Формування туристичних послуг в Запорізькій області
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Туристичні послуги»
Формування туристичних послуг в Запорізькій області
Запоріжжя 2013
Зміст
1. Визначити умови життєвого циклу тур продукту
. Яким чином повинна формуватися цінова політика турпідприємства
. Розкрити зміст туристичних ресурсів Запорізької області
Список використаної літератури
1. Визначити умови життєвого циклу тур продукту
Життєвий цикл туристичного продукту - це концепція, що намагається описати маркетингову стратегію просування і продажу туристичного продукту, прибуток, споживачів, конкурентів і стратегію маркетингу з моменту надходження продукту на ринок і до її відходу з ринку.
Теорія життєвого циклу туристичного продукту виходить із того, що кожний продукт, який би гарний він не був, рано чи пізно витісняється з ринку іншим, більш сучасним продуктом. Постійні тільки наявність потреб, а засоби їхнього задоволення змінюються. Туристичний продукт, як і всі інші продукти, «народжується» і «помирає», у зв'язку з цим він повинен постійно відповідати запитам клієнтури. Характер використання туристичних продуктів залежить від великої кількості факторів: досвіду туристичної компанії, позиції конкурентів, державної політики в галузі туризму й рекреації, смаків і потреб клієнтів.
Туристичний продукт проходить у своєму розвитку кілька послідовних стадій, які характеризуються коливаннями обсягу продажів і прибутку.
Перша стадія - стадія впровадження продукту, яка містить у собі фазу розробки продукту і фазу його «запуску».
Фаза розробки - це період досліджень, тобто проектування туристичного продукту. На цьому етапі дається опис туристичного продукту, розраховується його вартість, розробляються підходи до реклами та інформації.
Фаза «запуску» починається з моменту подання туристичного продукту його цільовій аудиторії. У цей період, зазвичай, спостерігається, повільний темп обороту продукту, прибуток або відсутній, або незначний, у персоналу туристичної компанії виникають труднощі з використанням даного продукту. На цій стадії витрати на маркетинг туристичного продукту максимальні, тому що через рекламу та інформацію варто домогтися якомога більшої поінформованості клієнтури про новий продукт.
Водночас на даному етапі практично відсутня конкуренція.
Тривалість стадії впровадження продукту на ринок може варіюватися в широких межах і визначатися якістю продукту, його відповідністю потребам і правильністю обраної стратегії туристичного маркетингу.
Стадія зростання характеризується швидким збільшенням обсягу маркетингової стратегії, просування і продажу туристичного продукту і прибутку. Більша частина споживачів виявляють безпосередню цікавість до туристичного продукту. Хоча витрати на туристичний маркетинг ще досить високі, але їхня частка в загальних витратах туристичної компанії знижується.
На цій стадії значно збільшується конкуренція, а маркетингові зусилля концентруються на формуванні у споживачів переконаності, наскільки вигідний туристичний продукт. Характерно, що ті туристичні компанії, які раніше від інших приступили до розвитку даного продукту, мають більш значні конкурентні переваги, однак це не звільняє їх від турбот про подальше вдосконалення туристичного продукту, тому що «спізнілі» компанії будуть прагнути всіляко поліпшити продукт, який вводять, прагнучи отримати становище лідера на ринку.
На стадії росту рекреаційна компанія повинна чітко визначити цільовий сегмент ринку і вести роботу із проникнення на нові сегменти.
Стадія зрілості характеризується уповільненням зростання маркетингової стратегії створення, просування та продажу туристичного продукту і його стабілізацією, коло споживачів майже не розширюється. Це відбувається через певні фактори:
-зміна потреб клієнтів;
-вихід на ринок більш сучасних товарів і послуг;
-посилення конкуренції;
-недостатня економічна ефективність туристичного продукту.
Крім того, на цій стадії чітко проявляється «феномен вірності», ряд клієнтів бажають ще раз скористатися пропонованим туристичним або готельним продуктом (наприклад, ще раз відвідати країну, курортний регіон, готель, санаторій тощо). Психологічно цей феномен цілком зрозумілий: це своєрідна ностальгія за минулим часом, місцем перебування, цікавими подіями, людьми, враженнями, що залишилися в пам'яті туристів. Аналізуючи контингент рекреантів курортного регіону Криму, а також клієнтурні групи колись популярних готелів, пансіонатів і санаторіїв, можна зробити висновок, що близько 25% рекреантів відпочивали в одному місці три й більше сезони. Така прихильність пояснюється різними мотивами, однак, навіть незважаючи на наявність несприятливих факторів, клієнти не зраджують своєму вибору.
На стадії зрілості обсяг одержуваного прибутку знижується, хоча залишається досить високим, тому туристична фірма зацікавлена в продовженні цього етапу.
На цій стадії основні зусилля туристичної компанії направляються на втримання ринкової частки і збільшення споживання даного продукту за допомогою його вдосконалення і можливого нового позиціонування на ринку. Якщо такі заходи не робити, то продукт може втрапити свої позиції на ринку й виявитися на стадії спаду.
Стадія спаду означає настання такого моменту, коли рекреаційна сфера туризму починає перенасичуватися даним туристичним продуктом. Відбувається стійке падіння обсягів просування і продажу туристичного продукту та зниження розмірів одержуваного прибутку. Падіння попиту на туристичний продукт пояснюється різними причинами: появою на ринку більш досконалих товарів і послуг, зникненням потреб, які задовольнялися цим продуктом, зміною моди та ін. Найчастішою причиною є зміна переваг в галузі туризму і відпочинку.
Однак стадія спаду буває тривалою, тому необхідно проводити правильну політику по вдосконалення і диверсифікованості продукту, а також із розвитку маркетингової стратегії просування і продажу туристичного продукту, яка дає змогу адаптуватися до нових потреб.
Варто ретельно аналізувати як малоприбуткові, так і добре відомі курортні продукти, які мають потребу в пожвавленні просування й продажу туристичного продукту, тому що при зміні звичного іміджу вони можуть знову «набрати силу» і на тривалий термін стати досить значними на ринку (як, наприклад, класичні послуги в індустрії культури, фестивалі, спортивні ігри, сільський туризм та ін.). Залежно від того, наскільки розвивається попит диверсифікованості й спеціалізація рекреаційних організацій, традиційні туристичні продукти еволюціонують, стають більш оригінальними й менш взаємозамінними.
Завдяки такому підходу легше утримати специфічну клієнтуру і сформоване місце на ринку туристичних продуктів.
Для здійснення успішної діяльності на ринку необхідна детально розроблена і добре продумана продуктова стратегія. Стратегічні рішення з туристичного продукту є важливими в рамках загальної маркетингової стратегії туристичної компанії. Це пов'язане з тим, що туристичний продукт служить ефективним засобом впливу на ринок, головною турботою компанії і джерелом одержання прибутку. Крім того, він є центральним елементом комплексу туристичного маркетингу. Ціна, маркетингова стратегія просування і пролажу туристичного продукту, комунікації ґрунтуються на особливостях туристичного продукту. У зв'язку з цим американські маркетологи вважають: якщо товар не в змозі задовольнити покупця і його потреби, то будь-які додаткові витрати й зусилля, пов'язані з використанням інших елементів туристичного маркетингу, не зможуть поліпшити позиції компанії на ринку.
Значення роботи із продуктом для економічного зростання туристичної компанії особливо збільшується в ринкових умовах. Нові або поліпшені продукти, позитивно сприйняті споживачами, забезпечують їй на певний час значну перевагу перед конкурентами. Це дає змогу зменшити інтенсивність цінової конкуренції, з якою пов'язана маркетингова стратегія просування й продажу туристичного продукту.
Продуктова стратегія в сфері туризму - це розробка напрямків оптимізації продуктового ряду і визначення асортименту туристичних продуктів, найкращого для успішної роботи на ринку, який забезпечує ефективність діяльності туристичної компанії в цілому.
Відсутність продуктової стратегії веде до нестійкості структури пропозиції через вплив випадкових факторів, втрати контролю над конкурентоспроможністю і комерційною ефективністю туристичного продукту. Прийняті в таких випадках поточні маркетингові рішення нерідко ґрунтуються винятково на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, що враховує довгострокові інтереси туристичних компаній.Продумана продуктова стратегія не тільки дає змогу оптимізувати процес відновлення туристичної пропозиції, але й служить для керівництва рекреаційної компанії своєрідним покажчиком спрямованості дій, здатних скорегувати поточні рішення [1, c. 56-60].
. Яким чином повинна формуватися цінова політика турпідприємства
При формуванні конюнктури ринку міжнародних туристичних послуг важливу роль відіграє використання системи вартісних важелів. До її найважливіших складових, які прямо або опосередковано впливають на визначення вартості туристичного продукту, слід віднести:
-ціну туристичної пропозиції;
-прибуток, який планує отримати компанія;
-знижки з вартості турпродукту;
-пільги на підприємницьку діяльність в сфері туризму;
-іноземні інвестиції.
Пріоритетну роль серед зазначених факторів відіграє цінова політика субєктів туристичного бізнесу. Вона є однією з головних складових формування пропозиції туристичних послуг.
Цінова політика турфірми - це сукупність цілей, яких підприємство намагається досягти за рахунок встановлення привабливих для споживачів цін на туристичний продукт.
Виходячи з цього, ціноутворення в сфері туризму - це спосіб формування цін на туристичні послуги, які обумовлені ціновою політикою компанії. Крім того, доцільно зважати на те, що завданням цінової політики є формування такої ціни, яка приверне увагу найбільшої кількості споживачів.
Важливу роль у розробці політики цін туристичного підприємства відіграють зовнішні та внутрішні фактори його розвитку.
До зовнішніх факторів слід віднести:
-співвідношення попиту та пропозиції на туристичному ринку;
-рівень і динаміку конкуруючих цін;
-державне регулювання як економіки в цілому, так і сфери туризму зокрема;
-політичну ситуацію;
-платоспроможність споживачів, їх інтереси, звички та смаки.
Ці фактори безпосередньо впливають на вартість туристичних послуг і,
фактично, виступають складовими її ціни.
Внутрішні фактори розвитку здійснюють опосередкований вплив на цінову політику. До них можна віднести:
-максимізацію поточного прибутку від формування і реалізації турпродукту;
-утримання позицій на ринку;
-досягнення лідерства в якості турпродуктів;
-завоювання і підтримку лідерства на ринку туристичних послуг;
-прагнення туристичної організації до збільшення темпів росту формування та реалізації, навіть за рахунок зниження доходів:
-бажання підтримати свій імідж;
-зацікавленість туроператора і турагента в збільшенні своєї частки на ринку туристичних послуг;
-прагнення уникнути банкрутства.
Слід відмітити, що перераховані фактори визначають стратегію розвитку підприємства, тим самим впливаючи на вибір цінової політики. Так, якщо туристична компанія ставить на меті зростання своєї частки на ринку, їй доцільно використовувати політику зниження вартості послуг, що пропонуються, для підвищення кількості потенційних споживачів. У разі намагання досягти лідерства в якості туристичних продуктів, підприємство може здійснювати політику підвищення цін за рахунок покращення якості турпродукту. Для того, щоб вартість подорожі була конкурентоспроможною на ринку, тобто користувалася значним попитом серед споживачів, необхідно враховувати, що ціноутворення в сфері туризму має характерні особливості. Їх характерними рисами є наступні:
) Висока еластичність цін у різних сегментах туристичного ринку. Зауважимо, що рівень цін значною мірою залежить від цільового спрямування діяльності компанії на певний сегмент потенційних туристів. Так, якщо компанія пропонує туристичні маршрути в унікальні місця або спрямовує свою діяльність на обслуговування VIP-туристів, то ціна може бути встановлена на достатньо високому рівні. У випадку орієнтації підприємства на наданні послуг дитячим або сту-дентським групам, туристичний продукт буде користуватися попитом, переважно, за умови його невисокої вартості.
2)Розрив у часі між моментами встановлення ціни і купівлі-продажу туристичного продукту. В цьому аспекті компанії повинні зважати на мінливість туристичного ринку. Швидка зміна попиту може призвести до втрати привабливості туристичної послуги через надмірну ціну, яка не відповідатиме ринковій ситуації на момент придбання путівки.
)Високий ступінь впливу конкурентів. На однакові туристичні послуги діють два рівні цін - внутрішні і зовнішньоторговельні, наприклад тарифи на транспорт, готельні послуги, обслуговування туристів. Тому, з урахуванням міжнародних вимог, ціни для іноземних туристів повинні бути встановлені на більш високому рівні, ніж для вітчизняних.
)Сезонна диференціація цін і тарифів. Організації, які здійснюють свою діяльність в сфері туристичного бізнесу, значною мірою залежать від сезонності попиту на туристичні послуги. Тому компаніям доцільно орієнтуватися на надання широкого спектру послуг, які будуть користуватися попитом протягом всього року.
)Значна вартість операції з туристичними послугами. Для стійкості попиту на послуги ціна не повинна викликати у покупців негативних емоцій, тобто рівень цін має розглядатися споживачами як цілком допустимий. Тому, доцільно встановлювати ціну на визначений пакет послуг, наданий туристичною організацією таким чином, щоб вона була нижчою за витрати самостійно подорожуючого туриста на аналогічний пакет.
)Високий рівень орієнтації на психологічні особливості споживача.. Йдеться, насамперед, про те, що деякі споживачі придбають більш дорогий туристичний продукт, оскільки його якість, на їх думку, гарантується високою ціною. Зважаючи на це, туристичні компанії можуть використовувати стратегію цінових маніпуляцій, тобто вдаватися до невеликого збільшення ціни на запропонований продукт з метою підвищення його цінності у сприйнятті споживача.
)Ціни на турпродукт необхідно орієнтувати не на середнього споживача, а на певні типові групи. Типологію споживання варто розглядати як основу підвищення ефективності комерційної діяльності туристичної організації. Так, по-тенційні туристи можуть бути розділені на певні цільові групи за такими критеріями як вік, рівень доходів, мета подорожі та ін.
)Ціна однієї туристичної путівки залежить від виду туру (груповий чи індивідуальний). Чим більше чисельність групи, тим нижче вартість туру в розрахунку на одну людину. Ціна туру на одну людину залежить від кількості туроднів: чим триваліший тур, тим дорожче він буде коштувати за інших рівних умов.
Таким чином, механізм ціноутворення на ринку туристичних послуг є доволі складним. Тому, компаніям доцільно обирати політику встановлення ціни на послуги, враховуючи зазначені фактори та характерні риси, а також конкретну ситуацію на ринку на момент визначення вартості туристичних продуктів.
Слід відмітити, що туристичні організації використовують різні методи ціноутворення при визначенні ціни турів. В цілому їх можна поєднати в три групи:
-з орієнтацією на рівень конкуренції;
-з орієнтацією на попит;
-на основі витрат.
Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкурентів передбачає встановлення ціни на послуги, яка відрізняється від середньої ринкової ціни на аналогічний туристичний продукт. Цей метод доцільно використовувати або крупним компаніям, які є лідерами на ринку, або тільки-но створеним невеликим туристичним підприємствам. Необхідно виділити ряд факторів, які можуть дозволити великим компаніям встановлювати ціни на свої послуги вищі за загально ринкові:
-перевірений імідж, який передбачає, що потенційні споживачі готові платити за користування послугами відомого бренда;
-можливість запропонувати подорожі в унікальні місця, які можуть бути запропоновані невеликою кількістю компаній-конкурентів;
-надання додаткових послуг, таких як бронювання квитків, оформлення віз та паспортів, екскурсійна програма та ін.
Недоліком використання такого способу встановлення ціни є те, що підвищена вартість подорожі здатна задовольнити лише обмежений сегмент споживачів з високим рівнем доходів, які орієнтуються на престижність турів.
Невеликі компанії, які щойно зявилися на ринку мають можливість привабити потенційних туристів шляхом встановлення ціни, нижчої за ринкову. Це може бути здійснене за рахунок наступних способів надання послуг:
-туристична агенція пропонує проживання в готелі нижчої, ніж пропонується іншими компаніями, категорії;
-туристична путівка продається за день або безпосередньо в день, коли необхідно вирушити у подорож;
-компанія пропонує проживання в готелі високого класу, розширену екскурсійну програму, але в міжсезоння, коли небагато потенційних споживачів можуть бути в цьому зацікавлені і т.д.
Цей спосіб встановлення ціни спрямований на швидке розширення клієнтської бази та збільшення ринкової частки компаній. Недоліком цього методу є можливість втрати частини прибутку, який міг би бути спрямований на розвиток та розширення діяльності підприємства. Крім того, подальше поступове повернення до нормального рівня цін, який буде забезпечувати окупність всіх затрат компанії на надання туристичної послуги, може супроводжуватися втратою значної частини клієнтів, орієнтованих на знижені ціни.
Метод ціноутворення з орієнтацією на попит вимагає від туристичних організацій чіткої сегментації ринку потенційних споживачів та орієнтації своєї діяльності на один чи декілька сегментів. В цьому випадку для кожної цільової групи має бути встановлений різний рівень цін, заснований на вивченні уподобань споживачів. Національним туристичним компаніям доцільно використовувати наступні підходи до сегментації туристичного ринку з метою визначення оптимальних цін продажів: тури, орієнтовані на школярів та студентів; споживачі з середнім рівнем доходів; потенційні туристи з високими доходами.
Ціноутворення на основі витрат є пріоритетним методом встановлення конкурентоспроможних цін на ринку. Цей спосіб визначення вартості туристичних путівок передбачає розрахунок усіх витрат, повязаних з формуванням і реалізацією одиниці турпродукту. Тому його доцільно використовувати тим підприємствам, які прагнуть, в першу чергу, отримати прибуток від інвестицій. Метод має наступні переваги:
-ціноутворення значно спрощується, якщо туристична організація може досить точно визначити структуру повної собівартості турпродукту.
-застосування даного методу основними конкурентами фірми створює умови для зниження цінової конкуренції.
-у турфірм зявляється можливість приділяти значно менше уваги коливанням попиту на турпродукти.
Ціноутворення на основі витрат можна вважати пріоритетним методом встановлення ціни на туристичні послуги для національних підприємств. Воно дозволяє врахувати не лише всі витрати організації і смаки споживачів, а й включає частину прибутку компанії. Для того, щоб вартість запропонованих туристичних пакетів була конкурентоспроможною на ринку, вона повинна включати елементи
. Розкрити зміст туристичних ресурсів Запорізької області
туристичний послуга ресурс
Туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;
Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.
Запорізька область розташована на південному сході країни. На півдні вона омивається водами Азовського моря. Площа - 27,3 тис. кв. км (4% території країни).
В області 299 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі частина відділу українського степового заповідника «Кам'яні Могили», розташованого також у Донецькій області. На цій території ділянки цілинного степу чергуються зі скельними останцями, вік яких становить 1,5 млрд. років. Цю місцевість називають «Альпами в мініатюрі».
Область володіє основними видами рекреаційних ресурсів, серед яких - сприятливі кліматичні умови. На узбережжі Азовського моря є зручні піщані пляжі. Джерела мінеральних вод і лікувальні грязі зосереджені переважно в морських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (Велике і Красне поблизу Бердянська) і затоках.
В області діє понад 38 готелів, серед яких найвідоміші - «Хортиця» в Запоріжжі, «Парус» у Бердянську; 38 мотелів, туристські бази «Приморська» і «Горіховий гай»; кемпінг у с. Михайлівка.
В області на державному обліку перебуває 6,8 тис. пам'яток, в тому числі 25 пам'яток архітектури і містобудування. Тут функціонують 3 заповідники, 16 музеїв із 2 відділами.
Острів Хортиця - унікальна комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки.[5]
Національний заповідник «Хортиця» розташований на найбільшому з дніпровських островів (2,7 тис. га), що був заселений з епохи енеоліту. Тут є 129 курганів доби бронзи і скіфського періоду (скіфи населяли Хортицю в VI- V ст. до н.е.).
Перша письмова згадка про острів міститься в праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (X ст.).
Тут виявлено більше 100 археологічних та історичних пам'яток. Історичні джерела містять свідчення про заснування у XVI ст. на острові Мала Хортиця першої Запорозької Січі князем Дмитром Вишневєцьким.
Зважаючи на природну та археологічну унікальність острова та з метою здійснення державної охорони збереження його цілісності, в 1965 році Хортицю було оголошено державним історико-культурним заповідником.
У 1993 році державному історико-культурному заповіднику було надано статус національного. До його складу входять острів Хортиця і прилеглі до нього острови та скелі Байда, Дубовий, Ростьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.
Острів Хортиця - найбільший острів на Дніпрi (довжина 12,5 км, найбільша ширина - до 2,5 км). Національний заповідник «Хортиця» занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. На його території нараховується 63 пам'ятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік.
На території заповідника до послуг відпочиваючих знаходяться 7 санаторіїв, 9 баз відпочинку, 1 дитячий табір відпочинку, 2 готелі, 3 ресторани, 3 водні станції, 2 театри, Запорізьке державне лісогосподарське об'єднання «Запоріжжяліс».
У 10 населених пунктах проживають 1443 чоловік.
На території Національного. заповідника «Хортиця» створено музей історії запорозького козацтва, який являється структурним підрозділом заповідника. Експозиція музею складається з чотирьох розділів, чотирьох діорам та виставок. На території Національного заповідника «Хортиця» з 2004 року здійснюється відтворення історико-культурного комплексу «Запорозька Січ».
Після ліквідації Запорозької Січі Хортиця була подарована Г. Потьомкіну, а в 1789 р. продана німецьким колоністам, які володіли нею до 1916 р. На острові діє музей історії запорозького козацтва. Тут створено кінний етнографічний театр «Запорозькі козаки», функціонують готель і корчма «Козацьке подвір'я».
Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна могила» розташований на площі 15 га і являє собою унікальну історико-культурну і природну пам'ятку. В гротах і печерах комплексу зосереджена велика кількість петрогліфів. На степових ділянках заповідника представлені реліктові та ендемічні рослини.
У складі заповідника функціонує музей «Первісне мистецтво» і лапідарій - пагорб «Кам'яна могила», де експонується понад 3 тис. зображень, виконаних давньою людиною в період між пізнім палеолітом (20-16 тис. років до н.е.) і епохою бронзи, також у більш пізні історичні періоди.[5]
Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила» (Мелітопольський район) - на території 15 га заповідника знаходиться пісковий пагорб площею 3 га, який є унікальною пам'яткою стародавньої історії та культури. У гротах та печерах цього пагорбу, яких на сьогодні відкрито 60, було знайдено петрогліфічні комплекси - унікальні зразки первісного мистецтва віком до 14 млн. років.
У фондах музею зберігаються кам'яні знаряддя, посуд та інші вжиткові предмети, що репрезентують матеріальну і духовну культуру давніх мешканців Північного Причорномор'я. Археологами виявлено підтвердження їх зв'язків із Месопотамією, Шумером, Єгиптом, Грецією.
Бердянськ, заснований у 1827 p., відомий як пристань-порт, здатний одночасно приймати понад 50 кораблів із різних країн. Місто було торговельним центром, у якому налічувалося 200 магазинів-складів і 70 купецьких крамниць. У XIX ст. в місті було 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кав'ярні, казино. Серед архітектурних пам'яток області - «Замок у степу» в м. Василівка, неподалік від Запоріжжя. Від палацового комплексу середини XIX ст. тут збереглися три флігелі, оглядова вежа, стайня. Східний і північний флігелі збудовані у псевдомавританському стилі, західний є зразком неоготики. З 1993 р. тут відкрито музей-заповідник «Садиба Попова» (керівника канцелярії князя Г. Потьомкіна).
Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» - диво містобудування, музей замкової архітектури пізнього класицизму, побудований в 1884 році. Аналогів високоякісного мурування стін з цегли, за свідченнями фахівців, немає ні в Україні, ні в країнах СНД, ні взагалі в Європі.
Село Преслав, звідки з 1875 р. здійснювалось управління болгарськими поселеннями в Таврії, було названо на честь столиці давньої Болгарії (засноване у 1861 p.) [4, c. 74-75].
Додає позитивного туристичного іміджу регіону унікальна споруда греблі Дніпрогесу та органічно пов'язаний з нею район соцміста Запоріжжя, спроектований всесвітньо відомими архітекторами братами Вєснєними.
В області діє 22 музеї державного підпорядкування з загальною кількістю близько 330,0 тис. предметів основного фонду, вже сьогодні ряд музейних експозицій є привабливими для туристичного відвідування.
В ході реалізації Концепції розвитку туризму і курортів в Запорізькій області до туристичних маршрутів постійно включаються нові туристичні об'єкти, особливо активно розвиваються історичний, спортивний, зелений, сільський, дитячий, молодіжний, діловий, етнотуризм та інші види внутрішнього та зовнішнього туризму.
Самобутність у туристично-курортному секторі досягається за рахунок врахування чітко простеженої поліетнічності складу населення, поєднання курортного та рекреаційно-туристичного напрямку з традиційними мистецькими проектами регіону, яскравими здобутками у збереженні та розвитку промислів і ремесел, використання тяжіння широких кіл громадськості до о. Хортиці як осередку державності, демократичних та господарських традицій України. [5]
Список використаної літератури
1.Маркетинг турпродукту: підручник / Ю.О. Карягін, З.І. Тимошенко, Т.О. Демура, Г.Б. Мунін. - К.: Кондор, 2009. - 394с.
2.Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу: навч. посіб. / М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 272 с.
.Мойсеева H.К. Стратегическое управление туристической фирмой: учебник/ Н.К. Моисеева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 208 с.
.Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.
.Запорізький обласний туристично-інформаційний центр. [Електронний ресурс]. /http://www.zotic.zp.ua/.