Організація та облік операцій з іноземною валютою

Організація та облік операцій з іноземною валютою

Організація та облік операцій з іноземною валютою

1. Організація операцій з іноземною валютою

.1 Організація обліку з іноземною валютою в комерційному банку

План рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій банків. Це означає, що виникнення вимог (активу) або зобов'язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву. Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Але мультивалютність в обліку поширюються тільки на рахунки 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 9-го класів. Облік на рахунках 5-го, 6-го, 7-го класів ведеться тільки в національній валюті.

Аналітичний облік грошових коштів в іноземній валюті здійснюється у двох оцінках: в іноземній валюті за номінальною вартістю та в національній валюті України за офіційним курсом.

У синтетичному обліку операції з іноземною валютою відображаються лише в національній валюті України.

Унаслідок здійснення валютних операцій в комерційному банку постійно змінюється співвідношення залишків на рахунках в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями). Це співвідношення називають валютною позицією банку. Якщо сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, маємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливості отримати додаткові прибутки або зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

До операцій банку, що впливають на величину відкритої валютної позиції, належать:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на величину відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в тій самій валюті.

Зв'язок між операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків групи:

«Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

АП (контррахунок) «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті та вартість валюти, перераховану в гривні. Рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 - лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют.

У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом - в іншій.

Під час відображення обмінних операцій із готівковою іноземною валютою за балансовими рахунками використовуються курси:

а) за офіційним валютним курсом на дату валютування (дата здійснення операції) відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті;

б) за ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні.

Переоцінювання (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти) усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу. Курсова різниця від переоцінювання грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті зараховується на рахунок №6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами». Позабалансова позиція банку за іноземною валютою обліковується за рахунком №9920 АП «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами».

З метою формування управлінської звітності банк може вести окремо облік реалізованого результату за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти.

Реалізований результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця між вартістю продажу іноземної валюти та вартістю її купівлі за одним із таких методів:

а) «перший прийшов, перший пішов» (FIFO). Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу, та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

в) «останній прийшов, перший пішов» (LIFO). Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Метод розрахунку реалізованого результату визначається політикою банку з управлінського обліку і може змінюватися, якщо це приведе до більш достовірного відображення результату обмінних операцій банку або на вимогу Національного банку України щодо обліку іноземної валюти.

Реалізований результат обліковується на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку №6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»

.2 Суть валютних операцій

Одним із напрямів банківського бізнесу є його діяльність на валютному ринку, яка представлена як операціями клієнтів, так і безпосередньо власними операціями банків. Крім цього, банкам належить функція агента валютного контролю, яка зобов'язує їх здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:

валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), дорожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - дорожні чеки).

Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Національним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

Легалізація діяльності банку на валютному ринку здійснюється за умови: відповідності спеціальним вимогам, до яких належать показники регулятивного капіталу, наявність фахівців відповідної кваліфікації та інформації стосовно рейтингу банків-кореспондентів, підключення до електронної міжнародної системи платежів в іноземній валюті (8.\\М.Р.Т. тощо); відповідності технічного стану й організації охорони приміщення, в якому розміщується технічне обладнання цієї системи, вимогам нормативно-правових актів Національного банку; наявності обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу, приміщення міжнародних телекомунікаційних систем) з організацією охорони і системою допуску тощо.

Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:

1. Неторговельні операції:

з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;

купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;

приймання готівки на інкасо; видача дозволу на вивіз валюти; «конвертація валюти за дорученням клієнта; операції з чеками та платіжними картками;

операції за переказами в іноземній валюті.

. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківсько-му валютному ринку України (МВРУ):

укладання угод з метою хеджування ризиків; «укладання угод з метою отримання спекулятивного прибутку;

укладання угод з метою виконання доручень клієнтів; ^укладання угод для виконання власних зобов'язань банку; ^укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.

. Операції в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів банку:

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;

надання кредитів в іноземній валюті.

2. Організація обліку іноземної валюти в комерційному банку

.1 Облік операцій в іноземній валюті

Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Постійне підвищення курсу «твердих» валют відносно національної валюти - гривні - призвело до того, що іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. З іншого боку, валютні операції варто віднести до основних форм участі у зовнішньоекономічній діяльності.

Збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того що в Україні поруч із національною валютою Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектру валютних операцій. Передусім йдеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Така потреба виникає, як правило, у клієнтів банку-учасників міжнародних економічних відносин. Разом з цим, банки можуть виконувати торговельні операції за власні кошти і з власної ініціативи з метою отримання прибутку від торгівлі валютою.

Досить значними за обсягом є виконуванні банки валютні-операції неторговельного характеру. За цих умов важливою є правильна організація і постановка бухгалтерського обліку валютних операцій, зміст яких відображається за рахунками, що функціонуютьу мультивалютному режимі записів за ними.

Тема охоплює далі питання.

Поняття валютних операцій та їх класифікація.

Характеристика рахунків для запису валютної позиції.

Облік операцій, що здійснюються через пункти обміну валюти.

Облік операцій в іноземній валюті, що виконуються за дорученнями клієнтів банку.

Облік міжбанківських обмінних операцій в іноземній валюті.

Облік власних операцій комерційного банку.

Зміст нової редакції правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в іноземній ваюті.

Теоретичні відомості

Щодо валютних операцій банків розрізняють:

операції з рахунком клієнта;

операції з рахунком безпосередньо банку.

Валютні операції з рахунком клієнта, як правило, пов’язані з необхідністю здійснити оплату рахунків цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. Також до цієї групи операцій відносять депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Валютні операції з рахунком банку ще називають власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.

Валютні операції також різняться за тим, скільки видів валют задіяно при розрахунку за здійсненою операцією;

Якщо до розрахунку залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж дві різні валюти-то це операція обміну.

Здебільшого при здійсненні валютних операцій розрізняють три часові категорії, а саме:

дата операції - це дата відображення у бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією;

дата валютування - це обумовлена угодою дата зарахування або списання коштів за операцією;

дата розрахунку - це дата реального зарахування або списання коштів за операцією.

Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способом виконання, тобто негайно, в дуже короткий термін та у довший термін.

Зрозуміло, що негайно виконуються операції при відкритті депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.

Виконання операції в дуже короткий термін означає, що відповідно до загальноприйнятої практики розрахунки проводяться у термін, що не перевищує 2 банківські робочі дні. Цей тип операцій ще називають операцією в дії або спот-операцією. Іншими словами, дата валютування за спот-операцією настає на 2 робочі дні пізніше від дати угоди щодо цієї операції. Виконання валютних операцій у довший термін означає допустиму відстрочку розрахунків до дати, обумовленої контрактом. Ці типи операцій мають назву форвардні операції (або операції на термін).

По суті, форвард - це термін, який застосовується для обліку операції за датою валютування або датою розрахунку, які наступають через три або більше днів після того, як відбулася валютна операція.

Форвардні курси існують практично для всіх валют, які вільно конвертуються. Там, де існують форвардні ринки, розрахунки за валютними операціями можуть відстрочуватися навіть на декілька років. Дати валютування за форвардними угодами визначаються спеціальними правилами. Насамперед орієнтуються на дату спотової операції. Дати валютування, які визначаються через місяць від спотової дати, називають прямими датами. Всі інші форвардні дати прийнято вважати нестандартними.

При виконанні форвардної угоди важливо передбачити можливі зміни у курсах валют, що є предметом валютної операції. Зазвичай, ціна валюти на форвардну дату валютування відхиляється від ціни аналогічної валюти на спотову дату валютування. У цьому випадку застосовують такі умови:

в разі перевищення форвардної ціни над спотовою валюта продається та купується з форвардною премією;

в разі перевищення спотової ціни над форвардною валюта продається та купується з форвардним дисконтом.

Отже, різниця між форвардною та спотовою ціною називається премією або дисконтом. Ця різниця виражається у сумах, які додаються до спотової ціни або віднімаються від неї, аби обчислити форвардний курс.

Перелічені моменти важливо враховувати при відображенні в обліку змісту здійснюваних валютних операцій.

Класифікація валютних операцій також залежить від таких чинників:

типу події;

наміру операції.

На рис. 2.1 наведено обидва елементи класифікації.

2.2 Класифікація операцій з іноземною валютою

Операція (трансакція) розглядається як валютна за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

Щодо валютних операцій банків розрізняють:

операції з рахунком клієнта;

операції, що виконуються з ініціативи банку.

Валютні операції з рахунком клієнта, пов’язані здебільшого з необхідністю оплатити рахунки цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. До цієї групи операцій відносять також депозитні та кредитні операції в іноземній валюті.

Валютні операції, що виконуються з ініціативи банку, називають ще власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.

Виконуючи валютні операції зважають також і на те, скільки валют задіяно під час здійснення операції.

Якщо до операції залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж валют буде дві - то це операція обміну.

Виконуючи валютні операції, розрізняють три часові категорії, а саме:

Дата валютування:

за операціями купівлі (продажу) іноземної валюти - обумовлена договором дата, отримання банком права власності на куплену іноземну валюту і виконання ним своїх зобов’язань щодо передавання контрагенту проданої валюти;

за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей - дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи.

Дата операції - дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання:

купити актив - і на цю дату в банку виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов’язання його оплатити;

продати актив - і на цю дату в банку виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за відповідною датою відображаються в бухгалтерському обліку на позабалансових рахунках.

Дата розрахунку - це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способами виконання, тобто - негайно, у дуже короткий термін та в триваліший термін.

Прикладом негайного виконання операцій є відкриття депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.

Прикладом виконання операції в дуже короткий термін є операції купівлі-продажу валюти на умовах спот. Спот-операції - це купівля-продаж однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день із дня укладення договору.

Виконання валютних операцій у триваліший термін означає проведення розрахунків на обумовлену контрактом дату.

Ці типи операцій мають назву форвардних (або строкових) операцій. Прикладом форвардної операції обміну вважають операцію «аутрайт». В угоді визначається обсяг валюти (національної або іноземної), яку необхідно обміняти на іншу валюту, та дата валютування за цією операцією, причому від дати укладання угоди до дати валютування може минати досить тривалий термін.

Під час виконання форвардних та спот-операцій необхідно враховувати можливі зміни в курсах валют, що задіяні в розрахунках.

Класифікація валютних операцій залежить також від таких чинників:

типу події;

наміру виконавця операції.

Розгляньмо ці питання докладніше.

Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що моменти початку та завершення її виконання збігаються в часі.

Прикладом цього типу операцій може бути:

обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту;

переказ іноземної валюти за кордон з розпорядження клієнта - власника валютного рахунка.

Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи даної валютної операції реєструються бухгалтерськими проведеннями кілька разів.

Наведемо приклади:

спот-операції, за якими день розрахунку настає по закінченні другого банківського робочого дня;

операції щодо позик та депозитів у іноземній валюті, коли укладається угода з початковою датою операції, відповідним розрахунком терміну погашення та процентних платежів.

Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною.

Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції.

Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках.

Щоб зрозуміти механізм обліку валютних операцій, необхідно згадати, що новий план рахунків є мультивалютним. Отже, виникнення вимог (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву. Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Як уже зазначалося, валюта розрахунків є параметром аналітичного обліку. Різниця між активом та пасивом (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах має назву валютної позиції банку.

Якщо сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, ми маємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме ця ситуація не виключає можливості як отримати додаткові прибутки, так і зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

Коли сума пасивів та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог, ідеться про коротку відкриту валютну позицію. В іншому разі, тобто коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму пасивів та позабалансових зобов’язань, виникає довга відкрита валютна позиція.

Валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, здебільшого впливають на розмір валютної позиції банку. До них відносять такі операції:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

нарахування, одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в тій самій валюті.

Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривні на підставі заяви клієнта.

Тоді в обліку здійснюються такі проведення:

Д-т валютного рахунка клієнта

К-т валютного кореспондентського рахунка банку.

У разі отримання еквіваленту в гривнях:

Д-т кореспондентського рахунка банку в гривнях

К-т поточного рахунка клієнта в гривнях.

Закономірно постає запитання: як розуміти вираз «еквівалент»? Пояснити це можна так.

Нехай клієнт дав розпорядження банку на переказ 5000 дол. США на адресу постачальника, який є резидентом Сполучених Штатів Америки. Для того щоб дебетувати поточний рахунок свого клієнта в гривнях, банк має визначити суму в гривнях, яка буде рівнозначна 5000 дол. США. Отже, банк має відшукати параметр обміну доларів на гривні, який називається обмінним курсом.

Існування багатьох іноземних валют потребує обчислення курсів обміну національної валюти на всі іноземні. Для того щоб полегшити цю роботу, простіше виконувати ці обчислення через одну, центральну валюту, наприклад через долар США. Таке обчислення називаємо «крос-курс».

Більшість країн здійснюють котирування на ціновій основі: визначається, скільки одиниць національної валюти можна одержати за одну одиницю іноземної.

2.3 Характеристика рахунків запису валютної позиції банку згідно НСБО

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків:

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

«Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Рахунок 3800 вважається технічним рахунком для обліку валютної позиції банку за відображення операцій, що здійснюються у двох різних валютах. На дебеті обліковується вартість іноземної валюти або банківських металів, що збільшують коротку чи зменшують довгу валютну позицію. Відповідно на кредиті - вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію. Зрозуміло, що рахунок 3800 ведеться тільки в іноземній валюті, аналітичні рахунки відкриваються в розрізі валют, і відкрита валютна позиція визначається для кожного виду валюти на день валютування.

Рахунок 3801 є контррахунком до рахунка 3800 і служить для обліку гривневого еквівалента іноземної валюти та банківських металів. Записи на цьому рахунку також проводяться на день валютування. На дебеті відображається еквівалент суми іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію, а на кредиті - еквівалент, який збільшує коротку або зменшує довгу валютну позицію.

Отже, рахунки валютної позиції та її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті (будь-якій, що застосовувалася як валюта в розрахунках) та вартість останньої, перераховану в гривні.

Обидва рахунки є активно-пасивними і, як уже зазначалося, технічними. Вони забезпечують взаємозв’язок між валютами тільки програмно, тобто є допоміжними. Залишки на цих рахунках до балансу не вносяться, а кінцевий результат обмінних операцій завжди супроводжується записом на дебеті рахунка в одній валюті та на кредиті - в іншій.

Зауважимо, що рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 - лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют.

Більшість валютних операцій є строковими, тобто дата угоди в часовому вимірі може відхилятися від дати валютування на невизначений термін. Саме тому потрібно обліковувати такі операції на позабалансових рахунках у день укладення угоди. Коли настає дата валютування, результати за проведеною строковою операцією відображатимуться на відповідних балансових рахунках.

У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення таких на дебеті рахунка в одній валюті та кредиті - в іншій.

Під час відображення операцій з іноземною валютою на балансових рахунках (у разі їх первинного визнання) користуються:

офіційним валютним курсом, тобто курсом валюти, офіційно встановленим Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Проте на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті. Такій оцінці підлягають:

доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті;

усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, зокрема: внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта.

ринковий курс у разі купівлі-продажу іноземної валюти на УМВБ.

Якщо йдеться про формування статутного капіталу, то на дату підписання установчого договору відображається гривневий еквівалент внесків до статутного капіталу в іноземній валюті в процесі їх обліковування на рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Різниця між вартістю акцій за офіційним валютним курсом на цю дату (номінальна їх вартість), коли статутний капітал формується за участю іноземних інвесторів (а в разі його збільшення - на дату прийняття цього рішення), та вартістю акцій на дату фактичного надходження грошових внесків відображається на рахунку 5010 «Емісійні різниці».

На дату сплати авансу (попередньої оплати):

відображається гривневий еквівалент вартості придбаних за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів) та отриманих послуг чи виконаних робіт.

На дату одержання авансу:

відображається гривневий еквівалент вартості в іноземній валюті наданих послуг, виконаних робіт, реалізації немонетарних активів.

На дату нарахування, отримання і сплати:

відображається гривневий еквівалент доходів і витрат в іноземній валюті.

Ринковий курс відображає вартість угоди в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку.

З усього викладеного можна зробити висновок, що для відображення операцій купівлі-продажу безготівкової валюти застосовуються два методи визначення гривневого еквівалента валютної позиції.

Метод перший. За операціями з купівлі-продажу валюти за гривні.

. Для зарахування купленої валюти:

Д-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках»

К-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

. Для списання проданої валюти:

Д-т рахунка 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

К-т рахунка 1500 «Кореспондентські рахунки, які відкрито в інших банках».

Одночасно на рахунках відображається рух гривень з допомогою таких бухгалтерських проведень.

1. На сплачену суму гривні за ринковим курсом:

Д-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України».

2. На отриману суму національної валюти (гривні) за ринковим курсом:

Д-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в Національному банку України»

К-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Метод другий. За операціями банку з придбання однієї іноземної валюти за іншу:

1. Зарахування придбаної валюти:

Д-т рахунка 1500.1 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках»

К-т рахунка 3800.1 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

. Списання проданої валюти:

Д-т рахунка 3800.2 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

К-т рахунка 1500.2 «Кореспондентський рахунок, який відкрито в інших банках».

Список джерел

валюта банк рахунок звітність

1.      Закон України «Про оплату праці». Станом на 10.05.2003 р. м. Київ, 24 березня 1995 р. №108/95 - ВР.

2.      Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV

3.      Андрусенко Н. Узгоджена мінімальна заробітна платня: реалізація та перспективи // Праця і зарплатня. - 2009. - №48. - с. 3.

4.      Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз // Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 256 с.

5.      Івахненко В.М. Курс економічного аналізу / Івахненко В.М. // Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2010. - 190 с.;

7.      Ковальчук Т.М. Теорія економічного аналізу / Ковальчук Т.М. - Чернівці: ЧНУ, 2011. - 544 с.;

8.      Кожанова Є.П., Отенко І.П. Економічний аналіз // Учбовий посібник для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання. - Х.: ВД ІНЖЕК, 2007. - 340 с.

9.      Колабухова С. Факторний аналіз економічних процесів та показників // Наукові знання Терноп. нац. у-ту: збірник наукових праць. - №16. - 2006.-с. 54-57