Види фасадних фарб

Види фасадних фарб

Зміст

Вступ

. Види фасадних фарб

. Фактори, які впливають на тривалість експлуатації пофарбованого покриття

. Вимоги до фасадної фарби

. Порівняльна характеристика фасадних фарб

Список використаної літератури

Вступ

Фасадні фарби - це фарби, які використовують для фарбування фасадів та усіх видів зовнішніх робіт. Вони легко витримують спеку, холод, вогкість та інші шкідливі фактори на відміну від фарб для внутрішніх робіт. Захищаючи будівлю від негоди, фасадні фарби ще і чудово його декорують. Їх використовують як для фарбування нового будинку, так і для реставрації старого. Фасадні фарби складаються з однорідних суспензій пігментів у сполучних речовинах. Окрім цих складових, фасадні фарби можуть мати в своєму складі розчинники, різні цільові добавки і наповнювачі. Фасадні фарби на органічних розчинниках можна використовувати при мінусових температурах і навіть під час дощу. Основний недолік - низька екологічність.

1. Види фасадних фарб

За призначення фасадні фарби бувають:

- Егалізаційні (егалізація - вирівнювання різниці між відтінками). Найчастіше їх використовують тоді, коли треба пофарбувати декоративну мінеральну забарвлену штукатурку з метою вирівнювання кольорової гами та гідрофобізації поверхні, а також тоді, коли з тих чи інших причин поштукатурена стіна втрачає своє первинне забарвлення. Таке може трапитися, якщо штукатурку накладають без дотримання термічно-вологісних умов, на не заґрунтовану основу з великою поглинальною здатністю. Егалізаційні фарби не лише «загладжують» нерівномірності забарвлення штукатурки, а й до певної міри маскують мікротріщини на ній. Як правило, їх виготовляють на основі емульсії силіконової або акрилової живиці;

Еластичні. Їх застосовують у разі виникнення на фасаді мікротріщин (до 1,2 мм). Після нанесення така фарба утворює однорідну в’язку, еластичну плівку, яка заповнює тріщини. Крім того, еластичність фарби забезпечує тривалість покриття.

За складом фасадні фарби умовно можна поділити на дві групи:

- водорозчинні

- на органічних розчинниках

Фасадні фарби на органічних розчинниках можна використовувати при мінусових температурах і навіть у дощ. Серед недоліків такого типу фасадних фарб відзначають їх низькі екологічні показники, за якими вони істотно поступаються водорозчинним фарбам.

Водорозчинні фарби дуже популярні завдяки високій якості, економічності та екологічній сприятливості. Сьогодні виробники лакофарбових матеріалів пропонують на вибір широкий асортимент таких фарб. Головним критерієм їх різновидів є тип зв’язувальної речовини, на основі якої вони виготовленні. Відповідно до цього фасадні фарби поділяють на: акрилові, силікатні, силіконові, мінеральні, олійні та емалі. Є також змішані типи: силікатно-силіконові, акрил-силіконові.

Олійні фарби - мабуть, найдешевший і популярний вид матеріалів, де сполучною служать оліфи. Спочатку фарби виготовлялися на основі натуральних (висихаючих) оліфах, одержуваних з лляного або конопляного масла. З метою здешевлення фарби в даний час застосовують напіввисихаючі (з соняшникової олії), комбіновані (з використанням летючих розчинників), оксидовані ("оксоль") і штучні (також містять розчинник) оліфи, що, природно, позначається на властивостях фарби і її екологічності. Такі матеріали утворюють досить щільну погано "дихаючу" плівку і тому використовуються в основному для фарбування дерева. Чим повільніше висихає фарба, тим більше щільну плівку вона утворює.

Емалі. Для фасадних робіт найбільш підходять два види цих матеріалів: алкідні (розчини алкідних смол в уайт-спирит) і поліуретанові (на основі високомолекулярних смол-поліуретанів). Алкідні емалі створюють на поверхні щільну, тверду, досить довговічну, але відносно крихку плівку. Поліуретанові створюють більш еластичну і гладку (пофарбована поверхня виглядає так, немов вона покрита пластмасою), але в той же час більш міцну і стійку до подряпин і ударів плівку з високим глянцем.

Акрилові фарби. Ці фарби використовуються найчастіше. Їх виготовляють на основі акрилової живиці, яка й формує властивості фарби. Важливою особливістю таких фарб є можливість отримати різнорідні палітру барв. Акрилова фарба утворює достатньо щільну, стійку до забруднень плівку, завдяки дуже доброму зчепленню з поверхнею. Висока щільність плівки запобігає проникненню водяної пари і газів (у тому числі й вуглекислого). Через те акрилові фарби не використовують для фарбування фасадів, утеплених мінеральною ватою.

Акрилові фарби придатні для бетонних поверхонь, а також для волокнисто-цементних панелей. Їх можна наносити як на нову, так і на стару, проте не мокру штукатурку. Акрилове покриття добре захищає підвальне приміщення від вологи. Акрилові фарби не придатні для використання поверх свіжої силікатної і вапняної штукатурки.

Часто акрилові фарби модифіковані іншими полімерами, завдяки чому можна отримати покриття з різними властивостями. Наприклад, акрил-вінілові, до складу яких, окрім акрилової, входить вінілова емульсія, яка підвищує міцність акрилової плівки, стійкість до стирання, для кольорових фарб - сповільнення тьмяніння. Типові акрилові фасадні фарби водорозчинні, здатні зміцнювати пофарбовану поверхню завдяки міцному зчепленню з поверхнею.

Силікатні фарби. Їх виготовляють із використанням рідкого скла та відповідних наповнювачів і пігментів. Може бути додано трохи акрилової дисперсії, що забезпечить початкове зчеплення плівки з основою. Характерною ознакою силікатних фарб є міцне зчеплення з основою, завдяки чому досягають високої адгезії. Проте це стосується лише мінеральних основ. Силікатні фарби не підходять для поверхонь, заздалегідь пофарбованих силіконовими, акриловими, алкідними чи олійними фарбами. Не придатні вони і для гіпсових поверхонь. Зате ними можна фарбувати силікатну чи цементно-вапняну штукатурку, бетон або натуральний камінь.

Силікатні фарби вирізняються стійкістю до забруднень, а через високий рівень рН - до біологічної корозії. Їх можна застосовувати для покриття свіжої цементно-вапняної штукатурки. Загалом, силікатні фарби є дуже стійкими. З огляду на специфічний вигляд їх використовують реставратори в роботах із відновлення історичних пам’яток.

Але робота з силікатною фарбою пов’язана також із певними незручностями. Так, фарбування і висихання повинні відбуватися за конкретних теплових та вологісних умов: температура повітря - >100C, відносна вологість - <70%, а також погодних: за відсутності яскравого сонячного проміння й атмосферних опадів. Окрім того, силікатна фарба потребує часу для повного зчеплення з поверхнею, а це щонайменше 2 тижні влітку або 4 - в осінньо-весняний період.

Силіконові фарби. Їх виготовляють на основі емульсії силіконової живиці. Правильно підібрана зв’язувальна речовина дає змогу отримати фарбу, яка матиме високу гідрофобність, проте, водночас, пропускатиме водяну пару та вуглекислий газ. Плівка буде не суцільною, а мікропористою.

З огляду на високу стійкість до забруднень (легко очищуються після дощових опадів), силіконові фарби часто називають самоочисними. Плівка з силіконової фарби має підвищену еластичність та стійкість до стирання, ультрафіолетового випромінювання та мікробіологічної корозії.

Головною особливістю силіконових фарб є те, що їх можна застосовувати без обмежень для будь-якої основи - як мінеральної, так і органічної. Завдяки цим фарбам можна досягти стійких живих кольорів.

Водорозчинні фарби класифікують у такий спосіб:

·        мінеральні фарби;

·        фарби на основі водних дисперсій різних полімерів.

Мінеральні фарби. Це сухі суміші або пасти, призначені для розчинення у воді. Зв’язувальною речовиною для їхнього приготування може бути білий портландцемент, вапно (гашене чи гідратоване) або і те, й інше. Для кращого зчеплення додають також полімери. Деякі фірми-виробники пропонують уже готову до використання вапняну фарбу, зв’язувальною речовиною якої є промислово гашене вапно.

Розчинена у воді фарба непридатна для тривалого зберігання, тому її необхідно використати впродовж кількох годин. Мінеральні фарби відносно недорогі, зате вони мають обмежені можливості забарвлення.

Перед нанесенням фарби, а також згодом, призначену для фарбування поверхню необхідно змочити водою. Такі фарби застосовують рідко, здебільшого для відновлення об’єктів старовини, де важливою є реконструкція первинного вигляду.

Все більшої популярності набувають фактурні (структурні, текстурні) фарби. Їх виготовляють з густого лакофарбового матеріалу зі спеціальним наповнювачем. За допомогою такої фарби можна створити особливу фактуру поверхні, а також приховати незначні дефекти. Склад фактурної фарби визначає у кінцевому результаті зовнішній вигляд фасаду.

Її наносять спеціальним структурним валиком, шпателем, гребінкою, губкою або розпилюють. Фактурні фарби можна наносити як на нові, так і заздалегідь пофарбовані поверхні - бетонні, гіпсокартонні, цегляні, поштукатурені, а також на дерево. До мінеральних фарб варто віднести вапняні фарби, що складаються з вапняного молока й щелочестойких пігментів. Міцність покриття досягається завдяки карбонізації перевелися, що відбувається на повітрі. Вапняні фарби найбільш дешеві. Твердіють повільно. Крім цього, вони не стійкі до з'єднань сірки, які в наш час можуть утримуватися вже не тільки в міському, але й в "заміському" повітрі. Міцність і довговічність одержуваних з їхньою допомогою покриттів невисокі. Ці фарби дотепер використаються для реставрації й ремонту будинків старої будівлі й історичних

Водно-дисперсійні фарби. Їхня головна перевага полягає в тому, що сполучні дисперговані у вигляді дрібних часток у воді, а не розчинені в більш дорогих, токсичних або вогненебезпечних органічних розчинниках. Водно-дисперсійні матеріали для фасадів випускаються в основному на базі чотирьох типів дисперсій: полівінілацетатні(ПВА), бутадиенстирольні, акрилові, силіконові.

Фарби на основі дисперсії ПВА недорогі, але, на жаль, і неводостійкі (у бутадиенстирольних й акрилових водостійкість значно вище) і тому в якості фасадних застосовуватися просто не повинні. Правда, існують різні водостійкі сополімери ПВА (матеріали на їхній основі й заявляються в цей час як фасадні), але вони уступають акриловим дисперсіям, а собівартість мають досить високу

Фарби на основі бутадиенстирольних дисперсій (саме їх звичайно називають латексними) є недорогими водостійкими матеріалами, але мають обмежену світлостійкість і тому повинні застосовуватися тільки в приміщеннях. Проте, у продажі все-таки можна зустріти фасадні фарби на цій основі, що неприпустимо.

Фарби на основі акрилових дисперсій дорожче двох попередніх, але найбільш універсальні й тому особливо популярні в цей час із всіх водорозчинних фарб. Для одержання якісного фінішного покриття досить нанести на поверхню два шари. При цьому покриття виявляється не тільки "дихаючої" (що дозволяє успішно застосовувати ці фарби на мінеральних фасадах), але й досить еластичним. Крім цього, воно має відмінну адгезію, що, добре протистоїть Уф-променям і довговічно (до 15 і навіть 20 років).

Силіконо-емульсійні фарби. Вони розводяться на воді й сполучають у собі кращі властивості акрилових і силікатних фарб: паропроникність у них майже така сама висока, як у силікатних (отже, вони теж підходять для будинків з поганою гідроізоляцією фундаментів), до того ж вони не підтримують розвиток мікроорганізмів. Кремнійорганічна смола, що є сполучної, після висихання фарби виглядає як природний матеріал. І в той же час ця гарна, однорідна, матова поверхня утворить водонепроникну плівку. Ці матеріали підходять практично для всіх типів мінеральних поверхонь. З їхньою допомогою можна перефарбовувати підстави, раніше покриті як мінеральними (і в тому числі силікатними), так й акриловими фарбами (до речі, і самі ці продукти можна змішувати). Ще одна перевага - висока еластичність. Так само, як акрилові, ці фарби неагресивні - робота з ними вимагає дотримання самих елементарних мір безпеки. На думку фахівців, силіконові фарби мають оптимальні декоративні й експлуатаційні властивості. Їхнім істотним недоліком є висока вартість, що в цей час обмежує їхнє поширення.

Силіконо-модифіковані фарби. на акриловій основі. Вони також гарантують відмінну адгезію й гарний захист від Уф-променів. Дуже стійкі до окислювачів, що втримується в атмосферному повітрі, і зберігають при цьому гарну паропроникність. Таке покриття висихає з меншою поверхневою напругою, чим навіть покриття на акриловій основі, і, отже, не утворить мікротріщин. Ці фарби позитивно зарекомендували себе на проблемних поверхнях (старі, слабкі, відремонтовані із застосуванням самих різних ремонтних сумішей). Їх можна наносити майже на всі наявні в практиці підкладки, завдяки чому цей відносно новий для нас продукт уже починає завоювувати популярність.

Види і характеристики фарб для ремонту фасадів:

2. Фактори, які впливають на тривалість експлуатації пофарбованого покриття

фасадний фарба покриття

- Основа фарби. Велике значення має кількість і якість зв’язувальної речовини у фарбі. Особливою витривалістю вирізняються так звані «самоочисні» лакофарбові покриття, стійкі до забруднення й утворення конденсату. Такі фарби варто використовувати при фарбуванні будинків, розташованих на вулицях з інтенсивним рухом транспортного потоку чи поблизу трас. Висока стійкість до впливу дощу та морозу пояснюється низьким водопоглинанням фарби, до якої додано гідрофобізатори;

- Механічна витривалість. Стійкість до дії лужного середовища, еластичність. Колір будинку після довгих років експлуатації не повинен істотно змінюватися. Фарба не має надто тьмяніти, а біла поверхня - жовтіти під дією ультрафіолетового випромінювання. Тому вона повинна мати в своїй основі відповідні зв’язувальні речовини, наповнювачі та пігменти. Стіна з сонячного боку з часом дещо потьмяніє, тому варто відразу обрати інтенсивніший відтінок. Після висихання фарба повинна зберігати свої еластичні властивості, необхідні для компенсації мікродеформації матеріалів фасаду, яка відбувається при перепаді температур;

Висока покривна здатність. Кількість фарби, необхідна для повного покриття поверхні так, аби не було видно нижніх шарів (які, до того ж, можуть мати інше забарвлення), при визначенні витратності фарби має принципове значення. Це надзвичайно важливо під час фарбування великих поверхонь з огляду на фінансові затрати та й, зрештою, на естетичні показники. Якщо фарба якісна, то нею достатньо пофарбувати двічі, щоб на фасаді не було видно просвічувань. При цьому необхідно зазначити, що в разі застосування темних та інтенсивних барв важко досягти високого рівня покриття, тому часто вдаються до три, а то й чотириразового фарбування. Висока покривна здатність насамперед пов’язана з кількістю та якістю титанового білила, яке додають до фарби;

Консистенція. Фарба повинна бути тиксотропною (не розбризкуватися під час накладання валиком і не стікати з пензля). Наносити таку фарбу легко, вона швидко висихає, і це дає змогу якнайшвидше розпочати повторне фарбування. Швидке висихання фарби обмежує налипання пилюки до свіжопофарбованої поверхні;

Адгезія (високий рівень зчеплення з основою). Це гарантує витривалість поверхні, на якій не з’являтимуться повітряні пухирці.

Фактори які впливають на вибір фарб для екстер’єрів

Захисно-декоративні покриття повинні вирішувати наступні завдання:

·        захист від несприятливих зовнішніх впливів, таких як дощ, мороз, вітер, УФ-випромінювання, промислове забруднення, біопораження і т.п.

·        вирішення екологічних завдань; наприклад, комфортність всередині будинку

·        відповідність художньо-естетичним і архітектурним вимогам

Високоякісні фасадні матеріали відрізняються наступними необхідними властивостями:

·        захищають поверхню стіни від опадів, при цьому, не перешкоджаючи виходу водяної пари назовні, що дозволяє широко застосовувати їх для систем теплоізоляції;

·        мають високу адгезію до підкладки;

·        стійкі до вологого стирання;

·        мають низьку брудопроникність;

·        стійкі до лужних підставах, до УФ-випромінювання, до агресивних середовищ.

Основні групи фасадних водно-дисперсійних матеріалів:

·        Акрилатні фарби, ґрунтовки, декоративні штукатурки і шпаклівки.

·        Силікатні фарби, ґрунтовки, штукатурки.

·        Силіконові фарби, ґрунтовки, штукатурки.

3. Вимоги до фасадної фарби

Фасадна фарба повинна бути стійка до УФ-променів. Це зрозуміло, тому що під дією Сонця фарба повільно руйнується. У Європі прийнято, що від УФ це руйнування припустиме не раніше, ніж через 10 років. Вітчизняні сполучні руйнуються зі швидкістю 30% сполучних у рік. Якщо навіть російський виробник додав у фарбу всі необхідні компоненти, то фарба робиться непридатним максимум через 3 роки (ціна російської фасадної фарби при цьому в середньому 26-32 р /кг).

Виявляється, фасадна фарба повинна бути паропроникна, тому що всі наші стіни складаються із цегли й бетону «дихають» і за відсутності паропроникності ми спостерігаємо сповзання фарби шарами (панчохою). Частіше це спостерігається у вологих приміщеннях, де стіни і стелі пофарбовані масляною фарбою.

Фарба повинна зберігати достатню еластичність після висихання, так як із-за температурних перепадів, усадок на поверхнях наших фасадів, відбувається мікродеформації, які не повинні призводити до руйнування плівки.

Фарба повинна бути стійка до лужних і кислотних впливів, так як опади у нас далеко не нейтральні, повітря з вихлопними газами теж роблять руйнування, що діють на лакофарбове покриття. У Європі за всіма цими параметрами відбувається тестування фарби. На жаль, наші фарби, замішані часто веслом у бочці, ці випробування не проходять.

ПРИКЛАД: Дуже важливий параметр фарби показник розтріскування плівки залежно від її товщини. За умовами тесту фарба наноситься шаром від 0.05 до 1 мм. Так як в чисто російських фарбах використовується тільки наповнювач розміром понад 0.05 мм, зрозуміло, що такий розмір шару неможливий. Отримати максимальний розмір клина теж не можна, так як рідина по в'язкості близьку до води нанести шаром 1 мм проблематично через її розтічності. Нічого, можна нанести 5 шарів!

ПІДСУМОК: При нанесенні високоякісної фарби товщиною 0.5 мм, покриття руйнується через 20 років. А нанесення російської фарби шаром в 10 разів більше дасть руйнування покриття через 6-8 місяців. Наприклад, на фарбування 3-х під'їзного 9-ти поверхового будинку треба 1 тонну німецької фарби або 2 тонни російської. Значить, навіть при вартості імпортної фарби у два рази більше російської, вартість обробки поверхні 1 кв. м буде обходитися однаково при великій різниці в якості одержуваного результату, не кажучи про ціну повторного перефарбування фасадів при застосуванні російської фарби мінімум через два роки. Тому вибираючи тільки якісний продукт, враховуйте не вартість 1 кг фарби, а вартість послуги з обслуговування 1 кв. метра поверхні. Для того, щоб максимально ефективно розкрити потенційні можливості фасадної фарби, необхідно провести цілий комплекс докрасочних заходів. Одна з важливих цілей цих заходів мінімізувати проникнення вологи в стіни. Для цього необхідно провести заходи щодо гідроізоляції фундаментів, влаштувати якісний дренаж, а також перевірити, і при необхідності відремонтувати, гідроізоляцію між цоколем і стіновий конструкцією, щоб перешкодити підйому ґрунтових вод. Якщо потрібно, то треба провести ремонт карнизів, відливів, водостічної системи, і т.д. Без всіх перерахованих заходів засоби на обробку фасадів, швидше за все, будуть витрачені неефективно. З чого починати роботу по фарбуванню і оздоблення фасадів?

Дається характеристика підкладці (основи). Визначається ступінь її деформованості, міцність поверхневого шару, ступінь поглинання, Абсорбуюча здатність, водневий показник рН, присутність розчинних солей і ін. Барвисте покриття повинне мати необхідну еластичність, щоб бездефектної сприймати гідротермічної розширення і стиск підстави.

Оцінюється сумарна кількість вологи, що надходить у стінну конструкцію від всіх можливих джерел. Барвисте покриття повинне мати достатню паропроникністю, щоб волога, що надходить у стіну, могла вільно випаровуватися.

З'ясовується біологічна активність підстави для визначення необхідних фунгіцидних (протигрибкових), бактерицидних, альгіцідних (протівоводорослевих) властивостей нанесених покрить.

Визначається газопроникність покриття. Для вапняних підстав покриття повинні бути проникні для С02 (щоб не перешкоджати протіканню реакції карбонізації), а залізобетонне підстави необхідно захистити від С02 як від однієї з причин, спричиняють їх корозію.

Виробляється облік кліматичних умов і стан повітряного басейну, ступінь забрудненості атмосфери. Для ремонтної забарвлення визначається сумісність нового матеріалу з тим, яким фасад був оброблений раніше.

Розраховується вартість одного квадратного метра покриття, в залежності від вибору матеріалу. Перш за все, потрібно правильно вибрати фарбу для тої або іншої поверхні, уважно ознайомитися з рекомендаціями із застосування, підрахувати приблизний витрата фарби на всю площу, виходячи з розрахунку двох шарів фарби, типу поверхні, її шорсткості й вибрати підходящий інструмент для нанесення (кисть, валик, фарбопульт і т.п.). Фарбувати фасад потрібно при відповідних погодних умовах: температура повітря не нижче +5 °С, не фарбувати в дощ або в сиру погоду (при вологості вище 75%), при сильному вітрі і на сонці. Розбавляються, при необхідності, воднодісперсіонні фарби водою, але не більше ніж на 10%. Колірувати фарбу і заключний шар бажано не розбавляти. Вибір фарби залежить від вимог, які пред'являються до покриття й від конкретного типу підстави, також важливий параметр «ціна-якість».

Зовнішній вигляд і довговічність покриття на 60% залежить від підготовки поверхні й на 40% від самої фарби, від правильності роботи з нею і від її якості.

4. Порівняльна характеристика фасадних фарб

Список використаної літератури

1. http://www.gips.ru

. http://dezent-wheels.com.ua

3. Алексеев В. В. Фасадные краски- М.: Стройиздат, 1987.- 48 с.

. Максимова О. М., С тесин М. С, Тищенко И. И. Отделочные работы.- М.: Стройиздат, 1984.- 224 с.