Особливості менеджменту акціонерних товариств у сучасних умовах господарювання

Особливості менеджменту акціонерних товариств у сучасних умовах господарювання

Вступ

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

За українським законодавством акціонерне товариство - це господарське товариство статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акції.

Обираючи організаційно-правову форму здійснення підприємницької діяльності суб'єкти господарювання зважають на особливості, переваги і недоліки кожної з них. Акціонерна форма ведення бізнесу на сьогодні задіяна практично в усіх сферах людської діяльності, увібравши у себе всі переваги і можливості її здійснення.

Через визначені причини і внаслідок специфічності галузі більшість акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві на сучасному етапі демонструють фінансову нестабільність, низьку ефективність використання акціонерного та позиченого капіталу, практично не реалізують свій потенціал на фондовому ринку та досить рідко здійснюють повторні емісії акцій з метою залучення додаткових інвестицій..
Протягом 2008-2011 рр. в Україні було введено в дію лише один законопроект в цій площині - Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. з подальшими змінами і доповненнями, який дещо змінив корпоративні відносини в Україні.

Об’єктом дослідження є Східне РУ ПрАТ «Райз - Максимко»

Предметом дослідження є особливості менеджменту акціонерних товариств в сучасних умовах господарювання.

Метою написання даної курсової є виявлення особливостей менеджменту акціонерних товариств у сучасних умовах господарювання, детальне їх вивчення.

Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі визначені та розв’язані такі такі завдання:

·        Розкрила суть і значення акціонерних товариств та особливості їх господарської діяльності;

·        Визначила переваги та недоліки акціонерної форми власності;

·        Проаналізувала собливості управління акціонерним товариством на прикладі Східного регіонального управління ПрАТ» Райз - Максимко», та стан фінансово-господарської діяльності підприємства;

·        перспективи розвитку акціонерної форми власності

·        Визначила шляхи підвищення ефективності діяльності ПрАТ» Райз - Максимко»

1. Сутність акціонерних товариств та особливості їх господарської діяльності

.1      Переваги та недоліки корпоративної організаційно-правової форми організації бізнесу

корпоративний акціонерний товариство управління

Корпорація (акціонерне товариство) наразі є домінуючою формою підприємницької діяльності.

ЇЇ власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації.

Одна частина прибутку розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, інша - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування.

Переваги корпорації:

Ø  Крпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на можливість залучення необхідних інвестицій;

Ø  Потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послу;

Ø  Кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність;

Ø  Корпорація може функціонувати протягом тривалого періоду, що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності має також певні недоліки:

Ø  Мають місце певні розбіжності між функціями власності та контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією;

Ø  Корпорація сплачує більші податки з розрахунку на одиницю отриманого прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу;

Ø  У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживання з боку посадових осіб;

Таким чином, кожна з організаційних форм підприємницької діяльності має як відповідні фінансово - економічні переваги і соціальну привабливість, так і певні недоліки та проблеми.

Форми підприємництва класифікуються за наступними ознаками:

v  За ступенем економічної відповідальності (підприємства з обмеженою відповідальністю, з повною відповідальністю, з відповідальністю за укладеними договорами);

v  За характером укладання матеріально - грошових коштів (закритого і відкритого типу);

v  За формами організації виробництва (індивідуальна, колективна);

v  За способами мотивації розвитку виробництва (виплати винагород за працю найманих працівників; виплати винагород за власністю розподіл розрахункового доходу на фонди споживання і нагромадження);

v  За рівнем вертикальної інтеграції (підприємства з виробництва продукції; з виробництва і реалізації; з виробництва, переробки та реалізації);

v  За розмірами виробництва (малі, середні, великі підприємства)

Різноманітні підприємницькі структури мають право на засадах добровільності об’єднувати свою інноваційну, маркетингову, виробничу, постачальницько-збутову, фінансову, соціальну діяльність.

Світовий та вітчизняний досвід господарювання свідчить, що підприємницькі структури інституційного типу можуть створювати різні за цілями і принципами добровільні об’єднання.

В Україні найбільш поширеними і ефективно діючими можна вважати асоціації, консорціуми, холдинги, концерни.

1.2    Поняття та ознаки акціонерного товариства

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми обов'язками усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства, і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції. у випадках встановлених статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини їм акцій. Гарантії захисту майнових прав встановлюються законом. Особливості правового статусу акціонерних товариств створених у процесі приватизації держаних підприємств, встановлюються законом.

Акціонерне товариство, яке здійсню публічне розміщення акцій, зобов’язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом. Акціонерні товариства поділяються за типом - на публічні та приватні. Особливості правового статусу публічних та приватних товариств встановлюються законом.

Відповідно до статті Господарського кодексу п. 1 стт. 152 надається визначення поняття акціонерного товариства статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Таке визначення дозволяє виділити наступні ознаки акціонерного товариства:

Ø  Акціонерне товариство - це підприємницька організація, оскільки коментована стаття розташована в главі 8 «Підприємницькі товариства»

Ø  Основною ознакою, яка відрізняє акціонерні товариства від інших товариств - це його статутний капітал, який поділений на визначення кількість акцій, що продовжують певний об’єм зобов’язань акціонерного товариства перед акціонером. Ці зобов’язання кореспондуються з визначеним колом прав акціонера (корпоративними правами), дотримання яких вправі вимагати від товариства. Відповідно до п. 2 ст. 167 Господарського кодексу України володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Проте законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та їх здійснення.

Ø  Розділення статутного капіталу на певну кількість акцій не означає, що їх власники є володільцями відповідних частин його майна і крім того, що відрізняє їх від учасників інших товариств, вони не можуть претендувати на частину майна товариства при їх виході (за виключенням ліквідації товариства). Майно яке отримало товариство в якості вкладів та отримане в подальшій діяльності, є його власністю. Відповідно ст. 81 Господарського кодексу України та ст..25 Закону України Про господарські товариства акціонерні товариства можуть бути відкритими та закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки (з урахуванням ст. 155 ЦК України) та купівлі - продажу на біржах. Акціонери - власники можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися, та продаватися на біржі. Термін «Розподіляються» означає поділ акцій при емісії акцій, і обмеження щодо визначеного кола осіб відповідно застосовується лише при розподілі акцій при емісії. В подальшому обігу ці акції підлягають вільному обігу, але уже з наступним обмеженнями - крім біржі. Крім того необхідно враховувати, що акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Правило закріплене в п. 2 статті стосовно того, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, означає що вимого кредиторів до товариства можуть бути задоволені тільки за рахунок майна, яке є у власності товариства. До акціонерів товариства кредитори не вправі пред’являти будь - які вимоги взагалі. Це правило обумовлено обмеженою відповідальністю товариства та його майновою відокремленістю. Проте з цього правила є виключення. Відповідно до цього ж пункту, акціонери які не повністю оплатили акції, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій, проте, як також зазначає закон у випадках передбачених статутом. Поряд з цим закон визначає характер відповідальності таких акціонерів (наприклад солідарний по відношенню до інших акціонерів та субсидіарний до товариства).

1.3    Види акціонерних товариств та порядок їх створення

Акціонерне товариство - один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація. Статутний капітал якої розділений на визначену кількість акцій, що засвідчують права та обов'язки учасників товариства(акціонерів).

За українським законодавством акціонерне товариство - це господарське товариство статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акції. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариств, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року.

В залежності від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства). Акціонерна товариства поділяються на публічні та приватні. Здатність акцій вільно обертатися не є єдиною особливістю цих типів товариств. Статус товариства як публічного або приватного відбувається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав акціонерів товариства, стабільності відносин власності і контролю у товаристві, гнучкості інструментів корпоративного управління товариством. Акціонери не мають абсолютної свободи при виборі типу товариства, оскільки приватна форма може бути використана лише для тих товариств, число акціонерів яких не перевищує певну величину.

До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства поділялись, відповідно до Закону «про господарскі товариства» на відкриті і закриті, причому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувались.

Основний критерій для поділу товариств на відкриті і закриті був той самий - здатність акцій вільно обертатись. Акції закритого товариства не могли розповсюджуватись шляхом підписки, купуавтися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що продавалися іншими акціонерами товариства (стаття 81.3 Господарського кодексу України). Відсутність у законодавстві щодо кількості акціонерів закритого товариства давала підстави для їх характеристики.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

·        Акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

·        Товариство може здійснювати як публічне так і приватне розміщення акцій;

·        При публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

·        Річна фінансова звітність товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом з аудиторським висновком);

·        Обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключено шляхом кумулятивного голосування;

·        Окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які розширяються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів. Якими вирішуються інші питання.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

·        Максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

·        Товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

·        Статутом підприємства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства. Що пропонується їх власником до продажу третій особі;

·        Акціонер товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

·        Акції приватного акціонерного товариства не можуть продаватися або купуватися на фондовій біржі. За винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

·        Статутом товариства може встановлюватись коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

·        Обрання видів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

2. Особливості управління акціонерним товариством на прикладі Східного регіонального управління ПрАТ» Райз - Максимко»

.1 Соціально-економічна характеристика підприємства

Засноване Східне регіональне управління приватного акціонерного товариства «Райз - Максимко» у 2001 році директором С Р У на даний час є Щербак Юрій Петрович. Розташоване підприємство в районному центрі м. Лохвиця, найближча залізнична станція Сула 15 км від центральної садиби, 180 км від обласного центру. Господврство розташоване в центральному агрокліматичному районі. На території господарства переважають чорноземи.

До складу Східного регіонального управління входить 4 філії (Лохвицька, Лубенська, Роменська, Чорнухинська. Підприємство має такі виробничі підрозділи: Автогосподарство та механізований загін. Автогосподарство розташоване на відстані 15 км від господарства, механізований загін знаходиться на території центральної садиби.

Основними культурами, які вирощуються на полях «Райз - Максимко» є: цукровий буряк, кукурудза, озима пшениця, а також підприємство займається тваринництвом (молочне скотарство та відгодівля ВРХ).У господарстві виробляється великий асортимент продукції як рослинництва, а саме: пшениця, жито, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, соняшник, соя; так і продукція тваринництва: вирощування ВРХ, свиней, молоко, мед. Загальна площа землі господарства у 2010 році становила - 28478 га; у 2011 році - 38742 га; у 2012 році - 61022 га.

Тваринницьке господарство складає 2760 тис. голів великої рогатої худоби, з них 2,3 тис. дійних корів, а також вирощуються вівці, коні. Валовий надій за 6 місяців по регіону склав 5 612,6 т. молока

На підприємстві ведеться наукова робота, є експериментальні поля, де випробовують сорти, агротехнології, засоби захисту, добрива та робляться відповідні висновки, йде широке впровадження наукових розробок у практичне використання. Підприємство націлене на розвиток, розширення, на покращення результатів своєї діяльності.

Таблиця 1. Склад і структура земельних угідь

Аналізуючи склад і структуру земельних угідь можна зробити висновок, що загальна земельна площа у 2012 році збільшилась у порівнянні з 2010-2011 роками на 32544 га. Збільшення площі земель відбулося за рахунок в взяття земель в оренду.

.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Фінансовий стан - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.

Аналізуючи фінансово - господарську діяльність Східного Р У ПрАТ «Райз-Максимко» можна зробити такі висновки:

Що площа сільськогосподарських угідь у 2008 році збільшилась на 13 675 га що у два рази Середньорічна вартість основних виробничих фондів тис. грн. збільшилась на 4%, а виробництво валової продукції на одного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві зменшилось на 1%. Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, грн. у 2008 році збільшилося у 2 рази в порівнянні з 2007 роком. більше ніж у 2007 році. Виручка від реалізації у 2008році збільшилась на 53403 тис. грн. що у 4 рази більше ніж у 2007 році. Виплата орендної плати за земельні паї за два роки виплачена в повному обсязі це можна побачити в таблиці 2

Таблиця 2. Аналіз діяльності ТОВ Райз - Максимко

2.3 Управління акціонерним товариством

Акціонерному товариству притаманний корпоративний характер управління, тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, ланками якої є:

вищий орган - загальні збори акціонерів,

виконавчий орган - правління,

контрольні органи - спостережна рада (контроль за діяльністю правління і захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів) і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю правління).Залежно від змісту функції загальних зборів можна поділити на організаційні та фінансово-господарські.

Організаційні функції - це: засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу);

нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури та інших внутрішніх документів товариства);

«посадові» (обрання та відкликання членів органів управління товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; винесення рішень про їх притягнення до матеріальної відповідальності).

До фінансово-господарських функцій належать визначення найважливіших господарських питань (основних напрямів діяльності товариства і порядку покриття його збитків) і затвердження таких господарсько-правових актів, як плани та звіти про їх виконання; звіти правління про річні результати діяльності товариства; звіти і висновки ревізійної комісії; порядок розподілу прибутку; договори (угоди), укладені на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства [1, c. 6-8].

Правління здійснює оперативне управління діяльністю АТ. Це орган, підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організуєведення протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов’язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням - членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів, які не є посадовими особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують загальні збори акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління ревізійна комісія проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Про результати проведених нею перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акціонерного товариства або спостережній раді.

3. Аналіз діяльності Східного регіонального управління ПрАТ» Райз - Максимко»

.1 Перспективи розвитку акціонерної форми власності

Важливою формою підприємництва є організація акціонерних підприємств. Ця форма господарювання в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, не розвивалася. Якоюсь мірою вона існувала лише до 1929 р. Пізніше аж до 80-х років акціонерних підприємств у нас не було.

Тривалий час вважалося, що розподіл предметів споживання за соціалізму здійснюється двома формами: через оплату за працею і суспільні фонди споживання. При цьому розподіл через акції, одержання дивіденду розглядалися як явища несумісні з принципами соціалізму, як капіталістична форма економічних відносин, а саме відносин розподілу. Цим самим на тривалий час була закрита дорога для розвитку акціонерної форми підприємництва.

Однак абсолютизувати трудовий характер розподілу не можна. В будь-якому суспільстві в певній формі доходів реалізується не лише праця, а й власність. Якщо конкретна форма власності не реалізується в доходах, то вона перестає бути власністю.

У приватному підприємстві чітко простежується зв'язок між приватною власністю і доходом. Приватний власник засобів виробництва є власником і результату виробництва - доходу, причому всього доходу, а не лише заробітної плати.

А як може реалізувати свою особисту власність працівник іншого, особливо великого підприємства? Адже в умовах демократизації економічного життя кожний має право використати свою особисту власність на підприємницькі цілі. Очевидно, кожному треба надати такі можливості. Саме розвиток акціонерної форми господарювання і виступає одним з дійових засобів економічної реалізації приватної власності населення.

Не можна погодитися з твердженням, що виплата дивіденду за акціями не відповідає принципам соціальної справедливості. На нашу думку, якщо за рахунок оплачених акцій здійснена технічна реконструкція підприємства, в результаті якої підвищилася продуктивність праці і зросли прибутки на деяку величину, то використання цього приросту на підвищення зарплати працівників підприємства при незмінній величині їхніх трудових зусиль не буде справедливим рішенням. Цей приріст прибутку має належати тим, від кого він походить, тобто акціонерам. Отже, виплата дивіденду за акцією виражає справедливі, гуманні економічні відносини. Тому акції та дивіденди слід розглядати як загальноекономічні категорії, зміст яких визначається характером власності, котра отримує в них форму свого руху й реалізації.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом демонтажу централізовано-командної економіки і побудови нової господарської системи, що базується на недержавних формах власності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів і результатів виробництва, а саме: долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

Акціонерні форми господарювання базуються на створенні акціонерних товариств. У Законі України «Про господарські товариства» зазначається, що акціонерним товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства.

Головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обороту вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Основні з них: технічна реконструкція підприємств і розширення виробництва матеріально-сировинних ресурсів.

Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій, їхня суть та види детально розглянуті в книзі першій цього підручника. Нагадаємо лише, що акція - це цінний папір, який підтверджує право акціонера брати участь в управлінні акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі залишків майна товариства при його ліквідації.

За акцією кожний акціонер отримує доход, що називається дивідендом. Дивіденд - це доход, який виплачується власникам акцій акціонерного товариства з його прибутку за підсумками господарської діяльності за рік після виплати відповідних податків на основі рішення загальних зборів акціонерів.

.2 Шляхи підвищення єфективності діяльності ПрАТ» Райз - Максимко»

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити три напрямки підвищення вище згаданих показників - організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути вдинаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

зменшення обсягів незавершеного виробництва;

удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів. Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Висновки та пропозиції

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми обо’язками усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’язанями товариства, і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

В даній курсовій роботі було розглянуто тему особливості менеджменту акціонерних товариств в сучасних умовах господарювання.

В першому розділі детально розгорнуто сутність акціонерних товариств та особливості їх господарської діяльності

В другому розді ми розглянули особливості управління акціонерним товариством на прикладі Східного регіонального управління ПрАТ» Райз - Максимко».

В третьому розділі ми проаналізували діяльність Східного РУ ПрАТ «Райз - Максимко».

Ми можемо зробити висновки, що корпорація (акціонерне товариство) наразі є домінуючою формою підприємницької діяльності і має такі переваги.

Ø  Корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на можливість залучення необхідних інвестицій;

Ø  Потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послу;

Ø  Кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність;

Ø  Корпорація може функціонувати протягом тривалого періоду, що створює необмежені можливості для перспективного розвитку

Акціонерному товариству притаманний корпоративний характер управління, тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою

Отже на мою думку, реалізувавши на практиці наступний комплекс шляхів та заходів можна покращити управління АТ:

.        Прийняття внутрішнього корпоративного кодексу поведінки, затвердження та оприлюднення специфічних цінностей компанії стосовно клієнтів, персоналу, акціонерів;

.        Вдосконалення організаційно - управлінських аспектів взаємодії між органами управління АТ;

.        Побудова ефективної системи корпоративного контролю;

.        Спостережна рада повинна мати можливість ухвалювати рішення з питань діяльності товариства незалежно від правління;

.        Формування та розвиток культури корпоративного управління.

Використана література

1.   Господарський кодекс України://zakon4.rada.gov.ua/laws/show436-15

.     Цивільний кодекс України://zakon4.rada.gov.ua/laws/show435-15

.     Закон України Про акціонерні товариства

4.      С.І Михайлов «Менеджмент» Навчальний посібник. - Вінниця: Нова книга, 2006 р.

.        Хміль Ф.І. - «Академічне видавництво» оригінал макет, 2005 р.

.        Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент. Навчальний посібник-К.: Ельга Ніка - Центр, 2002 - 334с

.        Кулініч О.І., Рудько О.І. Підприємство: навчально-методичний посібник - НМЦ, 2005 - 144с

.        Мельник Л.П. Психологія управління: курс лекцій - К. МАУП, 1999 - 176, іл.

.        Нагаєв В.М. Менеджмент: теорія, практика, мистецтво (дидактичний аспект): Навчальний посібник / Харківський державний аграрний університет., Харків, 1997

.        Збарський В.К., Гаврилюк І.П. Підприємство і підприємництво: питання теорії і практики. Монографія / За ред. Доцента В.К. Збарського К.: НАУ, 2006 - 360с

.        Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. Підприємницька діяльність та агробізнес - К: Вища освіта, 2006 - 543 с

.        Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: целевое управление персоналом организаций: учебное пособие, - 3-е узд., испр. и доп. - К.: МАУП 2006 - 543с

.        Грищак М.Г, Гордієнко В.М. - навчальний посібник, К.: КНЕУ, 2008-264 с

.        Дорофєєв О.В., Шульженко І.В. Основи менеджменту: конспект лекцій: Полтава 2009-155 с

.        Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: навч. Посібник - К.: КНЕУ, 1988 - 352 с

.        Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія і практика. Підручник. 3-тє видання, перероблене і доповнене - Тернопіль: Карт-бланш, 2005-214 с

.        Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент - К.: Академічне видавництво, 2003 - 463 с.

.        WWW.STYDENTSKALIBERRY.RU

.        WWW. Menejment. Ru

.        http://www/Wikipedia/org/

.        http://pidruchniki.ws/