Червоний Жовтень
Розділ 4. Охорона праці та навколишнього середовища
.1 Техніка безпеки
.1.1 Загальна характеристика умов
.1.2 Електробезпека
.1.3 Фарбування приміщень та устаткування
.2.2 Метеорологічні умови
.2.3 Вентиляція
.2.4 Освітлення
.2.5 Шум, вібрація, ультразвук, інфразвук
.3 Розробка заходів по захисту від статичної електрики
.4 Пожежна безпека
.4.1 Пожежонебезпека будинку
.4.2 Засоби гасіння та виявлення пожеж
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Явища реального світу і процеси що відбуваються у суспільному виробництві, об'єктивно відображаються за допомогою інформації, потоки якої реально існують поряд з потоками робочої сили, матеріалів і знарядь праці. Подібно речовині і енергії інформацію можна створити, обробляти, зберігати, передавати, використовувати.
Інформація повинна володіти такими властивостями:
комплексність - відображення всіх сторін роботи служби (технічної, організаційної, технологічної, економічної та соціальної);
оперативність отримання інформації одночасно з подіями в системі процесом, задоволення виникаючих потреб у точних відомостей;
систематичність - постійне надходження інформації;
достовірність - інформація повинна ґрунтуватися на проведених розрахунках, вимірах, аналізі і відповідати фактичним даним.
Для того щоб прийняти правильне рішення необхідно мати певну кількість інформації. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Можна збирати і обробляти величезні масиви відомостей, які або будуть не потрібні для прийняття рішень, або їх не можна буде засвоїти і використати. Інколи короткі документи можуть бути більш змістовними, ніж великі доповіді й довідки.
Впровадження інформаційних систем провадиться з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання і збереження рутинної інформації, автоматизації конторських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дій спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікації (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюваних мереж і т.д.
З огляду на все вищесказане тема дипломної роботи обрана актуально.
Обєкт дипломної роботи - ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень.
Предмет дослідження - підсистема інформаційного забезпечення ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень.
ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень є одним з найстаріших машинобудівних заводів СНД, України і Харкова, унікальним в забезпеченні розвитку будівельної індустрії в колишньому Радянському Союзі. Засновано завод у 1870 році.
В березні 1919 року завод було націоналізовано і став власністю Української республіки. Також завод ввійшов у склад Металообєднання при Харківському губраднаргоспі і числився як 2-й Державний машинобудівний завод, а з 1922 року - Червоний Жовтень.
-1988 роки ознаменувалися збільшенням технічного переозброєння підприємства, випуском прогресивного обладнання, а також товарів народного споживання - фільтрів для очищення масла автомобілів, чавунно-чорної посуди. В 1994 році завод стає Акціонерним товариством закритого типу.
Завод по праву займає ведуче місце в машинобудівельній промисловості, вагомо представляє будівельну індустрію України. Його потужна машинобудівна база дозволяє виготовляти обладнання не тільки для України, але й для країн ближнього і далекого зарубіжжя.
Обладнання заводу широко застосовується в Російській Федерації, Україні, Молдові, Білорусії, Монголії, Вєтнамі, Болгарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Кубі, Румунії, Угорщині і так далі.
На ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень була створена науково-дослідна лабораторія основним видом діяльності, якої є комплексне вивчення промислової мінеральної сировини, зокрема глин, які застосовуються в виробництві грубої будівельної кераміки.
Мета дипломної роботи - розробити методичні вказівки щодо вдосконалення підсистеми інформаційного забезпечення на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень.
За для досягнення мети треба розвязати такі завдання:
визначити роль інформації в управлінні підприємством;
дослідити системи інформаційного забезпечення;
визначити методи управління інформаційним забезпеченням;
проаналізувати сучасний стан та техніко-економічні показники ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень;
проаналізувати підсистеми інформаційного забезпечення ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень;
дослідити схему документообороту відділу кадрів на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень;
провести порівняльний аналіз корпоративних інформаційних систем (КІС);
розробити заходи щодо вдосконалення інформаційного забезпечення на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень.
В роботі були використані такі методи: порівняльний, графічний та метод прийняття управлінських рішень.
Дипломна робота складається з: 4 розділів, 10 таблиць, 3 схем, вступу, висновків, списку використаних джерел.
Юридична адреса ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень - вул. Червоножовтнева 75/77, м. Харків, 61052, Україна.
Генеральний директор - Білан Володимир Демидович
Розділ 1. Теоретичні аспекти організації інформаційного забезпечення на промисловому підприємстві
.1Роль інформації в управлінні підприємством
Явища реального світу і процеси що відбуваються у суспільному виробництві, об'єктивно відображаються за допомогою інформації, потоки, якої реально існують поряд з потоками робочої сили, матеріалів і знарядь праці. Подібно речовині і енергії, інформацію можна створити, обробляти, зберігати, передавати, використовувати.
Інформація (англ. Information) - означає тлумачення, повідомлення, роз'яснення, викладання.
В теорії управління до інформації відносять такі сигнали (відомості, повідомлення), які несуть знання, зменшують невизначеність. Якщо повідомлення або його частина для даного одержувача не є інформацією, то воно називається шумом. Повідомлення перетворюється в шум, якщо передається тому хто про це знає (пізнавальний шум) або якщо в таких відомостях немає потреби (кібернетичний шум). В економічній літературі використовують також поняття "метаінформація", під яким розуміють інформацію похідну від тієї, яку одержують безпосередньо.
Інформацію у формі повідомлень, відомостей не можна віднести ні до матерії, ні до свідомості. Вона властива як живій, так і неживій природі. Якісна різноманітність об'єктивного світу зумовлює якісну багатозначність інформації. На відміну від неживої природи, яка може бути тільки джерелом інформації, жива природа, крім того, сприймає і переробляє її. Людина, як істота соціальна, одержує, збирає, зберігає, свідомо переробляє і використовує інформацію у своїй цілеспрямованій діяльності. На практиці всі технологічні, організаційні, економічні і соціальні процеси породжуються, супроводжуються і спрямовуються інформаційними процесами, які відображають різні взаємовідносини між об'єктами живого світу і становлять суть та форми зв'язку між управлінськими системами [28].
Інформацію в сфері менеджменту часто образно порівнюють з нервовою системою що забезпечує функціонування живого організму. Завдяки обміну інформацією між системою, якою управляють, інформацію про стан заданих параметрів, виробляє команда управління і знову передає її до системи, якою управляють, для виконання (прямий зв'язок). Надходження інформації про результати управління прийнято називати зворотним зв'язком.
До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту.
Будь-яка за змістом інформація існує у формі різних її матеріальних носіїв (у вигляді електричних імпульсів, усної мови, магнітного запису, показів лічильників, письмових документів, перфокарт і т. ін.) Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, перш за все у вигляді різних паперових документів, магнітних стрічок, барабанів, перфокарт і перфострічок.
Інформацію передають організовано (формально) і стихійно (неформально). Так, періодичні звіти за визначеною формою становлять організований зворотний зв'язок, а стихійне поширення чуток -неформальні канали зв'язку між людьми.
Теорія інформації, основи якої були сформовані К. Шеноном, застосовується для визначення швидкості, з якою можна передавати інформацію по каналах зв'язку. На швидкість передачі інформації впливають джерело сигналу (дискретний або безперервний сигнал), характеристики каналу зв'язку (його пропускна здатність) і шуму.
Практика свідчить, що в сучасних умовах ефективність управління значною мірою залежить від інформаційного забезпечення, від повноти інформації.
Підвищення вимог до організації служби інформації в системі менеджменту викликане високим динамізмом сучасного виробництва, частковою зміною параметрів основних факторів виробництва і вимог до одержуваної продукції (послуг). Тільки систематизована інформація дає змогу менеджеру визначати ефективність організаційно-економічних, агротехнічних, соціальних та екологічних заходів і залежно від умов що складаються, змінювати намічену програму. Чим краще інформований менеджер, тим оперативніші та вищі за своєю якістю його рішення.
Для того щоб прийняти правильне рішення необхідно мати певну кількість інформації. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Можна збирати і обробляти величезні масиви відомостей, які або будуть не потрібні для прийняття рішень, або їх не можна буде засвоїти і використати. Інколи короткі документи можуть бути більш змістовними, ніж великі доповіді й довідки.
Теорія інформації оперує такими поняттями, як сигнали, кількість інформації і процеси її перетворення, оцінка надійності і швидкості передачі інформації, можливість найбільш зручного її запису (кодування) тощо.
Під сигналом розуміють форму перетворення і передачі інформації за допомогою букви, цифри, звуку, імпульсу тощо. За допомогою сигналів можна передати і одержати певне повідомлення, яке становить сукупність значень, що характеризують певні явища, події, процеси [10].
Ступінь зменшення невизначеності в результаті передачі повідомлення називається кількістю інформації. Економічна інформація фіксується і обробляється у формі знаків (байтів), а при обробці даних на ЕОМ - у формі машинних операцій - бітів. При кібернетичній оцінці кількості інформації враховують кількість знаків, що використовується у повідомленнях, а також загальну кількість знаків (алфавіт), яку взагалі можна використати в аналогічних повідомленнях.
Управлінське рішення супроводжується вибором однієї з двох можливостей, результатом якої є відповідні "так" або "ні". Однозначна відповідь з двох можливих є одиницею інформації. В теорії інформації вона відома під назвою двійчастої інформації (біт).
Для опису кількісних характеристик економічної інформації використовують реквізит і економічний показник, як елементарні одиниці інформації або ж оцінюють об'єм інформації кількістю знаків (букв і цифр). Реквізит - елементарна одиниця економічного повідомлення, при подальшому діленні якої втрачається смислове значення. При поєднанні реквізиту з іншими аналогічними елементами створюється більш складна інформаційна сукупність, зокрема, економічний показник.
Економічний показник являє собою деяке повідомлення (висловлювання), що має самостійний економічний смисл і містить кількісну характеристику певного об'єкта (процесу).
Правильне визначення кількості інформації дає змогу уникнути перевантаження керівників і спеціалістів, оскільки існує показник: межі інформації, яку може переробити людина за певний період . На практиці здебільшого спостерігається перевантаження інформацією виробничого персоналу приблизно у 3-4 рази порівняно з нормами. Обсяг інформації у середньому на людину становить 8 біт/с.
Інформацію що використовується в управлінні класифікують за різними ознаками:
) за формою відображення - візуальна (графіки, таблиці, табло і т. д.), аудіо інформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);
) за формою подання - цифрова, буквена і кодована;
) за порядком виникнення - первинна і похідна;
) за характером носіїв інформації - документована і не документована;
) за призначенням - директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;
) за напрямом руху - вхідна і вихідна;
) за стабільністю - умовно-перемінна та умовно-постійна;
) за способом відображення - текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) і графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);
) за способом обробітку - що піддається і що не піддається механізованій обробці.
Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного зв'язку, запам'ятовуючою та ін.
У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. Наукову інформацію, в свою чергу поділяють на: економічну, соціально-політичну, ідеологічну та ін. Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані [45].
Економічна інформація - це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.
Інформацію, яку використовують у народному господарстві поділяють на відомчу (інформація підприємств, об'єднань, організацій, міністерств і відомств) і народногосподарську (інформація районних, обласних і центральних загальнодержавних органів управління).
Економічну інформацію класифікують за фазами, стадіями і циклами відтворення, сферами економіки, ресурсами що використовуються, факторами виробництва та ін.
За призначенням інформацію ділять на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі - на ту що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю - на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т. п.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння і т. п.); за характером носіїв - на документовану і не документовану; по відношенню до процесу обробки - на оброблювану, необроблювану і аналітичну.
Крім того, інформація може ділитись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову і алфавітну.
За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію що надходить від вищестоящих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв'язки, і внутрішню - що виникає на підприємстві (в об'єднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображують у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічному і оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними і економічними процесами, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тощо.
Інформація, яка використовується в господарському управлінні, існує у вигляді масивів, потоків, а також у розсіяному, незібраному вигляді.
Масиви - це інформаційні фонди, матеріали статистичних управлінь, архівів, бібліотек тощо.
Сукупність повідомлень з (однаковими або близькими властивостями) що розподілені у даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.
Потоки інформації різноманітні: потоки вихідної інформації - основа для розробки рішень; потоки низхідної інформації - це постанови, рішення, вказівки вищестоящих організацій; потоки регулюючої інформації - зазначені вище документи і деякі спеціальні нормативні положення.
Залежно від того, яку функцію обслуговує економічна інформація, її поділяють на облікову і звітну що відображає події, які відбулися; планову що відображає події, які намічаються; нормативну і аналітико-прогнозовану що відображає події або явища сучасного і майбутнього; регулюючу що відображає процес досягнення пропорційності у виробничому і управлінському процесах.
У свою чергу, облікову інформацію поділяють на бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну. Характерною особливістю бухгалтерської інформації є її висока точність. Вона відображує детерміновані події, про які точно відомо що вони відбулися. Водночас бухгалтерська інформація відображає події що відбулися із запізненням. Тому якість її визначається тим, наскільки вдається зменшити розрив між строками подій і відображенням їх у бухгалтерських документах. Оперативно-технічна інформація становить систему показників що відображають діяльність об'єкта на певну дату. На відміну від бухгалтерської, ця інформація не обов'язково має документований вигляд. Вона може бути одержана із телефонних повідомлень або усних доповідей спеціалістів і керівників середньої ланки.
У підприємницькій діяльності використовують планову інформацію у вигляді нормативів матеріальних витрат і затрат праці. Від якості нормативної інформації залежать ефективність управління, дієвість рішень що приймаються, успішність здійснення контрольних та інших функцій.
Різні види економічної інформації виконують неоднакову роль у системі управління. Так, планова і нормативна інформації прямо пов'язані з виробництвом, а бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна інформація є засобом зворотного зв'язку. У загальному обсязі економічної інформації питома вага інформації що виконує функції прямого зв'язку, становить близько 24%, і зворотного зв'язку -76%.
Інформація має ряд характерних особливостей таких, як корисність, вірогідність, однозначність, періодичність, несперечливість, надмірність.
Корисність інформації прийнято оцінювати за тим ефектом, який ця інформація здійснює на результати управління. На практиці інформація може бути зовсім непотрібною (не змінює ймовірності досягнення цілі і розв'язання поставлених завдань) і надзвичайно цінною дає змогу підвищити імовірність досягнення цілі.
В інших випадках одержана інформація може призвести до прийняття рішення що змінює положення об'єкта управління в гірший бік, тобто зменшує імовірність досягнення цілі, ця інформація називається дезінформацією.
Важливою якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною вважають інформацію, яка не перевищує припустимий рівень перекручення дійсного явища або процесу і відображає те що вона повинна відображати. На вірогідність інформації, яка надходить, впливають інформаційні бар'єри, тобто перешкоди що заважають збереженню кількості і якості інформації і призводять до її неповноти (географічні, відомчі, економічні, технічні, психологічні бар'єри).
Надмірність інформації (повторюваність, дублювання) може бути корисною якщо вона підвищує надійність системи даних, і непотрібною - якщо вона містить дані, які повторюються і не використовуються для прийняття рішень. Кожний менеджер за будь-яких обставин повинен забезпечувати надійну цінність інформації що передається. Критерієм в оцінці цієї вимоги є глибина, змістовність і ступінь відповідності інформації поставленим цілям [8].
Для ефективного функціонування системи управління важливе значення має своєчасність надходження інформації. Часткова інформація, одержана своєчасно, значно корисніша для управління, ніж повна інформація за всією формою, яка одержана із запізненням. Досвід показує що багато простоїв техніки і людей трапляються через недостатнє оперативне забезпечення управлінського апарату потрібною вірогідною інформацією.
До важливих характеристик, які визначають якість економічної інформації, належать безперервність і систематичність її надходження. Інформація має надходити постійно, оскільки завжди виникає потреба у розробці і коригуванні управлінських інформаційних рішень.
В сучасних умовах надзвичайно динамічного середовища інформація відіграє все більш важливу роль як ресурс, і як товар, стає все більш релевантною у якості вхідного фактору виробництва. Мануєль Кастельс називає інформацію сировиною, яка характеризує нову «інформаційно-технологічну парадигму»[26]. «Інформація перетворюється на стратегічний ресурс, від якого залежить конкурентоздатність всіх підприємств», - наголошує Мілан Желени[31]. А Е. Філіп і В. Томас[41] порівнюють інформацію з «клеєм що тримає структуру бізнесу» та «скріплює ланцюжки вартості і ланцюжки поставок». Темі дослідження впливу бізнес-інформації на діяльність підприємств присвячено багато наукових праць, метою яких є необхідність переосмислення компанії і її діяльності в термінах інформації і знань.
У останні десятиріччя істотно зріс обсяг доступної компаніям інформації, а з впровадженням нових комунікаційних технологій швидкість доступу до інформаційних джерел, якими є газети, журнали, бібліотеки, державні установи, торгові асоціації, служби бізнес-інформації тощо, збільшилась у багато разів.
Найбільш суттєвим за визначенням науковців є внесок інформації у створення конкурентної переваги підприємств. Основним засобом підвищення конкурентоспроможності сучасних компаній стає широке застосування компютерів та інформаційних систем, яке, за Міланом Желені[17], забезпечує підприємству сім основних переваг:
) покращення і розширення обслуговування клієнтів;
) підвищення рівня ефективності завдяки економії часу офісних працівників;
) збільшення можливості навантаження та пропускної здатності;
) підвищення точності інформації, і, як наслідок, ріст престижу фірми і скорочення збитків, обумовлених помилками;
) забезпечення необхідною інформацією у визначений час конкретних осіб завдяки можливості організації запиту та наявності інтерактивного режиму;
) отримання керівництвом важливої інформації для планування, управління і прийняття рішень;
) збільшення прибутку бізнесу.
Результативність діяльності сучасних економічних субєктів залежить від їх здатності генерувати, оброблювати і ефективно використовувати інформацію, процес управління якою визначається як отримання своєчасної, точної і необхідної інформації і передача її працівникам всіх рівнів. Останнім часом процес управління інформацією став складнішим для підприємства і вимагає від менеджерів все більше часу і застосування спеціальних навичок методологічного і технічного характеру. Найважливішою серед них вважається здатність управляти інформацією так щоб отримувати від неї користь і мінімізувати збитки.
В управлінській діяльності в контексті прийняття управлінських рішень «інформація» часто класифікується як «дані», «інформація» та «знання»18]. Однак, розуміння цих понять не є ідентичним. Дані фактично є необробленим вхідним матеріалом інформаційної системи, послідовне перетворення яких (в системі) дає інформацію користувачу. Інформація - це цілеспрямовано оброблена сукупність даних. А знання - є «цілеспрямована координація дій» на основі отриманих даних і інформації.
М.Желені[16] визначає такі основні чотири цілі використання підприємствами інформації:
за для створення можливості функціонувати або для росту прибутку і розширення ринків;
з метою зниження ризику і зменшення невизначеності;
для отримання влади і засобів впливу на інших;
за для контролю і оцінки продуктивності і ефективності власного підприємства.
Найважливішою серед цих ролей є зниження ризику особливо при прийнятті управлінських рішень. Відповідно, чим більше інформації є у компанії, тим меншим буде рівень ризику у її наступних діях. Інформація дозволяє компаніям діяти першими, а за умови, що компанія має більш надійне знання, ніж у конкурентів, інформація надасть їм більш високий шанс завоювати ринок.
Проте на практиці ризик у прийнятті рішень пов'язаний найчастіше із значним обсягом непотрібної інформації, яка надається керівнику. Це вимагає розвязання проблеми ефективного вибору інформації за допомогою високоточних методик її збору. Крім того, ефективне використання інформації передбачає певну обізнаність менеджерів підприємства у механізмах «трансформації» інформації у знання. Сучасним доробком вважається дисципліна «управління знаннями», яка є більш широким поняттям, ніж управління інформацією і включає такі розділи, як ідентифікація знання, управління знаннями, розвиток і використання знань.
Очевидно що успіх підприємств у майбутньому залежатиме від правильного розуміння понять «інформація» і «знання», їх взаємозвязку та ролі для управлінської діяльності
.2Системи інформаційного забезпечення і її елементи
Поняття "інформаційне забезпечення" більше відповідає розумінню забезпечення, як створення підтримки відповідних організаційно-функціональних характеристик системи управління. Таким чином, існують об'єктивні причини для виділення двох значень поняття "інформаційне забезпечення": як забезпечення системи управління сукупністю інформації; як діяльність, що пов'язана із засобами збирання, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання та представлення інформації. Обидва значення поняття інформаційного забезпечення нерозривні.
Отже, можна визнати що інформаційне забезпечення системи управління - це поєднання всієї використовуваної у ній інформації, специфічних засобів і методів її обробки, а також діяльності фахівців з її ефективного удосконалення та використання.
Інформаційне забезпечення охоплює систему руху й перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передачі.
Розробка інформаційного забезпечення спрямована на використання технічних засобів управління для постачання необхідної інформації відповідним органам управління з метою організації, по-перше, безперервного процесу збирання, опрацювання, зберігання й пошуку інформації, а також передачі її на різні рівні управління; по-друге, високої надійності та вірогідності інформації відповідно до встановлених вимог щодо збирання й опрацювання на кожному рівні управління.
Велику роль у формуванні інформаційного забезпечення відіграє право. Адже відносини що виникають в управлінні у зв'язку з перетворенням інформації, носять суспільний характер. У цьому процесі беруть участь колективи працівників - це відносини з приводу того, як виробляється й використовується інформація, яка її якість, за допомогою яких засобів, носіїв вона перероблюється та ін.
Під системою інформаційного забезпечення розуміють сукупність елементів забезпечення процесу керування що дозволяє організувати своєчасне надходження належної кількості інформації необхідної якості в усі ланки керування.
Елементи системи:
) інформація;
) носії інформації (матеріальні предмети, на яких фіксується інформація);
) канали руху інформації (комунікації);
) технічні засоби перетворення інформації.
Оскільки однією із властивостей інформації є багаторазовість використання, тоді виникає необхідність створення системи збору, обробки, збереження й передачі інформації.
Роль інформації неоднакова на різних етапах процесу керування. В одних випадках важливі її обсяг, структура, можливості одержання, в інших - її рух, у третіх --можливості і терміни обробки.
Роль інформації в керуванні подвійна. В міру розвитку виробництва її обсяг росте по лінійному знаку. Це ускладнює інформаційне забезпечення. З іншого боку збільшення обсягів підвищує можливість удосконалення керування на основі використання інформації що фіксується на матеріальних носіях.
До інформаційних характеристик процесу керування відносяться: кількість і якість інформації.
Вимоги до інформаційного забезпечення такі:
.інформацiйне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій IC, які автоматизуються;
.для кодування інформації, яка використовується тільки в цій IC має бути застосовані класифікатори що є у замовника IC;
.для кодування в IC вихідної інформації, яка використовується на вищому рiвнi мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків;
.інформацiйне забезпечення IC має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних i формами подання інформації, яка отримується і видається інформаційною системою;
.форми документів, які створюються інформаційною системою, мають вiдповiдати вимогам стандартів УСД чи нормативно - технічним документам замовника IC;
.форми документів, які вводяться чи коригуються через термінали IC мають бути погодженні з вiдповiдними технічними характеристиками терміналів;
.сукупнiсть інформаційних масивів IC має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях;
.форми подання вихідної інформації IC мають бути узгоджені з замовником (користувачем) системи;
.термiни i скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях мають бути загальноприйнятими в цій предметній області й погоджені з замовником системи;
.у IC мають бути передбачені необхiднi заходи щодо контролю i оновлення даних в iнформацiйних масивах IC, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів IC, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.
Впровадження інформаційних систем проводиться з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання і збереження важливої інформації, автоматизації конторських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дій спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікації (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюваних мереж і т.д.
Інформаційна система являє собою комунікаційну систему по збору, передачі, переробці інформації про об'єкт що постачає робітників різноманітного рангу інформацією для реалізації функції управління.
Інформаційна система створюється для конкретного об'єкта. Ефективна інформаційна система бере до уваги розходження між рівнями управління, сферами дії, а також зовнішніми обставинами і дає кожному рівню управління тільки ту інформацію що йому необхідна для ефективної реалізації функцій управління.
Еволюція інформаційних технологій настільки тісно пов'язана з розвитком нових моделей корпоративного бізнесу що ці процеси нерідко сприймаються як єдине ціле. Прагнення компаній підвищити ефективність ІС стимулює поява більш нових апаратних і програмних засобів що у свою чергу підштовхують користувачів до подальшої модернізації ІС.
Зрозуміло, ця "кільцева гонка" не є самоціллю: завдяки їй підприємці можуть більш адекватно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури і отримувати максимум прибутку при мінімальному ризику.
Логіка розвитку ІС в останні 30 років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель опрацювання даних на базі мейнфреймов що домінувала до середини 80-х років, усього за декілька років уступила свої позиції розподіленій архітектурі однорангових локальних мереж персональних комп'ютерів, але потім почалося поворотне прямування до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться технологія "клієнт-сервер" що ефективно об'єднує гідності своїх попередників.
Перше покоління ІС (1960-1970 р.) будувалося на базі центральних ЕОМ за принципом "одне підприємство - один центр опрацювання", а в якості стандартного середовища виконання додатків (функціональних задач) служила операційна система фірми IВМ - МVS.
Друге покоління ІС (1970-1980 р.): перші кроки до децентралізації ІС у процесі, якої користувачі стали просувати інформаційні технології в офіси і відділення компаній, використовуючи міні-комп'ютери типу DЕС VАХ. Паралельно почалося активне впровадження високопродуктивних СКБД типу DВ2 і пакетів комерційних прикладних програм. Таким чином, кардинальним нововведенням ІС цього покоління стала двух- і трьох рівнева модель організації системи опрацювання даних (центральна ЕОМ - міні-комп'ютери відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і прикладних пакетів.
Третє покоління ІС (1980 - початок 1990-х рр.): бум розподіленого мережного опрацювання, головною рушійною силою якого був масовий перехід на персональні комп'ютери (ПК). Логіка корпоративного бізнесу зажадала об'єднання розрізнених робочих місць у єдину ІС - з'явилися обчислюванні мережі розподіленого опрацювання. Проте вже незабаром в однорангових мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності, спочатку у виді виділених файлів-серверів, серверів преси і телекомунікаційних серверів, а потім і серверів додатків. На якомусь етапі зростаючу потребу в концентрації ресурсів ІС відповідальних за адміністрування системи (організацію обчислюваного процесу), підтримку корпоративної бази даних і виконання пов'язаних із нею централізованих додатків, удалося задовольнити в так називаній моделі "середнього калібру" за рахунок використання UNIХ-серверов що випускаються IВМ, DЕС, Hewlett-Packard, Sun і ін. Тому ринок серверів став одним із самих динамічних секторів комп'ютерної індустрії.
При розвитку ІС третього покоління ідея чистого (однорангового) розподіленого опрацювання помітно потьмяніла і поступилася місцем ієрархічній моделі клієнт-сервер.
Четверте покоління ІС. Відмітні риси сучасних ІС, насамперед ієрархічна організація, у якої централізоване опрацювання і єдине управління ресурсами ІС на верхньому рівні сполучиться з розподіленим опрацюванням на нижньому, визначаються синтезом рішень, випробуваних у системах попередніх поколінь.
Проблемі інформаційного забезпечення діяльності підприємств присвячено багато робіт відомих науковців, а саме: І. Ансофа, Б.Адкінсона, А. Бартера, П.Друкера, С. Турка та інших. Істотний внесок у розвиток теорії та практики управління інформаційним забезпеченням підприємств стосовно умов вітчизняної економіки та легкої промисловості зробили праці Ю. Бажала, В. Бебика, В. Бобко, А. Войчака, В. Геєця, В. Герасимчука, М. Єрмошенка, Р. Жарлінської, М. Корецького, Р. Лепи, Л. Мачкура, В. Момота, Т. Олійник, В. Рожка, В. Рубана, М. Сенченка, І. Сергієнка, О. Сосніна, О. Чубукової, О. Шевчука та інших.
При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти ефективності управління інформаційним забезпеченням підприємств залишаються дискусійними і потребують комплексного наукового вивчення. Так недостатньо вивченими є проблеми обґрунтування окремих категорій інформаційного забезпечення підприємств, не розроблені пріоритети підприємств на основі результатів оцінки макро- і мікроклімату та процесного і портфельного рівнів. Потребують удосконалення система інформаційно-консультаційного забезпечення та реінжинірингу систем управління інформаційним забезпечення підприємств.
Говорячи про створення інформаційної системи, важливим є визначення поняття і опис предметної області цієї інформаційної системи
Предметна область інформаційної системи - це матеріальна система або система що характеризує елементи матеріального світу, інформація про які зберігається і обробляється. Предметна область розглядається як деяка сукупність реальних об'єктів і зв'язків між ними. Кожен об'єкт володіє певним набором властивостей (атрибутів)[23].
Розглядаючи інформаційне забезпечення, необхідно дослідити організацію системи керування базами даних і сховища даних. Зупинимося на цих питаннях детальніше[8]:
Система керування базами даних (СКБД) - комп'ютерна програма чи комплекс програм що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних.
Основні характеристики СКБД: контроль за надлишковістю даних; непротирічність даних; підтримка цілісності бази даних (коректність та непротирічність); цілісність описується за допомогою обмежень; незалежність прикладних програм від даних; спільне використання даних; підвищений рівень безпеки.
Можливості СКБД: дозволяється створювати БД; дозволяється додавання, оновлення, видалення та читання інформації; можна надавати контрольований доступ до БД (за допомогою системи забезпечення захисту; системи керування паралельною роботою прикладних програм; системи відновлення).
Основні компоненти середовища СКБД: апаратне забезпечення; програмне забезпечення; дані; процедури - інструкції та правила, які повинні враховуватись при проектуванні та використанні БД; користувачі (адміністратори даних та БД; розробники БД; прикладні програмісти; кінцеві користувачі).
Сучасним стандартом архітектури СКБД є три рівнева система її організації, при якій існує незалежний рівень для ізоляції програми від особливостей представлення даних на нижчому рівні. Рівні:
.Зовнішній - представлення БД з точки зору користувача;
.Концептуальний - узагальнене представлення БД описує, які дані зберігаються в БД і зв'язки між ними. Підтримує зовнішні представлення, підтримується внутрішнім рівнем;
. Внутрішній - фізичне представлення БД в комп'ютері.
За типом керування базою даних СКБД поділяються на: ієрархічні; мережеві; реляційні; об'єктно-реляційні; об'єктно-орієнтовані.
Наприкінці 80-х років домінуючою стала система керування реляційними базами даних (СКРБД).
Реляційна СКБД (РСКБД; інакше Система управління реляційними базами даних, СУРБД) - СКБД що управляє реляційними базами даних. Поняття реляційна (англ. relation - відношення) пов'язано з розробками відомого англійського фахівця в області систем баз даних Едгара Кодда (Edgar Codd). Ці моделі характеризуються простотою структури даних, зручним для користувача табличним поданням і можливістю використання формального апарату алгебри відносин і реляційного обчислення для обробки даних [36].
З цього часу такі СКБД стали стандартом і для того щоб уніфікувати роботу з ними, було розроблено структуровану мову запитів (SQL), яка являє собою мову курування саме реляційними базами даних. Взаємодія з базою даних відбувається за допомогою Системи Керування Базою Даних (СКБД), яка розшифровує запити і здійснює операції з інформацією в базі даних. Тому більш правильно було б говорити про запит до СКБД і про взаємодію СКБД з Web-додатками.
У реляційних базах даних дані зібрані в таблиці, які в свою чергу, складаються із стовпців і рядків, на перетині яких розташовані клітинки. Запити до таких баз даних повертає таблицю, яка повторно може брати участь у наступному запиті. Дані в одних таблицях, як правило, пов'язані з даними інших таблиць, звідки і пішла назва "реляційні".
Коротко особливості реляційної бази даних можна описати таким чином:
· дані зберігаються в таблицях що складаються із стовпців і рядків;
· на перетині кожного стовпця і строчки коштує в точності одне значення;
· у кожного стовпця є своє ім'я, яке служить його назвою і всі значення в одному стовпці мають один тип;
· стовпці розташовуються в певному порядку, який визначається при створенні таблиці, на відміну від рядків, які розташовуються в довільному порядку. У таблиці може не бути жодного рядка, але обов'язково повинен бути хоча б один стовпець.
Запити до бази даних повертають результат у вигляді таблиць, які теж можуть виступати як об'єкт запитів.
Сховище даних - це агрегований інформаційний ресурс що містить консолідовану інформацію з усієї проблемної області та використовується для підтримки прийняття рішень.
Консолідована інформація - це одержані з декількох джерел та системно інтегровані різнотипні інформаційні ресурси, які в сукупності наділені ознаками повноти, цілісності, несуперечності та складають адекватну інформаційну модель проблемної області з метою її аналізу, опрацювання та ефективного використання в процесах підтримки прийняття рішень.
Також під сховищем даних розуміють особливу базу даних, яка призначена для зберігання в погодженому вигляді історичної інформації що надходить з різних оперативних систем та зовнішніх джерел. В основі концепції сховища даних лежить розподіл інформації, яку використовують в системах оперативної обробки даних (ОLTP) і в системах підтримки прийняття рішень [14].
Основні вимоги до сховища даних:
. Адекватність відображення логіки предметного середовища у відповідні моделі даних.
. Оптимальна надмірність даних. БД повинна являти собою єдину сукупність інтегрованих даних.
. Наявність документації.
. Простота вивчення.
.3 Методи управління інформаційним забезпеченням
Сукупність вихідної інформації різного характеру що призначена для прийняття рішень у сфері виробничого підприємництва можна вважати за інформаційне забезпечення підприємництва.
Жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормального функціонування організації, управління нею в різноманітному роді інформації потребують всі її робітники, від простого робітника до директора.
Досліджуються два трансформаційних процеси:
матеріальні процеси;
інформаційні процеси, в якому управління розглядається як інформаційний вплив.
Ці два процеси відбивають дві сторони управління:
вміст;
форма або засіб вивчення процесу.
Ринкова економіка не може існувати без розвинутої інформаційної інфраструктури, без інформатизації бізнесу. Жорсткі й мінливі вимоги ринку ставлять перед менеджерами високі вимоги, тому що саме вони ухвалюють і організовують реалізацію ухвалених рішень, несуть відповідальність за успіх свого підприємства. Важливу роль відіграють і такі фактори, як інформація та комунікації.
Усвідомлення ролі інформації в управлінській діяльності невід'ємне від з'ясування ролі інформації в розвитку економіки та суспільства в цілому. В історії розвитку людства виділяють дві епохи розвитку процесів інформаційного уречевлення знань: до індустріальну та індустріальну. Якщо феномен першої інформаційної революції пов'язаний з появою друкарського верстата, то другий - із появою в середині XX ст. ЕОМ, як підсилювача інтелектуальних можливостей людини. Джерелом інформатизації є знання.
Однією з причин невдалого розповсюдження АСУ в нашій країні до початку 90-х років було, зокрема, недостатнє з'ясування того факту що в соціально-економічних системах проблема полягає не стільки в автоматизації (приклад із "Дженерал моторз"), яка сприймалася як полегшення праці, скільки в розширенні можливостей пізнання законів і процесів функціонування організаційно-виробничих систем за рахунок усунення невизначеностей у процесі вироблення управлінських рішень та оцінювання наслідків виконання їх.
Проблемам інформатизації в Україні приділяється значна увага. Так, відповідно до Указу Президента України "Про державну політику інформатизації України" (травень 1993 р.) розроблено Концепцію державної політики інформатизації й Основні напрями Національної програми інформатизації.
Відомо, що дані, які використовуються в системі обєктивного
інформаційного забезпечення менеджменту, формуються передусім на основі документальних повідомлень. Під документальним повідомленням розуміють такі інформаційні сукупності, які в своєму первинному стані були зафіксовані в документі (наприклад, бухгалтерському, плановому, нормативному тощо), який має юридичний статус або дані, які документально підтверджені іншим установленим порядком, наприклад, при автоматизованому збиранні даних. Тому такі дані є офіційні, вірогідні й єдині, бо відображають положення чи стан, процес або завдання на (за) зазначений період часу чи дату тощо. Такі документальні повідомлення утворюють бази даних. Таку базу даних заведено умовно (не виділяючи кожен масив) називати базою даних загального призначення BADON.
Проте для всебічного інформування менеджерів такої бази даних інколи явно недостатньо. Тому поряд із зазначеною базою доцільно в ряді випадків створювати спеціальні бази даних або спеціальні масиви з не документованими повідомленнями. Під не документованими повідомленнями розуміють такі інформаційні сукупності, які в своєму первинному стані не оформляються або ще не оформлені документами з юридичним статусом. Ця інформація, як правило, віддзеркалює стан обєкта або процесу, який у ньому відбувається, на кожну дану мить, але ще не оформлена документом.
Вона при необхідності (за запитанням) передається на екран ПЕОМ менеджера справді в реальному часі. Сюди також належать і поради консультантів або експертів з тієї чи тієї проблеми (прогнози щодо виконання плану виробництва чи збуту виробів тощо). Таку тимчасову базу заведено умовно називати базою даних не документованої інформації BADANІ.
Не документовані повідомлення формуються при системі обєктивного інформаційного забезпечення менеджменту, звичайно в процесі запитань і одержання відповідей на них. Структура таких повідомлень залежить від запитання менеджера. Коли на такі запитання надходять відповіді у вигляді економічних повідомлень, тоді вони видаються на екран ПЕОМ, як правило, за типовими формами, які є в бібліотеці описаних форм вихідних документів BІBFORV.
При розробці системи обєктивного інформаційного забезпечення менеджменту важливе значення надається методам і видам форм, а також технологіям інформування менеджерів і фахівців різних рівнів обєктивно необхідною інформацією. Значення цих процесів зрозуміле, бо хоч би якою вірогідною і всеохоплюючою (тобто такою, що характеризує всі процеси та явища на обєкті управління) була інформація і хоч як би вона оперативно знімалась і записувалась у память ПЕОМ, ця інформація не даватиме користі, якщо не будуть зроблені і впроваджені надійні оперативні методи забезпечення менеджерів і фахівців цією інформацією. Важливою умовою зазначеного забезпечення є створення регламентуючої інформації, про яку йшлося раніше. Проте цього мало. Треба ще мати на увазі мережі чи канали звязку, які б обєднували окремі ПЕОМ у комплекси. Крім того, неабияке значення мають і методи, за допомогою яких відбувалося б усебічне забезпечення менеджерів і фахівців різних рівнів обєктивно необхідною інформацією.
Складовою регламентуючої інформації, як було зазначено раніше, є інформація, що характеризує строки надання інформації користувачам. З цими строками тісно повязані й методи інформування, тобто - на яких носіях доставлятиметься необхідна інформація менеджерам і фахівцям різних рівнів.
Розглянемо ці методи.
Надходження обєктивної інформації менеджерам і фахівцям різних рівнів може виконуватися за допомогою трьох основних методів:
- з виводом вихідної інформації на екран ПЕОМ користувача;
- з виводом вихідної інформації на паперовий носій у вигляді документограми;
- з виводом вихідної інформації на магнітний (дискету) чи інший носій.
Вихідна інформація надається на екран ПЕОМ користувача переважно значно частіше, ніж на інші носії. Виняток стосується тих випадків, коли таку інформацію необхідно оформлювати на папері як документограму, яку потрібно зберігати певний час тощо; або коли таку інформацію потрібно передавати до вищої за підпорядкуванням установи, наприклад, як звітність абощо, то її фіксують на магнітному носії - дискеті.
Надання користувачеві вихідної (результатної) інформації на екран його ПЕОМ має переваги перед іншими методами тому, що:
- передача значної інформації здійснюється при автоматичному режимі від однієї ПЕОМ-передавача до іншої ПЕОМ-приймача;
- така передача здійснюється оперативно чи в ритмі виробництва, тобто зараз же, як тільки сформувалася вихідна інформація на ПЕОМ-передавача;
- одержана таким методом вихідна інформація користувачем придатна для негайного використання без додаткових витрат і часу.
Ось чому цей метод і є основним із забезпечення користувача обєктивно необхідною вихідною інформацією.
Відомо, що економічна інформація, яка використовується здебільшого при виробленні та прийнятті управлінських рішень - це інформація переважно цифрова, згрупована за різними ознаками. Тому фактичні та інші дані, які надходять менеджерам і фахівцям на екран ПЕОМ або у вигляді документограми, згідно з регламентуючою інформацією, розміщуються у наперед розроблених та узгоджених з кожним користувачем таких видах типових форм. Одні форми відомостей містять повний (форма з повною структурою), інші - неповний, у вигляді відхилень (форма з короткою структурою) набір інформації. Довідкова інформація надходить користувачам у довільній формі, до якої входять усі необхідні показники.
Кожна форма має свій номер і «шапку», яка містить таку інформацію: кому вона призначена (наприклад, код ПЕОМ - 001, директорові такої-то установи Степанові Степановичу Степаненкові); назва відомостей та обєкта інформації; код і назва структурного підрозділу чи установи в цілому; дата й час або період, за який надається інформація. У тому разі, коли відомості мають накопичувальний характер (наприклад, за зміну, тиждень, з початку місяця тощо), а дані видаються в їх порівнянні, ознака «період» може заноситися як відповідна графа форми.
До форми з повною структурою, наприклад, відомості про виконання плану випуску готових виробів збиральним цехом за таке-то число, включаються графи: елементи обєкта інформації - код і назва виробу, одиниця вимірювання (графа 1); показники випуску планової (графа 2) і фактичної (графа 3) продукції; відхилення: натуральний показник (кількість - графа 4), відносний показник (%, графа 5); показники браку: вид браку (графа 6), кількість (графа 7), причина (графа 8), винуватець (графа 9) браку. До зазначеної відомості включаються, як правило, всі елементи (позиції, номенклатури тощо) обєкта управління, в яких є назви нормативно-планові та фактичні показники, незалежно від того є за цими позиціями відхилення чи немає.
Як бачимо, у формі є елементи аналізу виконання планових показників, а також показники, що характеризують причини й винуватців цього невиконання. Такий набір показників значно полегшить прийняття відповідного рішення. Проте, як було зазначено раніше, в цій формі є ряд показників, які не несуть корисної інформації (показники випуску - графи 2 і 3), оскільки похідна від них інформація (показники відхилення - графа 4 і графа 5) корисніша і має елементи аналізу. Тому в більшості випадків такі відомості передаються менеджерові у формі з короткою структурою: в ній відсутні графи 2 і 3. Крім того, до цієї форми не включаються такі елементи обєкта інформації, в яких відсутні показники відхилень (графи 4 і 5). Це значно скорочує перелік обєктів і зменшує обсяг показників, що аналізуються.
Довідкова відомість передається на екран ПЕОМ користувача в довільній формі. Вона використовується в тих випадках, коли менеджерові чи фахівцеві передаються довідкові дані, які віддзеркалюють фактично проведені операції, стан того чи того обєкта, наявність документа тощо. Це стосується і так званої ділової інформації, до якої належать службові документи, повязані з діловодством, законодавчими, нормативними та іншими актами, ринковими відносинами, що характеризують зовнішні обставини тощо.
Тож розглянуті методи й види форм обєктивного інформаційного забезпечення менеджменту повністю задовольняють вимоги менеджерів і фахівців під час виконання ними своїх функціональних обовязків і здійсненні посадових прав. Зазначена система значно поліпшить рівень управління і підвищить якість прийнятих управлінських рішень.
Найважливіший фактор підвищення ефективності виробництва в будь-якій галузі є поліпшення управління. Удосконалення форм і методів управління відбувається на основі досягнень науково-технічного прогресу,подальшого розвитку інформатики, що займається вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки і передачі інформації за допомогою різних технічних засобів.
Різні інформаційно-технічні нововведення слід сприймати як засіб скорочення і здешевлення апарату управління. Так, наприклад, поява телефону, радіо, телебачення, персональних комп'ютерів, локальних комп'ютерних мереж і глобальної мережі Інтернет в свою чергу призводило до вдосконалення системи інформаційного забезпечення управління підприємством. У кінцевому результаті роль інформації в організаційному управлінні фірмою постійно зростає, що пов'язано зі змінами соціально - економічного характеру, появою новітніх досягнень в області техніки і технологій, результатами наукових досліджень. Науково - технічна революція висунула інформацію в якості найважливішого чинника виробничого процесу. Інформаційний процес необхідний як неодмінна умова роботи сучасної техніки, як засіб підвищення якості робочої сили, як передумова успішної організації самого процесу виробництва.
Від вдосконалення інформаційного забезпечення можливі наступні позитивні результати:
) Можлива економія витрат за рахунок зниження:
фонду заробітної плати;
комунальних послуг;
вартості програмного забезпечення;
витрат на пошту;
витрат на оформлення договорів;
витрат на перерозподіл сировини;
) Усунення можливих витрат у майбутньому:
уникнути майбутнього зростання чисельності персоналу;
зменшення вимог до обробки даних;
зниження вартості обслуговування.
) Можливі нематеріальні вигоди:
поліпшення якості інформації;
підвищення продуктивності;
поліпшення і прискорення обслуговування;
нові виробничі потужності;
- впевненіші рішення;
поліпшення контролю;
зменшення прострочених платежів;
повне використання програмного забезпечення.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень
.1 Історія підприємства та аналіз організаційної структури ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень
ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень є одним з найстаріших машинобудівних заводів СНД, України і Харкова, унікальним в забезпеченні розвитку будівельної індустрії в колишньому Радянському Союзі.
В кінці 80-х років в республіках Радянського Союзу до 85 відсотків цегли вироблялося на обладнанні, яке випускалося на заводі Червоний Жовтень. Завод був заснований у 1870 році. Спочатку його продукцією була виплавка чавуну для потреб сільського господарства і залізничної дороги. Але вже впродовж найближчих років підприємство було перетворене в багатопрофільне машинобудівне виробництво по виготовленню парових машин для цукрових заводів, керосинових двигунів, токарних станків, макаронних, млинових масло переробних пресів і різного інструмента для потреб залізничної дороги. Пізніше це був досить великий завод, який мав до кінця XIX сторіччя ливарний, токарний, слюсарний, ковальський і модельний цехи.
Перший прес для виготовлення керамічної цегли був виготовлений на заводі в 1902 році і призначався для встановлення на невеликих цеглових заводах. В 1913 році власником заводу став харківський промисловець К.Г. Шиманский, який перебудував виробництво на поставку обладнання для військового відомства: стальне лиття для будівництва підводних човнів, створення мінних загороджень, станків для виготовлення шрапнельних снарядів. Завод опинився в числі трьох харківських підприємств, які удостоєні права отримувати замовлення не тільки від місцевого, але й Центрального військово-промислового комітету.
В березні 1919 року завод було націоналізовано і став власністю Української республіки. Також завод ввійшов у склад Металообєднання при Харківському губраднаргоспі і числився як 2-й Державний машинобудівний завод, а з 1922 року- Червоний Жовтень.
В 1922 році завод почав поставку обладнання для шахт Донбасу, рудників тресту Південсталь, інструменту для Південної залізничної дороги, металоконструкцій для встановлення канатних підвісних доріг, обладнання для млинів і масло переробних заводів, ремонту обладнання цеглових і цукрових заводів.
В 1932 році конструкторами і технологами заводу був розроблений, а потім виготовлений і випробуваний перший в Радянському Союзі вітчизняний прес для виготовлення вогнетривкої цегли з високими техніко - економічними показниками, що сприяло звільнення нашої країни від ввозу складного і дорого вартісного обладнання. Через два роки завод освоїв виробництво масляного пресу для блюмінгів, а потім - прес для випуску червоної черепиці і іншого обладнання.
В 30-ті роки випуск вказаних машин є значною подією в розвитку вітчизняного машино будівництва.
В 1940-1950 роках завод виготовляв технологічні лінії обладнання для виготовлення керамічної маси і пластичного формування цегли, керамічних раструбних труб для каналізаційної мережі, силікатної цегли. За 1960-1970 роки було освоєно 15 типів нових машин. В 1975 році на базі заводу, як головного підприємства було створено виробниче обєднання, яке включає в себе ряд підприємств різних районів СРСР.
В обєднанні виготовлялось комплексне технологічне обладнання по виготовленню керамічної та силікатної цегли потужністю 15-75 млн.шт. на рік, обробці каменю
-1988 роки ознаменувалися збільшенням технічного переозброєння підприємства, випуском прогресивного обладнання, а також товарів народного споживання - фільтрів для очищення масла автомобілів,чавунно-чорної посуди. В 1994 році завод стає Акціонерним товариством закритого типу.
Завод по праву займає ведуче місце в машинобудівельній промисловості, вагомо представляє будівельну індустрію України. Його потужна машинобудівна база дозволяє виготовляти обладнання не тільки для України, але й для країн ближнього і далекого зарубіжжя.
Обладнання заводу широко застосовується в Російській Федерації, Україні, Молдові, Білорусії, Монголії, Вєтнамі, Болгарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Кубі, Румунії, Угорщині і так далі.
В нинішній час завод освоїв випуск широкої номенклатури цегли і черепиці-виробничого обладнання. Його потужна виробничо-технічна база дозволяє виготовляти найрізноманітніше обладнання не тільки для підприємств будівельної індустрії, але й для інших галузей народного господарства країни.
На ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень була створена науково-дослідна лабораторія основним видом діяльності, якої є комплексне вивчення промислової мінеральної сировини, зокрема глин, які застосовуються в виробництві грубої будівельної кераміки.
Лабораторія атестована на право проведення досліджень в області вивчення складу і властивостей глиняної сировини і керамічних будівельних матеріалів і оснащена сучасним обладнанням, яке необхідне, як для проведення тонких фізико-хімічних випробувань сировини та матеріалів, так і для їх технологічних випробувань відповідно до вимог діючої нормативно - технічної документації
В даний час лабораторія виконує весь комплекс робіт, які повязані з вивченням фізико-хімічних та кераміко -технологічних властивостей глинистої сировини, а також виконує роботи по підбору шихт і випробуванню готових матеріалів.
Базовий перелік проведених дослідницьких робіт включає:
·Вивчення хімічно-мінерального складу і фізико-хімічних властивостей сировини і матеріалів методами хімічного, діференціально-термічного, петрографічного і рентгено-фазового аналізів.
·Дослідження дилатометричних характеристик глинистої сировини, які визначають її поведінку у випалі.
·Дослідження довипалих властивостей глиняної сировини (гранулометричний склад, наявність великозернистих включень, пластичність, формовочна вологість, поведінка при сушці і так далі).
·Вивчення випалих властивостей сировини і експлуатаційних характеристик матеріалів (вогнеупірність, вогнева усадка, водопоглинення, щільність).
Крім перерахованих вище видів технологічних випробувань науково-дослідна лабораторія виконує роботи, які повязані з розробкою і оптимізацією шихтових складів мас і технологічних параметрів виробництва керамічної цегли методами пластичного формування і напівсухого пресування, здійснює підбір малих шихтних добавок, які знешкоджують висолоутворення і які нейтралізують шкідливу дію вапняних включень, проводить дослідження, які направлені на оптимізацію або інтенсифікацію виробничих режимів сушіння виробів.
Лабораторія також проводить прикладні наукові дослідження в області отримання кольорової і світло покрашеної цегли, використання пласти фіксуючих добавок в керамічні маси для поліпшення їх формових властивостей, а також використання різних видів промислових відходів в технології стінової і архітектурно-фасадної кераміки.
Лабораторія постійно підтримує тісний звязок з підприємствами-виробниками, що дозволяє їй знаходитися в курсі технологічних та виробничих проблем підприємств в галузі і активно розвивати актуальні дослідницькі кераміки.
На сьогоднішній день завод працює з замовниками в різних напрямах:
.Постачає обладнання для заміни існуючого або доукомплектовуємо лінії машинами, які збільшують якість продукції, яку виробляють. В цьому напрямку завод готовий надати великий вибір машин з різними технічними характеристиками і функціонально призначені для обробки різних видів глиняної сировини.
.Комплектує цегляні заводи технологічними лініями для виробництва цегли. В цьому напрямку завод має ряд напрацювань і в даний момент здійснює поставки в багато країн світу.
.Виконує проектування і поставляє всю технологічну частину заводів продуктивністю від 15 до 75 млн. шт. умовної цегли на рік. Виконує весь комплекс робіт: аналіз сировини перед проектні роботи проектування цеглового заводу, поставку технологічного обладнання, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу заводу.
Організаційна структура АТЗТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень -лінійно-функціональна. У цих структурах функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому. У лінійно-функціональній структурі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль незначна, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють усю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з управлінням процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо.
Лінійно-функціональні структури забезпечують такий розподіл праці, за якого лінійні ланки управління мають приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.
Переваги лінійно-функціональної організаційної структури такі:
лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління виробничими процесами за лінійною схемою (керівник вищого рівня - керівник нижчого рівня - виконавець);
функціональні підрозділи надають методичну допомогу, готують інформацію, виконують різні управлінські завдання для відповідних лінійних керівників;
висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій;
поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва.
Недоліки лінійно-функціональних організаційних структур такі:
затягнені строки підготовки управлінських рішень;
інформаційне перевантаження керівників вищих рівнів управління;
незабезпеченість координованості в роботі функціональних підрозділів.
Суттєвим недоліком обраної організаційної структури є заплутані внутрішні інформаційні потоки і, як наслідок суттєві втрати часу при роботі.
Організаційна структура ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень приведено в додатку А.
.2 Аналіз основних техніко-економічних показників ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень
Галузь, у якій працює ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень була досить стабільною у період економічного зростання України 2004-2008 рр. пов'язаного з цим активного будівництва, а також експортно-орієнтованою. У період спаду та кризи кількість замовлень від іноземних споживачів значно зменшилася, через що підприємство опинилося у важкому фінансовому становищі. Можна припустити, що у даному випадку вірно обирається стратегія та переорієнтування на споріднені види продукції відіграють істотну роль у збереженні підприємством, яке аналізується, місця на внутрішньому і зовнішньому ринках. Так, збитки від зменшення кількості іноземних замовлень можна було б частково компенсувати випуском цегли для внутрішнього ринку власними силами на обладнанні, яке виготовляє підприємство.
Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути такими: скорочення витрат, зменшення обсягів виробництва збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, отримання кредитів, зміцнення дисципліни т.д. Якщо оперативні заходи здійснюються у відрив від стратегічних цілей, це може призвести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ.
Проаналізуємо техніко-економічні показники ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень у період 2007-2009рр.. Результати аналізу наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Основні техніко-економічні показники ПАТ Машинобудівний завод Червоний жовтень за 2010-2011 рр.
№п/пПоказникиОдиниці виміру2010рік2011рікАбсолютне відхиленняВідносне відхилення,%1Обсяг виробництваТис.грн.28024,929650,51625,65,82Обсяг реалізації продукціїТис.грн.27968,829293,813254,733Рентабельність товарної продукції%3023-7-23,34Чистий прибутокТис.грн.51434505-638-12,45Дебіторська заборгованістьТис.грн. 828084231431,726Кредиторська заборгованістьТис.грн.50053753-1252-25,017Середньомісячна продуктивність праці на 1 працівникаГрн.6849,08075,0122617,98Середньооблікова чисельність штатних працівників Осіб341306-35-10,269Середньомісячна заробітна платаГрн. 1687,62316,3628,737,2510Використання виробничих потужностей%384025,26
Таким чином, проаналізувавши діяльність ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за визначений період, можна зробити такі висновки: обсяг виробництва у період 2010-2011 рр. збільшився на 1625,6тис.грн, що склало 4,73% від рівня 2010 року кількість замовлень збільшилась, про що свідчить збільшення обсягу реалізації продукції на 1325 тис. грн. порівняно з 2010 роком, не дивлячись на це чистий прибуток внаслідок цього зменшився на 638 тис. грн порівняно з 2010 р., що свідчить про дуже високу собівартість продукції, що виробляється.
Рентабельність товарної продукції у 2011 році зменшилась на 7% порівняно з 2010 роком.
Кредиторська заборгованість підприємства у 2011 році зменшилась на 1252 тис. грн. порівняно з 2010 роком. Таким чином підприємство вийшло з фінансової кризи і почало розраховуватися зі своїми борговими зобовязаннями.
Дебіторська заборгованість підприємства у 2011 році збільшилась на 143 тис. грн. порівняно з 2010 роком.
Виробнича потужність підприємства у 2011 році збільшилась на 2% у порівнянні з 2010 роком, внаслідок цього зростає виробничий потенціал підприємства.
Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2011 році зменшилась на 35 осіб, що склало 10,26% від чисельності у 2010 році. Результатом цього є проведення підприємством політики по зменшенню кадрів.
До того ж, орієнтація на внутрішній ринок є суттєвим внеском у розвиток економки держави у цілому, певний обсяг державних замовлень також прийнятним виходом у період кризи.
ПАТ Машинобудівний завод Червоний жовтень є типовим прикладом підприємства, яке економічна криза 2008-2009 рр. поставила під загрозу банкрутства.
Рух персоналу на підприємстві повязаний з набором нових і звільненням колишніх працівників, а також з переміщеннями всередині підприємства. Процес оновлення колективу в результаті руху персоналу називається змінністю (оборотом) кадрів. Вибуття обумовлюється різноманітними як обєктивними (скорочення виробництва, досягнення пенсійного віку, призов на військову службу, вступ до навчального закладу), так і субєктивними причинами (перехід на роботу, що краще задовольняє потреби працівника; особисті чинники). Підприємство, прагнучи до найвищої продуктивності праці, заінтересоване в стабільному колективі і вживає з економічних міркувань заходів щодо обмеження числа небажаних звільнень.
Справді, плинність персоналу спричиняє чимало економічних втрат, серед яких можна виділити прямі втрати, викликані неукомплектованістю робочих місць виконавцями. Крім того, як правило, продуктивність праці працівників, що мають намір покинути підприємство, знижується у звязку зі зміною їх ціннісних орієнтацій. Продуктивність праці в групі працівників, що недавно прийшли на підприємство, також нижча, ніж у середньому по підприємству, через тимчасову непристосованість до нової робочої ситуації й у звязку з проблемами соціальної адаптації, сімейні обставини[42].
Водночас не можна розглядати проблеми, повязані зі зміною місця роботи, тільки в негативному плані. Так, зміна місця роботи може сприяти підвищенню ефективності праці, якщо нова робота більшою мірою відповідає інтересам і здібностям працівника. Крім того, зміна змісту праці знижує її монотонність, а зміни в складі трудового колективу можуть поліпшити соціально-психологічний клімат.
Чинники, що викликають рух персоналу, різноманітні, мають різні джерела, сила їх впливу різна, мінлива і найчастіше важко піддається кількісній оцінці.
За рівнем керованості ці чинники можуть бути розділені на три групи:
чинники, що виникають на самому підприємстві (розмір заробітної плати, умови праці, рівень автоматизації праці, перспективи професійного зростання тощо);
особистісні чинники (вік працівників, рівень їх освіти, досвід роботи, професійна придатність, вимоги до місця роботи тощо);
чинники зовнішні стосовно підприємства (економічна ситуація в регіоні, сімейні обставини, поява нових підприємств та ін..).
Рух персоналу характеризується такими відносними показниками:
інтенсивність обороту із прийняття - це співвідношення загальної чисельності працівників, прийнятих за певний період (Чпр), та середньооблікової чисельності працівників за цей період (Чсо):
за 2010 рік:
оп=(Чпр/Чсо)*100,%,(2.1)
де Іоп - інтенсивність обороту з прийняття;
Чпр - число працівників, прийнятих за певний період;
Чсо - середньооблікова чисельність працівників за цей період. оп=(14/341)*100=4,1
за 2011 рік:оп=(25/306)*100=8,1.
рівень плинності кадрів оцінюється співвідношенням чисельності працівників, що звільнилися з підприємства за власним бажанням або з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни (Чзв), та середньооблікової чисельності працівників (Чсо), у відсотках. Нормальним вважається рівень плинності кадрів до 5% за рік. У великих організаціях таке співвідношення може бути визначене для підприємства в цілому і для окремих категорій працівників або окремих підрозділів:
Висока плинність кадрів знижує ефективність витрат на навчання працівників, тому що у разі їх звільнення ефект від навчання виникає або поза підприємством, що вклало в навчання кошти, або взагалі не виникає, якщо звільнення повязане зі зміною професії[42].
Динаміка руху працівників на заводі приведена в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Рух персоналу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010-2011 рр.
Рух персоналуАбсолютне відхилення, осібВідносне відхилення, %2010рік2011рікПрибуло в т.ч.1425117,85Робітники81133,75Вибуло в т.ч.5463916,6Робітники34491544,1
Аналізуючи дані таблиці 2.2 можемо зробити висновок, що у 2010 році було прийнято на роботу 14 чоловік, а у 2011 - 25 чоловік, з них - у 2010 році 8 чоловік це були робітники, а у 2011 році - 11 чоловік. Також дивлячись на таблицю ми можемо сказати, що в 2010 році з підприємства вибуло 54 чоловіки, з яких 34 робітника, а в 2011 році вибуло 63 чоловік, з яких 49 робітників, тобто підприємство почало політику в сторону на зменшення персоналу.
Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.
У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляючих продукцію) і допоміжних (обслуговуючих технологічний процес). Окремо виділяють черговий та ремонтний персонал.
Керівники - особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб[42].
Фахівці - інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо[42].
Службовці - працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносять діловодів, секретарів, друкарів, табельників, креслярів, копіювальників, архіваріусів, агентів тощо[42].
До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників. До цієї категорії відносять також прибиральників, двірників, гардеробників, охоронців, пожежно-вартову службу.
До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві[42].
Категорії персоналу визначаються підприємством самостійно. Так, з підвищенням автоматизації виробничих процесів зменшується частка витрат праці основного контингенту виробничих робітників і збільшується частка допоміжних робітників та інженерно-технічних працівників, не говорячи вже про гнучке інтегроване виробництво, де основні, допоміжні й обслуговуючі працівники залучені до єдиного виробничого процесу.
Співвідношення працівників за категоріями характеризує структуру персоналу підприємства.
В таблиці 2.3 приведено структуру персоналу по категоріям на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010-2011 рр.
Чисельність робочого персоналу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010-2011 рр.
2010рік2011рікАбсолютне відхилення, осіб.Відносне відхилення, %Промислова група:Робітники226194-32-14,15Спеціалісти545511,85Керівники5752-5-8,77Службовці121100Непромислова група3300Всього:341306-35-10,2
З таблиці чисельності робочого персоналу ми можемо сказати, що стан промислово-виробничого персоналу за 2011 рік відрізняється від його стану попереднього року. Зміни відбулися по таким статтям таблиці даних:
кількість робітників у 2011 році порівняно з 2010 роком зменшилась на 32 чоловіка;
кількість спеціалістів у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 1 чоловіка;
кількість службовців у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 1 чоловіка;
кількість керівників у 2011 році порівняно з 2010 роком зменшилась на 5 чоловік;
в загальному чисельність працівників на підприємстві зменшилась на 35 чоловік.
З цього можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, яке так впливає на те, що чисельність працівників на підприємстві так стрімко зменшується.
Від забезпеченості підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціонального використання, високого рівня продуктивності праці залежить ефективне використання обладнання, машин, механізмів i як результат - збільшення обсягів виробництва продукції, її собiвартiсть, прибуток i ряд інших економічних показників, тому використання робочого часу є одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.
В таблиці 2.4 приведено аналіз фонду робочого часу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010-2011 рр.
Таблиця 2.4
Аналіз фонду робочого часу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010-2011 рр.
2010рік, годин2011рік, годинАбсолютне відхилення,годинВідносне відхилення, %Плановий (год)683364610776-72588-10,6Відпрацьовано фактично (год)474808517922431149,08
Проаналізувавши таблицю фонду робочого часу ми можемо сказати, що плановий фонд робочого часу у 2011 році зменшився на 72588 годин, що склало 10,6% порівняно з 2010 роком. Також у 2011 році кількість відпрацьованих фактично годин збільшилось на 43114 годин, що склало 9,08% порівняно з 2010 роком.
Нижче в таблиці 2.5 наведено аналіз фонду робочого часу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень.
Таблиця 2.5
Аналіз фонду робочого часу на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень
Фонд робочого часу, годин План ФактАбсолютне відхилення, год.Відносне відхилення, %2010 рік683368474808-208560-30,512011 рік610776517922-92854-15,20
З таблиці 2.5 ми бачимо, що у 2010 році фактичний фонд робочого часу менше за планового на 208556 годин, а в 2011- на 92854 годин. Всі ці зміни були викликані тим, що підприємство проводить політику по зменшенню робочого персоналу.
Таким чином, основними резервами зниження витрат робочого часу на даному підприємстві є:
· раціональна організація виробничого процесу;
· організація раціонального документообороту;
· впровадження сучасних інформаційних систем для зменшення втрат робочого часу.
Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.
Фонд заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства[42].
З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.
До фонду основної заробітної плати входять:
а) заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;
б) суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;
в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.
До фонду додаткової оплати праці включаються:
а) надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;
б) премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів;
в) винагороди (процентні надбавки) за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві, передбачені чинним законодавством;
г) оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;
д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи;
е) оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;
є) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати;
ж) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передбачені чинним законодавством.
Заробітна плата складається з основної і додаткової оплати праці. Основна заробітна плата нараховується за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками чи посадовими окладами і не залежить від результатів господарської діяльності підприємства. Вона включає такі виплати: оплату за фактично відпрацьовані людино-години, доплати за суміщення професій, за багатоверстатне обслуговування, за класність, виплату між розрядної різниці, персональні надбавки, доплати за роботу в нічний час, доплату незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів, доплати відрядникам у зв'язку зі змінами умов роботи, оплату простоїв не з вини працівника, оплату за понад нормовану роботу тощо[42].
Основна заробітна плата є базою нормального відтворення робочої сили. Вона залежить від результатів праці робітника, якості робочої сили, кваліфікації, виробничого досвіду тощо.
Витрати на основну заробітну плату є основною частиною фонду оплати праці і безпосередньо входять до собівартості виробленої продукції, виконуваних робіт чи наданих послуг.
Оскільки основна заробітна плата визначається за тарифною системою, розцінками з оплати праці за одиницю праці (роботи), то її називають базовою (тарифною).
Додаткова заробітна плата - це складова заробітної плати працівників, до якої включають витрати на оплату праці, не пов'язані з виплатами за фактично відпрацьований час. Нараховують додаткову заробітну плату залежно від досягнутих і запланованих показників, умов виробництва, кваліфікації виконавців.
Додаткова заробітна плата включає окремі види преміювання, винагороди та інші види заохочення, визначені Положенням з оплати праці підприємства. Розміри додаткової заробітної плати залежать від результатів господарської діяльності та виплат за рахунок власних коштів (прибутку) підприємств. Джерелом додаткової оплати праці є фонд матеріального стимулювання, який створюється за рахунок прибутку[58].
Фонд додаткової заробітної плати відтепер складається не тільки із доплат та надбавок, а й гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, та премій, що безпосередньо повязані з виконанням виробничих завдань та функцій
До фонду додаткової заробітної плати тепер відноситься оплата будь-яких додаткових відпусток, передбачених колективним договором. А компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену колективним договором, не входить до фонду заробітної плати взагалі[42].
В статтю калькуляції Додаткова заробітна плата включаються витрати на виплату виробничому персоналу додаткової заробітної плати, яка нараховується за роботу понад встановлену норму, за трудові успіхи і за особливі умови праці (над-плати, доплати, премії, оплати відпусток, та інше).
Додаткова зарплата виробничих робітників, грн.:
ЗПдод = ЗПосн * Кд.зп,(2.2)
де, ЗПосн - сума основної заробітної плати на калькуляційну одиницю, грн.
Кд.зп - коефіцієнт додаткової зарплати виробничих робітників.
В таблицях 2.6 і 2.7 приведено розподіл фонду оплати праці по категоріям працюючих на ПАТ Машинобудівний завод Червоний Жовтень за 2010 - 2011 рр.
Таблиця 2.6
Розподіл фонду оплати праці по категоріям працюючих на ПАТ