрив встановлюємо за формулою:

, (4.9)

де Бг - баланс гумусу за ротацію сівозміни, т/га;

Кср - коефіцієнт вмісту сухої речовини у органічному добриві, яке плануємо застосовувати:

, (4.10)

де W - вологість органічного добрива (стандартна), %.

Порядок розрахунків:

вибираємо планову врожайність культур сівозміни з ВД.

керуємося умовою, що органічні добрива у сівозміні вноситимуться лише під просапні культури в середніх нормах (30-40 т/га), причому не частіше, ніж 1 раз у 3-4 роки - приймаємо конкретну норму під конкретні культури запроектованої збалансованої сівозміни.

проводимо розрахунок балансу гумусу для кожної із культур сівозміни;

розраховуємо баланс за ротацію сівозміни в цілому за арифметичною сумою балансів під кожною культурою;

визначаємо середньорічний баланс гумусу в грунтах сівозміни, поділивши баланс за ротацію на тривалість ротації в роках;

робимо висновок про тип балансу і намічаємо заходи: потрібно застосовувати додатково органічні добрива чи ні, якщо так, то розраховуємо необхідну щорічну норму органічних добрив (насиченість ріллі органічними добривами) найбільш поширених видів: гною, біогумусу, соломи з азотною компенсацією та сидератів.

Оцінка існуючих ресурсів та розробка проекту виробництва альтернативних видів органічних добрив. Проблема нестачі гною сьогодні постає досить гостро у зв’язку зі зменшенням поголів’я худоби. Тому екологи повинні вміти вирішувати проблему забезпечення бездефіцитного балансу гумусу за рахунок інших видів органічних добрив: компостів, пташиного посліду, сапропелю, сидератів, соломи, біогумусу.[6]

Загальний розрахунок балансу гумусу, норми органічних добрив для забезпечення бездефіцитного балансу проводиться за формою табл. 4.7.

Прогноз балансу біогенних елементів у ґрунтах господарства.

Для підтримання бездефіцитного колообігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив, яке обґрунтовується і перевіряється балансом біогенних елементів.

Баланс елементів живлення - це математичний вираз їх колообігу в землеробстві й біосфері (різниця між величиною виносу елемента живлення з ґрунту та його надходження у грунт).

Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати винос їх з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесенням добрив та хімічних меліорантів.

Баланс розраховується для всієї ротації сівозміни, тільки тоді можна робити висновки про збалансованість чи розбалансованість сівозміни за тим чи ін. елементом живлення (ЕЖ). Під час складання балансу ЕЖ враховують такі статті: втрати елементів живлення з ґрунту - винос з урожаєм, непродуктивні втрати азоту добрив; надходження елементів живлення в ґрунт - з органічними та мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації з атмосфери бульбочковими бактеріями бобових культур і вільноіснуючими в ґрунті мікроорганізмами.[5]

Баланс біогенних елементів оцінюємо за показником інтенсивності балансу

Інтенсивність балансу виражається відношенням надходження елементів живлення в ґрунт (Н) до виносу (В) їх з урожаєм (%) і показує, на скільки відсотків винос елементів живлення врожаєм відшкодовується за рахунок надходження їх з добривами. Цей показник розраховують за формулою:

, (4.11)

Якщо: Іб <100%, то баланс - дефіцитний;

Іб=100 %, то баланс - врівноважений;

Іб>100, то баланс - позитивний.

На підставі показників балансу та після врахування ґрунтово-кліматичних умов роблять висновки про потребу в окремих видах добрив і норми їх внесення під час складання збалансованої СЗД у сівозмінах.

Кожен розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 4.8.-4.10).

Отже, провівши оцінку балансу гумусу у проектованій сівозміні ми визначили, що він є позитивним, тобто кількість гумусу, що утворився є більшим за кількість гумусу, що мінералізувався. Він становить 5,74 т/га за ротацію, що свідчить про те, що потреби у застосуванні органічних добрив немає. Така ситуація виникла за рахунок накопичення гумусу під багаторічними травами. Проте багато інших показників є лімітуючими, несуть негативний влив на баланс гумусу.

В даному підрозділі ми розрахували баланс біогенних елементів, таких як фосфор, калій та азот. Визначили, що інтенсивність балансу Іб <100%, це свідчить про те, що баланс є дефіцитним. Сівозміна є розбалансованою за наведеними вище елементами живлення і потребує нормалізації та стабілізації ситуації.

Таблиця 4.6 - Баланс фосфору в сівозміні

Таблиця 4.7 - Баланс калію в сівозміні

4.5 Проектування збалансованої органо-мінеральної системи застосування добрив

підземний вода ґрунт родючість

Вчені прийшли до висновку, що найбільш збалансованим типом системи застосування добрив (СЗД) на сьогодні є органо-мінеральна як така, що дозволяє максимально задовольнити потреби рослин в елементах живлення та відтворити родючість ґрунту.

Спочатку проектуватимемо збалансовану СЗД найбільш простим методом - з використанням норм добрив, рекомендованих науково-дослідними установами. Пізніше після розрахунку балансу біогенних елементів уточнимо норми добрив у СЗД шляхом введення поплавкових коефіцієнтів на забезпеченість ґрунту доступними рослинам макроелементами живлення.

Система застосування добрив - це комплекс науково обґрунтованих прийомів раціонального екологічно безпечного застосування органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачено норми, строки, способи застосування добрив залежно від запланованого урожаю, біологічних особливостей, чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних, мінеральних добрив, їх прямої дії та післядії, ґрунтово-кліматичних і економічних умов господарства.

Основною метою СЗД є забезпечення збалансованого мінерального живлення рослин та відтворення родючості ґрунту.

СЗД для запроектованої сівозміни розробляємо у наступному порядку.

. Визначення норм добрив. Норми мінеральних добрив (за діючою речовиною) визначаємо за рекомендаціями науково-дослідних установ, вводячи поправки на забезпеченість ґрунтів біогенними елементами.

. Встановлення прийомів та способів застосування добрив.

Способи та прийоми застосування добрив визначаються біологічними і сортовими особливостями культур, попередників, ґрунтово-кліматичними умовами й організаційно-господарськими можливостями господарства.

Основними способами застосування добрив є розкидний і локальний. За призначенням внесення добрив цими способами може бути основним, рядковим або підживленням.

Розкидний спосіб внесення добрив передбачає суцільний рівномірний розподіл їх по поверхні з наступним зароблянням у ґрунт при основному, передпосівному, припосівному внесенні, а також як підживлення.

Локальний спосіб внесення добрив порівняно із розкидним дає змогу зменшити поверхню взаємодії добрива з ґрунтом, що сприяє кращому засвоєнню елементів живлення рослинами. Так, коефіцієнт використання фосфору із суперфосфату за цього способу внесення зростає у 2 - 3 рази. Локалізація калійних та особливо азотних добрив має менше значення, ніж фосфорних. Оптимальні норми добрив за локального внесення на 10 - 30 % нижчі, ніж за розкидного.

. Планування строків застосування добрив. Розрізняють три строки застосування добрив: передпосівне (основне), припосівне (рядкове, гніздове) внесення добрив і підживлення (внесення добрив протягом вегетації рослин).

В основне внесення дають повну норму органічних добрив і 70 - 80 % річної норми мінеральних.

Органічні добрива в усіх зонах під усі культури вносять в передпосівне удобрення і заробляють під час основного обробітку ґрунту. Як основне добриво мінеральні добрива вносять восени, азотні - з урахуванням умов зволоження, гранулометричного складу ґрунту та рівня забезпеченості рослин мінеральними сполуками азоту - восени або навесні. Як правило, навесні вносять добрива в ґрунти легкого гранулометричного складу та перезволожені або періодично заливні.

Розподіл норми основного фосфорно-калійного добрива на основне внесення і для підживлення неефективне, особливо в умовах недостатнього зволоження. Весняне внесення гною та компостів призводить до подовження строків виконання ранньовесняних робіт, внаслідок чого знижуються прирости врожайності та оплати одиниці добрива, значно зростають втрати поживних речовин.

За основного внесення насамперед використовують добрива з низьким вмістом елементів живлення, а для ґрунтів з підвищеною кислотністю - важкодоступні негранульовані форми добрив.[4]

Припосівне внесення добрив передбачає заробляння їх під час сівби неподалік від рядків або гнізд на 2 - 3 см глибше і збоку від насіння.

Основне завдання припосівного удобрення - поліпшення живлення рослин на початку вегетації, коли у них ще слабко розвинена коренева система. В цей період рослини дуже чутливі до нестачі легкодоступних елементів живлення, особливо фосфору. Тому в рядки частіше вносять гранульований суперфосфат або гранульовані комплексні добрива, наприклад нітроамофоску чи інші висококонцентровані водорозчинні добрива.

В умовах недостатнього забезпечення рослин мікроелементами доцільно застосовувати передпосівне збагачення насіння мікродобривами. Ефективність такого способу використання добрив вища, ніж за основного їх внесення.

Підживлення - це внесення добрив під час вегетації рослин з метою посилення їх живлення в певні періоди розвитку і формування окремих органів рослин, сприяння відпливу поживних речовин, підвищення якості продукції. Підживлення за часом їх проведення поділяють на ранні (ранньовесняні) і пізні, за призначенням - на кореневі й позакореневі.

За кореневого підживлення добрива вносять культиваторами-рослинопідживлювачами у зону розміщення основної маси коренів, у міжряддя просапних культур або розподіляють по поверхні ґрунту (для підживлення культур суцільного способу сівби). На посівах озимих культур під час їх кущіння кореневе підживлення проводять розкидачами добрив, дисковими сівалками, культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 4-5 см.

Позакореневе підживлення - це нанесення добрив на листки та інші надземні органи рослини. Проводять у період інтенсивної вегетації рослин переважно з метою підвищення якості продукції. Для підвищення вмісту білка в зерні озимої пшениці та кукурудзи посіви цих культур обприскують розчинами сечовини. Підживлення дуже ефективне в районах достатнього зволоження та на ґрунтах легкого гранулометричного складу.[6]

.Вибір форм мінеральних добрив. Основними умовами вибору форм добрив є ґрунтово-кліматичні умови та біологічні особливості рослини.

Форми добрив підбираємо з врахуванням попередньо встановлених строків та способів удобрення, керуючись довідковими даними. Після цього проводимо перерахунок норм добрив у діючій речовині на норми конкретних добрив у фізичній вазі за формулою:

Нф.в = Нд.р.·, кг/га (4.12)

де Нф.в - норма добрива у фізичній вазі, кг/га ;

Нд.р. - норма добрива у діючій речовині, кг/га.

Перерахунок проводимо в табличній формі (див. табл. 4.8).

Таблиця 4.8 - Система застосування добрив у сівозміні

В даному підпункті курсової роботи ми провели проектування збалансованої органо-мінеральної системи застосування добрив. Визначили, що внесення азотних, фосфатних та калійних добрив буде проводитись в три прийоми, а саме: підживлення, припосівне та основне внесення добрив. Підживлення відбувається в основному азотними добрива одноразово, максимум два рази. Деякі культури підживлюються і калійними (в нашому випадку - картопля).

4.6 Проект заходів відтворення родючості деградованих ґрунтів фермерського господарства

Виходячи з отриманих вихідних даних про рН ґрунтового розчину, гранулометричний склад ґрунту та вміст гумусу, встановлюємо потребу ґрунту у вапнуванні. За даними про будову ґрунтового профілю, вміст сухого залишку та іонний склад ґрунтового розчину робимо висновок про потребу ґрунтів у гіпсуванні.

Хімічна меліорація - це застосування хімічних речовин для поліпшення фізико-хімічних і фізичних властивостей ґрунтів, їх хімічного складу та підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Основними способами хімічної меліорації є: вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонцюватих ґрунтів, кислування лужних ґрунтів, а також внесення мінеральних і органічних добрив.[4]

Вапнування ґрунтів передбачає внесення вапнякових добрив у кислі ґрунти з метою нейтралізації їхньої надмірної кислотності, шкідливої для багатьох сільськогосподарських культур.

Більшість культурних рослин для нормального розвитку потребує слабкокислої (рН 6,0 - 6,5) або нейтральної (рН близько 7) реакції ґрунтового розчину. Шкідливу дію підвищеної кислотності ґрунту можна усунути тільки внесенням необхідної дози карбонатів (вапна, доломіту та ін.), які не лише підвищують рН ґрунтового розчину, а й зв'язують алюміній та манган у малорозчинні сполуки.

Вапнування кислих ґрунтів - це захід тривалої дії, тому неякісне його проведення негативно позначається на родючості ґрунтів протягом багатьох років. У зв'язку з цим слід суворо дотримуватися рекомендованих норм, строків, способів, глибини заробляння, рівномірності внесення та черговості використання вапна на полях сівозміни. Відхилення фактичної норми внесення вапна від розрахованої за гідролітичною кислотністю не повинно перевищувати 10 %, нерівномірність внесення по ширині поля - не більше 25%.

В усіх зонах поширення кислих ґрунтів незалежно від вирощуваних культур дозу вапна визначають за гідролітичною кислотністю ґрунту згідно формули:

Дсасо3=Hг٠d٠حîً.. ٍ/مà, (4.13)

نه Hم - م³نًîë³ٍè÷يà êèٌëîٍي³ٌٍü ´ًَيٍَ, ىم-هêâ/100 م ´ًَيٍَ;- ù³ëüي³ٌٍü ٌêëàنهييے ´ًَيٍَ, م/ٌى3;

حîً - ïîٍَوي³ٌٍü ىهë³îًîâàيîمî ّàًَ ´ًَيٍَ, ٌى (îًيîمî).

دîâٍîًيه àلî ï³نًٍèىَâàëüيه âàïيَâàييے نîِ³ëüيî ïًîâîنèٍè â ًàç³ çيèوهييے ًح يà 0,5 îنèيèِ³ â³نيîٌيî îïٍèىàëüيîمî çيà÷هييے ًح نëے نàيî؟ ٌ³âîçى³يè, îٌê³ëüêè âîيî نà؛ âèٌîêèé ïîçèٍèâيèé هôهêٍ, ïîٌèë‏‏÷è ن³‏ ى³يهًàëüيèُ نîلًèâ.

رًٍîêè ïîâٍîًيîمî âàïيَâàييے çàëهوàٍü â³ن يîًىè ٍà ےêîٌٍ³ âàïيےêîâèُ ىàٍهً³àë³â, ê³ëüêîٌٍ³ îïàن³â, ôîًى ³ يîًى نîلًèâ, يàلîًَ êَëüًٍَ َ ٌ³âîçى³ي³.

رهًهنيے ïهً³îنè÷ي³ٌٍü âàïيَâàييے ´ًَيٍ³â َ ً³çيèُ ًهم³îيàُ سêًà؟يè يهîنيàêîâà: يà دîë³ٌٌ³ - 6-7 ًîê³â, َ ث³ٌîٌٍهïَ - 6 - 9, تàًïàٍàُ ³ اàêàًïàٍٍ³ - 4-6 ًîê³â.

آàïيَâàييے ïًîâîنےٍü ïًàêٍè÷يî ïًîٍےمîى ٌَüîمî ًîêَ. آ ٍهïëèé ïهً³îن âàïيَ‏ٍü ïهًهçâîëîوهي³ ´ًَيٍè ³ ´ًَيٍè يà مîًلèٌٍèُ ن³ëےيêàُ ïîë³â, يàâهٌي³ ٍà âîٌهيè - نîلًه نًهيîâàي³ ´ًَيٍè, âë³ٍêَ - â³ëüي³ â³ن ïîٌ³â³â ïîëے. آàïيî ىîويà âيîٌèٍè âçèىêَ يà ً³âي³ ïîëے, يà ےêèُ âèٌîٍà ٌي³مîâîمî ïîêًèâَ يه ïهًهâèùَ؛ 30 ٌى. دًè ِüîىَ âîëîم³ٌٍü âàïيےêîâèُ نîلًèâ ىà؛ لٍَè يه âèùî‏ çà 7 %, à ّâèنê³ٌٍü â³ًٍَ - يه ل³ëüّ ےê 5 ى/ٌ. آàïيî âيîٌےٍü ï³ن êَëüًٍَè, ےê³ نîلًه ًهàمَ‏ٍü يà âàïيَâàييے, àلî ï³ن ؟ُ ïîïهًهنيèêè, à ïîëîâèيي³ يîًىè - ٍàêîو ï³ن ëüîي ³ ë‏ïèي. ةîمî يه ىîويà âيîٌèٍè âçèىêَ يà ïîٌ³âàُ îçèىèُ êَëüًٍَ ³ لàمàٍîً³÷يèُ ًٍàâ.

ؤî ُ³ى³÷يî؟ ىهë³îًàِ³؟ يàëهوèٍü ³ م³ïٌَâàييے ëَويèُ ´ًَيٍ³â - ٌîëîي÷àê³â, ٌîëîيِ³â ٍà ´ًَيٍ³â ³ç ً³çيèى ٌٍَïهيهى ٌîëîي÷àêَâàٍîٌٍ³ ³ ٌîëîيِ‏âàٍîٌٍ³. اàٌîëهي³ ´ًَيٍè ïîّèًهي³ â رٍهïîâ³é ٍà ث³ٌîٌٍهïîâ³é çîيàُ سêًà؟يè, نه çàéىà‏ٍü ïëîùَ لëèçüêî 2,2 ىëي. مà îًيèُ çهىهëü. تîيِهيًٍàِ³ے ëهمêîًîç÷èييèُ ٌîëهé َ يèُ ٌےمà؛ 0,1 - 0,3%. رîëîيِ³ é ٌîëîيِ‏âàٍ³ ´ًَيٍè, ےê ïًàâèëî, ًîçى³ùَ‏ٍüٌے â êîىïëهêٌ³ ç ³يّèىè ´ًَيٍàىè, çàéىà‏ٍü â³ن 4 نî 80% ïëîù³. جà‏ٍü يهمàٍèâي³ âîنيî-ô³çè÷ي³ ٍà àمًîيîى³÷ي³ âëàٌٍèâîٌٍ³, ùî ïîےٌي‏؛ٍüٌے ï³نâèùهيèى âى³ٌٍîى َ يèُ êîëî؟ن³â ٍà çيà÷يî‏ ê³ëüê³ٌٍ‏ َâ³لًàيèُ êàٍ³îي³â يàًٍ³‏ ³ ىàمي³‏. آîيè ُàًàêٍهًèçَ‏ٍüٌے ï³نâèùهيî‏ ëَوي³ٌٍ‏ (ًح=7,5-9,5), âèٌîêî‏ â’ےçê³ٌٍ‏, ëèïê³ٌٍ‏, ïîمàيèىè âîنîïًîيèêي³ٌٍ‏ ³ يàلَُàييےى َ âîëîمîىَ ٌٍàي³, ٌèëüيèى َù³ëüيهييےى, ًîçًٍ³ٌêَâàييےى ³ ٌëàلêî ٌîëîيِ‏âàٍ³ َ ٌَُîىَ ٌٍàي³. حà ٍàêèُ ´ًَيٍàُ ًîٌëèيè ًٌٍàونà‏ٍü â³ن يهٌٍà÷³ âîëîمè َ ïîٌَّëèâ³ ïهً³îنè ٍà â³ن يهٌٍà÷³ ïîâ³ًٍے - َ âîëîم³. اà مëèلèيî‏ çàëےمàييے ٌîëüîâîمî مîًèçîيٍَ çàٌîëهي³ ´ًَيٍè ïîن³ëے‏ٍü يà: ٌîëîي÷àêîâ³ (ٌîë³ â ّàً³ 0-30 ٌى); ٌîëîي÷àêَâàٍ³ (30 -80 ٌى); مëèلîêî ٌîëîي÷àêَâàٍ³ (80- 150 ٌى); ٌëàلêî ٌîëîيِ‏âàٍ³ (مëèلّه 150 ٌى).

اà âى³ٌٍîى َâ³لًàيîمî يàًٍ³‏ ؟ُ ïîن³ëے‏ٍü يà: ٌëàلêî ٌîëîيِ‏ - < 5 % ؛ىيîٌٍ³ âلèًàييے; ٌëàلêî ٌîëîيِ‏âàٍ³ - 10-20 %; ٌîëîيِ³ - > 20 % (çàëےمà‏ٍü îêًهىèىè ïëےىàىè). اà ٌêëàنîى ٌîëهé ٌîëîيِ³ ïîن³ëے‏ٍü يà ٌîنîâ³, ٌîنîâî-ٌَëüôàٍي³, ٌَëüôàٍيî-ٌîنîâ³, ُëîًèنيî-ٌîنîâ³, ٌîنîâî-ُëîًèنيî-ٌَëüôàٍي³ (ث³ٌîٌٍهï), ُëîًèني³, ٌَëüôàٍي³, ُëîًèنيî-ٌَëüôàٍي³ (رٍهï). أ³ïٌَâàييے ´ًَيٍ³â ïًîâîنےٍü çà âى³ٌٍَ َâ³لًàيîمî يàًٍ³‏ ïîيàن 5 % ؛ىيîٌٍ³ êàٍ³îييîمî îلى³يَ. آèٍ³ٌيے‏ٍü َâ³لًàيèé يàًٍ³é ٍà يهéًٍàë³çَ‏ٍü ´ًَيٍ âيهٌهييےى م³ïٌَ, ôîٌôîم³ïٌَ, ٌَëüôàٍَ çàë³çà, ٌَëüôàٍَ àë‏ى³ي³‏, ُëîًèنَ àلî ي³ًٍàٍَ êàëüِ³‏, نهôهêàٍَ, يهîًمàي³÷يèُ êèٌëîٍ (ٌ³ً÷àيî؟, ٌîëےيî؟, àçîٍيî؟), êèٌëèُ îًمàي³÷يèُ â³نُîن³â ïًîىèٌëîâîٌٍ³ (ë³مي³ي) ٍîùî.

حàé÷àٌٍ³ّه نëے ىهë³îًàِ³؟ ٌîëîيِ³â ³ çàٌîëهيèُ ´ًَيٍ³â âèêîًèٌٍîâَ‏ٍü م³ïٌ ³ ôîٌôîم³ïٌ. حîًىَ م³ïٌَ âèçيà÷à‏ٍü çà ôîًىَëî‏

, (4.14)

نه Na - âى³ٌٍ َâ³لًàيîمî يàًٍ³‏, ىم-هêâ/100 م ´ًَيٍَ;- ؛ىي³ٌٍü âلèًàييے (؛ىي³ٌٍü êàٍ³îييîمî îلى³يَ), ىم-هêâ/100 م ´ًَيٍَ;- ïîٍَوي³ٌٍü ىهë³îًîâàيîمî ّàًَ ´ًَيٍَ, ٌى;- ù³ëüي³ٌٍü ٌêëàنهييے ´ًَيٍَ, م/ٌى3.

إôهêٍèâي³ٌٍü م³ïٌَâàييے çàëهوèٍü â³ن ٌٍَïهيے çâîëîوهييے ´ًَيٍ³â, ًهàêِ³؟ ´ًَيٍîâîمî ًîç÷èيَ, مëèلèيè çàëےمàييے ´ًَيٍîâèُ âîن, ٌïîٌîل³â âيهٌهييے م³ïٌَ ٍîùî. جهë³îًàيٍè êًàùه âيîٌèٍè ïî ïàًîâîىَ ïîë‏ ï³ن ïًîٌàïي³ êَëüًٍَè (êَêًََنçَ, َِêًîâ³ لًَےêè) ٍà لàمàٍîً³÷ي³ لîلîâ³ ًٍàâè. حà ٌîëîيِ‏âàٍèُ ´ًَيٍàُ ïîâيَ ؟ُ يîًىَ âيîٌےٍü ï³ن îًàيêَ.

إôهêٍèâيه ïîë³ïّهييے ٌîëîيِ‏âàٍèُ ´ًَيٍ³â ³ ٌîëîيِ³â ىîوëèâه َ ًàç³ êîىïëهêٌيîمî çàٌٍîٌَâàييے àمًîٍهُي³÷يèُ, ىهë³îًàٍèâيèُ, àمًîُ³ى³÷يèُ ³ ل³îëîم³÷يèُ çàُîن³â, ےê³ ىà‏ٍü îُîïë‏âàٍè: âيهٌهييے ىهë³îًàيٍ³â; îلًîل³ٍîê ´ًَيٍَ ÷èçهëüيèىè ًîçïََّâà÷àىè يà مëèلèيَ 35-45 ٌى àلî ïëàيٍàويَ îًàيêَ يà مëèلèيَ 55-60 ٌى; âèً³âي‏âàييے ïîâهًُي³ ïîëے; ًهمَë‏âàييے ïîâهًُيهâîمî ٌٍîêَ, âëàٍَّâàييے نًهيàوَ é ïًîىèâيîمî âîنيîمî ًهوèىَ çà ًàَُيîê çًîّهييے ³ ٌي³مîçàًٍèىàييے; âيهٌهييے îًمàي³÷يèُ, çهëهيèُ ³ ى³يهًàëüيèُ نîلًèâ; ٌٍâîًهييے ï³ٌëے ىهë³îًàِ³؟ ٌïًèےٍëèâîمî àمًîل³îëîم³÷يîمî ôîيَ âèٌ³âàييےى ٌîëهٌٍ³éêèُ ًîٌëèي (َ ïهًّ³ ًîêè - لًَêَيَ, ٌَنàيٌüêî؟ ًٍàâè, ë‏ِهًيè, à â ى³ًَ îêَëüًٍَهييے - ے÷ىهي‏, îçèىî؟ ïّهيèِ³, ٌîًمî, َِêًîâèُ لًَےê³â).[6]

دîًےنîê âèêîيàييے:

كêùî ؛ ïîًٍهلà, âٌٍàيîâë‏؛ىî يîًىَ âàïيà çà يàâهنهيî‏ âèùه ôîًىَëî‏.

آèçيà÷à؛ىî ى³ٌِه (êَëüًٍََ) َ ٌ³âîçى³ي³, نه لَنهىî âيîٌèٍè âàïيî يà îٌيîâ³ نîنàٍêîâèُ ٍàلëèِü (âهëèêèé ëèٌٍ)

س çâ’ےçêَ ³ç â³نٌٍَي³ٌٍ‏ ًهçَëüٍàٍ³â àيàë³çَ âîنيî؟ âèٍےوêè ïîًٍهلَ َ م³ïٌَâàيي³ âٌٍàيîâë‏âàٍè يه لَنهىî ³ ïًîâîنèٍè éîمî يهىà؛ ï³نٌٍàâ.

ذهçَëüٍàٍè îل´ًَيٍَâàييے çàيîٌèىî â ٍàلë. 4.9

زàلëèِے 4.9 - خل´ًَيٍَâàييے ïîًٍهلè ´ًَيٍ³â َ ىهë³îًàِ³؟.

ا ٍàلë. 4.10 ىè لà÷èىî, ùî ي³ îنèي ³ç ´ًَيٍ³â ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà يه ïîًٍهلَ؛ çن³éٌيهييے ٍàêî؟ ىهë³îًàِ³؟ ےê âàïيَâàييے, îٌê³ëüêè ؟ُ ًحٌîë >5,0, ٍîلٍî ´ًَيٍè يه ؛ êèٌëèىè, à يàâïàêè ىà‏ٍü ëَويَ ًهàêِ³‏, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî يهîلُ³ني³ٌٍü ؟ُ م³ïٌَâàييے.

زàلëèِے 4.10 - دîًٍهلà ´ًَيٍ³â َ م³ïٌَâàيي³

كê âèنيî ç ٍàلë. 4.13 â ٍàêèُ ´ًَيٍàُ ےê ÷îًيîçهى ëَ÷يèé ٌهًهنيüîٌَمëèيêîâèé ٍà ÷îًيîçهى ï³âنهييèé ٌîëîيِ‏âàٍèé ëهمêîمëèيèٌٍèé âى³ٌٍ ³îي³â Na % َ ´ًَيٍîâîىَ ًîç÷èي³ >5%, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî يهîلُ³ني³ٌٍü ؟ُ م³ïٌَâàييے. زîىَ ïًîâ³âّè ًîçًàَُيîê يîًىè م³ïٌَ نëے م³ïٌَâàييے يàâهنهيèُ âèùه ´ًَيٍ³â âèçيà÷èëè, ùî éîمî يهîلُ³نيà ê³ëüê³ٌٍü نëے نàيî؟ ىهë³îًàِ³؟ ïîâèييà ٌٍàيîâèٍè 0,64 ٍ/مà ٍà 2,47 ٍ/مà â³نïîâ³نيî. ان³éٌيهييے نàيèُ çàُîن³â ïîâèييî ٌïًèےٍè ïîë³ïّهيي‏ ٌٍàيَ ´ًَيٍ³â.

آèٌيîâêè نî ÷هٍâهًٍîمî ًîçن³ëَ:

س ًٌٍَêًٍَ³ çهىهëüيîمî ôîينَ مîٌïîنàًٌٍâà â³نى³÷هيî يهâ³نïîâ³ني³ٌٍü هêîëîم³÷يèى يîًىàٍèâàى çà ïëîùه‏ ً³ëë³ ٍà ïًèًîنيèُ êîًىîâèُ َم³نü ³ âٌٍàيîâëهيî يàïًےى ًهîًمàي³çàِ³؟ ًٌٍَêًٍَè çهىهëüيîمî ôîينَ. زهو ٌàىه çن³éٌي‏؛ىî ïî ًٌٍَêًٍَ³ ïîٌ³âيèُ ïëîù.

حà ٍهًèٍîً³؟ ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà “ذàن³ٌٍü” ىà؛ىî 10-ٍèï³ëüيَ ïîëüîâَ, çهًيî-ًٍàâî-ïًîٌàïيَ ٌ³âîçى³يَ. جè çàïًîهêٍَâàëè çلàëàيٌîâàيَ ٌ³âîçى³يَ ç êîيêًهٍيèى يàلîًîى êَëüًٍَ. ؤî يه؟ âُîنےٍü: ے÷ى³يü ےًèé ç ï³نٌ³âîى لàمàٍîً³÷يèُ ًٍàâ, نâà ïîëے لàمàٍîً³÷يèُ ًٍàâ, êَêًََنçَ يà çهًيî, ïّهيèِ‏ îçèىَ, êàًٍîïë‏, مًه÷êَ, نًَمه ïîëه êَêًََنçè يà çهًيî, ùه ïّهيèِے îçèىà ³ ًٍهٍ؛ ïîëه êَêًََنçè يà çهًيî.

ہصخ ٌٍàيîâèٍü 76 لàë³â, ùîنî ہإخ ٍî âîيà نîً³âي‏؛ 59 لàëè. ظî ٌâ³ن÷èٍü ïًî يèو÷èé âى³ٌٍ مَىٌََ, هëهىهيٍ³â وèâëهييے ³ âîëîمè â³نيîٌيî ´ًَيٍَ ç هٍàëîييèىè ïîêàçيèêàىè (100 لàë³â).

ءàëàيٌَ مَىٌََ َ ïًîهêٍîâàي³é ٌ³âîçى³ي³ ؛ ïîçèٍèâيèى, ٍîلٍî ê³ëüê³ٌٍü مَىٌََ, ùî ٍَâîًèâٌے ؛ ل³ëüّèى çà ê³ëüê³ٌٍü مَىٌََ, ùî ى³يهًàë³çَâàâٌے. آ³ي ٌٍàيîâèٍü 5,74 ٍ/مà çà ًîٍàِ³‏, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه, ùî ïîًٍهلè َ çàٌٍîٌَâàيي³ îًمàي³÷يèُ نîلًèâ يهىà؛. آèçيà÷èëè, ùî ³يٍهيٌèâي³ٌٍü لàëàيٌَ ²ل <100%, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه, ùî لàëàيٌ ؛ نهô³ِèٍيèى. ر³âîçى³يà ؛ ًîçلàëàيٌîâàيî‏ çà يàâهنهيèىè âèùه هëهىهيٍàىè وèâëهييے ³ ïîًٍهلَ؛ يîًىàë³çàِ³؟ ٍà ٌٍàل³ë³çàِ³؟ ٌèٍَàِ³؟.

دًè ïًîهêٍَâàيي³ çلàëàيٌîâàيî؟ îًمàيî-ى³يهًàëüيî؟ ٌèٌٍهىè çàٌٍîٌَâàييے نîلًèâ âèçيà÷èëè, ùî âيهٌهييے àçîٍيèُ, ôîٌôàٍيèُ ٍà êàë³éيèُ نîلًèâ لَنه ïًîâîنèٍèٌü â ًٍè ïًèéîىè, à ٌàىه: ï³نوèâëهييے, ïًèïîٌ³âيه ٍà îٌيîâيه âيهٌهييے نîلًèâ. اàمàëüيà يîًىà نîلًèâ ٍà ê³ëüê³ٌٍü âيهٌهييے ؟ُ â ً³çي³ ïًèéîىè çàïًîهêٍîâàيà َ ٍàلë. 4.11.

¥ًَيٍè ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà يه ؛ êèٌëèىè, ٍîلٍî ïîًٍهلè َ âàïيَâàيي³ يهىà؛. اàٍه âى³ٌٍ ³îي³â Na % َ ´ًَيٍîâîىَ ًîç÷èي³ >5%, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî يهîلُ³ني³ٌٍü ؟ُ م³ïٌَâàييے. زîىَ ïًîâ³âّè ًîçًàَُيîê يîًىè م³ïٌَ نëے م³ïٌَâàييے يàâهنهيèُ âèùه ´ًَيٍ³â âèçيà÷èëè, ùî éîمî يهîلُ³نيà ê³ëüê³ٌٍü نëے نàيî؟ ىهë³îًàِ³؟ ïîâèييà ٌٍàيîâèٍè 0,64 ٍ/مà ٍà 2,47 ٍ/مà â³نïîâ³نيî.

ذخاؤ²ث 5. آباحہ×إححك دذبحضبدس اءہثہحرخآہحخأخ آبتخذبرزہححك آخؤحبص ذإرسذر²آ

5.1 ذîçًàَُيîê ê³ëüêîٌٍ³ âîنè, ےêَ ïîًٍ³ليî çàلًàٍè ³ç ëîêàëüيîمî âîنîçàلîًَ نëے ïîًٍهل â³نمîن³âهëüيîمî êîىïëهêٌَ “ذàن³ٌٍü”

ؤëے ïًîâهنهييے âèçيà÷هيèُ ًîçًàَُيê³â âèُîنèىî ç ٍîمî, ùî نëے âîنîïîٌٍà÷àييے يàٌهëهيîمî ïَيêٍَ ôَيêِ³îيَ؛ ëîêàëüيèé âîنîçàل³ً ç îنيî؟ ٌâهًنëîâèيè. ةîمî ïîٍَوي³ٌٍü âèçيà÷à؛ٍüٌے ïîًٍهلàىè نëے يàٌهëهييے ٍà يهîلُ³نيèىè âèًٍàٍàىè يà âëàٌي³ ٍهُيîëîم³÷ي³ ïîًٍهلè ³ âًٍàٍè âîنè. آًàُîâَ‏÷è, ùî ï³نçهىي³ âîنè â ىهوàُ اàêàًïàٌٍüêî؟ îلëàٌٍ³ يه ïîâي³ٌٍ‏ â³نïîâ³نà‏ٍü âèىîمàى ؤهًوٌٍàينàًٍ³â (ï³نâèùهيèé âى³ٌٍ çàë³çà ³ يهنîٌٍàٍي³é âى³ٌٍ ôٍîًَ), ùî îلَىîâë‏؛ يهîلُ³ني³ٌٍü âèêîيàييے ٍهُيîëîم³÷يîمî ïًîِهٌَ âîنî ï³نمîٍîâêè.

حà âîنîçàل³ًيèُ ٌïîًَنàُ ïًè âèنîلٍَêَ âîنè ïهًهنلà÷هي³ يàٌٍَïي³ âèًٍàٍè: ïًîىèâêà ًهّ³ٍîê, ٌ³ٍîê, ٌèôîييèُ ë³ي³é, âèٍîêè âîنè â ًٍَلîïًîâîنàُ, ùî ïîنà‏ٍü âîنَ يà âîنîî÷èٌي³ ٌïîًَنè.

ذ³çيèِے ى³و îلٌےمàىè ï³نمîٍîâêè âîنè ³ ïîنà÷ه‏ ؟ُ ىهًهوَ يàٌîٌيî‏ ٌٍàيِ³؛‏ îلَىîâëهيà âèًٍàٍàىè يà ٍهُيîëîم³÷ي³ ِ³ë³ â³نٌٍ³éيèê³â, ô³ëüًٍ³â, ًهçهًâَàً³â, ٍîùî.

ذ³çيèِے ى³و îل’؛ىàىè ïîنà÷³ ³ ًهàë³çàِ³؟ âîنè ïîâ’ےçàيà ç âèًٍàٍàىè يà çàلهçïه÷هييے يîًىàëüيî؟ ًîلîٍè âîنîâîن³â ³ ىهًهو (ïًîىèâêà ًٍَل, ًهçهًâَàً³â, م³نًàâë³÷يه âèïًîلَâàييے) ٍà âًٍàٍàىè âîنè ïًè ؟؟ ًٍàيٌïîًٍَâàيي³.

رîل³âàًٍ³ٌٍü âîنè ٍèى ل³ëüّà, ÷èى ل³ëüّ³ âèًٍàٍè يà ؟؟ âèنîلَâàييے, ï³نمîٍîâêَ ³ ًٍàيٌïîًٍَâàييے. آهëè÷èيà êîويî؟ ٌêëàنîâî؟ ٍهُيîëîم³÷يèُ âèًٍàٍ âîنè ىîوه لٍَè ً³çيî‏ â çàëهويîٌٍ³ â³ن êîيêًهٍيèُ ى³ٌِهâèُ َىîâ.

إêîيîى³÷يî‏ êîى³ٌ³؛‏ خخح نëے îِ³يêè ê³ëüêîٌٍ³ âîنè, ےêَ ïîًٍ³ليî çàلًàٍè ç âîنيèُ نوهًهë çàïًîïîيîâàيà يàٌٍَïيà çàëهوي³ٌٍü:

Qنو=0,001*ت1* ت2* ت3* تنîل*q*N+∑Qi, [ى3/نîلَ]     (5.1)

نه: ت1 - êîهô³ِ³؛يٍ, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ âèًٍàٍè âîنè ى³و âîنيèى نوهًهëîى ³ âîنîî÷èٌيî‏ ٌٍàيِ³؛‏, ت1=1,01-1,05;

ت2 - êîهô³ِ³؛يٍ, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ âهëè÷èيَ âèًٍàٍ âîنè يà ٌٍàيِ³؟ âîنî ï³نمîٍîâêè ³ çى³ي‏؛ٍüٌے â ىهوàُ 1,06-1,1;

ت3 - êîهô³ِ³؛يٍ, ùî ُàًàêٍهًèçَ؛ âèًٍàٍè âîنè ى³و يàٌîٌيî‏ ٌٍàيِ³؛‏ ³ ٌïîوèâà÷هى ³ نîً³âي‏؛ 1,15-1,20;

تنîل. - êîهô³ِ³؛يٍ نîلîâî؟ يهً³âيîى³ًيîٌٍ³ âîنîٌïîوèâàييے, 1,3-1,6;- ٌهًهنيüîنîلîâà يîًىà ٌïîوèâàييے يà 1 ë‏نèيَ;- ÷èٌëî وèٍهë³â, ٍèٌ. ÷îë;- ³يّ³ âèنè âîنîٌïîوèâàييے, ى3/نîلَ.

ؤëے âèçيà÷هييے يهîلُ³نيî؟ ê³ëüêîٌٍ³ âèنîلٍَî؟ âîنè ç نوهًهëà âîنîïîٌٍà÷àييے نëے çàلهçïه÷هييے ïîًٍهل ىهّêàيِ³â ٌهëà دهًهن³ëè â ےêîىَ ïًîوèâà؛ 5,0 ٍèٌ. îٌ³ل. آîنîçàل³ًيèé êîىïëهêٌ ًîçٍàّîâàيèé َ 300 ى ââهًُ ïî ïîٍîêَ âîنîيîٌيîمî مîًèçîيٍَ. آ çîي³ نèٌïهًٌ³؟ â³نٌٍَي³ ن³‏÷³ ٍà ïîٍهيِ³éي³ çàلًَني‏âà÷³. آîنà ³ç ٌâهًنëîâèيè ïîٌٍَïà؛ يà ٌٍàيِ³‏ âîنîï³نمîٍîâêè, à نàë³ ïîنà؛ٍüٌے َ âîنîïًîâ³نيَ ىهًهوَ.

زàلëèِے 5.1 - آèُ³ني³ نàي³

حهîلُ³نيà ê³ëüê³ٌٍü âîنè, ےêَ يهîلُ³نيî çàلًàٍè ³ç ëîêàëüيîمî âîنîçàلîًَ نëے çàنîâîëهييے ïîًٍهل â³نمîن³âهëüيîمî êîىïëهêٌَ ٌٍàيîâèٍü:

Qنو=0,001*1,02* 1,07* 1,4* 1,4*0,18*5000+3,92=5,85 (ى3/نîلَ).

خٍوه, ï³ن ÷àٌ âèêîيàييے نàيîمî ًîçن³ëَ ىè, يà îٌيîâ³ âèُ³نيèُ نàيèُ, âèêîيàëè ًîçًàَُيîê ê³ëüêîٌٍ³ âîنè, ےêَ ïîًٍ³ليî çàلًàٍè ³ç ëîêàëüيîمî âîنîçàلîًَ نëے çàلهçïه÷هييے ïîًٍهل â³نمîن³âهëüيîمî êîىïëهêٌَ “ذàن³ٌٍü”. جè âèçيà÷èëè, ùî نëے ïîلٍَîâèُ ïîًٍهل ٍà âîنîïîٌٍà÷àييے يهîلُ³نيî 5,85 ى3/نîلَ âîنè.

آبرحخآتب

زهًèٍîً³؟ جèêîëà؟âٌüêî؟ îلëàٌٍ³ يà 81,7% ٌêëàنà؛ٍüٌے ³ç ٌ³ëüٌüêîمîٌïîنàًٌüêèُ َم³نü. ¥ًَيٍè جèêîëà؟âùèيè ïًهنٌٍàâëهي³ ÷îًيîçهىàىè ëَ÷يèىè, ï³âنهييèىè ÷îًيîçهىàىè ٍà ٍهىيî-êàٍّàيîâèىè ´ًَيٍàىè. أ³نًîٍهًى³÷يèé êîهô³ِ³؛يٍ (أزت) نëے ïهً³îنَ âهمهٍàِ³؟ ٌٍàيîâèٍü 0,95, ٍîلٍî çà م³نًîٍهًى³÷يèىè َىîâàىè جèêîëà؟âٌüêà îلëàٌٍü îِ³ي‏؛ٍüٌے ےê ïîٌَّëèâà ٍهًèٍîً³ے. ذ³âهيü àيًٍîïîمهييîمî يàâàيٍàوهييے â جèêîëà؟âٌüê³é îلëàٌٍ³ îِ³ي‏؛ىî ےê “نîïٌٍَèىèé” يà îٌيîâ³ ٌَىàًيî؟ هêîëîم³÷يî؟ îِ³يêè. ¥ًَيٍîâèé ïîêًèâ ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà ٌêëàنà‏ٍü ٍàê³ ´ًَيٍè ےê ÷îًيîçهى ëَ÷يèé ٌهًهنيüîٌَمëèيêîâèé, ÷îًيîçهى ï³âنهييèé ٌîëîيِ‏âàٍèé ëهمêîمëèيèٌٍèé ٍà ٍهىيî-êàٍّàيîâèé ٌîëîيِ‏âàٍèé ٌهًهنيüîمëèيèٌٍèé. ²يٍهيٌèâي³ٌٍü هًîç³؟ ´ًَيٍ³â ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà êàٍàًٌٍîô³÷يà.

جèêîëà؟âٌüêà îلëàٌٍü ٍهًèٍîً³àëüيî يàëهوèٍü نî لàٌهéي³â ً. د³âنهييèé ءَم (59,5%), ً. ؤي³ïًî (23,5%) ³ ً³÷îê دًè÷îًيîىîً’ے (17%). اà ïèٍîىèىè ïîêàçيèêàىè âîنيèُ ًهًٌٌَ³â îلëàٌٍü çàéىà؛ îنيه ³ç îٌٍàيي³ُ ى³ٌِü ٌهًهن îلëàٌٍهé سêًà؟يè. ج³ٌِهâ³ âîني³ ًهًٌٌَè îلëàٌٍ³ نَوه îلىهوهي³ ³ çàëهوàٍü, مîëîâيèى ÷èيîى, â³ن ïًèٍîêَ ç ³يّèُ ًهم³îي³â. اà م³نًîمهîëîم³÷يèىè ُàًàêٍهًèٌٍèêàىè îلëàٌٍü يàëهوèٍü نî دًè÷îًيîىîًٌüêîمî àًٍهç³àيٌüêîمî لàٌهéيَ ³ ÷àٌٍêîâî â ï³âي³÷ي³é ÷àٌٍèي³ نî سêًà؟يٌüêîمî êًèٌٍàë³÷يîمî ىàٌèâَ. زàêîو ٌٍàëî â³نîىî, ùî â³نل³ً ç ëîêàëüيîمî âîنîçàلîًَ çنàٍيèé çàلهçïه÷èٍè âîنî‏ â³نمîن³âهëüيèé êîىïëهêٌ لهç çàâنàييے ّêîنè ً³âي‏ âîنè â âîنîçàلîً³, àنوه ًîçًàُîâàيه çيèوهييے ً³âيے âîنè ؛ â ىهوàُ نîïٌٍَèىîمî.

آîني³ ًهًٌٌَè جèêîëà؟âٌüêî؟ îلëàٌٍ³ ؛ çàلًَنيهيèىè ÷هًهç ٌêèن ٌٍ³÷يèُ âîن, ÷îىَ ٌïًèے؛ â³نٌٍَي³ٌٍü ىهًهو ِهيًٍàë³çîâàيîمî âîنîâ³نâهنهييے ٍà ےê³ٌيî؟ î÷èٌٍêè مîٌïîنàًٌüêî-ïîلٍَîâèُ ³ âèًîليè÷èُ ٌٍîê³â. حهâïîًےنêîâàي³ ïîلٍَîâ³ ٍà ïًîىèٌëîâ³ ٌى³ٍٍ؛çâàëèùà, ٌêëàنè îًٍٍَîُ³ى³êàٍ³â, ٌêèنàييے يهî÷èùهيèُ ٌٍ³÷يèُ âîن îلَىîâèëè ïîم³ًّهييے ٌٍàيَ ï³نçهىيèُ âîن. حà ٍهًèٍîً³؟ îلëàٌٍ³ â³نٌٍَي³ ن³ëےيêè âîنيèُ îل’؛êٍ³â, ےê³ êëàٌèô³êَ‏ٍüٌے ےê لًَني³. ؤèيàى³êà ًîٌٍَ ïîم³ًّهييے ےê³ٌيîمî ٌêëàنَ يه ٌïîٌٍهً³مà؛ٍüٌے.

س ًٌٍَêًٍَ³ çهىهëüيîمî ôîينَ مîٌïîنàًٌٍâà â³نى³÷هيî يهâ³نïîâ³ني³ٌٍü هêîëîم³÷يèى يîًىàٍèâàى çà ïëîùه‏ ً³ëë³ ٍà ïًèًîنيèُ êîًىîâèُ َم³نü ³ âٌٍàيîâëهيî يàïًےى ًهîًمàي³çàِ³؟ ًٌٍَêًٍَè çهىهëüيîمî ôîينَ. زهو ٌàىه çن³éٌي‏؛ىî ïî ًٌٍَêًٍَ³ ïîٌ³âيèُ ïëîù. حà ٍهًèٍîً³؟ ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà “ذàن³ٌٍü” ىà؛ىî 10-ٍèï³ëüيَ ïîëüîâَ, çهًيî-ًٍàâî-ïًîٌàïيَ ٌ³âîçى³يَ. ہصخ ٌٍàيîâèٍü 76 لàë³â, ùîنî ہإخ ٍî âîيà نîً³âي‏؛ 59 لàëè. ءàëàيٌَ مَىٌََ َ ïًîهêٍîâàي³é ٌ³âîçى³ي³ ؛ ïîçèٍèâيèى, ٍîلٍî ê³ëüê³ٌٍü مَىٌََ, ùî ٍَâîًèâٌے ؛ ل³ëüّèى çà ê³ëüê³ٌٍü مَىٌََ, ùî ى³يهًàë³çَâàâٌے. آ³ي ٌٍàيîâèٍü 5,74 ٍ/مà çà ًîٍàِ³‏, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه, ùî ïîًٍهلè َ çàٌٍîٌَâàيي³ îًمàي³÷يèُ نîلًèâ يهىà؛. آèçيà÷èëè, ùî ³يٍهيٌèâي³ٌٍü لàëàيٌَ ²ل <100%, ùî ٌâ³ن÷èٍü ïًî ٍه, ùî لàëàيٌ ؛ نهô³ِèٍيèى. ¥ًَيٍè ôهًىهًٌüêîمî مîٌïîنàًٌٍâà يه ؛ êèٌëèىè, ٍîلٍî ïîًٍهلè َ âàïيَâàيي³ يهىà؛, ïًîٍه ؛ يهîلُ³ني³ٌٍü َ م³ïٌَâàيي³. حهîلُ³نيà ê³ëüê³ٌٍü نëے نàيî؟ ىهë³îًàِ³؟ ïîâèييà ٌٍàيîâèٍè 0,64 ٍ/مà ٍà 2,47 ٍ/مà â³نïîâ³نيî.

ت³ëüêîٌٍ³ âîنè, ےêَ ïîًٍ³ليî çàلًàٍè ³ç ëîêàëüيîمî âîنîçàلîًَ نëے çàلهçïه÷هييے ïîًٍهل â³نمîن³âهëüيîمî êîىïëهêٌَ “ذàن³ٌٍü” ٌٍàيîâèٍü 5,85 ى3/نîلَ âîنè.

ا ىهٍî‏ هôهêٍèâيîمî âèً³ّهييے ïèٍàيü, ïîâ’ےçàيèُ ç ïًîلëهىàىè ë³êâ³نàِ³؟ يهمàٍèâيèُ ïًîِهٌ³â يà هًîنîâàيèُ ٍà نهمًàنîâàيèُ çهىëےُ ïهًهنلà÷هيî âèâهنهييے ç îلًîل³ٍêَ ىàëîïًîنَêٍèâيèُ ٍà نهمًàنîâàيèُ çهىهëü, êîيٌهًâàِ³‏ çàçيà÷هيèُ çهىهëü يà ïëîù³ 38,4 ٍèٌ. مà ³ ïهًهâهنهييے هًîنîâàيèُ çهىهëü â ïîë³ïّهي³ ïàٌîâèùà يà ïëîù³ 236,4 ٍèٌ. مà, ùî çىهيّèٍü ًîçîًàي³ٌٍü ´ًَيٍ³â îلëàٌٍ³. تً³ى ٍîمî, يà ïëîù³ 16,4 ٍèٌ. مà ً³ëë³ ïهًهنلà÷à؛ٍüٌے ٌٍâîًèٍè ٌٍîêîًهمَë‏‏÷³ ³ ïîëهçàُèٌي³ ٌىَمè. حà ïëîù³ 2,7 ٍèٌ. مà - ïëàيَ؛ٍüٌے ٌٍâîًèٍè ïًèلهًهوي³ çàُèٌي³ ٌىَمè âçنîâو ً³÷îê ³ يàâêîëî âîنîéى. حà ïëîù³ 0,2 ٍèٌ. مà - ïًîâهٌٍè ٌَِ³ëüيه çàë³ٌيهييے.

اà ًàَُيîê ïàٌîâèù نî 2015 ًîêَ ïهًهنلà÷هيî ٌٍâîًèٍè 18,2 ٍèٌ. مà ïًèلهًهويèُ çàُèٌيèُ ٌىَم âçنîâو ً³÷îê ³ يàâêîëî âîنîéى, ïًîâهٌٍè çàë³ٌيهييے يà ïëîù³ 50,8 ٍèٌ. مà, çàïîâ³ني³ ٍهًèٍîً³؟ يà ïëîù³ 8,8 ٍèٌ. مà.

دًîïîيَ؛ٍüٌے âèëَ÷èٍè ç îًيèُ َم³نü, â ïهًَّ ÷هًمَ, ن³ëےيêè ³ç ٌèëüيîçىèٍèىè ´ًَيٍàىè يà ٌُèëàُ êًٍَèçيî‏ â³ن 50 ³ ل³ëüّه. آ نًَمَ ÷هًمَ ïًîïîيَ؛ٍüٌے âèâهنهييے ç îًيèُ َم³نü ن³ëےيêè ³ç ٌهًهنيüîçىèٍèىè ´ًَيٍàىè يà ٌُèëàُ â³ن 30 نî 50.

ؤëے êîً³ييîمî ïîë³ïّهييے êèٌëèُ ٍà ٌîëîيِ‏âàٍèُ ³ çàٌîëهيèُ ´ًَيٍ³â çàٌٍîٌîâَ‏ٍü ُ³ى³÷يَ ىهë³îًàِ³‏. خنيèى ³ç ïهًّî÷هًمîâèُ çàُîن³â ïîë³ïّهييے çàٌîëهيèُ, çàلîëî÷هيèُ, ï³نٍîïëهيèُ ³ ïهًهçâîëîوهيèُ çهىهëü ؛ çيèوهييے ً³âيے ´ًَيٍîâèُ âîن ٍà â³نâ³ن ؟ُ ّëےُîى ٌïîًَنوهييے نًهيàويî؟ ىهًهو³. ؤًهيàوي³ ٌèٌٍهىè ٌïîًَنوَ‏ٍüٌے نëے â³نâهنهييے ےê ïîâهًُيهâèُ âîن ٍàê ³ ´ًَيٍîâèُ. زàêîو, يهîلُ³نيî çن³éٌي‏âàٍè:

ٌٍâîًهييے êîيًٍَيî-ىهë³îًàٍèâيî؟ ٌèٌٍهىè ٍهًèٍîً³؟, ےêà ïهًهنلà÷à؛ نèôهًهيِ³éîâàيه âèêîًèٌٍàييے çهىهëü çàëهويî â³ن ًهëü؛ôَ, مًَيٍîâî-هêîëîم³÷يèُ ³ âîنîٍَâîً‏âàëüيèُ َىîâ;

çل³ëüّهييے ë³ٌèٌٍîٌٍ³ نî îïٍèىàëüيèُ ًîçى³ً³â;

çن³éٌيهييے àمًîٍهُي³÷يèُ ïًîٍèهًîç³éيèُ çàُîن³â ³ç çàïîل³مàييے çàىَë‏âàيي‏ âîنيèُ نوهًهë ïًîنَêٍàىè هًîç³؟;

ٌٍâîًهييے ٍà َïîًےنêَâàييے âîنîîُîًîييèُ çîي ³ ïًèلهًهويèُ çàُèٌيèُ ٌىَم;

çàëَوهييے ³ ٌٍâîًهييے ë³ٌîâèُ يàٌàنوهيü َ ïًèلهًهويèُ çàُèٌيèُ ٌىَمàُ, ٌُèëàُ, لàëêàُ ٍà ےًàُ;

َïîًےنêَâàييے âîنîâ³نâهنهييے يà ٌ³ëüٌüêîمîٌïîنàًٌüêèُ َم³ننےُ.

خنيàê ِهé ïًîِهٌ ًٍèâàëèé, نîâمèé ٍà ïîًٍهلَ؛ âهëèêèُ ô³يàيٌîâèُ çàًٍàٍ.

ا ىهٍî‏ ïîêًàùهييے ےêîٌٍ³ âîنيèُ îل’؛êٍ³â îلëàٌٍ³ ٍà çىهيّهييے àيًٍîïîمهييîمî يàâàيٍàوهييے يà âîني³ هêîٌèٌٍهىè â جèêîëà؟âٌüê³é îلëàٌٍ³ ًîçًîلëهيî ًےن ïًèًîنîîُîًîييèُ ïًîمًàى îٌيîâيèى يàïًےىêîى ًهàë³çàِ³؟ ےêèُ ؛ ë³êâ³نàِ³ے çàلًَنيهييے âîنîéى ÷هًهç ٌêèن يهنîٌٍàٍيüî-î÷èùهيèُ êàيàë³çàِ³éيèُ ٌٍîê³â. حهîلُ³نيî âèêîيàٍè ٍàê³ çàُîنè: ًهêîيًٌٍَêِ³ے ٌèٌٍهىè âîنîî÷èùهييے êàيàë³çàِ³éيèُ ٌٍ³÷يèُ âîن, êàيàë³çàِ³éيèُ ىهًهو, لَن³âيèٍِâî êîىïëهêٌَ م³نًîٍهُي³÷يèُ ٌïîًَن نëے çàُèٌٍَ ٍهًèٍîً³é â³ن هًîç³؟, ï³نٍîïëهييے, çٌَâ³â, لَن³âيèٍِâî êàيàë³çàِ³éيèُ ى³ٌüêèُ î÷èٌيèُ ٌïîًَن, ى. آîçيهٌهيٌüê, ًهىîيٍ ٍà çàى³يà ٍهُيîëîم³÷يîمî îلëàنيàييے, ًهêîيًٌٍَêِ³ے مëèلîêîâîنيîمî âèïٌَêَ ٌêèنيîمî êîëهêٍîًà â³ن جèêîëà؟âٌüêèُ ى³ٌüêèُ î÷èٌيèُ ٌïîًَن êàيàë³çàِ³؟ نî ًَ³çَ ً. د³âنهييèé ءَم, ïًîâهنهييے لهًهمîَêً³ïëهييے َçنîâو ً³÷îê, çàُèٌٍ â³ن ï³نٍîïëهييے ´ًَيٍîâèىè âîنàىè, ٍîùî.