Практичні основи використання франчайзингу підприємствами харчової галузі (на прикладі підприємств міста Суми)

Вступ

франчайзинг дефініційний харчовий

Хоча економіка Україна ще не досягла рівня розвитку країн Західної Європи, бізнес тут розвивається швидкими темпами, притягуючи до себе щораз більше українських та іноземних підприємців та інвесторів. Однак створення власної розпізнавальної та популярної торговельної марки може зайняти багато років, з не виключеними кризами, взлетами та падіннями.

Більшість українських підприємців, все ж таки намагаються розвивати самостійний бізнес, та побудувати свою торгову марку та імідж, беручи на себе великий ризик.

На Заході багато людей вже переконалися, що не кожен може бути бізнес-генієм. Вони готові платити гроші, часом не малі гроші, за купівлю бізнесу із вже напрацьованими стандартами та репутацією, щоб зменшити ризик своїх інвестицій. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період банкрутують. Статистика свідчить: комерційний ризик при відкритті підприємства на основі франчайзингу вп’ятеро менший, ніж при відкритті власного підприємства.

Для країни, де ринкові відносини тільки зароджуються, франчайзинг, як різновид готового бізнесу, де франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу - є ідеальним рішенням.

Аналіз франчайзингу, як виду підприємницької діяльності, цікавий, як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Метою роботи є аналіз особливостей застосування франчайзингових умов підприємствами харчової галузі міста Суми.

Для досягнення поставленої мети необхідно насамперед визначити поняття франчайзингу, бо в українських нормативних документах таке поняття відсутнє, а в учбовій і теоретичній літературі кожен автор вводить своє.

Дуже важливо і, при цьому, досить складно, охарактеризувати суб'єктів (учасників) франчайзингу: франчайзера і франчайзі. Ці два суб'єкти повинні, з одного боку, взаємодіяти один з одним, а з іншого боку доповнювати один одного. Істотним елементом будь-якого виду підприємництва є доходи і витрати суб'єктів франчайзингу (франчайзера і франчайзі).

Аналіз доходів і витрат, їх склад і структура, дозволять визначити фінансові потоки франчайзингу, механізм формування прибутку.

Особливо важливе значення має типологія франчайзингу, як виду діяльності, яка витікає з визначення виду діяльності і типології товару, як об'єкту франчайзингу.

Також не залишиться осторонь і проблема регулювання франчайзингових відносин у українському законодавстві, бо розвиток франчайзингу в Україні не знаходить належної підтримки на державному рівні.

Знання і розуміння переваг і недоліків франчайзингу дозволяють визначити сферу застосування останнього і вибрати можливі напрями розвитку франчайзингу. Сучасний розвиток світової ресторанного бізнесу пов’язаний із посиленням процесів глобалізації та інтеграції у світовій економіці. В цих умовах світова сфера громадського харчування розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що пов’язано з прискореним ростом туризму і готельних послуг у більшості країн світу, а також процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, зростанням інтенсивності потоків інвестицій.

Комплексний аналіз перерахованих проблем дозволить сформувати основні методичні підходи, що дозволять оцінити особливості застосування франчайзингових умов підприємствами харчової галузі місті Суми на прикладі «Піци Челентано», «Картопляної Хати» та «Суші Студії.

Як основний інструмент вирішення поставлених проблем вибраний метод комплексного економічного аналізу, а основними джерелами інформації - літературні джерела і досвід роботи фірм, що використовують франчайзингову концепцію ведення бізнесу.

1. Теоретико-методичні засади розвитку франчайзингу

Сучасний стан розвитку економіки вимагає вирішення цілого ряду проблем, які можуть істотно знижувати економічну ефективність підприємництва. Найбільш складними є:

·   необхідність розширення реалізації продукції, проведеної однією фірмою на широкому, часто регіональному ринку;

·        потреба залучення фахівців в ділерську мережу крупних фірм;

·        складність взаємодії підприємств малого і крупного бізнесу;

·        зниження ефективності і скорочення терміну роботи підприємств малого бізнесу.

Для вирішення всіх перерахованих проблем потрібні нові економічні механізми. Одним з таких механізмів є франчайзинг. Можна стверджувати, що франчайзинг, в даний час, єдиний, відомий інструмент, що дозволяє підвищити ефективність малого бізнесу. Він дає можливість об'єднати переваги малого і крупного бізнесу.

За даними Міжнародної асоціації франчайзингу, середня рентабельність інвестицій за перших 10 років роботи для звичайних незалежних підприємствах складає близько 300%. Для компаній же, що працюють в рамках франчайзингових угод, - більше 600%. З тих, що всіх створюються в світі незалежних компаній протягом 3-х років в середньому близько 90% припиняють своє існування, тоді як серед франчайзингових компаній частка банкротів в перших 3 роки складає менше 10%. В цілому, за останні п'ять років в світі менше 8% франчайзингових підприємств виявилися нежиттєздатними. У світі діє близько 1500 франчайзингових схем, 350 тисяч компаній франчайзі, при чому кожні 8 хвилин створюється нове підприємтсво за такою схемою. В Німеччині 800 таких схем, в Іспанії 600 франчайзерів.

Як ми бачимо, вибір франчайзингової схеми запорука успішного бізнесу. Але щоб проаналізувати особливості застосування франчайзингових умов, для початку потрібно розібратися з самою суттю поняття франчайзинг, визначити основних суб’єктів, що приймають участь в франчайзингових відносинах та умовах, що лежать в основі франчайзингу, оцінити законодавчу базу, що регулює застосування франчайзингових умов в Україні. На всі ці питання ми спробуємо відповісти в першому розділі.

1.1 Дефініційні основи категорії франчайзингу

Почати роботу, на наш погляд, потрібно з визначення поняття франчайзингу, бо в українських нормативних документах таке поняття відсутнє, а в учбовій і теоретичній літературі кожен автор вводить своє поняття.

Суть франчайзингу полягає в тому, що власник популярного на ринку товару, добре відомого споживачеві, надає своєму партнерові, або партнерам, реалізувати цей товар від свого імені, отримуючи за це компенсацію.

Власника товару називають - франчайзер, а його партнерів - франчайзі. Цей економічний інструмент не можна назвати принципово новим. У США франчайзинг вперше почав використовуватися компанією Зінгера по виробництву швейних машинок. Після закінчення громадянської війни в Америці в середині 1800-х років Зінгер розвернув серійне виробництво, що дозволяло його компанії торгувати по самих конкурентних цінах. Проте організувати централізоване обслуговування швейних машин і заміну несправних частин в одному місці виявилося економічно невигідним. Була створена франчайзингова система, яка надавала фінансово незалежним фірмам виняткові права продавати і обслуговувати швейні машини на певній території. Ці перші франшизи за своєю суттю були дистриб'юторськими угодами, що діяли, з додатковими обов'язками франчайзі (дилера) обслуговувати машини на вимогу.

Аналогічна система була розроблена в 1898 р. Компанією «Дженерал моторс» (general motors), відповідно до якої дилери не мали права продавати машини інших виробників і були зобов'язані вкласти в справу власний капітал для забезпечення високого рівня обслуговування і підтримки іміджу фірми - продавця франшиз. Продаж автомашин через систему франшиз ведеться і у наш час.

Ефективно франчайзинг застосовувався і застосовується в даний час в індустрії безалкогольних напоїв компаніями «Кока-Кола» (coca-cola) «Пепсі» (pepsi), «Севен-ап» (7-up). Завдяки франшизі подібні компанії дістали можливість продавати концентрований сироп і розподіляти його місцевим заводам по розливу, що знаходяться у власності франчайзі, які у результаті ставали управляючими місцевих роздрібних продажів. Франчайзі мали і мають право купувати фірмові пляшки і використовувати фірмові товарні знаки.

В кінці 1940-х років брати Макдональд, власники невеликого придорожнього кафе, вирішили поліпшити обслуговування клієнтів і збільшити дохід. З цією метою вони скоротили число найменувань страв до трьох, стандартизували технологію їх приготування і уніфікували рецептуру. Така реорганізація значно підвищила ефективність і понизила витрати, а одноманітне меню «Макдональдс» (mcdonald's) створило нове покоління клієнтів, які знали, що в будь-якому ресторані «Макдональдс» їх чекають швидке обслуговування і звичний набір страв.

Але глобальний характер світової економіки визначає глобальний характер франчайзинга. По всьому світу поширені відомі франчайзингові мережі-готелі (Holiday Inn, Hilton, Ramanda Inn), ресторани швидкого харчування та кафе (McDonald’s, Pizza Hut, The Coca-Cola Company), магазини (Benetton, Spar, VG), сервісні компанії (ServiceMaster, Dino Rod).

Франчайзинг являється одним із найбільш каналів поширення інноваційних знань, але цю інноваційність можна розглядати двояко. З одного боку, за умовами франчайзингового договору передаються знання, бізнес-концепції, інші нематеріальні активи, які носять інноваційний характер, а з іншого - франчайзинг сам по собі є інноваційним видом бізнесу.

Франчайзинг використовується в самих різних видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в наступних галузях промисловості і сфери послуг [25]:

Рисунок 1.1 - Основні види бізнесу, де використовується франчайзинг

Хоча в практиці українського підприємництва франчайзинг, як вид діяльності або напрям бізнесу, зустрічається досить часто, у економічній літературі цей термін достатньо давно вже не рідкість. Перші публікації, присвячені франчайзингу, з'явилися більше десяти років тому і, вже тоді, з цим напрямом бізнесу зв'язувалися великі надії.

Враховуючи, що різні фахівці бачили різне майбутнє у франчайзингу, вони звертали увагу на різні аспекти франчайзингу і, як результат, формулювали свої визначення франчайзингу.

Ми постаралися виділити в літературі найбільш типові визначення і звели їх в табл. 1.1. Навіть поверхневий аналіз дозволяє побачити в цих визначеннях, як загальні риси, так і відмінності.

Таблиця 1.1 - Визначення поняття франчайзинг

«Власне підприємництво… [22]	Дж. Стенворт, Бр. Сміт [20]	Ю.М. Яновська [26]	С.А. Сіллінг [13]	Е.П. Пузанова, А.А. Масленкова [14]	И.В. Рикова[16]]	ГКУ, ст. 366 [4]
Франчайзинг об’єднує широкий спектр угод, згідно яких власник продукту, технологічного процесу, послуги або навіть торгової марки надає право використання (ліцензію) іншим, за певну плату в тій чи іншій формі.	Франчайзинг - система фінансування. Сучасний франчайзинг зустрічається в двох основних формах - і вигляді продуктово-товарного франчайзингу та франчайзингу бізнес-процесів.	Франчайзинг являє собою змішану форму великого і малого підприємництва, при якій крупні корпорації, «батьківські» компанії (франчайзери) укладають договір з дрібними фірмами, «дочірніми» компаніями, бізнесменами (франчайзі) на право, привілегію діяти від імені франчайзера.	Франчайзинг - пільгове підприємництво, комерційна концесія.»	Франчайзинг (пільга, привілей). Означає, що одна, як правило крупна компанія (франчайзер) дає право інший (франчайзі) використовувати своє, широко відоме ім’я, за умови, що франчайзі під ним збуватиме продукцію франчайзера, отримуючи за це від франчайзера технічну, комерційну та іншу допомогу.	Система відносин, що полягає у платній передачі однією стороною, що має виражений імідж, другій стороні, своїх індивідуальних ознак товарів і послуг, технологій ведення бізнесу, комерційної інформації, використання якої, дозволяє закріпитися на ринку.	Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).

Подальший аналіз дозволив виділити в приведених визначеннях 10 ознак, які в тій або іншій формі і в різних поєднаннях зустрічаються в цих визначеннях.

До найважливіших, на наш погляд, характеристик (ознак) франчайзингу відносяться:

.        Система взаємин. Враховуючи, що у франчайзингу приймають участь як мінімум дві сторони:

·        франчайзер, який надає право іншій стороні вести особливу комерційну діяльність від свого імені;

·        франчайзі, який діє від імені франчайзера, в рамках свого бізнесу.

Природно, що між ними виникає достатньо складна система взаємин, що охоплює виробничі, комерційні, економічні, правові і ряд інших питань.

.        Ряд угод. Дана ознака, фактично уточнює першу. Система взаємин в будь-якій комерційній системі, у тому числі і у франчайзингу, повинна переходити в правову систему, де всі взаємодії оформляються угодами. Таким чином можна вважати, що друга ознака не просто доповнює першу, але і поглинає її.

.        Комерційна концесія. Ця ознака прив'язана до існуючого вітчизняного законодавства, в якому відсутнє поняття франчайзинг і ряд фахівців, вимушено, замінюють його терміном комерційна концесія. Слід зазначити, що поняття франчайзинг ширше і конкретніше одночасно.

.        Система фінансування (пільгове фінансування). Слід зазначити, що це істотна особливість франчайзингу і не менш важлива ознака визначення. Організація взаємодії франчайзера і франчайзі призводить до об'єднання можливостей двох сторін, у тому числі і фінансових. Одночасно, об'єднання ресурсів двох фірм дозволяє економити ресурси, у тому числі і фінансові, двох сторін. Отже, франчайзинг можна розглядати як систему фінансування, бо він економить фінансові ресурси обох сторін.

.        Форма підприємництва. Обидві сторони, що беруть участь у франчайзингу, є підприємцями (у широкому сенсі цього слова) і, одночасно, зберігають свою юридичну і економічну самостійність, що дозволяє говорити про франчайзинг як про форму підприємництва. Особливо важлива ця форма для малого підприємництва. Малі фірми (підприємці), виступаючі як франчайзі (як правило) отримують додаткові можливості для ведення бізнесу, доступні тільки для крупних корпорацій. Все сказане вище дозволяє розглядати франчайзинг як особливу форму підприємництва.

.        Привілей. Поява цієї ознаки у визначеннях викликана двома причинами. По-перше, термін франчайзинг походить від французького - fransise - привилегия. Цей історичний (філологічний) аспект дозволяє багатьом авторам включати у визначення цю ознаку. По-друге, в рамках цього виду бізнесу одна сторона (франчайзер) надає іншій стороні (франчайзі) право (привілей) ведення бізнесу від свого імені. Слід зазначити, інші ознаки поглинають дану, а історична (філологічна) складова для точності визначення не така важлива.

.        Відшкодувальне право діяти від імені. Ця ознака істотна для визначення, бо віна характеризує найважливішу межу франчайзингу, ради якої відбувається об'єднання франчайзера і франчайзі в рамках єдиної системи підприємництва, - франчайзингу. Обидві сторони бажають отримувати від своєї діяльності доходи. Франчайзер отримує доходи у вигляді компенсаційних виплат від франчайзі, які, отримуючи додаткові можливості для свого бізнесу, вимушені за це платити. Але і франчайзі, отримуючи додаткові можливості для свого бізнесу, збільшують свої доходи, причому на суму, що перевищує компенсаційні виплати на користь франчайзера. Таким чином, і франчайзі отримують свої, додаткові доходи від участі у франчайзингу.

.        Сприяння закріпленню на ринку. Слід зазначити, що ця ознака визначає одну з найважливіших цілей франчайзингу. Обидві сторони - франчайзер і франчайзі - об'єднуючись в рамках єдиної франчайзінгової системи, дістають додаткову можливість для розширення ринку:

·        франчайзі проникають на новий для себе ринок, використовуючи потенціал і привабливість товару, наданого франчайзером, як правило, добре відомого споживачеві;

·        франчайзер, привертаючи нових франчайзі, отримує нові ринки збуту.

Таким чином, обидві сторони мають можливість розширення і закріплення ринку, причому, як правило, більшою мірою, ніж це зміг би зробити кожен з них окремо.

.        Право використання. Ця ознака, яка визначає, що в рамках франчайзингу, франчайзі отримує право використання різних компонентів бізнесу, починаючи від торгової марки до технології ведення бізнесу в різних поєднаннях. Це право є одним з основних елементів франчайзингу. Разом з тим ця ознака повністю або частково поглинається першою і сьомою ознаками.

Закінчуючи аналіз визначень франчайзингу можна відзначити, що це визначення повинне включати наступні ознаки, які ми розташовуємо по ступеню важливості (на наш погляд):

форма підприємництва;

система взаємин, закріплених поряд угод (договорів);

платна передача прав, діяти від імені франчайзера;

сприяння закріпленню на ринку.

Решта п'ять ознак перекривається чотирма вже названими або вони не дуже істотні. Крім того, велике число ознак, що включаються у визначення, роблять його складним для сприйняття.

Підводячи підсумок можна сформулювати наступне визначення франчайзингу.

Франчайзинг - це форма підприємництва, заснована на системі взаємних відносин, закріплених рядом угод, при яких одна сторона (франчайзер) надає платне право діяти від свого імені (реалізовувати товари), іншій стороні (франчайзі), сприяючи, тим самим, розширенню ринку збуту.

1.2 Структурні елементи франчайзингу

Розглянувши поняття франчайзингу ми зіткнулися з суб'єктами (учасниками) франчайзингу: франчайзер і франчайзі. Ці два суб'єкти повинні, з одного боку, взаємодіяти один з одним, а з іншого боку доповнювати один одного.

Також істотним елементом будь-якого виду підприємництва є доходи і витрати франчайзера і франчайзі. Аналіз доходів і витрат, їх склад і структура, дозволяють визначити фінансові потоки франчайзингу, механізм формування прибутку, і, як наслідок, оцінити ефективность франчайзингу. Отже в даному розділі ми спробуємо охарактеризувати суб’єктів франчайзингу та основні грошові потоки, що виникають внаслідок їх діяльності.

У франчайзингу беруть участь щонайменше дві сторони, між якими укладається договір франчайзингу (франшиза).

Перша сторона - франчайзер (франшизодатель, правовласник, ліцензіар, franchisor). Франчайзером є крупна фірма (корпорація), що має широко відому торгову марку і імідж на споживчому ринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі), відшкодувальне право діяти на заздалегідь обумовлених умовах і на певний термін на ринку від імені франчайзера і під його торговою маркою. Франчайзер в системі завжди один.

Друга сторона - франчайзі (франшизоотримувач, франчайзіат, fransisee). Франчайзі є, як правило, мала фірма або підприємець, (юридична або фізична особа) що набуває (на відшкодувальній основі) у франчайзера виняткового права на ведення комерційної діяльності від його імені під його торговою маркою. Франчайзі може бути декілька в одній франчайзінгової системі.

Франчайзер і франчайзі зв'язані системою договорів, в основі яких лежить франшиза. Якнайповніше визначення франшизи дає британська асоціація франчайзингу. Її визначення звучить таким чином:

Франшиза - це контрольна ліцензія, видана однією особою (франчайзером) іншій особі (франчайзі), яка:

а) дає дозвіл або зобов'язує франчайзі займатися протягом періоду франшизи певним бізнесом, використовуючи специфічне найменування, що належить або асоціюється з франчайзером;

б) дає право франчайзеру здійснювати контроль протягом всього періоду франшизи за веденням бізнесу, що є предметом франчайзингового договору;

в) зобов'язує франчайзера надавати франчайзі допомогу при веденні бізнесу, що є предметом франшизи (відносно організації підприємства франчайзі, навчання персоналу, управління продажами і так далі);

г) зобов'язує франчайзі регулярно, протягом всього періоду франшизи виплачувати франчайзеру певні грошові суми в оплату франшизи або товарів, послуг, що надаються франчайзером франчайзі;

д) не є звичайною операцією між холдинговою і її дочірніми компаніями.

Як видно з визначення франшизи система взаємин між суб'єктами франчайзингу - франчайзером і франчайзі, достатньо складна.

Франчайзер, як це видно з рисунку, займає керівне положення, він є головною організацією. Його роль в системі характеризується наступними особливостями:

.        Франчайзер є власником виняткових прав, таких як товарний знак, фірмовий стиль, ідея, захищених інструментами авторського права (на - приклад - патенту). Іншими словами франчайзер є правовласником;

.        Ці свої виняткові права франчайзер передає франчайзі на певних умовах;

.        Франчайзер надає франчайзі різні форми підтримки. Ця підтримка може, окрім, природно, наданні товару і бренду, можуть виражатися:

·        у наданні різного роду послуг, пов'язаних з товаром. Прикладом таких послуг може бути модифікація товарів, з урахуванням місцевих традицій і природно - кліматичних умов;

·        різних маркетингових послуг. Франчайзер вимушений постійно проводити різні маркетингові дослідження, що дозволяють отримувати максимально повне уявлення про ринок. Франчайзер повинен здійснювати комплекс заходів щодо просування товару на ринку;

·        особливе місце в маркетингових послугах займає реклама. Франчайзер повинен проводити єдину рекламну політику і різного роду рекламні компанії, результатами яких користуються всі франчайзі;

·        різного роду фінансові послуги. Входячи у франчайзингову систему, франчайзер автоматично отримує цілий ряд фінансових пільг. У банку його розглядають як частину великої системи, отже, спрощується можливість отримання кредитів. Франчайзер може надати ряд фінансових консультацій і, в окремих випадках, навіть гарантії при здійсненні фінансових і товарних операціях. Франчайзі може брати участь в залікових, клірингових і інших фінансових операціях франчайзера;

·        всілякі форми управлінського консультування (консалтинг). Франчайзі, особливо на етапі становлення має потребу, крім всього іншого, в підтримці формування менеджменту, організації праці і виробництва і тут йому особливо потрібні консультації досвідченіших фахівців. Франчайзер може надати франчайзі допомогу в отриманні таких послуг;

·        постачання матеріальних ресурсів. Франчайзер може поставляти франчайзі матеріальні ресурси для забезпечення виробничого процесу, підвищуючи, тим самим, якість кінцевого продукту і знижуючи витрати франчайзі;

·        навчання (тренінги). Для проведення всіма франчайзі бізнесу в єдиному ключі потрібно навчити, як самого франчайзі, так і його співробітників, роботі в єдиній системі бізнесу. Цим обов'язково займається франчайзер.

.        Франчайзер отримує право контролювати і, в певних межах, регулювати діяльність франчайзі, зберігаючи репутацію всієї франчайзінгової системи. Право контролю і регулювання, у жодному випадку не порушуючи юридичну і економічну самостійність франчайзі.

Франчайзі, навпаки, займає в цій системі підлегле положення. Його положення в системі характеризується наступними особливостями:

.        Франчайзі отримує право ведення бізнесу від імені і під товарним зноком франчайзера.

.        Він приймає ряд зобов'язань, по відношенню, як до франчайзера, так і інших франчайзі, що увійшли до франчайзінгової мережі. Тобто:

·        високу етику ділових відносин;

·        турботу про імідж торгової марки;

·        своєчасного і повного виконання своїх фінансових зобов'язань, як перед франчайзером, так і перед франчайзінговою мережею в цілому;

·        франчайзер стає частиною єдиної системи, що здійснює бізнес по єдиних правилах.

.        Франчайзі повинен передавати франчайзеру докладну і достовірну інформацію про стан ринку і можливості розширення бізнесу. Ця інформація, отримана від всіх франчайзі і консолідована франчайзером, є найнадійнішою характеристикою ринку. Доповнена маркетинговими дослідженнями франчайзера вона може служити могутнім джерелом розвитку як франчайзінгової системи в цілому, так і кожного франчайзі окремо.

.        Франчайзі зобов'язаний повністю, точно і в строк, звітувати про виконану роботу, отримані фінансові результати. Ці звіти дозволять франчайзеру прогнозувати розвиток франчайзінгової системи в цілому.

Слід зазначити, що у франчайзера і франчайзі різний ступінь зацікавленості у використанні можливостей франчайзингу. Це показано в табл. 1. 2.

Таблиця 1.2 - Баланс интересів суб’єктів франчайзингу

Область интересів	Ступінь зацікавленості
	Франчайзера	Франчайзі
1. Розширення виробництва і ринків збуту.	Висока зацікавленість	Висока зацікавленість
2. Зміцнення репутації та іміджу франчайзера.	Висока зацікавленість	Низька зацікавленість
3. Зміцнення репутації та іміджу франчайзі.	Низька зацікавленість	Висока зацікавленість
4. Передача прав власності на об’єкти інтелектуальної власності франчайзі и наданні послуг.	Висока зацікавленість	Низька зацікавленість
5. Плата за використання прав та послуг.	Низька зацікавленість	Висока зацікавленість

Так і франчайзер і франчайзі зацікавлені в розширенні збуту товарів. Це і зрозуміло:

·        франчайзі, збільшуючи об'єм реалізації, збільшують і свої доходи, хоча, одночасно, збільшуються і відрахування франчайзеру, їх зростання істотно нижче додаткових доходів. Разом з тим зростання об'ємів реалізації дозволяє, випереджаючими темпами, збільшувати прибуток;

·        для франчайзера зростання реалізації товарів означає і зростання відрахувань, що є джерелом розширення франчайзингової системи і, як наслідок, можливістю отримання нових доходів.

А ось в зміцненні іміджу у франчайзера і франчайзі інтересів не співпадають. Так, франчайзер дуже сильно зацікавлений в зміцненні своєї репутації і як наслідок, в зміцненні своєї торгової марки, імідж франчайзі для нього не такий важливий. У франчайзі інтереси прямо протилежні, його дуже сильно турбує власна репутація, а інтереси франчайзера у меншій мірі.

Проте, якщо проаналізувати проблему більш глибоко імідж франчайзера і франчайзі тісно зв'язані. Репутація і імідж франчайзера, фактично, складається з авторитетів франчайзі. Споживач, більшою мірою, має справу з франчайзі, а франчайзер для нього тільки ім'я. Якщо у франчайзі знижується імідж, то це рикошетом б'є по іміджу франчайзера і, як не неприємно, по іміджу інших франчайзі. Зрештою все це призводить до зниження іміджу всієї франчайзінгової мережі.

Виникнення розуміння між франчайзером і франчайзі про взаємну важливість репутації і іміджу один одного, призведе до того, що обидві сторони тільки виграють від їх зміцнення.

Дуже важливо знайти розуміння франчайзера і франчайзі в питаннях передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності. Франчайзер зацікавлений, щоб ці прав максимально зберігалися за ним. У франчайзі в цьому відношенні, прямо протилежні інтереси. Слід зазначити, що крайнощі у вирішенні цієї проблеми небезпечні для обох сторін.

Зайве збереження прав за франчайзером знижує зацікавленість франчайзі, а зайва передача прав знижує право франчайзера контролювати франчайзі і, тим самим, підтримувати рівень якості товару.

Прямо протилежні інтереси при встановленні плати за користування правами і послугами. Дуже важливо витримати оптимальний рівень і схему визначення плати, що поступає, від франчайзі франчайзеру.

Ця плата, з одного боку, повинна бути чималою, щоб створювати нормальні умови для роботи франчайзера, покривати його витрати і забезпечувати умови для розвитку франчайзінгової системи в цілому. У теж час зайве підвищення франчайзінгової плати приведе до збільшення витрат франчайзі і як наслідок, до підвищення ціни, що негативно вплине на попит і доходи франчайзі і, як наслідок, доходи франчайзі. Розглянемо основні платежі франчайзингу.

Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності, заснований, з одного боку, на прагненні суб'єктів цього бізнесу отримувати і збільшувати свій прибуток. У теж час, як і будь-яка діяльність, франчайзинг вимагає певних витрат, які необхідно покривати, а для цього необхідно отримувати дохід, а за бажання розширювати бізнес - прибуток. Іншими словами, для ведення даної підприємницької діяльності, потрібні фінансові ресурси у всіх формах їх прояву.

Природно, що фінансові потоки, що складаються з доходів і витрат, у суб'єктів франчайзингу - франчайзера і франчайзі - різні.

Доходи франчайзера складаються з платежів, які здійснюють франчайзі для забезпечення діяльності франчайзера. Ці платежі, складаються з чотирьох основних складових, як обов'язкових, так і договірних. Обов'язкові платежі здійснюються відповідно до франчайзингового договору, як випливає з назви, а договірні тільки при наданні додаткових, обумовлених франшизою, послуг.

.        Одноразова оплата франшизи. Цей платіж, по суті, надає право франчайзі зайнятися франчайзинговим бізнесом. Платіж обов'язковий. Виплата даного платежу здійснюється після укладення відповідного договору, дозволяє франчайзі:

·        користування інтелектуальною власністю франчайзера. Франчайзі дістає можливість вести бізнес і реалізовувати товар з використанням торгової марки і від імені франчайзера. Причому мова може йти як про захищені права франчайзера (патентами і авторськими свідоцтвами), так і не захищеними (ноу-хау). Природно, що франчайзер не має права передавати цю інтелектуальну власність третім особам, за винятком заздалегідь обумовлених випадків;

·        відкрити власне франчайзингове підприємство. Франчайзер отримує право, використовуючи власні інвестиції, відкрити підприємство, використовуючи торгову марку франчайзі. Одночасно франчайзер отримує всю документацію, необхідну для відкриття підприємства (планування, дизайн - проекти, опис технологічних процесів і так далі);

·        отримати стандартний набір послуг, необхідний для відкриття підприємства. Це різні консультації фахівців, якщо потрібно, то необхідні поручительства, стандартний набір фінансових консультацій і, що особливо важливо, навчання, необхідне для початку бізнесу. Навчання, як правило, передбачено тільки для самого франчайзі, навчання інших співробітників проводиться за додаткову оплату. Можливий і ряд інших послуг, перелік і об'єм яких визначається франчайзінговим договором.

.        Роялті. Регулярні, обов'язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов'язаних з підтримкою і розвитком франчайзінгової системи. Це витрати на:

·        сутність франчайзінгової фірми. Мова йде про діяльність підрозділів, що забезпечують функціонування франчайзінгової мережі. Вони організують фінансові потоки, що координують діяльність франчайзі і розподіляють ринок збуту;

·        проведення маркетингових досліджень. Для підтримки ринку збуту потрібне проведення регулярних маркетингових досліджень, розробка відповідних планів і заходів, по їх реалізації;

·        вдосконалення товару і технології його створення. Товар, що є об'єктом франчайзингу, не може бути незмінним. Він повинен постійно удосконалюватися, а для цього потрібні підрозділи, що складаються з кваліфікованих фахівців і оснащені необхідною технікою і устаткуванням.

Виплата роялті може здійснюватися в наступних формах:

1.      Регулярні (щотижневі, щомісячні) відрахування у розмірі фіксованої ставки відсотка від об'єму продажів;

2.      Фіксована (щомісячна, річна плата) плата;

.        Націнка на вартість сировини, матеріалів і комплектуючих (за умови їх постачання).

Вибір форми платежу залежить від ступеня розвитку франчайзінгової мережі, фінансових можливостей франчайзі, фінансових потреб франчайзера.

Слід зазначити, що найбільш поширеною і зручною є перша форма платежу. Вона дозволяє франчайзеру оцінювати результати роботи франчайзера по розмірах відрахувань і врівноважує ризик можливості франчайзі.

Друга форма дозволяє франчайзеру з високим ступенем вірогідності прогнозувати свої доходи, але не відображає реальне фінансове положення франчайзі.

Третя форма можлива тільки в тому випадку, якщо франчайзер поставляє франчайзі матеріальні ресурси, необхідні для виробництва товару.

.        Відрахування до централізованого рекламного фонду. Як вже не один раз підкреслювалося, товар, що становить об'єкт франчайзингу, вимагає постійних зусиль по підтримці іміджу його товарної марки (бренду). Особливо великі витрати на рекламу. Тому, в рамках франчайзінгової мережі, створюється спеціальний централізований фонд, що знаходиться у розпорядженні франчайзера, але використовуваний на користь всіх франчайзі.

.        Додаткові платежі. Це договірні платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг, таких як:

·        додаткові освітні послуги франчайзі, найнятим робітникам. Франчайзер надає освітні послуги для самого франчайзі на початковому етапі створення підприємства. Це обов'язкова послуга

·        оренда. Франчайзер може надавати франчайзі і нерухомість у формі основних фондів і земельних ділянок, передовати їх в оренду. Природно, що в цьому випадку, франчайзер повинен бути власником нерухомості, а франчайзі платити орендну плату;

·        посередницькі послуги. Франчайзер може виступати посередником між франчайзі постачальниками устаткування і інших основних фондів, необхідних для створення підприємства, а також матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства;

·        фінансово-кредитні послуги. Дуже часто франчайзі, особливо на етапі організації або розширення підприємства, потрібні кредити, або якісь додаткові фінансові послуги. Для отримання подібних послуг він може звернутися за допомогою до франчайзера, який і надасть йому допомогу в контактах з фінансовими організаціями, допоможе підібрати надійний банк, фонд або іншого інвестора, може виступити поручителем, або надати іншу допомогу. Така послуга також може бути тільки платною;

·        передача (продаж, спадкоємство) франшизи. У франчайзера може виникнути бажання або необхідність передати франшизу іншому власникові (продати, передати по спадку). Це бажання цілком законне, бо франчайзі є самостійною юридичною особою і власником власного підприємства. Проте, він користується інтелектуальною власністю франчайзера, яка невід’ємна від підприємства. При передачі підприємства франчайзер в праві зажадати від нового власника, щоб він відповідав стандартним вимогам, що пред'являються до франчайзі, пройшов навчання і так далі.

Як видно спектр послуг, що надаються франчайзером франчайзі, достатньо широкий і вимагає відповідних витрат з боку франчайзера. Природно, що реалізація цих послуг вимагає використання ресурсів: трудових, інтелектуальних, матеріальних, фінансових.

Сукупність витрат по наданню цих послуг зажадає з боку франчайзера витрат, які і складуть витрати франчайзера. Можна сказати, що витрати франчайзера це витрати на підтримку франчайзінгової системи в стабільному, або стані, що динамічно розвивається. Враховуючи, що ці послуги призначені для франчайзі, то і надання їх повинно оплачуватися ними ж. Необхідно звернути особливу увагу на те, що система франчайзингу повинна розвиватися і розширюватися, а для цього потрібні додаткові ресурси - прибуток. Таким чином, доходи франчайзера повинні не тільки покривати його витрати, але і створювати прибуток. Все це вимагає від франчайзера точного планування його витрат і доходів.

Система платежів, які франчайзер отримує від франчайзі приведена в таблиці 1. 3.

У франчайзі своя система доходів і витрат. Основним і, найчастіше, єдиним джерелом доходів є реалізація товару. Всі його платежі, у тому числі і франчайзеру, його поточні витрати, інвестиції повинні покриватися і окупатися за рахунок цього джерела доходу.

Слід зазначити, що робота в системі франчайзингу дозволяє франчайзі збільшити свої доходи і понизити (на одиницю товару) витрати в порівнянні з самостійним підприємцем.

Таблиця 1.3 - Фінансові потоки франчайзингу

Платіж	Призначення платежів	Вид платежів
Одноразова сплата франшизи.	Сплата даного платежу надає франчайзеру право на: - користування інтелектуальною власністю франчайзера; - відкриття власного франчайзингового підприємства; - отримання стандартного набіру послуг, необхідних для відкриття підприємства.	Обов’язковий
Роялті	Регулярні платежі франчайзеру для покриття витрат на підтримку і розвиток франчайзінгової системи. Форма платежів: - регулярні (щотижневі, щомісячні) відрахування у розмірі фіксованої ставки відсотка від об'єму продажів: - фіксована (щомісячна, річна) плата; - націнка на вартість сировини, матеріалів і комплектуючих (при умові їх постачання).	Обов’язковий
Відрахування в централізований рекламний фонд.	Створення і підтримка іміджу торгової марки (бренду).	Обов’язковий
Додаткові платежі.	Покриття вартості додаткових послуг: - додаткові освітні послуги франчайзі, найманим рабітникам; - оренда; - посередницькі послуги; - фінансово-кредитні послуги; - передача (продаж, спадкоємство) франшизи.	Договірний

Збільшення доходів відбувається по наступних причинах:

·        франчайзі отримує добре відомий споживачеві товар, що продається під відомою маркою і легко ним впізнанний;

·        споживач ототожнює франчайзі з виробником і упевнений в тому, що товар якісний, відповідає встановленому стандарту;

·        споживач упевнений, що він отримає гарантійне обслуговування і сервісну підтримку не тільки у даного франчайзі, але і у будь-якого іншого;

·        франчайзер організовує широку рекламу товару і необхідну маркетингову підтримку;

·        франчайзер постійно удосконалює товар, про що інформує споживача через рекламу.

Все сказане вище, дозволяє франчайзі звільнитися від ряду проблем, властивим самостійним підприємцям і, пов'язаним з ними витратами. Але найголовніший результат інший, об'єм реалізації у франчайзі вище і росте він швидшими темпами (на етапі створення підприємства), ніж у інших підприємців. Результатом є зростання об'ємів реалізації і доходів.

Якщо говорити про поточні витрати франчайзі (собівартості), то слід зазначити, що вони складаються з двох основних складових:

·        вже згадані платежі франчайзеру;

·        власне витрати звичайного підприємства (вони типові для підприємств будь-яких форм власності і немає сенсу розглядати їх окремо).

Кажучи про витрати франчайзі, не можна не згадати про інвестиції, які повинні окупатися за рахунок прибутку, отримуваною франчайзі.

Інвестиції франчайзі можуть бути більшими, ніж у самостійного підприємця (за інших рівних умов) за рахунок:

·        переобладнання приміщень відповідно до вимог і дизайну франчайзера;

·        додаткового технічного оснащення на вимогу франчайзера;

·        додаткового страхування;

·        створення необхідних оборотних коштів.

Але, і тут франчайзі може скоротити свої витрати, бо йому не потрібно створювати свій товар і бренд.

Найважливішим елементом організації системи франчайзингу є те, що збалансованість доходів і витрат франчайзера і франчайзі так, щоб вони покривали доходами свої витрати, отримували прибуток і, як наслідок мали можливість розвиватися.

Але наш аналіз був би не повним, аби ми не розглянули типологію франчайзингу. Франчайзинг, в даний час, достатньо розгалужений напрям діяльності. Основними видами франчайзингу є:

. Товарний франчайзинг (франчайзинг товару). Будується на системі взаємин франчайзингу у сфері торгівлі. Франчайзер передає, а франчайзі отримує ексклюзивне право на реалізацію продукції під торговою маркою франчайзера. Товар в даному виді франчайзингу - це продукт, тобто він матеріалізований у вигляді конкретного виробу.

Можливі наступні схеми реалізації цього виду франчайзингу:

.1      Франчайзер - виробник товару і постачальник його в роздрібну мережу. Франчайзі, в даному випадку - роздрібний продавець. Графічно цю схему можна зобразити таким чином (рис. 1.3, а)).

Безперечною перевагою даної схеми є те, що роздрібний продавець (франчайзі) пов'язаний з виробником (франчайзером) безпосередньо, без посередників. Проте, подібна схема практично не працездатна при дуже великій кількості франчайзі.

.2.     Франчайзер може створювати не тільки роздрібну мережу, але і оптову. Роздрібний і оптовий продавці є франчайзі і отримують товар безпосередньо від виробника, яким є франчайзер (рис. 1.3, б)).

Окрім розширення власної мережі ця схема дозволяє розширити конкуренцію продавців і отримати інформацію про фактичний попит на товар від незалежних торговців, які купують товар і у конкурентів. Ці незалежні торговці можуть стати кандидатами у франчайзі. Все це безперечні переваги, але робота з двома типами франчайзі досить складна.

.3.     Франчайзер, створюючи оптову і роздрібну мережу може об'єднати їх в одну, дворівневу. Верхній рівень торгової мережі складають оптові продавці, які можуть бути франчайзі, а, в окремих випадках, підрозділами франчайзера. Франчайзі - роздрібні торговці отримують товар у оптових франчайзі або підрозділів франчайзера. Подібна схема дозволяє спростити організацію роботи франчайзера з франчайзі, але в цьому випадку втрачається безпосередній контакт з франчайзі - роздрібними продавцями, а в місці з цим контактом і ряд цінної інформації.

. Виробничий франчайзинг. Він заснований на системі взаємин, які дають право франчайзі проводити і реалізовувати товари під торговою маркою франчайзера, з використанням наданих їм сировини і матеріалів, технологій. Товаром в даній схемі може бути як продукт, так і послуга.

Фірма, що володіє технологією виробництва популярного товару, як правило захищеного патентом, здійснює виробництво силами франчайзі, передаючи їм повністю або частково технологію виробництва, або поставляючи сировину, матеріали, які самі франчайзі провести не можуть.

Можливі наступні схеми реалізації цього виду франчайзингу:

.1.     Франчайзер, будучи володарем технології виробництва сировини, матеріалів, які можуть стати основою для виробництва достатньо популярних товарів, організовує їх виробництво у себе. Франчайзі отримує право виробляти з матеріальних ресурсів, що поставляються франчайзером, кінцеву продукцію і реалізувати її під торговою маркою франчайзера (рис. 1.4, а)).

Подібна схема дуже зручна для франчайзера, бо вона дозволяє обмежити безконтрольне розповсюдження технології, бо найважливіші частини її зосереджені у франчайзера. З'являється можливість розширити географію виробництва товару, що особливо важливо при виробництві громіздкої продукції

.2.     Франчайзер, володіючи добре захищеною (у правовому аспекті) технологією виробництва може дозволити собі не займатися виробництвом, а повністю передати його франчайзі, при цьому, як це показано на рис. 1.4 б), у системі з'являються два типи франчайзі:

·        перший є виробником сировини, матеріалів;

·        другий - виробником кінцевої продукції.

.3.     Розглянута вище схема може бути, як це видно з рис. 4. в), перетворена з паралельної в послідовну. В цьому випадку франчайзер передає право франчайзі виробляти сировину, матеріали, які будуть, потім, передаватися іншому франчайзі, виробникові кінцевої продукції. Реалізація подібної схеми дозволяє збудувати складнішу систему, що враховує інтереси кінцевого споживача. Проте, в цій системі франчайзеру потрібні складніші методи контролю, бо без них, за відсутності безпосереднього контакту франчайзер - франчайзі, може відбутися втрата стандартів якості.

Таблиця 1.4 - Типологія видів франчайзингу

Вид франчайзингу	Зміст
Товарний франчайзинг	Надання права франчайзі на реалізацію товару під торговою маркою франчайзера або маркированного франчайзером.
Виробничий франчайзинг	Отримання франчайзі права виробляти і реалізовувати товари під торговою маркою франчайзера
Діловий франчайзинг	Франчайзі створює і розвиває бізнес по моделі та за участю франчайзера з використанням його технологій, ноу-хау, товарного знаку і досвіду підприємництва. (сфера обслуговування, навчання, громадського харчування)
Корпоративний франчайзинг	Франчайзі оперує не окремим підприємством, а їх мережею з використанням найманих менеджерів.
Конверсійний франчайзинг	Спосіб розширення мережі, при якому самостійне підприємство приєднується до мережі одного з франчайзерів.
Районний франчайзинг	Франчайзі отримує право здійснювати свої операції в рамках певного району, відповідно до оговоренної кількості підприємств і графіка їх відкриття.
Субфранчайзинг	Одержувач генеральної франшизи отримує право від франчайзера укладати договори з новими франчайзі
Сервісний франчайзинг	Основним товаром є послуга. (На думку А.В. Рикової - поєднання франчайзингу товарного і виробничого франчайзингу, хоча краще говорити про товарний франчайзинг, бо послуга - разновид товару)
Франчайзинг бізнес - формату	Комплексний вид франчайзингу.

3. Діловий франчайзинг. Цей вид заснований на передачі франчайзером прав використання і моделі розвитку бізнесу франчайзі, часто це робиться за участю франчайзера.

Подібний вид франчайзингу отримує переважне розповсюдження там, де використовуються прості, або достатньо відомі технології, правовий захист яких складний, або просто не можливий. У подібних випадках успіх бізнесу визначають не технології, а зовсім інші чинники: менеджмент, організація праці, культура виробництва і традиції.

. Конверсійний франчайзинг. Це ефективний спосіб розширення франчайзингової мережі, при якому підприємець (фізична або юридична особа), самостійно розвиваючий свій бізнес, співпадаючий з бізнесом франчайзінгової мережі, включається в неї на правах франчайзі. Подібний спосіб розширення франчайзінгової системи можливий тільки за наявності ефективно функціонуючої франчайзінгової мережі, що вимагає розширення. Самостійний підприємець вступить в подібну систему тільки в тому випадку, якщо він побачить переваги франчайзингу перед «вільним» бізнесом.

. Корпоративний франчайзинг. Цей вид франчайзингу відрізняється тим, що як франчайзі виступають не окремі, самостійні підприємства, а мережі підприємств, об'єднаних в корпорації, дочірні підприємства франчайзі і є його власністю.

. Районний франчайзинг. Особливістю даного виду франчайзингу є те, що франчайзі не обмежений в праві відкривати нові підприємства, за умови, що вони знаходяться на заздалегідь обумовленій території.

. Субфранчайзинг. Припускає багаторівневу систему організації франчайзингу. Франчайзі більш високого рівня, отримує генеральну ліцензію (майстер ліцензію), яка дає йому право продавати франшизи від імені франчайзера.

. Сервісний франчайзинг. Різновид франчайзингу, при якому як товар виступає сервісна послуга.

. Франчайзинг бізнес - формату. Комплексний вид франчайзингу, що включає елементи, або цілі види франчайзингу.

Отже, застосування франчайзингу передбачає виникнення складних взаємозв’язків між учасниками, що продукують фінансові потоки, при цьому можливі різні схеми розвитку даного бізнесу.

1.3 Особливості законодавчої бази регулювання франчайзингу в Україні

Розвиток франчайзингу в Україні пов’язаний, перш за все, з тим, що виробники шукають прийоми впорядкування своїх взаємин з оптовими покупцями. Франчайзинг дає можливість контролювати дилерів і впливати на них. Статус франчайзі в першу чергу пропонується кращим з них. Але щоб залучити дилерів в таку контрольовану систему, франчайзер вимушений пропонувати їм масу переваг, а про які-небудь відрахування від прибутку або не згадується взагалі, або платежі ці мінімальні і носять абсолютно умовний характер. Хоча франчайзери все ж таки вважають, що свого часу їх фінансові взаємини з франчайзі будуватимуться по прийнятому на Заході зразку. Не врегульовані законодавчі питання, що гальмують розвиток франчайзингу в Україні.

Вітчизняний законодавець не став використовувати модне західне слово «франчайзинг» і віддав перевагу іншому, консервативнішому терміну - комерційна концесія. Втім, суть правовідносин від цього не змінюється: одна сторона (правовласник), що є власником прав, приміром, на торговий знак, за плату дозволяє іншій стороні (користувачеві) працювати під своїм брендом. На заході власника прав називають франчайзером, а користувача - франчайзі, у нас використовують обидва ці терміни.

Розглядаючи переваги франчайзингу, ми кажемо про те, що співробітництво франчайзерів і франчайзі сприяє залученню на ринок високоякісних товарів і послуг і в остаточному підсумку спрямоване на задоволення споживчого попиту. Однак, не слід думати, що широке поширення франчайзингу безумовно відповідає інтересам споживача. В певній мірі воно може привести до порушення його прав - адже сама ідея франчайзингу заснована на своєрідній підміні суб'єкта: франчайзі фактично виступає на ринку під чужим ім'ям, використовуючи фірмове найменування і товарний знак франчайзера.

А з'ясувати чи є підприємство філією великої компанії чи працює за договором франчайзингу, можна тільки ознайомившись з установчими документами.

Найбільшу небезпеку в цьому зв'язку представляє виробничий франчайзинг. Якщо взяти, наприклад, ситуацію з товарами ліцензійного виробництва, то споживач обізнаний про їхнє походження усвідомлює, що купуючи продукцію, зроблену не власником товарного знаку, а сторонньою фірмою, він може і не одержати очікуваної якості. У випадку з продукцією франшизних підприємств у споживача нема підстав підозрювати, що товар зроблений не самим власником товарного знаку чи його дочірньою компанією. Правомірно виникає вимога реєстрації договорів франчайзингу, інформування споживачів і саме головне, забезпечення належної якості товарів і послуг, відповідальність за яку покладається як на франчайзера так і на франчайзі. Таким чином, законодавча регламентація франчайзингу необхідна насамперед для захисту споживачів.

Друга причина, через яку наявність правової бази більш ніж бажана, в необхідності захисту ринку франчайзингу від зловживань, можливих у зв'язку з несумлінною реалізацією франшиз і укладенням франшизних договорів, що можуть значно обмежити права франчайзі.

В законодавстві України договір франчайзингу поки ще не знайшов свого відображення. Однак правомочність укладення такого випливає з ст. 42 Конституції України у відповідності з якою кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом, а також з ст. 4 ГК України (п. 2), що передбачає можливість укладення угод які не передбачаються законом але й не суперечать йому.

В цілому, законодавчу базу України в сфері охорони прав на об'єкти промислової власності складають Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про захист від несумлінної конкуренції». Сьогодні в державі діють 10 законодавчих, 11 підзаконних і безліч відомчих нормативно-правових актів, що регулюють різні сторони правового захисту прав інтелектуальної власності. У цілому вони забезпечують основні потреби правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, однак така кількість нормативних актів ускладнює їхню практичну реалізацію.

Таким чином, розглядаючи проблему української законодавчої бази франчайзингу, можна зробити висновок, що остання містить чимало білих плям. Зокрема проблема оподаткування роялті. Так, термін «роялті», відповідно до пункту 1.11. статті 1 Закону України «Про ПДВ» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, визначається в значенні, що міститься в пункті 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами і доповненнями), а саме:

«Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

На практиці це визначення породжує питання про те, чи відносяться до роялті ті чи інші платежі по угодах із промисловою власністю, зокрема, платежі між учасниками франчайзингових відносин. Для цілей оподатковування це має важливе значення, тому що відповідно до підпунктів 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону «Про ПДВ», операції по виплаті роялті не є об'єктом оподаткування на додану вартість.

Потреба в систематизуванні діючої законодавчої бази в сфері франчайзінгу є наочною. Також, не слід забувати про необхідність привести її у відповідність с міжнародними угодами. Головну увагу необхідно приділити тут питанням захисту прав на об'єкти промислової власності. Договором про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність (TRIPS) визначено стандарти захисту прав інтелектуальної власності і заходів для примуса дотримання цих прав у країнах учасницях Всесвітньої торгової організації (ВТО). Але при значних проблемах, ризиках і недоліках франчайзинг все ж знайшов свою нішу в українському бізнесі. На сьогоднішній день світова практика довела, що франчайзинг - це один з найефективніших способів розвитку бізнесу. Розвиток франчайзингу в Україні не знаходить належної підтримки на державному рівні. Перше, що гальмує розвиток франчайзингу, - українське законодавство.

Проте, незважаючи на наявність окремих гальмуючих факторів, франчайзинг в Україні вже успішно розвивається. Усе більше підприємниці в звертається до використання цієї ефективної форми ведення бізнесу.

Отже розглянувши теоретичні засади франчайзингу спробуємо визначити основні недоліки та переваги даного бізнесу, оцінити можливі ризики, а також розглянемо методику, що дозволить оцінити особливості застосування франчайзингових умов.

2. Методичні основи застосування франчайзингових умов

Франчайзинг - це об’єктивне явище, що склалося історично і міцно закріпилося в розвинених країнах під впливом об’єктивних потреб економічного розвитку.

Однак значення його для української економіки переоцінити складно: для франчайзера - це один з найшвидших і ефективних способів створення нових незалежних підприємств, об'єднаних у єдину систему, для франчайзі - розвивати свій власний бізнес на базі перевіреної бізнес-моделі, а для держави - ефективний інструмент підтримки малого й індивідуального підприємництва, а отже, і розвитку всієї української економіки.

Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці. Тому в даному розділі ми спробуємо визначити основні переваги і недоліки, ризики франчайзингу, а також сформуємо методичні підходи, за якими спробуємо оцінити франчайзингові умови.

2.1 Проблеми використання франчайзингу

Франчайзинг, як економічний інструмент і як вид підприємницької діяльності має переваги і недоліки. Природно, що вони виникають у суб'єктів франчайзингу (франчайзера і франчайзі). Різні інтереси франчайзера і франчайзі відіб'ються в тому, що із їхньої точки зору, у франчайзингу будуть різні переваги і недоліки. Так, з різних точок зору, ми їх і розглядатимемо.

Таблиця 2.1 - Переваги франчайзингу

	Для франчайзера	Для франчайзі	Для споживача
Переваги	1. Дозволяє суттєво розширити ринок збуту товврів.	1. Збереження франчайзі своєї економічної та юридичної самостійності.	1. Отримання чіткого уявлення про товар, що продається всією франчайзінговою мережею на підставі контактів з одним франчайзі.
	2. Можливість контролю і регулювання якості ведення бізнесу.	2. Можливість реалізації товару, що має добре відому торгову марку від імені франчайзера (входження в процвітаючий бізнес)	2. Можливість отримати товар, що потребує високого ступеня участі франчайзера.
	3. Можливість проведення єдиної цінової політики без загрози порушення антимонопольного законодавства.	3. Можливість вивчення і широкого використання досвіду ведення бізнесу, отриманого франчайзером. Використання ре-зультатів досліджень, що проводяться ним, у всіх областях бізнесу.	3. Отримання можливості купувати товар у стабільного постачальника.
	4. Набуття додаткового досвіду ведення бізнесу за рахунок інформації, що надає франчайзі.	4. Отримання додаткового захисту бізнесу з боку франчайзера, в результаті розділення ринку збуту і зниження конкуренції.	4. Наявність продовжених і стандартизованих годин роботи франчайзі.
	5. Оптимізація витрат франчайзера за рахунок поділу їх з франчайзі.	5. Скорочення інвестицій, необхідних для початку бізнесу.	5. Отримання більш високого стандарту обслуговування.

Таблиця 2.2 - Недоліки франчайзингу

	Для франчайзера	Для франчайзі	Для потребителя
Недоліки	1. Торгові точки, що належать компанії, як правило, приносять більше прибутку, ніж франчайзі.	1. Контроль, здійснюваний фран-чайзером, може залишити не багато можливостей франчайзі для самовираження в бізнесі.	1. Франчайзинг може обмежувати конкуренцію і, тим самим, знижувати якість товару.
	2. Важко контролювати і впливати на якість ведення бізнесу франчайзі.	2. Втрата франчайзинговою компані-ей своєї репутації кидає тінь на репутацію франчайзі.	2. Франчайзі може опинитися недостатньо хорошим (або не-достатньо навченим) менед-жером, що призведе до зниження якості товару.
	3. Франчайзингова компанія більш інертна і менш гнучка, з погляду управління, ніж крупна корпорація.	3. Послуги, що надаються франчайзером, можуть скласти достатньо велику частку витрат (собівартості) товару франчайзі, що реалізовується.	3. Споживач не може, як правило, отримати завжди необхідний йому спектр товарів і послуг.
	4. Виникають суперечності між особистими інтересами і зацікавленістю франчайзі, необхідностю реалізувати стандартний товар.	4. Франшизи засновані на вузькоспеціалізованому товарі.	4. Можливість неточного уявлення про суть товару і стандарти якості, завдяки агресивній рекламі.
	5. Існують проблеми підбору франчайзі.	5. У франчайзі виникають проблеми при продажу або передачі франшизи.	5. Підтримка франчайзі від франчайзера призводить до меншої зацікавленості франчайзі в клієнтові.

З погляду франчайзера франчайзинг має наступні переваги:

.        Дозволяє значно розширити ринок збуту товарів. Це виражається в тому, що істотно збільшується число торгових точок, що здійснюють реалізацію товару. Ці торгові точки можуть знаходитися в різних регіонах, деколи достатньо віддалених, утворюючи при цьому єдину, достатньо широку мережу. Розділ ринку між франчайзі дозволяє скоротити конкуренцію між ними і направити всі зусилля конкурентної боротьби проти фірм, що не входять у франчайзінгову мережу.

.        Можливість контролю і регулювання якості ведення бізнесу. Передаючи франчайзі право ведення бізнесу від свого імені, франчайзер залишає за собою право вимагати від франчайзі дотримання певних стандартів ведення бізнесу, а звідси витікає право контролю.

Контроль, який здійснює франчайзер, може охоплювати різні сторони бізнесу франчайзі. Найчастіше це:

·        якість товару. Франчайзер вимагає від франчайзі, що реалізовується, від імені франчайзера, відповідав встановленому стандарту якості. Для цього у франчайзера є спеціальна служба контролю;

·        достовірність передаваної інформації про об'єми реалізації і стан ринку, на основі якої франчайзер прогнозує розвиток франчайзінгової мережі в цілому;

·        інформація про об'єми реалізації, доходи і прибуток франчайзі, на підставі яких прогнозуються фінансові можливості франчайзера.

.        Можливість проведення єдиної цінової політики без побоювання порушити антимонопольне законодавство. Особливість франчайзингу полягає в тому, що всі його суб'єкти є самостійними юридичними особами і до них практично не можливо застосувати антимонопольне законодавство.

.        Набуття додаткового досвіду ведення бізнесу за рахунок інформації, що надає франчайзі. Не тільки франчайзер має можливість передавати свій досвід франчайзі. Дуже часто франчайзі отримують цікавий досвід ведення бізнесу, про який вони повідомляють франчайзеру.

.        Оптимізація витрат франчайзера за рахунок розділу їх з франчайзі. Франчайзер, передаючи частину своїх функцій франчайзі, передає йому і частину витрат. Таким чином, франчайзер економить свої адміністративні витрати, при цьому у франчайзі, як представника малого бізнесу вони можу рости, а можуть не рости взагалі. Будучи самостійною юридичною особою, франчайзі сам інвестує в своє підприємство, економлячи, тим самим, інвестиції франчайзера. Слід зазначити, що таким чином франчайзі оплачує свою незалежність, що відповідає його інтересам.

Проте навіть для франчайзера франчайзинг має і недоліки. Основними з них - є наступні.

.        Торгові точки, що належать компанії, як правило, приносять більше прибутку, ніж франчайзі. Як вже неодноразово підкреслювалося, франчайзі, будучи самостійною юридичною особою, повинні бути рентабельними. Тому частина прибутку від реалізації товару залишається у них. Природно, це зменшує масу прибутку франчайзера, але, як правило не знижує його рентабельності, оскільки підвищення прибутку вимагає додаткових інвестицій.

.        Складно контролювати і впливати на якість ведення бізнесу франчайзі. Франчайзі, будучи самостійною юридичною особою і прагнучи до фактичної самостійності, далеко не завжди зацікавлені в наданні франчайзеру об'єктивної інформації. Подібне положення справ вимушує франчайзера створювати спеціальні структури, кінцева мета яких - контроль, розробляти спеціальні методи контролю. Зрештою це вимагає від франчайзера достатньо великих зусиль і витрат.

.        Франчайзингова компанія більш інертна і менш гнучка, з погляду управління, ніж крупна корпорація. Франчайзингова мережа заснована на системі угод. Подібне положення виключає з арсеналу менеджерів франчайзингу безліч інструментів дії на франчайзі і робить всю франчайзінгову систему дуже інертною. У кризових умовах розвитку бізнесу це може бути серйозною проблемою.

.        Виникають суперечності між особистими інтересами, зацікавленістю франчайзі і необхідністю реалізувати стандартний товар. Франчайзер, як підприємець прагне до самостійності і самовираження в бізнесі. Проте, особливості франчайзингу вимагають від франчайзі стандартних підходів до ряду бізнес-процесів.

.        Існують проблеми підбору франчайзі. Франчайзингова мережа вимагає залучення в неї достатньо великої кількості підприємців як франчайзі. Враховуючи необхідність реалізації стандартного товару певного рівня якості в стандартних умовах, деколи достатньо складних бізнес-процесів, виникає проблема не тільки підбору, але і відбору франчайзі, а також їх навчання. Для цього франчайзеру доводиться створювати спеціальні процедури відбору франчайзі, створювати тренінг центри і проводити навчання кандидатів у франчайзі.

З погляду франчайзі франчайзинг має наступні переваги:

.        Збереження франчайзі своєї економічної і юридичної самостійності. Франчайзі, включаючись в систему франчайзингу, залишається самостійною юридичною особою. Ця особливість франчайзі дозволяє йому отримати додаткову стійкість в кризових ситуаціях. Кризу або крах всієї системи франчайзингу не означає кризи або краху конкретного франчайзі, бо він не несе відповідальності по зобов'язаннях франчайзера.

.        Можливість реалізації товару, що має добре відому торгову марку від імені франчайзера (входження в процвітаючий бізнес). Входячи в систему франчайзингу, франчайзі отримує цілий ряд можливостей, які не доступні підприємцеві, що діє самостійно. Це дозволяє франчайзі простіше і швидше отримувати банківські і товарні кредити, знижки на товари і послуги, а це вже матеріальні переваги.

.        Можливість вивчення і широкого використання досвіду ведення бізнесу, отриманого франчайзером. Використання результатів досліджень, що проводяться ним, у всіх областях бізнесу. Як вже неодноразово підкреслювалося, франчайзі, вступаючи в систему франчайзингу, проходить навчання і знайомиться з досвідом франчайзера.

Проте на цьому знайомство з досвідом франчайзера не закінчується. Франчайзер, аналізуючи і узагальнюючи досвід роботи франчайзінгової системи передає його франчайзі, як новим, так і тим, що давно увійшли до системи. Крім того франчайзер постійно вивчає ринок, удосконалює товар і технологію його виробництва. Зрештою все це призначено для франчайзі.

.        Отримання додаткового захисту бізнесу з боку франчайзера, в результаті розділення ринку збуту і зниження конкуренції. Ця підтримка починається з того, що франчайзер ділить ринок між франчайзі так, щоб вони не конкурували один з одним. Це робить франчайзі стійкішим в бізнесі.

.        Скорочення інвестицій, необхідних для початку бізнесу. Вступаючи у франчайзинговую мережу франчайзі повинен інвестувати у власне підприємство. Проте, ці інвестиції менші, ніж при створенні власного підприємства, бо франчайзі не потрібні інвестиції в створення товару і розкручування бренду. Франчайзер може виступати гарантом, при отриманні франчайзі інвестиційного кредиту.

Франчайзинг має і недоліки і для франчайзі. Основними з них - є наступні:

.        Контроль, здійснюваний франчайзером, може залишити мало можливостей франчайзі для самовираження в бізнесі. Франчайзинг передбачає контроль з боку франчайзера за франчайзі. Це нормальне явище, яке франчайзі визнає при вступі до франчайзингової мережі. Але франчайзі підприємець. Як і будь-який підприємець, він прагнути не тільки до отримання досвіду, не тільки бажає розбагатіти, він прагне до самовираження в бізнесі. На якомусь етапі розвитку бізнесу франчайзі стикається з бажанням розширити свою самостійність, що, деколи не дозволяє система франчайзингу.

.        Втрата франчайзинговою компанією своєї репутації кидає тінь на репутацію франчайзі. Як вже мовилося, репутації франчайзера і франчайзі тісно зв'язані між собою. При втраті франчайзером своєї репутації втрачає репутацію і франчайзі, бо споживач тісно зв'язує їх.

.        Послуги, що надаються франчайзером, можуть скласти достатньо велику частку витрат (собівартості) товару франчайзі. Послуги, що надаються франчайзером франчайзі, вимагають певних витрат і за них доводиться платити. Природно, що джерелом франчайзі по оплаті послуг франчайзера може бути тільки дохід від реалізації товару, витрати франчайзі лягають на собівартість товару, що приводить до підвищення його ціни.

Зайве підвищення собівартості і ціни приводить до зростання цін, падінню попиту і зниженню доходів франчайзі і франчайзера. Тому франчайзер повинен дуже акуратно підходити до визначення ціни своїх послуг.

.        Франшизи засновані на вузькоспеціалізованому товарі. Це органічна особливість франчайзингу. Франчайзі, розуміючи, що, входивши в систему франчайзингу, вони матимуть справу з вузькоспеціалізованим товаром, повинні пам'ятати про недоліки подібного товару. В першу чергу це небезпека кризи всієї системи при падінні попиту на цей товар. Подолати цей недолік можна проведенням франчайзером постійних маркетингових досліджень і вдосконаленням товару.

.        У франчайзі виникають проблеми при продажі або передачі франшизи. Франчайзер, як правило, обмежує передачу від одного франчайзера іншому. Це викликано необхідністю проходження навчання і засвоєння новим франчайзером досвіду свого франчайзера, а це вимагає витрат. Крім того, новий франчайзі може не відповідати вимогам франчайзера. Тоді останній може заборонити передачу франшизи.

Успіх франчайзингу залежить від споживача. Що б він був зацікавлений в придбанні товару - об'єкту франчайзингу, необхідно, що б він отримував від цього певні переваги. Такими на наш погляд є.

.        Отримання чіткого уявлення про товар, що продається всією франчайзінгової мережею на підставі контактів з одним франчайзі. Франчайзинг заснований на стандартному товарі. Це виявляється дуже зручним для споживача. Вибравши товар, що є суб'єктом франчайзінгової системи, він без зусиль знайде його скрізь, де є франчайзі. І, навпаки, зрозумівши, що цей товар не влаштовує, він проігнорує цей товар і франчайзі.

.        Можливість отримати товар, що вимагає високої частки участі франчайзера. Франчайзинг заснований на стандартному товарі. Проте, на франчайзі покладається цілий ряд робіт після передпродажної підготовки товару, гарантійного і сервісного обслуговування товару, постачання запасних частин і витратних матеріалів, що дуже зручно для споживача.

.        Отримання можливості купувати товару у стабільного постачальника. Франчайзер і франчайзі утворюють франчайзингову мережу, як правило, достатньо широку і стійку. В результаті, споживач, що став клієнтом одного франчайзі, може задовольняти свою потребу у будь-якого представника франчайзінгової мережі, як у одного продавця. Таким чином, розширюються можливості отримання товару «в широчінь». У той же час франчайзі, як підприємець, стійкіший, ніж його самостійні колеги, і споживач отримує стійкого продавця (постачальника) стабільного часу «і в просторі».

.        Наявність продовжених і стандартизованих годин роботи франчайзі. Франчайзер прагнути стандартизувати всі аспекти бізнесу франчайзі, у тому числі і час роботи. Однією з перших вимог франчайзера ставати встановлення стандартних і, як правило, продовжених годин роботи франчайзі. Для франчайзі це не складає проблеми, оскільки робота у франчайзінгової мережі звільняє його від багатьох інших проблем. В результаті споживач отримує триваліший робочий день, ніж у самостійного підприємця.

.        Отримання вищого стандарту обслуговування. Надаючи франчайзі ряд послуг, франчайзер створює йому умови для створення більш високого рівня обслуговування і, добивається збереження цього рівня. Природно, що цей рівень вище для товарів і рівня обслуговування певного класу, відповідного певному рівню цін. Не слід забувати, що може бути і вищий рівень обслуговування, але він зажадає і великих витрат з боку споживача.

Окрім переваг споживач, що користується послугами франчайзі, отримує і певні проблеми, викликані органічними недоліками франчайзингу для споживача. Такими недоліками є:

.        Франчайзинг може обмежувати конкуренцію і, тим самим, знижувати якість товару. Розвиток франчайзінгової системи обов'язково включає розділ ринку між франчайзі.

Це підсилює положення франчайзі, робить його більш конкурентоздатним, але відсутність конкуренції приводить і до прагнення франчайзі понизити рівень обслуговування і якість товару. У звичайно, в підсумку, це може відштовхнути споживача від франчайзі і франчайзінгової систем в цілому.

.        Споживач не може, як правило, отримати завжди необхідний йому спектр товарів і послуг. Франчайзинг базується на використанні одного, стандартизованого товару. Природно, що цей товар не зможе задовольнити всі потреби одного споживача.

.        Можливість неточного уявлення про суть товару і стандарти якості, завдяки агресивній рекламі. Франчайзер постійно проводить маркетингові заходи, одним з них, мабуть, найважливішим, є реклама, яка може бути достатньо агресивною. В результаті у споживача може скластися враження, що товар володіє вищими споживчими властивостями, але чи є це насправді. У такій ситуації у споживача може створитися негативне враження не тільки про товар, але і про франчайзінгову мережу взагалі.

.        Отримувана франчайзі від франчайзера підтримка приводить до меншої зацікавленості франчайзі в клієнтові. Франчайзі, як підприємець, захищеніший, ніж самостійний. В результаті у нього цілком природне прагнення скоротити свої зусилля і витрати, що може знизити зацікавленість в споживачі. Зрештою це може виявитися серйозним недоліком, з погляду споживача. А для франчайзі і франчайзера мати негативні наслідки.

Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності зв'язаний з ризиком. Зі всіх численних ризиків доцільно виділити ті ризики, які типові для української економічної дійсності. Найбільш істотні ризики викликані наступними причинами:

.        Відсутність законодавчої і нормативної бази. Дане питання було розглянуте нами в розділі 1.3.

.        Існуюча фіскальна політика. Найсерйознішим наслідком відсутності правової бази є існуюча фіскальна політика, яка, часто робить франчайзинг економічно не доцільним.

.        Недостатня кількість фахівців. Відсутність правої бази знижує інтерес практиків до франчайзингу. Велика частина фахівців, що займається франчайзингом в Україні, або теоретики, або учасники зарубіжних франчайзінгових систем.

.        Специфіка поведінки українських споживачів. Український споживач не звик цінувати торгову марку і часто вибирає товар, який із його точки зору забезпечує оптимальне співвідношення ціна - якість. Якість споживач намагається визначати сам, не довіряючи торговій марці, яка у вітчизняних умовах може бути і підробленою.

.        Недовір'я з боку споживачів. Незнання і нерозуміння суті франчайзингу, викликане відсутністю необхідної інформації про франчайзинг, специфіка поведінки вітчизняних споживачів приводить до того, що вітчизняний споживач перестає довіряти франчайзингу як економічному інструменту.

Ми проаналізували франчайзингові відносини, побачили сильні і слабкі сторони, оцінили ризики. Тепер спробуємо систаматизивати отримані знання і розробити методику, що дозволить оцінити особливості застосування франчайзингових умов на практиці.

2.2 Аналіз використання франчайзингових умов за критеріями, що враховують вплив зовнішнього середовища

Щоб проаналізувати особливості застосування франчайзингової концепції в реальних умовах під впливом зовнішніх чинників, потрібно визначити певні критерії, за якими це можливо зробити, систематизувати інформацію. У даному розділі мі спробуємо їх визначити, щоб надалі застосувати. Виділимо критерії, за допомогою яких можна оцінити особливості застосування франчайзингу і вірогідність того, що компанія, яка обрала для себе цей шлях, досягне успіху як франчайзі.

. Тенденції і умови ринку - не будучи показником ефективності франчайзингу в такому ж ступені, що і загальним індикатором успіху будь-якого бізнесу, ці тенденції є ключовими. Росте ринок або консолідується? Як це вплине на бізнес в майбутньому? Який вплив матиме Інтернет? Чи будуть вироби чи послуги мати попит в майбутні роки? Які дії інших конкурентів, що мають і не мають франшизи? І як впливатиме конкурентне навколишнє середовище на вірогідність тривалого успіху. Всі ці фактори є ключовими для розвитку будь-якого підприємства, ми також не можемо не звернути на них свою увагу.

. Довіра - це і розмір фірми, число її підрозділів, тривалість роботи, публічність, обізнаність споживача про бренд і ефективність менеджменту; всі вони важливі і значущі. Бо насамперед франчайзинг це вже готовий бізнес, який повинен злагоджено працювати, щоб його оцінити, потрібно ретельно вивчити, визначити основну місію, цілі, оцінити конкурентні переваги. Чому необхідно оцінювати самого франчайзера? Асват Дамодаран в своїй фундаментальній книзі «Інвестиційна оцінка» стверджує, що успіхи і проблеми франчайзера, що відбиваються на ринковому курсі його акцій, автоматично переходять до франчайзі. Проблеми франчайзера приводять до збільшення ризиків, які можуть відбитися на франчайзі. Ця думка підтверджується у цього ж автора у іншому місці. Коли оцінюється злиття, через покупку крупного пакету акцій, то дисконтною ставкою повинна виступати вартість капіталу цільової компанії, оскільки ризики фінансування її діяльності відбиваються на фірмі-покупцеві. Покупка франшизи якоюсь мірою є формою злиття, оскільки дає можливість франчайзі працювати під одним брендовим дахом з франчайзером. Але при цьому постають і певні проблеми. У франчайзера можуть бути інші нематеріальні активи у формі об'єктів інтелектуальної власності, що створюють цінність.

Причому, цінність бренду може створюватися як добре поставленим брендінгом, так і самими унікальними нематеріальними активами (наприклад, патентами, блокуючими вхід на певний вузький ринок). Тоді в паушальному платежі або роялті повинна відбитися цінність бренду, як продукту успішної управлінської діяльності, і вартість ліцензії на патентовану продукцію або послуги.

Інша проблема пов'язана з оцінкою ролі особи в цінності бренду. Підхід до оцінки цінності останнього дає можливість оцінити максимальну цінність знеособленого бренду (типу Мак Доналдс, Кока Кола). Проте бувають бізнес, де особа конкретної людини істотно впливає на цінність бренду франчайзера. Наприклад, відомий шеф-кухар в ресторанному бізнесі, або найдосвідченіший експерт-аналітик консалтингової фірми, або відомий дантист в стоматологічній клініці. Купивши франшизу, але не маючи саме цього професіонала в штаті фірми, франчайзі не отримуватиме такої ж доданої цінності, що і франчайзер. Проблемою, що вимагає окремого розгляду, є оцінка цінності персоніфікованого бренду для франчайзі і рівня внеску видатної особистості в її величину.

. Мобільність знань - наступним критерієм є здатність швидко навчити системі інші фірми. Для передачі франшизи зазвичай потрібно, щоб бізнес міг передати необхідні знання її передбачуваному одержувачеві за відносно короткий час. Взагалі, якщо бізнес настільки складний, що одержувача франшизи не можна навчити йому за три місяці, то у фірми будуть труднощі з франчайзингом. Деякі комплексні франчайзери долають цей недолік, направляючи свою діяльність тільки на тих передбачуваних одержувачів, які вже «навчені» в їх сфері (наприклад, медична франшиза направлена тільки на лікарів).

. Розрізнення - окрім довіри фірма повинна мати достатні відмінності від своїх конкурентів. Це може бути певна концепція, що відрізняється, або послуги, менші капітальні витрати, унікальна стратегія маркетингу або різні цільові ринки, також це певні скидки чи бонуси, що може надавати фірма. Адже знання про них дуже важливі для безпосередньо користувачів.

. Пристосовність - далі треба визначити, наскільки добре концепцію можна перенести з одного ринку на іншій. Деякі концепції (наприклад, барбекю) не дуже добре пристосовуються до обширних географічних просторів із-за регіональних відмінностей в смаках або перевагах споживача. Інші (наприклад, медична практика) обмежуються різними законами держав. Ще інші концепції працюють тільки через своє унікальне розміщення. Деякі працюють завдяки унікальним здібностям або талантам людей, що стоять за ними. Нарешті, деякі концепції успішні тільки тому, що засновані на роках наполегливості і створення зв'язків.

. Задокументовані знання - у всіх успішних підприємців є своя система. Але щоб бути ефективною з погляду франчайзингу, така система повинні бути задокументована так, щоб її можна було дієво передати одержувачеві франшизи. Наявність певного кодексу, на який спиратиметься бізнес є гарантом його успіху. Якщо попередні критерії ми не мали змогу оцінити у грошовому чи процентному співвідношенні, а тільки експертним шляхом і в порівнянні певних умов, то наступні дадуть нам змогу наочно побачити стан розвитку франчайзингових відносин і оцінити їх ефективність.

Визначивши основні критерії, що можуть охарактеризувати франчайзі з погляду зовнішнього середовища, спробуємо оцінити застосування франчайзингових умов під впливом внутрішніх факторів.

2.3 Методичні засади щодо оцінки застосування франчайзингу з погляду внутрішнього середовища фірми

Звичайно ми не можемо нівелювати вплив зовнішнього середовища на розвиток франчайзингового підприємства, але дуже важливими і безперечно ключовими факторами успіху є внутрішні можливості фірми, бо вони показують конкретні результати діяльності саме досліджуваного підприємства.

В даному розділі ми і спробуємо систематизувати фактори, що характеризують особливості застосування франчайзингових умов з погляду внутрішнього середовища фірми.

. Можливості - відображає здатність одержувача сплатити відповідну франшизу при цьому різняться і виплати за користування нею. Цей аналіз повинен спиратися вже на діючі підприємства, бо важливо знати розміри прибутку чи виручки, з яких дані виплати повинні здійснюватися. Потрібно оцінити доцільність сплати вказаної в рекламі суми. Для цього повинен бути застосований підхід, який дозволить порівняти на єдиній основі аналогічні платежі в тій же галузі і виді бізнесу, щоб переконатися в справедливості виставленої ціни. Але справа не тільки в нормі відрахувань, але і цінності самого бренду. Чим вище або нижче рівень цінності бренду в цінності фірми-франчайзера, тим істотніше може відхилятися від норми ціна франшизи. Таким чином, без оцінки впливу бренду на цінність франшизи, оцінювати останню некоректно. Термінологію и види платежів визначено раніше, тепер спробуємо на практиці застосувати ці знання. Виходячи з цього, невиправданою виглядає позиція франчайзера, вказуючого в рекламі (не братимемо наших рекламодавців), що, наприклад, «сума інвестицій, включаючи паушальний платіж складає 500 тис. грн.». Питання: скільки франчайзер бере собі з цієї суми за свій бренд, а скільки в ній «турботи» про успішний старт?

Дуже легко відчути різницю в співвідношенні «инвестиції/паушальный платіж» 50/450 і 450/50. Перше - на стороні франчайзера, а друге працює на франчайзі. Якщо з'ясовується, що реальним буде перше співвідношення, то виправдана цікавість, чи потрібна така велика премія в порівнянні з інвестиціями?

Таким чином, оцінці повинен піддаватися тільки паушальний платіж, оскільки він є прямою платою за бренд. Тому в абсолютно чітко слід розділяти об'єм стартових інвестицій і паушальний платіж. Якщо такого розділення немає, досить складно порівняти франшизи і визначити особливості даних франчайзингових умов.

Друге питання, яке можна було б задати: а заплативши 500 тисяч франчайзі отримує франшизу назавжди або на певний термін? І ще, а якщо у франчайзі бізнес буде рости швидше, ніж у франчайзера, перший останньому зовсім не платитиме роялті? Справедливим є підхід, по якому франчайзі платить невеликий паушальний платіж, а надалі - роялті. Найм'якшим для франчайзі в порівнянні із сплатою тільки паушального платежу є сплата тільки роялті, за умови, якщо останнє враховане в першому. Якщо ж такий облік не проведений, то потрібно виходити з перспектив реалізації бізнесу. Чим вони є більш безхмарними, тим вигідніше сплатити тільки паушальний платіж, і навпаки.

Проблеми оцінки почнемо розглядати з визначення цінності і вартості франшиз. Як вище вже було описано, їх оцінку по формах оплати за послугу франчайзингу, можна розглядати в трьох аспектах:

. Оцінка справедливості ціни у разі разової сплати паушального платежу.

. Оцінка виправданості змішаної плати у вигляді паушального платежу і роялті.

. Оцінка справедливості рівня ставки роялті до чистого доходу або прибутку.

Взагалі, присутність в рекламі тільки паушальних платежів як плата за користування брендом, окрім вказаних вище чинників, може свідчити про тотальну недовіру франчайзерів до потенційних франчайзі. Факт сумний, і мабуть пов'язаний з недостатньою історією розвитку ринкових відносин в Україні і недосвідченістю самих франчайзерів в ціноутворенні франшиз.

Почнемо з найпоширенішого способу оплати за франшизу - паушального платежу. Відразу обмовимося, - основний акцент буде на прибутковий підхід. Це пов'язано з тим, що майновий підхід практично не враховує корисність франшизи і зміну цінності грошей в часі. У свою чергу, для використання ринкового підходу не напрацьована відповідна база аналогічних операцій, а ті операції, по яких інформація існує, містять неправдоподібні ціни. Є вірогідність, що ціни, вказані в базах аналогічних придбань, далеко не завжди відповідають дійсності.

Прибутковий же підхід дозволяє визначити вплив придбаної франшизи на цінність бізнесу, що узгоджується із загальновідомими інвестиційними критеріями ефективності будь-яких капітальних і фінансових вкладень.

Здійснити прогноз грошового потоку в двох станах - досить непросте завдання, проте нездійсненним його назвати не можна. У теорії все просто, дисконтуєте надбавку і отримуєте цінність франшизи. Проте, як визначити рівень цієї надбавки на практиці? Оптимально, франчайзі повинен мати бізнес-план розвитку аналогічного бізнесу, або вже його мати як базис, на основі якого буде реалізований бізнес по франчайзинговим умовам. Це необхідно для того, щоб отримати уявлення про приблизний рівень цін на товари або послуги що реалізовуються без використання просунутого бренду. Усереднений рівень надбавки в ціні без ПДВ можна визначити через співвідношення валового прибутку і чистого доходу (валова рентабельність продажів). При такому підході одночасно враховується і економія в собівартості і виграш в ціні. В нашому випадку мі візьмемо рентабельність схожого підприємства, яке не є франчайзинговим в Сумах. Помноживши надбавку рентабельності у відсотках на чистий дохід франчайзі, ми отримаємо своєрідний надбавний грошовий потік від бренду. Таким чином, ми врахуємо приріст потоку, як за рахунок зростання рентабельності, так і зростання об'єму продажів. Якщо ми такий потік (за мінусом податку на прибуток) продисконтуємо і співвіднесемо з окремо оціненою ринковою цінністю франчайзера, то отримаємо питому вагу бренду в цінності компанії. Такі питомі ваги публікуються в книгах за оцінкою по окремих франчайзерам і галузях, оскільки вони демонструють силу бренду.

Якщо ми суб'єктивно визначимо, якою частиною у відсотках підприємства готові поділитися з франчайзером (або ця частина нав'язуватиметься останнім), то помноживши такий рівень на цінність бренду ми отримаємо величину прийнятної вартості франшизи. Ця вартість повністю співставна з величиною паушального платежу. Якщо останній нижче за вартість, то франшизу варто придбати виходячи з цінності бренду і наших уявлень про справедливість розподілу доданої цінності.

Далі розглянемо вище згадані ситуації з цінами на франшизи у вигляді роялті, коли їх необхідно трансформувати в паушальний платіж, і навпаки. Найпростішою дією є конверсія роялті в паушальний платіж. Для цього досить визначити суму дисконтованих відрахувань. Розрахована величина і буде еквівалентним паушальним платежем.

Реально, роялті може бути рівнем відрахувань у відсотках, тоді ставку потрібно помножити на об'єкт нарахування (прибуток, чистий дохід), або це можливі безпосередньо платежі в гривнях. Причому, платежі можуть бути як рентою, так і спеціально розробленою шкалою відрахувань, побудованою за прогресивним або регресивним принципом. Суть конверсії при цьому не змінюється.

. Повернення капіталовкладень - це - справжнє серйозне випробування для ефективності франчайзингу. Бізнес, що передається по франшизі, винен, звичайно ж, бути прибутковим. Більш того, цей бізнес повинен приносити одержувачам франшизи достатній прибуток після плати за франчайзинг, щоб вони могли відповідним чином окупити вкладені ними час і гроші. Рентабельність завжди відносна. Для набуття осмисленого значення її необхідно зіставити з вкладенням капіталу. Таким чином, інвестиція у франшизу може зіставлятися з іншими інвестиціями порівнянного ризику, які вступають в конкуренцію за гроші одержувача франшизи. Зазвичай показник ROI повинен бути не менше 20 відсотків до другого або третього року діяльності. Розгленемо деякі показники рентабельності, що дозволять визначити прибутковість бізнесу, бо одержання прибутку є обов» язковою умовою розширеного відтворення на підприємтсві, забезпечення його самофінансування і конкурентноздатності на ринку.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення. Цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики фективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величина витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельност капіталу.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

) показники рентабельності капіталів (активів);

) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал, акціонерний (власний) капітал. Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових ричагів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів. Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів. Дані показники дають уяву про ступінь важливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується н підставі притоку грошових коштів, широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше приоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типу виробництва ознакою «здоров'я» економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребу перебудови звітності підприємства.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продажів, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку. Підприємство на сам перед звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використані ресурси, то рольдефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це «природним» шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Отже перейдемо безплсередньо до показників рентабельності.

1.       Рентабільність товарообороту (продаж), яка визначається за формулою:

,                                        (2.1)

де ЧП - чистий прибуток;

В-виручка від продажів.

Цей показник використовується для оцінки результатів господарської діяльності торговельних підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торговельного прибутку в ціні товару.

2.       Рентабельність продукції визначається відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції до повної собівартості реалізації продукції

,   (2.2)

де Св - собівартість продукції.     

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства. Він є дуже важливим, оскільки характеризую саме основну діяльність підприємства.

3.       Рентабельність витрат обертання (поточних витрат) обчислюється за формулою:

,                               (2.3)

де ВО - величина витрат обігу поточних витрат підприємства.

Цей показник використовується при оцінці ефективності поточних витрат підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на 100 одиниць витрат обертання пілприємства. Рівень рентабельності дозволяє визначити прибутковість реалізації окремих товарів, що необхідно для встановлених економічно обгрунтованих розмірів торговельної надбавки (знижки).

4.            Рентабельність активів підприємства.

Даний показник визначається як відношення чистого прибутку до середньої вартості активів підприємства:

,                                                             (2.4)

де А - сума активів підприємства

Цей показник характеризує прибуток в розрахунку на одиницю майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства.

5.  Рентабельність чистого прибутку відносно активів (період окупності капіталу):

,                                                   (2.5)

Визначає частку активів в чистому прибутку. Показує за який період кошти що інвестовані в активи будуть компенсовані чистим прибутком підприємства.

6. Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

прибутком в розрахунку на одного робітника підприємства, обчисленням як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства;

,                                            (2.6)

де ССЧП - середньоспискова чисельність працівників

- прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що повязані з утримуванням трудових ресурсів (фонд споживання, витрат на підготовку кадрів, охорону праці тощо).

. Рентабельність власного капіталу.

Цей показник характеризує розмір прибутку, який отримав власник підприємства на одиницю коштів, що вкладені в підприємство, та служить критерієм для оцінки котирування акцій підприємства на біржі.

,                                        (2.7)

де ВК - власний капітал.

. Рентабельність чистого прибутку відносно власного капіталу

  ,                                                       (2.8)

Визначає частку власного капіталу в чистому прибутку. Показує за який період власний капітал може бути компенсованим чистим прибутком підприємства.

9. Рентабельність перманентного капіталу.

,                                       (2.9)

де ПК - перманентний капітал.

Цей показник характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться в тривалому (довгочасному) розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і овогострокових кредитів підприємства.

10. Співвідношення сплачених відсотків і прибутку;

К відс. на приб. =,                                               (2.10)

де  - сплачені відсотки за кредит.

Визначає частку прибутку від звичайної діяльності підприємства, яка повинна сплачуватись за користування кредитами. Показує скільки сплачених відсотків за кредити і позики припадає на одиницю прибутку підприємства.

Розглянуті показники рентабельності можна розраховувати як за балансовим прибутком, так і за прибутком від основної діяльності, прибутком, який лишається в розпорядженні підприємства (чистим прибутком).

Існує багато чинників, що визначають величину прибули і рівень рентабельності. Ці чинники можна підрозділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішні - це чинники, не залежні від зусиль даного колективу, наприклад зміна цін на матеріали, продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і так далі. До внутрішніх можна віднести зміну асортименту, ціни і так далі. Структурні зрушення в асортименті продукції істотно впливають на величину реалізованої продукції, собівартість і рентабельність виробництва.

Завданням економічного аналізу рентабельності - виявити вплив зовнішніх чинників, визначити суму прибутку, отриманого в результаті дії основних внутрішніх чинників, що відображають внесок працівників і ефективність використання виробничих ресурсів

При проведенні аналізу впливу будь-якого чинника важливо розуміти, який економічний сенс містить той або інший показник, до якої сфери діяльності підприємства він відноситься, з тим щоб правильно інтерпретувати його динаміку і ухвалювати рішення по управлінню бізнесом. На ці питання можливо відповісти застосувавши модель Дюпон. Цей підхід за допомогою фінансових коефіцієнтів, дозволяє врахувати всі зв'язки між сферами діяльності компанії, кожну з яких характеризує який-небудь показник моделі.

Розробки в області факторного аналізу, які ведуться з початку 20 століття, мають велике значення для розширення можливостей використання аналітичних коефіцієнтів для внутріфірменного аналізу і управління.

В 1919 році схеми факторного аналізу запропонували фахівці фірми Дюпон (The Dupont System of Analysis). До цього часу досить широкого поширення набули показники рентабельності продажів і оборотності активів. Проте ці показники використовувалися самі по собі, без ув'язки з чинниками виробництва. У моделі фірми Дюпон вперше декілька показників зв'язали разом і приведені у вигляді трикутної структури, у вершині якої знаходиться коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу як основний показник, що характеризує віддачу, що отримується від засобів, вкладених в діяльність фірми а в підставі два показники чинників - рентабельність продажів і ресурсовіддача.

В теоретичному плані фахівці фірми Дюпон не були новаторами; вони використовували оригінальну ідею взаємозв'язаних показників, висловлену вперше Альфредом Маршаллом і опубліковану їм в 1892 році в книзі «Елементи галузевоъ економіки». Проте їх заслуга очевидна оскільки раніше ці ідеї на практиці не застосовувалися. Треба сказати, що моделі факторного аналузу, запропоновані фахівцями фірми Дюпон досить довго залишалися непоміченими, і лише останнім часом їм почали приділяти увагу.

 ROA=**,     (2.11)

де ЧП - чистий прибуток

В-виручка

А - сума активів

ВК - власний капітал- рентабельність сукупного капіталу

 - рентабельність продажів

 - ресурсовіддача

 - коефіціент левереджу

 - ресурсовіддача

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельності продажів, оборотності активів і структури авансованого капіталу. Значення виділених чинників пояснюється тим що вони узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема бухгалтерську звітність. У основі цього моделі лежить проста ідея, що будь-який бізнес можна представити як взаємозв'язану систему руху фінансових ресурсів, викликаних управлінськими рішеннями. Кожне з цих рішень зрештою викликає поліпшуючу або погіршуючу економічну дію на бізнес. По суті процес управління будь-яким підприємством - це серія економічних рішень. Вони викликають рухи фінансових ресурсів, що забезпечують бізнес. В цьому випадку всі економічні рішення можна віднести до трьох основних складових бізнесу:

·      інвестиційна діяльність (управління інвестиціями у внеоборотні і оборотні активи);

·        основна діяльність (виробництво, торгівля, послуги) за рахунок використання цих ресурсів (управління витратами, об'ємами і цінами);

·        фінансова діяльність (вибір джерел фінансування: власних і позикових, забезпечуючих ефективну діяльність підприємства).

Наведемо приклади:

. Високі темпи інвестицій у внеоборотні активи на промислових підприємствах можуть привести до дефіциту власних оборотних коштів, зниження платоспроможності і зниження ефективності основної діяльності (зниження об'ємів, збільшення витрат). З іншого боку відмова від інвестицій може привести до зупинки виробництва (сильний знос устаткування), зниження якості продукції і втрати конкурентоспроможності.

. При залученні додаткових джерел фінансування, в умовах обмеженого ринку, ми не зможемо зробити ефективних інвестицій отримати додатковий прибуток і погасити відсотки. В цьому випадку ми отримуємо збитки. У випадку якщо ринок зростає, відсутність додаткових джерел фінансування приведе до упущеної вигоди.

. Підвищення ефективності основної діяльності також має бути погоджене з інвестиційною і фінансовою діяльністю (скільки потрібно оборотних коштів, чи необхідно додаткові потужності, звідки брати фінансування).

Описаний взаємозв'язок можна продемонструвати на діаграмі руху фінансових ресурсів. На рисунку 2.3 показана спільна схема потоків, що містить всі основні елементи, потрібні для розуміння спільної схеми руху фінансових ресурсів типового бізнесу. Прямокутники і стрілки показують систему всі частини якої взаємозв'язані. Система складається з трьох сегментів, відповідних трьом основним областям ухвалення рішень: інвестиціям, основній діяльності і фінансуванню

Всім чинникам моделі і по рівню значущості, і по тенденціях зміни властива галузева специфіка, яку аналітик повинен враховувати. Так, показник ресурсовіддачі може мати відносно невисоке значення у високотехнологічних галузях, що відрізняються капіталоємністю, навпаки показник рентабельності господарської діяльності в них буде відносно високим. Високе значення коефіцієнта фінансової залежності можуть дозволити собі фірми, що мають стабільний і прогнозований потік грошей за свою продукцію. Це ж відноситься до підприємств що має велику частку ліквідних активів (підприємства торгівлі і збуту, банки). Отже, залежно від галузевої специфіки, а також конкретних фінансово-господарських умов, що склалися на даному підприємстві воно може робити ставку на той або інший чинник підвищення рентабельності власного капіталу.

Верхній сегмент показує три компоненти інвестицій: вже існуючу інвестиційну базу, доповнення у вигляді нових інвестицій і вилучення вкладень, які більш не вважаються необхідними. Зв'язок інвестиційної діяльності з основною діяльністю полягає в тому що використовувані в процесі виробництва інвестиції (основні засоби і оборотні активи) переносять свою вартість на готову продукцію і формують собівартість продукції (робіт, послуг) разом з іншими поточними витратами. Центральний сегмент показує взаємодію в процесі діяльності трьох основних елементів: витрат, цін і об'ємів продажів. Результатом основної діяльності є прибуток (збиток), який може бути додатковим джерелом фінансування (збитки скорочують джерела фінансування) інвестиційної бази підприємства.

Нижнім сегментом є дві сторони фінансової діяльності бізнесу. З одного боку необхідний розплачуватися за користування фінансовими ресурсами підприємства. З іншого боку необхідно забезпечити потрібний розмір фінансування (власний капітал, позиковий капітал), який, як показує стрілка зліва, підтримує будь-які доповнення до інвестиційної бази у верхній частині схеми. При зміні зовнішніх умов, в яких доводиться працювати підприємству, цей баланс змінюватиметься. Наприклад, збільшення темпів інфляції збільшує вартість капіталу (відсотки по кредитах), приводить до збільшення собівартості продукції (збільшення цін на сировині) і погіршує інвестиційну діяльність (зниження частки амортизаційних відрахувань). Звідси одне з основних завдань керівника - вчасно визначити перекіс по основних складових бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності) і знайти способи його усунення. Виходячи з викладеного вище, можна сказати що мистецтво управління полягає в знаходженні балансу між основними складовими бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності).

Верхній сегмент показує три компоненти інвестицій: вже існуючу інвестиційну базу, доповнення у вигляді нових інвестицій і вилучення вкладень, які більш не вважаються необхідними. Зв'язок інвестиційної діяльності з основною діяльністю полягає в тому що використовувані в процесі виробництва інвестиції (основні засоби і оборотні активи) переносять свою вартість на готову продукцію і формують собівартість продукції (робіт, послуг) разом з іншими поточними витратами.

Центральний сегмент показує взаємодію в процесі діяльності трьох основних елементів: витрат, цін і об'ємів продажів. Результатом основної діяльності є прибуток (збиток), який може бути додатковим джерелом фінансування (збитки скорочують джерела фінансування) інвестиційної бази підприємства.

Нижнім сегментом є дві сторони фінансової діяльності бізнесу. З одного боку необхідний розплачуватися за користування фінансовими ресурсами підприємства. З іншого боку необхідно забезпечити потрібний розмір фінансування (власний капітал, позиковий капітал), який, як показує стрілка зліва, підтримує будь-які доповнення до інвестиційної бази у верхній частині схеми. При зміні зовнішніх умов, в яких доводиться працювати підприємству, цей баланс змінюватиметься. Наприклад, збільшення темпів інфляції збільшує вартість капіталу (відсотки по кредитах), приводить до збільшення собівартості продукції (збільшення цін на сировині) і погіршує інвестиційну діяльність (зниження частки амортизаційних відрахувань). Звідси одне з основних завдань керівника - вчасно визначити перекіс по основних складових бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності) і знайти способи його усунення. Виходячи з викладеного вище, можна сказати що мистецтво управління полягає в знаходженні балансу між основними складовими бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності).

Тепер охарактеризуємо кожен з основних показників, що входять в модель Дюпон. Розрахунок даних показників розглянутий раніше. Тому визначимо лише вплив, який вони можуть мати. У практиці аналізу застосовується безліч показників ефективності роботи підприємства. Показник рентабельності власного капіталу вибраний тому, що він є найбільш важливим для засновників компанії. Він характеризує прибуток, який власники отримують з одиниці вкладених в підприємство коштів. Цей коефіцієнт враховує такі важливі параметри, як платежі по відсотках за кредит і податок на прибуток.

Рентабельність активів - це показник ефективності оперативної діяльності підприємства. Він є основним виробничим показником, відображає ефективність використання інвестованого капіталу. З точки зору бухгалтерської звітності цей показник зв'язує баланс і звіт про прибутки і збитки тобто основну і інвестиційну діяльність підприємства, тому він є вельми важливим і для фінансового управління.

Пказник фінансового левереджу відображає структуру капіталу, авансованого в діяльність підприємства. Він розраховується як відношення всього авансованого капіталу підприємства до власного капіталу.

,                                                     (2.12)

де АК - сума активів підприємства;

ВК - власний капітал підприємства.

Рівень фінансового левериджа можна трактувати, з одного боку, як характеристику фінансової стійкості і ризикованої бізнесу, і з іншого боку, як оцінку ефективності використання підприємством позикових засобів. Перш ніж перейти власне до аналізу чинника потрібно зробити ряд важливих уточнень, що стосуються сфери використання моделі Дюпон.

Аналізуючи рентабельність власного капіталу в просторово-часовому аспекті, необхідно враховувати три важливі особливості цього показника, істотні для формулювання обгрунтованих висновків. Перша пов'язана з тимчасовим аспектом діяльності комерційної організації. Коефіцієнт рентабельності продажів визначається результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і планований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Наприклад коли комерційна організація здійснює перехід на нові перспективні технології або види продукції, що вимагають великих інвестицій, показники рентабельності можуть тимчасово знижуватися.

Друга особливість визначається проблемою врахування ризиків. Одним з показників ризиковості бізнесу є коефіцієнт фінансової залежності - чим вище його значення, тим більше ризиковим з позиції акціонерів, інвесторів і кредиторів є даний бізнес.

Таким чином необхідно враховувати взаємозв'язки між чинниками, які прямо не відображені в моделі Дюпон. Наприклад, виходячи лише з математичної формули моделі, може здатися, що нескінченне збільшення фінансового левереджу приводитиме до настільки ж нескінченного збільшення рентабельності власного капіталу. Проте при збільшенні долі позикових засобів в авансованому капіталі зростають і виплати за користування кредитами. Внаслідок цього зменшується чистий прибуток і підвищення рентабельності власного капіталу не відбувається. Крім того, не можна не враховувати фінансовий ризик супроводжуючий використання позикових джерел. Третя особливість пов'язана з проблемою оцінки. Чисельник і знаменник коефіцієнта рентабельності власного капіталу виражений в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Прибуток - динамічний показник, він відображає результати діяльності і рівень цін, що склався, на товари і послуги в основному за минулий період. На відміну від прибутку, власний капітал складається протягом ряду років. Він виражений в обліковій оцінці, яка може сильно відрізнятися від поточної ринкової вартості. Крім того облікова оцінка власного капіталу не відображає майбутніх доходів підприємства. Далеко не все може бути відображено в балансі, наприклад, престиж фірми, торгівельна марка, новітні технології висока кваліфікація персоналу не мають адекватної грошової оцінки в звітності (якщо не йдеться про продаж бізнесу в цілому).

Але б оцінка внутрішнього середовища була б не повною без оцінки використання і природи походження коштів підприємств.

. Капітал. Хоча франчайзинг - дешевший засіб розширення і ведення бізнесу, але не безкоштовний. Для виконання програми франчайзингу франчайзер потребує капіталу і ресурсів. Ресурси, необхідні для первинного виконання програми франчайзингу, змінюватимуться залежно від рамок плану по розширенню.

При цьому є витрати, які несе підприємство постійно, але якщо їх можно передбачувати, то потрібні кошти, які ці витрати підкріплювали би. Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Будь-яка діяльність здійснюється за рахунок:

·        власних фінансових ресурсів суб'єктів діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

·        позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

·        безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;

·        позабюджетних фондів;

·        коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

·        іноземних інвестицій;

·        інших джерел, не заборонених законодавством України.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Також розрізняють фінансування за рахунок власних і залучених коштів. Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу послуг чи продукції.

Оренда - спеціальна форма довгострокового кредиту, яка передбачає передачу майна в договірне строкове володіння і користування за прийнятну для обох сторін орендну плату.

Фінансова діяльність підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Щоб адекватно проаналізувати, потрібно скласти структуру управлінського балансу, що дозволить наочно побачити склад коштів, які є в розпоряджнні підприємства.

Але більш детально дозволить це зробити застосування моделі WCR, або визначення поняття «потреби підприємства в обігових засобах».

CR=ДЗ + ТЗ - КЗ,                                             (2.13)

де WCR - робочий капітал;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ТЗ - товарні запаси;

КЗ - кредиторська заборгованість.

Взаємозвязок цих показників і їх суть також схематично можно зрозуміти на рисунку. Позитивна величина WCR показує необхідний об'єм чистих інвестицій в операційну діяльність. Іншими словами, це потреба в поточних операційних активах, яка не може бути профінансована за рахунок джерел (статей кредиторської заборгованості), що виникають в підприємства в ході реалізації операційного циклу. Тому вказана додаткова потреба у фінансуванні має бути покрита з позикових засобів або власних джерел капіталу.

Негативна величина WCR означає, що операційний цикл є не споживачем, а навпаки джерелом додатковим фінансових коштів для підприємства.

Визначення потреби в оборотному капіталі важливе для всіх підприємств. Воно викликається необхідністю оптимізації розмірів оборотного капіталу. Можна виділити спільну потребу в оборотному капіталі і потребу в його структурних елементах. Але негативний або позитивний WCR - це ні добре і ні погано. Кожному виду бізнесу властивий свій нормальний (природний рівень), існують статистичні дані, що дозволяють зоорієнтуватися. Виробничі галузі зазвичай мають позитивні WCR, а багато видів діяльності з сфери послуг негативний.

Знак в більшості випадків мало що говорить, про те «банкроти ми або ні». Але можна відзначити два факти:

. У розумних межах (без збитку для операційної діяльності стосунків з контрагентами і так далі) зниження WCR позитивний факт, оскільки веде до збільшення вартості бізнесу.

. У передбанкротному стані часто WCR знижується (або навіть стає негативним) за рахунок зростання кредиторської заборгованості і її прострочень. Проте сам по собі факт відємного значення WCR мало про що говорить - треба порівнювати з нормальним рівнем, динамікою за минулі періоди, аналізувати структуру NCWC і розглядувати інші чинники.

Але щоб оцінити капітал підприємства, треба ще оцінити і його природу, джерела з яких він складається, це дозволить зрозуміти його сутність і порівняти з іншими компаніями. Для цього використаємо ряд коєфіцієнтів.

. Коефіциєнт фінансової незалежності (автономії).

,                                                                   (2.14)

де ВК - власний капітал

Пс - сума пасивів.

Показує, в якій мірі об'єм використовуваних компанією активів сформований за рахунок власного капіталу і наскільки вона незалежна від зовнішніх джерел фінансування. Чим вище доля власних засобів в спільному об'ємі використовуваних підприємством фінансових ресурсів, тим вище фінансова незалежність (автономія) компанії. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5. Але в даному випадку потрібно враховувати і галузеві особливості діяльності підприємства, це теж вносить свій відбиток на оптимальне значення даного показника.

. Коефіцієнт фінансової залежності.

,                                                           (2.15)

Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3.       Коефіцієнт маневреності власного капіталу

,                                                           (2.16)

де ВК_о - обіговий капітал, придбаний за власні кошти

ВК - власний капітал

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4… 0,6).

4.  Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.

,                                                      (2.17)

де ПК - позиковий капітал

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника означає, скільки на кожну 1 грн. власних коштів припадає позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.

Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі - тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

,                                                    (2.18)

де З_д - довгострокові кредити

6.  Коефіцієнт покриття процентів.

,                                          (2.19)

де  - сплачені відсотки за кредит

Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

. Коефіцієнт фінансового левереджу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Розрахунок цьго показника наведений раніше. Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється у зв’язку з тим, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства і свідчить про досягнення, а з іншого - виявляє передумови розвитку підприємства. Тому ми не могли не приділити увагу данному аспекту діяльності у нашому аналіз. Але оцінка капіталу і рентабельності не може в повній мірі відобразити вплив внутрішніх чинників на діяльність підприємства, для цього необхідно оцінити управлінську складову.

. Ефективність менеджменту. Причиною невдач початківців франчайзеров найчастіше є недолік персоналу або відсутність досвіду на рівні менеджменту. Часто нові франчайзери намагаються узяти на себе все. Окрім виконання декількох нових робіт, для яких франчайзі має мало часу або не має його взагалі, він повинен також набратися досвіду в тих областях, де його досвід якраз мінімальний або відсутній зовсім: маркетинг франшизи, ініціативне поводження, управління засобами на рекламу, навчання і управління діями багатьох підрозділів.

1. Група показників, що характеризують ефективність системи управління, які мають вираження через кінцеві результати діяльності організації. Цей підхід цілком правомірний, оскільки ефективна побудова і управління підприємством безпосередньо впливає на результативні показники його розвитку. Розрахунок віще згаданих показників був наведений раніше.

2.      Стан організаційної структури певною мірою відображає здатність організації використовувати ринкові можливості. Як оцінні показники можна використовувати:

·        ступінь відповідності асортименту реалізованої продукції структурі попиту. Для відповіді на поставлене питання необхідно розрахувати відхилення структури попиту від асортименту, що є в наявності;

 (2.20)

де N _{асорт. під-ва} - кількість асортиментних позицій підприємства;

N _{асорт. ринку} - кількість асортиментних позицій, представлених на ринку.

·        ступінь задоволення купівельного попиту на певну продукцію (відхилення обсягу закупівлі продукції від попиту на неї)

 (2.21)

де N_{потенц. замовлень} - кількість потенційних замовлень;

N_{потенц. замовлень} - кількість реальних замовлень.

3. Оцінка стану структури може здійснюватися на основі показників, що відображають окремі її характеристики. Так, наприклад, для оцінки інформаційного забезпечення, як структурної характеристики організаційної структури, використовують такі показники, як:

·        частка інформації, що використовується для прийняття рішень у загальному обсязі інформації;

,                                                                (2.22)

де N_{упр. док.} - кількість документів, що сприяли прийняттю управлінських рішень за певний проміжок часу;

N _док - загальна кількість документів, що використовуються підприємством за певний проміжок часу.

·        час проходження інформації від вищого керівництва до низьких рівнів і назад.

Цей підхід до оцінки менеджменту припускає порівняння розрахованих значень характеристик з нормативними еталонами, на які слід орієнтуватися. Ефективною вважатиметься та структура управління, яка оптимальним чином забезпечує досягнення мети конкретного суб'єкта господарювання. Такі стандарти повинні розроблятися відповідно до умов функціонування конкретного підприємства, що є досить трудомістким завданням для менеджерів і фахівців підприємства.

4. Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її технічно-організаційної рівень. До структур належить звеність системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми управління, збалансованість розподілу прав і відповідальності. Дані характеристик можна визначити лише поспостерігавши за діяльністю підприємства і визначивши його організаційну структуру. Але оскільки в даній роботі ми розглядаємо франчайзингові підприємства, то дана інформація є таємницею і не розголошуються.

5.      Важливим доповненням оцінки є показники, що характеризують ефективність витрат, пов'язаних із функціонуванням організаційної структури. Для оцінки можна рекомендувати використовувати такі показники:

·        розмір чистого прибутку, що припадає на одного працівника апарату управління;

,                                                 (2.23)

де N_{упр. прац.} - кількість управлінськаго персоналу.

·        розмір чистого прибутку на 1 грн витрат, що припадає на персонал управління.

,                                        (2.24)

де ЗП_{упр. персоналу} - загальна заробітна плата управлінського персоналу за розрахунковий період.

Під час оцінки ефективності процесу управління використовуються показники, які можуть оцінюватися як кількісно, так і якісно. Ці показники набирають нормативного характеру та можуть використовуватися як критерій ефективності обмежень, коли організаційна структура змінюється в напрямі поліпшення одного або групи показників ефективності без зміни (погіршення) інших.

Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить відображення в збалансованості складу функцій і мети управління, відповідності кількості складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення.

Попередні критерії дозволили нам оцінити переваги і недоліки розвитку франчайзингового бізнесу з погляду власників, але даний аналіз є не всебічним. Виявити можливості, що несе в собі даний бізнес для суспільства дозволить наступний критерій.

. Відповідальність. В даному випадку ми б хотіли наголосити на тому, що це вільний вибір компанії діяти на користь всього суспільства. Відповідальність в даному випадку може носити багаторівневий характер:

Базовий рівень передбачає виконання наступних зобов'язань:

•        своєчасна сплата податків;

•        виплата заробітної плати, по можливості - надання нових робочих місць (розширення робочого штату).

Другий рівень передбачає забезпечення працівників адекватними умовами не лише роботи але і життя:

•        підвищення рівня кваліфікації працівників;

•        профілактичне лікування, будівництво житла;

•        розвиток соціальної сфери (участь в толоках, прибирання закріплених територій).

Третій, вищий рівень відповідальності, передбачає благодійну діяльність. Якщо з першими двома рівнями і їх характеристикою складнощів не виникає. Податкове навантаження, що несе підприємство потрібно спів ставити з загальною сумою податків сплачених всіма підприємствами регіону, що характеризуємо. Якщо підприємство є вагомим наповнювачем бюджету, то це вагомий фактор, що визначає пріоритет розвитку саме даного франчайзингового бізнесу.

Про сплаті своєчасну сплату заробітної плати і розвиток працівників дбає кожний підприємець, але в порівнянні з конкурентами можна виявити певні особливості, що дозволять вибрати як кращого роботодавця з погляду майбутнього працівника, так і кращого франчайзера, що дбає про всесторонній розвиток свого бізнесу. Розвиток персоналу з метою залучення і утримання талановитих співробітників - це навчання і професійний розвиток, вживання мотиваційних схем оплати праці, надання співробітникам соціального пакету створення умов для відпочинку і дозвілля, підтримка внутрішніх комунікацій в організації, участь співробітників в ухваленні управлінських рішень.

А ось з соціальними програмами складніше, спробуємо деякі визначити.

Добросовісна ділова практика - це напрямок соціальних програм компанії, який має на меті сприяти прийняттю і поширенню добросовісної ділової практики між постачальниками, бізнес-партнерами і клієнтами компанії.

Природоохоронна діяльність і ресурсозберігання - це напрямок соціальних програм компанії, який здійснюються за ініціативою компанії з метою скорочення шкідливої дії на навколишнє середовище (програми по економному вжитку природних ресурсів, повторному використанню і утилізації відходів запобіганню забрудненню навколишнього середовища, організації екологічно безпечного виробничого процесу, організації екологічно безпечних транспортних перевезень).

Розвиток місцевого суспільства - це напрямок соціальних програм компанії, який здійснюється на добровільній основі і покликаний внести вклад до розвитку місцевого суспільства. Соціальні програми і акції підтримки соціально незахищених верств населення, надання підтримки дитинству і юнацтву, підтримка збереження і розвитку житлово-комунального господарства і об'єктів культурно-історичного значення, спонсорство місцевих культурних, освітніх і спортивних організацій і заходів, підтримка соціально-вагомих досліджень і кампаній, участь в добродійних акціях.

Ці дані дозволять оцінити внесок підприємств в розвиток міста Суми, а це погодьтеся дуже важливо при визначенні перспектив розвитку франчайзингу в майбутньому, бо не лише прибутками вимірюється значення бізнесу для суспільства.

Список даних критеріїв і показників можна розширювати до безкінечності, або певними з них ігнорувати, все залежить від фахівця, що буде застосовувати дану методику та від самих підприємств. Але перейдемо до безпосередньой оцінки. Бо узагальнивши теоритичні зання і визначивши критерії за якими можливо проаналізувати особливості застосування франчайзингових умов підприємствами, необхідно безпосередньо провести даний аналіз.

 

3. Практичні основи використання франчайзингу підприємствами харчової галузі (на прикладі підприємств міста Суми)

Попередні розділи роботи дозволили переконатися в дієвості франчайзингових умов в теоретичному аспекті. Ми розглянули теоретичний матеріал, можемо легко оперувати поняттям і основними термінами франчайзингу, визначили переваги і недоліки даного виду підприємницької діяльності, навіть розробили методичні підходи щодо оцінки франчайзингових умов на практиці. Але щоб обрати підприємства розглянемо спочатку розвиток франчайзингових відносин в Україні, що дозволить наочно побачити найперспективніші і найприбутковіші напрямки бізнесу, де використовується франчайзингова концепція.

3.1 Розвиток франчайзингових відносин в Україні на сучасному етапі

За даними Української асоціації франчайзингу станом на кінець 2008 року в Україні працює більш ніж 950 торговельних марок, що мають мережу. З них близько 270 - це мережі франчайзингові, що працюють в більш ніж 80-ти галузях економіки, та співпрацюють з більш ніж 4 тис. партнерів-франчайзі. Більша половина франчайзингових мереж - (близько 55%) - походять з України. Серед франчайзингового бізнесу найбільше мереж працюють саме у торгівлі - більші половина всіх франчайзингових мереж. На другому місці - ресторанне господарство - близько 20% всіх мереж. Далі - сектор послуг - 15%. Але тут варто також зауважити - серед франчайзерів, про які говорилося вище, часто є такі що заявили про розвиток по франчайзингу, або ж мають підготовлений франчайзинговий пакет, але франшизу не продають, та партнерів-франчайзі не залучають, або ж відкрили одну чи кілька франчайзингових точок, але більше розвитку мережі не планують. Безумовно, використання чужих, перевірених часом технологій просування товарів або послуг знижує ризик прогоріти в перший же рік роботи новоспеченого франчайзі. Але, вибираючи собі франчайзера-партнера, слід пам'ятати, що звучне ім'я не рятує від складнощів і проблем, пов'язаних з особливостями ведення бізнесу в будь-якій з галузей [27].

Останнім часом в Україні набуває популярності так званий товарний франчайзинг, коли франчайзер повністю забезпечує процес продажу товару: ремонт і облаштування торгового залу, рекламну підтримку, мерчендайзинг і навчання персоналу. Кількість таких торгових точок склала 8594, хоча ще рік тому їх було 1040. За франчайзинговою схемою працюють супермаркети, магазини одягу і взуття, меблів і устаткування для будинку, косметики, подарунків, мобільного зв'язку, автомобілів, ліків, іграшок і навіть кіоски із зоотоварами. Найкрупнішим товарним франчайзером фахівці називають ТМ «Наша Ряба», під якою працює більше тисячі торгових точок.

Стрімко розвивається франчайзинг в торгівлі одягом то взуттям. Дана концепція товарного франчайзингу, як правило, не припускає традиційних для франчайзингових відносин виплат роялті - щомісячних винагород у вигляді відрахувань по фіксованій ставці. Деякі франчайзери, щоб привернути більшу кількість франчайзі, не стягують з партнерів не тільки роялті, але і паушальний внесок - одноразову винагороду, сума якої визначається виходячи з оцінки можливого економічного ефекту і очікуваного прибутку франчайзі.

Наприклад, Sela від потенційного партнера вимагає тільки одного - відкрити магазин в повній відповідності із стандартами бренду. Оператор, як ще прийнято називати франчайзі, самостійно інвестує засоби в ремонт приміщення, покупку устаткування, рекламу і закупівлю товару. А франчайзер надає дизайн-проект приміщення і план розміщення торгового устаткування, а також навчає персонал стандартам обслуговування покупців. Таким чином, за рахунок відмови від стягування паушального внеску і роялті власник франшизи прискорює розвиток своєї мережі, збільшуючи тим самим об'єми продажів [30].

Зростаюча кількість спроможних покупців зумовило активне застосування франчайзингових схем в індустрії моди. «Соціальна стратифікація» (розшарування суспільства) привела до того, що охочих підкреслити свій добробут, зокрема за допомогою модного одягу, стає все більше. Це спровокувало наплив покупців в fashion-бутиках, поява великої кількості ювелірних магазинів, попит на шуби з натурального хутра. А просування fashion-продукції в першу чергу залежить від оформлення бутика і кваліфікації персоналу, відповідних запитам багатого споживача.

Крім іншого, помітно збільшився попит на покупку франшизи спортивних магазинів - щорічний приріст продажів спорттоваров в Україні складає близько 40%. Це пояснюється, що попит на одяг для активного відпочинку і занять спортом викликаний популяризацією здорового способу життя і входженням в моду спортивного стилю в повсякденному одязі. До речі, цього року було відкрито 9 магазинів «Спортландія» і 14 магазинів Columbia. При символічній вартості франшизи 100 євро і роялті 2% від річного обороту витрати на відкриття франчайзингового спортивного магазина окупляться протягом року.

У разі невдалого розвитку проекту вийти з системи товарного франчайзингу нескладно: розпродав товар, зняв вивіску і працюй як хочеш. Для відкриття бутіка Glance «під ключ» франчайзи необхідно інвестувати $70 тис., з яких $42 тис. йдуть на закупівлю товару. У разі невдачі оператор ризикує втратити тільки $28 тис., вкладених в ремонт приміщення, устаткування і закупівлю рекламно-інформаційних матеріалів.

Друге місце по кількості володарів франшиз займають заклади громадського харчування - 44 мережі і 576 точок. Таким часом рік тому було всього 37 франчайзеров і 125 закладів. Найкрупніший франчайзер в даній галузі ТМ «Піца Челентано».

На відміну від товарного франчайзингу, основна частина інвестиційного пакету в області громадського харчування йде на закупівлю устаткування, рецептури і навчання персоналу. Не дивлячись на те, що вкладення в товарні запаси в цьому випадку менше, розірвати франчайзингову угоду набагато складніше. Зазвичай франчайзер, передаючи свої ноу-хау в рецептурі, оформленні залу і методах обслуговування відвідувачів, прописує в договорі все до щонайменших дрібниць. У разі розриву договору франчайзингу оператор позбавляється права подальшого використання патентованих розробок франчайзера, а значить - втратить інвестовані у відкриття ресторану гроші.

Третє місце по популярності франшиз займає сегмент послуг для споживачів - 37 мереж. Найкрупнішим франчайзером такого роду вважається ТМ «ТНК» з 1230 франчайзинговими закладами. Окрім права працювати під відомим брендом, франчайзі отримує технологію надання послуг. Основною перевагою такої франшизи фахівці відзначають низький поріг входження в бізнес - загальна сума інвестицій зазвичай не перевищує $50 тис. Тому франчайзинг у сфері послуг привабливий для тих, хто шукає спосіб вигідного вкладення грошей, але не має досвіду роботи в певній області.

Новий стандарт ділових подорожей, що при формуванні франчайзингового пакету основна ставка робилася на конкурентів - туристичні компанії, які могли б зацікавитися можливістю розширення спектру послуг, що надавалися. Зокрема, пропонуючи бизнес-поїздки.

Набувають популярності і франшизи на зоомагазини. Олександр Булах, директор мережі зоомагазинів «Кіт і Пес», констатує, що за минулий рік ринок торгівлі зоотоварами в Україні виріс на 15-20%. По оцінках експертів, в кожній п'ятій міській сім'ї є кішка, в кожній десятій - собака. Всім їм необхідне харчування і лікування. Як стверджує пан Булах, який одинадцять років розвиває мережу зоомагазинів, інвестиції у відкриття однієї торгової точки (близько $15 тис.) окупляться протягом півтора років [33].

Саме у сфері послуг з кожним роком з'являється все більше і більше нових креативних пропозицій. Західний досвід розвитку франчайзингу доводить, що подібні проекти в нових, ще порожніх нішах швидко окупаються. Крім звичного набору побутових послуг (прибирання будинку, доставка продуктів або квітів), за кордоном за допомогою франчайзингу розвиваються навіть мережі приватних похоронних бюро. Одним з таких прикладів у сфері послуг співробітники Асоціації франчайзингу рахують пропозицію «Нового стандарту ділових подорожей». Вперше були також представлені франшизи «Експотехфорум» (надання послуг з підготовки і участі у виставках), AngelStydio.tv (повний комплекс відеовиробництва) і Dissertant.org (допомога в написанні дисертацій).

Але треба відмітити, що незвичайні пропозиції зустрічаються і в торговому франчайзингу. Наприклад, мережа магазинів «Експедиція». Франчайзі двох київських магазинів цієї ТМ Олександр Гавенко вважає, що привернути покупців допомагає не тільки хороший, яскравий дизайн торгової точки, але і резонансний товар, який має «легенду», відповідну для слов'янського менталітету. Незвичайні товари викликають у покупців позитивні емоції. Наприклад, термос з незвичайним креативним написом «Промочив ноги - промочи горло».

За магазинами, які дивуватимуть, майбутнє. Цікавий бізнес легко просувати: інформація про оригінальні товари легко розповсюджується серед покупців. Примітно, що франчайзер даної мережі не бере грошей за франшизу і не стягує роялті. Все, що потрібний від потенційного партнера, - приміщення не менше 50 кв. м і $25 тис. на закупівлю товару.

Серед «родзинок» виробничого франчайзингу - російська франшиза ТМ «Мастерфайбр» (виробництво безшовних гумових покриттів для спорту і відпочинку) [34].

Результати рейтингу франчайзинговых мереж «Кращий франчайзер 2007»:

·        франчайзер в галузі «Громадське харчування» - франчайзингова мережа Pizza Celentano, компанія «Системи швидкого живлення»;

·        франчайзер в галузі «Торгівля непродовольчими товарами» - франчайзингова мережа «Джинси Суперціна»;

·        франчайзер в галузі «Торгівля продовольчими товарами» - франчайзингова мережа «Наш край»;

·        франчайзер в галузі «Послуги» - франчайзингова мережу Un Momento.

Спеціальні нагороди за підсумками Другої міжнародної спеціалізованої виставки «Франчайзинг-2006»:

·        стрімко зрастаюча мережа - франчайзингова мережа «Джинси Суперціна»;

·        найшикарніша мережа - франчайзинговая мережа «Япі», необхідний об'єм інвестицій для франчайзі від $150 тыс.;

·        найдоступніша мережа - франчайзингова мережа «Іонія», необхідний об'єм інвестицій для франчайзі $6 тыс.;

·        найнаполегливіший іноземний франчайзер - холдинг OneBiz (Португалія), член Асоціації франчайзингу, учасник всіх чотирьох каталогів франшиз, учасник виставки «Франчайзинг-2008».

Отже, як ми можемо переконатися франчайзинг в Україні розвивається швидкими темпами, створюються нові мережі, і що найголовніше українські. Але найвдалішим використанням франчайзингової концепції є харчова промисловість, бо тут повную мірою використовуються переваги і майже нівелюються недоліки, тому об’єктом дослідження дипломної роботи ми обрали саме підприємства харчової промисловості в місті Суми.

3.2 Аналіз застосування франчайзингової концепції підприємствами харчової промисловості міста Суми під впливом зовнішніх чинників

Розглянувши основні поняття і визначивши критерії за якими можливо оцінити особливості франчайзингових умов для підприємств громадського харчування, спробуємо на конкретних прикладах провести детальний аналіз та порівняти умови. Для цього проаналізуємо три франчайзингові підприємства «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія». У попередньому розділі роботи визначені критерії за якими ми спробуємо провести аналіз.

1.  Тенденції і умови ринку. Така висока рентабельність підприємств говорить про, те що у них немає конкурентів, або вони погано працюють. Щоб однозначно відповісти на це питання потрібно розглянути ситуацію, що склалася на ринку громадського харчування в місті Суми. Нас насамперед цікавить середній ціновий сегмент, бо відвідувачі розглянутих ресторанів, це люди з середнім достатком. Ресторанний бізнес в Сумах представлений безліччю ресторанів. Не мало і франчайзингових, наприклад «Ням Ням картопля», чи кафе «Цукрарня», «Млинець», також найближчий конкурент Макдональдс, нещодавно відкрилася «Нью Йорк Піца», серед більш престижних ресторанів це «Шафран». Але погодьтеся, якщо Макдональдс може похвалитися більш низькими цінами, але за корисність пропонованого меню можна посперечатися, і відверто воно вже і набридло, то італійська піца і смачні салати поза конкуренцією. Ще дві переваги, ти завжди знаєш, що там смачно і затишно, майже кожний відвідувач має знижку, неможна забувати і про гоей міста, які завітавши до ресторану, знають приблизну ціну і асортимент. Приготуванням піци може похвалитися лише кафе «Андеґраунд», але його відвідувачі частіше молоді люди, а ось поколінню по старше ніде пообідати. Звичайно існує гостиничний комплекс «Здибанка», але і місце розташування не досить близьке до центру міста і ціни вдвічі дорожче. Можливо конкурентами є «Псільські сауни», де можна добре відпочити і повечеряти, але там збираються більш дорослі люди, які бажають просто добре поговорити і випити пива. Все це поєднали в собі «Піца Челентано» та «Картопляна Хата», недаремно відкрилося ще два ресторани на вул. Козацький Вал, що так користуються попитом, оскільки вільних місць дуже мало. Що ж до «Суші Студії», то конкурентів вона взагалі не має в місті Суми, де ще можна поринути в атмосферу японського життя. Це єдиний ресторан японської кухні.

Отже хоча і багато ресторанів в Сумах, всі вони різні, всі вони відвідувані і мають своїх клієнтів, та франчайзингові поза конкуренцією.

2.      Довіра. Цей критерій перш за все характеризує саме продавця франшизи - франчайзера. Нами обрано три підприємства, але два франчайзери, бо «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» належать одній мережі Fast Food Systems. Початок розвитку своєї мережі ресторанів компанія Fast Food Systems поклала в 1998 році, відкривши перший заклад під назвою «Піца Челентано», орієнтований на зростаючий в країні середній клас, особливо на його молоду, активну частину. Концепцію сформулювали так: демократичний ресторан або Quick&casual. Вона передбачає встановлення помірних цін на пропоновану клієнтові продукцію, а також відмова від використання напівфабрикатів і заморожених продуктів, традиційних для дешевого сегменту ринку фаст-фудів. Завдяки невисоким виплатам і нескладним вимогам до потенційних партнерів мережа ресторанів Fast Food Systems розвивалася дуже швидко: були часи, коли відкривалося по п'ять нових закладів в місяць. Зараз ресторани є не лише в обласних центрах, але і в невеликих містах.

Через декілька років бурхливого розвитку темпи розширення мережі істотно знизилися (тепер компанія відкриває один-два ресторану в місяць). Від виходу на зарубіжні ринки (зокрема, на російський) засновник Марк Зархін відмовився. Річ у тому, що єдиний прийнятний шлях завоювання зарубіжних ринків - це продаж мастер-франшизи на всю країну, причому при умові, що компанія-франчайзі відразу відкриває певну кількість закладів (не менше десяти). Це пояснюється тим, що, знаходячись в Україні, досить важко контролювати дотримання всіх стандартів і умов договору закладами, розташованими, наприклад, в Новосибірську. До того ж присутність в іншій країні потребує досконального знання особливостей її законодавчої бази. Відкривати ж іноземне представництво зараз невигідно. Покупця на мастер-франшизу за кордоном компанія доки не знайшла.

Ще один напрямок розвитку мережі - відкриття нових закладів у вже охоплених містах (хоча спочатку, щоб уникнути небажаної конкуренції між франчайзі Fast Food Systems продавала лише одну франшизу на місто). Позитивний ефект присутності франчайзі в спальних районах - згладжування денних коливань попиту. Оскільки цільова аудиторія компанії - молоді менеджери і персонал офісів (25-35 років), що працює в центральних районах, пік відвідуваності розташованих там ресторанів доводиться на обідній час тоді як вранці і увечері вони менш заповнені. Дозволяючи відкривати ресторани на околицях, Fast Food Systems стабілізує доходи рестораторів. Адже у одного засновника, як правило, є ресторани і в центрі, і в спальних районах і увечері він може «переносити» свій дохід з центральних закладів на околицю, куди в цей час переміщаються більшість клієнтів, що повернулися з роботи додому. Що стосується сніданків, то компанія не раз намагалася вводити спеціальні уранішні пропозиції але поки що без особливих результатів: дуже сильна звичка українців снідати удома.

У міру поширення українськими містами ресторанів мережі «Піца Челентано» компанія почала відмовляти потенційним франчайзі - всі території вже були закріплені за дійсними партнерами. Потрібна була нова ідея - щось схоже по формату з «Піцею Челентано» і в той же час нове по асортименту і антуражу. Так з'явилися інші концепції ресторанів швидкого обслуговування, а за ними і самі ресторани, що працюють за принципом франчайзингу: заклади в стилі tex-mex (Техас - Мексика) «Картопляна хата», демократичні ресторани японської кухні «Япі» і кавові ресторанчики «Кафе Пункт». Всього в Fast Food Systems сьогодні 170 закладів («Піца Челентано» - 119, 112 з яких франчайзингові, «Картопляна хата» - 42, «Кафе Пункт» - 3 і «Япі» - 6). Франчайзер стежить за змінами в смаках споживачів і весь час оновлює меню. Наприклад, зростаюче прагнення до здорового живлення відбилося в розширенні асортименту салатів на не майонезній основі. Зростання доходів споживачів привело до появи в основному меню ресторанів «Піцца Челентано» дорожчих начинок до основної страви.

Окрім періодичних змін в асортименті, компанія прагне до того, щоб в кожного її ресторану була своя родзинка. Заклади не є клонами. Франчайзі можуть вносити зміни в оформлення ресторану, наприклад розміщувати картини і фотографії на стінах, а також меню-борди і покажчики в залі. Що стосується меню, в нім є обов'язкові позиції і є змінні - ті, які власник закладу може ввести, ґрунтуючись на смаках своїх клієнтів.

Ціни в мережі Fast Food Systems не уніфіковані - навіть в одному місті в різних ресторанах вони можуть бути різними. По-перше, компанія може потрапити під дію антимонопольного законодавства, а по-друге, це просто недоцільно: у різних містах України різний рівень доходів населення різна зарплата в персоналу, орендна плата і вартість продуктів.

Розглянувши мережу Fast Food Systems, яка володіє франшизою таких ресторанів, як «Піца Челентано» та «Картопляна хата», перейдемо до розгляду ТОВ «Укрморепродукт», що є власниками франшизи «Суші студія». Оскільки з кожним днем зростає популярність східної i насамперед японської кухні. I великий внесок у цю справу зробила компанія «Укрморепродукт», яка за п'ять років свого існування на українському ринку зробила звичними для українцiв японськi сушi, маринований iмбир, водоростi хайяшi та iншi схiднi продукти. Компанія ретельно пiдiбрала постачальників з Таїланду, Канади, Китаю, США та інших країн, тим самим забезпечила асортимент, високу якість i оптимальні ціни на схiднi продукти та iнгредiєнти для своїх клiєнтiв, серед яких майже всі великі мережі супермаркетів країни, ресторани, кафе, бари, кейтеринговi компанії.

Пiд ТМ «Сушi-експрес» ТОВ «Укрморепродукт» реалiзує в магазинах Києва та великих мiстах України не лише схiднi продукти та iнгредiєнти для сушi, а й продукцiю, вироблену в своїх цехах. Це - суші-набори, японськi салати iз водоростей, суджико (в`ялено-пiдкопчена iкра лосося), якi добре знайомi i завоювали довiру українських покупцiв. Слiд зазначити, що процес виробництва продукцiї максимально автоматизований. Новiтнi технологiї гарантують якiсть, безпечнiсть та збереження смакових якостей. Технологи постiйно працюють над запровадженням у виробництво та адаптацією інших традиційних продуктів східної кухні, але ще не відомих українському споживачу.

ТОВ «Укрморепродукт» - лідер на ринку України по виробництву і поставці суші. Володіє ексклюзивним правом на використання торгової марки «Суші-експрес» та «Суші-студія». На умовах франчпйзингу в Україні компанія розвиває мережу суші-барів під брендом «Суші-студія». Перший заклад мережі «Суші-студія» відкрився в Києві в 2004 році і відразу почав користуватися популярністю. За 4 роки роботи побачивши переваги, фахівці ТОВ «Укрморепродукт» розробили систему управління закладом.

Концепція суши-барів «Суші-студія» створювалася як франчайзингова. Зараз налічуються вже 11 ресторанів в Україні, 2 з яких міжнародні. Компанія-франчайзер займається промисловим виробництвом суші, тому може легко забезпечити своїх франчайзі регулярними постачаннями інгредієнтів і навчанням суші-майстрів. У японській кухні це є найбільшою перевагою франчайзера в порівнянні з цікавим інтер'єром або розкрученою торговою маркою.

У концепції суши-барів «Суші-студія» основний акцент робиться на доступності і демократичності цін, на оригінальному меню, частково адаптованому до смакових переваг українців, затишку, на оригінальному в традиційних японських квітах інтер'єрі.

Політика мережі передбачає однаковий рівень цін на страви «Суші-студія» по всій Україні. Це відповідає очікуванням клієнтів, які отримують від «Суши-студія» продукт однакової якості в будь-якій точці. «Суші-студія» - заклад, де можна бувати щодня, як в обід, так і увечері. Постійні клієнти завжди знаходять собі щось нове в меню, окрім своїх улюблених страв. Цьому сприяє і періодичне оновлення меню, введення нових страв. «Суші-студія» лояльна до своїх постійних клієнтів і уважна до їх побажань і переваг.

Основні клієнти «Суши-студии» належать до середнього класу і класу вище середнього. Вони активні, часто подорожують, люблять різноманітність в їжі, дотримуються правила вживати здорову їжу і не харчуватися на ходу. Часто самі консультують персонал по питаннях правильного обслуговування і особливостей японської кухні.

Сьогодні японська кухня і особливо її унікальні закуски «суші» придбала надзвичайну популярність в світі. Не секрет, що ця популярність обумовлена, по-перше, традиційно здоровим відношенням японців до їжі, низьким вмістом в цій їжі жирів і холестерину, високим - вітамінів і мікроелементів, а по-друге, якимсь таїнством, яким оповите її виробництво і споживання.

На хвилі такої популярності стає прибутковим і бізнес в «японському» секторі. Це дозволяє знаходити свої переваги перед мережами закладів громадського харчування, що працюють в інших секторах.

Отже розглянувши дві мережі ТОВ «Укрморепродукт» та Fast Food Systems можна дійти висновку, що це вже досить відомі два франчайзери, що завоювали місце на ринку і своїх споживачів, для наглядності і узагальнення отриманих знань занесемо проаналізовану інформацію до таблиці.

Таблиця 3.1 - Порівняльна характеристика франчайзерів Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт»

№ п/п	Характеристика франчайзера	Fast Food Systems	ТОВ «Укрморепродукт»
1.	Країна походження франшизи	Україна	Україна
2.	Початок діяльності (рік)	1998	2004
3	Початок міжнар.діяльності		2007
4.	Пропоновані франшизи	«Піца Челентано», «Картопляна Хата», «Кафе Пункт», «Япі»	«Суші Студія»
5.	Загальна кількість франчайзингових підприємств	Всього в Fast Food Systems 170 закладів («Піца Челентано» - 119, «Картопляна хата» - 42, «Кафе Пункт» - 3 і «Япі» - 6).	9 ресторанів
6.	Цільовий сегмент	молоді менеджери і персонал офісів (25-35 років)	Молоді люди 25-40 років, що належать до середнього класу і класу вище середнього
7.	Робота за кордоном	Основним напрямком є розвиток української мережі ресторанів, намагається залучати українських постачальників.	Пiдiбрані постачальники з Таїланду, Канади, Китаю, США, має 2 ресторани в Молдові (Кишинів)
8	Послуги франчайзера при купівлі франшизи	1. Консультації при виборі приміщення; 2. Розробка інтер’єру; 3. Виїзд інженерів; 4. Стажування прац.; 5. Посібник оператора; 6. Технолог. документ.; 7. Управлінські і технологічні консультації; 8. Методична і практична підтримка; 9. Річне обслуговування основного устаткування.	1. Передача техн. умов; 2. Навчання персоналу; 3. Регулярні постачання імпортної сировини і готової продукції. 4. Підбір робітників; 5. Підготовка проекту ресторану дизайнером. 6. Авторський нагляд за проведенням ремонту. 7. Постачання устаткування.

Отже хоча Fast Food Systems вже більш довго працює на ринку і завоювала більшу нішу, має різні франшизи, а ТОВ «Укрморепродукт» це більш молода компанія, яка впевнено заявила про себе на ринку, яка націлена на більш заможніших клієнтів і займається безпосередньо приготуванням суші та інших японських страв, які вже потім реалізуються в мережі її ресторанів та магазинів України. При цьому обидва франчайзери акцентують увагу на якості і корисності своїх продуктів, при цьому залучаючи клієнтів, що дбають про своє здоров’я. Також специфікою діяльності ТОВ «Укрморепродукт», є те, що вони співпрацюють з багатьма зарубіжними постачальниками і мають вихід на зарубіжний ринок (Молдова, Кишинів), при цьому активно розвивають даний напрямок. Також проаналізувавши пропозицію кожного с франчайзерів, ми дійшли висновку, що Fast Food пропонує більший спектр послуг по відкриттю і експлуатації самого ресторану, в той же час як ТОВ «Укрморепродукт» піклується про постачання сировини і необхідних продуктів.

Проаналізувавши діяльність двох франчайзингових компаній Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт» ми дійшли висновку, що рівень довіри з боку споживачів і майбутніх франчайзі високий, як і попит на франшизи і зацікавленість відвідувачів ресторанів.

3.  Мобільність знань. Ресторанний бізнес це специфічний бізнес, якому властиві свої особливості. В Сумах власниками описаних ресторанів є люди, які вже до цього стикалися з труднощами ресторанного бізнесу, тому отримати франшизу буле не дуже складно, оскільки умови досить прийнятні, то і реалізувати теж. Від задуму до відкриття ресторану проходило не більше року. Але В Сумах найбільшого розвитку здобули «Піца Челентано» та «Картопляна Хата», нещодавно відкрилися ще два ресторани на вул. Козацький Вал. Не останню роль в цьому заграли смаки споживачів, що віддають перевагу менш екзотичній кухні. Також слід згадати, що набагато легше навчитися готувати піцу, ніж суші. Це для нас щось нове і потребує певних навичок і знань. Також в даному пункті слід згадати, що обидва франчайзери направляють своїх навчених фахівців, щоб ті поділилися знаннями в усіх областях діяльності ресторану (від розміщення і будівництва ресторану до навчання персоналу). В даному випадку географічне розташування суттєвого значення не має. Тільки мережа ТОВ «Укрморепродукт», що має два ресторани за межами України може мати певні складнощі в цьому питанні (мовні, національні, законодавчі розбіжності).

Але оцінити саму пропозицію, а точніше можливість швидкого її втілення в життя дозволить аналіз мережі ресторанів в динаміці, кількість відкритих ресторанів в різні роки. Це дозволить оцінити масштабність і зробити висновки. Чи справді «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» є лідерами на ринку, чи ця тенденція присутня лише в Сумах?

Таблиця 3.2 - Характеристика мереж «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія» по кількості ресторанів

Рік	2004	2005	2006	2007	2008	2009 (план)
Кількість ресторанів «Піца Челентано»	59	74	91	106	119	135
Кількість ресторанів «Картопляна Хата»	27	31	35	40	42	46
Кількість ресторанів «Суші Студія»	2	3	5	7	9	12

Але самі дані не дозволять побачити динаміку, в цьому нам стане в пригоді обчислення темпу росту ланцюговим методом. Дані і обчислення занесемо до таблиці.

Т_ц=(У_i:У_i-1)*100,                                                (3.1)

де Уi - кількість ресторанів в i році

У_i-1 -кількість ресторанів в i-1 році;

Отримані дані показали, що найбільший темп росту має «Суші Студія», але треба наголосити на тому, що саме в 2004 рік вважається роком створення даного ресторану і тому саме тут закладена похибка. Бо при оцінці розповсюдженості мережі треба враховувати і кількість ресторанів. В даному випадку дані свідчать лише про те, що розвиток мережу досить успішний і швидкий.

Таблиця 3.3 - Характеристика динаміки розвитку мереж Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія»

№ п/п	Назва ресторану	Темп росту, % (ланцюговий метод)
		2004/2005	2005/2006	2006/2007	2007/2008	2008/2009
1	«Піца Челентано»	125%	123%	116%	112%	113%
2	«Картопляна Хата»	114%	112%	114%	105%	109%
3	«Суші Студія»	150%	166%	140%	128%	134%

А ось як раз про мобільність свідчить зростаючий темп росту мережу «Піца Челентано», якщо конкуренти дещо меншими темпами нарощують оберти, то «Піца Челентано» впевнено зберігає темп. Отже, узагальнюючи отримані дані, ми дійшли висновку, що найпоширенішим рестораном є «Піца Челентано», який зберігає темпи росту на протязі 4 років, «Картопляна Хата» займає другу позицію, при цьому збавляючи темп і поступаючись в швидкості конкуренту, «Суші Студія» це молода мережа, яка впевнено і поступово завойовує ринок.

Розглянувши франчайзерів спробуємо порівняти франчайзі, що працюють в місті Суми. Нами як об’єкт дослідження вибрано три ресторани «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія», що находяться на вулиці Харківській. Даний аналіз проведемо в рамках наступного критерію аналізу.

.         Розрізнення. Щоб наочно і інформативно представити інформацію, занесемо її до таблиці. Це дозволить побачити основні відмінності і знайти спільні характеристики.

Таблиця 3.4 - Порівняльна характеристика франчайзі «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія»

№ п/п		Характеристика франчайзі	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»	«Суші Студія»
1.		Місце знаходження	м. Суми, вул. Харківська 5		м. Суми, вул. Харківська 5	м. Суми, вул. Харківська 4
2.		Початок роботи (рік)	2006		2003	2007
3.		Вид діяльності	Ресторан швидкого обслуговування		Ресторан швидкого обслуговування	Ресторан японської кухні
4.		Термін окупності	Від 28 місяців		Від 28 місяців	До 2-х років
5.		Передбачувана сума інвестицій та вартість франшизи	Необхідний початковий капітал - від 150 000. Первинний внесок (вартість франшизи) - $10 000, а 140 000 - інвестиції.		Необхідний початковий капітал - від 150 000, з яких первинний внесок (вартість франшизи) - $10 000, а 140 000 - інвестиції	Необхідний початковий капітал - $ 50 000. Первинний внесок (вартість франшизи) - $ 10 000, 40 000 інвестиції.
7.		Платежі за користування франшизою	Сервісна плата 1,5% від виручки (0,5% рекламний збір і 1% на розвиток торгової марки), щомісячно.		Сервісна плата 1,5% від виручки (0,5% рекламний збір і 1% на розвиток торгової марки), щомісячно.	Впродовж роботи щомісячно відраховується франчайзеру 2% виручки як роялті і 1% - як рекламний збір на просування мережі.
8.		Наявність знижок	5%, 7% та 10%, накопичувальна система знижок «ЕгоЇсти»		5%, 7% та 10%, накопичувальна система знижок	5% знижка
9.	Вимоги до франчайзі:			1. Створення за власні кошти в обраному самостійно приміщенні ресторану; 2. Здійснення діяльності згідно вимогам стандартів Торгової Марки з дотриманням вимог Компанії; 3. Дотримання у своїй діяльності маркетингових, технологічних, кадрових і організаційних механізмів.	1. Створення за власні кошти в обраному самостійно приміщенні ресторану; 2. Здійснення діяльності згідно вимогам стандартів Торгової Марки з дотриманням вимог Компанії; 3. Дотримання у своїй діяльності маркетингових, технологічних, кадрових і організаційних механізмів.
10.	Вимоги до розташування закладу:			· Діловий центр міста з населенням понад 100 тис. · Зона інтенсивного руху пішоходів. · Наявність поблизу банків, офісів фірм, вищих і спеціальних навчальних закладів. · Бажано місце для паркування автомобілів і можливість літнього майданчика.	· Діловий центр міста з населенням понад 100 тис. · Зона інтенсивного руху пішоходів. · Наявність поблизу банків, офісів фірм, вищих і спеціальних навчальних закладів. · Бажано місце для паркування автомобілів і можливість літнього майданчика	· Місто чисельністю населення від 350 000 тис. чол. · Приміщення від в центральній або діловій частині міста в добре прохідному місці. Приміщення повинне відповідати санітарним нормам.
11.	Площа ресторану			130 м120 м150 м
12.	Кількість місць					60
13.	Середня кількість за мовлень в місяць			9800	7200	2100
14.	Середня вартість замовлення			36 грн	32 грн	63 грн

Отже обрані три ресторани різняться між собою, насамперед навіть концепцією. Якщо «Піца Челентано» це ресторан, де переважає італійська кухня, яка все ж адаптована до смаків українців, то начебто дуже схожий ресторан «Картопляна Хата» це вже мексиканські страви, які теж відповідають смакам саме української нації. З «Суші Студія» все зрозуміло, це ресторан японської кухні. В Сумах першим відкрився «Картопляна Хата», вже потім «Челентано», а трохи згодом «Суші Студія». Звичайно, що наявність спільного франчайзера обумовила схожість в умовах франчайзингового договору, плати за франшизу, вимог до франчазі у ресторанів «Піца Челентано» та «Картопляна Хата». Умови покупки і плати за франшизу, а також рентабельність, а отже й окупність ресторану розглянемо дещо пізніше.

Усі три ресторани знаходяться в центрі міста, поруч один з одним, мають майже однакову площу залу і кількість місць. «Суші студія» та «Картопляна Хата» мають і літні майданчики. Є певні відмінності в системі знижок, але тут грає не останню роль і відмінність в цільовій аудиторії. Якщо «Суші студія» націлена на більш заможних клієнтів. Бо прийшовши раз і отримавши знижку 5% незаможний клієнт почуватиме себе особливим, а це вже приємно і він захоче повернутися, також 5% суми 70 грн, це вже приємно і є майже еквівалентом 15% з 30-40 грн. Тим самим ресторан заохочує приходити вже постійних клієнтів, для яких знижка це відзнака увага і пошани. «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» використовують накопичувальні знижки, які поширюються на два ресторани, це заохочує приходити частіше. Менеджерами компанії створений спеціальний «клуб» Егоїстів, членом якого стає кожний хто відвідуює будь-який ресторан мережі Fast Food Systems при замовленні страв на 10 Ego, оскільки вводиться власна умовна одиниця - 1 Ego.

При кожному візиті в ресторан, сума покупки власника картки накопичується на його рахунку в Ego з наступного дня. Вартість Ego в ресторанах Сум 1 Ego - 8 грн. Чим більше Ego на Вашому рахунку, тим більшу знижку Ви отримуєте в ресторанах.

% - після заповнення анкети;

% - після накопичення 100 Ego;

% - після накопичення 300 Ego.

При цьому слід зауважити, що існує суттєва різниця в середній вартості замовлення, це пов’язано і з собівартістю страв, з складністю приготування і продуктів, з яких готується страви, т.д. Це відбилося і на кількості замовлень в місяць. Найменшу має «Суші Студія». Це можна пояснити: мабуть вже кожний сумчанин спробував суші і не так охоче повертається до екзотичних страв, бо все ж краще скоштує італійської піци чи мексиканського бурітос за більш помірну ціну. Хоча прихильники японських страв не відмовляться від відвідин ресторану, але для цього потрібно все ж більше заробляти.

Не можна залишити без уваги, що «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» це насамперед місце відпочинку і зустрічі з друзями в обідню перерву чи за вечерею, а ось вже «Суші студія» - це можливість проведення ділових переговорів, зустрічі з клієнтами і добрий відпочинок. Це тематичний ресторан.

Отже розглянувши три ресторани і визначивши основні особливості, спробуємо з’ясувати чи легко відкрити дані ресторани саме в Сумах, як швидко це можливо зробити, чи є ще можливості і які знання для цього необхідні майбутнім франчайзі.

. Пристосовність. Цей критерій дещо перекликається з попередніми. Ми вже наголошували, що дані мережі представлені загалом лише в Україні, а нас цікавить саме місто Суми, мешканці якого не звикли до екзотики і віддають перевагу більш простим стравам. Хоча їх цікавить все нове. Тому розвиток, як італійської, так і мексиканської і японської кухонь знайшов своє відображення в нашому мусті. Розглядаючи критерії франчайзерів по відкриттю ресторанів, можна сказати, що місто насичене ресторанами швидкого харчування, бо відповідає всім їх вимогам. Населення більше 300 тис, на центральній вулиці і в центрі міста, де зосереджені багато офісів і є постійних рух транспорту і людей знаходяться ресторани, які ми розглядаємо.

Якщо ж розглядати саму мережу, то ми обмовилися і про її розповсюдженість і про вимоги, які змінюються з часом.

. Задокументовані знання. Дотримання у своїй діяльності єдиних маркетингових, технологічних, кадрових і організаційних механізмів, обговорених у «Посібнику для оператора», який саме і є знаннями, які отримує франчайзі від франчайзера ми не в змозі оцінити. На жаль ми не маємо можливості з ним ознайомитися, бо це комерційна таємниця. Звичайно, всі індивідуальні рішення і зміни франчайзі повинні погоджувати з франчайзером, який до того ж в міру необхідності контролює їх дії. Постійно контролювати франчайзі немає потреби. Виходячи зі свого досвіду Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт» може заздалегідь передбачити слабкі місця того або іншого партнера і вчасно його проінспектувати. При цьому схема роботи не передбачає періодичної і тотальної перевірки франчайзі працівниками центрального офісу. Щоб здійснювати такий контроль знадобилося б містити цілу армію інспекторів, які, можливо, брали б хабарі. Замість цього Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт» пропонують перевірені методи ведення даного бізнесу, тому чим ретельніше франчайзі дотримуватимуться рекомендацій тим успішніше буде їх підприємницька діяльність.

Проаналізувавши вплив зовнішніх чинників на діяльність фанчайзингових підприємств можна зробити висновок, що як на будь-яке підприємство чи працює воно за франчайзинговою схемою, чи є самостійною одиницею впливає зовнішне оточення. На франчайзингові підприємства ще в більшій мурі, оскільки безпосередній власник торгової марки це франчайзер, що знаходиться поза підприємством. Але не можна недооцінювати і внутрішні чинники розвитку, які ми розглянемо далі.

3.3 Оцінка особливостей та можливі шляхи покращення використання франчайзингових умов підприємствами харчової галузі міста Суми

Попередні дані дозволили оцінити розвиток франчайзингових підприємств на сучасному етапі з погляду впливу зовнішніх чинників, але як наголошувалося раніше, франчайзі це підприємства, які мають право приймати рішення щодо своєї господарської діяльності і тим самим створюють основу для аналізу внутрішнього середовища підприємств. Що ми і спробуємо зробити в даному розділі дипломної роботи.

1. Можливості. Ми не в змозі вже оцінити здатність сплатити паушальний внесок, можемо лише констатувати факт, що він був сплачений. Також сплачується і роялті. Але ми можемо оцінити чи виправдана плата за користування франшизою. Нагадаємо розміри платежів і для наочності занесемо їх до таблиці.

Таблиця 3.5 - Необхідні франчайзингові платежі

№ п/п	Характеристика франчайзингових умов	«Піца Челентано»	«Картопляна Хата»	«Суші Студія»
1.	Паушальний платіж, тис. грн.	10 000	10 000	10 000
2.	Інвестиції тис. грн.	140 000	140 000	40 000
3.	Роялті, %	1	1	2
4.	Рекламний збір, %	0,5	0,5	1

На перший погляд, це цілком виправдані суми, інвестиції більші за вартість франшизи, але щоб однозначно відповісти на це питання, потрібно визначити альтернативну вартість бренду і співставити з вартістю франшизи.

Середня рентабельність продажів ресторану у місті Суми складає 2%. Розрахуємо згідно формули рентабельність продажів для кожного з наших підприємств.

Оскільки франшиза була куплена в різні роки, звичайно зрозуміло, що і вартість долару тоді була різною. Але спробуємо згадати і перетворимо платіж вартість 10 000 доларів у грн., щоб можливо було співставити з вартістю франшизи.

Але наш аналіз був би недосконалим, аби ми не врахували в ньому роялті, яке франчайзингове підприємство має сплачувати франчайзеру щомісяця. Це додаткові витрати, що несе підприємство. Але повернемося і продисконтуємо їх на момент початку інвестування.

Таблиця 3.6 - Порівняльна характеристика необхідних франчайзингових платежів у часі

№ п/п	Показники	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
		2007	2008	2007	2008	2007	2008
1.	Чистий прибуток, тис. грн	191,4	343,3	139,4	91,4	20,78	54,98
2.	Виручка від реалізації, тис. грн	2971,4	3016	1958,5	2092,7	1429,7	1629,7
3.	Рентабельність продажів (рядок1/рядок2), %	6,4	11,3	7,1	4,4	1,4	3,4
4.	Середня рентабельність продажів, %	2	2	2	2	2	2
5.	Надбавка рентабельності (рядок 3 - рядок 4), %	4,4	9,3	5,1	2,2	-0,6	1,4
6.	Надбавний грошовий потік від бренду (рядок 2 *рядок 5), тис. грн	130,74	280,48	99,88	46,04	-8,59	23,75
7.	Роялті, тис. грн.	44,57	45,24	29,38	31,39	42,89	48,89
8.	Продисконтований надбавний грошовий потік, тис грн.	401,350		237,500		11,890
9.	Вартість франшизи, грн.	55,5		60		57
10.	Продисконтований грошовий потік роялті, тис. грн.	103,32		84,95		84,96
11.	Сумарна вартість франшизи та роялті на момент відкриття ресторану (рядок 9 + рядок 10)	158,82		144,92		141,96

Продисконтуємо надбавний грошовий потік від кожного з бренду до моменту початку бізнесу і співвіднесемо з окремо оціненою ринковою цінністю франчайзера, тобто вартістю франшизи. Дані, за попередні роки, які не занесані до таблиці, ми отримали аналогічним шляхом.

Звичайно, це не є оптимальним значенням і аж ніяк не відображає вартості бренду, бо в даному випадку нам прийшлося б обчислювати вартість самого франчайзера, але ми побачили, що додатковий прибуток, що ми отримали від того, що користуємося франщизою, в декілька раз перевищує її вартість. Це безперечно доводить ефективність франчайзингового бізнесу. І обґрунтовану вартість франшизи. Найвдалішим варіантом звичайно ж є ресторан «Піца Челентано», бо вже за три роки свого існування продисконтований надбавний грошовий потік перевищив вартість паушального платежу в майже 8 раз. Це доведено і на практиці, в Сумах даний ресторан користується величезним попитом і конкурентів майже не має. Відкритий був в напрочуд вдалий момент, коли стабілізувалася ситуація в країні, зросли доходи громадян, які прагнули відпочивати. Також зіграло неабияку роль, те, що сумчани зрозуміли, що можна поїсти не лише вдома, так же смачно і за ті ж гроші. Ось тут і відкрився ресторан «Піца Челентано». Звичайно вже був «Картопляна Хата», але це більш важкі страви і звиклі мешканці потребували чогось нового. Саме в цей момент, але трохи пізніше відкрилася «Суші Студія», але тут вже постало питання ціни і не кожному прийшлися до смаку японські страви, тому такого ажіотажу не сталося. Але як виявилося, франшиза виправдовує себе і в цьому випадку і в такий короткий термін.

В даному випадку ми не враховуємо вартість інвестицій, бо не в змозі оцінити їх використання, а також не можемо порівняти з аналогічними об’єктами. Оскільки основні фонди «Суші Студії» знаходяться в оренді, тоді як «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» викупили їх. Але порівнявши суми інвестицій, на перший погляд, можна дійти висновку, що при однакових паушальних платежах, є суттєва різниця в коштах, що вкладаються. Бо інвестиції, що несе покупець франшизи, якщо бажає придбати франшизу «Піца Челентано» чи «Картопляна Хата» передбачають і покупку приміщення, тоді як франшиза «Суші Студії» допускає оренда і не враховує в інвестиційному проекті купівлю. Також важливо, що приготування саме суші та деяких основних страв «Суші Студії» бере на себе ТОВ «Укрморепродукт», які поставляють їх зразу готовими.

Але отримані дані засвідчують, що вартість франшизи і роялті виправдовує себе при відкритті ресторанів «Піца Челентано» та «Картопляна Хата». У випадку з «Суші Студією» складніше, вона досить не довго працює, але і роялті у 2 рази перевищує платежі конкурентів. Отримані дані свідчать, що даний платіж майже рівний платежу за 5 років діяльності «Картопляної Хати». Але говорити, що франшиза не є вигідною, зарано. Проаналізуємо рентабельність підприємств.

2 Повернення капіталовкладень. Даний критерій базуються на розрахунку показників рентабельності. Для простоти обчислень і легкості порівняння і сприйняття інформації занесемо дані до таблиці.

Таблиця 3.7 - Характеристика рентабельності франчайзингових підприємств

№ п/п	Показники	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
		2007	2008	2007	2008	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7	8
1.	Чистий прибуток, тис. грн	191,4	343,3	139,4	91,4	20,78	54,98
2.	Виручка від реалізації, тис. грн	2971,4	3016	1958,5	2092,7	1429,7	1629,7
3.	Активи, тис. грн.	1105,7	916,24	1168,2	918,2	1429,7	1629,7
4.	Власний капітал, тис. грн.	550	550	500	500	700	700
5.	Собівартість тис. грн.	1078,1	998,7	891,1	832,4	846,8	969,6
6.	Довгострокові зобов’язання тис. грн.	179	156	340,6	320,6	430	310
7.	Перманентний капітал (рядок4 +рядок 6), тис. грн.	729	706	840,6	820,6	1130	1010
8.	Витрати на сплату відсотків (рядок 6*0,16), тис. грн.	28,64	24,96	54,49	131,29	68,8	49,6
9.	Короткострокові кредити, тис. грн.	20,6	6,8	-	-	45	36
10.	Авансований капітал (рядок 6 +рядок 9), тис. грн.	199,6	162,8	340,6	320,6	430	310
11.	Середньоспискова чисельність працівників, чол.	9	8	7	8	8
12.	Рентабельність продажів (рядок1/рядок2), %	6,4	11,3	7,1	4,4	1,4	3,4
13.	Рентабельність продукції, %(рядок1/рядок 5)	18	34	15,6	10,9	2,4	5,6
14.	Рентабельність активів, % (рядок 1/рядок3)	17,3	37,3	11,9	9,9	1,2	4,5
15.	Період окупності капіталу, (рядок 3/рядок1)	5,8	2,6	8,3	10,04	85,05	23,8
16.	Рентабельність власного капіталу, %, (рядок1/рядок4)	34,8	62,2	27,8	18,98	2,9	7,9

Проаналізуємо отримані показники:

1. Рентабельність продажів показує розмір прибутку на одиницю товарообороту. Всі три підприємства мають досить високі показники. «Піца Челентано» у 2008 році аж 11,3, що є найкращим значенням з поміж порівнюваних ресторанів. Найменше значення отримала «Суші Студія», але якщо порівняти з попереднім роком, то значення цього показника виросло в 2,5 рази. Що свідчить про більші темпи зростання прибутку над виручкою, отже зменшення певних статей витрат чи прискорення обертання коштів на підприємстві, що є позитивною тенденцією. Але є і негативна тенденція, даний показник «Картопляної Хати» знизився в 1,5 рази. Отже підприємство отримало менше прибутку, при чому витратило більше коштів на реалізацію и випуск продукції. Керівництву слід замислитися над маркетинговою і виробничою політикою.

. Найвищий показник рентабельності продукції отримав знову ресторан «Піца Челентано» 34%, найменше значення у «Суші Студії» 5,6%, але також спостерігається позитивна тенденція у порівнянні з попереднім роком. Зменшення рентабельності продукції в динаміці присутнє у «Картопляній Хаті». Отже можна сказати, що витрати «Суші Студії» та «Піци Челентано» впевнено зменшуються у порівнянні з попереднім роком відповідно в 2,3 та 1,8 рази, а витрати «Картопляної Хати» зросли в 0,7 рази.

. Рентабельність активів не показала нічого суттєво нового. Тенденції попередніх показників не змінилися. Але в даному випадку можна відмітити краще використання наявних активів «Суші Студії», що покращила даний показник в порівнянні з попереднім роком аж 3,75 рази, відповідно період окупності активів зменшився 85, 05 до 23, 5. Це є неабияким досягненням.

4. Рентабельність власного капіталу не показала теж нічого нового. Найбільше значення знову за «Піцею Челентано», друге місце «Картопляна Хата», але все ж з негативною тенденцією до зменшення даного показника. На третьому «Суші Студія», яка як і раніше швидко нарощує темпи до покрашення значень показників рентабельності. Взаємо обернений показник періоду оборотності власного капіталу теж розмістив підприємства у такому ж порядку, але треба відзначити, що його зменшення у «Суші Студії» з 37 до 23, це величезний прогрес.

5.      Рентабельність перманентного капіталу теж проранжувала підпрриємства у такій же послідовності, що свідчить про найкраще використання власних і довгостроково залучених коштів «Ціцею Челантано», але безумовним лідером по нарощуванню темпів рентабельності залишається «Суші Студія».

.        Прибуток з розрахунку на одного працівника, даний показник найвищий у «Піци Челентано», далі «Картопляна хата», «Суші Студія». Отже оптимальний склад і кількість працівників має піцерія, що отримує при цьому найбільший прибуток, переглянути варто кадрову політику в «Картопляній Хаті», а в «Суші Студії» варто залишити позитивну тенденцію.

7. Співвідношення сплачених відсотків і прибутку. Тенденції попередніх показників збереглися і тут. Але в даному випадку це дозволить нам зробити певні висновки, чому це так. Зменшення навантаження сплати відсотків на «Суші Студію» дозволили їй отримати більший прибуток, що зіграло не останню роль в підвищенні так сильно її показників рентабельності. А ось залучення кредитів і більші відсотки по сплаті і поставили «Картопляну Хату» в таке становище. «Піца Челентано» поступово сплачуючи відсотки по вже отриманим кредитам перебуває в найкращому становищі.

Отже проаналізувавши показники рентабельності можна зробити висновки що найприбутковішим франчайзинговим проектом в місті Суми є «Піца Челентано», друге місце посідає «Картопляна Хата», на третьому опинилася «Суші Студія». Але певні труднощі є в ресторані мексиканської кухні, що пов’язані з новим кредитом і сплатою відсотків по-ноьму, в даному випадку він залучався на придбання нового устаткування, що в майбутньому дозволить підвищити якість продукції і розширити асортимент, отже в майбутньому це тільки підвищить рентабельність бізнесу. Що ж до «Суші Студії», то теж однозначного висновку зробити не можна, керівництво нещодавно викупило обладнання, але приміщення все ще в оренді, понесені попередні витрати негативно сказалися на діяльності підприємства і знизили рентабельність в 2007 році, але нагадаємо, що це був рік відкриття, зараз ситуація дещо стабілізувалася, сплачуються оренда і відсотки, налагодилася робота, сформована команда фахівців. Тому є шанс, що позитивна тенденція збережеться і надалі.

Але даний аналіз не дає чіткою відповіді, що ж вплинуло на рентабельність підприємств і в якій мірі, на це питання нам допоможе відповісти факторний аналіз, а саме модель Дюпона. Всі потрібні показники ми розрахували і занесли до таблиці. Щоб наочно побачити і оцінити вплив кожного із факторів поглянемо на додатки.

Проаналізувавши отримані дані ми можемо сказати:

1.  «Піца Челентано» - є найвдалішим франчайзинговим проектом для її власника, тобто франчайзера в м. Суми. Поглянувши на отриману схему ми бачимо що показник рентабельності власного капіталу зріс майже вдвічі, в першу чергу за рахунок рентабельності активів, тобто скорочення частини тих активів, що використовувалися неефективно, а саме непотрібних запасів і т.д., що вплинуло на зростання оборотності активів в 1,3 рази. Тобто менеджери компанії переглянули постачальницько-збутову політику і зробили правильні висновки, що дозволило компанії отримати так високі доходи. При цьому зменшення витрат і підвищення об’ємів продажів (останній показник більш швидкими темпами), дозволило отримати більший чистий прибуток, тобто підвищити рентабельність продажів. Отже це говорить про єфективну цінову і маркетингову політику компанії. І не в останню чергу треба обмовитися, про зменшення кредитного навантаження на підприємство, сплати старих кредитів зменшуються, а короткострокові на обігові кошти, при перегляді постачальницько-збутової політики майже ліквідовані. Отже, «Піца Челентано» це взірець діяльності франчайзингового підприємства в м. Суми.

2.      З становищем «Картопляної хати» дещо складніше. Неможна сказати, що діяльність неефективна, але в порівнянні з попереднім роком, рентабельність власного капіталу дещо знизилася. Насамперед зауважимо, що витрати зросли в більшій мірі, ніж об’єм продажів, а отже і прибуток, і рентабельність продажів знизилася. Але як ми вже встановили, підприємство залучило капітал, для заміни і удосконалення обладнання, що в свою чергу дозволило збільшити оборотність капіталу і скоротити запаси, але підвищило амортизаційні витрати. А як ми знаємо залучений капітал відобразився у підвищенні кредитного навантаження. Але в даному випадку результуючим показником впливу на рентабельність власного капіталу стало саме підвищення витрат, більшими темпами, нуж зростання обсягів продажів.

.        Фінансове становище «Суші Студії» теж однозначно не можна визначити. Звичайно є позитивні зміни, досить суттєві. Рентабельність власного капіталу зросла в 2,7 рази, але до рівня «Піци Челентано», чи хоча б «Суші Студії», їй ще дуже далеко. Але заміни, а якщо вони позитивні це вже дуже добре. Почнемо з аналізу витрат, які зросли меншими темпами ніж виручка, що дозволило отримати більший прибуток, а отже і рентабельність продажів зросла з 1,4% до 3,4%. Також вагомий внесок зі сторони підвищення оборотності активів, що відбулося з рахунок ліквідацію непотрібних запасів, та перегляду постачальницько-збутової політики. Але в даному випадку судити про використання активів підприємства важко, бо приміщення знаходиться в оренді. Що ж до кредитної політики підприємства, то досить вагоме навантаження як довгострокових кредитів, так і короткострокових, що звичайно не на краще.

Отже ми проаналізували прибутковість кожного з франчайзингових підприємств, однозначно можна сказати, що даний бізнес більш прибутковий ніж приватний. Якщо середня рентабельність активів у місті Суми підприємств громадського харчування складає 2%, то як ми бачимо «Піца Челентано» має 37,3%, «Картопляна Хата» 9,9%, а тільки-но відкритий ресторан японськой кухні 4,5%. Погодьтеся це гарні умови для бізнесу.

3. Капітал. Ми вже торкалися питань, пов’язаних з коштами, за які придбані активи підприємства і їх шляхів отримання, але більш детально розглянемо в даному пункті. І почнемо свій аналіз з визначення потреби в обігових коштах, чи достатньо їх у підприємства, чи потрібно залучати. Представимо розрахунки у вигляді таблиці.

Таблиця 3.8 - Аналіз капіталу франчайзингових підприємств

№ п/п	Показники	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
		2007	2008	2007	2008	2007	2008
1.	Власний капітал, тис. грн.	550	550	500	500	700	700
2.	Пасиви, тис. грн.	1105,7	916,24	1168,2	918,2	1429,7	1629,7
3.	Довгострокові зобов’язання тис. грн.	179	156	340,6	320,6	430	310
4.	Перманентний капітал (рядок1 +рядок3), тис. грн.	729	706	840,6	820,6	1130	1010
5.	Короткострокові кредити, тис. грн.	20,6	6,8	-	-	45	36
6.	Авансований капітал (рядок3+рядок5)	199,6	162,8	340,6	320,6	430	310
7.	Витрати на сплату відсотків (рядок3*0,16), тис. грн.	28,64	24,96	54,49	131,29	68,8	49,6
8.	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	1,3	-	50,4	37,1	2,3	1
9.	Виробничі запаси	7,2	0,5	5,5	1,3	3,2	0,4
10.	Робочий капітал, тис грн. (рядок8 + рядок9 - рядок5)	-12,1	6,3	55,9	38,4	-39,5	34,6
11.	Коефіцієнт фінансової незалежності, % (рядок1/рядок2)	49,7	60	42,8	54,4	39,6	53,28
12.	Коефіцієнт фінансової залежності, % (рядок2/рядок1)	50,3	40	47,2	45,4	60,4	46,72

Проаналізуємо тримані дані:

1.  Для початку згадаємо модель WCR, тобто величину робочого капіталу. Якщо вона негативна, як це в 2007 році «Піца Челентано» та «Суші Студія» то свідчить про те, що були додаткові кошти, це кредитні ресурси які підприємства використали в наступному році і отримали більший прибуток. В даному випадку позитивні значення даного показника аж ніяк не засвідчують браку коштів, це говорить про те, що вони використалися сповна. Це підприємства харчової галузі з великим коефіцієнтом оборотності активів, що дозволяє досить швидко використовувати надані кошти.

2. Коефіцієнт фінансової незалежності (залежності) показав, що кредитна політика підприємств виважена, бо його значення знаходяться в межах 4,4-0,6, що є оптимальними.

3.      Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, показав, що найбільше кредитних коштів має «Картопляна хата» в структурі пасивів, але як наголошувалося раніше, дані кошти були залучені нещодавно на придбання обладнання і темпи зменшення їх в структурі балансу свідчать про позитивну тенденцію до змін, яка присутня і в «Суші Студії».

.        Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів. В даному випадку слід сказати лише одне, зростання даного показника не спостерігається, отже підприємства цілком вільні від вантажу довгострокових зобов’язань.

.        Як вже наголошувалося коефіцієнт фінансового левереджу показує залежність підприємства від залучених коштів. І він показав, що дані ресторани цілком обходяться своїми силами у веденні бізнесу.

Отже проаналізувавши структуру і склад капіталу аналізованих підприємств, можна зробити висновок, що вони цілком незалежні від зовнішніх джерел фінансування і обходяться власними коштами, що характеризує їх як сильних конкурентів, які здатні вижити в скрутну хвилину.

4.  Ефективність менеджменту. Насамперед це показники рентабельності, якщо проранжувати підприємства за зростанням в цілому даних показників, то на першому місці опиниться «Піца Челентано», потім «Картопляна Хата», третю позицію займе «Суші Студія». Але в даному випадку такого аналізу буде не достатньо. Тому проведемо аналіз, ще за декількома показниками.

Таблиця. 3.9 - Аналіз представленого асортименті продукції франчайзингових підприємств

№ п/п	Показники	«Піца Челентано»	«Картопляна Хата»	«Суші Студія»
1.	Кількість асортиментних позицій, шт.	67	53	46
2.	Кількість асортиментних позицій в сер. на ринку, шт.	75	68	79
3.	Коефіцієнт відповідності асортименту, %, (рядок 1/рядок2)	89	75	60
4.	Кількість замовлень в місяць, шт.	9800	7200	2100
5.	Кількість потенційних замовлень в міс., шт.	10 050	7630	2900
6.	Коефіцієнт відповідності замовлень, %.	102,5	105,9	138

Стан організаційної структури певною мірою відображає здатність організації використовувати ринкові можливості. В даному випадку порівнюються кількість асортиментних позицій (в нашому випадку страв і напоїв), які здатні представити наші ресторани та конкуренти в середньому. Отже порівнюючи дані, можемо сказати, що знову лідирую піцерія, бо коефіцієнт відповідності замовлень в неї найвищий, що говорить, що 89% всіх страв і напоїв, які можуть запропонувати схожі ресторани представлені в даному. Відповідно 75% та 60% наявні в «Картопляній Хаті» та «Суші Студії».

З коефіцієнтом відповідності замовлень таж справа, лише 2,5% не виконали план працівники «Піци Челентано», тоді як аналогічний показник «Суші Судії» складає 38%.

Таблиця 3.10 - Аналіз ефективність витрат, пов'язаних із функціонуванням організаційної структури

№ п/п	Показники	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
		2007	2008	2007	2008	2007	2008
1.	Чистий прибуток, тис. грн	191,4	343,3	139,4	91,4	20,78	54,98
2.	Кількість управлінського персоналу, чол.	4	4	3	3	3	3
3.	Розмір чистого прибутку, що припадає на одного працівника апарату управління, тис. грн.	47,85	85,89	46,4	30,4	6,9	18,3
4.	Загальна заробітна плата управлінського персоналу за розрахунковий період, тис. грн.	5,2	5,4	4,8	4,8	3,7	4,2
5.	Розмір чистого прибутку на 1 грн витрат, що припадає на персонал управління, тис. грн	9,2	15,9	9,6	6,3	1,86	4,3

Оцінка ефективності менеджменту структури може здійснюватися на основі показників, що відображають окремі її характеристики. В даному випадку це частка інформації, що використовується для прийняття рішень у загальному обсязі інформації. Але ми не маємо змоги розрахувати даний показник, оскільки все що стосуються управлінської інформації є комерційною таємницею франчайзингового підприємства.

Важливим доповненням оцінки є показники, що характеризують ефективність витрат, пов'язаних із функціонуванням організаційної структури. Розрахунок даних показників також виконаємо в табличній формі.

Як і слід було очікувати і в даному випадку найкращі показники і «Піци Челентано». Друге і трете місце посіли відповідно «Картопляна Хата» та «Суші Студія». Така ж тенденція збереглася і по всім розглянутим позиціям, що характеризують ефективність менеджменту.

5. Відповідальність. Розгляд даного критерію передбачає комплексний аналіз по декільком позиціям. Насамперед це сплата податків, нас цікавить звичайно і самі розміри податків, що сплачуються підприємствами, щоб співставити їх один з одним і звичайно відсоток, в загальній сумі податків, сплачених підприємствами міста Суми. Даний аналіз представлений в таблиці.

Таблиця 3.11 - Порівняльна характеристика податкового навантаження підприємств-франчайзерів в місті Суми

№ п/п	Характеристика персоналу	Загальний розмір податків, що сплачені підприємствами міста Суми	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
1	2	3	4	5	6	7	8	9
			Абсолютне значення, тис. грн.	Частка в заг. сумі, %	Абсолютне значення, тис. грн.	Частка в заг. сумі, %	Абсолютне значення, тис. грн.	Частка в заг. сумі, %
1.	Податок на воду		19,78		15,65		12,7
2.	Податок на транспорт		22,5		15,9		23,5
3.	Виноградарство		171		145		156
4.	Комунальний податок		43,9		36,7		43,9
5	Плата за землю	11250			5,7	0,05	7,9	0,07
6.	Забруднення		3,4		3,7		3,2
7.	ПДВ	278342,7	211,25	0,075	184,69	0,07	176,58	0,06
8.	Податок на прибуток	14500	68,66	0,04	18,2	0,01	10,85	0,007
9.	Податок з доходів найманих працівників	252279	10,18	0,004	9,8	0,003	9,5
10.	Разом		489,67		440,34		448,13

Отже отримані дані засвідчують, що дані підприємства займають досить вагому частку в частині бюджету м. Суми, що формується за рахунок податків. Майже по 1% в структурі податків, найважливішими з яких є ПДВ, податок на прибуток та податок з доходів найманих працівників. При цьому частка обороту, що приходиться на аналізовані ресторани, в загальній сумі обороту ресторанів (з урахуванням обороту фізичних осіб підприємців) становить відповідно «Піца Челентано» 3,5%, «Картопляна Хата» 3,2%, «Суші Студія» майже 1,8%. Погодьтеся це не мало, якщо враховувати кількість ресторанів в місті Суми та швидкі темпи їх розвитку. Це досить динамічний ринок.

Другим аспектом нашого аналізу є розгляд заробітної плати підприємств і соціальних гарантій, також поза нашою увагою не залишиться і розвиток персоналу.

Таблиця 3.12 - Аналіз персоналу і заробітної плати працівників ресторанів

№ п/п	Характеристика персоналу	«Піца Челентано»	«Картопляна Хата»	«Суші Студія»
1.	Загальна кількість персоналу, з них	10	7	8
2.	Офіціантів	5	3	4
3.	Кухарів	2	2	1
4.	Прибиральниць	1	1	1
5.	Управлінський персонал	2	2	2
6.	Середня заробітна плата	800	750	860

Потрібно обмовитися, що персонал всіх трьох ресторанів це молоді люди в віці 18-23 роки, для них це спосіб підробітку, це перша робота, що дозволяє отримати безцінний досвід роботи з клієнтом. Це основні працівники офіціанти та кухарі, і заробітна плата варіює від 600 до 1000 грн. Ця тенденція спостерігається в усіх трьох закладах. Але треба зазначити, що кухар «Суші Студії» отримує більшу зарплатню, 1200 грн, що передбачає володіння певними спеціальними навичками в приготуванні японських страв і постійне підвищення кваліфікації, що проводиться безпосередньо франчайзером раз на пів року в місті Київ. Також персонал ресторанів представлений керівництвом: в особі директора «Картопляна Хата» та «Піца Челентано» мають спільного власника, менеджерів та бухгалтерів. Звичайно є й прибиральниці, що стежать за чистотою закладів, в усіх трьох закладах це інваліди, що доводить розумінні власниками проблеми працевлаштування інвалідів і заохочення їх до роботи.

Отже як ми вже і казали, розмір середньої заробітної плати на підприємствах майже не відрізняється, присутні премії, що вирізняють як окремих працівників за кращі успіхи в роботі. В «Картопляній Хаті» та «Піца Челентано» щомісяця проводиться змагання, що визначає кращого офіціанта по кількості замовлень, якому нараховується премія в розмірі 10% ставки. Чайові діляться порівну між всім колективом офіціантів. Премії кухарям та управлінському персоналу визначає щомісяця керівництво.

Заробітна плата завжди виплачуються своєчасно, штат працівників весь час змінюється, можливе розширення сезонне, при більшому потоці клієнтів залучається більша кількість офіціантів.

Необхідно зазначити, що навчання як і випробний термін триває тиждень. Існують курси підвищення кваліфікації, куди направляються кухарі та бухгалтера, що дозволяє весь час бути в курсу останніх тенденцій. Вони організовуються безпосередньо франчайзерами. Необхідно зазначити, що незважаючи на змінність колективу протягом певного часу, його об’єднаність і співпраця залежать від керівництва, яке в свою чергу організовує спільні свята, на яких відзначає кращих, також це спільні роботи за межами ресторанів (толоки, виїзди на професійні свята і т.д.). Керівництво «Суші Студії» співпрацює з тур оператором «Галопам по Европах», що дозволяє працівникам отримувати певні знижки на відпочинок.

Отже розвиток персоналу і його заохочення до праці враховані кожним з керівників ресторанів, що звичайно позитивно відзначається на їх роботі.

Розглянувши податки і заробітну плату, що сполучують франчайзери ми не помітили суттєвої різниці, це схожі підприємства, що працюють в одній галузі. А ось чи несуть вони відповідальність перед суспільством залучаючись до певних соціальних програм.

Про проведення толок і прибиранні суміжних територій ми вже обмовилися. Це необхідна умова існування будь-якого бізнесу в Сумах. За даними підприємствами закріплені ділянки по вулиці Харківській. Вже три роки працівники «Картопляної Хати» та «Піца Челентано» залучаються до прибирання дитячого парку навесні та восени. Керівництво «Суші Студії» зобов’язалося підтримувати в належному стані частину вулиці Харківськой та декілька клумб, за якими наглядають.

Ось зі спонсорською допомогою складніше. Керівництво «Картопляної Хати» та «Піца Челентано» не афішуючи кожного року на Новий Рік виділяє кошти на привітання дітей дитячого будинку в місті Суми, вони є спонсорами турніру з тенісу і допомогли обдарованим дітям отримати необхідну форму і обладнання, щоб гідно представити Суми на обласному турнірі. Також добровільно працівники цих ресторанів допомагають в організації і проведенні святкових заходів дитячому садку для дітей-інвалідів, що по вулиці Прокоф’єва. В свою чергу керівництво «Суші Студії» допомагає спільці ветеранів, надаючи кошти на ліки та необхідні речі.

Активно франчайзери «Картопляна Хата» та «Піца Челентано» долучилися до боротьби за СНІДОМ, в ресторанах завжди є інформаційні листівки, які пропогандують здоровий спосіб життя і розповідають хворобу.

Отже дані ресторани є не лише прибутковими для їх власників, вони ще й «прибуткові» для суспільства в цілому. Не так багато підприємств в місті Суми, які хоча б якось долучаються до життя міста і його проблем, а франчейзингові компанії, це не тільки ресторани, що наповнюють бюджет і дбають про своїх працівників, але й соціально активні «мешканці» міста.

Ми провели аналіз умов і особливостей діяльності франчайзингових підприємств харчової галузі в місті Суми на прикладі ресторанів «Піца Челентано», «Картопляна хата» та «Суші Студія» за 10 обраними критеріями, але щоб узагальнити отриману інформацію і визначити лідера, а отже і найкращу з розглянутих франчайзингову пропозицію нам потрібно узагальнити дані і привести їх до єдиного виду.

В даному випадку ми визначили експертним шляхом вагомості кожного з описаних критеріїв та середній бал, що набрало підприємство по розглянутим критеріям, підсумувавши дані ми отримаємо середній бал, найбільший і визначить переможця, а отже найкращі франчайзингові умови.

Таблиця 3.13 - Рейтингова оцінка франчайзингових підприємств

№ п/п	Критерій	Вагомість	«Піца Челентано»		«Картопляна Хата»		«Суші Студія»
			Бал	Вагомість*Бал	Бал	Вагомість*Бал	Бал	Вагомість*Бал
1.	Довіра	0,075	5	0,375	5	0,375	4	0,3
2.	Розрізнення	0,075	4	0,3	5	0,375	5	0,375
3.	Мобільність знань	0,025	5	0,125	4	0,1	3,5	0,0875
4.	Пристосовність	0,015	5	0,075	5	0,075	5	0,075
5.	Задокументовані знання	0,015	5	0,075	5	0,075	5	0,075
6.	Можливості	0,1	4	0,4	4	0,4	3,5	0,35
7.	Повернення капіталовкладень	0,3	5	1,5	4	1,2	3,5	1,05
8.	Умови і тенденції ринку	0,1	4,5	0,45	5	0,5	5	0,5
9.	Капітал	0,12	5	0,6	4	0,48	3,5	0,42
10.	Ефективність менеджменту	0,1	5	0,5	5	0,5	3	0,3
11.	Відповідальність	0,075		0,375		0,375		0,375
12.	Разом	1		4,775		4,455		3,9075

Отже, на першому місці опинилася піцерія «Піца Челентано», на другому з невеликим відривом «Картопляна Хата», на третьому «Суші Студія». Давайте проаналізуємо отримані показники і бали. Найбільшу кількість балів, яку могло набрати підприємство за будь яким з критеріїв було 5 балів. Перший критерій характеризував самого франчайзера. В даному випадку 4 отримала лише «Суші Студія», оскільки ТОВ «Укрморепродукт» не так давно на ринку, як Fast Food Systems, має меншу кількість франчайзингових пропозицій, пропонує меншу кількість послуг при відкритті ресторану. Отже, як з боку клієнтів, що мало чули про дану компанію, так і з боку франчайзерів, яким важлива суть пропозиції, виправданий нижчий бал, ніж у конкурента.

Другим критерієм виступає розрізнення, в даному випадку програє саме піцерія, оскільки закладів даного формату досить багато. Ось «Картопляна Хата», що пропонує мексиканські страви представлена не такою великою кількість конкурентних ресторанів, «Суші Студія» це єдиний ресторан в Сумах японського формату. Якщо ж порівнювати між собою три представлені ресторани, то знову виграє «Суші Студія», оскільки «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» дуже схожі між собою.

При аналізі мобільності передачі знань ми оцінювали швидкість розвитку мережі і кількість представлених ресторанів в ній. «Піца Челентано» отримала найвищий бал, оскільки представлена найбільшою кількість ресторанів, та найшвидшим темпом їх відкриття. Зменшення темпів розвитку мережі «Картопляна хата» оцінено в 4 бали. А швидкий темп розвитку та невелика кількість японських ресторанів «Суші Студія» заслуговує оцінки 3,5.

Критерії, що характеризують пристосовність т задокументовані знання, оцінені нами для кожного з ресторанів по 5 балів. Дані підприємства не мають суттєвих обмежень по їх відкриттю і роботі. А оцінити документацію, ми не маємо змоги, бо це комерційна таємниця.

А ось щодо, можливостей, тобто саме франчайзингових умов (паушального платежу, інвестицій і роялті) ми дійшли неоднозначного висновку. Як ми пам’ятаємо розміри паушального платежу однакові, але розмір інвестицій «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» перевищує дану суму «Суші Студія» в 3 рази. З одного боку, при цьому не такий вагомий паушальний платіж, але не кожному під силу знайти 150 тис. $ для розвитку бізнесу. Якщо порівнювати розміри роялті то безперечно виграють «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» з 1,5% проти 3% «Суші Студія».

Найвагомішим критерієм є повернення капіталовкладень. При оцінці даного критерію, ми використовували показники рентабельності, по всім обрахованим лідирувала піцерія, що і отримала найбільшу кількість балів. На другому місці опинилася «Картопляна Хата» оскільки при аналізі факторів впливі на рентабельність підприємства ми виявили, що керівництво отримало кредит на заміну обладнання, що негативно відбився на роботі, зменшивши суму прибутку на суму сплати процентів. При цьому не відбулося передбачуваного значного зростання виробництва (прибутку) в розглянутих періодах, а лише зростання витрат (амортизаційні, на наладку, установку, обслуговування, навчання персоналу і т.д.). «Суші Студія» значно відстає по показникам рентабельності, але має не погані можливості, оскільки швидкими темпами збільшується прибуток, при чому витрати зменшуються, що дозволить, якщо справи підуть таким же чином, в недалекому майбутньому бути гідним конкурентом.

Умови ринку для всіх однакові, але поширеність в місті Суми закладів, що пропонують піцу, більше ніж мексиканських чи японських страв, що і відбилося в оцінці 4 по даному критерію для «Піца Челентано».

Оцінка капіталу аналізованих підприємств теж не є однозначною. Без сумніву на першому місці знаходиться «Піца Челентано», що оптимально використовую авансовані і власні кошти. За рахунок збільшення кредитних ресурсів «Картопляна Хата» наростила виробничі потужності, але втратила певну частку фінансової стійкості, що було нами враховано при виставленні балу 4. «Суші Студія» має чималі залучені і власні кошти, але в порівнянні з конкурентами по показникам все ж програє.

Ефективність менеджменту. Це найсуперечливіший критерій, який важко оцінити і проаналізувати. Він включає і показники рентабельності і системі власних методів оцінки. Але все ж ми дійшли висновку, що найбільшого балу заслуговує «Піца Челентано», на другому місці «Картопляна Хата», бронзу отримує «Суші Студія».

Відповідальність. Це звичайно дуже важко оцінити, але підприємства все ж дбають про добробут населення, є своєчасними платниками податків та заробітної плати. Керівництво не байдуже до проблем інших людей, тому це заслуговує найвищої оцінки.

Отже, найвигіднішими франчайзинговими умовами, не лише з позиції франчайзі чи франчайзера, а й з погляду суспільства, що пропонуються для відкриття підприємств громадського харчування, серед розглянутих нами трьох конкурентів є «Піца Челентано» та «Картопляна Хата», що є пропозиціями Fast Food Systems.

Але даний аналіз був би не повний, аби ми не запропонували заходи при втіленні яких, «Суші Студія» зрівняється з конкурентами по розглянутим критеріям або навіть стане лідером. При цьому виявлені і слабкі сторони в діяльності ресторану «Картопляна Хата», на що ми звернули увагу,

Почнемо аналіз з обґрунтування можливих заходів, щодо утримання позиції лідера «Піца Челентано» та можливості покращення становища. Отримані дані свідчать, що підприємству доцільно і можливо нарощувати об’єми випуску продукції, але лише на 2,5% про що свідчить коефіцієнт відповідності замовлень. Також можливе розширення асортиментних позицій в порівнянні з середньо галузевими на 11%. Це дозволить вирізнитися підприємству серед інших схожих піцерій. Також план приміщення дозволяє поставити ще один столик на 4 місяця, що в середньому збільшить ще на 1,5% кількість замовлень. А це в свою чергу позитивно відіб’ється на розмірі прибутку. При цьому понесені витрати окупляться вже через 1,5-2місяці.

Аналіз ресторану «Картопляна Хата» показав, що він втрачав свої конкурентні переваги, через отриманий в минулому кредит на придбання обладнання, який ліг тягарем, а не приніс очікуваного зростання доходів. Тому оптимально буде переглянути виробничу програму і завантажити наявні потужності. Це дозволить збільшити оборотність активів, що в свою чергу збільшить виручку, а отже і прибуток. При цьому витрати суттєво не зростуть. Але при цьому необхідно забезпечити необхідний потік відвідувачів, наявний потенціал у розмірі 6%, але якщо при цьому поставити ще додаткові столики на літньому майданчику і розширити асортимент продукції хоча б на 15-20%, то гарантовано прибуток зросте на 18%, що дозволить швидко розплатитися з кредитом і надалі отримувати стабільні прибутки. Даний ресторан є вагомим конкурентом «Піци Челентано» і в праві бути кращим. Для цього необхідно переглянути лише залучити більше клієнтів, що можливо дещо зміною меню, доповнення його новими стравами. Ми також можемо запропонувати підвищити дещо ціни, до рівня середнього замовлення в піцерії, що дозволить підвищити прибуток на 2%.

Що ж до аутсайдеру «Суші Студії», то можна порадити працювати в цьому ж темпі. Але переглянути меню, бо зменшення ціни замовлення вже до 40 грн., призведе до підвищення прибутку. Є величезний потенціал (40%) зміни асортименту, звичайно там знайдуться менш дорогі страви японської кухні, що дозволить залучити менш заможних клієнтів. При наявних потужностях і площі залу, можливе збільшення клієнтів на 38%, що призведе до збільшення прибутку на 42%. Але при цьому обов’язковою умовою залишаються перегляд цінової політики. Також можливе збільшення на 8 місць (2 столики) приміщення, що дозволить збільшити прибуток на 5%, при цьому приблизні витрати окупляться через 6-8 місяців. Впровадження більш ефективної системи скидок і бонусів дозволить залучити нових постійних клієнтів. Також успішним функціонуванням ресторану в майбутньому є придбання приміщення, але на даний момент, при наявних коштах це зробити досить важко, бо підприємство, що й так має великі кредитні ресурси в своєму капіталі буде ще більше залежати. При отримання більшого прибутку і впровадженні описаних заходів, керівництво швидко розплатиться з кредитами, а в свою чергу ми спостерігаємо швидке зменшення цін на нерухомість в місті Суми, потрібно буде лише не проґавити момент і використати ситуацію на свою користь.

Також ефективне використання літнього майданчика, на якому можна встановити ще 2 столики, дозволить збільшити прибуток на 5%. «Суші Студія» має в резерві дуже багато, якщо швидко реалізувати описані заходи в життя, то в місті Суми будуть вже три найвигідніші франчайзингові пропозиції між якими неможливо буде обирати.

 

Висновки

У дипломні роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлене вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення механізмів розвитку ресторанної індустрії в Україні на прикладі підприємств харчової промисловості міста Суми. Для цього досліджені сучасні тенденції розвитку ресторанного бізнесу за умови використання франчайзингової концепції та розроблені методичні засади для оцінки застосування франчайзингу.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні франчайзинг, як ефективна система економічних відносин, посідає своє власне специфічне місце, створюючи баланс між інтересами великого і малого бізнесу з одного боку, і споживачами товарів і послуг - з іншого.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами та ін. Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної задачі. Однак, на жаль, розвиток франчайзингу в Україні не знаходить належної підтримки на державному рівні, відсутній навіть закон про франчайзинг.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств і індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й утримати свої позиції на ринку.

Іншим важливим моментом є вибір типу франчайзингу, що залежить від конкретних умов та ситуацій, адже кожен тип характеризується своїми особливостями застосування. Найбільш ефективним, на мою думку, для підприємств України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торгову марку. Хоча, через недосконалість цієї системи, у нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі лише на виробництво продукції франчайзера.

Проте застосування франчайзингу має і ряд негативних моментів, які слід враховувати при прийнятті управлінських та стратегічних рішень на кожному підприємстві. Так, одним із суттєвих недоліків є недобросовісне ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду спроби зекономити на технології виробництва. Крім того, досить важко постійно контролювати діяльність франчайзі, адже є ймовірність того, що малі фірми можуть зіпсувати репутацію франчайзера.

Аналіз розвитку франчайзингових відносин в Україні виявив, що одним із ключових факторів, що стимулюють ріст франчайзингу, є зменшення частки традиційного виробництва і витиснення його сектором сфери послуг. Франчайзинг особливо добре підходить для бізнесу в сфері суспільного харчування. Саме тому об’єктом нашого дослідження виступили три франчайзингові підприємства «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія», що входять до двох франчайзингових мереж. Перші два ресторани відповідно належать франчайзеру Fast Food Systems, а «Суші Студія» компанії ТОВ «Укрморепродукт».

У роботі нами були розроблені методичні підходи для аналізу особливостей застосування франчайзингових умов. Ці критерії були умовно поділені на зовнішні і внутрішні чинники розвитку підприємства.

Аналіз зовнішніх критеріїв показав, що дані підприємства майже не мають конкурентів серед ресторанів міста Суми. Умови ринку для всіх однакові, але поширеність в місті Суми закладів, що пропонують піцу, більше ніж мексиканських чи японських страв, але на популярності ресторану «Піца Челентано» це не відбилося.

Аналіз був би не повний аби ми не проаналізували внутрішні чинники розвитку підприємства. Насамперед це можливості, до яких ми віднесли обов’язкові платежі, що мають сплатити франчайзі при вступі до франчайзингової мережі. Оскільки при аналізі ми спиралися на рентабельність, що вже мають підприємства, то даний критерій був віднесений до внутрішніх.

Також нами було розглянуто критерій, що характеризує відповідальність підприємств. Ми виявили, що дані підприємства займають досить вагому частку в частині бюджету м. Суми, що формується за рахунок податків. Майже по 1% в структурі податків, найважливішими з яких є ПДВ, податок на прибуток та податок з доходів найманих працівників. При цьому частка обороту, що приходиться на аналізовані ресторани, в загальній сумі обороту ресторанів (з урахуванням обороту фізичних осіб підприємців) становить відповідно «Піца Челентано» 3,5%, «Картопляна Хата» 3,2%, «Суші Студія» майже 1,8%. Що важливо, дані ресторани є не лише прибутковими для їх власників, вони ще й «прибуткові» для суспільства в цілому. Не так багато підприємств в місті Суми, які хоча б якось долучаються до життя міста і його проблем, а франчейзингові компанії, це не тільки ресторани, що наповнюють бюджет і дбають про своїх працівників, але й соціально активні «мешканці» міста.

Виявилося, що найкращі франчайзингові умови пропонує Fast Food Systems, дещо поступається йому конкурент ТОВ «Укрморепродукт». Нами були запропоновані заходи, щодо кращого використання наявних можливостей, які при втіленні їх в життя дозволять «Суші Студії» зрівнятися з конкурентами, а «Піці Челентано» та «Картопляній Хаті» не втратити конкурентних переваг.

Також необхідно згадати про розділ охорони праці в нашій роботі, що показав, що протипоказань до роботи в приміщенні ресторану «Піца Челентано» не має.

Отже аналіз особливостей застосування франчайзингових умов підприємствами харчової галузі на прикладі підприємств м. Суми виявив, що ці особливості є перевагами, які дані підприємства успішно використовують.

 

Список використаної літератури

1.     Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. - К.: Знання України, 2002. - 351 с.

2.      Амблер Т. Маркетинг и финансовый результат: Новые метрики богатства корпораций / Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика. 2003. - 456 с.

.        Андрощук Г., Денисюк В. Франчайзинг: исключительное право и право интеллектуальной собственности в договоре // Бизнес информ. - Харьков, 2007. - №14. - с. 21-25.

.        Апчерч А., Управленческий учет: принципы и практика: Пер. с англ./ Под. Ред. Соколова Я.В., Смирновой И.А. - М.: Финансы и статистика, 2002. - с. 31-35.

.        Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 567 с.

.        Бондаренко Ю.А. Франчайзинг и перспективы его развития // Финансы. - М., 2004. - №12. - с. 20-22.

.        Бреддик У. Менеджмент в организации: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 344 с.

.        Вебер М. Избранные произведения: Пер с нем. / Под ред. Ю.Н. Давыдова. - М.: Прогресс, 1990. - 238 с

.        Валишева К.Л. Глобальні тенденції розвитку ринку. - «Економіст» №1. // HoReCawww.horeca-portal.ru.

.        Валкова. В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учебник. - M.: OOO «ТК Велби», 2002. - 345 с.

.        Валенко К.М. Тенденции развития ресторанного бизнеса в Украине. Дёшево и сердито // www.directorinfo.ru/.

.        Валишева К.Л. Глобальні тенденції розвитку ринку. - «Економіст» №1. // HoReCawww.horeca-portal.ru.

.        Вашко. Г.Н. Введенние во франчайзинг /Под ред. С.А. Силинга. - С.П. - 2002. -345 с.

.        Веретенников И. Когда нужен франчайзинг? // Директор-инфо. - 2004. - №31. - С. 42-45.

.        Волкова А..Тренди ресторанного ринку. - Журнал «Бізнес» №5, 2005. // http://www.gorodvkusa.ru.

.        Гарнер Д., Оуэн, Р., Конвей Р. Привлечение капитала: Учеб. пособие для студентов вузов и слушателей образоват. учреждений повышения квалификации, обучающихся по напр. «менеджмент». Пер. с англ. - М.: АОЗТ «Джон Уайли энд Санз», 2005. - 457 с.

.        Герчикова И.Н. Менеджмент: Учеб. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005. - 480 с.

.        Гибсон Д. Организации: поведение, структуры, процессы: Пер. с англ. / Д. Гиб-сон, Д. Иванцевич, Д. Доннели. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 662 с.

.        Господарське право України.

.        Довгань В.В. Франчайзинг: путь к расширению бизнеса: (Орг., технол., метод. аспекты). Практ. пособие для предпринимателей. - Тольятти: Дока-Пресс, 2004. - 231 с.

.        Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость: Маркетинговые стратегии для обеспечения роста компании и увеличения ее акционерной стоимости / Пер. с англ. - Спб.: Питер, 2001. - 678 с.

.        ДСТ 12.0.003-74*. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація.

.        ДСТ 12.1.005-88. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

.        ДСТ 12.1.030-81*. Електробезпечність. Захисне заземлення та занулення.

.        ДСТ 12.4.001-89. Засоби захисту працюючих. Класифікація.

.        ДСТ 12.4.120-83. Засоби колективного захисту від іонізуючого випромінювання.

.        Ефимова О.В. Финансовый анализ. - К.: Бухгалтерский учёт, 2006. - 59 с.

.        Ефремова О.В. // Анализ оборотных активов организации // Бухгалтерский учет №10, 2006. - 56 с.

.        Жариков В.В., Жариков В.Д. Управление финансами: Учеб. пособие. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2002 - 324 с.

.        Жданов В.В. Менеджмент в ресторанном бизнесе - Журнал «Бізнес» №5, 2005. // http://www.lib.ua-ru.net/diss/zakl/73892.html.

.        Зайцев Ю.С. «Поправка к стандартным ставкам роялти на различие уровней рентабельности продукции лицензиатов и производителей в странах - источниках этих ставок». - Журнал «Экономический оценщик» №1 (8), 2001 г. - c. 45-56.

.        Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. - Київ, 2005. - 345 с.

.        Зимовнов М.А. Неакционерные формы деятельности ТНК в развивающихся странах // США: Экономика. Политика. Идеология. - М., 20011. - №11. - с. 63-69.

.        Інформація про франчайзера «Картопляна Хата». // http://franchising.ua/franchise/16/

.        Інформація про франчайзера «Піца Челентано». // http://franchising.ua/franchise/16/

.        Інформація про франчайзера «Суші Студія». // http://topfranchising.com.ua/docs/start/detail.php? ID=108

.        Калынюк И.В., Франчайзинг: практика и прецеденты во франчайзинге. - М.: Бизнес-формат 1999. - 215 с.

.        Кедров Б.И. Анализ и диагностика финансово-экономической деятельности предприятия. Курс лекций. Иваново: ИГТА, 2005. - 456 с.

.        Ковалёв А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2004. - 267 с.

.        Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М., «Финансы и статистика», 2007. - 786 с.

.        Кондратенко М.Н. Как жить дальше. - Журнал «Експерт» №2, 2005. //http://businessman.in.ua/article.php? root=3&item=61

.        Корниенко В.Ф., Франчайзинг. История и определение франчайзинга. - М.: 1999. - 389 с.

.        Костин А.В. Особенности оценки стоимости товарных знаков в Украине. - Первая международная конференция ЕвроФорума «Защита прав интеллектуальной собственности в Украине и СНГ». Журнал «Экономический оценщик» №4 (8), 2007 г. - c. 43-56.

.        Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи і моделі. - Київ, «Знание», 2005. - 367 с.

.        Коупленд Т., Колер Т., Мурин Д. Стоимость компаний: оценка и управление. - 2 изд., стер. / Пер.с англ. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2002. - 245 с.

.        Кочетков Г. Социальная функция франчайзинга // Человек и труд. - М., 2000. - №2. - с. 32-36.

.        Кравченко Н.П. Накормим Европу. Или как пережить кризис. - Журнал «Персонал» №12, 2008. //http://www.smoney.ru/article.shtml? 2007/03/05/2373

.        Легейда Е. Жизненный цикл франчайзинга // Бизнес информ. - Харьков, 2007. - №5. - с. 28-33

.        Легейда Е. Франчайзинг // Бизнес информ. - Харьков, 2006. - №20. - с. 28-33.

.        Лукьянова Е. Неучтенные миллиарды: компании пока не торопятся оценивать свои брэнды. Не исключено, что из-за этого они уже сегодня теряют большие деньги. - Журнал «Эксперт», №10 (70), 2007 г. - 45-47.

.        Лутаенко О.А. Глобализация мирового рынка пищевой продукции. - Журнал «Бізнес» №9, 2007. // www.oteli-francii.ru/news/country/restorani-bankrot-franciy

.        Мазур И.И., Шапиро В.Д. Реструктуризация предприятий и компаний - М.: Высшая школа, 2000. - 245 с.

.        Макашев М.О. Разработка организационно-экономических основ управления в интегрированных формах бизнеса. Автореф. канд. экон. наук. - М., Гос. ун-т упр. 1999. - 22c.

.        Маккоскер К. Франчайзинг - пример взаимовыгодного сотрудничества предпринимателей // Малый бизнес, рынок и общество. - М., 2002. - №3. - с. 18-30.

.        Маркова В.Д. Франчайзинг // ЭКО: Экономика и орг. пром. пр-ва. - Новосибирск, 2003. - №12. - с. 116-119.

.        Мартин Мендельсон, Руководство по франчайзингу. - М.: Сибли Интернэшнл, 1998.

.        Масленников В.В., Предпринимательские сети в бизнесе. - М.: Сибли Интернэшнл, Инк, 20055. - 368 с.

.        Маслов К.Ю. Развитие рынка общественного питания в Украине. - Журнал «Бізнес» №1, 2005. // http://www.advertising.ru

.        Мельник Л.Г. Економіка підприємства. - Сумы: «Университетская книга», 2002. - 45-89 с.

.        Мельник М.В. Анализ и оценка систем управления на предприятиях. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 136 с.

.        Мескон М.Х. Основы менеджмента: Пер. с англ. / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; Под ред. Л.И. Евенко. - М.: Дело, 2004. - 484 с.

.        Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 2002. - 512 с.

.        Моркен В.Ю. Отрасль общественного питания как зеркало мирового экономического кризиса - Журнал «Бізнес» №12, 2008. // http://www.foodservice-info.ru/rynok/617.html

.        Морозова К.П. Обзор рынка общественного питания в мире. - Журнал «Бізнес» №9, 2007. //www.russian.people.com.

.        Оноприенко В. Франчайзинг в ворсах и ответах // Ресторан: практика, проблемы, перспективы. - 2001. - №6. - С. 48-54.

.        Петропович Л.К. Економіка підприємства, Підручник - Львів, «Магнолія плюс» 2004 - с. 165 - 178.

.        Пилипенко В. Проблема выбора // Ресторан: практика, проблемы, перспективы. - 2004. - №2. - С. 24-29

.        Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник - К.:Кнау2000 - с. 73 - 94.

.        Практикум по франчайзингу для предпринимателей / Под ред. Силинга С.А. - СПб., 2007. - 195 с.

.        Прудников А.Г. - Анализ финансового состояния предприятий - М.: Инфра-М, 2003. - 478 с.

.        Пузакова Е.П., Масленкова А.А. Франчайзинг как специфическая форма объединения экономических интересов инопартнеров // Вестн. Акад. - Киев, 1999. - №1. - с. 81-84.

.        Радионенко С. Расширение сети // Ресторан: практика, проблемы, перспективы. - 2001. - №4. - С. 15-19.

.        Рейтингова оцінка франчайзерів України на кінець 2008 року // http://topfranchising.com.ua/docs/articles/analytics/detail.php? ID=147

.        Рудашевский В.Д.; Фурщик, М.А. Оптимальная стратегия развития франчайзинговой системы // Экономика и мат. методы. - М., 2005. - вып 2. - с. 89-104.

.        Рыкова И.В. Франчайзинг: новые технологии, методология, договоры. - М., 2000. 224 с.

.        Савицкая Г.В. - Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК - Минск.: ИП Экоперспектива, 1998 - 678 с.

.        Савко М.Д. Український франчайзинг на кінець 2008 року - Журнал «Економіст» №5, 2005. // http://www.cfin.ru

.        Сайт мережі ресторанів «Піца Челентано». // http://www.pizza-celentano.com/

.        Сайт мережі ресторанів «Суші Студія» // www.sushi-express.com.uа

.        Свекор В.В. Найкращі ресторанні міста світу. - Журнал «Менеджмент ресторанного бізнесу» №4, 2008 // www.horeca-portal.ru.

.        Семенченко Н.П. Бухгалтерский учет и налогообложение операций по договорам франчайзинга // Налоговый вестн. - К., 2007. - №4. - с. 21-26.

.        Сирчина М., Ресторанный бизнес в Украине окончательно перерос в профессиональный - Журнал «Актуальні проблеми економіки» №7, 2007. // http://www.liga.net/smi/show.html? id=169127.

.        Скоробогатых И.И., Чиняева Д.А. Сравнительный анализ существующих методик оценки стоимости торговой марки. - Журнал «Маркетинг», №4, №5, №6, 2003.

.        СНиП 2.04.05-91. Опалення, вентиляція та кондиціонування.

.        СНиП II-4-79. Природне та штучне освітлення.

.        СНіП 2.09.04-87. Адміністративні та побутові будівлі.

.        Статкуса А. Франшизные соглашения: перспективный путь // Человек и труд - М., 1999. - №2. - с. 95-97.

.        Стенворд Д., Смит Б., Руководство Барклейз банка: франчайзинг в малом бизнесе. - М.: Юнити, 1996. - 314 с.

.        Стенворд Д., Смит Б., Руководство Барклейз банка: франчайзинг в малом бизнесе. - М.: Юнити. 2003. - 126 с.

.        Стерлин А., Ардишвили А. Предпринимательские сети - новая форма организации межфирменного взаимодействия // Мировая экономика и междунар. отношения. - М., 2001. - №4. - с. 70-80

.        Стэнворт Д.; Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ. Павловой Л.Н. - М.: ЮНИТИ, 2006. - 200 с.

.        Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 764 с.

.        Титов В.И. «Экономика предприятия», М., Эксмо, 2008 - 239 с.

.        Федько Ю.Б. Франчайзинг в українському громадському харчуванні. - Журнал «Бізнес», №2, 2007. - с. 23-43. // http://www.business-magazine.ru.

.        Хенсон Дж. Франчайзинг: ответы рыночной системы на крах мелких предприятий // Малый бизнес, рынок и общество. - М., 2002. - №3. - с. 5-17.

.        Хруцкий В.Е., Сизова Т.В., ГамаюновГ. В. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования - М.: Финансы и статистика, 2003. - с. 43-45.

.        Частное предпринимательство: основные понятия, теория и практика.: Учеб. пособие. - М., 2004. - 143 с.

.        Черемных О. Стоимостной подход к управлению брэндом (торговой маркой). - Журнал «Бренд-менеджмент» №3, 2001. - с. 34-45.

.        Чернозуб О.Л. Новый взгляд на стоимость брэнда. - Журнал «Маркетинг и маркетинговые исследования». №1 (27), 2002. - c. 34-45.

.        Чернозуб О.Л. Революция в менеджменте, кризис маркетинга и что всем нам делать, если мы хотим выжить? - Журнал «Маркетинг и маркетинговые исследования». №4 (34), 2008. - c. 56-78.

.        Чернозуб О.Л. Стоимость брэнда: Реальность превосходит мифы, Часть первая. - Журнал «Маркетинг и маркетинговые исследования». №6 (36), 2008. - c. 36-56

.        Черч Н. Знакомьтесь - франшизинг // Пробл. теории и практики упр. - М., 2001. - №3. - с. 114-117.

.        Шахова М.С. Как финансировать малый бизнес // Финансы. - М., 2004. - №8. - с. 25-27.

.        Шегда А.В. Основы менеджмента: Учеб. пособие. - К.: Знання, КОО, 1998. - 512 с.

.        Шегда А.В. Экономика предприятия Учебное пособие. - К.: Знание, 2005 - с. 218-233.

.        Шеремет А.Д., Сайфулин Р, С, - Методика финансового анализа - М.: Инфра-М, 2006. - 256 с.

.        Шим Джай К., Сигел Джойл Г., Основы коммерческого бюджетирования / Пер. с англ. - СПб.: Азбука, 2001. - 345 с.

.        Школин А. Как оценить деловую репутацию - Репутационный капитал. / Пер. с англ. - Журнал «Финанс.». 26.01.04. // www.standardandpoors.com

.        Щиборщ К.В., Бюджетирование деятельности промышленных предприятий Украины. - М.: Издательство «Дело и Сервис», 2001. - с. 24-26.

.        Эргашева Э.М. О некоторых нетрадиционных методах ведения малого бизнеса // Обществ. науки в Узбекистане. - Ташкент, 1998. - №1. - с. 12-16.

.        Яновская Ю.М. Новый метод ведения бизнеса - франчайзинг // Экономика за рубежом. - М., 2007. - №3. - с. 35-42.

.        Янушкевич И.П. Коммерческая концессия (франчайзинг).: (Учеб. пособие) - М., 2000. - 61 с.

113.  Lachenauer R., Williams D., Tamdjidi C. How to Measure and Build Brand Value. - Boston Consulting Group. 1999. // www.bcg.com

.        Damodaran, Aswath The Value of a Brand Name: From Net Income to Operating Income and Equity to Value. - 2008. // www.stern.nyu.edu/~adamodar/pdfiles/eqnotes/brand.pdf

.        De Villiers D. Strategies for overcoming the crisis: Building confidence through security, communications and promotion // The Guardian - Tuesday July 6, 2004.

.        Doyle P. Shareholder-value-based brand strategies. - Henry Stewart Publications 1350-231X, Brand Management Vol. №9, 2001. - c. 23-34.

.        Fernandez P. Valuation of Brands and Intellectual Capital. - Research Paper №456. IESE Business School. December 21, 2001. // www.ssrn.com

.        Haigh D. Brand Valuation or Brand Evaluation? that is the question. - Brand Finance, February 2000. - 23-56.

.        Heberden T. Brand Value Management - The Achilles Heel of Many Risk Management Systems. - Risk Management Bulletin. March 2001. - c. 35-45.

.        Stephen R. Bond, Jason G. Cummins The Stock Market and Investment in the New Economy: Some Tangible Facts and Intangible Fictions. - June 7, 2000.