Організація, розміщення і викладка хлібобулочних виробів у продуктових магазинах. Технологія продажу трикотажних виробів

Організація, розміщення і викладка хлібобулочних виробів у продуктових магазинах. Технологія продажу трикотажних виробів

Дипломна робота

на тему

Організація, розміщення і викладка хлібобулочних виробів у продуктових магазинах. Технологія продажу трикотажних виробів

ВСТУП

товарознавство хлібобулочний трикотажний

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах - більше ніж 450 млрд. грн. щороку, формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу, кон’юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Перехід до ринкової економіки докорінно змінив форми і види торгівлі. До початку ринкових перетворень торгівля в основному була державною, її частка становила понад 70 % усього роздрібного товарообороту, частка кооперативної - 27 %, колгоспної - 3 % товарообороту.

У ході реформування в торгівлі відбулися значні структурні зміни, які створили основу для встановлення ринкових відносин.

На даному етапі в Україні існують державна, кооперативна і комерційна форми торгівлі.

І. ОСНОВНА ЧАСТИНА

.1 Організація робочого місця продавця

Робоче місце продавця - це частина площі торгівельного залу магазину з торгівельним обладнанням та інвентарем для викладки товарів і обслуговування покупців.

Для продажу товарів раціонально організуйте робоче місце продавця, що забезпечить:

­    вільний прохід покупців до товарів при самообслуговуванні;

­    підвищення культури обслуговування покупців;

­    збільшення товарообігу;

­    збільшення пропускної спроможності магазину;

­    раціональне розміщення викладки і показу товарів.

Залежно від форми організації торгівлі робочі місця продавців поділяють на індивідуальні та бригадні. При індивідуальній організації робочого місця кожний продавець несе індивідуальну матеріальну відповідальність за товари, обладнання, інвентар і має місце для відпуску товарів, обладнання, інвентар, товар тощо. При бригадній організації робочих місць члени бригади несуть матеріальну відповідальність за товари, обладнання, інвентар, за бригадою закріплюється відділ, секція, магазин.

Залежно від улаштування торговельного обладнання робочі місця продавців поділяють на: відкриті, напівзакриті і закриті.

Відкриті робочі місця - це така організація робочого місця продавця, коли товари не відокремлені лінією прилавків від покупців і площа робочих місць об’єднана з площею для покупців. Напівзакриті робочі місця відділені від площі для покупців тумбами, між якими є проходи до товарів, доступ покупців до товарів регулюється продавцями. Закриті робочі місця - це така організація робочого місця, коли продавця і товари від покупця відділяє прилавок.

На робочому місці виконують такі операції:

­    показ , вибір товарів;

­    консультування покупців;

­    розрахунки за товарів і його пакування;

­    надання послуг.

Робочі місця продавців повинні відповідати таким вимогам:

­    надавити максимум зручностей покупцю для огляду товарів;

­    забезпечувати раціональну організацію праці;

­    забезпечувати зберігання якості товарів;

­    надавати можливість зручно, красиво розмістити асортимент товарів та їхні запаси.

Запаси товарів умовно поділяють на робочий, виставочний та резервний. Робочий запас - це товари для безпосереднього пролажу, що знаходяться на робочому місці продавця. Виставочний запас - це зразки товарів, призначений для інформації покупців про асортимент товарів, які є у продажу.

Резервний запас - це товари для поповнення робочого запасу, знаходяться вони у підсобних приміщеннях магазину або у нижніх ящиках прилавків. Для організації робочого місця продавця важливе значення має розміщення та викладка товарів. Розміщення товарів - це система розташування їх торгівельному залі за групами, підгрупами, видами, цінами з метою забезпечення гарного огляду і доступності для покупців:

­    нові товари розміщують у місцях, доступних для огляду;

­    великогабаритні і важкі товари розміщують біля виходу з торгівельного залу.

Під викладкою товарів розміщують спосіб їх розміщення, укладання та показу на обладнанні в торгівельному залі. Способи викладки залежить від властивостей товарів. Розрізняють три способи викладки: горизонтальний, вертикальний та комбінований. При горизонтальній викладці однакові за найменуванням товари розміщують на одній або двох полицях по всій довжині обладнання. При вертикальному способі викладки товари однакового найменування викладають на полицях однієї гірки в кілька рядів зверху донизу. Комбінований спосіб поєднує горизонтальну і вертикальну викладки.

Важливу роль в організації робочого місця продавця відіграє підготовка робочого місця до початку роботи. Підготовка робочого місця продавця починається до відкриття магазину. При початку робочого дня перевірте наявність і повноту асортименту товарів. Поповніть недостатній асортимент із резервного запасу, розмістіть і викладіть товар на обладнанні у торгівельному залі. Товари, які користуються попитом у покупців, розмістіть ближче до свого робочого місця. Сезонними і новим товарам відведіть найбільш помітне місце в торгівельному залі.

Розмістивши товар та виклавши його на обладнанні, перевірте наявність їх оформлення. При оформленні цінника треба вказувати відомості про товар. Оформлений цінник прикріпляють на папір, коробку, виріб. Матеріали, необхідні для пакування, розміщують під прилавком (папір, коробки, шпагат та інші матеріали). Підготуйте інвентар для продажу товарів. Інвентар для підрахунку вартості покупки розміщують на прилавку праворуч від продавця.

Робоче місце треба утримувати у належному санітарному стані: протирати пил на обладнанні, очищати товар від пилу, прибирати вільну тару та сміття. Перед початком роботи продавець одягає спецодяг. Протягом робочого дня підтримуйте порядок та чистоту на робочому місці. Протягом робочого дня поліпшуйте викладку товарів, поповнюйте асортимент.

.2 Розміщення і викладка товарів в магазині

Викладення товарів - це певні способи укладання і демонстрації товарів у торговельному залі. Це послуга, призначена для демонстрації, полегшення пошуку і вибору необхідних товарів, а також створення споживчих переваг.

Між розміщенням і викладкою товарів є різниця. Під розміщенням розуміється розподіл товарів на площі торгового залу, в той час як викладення - це розташування, укладання та показ товарів на торговому обладнанні.

Розрізняють декілька видів викладки товарів:

Вертикальна викладка - однорідні товари викладаються на полицях по вертикалі, зверху вниз. Часто зустрічається в холодильних шафах, де представлені молочні продукти: одну вертикальну смугу представляють йогурти, іншу - сир, далі йдуть сметана та ряжанка. Така викладка сприяє гарній видимості, кращої орієнтації покупців при виборі товару і прискорює процес продажу.

Горизонтальна викладка - той чи інший товар розміщують уздовж по всій довжині обладнання, причому кожен товар займає повністю 1-2 полки. Наприклад, одна полку - томатні соуси, інша полку-інші соуси, а третина полку - майонези. Цей спосіб також ефективний при продажу великогабаритних товарів і товарів в касетах.

Викладення «навалом» - розміщення товарів з використанням різних типів ємностей або базових стендів (магазинних візків, дротяних кошиків, бачків, столів або комплектів ємностей, що поставляються виробниками продуктів).

Викладення фронтальним способом - один зразок товару виставляється на повну величину, решта (за ним) видно частково або не видно.

На практиці застосовується комбінація горизонтальної і вертикальної викладки. Для груп товару, де асортимент вузький, переважно вертикальна викладка; де він ширший, рекомендується викладка горизонтальна або комбінована.

Викладення товарів підрозділяється на товарну і декоративну (демонстраційну, експозиційну).

Товарна викладка служить в магазинах самообслуговування одночасно для показу і для відпуску товарів.

Декоративна викладка (виконана із застосуванням засобів об'ємно-просторової композиції) застосовується для оформлення вітрин і стелажів в магазинах або відділах, де продаж здійснюється через прилавок. Викладені таким способом товари виконують демонстраційну функцію, привертають увагу покупців.

Використовувати декоративну викладку в магазинах самообслуговування недоцільно - що залишиться від композиції, коли покупці розберуть частину товарів?

Викладення товарів може вирішувати такі основні завдання:

­    сприяти розподілу пізнавальних ресурсів відвідувача;

­    визначати рівень огляду і привабливість товару для відвідувача;

­    сприяти формуванню більш тісних взаємин між товарами і відвідувачами;

­    створювати умови для «перехресного мерчандайзингу», при якому «товари-продавці» найбільш повно використовують свій потенціал з продажу доповнюючих товарів, товарів імпульсивного і пасивного попиту;

­    створювати кращі умови для окремих товарів і торгових марок;

­    сприяти досягненню конкурентних переваг роздрібного торговця.

Викладення товарів тісно пов'язана з поняттям точки продажів.

Точка продажу - місце в торговому залі, де споживач може побачити товар і прийняти рішення про вибір і покупці, тобто торговельне обладнання, призначене для демонстрації та відбору товарів (стійки, гірки, прилавки, прилавки-вітрини, вішала, шафи, підлогові дисплеї, стелажі, різні види холодильного обладнання).

Основна точка продажів - це місце в торговому залі, де представлений весь асортимент цієї товарної групи.

Додаткова точка продажів - це місце, де продукція, представлена ​​в основній точці продажу, розміщується окремо. Являє собою окремо стоїть фірмовий стенд, стійку, холодильник, не прив'язаний до основної точки продажу цього товару.

Додаткові місця продажу, як правило, організовуються для самих продаваних позицій товарної групи (для товарів з високим оборотом) і товарів імпульсного попиту. Додаткові точки продажу розташовують по руху потоку покупців в торговому залі. Найчастіше їх розміщують при підході до кас, але ефективно діють і додаткові точки, розташовані по зовнішньому периметру торгового залу (відповідно до правила «перехресного» мерчандайзингу), а також у початку торгових ліній.

Причин для додаткового розміщення товару може бути декілька:

. Об'ємне уявлення, тобто уявлення товарів у великих кількостях. Великий обсяг товару, викладеного на підлогових дисплеях, викликає асоціацію, по-перше, з низькою ціною, а по-друге, створює відчуття того, що даний товар користується підвищеним попитом.

При розташуванні продукції, упакованої в целофан, покупцеві здається, що товар тільки-тільки піднесли зі складу («він так добре йде, що не встигають навіть на полиці ставити»). Підлогові дисплеї традиційно розташовуються в проходах, у напрямку купівельного потоку, у секції, де розташована основна категорія даного товару, пли окремо. Іноді об'ємні подання товару розташовують біля кас, але це зустрічається досить рідко із-за великих розмірів дисплеїв, які можуть створити незручність при розрахунку за товар.

. Розміщення товарів за категоріями. Людина, купуючи основний товар, може раптово усвідомити необхідність придбання додаткового, супутнього товару.

. Рекламна викладка або інформація про нові товари. У цьому випадку окреме розташування товарів поєднується із застосуванням рекламних та інформаційних матеріалів, розташовується в найбільш помітних для огляду місцях.

. Розташування товарів, для яких проходять спеціальні акції т. д. Дуже важливо, щоб товар, розміщений у додатковій точці продажу, був присутній і в основній, інакше це буде сприйнято як винесення продукції з певної продуктової групи. А це таїть в собі небезпеку - покупець звик бачити і шукати товари на певних місцях (в основній викладенні). Тому якщо покупець не виявив товару в звичному місці, він може «в упор» не помітити його в додатковій точці продажів. У результаті така перестановка в магазині може привести до несподіваного падіння продажів.

Отже, викладення товарів у торговельному залі грає важливу роль у збільшенні обсягу продажів організації. У магазинах, що використовують різні методи продажу, а також залежно від асортименту, використовуються різні способи викладення товарів: горизонтальна, вертикальна, декоративна.

Викладення товарів у торговельному залі вирішує такі завдання як: приречення рівня привабливості товару для покупця, створення умов для «перехресного мерчандайзингу», створення кращих умов для окремих товарів і торгових марок.

Основні принципи розміщення і викладки товарів на торговому обладнанні та в торговому залі

Перш за все, організація викладки товарів у торговому залі залежить від наступних факторів:

­      від форми обслуговування;

­      від габаритів товарів;

­      від фізико-хімічних властивостей товарів;

­      від необхідності дотримання температурного режиму;

­      від характеристики упаковки товарів;

­      від конструктивних особливостей обладнання (тип, висота, глибина, ємність і т.д.);

­      від ціни товару;

­      від характеру попиту на товар.

Огляд. Товар повинен бути звернений лицьовою частиною упаковки до покупця. Місце на стелажах розподіляється так, щоб привернути увагу відвідувачів магазину, забезпечити швидку розпродажу товару і підвищити ефективність кожної полиці.

Правило «обличчям до покупця». Товар, виставлений фронтально, повинен бути розташований з урахуванням кута зору покупця. Основна інформація на упаковці має бути легко читане і не закриватися цінниками чи іншими упаковками. Порушення правила "обличчям до покупця" характерно для торгових точок, де місця мало, а товару багато.

Якщо товар розташований невдало, його все-таки знайдуть, але лише при дотриманні наступних умов: покупцеві дуже потрібний даний вид продукту; у покупця вже сформувалося перевагу щодо даної марки; він знає, як виглядає упаковка, і в нього достатньо часу на пошук, він може задати питання продавцю.

Доступність. Слід пам'ятати, що «купівельна спроможність» людини вимірюється довжиною руки. Легкі вироби і продукти повинні знаходитися па верхніх полицях, а важкі - на нижніх.

Охайність. Полиці, па яких розміщується товар, треба регулярно мити або пилососити. Непривабливий, забруднений або з вадами товар повинен вилучатися з полиць і уцінюються для прискорення його продажу. Етикетки на товар, повинні бути добре закріплені, а банки без етикеток повинні бути ідентифіковані, уцінені і виставлені в іншому місці.

Відповідний вид товарів «переднього ряду». Кількість товарів «переднього ряду» залежить від обсягу їх упаковки, попиту на ці товари і можливості швидкого поповнення стелажного запасу. Встановлений для «переднього ряду» кількість повинна підтримуватися для контролю цього запасу і прискорення товарообігу. Протягом дня слід кілька разів заповнювати товарами перший ряд на полицях.

Заповнена полиць. Розміщуючи товар в магазині, в першу чергу треба дбати про зручність покупця. При відвідуванні магазину він менш ніж за півгодини вибирає від 30 до 40 видів товару з 10-15 тис. пропонованих магазином. Відсутність потрібного товару в продажу викликає у покупця роздратування і відчуття невдоволення.

Базовий принцип торгівлі за системою самообслуговування полягає в наступному: максимальні оберти можна робити тільки при повністю заповнених полицях. Поличний товар повинен бути показаний у виграшному вигляді; навколо нього повинно бути вільне місце, щоб його можна було краще роздивитися. Слід уникати в самий розпал торгівлі займатися поповненням поличного запасу. Але якщо в цьому виникла гостра необхідність, то продавцю краще принести товар і швидко розкласти його на полиці.

Привабливість упаковки. Необхідно враховувати привабливість упаковки і загальне зорове враження від викладення. Продавець повинен бути зацікавлений у продажу фасувальних товарів, привабливість знайомої упаковки (обгортки) яких звертає на себе увагу покупців.

Певне місце на полиці. Покупці звикають до того, що потрібний їм товар знаходиться па певному місці, тому всякі зміни повинні контролюватися в рамках відділу (категорії) і вироблятися з вагомих причин. Розташування продуктів повинне відповідати вказівниками і вивісок у проходах.

Постійне поповнення запасів. Пересування продукту із заднього ряду на передній план при заповненні запасів на полицях має відбуватися за випробуваного і виправдав себе принципом «прийшов першим йде першим».

Правило розподілу пріоритетних місць. Товари, що приносять найбільший прибуток і мають найкращі показники продажів, повинні перебувати на кращих місцях у торговому залі і торговому обладнанні. Однак якщо надавати кращі місця тільки сильним маркам, то торговець може потрапити в сильну залежність від виробника. Для того щоб магазин не втратив свою індивідуальність, не став таким, як усі, менеджеру необхідно підтримувати баланс пропозиції різних марок у відділі і (або) категорії.

Викладати «підвішеному» товар на кращі полки категорично протипоказано. Незважаючи на те що така перестановка може сприяти збільшенню збуту неходового товару, це може обернутися падінням загального прибутку та розтратою довіри покупців. У західній практиці товари, з якими хочуть скоріше розпрощатися, ставлять внизу, окремо, у спеціально відведеному місці і з відповідною інформацією, відправляють у спеціальні магазини або повертають постачальнику відповідно до умов договору.

Товар, який знаходиться на хорошому місці, в центрі уваги, в улюбленому магазині, викликає до себе довіру. Часто саме за довіру, гарантію якості платять покупці, вибираючи той чи інший магазин. Не можна змушувати їх сумніватися. Якщо сам товар поганий - ставлення до магазину може погіршитися, а службовці про це навіть не впізнають.

Тому перш ніж пересувати товар, якість якого викликає сумнів, слід згадати, що короткострокові прибутки можуть призвести до втрати клієнта.

При викладенні товарів на стелажі не варто забувати про вплив руху покупців на обсяги продажів.

При розміщенні товарів на полиці важливо пам'ятати, що око людини легше переходить зліва направо і зверху вниз, як при читанні.

Можна виділити наступні пріоритетні місця на полицях торговельного обладнання:

­      по вертикалі - на рівні очей/грудях;

­      по горизонталі - у центральній частині полиці або в центрі конкретної групи товарів на полиці стелажа.

Підводячи підсумок цього розділу курсової роботи ми можемо сказати, що головними принципами викладення товарів є: хороший огляд товару, доступність товару для покупця, заповненість полиць для створення ефекту достатку, привабливість упаковки (товари в яскравій гарній упаковці продаються швидше), певне місце на полиці для певного товару (покупці придбали лояльність до якого-небудь товару, не підуть шукати його в інше місце, якщо не знайдуть на старому).

Продаваність товару можна змінити, переміщаючи його з рівня на рівень. На підставі статистичних даних можна простежити такі зміни обсягу продажів при розташуванні на полицях різного рівня:

­      верхні полиці - 62% (від можливого товарообігу);

­      середні полки - 100% (від можливого товарообігу);

­      нижні полки - 48% (від можливого товарообігу).

Залежно від товару ці дані можуть змінюватися, але пропорції в принципі зберігаються.

Закон «мертвої зони». Все, що бачить навколо себе нерухомо стоїть людина, називається зоровим полем. Помічено, що предмети, що потрапили в нижню частину зорового поля людини, розглядаються їм гірше, ніж у верхній частині.

Лівий нижній кут стелажу є найбільш невдалим - там погляд людини зупиняється найрідше. Це місце називається «мертва зона».

«Закон 2/3». Підходячи до чергового відділу, зазвичай покупець не відразу починає шукати необхідний йому товар, а пропускає перші секції стелажу. Однак до останньої секції покупець уже вибрав товар, так що рівень продажів в ній також низький. Відповідно, найбільш вдалим з цієї точки зору є розташування товару на середніх секціях стелажа.

Аналізуючи те, як покупець звертає увагу на полицю, її можна розділити на кілька зон продажів, різних по ефективності.

1.3 Товарознавча характеристика хлібобулочних виробів

У харчовій промисловості хлібопечення є основною галуззю. Основний об'єм виробництва складає хліб з житнього борошна змішаного валяння - 60%, з сортової пшеничного борошна - 24, булочні, і здобні вироби - 13, бубличні і сухарні - 3%. Основна сировина для хлібопечення - борошно (борошно хлібопекарське), вода, дріжджі і сіль; додаткове - цукор, молоко, яйце, жири, прянощі і ін.

Борошно використовують пшеничну хлібопекарську і житню всіх сортів. У невеликих кількостях застосовують борошно інших видів. Змішування партій борошна дозволяє випікати хліб високої якості. Після змішування борошно просівають для відділення домішок, насичення повітрям, пропускають через магнітний уловлювач металодомішків. Борошно повинно бути достатньо доспілою. Використання свіжомеленого борошна призводить до утворення липкуватого, мажучогося і швидкорозчинного при бродінні тіста. Хліб при цьому має форму, що розпливлася, недостатньо розвинену пористість, невеликий об'ємний вихід, покриту дрібними тріщинами кірку. М’якуш хліба виходить темним і погано розпушеним.

Вода повинна бути в міру жорсткою. Кількість її, що додається в борошно (на 100 кг) для отримання тіста, складає від 50 до 70 кг.

Дріжджі - корисні мікроорганізми, застосовують для розпушування пшеничного тіста, для приготування житніх заквасок. Їх додають до 3 кг на 100 кг борошна. Пресовані дріжджі повинні мати вологість не більше 75%, кислотність (у перерахунку на оцтову) - 120-300 міліграм %. Підйомна сила повинна складати не більше 70хвилин. Сіль додають з розрахунку 1,2-2,5 кг на 100 кг борошна.

Додаткова сировина. Цукор вводять в покращенні (3- 6%) і здобні (до 30%) вироби з пшеничного борошна. Він є активізатором дріжджів, знижує вологість продукту.

У діабетичні вироби додають ксиліт і сорбіт. Жир додають для поліпшення смаку і підвищення енергетичній цінності виробів. З олій застосовують гірчичну, соняшникову, бавовняну, соєву, а також маргарин і масло вершкове. Жир використовують для покращених сортів хлібобулочних виробів в кількості до 5, в здобних - до 25%. Жир робить вироби еластичними. Вводять жир у вигляді жироводяної емульсії.

Молочні продукти - молоко знежирене і незнежирене, сирна і підсирна маса. Яєчні продукти - яйця свіжі курячі, меланж, сухий яєчний порошок. Яєчні продукти додають виробам пористість. Використовують також солод білий і червоний, висівки пшеничні і житні (у дієтичний хліб), прянощі, родзинки, цукати, горіхи (для здобних виробів).

Для приготування хліба сировину дозують по масі (борошно, солод) або об'єму водних розчинів. Розчини обов'язково фільтрують. Заміс - це змішування борошна і всіх компонентів до зникнення грудок і утворення однорідної по складу опари. При зіткненні з водою частинки борошна швидко її вбирають, набухають і склеюються, утворюючи зв'язане тісто, що складається з трьох фаз, - твердою, рідкою і газоподібною.

Тверда фаза складається з нерозчинних білків і крохмалю, дріжджових кліток. Рідка фаза є розчиненими мінеральними органічними речовинами - сіллю, цукром і розчинними білками. Газоподібна фаза утворюється з повітря, що потрапляє в тісто при замісі і тіста, що утворюється при молочнокислому і спиртному бродінні.

Пшеничне тісто готується в основному опарним і безопарним способами. Опарний спосіб здійснюють в два етапи - спочатку з 5% борошна, всіх дріжджів і води готують опару 50%-ної вологості. Опара дозріває 3-4,5 год. при температурі 27-29°С. У доспілу опару додають решту сировини, замішують додаткове тісто, яке бродить 1-1,5 год. Протягом цього часу тісто 1-2 рази обминають (місять). Даний спосіб тривалий і економічно не вигідний.

Безопарний спосіб. Передбачає одноразовий заміс всієї сировини, передбаченої рецептурою. Весь процес приготування хліба складає 4,5-5 год., але якість хліба гірша, ніж опарного. Покращує якість хліба додавання молочної сироватки, застосування рідкої окислювальної фази (напівфабрикатів), модифікованого крохмалю, ферментних препаратів, картопляного соку і ін. При дозріванні тіста за рахунок мікробіологічних, біохімічних, колоїдних, фізичних процесів тісто стає таким, що з нього виходить добре розпушений, з рум'яною скориночкою, еластичний з вираженим смаком та ароматом хліб.

Житнє і житньо-пшеничне тісто готують на відповідній муці. Житнє борошно має особливість утворювати в'язкі колоїдні розчини, тому приготування житнього тесту відрізняється від приготування тіста пшеничного. Житнє тісто готують на заквасках густих (вологість 50%), менш густих (вологість більше 50%) і рідких (вологість 70- 80%).

Густі закваски застосовують для приготування житнього тесту з обойної і обдирного борошна. Закваски зручні для перекачування насосами, що дозволяє готувати тісто безперервним способом і застосовувати для всіх сортів житнього і житньо-пшеничного хліба. В даному випадку легко регулювати кислотність закваски. Для закваски застосовують стару закваску або чисті культури дріжджів і молочнокислих бактерій певних рас. Останніми роками застосовують лактобактерії - висушені чисті молочнокислі культури. Для простих сортів житнього і житньо-пшеничного хліба тісто готують безпарним способом в дві фази: закваска і тісто. Бродіння закваски 4-5 години, тіста 1-1,5 год.

Заварні сорти хліба вимагають тривалішого терміну дозрівання. Для житнього і житньо-пшеничного хліба з обдирного борошна застосовують в процесі закваски згущену сироватку молочну сквашену. В цьому випадку час бродіння скорочується до 2 год.

Контроль готовності тіста проводять на підставі показників титрованої кислотності, яка повинна бути трохи вище за кислотність готового хліба. Доспіле тісто розділяють на шматки, щоб надати виробам потрібну форму.

Шматки тіста для формового хліба округляють і поміщають у форми, а для круглого череневого (подового) - укладають на металеві листи, потім вироби направляють на розстійку для зняття внутрішньої напруги в тісті, що виникає при округленні і обробленні.

Розстійка є важливою частиною процесу приготування тіста. При діленні тіста на шматки і його формуванню втрачається пористість за рахунок видалення частини двооксиду вуглецю. Розстійка прискорюється при температурі 35-40°С через 50-120 хв. після того, як тісто добродило й наситилося газом, його використовують для випічки. Тривалі терміни бродіння і виброджування (при розстійки) погіршують якість хліба.

Випічка є завершуючим етапом приготування хліба, від неї залежить якість готових виробів. Після закладки тісту в піч починається прогрівання тістової заготівки, коли до кінця випічки температура на поверхні виробу досягає 140- 180°С, а в м’якуші - 98°С. Тісто спочатку збільшується в об'ємі, потім до середини процесу випічки об'єм стабілізується. Важливий процес при випічці - утворення скориночки, щоб уповільнити процес її твердіння, в піч подається пара. Клейстеризація крохмалю робить скориночку гладенькою.

М’якуш утворюється за рахунок зміни колоїдного стану білків і крохмалю. Крохмаль клейстеризований прилягає до білкового каркаса тіста і закріплює пори, створюючи пористість. Аромат хліба і смак створюються за рахунок більше 300 речовин, що утворюються в хлібі при бродінні тіста, його розстійці і особливо при випічці. Під час випічки спостерігається зменшення маси хліба. Різницю між масою тіста і масою отриманого з нього хліба називають упіком і вона складає 6-14%. Усихання хліба при його охолодженні після випічки складає 2,5-3,5%.

При розрахунку витрати основної і додаткової сировини визначають вихід хліба - це відношення маси випеченого охолодженого хліба до маси основної сировини (окрім води), виражене у відсотках. Вихід хліба виходить від 130% (для дрібноштучних виробів) до 158% (житній хліб з обойного борошна).

Укладають хліб після випічки на чистих, сухих, без стороннього запаху лотки в один ряд, на нижню або бічну сторону, прагнучи його не зім'яти. Кількість виробів на лотку залежить від їх маси і форми, але повинно бути визначеним для кожного сорту. Лотки поміщають в контейнери або вагонетки для доставки споживачам.

Асортимент хліба

Хлібні вироби залежно від виду борошна можуть бути пшеничними, пшенично-житніми, житніми, житньо-пшеничними. По рецептурі - прості, покращенні і здобні (тільки пшеничні). За способом випічки - череневі(подові) і формові. Призначення хліба залежить від сорту борошна, особливостей рецептури, традицій, напряму використання. Простій хліб - це хліб, виготовлений з борошна, води, солі і дріжджів. До складу покращеного хліба входять жир, молоко, цукор. Здобні вироби готують на основі великої кількості жиру, цукру, яєць.

У хліб житній вводять патоку, солод, коріандр, тмин, цукор.

Хліб житній випікають з обойного, обдирного і сіяного борошна. Простій житній хліб з обойного борошна випікають формовим і череневим. Він має вологість 46-53%, кислотність-13®, пористість 44% (не менше). Це найнижча пористість серед хлібних виробів. Хліб з житнього борошна обдирного випускають під назвою Козацький. У його склад входять окрім основної сировини пюре картопляне, тмин або коріандр. Хліб з житнього сіяного борошна виробляють ваговим або штучним масою більше 0,5 кг Хліб Придніпровський виготовляють з борошна житнього обдирного і житнього у вигляді формового і череневого масою більше 0,5 кг Вологість його 48- 50%, кислотність 9-10®, пористість не менше 54- 55%.

Колір від світло - до темно-коричневого.

Хліб Галицький заварний готують з житнього сіяного борошна , житнього обдирного з додаванням солоду і тмину, а покращенні сорти хліба готують на заварках.

Хліб Заварний готують на заварках з добавкою солоду, цукру, прянощів - тмину, коріандру. Заварний і Бородінський хліби випікають з обойного борошна з додаванням житнього червоного солоду і тмину. Колір Бородінського темніше Заварного і має більш виражений смак і аромат. Бородінський випікають тільки у формах. Житній хліб готують з борошна обдирного з додаванням патоки. Вологість покращених сортів житнього хліба 50-51%, кислотність до 1 Р.

Хліб житньо-пшеничний і пшенично-житній готують з відповідних видів борошна. Простій житньо-пшеничний хліб готують з борошна обойного житнього (55-65%), пшеничного (35- 45%) і пшенично-житнього (70-30). Хліб Карпатський випікають з житнього борошна обдирного і пшеничного 1 або 2-го ґатунку. Випікають подовим або формовим, масою не менше 0,5 кг Вологість 49-50%, кислотність 9-5,50, пористість 55- 56%, колір світло-коричневий. Хліб Дарницький випікають з житнього борошна обдирного і пшеничного 1 і 2-го сортів, вологість 44-48,5%, кислотність - 80, пористість - 57-59%.

До групи житньо-пшеничних і пшенично-житніх хлібів відносять: Український - з житнього обойного борошна обдирного і пшеничного; Український новий - суміш житнього борошна обдирного і пшеничного 2-го сорту.

Термін реалізації в роздрібній мережі з моменту виїмки з печі хліба без упаковки з житнього сіяного борошна і суміші його з сортовим пшеничним 24 год., решти видів хліба без упаковки-не більше 36 год.

Хліб пшеничний готують з борошна вищого, 1-го, 2-го і обойних сортів масою більше 0,5 кг, формовим або штучним. Хліб простій пшеничний з обойного борошна випікають череневим, формовим.

Хліб має темну кірку і світло-коричневий колір м'якуша, смак кислуватий.

Покращенні сорти пшеничного хліба випікають з борошна вищого і 2 сорту з введенням в рецептуру цукру і маргарину.

До покращеного хліба відносять Городський (з цукром, маргарином, патокою). Молочний (з молоком, патокою), Гірчичний 1 -го сорту (з молоком, гірчичним маслом), Красносельський (з цукром), Чайний (з солодом, патокою і коріандром), Ромашка (з соняшниковою олією) і ін.

Булочні вироби готують з борошна пшеничного вищого, 1 і 2-го сортів. До простих виробів відносять батони прості (борошно 1 і 2-го сортів), Столичні і Городські (борошно вищого ґатунку), до покращених - батони: Сихівський 1-го сорту (цукор), нарізні (цукор і маргарин), Столові (цукор, родзинки і маргарин), Підмосковні з родзинками (цукор і маргарин). Маса батонів від 0,4 до 0,5 кг Вироби з борошна вищого ґатунку мають світліший і більш пористий м'якуш, ніж з борошна 1 і 2-го сортів.

Хали плетені складаються з 4-6 джгутів тесту, поверхня яких змащена яйцем, різновид хал - плетінки з маком. Булки мають круглу або довгасту форму. Випускають булки Городські вищого і 1-го сортів з косим надрізом, Російські з маком, з родзинками, Черкізовські, Московські. У рецептуру цих борошняних виробів входять борошно пшеничне вищого і 1-го сортів, цукор, жир, патока, родзинки, мак. Відрізняються вони і зовнішнім виглядом - формою, кольором, станом поверхні. У рецептуру сайок вищого сорту входять цукор, маргарин, гірчичне масло. За формою сайки нагадують булки, але не мають бічних скориночок.

Ріжки і рогалики вищого і 1-го сортів мають шарувату будову. Калачі і ситнички московські випікають з простого тіста, масою 0,2 кг Форма калача - кільце, ситничка - кругла. Підкови, гребінці, розанці, булочки з маком, калачі Ленінградські складають особливу групу (булочна дрібниця). Їх готують з використанням цукру і маргарину, маса 0,1 і 0,2 кг

Здобні вироби готують з борошна вищого ґатунку з додаванням жиру, цукру, яєць, родзинок і ін. Маса виробів 0,2 кг Випікають здобу звичайну (плюшки, равлики і ін.), Виборгську просту і фігурну, дитячу фігурну (грибки, зайці і ін.), любительські вироби вищого сорту (ріжки, булочки виті і ін.), хліб здобний формовий (0,5 кг), коржики житні здобні. Вироби з листкового тіста готують з борошна вищого ґатунку з додаванням цукру, яєць, молока, масла вершкового (для шарування),ванілину.

Дієтичні і національні хлібні вироби. Дієтичні хлібні вироби призначені для людей літнього віку, страждаючих певними захворюваннями. Для людей, страждаючих цукровим діабетом, ожирінням, ревматизмом, готують хліб білково-висівковий, білково-пшеничний. Булочки з сорбітом 1-го сорту призначені для діабетиків.

Ахлорідний хліб (без солі) призначений для осіб, страждаючих захворюванням нирок або підвищеним кров'яним тиском. Готують його на сироватці, без солі, з борошна 1-го сорту. Хліб без солі обдирний випікають з борошна житнього обдирного і пшеничною 1-го сорту. Випускають також сушки, сухарі ахлоридні, вищого і 1-го сортів. Також випікають хліб молочно-висівкової, масою 0,3 кг, що містить 35% пшеничних висівок і 6% сухого цілісного молока. Рекомендується для хворих діабетом, людей з надмірною вагою.

Вимоги до якості хліба. Хліб приймають партіями. Якість перевіряють оглядом 10% продукції з кожної полиці. Хліб, що поступає в роздрібну торгову мережу, оглядають, звертаючи увагу на зовнішній вигляд, стан кірок і м'якуша, при необхідності визначають смак, запах, вологість, кислотність, пористість м'якуша, наявність сторонніх включень, хвороб і домішок.

Хлібні вироби повинні мати властиву ним форму, бути не пом'ятими і без бічних напливів. На поверхні допускається шорсткість з наявністю неглибоких тріщин (шириною не більше 1 см) і надривів.

Колір скориночки може бути від золотисто-жовтого до темно-коричневого, завтовшки не більше 3-4 мм. Відхилення від норми на вигляд можливі при недотриманні режимів розстійки, тривалості випічки, недотримання температурного режиму при випічці, використання борошна із слабкою клейковиною (розпливчастість форми) і ін.

М'якуш доброякісного хліба повинен бути добре пропеченим, не вологим і не липким, еластичним, мати хорошу пористість. Не допускається наявність порожнеч, крошливість, непромішування, гартування. Хліб з рівномірною пористістю пишніший, краще засвоюється організмом. Для кожного виду і сорту хліби характерні певний смак і запах. Доброякісний хліб повинен мати приємний, обумовлений добавками смак. Не допускаються в хлібі відчуття прісного, пересоленого, надмірно кислого і гіркого смаку, наявність хрускоту.

Приміщення для зберігання хліба і хлібобулочних виробів повинні бути обладнані контейнерами відкритого і закритого типу, тарою-устаткуванням, пересувними етажерками або стаціонарними полицями. Приміщення для зберігання хліба і хлібобулочних виробів повинні піддаватися ремонту з біленням або забарвленням стенів, стель - в міру необхідності. Приміщення не рідше одного разу на рік дезінфікують. У приміщеннях, призначених для зберігання хліба і хлібобулочних виробів, не дозволяється тримати інші товари і продукти, які можуть передати виробам невластивий ним запах. При зберіганні хлібобулочних виробів укладають: формовий хліб в один або два ряди на бічну або нижню кірку; череневий хліб і хлібобулочні вироби - в один ряд на нижню або бічну кірку; дрібноштучні - на нижню кірку в 1-2 ряди, а вироби з обробкою - в один ряд; грінки, сухарі - насипом. При транспортуванні лотки, ящики і корзини встановлюються один на одного так, щоб при ході автомобіля вони не рухалися з місця і не деформували виробу.

Дефекти і хвороби хліба. Дефекти хліба викликаються порушенням технології приготування і недбалим відношенням після випічки. До дефектів зовнішнього вигляду відносять неправильну форму, дефекти поверхні і забарвлення. Неправильна форма хліба виникає при використанні борошна із зерна, ураженого клопом-черепашкою, морозобійного, пророслого, не доспілого, при зайвій вологості тесту, тривалості бродіння і розстійки. Форма може бути порушена при недбалому обробленні тіста.

Дефекти поверхні - відсутність кірки (при щільній посадці тесту в пекти), крупні тріщини (з'являються на поверхні при недостатній розстійці і відсутності пари), дрібні тріщини (борошно з ураженого шкідниками зерна); відшаровування кірки (при тісті, що не доброджує); темна кірка (борошно з пророслого зерна, зайвого бродіння).

Дефекти м'якуша - непроміс (грудочки борошна), закал, липкий і темний м'якуш. Непроміс виникає при порушенні режиму замісу. Закал - відстоювання хліба на холодній поверхні при посадці його в недостатньо нагріту піч. Липкий м'якуш буває при використанні борошна з пророслого і морозостійкого зерна, малого терміну випічки. За цих же умов може вийти і темний м'якуш хліба. До дефектів смаку і аромату відносять наявність хрускоту при розжовуванні, сторонні домішки (полин, горох), використання тесту, що перебродив.

Хвороби хліба. Хліб із-за високої вологості швидко псується, є благодатним середовищем для розвитку мікроорганізмів. Пліснявіння хліба після випічки виникає при неправильному зберіганні і недостатній кислотності. При пліснявінні поверхня хліба покривається нальотом різного кольору і неприємного смаку. Деякі плісняви є отруйними. Розвивається цвіль в місцях оголення м'якуша. Для попередження її розвитку хліб рекомендується зберігати при невисокій температурі і вологості.

Картопляна хвороба викликається бактеріями картопляної палички. Оптимальна температура її розвитку 36-40®С, тобто в жарку пору року. Картопляна паличка частіше вражає хліб пшеничний.

Житній хліб стійкий до цього захворювання, оскільки його м'якуш є кислим. Виявляється хвороба у вигляді жовтизни м'якуша і наявності ниток, що тягнуться. Крейдяна хвороба спостерігається при зберіганні хліба в целофанових плівках. Виявляється у вигляді сухих білих плям, схожих на крейдяні відкладення. Такий хліб для харчових цілей не використовується.

Кривава хвороба хліба з'являється частіше в жарку пору року і при високій вологості повітря. Викликають §§ дріжджі, створюючи на поверхні хліба слизисті плями яскраво-червоного кольору. Такий хліб має неприємний запах і смак. До пороків хліби відносяться також наявність мінеральних домішок (хрускіт), черствіння (починається через 5-10 ч). Зберігання хліба в поліетиленових упаковках або його заморожування уповільнює черствіння, зменшує усихання.

Транспортування і зберігання хліба. Хлібобулочні вироби перевозять в спеціалізованому транспорті, обладнаному полицями-косинцями, в лотках або контейнерах. У торговій мережі із-за швидкого усихання, черствіння і можливого мікробіологічного псування хлібобулочні вироби зберігають нетривалий час. Хліб з житнього і обдирного борошнаи зберігають 36 год., сортовий, - 24, здобні вироби - 16 год.

Приміщення для зберігання хліба повинне бути чистим, сухим, провітрюваним, температура 20-250С (не нижче 60С), відносна вологість повітря не більше 75%. Хліб укладають на стелажах, полицях або лотках на відстані не менше 50 см від підлоги.

Формовий хліб укладають в один або два ряди на бічну або нижню кірку; череневий і булочні вироби - в один ряд на нижню або бічну кірку з ухилом до стінки лотка.

Хлібні вироби зберігають окремо від продуктів, що мають різкі і сильні запахи (риба). До початку торгівлі хлібні вироби викладають в місцях, зручних для реалізації. Для відбору хліби використовують спеціальні вилки. На вимогу покупця, якщо йому були продані недоброякісні хлібобулочні вироби, магазин зобов'язаний беззастережно обміняти §х на доброякісних або повернути гроші.

Макаронні і круп'яні вироби, розфасовані в тару, реалізують разом с. тарою. На прилавках повинні бути виставлені зразки наявних в продажі видів і сортів борошна, крупи, макаронних виробів. Зразки забезпечують ярликами, де указують найменування, сорт, ціну виробу. Нерозфасовані товари (борошно, крупа і ін.) відпускають чистою масою, насипаючи в пакети совками.

Бубличні і сухарні вироби

Сировиною для виробництва бубличних виробів служать пшеничне борошно, вода, дріжджі, сіль, жири, цукор. Промисловість виробляє наступні вироби: сушки, бублики і бублики. Розрізняються вони по масі, діаметру, товщині кільця і вологості.

Виготовляють бубличні вироби з крутого дріжджового тіста по рецептурі простого і покращеного тіста, опарним або безопарним способами. До складу простого тіста входять борошно пшеничне хлібопекарська вищого сорту, дріжджі, сіль, цукор. Бродіння проводять в дві фази: до натирки і після неї. Після закінчення першої фази бродіння тісто ріжуть на шматки по 10 кг, потім подають на натирочну машину з рифленими вальцями. Після натирки шматки тесту переносять на столи для додаткового бродіння (відлежування). Готове тісто обробляють на ділильно-закочувальних машинах з урахуванням величини упіка і усихання. Сформовані тістові заготовки розстоюються в контейнерних шафах: для бубликів - 40-70, сушок - 15-20 хв. Потім вироби подають на парову камеру для відпарювання (2-4 хв.). Готові сушки і бублики перев'язують шпагатом, упаковують в ящики, а бублики - в лотки. Бублики - вироби штучні, а бублики і сушки - вагові.

Якість хлібобулочних виробів та їх зберігання

Якість хлібобулочних виробів визначається органолептичним методом за кількома показниками. Розглянемо їх.

Форма хлібобулочних виробів повинна бути правильною, відповідати задуманому вигляду, у подових виробах - овальна, видовжена, округла, у фермових - прямокутна.

Поверхня - гладенька, без значних тріщин, пухирів, інших пошкоджень.

Колір поверхні хлібобулочних виробів з пшеничного борошна має бути від золотисто-жовтого до світло-брунатного, з житнього борошна - від брунатного до темно-брунатного.

М'якушка хлібобулочних виробів має бути добре пропеченою, не глевкою, без грудочок, без слідів непромішування, рівномірно пористою.

Смак та запах повинні відповідати виду виробів, без сторонніх присмаків та запахів.

Еластичність хліба перевіряють надавлюванням на нього зверху. Якщо під час надавлювання його поверхня повертається у попередній стан, - хліб свіжий.

У процесі зберігання хліб черствіє, а також може бути уражений картопляною та крейдяною хворобами. Картопляна хвороба виникає переважно у пшеничному хлібі.

За картопляної хвороби м'якушка стає тягучою, набуває неприємного запаху та смаку.

Ознаки крейдової хвороби - у м'якушці з'являються грудочки білого кольору, які розсипаються як крейда.

Щоб запобігти швидкому черствінню хліба, необхідно пшеничний хліб зберігати окремо від житнього. Зберігають хлібобулочні вироби в окремих, спеціально відведених, чистих, сухих приміщеннях за температури не нижче +60С та відносної вологості повітря 75-80 %. Дрібні хлібобулочні вироби можна зберігати не більше 16 годин.

Вироби з пшеничного борошна не псуються протягом 24 годин, з житнього - 36 годин. Термін зберігання заварних видів хліба - до 48 годин.

Правила та порядок приймання хлібобулочних виробів

Розглянемо, на що необхідно звертати увагу та що перевіряти під час приймання хліба і хлібобулочних виробів.

1.      Обов'язково необхідно перевіряти наявність супровідних документів, їхні реквізити та правильність заповнення.

.        Необхідно перевіряти кількість контейнерів-етажерок на кожний вид хлібобулочних виробів.

3.      Перераховують кількість лотків у кожному контейнері-етажерці та кількість виробів у кожному лотку.

4.      Визначають якість хліба, тари, упаковки, терміни витримки виробів після виходу з печі, наявність у супровідних документах позначки про якість виробів.

.        Забороняється приймати вироби, що не відповідають установленим вимогам щодо якості та ваги.

.        Якщо під час приймання виявлено хлібобулочні вироби, які не відповідають стандартам, то такі вироби повертають постачальнику тим же транспортом, а у супровідних документах роблять відмітку про кількість бракованих товарів і порядок їх повернення.

.        Якщо у процесі підготовки хлібобулочних виробів до продажу буде виявлено прихований брак, викликають представника постачальника.

Особливості зберігання хліба та хлібобулочних виробів

Зберігають хліб і хлібобулочні вироби в чистих, сухих, добре провітрюваних приміщеннях за температури не нижче +60С від 16 до 35 годин. Зберігають хліб та хлібобулочні вироби на лотках у тарі-обладнанні чи на стелажах.

Укладають формовий хліб в один чи два ряди на бокову чи нижню шкоринки. Хліб і булочні вироби - в один ряд на бокову шкоринку з нахилом до задньої стінки. Дрібні штучні булочні вироби вкладають на нижню шкоринку в один-два ряди. Забороняється зберігати хліб і хлібобулочні вироби навалом та поруч з товарами, що мають специфічні запахи.

Забороняється перевантажувати хліб з лотків у ящики навалом.

Відстань лотків з хлібом від підлоги у підсобних приміщеннях повинна бути 35 см, у торговельному залі - 60 см.

Шафи для зберігання хліба необхідно щоденно провітрювати і не рідше одного разу на тиждень мити теплою водою з милом та протирати 1 % розчином оцтової кислоти.

Чохли з полімерних плівок необхідно просушувати щоденно, а у разі забруднення - мити теплою водою. Торти та тістечка зберігають у холодильному устаткуванні тільки протягом визначеного терміну.

Підготовка хлібобулочних виробів до продажу з урахуванням споживчого попиту

Готуючи хлібобулочні вироби до продажу, їх сортують за видами, перевіряють якість. Житній та пшеничний хліб розрізають на дві чи чотири частини з урахуванням попиту. Сушку фасують. Для відбору та визначення свіжості хліба у магазинах самообслуговування готують виделки, чистий папір для упаковки.

Під час підготовки хлібобулочних виробів до реалізації важливо дотримуватися вимог санітарії та гігієни. У магазинах самообслуговування хлібобулочні вироби зберігають у спеціальних шафах. Якщо хлібобулочні вироби продаються через прилавок, на робочому місці продавця розміщують весь їх асортимент. Зразки виробів розкладають у надприлавочній вітрині. Біля кожного зразка має бути цінник з чітко вказаною ціною.

Правила реалізації хліба та хлібобулочних виробів

Продають хліб і хлібобулочні вироби тільки у свіжому вигляді.

Не допускаються до продажу вироби, що мають явний чи прихований брак, ознаки псування. Після закінчення терміну придатності вироби підлягають поверненню постачальнику. Для відбору виробів у магазинах самообслуговування необхідно поряд з товаром розмістити виделки чи аркуші білого паперу. Забороняється відпускати хліб і хлібобулочні вироби працівникам, які здійснюють готівковий розрахунок. Нереалізовані залишки хліба відправляють на переробку. У разі виявлення у хлібобулочних виробах картопляної хвороби, їх терміново знімають з продажу. Полиці, контейнери, де знаходилися уражені хворобою вироби, ретельно миють мильним розчином і гарячою водою.

1.4 Товарознавча характеристика трикотажних виробів

Трикота́жна промисло́вість - галузь текстильної промисловості, яка виробляє з вовняної та бавовняної пряжі і з штучних волокон різноманітні плетені вироби: трикотажне полотно, панчохи, шкарпетки, рукавички, верхній трикотаж і білизну.

У 1941 - 44р. підприємства трикотажної промисловості зазнали майже цілковитого знищення. Згодом трикотажна промисловість була відбудована і поширена. Побудовано нові великі заводи.

Асортимент верхніх трикотажних виробів - дуже різноманітний та широкий і включає жакети, джемпери, жилети, джемпери типу сорочки, светри, костюми, сукні, халати, блузки, спідниці, штани, шорти, піжами, комбінезони, напівкомбінезони, рейтузи, спортивні джемпери тощо.

Для виготовлення верхніх трикотажних виробів використовують вовняну, напіввовняну, бавовняну і змішану пряжі, об'ємну поліакрилонітрильну пряжу, високооб'ємні текстуровані нитки - еластик, гофрон, мерон, мелан, акон, камелан тощо.

Верхні трикотажні вироби відрізняються формою, кольором, фасоном, силуетом, характером застібки, вирізом горловини, довжиною рукавів та ін.

Як і у швейному одязі, у трикотажному розрізняють три види форми: строга, спортивна і фантазійна. Використовують усі види силуетів, але найпоширенішим є напівприлеглий силует, що широко використовується для суконь, костюмів, пальт.

Різновиди верхніх трикотажних виробів характеризуються фасонами, складністю обробки, додатковим оздобленням.

Для фасонів трикотажного одягу є притаманною детальна розробка силуету з допомогою різноманітного крою, швів, складок, кишень, застібки, оздоблювальних елементів.

Розмірні ознаки верхніх трикотажних виробів визначають ростом, розміром виробу. Для поясних виробів у чоловіків і жінок вводиться повнотний показник (70 - 154 - обхват талії (см) для чоловіків), (96 -148 обхват стегон з урахуванням виступу живота (см) у жінок). Інтервал, між розмірними характеристиками такий самий, як для одягу з тканин.

Верхні трикотажні вироби поділяються на такі види:

Джемпер - плечовий верхній одяг без застібки згори донизу, з рукавами різної довжини або без них, з різноманітним оформленням горловини - без застібки, з коміром-стійкою, із застібкою до середини стану, на плечі, на спинці. Довжина до талії або стегон. Нові різновиди - джемпер типу майки, блузона, сорочки. Різновидом джемпера є пуловер.

Жакет - плечовий верхній одяг з розрізом згори донизу, з застібкою або без неї, з довгими або короткими рукавами, без коміра або з коміром. Складається зі спинки і двох шличок. Виготовляють різних фасонів, нові жакети типу чоловічого піджака, блузки, куртки, блузона.

Жилет - виріб без рукавів із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї. Складається із спинки і двох шличок. Довжина до талії, лінії стегон, до колін або нижче.

Светр - виріб побутового і спортивного призначення, який складається із стану, рукавів і коміра-стійки (висотою не менше 5 см). Комір буває суцільнов'язаним або пришивним, одинарним або подвійним. Виготовляють светри переважно із товстих трикотажних полотен

фанг і напівфанг.

Куртка - плечовий верхній одяг із рукавами, розрізом і застібкою згори донизу, з підкладкою і утеплювальною прокладкою або без них. Нерідко виготовляють із каптуром.

Рейтузи - вироби побутового і спортивного призначення, виготовляють суцільнов'язані і кроєні. Трикотажний поясний одяг, який щільно облягає нижню частину тулуба й ноги, кожну окремо до ступнів. Бувають чоловічі, жіночі, дитячі; виготовляють із вовняної, бавовняної і напіввовняної пряжі і високооб'ємних ниток, з довгими або короткими штанинами. Складаються із торса і двох пагомілок. Пагомілки закінчуються штрипками, ластиком або підшиваються всередину з фіксацією еластичною тасьмою. У кроковий шов торса вшивають ластик. Край верху підшивається в підгин з еластичною тесьмою.

Штани - виготовляють різних фасонів. Можуть бути дво- або чотиришовними, верх штанів має подвійний пояс із трикотажного полотна або пояс з підкладкою із тканини, з прорізними або накладними кишенями. Низ штанів закінчується манжетами або в підгін. Застібка по центру, збоку або пояс на еластичній тасьмі. Бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Різновиди штанів - шорти (вище колін), бермуди (до колін), гольф (нижче колін, манжети з застібкою).

Спідниці - поясний верхній жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають нижню частину тулуба й ноги. Бувають костюмні й одиночні. Використовують у комплектах з джемперами, жакетами, жилетами і блузками. За конструкціями і фасонами не відрізняються ВІД спідниць із тканин. Спідниці із звичайних трикотажних полотен виготовляють з підкладкою з тканин, із формостійких полотен - без підкладки.

Блузки - плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, який

надягають на білизняний виріб. Виготовляють із осново в'язаних гладко в'язаних або ажурних трикотажних полотен для носіння заправленими в спідницю або навипуск. Відрізняються фасонами залежно від силуету,

Відрізняються фасонами, залежно від форми і довжини рукавів, форми коміра, застібки й виду оздоблення.

Сукні - плечовий жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають тулуб стегна й ноги. Плаття шиють різноманітних фасонів і силуетів залежно від напряму моди, цільнокроєними або відрізними по лінії талії, з різною формою і конструкцією рукавів і комірів.

Костюми - одяг, що складається з двох або більше виробів. Бувають жіночі, дитячі і спортивні, дво-, три- і багатопредметні. Костюми-двійки складаються із жакета (джемпера, жилета, блузки) і спідниці або штанів; або сукні і жилета; сарафана з блузкою або джемпером.

Костюми-трійки доповнюються жилетом, блузкою або іншими виробами, а багатопредметні ансамблі (комплекти) - шапочкою, шарфом, рукавичним виробом або хусткою.

Костюми спортивного типу складаються з куртки або джемпера з розрізом до середини стану на замок -"блискавку" і штанів, які мають різний крій, фасон, оздоблення та волокнистий склад. Виготовляють із вовняної, напіввовняної пряжі, високооб'ємних ниток. Для оздоблення по боках штанів, куртки, комірів і манжет використовують декоративні смуги, багатокольорові канти, а на грудях - емблеми.

Піжами - комплект трикотажних виробів, який складається з куртки (фуфайки, блузи) та штанів різної довжини. Бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Виготовляють із ворсових, плюшевих або платувальних полотен.

Халати - плечовий верхній трикотажний одяг із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї (з поясом і великим запахом пілоток). Виготовляють із плюшевих або ворсових полотен, для відпочинку і купання. Чоловічі шиють прямого силуету, з довгими рукавами, поясом, шалевим коміром. Фасони жіночих халатів більш різноманітні - прямі, розкльошені, з комірами різної форми, з кишенями, різними за довжиною рукавами.

Пальта - плечовий верхній одяг з рукавами, розрізом та закою згори донизу. Демісезонні пальта виготовляють із трикотажних полотен, дубльованих поролоном або штучним хутром на трикотажній основі. Шиють таких самих моделей і фасонів, що й пальта із тканин Пальта для дітей виготовляють з каптуром або з коміром і бочкою.

Костюми для дівчаток складаються із спідниці (вид А) або довгих штанів (вид Б) і одного із таких виробів: кофточки, жакета, жилета, джемпера.

Костюми для хлопчаків і дівчаток складаються із рейтузів і светра або джемпера. Нерідко випускаються гарнітури із трьох або чотирьох предметів (додаються шарф, шапочка і рукавички).

В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача . Ця спеціалізована галузь продукує в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. Разом в Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. За рівнем виробництва тканин у Європі Україна теж займає провідне місце. Текстильна промисловість тісно пов'язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує текстильну промисловість окремими видами сировини, машинобудування - обладнанням, хімічна промисловість - хімічними волокнами, барвниками .

Ще однією з особливостей розміщення підприємств текстильної промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, наприклад металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Як правило, текстильна промисловість частіше за все є в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь (або галузі), що обслуговує, але іноді вона відіграє ще й районотвірну роль. Виділяють наступні ключові фактори розміщення підприємств текстильної промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами. Територіальна організація текстильної промисловості зумовлена перш за все впливомвом споживчого та сировинного факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному - залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей тієї або іншої галузі. Окрім галузевого та споживчих факторів, велике значення має забезпеченість тієї або іншої території робочою силою. Підприємства первинної переробки сировини мають велику кількість відходів (до 30-40% ваги вихідної сировини) і тому rf3~r| до сировинних баз. Волокнисті культури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тваринницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- та паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як з тваринницькою базою, так і з центром споживання м'яса. На розміщення текстильної промисловості великий вплив справляє науково-технічна революція. Це відбивається перш за все на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

Трикотажний одяг небезпідставно називають одягом XX століття. Красивий зовнішній вигляд, висока гігієнічність і зручність в експлуатації, необхідна довговічність і надійність вигідно відрізняють трикотажні верхні й особливо білизняні вироби від аналогічних за призначенням виробів з тканин. Що стосується панчішно-шкарпеткових, рукавичкових і багатьох верхніх і білизняних виробів спортивного призначення, то і тут трикотажу немає альтернативи.

Специфіка розвитку асортименту трикотажних виробів полягає в тому, що трикотажна галузь виробництва у XX ст. розвивалась більш високими темпами порівняно з виробництвом тканин і виробів з них. Вона має ширші технологічні потужності й асортиментні можливості для постійного розширення й оновлення асортименту відповідно до зміни моди та кон'юнктури ринку. Все це вимагає більш глибоких і фундаментальних досліджень проблеми формування сучасного ринку трикотажного одягу, включаючи і повніше розкриття його товарознавчих аспектів.

Слід підкреслити, що трикотажна промисловість України має великий технологічний і кадровий потенціал. Сучасні трикотажні підприємства є практично в кожній області України.

За умови забезпечення необхідною сировиною (і насамперед бавовною) ця галузь спроможна не тільки повністю задовольнити потреби вітчизняного ринку з усіх видів трикотажної продукції, а й успішно конкурувати на міжнародному ринку.

Інтернаціоналізація ринку текстильних товарів, і трикотажних у тому числі, вимагає сучасного трактування багатьох питань, що стосуються сфери виробництва та реалізації даної групи товарів у ринкових умовах.

Формування оптимальної структури асортименту трикотажних полотен і виробів уже сьогодні вимагає застосування досконаліших підходів у підборі сировини та високоефективних технологій, впровадження вимог міжнародних стандартів і оцінки ситуації на сучасному ринку, а головне - об'єктивного врахування реальних потреб населення в цих товарах та його фінансових можливостей.

Трикотажем називають в'язаний текстильний виріб або полотно, яке складається з петель, переплетених у поздовжньому та поперечному напрямках, утворених з однієї чи багатьох ниток. Структура трикотажу, як і будь-якого іншого текстильного матеріалу, визначається розмірами, формою та взаємним розміщенням його складових елементів - петель, протяжок, накидів тощо.

Петля - основний елемент петельної структури трикотажного полотна, що являє собою зігнутий відрізок нитки, протягнутий через попередню петлю, який складається з дужки, пари петельних паличок, що утворюють остов, і пари протяжок. Розрізняють петлі: відкриті (з неперехрещеними протяжками), закриті (з перехрещеними протяжками), з одно- і двосторонніми протяжками, лицеві та виворітні, а також плюшеві, пресові та жакардові.

Протяжка - це елемент петельної структури (чи петлі), що являє собою відрізок нитки, який з'єднує дві суміжні петлі, утворені з однієї нитки.

Накид - це елемент петельної структури, що являє собою зігнутий відрізок нитки, не протягнутої через попередню петлю, який охоплює її дужки.

Окрім цього, до елементів петельної структури належать додаткові не зігнуті в петлі нитки (футеровані, утокові, основні), які утримуються в полотні протяжками ґрунтових петель.

Основними параметрами будови трикотажу є: вид і лінійна густина ниток, вид переплетення, петельний ряд, петельний стовпчик, щільність в напрямку вертикалі та горизонталі, рапорт переплетення, модуль петлі, фактура поверхні та кількісні характеристики цих параметрів (величина петельного кроку, висота петельного ряду, довжина нитки в петлі тощо). Від розміру та форми петлі, наявності різних видів протяжок і накидів залежать основні механічні, фізичні й естетичні властивості трикотажу, що визначають надійність, гігієнічність і естетичність трикотажних виробів.

Петлі, розміщені в одному горизонтальному ряду (впоперек трикотажу), утворюють петельний ряд, а петлі, нанизані одна на одну впродовж трикотажу, петельний стовпчик.

Розрізняють лицевий та виворітний боки трикотажу. На лицевому боці розміщені добре видимі палички петель, а на виворітному - дужки петель або протяжки. Залежно від кількості шарів, які складають товщину трикотажу, розрізняють одинарний (одношаровий) і подвійний трикотаж.

За принципом утворення горизонтального ряду розрізняють кулірний (поперечнов'язаний) і основов'язаний трикотаж. У кулірному трикотажі горизонтальний петельний ряд утворюється послідовним згинанням у петлі однієї, двох або більше взятих разом ниток, заправлених в один нитководій. Після утворення петель в першому ряді нитки переходять в другий, третій ряд і т.д. У результаті такої будови кулірний трикотаж легко розпускається в горизонтальному напрямку (по лінії петельного ряду), а в разі обривання нитки - і в вертикальному (по лінії петельного стовпчика).

Основов'язаний трикотаж утворюється із системи ниток (основи), розміщених паралельно одна до одної. Петельний ряд утворюється одночасним згинанням усіх ниток основи на всіх голках ряду, після чого починається в'язання наступного ряду. При цьому утворюються зв'язані між собою петельні стовпчики. Така будова основов'язаного трикотажу зумовлює нерозпускання його в горизонтальному напрямку.

Будова трикотажних полотен визначається: лінійною густиною та структурою ниток і пряжі, переплетенням, щільністю, лінійним модулем (модуль петлі), довжиною петлі, пористістю, фактурою.

Структура пряжі та ниток залежить від їхнього волокнистого складу, способу прядіння, лінійної густини і скрученості. Нині для виготовлення трикотажних виробів використовують майже всі ті види сировини, що й для виготовлення тканин. Найбільшу частку складають нитки та пряжа змішаного волокнистого складу, що забезпечує полотнам високі гігієнічні властивості, меншу усадковість і зминальність, високу зносостійкість.

Залежно від компонентного складу сировина для трикотажного виробництва поділяється на групи А, Б, В. До групи А належать такі види пряжі та ниток: пряжа з натуральних волокон; змішана пряжа з натуральних і хімічних волокон, а також поєднання пряжі з натуральних волокон з нитками і пряжею з хімічних волокон. Причому вміст синтетичних волокон і ниток не більше 30 %. До групи Б входять нитки та пряжа зі штучних волокон (віскозних, ацетатних, триацетатних тощо), а також їх поєднання з нитками або пряжею із синтетичних волокон. Причому вміст синтетичних волокон, як і в попередній групі, не повинен перевищувати 30 %. Група В включає нитки та пряжу, виготовлені повністю із синтетичних волокон; змішану пряжу та нитки із синтетичних волокон з натуральними й штучними, а також поєднання синтетичних ниток і пряжі з пряжею або нитками з натуральних і штучних волокон. Вміст синтетичних волокон більше 30 %.

Залежно від призначення трикотажних полотен, вимог до їх властивостей, фактури поверхні підбирають пряжу та нитки різної будови: пряжу різних способів прядіння й коефіцієнтів скрученості; комплексні нитки з хімічних волокон пологих і високих скрученостей; нитки фасонних скрученостей, текстуровані нитки, а також різної їх комбінації.

Тонкі та гладкі нитки використовують для виготовлення білизняних, блузкових, сорочкових полотен, панчішно-шкарпеткових виробів з гладкою лицевою та виворітною поверхнею. Груба та пухнаста пряжа використовується для виготовлення м'яких і більш важких полотен для верхнього трикотажу. При їх поєднанні можна отримати полотна з гладкою лицевою поверхнею та ворсистою виворітною.

Пряжа та нитки високих скрученостей надають полотнам жорсткість, спричинюють нерівномірність петельної будови, збільшують здатність полотен до закручення країв, але водночас полотна з них менш рихлі, стійкі до утворення пілінгу, більш зносостійкі.

Переплетення є важливим чинником, який визначає будову та властивості трикотажу. Від виду переплетення залежать характер лицевого та виворітного боків полотна, товщина, поверхнева густина, міцність, розтяжність, пористість, пружність та інші властивості. При виборі переплетення обов'язково враховують призначення трикотажного полотна, спосіб виготовлення виробу (більш детально характеристика трикотажних полотен буде описана у наступному параграфі). У межах одного переплетення на будову та властивості полотна суттєво впливають форма, розмір, розміщення петель і зв'язок між ними. Петлі можуть бути відкриті й закриті. Відкриті петлі надають полотну високу розтяжність і еластичність, а закриті - більшу формостійкість. Трикотажні полотна, утворені відкритими петлями, легше розпускаються.

За формою петлі можуть бути круглі, подовжені, широкі та звужені, а за висотою - нормальної величини, зменшені та збільшені. Основними параметрами петлі є її ширина, висота, форма, довжина нитки в петлі. Ширина петлі встановлюється величиною петельного кроку (А) для трикотажних полотен різних переплетеньпрямленому стані, яка затрачена на її утворення. Довжину петлі встановлюють експериментальне у процесі розпускання невеликого зразка трикотажного полотна, а для нерозпускальних основов'язаних полотен визначають у процесі в'язання або розрахунковим методом. Від довжини петлі залежать щільність трикотажу, розтяжність, еластичність, пружність. Зі збільшенням довжини петлі підвищуються розтяжність і пористість, зменшуються щільність і пружність. Залежно від щільності, лінійної густини пряжі та виду переплетення довжина петлі знаходиться в межах від 2 до 5 мм.

Щільностю трикотажу називають кількість петель, що припадає на одиницю довжини петельного ряду (щільність по горизонталі - Щг) або петельного стовпчика (щільність по вертикалі - Щв). За одиницю довжини прийнято 100 мм. Враховуючи високу розтяжність трикотажних полотен, визначення щільності трикотажу проводять безпосереднім підрахунком кількості петельних стовпчиків і рядів на відрізку 100 мм у зрівноваженому стані. Методика визначення щільності полотен різних переплетень викладена в стандарті. Слід відзначити, що щільність різних видів трикотажних полотен знаходиться в межах від 40 до 300 петель на 100 мм.

Однак щільність полотна, виражена кількістю петель на відрізку 100 мм, ще не дає уявлення про ступінь заповнення трикотажу волокнистим матеріалом, а також величину вільних проміжків між нитками. При однаковій щільності трикотажу з підвищенням товщини пряжі чи ниток ступінь заповнення волокнистим матеріалом буде зростати, а зі зменшенням товщини ниток - знижуватись. Для характеристики ступеня заповнення трикотажного полотна волокнистим матеріалом слід враховувати довжину петлі та товщину ниток або пряжі. З цією метою використовують розрахункові модулі петлі: лінійний, поверхневий і об'ємний.

Лінійний модуль (М) показує, скільки разів товщина нитки вміщається в довжині однієї петлі.

Чим вищі числові значення показників лінійного та поверхневого модулів петлі, тим менша ступінь заповнення полотна волокнистим матеріалом, і навпаки - зі зниженням числових значень цих показників ступінь заповнення збільшується. Слід зауважити, що для різних за переплетенням, призначенням і видом сировини полотен є визначені оптимальні показники модуля петлі, які потрібно враховувати під час проектування властивостей та асортименту трикотажних полотен і виробів.

Рапорт переплетення - це найменша кількість петельних рядів К„ (рапорт по висоті) або петельних стовпчиків R (рапорт по ширині), після яких порядок чергування відрізків ниток у вигляді петель, накидів або протяжок у переплетенні повторюється. Рапорт переплетення виражається цілими числами.

Товщина трикотажних полотен знаходиться в широких межах (від 0,1 до 4 мм) залежно від їх призначення. Основними чинниками, які впливають на товщину полотна, є лінійна густина використовуваних пряжі та ниток, щільність і заповнення полотна, вид його переплетення, фактура поверхні тощо. Від товщини трикотажного полотна значною мірою залежать його теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, водопоглинальність, жорсткість, драпірувальність. Товщина трикотажних полотен враховується в процесі вибору фасону та конструкції одягу, технології пошиття (ширина та конструкція швів, величина пропусків під час конструювання тощо). Визначається товщина полотен з допомогою спеціальних приладів - товщиномірів при визначеному навантаженні.

Пористість трикотажних полотен характеризується ступенем заповнення його об'єму волокнистим матеріалом і повітряними пустотами. Чим більше в одиниці об'єму волокнистого матеріалу, тим менше пор, і навпаки.

Враховуючи петлясту будову трикотажних полотен, загальний об'єм пор у них значно більший, ніж у тканинах. Для більшості трикотажних полотен пористість становить 70 - 90%.

Загальна пористість трикотажних полотен впливає на теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, масу, м'якість і т. ін.

Висока пористість підвищує теплозахисні властивості трикотажних полотен, оскільки повітря, яке заповнює пори, є поганим провідником тепла, але водночас значна кількість наскрізних, великих за розміром пор підвищує конвекцію повітря та зменшує теплозахисні властивості полотен, й особливо вітростійкість.

Фактура трикотажного полотна визначається переважно структурою його поверхні. На формування фактури найбільше впливають такі чинники, як вид і лінійна густина ниток і пряжі, вид переплетення, щільність і спосіб обробки полотен. Залежно від призначення трикотажного полотна лицевий його бік може мати різноманітну фактуру: гладку, шорстку, візерункову, рельєфну, ажурну, ворсову (з начісним і петельним ворсом). Найширше використовується трикотаж із гладкою лицевою фактурою (кулірна гладь, ластик, інтерлок). Двовиворітний трикотаж має шорстку фактуру як лицевого, так і виворітного боків. Візерункову фактуру мають жаккардові полотна, перемінний платувальний трикотаж та ін. Багато полотен мають рельєфно-візерункову фактуру у вигляді рельєфних смужок, валиків, горбиків, а також інших за формою опуклостей або заглиблень. Таку фактуру поверхні можна отримати переплетеннями неповний ластик і інтерлок, пресовими, вічковими тощо. Петлясту ворсову поверхню утворюють плюшеві переплетення, а поверхню з начісним ворсом - футеровані.

Властивості трикотажних виробів, які задовольняють потреби людини в процесі їх експлуатації, називаються споживними. Споживні властивості трикотажних виробів, як і текстильних товарів у цілому, групуються у три класи:

• властивості, які задовольняють матеріальні потреби (утилітарні, ергономічні);

• властивості, які задовольняють нематеріальні потреби (естетичні);

• властивості надійності.

Споживні властивості трикотажних виробів значною мірою залежать від властивостей трикотажних полотен, з яких вони виготовлені. Властивості трикотажних полотен, як і інших текстильних матеріалів, в основному формуються в процесі виробництва та залежать від їх волокнистого складу, будови й обробки.

Розглядаючи властивості трикотажних полотен з точки зору впливу на споживні властивості виробів, їх можна об'єднати в такі групи:

• механічні, які визначають довговічність і надійність виробів у процесі експлуатації;

• гігієнічні, які визначають їх вплив на організм людини;

• властивості, які формують естетичність готових виробів;

• технологічні, які визначають здатність полотен до виготовлення з них виробів.

До першої групи належать такі одиничні властивості: міцність на розрив і продавлювання, розтяжність, стійкість до витирання, жорсткість, пружність, еластичність, незминальність.

Одиничними властивостями, які формують гігієнічність полотен, є: гігроскопічність, водопоглинання, водотривкість, капілярність, вологовіддача, повітро- і паропроникність, схильність до електризації (поверхневий електричний опір), теплозахисність (коефіцієнт теплопередачі, питомий тепловий опір).

Естетичність виробів формується насамперед колористичним оформленням полотен (колір, ступінь білості, малюнок, який утворюється в процесі в'язання чи вибивання полотен, блиск, матовість, прозорість та ін.).

В окрему групу виділяються показники полотен, які впливають на технологічність виготовлення трикотажних виробів. Це товщина полотна, закручуваність країв, перекіс петельних стовпчиків, розпускальність, усадковість, жорсткість та ін.

Оскільки характеристика споживних властивостей текстильних полотен і методи їх визначення грунтовно описані в підручнику "Текстильне товарознавство", розглянемо лише ті властивості, які є специфічними саме для трикотажних полотен і виробів.

Такими специфічними властивостями є їх розтяжність, розпускальність, закручуваність країв полотен, перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків. Вони зумовлені петлястою структурою й особливостями будови трикотажних полотен і суттєво впливають на зручність виробів в експлуатації, збереження форми виробів, їх зносостійкість.

Розтяжність трикотажного полотна характеризується величиною деформації під час прикладання до нього навантаження. На розтяжність полотна насамперед впливають структура пряжі та ниток, природа волокнистого складу, вид переплетення та щільність в'язання. Розтяжність трикотажних полотен може визначатись двояко: одночасно з визначенням розривного навантаження полотен і під час дії на них постійного навантаження, що менше за розривне.

Розтяжність при розриві стандартних смужок полотна (100 х 50 мм) характеризується збільшенням їх довжини в момент розриву і виражається в міліметрах або у відсотках до початкової довжини смужки. Слід зауважити, що трикотажні полотна мають значно більшу розтяжність по горизонталі, ніж по вертикалі. Розтяжність при визначенні міцності методом продавлювання характеризується збільшенням поверхні зразка і виражається у відсотках до вихідної поверхні. Розтяжність трикотажних полотен значно більша, ніж тканин, і знаходиться в межах від 25 до 300 %. Але оскільки в процесі експлуатації трикотажні вироби зазнають значно меншого навантаження, ніж розривне (не більше ніж 10 Н), стандартами передбачається визначення показника розтяжності при дії на смужку розміром 220 х 50 мм постійного навантаження 6 Н. При такому навантаженні трикотажні полотна розтягуються без порушення цілісності петельної структури і характеризують здатність змінювати форму виробів у процесі одягання й експлуатації. За абсолютним значенням показників розтяжності при такому навантаженні полотна поділяються на три групи: з розтяжністю від 0 до 40%, від 40 до 100%, більше 100%.

Розтяжність (деформація) при цьому буває двох видів - пружна і залишкова. Особливо важливим для трикотажних полотен є те, що їм властива висока частка пружної деформації та еластичності, завдяки чому трикотажні вироби зручні в експлуатації, щільно облягають фігуру людини, не утруднюють її рухів і не створюють незручностей в процесі експлуатації, зберігають або легко поновлюють надану виробам форму після багаторазових хімічних чисток, прання, прасування та інших волого-теплових обробок. Це є особливо цінним для спортивних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових виробів і головних уборів. Відомо, що сильно розтяжні непружні полотна значно погіршують споживні властивості трикотажних виробів, і особливо верхнього одягу. Такі вироби передчасно втрачають форму, погіршуються їхній зовнішній вигляд і зносостійкість.

Показники розтяжності полотен необхідно враховувати на етапах моделювання та конструювання трикотажних виробів. Під час проектування виробів із полотен першої групи розтяжності припуски на вільне облягання фігури повинні бути додатні, величина їх залежить від виду виробу; для полотен другої групи - нульовими, а для третьої - лінійні розміри виробів значно менші, ніж розміри фігури людини.

Розпускальність - здатність трикотажного полотна розпускатися при обриві нитки. Ця властивість є суттєвим недоліком трикотажу і впливає в першу чергу на довговічність виробів. У кулірному трикотажі петлі можуть розпускатися як у напрямку горизонтальних петельних рядів, так і в напрямку петельних стовпчиків, а в основов'язаних полотнах - тільки в напрямку петельних стовпчиків. У цілому для поперечнов'язаного трикотажу характерна більша розпускальність, ніж для основов'язаного.

Здатність до розпускання полотен залежить від виду сировини, структури пряжі та ниток, виду переплетення, щільності в'язання, довжини та форми петлі (відкрита чи закрита петля). Легше розпускається трикотаж зі штучних і синтетичних ниток пологих скрученостей, ніж трикотаж, виготовлений з пряжі або ниток високої скрученості. З підвищенням щільності полотна змінюються довжина та форма петлі, що приводить до зменшення його розпускальності. Проте найбільше впливає на розпускальність вид трикотажного переплетення. Полотна похідних і візерункових переплетень характеризуються меншою розпускальністю, ніж полотна головних переплетень.

Окремі види полотен (гладь, двовиворітна гладь, платувальна гладь) легко розпускаються з обох його кінців, у той час як інші полотна (ластик, інтерлок, фанг, напівфанг) розпускаються тільки у напрямку, зворотному до в'язання. Для зменшення розпускальності трикотажні полотна виробляють з використанням нових видів комбінованих і візерункових переплетень, ниток і пряжі підвищеної скрученості, високооб'ємних ниток і пряжі, проводять термічну обробку (стабілізацію) полотен.

Закручуваність країв - здатність деяких видів трикотажних полотен закручуватися з країв.

Ця властивість обумовлена тим, що нитка, зігнута в петлі, у зв'язку з внутрішніми напругами прагне випрямитися з країв полотна по лінії розрізу і передає напруги сусіднім петлям. Це і призводить до закручування країв. Закручуваність є негативною властивістю трикотажних полотен, оскільки ускладнює розкрій полотен і пошив виробів, створює незручності у процесі експлуатації виробів. Вона залежить від волокнистого складу пряжі та ниток, щільності полотна, виду переплетення.

Полотна, виготовлені з волокон з високими пружними властивостями (вовни, лавсану), а також ниток і пряжі високої скрученості, мають підвищену здатність до закручування країв. Збільшення щільності в'язання полотен призводить до підвищення закручування полотен у зв'язку з тим, що збільшуються згин нитки в петлі та її прагнення розпрямитись. Більшу здатність до закручування країв мають одинарні полотна, виготовлені на однофонтурних машинах. У подвійних переплетеннях здатність до закручування зменшується через те, що напруга в петлях, утворених на одній голечниці, врівноважується такими самими напругами в петлях, утворених на другій голечниці.

Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків - це зміщення кута нахилу петельного ряду або петельного стовпчика від ліній, прокладених перпендикулярно до поперечного згину ниток і вертикального розміщення стовпчиків. Воно виникає переважно в кулірних одинарних полотнах, а також у процесі виготовлення кулірних полотен на багатосистемних машинах, у разі використання для в'язання однониткової пряжі з високою скрученістю або скручених ниток незбалансованої (неврівноваженої) скрученості. Перекіс петельних рядів і петельних стовпчиків погіршує зовнішній вигляд виробів, є причиною їхньої деформації в процесі експлуатації. З метою зменшення перекосу петельних рядів і петельних стовпчиків для в'язання використовують пряжу та нитки невисокої скрученості, а в разі високої скрученості їх сукають, з'єднуючи нитки та пряжу з різними напрямками скрученості (лівої та правої).

Структуру асортименту трикотажних полотен можна групувати за різними ознаками: призначенням, волокнистим складом, способами виробництва, типами в'язальних машин, способами основної та кінцевої обробки та ін.

За призначенням асортимент трикотажних полотен поділяється на полотна побутового та спеціального призначення. Полотна побутового призначення включають полотна для виготовлення верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових, хустково-шарфових виробів і головних уборів, виробів спортивного призначення, а також підкладкові, про-кладкові й утеплюючі полотна, які використовуються для пошиття одягу та взуття. Характеристика асортименту найважливіших груп наведена нижче.

За волокнистим складом трикотажні полотна бувають: однорідні (виготовлені з пряжі та ниток одного волокнистого складу) та неоднорідні (виготовлені з двох або більше видів текстильних волокон). Полотна можуть бути дво-, три- і багатокомпонентними.

При цьому, залежно від виду використаних пряжі й ниток, а також особливостей в'язання, неоднорідні полотна можуть бути змішані та комбіновані.

За способами виробництва трикотажні полотна бувають поперечно-в`язані (кулірні) й основов`язані. Залежно від способу петлеутворення трикотажні полотна отримують трикотажним і в'язальним способами.

За способом основної обробки полотна бувають сирові, вибілені, гладкофарбовані, строкатов'язані, меланжеві, вибивні, а за способом кінцевої обробки - з протизминальною, протиусадковою, протизабруднювальною та водовідштовхувальною обробками, а також з тисненою, ворсовою поверхнею та ін.

За здатністю до розтягування - малорозтяжні (основов'язані полотна, окремі види комбінованих кулірних) і високорозтяжні (гладь, ластик, інтерлок, ажурні та ін.).

За здатністю до розпускання полотна поділяються на розпускальні (полотна кулірних головних переплетень), малорозпускальні (більшість полотен кулірних візерункових і комбінованих переплетень) і нерозпускальні (основов'язані полотна).

За типом трикотажних і в'язальних машин, на яких виготовлені ці полотна, - ластикові, інтерлочні, фангові, котонні, оборотні, рашельвертілочні та ін.

З типом машин тісно пов'язаний вид переплетення трикотажного полотна, яке формує його будову, зовнішній вигляд, споживні властивості.

Враховуючи, що вплив волокнистого складу, особливостей будови та способів обробки текстильних полотен на формування їх асортименту й властивостей детально вивчено на прикладі тканин та описано у підручниках і навчальних посібниках інших авторів, у даному підручнику ми обмежились тільки розглядом специфіки формування асортименту та властивостей трикотажних полотен і виробів у процесі їх в'язання. При цьому основна увага приділяється вивченню залежності їх механічних, фізичних й естетичних властивостей, довговічності й надійності в експлуатації від особливостей будови і в першу чергу від виду переплетення.

Переплетенням у трикотажі називають вид, спосіб і порядок взаємного розташування ниток, що зігнуті у петлі та утворюють петельну структуру, а також ниток, не зігнутих у петлі, що утримуються петельною структурою, які обумовлюють будову та зовнішній вигляд трикотажного полотна.

Як відзначалось раніше, за кількістю ниток, які беруть участь в утворенні горизонтального петельного ряду, трикотажні полотна поділяються на два класи - поперечнов'язані й основов'язані. У свою чергу кожен з них поділяється на чотири групи: полотна головних, похідних, візерункових і комбінованих переплетень.

Полотна головних переплетень мають найпростішу будову, складаються з однакових за розміром і формою петель, які не включають інших елементів петельної структури.

До них належать: поперечнов'язані - гладь, ластикова гладь, двовиворітне полотно; основов'язані - ланцюжок, трико, атлас, подвійний (ластиковий) ланцюжок, подвійне трико і подвійний атлас.

Полотна похідних переплетень отримують шляхом поєднання кількох однакових головних так, що між петельними стовпчиками одного переплетення поміщаються петельні стовпчики другого. З кулірних - це похідна гладь і дволастик (інтерлочна гладь). Похідні основов'язані переплетення отримують шляхом зміни довжини протяжок - сукно, шарме (похідні трико), суконний і шармезний атлас (похідні атласу), ластикове трико та ластиковий атлас, інтерлочне трико та інтерлочний атлас та ін.

Візерункові полотна виготовляють на основі головних і похідних переплетень шляхом пров'язування додаткових ниток для досягнення: кольорового ефекту (жакардові полотна); зміни властивостей трикотажних полотен - зменшення розпускання, розтяжності, покращання теплозахисних властивостей (платувальні, ворсові, плюшеві, малорозтяжні, утокові, комбіновані та ін.), а також зміни розміру та форми петлі й довжини протяжок - фанг, напівфанг, ажурні, філейні.

Полотна комбінованих переплетень утворюються в результаті різного поєднання головних, похідних і візерункових переплетень. Залежно від способів поєднання елементів переплетень окремих класів (головних, похідних, візерункових) ці полотна можуть бути простими, похідно-комбінованими, візерунковими та складними. Кількість можливих комбінацій в кожній з названих груп дуже велика. При цьому в процесі отримання комбінованих полотен, як і візерункових, ставиться мета розширення внутрішньовидової структури асортименту і поліпшення властивостей полотен при більш ефективному використанні сировинних ресурсів і технологічних можливостей.

За кількістю петельних шарів, з яких складаються полотна, трикотаж може бути одно-, дво- і багатошаровим. Двошаровий трикотаж переважно застосовується у верхніх і рукавичкових виробах, а одношаровий - у білизняних і панчішно-шкарпеткових виробах.

Розглянемо видовий асортимент і властивості найпоширеніших полотен, які виготовляються вітчизняною промисловістю.

Білизняні вироби, які безпосередньо дотикаються до тіла людини, перш за все повинні забезпечувати нормальне функціонування організму - вільно поглинати рідку та пароподібну вологу з поверхні тіла і поволі відводити її в зовнішні шари одягу. До того ж ці вироби мають захищати організм людини від охолодження та забруднення, очищати шкіру від поту і підшкірного жиру. Тому білизняні вироби повинні мати не тільки високу гігроскопічність і водопоглинання, капілярність та вологовіддачу, задану повітро- і паро-проникність, а й необхідну теплозахисну здатність. За підрахунками спеціалістів, білизняні трикотажні полотна повинні мати гігроскопічність не менше 7%, паропроникність не менше 52 - 56 мг/м2с, а повітропроникність не менше 100 дм3/м2с. Крім високої гігієнічності, білизняні трикотажні вироби мають бути стійкими до багаторазового прання, витирання та багаторазових деформацій згинання та розтягування.

Вони повинні бути формо- та розміростійкими і гарантувати сталість заданої форми та розмірів виробів у процесі їх експлуатації. Ці вироби мають бути також м'якими, легкими, щільно облягати тіло людини, вони не повинні містити в собі токсичних і алергічних речовин, які могли б негативно впливати на організм або викликати пошкодження шкіри.

Комплекс високих гігієнічних та естетичних властивостей, висока зносостійкість, зручність в експлуатації, економічність виробництва вже впродовж багатьох років забезпечили трикотажній білизні широку популярність та домінуюче положення на ринку одягу. Основним призначенням білизни є створення необхідного теплового комфорту, захист шкіри людини від механічних та інших пошкоджень під дією зовнішнього середовища (світла, тепла, вітру, опадів, пороху, мікроорганізмів тощо).

Красивий зовнішній вигляд, висока м'якість, розтяжність, еластичність, легкість, рівномірне облягання тіла людини без ускладнення її рухів, зручність в експлуатації, легке відпирання від забруднення, висока паро- та повітропроникність, підвищена теплозахисна здатність і ряд інших властивостей вигідно відрізняють трикотажні білизняні вироби від аналогічних виробів з тканин. Не поступаються білизняні трикотажні вироби виробам з тканин і за термінами зносу. Наведені чинники і визначають домінуюче місце трикотажних білизняних виробів у гардеробі споживачів і перспективність їх виробництва.

Передумовою для зростання обсягів виробництва, оптимізації структури видового та внутрішньовидового асортименту трикотажної білизни та докорінного поліпшення її споживних властивостей є широке застосування в білизняному трикотажному виробництві нових видів сировини, і перш за все ниток і пряжі з різноманітних хімічних волокон. Так, завдяки широкому використанню в основов'язальному виробництві штучних ниток (віскозних, ацетатних і триацетатних), поєднанню цих ниток із бавовняною пряжею, капроновими комплексними та текстурованими нитками було створено різноманітний асортимент високоякісних платувальних, плюшевих, ворсових, пресових й утокових білизняних полотен, що дозволило не тільки суттєво оновити асортимент трикотажної білизни, а й значно підвищити її якість.

Найширше застосування для виробництва полотен білизняного призначення мають віскозні комплексні нитки (блискучі, матовані нефарбовані, фарбовані в масі) різної лінійної густини (6,7; 8,4; 11,1; 13,3; 15,6 і 22,2 текс). Саме завдяки цим ниткам досягається висока гігієнічність, надійність в експлуатації, м'якість, еластичність та красивий зовнішній вигляд багатьох білизняних виробів, і насамперед жіночої та дитячої білизни.

Крім віскозних ниток, для виробництва трикотажної білизни широко застосовується бавовняна, віскозна, візкозно-лавсанова, бавовняно-віскозна, бавовняно-сиблонова, бавовняно-лавсанова, бавовняно-полінозна, вовняна, вовняно-віскозна пряжа. Вміст хімічних волокон у змішаній пряжі визначається призначенням трикотажних білизняних виробів, особливостями будови й обробки полотен для цих виробів, сировинними та фінансовими можливостями окремих підприємств.

Обмежено в білизняному виробництві (переважно в спортивній білизні) застосовуються також деякі види текстурованих ниток. Найбільше поширення серед них мають нитки еластику та об'ємна поліакрилонітрильна пряжа.

Білизняні вироби виготовляються з різних за будовою й обробкою полотен. Найбільшу частку серед кулірних полотен складають гладь, інтерлочні, платувальні, плюшеві та футеровані полотна, а серед основов'язаних - платувальні, утокові, філейні та плюшеві.

Для виробництва трикотажної білизни застосовуються вибілені, гладкофарбовані, вибивні та строкатов'язані за обробкою полотна. При цьому перевага надається гладкофарбованим полотнам. Для дитячої білизни широко використовуються дрібнорапортні строкатов'язані інтерлочні та тонколастикові полотна, в яких вибілена бавовняна пряжа поєднується з фарбованими в масі віскозними комплексними нитками.

За способом виробництва трикотажні білизняні вироби в основному належать до кроєних, хоча в останні роки чітко намітилась тенденція зростання виробництва напіврегулярних виробів. Крім волокнистого складу, особливостей будови та способів обробки полотен, а також способів виготовлення самих виробів, трикотажні білизняні вироби групуються за призначенням, сезоном експлуатації, статево-віковими ознаками споживачів, видами та різновидами, а також фасонами, розмірами тощо. Так, за призначенням трикотажну білизну поділяють на побутову та спортивну, за сезонністю - на весняно-літню й осінньо-зимову. Залежно від конкретних умов експлуатації побутова білизна, в свою чергу, поділяється на денну та для сну, за статево-віковою ознакою - на жіночу, чоловічу та дитячу.

Жіноча білизна

Асортимент жіночої білизни характеризується великою різноманітністю за видами трикотажних полотен (їх волокнистим складом, видами переплетень та способами їх обробки), номенклатурою самих виробів, їх фасонами, умовами експлуатації тощо. До жіночої білизни належать комбінації, денні та нічні сорочки, панталони, нижні спідниці, комплекти та інші вироби. Для виробництва жіночої білизни використовуються в основному осново-в'язані двогребінкові платувальні полотна з віскозних, ацетатних, триацетатних, капронових ниток, бавовняної пряжі, ниток еластику та їх різноманітних комбінацій. Майже дві третини жіночої білизни виробляється із застосуванням різних видів хімічних волокон. Найбільш елегантними, легкими та зносостійкими є вироби з віскозно-капронових двогребінкових (вертілочних) полотен. Користуються популярністю також вертілочні полотна з еластику в поєднанні з фарбованими віскозними або ацетатними комплексними нитками. Причому вміст синтетичних волокон у білизняних жіночих виробах не повинен перевищувати 40%. Крім основов'язаних, для виготовлення жіночої білизни застосовують також різні види кулірних полотен (гладь, тонко-ластикове, інтерлочне, платувальне, плюшеве, футероване, пресове тощо).

Денна жіноча білизна для осінньо-зимового сезону (сорочки або укорочені комбінації типу майок, панталони з довгими ніжками та ін.) в основному виготовляється приталених силуетів переважно з еластичних кулірних полотен. Форма цим виробам може надаватись також за рахунок регулярного або напіврегулярного способу їх виготовлення. Виготовляючи вироби кроєним способом, завжди намагаються уникати складних конфігурацій і великої кількості швів (особливо горизонтальних). Денна жіноча білизна для весняно-літнього сезону (комбінації, панталони-труси, нижні спідниці) виготовляється переважно з легких основов'язаних полотен з різноманітними способами обробки. Це, як правило, кроєні вироби, оздоблені мереживом, вишивкою, кольоровою тасьмою тощо.

Комбінації- вироби з глибокими вирізами горловини та пройми, їх виготовляють двох видів: напівприлеглого силуету, розширеного або прямого до низу, та розширеного силуету від верху до низу. Комбінації кожного виду можуть бути на бретельках або без них. У верхній підігнутий край комбінацій без бретельок підшивають гумову тасьму. Конструкція талії та спинки комбінації може бути різноманітною: суцільною, на кокетках, з підрізами, зі вставками і т. п. Низ комбінацій обробляють швами впідгинку, мереживами, рюшами, бейкою, воланами тощо. Для обробки верху комбінацій найчастіше використовують в'язане мереживо, вишивку, аплікації та інші види оздоблень. Комбінації виготовляються різної довжини (залежно від моди вони можуть бути короткими, середньої довжини та довгими). Поширені комбінації типу сарафанів з різноманітними вирізами зверху (овальними, каре, типу бузкового листка та ін.). Комбінації можуть випускатись окремо чи входити до складу гарнітурів разом з панталонами та сорочками.

Комбінації в основному виготовляються з вертілочних двогребінкових гладких, візерункових і ажурних віскозних, ацетатних, капронових, віскозно-ацетатних, віскозно-капронових, віскозно-бавовняних, бавовняно-капронових полотен. Причому домінуюче місце в асортименті займають полотна переплетення трико-сукно. Поверхнева густина цих полотен знаходиться в межах 70-150 г/м2. Різноманітність внутрішньовидового асортименту комбінацій визначається не тільки волокнистим складом, видами переплетень та способами колористичного оформлення полотен, айв значній мірі різноманітністю їх конструкцій, покроїв, наявністю різних складок і виточок, формою верхнього вирізу, а також видами оздоблень.

Сорочки денні виготовляють трьох видів: напівприлеглого силуету, розширеного або прилеглого до низу; розширеного силуету від верху до низу та прямого силуету. Сорочки кожного виду можуть бути довгими та короткими, з пришивними або суцільнокроєними бретельками, з рукавами або без них. Для пошиття денних сорочок застосовуються різні види кулірних (гладь, ластик, інтерлок, платувальне, футероване, пресове та ін.) й основов'язаних (платувальні, утокові, плюшеві та ін.) полотен з різних видів сировини (бавовняної, вовняної та змішаної пряжі, віскозних, ацетатних і капронових комплексних ниток, текстурованих ниток тощо). За обробкою ці полотна переважно гладкофарбовані та вибивні.

Сорочкі нічні відрізняються від денних більш складною конструкцією та фасонами. Вони також випускаються трьох видів, а за силуетами аналогічні денним сорочкам. Сорочки кожного виду можуть бути довгими та короткими, із суцільним або складним передом і спинкою, із суцільнокроєними чи пришивними бретельками, з рукавами чи без них. Виготовляють нічні сорочки з таких самих видів полотен, що і денні сорочки.

Спідниці нижні випускаються двох видів: розширеного від верху до низу силуету та прямого. Спідниці кожного виду можуть бути довгими та короткими; вони випускаються різноманітних фасонів, переважно з вертілочних шіатувальних полотен зі штучних і синтетичних ниток.

Панталони за конструкцією поділяються на декілька видів: довгі, подовжені, короткі та панталони-труси. Верхній край панталон обробляють впідгинку із затягнутою еластичною тасьмою або пришитою тасьмою з гумовою жилкою. Низ ніжок підгинають на машині або обробляють кантом, бейкою, манжетами. У першому випадку в нижні краї панталон ув'язується кілька рядів поліуретанової нитки спандекс. Панталони шиють з різних видів кулірних і основов'язаних полотен - гладких, ворсових, плюшевих, ластикових, інтерлочних, платувальних, пресових, жаккардових, які виробляються з різноманітних видів пряжі та ниток. Волокнистий склад і структура полотен, що використовуються для пошиття жіночих панталон, в основному визначаються їх сезонним призначенням. Панталони можуть бути з різноманітними видами оздоблень (обробкою мереживом, аплікаціями, кольоровою тасьмою) і без них.

Крім описаних вище, трикотажна промисловість випускає також багатофункціональні жіночі білизняні вироби, в яких поєднуються функції власне білизни та предметів жіночого туалету. Сюди можна віднести такі вироби: комбінації з бюстгальтером, пояс-труси в комплекті з бюстгальтером, пояс-труси в комплекті з нижньою спідницею та бюстгальтером, комбінація-грація, комбінезони для сну, домашній халат або пеньюар у комплекті з нічною сорочкою. До жіночої трикотажної білизни належать також гарнітури та пеньюари.

Гарнітури(комплекти) бувають різного призначення. Вони можуть бути дво- або трипредметними. До складу двопредметного гарнітуру входять сорочка (або комбінація) та панталони, а трипредметного - комбінація, укорочена сорочка та панталони (довгі панталони чи панталони-труси). Усі вироби, які входять до комплекту, повинні бути одного розміру та зросту і виготовлені з однакового за будовою (переплетенням, фактурою) й обробкою полотна. Гарнітури для сну на відмінну від денних складаються з блузки з короткими рукавами чи без них і укорочених штанів. Виробляються вони переважно з вертілочних (гладких, ворсових, візерункових) полотен.

Пеньюар - нарядний халат, який шиють, як правило, з віскозного або капронового платувального, ажурного, жаккардового основов'язаного полотен. Він може мати короткі, % довжини рукави або бути без них. Пеньюари з ажурних (філейних) напівпрозорих полотен випускаються на чохлі.

Чоловіча трикотажна білизна, як і жіноча, перш за все повинна бути гігієнічною, мати сталу форму та розміри в процесі експлуатації, бути стійкою до витирання, багаторазового прання та хімічних реагентів, які застосовуються для її прання. Вона має бути м'якою, еластичною і не спотворювати форму одягу, що носиться поверх білизни. Крім цього, пофарбування білизняних полотен повинні бути стійкими до дії мокрих обробок, тертя, підвищеної температури та хімічних реагентів.

До чоловічої білизни належать: фуфайки, кальсони, верхні сорочки та труси. За сезоном експлуатації вони бувають осінньо-зимового та весняно-літнього асортименту. Для осінньо-зимового періоду рекомендуються фуфайки та кальсони переважно з начісних і плюшевих бавовняних, бавовняно-віскозних, бавовняно-сиблонових, вовняних і напіввовняних полотен, а також із гладких та платувальних полотен з комбінації бавовняної пряжі, віскозних комплексних ниток, еластику, змішаної пряжі та інших видів пряжі й ниток. При цьому фуфайки та кальсони випускаються переважно у вигляді комплектів (із полотен однакового волокнистого складу, виду переплетень та обробки). До гарнітурів входять фуфайки з короткими рукавами й укорочені (до колін) кальсони. Чоловіча білизна для весняно-літнього сезону включає майки та труси типу шортів. До чоловічої весняно-літньої білизни належать також фуфайки з короткими рукавами із філейних або ажурних платувальних основов'язаних полотен.

Фуфайки складаються зі стану та рукавів. Стан може бути суцільно-в'язаним або зшитим у боках, зі скошеними плечовими зрізами та викроєними проймами. Низ стану обробляють швом у підгинку чи подвійним ластиковим поясом. За конструкцією фуфайки бувають двох типів: із застібкою спереду і без застібки. Горловина у фуфайок без застібки кругла чи мисоподібна, оброблена швом у підгинку чи подвійною бейкою із ластикового чи інтерлочного полотна. Рукави фуфайок можуть бути довгими чи короткими. Довгі рукави закінчуються ластиками чи пришивними манжетами із ластикового або інтерлочного полотна, а короткі - манжетами чи відігнутим і підшитим краєм. Фуфайки шиють з різних видів кулірних й основов'язаних полотен (гладі, інтерлоку, платувальних, начісних, плюшевих, пресових, філейних, утокових та ін.), які виробляються в основному з бавовняної, змішаної, вовняної пряжі, штучних ниток і різних комбінацій пряжі та ниток.

Кальсони складаються з двох ніжок і ластовиці. Вони бувають двох типів - довгі та короткі. Кожний тип може бути двох видів: з поясом із тканини і на гумовій тасьмі. Пояс пришивають із виворітного боку. Розріз застібки обробляється планками з тканин. Низ ніжок довгих кальсон може закінчуватися ластиками або манжетами. Низ ніжок коротких кальсон обробляється швом у підгинку або подвійною смужкою з основного чи оздоблювального полотна. Ластовиця у кальсонах може бути подвійна або одинарна (у виробах із начісних полотен). Кальсони виготовляються з тих самих полотен, що і фуфайки (крім філейних).

Сорчки верхні - плечові трикотажні вироби, які складаються зі стану, рукавів, коміра. Виготовляють їх трьох видів: з довгими рукавами, з короткими рукавами і з короткими рукавами для носіння навипуск. Різноманітність фасонів кожного виду сорочок може досягатись за рахунок застосування різних оздоблювальних деталей (кишень, кокеток, планок і т. ін.), їх форми та розмірів, конструкції коміра (відкладний, жорсткий, суцільнокроєний), видом і довжиною застібки (на ґудзиках, на "блискавці", розріз до низу, розріз до середини).

Стан верхніх сорочок буває суцільнов'язаним або зшивним з боків, прямого чи напівприлеглого силуету. Спереду стан має розріз різної довжини. Низ стану сорочок перших двох видів підгинається та підшивається, а низ стану сорочок третього виду може бути оброблений поясом, бейкою, кантом з основного чи оздоблювального полотна, зі шліцами в бічних швах. Деякі фасони сорочок шиють з відрізними кокетками, накладними планками на плечах, накладними кишенями. Низ довгих рукавів буває з розрізом і манжетами, які застібаються на один або два ґудзики. У коротких рукавах низ обробляється швом у підгинку чи кантами та бейкою.

Для виробництва верхніх чоловічих сорочок можуть застосовуватись кулірні (гладь, інтерлок, пресові, ажурні, плюшеві, вельветоподібні) та осново-в'язані (платувальні, утокові, пресові та ін.) полотна з віскозних, ацетатних, капронових комплексних ниток, бавовняної та змішаної пряжі, а також різних комбінацій цих видів пряжі та ниток. Однак найбільшу частку в асортименті сорочкових полотен складають двогребінкові вертілочні полотна з повною та неповною проборкою (трико-сукно, трико-шарме, трико-трико, шарме-трико та ін.) з різних видів штучних ниток і бавовняної пряжі. За обробкою сорочкові полотна можуть бути строкатов'язані, гладкофарбовані, вибивні та вибілені з гладкою, рельєфною й ажурною фактурою.

Труси випускаються двох типів: довгі та короткі. Верхній край трусів оформляється на еластичній тасьмі, а нижній - швом у підгинку. Вони виготовляються з тих самих за волокнистим складом, видами переплетень та обробкою полотен, що й фуфайки та кальсони. Труси можуть використовуватись окремо, а також у складі комплектів з майками та футболками.

Дитяча білизна

Висока гігієнічність, зручність в експлуатації, необхідна зносо- та формостійкість забезпечили дитячій трикотажній білизні, як і білизні для дорослих, протягом багатьох років домінуюче положення на ринку. І це зрозуміло. Білизна з трикотажу для дітей молодших вікових груп є просто незамінною.

Формуючи оптимальну структуру асортименту дитячої трикотажної білизни, по-перше, необхідно враховувати особливості будови тіла різних вікових груп споживачів, а також їхні специфічні вимоги до гігієнічності й естетичного оформлення цієї білизни.

По-друге, оптимальність видової та внутрішньовидової структури асортименту дитячої білизни значною мірою залежатиме від сировинних, асортиментних і технологічних можливостей трикотажного білизняного виробництва, а також від ситуації на ринку трикотажної білизни.

Відомо, що статево-вікові особливості будови тіла дітей, підлітків і молоді визначають здебільшого вибір форми, силуету та конструкції білизняних виробів, а особливості психології дітей в різні періоди їхнього зростання - вибір способів естетичного оформлення цих виробів.

Асортимент дитячої трикотажної білизни групується за статево-віковими ознаками (для новонароджених, грудних і дітей ясельного віку, для хлопчиків і дівчаток дошкільного та шкільного віку, для підлітків і молоді), призначенням (білизна побутова та спортивна), сезоном експлуатації (вироби осінньо-зимового та весняно-літнього асортименту), способами виготовлення, видами полотен (їх волокнистим складом, будовою, обробкою), фасонами, видами оздоблень, розмірами, зростами тощо.

Асортимент білизни для дітей новонароджених , грудних і ясельного віку включає такі вироби: кофточки, сорочечки, повзунки, гарнітури, конверти, комбінезони, пісочники, труси-пелюшки та ін. Номенклатура сучасного асортименту трикотажної білизни для дітей молодших і старших вікових груп включає такі види виробів: панталони, сорочки денні, сорочки нічні, комбінації, піжами, спідниці нижні, халати, фуфайки, кальсони, гарнітури, сорочки верхні для хлопчиків. Різноманітність внутрішньовидової структури асортименту трикотажної білизни для дітей, підлітків і молоді досягається за рахунок розробки нових фасонів виробів, розширення асортименту полотен за їх волокнистим складом, переплетеннями та способами обробки, додаткового оздоблення готових виробів. Наприклад, у білизняному асортименті для молодших вікових груп широке поширення мають: фуфайки та панталони-труси з різноманітною обробкою (бейками, мереживами та ін.), піжами у вигляді комбінезонів, а також двопредметні піжами; нічні сорочки та комбінації для дівчаток.

В асортименті білизни для старших вікових руп і підлітків також популярні фуфайки, панталони-труси, комбінації, нічні сорочки, піжами з різноманітних за обробкою гладких і візерункових полотен. Причому основна частка (70-80%) білизняних виробів для дітей усіх вікових груп виготовляється з бавовняної пряжі та бавовняної пряжі у поєднанні з віскозними нитками. Значно меншу частку складають вироби зі штучних комплексних ниток і змішаної пряжі (бавовняно-сиблонової та бавовняно-лавсанової).

Аналіз видової структури асортименту трикотажної білизни для дітей усіх вікових груп свідчить про те, що найбільша частка в загальному обсязі їх виробництва належить панталонам, сорочкам та гарнітурам для дівчаток. Серед білизняних виробів для новонароджених, грудних і дітей ясельного віку найбільшу частку складають повзунки, гарнітури, кофточки та сорочечки. Відзначені вироби виготовляються переважно (80-90%) з бавовняної пряжі, віскозних комплексних ниток і різних поєднань цих видів сировини.

Наведемо детальнішу характеристику видового та внутрішньовидового асортименту трикотажної білизни для дітей, підлітків і молоді.

Для новонароджених, грудних і дітей ясельного віку випускаються окремі білизняні вироби або у вигляді дво-, три- і чотирипредметних комплектів. Наприклад, двопредметний комплект може складатися з сорочечки та чепчика, трипредметний - з сорочечки, повзунків і чепчика тощо.

Усі вироби виготовляються з гладких і візерункових, кулірних та основов'язаних полотен з бавовняної пряжі та віскозних комплексних ниток, а також їх різноманітних поєднань. Найбільшу частку в асортименті відзначених виробів складають гладкофарбовані полотна світлих і ніжних тонів.

Кофточки - плечові вироби, які мають спинку, дві пілочки, комір і рукави різної довжини та конструкції - цільнокроєні, реглан, вшивні і т. ін. Комір може бути подвійним та одинарним (у кофточках із начісних полотен). Рукави та низ кофточок може оброблятися різноманітними оздоблювальними швами; вони також можуть бути підшиті з підгинанням країв й обшиті стрічкою, бейкою, мереживом тощо.

Сорочечки- плечові вироби різних фасонів з рукавами різної довжини та конструкції, із застібкою (у вигляді зав'язок зі стрічок, шнурків і мережива) і без застібки. Для оздоблення сорочечок використовуються вишивки, мережива, аплікації та ін. Вони можуть бути кроєними та в'язаними (напіврегулярними). Сорочечки складаються зі спинки, двох пілочок і рукавів. Рукави бувають цільнокроєні або вшивні. Стан може бути прямий або розширений.

Повзунки - легкі вироби з довгими штанцями зі слідом у вигляді туфельки, яка повністю закриває ступню ноги, або без сліду. Випускаються двох видів: на бретелях з грудкою (або без неї) чи з ліфом; цільнокроєні, зібрані в талії гумовою тасьмою. Застібка в повзунках може бути на ґудзиках або зав'язках. Вона може розміщуватись на плечі, поясі чи у верхній частині стану. Повзунки-конверти випускаються цільнокроєними, без рукавів, із застібкою спереду та без неї. Бретелі, грудка та ліф у повзунках і повзунках-конвертах подвійні або в'язані одинарні. Застібка повзунків і повзунків-конвертів дозволяє регулювати їх довжину.

Конверти випускаються із застібкою спереду двох видів: з рукавами і без рукавів. Вони можуть бути з капюшоном або без нього. Вид застібки визначається фасоном. Конверти застібаються на ґудзики, зав'язки чи "блискавку"; випускаються одинарними або на підкладці з тканини чи трикотажного полотна.

Комбінезон - комбінований виріб для сну, що складається з фуфайки чи кофточки і довгих, напівдовгих або коротких штанців. Вони бувають зі слідом і без сліду. Комбінезони випускаються з ліфом, суцільнокроєними зі штанцями чи відрізними ззаду (по лінії поясу). Спереду в комбінезонах роблять поздовжній розріз, який може доходити до крокового шва. Комбінезони бувають з довгими чи короткими рукавами, а також без рукавів.

Вони можуть мати різноманітні за формою коміри чи бути без комірів. Конструкція сліду та вид застібки визначаються фасоном.

Пісочниця поєднує дитячі трусики з фартухом на бретелях або плечиках. Пісочниці бувають двох видів: типу трусів-плавок на бретелях з грудкою (або без неї) чи з ліфом і суцільнокроєні на еластичній тасьмі. Вони можуть мати різноманітну застібку, одну чи дві накладні кишені й оздоблення вишивкою, трикотажним полотном або оздоблювальними швами.

Фуфайки, кальсони та труси для хлопчиків, хлопчиків-підлітків і юнаків виготовляються з різноманітних за видом переплетень полотен (гладі, ластикової гладі, інтерлочної гладі, шіатувальних, футерованих, пресових, філейних і комбінованих) з бавовняної, бавовняно-віскозної, бавовняно-сиблонової, бавовняно-лавсанової, вовняної та змішаної пряжі, віскозних і ацетатних комплексних ниток, а також із різних поєднань цих видів пряжі та ниток. За обробкою ці полотна можуть бути гладкофарбованими, вибіленими, строкатов'язаними та вибивними.

За призначенням фуфайки бувають двох видів - денні та нічні. Рукави у фуфайок можуть бути довгими чи короткими. Кальсони також бувають двох видів - довгі й укорочені. Вони можуть вироблятися з поясом із тканини і на гумовій тасьмі. Кальсони виготовляються з таких само видів полотен, як і фуфайки (крім філейних). Труси також бувають двох типів - довгі та короткі. Різновидом трусів є кальсони-труси. Фуфайки, кальсони та труси випускаються у вигляді окремих виробів і у вигляді комплектів. Останні виготовляються з однакових за волокнистим складом, будовою та обробкою полотен і мають однакові розміри та зрости. Фуфайки можуть комплектуватися з кальсонами, трусами чи кальсонами-трусами. Крім цього, кальсони та труси можуть комплектуватись зі спортивними фуфайками та майками. Поширеними серед підлітків і юнаків є комплекти, що складаються з майки на вузьких бретельках і кальсонів-трусів з подовженими ніжками. Для осінньо-зимового сезону для юнаків випускаються також комплекти, які складаються з майок з короткими рукавами й укорочених (до колін) кальсонів.

Сорочки верхні для хлопчиків і юнаків, як і сорочки для дорослих, випускаються трьох видів: з довгими рукавами, з короткими рукавами (із заправлянням у штани), з короткими рукавами для носіння навипуск. Вони випускаються з основов'язаних (платувальних, філейних, плюшевих, малорозтяжних і комбінованих) і кулірних (гладі, інтерлочної гладі, пресових, плюшевих і комбінованих) полотен з різноманітною обробкою. Найбільша частка в асортименті належить сорочкам з різних поєднань бавовняної та змішаної пряжі зі штучними комплексними нитками.

Різноманітність внутрішньовидового асортименту верхніх сорочок для хлопчиків і юнаків досягається за рахунок зміни конструкції та форми коміра й застібки, застосування різних оздоблювальних деталей (кишень, кокеток, планок, бейок та ін.), а також застосування різних за волокнистим складом, будовою й обробкою, поверхневою густиною полотен. Сорочки можуть мати суцільнов'язаний або зшивний в боках стан. Спереду стан може мати розріз різної довжини (із застібкою на ґудзиках і "блискавці").

Панталони для дівчаток, дівчаток-підлітків і дівчат випускаються чотирьох видів: довгі, короткі, подовжені та панталони-труси. Для їх виготовлення застосовують різноманітні за видами переплетень кулірні (гладь, ластик, інтерлок, платувальні, футеровані, плюшеві, пресові, жаккардові) й основов'язані (платувальні, утокові, ворсові, плюшеві, філейні та ін.) полотна. Волокнистий склад, особливості обробки, вибір конструкції та фасонів панталон, різноманітність їх оздоблення визначаються в основному їх сезонним призначенням. Для оздоблення деяких артикулів панталон можуть застосовуватись мережива, вишивки, канти, стрічки тощо.

Комбінації, сорочки та нижні спідниці для дівчаток, дівчаток-підлітків і дівчат виробляються переважно з вертілочних основов'язаних полотен з віскозних, ацетатних і капронових комплексних ниток у поєднанні з бавовняною та змішаною пряжею. Ці вироби виготовляються в основному з основов'язаних (платувальних, плюшевих, пресових) і кулірних (гладі, тонколас-тикової гладі, інтерлочної гладі, плюшевих і футерованих) полотен.

Денні та нічні сорочки, нижні спідниці можуть бути довгими та короткими; комбінації - короткими, подовженими та середньої довжини. Комбінації випускаються двох силуетів: напівприлеглого, розширеного чи прямого до низу, і розширеного зверху до низу (тільки для дівчаток). Низ комбінацій може оздоблюватись мереживом, рюшем, воланами, бейкою, а верх вишивкою, аплікаціями, мереживом тощо. Комбінації можуть випускатись у вигляді окремих виробів і комплектів з панталонами та сорочками.

Сорочки для дівчаток, дівчаток-підлітків і дівчат за призначенням бувають денні та нічні. Денні сорочки випускають трьох силуетів: напівприлеглого, розширеного чи прямого донизу; розширеного зверху до низу. Вони можуть бути на бретелях або з короткими рукавами. Верх і низ сорочок можуть бути підшиті в підгинку або оздоблені мереживом, бейками, кантами, вишивкою, аплікаціями тощо. Нічні сорочки відрізняються від денних складнішою конфігурацією. Вони випускаються таких само силуетів, що і денні сорочки. Більшість фасонів нічних сорочок виготовляють з рукавами (вшивними, суцільнокроєними, реґлан). Нижні спідниці здебільшого випускаються з таких само полотен, що і комбінації. Вони бувають розширеного зверху до низу і прямого силуетів.

Спортивна білизна

Номенклатура видового та внутрішньовидового асортименту трикотажних білизняних виробів спортивного призначення визначається рядом чинників, а саме: специфікою окремих видів спорту, статево-віковими особливостями споживачів, сезонністю експлуатації, а також різноманітністю асортименту полотен (за їх волокнистим складом, будовою й обробкою) і фасонів самих виробів. Сучасний асортимент трикотажної спортивної білизни включає такі основні види виробів: майки, труси спортивні, фуфайки спортивні, костюми купальні, комплекти та ін. Деякі з них (майки, труси) уже давно використовуються не тільки як спортивна, а також як повсякденна побутова білизна для різних статево-вікових груп населення.

До спортивної білизни ставиться ряд специфічних вимог. Насамперед вона має бути зручною, характеризуватися високою гігієнічністю та надійністю в експлуатації у поєднанні з необхідним естетичним оформленням. У найбільшій мірі цим вимогам відповідають вироби з інтерлочних, тонколастикових, вертілочних і комбінованих гладких і візерункових полотен з бавовняної та змішаної (бавовняно-сиблонової, бавовняно-віскозної та ін.) пряжі та віскозних комплексних ниток, а також їх різноманітних комбінацій.

У процесі художньо-колористичного оформлення білизняних спортивних виробів особливе значення належить правильному підбору кольорів полотен. Вдалий вибір кольору у цих виробах надає святкового вигляду спортсменам на стадіонах, спортивних майданчиках, треках, підіймає їхній настрій і бадьорить. Тому, вибираючи колір спортивної білизни, обов'язково необхідно враховувати його гармонію з фоном оточуючого середовища. Для спортивних білизняних виробів, крім гладкофарбованих, можуть застосовуватися також строкатов'язані та вибивні полотна.

За статево-віковим призначенням спортивна білизна поділяється на чоловічу, жіночу та дитячу і випускається з 52 по 120 розмір. Найбільшу частку в асортименті трикотажної спортивної білизни складають майки, труси, фуфайки та купальні костюми. До даної групи виробів належать також літні тренувальні костюми, пляжні халати, сарафани у комплекті з шортами та блузками тощо.\

Майки бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Стан у майок суцільний або зшивний, виріз горловини спереду більш глибокий, ніж іззаду, пройми широкі. Низ стану обробляється в підгинку, а вирізи горловини та пройм можуть бути обшиті бейкою чи підігнутими та підшитими. Виготовляються майки з кулірних (гладь, ластикова гладь, інтерлочна гладь, платувальні, плюшеві, футеровані, пресові) або основов'язаних (платувальні, філейні, плюшеві, утокові) полотен переважно з бавовняної та змішаної пряжі, віскозних комплексних ниток, а також із комбінації різних видів пряжі та ниток.

Труси спортивні бувають чоловічі та дитячі, за конструкцією - звичайні (з ластовицею чи без неї) й укорочені (типу плавок). Труси обох видів можуть мати суцільний або зшитий торс. Верхній край трусів обробляють швом у підгинку з протягнутою гумовою тасьмою. При цьому звичайні труси виготовляються переважно з кулірних бавовняних і змішаних полотен, а плавки - з кулірних еластичних полотен з текстурованих ниток і пряжі та їх різних комбінацій з бавовняною та змішаною пряжею. Спортивні труси випускаються для представників різних видів спорту (плавців, велосипедистів, футболістів та ін.). Розрізняються вони між собою конструкціями, а також видами полотен (їх волокнистим складом, будовою й обробкою).

Фуфайки спортивні чоловічі, жіночі та дитячі бувають двох видів: для носіння із заправленням у штани чи спідницю та для носіння навипуск.

Вони можуть мати вшивні або суцільнокроєні короткі чи довгі рукави. Стан може бути цілим або зшивним з боків, виріз горловини - трикутний, круглий або прямокутний. Довгі рукави закінчуються напульсниками чи манжетами, а короткі підгинаються або обробляються бейками, манжетами чи ластиками. Фуфайки можуть мати комір різної форми та конструкції чи бути без нього.

Для виготовлення фуфайок застосовуються різні види кулірних (гладь, ластикова гладь, інтерлочна гладь, пресові, футеровані, платувальні, плюшеві) або основов'язаних (платувальні, філейні, плюшеві і т. ін.) полотен переважно з бавовняної та бавовняно-лавсанової пряжі, віскозних комплексних ниток, еластика та їх поєднань. Полотна бувають вибілені, гладкофарбовані, вибивні та строкатов'язані. Для їх оздоблення широко використовуються кольорові бейки, канти, вишивка та ін. Крім розглянутих видів спортивних фуфайок, випускаються також фуфайки морські (тільняшки). Вони відрізняються широким вирізом горловини без розрізу спереду і застібки. Для їх виготовлення здебільшого застосовують смугасті строкатов'язані гладкі та начісні кулірні полотна з бавовняної та змішаної пряжі.

Купальні костюми бувають жіночі та дівочі, їх асортимент характеризується великою різноманітністю як за конструкціями та фасонами, так і за видами полотен (їх волокнистим складом, переплетеннями, обробкою). За конструкцією купальні костюми можуть бути суцільнокроєними або складатися з двох предметів - ліфчика і трусів (плавок).

У суцільнокроєних костюмах (на бретелях або плечиках) залежно від фасону стан може бути з ліфом різної конструкції, з виточками, вставками, клинами і т. п. Поширені купальні костюми типу комбінезонів із подовженими ніжками, а також костюми з глибоким вирізом і відкритою спиною.

Для виготовлення купальних костюмів використовуються переважно однотонні, вибивні та пістрявов'язані полотна з еластику, вовняної, бавовняної та змішаної пряжі. Причому найбільшу частину складають еластичні інтерлочні, жакардові, ластикові, пресові, вертілочні та плюшеві полотна. Використовуються для купальних костюмів також філейні та сітчасті (типу мережива) полотна у комбінації з гладкими та дубльованими на чохлі полотнами. Для оздоблення купальних костюмів практикується купонне розміщення малюнків, використання кольорової бейки, кантів, емблем, контрастне поєднання кольорів тощо.

Білизняні полотна використовуються для пошиття чоловічої, жіночої та дитячої білизни. До білизняних трикотажних полотен, вироби з яких безпосередньо контактують з тілом людини, також ставляться певні специфічні вимоги. Ці полотна насамперед повинні забезпечувати нормальне функціонування організму людини сприяти повному поглинанню поту і пароподібної вологи з поверхні тіла і легкій віддачі їх у зовнішній шар одягу, захищати організм від охолодження, а тіло від забруднення.

Тому білизняні полотна повинні характеризуватись високою гігроскопічністю, водопоглинанням, капілярністю, вологовіддачею, необхідною повітро- і паропроникністю, відповідною теплоізоляційною здатністю. Вони повинні також мало забруднюватись і добре відпиратись. Наприклад, гігроскопічність білизняних полотен має бути не менше 7,0%, а повітропроникність полотен весняно-осіннього призначення (крім полотен, які використовуються для купальників, комбінацій і пеньюарів) - не менше 130 дм3/м2-с, а зимового - 100-130 дм3/м2-с. Регламентовані також показники їхньої теплопровідності й електризованості. Білизняні полотна повинні мати відповідну розтяжність та еластичність, щоб не ускладнювати рухи людини навіть при щільному приляганні білизни до тіла, бути м'якими, мати гладку і стійку до тертя поверхню, невисоку усадковість, стійкість до багаторазового прання. Особливо високі вимоги ставляться до стійкості пофарбувань до різних факторів зношування (прання, поту, сухого та мокрого тертя, дії хімічних реагентів та ін.). Тому багато показників якості цих полотен регламентовано залежно від сезонного та цільового призначення білизни, віку споживачів, волокнистого складу.

Полотна для жіночої білизни виготовляються з різних видів кулірних (гладь, платувальна гладь, інтерлочна гладь, плюш, футеровані, пресові) та основов'язаних переплетень (платувальні, філейні, утокові, комбіновані та ін.) з бавовняної, бавовняно-віскозної, бавовняно-сиблонової, бавовняно-лавсанової пряжі, а також віскозних, капронових, поліефірних і інших видів ниток та їх різних комбінацій. Найбільшу частку серед цих полотен складають основов'язані платувальні (трико-сукно, трико-шарме) та кулірні полотна (гладь, платувальна гладь, дволастикове). Значного поширення останнім часом набули нові типи дволастикових полотен з різних видів текстурованих ниток у поєднанні з бавовняною, змішаною пряжею та синтетичними комплексними нитками.

Дитячу білизну й особливо білизну для новонароджених і дітей ясельного та дошкільного віку виготовляють переважно з інтерлочних, платувальних, ворсових, плюшевих і пресових полотен з бавовняної, бавовняно-сиблонової, бавовняно-віскозної пряжі, віскозних комплексних ниток.

Полотна для чоловічої білизни в'яжуться з бавовняної, бавовняно-віскозної, бавовняно-лавсанової та інших видів змішаної кардної та гребінної пряжі переплетеннями гладь, ластик, дволастик. Для цих виробів також широко використовують платувальну гладь, в якій для платувальної нитки використовуються віскозні комплексні нитки, а для ґрунтової - бавовняна чи змішана пряжа.

Для пошиття теплої чоловічої, жіночої та дитячої білизни використовуються переважно плюшеві та ворсові начісні бавовняні, вовняні, бавовняно-віскозні, вовняно-віскозні, бавовняно-вовняні та інші полотна.

Двогребінкові основов'язані вертілочні полотна (трико-трико, трико-сукно, трико-шарме, шарме-сукно та інших переплетень) з віскозних, ацетатних, триацетатних і капронових комплексних ниток і їх різних комбінацій широко застосовують для пошиття жіночої нарядної білизни (комбінацій, сорочок, панталон, комплектів), спортивної білизни (майок, трусів), а також верхніх чоловічих і хлопчачих сорочок. Ці полотна можуть мати повну і неповну проборку ниток у гребінки, що дозволяє отримувати полотна гладкими, з рельєфними та мереживними ефектами. Від кулірних платувальні основов'язані полотна відрізняються меншою розтяжністю, більшою формо- та зносостійкістю, вони практично не розпускаються і не закручуються, що значно полегшує пошиття виробів з них. До того ж ці полотна мають красивіший зовнішній вигляд, меншу поверхневу густину (35-125 г/м2), що також сприяє зниженню матеріаломісткості та підвищенню гігієнічності білизняних виробів.

.5 Реєстратори розрахункових операцій

Сьогодні в Україні реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють розрахункові операції у готівковій чи безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів) при продажу товарів чи наданні послуг. Згідно із законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 1776-ІІІ від 1 червня 2000 року, реєстратором розрахункових операцій вважається пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції та який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів, наданні послуг тощо.

Реєстраторами розрахункових операцій вважають:

­  електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) - РРО, який додатково забезпечує попереднє програмування кожного найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів;

­    комп'ютерно-касова система (ККС) - це РРО, який вміщує комп'ютерні засоби та додатково виконує технологічні операції, визначені сферою його застосування, забезпечує друкування розрахункових та інших документів;

­    електронний контрольно-касовий реєстратор, або БККР - це РРО, який додатково забезпечує облік кількості реалізованих товарів (послуг) кожного найменування, друкування розрахункових та інших звітних документів;

­    електронний таксометр;

­    автомат з продажу товарів.

Згідно Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2000 р. до повсякденного спілкування працівників сфери обслуговування уведені нові терміни, значення яких наводимо у словнику в кінці посібника.

У державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій вказаний перелік РРО та їх модифікації.

Модифікації відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі відповідно до вимог чинних державним стандартів і дозволені у сфері, визначеній чинним Законом № 1776-ІІІ від 01.06.2000 р.

Всі електронні контрольно-касові апарати залежно від виробника поділяються на типи.

Назва типу - це назва касового апарата звелено від його виробника: Ера, Славутич, Samsung ER, Silex та інші.

Кожний тип електронного контрольно-касового апарата мас свої моделі (Ера-101; Ера-501, Ера-802, Славутич-Б, Славугич-М, Samsung ER тощо).

Моделі різняться за своїм зовнішнім виглядом та призначенням.

Залежно від функціональних можливостей всі моделі ЕККА розподіляють на модифікації, наприклад:

1 ЕККА «Ера-101-04», «Ера-110-10»

2 ЕККА «Samsung ER - 250F», «Samsung ER 350F-UA»

3 ЕККА «Datecs MP-500», «Datecs MP-500Т».

Залежно від конструкцій та функціональних можливостей, ЕККА поділяють на такі види:

4портативні;

5автономні стаціонарні;

6системні;

7універсальні;

8спеціалізовані.

Сучасні реєстратори розрахункових операцій виконують наступні функції:

­    підраховують загальну вартість покупок одного покупця:

­    визначають здачу;

­    одночасно ведуть облік товарів через комп'ютер

Касові операції, що виконуються РРО:

­    реєстрація оплати готівкою;

­    реєстрація оплати в кредит, за кредитними картками;

­    реєстрація оплати платіжним чеком;

­    помноження ціни на кількість товару вираженої як цілими, так і дробовими числами;

­    обчислення відсоткової надбавки та знижки;

­    облік грошових сум;

­    анулювання операції в межах незакінченого чека;

­    виправлення помилок касира до запису інформації в пам'ять ЕККА;

­    обчислення проміжних підсумків;

­    службове внесення готівки, тобто внесення розмінних грошей на початку робочого дня;

­    службове виведення готівки, тобто виведення готівки в кінці робочого дня (зміни), при поверненні грошей покупцю б разі його відмови від покупки тощо.

1.РРО забезпечують друкування касового чека, який вмішує:

­  назву та адресу підприємства;

­    ідентифікаційний (заводський) номер та реєстраційний номер, який присвоюється даному апарату в Державній податковій інспекції під час введення його в експлуатацію;

­    послідовний номер чека;

­    дату та час реєстрації покупки;

­    назву кожного товару, якщо такий запрограмований;

­    код ставки податку кожного товару;

­    ількість та ціну товару;

­    загальну вартість покупки;

­    суму грошей покупця;

­    вид оплати (готівкою, чеком, в кредит, кредитною карткою);

­    суму здачі.

2.РРО забезпечує щоденну видачу звіти їх чеків, які є бухгалтерськими документами підприємств. Звітні чеки містять всі необхідні реквізити, а саме:

1ідентифікаційний номер;

2реєстраційний номер;

3групи та суми податків;

4суми денного товарообігу по кожною касиру (оператору):

5загальну суму товарообігу за день або зміну;

6кількість та суми службових внесень, виведень, анулювань;

7номер останнього чека;

8дату та час видачі звітного чека.

3.РРО забезпечує видачу даних фіскальної пам'яті за будь-який проміжок часу, починаючи з дня введення його в експлуатацію, вказуючи на:

­    ідентифікаційний та реєстраційний номери та дату їх занесення;

­    групи податків у відсотковому та сумарному відношенні до товарообігу;

­    суми денного та загального товарообігів за кожною ставкою податків та суми товарообігу за товари, які не підлягають оподаткуванню;

­    кількість чеків, виданих за визначений проміжок часу;

­    номери та дати першого і останнього фіскальних звітних чеків за певний проміжок часу.

4. РРО має годинник-календар реального часу, робота якого не залежить від електроживлення.

5. РРО має можливість обчислення податку.

­    ПДВ - податку на додану вартість

­    ПОБ - податку з обороту.

Всі ЕККА незалежно від їх типу і моделі складаються з таких основних блоків:

­      блок управління;

­    блок пам'яті;

­    блок клавіатури;

­    блок друку;

­    блок електроживлення;

­    блок індикації;

­    електромеханічний замок;

­    грошова скриня.

Блок управління розташований у нижній частині корпусу ЕККА і складається з оперативної і фіксальної пам'яті. Блок клавіатури розташований на передній панелі і залежно від типу і моделі мас певну кількість клавіш, він складається з цифрових і функціональних клавіш.

До блоку друку належать: принтер;

­  гніздо для встановлення стрічок;

­    стрічконамотувач для контрольної стрічки;

­    датчик кінця стрічки - це блокатор, який блокує роботу апарата, якщо стрічка закінчилися.

Блок індикації складається з індикатора касира і індикатора покупця.

Індикатор показує режим роботи апарата, цифрову інформацію, операції касира, електромеханічний замок (перемикач режимів роботи). Він має різні положення, яким відповідають позначення:

­  ВИКЛ або БР - це означає вимкнений,

­    Р - апарат в режимі реєстрації,

­    X - апарат в режимі денний звіт,

­    Z - апарат в режимі (без онулення) фіскального звіту з онуленням,

­    ПРП або П - апарат в режимі програмування.

Замок має комплект ключів за допомогою яких можна перейти від одного режиму роботи до іншого.

Режим роботи ЕККА задають відповідним положенням ключа в замку.

Апарат «Datecs MP-500Т» ключ РЕС положення ВИЮ1 і Р.

Ключ МА - положення ВИКЛ і Z.

Ключ S - положення ВИКЛ і Р, X, Z і ПРГ універсальний ключ.

Грошова скринька призначена для тимчасового зберігання готівки, вона має секції для банкнот і монет. Відчиняється за допомогою ключа або при натисненні певної клавіші.

Всі РРО видають звітні документи на чековій сторінці.

­ касовий чек;

­    денний «звіт Z»;

­    фіксальний звітний чек «зви Z».

Отже, використання регістраторів розрахункових операцій у торгівлі продовольчими товарами дозволяє:

- значно скоротити час покупців на придбання покупок;

- підвищує продуктивність праці працівників торгівлі

Механізація розрахунків через РРО сприяє ретельному обліку і контролю грошової виручки за реалізовані товари:

­    дозволяє вчасно здати їх до банківських установ;

­    створює умови, що не допускають крадіжки грошей.

Розрахунково-касові операції забезпечують:

­    правильність і наочність розрахунків;

­    швидке ведення розрахунково-касових операцій;

­    високу продуктивність праці касирів;

­    скорочення часу на оплату покупок;

­    створювати умови для уникнення крадіжок, грошей і зловживанню ними;

­    точний облік усіх грошових надходжень.

.6 Правила безпеки

Робоче місце має бути організовуватися таким чином щоб запобігти нещасного випадку. Робоче місце має бути зручним, добре освітленим достатнім для розміщення допоміжного обладнання. Підлога робочих місць влаштовується дерев’яним настилом за вишки 50 - 60мм від підлоги з від підлоги з відстанями між планками 25 - 30 мм. Підлога за прилавком у торгівельному залі має бути рівною і неслизькою струмом непровідною з низькою теплопровідністю. Продавці повинні забезпечуватись справним інструментом і засобами механізації спецодягу. Повинні мати відповідні інструкції охорони праці та техніки безпеки у торгівельній секції. Мають бути журнали інструктажів та оперативні журнали з охорони праці. Продавці допускаються до виконання робіт тільки після проведення інструктажів з охорони праці та навчання безпечним способом праці. Столи для обробки харчових продуктів повинні бути гігієнічні. Поверхні столів мають бути рівними без тріщин із закругленими кутами. Під час користування ножем його лезо направляють від себе. Під час роботи з машинами та механізмами може виникнути небезпека випадкового потрапляння частин одягу ураження током тощо. Щоб запобігти нещасним випадкам працювати необхідно тільки на справному обладнані. Перед початком роботи потрібно перевірити санітарний стан переконатись у наявності захисного заземлення у справності електропроводки. Залишати на робочому місці працюючі машини та нагрівальні прилади без догляду забороняється.

Закон України «Про охорону праці» вимагає: щоб усі працівники при прийомі на роботу проходами інструктаж і перевірку знань з охорони праці. Після навчання про водиться перевірки знань оформлюється протокол і видається посвідчення. Особам які отримали незадовільні оцінки протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань. Якщо наступна перевірка також виявить незадовільний результат вирішується питання про працевлаштування працівника на інше робоче місце. Працівники які не працювали за спеціальністю понад один рік проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи. Допуск до самостійної роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу. За характером і часом інструктажі охорони праці поділяють на вступні, первинні, повторні, позапланові і цільові.

Вступний інструктаж з охорони праці проводить з всіма працівниками що приймаються на роботі належно від освіти і стажу роботи, з учнями слухачами студентами навчально-виховних закладах. Перед початком трудового і професійного навчання в магазині. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі, а також у документі про приймання працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з працівником, щойно прийнятим на підприємство з працівником який переводиться з одного цеху в інший з працівником який буде виконувати для нього нову роботу.

Усі робітники після первинного інструктажу мають пройти стажування протягом 15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.

Повторний інструктаж проводиться з усіма робітниками 1 раз які працюють на роботах з підвищеною небезпекою. 1 раз на квартал повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться уразі порушення працівника техніки безпеки наслідком чого можуть бути травми аварії чи отруєння. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначається залежно від причин, що спричинили їх необхідність.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками під час організації походів спортивних знань, стихійного лиха. Цільовий інструктаж фіксується в документі що дозволяє проведення робіт наприклад нарядом - допуском.

Всі інструктажі проводить керівник робіт. Ці інструктажі завершуються усним опитуванням, перевірку здійснює людина яка проводила інструктажі. Результати перевірки заносять до відповідного журналу в якому розписуються при інструкторі.

Техніка безпеки на ЕККА.

.        До роботи на ЕККА допускаються особи яким виповнилось 18 років і які пройшли інструктаж з техніки безпеки і охорони праці.

.        Уразі виявлення пошкодження ЕККА на блоку живлення забороняється вмикати його в електромережу.

.        Забороняється працювати на ЕККА в мокрому одязі та вологими руками.

.        Забороняється використовувати саморобні блоки живлення та блоки живлення від інших сторонніх предметів.

.        Уразі виявлення неполадок ЕККА забороняється самостійно їх усувати.

.        Живлення ЕККА здійснюється за напруги 220В, а без блоку живлення до 18 В.

Висновок

товар хлібобулочний трикотажний

Торгівля - це завершуюча форма продажу товарів кінцевому споживачеві в невеликих об'ємах через магазини, павільйони, лотки, намети і інші пункти мережі роздрібної торгівлі. Комерційна робота з продажу в роздрібних торгівельних підприємствах у відмінності від оптових підприємств має свої особливості. Роздрібні торгівельні підприємства реалізують товари безпосередньо населенню, тобто фізичним особам, застосовуючи свої, специфічні способи і методи роздрібного продажу, остаточно завершують звернення від виробника продукції.

Торгівельне обслуговування населення передбачає наявність спеціально влаштованих і обладнаних приміщень, пристосованих для найкращого обслуговування покупців, підбору і формування торгівельного асортименту і можливості його оперативної зміни відповідно до попиту населення, постійного вивчення і обліку споживчих запитів покупців, що змінився, уміння запропонувати і продати товар кожній конкретній людині.

Розвиток роздрібної торгівлі потребує створення спеціальних служб по вивченню і прогнозуванню споживчого попиту, формуванню оптимального асортименту товарів, аналізу і визначенню прогресивних форм і методів роздрібної торгівлі на рівні регіону, краю, області, району при неухильній підтримці державних і муніципальних органів влади в цілях контролю за ходом роздрібної торгівлі, розробки нового вигляду виробів і товарів.

Необхідність використання реєстраторів розрахункових операцій Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 21 грудня 2000 р. №2156-111.

РРО - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Торгівельне обслуговування населення передбачає наявність спеціально влаштованих і обладнаних приміщень, пристосованих для найкращого обслуговування покупців, підбору і формування торгівельного асортименту і можливості його оперативної зміни відповідно до попиту населення, постійного вивчення і обліку споживчих запитів покупців, що змінився, уміння запропонувати і продати товар кожній конкретній людині.

Розвиток роздрібної торгівлі потребує створення спеціальних служб по вивченню і прогнозуванню споживчого попиту, формуванню оптимального асортименту товарів, аналізу і визначенню прогресивних форм і методів роздрібної торгівлі на рівні регіону, краю, області, району при неухильній підтримці державних і муніципальних органів влади в цілях контролю за ходом роздрібної торгівлі, розробки нового вигляду виробів і товарів.

Література

1.      Н.І. Бабенко, А.В. Жарікова, Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів. Київ - 2008.

2.      Бойко М.М., Експлуатація холодильного та торговельного обладання. Харків «Компанія СМІТ». 2010.

.        Руско-Украинский словарь. Д.И. Ганич, И.С. Олейник. Київ. «Радянська школа». 1978.

.        Козлова З.В., Величко Л.Я. Товаровединие промышленных товаров. 1979. Москва.

.        О.М. Олійник. Організація обладнання і технологія продажу продовольчих товарів. Київ «ЛТД». 2009.

.        «Інформатика та інформаційні технології», А.М. Гуржій, «Компанія СМІТ», 2007.

.        «Інформатика - ч. 1», І.Т. Зарецька, А.М. Гуржій, Київ, «Навчальна книга», 2006.

.        «Інформатика - ч. 2», І.Т. Зарецька, А.М. Гуржій, Київ, «Навчальна книга», 2006.

Додатки

Додаток №1

Сучасні види ККС

Додаток №2

Продаж хлібобулочних виробів