я» (1-4 клас)
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ
.1 Загальна характеристика наукових основ здорового способу життя
.2 Історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В КУРСІ «ОСНОВИ ЗДОРОВЯ» (1-4 КЛАС)
.1 Аналіз розділів програми початкової школи
.2 Методика формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі
.3 Аналіз результатів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
школа навик основи здоров'я учень
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження. Здоровя людини - один із найважливіших показників економічного, соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоровя населення, особливо дітей.
Державні національні програми «Діти України» та «Освіта» (Україна. ХХІ століття), «Національна доктрина розвитку освіти» одним із головних завдань закладів освіти визначають збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоровя школярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя [18, 19].
Проблема збереження, зміцнення і відтворення здоровя особистості розглядається з різних наукових позицій у працях філософів, медиків, психологів, соціологів, педагогів (М. Амосов, Г. Апанасенко, Г. Борисов, М. Віленський, О. Газман, М. Гончаренко, Г. Зайцев, Д. Ізуткін, В. Казначеєв, Ю. Лисицин, С. Попов, В. Петленко, А. Степанов, Т. Сущенко, Г.Царегородцев, А.Щедріна та ін.). Концептуальні засади педагогічної науки про сутність та принципи валеологічної освіти та формування здорового способу життя особистості (М.Амосов, І. Брехман, Ю. Лисицин, Г. Царегородцев та ін.), єдність мотивації і поведінки (І. Бех, Л. Божович, О. Леонтьєв, С.Рубінштейн), гуманізацію валеологічної освіти в процесі шкільного навчання (Л. Татарникова, М. Карташов, В. Петленко), впровадження оздоровчих технологій в освітньому процесі (О. Богініч, Н. Денисенко) [14, 23].
Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоровя на належному рівні, надавати опір негативним впливам. З огляду на це, особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя.
Важливого значення в межах заявленої проблеми набуває визначення педагогічних умов, змісту, форм і методів, які дійові при формуванні умінь та навичок здорового способу життя молодших школярів.
Отже, актуальність, соціальна та педагогічна значущість проблеми, недостатня розробленість теоретико-методологічних її аспектів та неповнота методичних основ, а також важливість практичного впровадження зумовили вибір теми курсової роботи: «Методика формування умінь і навичок здорового способу життя в курсі «Основи здоровя» (1-4 клас)».
Обєкт дослідження - процес формування здорового способу життя учнів 1-4 класів.
Предмет дослідження - педагогічні умови формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічні умови формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1-4 класів.
Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:
вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній науці і практиці;
розглянути і проаналізувати загальну характеристику наукових основ здорового способу життя;
вивчити історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя;
розкрити сутність, зміст та специфіку програмних вимог щодо формування фізичного аспекту здоровя школярів 1-4 класу в курсі «Основи здоровя»;
розглянути та проаналізувати методику формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі;
зробити висновки.
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ
1.1 Загальна характеристика наукових основ здорового способу життя
Бути здоровим і якомога рідше хворіти - природне бажання і прагнення людини, її неусвідомлена потреба. Здоровя - основа всіх наших справ і починань, трудових і творчих звершень, сподівань, надій на майбутнє. І відому мудрість «Хліб усьому голова» сьогодні можна перефразувати так: «Здоровя - усному голова», бо відсутність здоровя - повна або часткова - забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, захоплюючих подорожей... Тому в усі часи здоровя було і залишається основною сутністю людського існування.
Науковий аналіз глобальної еколого-демографічної ситуації, що склалася напередодні нового тисячоліття, примусив замислитися кожного, хто дбає про власне життя і здоровя, про долю своїх нащадків, майбутнє людства. Ситуація із станом здоровя населення в Україні погіршується ще й низьким рівнем знань переважної більшості людей щодо фундаментальних законів раціонального формування, збереження і зміцнення свого власного здоровя впродовж усього життя, в зневажливому й нерідко безвідповідальному ставленні до цієї єдиної онтологічної цінності, якою природа нагороджує людину разом з життям. Єдиним способом розвязання проблеми є кардинальна зміна поглядів людини на причини і наслідки нездоровя. А досягти цього можна лише шляхом перебудови системи освіти та виховання людини, набуття знань, що дозволяють їй здійснювати гармонійний розвиток згідно з вимогами сьогодення [5, 6].
На сучасному етапі особливу увагу дослідники звертають на співвідношення факторів, які визначають здоровя людини.
Критерій здоровя визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими визначеннями здоровя індивідуума можна охарактеризувати як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Здоровя людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов, однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоровя людини більш ніж на 50%, відповідно до різних джерел залежить від його способу життя.
Ністрян Д.У. пише: «Як вважають деякі дослідники, здоровя людини на 60% залежить від його способу життя, на 20% - від навколишнього середовища і лише на 8 % - від медицини» [13].
За даними ВОЗ, здоровя людини на 50-55 % визначається умовами і способом життя, на 25% - екологічними умовами, на 15-20% воно обумовлено генетичними факторами і лише на 10-15% - діяльністю системи охорони здоровя.
В.П. Петлєнко наводить слідуючи співвідношення факторів, що визначають здоровя людини:
людський фактор - 25% (фізичне здоровя - 10, психічне - 15);
екологічний фактор - 25% (зовнішня екологія - 10, внутрішня - 15)
соціально-педагогічний фактор - 40% (спосіб життя, матеріальні умови праці й побуту - 20, поведінка, режим життя, звички - 25);
медичний фактор - 10 [9].
На сьогоднішній день виділяють такі складові здоровя: фізичне, психічне (емоційне, інтелектуальне), соціальне, особистісне, духовне.
Під фізичним аспектом здоровя розуміють те, як функціонує організм, ступінь виснаженості його функціональних систем, узгодженість (гармонізація) в роботі, стан антропометричних даних, адаптаційно-пристосувальні можливості, норми адаптації.
Під інтелектуальним аспектом здоровя розуміють те, як ми можемо засвоювати інформацію, користуватися одержаною інформацією, поширення необхідних умінь щодо здобуття знань з різноманітних джерел і вміння користуватися ними на благо свого організму.
Емоційний аспект здоровя означає розуміння своїх почуттів і вміння виражати їх. Знання самого себе й ставлення до самого себе, до людей допомагає виражати свої почуття в зрозумілій для інших формі; необхідно володіти емоціями, а також знати, які з них припустимі, а які ні.
Соціальний аспект здоровя передбачає усвідомлення себе як особистості з урахуванням статі (чоловічої або жіночої) і взаємодії у сучасному суспільстві. Необхідно розуміти, наскільки важлива культура спілкування в сімї, з друзями і на роботі. Тому необхідно кожній людині постійно розвивати й удосконалювати навички спілкування.
Особистісний аспект здоровя передбачає усвідомлення себе як особистості, розуміння того, як розвивається наше «Я», чого ми намагаємося досягти, що кожний розуміє під успіхом. До поняття «здоровя особистості» входять процеси розвитку самовідчуття і самореалізації. Кожна людина реалізується по-своєму, і спосіб самореалізації залежить від того, що вона цінує і чого хоче домогтися для себе й суспільства. Одні знаходять самореалізацію в своїй роботі або карєрі, інші - в сімї, треті реалізуються в роботі на благо інших. Ми самі визначаємо для себе те, що дає почуття найбільшого задоволення. Духовний аспект здоровя відбиває суть нашого буття. Це кредо нашого життя, яке забезпечує цілісність нашої особистості, це стрижень, що дає можливість зрозуміти інші п'ять аспектів здоровя і на основі цих знань реалізувати принципи здорового способу життя [8].
До основних складових здорового способу життя належать:
. Спосіб життя має велике значення для здоровя людини і складається з чотирьох категорій:
економічної (рівень життя);
соціологічної (якість життя);
соціально-психологічної (стиль життя);
соціально-економічної (устрій життя).
. Рівень культури. Слід памятати, що людина - субєкт і одночасно - головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору - це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоровям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоровя потрібні знання, які б увійшли у повсякденну звичку людини.
. Здоровя в ієрархії потреб. Здоровя у ієрархії потреб людини займає не завжди перше місце, яке часто відведене іншим речам і матеріальним благам життя, карєрі, успіху. У результаті це приводить до шкоди не лише своєму здоровю, а й здоровю майбутніх поколінь. Отже, здоровя повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.
. Мотивування. Для збереження і відновлення здоровя не достатньо пасивного очікування, коли природа рано чи пізно зробить свою справу. Людина має сама здійснювати якісь дії. Для кожної дії потрібен мотив - усвідомлене спонукання, яке обумовлює дію для задоволення якої-небудь потреби людини. Сукупність мотивів - мотивація , у великій мірі визначає спосіб життя людини. Тобто для збереження здоровя дуже важлива мотивація здорового способу життя. Цінність здоровя більшістю людей усвідомлюється тоді, коли воно під загрозою або втрачене. Тільки тоді і виникає мотивація - вилікувати хворобу, стати здоровим. Людина не відчуває свого здоровя не знає величини його резервів, його якості і турботу по здоровя відкладає на потім.
. Зворотні звязки - нерозумне і довге випробовування стійкості свого організму (неправильне харчування, алкоголь, паління). Через певний час спрацьовують зворотні звязки - наслідки нездорового способу життя. Часто людина відмовляється від шкідливих звичок, коли це запізно.
. Настанова на довге життя. У повсякденному житті треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю. Таким чином, поняття здорового способу життя набагато ширше, ніж відсутність шкідливих звичок, режим праці і відпочинку, система харчування, різні вправи, що гартують і розвивають; у нього також входить система відносин до себе, до іншої людини, до життя в цілому, а також свідомість буття, життєві цілі і цінності і т.д. [10, 16].
Отже, однією з причин погіршення здоровя нації є низький рівень культури здоровя дорослих та дітей, недостатність знань, умінь і навичок ведення здорового способу життя. Таким чином, виникла потреба у підготовці учнів до компетентного підходу щодо ведення здорового способу життя. Здоровий спосіб життя спрямований на оптимальне збереження, зміцнення, формування і відтворення здоровя в усіх видах діяльності учнів. Він включає відомі чинники здоровя: природа, суспільство, духовність, сприятливий психологічний мікроклімат у сімї, колективі та в суспільстві в цілому, збалансоване харчування, засноване на живій натуральній їжі, раціональний добовий режим, оптимальний руховий режим, загартовування, гігієнічні навички та профілактика захворювань, що є умовою нормального розвитку і функціонування дитячого організму.
1.2 Історичний аспект зародження уявлень про здоровий спосіб життя
Аналіз стану проблеми в ретроспективі засвідчив, що формування поняття «здоровий спосіб життя» має глибоке наукове підґрунтя. Перші концепції здорового способу життя («турбуйся про самого себе»), традиції оздоровчої поведінки зявилися ще в античному світі (Гіппократ, Цицерон, Гален, Платон, Піфагор). У середньовіччі завдання виховання зливалися із проблемами оздоровлення душі, однак у працях філософів-богословів зустрічалися рідкісні для того часу поради гігієнічного характеру щодо зміцнення здоровя дітей (А.Августин, К.Боецій, І.Златоуст та ін.). В епоху Відродження в працях педагогічного характеру питання гармонійного розумового і фізичного розвитку ставилися поряд з організацією доцільного способу життя дитини відповідно до її вікових та індивідуальних особливостей (Ф.Рабле). Видатні педагоги минулого включали норми здорового способу життя до правил моральної поведінки дітей і розглядали їх як важливу характеристику індивідуального стилю життя, який підтримує здоровя (Я.Коменський, Д.Локк, І.Песталоцці) [23].
У давньоукраїнських джерелах здоровя розглядалося як ідеал життя, а дотримання гігієнічних норм - як фактор оздоровлення. Питанню культивування здорового способу життя надавало великого значення запорізьке козацтво. Видатний український просвітник Г.Сковорода наполягав на вивченні основ здоровя на засадах народної мудрості, а серед умінь і навичок, що зберігають здоровя, називав уміння володіти собою, поміркованість, працьовитість, бадьорість духу [8].
Проблеми збереження і зміцнення здоровя учнів ставилися в різні роки існування радянської школи. Аналіз того часу в галузі освіти свідчить про те, що особлива увага приділялася фізичному вихованню, популяризації фізкультури та спорту, організації антиалкогольної пропаганди. Найважливішими напрямами оздоровчої діяльності були санітарно-гігієнічне виховання та організація спортивно-масової роботи.
Особливістю останніх десятиліть є зростання соціально-обумовлених хвороб серед підлітків і молоді. З огляду на це посилено увагу до питань збереження психічного здоровя, корекції психофізичних відхилень, профілактики шкідливих звичок, формування духовного здоровя школярів. Пріоритетним напрямом у галузі «Здоровя і фізична культура» стає формування здорового способу життя на основі здоровязберігаючих технологій та життєвих умінь і навичок. Отже, сучасні уявлення про здоровий спосіб життя тісно повязані з наявністю умінь і навичок, які допомагають людині бути здоровою.
Теоретичний аналіз змісту понять «уміння» і «навички» (Ю. Бабанський, Н. Бернштейн, Б. Богоявленський, А.Боброва, М. Левітов, А. Петровський, К. Платонов, О. Савченко, С. Сисоєва, Г. Щукіна, В. Ягупов та ін.) дає підставу визначити «уміння здорового способу життя» як засвоєні людиною на особистому досвіді способи виконання оздоровчих дій, а «навички здорового способу життя» - як дії, сформовані шляхом повторень у процесі оздоровчої діяльності, і є автоматичними компонентами свідомої валеологічної поведінки. Вміння і навички взаємоповязані і можуть бути конкретизовані стосовно різних складових здоровя - фізичного, психологічного, морального та соціального [14].
Концептуальні підходи щодо формування здорового способу життя та збереження здоровя дітей і молоді визначені Національною програмою «Діти України» (1996).
Аналіз результатів досліджень науковців у галузі формування здорового способу життя (В. Бобрицька, С. Кириленко, С. Лапаєнко, В. Нестеренко, Н. Пясецька, Є. Чернишова та ін.) свідчить, що у вітчизняній педагогіці відчувається брак наукових досліджень, у яких обґрунтовувались би теоретичні та методичні підходи до формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів.
Значущість проблеми здорового способу життя, формування культури здоровя особистості зумовили появу нового наукового напрямку валеології, досліджень з проблем валеологічної освіти та виховання (Т.Бойченко, І.Брехман, Е.Вайнер, М.Гончаренко, М.Гриньова, Т.Книш, Ю.Лісіцин, С.Страшко та ін.). Останніми роками відокремилась педагогічна валеологія (І.Глинянова, Л.Дихан, В.Кукушкін, Л.Татарнікова та ін.), яка розглядає валеологічне виховання, валеологічний супровід дітей та юнацтва [14].
В Україні курс валеології почав викладатися з 1991 року завдяки проф. І.В. Муравйову у Кримському медичному університеті на кафедрі фізичного виховання і здоровя.
Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.
Для сучасних досліджень проблеми формування здорового способу життя в Україні характерний багатоплановий підхід. Філософський та соціальний аспект формування здорового способу життя дітей та молоді відображено в працях А. Бойко, Н. Гундарова, В. Крюкова, О. Сахно, Л. Сущенко; медико-біологічний аспект розроблено у дослідженнях М. Амосова, Г. Апанасенко, Н. Борисенко, А. Мартиненко. Психолого-педагогічний аспект формування здорового способу життя дошкільників та школярів розглядали В. Оржихівська, Е .Буліч, Т. Бойченко, З. Плохій, С. Юрочкіна, С.Кондратюк, С.Свириденко та ін.
Дослідження вчених у галузі педагогіки і психології свідчать про те, що найбільш сприятливі можливості для розвитку особистості зявляються у дитячому і підлітковому віці (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, В.Давидов, І.С.Кон, Б.Т.Ліхачов, А.В.Петровський, В.О.Сухомлинський, Д.Ушинський, С.Т.Шацкий, Д.Б.Ельконін). Зміни, що відбуваються у цей період в організмі дітей і підлітків, стають основою для формування центрального новотвору в особистості дитини, що виражає їхню обєктивну і субєктивну готовність до повноцінного життя в суспільстві. Саме у цей час закладаються основи майбутньої життєвої позиції людини, тому головна роль у формуванні ціннісних орієнтирів покладена на систему шкільного виховання [8]. Як показали дослідження, навчально-виховний процес повинний включати два провідних напрямки організаційно-педагогічної діяльності по формуванню здорового способу життя: створення оптимальних зовнішніх умов - мікросоціального середовища (гуманістичні відносини, сприятливий психологічний клімат, активна творча обстановка), через спільну діяльність і спілкування дітей і дорослих в освітньому процесі (Ю.К. Бабанський, А.А. Бодалев, Б.С. Гершунський, В.И. Звєрєва, В.А. Караковський, А.С.Макаренко, А.В. Мудрик, Н.Є. Щуркова й ін.); забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для саморозвитку й самовиховання учнів через механізми самопізнання, рефлексії, цілеутворення (Г.В. Акопов, Б.Г. Ананьєв, Л.И. Божович, Б.С. Братусь, Т.М. Давиденко, В.М. Мініяров, Б.Д. Паригин, С.Л. Рубінштейн, В.А.Якунін і ін.) [14].
Однак слід відзначити, що у шкільній освіті сьогодні ще не достатньо науково обґрунтована система ознайомлення дітей із проблемами формування, збереження і зміцнення здоровя; всебічно не продуманий зміст базових знань із проблеми здоровя і здорового способу життя, відсутня методика розвитку знань про спосіб життя як фактора здоровя; не розроблені методичні прийоми, за допомогою яких ця інформація може бути засвоєною. Учні загальноосвітньої школи ще не мають у своєму розпорядженні необхідних, важливих знань про збереження здоровя у них немає навичок ведення здорового способу життя; вони не здатні оцінити вплив середовища на здоровя людини й генофонд майбутніх поколінь. Ці аспекти проблеми потребують подальшого дослідження.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В КУРСІ «ОСНОВИ ЗДОРОВЯ» (1-4 КЛАС)
2.1 Аналіз розділів програми початкової школи
Аналіз програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи з «Основи здоровя»
Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоровя. Саме на досягнення цієї мети й спрямований курс «Основи здоровя».
Його завданнями є формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоровя, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування в учнів здоровязберігаючої компетентності.
Вивчення предмета «Основи здоровя» здійснюється за навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України «Основи здоровя».
Навчальна програма з основ здоровя побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоровя людини за концентричним принципом, тобто, у різні періоди навчання повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їх змісту.
Зміст тем укладено відповідно до вимог Державного стандарту. До кожного розділу програми визначені обовязкові результати навчання, спрямовані на досягнення учнями здоровязберігаючої, соціальної, загальнокультурної та інших компетентностей.
У структурі змісту програми дотримані принципи системності та наступності. Початкові знання про здоровя людини, його складові, позитивний вплив здорового способу життя на загальний стан людини, що їх набули учні у дошкільних закладах, якісно розширюється та поглиблюється в початковій школі. Водночас, продовжується розвиток стійких переконань щодо безпечної поведінки, формування життєвих навичок збереження та зміцнення здоровя [25].
Мета предмета «Основи здоровя» - формування здоровязбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоровя та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, формування в них ціннісного ставлення до життя і здоровя, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку.
Головними завданнями предмета є:
формування в учнів знань про здоровя, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, взаємозвязок організму людини з природним, техногенним і соціальним оточенням;
розвиток в учнів мотивації дбайливо ставитися до власного здоровя, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну його складові;
виховання в учнів потреби у здоровї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;
розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;
набуття учнями власного здоровязбережувального досвіду з урахуванням стану здоровя;
використання у повсякденному житті досвіду здоровязбережувальної діяльності для власного здоровя та здоровя інших людей [2, 3, 4, 7, 22].
Реалізація мети та завдань предмета буде ефективною за умов: постійного мотивування учнів до здорового способу життя і безпечної життєдіяльності; застосування інтерактивних методів навчання, що забезпечують індивідуалізацію сприйняття, активну участь кожного учня і групову взаємодію; урізноманітнення типів уроків (урок-тренінг, урок-екскурсія, урок-зустріч тощо); переважання практичних дій і вправлянь учнів у засвоєнні навчального матеріалу; забезпечення звязку між теоретичними відомостями й можливостями їх практичного застосування; забезпечення змістових та мотиваційних звязків предмета з навчальним матеріалом інших предметів початкової школи (фізична культура, природознавство, «Я у світі», читання тощо); наявності навчально-методичного забезпечення для всіх учасників навчально-виховного процесу; наявності підготовленого педагога і відповідного освітнього середовища (зокрема, тренінгового кабінету); співпраці вчителя з батьками, батьків з дітьми; ціннісного ставлення вчителя до свого здоровя, особистого прикладу дотримання правил здорового і безпечного способу життя; здійснення моніторингу за відповідністю процесу навчання критеріям його ефективності.
Змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоровя, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоровязбережувальна компетентність, здоровязбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички).
Зміст програми для кожного класу структурується за такими розділами: 1) здоровя людини; 2) фізична складова здоровя; 3) соціальна складова здоровя; 4) психічна та духовна складові здоровя.
Розділ «Здоровя людини» передбачає формування цілісного уявлення учнів про здоровя, безпеку і розвиток людини та їх взаємозвязок із способом життя і навколишнім середовищем.
Розділ «Фізична складова здоровя» спрямовано на вивчення чинників, що впливають на фізичне благополуччя дитини.
Розділ «Соціальна складова здоровя» присвячено вивченню чинників, що впливають на соціальне благополуччя людини та правил безпечної поведінки у навколишньому середовищі. Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті формування в учнів навичок протидії негативним соціальним впливам.
Розділ «Психічна та духовна складові здоровя» містить інформацію щодо чинників, які впливають на емоційний, інтелектуальний та духовний розвиток учня. Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті розвитку позитивної самооцінки, навичок критичного мислення й уміння приймати виважені рішення. Програму побудовано за концентричним принципом. Зазначені розділи є наскрізними для всієї початкової школи, в кожному класі зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповідно до зростаючих пізнавальних і психологічних особливостей учнів [1, 20, 21]. Навчальний процес у початкових класах здійснюється за підручниками «Основи здоровя» авторів Н. Бібік, Т. Бойченко, Н.Коваль, О. Манюк. Коротко охарактеризуємо зміст і структуру підручника. Книга охоплює всі складові курсу.
Пошукова навчальна діяльність учнів на уроках полягає в тому, що вони аналізують, які звички є корисними для здоровя, а які шкідливі, виділяють ознаки здоровя, встановлюють взаємозвязки між здоровям і способом життя дитини, роблять висновки, доводять правильність висловленої думки тощо. Проілюструємо це таким завданням: поміркуй, чому шкідливий вплив тютюнового диму на здоровя? Запитання вимагає від учнів установлення причинно-наслідкових звязків.
Чимало цікавих завдань підручників спрямовують учнів на порівняння і протиставлення обєктів, на використання життєвого досвіду дітей, їхніх спостережень. Наприклад, розглянь малюнок і поміркуй, хто з дітей має корисні звички, а хто - шкідливі.
Аналіз підручників з курсу «Основи здоровя» для початкових класів показав, що він володіє значними пізнавальними можливостями з точки зору організації різних видів робіт.
2.2 Методика формування здорового способу життя на виховних годинах в початковій школі
Для формування позитивної мотивації дітей та учнівської молоді на здоровий спосіб життя вчителям основ здоровя необхідно проводити виховні заходи.
Виховний захід
Тема: «Щоб міцне здоровя мати, треба промінці зібрати».
Мета:
·навчальна: створити умови для надання знань учням з питань здорового способу життя;
·розвивальна: розвивати бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний стан;
·виховна: виховувати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоровя, прищеплювати інтерес до занять фізкультурою і спортом.
Підготовчий етап: проведено бесіди з учнями стосовно формування здорового способу життя, індивідуальні бесіди з батьками про здоровя їх дітей.
Обладнання: макет сонця, сюжетні малюнки режимних моментів (на кожну парту), малюнки продуктів харчування, малюнок клоуна.
Основна частина
Учитель.
Доброго здоровя, діти, доброго вам дня.
Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня.
Хай сміється мирне небо і дивує світ.
А Земля нехай дарує вам барвистий цвіт.
Бо здоровя, любі діти, в світі головне.
А здоровий і веселий - щастя не мине!
Отже, щоб бути щасливим, потрібно дбати про своє здоровя.
А для чого людині здоровя? (Відповіді дітей).
Правильно ви, діти, сказали, щоб бути здоровими, треба вести здоровий спосіб життя.
Придивіться до сонечка, яке на дошці, чого немає у нього? Так, промінців. Якщо ми зберемо всі промінці, то наше сонечко буде радісним, усміхненим, веселим, здоровим, а галявина засяє всіма сонячними барвами. А ви за виконані завдання отримуватиме нагороди.
І девізом нашого заняття будуть слова:
«Щоб міцне здоровя мати, треба промінці зібрати».
Здоровя прибуває завдяки використанню цілого ряду умов. Що ж це за умови, ми сьогодні з вами і дізнаємося.
1.Перший промінчик «Режим дня».
- Діти, для того, щоб людина була завжди охайною, все встигала зробити, не спізнювалася на заняття, на роботу, вона повинна дотримуватися режиму дня.
Гра «Плутанина».
Діти повинні розмістити сюжетні малюнки, що відображають основні моменти режиму дня, в певній послідовності. Працюють по двоє за партами.
Молодці! Сонечко має перший промінчик, а учні - квіточки.
2.Другий промінчик «Гімнастика. Активний відпочинок».
Учитель.
Проведемо зараз хвилинку здоровя (учні виконують накази у вірші).
Нахилилися вперед,
Нахилилися назад.
Повернулись вправо, вліво,
До товариша всміхнулись.
Всі присіли, потягнулись
І на місце повернулись.
Після навчання найкращим відпочинком для вас буде заняття спортом, рухливі ігри, плавання, катання на велосипеді, самокаті, роликових ковзанах, взимку - на санчатах, лижах, ковзанах, фізична праця на свіжому повітрі.
3.Третій промінчик «Чистота - запорука здоровя».
- Діти, які ви знаєте правила гігієни? (Відповіді дітей).
Так, все правильно.
Необхідно:
кожного ранку вмиватися;
чистити зуби вранці і ввечері.
мити руки перед їжею, обов'язково після туалету.
носити в школу гребінець і носову хустинку.
ретельно мити овочі та фрукти.
не брати в рот різні предмети, пальці і нігті.
Якщо будете дотримуватися цих правил, то будете здоровими.
4. Четвертий промінчик «Їжа - джерело росту і здоровя».
Учитель.
Щоб мати здоровя, слід правильно їсти,
Вживати поживне і тільки корисне.
Не їсти надміру, не шкодити тілу
І памятати про вітаміни.