Родинне виховання в сучасній сім’ї

Родинне виховання в сучасній сім’ї

ВСТУП

Процес формування і розвитку особистості починається з родини, з моменту народження дитини. Саме батьки вводять дитину в складний світ людських взаємин. Уроки життя, здобуті в родині, мають величезну виховну силу, бо дають їх найближчі люди - мама, тато, бабуся…

Отже, сімя була й лишається головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості.

Родинне виховання настільки важливе в житті кожної людини, що Генеральна Асамблея ООН, оголосила 1994 рік Міжнародним роком сімї та постановила, що починаючи з 1994 року, 15 травня щорічно буде відзначати Міжнародний день родини, підкресливши цим величезне значення сімї в фізичному й духовному становленні особистості.

Конвенція ООН про права дитини, схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набула чинності в Україні з 27 червня 1991 р.), визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Законодавчо правовий статус сімї закріплено в статті 51 Конституції України: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обовязки у шлюбі та сімї. Батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття. Сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою [12, с.16].

У державній національній програмі Освіта (Україна ХХІ століття) про роль сімї сказано так: На етапі раннього родинного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, рівноваги, довіри, сформувати активне, зацікавлене ставлення до навколишнього світу.

Сімя несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання

своїх дітей [5, с. 61].

Концепція національного виховання трактує, що родинне виховання - перша природна, постійно діюча і найголовніша ланка національного виховання[13, с.10].

Питання родинного виховання розглядали М. Стельмахович, О.Духнович, Г.Сковорода, Т.Шевченко, Я.Чепіга, І.Огієнко та інші. З цієї теми написано багато книжок, наукових та дослідницьких робіт. Але, не дивлячись на це, в сучасній українській родині існує багато запитань з приводу того, як же найкраще виховувати дитину, все ще існує багато проблем і непорозумінь між батьками.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що проблема родинного виховання була і є надзвичайно важливою, бо зумовлена тією величезною роллю, яку відіграє родина у вихованні особистості. В цьому полягає актуальність дослідження.

Мета курсової роботи: визначити сутність, мету, завдання, умови родинного виховання в сучасній сімї.

Для досягнення мети висунуті наступні завдання курсової роботи:

здійснити теоретичний аналіз джерел для визначення сутності, мети та завдання родинного виховання;

дослідити особливості виховання в сучасній українській сімї;

виділити мету, завдання, форми і методи родинного виховання в сучасній сімї;

визначити умови успішного родинного виховання;

дослідити методику здійснення родинного виховання у загальноосвітній школі на сучасному етапі;

на основі вивченого стану родинного виховання запропонувати методичні рекомендації вчителям щодо роботи з батьками.

Обєкт дослідження - процес родинного виховання школярів.

Предмет дослідження - родинне виховання дітей в сімї.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду, спостереження.

Гіпотеза дослідження: застосування історичного досвіду українського народу з родинного виховання та нових нетрадиційних інтерактивних форм роботи класного керівника з батьками є центральний напрямок педагогізації освіти батьків.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, де зосереджені аналіз сучасного стану розробки проблеми, результати практичних досліджень та методичні рекомендації автора, висновків, додатків та списку літератури (29 позицій). Загальний обсяг роботи становить 36 сторінки.

родинне виховання сімя школа

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

.1 Виникнення та розвиток ідеї родинного виховання

Відомо, що родина - природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Родина завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Сімя впливає на людину протягом усього її життя. Але особливо велика її роль на початку життєвого шляху. Саме в цей період закладаються моральні і психічні основи особистості, відбувається залучення дитини до світу соціальних цінностей і відносин.

Аналіз усної народної творчості дає підстави говорити про те, що суспільство завжди приділяло неабиякої уваги ролі родини в житті людини. Так здавна на Україні говорили: яка вода, такий млин, який батько, такий син; які мамка й татко, таке й дитятко; якого породила ненька, такого й прийме земелька і т.п.

Витоки української педагогічної думки про роль родини в вихованні особистості закладені ще в духовній спадщині Іоанна Златоуста.

Згідно із вченням злато словесного вчителя, виховання дітей - священний обовязок батьків, обовязок самих дітей, перед суспільством і найперше - перед Богом. Сам Бог подбав про виховання дітей, вклавши в їхні серця заповідь любові до батьків, а останніх наділив необмеженою владою над ними. Проте чим більше влада, тим більшу відповідальність накладає вона на тих, хто нею володіє.

Отже, батьки, за Іоанном, несуть найбільшу відповідальність за виховання дітей. І все повинно бути другорядним порівняно з турботою про дітей, - наголошує святий отець [25, с.208]. Виховувати треба не словами, не настановами. Найперший засіб виховання він вбачав у прикладі батьків, їхніх ділах, доброчесності і, звичайно, читанні Святого Письма, яке дає дітям неперевершені взірці моральної поведінки. Педагогічні ідеї Іоанна Златоуста стають визначними для формування української педагогічної думки.

У своїй славетній Народній педагогіці О.Духнович розкрив виняткову роль сімї у педагогічному процесі. Зокрема, він радив батькам: Дай сину твоєму здоровий розум, дай йому добру мораль, працелюбність, добре серце, дай йому добру волю… і ти даси йому все [25, с.210].

Функції сімї надзвичайно благородні і різноманітні: це відтворення роду, виховання дітей, організація домашнього господарства, споживання та побуту, забезпечення і передача новим поколінням духовних і матеріальних цінностей і життєвого досвіду, трудових умінь і навичок, підготовка молоді до сімейного життя. Розкриваючи своє розуміння виховного процесу, академік Академії мистецтв та видатний український поет, Т.Г.Шевченко радив батькам звертати особливу увагу на естетичне виховання і формування гуманістичної моралі у дітей так, як розуміли проблему підготовки до життя підростаючого покоління в простих селянських родинах, виховуючи молодь на прикладах старших та кращих моральних традиціях і звичаях народу.

Проте, навіть у благопристойних сімях початкове сімейне виховання має обовязково доповнюватись суспільним вихованням. Я погано вірю у виховання найдоброчесніших матерів, тим більше, якщо в них одне єдине дитя, - висловлює своє міркування Шевченко [29, т. 4, с.17]. Особливо турбували його неминучі у таких випадках зайва опіка, безмежна сліпа любов та інше, що часто проростало егоїзмом, себелюбством, жорстокістю в юних душах.

Значну роль у створенні національної системи виховання відіграв відомий український педагог Я.Ф.Чепіга. Особливу роль у формуванні моральної свідомості, поведінки, спрямованості і особистості Я.Чепіга відводив сімї: Сімя утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сімї розвиваються внутрішні - гарні й погані - почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік [28, с.84].

Неоціненний внесок у справу сімейного виховання вніс видатний педагог А.Макаренко. Праця Макаренка Книга для батьків є практичним керівництвом в постановці та розвязанні виховних завдань сімї. Педагог зазначав, що батьки виховують дитину не тільки тоді, коли з ним розмовляють, повчають його, але і в кожний момент його життя, навіть тоді, коли їх немає вдома.

Цілісну систему поглядів на проблеми родинного виховання виклав у своїх працях корифей української педагогіки В. Сухомлинський. Він одним з перших почав перебудову школи і педагогіки на основі тисячолітнього досвіду народної педагогіки, культурно-історичних традицій і звичаїв.

Педагог постійно зміцнював єдність наукової і родинної педагогіки. У таких відомих працях як Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості, Як виховати справжню людину, Серце віддаю дітям, Батьківська педагогіка, В.Сухомлинський вказував на те, що невідємною частиною виховання, вічно живим і незмінним джерелом патріотичних почуттів і переконань, любові до Вітчизни є любов до батьків і батьків до дітей, взаємна відданість і вірність, яка робить честь родині.

Високу оцінку і обґрунтування поняття сімї як природного первинного осередку, де виховуються діти дав у своїх працях М.Стельмахович Традиційна українська родина - перша школа любомудрості, національного виховання, світлиця моральних чеснот і благородних вчинків, плакальниця пошанівки рідної мови, народних звичаїв, традицій, свят, обрядів, символів, побутової й громадської культури [21, с.3]. Вчений-педагог наголошує, що настав час, коли необхідно якнайрішучіше повернутися до української родинної етнопедагогіки, до відродження традиційного статусу української родини. З її непорушними авторитетами, пoдружньою вірністю, любовю до дітей і відданістю святому обовязку їх виховання.

Звертався до проблеми родинного виховання і український філософ Г.С.Сковорода. Він зазначав, що велику роль у формуванні та розвитку особистості, запобіганні відхилень у поведінці дітей повинні відігравати батьки. Благо родить і благо научить,- підкреслював Г.Сковорода. Особливо батьки повинні дбати про фізичне здоровя дітей, бо від цього значною мірою залежить процес формування особистості [6, с.25]. На думку філософа виховання слід починати якомога раніше, наголошував на необхідності вести щоденне спостереження за дитиною, її грою, стосунками з навколишнім середовищем, за всім її життям. Тільки в такий спосіб можна глибоко вивчити її задатки і відповідно будувати процес виховання.

У статті 29 Закону України про загальну середню освіту визначені обовязки батьків або осіб, які їх замінюють:

Забезпечити умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сімї, старших за віком, державної і рідної мов, до народних традицій, звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього середовища, любов до України [7, с.8].

.2 Функції сімї. Виховання в системі функції сімї. Мета, завдання та зміст виховання у сучасній українській сімї

Сучасний погляд на сімю інтегрує два основних підходи: аналіз сімї як соціального інституту - її роль, функції та механізм взаємодії з іншими інститутами суспільства та вивчення сімї як малої групи - характер стосунків між індивідами, з яких складається сімя.

Перший підхід дає можливість дослідити такі важливі аспекти: яким чином потреби суспільства впливають на характер сімейно-шлюбних відносин та спосіб життя сімї; які типи сімей мають вважатися дисфункційними щодо суспільних вимог; як змінюються сімейні норми та цінності за певних соціально-економічних, політичних умов, у різних культурах; чим зумовлюється успішність функціонування сімї тощо.

Другий підхід передбачає вивчення динаміки стосунків між членами сімї - подружжям, батьками та дітьми, мотиви та причини стабільності сімї і її розпаду (зокрема розлучень), характер групової взаємодії, груповий контроль, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, рольову поведінку, інтегрованість індивіда в сімю, його зацікавленість перебуванням в сімї тощо.

Усі функції сімї розглядають з двох аспектів: суспільної та індивідуальної функції. До основних функції сімї відносять такі:[16, c.9-10]

Репродуктивна :

Суспільні функції: біологічне відтворення суспільства, підтримка та збереження репродуктивного здоровя;

Індивідуальні функції: задоволення потреби мати дітей;

Виховна:

Формування навичок суспільного життя, соціалізація молодого покоління, забезпечення культурної неперервності суспільства, передача новому поколінню суспільних норм та цінностей;

Задоволення потреб у батьківстві, контактах з дітьми, виховання дітей, самореалізації в дітях; передача життєвого досвіду від старших індивіді до молодших; засвоєння молодими індивідами досвіду старших;

Господарсько-побутова:

Забезпечення фізичного здоровя членів суспільства; забезпечення догляду за дітьми та створення необхідних умов їхнього розвитку;

Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сімї від інших;

Економічна:

Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства; створення можливостей забезпечення зайнятості членів суспільства через сімейну економічну діяльність;

Одержання матеріальних засобів одними членами сімї від інших; можливість професійної реалізації членів сімї у сімейному бізнесі, сімейних підприємствах, інших видах сімейної економічної діяльності;

Сфера первинного соціального контролю:

Моральна регламентація поведінки членів сімї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобовязань у відносинах між подружжям, батькам і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь;

Формування та підтримка правових і моральних санкцій за незалежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сімї;

Сфера духовного спілкування:

Розвиток особистості і кожного члена сімї. Збереження та розвиток духовного потенціалу суспільства;

Соціально - статусна:

Отримання та надання певного соціального статусу членам сімї. Відтворення соціальної структури суспільства. Забезпечення стартових можливостей молодого покоління;

Задоволення потреб у соціальному просуванні. Реалізація соціально-статусних амбіцій одних членів сімї через інших;

Дозвіллєва:

Організація раціонального дозвілля сімї та окремих її членів. Соціальний контроль у сфері дозвілля;

Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвіллєвих інтересів;

Рекреаційна:

Забезпечення психологічного здоровя членів сімї. Психологічна терапія членів суспільства;

Задоволення потреб індивідів у відпочинку, відтворенні фізичних та психологічних сил;

Емоційна:

Емоційна стабілізація членів суспільства;

Задоволення потреб в особистому щасті та коханні. Емоційна підтримка одних членів сімї іншими;

Сфера соціального захисту:

Забезпечення соціального здоровя членів сімї;

Забезпечення соціальної підтримки та захисту одними членами сімї від інших. Одержання індивідами психологічного захисту.

Функції сімї дуже тісно корелюють з умовами життєдіяльності суспільства в цілому, тому їхній характер, ієрархія, пріоритетність, змістове наповнення може змінюватися залежно від стану суспільства, розвитку його окремих сфер, потреб та вимог певного періоду.

Загальні риси сучасних змін у функціонуванні інституту сімї - це індивідуалізація, прагнення незалежності, автономності, зменшення орієнтації на соціальне оточення. Змінюються погляди на репродуктивну функцію сімї - протягом останніх десятиріч під впливом демографічних макропроцесів посилюється її суспільна значимість. Суттєво змінилася господарсько-побутова функція як наслідок розвитку соціально-побутової інфраструктури суспільства. Економічні зміни значною мірою вплинули на змістовне наповнення економічної функції, розширили її як суспільне, так і її індивідуальне значення. Під час швидких перетворень у суспільстві зростає також значення та суть функції соціального контролю, емоційної, рекреаційної, соціального захисту. Особливої уваги та аналізу за умов поширення епідемій ВІЛ/Сніду та інфекції, що передаються статевим шляхом, потребує сексуальна функція сімї.

Окреме місце посідає виховна функція сімї, зокрема з погляду її суспільної значущості. За результатами соціологічного опитування молодих сімей «Молода сімя в Україні», яке проводить Український інститут соціальних досліджень, переважна більшість респондентів (90%) визначає народження та виховання дітей основними функціями сімї.

На виховну функцію сімї в сучасних умовах негативно впливають послаблення родинних звязків, зменшення у батьків можливостей щодо спілкування і контролювання дітей, значна зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління (яскравим прикладом можна назвати той факт, що на Україні, де завжди дуже високо цінувалося цнотство до весілля, в 2002 році прийнятий новий Сімейний кодекс України, в якому легалізується спільне проживання жінки та чоловіка без офіційної реєстрації шлюбу[16, c.51]. Такі союзи визнані сімєю); переоцінка досвіду сімейного життя, зменшення кількісного складу сімей (раніше традиційною була трипоколінна сімя; на сучасному етапі найбільш розповсюдженою є сімя, що складається з двох батьків та дітей), зниження можливостей батьківського впливу на дітей в умовах сімї, недооцінка ролі сімї в житті суспільства і кожної людини зокрема.

Виховання - важливе явище родинного та суспільного життя. Воно виникло в процесі трудової діяльності людей у звязку з необхідністю для молодого покоління оволодівати виробничо-трудовим досвідом старших поколінь. Це поняття вживається в теорії та практиці в широкому й вузькому значеннях [21,с.153].

У вузькому значенні слова під вихованням розуміємо той чи інший навмисний і систематичний вплив дорослих на поведінку дітей та молоді. Родинне виховання - процес цілеспрямованого формування особистості дитини під керівництвом батьків.

Виховання в широкому значенні - цілеспрямований, організований процес, що забезпечує гармонійний розвиток особистості та підготовку її до трудової й громадської діяльності.

Процес родинного виховання - це сукупність ряду послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення гарного виховання своїх дітей [20,с.153].

До основних компонентів педагогічного процесу належать: мета, завдання, зміст, принципи, методи, прийоми й організаційні форми виховання та результат.

Обєктом (предметом) і субєктом виховання в сімї є дитина, яка росте й розвивається шляхом фізичних та психічних, кількісних та якісних змін [20,с.154].

Ідеал родинного виховання - здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими духовно-моральними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю [20, с.153 - 168].

Основним завданням родинного виховання в умовах сьогодення є:

Соціалізація дітей, надання знань, забезпечення усвідомлення важливості та змісту, формування правил, норм та навичок стосовно всіх інших функцій сімї

Виховання сімейних орієнтацій та орієнтирів, підготовка до виконання сімейних і соціальних ролей виховання фізично і морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу);

створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації;

засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку;

залучення дітей до світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислівїв, приказок, дум, лічилок тощо; виховання поваги до школи і

вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;

включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток творчої працелюбності, спрямування зусиль на турботу про навколишнє середовище; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;

формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне у вчинках людей; забезпечення умов для їхньої творчої практичної діяльності;

забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу; прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості [25, с.34].

Меті і завданням підпорядковані зміст і методи родинного виховання.

Під принципами родинного виховання розуміємо вихідні положення, що визначають вимоги до змісту, організації та методів виховного процесу в сім'ї. В них відображаються зв'язки та взаємини між батьками й дітьми. Вони ґрунтуються на узагальненому досвіді виховної діяльності батьків [20, с.163].

Ефективність батьківського виховання в сімї забезпечується дотриманням таких принципів: народності, наступності й спадкоємності поколінь, участі у праці, природовідповідності, культуровідповідності, самодіяльності (активності й ініціативи), педагогічної компетентності батьків і єдності вимог і виховних напрямків.

У сучасній педагогіці, зокрема в батьківській, чітко виділяються такі поняття, як засоби, методи та прийоми виховання дітей і підлітків.

Під засобами виховання розуміємо той вид діяльності, явище чи предмет, які можуть впливати на особистість у певному напрямку [с.20, с.168]. Їх поділяють на дві категорії - природні і надприродні. До природних засобів виховання належать: авторитет батьків, мікроклімат сім'ї, праця, навчання, навколишня природа, національні звичаї й традиції, громадська думка, література та мистецтво тощо. До надприродних засобів виховання відносять релігію.

Будь-який засіб батьківської педагогіки треба застосовувати лише тоді (якщо він відповідає меті виховання), коли він доречний.

До основних засобів близько прилягають методи виховання, які перебувають в органічному взаємозв'язку. Однак ці поняття не є тотожними, оскільки засіб і метод істотно відрізняються. Найголовніша відмінність полягає в тому, що поняття засобу ширше від поняття методу. Засоби виявляють свою активність у процесі виховання. Кожний засіб може мати певну систему методів.

Успіх родинного виховання залежить від багатьох причин і насамперед від застосування правильних його методів.

Метод (від гр. - шлях дослідження, спосіб пізнання) - спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні, невід'ємний компонент виховного процесу [20, с.168].

Під методом родинного виховання розуміємо способи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей, на формування в них благородних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом [24, с.161].

У теорії методів педагогіки існує також поняття прийому, під яким розуміємо, часткове вираження методу, яке актуалізує його дію за певних конкретних обставин. Стосовно методу прийом носить частковий, підпорядкований характер. Скажімо, коли вчимо дитину виконувати якесь завдання, то не раз вдаємося до прийому показу трудової дії, що розкриває точність виконуваних операцій. Розкриваючи моральну норму, використовуємо прийом конкретизації, посилаючись на художні образи, взірцеві вчинки, народні притчі тощо.

Методи виховання прийнято ділити на загальні та часткові. Загальні методи застосовуються в усіх видах виховання, часткові - лише в деяких.

Звичайно, методи виховання, як і його засоби, не є закостенілими. Кожен стан у розвитку сім'ї та суспільства може вносити певні корективи у виховну методику, особливо щодо її змісту та застосування, чи зумовлювати появу нових методів. Остання тенденція особливо активізувалась у зв'язку з відродженням в Україні національної системи родинного виховання.

Найпридатнішою для практичного користування батьками у виховній роботі з дітьми може бути класифікація, за якою методи родинного виховання поділяють на три групи: методи переконання, методи організації життєдіяльності дітей, методи стимулювання культурної поведінки. В окрему групу методів складають молитва та святі тайни (сповідь та причастя).

Методи переконання покликані формувати свідомість дитини, судження, погляди, переконання, ідеали. До них належать: роз'яснення, повчання, порада, бесіда, приклад, розповідь, застереження, читання, дискусія, тобто такі методи, які здатні забезпечувати цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно корисної діяльності або ж подолання негативної поведінки. Вони збагачують розум дитини потрібними знаннями, виробляють життєві установки, ціннісні орієнтації [20, с.169].

Методи організації життєдіяльності дітей націлюють вихованців на «єдність слова і діла», що має надзвичайно важливе значення у формуванні особистості [20, с.171]. Виховання високої свідомості, свідомої дисципліни та культури поведінки не може успішно здійснюватися, якщо воно обмежується лише проповідуванням ідей, поглядів і норм поведінки. Треба ще втілювати їх на практиці, привчати змалку дітей неухильно дотримуватись даної вимоги. Цьому значною мірою сприяє застосування таких виховних методів, як практикування правильної поведінки, дотримання режиму праці та відпочинку, доручення, вимога, привчання (призвичаєння), нагляд (догляд), прохання, наказ, заборона.

Успіх виховного процесу значною мірою зумовлюється застосуванням методів стимулювання культурної поведінки дитини (схвалення, змагання, сугестії (навіювання), заохочення, покарання) [20, с.172]. Головне призначення цієї групи методів - забезпечення педагогічної профілактики, тобто присікання та запобігання лихим думкам і злим крокам, надання простору для добрих помислів і благородних вчинків. Зважаючи на їх особливу витонченість виявлення та застосування, необхідно навести стислу характеристику кожного з них.

Схвалення - визнання батьками дій і рішень дитини правильними, тобто бажаними для їх продовження з метою утвердження доброчинності [20, с.173].

Змагання - виражає природне прагнення дитини постійно звіряти й порівнювати свої сили та можливості з іншою особою, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників, що сприяє розвитку в особистості творчості, наполегливості, винахідливості й ініціативи, об'єктивної оцінки фактів.

Сугестія (навіювання) - психолого-педагогічний вплив вихователя на дитину з метою актуалізації або зміні в неї провідних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків.

Заохочення - спонукання дитини до гарних вчинків шляхом ласки, похвал і нагород. До нього вдаємось тоді, коли хочемо відзначити її успіхи у навчанні, працьовитість, старанність.

Покарання - накладання покути за якусь провину. Застосовується у тих випадках, коли дитина свідомо не підкоряється справедливим вимогам, порушує загальноприйняті норми та правила поведінки, нехтує обов'язками в сім'ї. До типових видів покарань належать: вияв незадоволення, осудження, присоромлений, обмеження деяких прав дитини, посилення контролю , за її поведінкою, відстрочка виконання даної дитині обіцянки, поява деякої стриманості в поводженні з дитиною, позбавлення її звичної ласки, нотка відчуження в голосі, гнів, обурення.

Наведений перелік методів виховання не претендує на повну вичерпність. Батьки цілком спроможні і мають право, крім названих, успішно застосовувати (виходячи з конкретних умов) й інші, в тому числі власні педагогічні винаходи, аби тільки вони не суперечили природі дитини.

Наявна класифікація методів з поділом на групи умовна. Адже методи не можуть існувати, а тим паче успішно діяти, коли вони ізольовані один, від одного. Застосовуються вони не відмежовано, а в тісному взаємозвязку та взаємозалежності, у цілісній виховній системі, в контексті реального життя родини, охоплюючи розв'язання усіх напрямів виховання - тілесного, розумового та духовно-морального [21, с. 168 - 174].

Інститут проблем виховання АПН України провів опитування батьків щодо вибору форм і методів виховного впливу на дітей (усього було запропоновано 36 різноманітних методів). Результати доводять, що в сучасній сімї превалюють так звані методи авторитарного спрямування, які передбачають безумовне підкорення дитини волі батьків. Наприклад метод повчання користується популярністю у 67,2% батьків, методи вимоги та наказу - 64,8 і 56,6%, тоді як методам розяснення на власного прикладу віддають перевагу лише 24,3 та 19,9% батьків.[16,с.59-60]. Як засвідчили проведені дослідження, у своєму виборі того чи іншого методу і форми його реалізації батьки найчастіше субєктивно визначають їх ефективність. Так, багато батьків найчастіше звертаються до таких методів, як повчання, моралізування, вимоги та накази, і недооцінюють роль особистого прикладу, спільної діяльності, привчання, використання виховних ситуацій.

Загальна мета виховання - формування всебічно розвиненої особистості - визначає зміст виховання і в сім'ї. Це перш за все турбота батьків про здоров'я дитини [24, с.158].

Фізичне виховання включає правильну організацію режиму дитячого життя, заняття спортом, загартування організму тощо.

Сім'я забезпечує розумове виховання, що передбачає турботу батьків про збагачення дітей знаннями, формування потреби їх набувати.

Основи моральної культури дитина засвоює у сім'ї, спостерігаючи за стосунками між членами сім'ї. Дуже важливо виховувати в сім'ї культуру поведінки, що вимагає засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, норм взаємин між людьми, для чого потрібно прищеплення навичок поведінки: турбуватися про членів сім'ї, розуміти їх стан, уміти зберігати свій час та час інших; поважно ставитися до оточуючих людей, виявляти доброту, чесність, сердечність, скромність, сміливість тощо. Одне з центральних питань морального виховання - формування розумових потреб у дітей, бо внутрішні регулятори - совість, обов'язок, гідність - у окремих дітей розвинені недостатньо, що знаходить відбиття в посиленні споживацьких спрямувань. Зайва батьківська турбота, звільнення дітей від постійних обов'язків у сім'ї, відмова від надання допомоги дорослим і малим - все це є основою для формування утриманства, моральної глухоти, егоїзму.

Формування моральності людини нерозривне з організацією трудового виховання в сім'ї. Щоб виховати у дитини повагу до праці, людей праці, звичку працювати, необхідні: спільна з батьками праця, постійні доручення, які мають важливе значення для членів сім'ї (купівля молока, хліба, прибирання). Але трудові завдання повинні бути посильні для дітей і за ступенем складності, і за їх тривалістю. Дитина повинна знати корисність роботи, яку виконує. Організація праці повинна сприяти розвитку творчої ініціативи, інтересів дитини.

Життя вимагає і економічного виховання в сім'ї. Основи його закладені в працях А.С. Макаренка.

Естетичне виховання у сім'ї сприяє формуванню у дітей здібностей повноцінно сприймати, глибоко відчувати і розуміти прекрасне в природі, вчинках людей, у побуті, мистецтві, що можна здійснити в процесі читання літератури, відвідування театрів, музеїв, організації знайомства з мистецтвом, розвитку творчості у дітей. Сутність зазначених питань А.С. Макаренко розкриває в своїх творах.

Усі вказані сторони виховання забезпечують всебічний розвиток особистості.

Дослідження психологів та педагогів, практика роботи виховних закладів висуває ряд умов, лише за наявністю котрих відбувається ефективність виховання у сім'ї [24, с.164-167]:

У той же час діти явно недостатньо знають про ділові якості своїх батьків, їх успіхи на виробництві, позитивні якості, ставлення до них оточуючих, що заважає встановленню атмосфери взаєморозуміння, доброзичливості в сім'ї.

.Особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї. Ці питання досить глибоко розкриті в роботах А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Для завоювання і підтримання авторитету важливо, щоб батькам була притаманна педагогічна тактовність, що знаходить виявлення у вмінні говорити з дітьми так, щоб слово не принижувало, не ображало дитину, а змушувало навіть при негативних вчинках не робити зауважень у присутності сторонніх, уникати настанов, згадувати свої вчинки як приклад для наслідування, виявляти справедливість, повагу до переживання, справ дитини, спиратись на краще, що є в ній. Позитивний вплив батьків на дітей більш ефективний, якщо відносини між батьками характеризуються взаємною любов'ю, відповідальністю один перед одним, довірою, взаємоповагою, взаємодопомогою, любов'ю до дітей; усі члени сім'ї залюбки поділяють радість, переживання.

.Спільна діяльність, розумне спілкування. Батьки мало бувають зі своїми дітьми. За даними дослідження вчених, час, коли батько, мати і діти знаходяться разом дома, - менше 1,8 години на добу. Лише в 10 сім'ях із 100 батьки ходять з дітьми на прогулянку, в театри, музеї, кіно, на стадіон, що дає основу для спілкування. Спілкування батьків і дітей проходить переважно під час перегляду телевізійних передач, читання книг, журналів, газет. Спільна праця батьків і дітей впливає на виховання у дітей працелюбності, самостійності, вимогливості до себе, дбайливості, відповідальності.

У процесі спільної праці, походів, прогулянок на природі діти більш відверті, більш балакучі, доброзичливі у стосунках з батьками, що допомагає батькам краще пізнати дітей, їх характер, звички, ставлення до себе та інших, коректувати за необхідності їх поведінку. Якщо немає спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування.

. Педагогічна культура батьків передбачає засвоєння досвіду виховання дітей у сім'ї, національних традицій, що вимагає організації педагогічної просвіти батьків і стимулювання педагогічної самоосвіти з метою підвищення ефективності педагогічної діяльності в сім'ї. В.О. Сухомлинський вважав, що «педагогіка повинна стати наукою для всіх - і для вчителів, і для батьків» [22, т.5, с.190].

Рівень сформованості у батьків педагогічних умінь істотно впливає на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.

А.С. Макаренко не тільки вважав необхідними знання батьками основ батьківської педагогіки, але і написав для них «Лекції про виховання дітей».

Цю ж думку розвиває і В.О. Сухомлинський, вважаючи, що «без турбот

про педагогічну культуру батьків неможливо розв'язати жодного завдання, що стосується навчання і виховання. Батьківська педагогіка - це фундамент, основа всієї педагогічної теорії й практики» [25, т.2, с.535 - 536].

Оволодіння батьками педагогічною культурою сприяє позбавленню від істотних недоліків сімейного виховання [24, с. 167-168]:

негативні приклади з життя сім'ї;

безсистемність виховних впливів;

дефіцит спілкування батьків з дітьми;

невміння організовувати конкретну діяльність дітей, спілкування з ними;

система заборон як основа виховання; неузгодженість дій у сім'ї, а також сім'ї і школі; зниження виховної активності батьків в міру того, як діти дорослішають;

батьківський егоїзм - перебільшене уявлення про здібності дитини, її виключність, прагнення обмежити виховання піклуванням про одяг, їжу, задоволення всіх потреб дітей тощо.

Нажаль проблема педагогічної культури батьків ще досі не вирішена. Між тим педагогічна культура родини завжди відображає певний рівень досягнень суспільства в галузі навчання й виховання підростаючих поколінь. В сучасних умовах надзвичайно важливою проблемою родини є послаблення сімейних стосунків, ролі батьків у вихованні дітей. А вона виникає як завдяки економічному факторові (матеріальна скрута, невпевненість дорослих членів родини у завтрашньому дні призводить до втрати їх авторитету в очах дітей), так і через прогалини в знаннях батьків щодо виховання дітей.

Таким чином, було проведено дослідження найголовніших напрямків виховання дітей у сучасній сімї, хоча, звичайно, у кожній родині є свої особливості, і батьки самостійно мають вирішувати, що є важливішим і актуальнішим для їхньої дитини у кожний конкретний момент їхнього життя.

.3 Особливості роботи класного керівника з родинного виховання

Сімя не є єдиною структурою, де відбувається процес виховання дитини. На погляди дитини, її поведінку, розумовий, духовний розвиток - тобто на виховання - впливає все, що її оточує. А це й соціальне середовище на вулиці, друзі. Дитсадок, школа, виступаючи як соціальні структури, теж мають неабиякий вплив на виховання дитини. Важливою ланкою у побудові виховної роботи в школі є взаємодія класного керівника з батьками школяра.

Як вже було зазначено вище, характер сімейних відносин, сімейні цінності, сама структура сімї останнім часом зазнали значних змін. Відповідно в складних сучасних умовах сім'ї необхідна кваліфікована допомога зі сторони школи. Лише в процесі взаємодії педагогів і батьків можна успішно вирішувати проблему розвитку особистості школяра.

В роботі з батьками перед школою ставляться такі завдання:

залучення батьків до педагогічної й організаційної роботи з дітьми;

допомога батькам у вихованні дітей;

педагогічна освіта батьків.

Координуючи субєктом роботи школи з батьками є класний керівник, статус якого значно підвищився.

У Положенні про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти записано:

Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацією і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання та виховання, самореалізації та розвитку

учнів (вихованців), їх соціального захисту [19, с. 3-4].

Головне у роботі класного керівника з батьками міститься в тому, щоб забезпечити єдність вимог до виховання школярів з боку родини і школи, створити нормальні умови для їх домашнього вчення та направляти виховальну діяльність сімї.

Робота класного керівника з родиною передбачає:

здійснення колективного, диференційованого та індивідуального підходу

педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу;

допомогу батькам у підвищенні їхньої педагогічної культури, організації

родинного життя як джерела самовиховання особистості;

залучення батьків до організації позашкільної виховної роботи;

поширення досвіду роботи з батьками, підготовка передач, інтерв'ю, бесід з питань сімейного виховання під рубрикою "Сім'я, традиції, проблеми";

проведення круглих столів, конференцій та семінарів за темою "Виховна функція сім'ї в умовах соціально-економічної розбудови України;

створення банків науково-методичної інформації з проблем сім'ї, роботи з батьками та сімейного виховання [19, с.4-5].

Важливою умовою успіху діяльності класного керівника є кваліфіковане, якісне планування, яке базується на загально педагогічних принципах. Структура плану роботи класного керівника може бути різноманітною, але вона повинна включати в себе і розділ Робота з батьками, який і реалізує завдання, поставлені перед школою в роботі з батьками.

Напрями роботи педагога з батьками учнів:

. ознайомлення з умовами життя сім'ї, її психологічним кліматом, особливостями поведінки дитини в сім'ї;

. визначення рівня педагогічної культури батьків. Виявлення труднощів, які відчувають батьки;

. виявлення позитивного досвіду сімейного виховання з метою його поширення [4, с.15-16].

Значне місце у роботі класного керівника займає психолого-педагогічна просвіта батьків. Накопичення психолого-педагогічних знань батьків повинно пов'язуватися з розвитком їх педагогічного мислення, практичних умінь і навичок у галузі виховання. Необхідно, щоб інформація носила попереджувальний характер, грунтувалася на практичній доцільності, демонструвала досвід, конкретні факти. Це зумовлює відбір змісту, а також форм організації педагогічної просвіти. У роботі варто практикувати наступні форми роботи:

Університет педагогічних знань - це форма психолого-педагогічної просвіти батьків. Він озброює їх необхідними знаннями, основами педагогічної культури, знайомить з актуальними питаннями виховання з урахуванням віку і запитів батьків у виховній роботі. Програма університету складається педагогом з урахуванням контингенту учнів, класу і їх батьків. Форми організації занять в університеті педагогічних знань досить різноманітні: лекції, бесіди, практикуми, конференції для батьків і т.д.

Лекція - це форма психолого-педагогічної просвіти, яка розкриває суть тієї чи іншої проблеми виховання. Найкраще, коли лекцію читає сам вчитель, оскільки він добре знає проблеми і турботи батьків. Головне в лекції - науковий аналіз виховних явищ, ситуацій. Тому у лекції необхідно врахувати причини явищ. Умови їх протікання, механізм поведінки дитини, закономірності розвитку їх психіки, правила сімейного виховання.

При підготовці лекції варто враховувати її структуру, логіку, скласти план зі вказівкою основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна із необхідних умов лекції - опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції - невимушена розмова, діалог зацікавлених однодумців! Тематика лекцій повинна бути різноманітна, цікава та актуальна для батьків, наприклад: «Вікові особливості молодших підлітків», «Режим дня школяра», «Що таке самовиховання», «Індивідуальний підхід і врахування вікових особливостей підлітків у сімейному вихованні», «Мистецтво у житті дитини», «Статеве виховання у сім'ї".

Конференція - форма педагогічної просвіти, яка передбачає розширення, поглиблення і закріплення знань про виховання дітей. Конференції мають бути науково-практичними, теоретичними, читальними з обміну досвідом, конференціями матерів, батьків. Конференції проводяться раз на рік. Вони вимагають дбайливої підготовки і передбачають активну участь батьків. До них звичайно готують виставки робіт учнів, книг для батьків, концерти художньої самодіяльності. Теми конференцій повинні бути конкретними, наприклад: "Гра в житті дитини", "Моральне виховання підлітків у сім'ї, щоб зібрати матеріал і привернути увагу батьків на заняттях в університеті педагогічних знань, конференцій. Іноді передбачається заповнення короткої анкети. Конференції, як правило, відкриваються вступним словом директора чи класного керівника з коротким заздалегідь підготовленими повідомленнями про свій досвід сімейного виховання. Таких повідомлень може бути три-чотири. Потім слово надається всім бажаючим. Підсумки підводяться ведучим конференції.

Практикум - це форма вироблення у батьків педагогічних знань з виховання дітей. Ефективному вирішенню педагогічних ситуацій, які виникають, своєрідне тренування педагогічного мислення батьків-вихователів.

У ході педагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід з будь-якої конфліктної ситуації, яка може скластися у взаємовідношеннях батьків і дітей, батьків і школи і т.д., пояснити свою позицію в тій чи іншій ситуації.

Відкриті уроки, як правило, організуються з метою ознайомлення батьків з новими програмами з предмету, методикою викладання, вимогами вчителя. Найбільш часто відкриті уроки практикуються в початковій школі. Необхідно хоча б раз у півроку давати можливість батькам бути присутніми на відкритому уроці. Це дозволить уникнути багатьох конфліктів, які викликанні незнанням і нерозумінням батьками всієї складності та специфіки навчальної діяльності у сучасній школі.

Педагогічна дискусія (диспут) - одна з найбільш цікавих форм підвищення педагогічної культури. Диспут дозволяє залучити всіх присутніх до обговорення поставлених проблем, сприяє виробленню уміння всебічно ана-лізувати факти і явища спираючись на отримані навички і досвід. Успіх диспуту залежить від підготовки. Приблизно за місяць учасники повинні ознайомитися з темою майбутнього диспуту, основними питанням та літера-турою. Відповідальна частина диспуту - ведення суперечки. Багато чого тут виз-начається поведінкою ведучого. Головний принцип диспуту - повага до позиції і думки будь-якого учасника.

Рольові ігри - форма колективної творчої діяльності з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь учасників. Приблизними темами рольових ігор з батьками можуть бути «Ранок у вашому домі», «Дитина прийшла зі школи», «Сімейна рада».

Методика рольової гри передбачає певний поділ складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення можливих позицій і варіантів поведінки учасників гри. При цьому важливо програти декілька варіантів (позитивних і негативних) поведінки учасників гри і шляхом спільного обговорення вибрати оптимальний для даної ситуації спосіб дії.

Індивідуальні тематичні консультації. Часто при вирішенні тієї чи іншої складної проблеми педагог може отримати допомогу безпосередньо від батьків учнів і цим не варто нехтувати. Консультації з батьками корисні не лише для них самих, але і для вчителя. Батьки отримують реальну уяву про шкільні справи і поведінку дитини, вчитель - необхідні відомості для більш глибокого розуміння проблем конкретного учня.

У спілкуванні з батьками педагог повинен проявляти максимум тактовності. Недопустимо соромити батьків, натякати на невиконання ними свого обов'язку по відношенню до сина чи доньки. Підхід учителя повинен бути таким: «Перед нами спільна проблема. Що ми можемо використати для її розв'язання?». Тактичність особливо важлива з тими батьками, які впевнені, що їх діти не здатні па погані вчинки. Не знаходячи до них правильного підходу, педагог стикається з їх обуренням і відмовою від подальшого співробітництва. Принципи успішного консультування довірливі відносини, взаємоповага, зацікавленість, компетентність.

Відвідування сім'ї - ефективна форма індивідуальної роботи педагога з

батьками учня. Педагог веде бесіду, проводить знайомство з умовами життя учня, дає поради з організації виконання домашніх завдань.

Листування з батьками - письмова форма повідомлення батьків про успіхи їх дітей. Допускається повідомлення батьків про спільну діяльність в

школі, поздоровлення зі святами, поради і побажання у вихованні дітей. Головна умова листування - добрий тон, радість повідомлення.

Класний керівник допомагає родині не лише у випадках, коли батьки відчувають труднощі і потребують кваліфікованих порад. Допомагаючи сімї в повсякденній виховній роботі, класний керівник стає реальним вихователем школяра, якщо він встановлює з учнем та його батьками гуманні стосунки і як особистість, і як вихователь-професіонал.

Висновки до І-го розділу

Було зроблено аналіз теоретичних джерел, визначено мету, завдання, форми і методи виховання в сучасній сімї, досліджено особливості родинного виховання та умови успішного родинного виховання, а також проведено ознайомлення з особливостями роботи класного керівника з питань родинного виховання.

Ознайомившись з різними джерелами та працями вчених та педагогів, ми можемо зробити висновок, що родинне виховання має найбільш великий вплив на особистість дітей. Це перші задатки, перші настанови, які людина отримує в своєму житті. Саме від того, яке виховання буде у сімї, залежить все майбутнє дитини, бо виховувати з самого початку завжди набагато легше, аніж потім намагатися перевиховати вже сформовані задатки та звички, риси характеру.

Родинне виховання повинно починатися, коли дитина ще знаходиться у колисці, і в ньому дуже важливу роль відіграє педагогічна обізнаність батьків. Кожні батьки впевнені, що саме вони знають, як правильно виховувати їхню дитину. Нажаль, дуже часто, саме ця впевненість створює велику прірву між батьками та дітьми. Завданням класного керівника є вміння бачити сімї, в яких є якісь проблеми у вихованні дітей та спробувати допомогти їм, дати доцільні поради, підбадьорити.

Маючи достатню теоретичну базу, ми повинні дослідити, наскільки вивчена теорія співпадає з дійсністю, яка має місце в сучасних українських родинах. Впевнені, що все просто не здатне бути освітлено у книжках. Тому більш досконалий, більш справжній досвід можна отримати, вивчаючи стан родинного виховання на прикладі Харківської спеціалізованої школи № 162 м. Харків.

РОЗДІЛ ІІ

ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ В

ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ (НА ПРИКЛАДІ ХСШ № 162, м. Харків)

Ефективність родинного виховання залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування педагогічної культури сімї, єдності педагогічного впливу школи і родини у вихованні дітей, оновленні змісту роботи з батьками, оновлення змісту їх педагогічної освіти.

Серед названих факторів чи не найголовнішим є оновлення змісту педагогічної освіти батьків засобами культурно-освітньої роботи та їх педагогічної самоосвіти.

За висновком В.Сухомлинського, в наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька та матір виховувати своїх дітей. Учіть батьків мистецтва виховання як найблагороднішої, найлюдянішої, найвищої творчості, як виконання високого громадського обовязку [22, т. 2., с.537]

Як показали дослідження, на прикладі 8-Б класу спеціалізованої школи № 162, робота педагогів з батьками здійснюється в двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. В арсеналі педагогів багато традиційних форм роботи: загальні та класні збори батьків; колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, батьківський всеобуч. При цьому класний керівник намагається забезпечити диференційований підхід до процесу формування педагогічної культури батьків, враховуючи їх освітній рівень, життєвий досвід та вікові особливості їхніх дітей. Такі підходи підвищують рівень педагогізації батьків, дають можливість залучити їх до організації навчально-виховного процесу в школі, керівництва гуртками тощо.

Класний керівник вивчає і рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою. З цією метою пропонують батькам анкети. Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, в свою чергу, розширять обєм знань батьків з родинного виховання на засіданнях народної педагогіки.

В ХСШ № 162 створена бібліотечка родинного виховання. Вона укомплектована творами видатних педагогів та етнографів, збірками статей з журналів та газет.

На батьківських зборах обговорюються проблеми: Національні традиції українського народу і їх врахування в родинному вихованні, Про родину демократію, Мати й батько як першовихователі, Роль родини в організації дозвілля дитини та ін.

Міцно увійшли в практику роботи школи конференції. В їх організації і проведенні активну участь беруть батьківські комітети. На таких конференціях йде обмін досвідом родинного виховання. Цікавими є такі тематичні конференції Шануймо свій рід, Батьківський авторитет.

Традиційними стають проблемні круглі столи, наприклад, Особистий приклад і педагогічний такт батьків.

Проводяться дні відкритих дверей, на яких батьки знайомляться зі змістом, методами та прийомами навчально-виховного процесу.

Поряд з питаннями загальношкільного плану чимало місця відводиться розгляду суто родинних проблем:

побудова внутрішньо родинних стосунків;

створення оптимального мікроклімату в сімях учнів;

організація спільного дозвілля дітей і батьків.

Саме тут для педагогів неоціненним є досвід використання народних традицій.

Аби педагогічна освіта батьків була якнайефективнішою в багатьох школах формуються проекти програм батьківського всеобучу, до якої

вносяться найактуальніші проблеми, зокрема:

завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах;

вікові особливості дітей молодшого шкільного віку і їх врахування в родинному вихованні;

роль батька й матері у вихованні дітей в родині;

традиції української родини;

організація дозвілля в сімї;

типові помилки родинного виховання, їх врахування батьками в організації виховного процесу;

культура спілкування в родині;

роль сімї у громадянському вихованні особистості;

виховання у дітей готовності до праці;

можливості родини в естетичному вихованні дитини;

турбота батьків про фізичний розвиток і здоровя дітей та ін.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками, які базуються на народно-педагогічних традиціях.

Серед них - родинні свята в школі..

Мета родинного свята містить у собі соціально-виховні, розвивальні і навчальні цілі, які сприяють формуванню, пробудженню, закріпленню й розвитку у школярів морально-етичних і громадських якостей.

Нами було відвідане позакласне родинне свято у 8-Б класі, яке носило назву За все, що маю, дякую тобі... [Додаток 1].

2.2 Методичні рекомендації щодо вдосконалення родинного виховання в гімназії № 116

Відвідавши ХСШ № 162, ми ознайомилися з методами роботи класного керівника з батьками дітей, продивилися річний план проведення позакласних заходів, відвідали родинне свято та також побували на батьківських зборах.

Дослідження показало, робота з родинного виховання проводиться класним керівником 8-Б класу Каcян О.Ю. на достатньо високому рівні. Дуже багато уваги педагог намагається приділяти не просто цілому класу, а й кожній дитині окремо.

Але були знайдені і недоліки у роботі класного керівника з родинного виховання.

Під час відвідування батьківських зборів було виявлено, що вони все ще проводяться у застарілій формі. Дуже багато часу приділяється обговорюванню питань про те, скільки і на що здавати грошей, хто буде робити ремонт у класі та ін. Виявилося, що ці питання відібрали більшу половину часу батьківських зборів, а багато питань стосовно поведінки та успішності учнів роздивитися просто не встигли за браком часу. Звісно, класний керівник дала папірці з оцінками учнів, але обговорення шляхів вдосконалення успішності учнів не відбулося. Було відмічено також і незадовільну поведінку деяких учнів, зроблено це було тактовно. Але час не дозволив обговорити шляхи попередження повторення такої поведінки у майбутньому.

Ми пропонуємо новий вид, інтерактивну форму проведення батьківських зборів, які проводяться разом з дітьми. Це допомагає більш досконально вивчити особливості взаємин у родині, краще розібратися з проблемами, що виникають у дітей.

Звісно, що такий вид батьківських зборів треба чергувати з традиційними зборами, бо існує багато суперечливих питань та проблем , які просто не можуть бути обговорені у присутності дітей.

Нами був розроблений сценарій батьківських зборів під назвою Мій дім - моя фортеця. На цьому заході присутні батьки, класний керівник, школярі та психолог [Додаток 2].

Поряд з вивченням конкретних тем, спрямованих на допомогу батькам у виховані дітей, пропонується широко застосовувати різноманітні тести, які мають на меті проведення діагностики батьківських уявлень щодо конкретних питань, повязаних з вихованням дітей різного віку. Також доцільно було б розробляти спеціальні памятки для батьків з цих питань.

Висновки до ІІ-го розділу

Дослідження стану роботи класного керівника 8-Б класу Касян Оксани Юріївни з родинного виховання у Харківській спеціалізованій школі № 162 показали, що цьому питанні приділяється багато уваги. Проводяться різні заходи, які допомагають батькам і дітям краще зрозуміти один одного, вирішити вже існуючі проблеми, стерти межу між старшим і молодшим поколіннями.

Але, нажаль, сучасний класний керівник має дуже багато роботи з різними документами та звітами, що забирають багато часу та не дають змоги приділити достатньо уваги дітям. На наш погляд, треба звільнити класних керівників від такої великої кількості роботи заради підростаючого покоління, якому потрібна не звітовність, а увага.

Ми сподіваємося, що ідея проведення батьківських зборів у нетрадиційній інтерактивній формі стане широко використовуватися у сучасних школах. Всі організаторські питання відійдуть на другий план, а на першому завжди будуть знаходитись діти та їх благополуччя.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Було здійснено критичний аналіз наукової літератури з обраної теми. Користуючись цим матеріалом, досягнута мета, що була поставлена на початку дослідження - визначили сутність, мету, завдання та умови успішного родинного виховання в сучасній родині:

Родинне виховання - це процес цілеспрямованого формування всебічно розвинутої особистості дитини під керівництвом батьків.

Мета родинного виховання полягає у формуванні гармонійно розвинутої особистості.

Загальній меті підпорядковуються завдання родинного виховання, якими є: здійснення фізичного, розумового, морального, трудового, економічного та естетичного виховання.

У надрах української родини сформулювалась своя національна система родинного виховання дітей, яка має культивувати такі якості і особливості характеру людини як:

повагу і відданість батькам, готовність до взаємодопомоги;

шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

усвідомлення власної гідності, честі;

готовність як до розумової так і до фізичної праці, захисту Вітчизни;

дотримання принципів вселюдської моралі;

свідоме ставлення до зміцнення власного здоровя;

повагу до Конституції, державної символіки, законодавства України;

високу художньо-естетичну освіченість.

Успішність родинного виховання досягається за наявністю наступних умов: знання батьками своїх дітей; особистого прикладу батьків, їх авторитету, відповідного характеру стосунків у сімї та високої педагогічної культури батьків, складовими частинами якої є оволодіння майстерністю виховання в сімї, культура спілкування, духовне багатство, етика, любов до дітей. Найкращих педагогічних успіхів досягають у сімї ті батьки, які чітко знають виховну мету своїх дій, кінцевий ідеал, до якого прагнуть довести своїх дітей. Завжди домагаються втішних результатів ті батьки, які вміють своєчасно мобілізувати необхідні виховні засоби і вдало та доречно застосувати відповідні виховні методи.

Як показали дослідження, робота педагогів з батьками здійснюється в двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. В арсеналі педагогів багато традиційних форм роботи: загальні та класні збори батьків; колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, батьківський всеобуч.

У ході дослідження було встановлено суттєвий недолік у здійснення співпраці батьків та школи: батьківські збори все ще проводяться у застарілій формі, організаційні питання відбирають більшу половину часу батьківських зборів, через це багато питань стосовно поведінки та успішності учнів не розглядається. Ми пропонуємо новий вид роботи з батьками, інтерактивну форму проведення батьківських зборів, які проводяться разом з дітьми. Це допомагає більш досконально вивчити особливості взаємин у родині, краще розібратися з проблемами, що виникають у дітей.

Родина для дитини є першоосновою розвитку її як особистості. Духовний вплив батьківського дому забезпечує становлення дитини як майбутнього громадянина незалежної України, формує її національну свідомість.

Центральним осередком педагогізації батьків виступає школа. Головною єднальною фігурою між школою і батьками є класний керівник, який сприяє активізації ролі батьків в організації процесу соціально-виховного впливу на учня, спонукає їх до педагогічної самоосвіти, залучає до навчально-виховної діяльності у школі, корегує виховні зусилля сімї, нейтралізує її негативний вплив.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Борисенко В.К., Гаврилюк Н.К., Кривець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. - К.1996.

Вілюк С.М., Барановська В.В. Педагогічний всеобуч батьків// Все для вчителя. - 2000,№25-26.

Демянюк Т.Д., Ситник Г.І. Організація роботи з батьками. - Рівне, 1997 р.

Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття). - К., 1993 - с. 61.

Діалоги про виховання. Книга для батьків.-М.,1985 Педагогіка.

№ 6 - с. 6 - 12.

Закон України про загальну середню освіту. - К., 1998.

Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. - К., 1989.

Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі. - Рівне, 1997.

Конвенція ООН про права дитини.

Конституція України. К., 1996. - с. 16.

Концепція національного виховання. - К., 1996. - с. 15-20.

Макаренко А.С. Книга для батьків // Тв. В 7 т. - К., 1954. - Т. 4. - с. 11 - 445.

Манюк Л.В., Климова Н.О. Рекомендації класному керівнику середніх закладів освіти.// Освіта України, №6, 1996.

Виховний потенціал сімї в сучасних умовах. - К., 2002

Огієнко І. Українська культура. - К., 1994. - 272

Пича В.М. Радість сімейного спілкування. - К., 1991.

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти. // Інформаційний збірник Міністерство освіти і науки України. - 2000. № 18. - с. 3 - 7.

Стельмахович М.Т. Українська родинна педагогіка: Навч.посібник. - К., 1996.

Стельмахович М.Т. Українське родинознавство. - Івано-Франківськ, - 1994. - с. 3.

Сухомлинський В.О. Вибр.тв. в 5 т. - К., 1978. - т. 2. - с. 535 - 537, т. 5. - с. 189 - 195.

Сявавко Є.І. Українська етнологіка в її історичному розвитку. - К., 1972.

Теоритичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - 2-е вид., випр. І доп. - Харків: ОСВ, 2002. - 400 с.

Українське народознавство. Посібник. За загальною редакцією Павелю- каС.П., Горинь Г.Й., Кирчива Р.Ф. - Львів, 1994. - с. 204 - 240.

Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К., Рад. Школа. - 1974.

Федоренко Д.Т. Курс педагогіки людинознавства- у школах України// Рідна школа., 2000. - №9 - с.11-14.

Чепіга Я.Ф. Моравне внушіння в справі виховання. - К., 1913. - с. 64 - 70.

Шевченко Т.Г. Повн.зібр.тв. в 6 тт. - К., 1963 - т. 4. - с. 17, т. 5. - с. 222

Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сімї росте дитина. - К., 1995

Додаток 1

Анкета "Як ви оцінюєте свої педагогічні здібності?"

. Чи вважаєте ви, що достатньо володієте основами педагогіки?

А. Володію.

Б. Не володію.

В. Не можу відповісти.

. Чи повинні ви вивчати основи педагогіки?

А. Обов'язково.

Б. Не обов'язково.

В. Не задумувався.

. Чи задовольняє вас робота класного керівника вашої дитина?

А. Задовольняє.

Б. Не задовольняє.

В. Не можу відповісти.

В яких заходах разом з дітьми ви брали участь?

А. В організації екскурсій.

Б. Не брали участь.

В. У проведенні виховних годин.

Г. В інших заходах.

. Чи хочете ви, щоб ваша дитина мала ту ж професію, що й ви?

А. Хотів би. Б. Не хотів би. В. Не можу відповісти.

. Хто, на ваш погляд, має на ваших дітей вирішальний вплив?

А. Мати.

Б. Батько.

В. Учитель.

Г. Товариші.

Д. Не можу відповісти.

Де після 9-го класу ваша дитина буде навчатись?

А. В ПТУ.

Б. У технікумі.

В. У школі.

. Чи діляться з вами своїми планами та думками ваші діти?

А. Завжди. Б. Не завжди. В. Не довіряють. Г. Не можу відповісти.

. Як ви проводите спільно з дітьми вільний час?

А. Відвідуєте кіно, театр. Б. Читаєте і обговорюєте молодіжну пресу. В. Займаєтесь спортом. Г. Просто гуляєте.

Додаток 2

Анкета «Зміст і методика виховання школярів у сім'ї»

Яким чином ви виховуєте у дітей повагу до старших?

. Як організовуєте статеве виховання дітей в сім'ї?

. Чи розповідаєте ви своїм дітям про охорону природи?

. Чи виховуєте ви у своїх дітей культуру мови і мовлення?

. Як ви виховуєте у дітей самокритичне і вимогливе ставлення

. Яким чином формуєте у дітей єдність переконань і поведінка

. Чим ви керуєтесь у вихованні дітей: емоціями чи розумом?

. Що ви робите для того, щоб діти поважали вас?

Додаток 3

. Як ви розумієте вислів "батьківський обов'язок"?

. Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням займається лише хтось один із батьків?

. Скільки часу протягом тижня ви проводите разом з дитиною? ;

. Які традиції вашої сім'ї?

. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між і дітьми?

. Як позначається на дітях дефіцит батьківської любові?

. Чи часто ви спілкуєтеся зі своїми дітьми?

. Чи зважаєте ви на смаки та уподобання своїх дітей?

. Як змінюєте ви стиль стосунків із дітьми в міру їх підростань

. Чи користуєтесь ви у дітей авторитетом? Як ви утверджує авторитет?

Додаток 4

Анкета "Чи знаєте ви своїх дітей?"

. Чим особливо цікавиться ваша дитина?

Який улюблений предмет вашої дитини?

. Хто є улюбленим вчителем вашої дитини?

. Яку останню книгу прочитала ваша дитина?

. В які ігри любить грати ваша дитина?

. Де виконує домашні завдання ваша дитина?

. З ким із учнів з класу дружить ваша дитина? Що знаєте ви про її друзів?

. Де, коли і як проводить свій час разом із друзями ваша дитині занять у школі?

. Які клуби, гуртки, секції відвідує ваша дитина?

. Які телепередачі любить ваша дитина?

. Як ви можете допомогти своїй дитині у навчанні?

Додаток 5

Анкета "Як ви забезпечуєте умови для навчання дітей удома?"

Як ви організовуєте процес виконання домашнього завдання своїми

Чи є у вас у квартирі куток для учня?

Як ви контролюєте виконання домашнього завдання своїми дітьми?

. Чи звертаються до вас діти за допомогою при виконанні домашніх лань? У чому виявляється ця допомога?

5 Чи є у вашій домашній бібліотеці улюблені книжки ваших дітей?

. Які журнали, газети ви виписуєте чи купуєте для своєї дитини?

. З якими труднощами в організації праці учнів ви зустрічаєтесь? Як і долаєте?

. Чи аналізуєте ви разом із дитиною причини виникнення у неї труднощів у її навчанні? Чи допомагаєте їх долати?

. Як використовуєте методи заохочення і покарання для стимулювання і навчання дітей?

Додаток 6

Анкета "Чи достатньо ви цікавитеся своїми дітьми?"

. Чим цікавиться ваша дитина?

. В якому віці вона навчилась читати і писати?

. Якому заняттю надає перевагу?

. Як часто дитина ставить вам запитання?

. На які теми любить фантазувати ваша дитина?

. Чи можете ви навести приклад вирішення вашою дитиною якихось проблем?

. Чи звертається до вас ваша дитина за допомогою при виконанні

зобов'язань та вирішенні проблем?

. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є особливі здібності до певного ' діяльності? У чому вони проявляються?

. Коли саме було виявлено ці здібності?

Додаток 7

Анкета " Співпраця з педагогічним колективом школи"

. Яку інформацію ви хотіли б отримати на батьківських зборах?

.Які питання виховання вас особливо хвилюють?

. Яку пресу ви читаєте?

. Чим ви можете допомогти класному керівнику в роботі з учнями?

. На що слід звернути особливу увагу вчителю в роботі з вашою дитиною.

Тест "Перевіримо, які ми батьки"

. Чи допомагаєте ви вранці дітям одягатися?

. Чи домагаєтесь ви того, щоб ваша дитина завжди була вдягнена бездоганно?

. Чи тримаєте ви дитину за руку, переходячи через дорогу?

. Чи часто ви повторюєте: "Ось виростеш великий, як тато..'?

. Чи переконуєте дитину в тому, що вона повинна бути кращою однолітків?

. Чи дозволяєте ви собі в присутності дитини критикувати її вихователів і вчителів?

. Чи втручаєтеся ви в дитячі суперечки і конфлікти.?

. Чи використовуєте в розмові з дитиною таке порівняння, як "А от -| в дитинстві..."?

. Чи вимагаєте, щоб дитина завжди повідомляла вас, чим зайнята І ким дружить?

. Відчуваючи недовір'я до інших батьків, чи пропонуєте ви своїм | тям не ходити в гості до друзів і товаришів, а запрошувати їх до себе?

Відповідати на запитання слід: "так", "ні", "інколи". За кожну відповідь "так" - 3 бали, "ні" - 1 бал, "інколи" - 2 бали.

Ключ тесту:

Від 10 до 15 балів. Вам відомо, що не можна виховувати дитину за допомогою заборон, не можна зловживати опікою, настановами та моралізуванням. Ви правильно сприймаєте факт дорослішання сина чи доньки,! більше того, ви допомагаєте їм у становленні самостійності, прагнучи, вони зберегли довір'я до вас.

Від 16 до 23 балів. Вам важко, але ви допускаєте, що ваша донька має в житті власну стежку, що вона може бути не згідна з вами. Ви (| жди згідні з учителями, і тому із ними у вас не виникає взаєморозуміння. Вам важко жити з думкою, що ваша дитина росте і дорослішає, що її залежність від батьків зменшується. Дайте їй трохи більше волі - це конче потрібно і вам, і їй.

Від 24 до 30 балів. Вам не вдалося налагодити належні стосунки учителями, ні з друзями та однолітками вашого сина чи доньки. у надмірній, хворобливій любові до своєї дитини. Ви живете викликаючи у неї роздратування, у ній для вас - весь сенс життя. Навряд чи це сприяє виховані дитини, налагодженню нею контактів з людьми, що її оточують, неодмінно слід змінити стиль поведінки, відмовитися від ланцюгів, в кували власну дитину. Ви переконаєтеся, наскільки легше стане вам у вас вивільниться час, і ви зможете більше уваги приділити чоловікові.