Організація обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій банку

Вступ

Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, а значною мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Надійна банківська система є однією з важливих умов подальшого розвитку вітчизняної ринкової економіки, оскільки, мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх у капітал, що працює.

З початку 90-х років банківська система України пережила період становлення, період стабілізації і період спаду (події серпня 1998 року). Всі ці моменти певною мірою впливають на розвиток банківських технологій, сприяють тому, що мобільні і ефективні банки закріпляють свої позиції на фінансовому ринку, оскільки змушені нарощувати як статутний фонд, так і перелік пропонованих послуг своїм клієнтам. В цих умовах удосконалення праці банківських менеджерів, пов’язаної з розширенням спектру банківських послуг, повинно стати пріоритетним у розвитку як окремо взятого банку, так і всієї банківської системи України в цілому.

Існує певний «базовий» набір банківських послуг, без яких жоден банк не зможе в повній мірі проводити операції в даному сегменті ринку. До цих послуг можна віднести і приймання депозитів, здійснення платежів і розрахунків, проведення кредитування.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банків виступають депозитні операції, які становлять близько 80% від загального обсягу ресурсів, що в цілому відповідає світовій банківській практиці.

Специфіка банківської установи в тому, що основна частина її ресурсів формується не за рахунок власних, а за рахунок залучених коштів. Банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ, населення та інших банків у формі вкладів (депозитів) і відкриття їм відповідних рахунків.

Залучені банками кошти дуже різноманітні. Головними їх видами являються кошти, залучені банківськими установами в процесі роботи з клієнтами (депозити), кошти, акумульовані шляхом випуску власних боргових зобов’язань (депозитні і ощадні сертифікати).

Головною складовою всієї банківської політики являється політика формування ресурсної бази. Формування ресурсної бази в процесі здійснення банком пасивних операцій історично відігравало першочергову і визначальну роль по відношенню до його активних операцій. Основна частина банківських ресурсів, як відомо, формується в процесі проведення депозитних операцій банка, від ефективної та правильної організації яких залежить стійкість функціонування будь-якої кредитної організації. У зв’язку з цим питання прирісту ресурсного потенціалу і забезпечення його стабільності шляхом ефективного управління пасивами набувають особливої гостроти і актуальності. Дослідження цих питань знайшло своє відображення в даній дипломній роботі.

Предметом дослідження э теоретичні та методичні підходи до організації обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк».

Об'єктом дослідження є депозитні операції банку.

Метою дипломної роботи є узагальнення та подальший розвиток теоретичних та методичних підходів до організації обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій банку

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

)        розкрити економічну сутність депозитних операцій банку;

2)      проаналізувати нормативно-правову базу з обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій;

)        навести характеристику основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»;

)        розглянути організацію обліку депозитних операцій;

)        провести аналіз депозитних операцій банку;

)        визначити напрямки активізації депозитних операцій з використанням ПЕОМ;

)        запропонувати рекомендації щодо поліпшення обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій;

)        розробити заходи по забезпеченню безпеки в надзвичайних ситуаціях у ПАТ КБ «ПриватБанк»

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та ПАТ КБ «ПриватБанк», що знайшло своє відображення у законах «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», положенні №2 «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб», затверджене Рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002, положенні №516 «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затверджене Постановою НБУ від 03.12.2003 р., інструкції №572 «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження О.В. Васюренка, І. О. Абаньшиної, А.М. Мороза, Н. Бицької, Т. Блудової, П. Гармидарова, О.З. Ватаманюка, О.М. Гая, Д.В. Дворака, Ю. І. Лернера, О.А. Дмитрієвої, Ю.М. Кадемської, В. Кириленка, Н. Кожель, Л. Ларіонової, М. Савлука, О. Пернарівського, С. Тігіпка, С. Фабер, Г. Карчевої, також були застосовані матеріали, що були отримані в процесі аналізу роботи банків України та інших країн, статистичні матеріали та дані видань періодичної преси, річні звіти ПАТ КБ «ПриватБанк».

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу по залученню вкладів та підвищенню ефективності депозитних операцій установами банків. Це дасть можливість організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління банківського сектору економіки країни.

Результати дослідження у вигляді тез доповідей за були опубліковані на ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів, 26-27 березня 2013 року за темою «Необхідність вдосконалення обліку і аналізу депозитних операцій банку» та статті на на ІХ міжнародній научно практичній конференції «Achievement of Hight School - 2013» на тему «Необхідність вдосконалення обліку і аналізу депозитних операцій банку».

1. Теоретико-методичні аспекти обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій банку

.1      Економічна сутність депозитів та їх класифікація

депозит облік аудит економічний

Сутність депозитної операції полягає в акумуляції банком як фінансовим посередником на ринку фінансових ресурсів тимчасово вільних грошових коштів на визначений термін та за визначену плату та розміщення даних фінансових ресурсів від свого імені, на власний розсуд та ризик [50].

Згідно Закону України «Про банки и банківську діяльність» банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати наступні операції:

)        приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2)      відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

)        розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик [2].

Таким чином, операція банку - це дія банківської установи, спрямована на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції. Можна виділити поняття «банківська операція» - це комплекс взаємопов'язаних дій, що здійснюються банком, якому чинним законодавством надається виключне право на їх здійснення.

Відповідно до Постанови Національного банку України «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» №516 від 03.12.2003 р. під вкладною (депозитною) операцією розуміють операцію банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами [11].

Депозитні банківські операції належать до пасивних операцій банківської установи, тобто це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Метою здійснення депозитних операцій є:

)        залучення коштів для подальшого їх розміщення в активні операції;

2)      залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов'язаннями.

Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двохсторонньою угодою. Об'єкти депозитних операцій - це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять на визначений час та які залишаються на рахунках у банках і діючий порядок здійснення банківських операцій [50].

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи [50]. Суб’єктом депозитної операції є вкладник, тобто фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах. Власник депозиту є депонентом. До суб'єктів депозитних операцій можна віднести державні підприємства та організації, державні установи, кооперативи, акціонерні товариства, змішані підприємства за участю іноземного капіталу, партійні та громадські організації і фонди, фінансові та страхові компанії, інвестиційні та трастові компанії і фонди, окремі фізичні особи та їх об'єднання, банки та інші кредитні установи [36].

Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами [27].

Розміщення грошових коштів на депозити для фізичних та юридичних осіб дає можливість:

)        одержання стабільного доходу в національній та іноземній валюті у вигляді відсотку і на фіксований термін;

2)      встановлення оптимальних термінів виплати відсотків за внесок (щомісяця, щокварталу або після закінчення терміну дії депозитного договору);

)        збільшення суми внеску протягом терміну дії депозитного договору;

)        одержання гарантії своєчасного повернення коштів;

)        використання депозитних протягом терміну дії в якості забезпечення, при необхідності одержання кредиту [50].

Для банківських установ депозитні операції є вигідними, оскільки надають банкам фінансові ресурси для здійснення своєї діяльності, підтримання поточної ліквідності банківських установ, тощо [50].

Необхідно зауважити, що депозитні операції відіграють одну з провідних ролей в діяльності банку:

)        вони є головним джерелом залучення ресурсів для проведення активних операцій, від їх характеру залежать напрямки кредитування і прибутковість банку;

2)      правильна організація депозитних операцій забезпечує достатню ліквідність банків;

)        депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

)        залучені кошти зазвичай дешевше міжбанківських кредитів [56].

Водночас депозитні операції мають певні вади. По-перше, депозитне залучення коштів пов'язане зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими та матеріальними витратами банків. По-друге, одну частину залучених коштів банки повинні зберігати в Національному банку України, а за іншу здійснювати платежі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. По-третє, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади. Слід враховувати те, що обсяги тимчасово вільних грошових коштів у межах окремо взятого регіону та країни в цілому на визначений момент часу обмежені [22,8].

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або в безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі (ст. 340 Господарського кодексу України) [1].

У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином:

)        депозити;

2)      не депозитні залучені кошти [5].

Операції, пов'язані із залученням коштів для вкладів, називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти [5].

Ресурсна база сучасного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів. На нашу думку, основні з них такі:

)        залежно від терміну та порядку вилучення депозити поділяють на депозити до запитання, термінові, спеціальні;

2)      за ступенем подорожчання депозити поділяють на безкоштовні (кошти на поточних рахунках клієнтів) і платні (кошти на депозитних рахунках);

)        з точки зору призначення можна виділити три види депозитів: до запитання, термінові, ощадні [25].

Активні депозити - це розміщення банківських коштів на рахунках в інших банках, пасивні - це залучення банками коштів від своїх клієнтів.

Депозити прийнято поділяти на такі:

)        до запитання;

2)      строкові на визначений термін;

)        ощадні внески населення;

)        ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання - це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток [21,12].

Внески до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків. Внески до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. Строкові депозити - це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов [26,16].

Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання [35].

До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт - депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших КБ як депозит (вклад) на конкретний строк [49].

Строковий депозит з виплатою відсотків після закінчення дії договору призначений для отримання гарантованого доходу після закінчення строку депозиту. Більший строк розміщення банківського вкладу дозволить отримати більший дохід. Поповнення або часткове використання коштів по вкладу не передбачається. Відсоткова ставка строкового депозиту протягом дії договору не змінюється. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу. Після закінчення строку дії договору сума банківського вкладу та нараховані відсотки зараховуються на поточний рахунок, що безкоштовно відкривається одночасно з вкладом і може бути використаний для здійснення розрахунків [61].

Строковий депозит з щомісячною сплатою відсотків призначений для гарантованого збереження коштів і отримання щомісячного доходу у вигляді відсотків на повсякденні потреби. Договір на банківський вклад укладається на 1 чи 2 роки. Умови строкового депозиту з щомісячною сплатою відсотків не передбачають можливості поповнення. Відсотки щомісячно зараховуються на поточний рахунок, що відкривається безкоштовно. Відсоткова ставка по строковому депозиту протягом дії договору не змінюється. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу [61].

Строковий депозит з правом поповнення призначений для накопичення коштів протягом строку дії договору - 180, 270 днів, 1 чи 2 роки. Кількість поповнень банківського вкладу протягом дії договору необмежена. Строковий депозит із правом поповнення не передбачає можливості часткового використання коштів. Відсоткова ставка протягом дії договору не змінюється та не залежить від суми депозиту. Відсотки за строковим депозитом із правом поповнення нараховуються та сплачуються після закінчення строку дії договору. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу [61].

Ощадний вклад з щорічною сплатою відсотків призначений для вільного режиму накопичення і використання коштів. Рахунок відкривається на необмежений термін. Поповнювати депозитний ощадний вклад можна як готівкою, так і в безготівковій формі. Можливість зняти гроші готівкою або перерахувати їх на Ваш поточний рахунок або картку. Відсотки за банківським вкладом нараховуються та сплачуються щорічно. При укладанні депозитного договору безкоштовно відкривається поточний рахунок, який призначений для зарахування коштів і здійснення грошових переказів та платежів. Відсоткова ставка змінюється у кінці кожного року дії договору 1-го числа місяця, в якому його було укладено. При розірванні договору виплачуються відсотки у повному обсязі за фактичний період зберігання вкладу.

Ощадні вклади - це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом [49].

Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту [40]. Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує банківський вексель на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу. У банківських векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу. При цьому векселі використовуються лише у міжнародних програмах [55].

Депозити до запитання, які у світовій банківській практиці називають трансакційними, - це кошти, які можуть бути вилучені клієнтами в будь-який час, тобто зберігання не обумовлюється, і за цими рахунками банки здійснюють платежі на доручення їх власників. Ці депозити можуть бути як безпроцентними, так і з виплатою процентів. Умови виплати процентів за цими депозитами обумовлюються у двосторонніх угодах. Залишки коштів на цих рахунках постійно змінюються, тому банки цей вид залучених коштів можуть використовувати тільки для короткострокових вкладень, постійно стежачи при цьому за поточною ліквідністю балансу [51].

У більшості комерційних банків депозити до запитання мають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. У зарубіжних банках до безстрокових депозитів відносять також контокорентний рахунок - активно-пасивний рахунок, що поєднує поточний і кредитні рахунки. Кредитове сальдо цього рахунку означає, що клієнт має власні кошти, дебетове - що їх необхідно позичити йому для розрахунків. Банк одноразово встановлює ліміт на суму кредиту під дебетове сальдо і кредитує клієнта. Цей кредит називають контокорентним.

Депозити на визначений строк - це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті. До них належать: рахунки з обліку ощадних сертифікатів, строкові і цільові рахунки фізичних осіб, рахунки для збереження бюджетних коштів та для фінансування капітальних вкладень. Відмінністю ощадних вкладів від строкових є те, що вони не мають фіксованого терміну зберігання, невеликі за мінімальним розміром, не потребують попереднього повідомлення про вилучення. Ощадні, вклади призначені не для розрахунків, а для заощадження коштів.

У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо.

Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника [22].

У звіті про залишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок - депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок - депозити небанківських фінансових підприємств, депозити не фінансових державних підприємств, депозити не фінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.

Таким чином, під депозитною операцією розуміють залучення до банківської установи тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб для подальшого розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Депозитні операції відносяться до пасивних операцій, тобто мають направленість на формування фінансових ресурсів банківської установ та забезпечення її поточної та стратегічної ліквідності.

1.2 Методи та моделі дослідження депозитних операцій банку

Технологія оцінки депозитних операцій банку Одним з важливих етапів діяльності фінансового менеджменту банку є аналіз операцій по залученню вкладів. Саме інформація яка поступає до менеджерів різних рівнів банку, в результаті проведеного аналізу, дозволяє оцінити рівень виконання планових завдань стосовно залучення коштів населення, визначити фактори які справили вплив тим чи іншим способом на відхилення від плану та сформувати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та використання існуючих резервів, визначити місце банку в конкурентному середовищі та обсяг ринку який займає банк [50].

Аналіз депозитних ресурсів банку - це сукупність підходів, прийомів та методів визначення структури депозитних ресурсів, поточних та минулих значень окремих їх складових, динаміки зростання цих складових та фінансових ресурсів загалом для визначення ключових показників стану та динаміки їх зростання протягом аналізованого періоду, а також для підвищення ефективності діяльності банку в сфері мобілізації та використання його депозитних ресурсів [53].

Метою аналізу депозитних ресурсів банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

)        зниження середньої вартості ресурсів банку;

2)      підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується з позиції безпосередньо комерційних банків шляхом реалізації таких завдань:

)        оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;

2)      контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;

)        мінімізація всіх видів банківських ризиків;

)        визначення фінансової стійкості банку;

)        підтримання його ліквідності та платоспроможності [50].

В свою чергу, з позиції банківських клієнтів основними завданнями аналізу депозитних ресурсів банку є:

)        визначення фінансової стійкості та надійності банку;

2)      оцінка якості та вартості обслуговування;

)        визначення спектра послуг, що надаються банком;

)        доцільність та перспективність подальших стосунків з банком [50].

Сукупність підходів, прийомів та методів аналізу депозитних ресурсів об’єднати таким інтегруючим поняттям, як інструментарій такого аналізу. Інструментарій банківського аналізу, який можна використати для аналізу фінансових ресурсів банку, включає методи та види аналізу, що представлені у табл. 1.1 [50].

Таблиця 1.1. Інструментарій банківського аналізу

Інструментарій аналізу	Складові аналізу
Методи аналізу	Метод порівняння
	Метод використання абсолютних і відносних показників
	Метод групування
	Графічний метод
	Метод табличного відображення аналітичних даних
	Операційно-вартісний метод
Типи аналізу депозитних ресурсів банку	Горизонтальній аналіз
	Вертикальний аналіз
	Факторний аналіз
	Комплексній аналіз
	Вибірковій аналіз
Моделі аналізу депозитних ресурсів банку	Дескриптивні моделі
	Нормативні моделі

Так, метод порівняння передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. При аналізі депозитних ресурсів банку даний метод використовується для зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, встановлених НБУ, а також для порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність [50].

Розглянемо метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри залучених коштів, капіталу банку, а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості [50].

Метод групувань: дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго - короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом). В межах цього методу аналізу виділяють структурний аналіз, який проводиться за видами фінансових ресурсів банку і дає змогу визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за різними видами фінансових ресурсів банку, а також питому вагу кожного виду фінансового ресурсу банку в загальній сумі фінансових ресурсів [50].

Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення [50].

Розглянемо метод табличного відображення аналітичних даних. Так результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему [50].

Дамо характеристику типам аналізу депозитних ресурсів банку.

Так, завдяки операційно-вартісному аналізу розширюється уявлення про ефективність залучення того чи іншого виду фінансових ресурсів. Його застосування допомагає визначити, які види депозитних ресурсів потрібно зменшити в обсязі або в умовах залучення, а які збільшити в обсязі [50].

При горизонтальному аналізі вивчається динаміка зміни депозитних ресурсів загалом. При вертикальному аналізі аналізується структура депозитних ресурсів банку за різними класифікаційними ознаками. Факторний аналіз це статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на обсяг депозитних ресурсів та на витрати за їх залучення.

При комплексному аналізі аналізуються повністю всі елементи (складові) депозитних ресурсів банку. Вибірковий аналіз дає змогу аналізувати один або декілька (але не всі) елементів депозитних ресурсів банку.

Наступним етапом розглянемо моделі аналізу депозитних ресурсів, до яких відносять дескриптивні та нормативні моделі.

Так, дескриптивні моделі: моделі носять описовий характер і засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності; до них відносять складання форм звітності стосовно депозитних ресурсів банку, надання звітності щодо них в різних аналітичних розрізах, їх вертикальний та горизонтальний аналіз, а також аналіз із використанням аналітичних коефіцієнтів (наприклад, питома вага міжбанківських кредитів у загальних зобов’язаннях банку або питома вага довгострокових депозитів у строкових депозитах банку) [50].

Нормативні моделі встановлюють нормативи показників депозитних ресурсів банку та аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин). Періодичний - це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний [53].

Етапи проведення аналізу депозитних ресурсів подано на рис. 1.1. Аналізуючи обсяг зобов’язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Так, збільшення сум зобов’язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку. При цьому також необхідно проаналізувати їх якісну структуру [39].

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування [50].

Висока частка залишків на рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює проблему ліквідності [53].

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку. Слід зауважити, що зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це дорожчий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості й надійності ресурсної бази. Поліпшення ліквідності може бути досягнуто зміною структури залучених та запозичених коштів (збільшенням питомої ваги строкових депозитів через можливе переоформлення стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання в строкові депозити) [50].

Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов’язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку [53].

Для аналізу депозитів до запитання використовуються такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів: оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів; тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках); рівень осідання коштів на поточних рахунках; коефіцієнт нестабільності депозитів [53].

Таким чином, технологію оцінки депозитних операцій банку можна розглядати як сукупність послідовних дій, що ґрунтуються на теоретичних засадах і спрямовані на впорядкування та систематизацію підходів до аналізу депозитних операцій банку. Враховуючи все вище викладене, ми вважаємо, що до аналізу депозитних ресурсів банку потрібно підходити перш за все комплексно, враховуючи основні принципи такого аналізу, а також особливості того чи іншого виду депозитного ресурсу банку.

1.3 Аналіз нормативно-правової бази з обліку та аудиту депозитних операцій

Розглянемо нормативно-правове регулювання обліку та аудиту депозитних операцій банку

Згідно із законом України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [5].

Закон розуміє банківський вклад як кошти. Як зазначалося, згідно зі статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», кошти існують у готівковій (формі грошових знаків) або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Таким чином, закон розуміє вклад як певну суму коштів [9].

Водночас, банківський вклад слід розуміти і як вид виключної банківської діяльності, адже, згідно зі статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати таку банківську операцію як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб [5].

Стаття 1058 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банківська установа), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором [4].

Постанова Національного банку України від 3 грудня 2003 року за №516 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» [11].

Постанова та затверджене нею Положення набули чинності 1 лютого 2004 року. Цим положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. При цьому, характерною рисою Положення, крім іншого, є регулювання ним порядку залучення на депозит від юридичних та фізичних осіб банківських металів [11].

Положенням закріплено більш чітку термінологічну базу стосовно здійснення банківськими установами депозитної діяльності у порівнянні з попередніми нормативними документами Національного банку з цього ж питання. Також, Положенням закріплено значно досконалішу класифікацію вкладів (депозитів) у залежності від їхніх ознак та перелік документів (їх видів), якими може бути підтверджений факт залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб [5].

Поряд з цим, Положенням закріплена можливість юридичних та фізичних осіб отримувати відсотки за вкладом (депозитом) у вигляді:

)        банківських металів - за умови відкриття вкладних (депозитних) рахунків у банківських металах або у національній валюті України);

2)      іноземної валюти будь-якої з груп Класифікатора іноземних валют або в національній валюті України - за умови відкриття вкладних (депозитних) рахунків в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют [5].

Також, Положенням однозначно встановлено, з якого моменту повинно починатися нарахування банківськими установами відсотків за залученими вкладами (депозитами), та в який момент закінчуватися. Крім цього, відтепер банківські установи зобов'язані оприлюднювати умови укладення договору банківського вкладу (депозиту) та випуску ощадних (депозитних сертифікатів) через засоби масової інформації. Раніше такий спосіб оприлюднення не був обов'язковим [11].

Положення також містить норми щодо можливості відкриття банківською установою вкладу (депозиту) на користь третьої особи, а також неповнолітніх та порядок розпорядження вкладом у цьому випадку.

Як і раніше з (вкладного) депозитного рахунку заборонено здійснення розрахункових операцій. Але відповідно до Положення, така заборона не стосується здійснення розрахункових операцій пов'язаних з набранням чинності майновими правами на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави. Одним із нововведень є обов'язкова сплата банківською установою на користь вкладника відсотків в розмірі облікової ставки НБУ у разі якщо вкладним (депозитним) договором не було встановлено розмір такої відсоткової ставки [11].

Положенням також регулюється порядок зміни відсоткової ставки за укладеним раніше вкладним (депозитним) договором. Зокрема, усунуто норми, відповідно до яких банківські установи раніше мали право залишати за собою право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ [11].

Окремими розділами Положення врегульовано порядок випуску та оформлення ощадних (депозитних) сертифікатів, порядок їхнього розміщення і погашення, а також порядок обліку, зберігання та знищення бланків таких ощадних (депозитних) сертифікатів [11].

Положення було розроблене з метою приведення порядку здійснення банківськими установами депозитних операцій у відповідність до чинного законодавства України, а також з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу]. або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі закінченням встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Державне регулювання ринку банківських депозитів, розробка внутрішньобанківських положень та інструкцій [12,13,14,15,18,20]. здійснюється на основі нормативної бази України основні відповідно до:

)        Закону України від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» [5].

2)      Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року №435 - IV із змінами та доповненнями [4].

)        Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 - VI [3].

)        Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 №4452 - VI [6].

)        Інструкція НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затверджена Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р. із змінами та доповненнями [19].

)        «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р. із змінами та доповненнями [17].

Проведемо короткий аналіз основних нормативних документів що регулюють діяльність банку на ринку депозитних послуг.

Розпочнемо з Закону України від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність».

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника [5].

Закон «Про банки і банківську діяльність» регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону [5].

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Також у ньому вказується на якій підставі (на підставі банківської ліцензії) можуть здійснюватися депозитні операції; регулюються відносини, що виникають у процесі надання депозитних послуг; визначається, яким банкам (спеціалізованим) забороняється залучати депозити від фізичних осіб і в яких обсягах (більше 5 відсотків капіталу банку) [5].

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами затверджено постановою Національного банку України від 03.12.2003 №516, розроблене відповідно до Цивільного кодексу України [4]., Законів України «Про банки і банківську діяльність» [5]., «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про цінні папери і фондовий ринок» [10]., «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [7]., «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [8]., «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», нормативно-правових актів Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів [14].

Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти) [19].

Інструкція «Про касові операції в банках України» встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями (далі - банки) касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку (далі - територіальні управління), іншими банками та клієнтами з цих питань. Касові операції проводяться банками лише після одержання ліцензії Національного банку [20].

Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних і вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [18].

Банк має здійснювати бухгалтерський облік кредитних та вкладних (депозитних) операцій, які не визначені Інструкцією, згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та Міжнародних стандартів фінансової звітності [18].

На міжнародному рівні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові зобов’язання, до яких також відносяться залучені банком депозити, регламентуються такими стандартами:

МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Як підсумок, можна сказати, що регулювання депозитних операцій пов’язане з низкою положень, наказів і законів, які необхідні для виявлення законності та достовірності проведення операцій, дотримання відповідності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

1.4 Характеристика основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

ПАТ КБ «ПриватБанк» заснований у 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є лідером банківського ринку країни. За даними дослідження GFK Ukraine у третьому кварталі 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» стає основним банком, де 35% клієнтів - фізичних осіб, що більше, ніж у наступних за ним семи банків разом узятих. Серед корпоративних клієнтів цей показник становить 38% [61].

ПриватБанк є одним з найбільш інноваційних банків світу. Наприклад, більше десяти років тому банк став одним з перших у світі, що почали використовувати одноразові SMS - паролі. До останніх інновацій, які отримали визнання по всьому світу, відносяться такі продукти, як платіжний міні - термінал, вхід в Інтернет - банкінг через QR - код-, онлайн - інкасація, а також десятки різних мобільних додатків [61].

На кінець 2012 року основними конкурентами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були універсальні банки, як вітчизняні, так і дочірні структури європейських і російських банків, які функціонують на території України: «Райффайзен банк Аваль», «Укрсоцбанк», «ВТБ банк», «Укрсиббанк», «ПУМБ», «Дельта Банк», «Ощадбанк» і «Укрексімбанк» [61].

Розглянемо переваги ПриватБанку, а саме широка мережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронні технології Internet Banking, Ecommerce, ATMBanking. Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України, ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти ПриватБанку - більш 195 тисяч найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу [61].

ПриватБанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 300 видів послуг. Банк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань, і активно впроваджує програми обслуговування для окремих, найменш соціально захищених, категорій клієнтів, зокрема, пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш 4 мільйона українських громадян, банк обслуговує більш 900 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить про високий рівень довіри до банку з боку населення [61].

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 3 380 відділень і 33 філії по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Українсько-німецького фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу. ПриватБанк єдиний з українських банків має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг в Росії, Латвії, Португалії, Грузії. Представництва банку працюють у Казахстані та Китаї. ПриватБанк - найбільший український банк і лідер роздрібного банківського ринку України. На кінець 2012 року в мережі працювало 8 181банкоматів, 6 650 терміналів самообслуговування та 71 502 POS-терміналів [61].

На 31.12.2012 року середньооблікова чисельність штатного персоналу ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до даних форми звітності 1-ПВ нараховує 28 030 чоловік (у 2011 році цей показник дорівнював 27 716 чоловік).

Впродовж 2009-2013 років банк проводив полiтику збiльшення долi на ринку традицiйних та нових банкiвських послуг України. Для задоволення зростаючого попиту клiєнтiв на банкiвськi послуги банком удосконалювались дiючи та впроваджувалися новi банкiвськi продукти як для фiзичних так i для юридичних осiб, що забезпечують клiєнтам банку зручнiсть та мобiльнiсть в управлiннi власними коштами. Особливу увагу банк придiляв пiдтримцi iмiджу унiверсального та високотехнологiчного фiнансового iнституту, що в повному обсязi задовольняє потреби клiєнтiв. В полiтицi управлiння банком суттєве мiсце посiдають питання фiнансової стiйкостi та удосконалення системи управлiння банкiвськими ризиками [61].

Відповідно до діючої Стратегії ПАТ КБ «ПриватБанк» на 2013-2017 рр., найважливішими стратегічними напрямками і задачами ПАТ КБ «ПриватБанк» на 2014 рік є:

1)      Підвищення задоволеності клієнтів від співробітництва з банком.

2)      Навчання клієнтів використанню дистанційних інструментаріїв банківського обслуговування за допомогою Інтернет-банкінгу Приват24, а також багатьох інших мобільних додатків до смартфонів.

)        Доведення частки автоматизованих операцій до рівня 90%.

)        Утримання частки ринку за депозитами фізичних осіб.

)        Подальше нарощування портфеля платіжних карток.

)        Збільшення кількості клієнтів, що використовують зарплатний проект від ПриватБанку.

)        Утримання на обслуговуванні та збільшення діючої клієнтської бази малого та середнього бізнесу.

)        Подальше залучення корпоративних VIP-клієнтів.

)        Мінімізація частки проблемних активів банку.

З метою визначення можливості досягнення викладених вище перспектив розвитку банку у найближчий час здійснимо експрес-аналіз комерційної діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у за період 2010-2012 років. Адже, кваліфіковано проведений аналіз, є джерелом цінної інформації для самого банку, потенційних клієнтів, НБУ. Для банку він дає змогу оцінити ефективність управління, з`ясувати об`єктивну оцінку результатів діяльності і перспектив розвитку, а також визначити надійність банків-партнерів, клієнтів та кореспондентів. Клієнти, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з банком. НБУ на основі аналізу діяльності банку прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів. Результати аналізу будуть сприяти забезпеченню оптимальної структури активних та пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку. Аналіз звітності допоможе визначити фінансову стабільність, надійність банку і перспективи його подальшої діяльності.

В цілому за період аналізу частка кредитів в активах зменшилась на 1,9%. Враховуючи її високе значення в активах в 2010-2012 роках, керівництвом банку було прийняте правильне, на нашу думку, рішення про зменшення їх частки в структурі активів, що оцінювалось позитивно, бо покращувало можливості диверсифікації кредитно-інвестиційного портфелю банку. Абсолютне зменшення за період аналізу обсягів кредитів також суттєво покращувало фінансову стійкість банку. Пріоритетним напрямком кредитної політики банку в досліджуваному періоді було надання кредитів фізичним особам, їх частка була значно меншою ніж частка кредитів наданих суб`єктам господарювання, наприклад, в 2012 році 12,7% до 14,2% від загальних активів.

Значну частку в структурі активів займали грошові кошти та їх еквіваленти, за період аналізу їх частка зросла на 6,7% з одночасним зростанням абсолютної величини обсягів коштів, що покращувало абсолютну ліквідність банку.

В досліджуваний період відбулись значні зміни в інвестиційній політиці банку. В 2012 році банк почав скуповувати привабливі цінні папери на фондовому ринку. Зросла питома вага цінних паперів в портфелі банку на продаж з 0,5% в 2010 році до 0,1% в 2012 році, що покращувало диверсифікацію кредитно-інвестиційного портфеля та підкріплювало рівень платоспроможності банку.

Суттєву частку в активах банку займали кошти в інших банках, в 2010 році їх частка складала 7,1% і за період аналізу знизилась на 5,5%.

За період аналізу частка основних засобів та нематеріальних активів в загальних активах банку зменшилась з 1 801 944 тис. грн. або 1,3% до 2 475 773 тис. грн. або 1,2% в основному за рахунок зносу засобів, тобто обладнання, програмного забезпечення.

Значним було зростання як за обсягами відстроченого податкового активу, за період аналізу його величина зросла на 16739 тис. грн. Отже, банк відклав на майбутні періоди сплату значної суми податків, що дозволило деякою мірою знизити збитковість діяльності банку.

Інші статті в структурі активів або не змінювались, або суттєво не впливали на стан активних операцій банку.

Таким чином, в досліджуваний період стан активів банку можна вважати задовільним, а кредитні операції забезпечували основний доход та скорочення збитковості діяльності банку.

Метою аналізу пасивних операцій банку було визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі пасивів. В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в досліджуваний період відбулись наступні зміни в структурі пасивів (табл. 1.2).

Із даних таблиці 2.1 видно, що в досліджуваний період відбулись значні зміни в обсягах пасивних операцій та незначні зміни в структурі пасивів банку.

Отже, за період аналізу обсяги пасивних операцій збільшились. Так станом на 01.01.2011 вони складали 110 441 038 тис. грн., станом на 01.01.2012 - 127 113 095 тис. грн., станом на 01.01.2013 - 148 840 720 тис. грн., що свідчило про збільшення масштабів комерційної діяльності банку внаслідок реструктуризації «поганих» та списання безнадійних кредитів.

Таблиця 1.2. Динаміка змін структури пасивів ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
Зобов’язання	98 561 070	89,2	110 366 116	86,8	130 539 959	87,7
Власний капітал	11 879 968	10,8	16 746 979	13,2	18 300 761	12,3
РАЗОМ	110 441 038	100	127 113 095	100	148 840 720	100

За період аналізу змінилася структура пасивів в сторону збільшення частки власного капіталу на 1,5% і відповідного зменшення зобов`язань, що сприяло оздоровленню фінансів та підвищенню фінансової стійкості банку. Хоча збільшення зобов`язань банку, як правило, оцінюється позитивно, бо це свідчить про зростання суми кредитних ресурсів, проте в період нестабільності банківської системи країни очищення доходних активів від безнадійних з точки зору отримання доходу слід вважати позитивним явищем.

Також спостерігався закономірний процес збільшення обсягів власного капіталу та зобов`язань в абсолютних величинах. За період аналізу капітал збільшився на 6 420 793 тис. грн., зобов`язання - на 31 978 889 тис. грн.

Таким чином, зміни в складі та структурі пасивних операцій сприяли оздоровленню фінансового стану банку та підвищували його надійність як ділового партнера.

Для контролю за діяльністю комерційних банків та з метою впливу на ситуацію на ринку банківських послуг Національний банк України встановив ряд економічних нормативів. Щоб поглибити оцінку діяльності банку здійснимо коефіцієнтний аналіз фінансового стану банку, застосовуючи нормативи як НБУ, так і банківської практики.

В досліджуваний період рівень капіталу в структурі загальних пасивів підвищувався і станом на 01.01.2012 року дорівнював 13,2% (при рекомендованому значенні 15-20%). Отже, банк слід вважати, на нашу думку, недокапіталізованим. Норматив платоспроможності станом за 29.12.2012 р. був на рівні 10,91% (при нормі не нижче 10%), у порівнянні з 30.12.2011 р. його рівень зменшився на 0,81%. Показник співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) банку протягом 2012 року коливався в межах 9,03-10,43%, що задовольняє нормативним вимогам НБУ (не менше ніж 9%). Загальний обсяг активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику, на кінець року був на рівні 150 309 702 тис. грн. Зростання ризикових активів за рік склало 17 049 250 тис. грн., або 12,79%.

Враховуючи що довіра партнерів та клієнтів комерційного банку базується насамперед на здатності банку в будь-який час в повному обсязі виконати свої зобов`язання, розглянемо стан ліквідності банку. Слід зауважити, що за період аналізу банком дотримувались нормативи ліквідності (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Динаміка змін ліквідності ПАТ КБ «Приватбанк» за 2010-2012 роки, %

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Норматив миттєвої ліквідності (мінімальне значення протягом року)	53,7	54,2	54,9
Норматив поточної ліквідності (середньорічне значення)	52,4	52,8	52,9
Норматив короткострокової ліквідності (середньорічне значення)	25,2	26,6	27,0

Із даних таблиці 1.3 видно, що в досліджуваному періоді показники поточної та короткострокової ліквідності утримувались на прийнятному рівні, що сприяло підвищенню рівня платоспроможності банку.

Розглянемо як забезпечувалась фінансова стійкість банку. В досліджуваному періоді коефіцієнт надійності підвищився на 1,6% і дорівнював в 2010 році 11,9%, а коефіцієнт захищеності власного капіталу - на 8,7% і склав 17,4%, що свідчило про стабільність ресурсної бази банку та надійність банку як ділового партнера. Згрупуємо основні коефіцієнти показників прибутковості та ефективності діяльності банку в таблиці 2.3.

Із даних таблиці 1.4 видно, що в досліджуваний період рівень прибутковості та рівень ефективності діяльності банку знижувався як внаслідок зовнішніх чинників (світова фінансова криза, погіршення платоспроможності клієнтів), так і внутрішніх (прорахунки в кредитній та депозитній політиці банку). Згідно форми 2 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був прибутковим в 2008 році, а чисті прибутки становили 427,6 млн. грн. В 2009 році збитки банку сягнули 1243,6 млн. грн., а в 2010 році - 3145,2 млн. грн., що і було причиною збитковості діяльності банку.

Таблиця 1.4. Основні показники прибутковості та ефективності діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік	2011рік	2012рік
Коефіцієнт загального рівня рентабельності (збитковості), %	6,4	14,6	46,3
Коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт дієздатності), один.	1,1	1,9	2,6
Прибутковість (збитковість) статутного капіталу, %	12,7	26,8	49,2
Прибутковість (збитковість) балансового капіталу, %	10,6	25,5	64,5
Прибутковість (збитковість) активів, %	0,9	2,4	6,8
Дохідність активів, %	14,3	16,7	14,7
Чиста процентна маржа, %	5,2	6,1	6,2
Чистий спред, %	3,8	4,6	4,1
Валовий прибуток (збиток) від операцій в розрахунку на одного працівника банку, тис. грн./прац.	50,0	160,0	384,0
Чистий прибуток (збиток) в розрахунку на одного працівника банку, тис. грн./прац.	36,0	118	321,1
Рентабельність (збитковість) доходів, %	9,0	19,8	55,4

Таким чином, завершуючи аналіз основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 роки та оцінивши її результативність, можемо зробити висновок про фінансову стабільність та оптимізацію структури активно-пасивних операцій банку.

2. Організація обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій в ПАТ КБ «Приватбанк»

.1 Організація обліку депозитних операцій

Специфіка банківської установи як одного з видів комерційного підприємства полягає в тому, що переважна частина його ресурсів формується не за рахунок власних, а за рахунок позикових засобів. Головними їх видами на сьогоднішній день є депозитні операції [52].

У Приватбанку використовуються такі групи вкладів:

Термінові - це вклади, які відкриваються в банку на конкретний термін на фіксовану суму і без можливості доповідати кошти.

Накопичувальні - це депозити, які можна поповнювати протягом строку життя договору.

До запитання - це депозити, що дозволяють знімати частину коштів або збільшувати суму вкладу протягом життя договору без попереднього повідомлення.

Сплячі рахунки - рахунки за якими більше 18 - ти місяців не відбувалося руху грошових коштів ні по зарахуванню, ні по списанню.

ПриватБанк приймає вклади на мінімальні терміни 1, 3, 6, але договір оформляється на термін 12 місяців з правом клієнта забрати вклад після закінчення мінімального терміну без втрати відсотків, та на строки від 12 (366, 367 днів), 36, 48, 60 і більше місяців.

Таблиця 2.1. Рахунки для обліку депозитів фізичних та юридичних осіб

	Юридичні особи	Фізичні особи
Короткострокові (1, 3, 6, 12 міс)	2610, 2651	2630
Довгострокові (366 (367) дн, 36 і больше місяців)	2615, 2652	2635
До запитання	2600, 2650	2620

Класифікація «сплячих» рахунків:

)        Сплячі поточні рахунки - вклади «До запитання», «Приват - вклади» та поточні рахунки без поповнень / зняття в перебігу > 18 міс.

2)      Класичні «сплячі» депозитні вклади - це депозитні вклади, які були переведені з локального комплексу «МО».

)        «Cплячі» депозитні вклади - це депозитні вклади, котрі продовжують працювати згідно з умовами вкладів, але за якими не спостерігається ніякої активності клієнтів протягом тривалого часу:

-              накопичувальні вклади без поповнень > 3-х років;

-              вклади з виплатою% в кінці строку без капіталізації% строком від 1 до 12 міс., За якими з моменту останнього отримання% (якщо% не знімалися, то з моменту відкриття вкладу) пройшло > 30 міс. або > 12 продовжень вкладу;

-              вклади клієнтів в розмірі менше еквівалента 100 грн., Які на момент продовження вкладу не користуються іншими продуктами банку та в Банку відсутній актуальний номер мобільного телефону для контакту з Клієнтом.

«Сплячі» депозити померлих клієнтів - це вклади, виплата коштів з яких проводиться спадкоємцям згідно з чинним законодавством за нотаріальним свідченням про право спадкування за вкладом.

Облік депозитних вкладень відображається наступними проводками:

Розміщення коштів на депозит фізичними особами.

Після укладення договору та згідно з умовами договору клієнт вносить кошти на рахунок:

Дт     100*, 2620,2625

Кт     2630,2635

Поповнення накопичувальних вкладів.

Дт     100*, 2620, 2625

Кт     2630, 2635

Поповнення вкладів «до запитання».

Дт     100*, 2625, 1200

Кт     2620

Поповнення через термінали самообслуговування.Дт 1004, 2625

Кт 2924

Дт 2924

Кт 2620, 2630, 2635

Валютні депозити в терміналах самообслуговування може поповнювати тільки власник рахунку (передбачена можливість звірки ID носителя коштів з ID власника поповнюваного депозитного рахунка) відповідно до вимог постанови НБУ №365 від 16.09.2013 р.

Нарахування відсотків по депозиту здійснюється щоденно згідно процентної ставки, встановленої договором.

У гривні:

Дт 7041

Кт 2638

В валюті:

Дт 7041

Кт 3801

та одночасно

Дт 3800

Кт 2638

Переоцінка валютної позиції

Дт 3801      або    Дт 6204

Кт 6204               Кт 3801

По вкладу до запитання.

Нарахування відсотків здійснюється щодня згідно процентній ставці, встановленої договором.

В гривні:

Дт     7040

Кт     2628

В валюті:

Дт     7040

Кт     3801

та одночасно

Дт     3800

Кт     2628Переоцінка валютної позиції

Дт     3801 або Дт        6204

Кт     6204           Кт     3801

Перерахування процентів на поповнення вкладу:

Дт 2628, 2638

Кт 2620, 2630, 2635

Виплата відсотків по вкладу:

якщо договором передбачена капіталізація відсотків

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

якщо договором не передбачена капіталізація відсотків

Дт 2638

Кт263*      

Дт 263*

Кт 100*

якщо договором передбачено виплату відсотків за депозитами на карти для виплат:

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 2625

Виплата відсотків за вкладом на вимогу:

Дт     2628

Кт     2620

Дт     2620

Кт     2625Повернення суми вкладу:

Дт 2620, 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

Дострокове розірвання депозитного договору

Різниця між раніше нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою процентною ставкою відноситься на зменшення процентних витрат:

в гривні

Дт 2638

Кт 7041

в валюті

Дт 2638

Кт 3800

та одночасно

Дт 3801

Кт 7041

         Якщо умовами депозитного договору була передбачена щомісячна виплата відсотків, то при достроковому розірванні депозиту різниця між раннє нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою процентною ставкою, утримується із суми депозиту:

Дт 2630, 2635

Кт 2638

і одночасно зменшуються процентні витрати банку

в гривні

Дт 2638

Кт 7041

в валюті

Дт 2638

Кт 3800

та одночасно

Дт 3801

Кт 7041

Виплата клієнтові відсотків, нарахованих за ставкою, передбаченою умовами депозитного договору при достроковому розірванні:

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

Повернення сумми вклада

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

У ПриватБанку юридичним особам пропонується такий вид банківського продукту як поточний депозит. Клієнт може в будь-який момент призвести зарахування коштів на поточний депозит або зняття коштів з поточного депозиту (в рамках незнижуваного залишку коштів за договором поточного депозиту). Тому кошти, залучені на поточний депозит повинні враховуватися на рахунках 2600 як вклади (депозити) до запитання суб'єктів господарювання або 2650 як вклади (депозити) до запитання фінансових установ.

Розміщення тимчасово вільних коштів на депозит.

За вкладами (депозитами) до запитання:

Дт 2600, 2650

Кт 2600, 2650

По строковим вкладам (депозитам):

Дт 1200, 2600, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652, 2525, 2546

Облік депозитів за ставками, що відрізняється від ринкової:

Відповідно до Постанови НБУ «Про погодження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та Формування и Використання резервів під кредитні ризики в банках України №481» зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 22.01.2008 р. 22.01.2008 №48/14739 у разі залучення Банком коштів на вклад за ставкою, що відрізняється від ринкової, Банк відразу визнає прибуток (витрати).

У разі розміщення Клієнтом коштів на депозит за індивідуальною процентній ставці, яка нижче ринкової, здійснюються проводки:

На суму депозиту:

Дт 2600, 1200, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652

На різницю між номінальною вартістю вкладу та його справедливої ​​вартістю:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 2616, 2656

Кт 6398

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 2616, 2656

Кт 3800

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 3801

Кт 6398

Щомісячна амортизація суми дисконту за методом ефективної процентної ставки:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 7021 (7071)

Кт 2616, 2656

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 3800

Кт 2616, 2656

і одночасно в гривневому еквіваленті

Дт 7021 (7071)

Кт 3801

У разі розміщення Клієнтом коштів на депозит за індивідуальною процентній ставці, яка вище ринкової, здійснюються проводки:

На суму депозиту:

Дт 2600, 1200, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652.

На різницю між справедливою та номінальною вартістю вкладу:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 7398

Кт 2617, 2653

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 3800к8655

Кт 2617, 2653

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 7398

Кт 3801

Щомісячна амортизація суми премії за методом ефективної процентної ставки:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 2617, 2653

Кт 7021 (7071)

Якщо вклад (депозит) у валюті

Дт 2617, 2653

Кт 3800

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 3801

Кт 7021 (7071)

Переоцінка валютної позиції

Дт 3801 або Дт 6204

Кт 6204 Кт 3801

На дату повернення депозиту, сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована.

Нарахування відсотків за депозитами проводиться щодня програмним комплексом, згідно з умовами заведених в ПК Промінь угод. Розрахунок відсотків за вкладом здійснюється за період розміщення коштів, починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок. День повернення вкладу в інтервал розрахунку відсотків так само не включається.

За вкладами (депозитами) до запитання:

Дт 7020 (7070)

Кт 2608, 2658

За строковими вкладами (депозитами):

Дт 7021 (7071) Дт 7030 до 9238

Кт 2618, 2658 Кт 2548, 2528

Відсотки за депозитним договором можуть виплачуватися періодично по датах, вказаних в договорі, або на дату погашення (по терміну або дострокового) за письмовою заявою клієнта, а так само в разі припинення договору з ініціативи банку.

Дт 2608, 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 2600, 1200, 2650

Після закінчення терміну дії депозитного договору, у разі письмової заяви клієнта, належні йому відсотки можуть бути перераховані на поповнення вкладу.

Дт 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Сума вкладу повертається у визначений депозитним договором строк або за письмовою заявою (платіжним дорученням) клієнта у випадку дострокового розірвання договору, а так само в разі припинення договору з ініціативи банку.

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2600, 2650, 2546, 2525

Кт 1200, 2600, 2650

Дострокове припинення депозитної угоди з ініціативи Клієнта, а також переривання поточних депозитних угод, та перерахування коштів за даними договорами Клієнтам здійснюється на підставі письмових заяв і платіжних документів Клієнтів щодо здійснення фінансових операцій за рахунками депонованих коштів.

За письмовою заявою (платіжним дорученням) клієнта банк повертає депозит до закінчення терміну дії депозитного договору. У цьому випадку залежно від фактичного строку дії депозитного договору банк виплачує відсотки за зниженою відсотковою ставкою. При поверненні клієнту суми депозиту банк здійснює перерахунок відсотків за фактичний термін дії депозитного договору і виплачує клієнтові відсотки за зниженою відсотковою ставкою, передбаченою в депозитному договорі при достроковому розірванні.

Виплата клієнтові відсотків, нарахованих за ставкою, передбаченою умовами депозитного договору при достроковому розірванні:

Дт 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 1200, 2600, 2650

Різницю між раніше нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат (якщо поцентов не виплачувалися):

Дт 2618, 2658 Дт 2548, 2528

Кт 7021 (7071) Кт 7030

Повернення суми вкладу

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2600, 1200, 2650

Якщо відсотки виплачувалися клієнту періодично протягом терміну дії депозитного договору, то різницю між раніше виплаченими і перерахованими за зниженою ставкою процентами банк утримує із суми номіналу депозиту:

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2618, 2658, 2548, 2528

Повернення решти суми вкладу

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2600, 1200, 2650

Питаннями організації обліку депозитних операцій комерційних банків займалися такі вчені, як Богомаз М., Гевчук О., Кириленко В., Мартинюк Ж. та інші вітчизняні науковці [52].

Усі операції банків (розрахункові, касові, позикові тощо) відображують у бухгалтерському обліку на основі грошово-розрахункових документів. Ці документи надходять у банки від підприємств і установ, інших банків [52].

З метою упорядкування руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку за наказом керівника установи банку встановлюють графік документообороту, в якому визначають час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами установи банку, конкретний час для розрахунково-касового обслуговування клієнтів і час проходження документів на всіх ділянках їхньої обробки [32].

Для відкриття депозитного рахунку банк формує юридичну справу клієнта, до якої входять: заява фізичної особи на відкриття рахунку, договір, копії сторінок паспорту, довіреність на відкриття рахунку, якщо його відкриває вкладник [52].

Під час отримання документів на відкриття депозитних рахунків установи банку здійснюють перевірку наданих документів на відповідність їх чинному законодавству [29].

Кожному договору присвоюють реєстраційний номер після його реєстрації у книзі реєстрації договорів. Усі депозитні рахунки, що відкриває клієнт в банку, реєструють у книзі відкритих рахунків. У разі закриття депозитного рахунку в книзі реєструють дату його закриття. Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим клієнтам банку.

Термін зберігання документів за депозитними операціями визначено Переліком документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Правління НБУ від 23.12.96 р. №327.

При надходженні в бухгалтерію оформлену заяву про переказ вкладу (ф. №143), доручення (ф. №187) і ощадну книжку (якщо перераховують увесь вклад) від без балансової установи банку, де ведуть особовий рахунок вкладника, реєструють в журналі ф. №139 та перевіряє відповідальний працівник бухгалтерії, а саме: правильність та повноту заповнення заяви, підпис вкладника на заяві про переказ із зразком підпису, правильність суми, списаної з рахунку вкладника, суму нарахованих відсотків у разі переказу всієї суми вкладу [29].

Документи про переказ вкладу, заяву №143, ощадну книжку, які надійшли в установу банку поштою або безпосередньо від вкладника, реєструють у журналі відісланих переказів за формою №141 та перевіряє відповідальний працівник бухгалтерії, а саме: правильність складання заяви про переказ і повноту реквізитів, відповідність залишку вкладу та нарахованих відсотків в ощадній книжці з базою даних по рахунку, відповідність підпису вкладника на заяві про переказ зразку підпису на первинних документах [52].

Після перевірки документів і встановлення достовірності операції відповідальний працівник бухгалтерії нараховує відсотки по вкладу в разі, якщо рахунок вкладника закривається, при переказі всієї суми вкладу записує в ощадній книжці суму нарахованих відсотків, нараховує суму плати за переказ коштів згідно з тарифами банку і записує її в ощадну книжку, записує суму переказу в ощадну книжку із зазначенням номера і місцезнаходження установи банку, в яку переказують суму вкладу, а якщо суму вкладу переказують на ім’я іншого вкладника, то записує його прізвище й ініціали, погашає ощадну книжку при переказі всієї суми вкладу та нарахованих відсотків, відправляє вкладнику ощадну книжку при переказі частини вкладу [52].

Відповідальний працівник бухгалтерії перевіряє повноту проведення інвентаризації рахунків клієнтів станом на 1 січня, правильність складання виписки залишків коштів і нарахованих відсотків за рахунками клієнтів (ф. №19) за кожним видом вкладів у розрізі без балансових установ банку [52].

Після закінчення інвентаризації рахунків клієнтів і звіряння їх з даними балансу та подання річного звіту, обанделорені посилки з документами по кожній установі банку та посилки зі списками на зарахування коштів на рахунки передають в архів на зберігання [32].

Таким чином, правильна організація поточного обліку в банках дає змогу ліквідувати зловживання в обліку депозитних операцій, збільшити ефективність бухгалтерського контролю, забезпечити використання комп’ютерної техніки за цими операціями.

2.2 Аналіз депозитних операцій банку

Загальновідомо, що депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, тому що вони є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку. До того ж правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків і депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків, а ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів. Тому виникає необхідність аналізу ділової активності банку щодо залучення фінансових ресурсів [44].

Показники, що характеризують активність банку щодо залучення ресурсів у динаміці, наведені у додатку Г. Із даних таблиці видно, що в досліджуваному періоді ПАТ КБ «ПриватБанк» значно розгорнув масштаби своєї діяльності, про що свідчило збільшення валюти балансу на 38399682 тис. грн. або 34%. При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось за рахунок залучених коштів, тоді як власний капітал банку залишався майже незмінним.

Так, капітал банку збільшився на 6420793 тис. грн. або на 54%, а зобов`язання збільшився на 31978889 тис. грн. або на 32,4%. Непропорційні зміни в капіталі та зобов`язаннях банку змінило мультиплікаційний ефект капіталу. При цьому рівень фінансової стійкості банку підвищився незначно, так як питома вага зобов’язань у загальних джерелах формування ресурсів знизилася теж незначно на 1,5%, була вище рекомендованого банківською практикою значення в 80% і дорівнювала в 2012 році 87,7%. Якщо в 2011 році сума зобов`язань перевищувала суму капіталу банку в 8 разів, то у 2012 році - в 7 разів. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані погіршенням ситуації на ринках банківських послуг, покривалися зростанням в пасивах частки власного капіталу, який був гарантією виконання банківських зобов’язань.

Із даних наведених у додатку Д видно, що в досліджуваний період відбулося зменшення ресурсної бази банку, що можна розцінювати, з однієї сторони, як недостатньо ефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів, з другої сторони, як вимушений крок до поліпшення якості кредитних ресурсів і відповідного зменшення залучених коштів.

Другий фактор, на нашу думку, в умовах нестабільної економіки мав пріоритет над першим, тому дії керівництва банку щодо скорочення масштабів залучення депозитів були доцільними і обґрунтованими. Причому прирости депозитної бази відбувалися в основному за рахунок приросту коштів фізичних осіб, випуску депозитних сертифікатів, субординованого боргу, а скорочення за рахунок коштів юридичних осіб, міжбанківських кредитів, що є позитивною тенденцією. Безумовно, значний приріст коштів фізичних осіб - вкладників банку можна розцінювати як високоефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів.

Розглянемо стан депозитної бази банку в розрізі термінів використання ресурсів (додаток Е). З даних таблиці видно, що в досліджуваний період якість депозитних ресурсів погіршилась. За період аналізу частка строкових депозитів в зобов`язаннях банку зменшилась на 10%, також важливо суттєве збільшення маси довгострокових депозитів на 14%, частка яких в 2010 році складала 49,89% від сукупних зобов`язань, тоді як в 2012 році тільки 63,9%. До позитивних зрушень слід віднести зростання частки коштів на поточних рахунках при одночасному зростанні їх абсолютного розміру. Так кошти до запитання станом на 01.01.2011 становили 9299192 тис. грн. або 14,42% проти 9454223 тис. грн. або 10,54% на 01.01.2013, тобто збільшились на 155031 тис. грн. Зниження залежності від міжбанківського кредитування, збільшення частки довгострокових депозитів свідчить про перенесення акцентів в депозитній політиці менеджерів банку щодо формування ресурсної бази на залучення інших джерел коштів, а саме, на отримання коштів від розміщення сертифікатів та субординованого боргу.

Загальний висновок про ефективність формування ресурсної бази за ознакою терміновості можна зробити такий. В досліджуваному періоді структура ресурсної бази банку значно змінилася, що було пов`язано з нагальною необхідністю пошуку додаткових відносно «дешевих» коштів.

З цим завданням менеджмент банку упорався, що дало змогу поєднувати надійність та стійкість ресурсної бази з прийнятною для банка їх вартістю. Слід зауважити, що висока питома вага залишків на поточних рахунках клієнтів знижувало стабільність ресурсної бази банку, збільшувало потребу у високоліквідних активах, спонукало банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострювало проблему ліквідності. Але у банка частка строкових депозитів значно перевищувала питому вагу некерованих ресурсів.

Зменшення частки строкових депозитів (враховуючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливало на ліквідність балансу та сприяло підтриманню стійкості та надійності ресурсної бази.

За допомогою системи показників здійснимо аналіз строкових депозитів фізичних осіб.

Виконаємо розрахунок оборотності депозитів фізичних осіб (додаток Ж). Як видно з даних таблиці, швидкість оборотності депозитних вкладів за аналізований період пришвидшилась. Так, кількість оборотів депозитів у 2010 р. становила 1,93 рази, в 2011 р. - 1,44 рази, в 2012 р. - 1,31 рази. Це було позитивною тенденцією і сприяло поліпшенню фінансового стану, а також вивільняло кредитні ресурси з обороту. Зменшення тривалості одного депозитного обороту свідчило про те, що зменшувався середній термін збереження депозитних вкладень на рахунках банку.

Зменшення тривалості депозитних вкладень не давало змогу банку вкладати ці ресурси в більш довгі кредити і сприяло спаду ліквідності банку.

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розрахуємо за формулою:

∆В(∆З) = (t¹ - t⁰) * О⁰1дн                (2.1)

де t¹, t⁰ - тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

О⁰1дн. - одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

∆В-умовне вивільнення ресурсів;

∆З - умовне залучення ресурсів.

Унаслідок прискорення оборотності депозитних вкладень фізичних осіб у банку відбулося умовне вивільнення ресурсів в 2012 році:

∆В(∆З) = (1276 - 278) * 95 648 032/365 = 261525304

Розрахована умовна сума вивільнення ресурсів в 2012 році свідчила про позитивні зрушення щодо припинення відтоку депозитних ресурсів із банку.

Під час аналізу коефіцієнта осідання коштів на депозитних рахунках видно, що в базисному 2010 році коефіцієнт осідання становив (0,06) (табл..2.2).

Наведені розрахунки засвідчили, що в 2012 році на кожну гривню, що надійшла у депозитні вклади від фізичних осіб на рахунках банку осідало (залишалось) 66 копійки, у 2010 році - 6 копійок, в 2011 році була зворотна тенденція і на кожну гривню депозитних надходжень був відплив коштів 9 копійок. Отже, менеджерам маркетингового відділу банку в 2012 році вдалося знизити рівень відтоку вкладів населення, що сприяло збільшенню ресурсної бази та позитивно характеризувало депозитну діяльність банку.

Таблиця 2.2. Коефіцієнти осідання коштів і витратності ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 2010-2012 рр.

Коефіцієнт	2010	2011	20102
Коефіцієнт осідання коштів	0,06	-0,09	0,66
Коефіцієнт витратності, %	10,50	12,30	13,30

Проаналізуємо ступінь стабільності депозитів фізичних осіб (додаток И). Дані таблиці свідчать про стабільність депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладень у 2010 році, становив 0,33%, у 2011 році - 0,06%, у 2012 році - 0,08%. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2010 році він становив 2,54%, у 2011 році - 7,03%, у 2012 році - 6,81%. Відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі депозити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку.

Завершуючи аналіз строкових депозитів фізичних осіб, визначимо показник їх відносної вартості, тобто коефіцієнт витратності даного виду ресурсів (додаток К). За даними таблиці видно, що витратність строкових депозитів фізичних осіб зменшилась 4,42%.

Процентні витрати за депозитами залежать від двох факторів: обсягу залучених строкових депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності строкових депозитів).

Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за строковими депозитами фізичних осіб здійснимо за факторною моделлю:

W = Q * B,                                                (2.2)

де W - процентні витрати;- обсяг залучених депозитів;

В - відносна вартість депозитів.

Проведемо аналіз зміни загальної суми витрат щодо залучення строкових депозитів фізичних осіб за допомогою способу абсолютних різниць.

За аналізований період витрати на залучення депозитних вкладень зменшились на 2 558 265 тис. грн., у тому числі за рахунок:

1) збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень) - на 5729286,9 тис. грн:

W = (Q1 - Q0) × B = (+ 27 412 856) × 0,209 = + 5729286,9 тис. грн.

) Зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами) - на 0,044 тис. грн:

W = Q1 × (B1 - B0) = 72289218 × (0,165 - 0,209) = - 0,044 тис. грн.

Отже, найбільший вплив на підвищення витрат банку за строковими депозитами фізичних осіб мало стрімке зростання середніх процентних ставок за період аналізу, що відповідало середньому рівню підвищення процентних ставок в цілому по банківській системі України і свідчило про ефективну роботу департаменту депозитної політики банку в напрямку урізноманітнення депозитних продуктів та встановлення гнучких диференційованих ставок.

В цілому, підводячи підсумок роботи банку щодо залучення ресурсів, слід відзначити, що в досліджуваному періоді банк здійснював цілеспрямовану політику по залученню нових клієнтів, яка сприяла зростанню дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення депозитів фізичних осіб та збільшення частки довгострокових депозитів. Здійснений аналіз підтвердив тезу, що банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

Проведений аналіз залучення депозитів банку дає підстави вважати, що керівництво банку приділяє певну увагу стимулюванню зацікавленості вкладників у зберіганні грошей у банку. Такий підхід зумовлює зростання довіри населення і приватного сектора економіки до банку. Відтак банк зможе нарощувати обсяги надійних депозитів та використовувати ці кошти для інвестування регіональних програм розвитку економіки.

2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від правильного рішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення [58].

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р і Закон «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих законів передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб’єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо [58].

Цілями аудиту депозитних операцій є:

)        оцінка повноти і своєчасності виконання банком організацією за депозитними операціями;

2)      визначення їх відповідності законодавству;

)        перевірка правильності оформлення договорів;

)        перевірка достовірності та своєчасності бухгалтерського відпрацьовування операцій;

)        перевірка процедури встановлення процентних ставок і адекватності їх рівня сформованої економічної ситуації.

Для проведення аудиту депозитних операцій аудитори запрошують у банку наступні документи:

)        Депозитні договори;

2)      Юридичні справи клієнтів;

)        Книга реєстрації відкритих рахунків клієнтів;

)        Особові рахунки клієнтів;

)        Відомості нарахування відсотків;

)        Оборотна відомість по рахунках бухгалтерського обліку;

)        Баланс;

)        Звіт про прибутки і збитки;

)        Внутрішні інструкції банку, що визначають політику залучення грошових коштів у внески.

При перевірці депозитних операцій:

1)      вивчаються внутрішні документи, що регламентують роботу по залученню коштів;

2)      перевіряються депозитні договори на наявність необхідних реквізитів таких, як: номер договору, дата, найменування сторін, їх адреси та банківські реквізити, підписи, печатки, розмір вкладу, строк, відсоток по вкладу, порядок і терміни виплати відсотків, дата повернення вкладу, відповідальність сторін;

)        відповідність кількості депозитних договорів відкритим особових рахунках, а також правильність відкриття особових рахунків;

)        по особових рахунках та первинних документів правомірність бухгалтерських проводок;

)        відповідність підписів на видаткових документах клієнтів заявленим зразкам;

)        за відомістю нарахованих відсотків їх відповідність умовам депозитних договорів;

)        своєчасність відображення в балансі виплачених відсотків; в разі приєднання відсотків до вкладу - своєчасність їх зарахування на особові рахунки вкладників, а в разі їх виплати - перевіряється своєчасність зарахування на розрахунковий рахунок клієнтів, кореспондентський рахунок або рахунок «Каса»;

)        відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку;

)        досьє клієнтів - юридичних осіб, наявність довідки податкового органу, копія повідомлення банку податковому органу про відкриття цього платнику податків депозитного рахунку.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності банку складається з цілого ряду дій:

)        збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

2)      визначення профілю та обсягу діяльності банку за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;

)        шляхом порівняння фактичної діяльності банку зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію банку у відповідних державних органах;

)        планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

)        оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

)        аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

)        перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

)        контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

)        перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

10)    попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності [58].

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період.      Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність [58].

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про банк аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності [58].

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності банку [58].

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту [58].

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності банку, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України [58].

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності банку може допомогти службовим особам банку уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів [58].

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

)        наявність значної кількості нормативних актів;

2)      неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

)        визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер [58].

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності банку [58].

Згідно з міжнародним операційним стандартом, «аудитор повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому» [58].

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше (додаток Л). Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано [58].

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності [58].

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо [58].

Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх [58].

Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності банку продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація банка-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення. При цьому звіти можуть бути використані для складання аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності [58].

Представлення і розкриття інформації мають породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженості керуючих, тобто від представлення фактів у прийнятному і неприйнятному вигляді, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику [58].

Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів.

На остаточні результати достовірності чи недостовірності показників фінансової звітності відчутний вплив мають відхилення У бухгалтерському фінансовому обліку, факти невідображення або відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» та Національними нормативами аудиту України №6 «Документальне оформлення аудиторської перевірки», №14 «Аудиторські докази», №20 «Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності банку та аудиторського висновку», №№26 - 27 «Аудиторські висновки та звіти», №№28-29 «Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів» [58].

Отже, національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

2.4 Використання ПЕОМ для обліку депозитних операцій

Сучасний період становлення ринкової економіки характеризується переходом до нової економічної моделі, головне місце в якій займають інформаційні технології, засновані на комунікаційних засобах та засобах обробки та збереження інформації [43].

Автоматизація банківських технологій в нашій країні пройшла декілька етапів свого розвитку. Спочатку це були досить прості програмні продукти, які автоматизували окремі аспекти банківської діяльності на базі традиційних систем управління базами даних (СУБД). Процес автоматизації банківських технологій перейшов на новий етап в кінці 80-х початку 90-х років. Це пов'язано з банківською реформою 1989 року, коли на ринку банківських послуг з'явилися комерційні банки. З розвитком фінансового ринку сфера діяльності банків зросла, зріс обсяг інформації, що переробляється. В нових умовах неминучим став перехід до комплексної автоматизації банківської діяльності.

До інфраструктури слід віднести 5 складових: інформаційне забезпечення, технічне оснащення, програмні засоби, системи зв'язку та комунікації (внутрішні та зовнішні), системи безпеки, захисту та надійності [33].

Склад інформаційного забезпечення, його організація визначаються складом поставлених перед банком задач. Вирішення комплексних задач автоматизації можливе лише із залученням сучасних програмно-апаратних засобів. Тому зараз з'явилася тенденція придбання банками потужних комп'ютерів та розвинутого програмного забезпечення.

Поряд з цим банки активно розробляють власне програмне забезпечення, поширюється використання банками мережних технологій.

ПАТ КБ «ПриватБанк» важко назвати не розвиненим у технічному плані, однак деякі його програмні комплекси потребують додаткових вдосконалень. Так для аналізу депозитів використовуються три програмні комплекси: перший комплекс для знаходження референтсу договору за допомогою якого у другому програмному комплексі можна переглянути залишки за депозитними вкладеннями та третій програмній комплекс який використовується у разі зміни депозитного договору (зміна депозитної ставки, розірвання угоди, пролонгація з переходом на іншу валюту вкладу тощо). За рахунок переходу від однієї програми до іншої втрачається дорогоцінний час працівника, що у свою чергу негативно впливає на продуктивність роботи.

Проектування та функціонування автоматизованих банківських систем (АБС) засновується на системотехнічних принципах, які відображають важливіші положення методів загальної теорії систем, системного проектування, теорії інформації та інших наук, які дозволяють забезпечити необхідну надійність експлуатації, сумісність та взаємодію інформаційних систем різних економічних об'єктів, економити працю, час, грошові кошти на проектування та впровадження АБС у практику. Інформаційне забезпечення АБС являє собою інформаційну модель банку.

Перед системою ставляться такі задачі:

)        суттєве підвищення продуктивності праці робітників банку, які обробляють інформацію;

2)      покращення якості обслуговування клієнтів;

)        зменшення чисельності персоналу, яке зайняте малокваліфікованою працею тощо.

Рисою, яка відрізняє функціонування АБС є необхідність обробки великих обсягів даних за короткий термін. При цьому основна складність припадає на операції вводу, читання, запису та передачі даних. Крім того, значні обсяги інформації повинні бути досяжними в оперативному режимі для забезпечення можливостей аналізу, прогнозування, контролю тощо.

Тому базові засоби повинні бути у змозі підтримувати доступ до великих обсягів даних без втрати продуктивності праці.

Базові засоби використовуються для забезпечення експлуатації АБС, для розробки прикладної частини програмних засобів. Базовими є ОС, СУБД та інші програмні засоби системного призначення. В їх оточенні, під їх дією функціонують прикладні програми.

Наявність в спектрі базових функцій мережних засобів є безперечним 100 атрибутом сучасних АБС.

Основною властивістю АБС, з точки зору прикладних споживчих властивостей, є достатня широта функціонального набору. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна розділити на дві частини:

)        обов'язкові;

2)      додаткові.

До перших слід віднести ті напрямки діяльності, які мають місце в будь-якому банку. Вибір других залежить від спеціалізації банку.

Прикладні характеристики АБС, крім функціональних властивостей, повинні відповідати також вимогам інтегрованості, конфігурованості, відкритості та налагоджуваності системи.

Така система адекватно відображає всі функціональні та інформаційні зв'язки, які існують в банку, забезпечує доступ до даних будь-якого рівня, тим самим надаючи можливість контролювати роботу банку з необхідним ступенем деталізації. Відкритість системи передбачає в неї наявність коштів для розвитку та модифікації [46].

Для ПАТ КБ «ПриватБанк» буде доречним об’єднати три програмні комплекси у єдину потужну програму, яка б дозволила б заощадити час для знаходження даних для аналізу депозитних операцій банку. Це також дозволило би різним підрозділам банку користуватися вже об’єднаною інформацією. Також нова програма працювала б в режимі on-line, без затримки в 2-3 дні, що уповільнювало роботу відділу.

Першою і основною вимогою, яка ставиться до АБС, є вимога щодо її функціональної повноти.

Реальний масштаб часу повинен забезпечувати після введення документа АБС його бухгалтерське проведення.

Немаловажнім є забезпечення багатофіліальної роботи банку полягає в тому, що для банків, які мають багато філій, важливим моментом є забезпечення єдності і цілісності технології.

Важливим моментом є безпека та захищеність системи. Система має бути захищеною як всередині від можливих зловживань співробітниками банку, так і зовні від різного роду спроб несанкціонованого доступу.

АБС повинна бути інтегрованою, тобто побудованою на загальносистемних принципах і охоплювати всю сукупність банківських задач. АБС можна представити у вигляді інформаційних і функціональних підсистем. Автоматизована банківська система має наступні підсистеми:

)        Забезпечувальні підсистеми:

-        підсистема інформаційного забезпечення;

-        підсистема технічного забезпечення;

         підсистема організаційно-правового забезпечення;

         підсистема математичного забезпечення;

-              підсистема лінгвістичного забезпечення.

)        Функціональна підсистема:

-              блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції:

-              обов’язкові;

-              допоміжні.

Сучасні інформаційні технології дозволяють координувати діяльність підрозділів банків, розширювати міжбанківські зв'язки, комплексно вирішувати проблеми аналізу банківської діяльності

Автоматизація інформаційних та інших технологій банку співпрацюють покращенню якості обслуговування шляхом створення автоматизованих робочих місць (АРМ) для спеціалістів всіх рівнів [54].

В автоматизації банківських технологій знаходять місце як прості програмні продукти, які дозволяють заповнювати лише декілька вихідних форм для звітності так і досить інтелектуальні комплекси, які вирішують задачі управління банком.

В першому випадку це традиційні СУБД, в другому адаптовані західні комплекси, які є останнім досягненням світової банківської думки.

Основна різниця вітчизняної банківської інфраструктури інформацій них технологій від світової, з точки зору комп'ютерних платформ, більш висока ступінь їх однорідності.

Під комп'ютерною банківською платформою розуміють програмно-технічне оснащення вирішення банківських задач на базі новітніх інформаційних технологій, яке включає до себе конкретну методологію ведення банківської справи на певному професійному рівні.

Використання таких платформ, в першу чергу, характерно для малих та середніх банків.

Вибір банками тих чи інших систем автоматизації пов'язаний як правило із співвідношенням ціна-надійність-продуктивність [57].

Багатьом банкам, які мають різнорідний комп'ютерний парк, доводиться вирішувати проблему не лише власної мережної інтеграції, але й переходити на планування всієї системної інфраструктури інформаційної технології.

Для крупних банків фактор ціни не має вирішуючого значення.

Великі банки, до яких відноситься об'єкт дослідження ПАТ КБ «ПриватБанк», що мають різнорідний комп'ютерний парк, вирішують проблему власної сітьової інтеграції. Проблема ускладнюється при необхідності підтримувати високошвидкісний обмін даними між філіями, клієнтами, з іншими банками.

В зв'язку з цим банкам доводиться планувати не лише технічне оснащення, але й всю системну інфраструктуру інформаційної технології.

Під інфраструктурою розуміють сукупність, співвідношення та змістовне наповнення окремих складових процесу автоматизації банківських технологій.

Орієнтація на автоматизацію всієї діяльності банку означає поступовий перехід від більш простих програмно-апаратних засобів до більш складних з відповідним нарощуванням технічного, технологічного, кадрового потенціалів з одночасним розширенням сфер використання банківського капіталу.

Кількість техніки, що використовується, в основному визначається розмірами банку, наявністю філій, зв'язками що склалися та іншими факторами.

Останнього часу за причиною зростання обсягів робіт, набору послуг, числа філій, клієнтів та зв'язків проявляється тенденція придбання банками більш потужних комп'ютерів та більш розвинутого програмного забезпечення (ПЗ).

Створення нової технології окрім загальносистемних принципів вимагає врахування особливостей структури банківських систем і специфіки банківської діяльності.

Перед усім це значна складність організаційної взаємодії, яка викликає необхідність створення багаторівневих ієрархічних систем (головний банк, його філії, його відділення) зі складними інформаційними зв'язками прямого та зворотного напрямку.

Отже, програмні комплекси для обліку депозитних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» є недосконалими та потребують певних змін. Об’єднання трьох програмних комплексів дозволить заощаджувати час при пошуку працівником потрібної інформації, спростити роботу відділу аналітики та обробки інформації, аудиторам при перевірці депозитних угод тощо.

3. Шляхи вдосконалення обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій банку

.1 Напрямки активізації депозитних операцій

Здійснення депозитних операцій одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремого банку [28].

Досягнення ефективності депозитних операцій мета кожного банку. Кожна банківська установа знаходить в цьому напрямку свої підходи.

Україна, як і більшість західних країн переходить до комплексного обслуговування клієнтів. Найбільший український банк ПАТ КБ «ПриватБанк» виконує близько 80 видів операцій і послуг, тоді як наприклад, банк США, як правило, виконує понад 100 видів операцій і послуг, кліринговий банк Англії - близько 150, а великий комерційний банк Японії - 300. Банки здійснюють повне (розрахункове, касове, кредитне) обслуговування клієнтів, розрахунок і виплату податків, консультують населення з питань інвестування, надають сейфи для зберігання цінних паперів і коштовностей, проводять трастові операції тощо. Для порівняння нагадаємо, що один із наших провідних банків Це свідчить про те що ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно більше уваги приділяти комплексному обслуговуванню клієнтів і урізноманітненню, зокрема, депозитних операцій.

На вітчизняному ринку банківських ресурсів половину становлять депозитні вклади фізичних осіб. Якщо у країнах із розвинутою ринковою економікою зміна рівня процентної ставки за вкладами безпосередньо впливає на обсяги залучених ресурсів, регулюючи розподіл коштів населення між депозитами банків і фондовим ринком, то в Україні спостерігається стабільний приріст депозитів в умовах зниження процентної ставки.

Слід зазначити, що нарощування ресурсної бази банків забезпечується насамперед строковими депозитами, питома вага яких у загальному обсязі вкладів за останніх сім років збільшилася із 61 до 80%.

Таке явище, на нашу думку, пояснюється тим, що попит і пропозиція ресурсів визначається не класичною ринковою рівновагою, а зовнішніми факторами, властивими сучасній українській економіці.

серпня 2004 р. було прийнято постанову НБУ №375, якою банкам запропоновано індикативні процентні ставки. Зокрема, на термін до 1 року за депозитами фізичних осіб у національній валюті - 12% річних, в іноземній -7% річних, на термін більше 1 року - відповідно 14% і 8% річних.

Індикативні процентні ставки - це обов'язкова вимога, але якщо банк проводить зважену політику управління активними та пасивними операціями, то зазначена ціна залучених коштів дає змогу збалансувати надходження та витрати і забезпечить достатню маржу за залученими і розміщеними коштами.

Нинішня процентна політика України дещо відрізняється від процентної політики Європейського центрального банку, оскільки там встановлюється єдина ставка, яка і є індикатором вартості валюти на весь спектр ринку, тобто на всі фінансові інструменти. В Україні для цього недостатньо розвинутий фінансовий інструментарій, хоча протягом 3 - 5 років у нас теж може бути запроваджена єдина процентна ставка центрального банку.

У роботі банків України по залученню вкладів (депозитів) відсоткова політика відіграє важливу роль, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів служить для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Розмір депозитного відсотку банк встановлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики. Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі відсотки банківські установи сплачують по рахунках до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. Відсутність або незначні прибутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові операції (термінові депозити, цінні папери тощо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються стимулювати клієнтів до підтримки стабільних залишків на рахунках до запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених відсотків або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів. Хоча за розрахунками до запитання, відкритими для фізичних осіб, відсотки нараховуються в обов’язковому порядку, прибуток на них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.

Сьогодні понад 200 країн світу розвивають банківські послуги на основі кредитних карток, а безготівкова плата за товари й послуги в економічно розвинутих країнах сягає 90% у структурі всіх грошових операцій. Застосування в Україні безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток - один із найперспективніших шляхів залучення заощаджень населення у грошовий обіг країни.

Залучення вкладів населення - це для банків роздрібний бізнес, який за своїм характером є дорожчим і ризикованішим, аніж оптовий, пов'язаний з обслуговуванням юридичних осіб. Крім того, що на обслуговування дрібних вкладів витрачається більше коштів, їх вкладники швидше піддаються панічним настроям, оскільки менш інформовані про фактичний стан справ банків, аніж вкладники - юридичні особи. Тому в економічно розвинутих країнах банки, що спеціалізуються на ощадних операціях, нерідко одержують певну підтримку з боку держави. В Україні згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність» банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб. Єдина відчутна підтримка для нього - це гарантування державою як власником банку виплати вкладів.

Дуже цікавим є депозитний ринок. Так, першість щодо залучення депозитів фізичних осіб за станом на 01.07.2004 р. отримав «Приватбанк». На банки України такі, як «Аваль», «Промінвестбанк», «Укрсоцбанк», «Ощадбанк» та «Приватбанк» припадає половина всіх залучених депозитів фізичних осіб.

На думку провідних економістів, в майбутньому конкурентами банків у залученні коштів фізичних осіб стануть інвестиційні фонди, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди. Вони можуть відібрати у банків значну частину довгострокових депозитів.

Проаналізувавши теоретичну концепцію депозитної політики українських банків в умовах переходу до ринку, доходимо висновку, що формування банківських ресурсів шляхом проведення депозитних операцій є однією з найважливіших економічних основ організації діяльності банку в цілому.

Аналіз структури та складу депозитної бази банку дає змогу визначити пріоритетні шляхи формування депозитної політики.

На даний час в Україні особливо гостро постала проблема захисту вкладників, які довіряють свої кошти банкам. Одним із заходів щодо її розв'язання було створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про який вже йшла мова раніше. Учасниками фонду в обов'язковому порядку є банки, що мають ліцензію на право залучення депозитів від фізичних осіб [26].

Необхідно зазначити, що з розвитком банківської системи України виникатимуть нові форми і види депозитних рахунків, які необхідно класифікувати для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Мова йде про різноманітні ощадні сертифікати, спільні рахунки, накопичувальні пенсійні рахунки, інвестиційні рахунки, стосовно яких у законодавстві слід чітко обумовити форму гарантування у випадку банкрутства банку. Ці питання необхідно вирішувати в міру появи нових видів депозитів на українському ринку фінансових послуг, щоб діяльність фонду була якомога ефективнішою [30].

В Україні понад 85% вкладників мають депозит, обсяг якого не перевищує розмір суми гарантованого відшкодування. Передусім необхідно наростити капітал фонду, для цього потрібно:

)        збільшити кількість джерел формування коштів фонду (НБУ готовий перераховувати до фонду частину свого прибутку);

2)      запровадити диференційовані ставки за внесками банків до фонду;

)        кошти фонду розміщувати не лише в державні, а й в іпотечні цінні папери [26].

Удосконалення системи гарантування вкладів за такими напрямами підвищить надійність банківської системи, сприятиме припливу вкладів населення, збільшенню обсягів кредитування реального сектору економіки та економічному зростанню країни [34].

Підвищення довіри до банків завдання загальнодержавної ваги. Тому оподаткування депозитів недопустимий крок для діяльності банків. Банки тільки-но починають повертати довіру до своєї діяльності. Процес складний і повільний. Тому мораторій на законопроект плата, і досить гірка, за втрату свого часу довіри. Повернення поваги населення до банків не одномоментна акція і потребує чимало зусиль як у моральному плані, так і на законодавчому рівні для подолання негативного стереотипу щодо ненадійності банків, який побутував не так давно на українських теренах. Перекомутація інтересів пересічних вкладників фізичних осіб на користь комерційних банків хоч і повільно, але відбувається. Про це свідчить і такий факт, як збільшення вкладів населення порівняно з коштами, що лежать на банківських рахунках підприємств і організацій. Це, так би мовити, фінансово-економічні чинники.

Є ще морально-етичні аспекти, якими нехтувати не маємо права. Оподаткування депозитних вкладів суперечить правилам захисту банківської таємниці. За умови запровадження податку відкриється доступ фіскальних і контрольних служб до свята святих банків. Але ж контролювати вклади має не влада, а банківська система.

Також запровадження такого податку неодмінно загальмує зростання сум на рахунках населення. Однак, як вважають провідні банкіри, з часом буде доцільним уведення «депозитного» податку з точки зору економіки й бюджету як одного із елементів його наповнення [31].

Основними напрямами вдосконалення операцій щодо формування ресурсної бази банків є:

)        розвиток депозитних операцій з населенням на основі впровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;

2)      забезпечення вищої стійкості залучених банком ресурсів;

)        активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;

)        розширення обсягів строкових депозитів шляхом використання коштів спеціального призначення, що містяться на рахунках підприємств;

)        розширення практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади як найстійкішу частину мобілізованих банками ресурсів;

)        застосування у вітчизняних умовах досвіду комерційних банків економічно розвинутих країн щодо відкриття різного роду СМА-; АТS-; now-рахунків та деяких інших видів депозитів.

Застосування у практичній діяльності розглянутих напрямів удосконалення операцій щодо формування ресурсної бази банків могло б значною мірою розширити можливості банків у сфері мобілізації ресурсів та їх ефективного використання.

Подальше зростання ролі зазначених операцій банків, їх розвиток до рівня світових стандартів відбуватимуться в міру створення в нашій країні всіх необхідних умов, притаманних ринковій економіці [24].

3.2 Рекомендації щодо поліпшення обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій

Проаналізувавши організацію обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» дійшли висновку, що банку необхідно проводити належний аналіз змін умов існуючих депозитних договорів з метою правильного відображення та аналізу динаміки депозитного портфелю.

Для цього необхідно запровадити автоматизовану виборку на платформі «Вітрини даних» з включенням таких полів:

)        депозити, залучені у звітному періоді,

2)      код виду депозиту,

)        процентна ставка,

)        рахунки обліку тіла депозиту,

)        рахунки обліку відсотків,

)        суми,

)        строк дії,

)        валюта депозиту,

)        графік виплати відсотків

та автоматичним виходом на баланс.

Також пропонується формалізувати та деталізувати методологію відображення результатів аналізу депозитного портфелю, з метою її стандартизації та простоти застосування фахівцями внутрішнього аудиту.

Застосування такої рекомендації дозволяють банку отримувати результати аналізу в обумовлені терміни і належної якості та прискорити процес перевірки вибірки.

Наглядно процес аудиту депозитних операцій фізичних осіб показує діаграма Ганта, яка має такий вигляд (табл. 3.1):

Таблиця 3.1. Процес аудиту депозитних операцій фізичних осіб

Етапи аудиту	Початок	Тривалість	Кінець
1. Оформлення договорів на відповідних бланках	01.10.13	3	04.10.13
2. Наявність всіх необхідних реквізитів, підписів	04.10.13	2	06.10.13
3. Повній комплектації депозитних справ	04.10.13	4	08.10.13
4. Наявність проведення ідентифікації клієнтів	04.10.13	2	06.10.13
5. Відповідність умов, зазначених в депозитних договорах, умовам, які заведені в програмний комплекс	04.10.13	4	08.10.13
6. Порівняння процентних ставок в депозитних договорах з затвердженими по банку процентними ставками	08.10.13	1	09.10.13
7. Правильність використання балансових рахунків, згідно Плану рахунків	09.10.13	2	11.10.13
8. Звірка залишків депозитів, рахунки 2620, 2630, 2635	11.10.13	3	14.10.13
9. Звірка залишків на карт. рахунках 2625	13.10.13	2	15.10.13
10. Звірка нарахованих відсотків по депозитам, рахунок 2638	15.10.13	2	17.10.13
11. Звірка транзитного рахунку 2924	17.10.13	2	19.10.13
12. Оцінка розбіжностей у випадках несвоєчасного «втягнення» даних з аналітичного обліку в комплекс балансових рахунків	19.10.13	4	23.10.13

Процес аудиту депозитних операцій банку складається з 12 етапів. З метою вдосконалення даних етапів аудиту пропонується використовувати платформу «Вітрина даних», а не здійснювати шляхом порівняння даних сформованих за аналітичними таблицями з даними балансових рахунків, внаслідок чого діаграма Ганта буде мати такий вигляд (табл. 3.2):

Таблиця 3.2. Процес аудиту депозитних операцій фізичних осіб

Етапи аудиту	Початок	Тривалість	Кінець
1. Оформлення договорів на відповідних бланках	01.10.13	3	04.10.13
2. Наявність всіх необхідних реквізитів, підписів	04.10.13	2	06.10.13
3. Повній комплектації депозитних справ	04.10.13	4	08.10.13
4. Наявність проведення ідентифікації клієнтів	04.10.13	2	06.10.13
5.Відповідність умов, зазначених в депозитних договорах, умовам, які заведені в програмний комплекс	04.10.13	4	08.10.13
6. Порівняння процентних ставок в депозитних договорах з затвердженими по банку процентними ставками	08.10.13	1	09.10.13
7. «Вітрини данних»	09.10.13	2	11.10.13
8. Оцінка розбіжностей у випадках несвоєчасного «втягнення» данних з аналітичного обліку в комплекс балансовіх рахунків	11.10.13	4	15.10.13
9. Eфективність, 7 днів	16.10.2013	7	23.10.13

Застосування такої рекомендації дозволить банку скоротити час на проведення аудиту депозитних операцій та уникнути «людського» чинника при здійсненні звірки рахунків.

Щодо обліку депозитних операцій пропонується в облікові політики внести відомості щодо оподаткування Депозитів з 01.01.2015 р. згідно з вимогами п. 167.2 ст. 167 та абз5 п. 1 Розділу XIX Податкового кодексу України та доповнити наступними проводками:

Дт 2628 Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб

Кт 2625 Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток

Дт 2625 Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток

Кт 3621 Податок на доходи фізичних осіб - 5% з 01.01.2015 р.

Таким чином, наведені вище рекомендації потребують є доцільними для впровадження у ПАТ КБ «ПриватБанк». Це дозволить банку скоротити час на проведення аудиту, проводити належний аналіз змін умов існуючих депозитних договорів та отримувати результати аналізу в обумовлені терміни і належної якості.

3.3 Використання економіко-математичних методів в процесі дослідження депозитних операцій банку

Суспільні явища безперервно змінюються. Протягом певного часу - місяць за місяцем, рік за роком - змінюються кількість населення, обсяг і структура суспільного виробництва, рівень продуктивності праці тощо. Аналіз економічного поступу - одне з важливих завдань в управлінні поточною діяльністю банківської установи та її плануванню на майбутнє. Інформаційною базою його слугують часові (динамічні) ряди.

Часові ряди відображають зміни (динаміку) конкретної змінної на проміжку часу. Будь-який динамічний ряд містить перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду.

До прикладів часових рядів можна віднести: щоквартальні дані по інфляції, дані по середній заробітній платі, національному доходу і грошовій емісії за кілька років.

Усі явища, системи, економічні процеси розвиваються в часі. Тому велике місце в дослідженні об’єктів займають питання аналізу і прогнозування часових рядів. При цьому слід зазначити, що часові ряди якісно відрізняються від простих статистичних вибірок. Ці особливості полягають в наступному:

)        послідовні за часом рівні часових рядів є взаємозалежними, особливо це відноситься до близько розташованих спостережень;

2)      залежно від моменту спостереження рівні в часових рядах володіють різною інформативністю: інформаційна цінність спостережень убуває в міру їхнього віддалення від поточного моменту часу;

3)  зі збільшенням кількості рівнів часового ряду точність статистичних характеристик не збільшуватиметься пропорційно числу спостережень, а при появі нових закономірностей розвитку вона може навіть зменшуватися [79].

В даному дослідженні ми будемо застосовувати для аналізу й прогнозування економічного процесу моделі часових рядів. Модель-це спрощений чи наближений опис найважливіших сторін або характеристик досліджуваного об’єкта чи явища. Економіко-математична модель-це математичний опис об’єкта. Моделі часових рядів є моделі залежності вибраного об’єкта від часу.

За допомогою обраної моделі часових рядів можливо здійснити екстраполяційне прогнозування.

Екстраполяція - це поширення виявлених при аналізі рядів динаміки закономірностей розвитку досліджуваного об'єкта на майбутнє (при припущенні, що виявлена закономірність, що виступає як база прогнозування, зберігається й надалі)

Екстраполяційне прогнозування економічних процесів, які представлені одновимірними часовими рядами, зводиться до виконання наступних основних етапів:

)        попередній аналіз даних;

2)      побудова моделей: формування набору апроксимуючих функцій (кривих росту) і чисельне оцінювання параметрів моделей;

)        перевірка адекватності моделей і оцінка їхньої точності;

)        вибір кращої моделі;

)        розрахунок точкового і інтервального прогнозів.

В даний час банки повинні відповідально поставитись до залучення ресурсів від населення, оскільки вони становлять значний потенціал і можливість врегулювання проблеми ліквідності банків.

Даний часовий ряд складається з дванадцяти щоквартальних спостережень за об’ємом депозитів фізичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» за 4 кв. 2010 - 3 кв. 2013 рр.

Провівши попередній аналіз ряду даних, можна сказати, що поводження ряду однорідне. Спостерігається стабільне зростання депозитів. Для одержання загального уявлення про динаміку досліджуваного показника будуємо його графік (Рис. 3.1).

За динамікою ряду зрозуміло, що зростаючий тренд в четвертому кварталі 2010 року поступово зростає до 3 кварталу 2013, за аналізований період депозити зросли на 85,4%. Причиною даного зростання стало загальне поліпшення кон’юнктури економіки в Україні та світі загалом.

Попередній аналіз зміни депозитного ряду показав, що величина депозитів фізичних осіб наростає з плином часу, також відсутні прояви явно вираженої сезонності.

Використання в такому випадку (відсутність явно вираженої сезонності) гармонічного ряду буде мати значні похибки, ніж моделювання за допомогою степеневого ряду, який найкраще задовольняє методу найменших квадратів (МНК).

Отже, за результатами попереднього аналізу, дослідження часового ряду будемо здійснювати за допомогою степеневого ряду. Коефіцієнти степеневого ряду розраховуються відповідно до МНК шляхом мінімізації наступного функціонала (формула 3.1):

                                      (3.1)

де С_k, - параметри ряду;- показник ступеня,- найвищій показник степеневого ряду,_i - параметри часу (в настоящем исследовании - номер месяца начиная с декабря 2010)

у_і - вхідний ряд депозитів фізичних осіб по місяцям.

З умови мінімізації функціонала, формула 3.1, знаходимо вираження для обчислення параметрів ряду:

                (3.2)

                         . (3.3)

де:

елементи матриці А розраховуються відповідно формули:

 k, l=0…m          (3.4)

елементи вектору В розраховуються відповідно до формули:

                (3.5)

Трендові значення згладженої послідовності розраховуються згідно с вираженням

                                      (3.6)

В таблиці 3.1 наведені значення коефіцієнтів степеневого ряду для різних значень параметру m в діапазоні 2-6.

Параметри C_k визначені за формулою 3.3 дають можливість синтезувати відповідну степеневу модель для різного значення m і визначити для неї трендові рівні.

Таблиця 3.1. Параметри степеневого ряду різних значень параметру m в діапазоні 2-6

Назва параметру	m=2	m=3	m=4	m=5	m=6
C0	52894.2495	49398.1183	49333.3051	48176.7706	48666.9182
C1	1317.50472	2607.87716	2650.2989	3882.35190	3070.98817
C2	-2.40657	-95.886014	-101.520755	-361.844516	-110.579393
C3		1.780561	2.033286	22.266489	-7.382183
C4			-0.00361	-0.658238	0.952124
C5				0.007481	-0.033209
C6					0.000388

Фактичні значення y_i відрізняються від теоретичних , розрахованих по рівнянню 3.6. Чим менша ця відмінність, тим ближче теоретичні значення підходять до емпіричних даних, тим краща якість моделі. Щоб мати загальну уяву про якість моделі з відносних відхилень за кожним спостереженням, визначають середню похибку апроксимації (3.7.):

         (3.7)

де -розраховані по синтезованій моделі трендові рівні для відповідного значення;_i - фактичні дані;кількість спостережень, n=36.

Надійність наявних моделей перевіримо за допомогою критерію Фішера для V₁=1 (кількість факторів) V₂= кількість ступенів вільності:

 (3.8)

В табл. 3.2 показані величини  та в залежності від максимального ступеня m.

Таблиця 3.2. Величини  та в залежності від максимального ступеня m

m
2	1842,1	1.466
3	977,3	5.452
4	976,8	5.633
5	821,7	8.261
6	783,4	9.380

Розраховане за формулою 3.8 Fp (v1; v2)= 5.452 при m =3 більше Fтабл (α; v1; v2)= 4,13 при заданому рівні значущості α=0,05 та ступенях вільності v1=1і v2=34. Тому рівняння моделі з ймовірністю Р=95% є надійною. Якщо модель адекватна і має прийнятну точність, то її використовуємо для обчислення прогнозних значень. Точковий прогноз одержимо підстановкою у синтезоване рівняння прогнозних значень фактору (часу).

Таблиця 3.3. Прогноз депозитів фізичних осіб в ПАТ КБ «ПриватБанк» на період жовтень 2013 - березень 2014 року

Місяць	Прогноз, млн..грн.
Жов.13	102087,3
Лист.13	104812,4
Груд.13	107741,0
Січ.14	110883,8
Лют.14	114251,5
Бер.14	117854,7

Аналітики роблять короткострокові прогнози на півроку, рік, залежно від об’єкта прогнозування. Оскільки довіра населення до банківської системи має нестабільний характер, то, для більш точного аналізу, прогноз ми зробили на шість місяців.

Для здійснення інтервального прогнозу нам потрібно вирахувати величину довірчого інтервалу для кожного прогнозного періоду за формулою:

                                                        (3.9)

де tα - коефіцієнт довіри по розподілу Стюдента

для даного n-m = 32 (tα =2,038)

Знайшовши величину інтервалу ми можемо встановити довірчі межі прогнозного рівня залучення депозитів фізичних осіб в ПАТ КБ «ПриватБанк» на відповідний прогнозний місяць.

Таблиця 3.4. Межі попадання прогнозних значень

Місяць	Нижня границя (yпр -∆)	Прогнозне значення yпр	Верхня границя (yпр +∆)
Жов.2013	100007,0837	102087,3	104167,516
Лист.2013	102732,1837	104812,4	106892,616
Груд.2013	105660,7837	107741	109821,216
Січ.2014	108803,5837	110883,8	112964,016
Лют.2014	112171,2837	114251,5	116331,716
Бер.2014	115774,4837	117854,7	119934,916

Точність прогнозу визначимо за допомогою відносної похибки Е:

                                      (3.10)

де Δ - напівширина довірчого інтервалу;

- середнє трендові значення функції по обраній моделі.

Розрахувавши відносну похибку Е за формулою 3.9, можливо припустити, що прогнозні значення величини здійсненні з точністю до Е=2,8%.

Оскільки модель адекватна, то з обраною імовірністю Р=95% можна стверджувати, що при збереженні сформованих закономірностей розвитку прогнозована величина попадає в інтервал, утворений верхньою й нижньою границею. Тобто з імовірністю 0,95 можна стверджувати, що в жовтні 2013 року обсяг депозитів фізичних осіб буде щонайменше 100007,0537 млн. грн і не перевищить 104167,4863 млн. грн..

Отже, з аналізу динаміки депозитів фізичних осіб можна сказати, що протягом 2010-2013 ріст депозитів проходив за позитивною динамікою. Це свідчить про відновлення довіри населення до даної установи. Прогноз депозитів фізичних осіб дає можливість банку більш адекватно спланувати проведення активних операцій в цей період та потребу в ліквідних коштах.

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій щодо покращення діяльності банку

У дипломній роботі запропоновано покращення системи відображення та аналізу динаміки депозитного портфелю підрозділами аудиту в банку, яка краще ніж модель, яку використовує банк.

Вигода від впровадження результатів дипломної роботи на практиці характеризується науковим рівнем, соціальними та економічними показниками. Розрахунок цих характеристик здійснюється за Методикою визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво, затвердженою Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України 26.09.2001 №218/446 [60]., а також інші методики і пропозиції, які враховують деякі можливі особливості запропонованих у дипломній роботі рішень [23,37,48,59].

Відповідно до методики розраховуємо науковий і практичний рівень запропонованих заходів, показники економічної ефективності та показники соціальної ефективності.

Науково-практична ефективність результатів дипломної роботи визначається експертним методом у комплексі з оцінкою їх економічної та соціальної ефективності на підставі наступних якісних показників.

1)            новизна;

2)      перспективність;

)        потенційний масштаб практичного використання;

ступінь ймовірності досягнення позитивних результатів.

Новизна розробки визначається шляхом порівняння результатів досліджень, що пропонуються для використання на практиці, та діючих стандартів. У процесі порівняння виявлено, що запропоновані заходи відповідають світовому рівню та є значно кращими за діючі стандарти.

Перспективність наукових результатів роботи визнаначається як важлива.

Щодо практичного використання результатів роботи є окремий банк.

Таким чином, за експертними оцінками нова система відображення відповідає світовому рівню (Б₁=8, а₁= 0,35), є важливою з точки зору банку (Б₂=6, а₂=0,35), планується до використання у банку (Б₃=2, а₃= 0,2), і має значну ступінь досягнення позитивних результатів у випадку використання результатів у банку (Б₄=10, а₄= 0,1).

На підставі балів та коефіцієнтів вагомості показників розрахунок НПР виконують за формулою (3.11):

 (3.11)

Де, Б₁ - оцінка новизни роботи у балах;

Б₂ - оцінка перспективності роботи у балах;

Б₃ - оцінка масштабу використання роботи у балах;

Б₄ - оцінка ймовірності досягнення результатів роботи у балах;

а₁, …, а₄ - коефіцієнти вагомості відповідних показників.

Кількісне значення показника НПР виражається у балах і дає змогу проводити порівняння рішень.

Для оцінки науково-практичного рівня результатів дипломної роботи відібрано найбільш істотні параметри, які наведені у додатку М.

При цих значеннях показників значення показника науково-практичного рівня буде таким:

НПР = 8*0,35+6*0,35+2*0,2+10*0,1=6,3 бала

Максимальне значення цього показника

НПР^max = 10*0,35+ 10*0,35+10*0,2+ 10*0,1 = 10 балів.

Таким чином, НПР є достатньо високим і складає 63% від його верхньої межі (6,3*100/10).

У дипломнiй роботi запропоновано автоматизацiю виборки депозитного портфелю на платформі «Витрини данних» ПАТ КБ «ПриватБанк».

В даний час така виборка здiйснюється вручну щомісячно, тобто 12 разiв у рiк. Щомісяця такою виборкою зайнято три аудитора у середньому 72 годин (9 робочих днів), що є i трудовими витратами при одноразовому рiшеннi задачi, тобто:

То = 72 (чол.-год.).

А за рiк це складе:

Тгод = 72*12*3 = 2592 чол.-год.

Вартiсть витрат визначається за формулою (3.8):

 

Зо = То*t2*(1+k1+k2), (3.12)

де t2 - середньогодинна ставка працiвникiв, що виконують обробку iнформацiї по задачi;

k1 - коефiцiєнт, що визначає нарахування по заробiтнiй платi (k1 = 0,10);

k2 - коефiцiєнт, що визначає розмiр накладних витрат (k2 = 0,20).

При одноразовому рiшеннi задачi вартiснi витрати склали:

Зо = 72*40*(1+0,1+0,2)= 3 744 грн.

Витрати за рiк:

Врiк = 2496*12 = 44 928 грн.

Сукупнi витрати часу на обробку iнформацiї при рiшеннi задачi за пропонованим варiантом (Т₁) визначаються пiдсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Т_р) i автоматичних операцiй (Т_авт) i розраховуються за формулою (3.9):

 

Т₁ =Т_р + Т_авт.          (3.13)

До ручних операцiй вiдносяться:

1)  Перевірка правильність використання балансових рахунків, згідно Плану рахунків;

2)      Звірка депозитів, рахунки 2620, 2630, 2635;

3)      Звірка коштів на картрахунках, рахунок 2625;

4)      Звірка нарахованих відсотків по депозиту, рахунок 2638;

5)      Звірка транзитного рахунку 2924.

Укрупнено Т_р можна приймати в розмiрi 12% вiд загальної трудомiсткостi рiшення задач на ЕОМ. Час, необхiдний для автоматичної обробки розв'язуваної задачi, можна розрахувати за формулою (3.9):

 

Т_авт = Т_вв + Т_обр + Т_вивод - Т_авт, (3.10)

де Т_вв - кiлькiсть машинного часу для введення первинної iнформацiї;

Т_обр - час на логiчну й арифметичну обробку iнформацiї;

Т_авт - час роботи в автоматичному режимi (1000 сек.);

Т_вивод - машинний час для виводу iнформацiї.

Кiлькiсть машинного часу для введення первинної iнформацiї розраховується за формулою (3.11):

,                      (3.11)

де - швидкiсть введення iнформацiї для i-того пристрою;

V_ввi - обсяг iнформацiї, що вводиться через i-тий пристрiй уведення;

m - контроль рiзних пристроїв уведення.

Отже:

Т _вв = (108*1024)/(1,6*10²) = 110592: 160 = 691,2 (маш.-с.).

Час на логiчну й арифметичну обробку iнформацiї розраховується за формулою (3.12):

 

Т_обр = Q_пр t_пр + .            (3.12)

 

Т_обр = 3,5 *10⁸ *4,6*10^-8 + 87*10² = 16,1 + 8700 = 8716 (маш.-с.).

Машинний час для виводу iнформацiї визначається за формулою (3.13):

 

Т_вив =V_вивj / Q_вивj,                   (3.13)

де Q_вивj - обсяг виведеної через j-тi пристрої виводу iнформацiї;

V_вивj - швидкодiя j-того пристрою виводу iнформацiї;

l - кiлькiсть рiзних пристроїв виводу iнформацiї.

Т_вив = (108*1024) / 2,5*10² + (108*1024) / 2,6*10³ = 484,9 (маш.-с.).

Таким чином, час для автоматичної обробки iнформацiї становить:

Т_авт = 691,2 + 8716,1 + 484,9 - 1000 = 8892,2 (маш.-с.).

Т_авт = 8892,2/ 1296 = 6,86 (маш.-год.).

Час, необхiдний для виконання ручних операцiй становить:

Т_р = 0,12*80184 = 9622,08 (с.), чи 9622,08/ 1296 = 7,42 (чол.-год.).

Трудовi витрати при одноразовому рiшеннi задачi становитимуть (формула 3.7):

Т₁ = 7,42 + 6,86 = 14,28 (маш.-год.).

За рiк:

Т_{1 рiк} = 12*14,28 = 171,36 (маш.-год.).

Зниження трудових витрат при обробцi iнформацiї при рiшеннi задачi в залежностi вiд особливостi обробки можна визначити за формулою (3.14):

Т_э = Т₁ - Т₀,         (3.14)

де Т_э - змiна трудових витрат;

Т₁ - витрати часу на обробку iнформацiї;

Т₀ - одноразовi трудовi витрати.

Таким чином:

Т_э = 14,28 - 160 = - 145,72 (год.).

За рiк зниження трудових витрат розраховується за формулою (3.15):

 

Т_{э рiк} = Т_{1 рiк} - Т_{0 рiк}.                            (3.15)

 

Т_{э рiк} = 171,36 - 691,2 = - 519,84 (годин).

Вартiснi витрати рiшення задачi на ЕОМ обчислимо за формулою (3.16):

 

З₁ = Т_р t_пр (1 + k₁ + k₂) + Т_авт С_м/год,          (3.16)

де t_пр - середньогодинна ставка оператора при виконаннi ручних операцiй;

С_м/год - вартiсть машино-години роботи ЕОМ = 0,5.

З₁ = 7,42*0,8*(1 + 0,3 + 0,2) + 6,86 *0,5 = 12,33 грн.

За рiк:

З_{1 рiк} = 12,33*12 = 147,96 грн.

Визначимо зниження вартостi обробки iнформацiї, тобто показник прямої економiчної ефективностi шляхом порiвняння отриманих значень вартiсних витрат при рiзних варiантах обробки iнформацiї за формулою (3.17):      

 

Э_пр = С₀ - С_{1 год},                      (3.17)

де З₀ - рiчнi вартiснi витрати при рiшеннi задачi ручним способом;

З_1рiк - рiчнi вартiснi витрати при рiшеннi задачi автоматизованим способом.

Порiвнюючи iснуючий i пропонований варiанти обробки iнформацiї, одержимо:

Э_пр = 44 928 - 147,96 = 44 780,04 грн.

Отже, на пiдставi зазначених вище розрахункiв можна зробити висновок, що при автоматизації обліково-аналітичного процесу щодо депозитних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» може скоротити свої витрати на 44 780,04 грн. за рiк, що говорить про доцiльнiсть впровадження цього проекту.

Висновки

Важливою економічною основою діяльності комерційних банків є формування ресурсної бази, оскільки для здійснення комерційної та господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів. Банківські ресурси - це сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються з метою забезпечення його діяльності та отримання прибутку. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій.

Кожен комерційний банк включає в механізм банківського менеджменту необхідність розробки і реалізації депозитної політики. Депозитна політика комерційного банку виступає складовою банківського менеджменту, це комплекс заходів по формуванню депозитного портфеля, а також різноманітні форми та методи щодо реалізації конкурентних позицій на ринку депозитних послуг з метою забезпечення необхідних обсягів депозитних ресурсів.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є найбільшим банком в Україні, за класифікацією НБУ його віднесено до першої групи. За організаційно-правовою формою - публічне акціонерне товариство. Аналіз основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 роки та оцінка результативності довели фінансову стабільність та поліпшення ефективності управління активними та пасивними операціями банку.

Діяльність ПАТ КБ «ПриватБанк» в сфері залучення депозитних коштів проводиться із дотриманням норм чинного законодавства України. При залученні депозитних коштів також беруться до уваги встановлені економічні нормативи діяльності комерційних банків та основні напрямки грошово-кредитної політики НБУ. Розглядаючи механізм менеджменту депозитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» треба відмітити наступне: в цілому механізм менеджменту депозитів в банку на високому рівні, але поряд з тим, треба зазначити, що механізм аналізу клієнтської бази в банку та методика ціноутворення депозитів потребують оптимізації.

Зменшення частки строкових депозитів (враховуючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливало на ліквідність балансу та сприяло підтриманню стійкості та надійності ресурсної бази.

Вважаємо, що принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку ПАТ КБ «ПриватБанк» більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банк зможе вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.

Список використаних джерел

1.   Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http://zakon1.rada.gov.ua

2.      Кодекс цивільного захисту від 02.10.2012 №5403-VI (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http://zakon1.rada.gov.ua

.        Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 - VI (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http://zakon1.rada.gov.ua

4.   Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

5.      Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 №4452 - VI. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року, №2346-ІІІ (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// //zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 №3480-IV (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» №516 від 03.12.2003 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.12.2003 р., за №1256/8577 (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова НБУ від 18.06.2003 р. №255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затверджене постановою Правління НБУ 325 від 06.08.2003 р. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене Постановою Правління НБУ №516 від 03.12.03 (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Положення НБУ «Про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою НБУ №189 від 14.05.2003 р. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 р., №91. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua.

.        Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, депозитних операцій, а також формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. №481. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Інструкція НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затверджена Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р. із змінами та доповненнями. (електронний ресурс) //zakon1.rada.gov.ua

.        Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ №174 від 01.06.2011 р. (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Банківські операції: Ч. 1. Економічні основи банківської справи: Курс лекцій. Для студентів 4 курсу економ. ф-ту спец. «Банківська справа», «Фінанси» та «Облик аудит» денної та заочної форм навчання: Навчальне видання, 1999. - 60 c.

.        Андронова А.О. Оцінка депозитного ризику банку на підставі нормативно - індексної моделі // ІХ міжнародна научно практична конференції «Achievement of Hight School - 2013

.        Андронова А.О. Необхідність вдосконалення обліку і аналізу депозитних операцій банк // ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів та студентів, 2013 року

24. Алексеєнко М.Д. Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення // Економіка України (укр.). - 2002. - №3. - C.17-24.

25. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций / United Nations Indastrial Organization (ЮНИДО): Пер. с англ. Перераб. и доп. изд. - М.: АОЗТ «Интерэк-сперт», «ИНФРА-М», 1995. - 528 с.

26. Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків // Вісник НБУ. - 2004. - №12. - с. 26 - 28.

27.    Власенко О.О. Розвиток українського ринку депозитів для фізичних осіб // Фінанси України (укр.). - 2006. - №3. - C.74-80.

.        Гузов К.О. Актуальные вопросы формирования депозитной базы коммерческого банка // Банковские технологии (рус.). - 2006. - №7. - C.16-28.

.        Данилюк М.О., Бережницька У.Б., Микитюк Є.М. Передумови створення фондів гарантування позик в Україні // Регіональна економіка (укр.). - 2006. - №1. - C.52-58.

30. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. - 2004. - №5. - с. 138 - 144.

31. Кириленко В. Організація поточного обліку за депозитними операціями // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №12. - С. 28-34

32. Кожель Н. Основні тенденції змін у структурі вкладів на українському депозитному ринку як свідчення зміцнення довіри до банків // Вісник НБУ. - 2004. - №11. - с. 43 - 45.

33.    Ларіонова Л. «Депозитний» податок: за і проти // Фінанси України. - 2004. - №7. - с. 157 - 158

34. Ресурсна база комерційних банків // Фінанси України. - 1998. - №11. - С. 112-114

.     Решетніков П. Досвід використання інформаційних технологій у банківській справі // Вісник НБУ. - 2004. - №4. - с. 40 - 43.

36.    Тігіпко С. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрями розвитку // Вісник НБУ. - 2004. - №8. - с. 4 - 5.

37. Банківські операції: Підручник: Навчальне видання. - К.: Знання, 2006. - 727 c.

.     Банківські операції: Підручник: Навчальне видання. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 c.

39. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капитальных вложений: Пер. с англ., - М.: ИНФРА-М, 1996. - 432 с.

40. Быстров В.П. Охрана труда. - Симферополь, мсп «Ната», 2005. - с. 500.

41. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа [Текст].: підручник / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т.Я. Андрейків. - К.: Знання, 2008. - 564 с.

42. Герасимович А.М - Аналіз банківської діяльності - К.: Знання, 2002. - 368 с.

43. Долин П.А. Справочник по технике безопасности - М.: Энерго-атомиздат, 1984. - 822 с.

44. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник.-Київ: КНЕУ, 2000.

45.    Кірєєв О.І., Шульга Н.П., Полєтаєва О.С. Внутрішній аудит у комерційному банку: Навч. посібник. - К.:КНТЕУ, 2001. - 295 с.

.        Коваленко О.К Банківські операції - Навчальний посібник - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с

.        Коряк С.Ф., Самофалов Л.Д. Комп’ютерні системи обробки та передачі фінансової інформації. - Харків: «Компанія СМІТ», 2004. - 290 с.

48. Краснов А.М. Организация работы по охране труда на предприятии. - Киев: Проминь, 1990. - 242 с.

49. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты: Учебник / Пер.с нем. - СПб: Питер, 2001. - 432 с.

50. Лагутін В.Д Кредитування. Теорія і практика - ., Київ, 2002

51.    Литовченко О.Ю., Донченко О.В. Харківський національний економічний університет, Україна Технологія оцінки депозитних операцій банку

.        Мельник П.В. Банківські системи зарубіжних країн: [навч. посібник]. / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей. - К.: Алерта, 2010. - 586 с.

53. Мірошнікова О.С. Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Особливості організації поточного обліку депозитних операцій в комерційному банку

54. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності [Текст].: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

55. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1999. - 280 с.

.     Славука М.І. Гроші та кредит: Підручник. - 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.

57. Суліган Д.А. Банки і банківська система. Науковий керівник: д.е.н., професор Блакита Г.В. Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна. Актуальні проблеми та перспективи розвитку депозитних операцій на сучасному етапі розвитку економіки.

58. Тиркало Р.І. Банківська справа. - Тернопіль, 2001. - 263 с

59.    Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002

60. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навч.посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 160 с.

61.    Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво. Затверджено Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерством фінансів України 26.09.2001 №218/446.

62. Офіційний сайт ПАТ КБ «ПриватБанк» [Електронний ресурс].: Режим доступу: http://www. http://privatbank.ua. - ПриватБанк.