Духовний розвиток особистості дитини засобами позашкільної освіти

Духовний розвиток особистості дитини засобами позашкільної освіти

Навчально-методичний посібник

Духовний розвиток особистості дитини засобами позашкільної освіти

Петренко О.М.

Вступ

позашкільний освіта духовність

Духовність - це здатність переводити універсам зовнішнього буття у внутрішній світ особистості на етичній основі, здатність створювати той внутрішній світ, завдяки якому реалізується собі тотожність людини, її свобода від жорстокої залежності перед ситуаціями, які постійно змінюються. Духовність, врешті-решт, приводить до своєрідної смислової космогонії, поєднання образу світу з моральними основами особистості.

Проблема формування духовного розвитку дітей є актуальною і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов’язана з таким поняттям, як формування особистості. Однією з виховних цілей освіти є підняття національної свідомості, виховання справжнього громадянина, а поштовхом до цього є , в першу чергу, виховання духовної особистості. Про духовний світ людини необхідно турбуватися ще змалку, бо саме тоді відбувається становлення вищих морально-естетичних канонів та ідеалів. Духовне життя охоплює процеси виховання, освіти, науки, культури, літератури, мистецтва і відображається в поглядах, думках, суспільних явищах, в реалізації духовних потреб та інтересів людини.

Наше суспільство переживає період стрімких далекосяжних змін : технологічний процес, світову конкуренцію, економічну кризу і все це вимагає дотримання моральних чеснот. Тому духовний розвиток молоді дуже важливий в наш час. Поволі, ми стаємо свідками все більшої бездуховності. Сучасним батькам ніколи займатися духовним та моральним розвитком дитини через стрімку течію життя, активну життєву позицію та брак часу. Вся їх турбота зводиться лише до матеріальних здобутків, а звідси й духовна деградація молоді, в якої зовсім немає поваги до історичного минулого та надбань наших предків. Для сучасної молоді цікавіше розваги, аніж прочитання книги чи перегляд вистав у театрі. І тому виховання людини, спроможної подолати економічні труднощі, духовну деградацію, моральне та фізичне виснаження має взяти на себе також і позашкільний заклад.

Проблема формування духовності вихованців - одна з провідних актуальних проблем нашої держави, тому що успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких перше місце посідає гармонізація соціального життя нації та духовне відродження громадян. З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно навчається.

Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Це виявляється передусім у невідповідності освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства; у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; у спотворенні цілей та функцій освіти; бюрократизації всіх ланок освітньої системи.

Духовність - творча спрямованість, наснага, енергія людини. Для пробудження і подальшого розвитку особистості дітей, для формування їх творчого потенціалу, інтересу до навчання необхідно створити відповідні умови. Нині близько 2 млн. дітей і підлітків починають свій шлях до творчості більш ніж у 2-х тисячах позашкільних закладів, де і забезпечуються всі умови для розумового, творчого, духовного розвитку дітей і юнацтва .

Варто зазначити, що усе життя людини - різнопланова, багатогранна система стосунків. Особистість розвивається в процесі діяльності, яка сприяє встановленню, зміцненню, розширенню взаємин з навколишнім середовищем. І все це безпосередньо пов’язане з формуванням духовних та моральних якостей, за розвиток яких відповідає єдиний осередок, що має вплив на дитину -позашкільний заклад.

Сучасний педагог повинен переосмислити застарілі, „закам’янілі” технології навчання, відійти від установлених канонів в суспільстві щодо моральних цінностей і переорієнтуватися на передові, інноваційні форми та методи проведення занять в гуртках.

Прийняття Закону України „Про позашкільну освіту” суттєво змінили місце і роль позашкільної освіти в структурі загальної освіти України, а також сприяли більш інтенсивному процесу змін у системі позашкільної роботи і позашкільного виховання, трансформації їх у нову якість - позашкільну освіту. Згідно Закону України „Про позашкільну освіту”, основними із завдань позашкільної освіти є:

1.      Виховання у вихованців, учнів і слухачів поваги до Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії;

2.      Виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів;

.        Виховання у вихованців, учнів і слухачів шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку;

.        Створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів.

Науковий проект рекомендується керівникам гуртків та працівникам позашкільної освіти для вдосконалення досвіду та роботи над духовним вихованням дітей та підлітків

У процесі життєтворчості, подолання кризових явищ зростає роль позашкільних закладів, які покликані допомогти дитині знайти сенс життя, створивши для цього повноцінні умови для її фізичного, інтелектуального та духовного розвитку і саморозвитку.

Розділ I. Духовність - невід’ємна частина розвитку особистості

.1 Поняття духовності в житті людини

Проблема духовності цікавила людство в усі часи, досліджувалася багатьма науками. Для визначення цього поняття у вчених немає одностайної думки, бо кожен розуміє його по-різному.

Поняття „духовність” завжди мало у філософії важливе значення, воно відіграє визначну роль у ключових проблемах : людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспільне життя. І тому такі філософи, як Платон, Аристотель, Григорій Сковорода вважали , що поняття „духовність” є похідним від слова „Дух”, що означає рухливе повітря, повівання дихання, носія життя.

Отже, деякі вчені підтримують думку, що „духовність” - це одухотворення тваринності, сутнісна характеристика людини, що виділяє її зі світу тварин.

А інші вчені вважають, що „духовність” - це ідеал, до якого прагнула людина у власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності. Загалом, духовність розуміють як тяжіння до любові, гармонії, прекрасного, як творчість, пошук, розвиток.

На думку дослідників, без культу духовності людство гине, бо духовність - це спосіб розбудови особистості, це „зустріч” із самим собою, своєю душею, формування особистості та її менталітету. Духовність характеризується добрим відношенням людини до оточуючих, турботою, увагою, готовністю прийти на допомогу, розділити радість й горе.

Становлення духовності - це вища мета кожної особистості. Духовна людина, як зазначав І.Франко, є такою, що її духовна сутність виходить за межі тілесного, її духовність виявляється лише тоді, коли вона піднімається над собою і стає відношенням сама до себе.

Формування ціннісних орієнтацій - складова частина соціалізації людини в процесі виховання і самовиховання особистості. Відповідно до ієрархії цінностей складається й ієрархія ціннісних орієнтацій особистості: орієнтація на самоствердження, самореалізацію, самодіяльність людини. Ціннісні орієнтації мають різні ступені інтенсивності, різну часову тривалість. Одні орієнтації зникають або послаблюються, а інші - посилюються.

.2 Критерії та рівні сформованості духовних якостей в учнів

В сучасній педагогіці виникло таке поняття, як „духовний потенціал особистості”. Це поняття необхідно розуміти , як здатність інтегрувати дії, спрямовані на внесення гармонійної впорядкованості в оточуючий світ.

Духовність - це індивідуальний прояв двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання та соціальної потреби жити, діяти для інших.

З визначення можна зробити висновок про структуру духовності, яка складається з таких компонентів:

      індивідуальна виразність людини;

      духовні потреби людини;

      пізнавальні потреби людини;

        соціальні потреби людини;

      потреба самоактуалізаціїї;

        потреба діяльності та самодіяльності.

Потреба - це стан нужди в об’єктивних умовах, предметах, без якої неможливий розвиток та існування живих організмів, їх життєдіяльність. Потреби людини необхідно розглядати як особливий психічний стан індивіда, як не співвіднесеність в психіці особистості внутрішніх та зовнішніх умов діяльності. Потреба - джерело активності людини.

Критеріями духовності виступають:

  орієнтація людини на вищі естетичні цінності, вчинки по совісті;

  ставлення людини до громадської діяльності;

  прагнення особи до пізнання;

  розуміння людиною сенсу буття.

Характеристику критеріїв об’єднуємо у таблицю 1

Людина може багато читати, ходити до театру, спілкуватися з розумними людьми, мати тактовність, але якщо її розум та вади свідомо направлені на користь собі, а не альтруїстичні вчинки, то її не можна назвати духовно вихованою.

З високим рівнем сформованості духовності можна назвати людину, яка володіє системою умовностей та регламентацій поведінки, яка має такий рівень культури, при якому спрямовує свою власну природу, свої думки, дії та діяльність на збереження, створення добра, гармонії, прекрасного в житті інших людей. Згідно спостережень Б. Братуся щодо сформованості духовності у дітей слід розглядати три рівні сформованості: високий, середній та низький. Усі ці рівні тим чи іншим способом властиві кожній людині. А в якісь моменти ситуативно перемагає якийсь один з цих рівней. Тож не можна чітко відносити певний рівень до конкретної особи.

Характеристика рівнів сформованості духовності наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

На даний час проблема духовності учнівської молоді - одна з головних проблем нашої держави. Особистість має право на самостійність, на індивідуальність. Однак для пробудження і подальшого розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови. Сьогодні дуже важливо для нашої держави, щоб кожен її громадянин піднявся над своїми особистими проблемами і намагався збагатитися духовно.

1.3       Розвиток творчої особистості в позашкільній освіті

Діяльність Ровеньківського ЦНТТУМ має яскраво виражену специфіку формування творчої особистості вихованців. Це пов’язано з добровільністю вибору занять, свободою спілкування як з однолітками, так і з педагогами, диференціацією за інтересами, а також методичною спрямованістю педагогів-позашкільників на врахування особливості цієї роботи. Наш заклад допомагає розкрити ті риси характеру, здібності, нахили, які в шкільному житті виявляються не дуже яскраво: порядність, правдивість, працелюбність, чесність, справедливість, любов до Батьківщини.

Постає завдання організації навчально-виховного процесу на основі максимального врахування індивідуальних здібностей, нахилів, таланту дітей, що б забезпечило успіх творчої діяльності.

Творчий розвиток особистості відбувається через навчання-підготовку особистості до життя, участі у творенні матеріально-духовних цінностей, потрібних суспільству. У процесі позашкільної роботи вихованці виконують творчі завдання, які сприяють розвитку їхніх моральних якостей, творчого мислення, виховують творчі здібності, творче засвоєння знань, умінь, що дає змогу подальшого духовного розвитку. В результаті цього у дітей виникають нові потреби, інтереси, запити. Для подальшого морального розвитку творчої особистості доцільно використовується комплекс навчально-виховних та організаційно-масових заходів в нашому Центрі.

Центр науково-технічної творчості заклад охоплює учнів мікрорайонів Алмазного, Чернігівського, Мирного, кварталів Молодіжного, Шахтарського, Гагаріна. Ці райони не мають сприятливого соціально-культурного оточення. Великі виховні можливості нашого Центру використовують ЗОШ № 6, 12, 9, 5, 3 та інші. Під час проведення міських заходів участь у них приймають усі школи міста.

Протягом останнього року активно працювали гуртки в напрямках: науково-технічний, спортивно-технічний, декоративно-прикладний та соціальний. Якщо проаналізувати діяльність закладу з питань збереження мережі, то треба сказати, що мережа повністю збережена. Всього працює 29 груп, в них вихованців - 630, що склало середню наповнюваність - 22 вихованця.

Значна роль у розвитку духовності творчої особистості дитини відводиться розвивальним іграм нового типу - іграм, які моделюють сам творчий процес і в процесі яких створюються сприятливі умови для розвитку творчих можливостей дітей. Розвивальні ігри сприяють розвитку інтелектуальних якостей, а саме: уваги, пам’яті, уміння знаходити закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал, здатності до комбінування, уміння знаходити помилки і недоліки, передбачати наслідки власних дій. Саме ці якості становлять основу кмітливості, винахідливості, творчого мислення. Крім цього, проводяться заняття „творчості”: вікторина, аукціон слів, заняття-змагання, заняття-конкурс, рольові ігри, заняття-мандрівки, заняття-диспути, заняття-загадки і т.д.

З досвіду керівника гуртка технічного моделювання „Мрія” Гришиної О.І., можна привести цикл розробок та заходів з національного виховання: „Конкурс сімей-ерудитів”, „Від роду - до народу”, „Сплітаймо український віночок”, „Заняття-презентація „Вернісаж”, майстерні цікавих порад для батьків і вихованців. Сумісна праця керівника гуртка початкового технічного моделювання „Від ідеї до моделі” Густі Л.І. та працівника міської бібліотеки Дуднік Л.А. дають можливість вихованцям детальніше пізнати історію рідного краю та духовно збагатитися. Це такі заходи - „Етикет в питаннях та відповідях”, тематичний вечір, присвячений Молодій гвардії „Пам'ять про Вас в наших серцях живе”, урок державності „Незалежній Україна - слава нині і вовік”. Яскраво та творче проходять заняття у керівника гуртка технічного моделювання „Сузір’я” Романенко Т.Г.: заняття-загадка „Усмішки та сміх приємні для всіх”, заняття-вікторина „Геометричні фігури”, заняття-диспут „Дробинка досягнень”, філософськи роздуми „Пошук істини”. З досвіду керівника гуртка механічної іграшки „Сходинки творчості” Шевченко М.Є. можна побачити постійну участь її вихованців у творчих звітах та заходах як ведучих, у лялькових виставах: „Вище даху”, „Різдвяна ніч”, „Ялинка”, „Добра з Оля господиня”, „Ну, вовк, постривай!”, де діти не тільки виготовляють ляльок, декорації, а мають можливість проявити себе як актори-ляльководи.

При формуванні творчої особистості гуртківця важливу роль відіграють творчі ситуації, в процесі яких діти оволодівають знаннями та навичками, розвивають творчі здібності, виховують в собі духовні цінності. Проблемна ситуація є одним із проявів творчої ситуації, яку можна створити в процесі:

¾   розв’язування творчих завдань;

¾      вирішення навчальних проблем;

¾      дискусії;

¾      критичного аналіз прочитаного;

¾      навчальної експериментальної діяльності;

¾      використання цікавих аномалій;

¾      створення ситуації з можливістю вибору.

Риси творчої особистості формуються в процесі трудової та дослідницької діяльності, від якої залежить активність, самостійність дитини, розвиток її фантазії, уявлення, потреба пошуку нової інформації, фактів, порівнянь, відкриттів, розвивається науково-дослідницький підхід до вирішення проблем. Відбувається систематичне здобуття нових знань з певної галузі, вміння їх творчо використовувати, набуття вихованцями певних допрофесійних умінь та навичок, орієнтація на трудову діяльність у ринкових умовах, становлення ціннісних орієнтирів, пошук сенсу буття.

Залучення дітей до соціальних перетворень нашої держави, виховання національної свідомості, відродження культури українського народу відбуваються через профільні гуртки, наукові товариства учнів, секції Малої академії наук, масові заходи.

Ефективність формування і розвитку духовної особистості кожної дитини значною мірою залежить від педагога, його особистісних професійних якостей, громадської позиції. Характерними рисами сучасного педагога - позашкільника є глибокі знання своєї спеціальності у поєднанні з методичною майстерністю, розуміння особливостей розвитку дітей певного віку, їхнього внутрішнього світу, бажання і вміння спілкуватися з ними, сучасне науково-педагогічне мислення, готовність до постійної самоосвіти, поглиблення і поповнення знань з різних галузей науки.

Становлення особистості дитини потребує переорієнтації педагогічної діяльності керівника гуртка на творчу, вміння працювати в системному режимі, створювати творчу лабораторію. В кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше - таке завдання повинен ставити перед собою педагог. Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно і образно висловлювати думки. Саме це допомагає розвинути духовні якості вихованців. Робота ця клопітка і об’ємна, тож розпочинати її необхідно якомога раніше і проводити системно.

У позашкільній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і методики позашкільного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохочені різнобічного творчого самовиявлення вихованця, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове значення має розгляд позашкільного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності - у сфері дозвілля.

У ряді досліджень доведено, що у позашкільних закладах створені найбільш сприятливі умови щодо розвитку творчого потенціалу особистості, її задатків та здібностей. Зокрема, як зазначає Т. Сущенко, виховний потенціал позашкільного закладу зумовлений такими факторами і обставинами:

ü  Особливі відносини, які найкращім чином залучають кожну дитину до активної перетворюючої діяльності;

ü  Гарантія і забезпечення можливості практичного здійснення розвитку творчих інтересів і здібностей;

ü  Вільний вибір будь-якого виду діяльності;

ü  Наявність технологій виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, створення такого типу відносин, за якими сама особистість прагне максимальної реалізації сил і здібностей.

При цьому головною метою позашкільних закладів є забезпечення потреб у самореалізації, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересами та вибором. Ефективність роботи щодо повноцінного розвитку особистості значно підвищується при дотриманні таких психолого - педагогічних умов:

ü  Коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання вихованцями будь-яких завдань;

ü  Коли організація діяльності гуртківців з розв'язання завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

ü  Коли вирішення завдань пробуджує в кожного вихованця дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.

Основними критеріями при визначенні дієвості інтересу саме до творчої діяльності є:

ü  Усвідомлення предмету інтересу, що детермінує поведінку індивіда;

ü  Чітко виражена потреба в занятті саме даною діяльністю;

ü  Емоційна зацікавленість у процесі творчого пошуку розв'язання різних проблем

Позашкільна діяльність спрямована на виховання вільної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позашкільна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.

Педагогічний процес у позашкільній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення власних ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов'язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом. Для повноцінного духовного розвитку особистості, в ЦНТУУМ виховання базується на етичному, національному, трудовому напрямку. Протягом останніх років було проведено безліч заходів для дітей Центру та мікрорайону: розважально-пізнавальна програма „Всі роботи гарні”, диспут „Я так думаю”, концерт „Коло друзів”, „Святого Миколая”, лялькова вистава „Різдвяна ніч”, музичні КВК, тренінги, конкурси, змагання, День людини похилого віку, День інваліда, „Тижні науки, техніки, винахідництва та раціоналізаторства”, „Тижні духовності”, що безумовно сприяє становленню ціннісних орієнтирів та формуванню духовних якостей дітей.

ІІ. Виховання духовності у позашкільному закладі на основі народної педагогіки

.1 Етичне виховання як основа духовного розвитку дитини

Створення нового суспільства, ґрунтованого на принципах гуманізму і справжньої свободи, неможливе лише шляхом революційних перетворень політичної системи і соціально-економічних відносин. Необхідно також олюднити внутрішній світ людини, наповнити моральним змістом її ідеали, цінності, уявлення про добро і зло. Без пробудження совісті, обов’язку, відповідальності, доброти та людяності, без поваги до людської гідності, без оздоровлення морально - психологічного клімату в суспільстві, в навчальних закладах навряд чи можна розраховувати на докорінні зміни в нашому житті. Названі моральні феномени - етичні цінності (особистісно моральні цінності), які втілюються в категоріях добра, совісті, справедливості, достоїнства, щастя. Етичні цінності (загалом духовні) - передумова й умова конструктивного вирішення загальних проблем світової цивілізації, збереження екологічно чистого середовища, розв’язання міжнаціональних і релігійних конфліктів. Вони виступають регулятором поведінки людей, зумовлюють гуманність особистості, є гарантом її шанобливого ставлення до культурної спадщини народів і націй. Ціннісне, духовне - це загальнолюдське в кожному з нас, це те, що, надаючи вагомість індивідуальному людському існуванню. Інакше кажучи, духовні цінності, це те, що робить індивіда Особистістю, тобто автономною, розумною і само усвідомлюваною реальністю.

Головним критерієм сформованості етичних цінностей в дітях є гуманна поведінка вихованця, яка фіксується за способами і формами вираження етичних норм, що характеризують ціннісне ставлення до людини. Це довіра, повага, людяність, взаємодопомога, великодушність, делікатність.

Виявити рівні сформованості у вихованців етичних цінностей можливо за допомогою методики, яка включає комплекс відповідних технологій, методів та засобів. Вони, перш за все, мають відповідати віковим особливостям дитини, бути місткими, конструктивними, наближені до реального життя вихованців, відображати їх інтереси та прагнення. З цією метою може бути використаний матеріал, що поданий далі.

Метод анкетування

(з досвіду роботи керівника гуртка „Від ідеї до моделі” Густі Л.І.)

Мета: виявлення знань вихованців про етичні цінності, бажання, небажання розвивати їх в собі, слідкувати їм у повсякденному житті.

Анкета.

1.      Який зміст ви вкладаєте в поняття „Добро”, „доброта”?

2.      Що означає бути доброю людиною?

.        Чи потрібна доброта сьогодні? Чому?

.        Чи згодні ви з думкою „Доброта має бути з кулаками”?

.        Чи властиві вам якості доброї людини? Якщо так, то в чому вони проявляються?

.        Чи намагаєтесь ви бути добрим? Чому?

.        Чи робите щось , щоб розвинути в собі якості доброї людини? Що саме?

Метод незакінчених речень

(з досвіду роботи керівника гуртка „Мрія” Гришиної О.І.)

Питання та незакінчені речення дають змогу виявити погляди, особистісні якості та загальні життєві принципи дітей.

Я

¾         Це моє життя і я можу робити з ним все, що хочу.

Чи згодні ви з цим твердженням?

¾         Яке враження вам хотілося б справляти на інших людей?

¾      Назвіть три поняття, без яких ви не можете жити.

¾      Найважливішим для мене є ...

¾      Я належу до тих людей, які...

¾      Що для мене важливо: приймати власні рішення...

¾      Чого мені хочеться...

¾      Що мене непокоїть чи чого я боюся: ...

¾      Щоб я хотів, щоб про мене говорили люди: ...

Бесіди

(з досвіду роботи керівника гуртка „Сузір’я” Романенко Т.Г.)

Мета: виявити уявлення вихованців про духовні цінності.

¾   Що таке талант людяності?

¾      Справжня та хибна гідність особистості.

¾      Вчимося володіти собою.

¾      Що значить бути особистістю сьогодні?

Диспути

(з досвіду роботи керівника гуртка „Сходинки творчості” Шевченко М.Є.)

¾   Коли матеріальний достаток йде на користь і коли він - умова її руйнування?

¾      Духовні цінності. Чи потрібні вони сьогодні ?

¾      Не хлібом єдиним живе людина. Чи це так?

¾      Яка потрібна доброта у нинішній соціально-економічній ситуації?

Задачі з моральним змістом

(з досвіду роботи керівника гуртка „Проба пера” Петренко О.М.)

Мета: виявити етичні цінності вихованців.

Задача: „Кладовище гарбузів”

„До редакції газети „Известия” надійшов лист від жителя одного населеного пункту. У минулому він шахтар. Під час війни водив поїзди на фронт. Нині пенсіонер. Переніс важку операцію. Лікарі порадили йому пити відвар гарбуза. З радістю спостерігав він, як цвіли в нього на городі , набирали сили жовті дзвоники. Але одного ранку, коли він вийшов на ґанок, побачив, що всі гарбузи розтоптані, а на вогкій землі сліди дитячих ніг”.

Запитання до вихованців: Чому діти це зробили? Дайте етичну оцінку їхньому вчинку. Щоб ви зробили на місці пенсіонера?

Варіанти відповідей:

¾    Винні дорослі: вони не організували дозвілля цих дітей.

¾      Діти ніколи не бачили ранніх гарбузів, захотіли подивитися, що це таке.

¾      Старий їх раніше чимось образив, і це була помста.

¾      Бездумна витівка дітей, що розтоптали багатоденну працю, надії хворої людини не може бути виправдана жодними причинами й обставинами.

¾      Ці діти дуже байдужі до людей, думають тільки про себе.

Інші варіанти відповідей.

.2 Національне виховання як основа розвитку духовності вихованців

Одним із найважливіших завдань навчально-виховного процесу є виховання національно-свідомого громадянина, людини демократичного світогляду і духовної культури. Невід’ємною частиною духовного формування вихованців є розвиток їх національної свідомості, що включає любов до Батьківщини, повагу до культури, звичаїв, обрядів свого народу, інтерес до народного фольклору. Виховну роботу в гуртках необхідно планувати з врахуванням вікових особливостей дітей і проводити її через бесіди, диспути на морально-етичні , соціально-економічні теми сьогодення. Керівники гуртків в доступній формі повинні проводити стислі інформування дітей про важливі події в країні, області, місті.

На своєму досвіді та на досвіді вихователів нашого ЦНТТУМ можу сказати, що для повноцінного формування національної свідомості можна використовувати такі форми роботи з вихованцями, як конкурси ( хто краще виріже сніжинку, зліпити всліпу снігура, хто більше відкусить хліба на мотузці, хто краще виконає український орнамент з кольорового паперу та клею, конкурс на кращий вірш „Моя країна” (місто, Батьківщина), конкурс „Кращий знавець української народної пісні”, „Знавець українських загадок”), ігри ( „Зліпи вареник”(хто краще та швидше зліпить вареник з пластиліну), „Намалюй рушник” (використовуються фарби та папір), „Причепи хвіст корові” ( На дошці намальована корова, але без хвоста. Дитині зав’язують очі, дають в руки хвіст з тканини з кнопкою на кінці. Гравець стає на 10 кроків від мішені, обертається на місці 3 рази та ліпить хвіст корові. Виграє команда, яка причепила хвіст туди, де йому належить бути), вікторини („Славетні імена країни” (історичні постаті України), „Давні і добрі символи України” (обереги)), бесіди (про національні символи України, про традиції, звичаї давніх українців, національний одяг українців, державні свята, календарна обрядовість ).

Пропоную розробку заняття та масового заходу для керівників позашкільних закладів (для учнів 5-7 класів), які проходять у рамках „ТИЖНЯ ДУХОВНОСТІ” в ЦНТТУМ.

„Вечір українських веселощів”

розробка сценарію з національного виховання керівника гуртка журналістики „Проба пера” Петренко О.М.

Мета: ознайомити дітей з українським фольклором. Пробудити інтерес до традицій та звичаїв українців. Виховувати любов до своєї країни, свого народу, бажання берегти та відроджувати національні традиції та обряди, виховувати повагу до оточуючих, вміння цікаво проводити вільний час.

Декорації: рушники, вишиванки, гончарні вироби, вінки, декоративні елементи з українським орнаментом.

Учасники заздалегідь підготовлені до свята (повторили пісні, вірші, обряди України). Діти діляться на 2-3 команди, обирають назву команди. Обирається журі. За кожен конкурс команди отримують жетони. У якої команди більше жетонів, та стає переможцем.

Ведуча: Напевно вам знайомий вислів „Нашому роду нема переводу”? То що це означає? Рід, родина - це ніби дерево, у якого є коріння, стовбур, гілля та листочки. Ви, діти, - листочки, батьки Ваші - це гілки, дідусі та бабусі - стовбур, а прародичі - це коріння. Щоб таке дерево не засохло, що для цього потрібно? Правильно, вода. А вода - це національна культура нашої рідної землі. Отже, вода - це все, що надбав український народ за свою вікову історію. А звідки ми дізнаємось про свою історію? ( діти відповідають: на уроках історії, з казок, з народних пісень, приказок, ігор, предметів побуту та творів мистецтва).

Коли ми готувались до цього вечора, то познайомилися з деякими казками, приказками, творами мистецтва, піснями. І зараз ми покажемо свої знання : на вже готових горщиках на заняттях із пап’є - маше ви маєте зробити розпис - український візерунок.

На роботу відводиться 10 хвилин. Під час конкурсу лунають записи українських пісень. Журі підводить підсумки.

Ведуча: Пісня - душа народу. Тож давайте зазирнемо в свої душі і перевіримо, любі друзі, хто з Вас краще співає. Кожній команді надається українська народна пісня. Поділіть між собою рядки та приспів. А тепер, коли команди готові, давайте прослухаємо.

Лунає фонограма пісень. Діти відгадують. Журі підводить підсумки

„ВИРЯДЖАЛА МАТИ СИНА У СОЛДАТИ”

Виряджала мати сина у солдати,

Молоду невістку послала зелений льон брати.

Іди, іди, доню, зелений льон брати,

А як не набереш - не вертай до хати.

Брала вона, брала, брала - вибирала,

Доки досвіт сонця тополею стала.

Ой, минає рочок, другий наступає,

А на третій рочок син з війська вертає.

Мамо, ж моя, мамо, що то за причина,

Що посеред поля росте тополина?

Не питай мя, сину, що то за причина,

Бери топір в руки, рубай тополину.

Як ударив вперше, вона ся схилила,

Як ударив вдруге - та й заговорила:

Не рубай мя, муже, я твоя дружина,

А зелене листя. то наша дитина.

Мамо моя, мамо, що ти наробила?

Ми ся так любили, ти нас розлучила.

„КАЛИНО-МАЛИНО, ЧОГО В ЛУЗІ СТОЇШ?”

Калино-малино, чого в лузі стоїш?

Чого в лузі стоїш та не процвітаєш?

Чого в лузі стоїш та не процвітаєш?

Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?

Жари не боюся, а дощу бажаю,

В темнім лузі стою та не процвітаю.

Молода дівчино, чому смутна ходиш,

Чи голівка болить, чи чим недовольна?

Головка не болить, і всім я довольна,

Ввійду я в кімнату, ні з ким розмовляти.

Стіночка біленька, а ненька старенька,

Того я журюся, що я молоденька.

Журі підводить підсумки. Визначає переможців цього конкурсу.

Ведуча: Наспівалися, а тепер давайте розважимося та пограємо. Я читатиму Вам загадки, яка команда відгадає більше, та й отримає жетон.

1.      Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється. (Річка, берег, верба).

2.      Чорна корова, золоте теля. (Ніч і місяць).

.        Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка. (Небо, земля, вогонь, вода)

.        Стоїть півень на вербі. спустились коси до землі. (Сонце).

.        Пусти з гори - розіб'ється, пусти на воду - розпливеться. (Сніг).

.        Їхав чумак та й став, бо волів затіряв. (Місяць у хмарах).

.        Ще ся батько не вродив, а син уже по світі ходить. (Вогонь і дим).

.        Стоїть корито, повно води налито. (Ставок).

.        Двоє купаються, а один дивується. (Відра і коромисло).

.        У вінку зеленолистім, у червоному намисті, видивляється у воду на свою хорошу вроду (калина).

.        Не дерево, а з листочками, не сорочка, а зшита, не поле, а засіяне (книжка).

.        Одинока бабуся узори вишиває (голка).

.        Голуба хустина, червоний клубок по хустині катається, людям усміхається (небо і сонце).

.        Хто мовчить, а всіх людей навчить? (книжка).

.        Не пташина, а літає, бо барвисті крила має, і цим схожий він на квітку. Хто це, відгадали дітки? (метелик).

16.    Як сонечко промениста, як сопілка голосиста, барвінкова й

калинова, то вгадали, друзі - (мова).

17.    Повернулося до сонця золоте донце (соняшник).

18.    Стоїть корито, повно води налито (ставок).

.        Що росте без кореня, світить без полум’я, біжить без прогону? (верба, сонце, вода).

.        Що то за веселий дім - діточок багато в нім? Вчаться там вони писати, і читати , й рахувати. Не нудьгують там ніколи. Відгадали, діти? (школа).

Журі підводить підсумки. Визначає переможців в цьому конкурсі.

Ведуча: Усі ви, напевно, знаєте українські приказки та прислів’я. Наразі пропоную вам закінчити подані вислови :

1.      Добро треба шукати... (а зло само прийде)

2.      Добрий чоловік і сусідів дім ...(від вогню збереже)

.        Хто дурним уродився, той і в Києві.. (не навчиться)

.        Шия з намистом, ...(а голова зі свистом)

.        Без голови і (ногам лихо)

.        Хто з молоду балує, той (під старість старцює)

.        Допекла гірш (сирої кваші)

.        З зубами (родився).

.        За гроші честі (не купиш).

.        Як нема, то й Бог (не дасть).

.        Зимою угноїш - урожай (троїш).

.        В орача руки чорні, та хліб (білий).

.        Без дощу не (сій).

.        Весною не посієш - восени не (збереш)

.        Хазяїна і собака (знає).

.        Без догляду немає (ладу).

.        Менше на дворі - легше (голові).

.        Чия вівця, того й (вовна).

.        Як овечка: не скаже (ні слова).

.        Дай, Боже, ягняті вовка (з'їсти).

.        Пізнаєш вола, як на ногу (наступить).

.        Пізнаєш, як чорний віл на ногу (наступить).

.        Пропала корова - пропало (здоров'я).

.        Без роботи не чекай (доброти).

.        Більше роби та менше (говори).

.        За свою працю, хоч напийся, (Яцю).

.        За сто робіт береться, а ні одної (не вдається).

.        Сиротою росла,

Весь вік вдовувала,

А на старості нікому

(Не потрібна стала).

29.    Голку одним пальцем не (вдержиш).

30.    Будеш робити холодком, то одержиш кілограм разом з (мішком).

Журі підводить підсумки. Визначає переможців цього конкурсу.

Ведуча: Україна славиться великою кількістю народних свят. Весь рік наші предки відзначали якісь події: початок нового господарського року, вечорниці, прихід зими, весни, літа чи осені тощо. Пропонуємо Вам позмагатися за звання ”Знавці українських свят”. Пригадайте, будь ласка, які Ви знаєте свята, що святкували наші предки, що ми святкуємо і нині. Яка команда назве більше свят, та й стає переможцем цього конкурсу (діти називають свята, журі підводить підсумки. Визначає переможця вечора).

Ведуча: Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї - це втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між людьми. А ці взаємини та відчуття безпосередньо впливають на духовну культуру народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Любі друзі, давайте завжди пам’ятати звичаї та традиції свого народу.

Свято

„Ми - квітки з поля милосердя”

розробка сценарію з духовного виховання керівника гуртка „Сходинки творчості” Шевченко М.Є.

Сцена прикрашена квітами, виготовленими вихованцями, та висловами про добро та милосердя.

1       Ведучий: В природі все буденне і святкове,

і дивне, й незвичайне, і просте.

Є зміст в листку,

Є зміст в пташиній мові, -

В усьому, що зав’яло і цвіте.

Все загадкове, потаємне й зриме

Нашіптує мені: люби, живи!

І грає вітер з синіми очима

На променях зеленої трави.

І чую я , як в серці зріє слово

І папороть надій моїх цвіте...

В природі все буденне і святкове,

А може, просто кажучи, -

Святе!

ведучий: Квіти на полі. На узбіччі зірочки Петрових батогів, а ось чарівні сині сокирки, жовтий коров’як , привітні братики, веселі грицики, золотавий льонок.

Сотні маленьких квіточок - ласкавих і сором’язливих. І кожна з них - це лікар.

3       ведуча: Ось і ми з вами прямуємо на поле Милосердя, де ростуть лікарські рослини, що лікують душу, де існують гуманістичні відношення, співчування, розуміння, чуйність, привітність.

(лунає українська пісня )

ведучий : Ось і перша квітка - Квітка Чуйності.

Квітка Чуйності: Я - Квітка Чуйності. Я виросла із звичок благородного ставлення до людей, із душевної чуйності, практичної співучасті у житті інших людей.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Скропімо щире серце, не черстве.

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість, людяність повірить.

ведучий: А як виростити Квітку Чуйності?

Квітка Чуйності: В моїй основі - милосердна діяльність. І виростити мене можна лише дійсно допомагаючи тим, хто цього потребує.

2       ведучий: Ой, ми знаємо. Це тимурівські загони, які допомагають ветеранам Великої Вітчизняної війни, престарілим та одиноким людям.

1 ведучий: А хто такий Тимур?

ведуча: Тимур - це звичайний хлопець, про якого нам написав Аркадій Гайдар. Він дуже чуйний до чужої біди. Та давайте подивимось...

(уривок з вистави по повісті А. Гайдара „Тимур і його команда”)

ведучий: Ось так вирішувала справи славнозвісна команда Тимура, а тепер давайте послухаємо наших вихованців.(доповіді гуртківців про відвідування ветеранів Великої Вітчизняної війни)

ведучий: Молодці. Я гадаю, що цю справу треба продовжувати. Де це поділись наші ведучі? ...(двоє дітей сперечаються )

ведучий: .... ні, за тебе чергувати ніхто не буде.

ведуча: Але сьогодні я не можу.

ведучий: Чого ви сваритесь?

ведучий: Тому що сьогодні її черга прибирати робочі місця та складати інструменти, а вона вперлась - „не буду”.

ведуча: Не не буду, а не можу...

ведучий: Припиніть, я гадаю, що в цьому нам допоможе Квітка Розуміння.

Всі: Квіточка Розуміння, прийди до нас!

Квітка Розуміння: Доброго дня! Я - Квітка розуміння. В моїй основі - розвиток перцепції та саморегуляції. Що у вас сталося?

ведучий: Наші ведучі посварилися через чергування. Оленка каже, що сьогодні не може почергувати, а Сергійко каже, що за неї ніхто чергувати не буде.

Квітка розуміння : Скажи, Сергійко, а ти з’ясував, чому Оленка не може сьогодні чергувати?

ведучий: А навіщо? У нас все розплановано, і кожен повинен відчергувати свій день.

Квітка Розуміння: Оленка, що ти скажеш в свій захист?

3       ведуча: Я відчергую в інший день. Але сьогодні я не можу. Моя бабуся захворіла і мені треба їхати до лікарні.

1 ведучий: Пробач. Я ж не знав...

ведуча: Так ти ж мені слова не дав сказати. Я відчергую в інший день.

ведучий: Добре...

Квітка Розуміння: Співчувати людині можна, зрозумівши її, а зрозуміти іншого можна лише зрозумівши себе.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про свою біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині,

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Квітка Привітності: Добридень, діти! Добридень, сонечко! Добридень, людство!

ведучий: Ой, хто ви?

Квітка Привітності: Я - Квітка привітності.

ведучий: А ми знаємо про цю Квітку. Це дуже тактовна, доброзичлива, люб’язна Квіточка.

ведуча: Без неї милосердя не може існувати. Бо нічого не коштує так дешево, не цінується так дорого, як ввічливість.

Квітка Привітності: Все вірно. Дуже вам дякую за такі пояснення. А від себе додам, що в моїй основі лежить виховання гуманістичного спілкування.

ведучий: Як то кажуть: „Добре слово і кішці приємне”.

ведучий: В Україні проживає майже 2 мільйони одиноких людей. Близько 200 тисяч з них цілком або частково не здатні обслугувати себе. 15 тисяч із них проживають в будинках - інтернатах, їх об’єднує немічність, самотність.

ведучий: Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того , що не щодня мають свіжий хліб, а й через те, що не чують вкрай необхідного „Добрий день!”.

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

Чи перший біль, чи то останній,

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!

(Гра з картками : „Добрий день”, „Дякую”, „Пробачте”)

ведуча: Клянемось лицарями бути,

Завжди „спасибі” говорити.

„Добрий день” та „до побачення”

Мають у житті велике значення.

2       ведучий: Клянемось лицарями бути!

І лінь та грубість позабути!

Науки різні знати,

Про етикет не забувати.

ведучий: Клянемось лицарями бути!

У боротьбі зі злом добро здобути.

Нікчему вразити мечем чарівним!

Словом чудовим і цілющим!

(Проводиться гра „Збери віночок”. Діти змагаються на швидкість та якість виконання у зібранні віночків із заздалегідь підготовленого вихованцями матеріалу (квіти, гілочки, стрічки і т.д.)

Квітка Основи: А про мене ви не забули? Я - Квітка Основи.

ведучий: Основи чого?

Квітка Основи: Основи всього. Мене вирощують з метою пошуку історичного коріння етики людських взаємовідносин: любові, доброти, милосердя.

Кожен народ , кожне плем’я, кожна людина має свої святині.

ведучий: Про традиції, обереги та святині нам розповідали на гурткових заняттях „Обереги”, „Грудневі свята”, „Вечір українських веселощів”, „Свято святого Миколаю”.

Квітка Основи: Добре. А яка найбільша святиня кожної людини?

3       ведуча: Це мабуть матінка.

Квітка Основи: Вірно. Це пошана до матері. Бо вона для добра своїх дітей віддає усе: сльози, здоров’я, серця свого не шкодує дитині для її блага. Мати - це той вогонь, який зігріває хату щирою любов’ю , який єднає усіх членів родини. Знаємо, як не стає матері, який холод віє по хаті, які діти - сиротинки.

Мати - символ всього найкращого, найліпшого, найбагатшого.

ведуча: Дозвольте і нам вшанувати наших матерів.

(лунає пісня „Мама”)

ведучий: Радість, усмішки довкола

І зелений багряний цвіт.

Посилаємо вам , наші рідні, добрі мами,

Всім дитячий наш привіт.

ведучий: Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше перше слово:

Всі: Матусі! Будьте здорові!

Квітка Основи: Кожен з вас живе в своїй родині, серед близьких і дорогих людей. Родина - це маленька Батьківщина, в якій ви живете і яку повинні ніжно любити і поважати, шанувати своїх батьків, наслідувати їх в усьому доброму. Ви повинні молитися за своїх рідних. Тож давайте всі разом звернемося до Бога і промовимо нашу молитву:

Бозю наш любий!

Ти до нас всміхнися сонцем з висоти

І в здоров’ї тата й маму зберігай.

Сестриці і братикові щастя дай!

Зроби, щоб всі вдоволені були,

На горе-лихо раду щоб знайшли.

Благослови наш любий рідний дім

І всіх-усіх, що проживають в нім.

І нивку нашу, і садок-розмай,

І рідний наш народ, і рідний край!

(лунає пісня „Пречиста мати”

Вихователь: „Поки маємо час, усім робімо добро...” Із послання св. Апостола Павла.

Коли людині погано, стається якесь горе, вона іде за допомогою до іншої людини. Яку відповідь вона зустріне? Чи знайдеться ця щедра і добра душа, яка підтримає її, розрадить, надасть допомогу? А це залежить від кожного з нас. Колись наші прадіди твердо вчили, добре знали „Десять заповідей божих”, „Сім правд віри”. І хоч були неписьменними та малописьменними, багато з них за все своє життя поганого слова не сказали.

Тож до кого ми повинні виявляти милосердя?

¾     До тих, у кого сталася біда.

¾      До хворих, інвалідів, маленьких дітей.

¾      Любов до тварин, рослин. Людина, яка любить тварин і рослин, завжди людяніша, милосердніша.

„Роби добро, - мені сказала мати, -

І чисту совість не віддай за шмати!”

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе поламати.

(Д. Павличко)

Вихователь: І я гадаю, що всі квітки, а сьогодні їх у нас було 4: Квітка Чуйності, Розуміння, Привітності та Квітка Основи - ростуть у ваших душах. Я можу впевнено сказати, що на нашому Полі Милосердя з’являються нові чудові Квітки, які завжди йтимуть Дорогою Добра. (лунає пісня „Дорога Добра”)

.3 Трудове виховання - невід’ємна складова духовного розвитку дитини

Не менш важливу роль у формуванні духовних якостей вихованців відіграє художнє трудове виховання. Ні для кого не секрет, що все більше і більше дитина втрачає уміння спілкуватися і ділитися своїм внутрішнім світом зі співбесідниками. Саме цьому, трудове виховання направлено на вироблення у вихованців вміння творчо проводити свій час, займатися малюнками і виробами , спілкуватися з друзями, отримувати радість від життя.

На мою думку, розвиток творчої особистості неможливий без поєднання трудової активності і пізнавально-інтелектуальної діяльності. Тому, рекомендую використовувати такі форми та види роботи з дітьми: конкурси (хто швидше та якісно виконає завдання вихователя, конкурс на кращу назву свого виробу тощо), брейн - ринги (можна використовувати запитання щодо вивчених тем на заняттях), бесіди (запитання по вивченій темі, ознайомлення дітей з історією появи та вдосконалення того чи іншого предмету, використання в процесі бесіди віршів, пісень, казок, легенд та оповідань для успішного запам’ятання теми, виховання цікавості та бажання до творчості ), виставки (вихованцям без сумніву буде дуже приємно, коли не тільки вони, а усі діти побачать результати творчості гуртка), ігри („Поле чудес”), творчі вечори, вікторини, технічні турніри знавців. На заняттях з вихованцями я використовую такі новітні форми та методи проведення занять: заняття - конференції („ Суд над шкідливими звичками”), заняття - диспути („Що я можу зробити на благо своїй країні?”), заняття в театралізованій формі, анкетування („Чи вихована ти дитина?”).

Дуже важливо, щоб по закінченні роботи, вихованці самі приводили до ладу робочі місця - це привчить їх до акуратності, охайності і порядку.

Аналіз дитячих робіт рекомендую проводити професіонально, доброзичливо, прагнучи пробудити у дітей інтерес до художньої праці. Пам’ятайте, що дуже суворою оцінкою якості дитячих робіт ви можете відбити тяжіння до творчості. Хваліть дитину за дбайливість , старанність, навіть тоді, коли, на ваш погляд, робота невдала. Контролюйте виконання класних і домашніх робіт вашими вихованцями. Будьте справедливі, слушні, прийнятні. Якщо дитині важко - допоможіть їй. Через кілька занять вона вже все буде робити сама. Особливу увагу приділяйте акуратно виконаній роботі.

Я вважаю, що на заняттях в гуртках вихователі повинні дотримуватися поставленої виховної мети: розвивати спостережливість, виховувати любов до природи, працьовитість, акуратність, розвивати фантазію, виробляти вміння організовувати порядок на робочому місці, розвивати почуття ритму, вміти берегти і розуміти природу, вміти бачити красу і гармонію оточуючого світу, розвивати творчу уяву, виховувати екологічну культуру, естетичне відношення до оточуючих, розвивати творчу самостійність, вчити дітей творчо підходити до виконання завдання, виховувати вміння захоплюватися роботами друзів по творчості, любов до культури України, розвивати образно - творче мислення, виховувати повагу до традицій і надбань українців, розвивати абстрактне мислення, виховувати бажання дарувати радість оточуючим людям своїми виробами, виховувати терпіння, посидючість, вміння доводити почату справу до кінця, розвивати навички колективної творчості, виховувати почуття естетичного смаку, формувати інтерес до культури рідного краю. Все це безперечно сприяє формуванню духовної культури, моральних якостей вихованців, але для ефективності закріплення навичок етичної поведінки, творчого натхнення та бажання займатися улюбленою справою все ж необхідно створювати відповідні умови: урізноманітнювати форми роботи з дітьми на заняттях, використовувати інноваційні методи навчання, мистецькі аналогії, створювати затишну атмосферу для творчості дітей, приваблювати вихованців новим обладнанням та новими засобами навчання.

Висновки

Кожна дитина - це неповторний світ, тож дуже важливо відчути її індивідуальність, вишукати ті методичні форми, що сприятимуть збагаченню і розвитку творчого потенціалу, розкриттю здібностей дитини, бажанню й умінню вчитися, творити, відчувати радість пізнання.

Святослав Ратушняк

В наш час поволі виникає суспільний прошарок, що засвоїв зовнішні ознаки цивілізації, але позбавлений елементарних уявлень про справжню культуру. „Рівень духовності та моралі, культурні запити та потреби сучасної молоді є одним із найбільш вагомих соціокультурних характеристик українського суспільства, а перспективи їхнього розвитку вирішальною мірою визначають майбутнє України”.

На жаль, сьогодні серед молоді спостерігається небезпечне для соціальної стабільності суспільства зростання бездуховності, зневаги до правових та моральних норм, антисоціальної поведінки.

Ми, як учителі XXI століття, повинні закладати основи духовності, духовної культури в процесі виховання дітей з самого початку перебування їх у навчальному закладі. Велика роль у цьому процесі належить саме позашкільним закладам, які мають сприяти духовному розвитку дітей, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі.

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці. Проблема духовного розвитку особливо гостро актуалізується у виховній роботі з підростаючим поколінням, коли інтенсивніше відбувається їхнє особистісне самовизначення. Саме цей віковий період є сенситивним для формування здатності бути незалежним від негативних соціальних впливів, яка базується на вмінні розрізняти добро від зла, духовне від бездуховного.

Для сучасного суспільства проблема формування духовності, духовної культури особливо актуальна. Відчуженість від культури, знецінення престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, заниження моральних критеріїв своєї та чужої поведінки складають невирішені проблеми при формуванні життєвої позиції підростаючого покоління.

Бібліографія

1.       Адамянц Р.А. Художественный труд.- Харьков: „Ранок” „Веста”, 2002.

2.      Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества.- К.: Освіта, 2005.

.        Андрєєва О.В. Дослідження цінностей: методичні підходи М. Рокича і Ш. Шварта // Вісн. Київ. Ун-ту. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003.-Вип.15.

.        Бабанский Ю.К., Победоносцев Г.П. Комплексний подход к воспитанию школьников. - М., 1980.

.        Бех І.Д. Виховання особистості. У 2 к. Кн. 2.- К.: Либідь, 2003.- 342 с.

.        Бори шевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. - К., 1997.

.        Венгер Л.А. Наша группа (О развитии познавательной способности ребёнка) - М.: Знание, 1978

.        Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія, 1998.- № 2.- С. 61-67.

.        Вихованець І.Р. Гайна слова. - К.: Рад. шк.., 1990.-284 с.

.        Виховання моральності підростаючого покоління. К.: Богдана, 2005.

.        Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - К.: Оберіг, 1993.

.        Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.- 378 с.

.        Горожанкіна О., Полєєва Г. Духовний розвиток особистості - запорука майбутнього України // Директор школи.-2008.-№ 8 (488).- стор. 8-9

.        Загальна психологія: Навч. Посібник для ВНЗ. Допущено Мін. Освіти України / М’ясоїд П. А.- К., 2000.- 479 с.

.        Закон України «Про освіту». - К., 1991.

.        Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997.

.        Кобзар Б.С., Харінко Н.Ф. Проблеми виховання в позашкільних закладах. - К., 1969.

.        Крюкова Д. До проблем удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі // Рідна школа. - 2003.-№ 8.- С. 10-11.

.        Кримский С.Б. Контуры духовности: новые контексты и идентификации // Вопросы философии.- № 12.-1998.

.        Литвинова Н.І. Підготовка майбутніх педагогів для роботи з обдарованою молоддю. //Теоретичні і методичні проблеми підготовки профшколи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання. - К., 2001

.        Макаренко А.С. Семья и воспитание детей // Собр. Соч.: в 7 т. М., 1957, Т.4 - стр. 345-354.

.        Москалець В.Г. Психологічні основи виховання духовності в українській національній школі: Автореф. Дис. ...д-ра псих. наук: 19,00,07,-К., 1996.

.        Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. Институтов / под ред. В.В. Богословского и др. - М.: Просвещение, 1981.- 383 с.

.        Олексик О.М. Педагогіка духовного потенціалу особистості.-К.: Знання України, 2004.

.        Позашкільна освіта Луганщини (Методичні рекомендації щодо організації діяльності позашкільних навчально-виховних закладів).- Луганськ : Знання, 2004.- стор. 22

.        Положення про позашкільний навчально-виховний заклад//Законодавство України про середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - № 9. - С. 239-246.

.        Сковорода Г. Твори: У 2 т. - Т.1. - К., 1994. - 530 с.

.        Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996.

.        Сурова Л.М. Роль музичного мистецтва і духовність особистості. - К., 2000.

.        Сухомлинський В.А. Серце віддане дітям. - Вибрані твори в 5 томах. - Т. 3 - К.: Рад.шк., 1977.- с.201.

.        Українець С. Елементи псих одрами на уроках літератури // Диво слово.-1995.- № 5 .- С.41-44.

.        Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. - зібр. Творів. М., 1950, т.8

.        Щербань П. Формування духовної культури особистості // Рідна школа.-1999.-№ 7.-с.14-17.

Приложение

Словничок

Абсолютно вічні цінності- загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.).

Вихованці - особи, які відвідують гуртки, клуби, творчі об’єднання, секції позашкільного навчального закладу за інтересами, здібностями та нахилами, отримують допрофесійну підготовку.

Громадянські цінності- ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо.

Етика - наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.

Законодавство України про позашкільну освіту:

Зміст позашкільної освіти та виховання у порівнянні з базовою і професійною освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їхніх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність.

Позашкільна освіта та виховання відбувається в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі соціалізації і розглядаються як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпраці у вихованні та розвитку дітей і підлітків.

Головна мета позашкільної освіти та виховання - створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволенні їх освітніх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної, дослідницької, техніко-конструкторської, художньої, декоративно - прикладної, еколого-природничої, туристко-краєзнавчої та інших видів творчості.

Мораль - система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.

Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей.

Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

Моральні почуття - запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Національні цінності - є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм, почуття національної гідності, історична пам'ять тощо.

Позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах;

Позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів і слухачів;

освітня діяльність позашкільного навчального закладу - процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи.

Позашкільний навчальний заклад - це загально доступний навчально-виховний заклад, який надає дітям та молоді знання, вміння і навички за інтересами, забезпечення інтелектуальної, духовний та фізичний розвиток, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для розвитку та організації змістового дозвілля, відповідного до інтересів, здібностей, талантів, обдарувань і стану здоров'я дітей та молоді.

Сімейні цінності- моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків та ін.

Слухачі - особи, які проводять дослідницьку, пошукову та експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва

Учні - особи, які відвідують класи та інші творчі об’єднання позашкільного навчального закладу, навчально-виховна робота в яких організована у формі класно-урочної або іншої системи;

НАПРЯМКИ РОБОТИ ГУРТКІВ ЦНТТУМ м. РОВЕНЬКИ ПО ДУХОВНОМУ ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

АНКЕТА НА ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ МОРАЛЬНОЇ СФОРМОВАНОСТІ ВИХОВАНЦІВ

На подані запитання мною було проведене опитування близько 100 вихованців віком від 7 до 10 років з різних гуртків: „Від ідеї - до моделі”, „Проба пера”, „Аквамарин”, „”Віраж”.

1.  Чи завжди ви виконуєте домашнє завдання?

2.      Чи є у вас вдома улюблена тваринка?

.        Чи поступаєтесь ви місцем в транспорті літній людині?

.        Чи зізнаєтесь ви батькам, що отримали погану відмітку в школі?

.        Чи любите ви читати книжки, прагнете дізнаватись більше нового для себе?

.        Чи любите ви свою країну і вважаєте її найкращою?

.        Чи займаєтесь ви спортом або відвідуєте гуртки та секції?

.        Чи є у вас мета в житті?

.        У вас багато друзів?

.        Чи було колись, що ви вказували вчителеві під час контрольної роботи на того, хто намагається списувати?

Ключ до анкети:

За результатами опитування маємо такі дані: зі 100 опитаних 10 вихованців мають низький рівень духовної сформованості, 75- середній рівень, лише 15 вихованців мають високий рівень духовної сформованості. Це можна побачити на діаграмі: