єктивністю та з правильністю написання даного жанру.
1. Інформаційна політика видання
Газета «Вечірні вісті» - всеукраїнське видання, що виходить 5 раз на тиждень і орієнтоване на аудиторію в зрілому віці, що цікавиться політичними подіями і економічним станом справ в країні. Газета була заснована в 1998 році і за свою більш ніж 10-річну кар'єру досягла чималих успіхів, а також заслужила на репутацію серйозного видання, що відноситься до своєї справи відповідально і з належною увагою.
«Вечірні вісті» виходять на російській і українській мовах по буднях, займають 16 друкарських сторінок і поширюються по всій Україні. Газета «Вечірні вісті» присвячена суспільно-політичному життю і пропонує увазі читачів безліч фактів і подій, що щодня відбуваються в нашій країні. Журналісти газети «Вечірні вісті» завжди знаходяться в потрібному місці в потрібний час, тому найактуальніші і свіжіші новини практично з перших рук читачеві гарантовані.
«Вечірні вісті» мають багато рубрик, в яких відображаються події не лише у сфері суспільно-політичного життя, але і в області економіки, культури, спорту, краси і здоров'я. Існує також в газеті рубрика «Задзеркалля», де увага обернена у бік держави, що є сусідами з нами, - Росії: зрозуміло, цей розділ представляє чималий інтерес для аудиторії України, що читає. Події і факти, що відбуваються в житті українців, які не відносяться ні до однієї з вищезгаданих категоріям газети «вечірні вісткі», зібрані в розділі «Калейдоскоп». Аудиторія газети близько 575 000 чоловік [1]
Також у газети є персональний сайт заснований в 2007 році. Після реорганізації в листопаді 2010 року, сайт переріс в окремий проект ЗМІ - gazetavv.com.
Правовласник - компанія «Інформальянс». gazetavv.com - новинний суспільно-політичний сайт, в який закладена модель спільної творчості людей. Це універсальний багатовекторний засіб для всіх представників нового покоління засобів масової інформації. Спільно з редакцією gazetavv.com люди наповнюють сайт життям і сенсом: вони пишуть в колективні і персональні блоги, беруть участь в публікації статей, і, звичайно ж, спілкуються з іншими людьми, об'єднаними загальними ідеями і цілями.
Аудиторія проекту - прогресивно мислячі люди, що цікавляться світовими новинами, майбутнім України в цілому і демократією зокрема. gazetavv.com буде однаково цікавий діячам мистецтва і аналітикам, політикам і бізнесменам, власникам крупних компаній і невеликих фірм, а також всім тим, для кого свобода думки і слова - це не просто коментар до статті. [2]
«Всеукраїнське видання «Вечірні звістки» більше одинадцяти років існує в Україні і завжди працює в рамках правового поля і професійної етики. За цей час видання завоювало передові позиції на ринку, завоювало довіру читачів, чим дуже дорожить», - про це говориться в переданому УНІАН заяві прес-служби медіакомпанії «Інформальянс» до складу якої входить газета «Вечірні звістки».
З квітня 2011 року газета «Вечірні Звістки» виходить в новому форматі двічі в тиждень. Як повідомляє прес-служба медіакомпанії «ІнформАльянс», номер четверга з телепрограмою - це «Тижневик корисних новин» пізнавально-розважального вмісту: актуальні зарубіжні події, новині культури, світському життю, ексклюзивні інтерв'ю із зірками і популярними людьми, корисні ради, таємниці історії і багато що інше.
В п'ятницю - підсумковий «Суспільно-політичний тижневик», в якому увазі читачів буде надана аналітика по ключових подіях, політичні і економічні прогнози з коментарями відомих аналітиків. Поновлюється спецпроект «Антикорупція по-українськи».
«У сучасних реаліях, коли щоденні новини пішли в інтернет і на радіо, термін здобуття свіжою інформації постійно скорочується, - говорить в.о. головного редактора газети «Вечірні Звістки» Дмитро Бровкин. - Саме у зв'язку з новими реаліями на ринку ЗМІ і було прийнято рішення про перехід на щотижневий формат, який дозволить подавати більше аналітичної і прогнозної інформації, зробить видання пізнавальним, глибоким і сучасним. Завдяки зміні формату ми сподіваємося перейти з аутсайдерів ринку в його лідери».
В травні 2010 року газета «Вечірні вісті» перейшла на кольоровий друк, змінила логотип і дизайн. «Ми вивчили динаміку зростання популярності масових видань з врахуванням запитів і побажань аудиторії, економічні, регіональні і соціально-політичні умови формування брендів, а також власні помилки, що заважали розвитку проекту впродовж декількох минулих років», - відзначила Альбіна Трубенкова (головний редактор).
репортаж журналістика газета видання
2. Репортаж як особливий жанр журналістики
Поняття репортаж утворилося від латинського слова «reportare» і буквально означало «передавати», «повідомляти». [3] На початку XIX століття, коли в Європі і в Росії розвивається щоденна періодична преса, а жанрова палітра не відрізнялася різноманіттям форм, під репортажем малися на увазі будь-які оперативні повідомлення із залів суду, міських зборищ, засідань парламенту. М.М. Кім у свої книзі «Репортаж: технологія жанру» пише що «за своєю формою початкові репортажі більше були схожі на сучасні звіти, в них переважно відбивалися основні моменти зборів та їх підсумки» [4]. Якщо говорити про власне історичному становленні репортажу, то слід зазначити, що дана жанрова форма перш за все «відливалася» у кращих творах російських журналістів. Овсепян Р.Г. писав, що «саме в репортажах публіцистів і журналістів XIX-XX ст., як В. Гіляровський, М. Кольцов, Л. Рейнснер, даний жанр набуває свої індивідуальні ознаки і риси, які й дали підставу для створення теорії сучасного репортажу» [5].
Так яке ж можна дати визначення репортажу? Теоретики журналістики відповідають на це питання по-різному. Наприклад, А.А. Тертичний стверджує, що репортаж все-таки схиляється до художньо-публіцистичного жанру, так як при створенні репортажу «використовується метод наочного зображення дійсності, але як самоціль, а не засіб узагальнення або» оживлення» тексту» [6].
А ось С.М. Гуревич виділяє репортаж як один з інформаційних жанрів, хоч і не заперечує його «спорідненість з деякими іншими жанрами (особливо художньо-публіцистичними)» [7].
Мета репортажу в порівнянні зі звітом ускладнюється. Репортер прагне якомога швидше показати читачеві картину події на всіх етапах його розвитку - від початку до завершення, оперативно відтворити «історію події» як його очевидець або учасник. Це - жанр-розвідник, до нього звертаються журналісти, прагнучи повідомити про те, що відбувається в нашій країні та за її рубежами.
Предметом репортажу завжди є хід події, що поєднує візуальну і усну форму вираження його змісту. Тому автор репортажу повинен організувати збір матеріалу таким чином, щоб мати можливість особисто спостерігати подію. Інші способи додавання інформації при цьому зовсім не виключаються. Корисно почитати щось близьке до теми. Можна ставити запитання, реконструювати хід події за свідченням очевидців. Але в результаті для читача повинен бути створений «ефект присутності» (читач як би сам бачить те, що відбувається). Як стверджує С.М. Гуревич, «роль репортера велика: він веде репортаж, стаючи часом не тільки свідком події, але іноді навіть його ініціатором та організатором» [9].
Тематичний коло явищ дійсності, для відображення яких використовують репортаж, майже не обмежений. У залежності від сфери життя людини і суспільства виділяються різні тематичні види цього жанру: науковий репортаж, спортивний, соціальний та ін. Завдання, яке ставить перед собою автор, визначає особливості його твори. Прагнучи оперативно інформувати читачів про актуальний подію, він створює подієвий репортаж.
У сучасному репортажі з успіхом можуть поєднуватися як інформаційні, так і аналітичні та публіцистичні початку. Саме з цієї причини і виникають певні труднощі не тільки з оцінкою функціональних особливостей репортажу, але і з його жанровою класифікацією.
Завдання класифікаційного побудови репортажу бачиться те, щоб, по-перше, більш чітко визначити предметно-тематичну заданість різних видів репортажу, по-друге, охарактеризувати завдання, що стоять перед репортером, по-третє, виявити основні авторські методи відображення дійсності. Важливим при цьому, як пише Б.Я. Місонжніков, не тільки і не стільки навіть, «констатація і фіксація будь-якої даності, а вироблення особливого методологічного інструментарію для більш повного і глибокого пізнання феноменів предметно-практичного характеру» [12].
Репортажі за предметно-тематичною ознакою поділяються на подієвий, проблемний (аналітичний) і пізнавально-тематичний.
До основних ознак подієвого репортажу можна віднести оперативність і актуальність. Перше якість проявляється в тому, що подієвий репортаж-це завжди моментальний і навіть миттєвий відгук на те, що відбувається. Тому саме даного різновиду репортажу особливо характерно хронологічне слідування за подією, точна вказівка місця і часу дії, за рахунок чого і створюється «ефект присутності». Предметом репортажного опису виступає подія, яка відбувається на очах репортера і знаходить своє наочне відображення в тексті як результат безпосередньо авторських спостережень. З точки зору актуальності подієвий репортаж завжди присвячений суспільно-значущої теми. [8]
Щоб показати події в динаміці, репортерові необхідно в центр твору поставити найяскравіші і емоційно насичені моменти. При цьому автор повинен не тільки чітко описувати розгортаються на його очах дії, але і відстежувати всі його повороти і колізії. У репортажі позиція автора є домінуючою, оскільки саме через його особистісне сприйняття читачеві передається весь колорит того, що відбувається. Для створення «ефекту присутності» автор може поділитися з читачами своїми безпосередніми почуттями і враженнями, описати свої внутрішні переживання і емоції, оцінити, привести власні міркування та коментарі. [10]
Документальність і точність зображення досягаються і за рахунок створення «ефект наочності». Засоби, за допомогою яких досягається цей ефект, дуже різноманітні. Наприклад, використання яскравих деталей і подробиць. Через подібного роду змістовні елементи можна описати різні предмети або об'єкти матеріального світу, охарактеризувати поведінку людей, змалювати зовнішню обстановку події. Також використання мовних стратегій. Міні-діалоги, міні-інтерв'ю, репліки і т.д. допомагають відтворити в репортажі мову дійових героїв, тим самим вносячи в тканину репортажу живі голоси реальних людей.
Таким чином, можна відзначити, що в основі подієвого репортажу, з одного боку можуть лежати події, що вимагають свого оперативного висвітлення, а з іншого - ті з них, які потребують проникнення у внутрішню суть. Але і в тому, і в іншому випадку потрібно відбір найбільш яскравих і значущих елементів події, а також показ їх через динамічну дію або через опис внутрішньої напруженості. Особливо важливим є створення «ефекту присутності». Читач повинен бачити очима автора, співпереживати разом з ним, наочно представляти час і місце репортажного дії. [11]
Для розкриття суті тієї чи іншої проблеми журналіст може розглянути не одне, а кілька однорідних подій, що відбулися в різний час і в різних місцях, але обумовлених одними і тими ж причинами. Тому в аналітичному репортажі можливі часові та просторові зміщення.
Динаміка розповіді може бути досягнута за рахунок розгортання авторських думок, суджень і версій, а також показу внутрішніх рушійних сил проблеми.
На відміну від інших різновидів, в аналітичному репортажі факти даються в узагальненому вигляді, тобто як певний підсумок вже осмислених автором даних.
За своїм функціональним призначенням пізнавально-тематичний репортаж можна розділити на спеціальний, розслідувальних і коментований. У всіх цих різновидах на перше місце висувається опис репортером цікавою життєвої ситуації. Тому головне тут не оперативний привід, а розкриття і пізнання нових і невідомих сторін життя соціуму.
Спеціальний репортаж готується в тих випадках, коли та чи інша ситуація або проблема вимагає від репортера ретельного і всебічного вивчення. Як правило, спеціальні репортажі пишуться на найактуальніші та суспільно значимі теми. Щоб виділити з числа численних подій саме цікаве, необхідно особливу репортерської чуття. При цьому, як відзначають, теоретики, «спеціальний репортаж повинен виправдовувати свою назву. Тому варто задуматися: чи можна саме з цієї події зробити репортаж з ремаркою» спеціальний»».
Отже, в основі спеціального репортажу завжди повинна лежати актуальна тема. Важливіше не оперативна подача фактів, а, скоріше, їх актуальність і значимість для громадськості. [12]
На відміну від спеціального репортажу, в репортажі-розслідуванні головний акцент робиться на самому процесі пізнання репортером ситуації. При цьому тут багато чого залежить від тієї ролі, яку вибирає журналіст. Як правило, в таких репортажах використовують метод «включеного спостереження». Саме з цією метою змінюють професію або ж активно включаються в різного роду експерименти. Родоначальниками методу «зміни професії» у вітчизняній журналістиці були Лариса Рейнснер і М. Кольцов.
Репортаж - розслідування, на думку дослідників, це «динамічний опис смуги перешкод», подоланої журналістом в пошуку інформації, яку намагаються приховати.
Даний вид репортажу орієнтований не на докладне висвітлення події, а на його детальний коментар. Користуючись елементами коментаря, репортер може роз'яснити або розтлумачити читачам суть події, тобто, як зазначають теоретики, «виокремити з того, що відбувається саме головне, але не інтерпретувати його глибоко, із залученням додаткових аргументів, без яких неможливий серйозний аналіз, а дати простір для роздумів і уяви самим читачам і слухачем». [14]
У репортажі-коментарі можуть використовуватися такі види коментаря: розширений коментар - розлоге роз'яснення факту; синхронний коментар - роз'яснення фактів до найменших подробиць; коментар фахівця - факт коментується професіоналом, більш компетентною людиною; полярний коментар-тлумачення, роз'яснення факту різними фахівцями. У всіх цих випадках репортажний коментар повинен бути обов'язково співвіднесений з описуваним подією або з тим або іншим документом, людським вчинком, життєвою ситуацією.
Таким чином, розглянувши різні види репортажу, ми можемо відзначити, що даний жанр можна класифікувати по різних підставах: по предмету відображення і функціональним призначенням (подієвий, аналітичний), пізнавально-тематичний (спеціальний, розслідувальних, репортаж-коментар). У всіх цих випадках, підкреслимо, репортаж зберігає свою інформаційну природу, навіть, якщо в ньому присутні елементи аналізу. [13]
3. Репортаж на сторінках «Вечірні вісті»
Перед нами на меті - проаналізувати репортажі на шпальтах видання «Вечірні вісті». Проблеми які висвітлюють журналісти у репортажах є не тільки регіональними, а й обласними й державними. Теми написання найрізноманітніші: починаючи від фінансово-економічної кризи чи тем присвячених політиці, бо це є невід'ємною проблемою українського народу і до тем, які стосуються екології та культури.
Аналізуючи матеріали, які висвітлені на сторінках «Вечірні вісті», ми замітили, що дуже часто зустрічаються фоторепортажі, які супроводжуються великими за розмірами подієвими та аналітичними репортажами. Ми вважаємо, що це ще більше може зацікавити читача, адже цікаві фотографії спонукають до прочитання усього репортажу. Наприклад, фоторепортаж «Нардепи заслуховуватимуть Табачника і займуться корупцією» супроводжується короткими поясненнями, які добре розкривають сутність фотографій. Проте мене трошки засмутило написання репортажу. Завдання будь-якого репортера полягає насамперед у тому, щоб дати аудиторії можливість побачити подію очима очевидця (репортера), тобто створити «ефект присутності», не тільки наочно описати подію, але й викликати співпереживання, розповісти про предметні ситуації, події.
Один із прийомів, за допомогою яких досягається ефект присутності, - використання зображально-виражальних засобів для створення візуальної картинки. Головна її особливість - це робота через деталь, яка повинна бути відчутна, експресивна. Точно зображені деталі - кольори, звуки, ритми - створюють ефект присутності. Проте в даному репортажі цей важливий фактор відсутній. Дуже вдало підібрані пояснення до фотографій. Людина навіть не читаючи даний репортаж може зрозуміти про що йде мова.
А ось в матеріалі «Новий рік в час і Постфактум» на відмінну від попереднього репортажу вдалось влаштувати «ефект присутності». У ході викладу своєї концепції автор опирається на конкретні приклади. Даний репортаж не пропонує якої-небудь програми дій, пов'язаної з обговорюваним предметом. Цей матеріал можна віднести до розважальних.
В репортажі «Поклонники несут цветы к дому Людмилы Гурченко» йдеться мова про смерть 76 - літньої артистки СРСР. Починає свій репортаж журналіст досить класично, розповіддю наскільки багато людей зібралося біля дому Гурченко. Потім композиція доповнюється описом самої обстановки та плавно переходить у співчуття президента Росії - Дмитра Мєдвєдєва.
«С глубокой скорбью узнал о кончине выдающейся актрисы Людмилы Марковны Гурченко. Её уход - невосполнимая утрата для всей отечественной культуры», - написал, в частности, глава РФ в телеграмме соболезнований». Також автор репортажу згадує і про інших відомих людей, які виражали свої співчуття рідним та близьким людям артистки. Ми не можемо сказати, що даний текст відповідає усім критеріям написанню репортажу, тому що автор помістив і вирізки з інших газет, проте, в цілому, репортаж відповідає усім вимогам.
Репортаж «Блохин дает шанс молодежи» присвячено конференції з головним тренером України Олегу Блохіну, в якій він розповів журналістам, як проходить підготовка його команди до гри з командою Уругваю. За словами Блохіна «без спешки, нормально». На питання, чому Блохін викликав голкіпера «Шахтаря» Олександра Рибку, хоча вже відновився воротар «Динамо» Олександр Шовковський, наставник відповів: «При всій пошані, Дікань і Шовковський вже у віці. Ми дивимося на молодь і даємо їм шанс». Репортаж насичений безліччю фамілій та цитат зі слів Блохіна, що дає змогу читачеві більше перевести свою увагу на те, про що говорить головний тренер. Автор, таким чином, на задній план переносить усю важливість та значущість основних властивостей репортажу - «ефект присутності».
Висновки
Репортаж є одним з найбільш персонально орієнтованих жанрів журналістики, і провідне місце в ньому займає категорія авторського «Я», яка є міцним початком у з'єднанні різнорідних структур. Оволодіння такими прийомами репортажного відображення дійсності, як створення «ефекту присутності», авторське самовиявлення, мовне втілення матеріалу і багато інших може стати хорошою передумовою у творчому становленні майбутнього репортера.
Перше, про що варто сказати - це гарне дослідження у даній роботі такого жанру як репортаж. Ми добре дослідили інформаційну політику видання. «Вечірні вісті» - всеукраїнське видання, яке виходить з 1998 року та вже давно має гарну репутацію серед читачів.
У данній роботі ми справилися з усіма поставленими завданнями, розглянувши жанр репортажу в усіх потрібний аспектах і проілюструвавши їх на прикладі репортажів, надрукованих на шпальтах «Вечірні Вісті».
По-друге, у другому розділі ми досліджували типологічні ознаки репортажу, своєрідність жанру та види репортажу, що надалі полегшило нашу дослідницьку працю.
Спираючись на теоретичну базу, провівши аналіз сучасних репортажів, ми можемо з упевненістю стверджувати, що репортаж - жанр, який не вмирає, що він розвивається і перевтілюються, а репортер - це завжди перший очевидець події, це завжди перший інформатор і перший журналіст. Проте, слід зазначити, що ті репортажі, які довелося нам дослідити, були не настільки гарними аби можна було стверджувати, що вони повністю відповідають усім особливостям, які характерні такому жанру, як репортаж.
Також ми розглядали інтернет - видання, в якому репортаж зявлявся набагато рідше, аніж у газеті. Проте на сайті він супроводжувався безліччю фотографій, які тільки доповнювали сам текст.
На жаль, репортаж - не такий популярний жанр для газети «Вечірні вісті». Журналісти більше надають перевагу іншим жанрам, тому на пошуки репортажу у газеті пішло немало часу. Але ті репортажі, які ми дослідили були наповнені не тільки гарними цитатами, але й гарними зрівняннями та насичені яскравими прикладами.
Репортажі у газеті «Вечірні вісті» на різноманітні теми, які цікаві читачу.
На сьогодні основні теми репортажів, що культивуються на шпальтах газети, це:
військові конфлікти,
кримінальні події,
репортажі з демонстрацій, акцій протесту, голодовок.
на спортивну тематику.
Найчастіше автори репортажів схилялися до класичного методу написання репортажу - принципу піраміди. Можна прочитати перший абзац репортажу і зрозуміти, про що йде мова, другий абзац розширює цю інформацію, робить її більш просторовою, третій заглиблює у подію.
Бібліографія
репортаж журналістика газета видання
1.#"justify">2.#"justify">3. Основи творчої діяльності журналіста; Корконосенко С.Г. - СПб: Знання, 2000 р., стор 102
. Кім М.Н. Жанри сучасної журналістики. - СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 2004. - 56
. Овсепян Р.Г. Історія Вітчизняної журналістики. - М.: Моск. Університет, 1996, стр. 187
6. Здоровега В. Теорiя i методики журналістської творчостi. - Л.: ПАIC, 2004. - 268 с.
8. Рощин С.К. Психологія та журналістика. М., 1989.
9. Гуревич С.М. Газета: вчора, сьогодні, завтра - М.: Аспект Пресс, 2004, стор 115
10. Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона. М., 2001, т. 11.
11. Тертичний О.О. Жанри періодичного друку. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 320 с.
. Кузнецова О. Аналiтичнi методи в журналiстицi. - Л., 2002. - 236 с.
. Михайлин I. Основи журналicтики. - Х., 2000. - 367 с.
14. Місонжніков Б.Я., Юрков О.О. Основи творчої діяльності журналіста. - СПб., 2002, стор 40