Головні жіночі образи в романах Панаса Мирного 'Повія' і Л. Толстого 'Воскресіння'

Головні жіночі образи в романах Панаса Мирного 'Повія' і Л. Толстого 'Воскресіння'

Зміст

Вступ

. Сучасні підходи до класифікації між літературних звязків

.1 Мета, завдання та основні принципи компаративного аналізу художніх творів на уроках словесності

. Основна частина

. 1 Життєвий та творчий шлях Панаса Мирного

.2 Життєвий та творчий шлях Льва Толстого

Спроба порівняти головні жіночі образи романів

Висновки

Використана література

Вступ

Становлення української державності, докорінні політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, інтеграція в світове співтовариство зумовлюють необхідність оптимізації національної системи освіти з орієнтацією на європейські стандарти, визначені Болонським процесом. Розширення і поглиблення літературних взаємин України сприяли активізації компаративних студій, адже ще І.Франко наголошував, що українська література вслід за І.Котляревським „… брала спочатку європейський дух, проціжений великоруським циділком, але невдовзі… сама повязала прямі і жваві контакти із Західною Європою і стала за формою, мовою і змістом літературою модерною, європейською, в ній чується відлуння тих же принципових питань індивідуального і громадського життя, що хвилюють душу сучасної людини, і вона з власного ґрунту, рідного народного життя намагається дати їм оригінальну форму і знайти оригінальну відповідь [2, с.84]. Сучасні вітчизняні компаративісти зосереджують зусилля на вивченні розвитку української літератури в силовому полі світової, визначенні її внеску в розробку спільних або подібних ідейно-тематичних комплексів.

Рівень педагогічної майстерності сучасного вчителя-словесника багато в чому обумовлюється умінням здійснювати компаративний аналіз творів світового і вітчизняного красного письменства з учнями різних вікових категорій.

Прилучення школярів до вирішення цих завдань сприятиме формуванню гуманістичного світогляду, вихованню національної гідності, шанобливого ставлення до інших народів, адже саме компаративний аналіз дає можливість виділити у творі спільне - те, що обєднує різні народи, і відмінне - те, що свідчить про неповторність нації. Учені вважають, що жодна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з літературами та культурами інших народів. Компаративісти переконані: використання історико-функціонального і порівняльного методів дослідження не лише забезпечить встановлення звязків окремих літературних явищ, а й допоможе глибше проникнути в ідейно-естетичний зміст кожного із порівнювальних зразків. Це сприятиме створенню цілісної літературної освіти учнів, утвердженню думки про єдність світового літературного процесу.

Компаративний аналіз передбачає порівняльно-історичне дослідження, здійснення якого потребує певної літературознавчої підготовки. А відтак він може бути можливим лише за умови поступового, поетапного ознайомлення учнів з теоретико-літературним поняттям „компаративістика і на його основі введення елементів компаративного аналізу принагідно до вивчення курсу української літератури.

Член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук Дмитро Наливайко наголошує на необхідності „...вивчення... розпочинати з простого: із зіставлень творів, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру і стилю, здійснюючи зіставлення на різних рівнях - теми, сюжету, композиції, жанрової структури, композиції, стилістики тощо, фіксуючи при цьому, що в них повторюється і якою мірою, що редукується, що трансформується і т.н. Цим шляхом досягається не тільки виявлення типологічних спільностей літературних явищ, а й поглиблене проникнення в їхній художній світ, у їхню індивідуальну неповторність [1, с.42].

Компаративізм (з лат. порівняльний) - порівняльно-історичний метод у літературознавстві, у якому досліджуються подібності й відмінності, взаємозвязки та взаємовпливи літератур різних країн світу. Компаративний метод, започаткований німецьким філологом Т.Бенфеєм, ґрунтується на теорії „запозичень, яку на словянському терені розробляли О.Веселовський, М.Конрад, В.Жирмунський та інші - в Росії і М.Драгоманов, І.Франко, М.Дашкевич - в Україні.

Вітчизняні компаративісти розглядають елементи компаративного аналізу як передумову формування історико-генетичних та типологічних уявлень школярів, пізнання ними специфіки літератури взагалі й розуміння ролі та місця рідної літератури в світовому літературному процесі.

1. Сучасні підходи до класифікації між літературних звязків

.1 Мета, завдання та основні принципи компаративного аналізу художніх творів на уроках словесності

Контактні звязки - це звязки між письменниками (і відповідно школами, течіями, літературами), засвідчені документально. Їхня мета полягає в документально підтвердженому встановленні, що певний письменник був обізнаний з творчістю іншого письменника і зазнав його впливу, що певний мотив чи герой, особливість жанрової структури твору чи стилю запозичені або привнесені, інспіровані творами іншого письменника.

Контактні звязки виявляють себе в таких формах: особисті звязки письменників, зустрічі і листування, інонаціональна тематика, переклад, переказ, переспів, цитація, критична оцінка творчості інонаціонального письменника. Вони виникають незалежно від генетичної спорідненості літератур і бувають синхронні, напівсинхронні, несинхронні.

Генетичні звязки - це звязки між різними явищами, що йдуть від якогось спільного джерела, тобто явищами, повязаними своїм походженням. Вони вивчаються на тематологічному (теми, сюжети, мотиви), генологічному (роди, жанри, жанрові різновиди), морфологічному (складові частини літературного твору або процесу) та інших рівнях, це запозичення, наслідування, ремінісценції, травестіювання. Характерним зразком вивчення генетичних звязків є вивчення „мандрівних сюжетів, що виникають у міфології, фольклорі, літературі певної країни і поширюються на інші країни. На ранньому етапі свого розвитку компаративістика займалася переважно вивченням саме генетичних звязків, особливо сюжетів, котрі вийшли зі спільного джерела й розповсюдилися в різних літературах.

Типологічні подібності - це відповідності та аналогії між літературними явищами в різних письменствах, обумовлені дією спільних соціальних закономірностей і чинників художнього розвитку людства. Вони виникають незалежно один від одного і передбачають встановлення типологічної подібності між творами національних літератур.

Мета уроку компаративного аналізу або уроку з елементами компаративного аналізу полягає в тому, щоб підвести учнів до усвідомлення ідейно-художньої своєрідності кожного з порівнюваних творів, знайти історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств, сформувати уявлення про духовну єдність і національну своєрідність різних літератур у динамічному полікультурному світі. Такі уроки сприяють актуалізації необхідних для порівняння знань, умінь та навичок, набутих учнями на заняттях з української та зарубіжної літератур, допомагають учням усвідомити закономірності розвитку різних національних письменств, вчать розуміти генетичні звязки художнього твору з іншими творами та літературним розвитком у цілому, допомагають осмисленню національної самобутності літературного явища, впливають на формування гуманістичного світогляду учнів, на виховання загальнолюдських ціннісних орієнтацій та почуття національної гідності.

На думку сучасних методистів, компаративний шлях аналізу передбачає такі етапи: підготовчий, реалізації, узагальнення. На підготовчому етапі доцільно звернутися до визначення контактних та генетичних звязків двох художніх творів, які встановлюються під час вивчення епохи, коли були написані обидва літературні твори, знайомства учнів з тогочасними суспільно-історичними обставинами, зясування особливостей літературного напряму, біографії та творчого шляху письменника (зустрічі, листування, обмін мистецькими планами, впливи і взаємовпливи, обізнаність письменника з творчістю іншого автора, продовження традицій, історія перекладання, історія виникнення задуму твору, сюжету (запозичення сюжетів та образів, використання мандрівних сюжетів та образів).

Другий етап компаративного аналізу - реалізація - передбачає аналіз типологічних подібностей між двома творами різнонаціональних літератур. У процесі аналізу учні визначають подібне і відмінне у цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики і жанрової специфіки.

Останній етап компаративного аналізу - узагальнення служить для осмислення і систематизації результатів порівняльного аналізу. На основі проведеного дослідження старшокласники під керівництвом учителя роблять висновки про спорідненість світоглядних позицій, естетичних платформ та художніх засобів авторів порівнюваних творів. Це дає підстави для виявлення типологічних сходжень у творах і пояснює відмінності, зумовлені національною специфікою та самобутністю творчої манери митців.

Форми здійснення компаративного аналізу творів української і світової літератури різноманітні:

дослідження особистих звязків письменників (зустрічі, листування, критична оцінка діяльності, переклад, переказ, переспів, цитація);

ознайомлення з перекладацькою спадщиною корифеїв рідного слова;

дослідження особливостей творчої інтерпретації „вічних тем, сюжетів, образів у вітчизняному письменстві;

осмислення типологічних паралелей у творчості українських і зарубіжних письменників;

використання історико-біографічних творів українських авторів про майстрів світової літератури;

спрямування науково-дослідної роботи старшокласників на такі теми: „Вічні образи у спадщині Т.Г. Шевченка, „Античні мотиви у творчості Лесі Українки, „Еволюція жанру байки: від Езопа до Глазового, „Байронізм в українській поезії кінця XIX - поч. XX ст., „Традиції В.Скотта в українській історичній прозі та ін.;

читання факультативву „Вічні образи в українській та світовій літературі.

Важливість і актуальність порівняльно-історичного підходу до інтерпретації творів красного письменства зумовлюється тим, що він допомагає школярам відчути духовну спільність людських прагнень до правди, щастя і добра, пошуків краси і смислу буття, виражених у творах українських і зарубіжних письменників, осмислити рідне українське слово як невідємну частину світового літературного процесу зі своїми національно-естетичними особливостями, зумовленими історичною долею народу.

2. Основна частина

.1 Життєвий та творчий шлях Панаса Мирного

Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового <#"justify">П.Мирний Твори: У 5 т. - К., 1955. - Т.3, 5.