Формування прибутку на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ

. Теоретичні засади формування прибутку підприємства

.1 Теоретичні концепції аналізу прибутку підприємства

.2 Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства

.3 Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства

.4 Інформаційна база обліку фінансового стану та прибутку

. Аналіз фінансового стану ТОВ «Каскад»

.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Каскад»

.2 Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства

.3 Аналіз фінансових коефіцієнтів підприємства

.4 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

.5 Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат

3. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві

3.1 Системи і методи планування прибутку

.2 Планування формування операційного прибутку

.3 Керування розподілом прибутку підприємства

.4 Використання інформаційних систем та технологій для вдосконалення діяльності ТОВ «Каскад»

. Охорона праці та навколишнього середовища

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Організація управління охороною праці

.3 Промислова санітарія

.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Перехід економіки України до ринкових відносин зумовлює необхідність змін у системі управління, у тому числі у діяльності підприємства, плануванні його прибутку підприємства.

Планування - процес визначення цілей, яких підприємство передбачає досягти за певний проміжок часу, і способів їх досягнення.

Проаналізувавши зовнішнє та внутрішнє середовище, підприємство повинно визначити основні орієнтири своєї діяльності. Процес з’ясування завдань та цілей діяльності підприємства складається з трьох послідовних стадій. Іноді визначення завдань та мети діяльності підприємства передує аналізу середовища, оскільки саме існування підприємства передбачає, що у нього є певні цілі, причини появи та існування.

Місія - мета існування підприємства, яка має бути досягнута у плановому періоді. Це комплексна мета, що містить як внутрішні, так і зовнішні орієнтири діяльності. На основі цих орієнтирів визначають перспективи, яких має досягти підприємство.

Якщо мета задає загальні орієнтири функціонування підприємства, що відбивають зміст його існування, то конкретний кінцевий стан, до якого прямує підприємство, фіксується у вигляді його цілей.

В умовах становлення повноцінного ринку в Україні підприємства отримали самостійність, права у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання. Нині підприємство є “відкритою” системою, яка повинна швидко та ефективно реагувати на зміни в ринковому середовищі. Для підприємства відкритого типу, такого як ВАТ «Каскад» характерними є швидкозмінні умови функціонування; пристосування до умов зовнішнього середовища; різноманітність цілей та альтернатив їх досягнення; залежність обсягів виробництва від попиту, наявності продуктів - аналогів, замінників, цін конкурентів тощо.

Основу механізму керування прибутком підприємства складають системи і методи її планування. Планування прибутку являє собою процес розробки системи заходів щодо забезпечення її формування в необхідному обсязі й ефективному використанні відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Планування прибутку на підприємстві (чи внутріфірмове її планування) базується на використанні трьох основних його систем: 1) прогнозування формування і розподілу прибутку підприємства; 2) поточне планування формування, розподілу і використання прибутку підприємства; 3) оперативне планування формування і використання прибутку підприємства.

Метою дипломного проекту є розробка рекомендацій щодо обґрунтування методу формування та розподілу прибутку ВАТ «Каскад».

Для рішення поставленої мети були вирішені наступні задачі:

проаналізовано фінансовий стан підприємства;

узагальнені сучасні методи формування та розподілу прибутку;

запропоновано заходи щодо удосконалення технології виробництва;

розроблена методика формування прибутку за методом “CVP”;

розрахована економічна ефективність запропонованих заходів.

1. Теоретичні засади формування прибутку підприємства

1.1 Теоретичні концепції аналізу прибутку підприємства

Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток. Він є загальноприйнятим оціночним показником.

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного у сфері виробництва і як такого, що отримав свою специфічну форму на стадії реалізації. Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та сумою усіх витрат на виробництво та реалізацію.

Прибуток є джерелом розширеного відтворення, утворення фонду споживання, утримання та розвитку невиробничої сфери, виробничого і соціального розвитку підприємства, фонду матеріального заохочення.

Завданнями аналізу прибутку є:

визначення обґрунтованості плану з прибутку;

оцінка виконання плану прибутку;

виявлення факторів, які вплинули на відхилення фактичного прибутку від планового;

підрахування невикористаних резервів збільшення обсягу прибутку;

відпрацювання заходів, необхідних для використання виявлених резервів.

Джерелами аналізу прибутку є звітні форми 2, 1, 1-п, 5-С, 6, 11-ОФ та облікова і планова інформація.

Виділяють два види прибутку: балансовий і розрахунковий (чистий).

Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за певний період, яка відображена в його балансі. Він включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), У тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) і позареалізаційних операцій.

Балансовий прибуток є одним із головних якісних показників, Що планується підприємством та відбивається в його балансі.

Розрахунковий прибуток - це частина балансового прибутку, Що залишилась після відрахування на спеціальні першочергові цілі(плата за землю, фіксовані рентні платежі, процент з прибутку за банківський кредит та інші), і відрахування додаткового прибутку від реалізації продукції, одержаного від необґрунтованого підвищення цін і порушення законів.

Чистий прибуток - це частина балансового прибутку, що залишається у господарстві після покриття всіх платежів і витрат, які здійснюються з прибутку.

Схема аналізу балансового прибутку показана на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 - Схема аналізу балансового прибутку

Схема аналізу складу чистого прибутку приведена на рисунок 1.2. Аналіз балансового прибутку починають з визначення і порівняння з планом і з минулим роком рівня виконання плану прибутку підприємством в цілому і за складовими його елементами. Далі вивчається структура одержаного прибутку, його джерела, вплив факторів та складових частин на відхилення його від плану. Закінчується аналіз підрахунком втрат від безгосподарності, визначенням причини цих втрат, виявлення резервів та невикористаних можливостей поліпшення фінансових показників та збільшення грошових надходжень підприємства.

Рисунок 1.2 - Схема аналізу складу чистого прибутку

Прибуток від реалізації продукції залежить від кількості, якості, асортименту, номенклатури, оптових цін та собівартості виробленої продукції. Чим більший обсяг реалізації і менша собівартість реалізованої продукції - тим більший прибуток. Аналіз цього показника буде проведено окремо.

Прибуток від іншої реалізації - різниця між загальним обсягом реалізації і обсягом реалізації продукції, яка не відповідає стандартам та технологічним умовам; продукції і послуг непромислового характеру; куплених, а потім проданих виробів і товарів; наднормативних і зайвих матеріалів та інших матеріальних цінностей.

Аналіз прибутку від іншої реалізації у звітному році потребує порівняння з попереднім роком і планом обсягу послуг непромислового характеру, наднормативних і зайвих матеріальних цінностей.

Позареалізаційний прибуток - включає доходи і видатки підприємства, які безпосередньо відображаються на рахунку «Прибутки і видатки».

Аналіз позареалізаційного прибутку потребує ретельної оцінки кожної статті прибутків і збитків.

Позареалізаційний прибуток - доходи від участі у спільних підприємствах; доходи від здачі майна в оренду; дивіденди; проценти з акцій, облігацій та інших цінних паперів; інші доходи, пов'язані з нематеріальними активами, гудвілом; винагороди; кредитні операції; орендні (лізингові) операції; посередницькі операції; надходження від раніше списаних безнадійних боргів; одержані штрафи, пені, неустойки; перевищення знижок з тарифу над надбавками до тарифу; доход минулих років, виявлений у звітному році; доход по операціях з тарою та інші доходи.

Позареалізаційні збитки - збитки від стихійного лиха; утримання законсервованих підприємств; збитки від списання боргів після закінчення строків позовної давнини; нестачі і розкрадання, збитки від списання дебіторської заборгованості внаслідок неплатоспроможності боржників та інших безнадійних боргів; виплачені штрафи; пеня та неустойки; збитки минулих років, які виявлені у звітному році; збитки за анульованими замовленнями; ліквідація не повністю амортизованих основних фондів.

Суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій, відшкодовуються за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства. До таких внесків, зокрема, відносяться внески санкції за недотримання стандартів і технічних вимог, порушення державної дисципліни цін, порушення закону, а також фінансові санкції, які стягуються податковими органами.

У позареалізаційний прибуток входять також доходи від експлуатації житлово-комунального господарства. Збитки від цієї діяльності списуються за рахунок прибутку від промислової діяльності підприємства у порядку її розподілу.

Стан фінансів, договірної дисципліни, бухгалтерського обліку та аналізу на підприємстві визначають порівнянням окремих статей у динаміці. Наприклад, позареалізаційний прибуток за статтею «Надходження від списаних безнадійних боргів» або «Прибуток минулих років, виявлений у звітному році» свідчить про недоліки в бухгалтерському обліку за минулі роки.

Позареалізаційні прибутки та збитки поділяються на дві групи:

1)прибутки та збитки, які залежать від діяльності підприємства;

2)прибутки та збитки, які не залежать від діяльності підприємства.
Статті позареалізаційних прибутків та збитків не плануються.

При аналізі фактичні дані порівнюються з даними минулих років. В завершення, за даними рахунку «Прибутки і збитки» аналізуються причини утворення позареалізаційних збитків, а також збитків від іншої реалізації і виявляються резерви росту прибутку.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між вартістю реалізованої товарної продукції за оптовими цінами підприємства (без податку на добавлену вартість, акцизних зборів) та її собівартістю. Він займає найбільшу литому вагу.

Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції проводиться за даними форм №1,2, 5-С, 1-п, річної та періодичної звітності.

Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції починається з перевірки балансу товарної продукції. Дається загальна оцінка змін прибутку в залишках товарної продукції на початок і кінець року та у виробленій продукції.

В ході аналізу номенклатури продукції, яка залишилась на складі і не користується попитом, або збут якої обмежений, перевіряється чи не планується її випуск у наступному періоді, опрацьовують рішення щодо зняття з виробництва цих виробів або скорочення Й випуску до розмірів, забезпечених збутом.

Аналіз резервів збільшення прибутку від реалізації товарної продукції проводиться за схемою (рис.1.3).

Рисунок 1.3 - Схема аналізу резервів росту прибутку від реалізації продукції

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації товарної продукції проводиться за обліковими даними підприємства.

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції починається з визначення загального відхилення фактичного прибутку від планового.

Відхилення фактичного прибутку від планового - відбуваються в результаті змін обсягу реалізації, виробничої собівартості, позавиробничих витрат, структури та асортименту продукції і оптових цін на продукцію.

Вплив зміни обсягу реалізації на прибуток визначається шляхом множення планової суми прибутку від реалізації товарної продукції на процент пере-(недо-) виконання плану обсягу реалізації.

Вплив зміни структури та асортименту реалізованої продукції на прибуток визначається шляхом зіставлення планового прибутку, перерахованого на фактичний обсяг та асортимент продукції.

Вплив зміни виробничої собівартості на прибуток визначається Шляхом зіставлення фактичної собівартості з плановою того ж самого обсягу продукції.

Вплив позавиробничих витрат на прибуток визначається шляхом зіставлення фактичної суми цих витрат з плановою, скорегованого на фактичний обсяг продукції на соціальні потреби. Він впливає на розподіл чистої продукції та розмірі оплати праці, сприяє росту продуктивності праці і зниженню собівартості продукції.

Аналіз результатів діяльності підприємців закінчується виявленням резервів збільшення прибутку і рентабельності за рахунок збільшення випуску та реалізації продукції, зниження собівартості продукції, зміни цін на готову продукцію, поліпшення якості продукції, усунення витрат, пов'язаних з браком, зміни прибутку (збитку) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій (рис.1.4).

Фактори, що впливають на величину прибутку і рентабельності діляться на зовнішні та внутрішні: зовнішні - не залежні від зусиль колективу підприємства (зміна ціни на покупні матеріали, на продукцію, тарифів на перевезення, норм амортизації та ін.); внутрішні - пов'язані з виробничою діяльністю підприємства.

Аналіз резервів збільшення прибутку за рахунок цих факторів розпочинається визначенням можливого його росту за рахунок виявлених раніше резервів збільшення обсягу реалізації, покращення якості та зниження собівартості продукції.

Так, щоб виміряти резерви збільшення прибутку, необхідно суму резервів зростання обсягу реалізації помножити на середній процент рентабельності реалізованої продукції за планом.

Резервом збільшення прибутку є також усунення причин, які викликали збитки від іншої реалізації та позареалізаційні збитки шляхом корегування плану обсягу виробництва, технічної бази та інших умов господарювання.

Щодо збільшення прибутку за рахунок виявлення резервів зниження собівартості продукції, то воно обумовлене усуненням невиправданих відхилень від норм витрат матеріалів, непродуктивній виплат із фонду заробітної плати, невиправданих витрат в складі витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальноцехових і загальногосподарських витрат, втрат від браку.

При аналізі факторів росту рентабельності першочергово визначається вплив сукупних часток балансового прибутку на рівень розрахункової рентабельності.

Аналіз впливу витрат виробництва на рентабельність шляхом виключення із розділу 2 і 3 активу балансу сум зносу малоцінних і швидкозношуваних речей; резерву на покриття майбутніх витрат і втрат, де передбачено утворення таких резервів; заборгованості постачальникам за акцептованими рахунками (строк оплати яких не наступив), і постачальникам за невідфактурованими поставками у фактичних розмірах цієї заборгованості (але не вище суми понаднормованих залишків товарно-матеріальних цінностей, що створилися після усунення сум за переліченими статтями) із фактичної величини обігових засобів.

1.2 Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства

Розвиток ринкових відносин в Україні обумовило підвищення ролі фінансів, що є не тільки невід'ємною їх частиною, але і важливим інструментом реалізації цілей і стратегії підприємства.

Поняття «фінанси» найчастіше ототожнюють з поняттям «гроші», у дійсності це не так, хоча без грошей не може бути фінансів. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед виміряються витрати праці виробників. Фінанси - це економічний інструмент розподілу і перерозподіли національного доходу, засіб контролю за утворенням і використанням фондів коштів. Головне призначення їх полягає в тому, щоб шляхом утворення фондів грошових ресурсів забезпечити потреби підприємств, держави і населення в коштах, а також забезпечити контроль за використанням цих ресурсів і за діяльністю підприємств, організацій і установ [5].

Рисунок 1.4 - Схема аналізу взаємозв'язку фінансових показників господарської діяльності

Фінанси - це економічні відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу в зв'язку з формуванням централізованих і децентралізованих грошових фондів суб'єктів господарювання і держави з метою виконання ними своїх функцій і задач, забезпечення умов розширеного виробництва і соціально-економічного розвитку.

Під централізованими фінансами розуміються економічні відносини, зв'язані з формуванням і використанням грошових фондів держави, що акумулюються в державному бюджеті і позабюджетних фондах, під децентралізованими - грошові відносини, що підуть кругообіг грошових фондів підприємств[23].

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають значне положення в структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється суспільний продукт, матеріальні і нематеріальні блага, національний доход і активно впливають на них. Саме тому від стану фінансів підприємства залежить можливість задоволення фінансових потреб, поліпшення фінансового стану держави.

Існують різні підходи до визначення фінансів підприємства.

У дипломній роботі під фінансами підприємств маються на увазі сукупні грошові відносини, що виникають у суб'єктів, що хазяюють, у процесі створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності.

Відомо, що сутність будь-якої категорії найбільше повно розкривається при вивченні її функцій. Слід зазначити, що думки фахівців у відношенні функцій фінансів підприємств досить суперечливі і носять дискусійний характер. Досить поширена точка зору, що фінанси підприємств, як і загальнодержавні фінанси, виконують розподільну і контрольну функції[23,24]. Інші фахівці поряд з розподільною і контрольною функціями виділяють функцію створення доходів (нагромадження капіталу і фондів коштів)[22,27]. Таким чином, функція фінансів - створення доходів і фондів коштів у процесі господарської діяльності є невід'ємною умовою безперебійного процесу виробництва. Недоодержання доходів із причин неплатежів або їхньої затримки підприємствами - контрагентами обумовлює порушення нормального процесу фінансування поточних витрат і інвестицій. Іншими проявами цієї функції виступає стимулювання збільшення фінансових ресурсів підприємств і в тому числі грошових надходжень. При цьому в державі повинна бути створена мотиваційна система, яка б стимулювала підприємства до науково-технічного удосконалення, постійному технологічному відновленню, що в остаточному підсумку сприяло б збільшенню і підвищенню надійності дохідної бази господарювання.

Розподільна функція фінансів підприємств реалізується в процесі розподілу виторгу від реалізації і прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, формуванні цільових грошових фондів. За допомогою цієї функції здійснюється відшкодування вартості використовуваних засобів виробництва і створення доходів у різних формах. Ця функція дозволяє формувати фонди цільового призначення, а також забезпечувати надходження коштів у бюджет і позабюджетні фонди.

Контрольна функція фінансів включає: контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів; пошук внутрішніх резервів виробництва; контроль за дотриманням заданої структури фондів з обліком виробничих і соціальних потреб; контроль за надходженням виторгу від реалізації товарів і послуг; контроль за правильним і своєчасним перерахуванням засобів у фонди підприємства; усунення і попередження порушень фінансової дисципліни[13].

Принцип матеріальної відповідальності означає наявність визначеної системи відповідальності за веденням і результатами господарської діяльності. Підприємства, що порушують договірні зобов'язання, розрахункову дисципліну, що порушують податкове законодавство, сплачують пені, штрафи, неустойки. У випадку неефективної діяльності до підприємства може бути застосована процедура банкрутства. Для керівників підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізується через систему штрафів у випадку порушення підприємством податкового законодавства. До окремих працівників застосовується система штрафів, позбавлення премій, звільнення з роботи.

Об'єктивна необхідність принципу зацікавленості в результатах діяльності визначається основною метою підприємницької діяльності - витяг прибутку. На рівні окремих працівників реалізація цього принципу повинна бути забезпечена гідною оплатою праці за рахунок фонду оплати праці і прибутку, що направляється на споживання у виді премій, винагород матеріальної допомоги й інших стимулюючих виплат, а також виплат працівникам підприємства відсотків по облігаціях і дивідендів по акціях. Для підприємств цей принцип може бути реалізований у результаті проведення державою оптимальної податкової політики і дотримання економічно обґрунтованих пропорцій у розподілі чистого прибутку у фонд споживання й у фонд нагромадження. Інтереси держави забезпечуються рентабельністю діяльності підприємств.

Принцип формування фінансових резервів зв'язаний з необхідністю створення резервів для забезпечення підприємницької діяльності, що сполучена з ризиком наслідку коливання ринкової кон'юнктури. У ринковій економіці наслідку ризику лягають безпосередньо на підприємця, що самостійно приймає рішення, реалізує розроблені програми з ризиком неповернення вкладених грошових коштів. Фінансові вкладення підприємства також зв'язані з ризиком одержання недостатнього відсотка доходу в порівнянні з темпами інфляції або більш вигідними сферами вкладення капіталу. Нарешті, можуть мати місце прості прорахунки в розробці виробничої програми. Фінансові резерви можуть формуватися підприємством з чистого прибутку, після сплати податків і інших обов'язкових платежів, але зберігати їх доцільно в ліквідній формі, щоб вони приносили доход і при необхідності могли бути перетворені в наявний капітал[19].

Перераховані принципи повинні знайти застосування при розробці фінансової політики й організації системи керування конкретного підприємства. При цьому необхідно враховувати: галузеву приналежність підприємства, його сферу діяльності, види й організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

1.3 Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов’язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміщенням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

По мірі розвитку економічної теорії визначення поняття «прибуток» постійно ускладнювались. Тому для початку добре було б засвоїти декілька простих ідей. Одною з таких простих, але очевидно неглибоких ідей являється юридичне визначення прибутку підприємства, яке кваліфікує його як дохід, отриманий від виробництва та реалізації будь-якого товару чи послуги.

Вивчення усіх аспектів, пов’язаних з прибутком, привело до розуміння того, що прибуток, який розраховується в бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший - результат реалізації товарів та послуг, другий - результат «роботи» капіталу. Ми будемо розглядати і аналізувати бухгалтерський прибуток, трактування якого необхідне для цілей оподаткування. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для визначення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано на рисунку 1.5. Він складається з двох етапів: на першому обчислюється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому - фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків:

) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг);

) визначення валового прибутку;

) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів. Він зменшується на такі податки, збори і відрахування.

Податок на додану вартість - це сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір - це сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів).

Інші відрахування з доходу - це сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і відрахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу підприємства відняти виробничу собівартість реалізованої ним продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються отримані підприємством інші операційні доходи. До них відносять доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату операційної діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на:

1)  адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, амортизація, страхування, поточний ремонт, комунальні послуги, охорона тощо); витрати на зв'язок; оплата послуг аудиторських та консалтингових фірм; інші витрати загальногосподарського призначення;

2)      витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів: витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку; інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

)        інші операційні витрати включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати на формування резерву для покриття сумнівних (безнадійних) боргів дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства.. Він коригується на суми таких доходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю:

1)  дохід від участі у капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі у капіталі;

2)      інші фінансові доходи включають: отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій;

)        інші доходи - це дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

)        фінансові витрати включають витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

)        втрати від участі в капіталі - це збиток підприємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі у капіталі.

Інші витрати підприємства включають: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти , якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка є використовується ним під час операційної діяльності); втраті, від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподаткування.

Якщо підприємство отримало прибуток, він підлягає оподаткуванню. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або фінансовий результат його діяльності.

На рисунку 1.6 подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів п (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємств, що не належить до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

1)  прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарчим суб’єктом: частка прибутку, що находить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

2)      визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статуті підприємства

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько - збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

1.4 Інформаційна база обліку фінансового стану та прибутку

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Склад фінансової звітності визначається залежно від періоду звіту:

1) для річної фінансової звітності:

а)  форма 1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату;[6]

б)      форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди; ]

в)      форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства; [7]

г)  форма 4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду; [8]

д)  “примітки до звітів” - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.[9]

2) для квартальної фінансової звітності:

а)          форма 1 “Баланс”;

б)      форма 2 “Звіт про фінансові результати”.

Кожна форма фінансової звітності має своє призначення та містить визначену інформацію.

Фінансовий звіт суб’єкту малого підприємництва має скорочений варіант та складається з Форми №1 «Баланс» та Форми №2 «Звіт про фінансові результати».[10]

Форми фінансової звітності складаються зі статей, які об’єднуються в відповідні розділи. Стаття - це елемент фінансової звітності, який відповідає відповідним критеріям. Основними елементами фінансової звітності, безпосередньо зв’язаними з визначенням фінансового стану, є: активи, зобов’язання та капітал.

Визначення основних форм фінансової звітності представлено в таблиці 1.1[2]

Мета складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень [9].

Таблиця 1.1 - Визначення основних форм фінансової звітності

Необхідно також окреслити коло користувачів фінансової звітності, рішення яких справляють вплив на підприємство і інформаційні потреби яких зумовлюють застосування при аналізі тих та інших прийомів і показників.

Основними користувачами фінансової звітності є:

1)  працівники - для оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед ним;

2)      керівництво підприємства - для оперативного контролю та регулювання діяльності підприємства;

)        власники - для оцінки якості керівництва підприємства з управління фінансовими ресурсами об’єкта;

)        акціонери та інвестори, яким необхідна інформація для визначення суми дивідендів, придбання та продажу цінних паперів підприємства;

)        замовники - для оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання з прийнятих до виконання замовлень, постачання продукції та надання послуг;

)        постачальники, банки та інші кредитори - для оцінки здатності підприємства виконувати свої зобов’язання з повернення кредиторської заборгованості та наданих кредитів;

)        органи державного управління та контролю для перевірки дотримання чинного законодавства з фінансових питань і повноти сплати податків, розробки макроекономічних показників та формування державного бюджету.[3]

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

1)   щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

2)      участі в капіталі підприємства;

)        оцінювання якості управління;

4)   оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

)     забезпеченості зобов’язань підприємства;

6)      визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

)        регулювання діяльності підприємства;

)        прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.[9]

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

1)   автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2)      безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3)  періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4)      історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

)        нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6) повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7)      послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

)        обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

)        превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10) єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. [5]

2. Аналіз фінансового стану ТОВ «КАСКАД»

.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Каскад»

ТОВ «Каскад» займається виробництвом цукру, переробкою сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної у інших виробників та оптово - роздрібною торгівлею цукром, товарами народного споживання, продукцією виробничо-технічного призначення кінцевим споживачам.

Підприємство у своїй діяльності керується цим Статутом та чинним законодавством України. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Підприємство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банківських установах, круглу печатку зі своїм повним найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи та фірмовий бланк, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Підприємство не відповідає по зобов’язанням Засновника. Засновник не відповідає по зобов’язанням Підприємства. Підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями в межах майна, що йому належить.

Підприємство діє на засадах повного господарського розрахунку, самоокупності й самофінансування, самостійно планує свою діяльність і визначає її напрямки.

Головний вид діяльності є купівля цукрових буряків у господарств. Виконується також купівля-продаж запчастин та обладнання для цукрового заводу.

Основними постачальниками цукрових буряків є фермерські господарства ТОВ „Перше травня”, СФГ „Промінь”. Також підприємство співпрацює з ВАТ „Ново-іванівським цукровим заводом”, з яким заключає договір на переробку цукрових буряків.

2.2 Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства

Ефективне управління фінансами підприємства неможливо без аналізу його фінансового стану. Фінансовий аналіз дозволяє оцінити оптимальність перерозподілу й ефективність використання фінансових ресурсів підприємства для забезпечення потреби виробничого процесу й економічного росту підприємства; здатність підприємства цілком і у відповідний термін відповідати за своїми обов'язками; раціональність використання власних і позикових засобів; ступінь ризику, що супроводжує фінансово-господарську діяльність підприємства; його здатності нарощування капіталу. Результати фінансового аналізу цікавлять не тільки керівництво підприємства, на основі якого вони приймають обґрунтовані управлінські рішення, але і кредиторів, акціонерів і засновників підприємства, постачальників, інвесторів, працівників податкових і страхових компаній, органів державного керування.

Метою фінансового аналізу ТОВ «Каскад» є об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства за п'ятирічний період (2005-2010р.) на основі документів бухгалтерської звітності.

Фінансовий аналіз починається з аналізу активів і пасивів. У процесі аналізу досліджується їхня наявність, склад, структура, динаміка. Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з попереднім періодом. За допомогою вертикального аналізу з'ясовується, яку частину в групі або підгрупі складає окрема стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

У результаті аналізу основних статей балансу спостерігається збільшення величини необоротних активів на 6897,2 тис. грн (17881,5-10984,3) і оборотних активів на 42922,9 тис. грн (66887,9-23965,0) за п'ятирічний період, а також поява на 01.01.09р. витрат майбутніх періодів. Збільшення активів свідчить про розширення виробничої діяльності підприємства. Найбільший темп приросту необоротних активів зафіксований на 01.01.07р. і склав 51,3%, оборотних активів - на 01.01.08р. і склав 56,2%. На 01.01.09 відбулося зниження розміру необоротних активів на 0,5%, а оборотних - на 0,6% на 01.01.07р.

Відбулося збільшення розмірів основних джерел фінансування: власного капіталу на 24897 тис. грн.(43714,3-11838,9) і поточних зобов'язань на 31875,3 тис. грн (40269,1-15372,1). Щорічно спостерігається приріст розміру власного капіталу (на 01.01.09р. він був максимальним і склав 35,5%) і ріст розміру поточних зобов'язань (на 01.01.08р. він був максимальним і склав 128,7%). Приріст розміру забезпечення майбутніх витрат і платежів був на 01.01.07р. і склав 10,1%, в інші періоди розміри цієї статті знижуються і на 01.01.09р. показники відсутні. Що стосується довгострокових зобов'язань, то вони з'являються на 01.01.07р. і складають 734,1 тис. грн., на 01.01.08р. розміри їхнього прибутку на 47,0%, а на 01.01.09р. знизилися на 25,5%. Доходи майбутніх періодів мали місце тільки на 01.01.07р. та склали 1732,4 тис. грн. Що стосується підсумку балансу, то динаміка його розмірів має тенденцію до збільшення. Темп приросту на 01.01.07р. склав 15,7%, на 01.01.07р. - 36,1%; на 01.01.08 - 24,6%; на 01.01.09р. - 23,7%.

У структурі активів спостерігаються зміни, однак їхня основна частина приходиться на оборотні кошти. На 01.01.07р. частина оборотних активів знизилася до 58,9%, отже, частина необоротних активів збільшилася до 41,1%. В інші періоди спостерігається збільшення частини необоротних активів до 21,1%.

Значні зміни відбулися й у структурі пасивів підприємства. На 01.01.06р. і 01.01.09р. власний капітал був основним джерелом фінансування і склав 43,9% і 50,1% від загальних пасивів. На 01.01.07р., 01.01.09р. і 01.01.10р. основним джерелом фінансування стають поточні зобов'язання, питома вага яких знижується і відповідно складає 56,4%; 54,8%і 51,6%. Питома вага забезпечення майбутніх витрат і платежів знижується з 17,2% до 0,2%. на 01.01.06р. доходи майбутніх періодів складають 5,0%. Питома вага довгострокових зобов'язань на 01.01.09р. знизилась з 1,3% до 0,6%, а на 01.01.10р. піднялась до 0,9%. Більш детальний аналіз основних статей балансу приведений нижче.

Слід зазначити, що стан довгострокових активів на підприємстві перетворилося за п'ятирічний період.

У результаті проведеного аналізу виявлено, що розмір довгострокових активів збільшився на 6897,2тис. грн (17881,5-10984,3) за досліджуваний період, при чому найбільший приріст їх спостерігається на 01.01.07р. і складає 51,3%, а на 01.01.09р. їхній розмір знизився на 0,5%. Спостерігається значне зниження розмірів нематеріальних активів на 01.01.08р. і на 01.01.09р. з 4612,9 тис. грн. до 68,0 тис. грн і 23,1 тис. грн відповідно, однак на 01.01.10р. їхні розміри збільшилися до 4591,1 і темп приросту склав 1977,5%. Ріст нематеріальних активів зв'язаний насамперед з активізацією інноваційної товарної політики, що вимагає значного залучення фінансових ресурсів на покупку ліцензій, оформлення технологічної документації, «ноу-хау» і т.п. За перші чотири роки спостерігається приріст розмірів незавершеного будівництва, а за останній період його темпи знизилися на 65,6%.

Розміри основних засобів за п'ятирічний період збільшилися з 4833,4 тис. грн до 11977,2 тис. грн, що свідчить про розширення діяльності підприємства. Розміри довгострокових фінансових інвестицій знижуються, що є негативною тенденцією, тому що характеризує відсутність у підприємства можливості одержання додаткових доходів. За останні три роки підприємство надає довгострокові позики, однак їхні розміри щорічно зменшуються, і темпи зниження відповідно складають 8,3% і 7,9%. Це пов'язано з тим, що підприємство не має великих можливостей надання кредиту, тому що саме має потребу у фінансових ресурсах. На 01.01.08р. і на 01.01.09р. розмір інших необоротних активів складає 4554,4 тис. грн.

У результаті проведеного аналізу структури, мабуть, що основна частка довгострокових активів приходиться на основні засоби, питому вагу яких за досліджуваний період збільшився з 44,0% до 67,0%, що зв'язано з їхнім відновленням.

Значну частку на 01.01.06р., 01.01.07р. і 01.01.09р. займали нематеріальні активи, питома вага яких склав 41,5%, 27,8% і 25,7% відповідно.

Динаміка питомої ваги незавершеного будівництва має тенденцію, як до зниження, так і збільшенню. На 01.01.08р. і 01.01.09р. питома вага інших необоротних активів є значним і складає 25,5% і 25,7%. Частки інших статей довгострокових активів є незначними.

Розглядаючи динамікові стану оборотних активів, з'ясовується, що основна їхня частина приходиться на товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) і дебіторську заборгованість.

Як видно по динаміці стану оборотних активів підприємства, розміри ТМЗ постійно ростуть , найбільший темп приросту зафіксований на 01.01.09р. і склав 93,7%, а найменший - на 01.01.07р. і склав 13,3%. Що стосується дебіторської заборгованості, те її розміри, як збільшувалися, так і незначно зменшувалися. Найбільший приріст по цій статті спостерігається на 01.01.08р. і складає 95,6%, а найбільший темп зниження - на 01.01.07р. і складає 12,0%.

Розміри коштів знизилися до 01.01.08р. з 411,1 тис. грн. до 107,8 тис. грн., за наступні періоди відбулося їхнє незначне збільшення до 107,8 тис. грн. Найбільший темп їхнього приросту спостерігається на 1.1.09р. і складає 107,8%. На 01.01.10р. 300 тис. грн. приходиться на поточні фінансові інвестиції, що свідчить про вкладення засобів підприємства в цінні папери інших підприємств.

На 01.01.08р. темп приросту отриманих векселів склав 57,0%, однак у наступні періоди їхні розміри знизилися, і темп зниження склав 35,0%.

Що стосується інших оборотних активів, то вони мали місце останні три роки: на 01.01.08р. їхні розміри - максимальні і рівні 11,9 тис. грн.; на 01.01.09р. їхні розміри - мінімальні і рівні 1,9 тис. грн.

На 01.01.06р. і 01.01.08р. у структурі оборотних активів найбільша питома вага займає дебіторська заборгованість (53,3% і 59,3% відповідно), що є негативною тенденцією, однак до кінця п'ятирічного періоду її питома вага зменшується до 44,6%. Значна частка дебіторської заборгованості обумовлена, насамперед, відсутністю в достатньому обсязі фінансових засобів у тих фірм, що є покупцями продукції даної компанії, у результаті чого підприємство збільшує комерційні кредити. Питома вага ТМЗ збільшився з 45,0% до 54,5%. Питома вага коштів за досліджуваний період знизився з 1,7% до 0,4%, що свідчить про дефіцит найбільш ліквідних активів. Причинами дефіциту коштів є збільшення термінів відстрочки платежу для покупців, їхня низька платіжна дисципліна, збільшення взаємне залікових операцій. Питома вага поточних фінансових інвестицій є невеликим і складає 0,5%, розміри інших статей оборотних активів є настільки незначними, що їхня питома вага дорівнює нулеві.

Аналіз стану ТМЗ, показує, що головним фактором високого рівня запасів є збільшення розмірів виробничих запасів і розмірів запасів готової продукції.

Динаміка стану ТМЗ і постійні їхні темпи приросту свідчать про розширення асортименту продукції, що випускається підприємством. У 2007 р. було розроблено і введене на ринок 7 видів нової продукції, у 2008р. - 8, у 2009р. - 5 видів продукції. В умовах запеклої конкурентної боротьби підприємство намагається збільшити свої конкурентні переваги за рахунок розширення асортименту, для яких необхідно значна кількість матеріалів, що обумовлює нагромадження виробничих запасів. Найбільший приріст виробничих запасів зафіксований на 01.01.09р. і склав 157,6%. На цю дату відбулося зниження по статті «запаси готової продукції» на 18,3%, однак на 01.01.06р. темп приросту по ній склав 117,8%, що обумовлено затоваренням на складах. Динаміка розмірів незавершеного виробництва має тенденцію до зниження - на 01.01.08р. до 1306,2 тис. грн., потім до збільшення до 4461,4 тис. грн. і знову до зниження на 01.01.10р. до 3593,1 тис. грн, що обумовлено зміною розмірів запасів готової продукції на складах підприємства, а також ритмічністю постачань сировини і матеріалів. Запаси товарів за досліджуваний період збільшилися з 790,4 тис. грн. до 1020,6 тис. грн., при чому найбільший приріст спостерігався на 01.01.06р. і склав 189,3%.

Питома вага виробничих запасів за досліджуваний період виросла з 48,2% до 57,4%; питома вага незавершеного виробництва знизилась з 15,7% до 9,9%. Що стосується готової продукції, те її питома вага на 01.01.10р. у порівнянні з 01.01.09р. практично не змінився, хоча на 01.01.08р. складає 40,8%, що зв'язано зі збутовими проблемами. Питома вага товарів знизився з 7,3% до 2,8%.

Як видно з динаміки стану дебіторської заборгованості, на 01.01.07р. вона знизилася і темпи зниження склали 12,0%. В інші періоди спостерігається її приріст, максимальний рівень якого був на 01.01.09р. і склав 97,5%. На 01.01.08р. підприємство не мало простроченої дебіторської заборгованості, що викликано ефективною роботою фінансової служби і служби збуту. На 01.01.09р. прострочена дебіторська заборгованість склала 1269 тис. грн. і до наступного періоду знизилася, а темпи її зниження склали 8,3%, що є сприятливою тенденцією. За п'ятирічний період збільшилися розміри дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги з 5608,9 тис. грн до 25071,3 тис. грн, що зв'язано зі збільшенням не тільки обсягів виробленої і реалізованої продукції, але і з низькою платоспроможністю покупців.

Динаміка дебіторської заборгованості по розрахунках має тенденцію до підвищення, найбільший її приріст зафіксований на 01.01.08р. і склав 296,0%, що зв'язано зі збільшенням розмірів виданих авансів. Розміри іншої поточної дебіторської заборгованості мають тенденцію як до зниження (на 01.01.09р. темп зниження склав 77,5%), так і підвищенню (на 01.01.10р. темп росту склав 188,4%).

Основна частина дебіторської заборгованості приходиться на дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги, питому вагу якої зріс з 43,9% у 2005р. до 84,1% у 2009р. Питома вага простроченої дебіторської заборгованості за період знизився з 37,7% до 3,9%. Питома вага дебіторської заборгованості по розрахунках збільшився з 4,7% у 2005р. до 13,9% у 2009р. і знову знизився до 11,0%. Найбільша питома вага іншої поточної дебіторської заборгованості був у 2008р. і складав 13,7%, в інші періоди її частка незначна.

Джерела фінансування активів підприємства представлені в пасиві балансу. Динаміка власного капіталу має тенденцію до збільшення. Найбільші темпи приросту розміру власного капіталу зафіксовані на 01.01.09р. (33,8%) і 01.01.10р (35,5%). Темпи приросту додатково вкладеного капіталу склали в 2006р. 194,4% у порівнянні з 2008р. Розмір іншого додаткового капіталу за останні три періоди не змінився і склав 3062 тис. грн. Найбільші темпи приросту розміру резервного капіталу встановлені на 01.01.07р. і 01.01.08р. і складають відповідно 125,6% і 130,6%,надалі його розміри ростуть меншими темпами. Що стосується нерозподіленого прибутку, то темпи її приросту склали 94,2% у 2005р. і 67,8% у 2009р.

У структурі власного капіталу, спостерігається тенденція зниження питомої ваги статутного капіталу за досліджуваний період з 67,0% до 25,6%, що пов'язано з ростом розміру власного капіталу за рахунок іншого додаткового капіталу і нерозподіленого прибутку, а розмір статутного капіталу при цьому є фіксованим. Питома вага додатково вкладеного капіталу зріс з 31,4% до 46,4%, що було обумовлено ефективною емісійною політикою (додатковою кількістю випущених акцій). Питома вага іншого додаткового капіталу має тенденцію до зниження з 13,8% у 2007р. до 4,6% у 2010р., що також зв'язано з ростом розміру власного капіталу і фіксованим розміром цієї статті. Питома вага резервного капіталу в 2009р. збільшився до 5,6% у порівнянні з 2005р., коли він складав 1,6%. Це обумовлено ростом відрахувань з чистого прибутку і резервний фонд буде збільшуватися до того моменту, поки не досягне розміру встановленого установчими документами. Питома вага нерозподіленого прибутку збільшився з 34,0% у 2007р. до 49,4% у 2008р., а в 2009р. він склав 61,2%, що є позитивною тенденцією, тому що нерозподілений прибуток - додаткове джерело фінансування. Збільшення розмірів нерозподіленого прибутку і резервного фонду деякою мірою зв'язані зі збільшенням ризику здійснення господарських операцій, ріст якого обумовлений нестабільністю зовнішнього середовища ринкової економіки.

Що стосується поточних зобов'язань, що також є одним з основних джерел фінансування, то спостерігається поступовий ріст їхніх розмірів. Найменший приріст був у 2006р. і складав 14,5%, а найбільший у 2007р - 128,7%. Ріст розміру поточних зобов'язань обумовлений, насамперед, ростом кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги. Приріст по цій статті в 2006р. складав 68,7%, а в 2007р. - 144,7%. У 2009р. відбулося незначне зниження кредиторської заборгованості на 4,1%, що є позитивною тенденцією, тому що поліпшуються розрахунки з постачальниками. Підприємство залучало короткострокові кредити банків у 2005р. на суму 150тис. грн. і в 2009р. на суму 8495,9 тис. грн. Залучення короткострокових кредитів дозволило придбати додаткова сировина і матеріали, що використовувалися при випуску нових видів продукції. Динаміка поточних зобов'язань по різних розрахунках має тенденцію, як до зниження, так і підвищенню. На 01.01.07р. спостерігаються темпи зниження поточних зобов'язань перед бюджетом на 47,8%, а до 01.01.09р. ці зобов'язання збільшуються і темп приросту складають 141,2%, що безумовно є негативним чинником. Уперше два роки досліджуваного періоду підприємство мало зобов'язання по позабюджетних платежах, темп по яких знизився на 38,4%, в інші періоди ці зобов'язання відсутні, що є гарною ознакою, тому що підприємство, насамперед не повинне мати боргів з бюджетом і позабюджетними фондами. В останні періоди зменшилися зобов'язання по страхуванню до 180,5 тис. грн. на 01.01.09р. росли зобов'язання по оплаті праці, їхній розмір склав 491,7 тис. грн., а до 01.01.10р. зменшився до 362,8 тис. грн. Зменшення зобов'язань перед працівниками є додатковим стимулом до підвищення ефективності їхньої діяльності. Розміри інших поточних зобов'язань мають тенденцію до підвищення на 66,6% у 2007р., у 2009р. вони зовсім погашаються, а в 2010р. з'являються в розмірі 54,9 тис. грн.

2.3 Аналіз фінансових коефіцієнтів підприємства

Аналіз фінансових звітів, динаміки і тенденцій зміни їхніх статей дає загальну оцінку, що склалася на підприємстві за п'ятирічний період. Для більш детального аналізу процесів, що відбувалися, необхідний аналіз фінансових коефіцієнтів, що дозволяють оцінити використання оборотних активів, визначити тип фінансової стійкості підприємства, його ліквідність і платоспроможність, а також ефективність діяльності підприємства. Використання коефіцієнтів дозволяє порівняти результати роботи підприємства за кілька періодів, порівняти з результатами роботи аналогічних підприємств, а також з галузевими і загальноприйнятими нормами.

Динаміка коефіцієнта забезпечення ліквідними активами свідчить про його збільшення до 01.01.10 до 0,79, тобто підвищуються частки ліквідних активів у загальній сумі активів. Динаміка коефіцієнта відволікання оборотних активів у запаси характеризується, як його збільшенням, так і зниженням. Найменша питома вага запаси займали на 01.01.08 і складали 0,4% від оборотних активів, а найбільша їхня частка зафіксована на 01.01.09 і склала 57%. до 01.01.10 збільшилися частки дебіторської заборгованості до 45% у загальній сумі оборотних активів, але позитивною тенденцією стало скорочення частини простроченої дебіторської заборгованості в її загальній сумі до 4%. Мінімальні розміри коефіцієнта забезпечення готовими засобами платежу ще раз підтверджують їхні незначні розміри. Коефіцієнт майна виробничого призначення на 01.01.07 збільшений і склав 0,68, що було обумовлено збільшенням розміру основних засобів і запасів.

Для якісної характеристики основних засобів використовується показник їхнього зносу.

Зниження коефіцієнта зносу основних фондів з 0,61 (на 1.1.05р.) до 0,32 (на 01.01.09р.) зв'язане з тим, що підприємство за цей період обновляло свої фонди. Зменшення рівня зносу фондів дозволяє компанії вкладати менше засобів у їхній ремонт і більше засобів в інноваційний розвиток.

Динаміка коефіцієнта поточної ліквідності знижується від 1 до 0,6, що також є негативною тенденцією. Динаміка коефіцієнта покриття змінюється як убік зниження, так і убік збільшення обумовлена різними темпами збільшення поточних активів і поточних зобов'язань. Коефіцієнт маневреності функціонального капіталу до 0,01 знизився до 0,01, що є негативною тенденцією, тому що відбулося зменшення розміру власний оборотного капіталу, представленого в грошовій формі.

Наочно стану платоспроможності компанії представлене на рис.2.1.

Рисунок 2.1 - Динаміка платоспроможності підприємства

Один з головних напрямків фінансового аналізу - оцінка фінансової стійкості підприємства, сутність якого полягає в співвідношенні вартості запасів і розміру власних і позикових джерел їхнього формування.

Динаміка коефіцієнт автономії коливається в межах від 0,4 до 0,5. Незважаючи на те, що цей показник на 01.01.05р., 01.01.08р. і 01.01.09р.складав 40% і не відповідав нормативному значенню, підприємство не утратило свою незалежність , та як продукція заводу реалізовувалася постійно, не було великого затоварення на складах і постійно здійснювалися взаємозалікові операції. Коефіцієнт забезпечення СІК відповідає нормативному значенню і коливається в межах від 0,2 до 0,4.

Таблиця 2.1 - Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості

Коефіцієнт покриття інвестицій не розраховується для перших двох років, тому що це робити недоцільно в зв'язку з відсутністю в цей період довгострокових кредитів. В інші періоди значення показника не відповідає нормі і складає 0,4-0,5. Відповідність коефіцієнт інвестування нормативному значенню свідчить про те, що в підприємства досить власного капіталу для покриття необоротних активів. Коефіцієнт маневреності власного капіталу на 01.01.08р. складає 0,3 і не відповідає нормі, що обумовлено зниженням розміру СІК через значне збільшення зобов'язань. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів показує, що незначна частина основних фондів і нематеріальних активів (від 2% до 4%) належить зовнішнім інвесторам. Коефіцієнт короткострокової заборгованості показує що 90% обов'язків підприємства є поточними і лише 10% - відстрочені платежі, при чому кредиторська заборгованість у короткострокових зобов'язаннях також займає 90%, про що свідчить останній коефіцієнт.

Комплексний аналіз фінансового стану включає також аналіз ефективності діяльності підприємства, у якому використовуються показники рентабельності (рис.2.2) і ділової активності.

Коефіцієнти рентабельності дозволяють дати оцінку ефективності використання активів підприємства його керівництвом. Дані показники розраховуються як відношення чистого прибутку до його активів.

При аналізі рентабельності виявлено, що 01.01.06р. на единицу активів приходилося 33,3%, а до 01.01.10р. цей показник знизився до 14,6%, що зв'язано з випередженням вартості активів у порівнянні з розмірами зростання чистого прибутку. Спостерігаються тенденції зниження рентабельності реалізації продукції з 32,4% до 8,9%, що було обумовлено ростом витрат при відносно стабільних цінах. Найбільша рентабельність основних фондів зафіксована на 01.01.09. і склала 244,6%. Високе значення показника обумовлене інфляційними процесами в 2009р., коли підприємство одержало виторг у розмірі 11626,2 тис. грн., а переоцінка основних фондів проведена не була, у наслідку чого занизилася їхня вартість. Рентабельність власного капіталу дозволяє оцінити ефективність вкладеного в підприємство капіталу і порівняти її показники з можливим одержанням прибутку від інвестованих засобів в інструменти фондового ринку. Найбільше значення показника зафіксоване на 01.01.06р. і склало 75,6%, найменше - на 01.01.07р. і склало 25,7%. Зменшення рентабельності власного капіталу до 01.01.06р. до 25,5% є несприятливим чинником, тому що зменшується прибуток на кожну вкладену грошову одиницю, а до 01.01.07р. цей показник незначно збільшився і склав 28,7%.

Рисунок 2.2 - Показники рентабельності підприємства

Коефіцієнт оборотності активів показує, що в перші три роки повний цикл виробництва й обороту здійснювався 1 раз у рік, за останні два роки він здійснювався за 260 днів. Динаміка коефіцієнт оборотності запасів у днях постійно змінюється, до 01.01.07р. підприємство реалізовувало запаси за 104 дня. Найбільш швидка реалізація готової продукції була в 2009р. (19днів), а найбільш повільна в 2007р.(41 день). На початку досліджуваного періоду дебіторська заборгованість перетворювалася в гроші 3 рази, наприкінці - 4 рази в рік і термін її погашення скоротився з про 130 днів до 85 днів. Самий короткий термін оборотності кредиторської заборгованості був у 2009р. і склав 25 днів, а самого довгий у 2007 - 192 дня. До кінця досліджуваного періоду підвищився коефіцієнт оборотності власного капіталу, що є позитивною тенденцією. На 01.01.09р. спостерігається скорочення тривалості операційного циклу до 180 днів, що досягнуто за рахунок прискорення до цього періоду оборотності виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості. Тривалість фінансового циклу має тенденцію до скорочення, на 01.01.08р. оборот грошей склав 53 дня, потім збільшився до 95 днів. Ніж швидше засобу підприємства зроблять кругообіг, тим більше продукції одержить і реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії приведе до збільшення тривалості оборотності капіталу, що зажадає додаткового вкладення засобів і може навіть бути причиною погіршення фінансового стану підприємства.

2.4 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Однією з умов визначення реального фінансового стану підприємства, об'єктивної оцінки ефективності управління його фінансовими ресурсами є аналіз його діяльності. Динаміка стану фінансових результатів компанії представлена в таблиці 2.2.

Як видно з таблиці 2.2, спостерігається збільшення доходу від реалізації за п'ятирічний період з 35846,9 тис. грн. до 128196,1 тис. грн. Собівартість продукції збільшилася на 64507,4 тис. грн. і склала 84939,1 тис. грн.

Таблиця 2.2 - Динаміка стану фінансових результатів підприємства

Рисунок 2.3 - Динаміка питомої ваги чистого прибутку у чистому доході і питомої ваги податку на прибуток в оподатковуваному прибутку

Перевищення доходів над витратами обумовило збільшення оподатковуваного прибутку, а от розміри чистого прибутку до кінця досліджуваного періоду зменшилися в зв'язку зі збільшенням частини бюджетних платежів. Якщо на початок 01.01.08р. частина податку на прибуток складала 27,1%, то на початок 01.01.09р. - 36,2%. Частина чистого прибутку від реалізації скоротилася з 32,4% до 8,9%.

2.5 Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат

Одним із показників ефективності використання матеріальних ресурсів являється прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно розглянути динаміку даного показника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння й встановити фактори зміни його величини. Для цього можна використати наступну факторну модель:

, або (2.1)

, або (2.2)

, (2.3)

де П/М - прибуток на гривню матеріальних витрат; П/В - рентабельність продажу; В/П - питома вага виручки в загальному обсязі виробництва продукції (Дв); ТП/МЗ - матеріаловіддача, МЗ/ТП - матеріаломісткість; МЗ×Дв - матеріальні витрати в вартості реалізованої продукції.

Для розрахунку впливу даних факторів використовується метод ланцюгових підстановок і дані з таблиці 3.17

Таблиця 2.3 - Дані для факторного аналізу прибутку на гривню витрачених матеріалів

Використовуючи дані наведені в таблиці 2.3 за допомогою методу ланцюгових підстановок зробимо аналіз факторів, які вплинули на прибуток на гривню матеріальних витрат (П):

1)      прибуток на гривню матеріальних витрат за планом:

П = РП/ Єм , (2.4)

де РП - рентабельність продажу продукції за планом,

Єм  - планова матеріалоємність.

П = 0,263/0,48 = 0,55 грн.

) прибуток на гривню матеріальних витрат за фактичним рівнем рентабельності продукції і плановою матеріаломісткістю:

П = РП/ Єм , (2.5)

де РП - рентабельність продажу продукції за фактом,

Єм  - планова матеріалоємність.

П = 0,123/0,48 = 0,25 грн.

2)      прибуток на гривню матеріальних витрат за фактом:

П = РП/ Єм, (2.6)

де РП - рентабельність продажу продукції за фактом,

Єм  - фактична матеріалоємність.

П = 0,123/0,82 = 0,16 грн.

Зміна прибутку на гривню матеріальних витрат продукції рослинництва за рахунок окремих факторів складає:

рентабельності продажу продукції - 0,25-0,55 = -0,3 грн.

матеріаломісткості продукції - 0,16-0,25 = -0,09 грн.

Усього: ΔП = -0,3 + (-0,9) =-0,39 грн.

Отже, по даним розрахункам можна сказати, що прибуток на гривню матеріальних витрат менший за плановий на 0,39 грн., на найбільше відхилення вплинула матеріаломісткість продукції, що говорить про збільшення величини матеріальних витрат.

3. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві

3.1 Системи і методи планування прибутку

Усі системи планування прибутку підприємства знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються у визначеній послідовності. Первісним вихідним етапом планування є розробка політики керування прибутком підприємства, що покликане визначати задачі і параметри поточного її планування. У свою чергу, планування прибутку створює основу для розробки і доведення до виконавців оперативних бюджетів по всіх основних питаннях її формування і використання.

. Система прогнозування формування і розподілу прибутку є найбільш складною в загальному механізмі керування нею і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. Її реалізація полягає в розробці політики керування прибутком підприємства на ряд майбутніх років. Під такою політикою розуміється визначення системи довгострокових цілей формування і розподілу прибутку у відповідності до задач розвитку підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Систему стратегічних цілей варто формулювати чітко і коротко, відбиваючи кожну з цілей у конкретних показниках для того, щоб згодом можна було легко оцінити - чи наблизилося підприємство до своїх стратегічних цілей чи віддалилося від них. Як такі цільові показники можуть бути встановлені:

середньорічний темп зростання прибутку;

рівень рентабельності власного капіталу;

якість формованого прибутку по окремих її видах;

співвідношення капіталізуємого і споживаного чистого прибутку й інші.

Розробка політики формування прибутку визначає основні шляхи досягнення розроблених цільових показників. Складовими частинами такої політики можуть бути політика формування доходів, податкова політика, амортизаційна політика і т.п..

Розробка політики розподілу прибутку носить аналогічний характер щодо цього аспекту керування прибутком. Складовими частинами цієї політики можуть бути інвестиційна політика, дивідендна політика, політика участі персоналу в прибутку і т.п..

Розробка політики керування прибутком дозволяє приймати ефективні управлінські рішення по всіх основних аспектах її формування, розподілу і використання в процесі поточного планування.

. Система поточного планування формування, розподілу і використання прибутку базується на політиці керування нею і складається в розробці конкретних видів планів. Вихідними передумовами для розробки таких поточних планів є:

цільові показники, розроблені в процесі формування політики керування прибутком;

плановані обсяги виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства;

система розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих видів ресурсів;

діюча система ставок податкових платежів;

результати аналізу прибутку за попередній період.

Основним видом поточного плану прибутку є план доходів і витрат по операційній (виробничо-комерційної) діяльності. Метою розробки цього плану є формування суми чистого прибутку по цій діяльності.

У процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв'язок показників доходів (валового і чистого) від реалізації продукції, витрат, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.

Ряд показників, пов'язаних з формуванням і використанням прибутку, одержують своє відображення в розроблювальному на підприємстві поточному плані надходження і витрати коштів. Він створює основу для наступної розробки оперативних фінансових планів у розрізі центрів відповідальності - центрів доходів і центрів витрат.

Для більш детального обґрунтування планованих обсягів надходження і витрат коштів прогнозуються їхні потоки по видах господарської діяльності підприємства: операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної, фінансової. Така деталізація розрахунків служить одночасно основою визначення чистого грошового потоку по кожному з цих видів господарської діяльності і по підприємству в цілому.

. Система оперативного планування формування і використання прибутку полягає в розробці системи бюджетів (бюджетування). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду - до 1 року (звичайно місячний чи квартальний), що відбиває витрати і надходження засобів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним плановим документом, який доводиться до центрів відповідальності всіх типів.

Застосовувані в процесі оперативного планування формування і використання прибутку бюджети класифікуються по ряду ознак. Класифікація бюджетів по першим двох ознаках особливих пояснень не вимагає - вона відбиває особливості керування прибутком по сферах діяльності підприємства і центрам відповідальності різних типів.

По видах витрат планові бюджети підрозділяються на поточний і капітальний.

По широті номенклатури витрат розділяють бюджети функціональний і комплексний.

Функціональний бюджет розробляється по одній (чи двом) статтям витрат - наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет рекламних заходів і т.п. Комплексний бюджет розробляється по широкій номенклатурі витрат - наприклад, бюджет виробничої ділянки, бюджет адміністративно-управлінських витрат і т.п.

Використання розглянутих систем і методів планування прибутку дозволяє підвищити ефективність керування нею на підприємстві.

3.2 Планування формування операційного прибутку

Планування формування операційного прибутку являє собою найбільш відповідальний етап в загальній системі керування нею на підприємстві. Це визначається тим, що планова сума операційного прибутку є основним цільовим орієнтиром всієї операційної діяльності і мірою її ефективності; вона складає основу формування сукупного прибутку підприємства, будучи базою забезпечення його майбутнього виробничого розвитку і задоволення матеріальних інтересів власників і персоналу.

Рівень обґрунтованості розроблювальних планів формування операційного прибутку значною мірою визначається якістю і широтою вихідної бази планування. Чим ширше вихідні передумови планування, чим більш якісну інформацію вони містять, тим ширше можливий діапазон використовуваних методів планових розрахунків, тим більш надійними є результати планування операційного прибутку на підприємстві.

Основними вихідними передумовами планування формування операційного прибутку підприємства є:

. Аналіз формування операційного прибутку в передплановому періоді. Головною метою аналізу є виявлення основних тенденцій формування операційного прибутку підприємства в передплановому періоді, оцінка досягнутого його рівня, а також виявлення ступеня впливу основних факторів на процес його формування на підприємстві.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка суми маржинального, валового і чистого операційного прибутку підприємства, визначаються відхилення фактично досягнутих у звітному періоді розмірів цих показників від їхніх значень, передбачених планом.

У процесі здійснення цього аналізу основна увага повинна бути приділена виявленню тенденцій (тренда) зміни розглянутих показників по окремих етапах звітного періоду (кварталам, місяцям) і оцінці рівня варіабельності показника чистого операційного прибутку.

Виявлення тенденцій зміни суми маржинального, валового і чистого операційного прибутку здійснюється на основі зіставлення темпів динаміки цих показників ( приросту чи зниження) стосовно базисного періоду з використанням формули середнього геометричного і графічного методів аналізу (побудови "лінії тренда"). Результати такого аналізу можуть бути використані в процесі планування операційного прибутку для екстраполяції окремих її значень.

Оцінка рівня варіабельності показника чистого операційного прибутку (основного показника, що характеризує результативність процесу формування операційного прибутку підприємства) здійснюється шляхом розрахунку показників дисперсії, середньоквадратичного відхилення ("стандартного відхилення") і коефіцієнту варіації. Аналіз розміру відхилень окремих значень цього показника від середнього в звітному періоді дозволяє виявити сукупний рівень операційного ризику, пов'язаного з формуванням операційного прибутку.

На другій стадії аналізу оцінюється досягнутий рівень формування маржинального, валового і чистого операційного прибутку на підприємстві. Методичним апаратом такої оцінки є аналіз коефіцієнтів ("R-аналіз"). У процесі оцінки досягнутого рівня формування операційного прибутку на підприємстві основна увага повинна бути приділена розрахунку й аналізу наступних показників:

коефіцієнту рентабельності операційних активів (коефіцієнту економічної рентабельності);

коефіцієнтам маржинальної, валової і чистої рентабельності реалізації продукції;

коефіцієнтам валової і чистої рентабельності операційних витрат.

Результати цього етапу аналізу служать одним з відправних пунктів використання нормативного методу планових розрахунків і базою оцінки ефективності розробленого плану формування операційного прибутку підприємства.

На третій стадії аналізу розглядаються показники формування операційного прибутку в розрізі центрів відповідальності підприємства (по кожному центрі прибутку). У процесі цієї стадії аналізу виявляється рівень виконання окремими центрами прибутку доведених їм планових завдань (з урахуванням коректування цих планових завдань на зміну об'ємних показників їхньої діяльності в звітному періоді); визначається питома вага окремих центрів відповідальності в сукупній сумі операційного прибутку підприємства; порівнюються коефіцієнти рентабельності по окремих центрах прибутку.

Результати цього етапу аналізу використовуються в процесі планування формування операційного прибутку в розрізі окремих центрів відповідальності.

На четвертій стадії аналізу розглядаються показники маржинального і валового прибутку в розрізі окремих видів продукції, що випускається. Методичною основою здійснення такого аналізу є зіставлення середнього рівня цін і звітної питомої собівартості в розрізі конкретних видів продукції.

На цьому етапі аналізу основна увага повинна бути приділена розгляду показників питомої ваги прибутку від реалізації окремих видів продукції в загальній сумі формованого операційного прибутку, а також порівнянню рівнів коефіцієнтів маржинальної і валової рентабельності окремих видів продукції. Результати цього аналізу використовуються в процесі факторного методу планування формування операційного прибутку для відображення структурних змін у реалізації продукції.

На п'ятій стадії аналізу вивчаються основні фактори, що обумовили зміни суми маржинального, валового і чистого операційного прибутку в звітному періоді. Предметом такого аналізу є насамперед фактори раніше розглянутої системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку". Разом з тим, ряд цих факторів у процесі аналізу вимагає більш глибокого розкладання.

На цьому етапі аналізу основна увага приділяється вивченню впливу на операційний прибуток наступних основних факторів:

зміні обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні (якщо підприємство випускає однорідну продукцію, оцінювану єдиним умовним натуральним показником);

зміні структури реалізації продукції в розрізі основних її видів;

зміні середнього рівня цін на реалізовану продукцію;

зміні середнього рівня операційних витрат на одиницю реалізованої продукції;

зміні коефіцієнта операційного левериджу;

зміні коефіцієнта рентабельності операційних активів;

зміні коефіцієнта податкоємності реалізації продукції.

Результати цього аналізу використовуються в процесі побудови факторної моделі планування операційного прибутку підприємства.

. Розроблена загальна політика керування прибутком підприємства. У процесі планування формування операційного прибутку повинна бути в першу чергу врахована: система стратегічних цілей формування прибутку підприємства, а також система розроблених окремих цільових показників (середньорічний темп зростання прибутку, коефіцієнти рентабельності і т.п.), конкретизованих по періодах їхньої реалізації (при необхідності в систему цих цільових показників на майбутній рік вносяться корективи за результатами проведеного аналізу).

Загальна політика керування прибутком підприємства встановлює як мети, так і найважливіші результативні показники планів формування операційного прибутку на майбутній рік, дозволяє пов’язати ці показники з загальною системою планів формування і використання прибутку підприємства.

. Розроблені приватні політики, пов'язані з формуванням прибутку підприємства. У процесі планування формування операційного прибутку підприємства повинні бути враховані:

цінова політика;

амортизаційна політика;

податкова політика.

Кожна з цих політик прямо чи опосередковано впливає на розмір маржинального, валового і чистого прибутку підприємства, а отже повинна враховуватися в процесі планування формування операційного прибутку.

. Розроблені плани операційної діяльності підприємства. Вихідними передумовами планування формування прибутку підприємства є наступні основні види планів операційної діяльності на майбутній період:

виробнича програма підприємства;

план операційних доходів підприємства;

план операційних витрат підприємства;

план податкових платежів підприємства.

Система цих планів дозволяє використовувати різні методи планового формування операційного прибутку і забезпечити взаємозв'язок всіх основних показників розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді.

. Показники середньої норми прибутку на початок планового періоду. Орієнтуючись на внутрішні можливості формування операційного прибутку, варто враховувати також середні її показники, досягнуті в даній галузі і сформувалися на фінансовому ринку.

У якості середньогалузевої норми прибутку використовуються звичайно коефіцієнт валової чи чистої рентабельності реалізації продукції і коефіцієнт рентабельності операційних активів.

Як середню норму прибутку на фінансовому ринку використовують звичайно середню ставку депозитного відсотка на грошовому ринку.

Зазначені показники виступають мінімальними критеріями рівня формованого прибутку в процесі операційної діяльності підприємства на майбутній плановий період.

У процесі планування формування маржинального, валового і чистого прибутку підприємства використовуються різні методи.

Розглянемо зміст кожного з цих методів у порядку зростання їхньої складності.

1. Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування операційного прибутку підприємства. Він заснований на результатах горизонтального (трендового) аналізу динаміки маржинального, валового і чистого операційного прибутку за ряд попередніх періодів і виявленні "лінії тренда", що поширюється і на плановий період. Разом з тим, цей метод планування операційного прибутку є найменш точним , тому що він не враховує зміни, що впливають на неї не тільки факторів зовнішнього середовища, але і факторів внутрішнього розвитку підприємства в майбутньому періоді.

З огляду на найбільшу погрішність результатів використання цього методу при планових розрахунках розміру операційного прибутку, він може бути використаний лише на попередній стадії планування (коли плани операційної діяльності підприємства ще не сформовані) і тільки на відносно короткий прогнозний період (місяць, квартал).

2. Метод прямого рахунку є відносно простим і досить надійним методом планування формування операційного прибутку, але може бути використаний тільки в тому випадку, якщо на попередній стадії вже сформовані плани операційного доходу, операційних витрат і податкових платежів.

Дозволяючи одержати досить точні результати планової суми операційного прибутку, метод прямого її рахунка має однак окремі недоліки. Насамперед, він недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня операційного прибутку. Крім того, цей метод дозволяє здійснювати тільки одноваріантний розрахунок планованих показників.

. Нормативний метод також відноситься до числа простих методів планування формування операційного прибутку, але умовою його застосування є наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Звичайно використовуються такі нормативи:

а) норма прибутку на власний капітал (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його мінімальним аналогом може виступати середня норма депозитного відсотку на грошовому ринку).

Скоректована на розмір суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, отримана величина буде характеризувати планову суму чистого операційного прибутку;

б) норма прибутку на операційні активи. Ця норма може бути виражена як валовим, так і чистим операційним прибутком.

в) норма прибутку на одиницю реалізованої продукції (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його аналогом може виступати середньогалузева норма прибутку на одиницю реалізованої продукції в останньому передплановому періоді). Ця норма також може бути виражена як валовим, так і чистим прибутком.

Нормативний метод планового розрахунку суми операційного прибутку одержав визначене поширення в процесі її визначення для знову створених підприємств (центрів прибутку). Його недоліком є те, що він не ув'язаний з іншими показниками операційної діяльності (виробничою програмою, операційними витратами, податковими платежами), унаслідок чого також не може бути використаний у різноманітних розрахунках суми прибутку.

. Метод "CVP" чи метод планування операційного прибутку з використанням системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" дозволяє визначати усі види цього прибутку при наявності тієї ж інформації, що використовується при застосуванні "методу прямого рахунку". Планові розрахунки ведуться в такій послідовності:

На першому етапі визначається крапка беззбитковості реалізації продукції в плановому періоді.

На другому етапі визначається планова сума валового операційного прибутку.

На третьому етапі визначається планова сума маржинального операційного прибутку.

На четвертому етапі визначається планова сума чистого операційного прибутку.

. Метод цільового формування прибутку дозволяє забезпечити найбільше ув'язування планових її показників зі стратегічними цілями керування прибутку в майбутньому періоді. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, формованих за рахунок чистого операційного прибутку підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби й охоплює як капіталізуєму, так і споживану їхні частини. Сумарна потреба в засобах, формованих за рахунок чистого операційного прибутку, являє собою цільову її суму (методичні підходи до розрахунку цього показника будуть розглянуті далі). На основі цільової суми чистого операційного прибутку визначаються цільові суми відповідно валового і маржинального операційного прибутку.

Особлива роль цього методу розрахунку полягає в тім, що отримані на його основі показники операційного прибутку розглядаються як найважливіші цільові орієнтири розвитку всієї операційної діяльності підприємства і служать базовими елементами планування інших найважливіших економічних показників цієї діяльності - суми чистого операційного доходу, обсягу реалізації продукції й інших. Іншими словами, задачі планування стратегічного розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді через цільову суму чистого операційного прибутку одержують своє відображення у всій системі основних планових показників.

. Метод прогнозування грошового потоку є відносно новим для нашої практики, хоча широко використовується на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою. Його основу складає розроблений на підприємстві поточний план надходження і витрати коштів по операційній діяльності підприємства.

На основі розрахованої планової суми чистого операційного прибутку по раніше розглянутих моделях визначаються планові значення відповідно валового і маржинального операційного прибутку.

Використання цього методу дозволяє тісно пов’язати планований операційний прибуток з чистим грошовим потоком по операційній діяльності, а також конкретизувати її формування по окремих періодах (поточний план надходження і витрати коштів складається звичайно в помісячній розбивці).

. Метод факторного моделювання прибутку є найбільш складним, тому що вимагає здійснення великих аналітичних і прогнозних розрахунків.

На першому етапі використання цього методу визначається система основних факторів, що мають прямий логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого операційного прибутку підприємства. Звичайно в складі цих факторів розглядаються: обсяг реалізації продукції в умовних натуральних показниках; структура реалізації продукції по окремих її видах; середній рівень цін на реалізовану продукцію; середній рівень операційних витрат у відсотках до обсягу реалізованої продукції; коефіцієнт операційного левериджу; коефіцієнт рентабельності операційних активів; коефіцієнт податкоємності реалізації продукції (у розрізі трьох основних груп податків по джерелах їхньої сплати) і інші.

На другому етапі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого операційного прибутку даного підприємства і виробляється їхнє ранжирування по цьому показнику.

На третьому етапі відбираються фактори, що роблять найбільший вплив на суму формованого чистого операційного прибутку, і з урахуванням ступеня їхнього впливу будується багатофакторна модель регресії ( що включає звичайно 3-4 найбільш вагомих факторів).

На четвертому етапі прогнозується зміна факторів, включених у модель регресії, у майбутньому періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відбивається відповідними кількісними показниками.

На п'ятому етапі шляхом підстановки прогнозованих значень факторів у модель регресії одержують прогнозований (планований) показник чистого операційного прибутку.

На шостому етапі на основі розрахований чистий операційний прибуток по раніше розглянутих моделях визначаються планові значення відповідно валового і маржинального операційного прибутку.

Використання цього методу дозволяє здійснювати різноманітні планові розрахунки суми операційного прибутку шляхом послідовної зміни заданих значень окремих факторів.

Таким чином, у залежності від обраного методу розрахунків, планування формування операційного прибутку може розглядатися як завершальний чи як початковий етап планування всієї операційної діяльності підприємства.

3.3 Керування розподілом прибутку підприємства

Сутність і принципи розподілу прибутку. Ефективність політики керування прибутком підприємства визначається не тільки результатами її формування, але і характером її розподілу. Розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків її майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства. Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, роблячи вплив на її результативність. Цей вплив виявляється в різних формах зворотного зв'язку розподілу прибутку з її формуванням у майбутньому періоді. Висока роль характеру розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається наступними основними положеннями:

. Розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну мету політики керування нею - підвищення рівня добробуту власників підприємства. Воно формує пропорції між поточними виплатами їм доходу на капітал (у формі дивідендів, відсотків і т.п.) і ростом цих доходів у майбутньому періоді (за рахунок забезпечення зростання вкладеного капіталу). При цьому власники підприємства самостійно формують ці напрямки задоволення своїх потреб у часі.

. Розподіл прибутку є основним інструментом впливу на ріст ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив виявляється в забезпеченні приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а побічно воно забезпечується основними пропорціями цього розподілу.

. Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, у першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел. А реінвестуємий в процесі розподілу прибуток є основним з цих внутрішніх джерел.

. Характер розподілу прибутку є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства. У процесі залучення власного капіталу з зовнішніх джерел рівень виплачуваних підприємством дивідендів (чи інших форм інвестиційного доходу) є одним з основних оцінних критеріїв, що визначають результат майбутньої емісії акцій. Крім того, як було показано раніше, зростання рівня дивідендних виплат визначає відповідний ріст вартості акцій на фондовому ринку, формуючи додатковий доход інвесторів.

. Розподіл прибутку є однією з діючих форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги і форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації працівників, сприяють стабілізації персоналу і росту продуктивності праці.

. Пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечення додаткової соціальної захищеності працівників. В умовах низької дієвості державних форм соціального захисту зайнятих працівників, ця роль розподільного механізму прибутку на підприємстві дозволяє доповнити їх мінімальну соціальну захищеність.

. Характер розподілу прибутку впливає на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбаченої до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, у грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність по невідкладних фінансових зобов'язаннях. При великому обсязі виплат прибутку на меті споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може істотно знизитися.

Розподіл прибутку здійснюється у відповідності зі спеціально розробленою політикою (її основу складає дивідендна політика), формування якої являє собою одну з найбільш складних задач загальної політики керування прибутком підприємства. Ця політика покликана відбивати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу. При цьому в процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати протилежні мотивації власників підприємства (акціонерів, вкладників) - одержання високих поточних доходів чи значне збільшення їхніх розмірів у перспективному періоді.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізуємою і споживаною її частинами з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку і росту його ринкової вартості. Виходячи з цієї основної мети в процесі формування політики розподілу прибутку підприємства зважуються наступні задачі:

а) забезпечення одержання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

б) забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капітулізуємої частини прибутку;

в) забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу;

г) забезпечення формування в необхідних розмірах резервного й іншого фондів підприємства.

З урахуванням реалізації цих основних задач здійснюється безпосередній розподіл прибутку підприємства. Процес цього розподілу базується на наступних принципах.

. Зв'язок політики розподілу з загальною політикою керування прибутком підприємства. Мета і задачі політики розподілу прибутку повинні цілком відповідати цілям і задачам загальної політики керування нею, тому що розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку майбутнього періоду.

. Пріоритетність врахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, формований підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в процесі її розподілу пріоритетність напрямків її використання визначається ними. Менталітет власників може бути спрямований на одержання високого поточного доходу чи на забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу, визначаючи головну пропорцію розподілу прибутку - між споживаною і капіталізуємою її частинами. Ці пропорції можуть мінятися в часі в зв'язку зі зміною зовнішніх і внутрішніх умов діяльності підприємства.

. Стабільність політики розподілу прибутку. Базові принципи розподілу прибутку, покладені в основу розробки його політики, повинні носити довгостроковий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах "розпилення власності", тобто в процесі діяльності великих акціонерних компаній з великою кількістю акціонерів (це дозволяє таким акціонерам приймати обґрунтовані інвестиційні рішення).

. Передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв'язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, всі інвестори повинні бути заздалегідь сповіщені про це. Інформованість інвесторів (у першу чергу акціонерів) є однією з важливих умов забезпечення "прозорості" фондового ринку, що дозволяє формувати реальну вартість акцій, що звертаються.

. Оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням наступних основних показників: коефіцієнта капіталізації прибутку; коефіцієнта дивідендних виплат (чи виплат прибутку власникам); коефіцієнта участі персоналу в прибутку й інших, розглянутих раніше.

Фактори, що впливають на розподіл прибутку.

Специфіка задач, які стоять перед кожним конкретним підприємством у процесі його розвитку, розходження зовнішніх і внутрішніх умов їхньої господарської діяльності не дозволяють виробити єдину модель розподілу прибутку, що носила б універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства складає аналіз і облік у процесі цього розподілу окремих факторів, що погоджують цей процес з поточною і майбутньою господарською діяльністю даного підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції й ефективність розподілу прибутку, дуже різноманітні; різна і ступінь інтенсивності їхнього прояву. Одна група цих факторів визначає передумови до росту капіталізуємої частини прибутку; інша група, навпаки, схиляє управлінські рішення на користь збільшення частки споживаної її частини.

За характером виникнення усі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна розділити на дві основні групи: а) зовнішні (генеруємі зовнішніми умовами діяльності підприємства); б) внутрішні (генеруємі особливостями господарської діяльності даного підприємства).

І. ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ розглядаються як свого роду обмежувальні умови, що визначають границі формування пропорцій розподілу прибутку. До числа найважливіших з цих факторів відносяться:

. Правові обмеження. Законодавчі норми визначають загальні фінансові і процедурні питання, пов'язані з розподілом прибутку.

. Податкова система. Конкретні ставки окремих податків і система податкових пільг істотно впливає на пропорції розподілу прибутку. Якщо рівень оподатковування особистих доходів громадян значно нижче рівня оподатковування господарської діяльності і майна підприємства, це створює передумови до підвищення частки споживання капіталу і навпаки.

. Середньоринкова норма прибутку на інвестований капітал. Характер цього показника, що складається на ринку капіталу, формує ефективність пропорцій споживання і реінвестування прибутку, будучи своєрідним критерієм управлінських рішень по цьому питанню.

. Альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів. Якщо підприємство має можливість залучати фінансові ресурси з зовнішніх джерел на умовах більш низької вартості, чим середньозважена вартість його капіталу, воно може більший розмір прибутку розподіляти серед власників і персоналу, тому що його інвестиційні потреби будуть задовольнятися за рахунок більш дешевих альтернативних зовнішніх джерел фінансування.

. Темп інфляції. Цей фактор генерує ризик знецінення майбутніх доходів, формуючи схильність власників до росту поточних їхніх виплат.

. Стадія кон'юнктури товарного ринку. У період підйому кон'юнктури ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, ефективність капіталізації прибутку в процесі її розподілу зростає.

. "Прозорість" фондового ринку. Можливість швидкого використання акціонерами інформації про характер розподілу прибутку і рівень виплачуваних дивідендів на акцію дозволяє їм оперативно приймати рішення про реінвестування капіталу (при зниженні рівня дивідендних виплат) чи придбанні додаткового числа акцій (при підвищенні рівня дивідендних виплат).

ІІ. ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ впливають на пропорції розподілу прибутку, тому що дозволяють формувати їх стосовно до конкретних умов і результатів господарювання даного підприємства. До числа найважливіших з цих факторів відносяться:

. Менталітет власників підприємства. Це один з важливих показників, що формують конкретний тип політики розподілу прибутку підприємства (його дивідендної політики).

. Рівень рентабельності діяльності. Цей показник впливає на волю формування пропорцій розподілу прибутку. При низькому рівні рентабельності господарської діяльності (а відповідно і меншій сумі розподіляємого прибутку) воля формування пропорцій її розподілу істотно обмежена.

. Інвестиційні можливості реалізації високоприбуткових проектів.

. Необхідність прискорення завершення початих інвестиційних програм і проектів.

. Альтернативні внутрішні джерела формування фінансових ресурсів.

. Стадія життєвого циклу підприємства. На ранніх стадіях свого життєвого циклу підприємства змушені більше засобів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи розміри виплат доходів власникам.

. Рівень ризиків здійснюваних операцій і видів діяльності. Якщо підприємство веде агресивну, високоризикову політику в окремих сферах своєї діяльності чи здійснює великий обсяг окремих господарських операцій з високим рівнем ризику, воно змушено більше засобів направляти з прибутку на формування резервного й інших страхових фондів.

. Рівень коефіцієнта фінансового левериджу. Якщо підприємство має можливість підвищити ефект фінансового левериджу за рахунок росту його коефіцієнта, не знижуючи при цьому істотно рівень своєї фінансової стійкості, частка споживаної частини прибутку в процесі її розподілу може бути підвищена.

. Рівень концентрації керування. Якщо в процесі оптимізації структури капіталу виникає необхідність істотного збільшення частки власної його частини, а власників хвилює погроза втрати фінансового контролю над керуванням підприємством при залученні капіталу з зовнішніх джерел, то в процесі розподілу прибутку рівень її капіталізації повинний істотно підвищуватися.

. Чисельність персоналу і діючі програми його участі в прибутку.

. Рівень поточної платоспроможності підприємства. В умовах низького рівня поточної платоспроможності, високого обсягу невідкладних фінансових зобов'язань підприємство не має можливості направляти великі розміри прибутку, що розподіляється, на споживання.

Облік розглянутих факторів дозволяє істотно знизити діапазон параметрів можливих пропорцій розподілу прибутку по окремих напрямках, у першу чергу - пропорцій капіталізуємої і споживаної її частин, що формують головні умови майбутнього розвитку підприємства. Крім того, ряд розглянутих факторів можуть бути використані і при формуванні внутрішніх пропорцій розподілу прибутку в рамках основних її елементів (прибутку, споживаної власниками і персоналом; прибутку, що направляється на інвестування й у резервний фонд і т.п.).

Принципи розподілу прибутку і фактори, його що обумовлюють, дозволяють сформувати на підприємстві конкретний тип політики розподілу прибутку (дивідендної політики), найбільшою мірою задовольняючої мети і враховуючий можливості розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Ефективність роботи підприємства в значній мірі залежить від якісних управлінських рішень, які впливають на використання отриманого прибутку. Розглянемо використання та розподіл прибутку на ТОВ «Каскад»

Використання чистого прибутку склало:

-        платежі в бюджет - 4 922 тис. грн.

-        фонд розвитку виробництва - 932 тис. грн.

         на соціальну сферу - 2 877 тис. грн.

         на матеріальне заохочення - 76 тис. грн.

         резервний фонд - 10 000 тис. грн.

         на виплату дивідендів - 3 000 тис. грн.

         інші цілі - 37 140 тис. грн.

На чергових загальних зборах акціонерів ТОВ «Каскад» постановили затвердити розподіл прибутку :

-        витрати на виробничий розвиток - 7 652,7 тис. грн.

-        витрати на соціальний розвиток - 2 876,6 тис. грн.

         в резервний фонд - 10 000 тис. грн.

         фонд виплати дивідендів - 6 126,2 тис. грн.

Перерахувати внесок в уставний фонд ТОВ «Каскад» у розмірі 12,5 тис. грн.

Нерозподілений прибуток на ТОВ «Каскад» склав - 176 060 тис. грн. З чистого прибутку було направлено в резервний фонд 10 000 тис. грн. та на дивіденди - 3 000 тис. грн.

Згідно протоколу №3 загальних зборів акціонерів ТОВ «Каскад» необхідно направити у фонд розвитку виробництва - 7 652,7 тис. грн та додатково направити у фонд дивідендів 3 126,2 тис. грн та в уставний фонд ТОВ «Каскад» - 12,5 тис. грн.

Операційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями, що визначають характер формування прибутку:

. Вона є головним компонентом усієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Основний обсяг формованих активів, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність. Відповідно прибуток від операційної діяльності при нормальних умовах функціонування підприємства займає найбільша питома вага в загальному обсязі прибутку підприємства.

. Операційна діяльність носить пріоритетний характер стосовно інвестиційного, фінансового й іншого видів діяльності. Тому розвиток будь-яких інших видів діяльності не повинний вступати в протиріччя з розвитком операційної діяльності, а тільки підтримувати її. Відповідно і прибуток від інвестиційного, фінансового й іншого видів діяльності не повинен формуватися на шкоду формуванню прибутку від операційної діяльності.

. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним параметром оцінки окремих стадій життєвого циклу підприємства. Відповідно можливості формування операційного прибутку на різних стадіях життєвого циклу підприємства визначають мети і задачі не тільки політики керування прибутком, але і спрямованість загальної стратегії розвитку підприємства.

. Господарські операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства, носять самий регулярний характер. У порівнянні з операціями інших видів діяльності частота операцій по ній найвища. Це визначає регулярність формування операційного прибутку в нормальних умовах господарювання підприємства.

. Операційна діяльність підприємства орієнтована в основному на товарний ринок, у той час як фінансова й інвестиційна його діяльність здійснюються переважно на фінансовому ринку. При цьому, операційна діяльність пов'язана з різними видами і сегментами товарного ринку, обумовленими специфікою використовуваної сировини і матеріалів, складом використовуваного устаткування, характером готової продукції. Відповідно й умови формування операційного прибутку в значній мірі пов'язані зі станом кон'юнктури відповідних видів і сегментів товарного ринку.

. Здійснення операційної діяльності пов'язано з капіталом, вже інвестованим у неї, у той час як майбутнє інвестування капіталу є предметом інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Інвестований в операційну діяльність капітал приймає форму операційних активів підприємства. Від складу цих активів, їхньої збалансованості, швидкості обертання й інших характеристик значною мірою залежить здатність підприємства генерувати операційний прибуток. Тому одним з важливих факторів успішного формування операційного прибутку є ефективне керування операційними активами підприємства.

. У процесі операційної діяльності споживається значний обсяг живої праці, на відміну від інвестиційної і фінансової діяльності, де витрати цієї праці несуттєві. Відповідно і здатність підприємства генерувати операційний прибуток у значній мірі залежить від достатності використовуваних трудових ресурсів, професійного і кваліфікаційного складу персоналу і т.п. Використання живої праці значною мірою визначає специфіку операційних витрат, пов'язаних зі стимулюванням персоналу, забезпеченням належних умов праці, формуванням особливих видів податкових платежів підприємства і т.п., що відбивається і на умовах формування операційного його прибутку.

. Операційній діяльності властиві, поряд із загальними, і специфічні види ризиків, поєднувані поняттям операційний ризик. Тому рівень операційного прибутку, одержуваний підприємством при різних альтернативних варіантах господарювання, повинен у першу чергу співвідноситися з рівнем операційного ризику.

Розглянуті особливості формування операційного прибутку, пов'язані зі специфікою здійснення операційної діяльності підприємства, вимагають всебічного обліку в процесі керування нею.

Операційна діяльність підприємства складається з ряду послідовно здійснюваних етапів, характер яких визначається галузевими особливостями. Розглядаючи послідовність здійснення операційної діяльності підприємств основних галузей діяльності, варто виявити їхню роль у формуванні операційного прибутку. Як на підприємствах промисловості, так і на підприємствах торгівлі перші два етапи здійснення операційної діяльності пов'язані винятково з формуванням витрат, у той час як третій етап - переважно з формуванням доходів і частково з формуванням витрат. Це визначає і формування конкретних типів центрів відповідальності підприємства в процесі здійснення операційної діяльності:

на базі структурних підрозділів, що здійснюють перші два етапи операційної діяльності, повинні формуватися центри витрат;

на базі структурних підрозділів, що здійснюють заключний етап операційної діяльності, повинні формуватися в основному центри доходу (хоча окремі з таких підрозділів, наприклад, відділ реклами чи відділ вивчення попиту, можуть служити базою формування центрів витрат);

на базі структурних підрозділів, що здійснюють усі три етапи операційної діяльності, повинні формуватися центри прибутку.

У процесі всіх трьох етапів операційної діяльності підприємство витрачає різні види ресурсів. Ці ресурси прийнято підрозділяти на наступні чотири групи: а) матеріальні ресурси; б) нематеріальні ресурси; в) трудові ресурси; г) фінансові ресурси. Хоча усі види цих ресурсів беруть участь у різних видах операційної діяльності - постачальницькі, виробничі і збутові, пропорції й обсяги їхнього використання в розрізі кожного з них істотно розрізняються.

Це визначає особливу структуру витрат кожного типу формованих на підприємстві центрів відповідальності.

Операційна діяльність підприємства постійно відновляється і здійснюється по замкнутому циклу. Найбільш чітко цей процес характерний для оборотних активів підприємства ( 3.1).

Період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається послідовна зміна їхніх форм, називається операційним циклом.

Найважливішою характеристикою операційного циклу, що істотно впливає на інтенсивність формування операційного прибутку, є загальна його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрати грошових активів на придбання виробничих запасів сировини і матеріалів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм готову продукцію.

Рисунок 3.1 - Характеристика руху оборотних активів у процесі операційного циклу

Слід зазначити, що в процесі операційного циклу споживаються не тільки оборотні, але і необоротні активи, а також витрати живої праці чи трудові ресурси підприємства. Але дві останні групи ресурсів у процесі одного операційного циклу споживаються лише частково, у той час як оборотні (у різних формах) - цілком. Це і визначає вибір періоду повного обороту оборотних активів як вимірник тривалості одного операційного циклу підприємства.

З урахуванням послідовності здійснення операційної діяльності, її циклічності, особливостей формування доходів і витрат, а також інших факторів, процес формування різних видів операційного прибутку може бути представлений у наступному виді (рис. 3.2).

З приведеної схеми видно, що в процесі здійснення операційної діяльності формуються три види операційного прибутку.

Рисунок 3.2 - Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства

Розглянуті особливості формування операційного прибутку дозволяють конкретизувати систему об'єктів керування цим прибутком.

Керування всіма об'єктами формування операційного прибутку повинно носити взаємозалежний характер.

Керування формуванням операційного прибутку підприємства на основі системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку"

Механізм керування операційним прибутком будується з урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу реалізації продукції, доходів і витрат підприємства. Система цього взаємозв'язку, що одержала назву "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку "[Cost-Volume-Profіt Relatіonshіps; CVP], дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне керування цим процесом на підприємстві.

У процесі керування формуванням операційного прибутку на основі системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" підприємство вирішує ряд задач:

. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткого періоду. Графічно "крапка беззбитковості" (чи "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткому періоді, протягом якого не міняються рівень цін на продукцію, рівень перемінних витрат і сума постійних витрат, представлена на рис. 3.3.

З приведеного графіка видно, що для досягнення "крапки беззбитковості" своєї операційної діяльності (ТБ) підприємство повинне забезпечити такий обсяг реалізації продукції (Ртб), при якому сума чистого операційного доходу (валового операційного доходу за винятком суми податкових платежів з нього) зрівняється із сумою витрат - як постійних, так і перемінних.

І

Обсяг реалізації продукції

Рисунок 3.3 - Графік формування крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді

Відповідно вартісній обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений за наступними формулами:

ВРкб =  ;                                                                      (3.1)

де ВРкб - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді;

Впост - сума постійних операційних витрат (незмінна в розглянутому періоді);

Рчд - рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %;

Рв пер - рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %;

ВРкб 1 =  тис.грн.

ВРкб 2 =  тис.грн.

. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність у тривалому періоді. Операційна діяльність у тривалому періоді в порівнянні з коротким періодом перетерплює наступні основні зміни:

а) з ростом обсягу реалізації продукції періодично зростають постійні операційні витрати. Це пов'язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування (що приводить до росту амортизаційних відрахувань), підвищенням чисельності працівників апарата керування (що приводить до росту витрат на його зміст і т.п.);

б) з насиченням ринку в результаті росту обсягу реалізації продукції підприємство змушене знижувати рівень цін, що приводить до відповідного зменшення темпів росту чистого операційного доходу;

в) за рахунок більш ощадливого використання сировини і матеріалів, росту продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій закуповуваної сировини і продукції, що відвантажується, поступово знижується рівень перемінних операційних витрат на одиницю продукції.

Усі ці зміни в силу взаємозв'язку розглянутих факторів з операційним прибутком істотно впливають на формування її суми. Це можна простежити за даними графіка, представленого на рис.3.4.

Сумма операционной прибыли

g

Обсяг реалізації продукції

Рисунок 3.4 - Графік формування крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в тривалому періоді.

З приведеного графіка видно, що в силу умов, що трансформуються, операційної діяльності крапка беззбитковості постійно змінює своє значення, тобто вимагає набагато більшого обсягу реалізації в порівнянні з попереднім періодом (Pк61 < Ркб2 < Ркб3). Відповідно міняється і сума валового операційного прибутку, одержуваного підприємством у силу мінливих умов операційної діяльності на кожному етапі. Якщо на перших двох етапах ця зміна суми валового операційного прибутку викликалася в основному ростом суми постійних операційних витрат, то на третьому етапі основний вплив на зміну суми цього прибутку робило зниження рівня чистого операційного доходу.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми валового операційного прибутку.

Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми валового операційного прибутку при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми валового операційного прибутку представлена на рис. 3.5.

Сума чистого доходу,  витрат і прибутку

Обсяг реалізації продукції

Рисунок 3.5 Графік формування крапки планового валового операційного прибутку підприємства.

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртпп) підприємство може одержати визначену суму валового операційного прибутку (ВОПП), на розмір якого сума чистого операційного доходу буде перевищувати суму операційних витрат - як постійних, так і перемінних. Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі валового прибутку (ВОПП) планового обсяг реалізації продукції підприємства повинен знаходитися в крапці РТПП. Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений на підприємстві за наступними формулами:

ВРТПП = ;                                                                  (3.2)

де ВРТПП - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку підприємства;

ВОП П - планована сума валового операційного прибутку;

ВПОСТ - планова сума постійних витрат;

РЧД- рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %;

Рв пер - рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %;

ВРТПП 1=  тис.грн.

ВРТПП 2=  тис.грн.

. Визначення суми "межі безпеки" (чи "запасу міцності ") підприємства, тобто розміру можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному вираженні при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову операційну діяльність. "Межа безпеки" ("запас міцності") визначає можливі границі маневру підприємства як у ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу виробництва і реалізації продукції в процесі здійснення операційної діяльності в несприятливих ринкових умовах (зниження попиту, посилення конкуренції і т.п.). Графічно формування "межі безпеки" ("запасу міцності") підприємства представлено на рис. 3.6.

Рисунок 3.6 - Графік формування "межі безпеки" ("запасу міцності") підприємства в процесі здійснення операційної діяльності

З приведеного графіка видно, що "межа безпеки" підприємства ("запас міцності") характеризує той обсяг реалізації продукції, що знаходиться в межах між крапкою забезпечення запланованої (фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства (ВОПП) і крапкою беззбитковості його операційної діяльності (КБ). У вартісному вираженні межа безпеки операційної діяльності підприємства розраховується за наступною формулою:

МБВ = ВРВОП - ВРКБ;                                                                         (3.3)

де МБВ - вартісний обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його операційної діяльності;

ВРВОП - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової (чи фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства;

ВРКБ - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства.

МБВ 1 = 217694-16484,81 = 201209,19 тис. грн.

МБВ 2 = 258970-29501,37 = 229468,63 тис. грн.

Межа безпеки (запас міцності) може бути виражений не тільки абсолютної, але і відносною величиною - його рівнем (чи коефіцієнтом безпеки). Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

КБ = ;                                                                            (3.4)

де КБ - коефіцієнт (рівень) безпеки операційної діяльності підприємства;

МБВ - вартісний обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його операційної діяльності;

ВРВОП - вартісної обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує формування планової (чи фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства.

КБ1 =  тис.грн.

КБ2 =  тис.грн.

. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми маржинального операційного прибутку підприємства. Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми маржинального операційного прибутку при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми маржинального операційного прибутку представлено на рис. 3.7

Рисунок 3.7 - Графік формування крапки планової маржинального операційного прибутку підприємства

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртмп) підприємство може одержати визначену суму маржинального операційного прибутку (МОПП), на розмір якого сума чистого операційного доходу (ЧДо) буде перевищувати суму постійних операційних витрат (Впост). Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі маржинального операційного прибутку (МОПП) плановий обсяг реалізації продукції підприємства повинен знаходитися в крапці Ртмп. Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений у вартісному вираженні за наступною формулою:

фінанси прибуток баланс

ВРТМП = ;                                                       (3.5)

де ВРТМП - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку підприємства;

МОПП - планована сума маржинального операційного прибутку;

ВПОСТ - планова сума постійних операційних витрат;

Рчд - рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %.

ВРТМП 1 =  тис.грн.

ВРТМП 2 =  тис.грн.

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми чистого операційного прибутку. Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми чистого операційного прибутку підприємства при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми чистого операційного прибутку представлена на рис. 3.8.

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртчп) підприємство може одержати визначену суму чистого операційного прибутку (ЧОПП), на розмір якого сума чистого операційного доходу (ЧДо) буде перевищувати суму сукупних операційних витрат - як постійних, так і перемінних, а також суму податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку.

Рисунок 3.8 - Графік формування крапки планового чистого операційного прибутку підприємства

Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі чистого операційного прибутку (ЧОПП) плановий обсяг реалізації продукції підприємства повинен знаходитися в крапці Ртчп. Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений у вартісному вираженні за формулами:

ВРТЧП = ;                                                (3.6)

де ВРТЧП - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової (цільової) суми чистого операційного прибутку підприємства;

ЧОПП - планована (цільова) сума чистого операційного прибутку підприємства;

Впост - планова сума постійних операційних витрат;

ПП - планова сума податкових платежів за рахунок прибутку, обчислена виходячи із суми чистого операційного прибутку і ставки податку на прибуток методом зворотного перерахування;

Рчд - рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %;

Рв пер - рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %;

ВРТЧП 1=  тис.грн.

ВРТЧП 2=  тис.грн.

7. Визначення можливих результатів росту суми валового операційного прибутку при оптимізації співвідношення постійних і перемінних операційних витрат

Таким чином, механізм керування різними видами операційного прибутку підприємства з використанням системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" заснований на її залежності ("чутливості") від наступних основних факторів:

а) обсягу реалізації продукції у вартісному чи натуральному вираженні;

б) суми і рівня чистого операційного доходу;

в) суми і рівня перемінних операційних витрат;

г) суми постійних операційних витрат;

д) співвідношення постійних і перемінних операційних витрат;

е) суми податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку.

Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми різних видів операційного прибутку, впливаючи на який можна одержати необхідні результати.

Побудований на основі планових значень графік "CVP" дозволяє використовувати цей метод як імітаційну модель різноманітних розрахунків з розкладанням і варіюванням окремих показників (обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні, планованого середнього рівня цін і т.п.). Система цього розкладання була розглянута раніше. У процесі імітаційного моделювання операційного прибутку можуть бути розглянуті всі прогнозні варіанти операційної діяльності підприємства - від вкрай песимістичного до вкрай оптимістичного. Крім того, така модель може використовуватися для оперативного коректування планових показників операційного прибутку при зміні окремих поточних показників операційної діяльності.

3.4 Використання інформаційних систем і технологій в обліку для вдосконалення діяльності ТОВ «Каскад»

Одним з напрямків використання комп’ютера є використання Microsoft Excel 2009 - програма калькуляції електронних таблиць, що входить до складу пакета Microsoft Office 2009.

Використовуючи вбудовані у Excel засоби можна красиво і швидко оформити таблиці для висновку їх на печатку, знайти помилки в розрахунках за допомогою відстеження зв'язків між осередками в автоматичному режимі, автоматично виправляти орфографічні помилки.

За допомогою цього додатка можна ефективно аналізувати дані. Результати аналізу представляються у виді діаграм і графіків. У лічені хвилини можна з декількох розрізнених таблиць створити зведену таблицю за допомогою убудованих майстрів.

Використання Excel дозволяє назавжди забути про гори паперів, безсонних ночах при підготовці квартального звіту і багатьох інших незручностях бухгалтерської діяльності.

Для обробки інформації використовується комплекс прогресивних методів: фільтрація даних, сортування, перевірка, важливі осередки можна виділити спеціальним заливанням або додати примітку і багато інших можливостей, а також система "зв'язування" даних, при якій зміна даних вихідної таблиці автоматично веде до зміни даних результативної таблиці. Кожна таблиця розміщається на окремому листі, лист називається відповідно змістові таблиці або відповідно до нумерації таблиць.

При бажанні книгу або окремі її аркуші можна захистити від перегляду і змін, використовуючи при цьому паролі.

Книга в Microsoft Excel являє собою файл, використовуваний для обробки і збереження даних. Кожна книга може складатися з декількох аркушів, тому в одному файлі можна помістити різноманітні зведення й установити між ними необхідні зв'язки.

Аркуші служать для організації й аналізу даних. Кожен лист являє собою масив осередків, організований у виді 65536 рядків і 256 стовпців. У кожен осередок може бути поміщений текст, число, дата або формула. Можна вводити і змінювати дані одночасно на декількох аркушах, а також виконувати обчислення на основі даних з декількох аркушів. При створенні діаграми її можна помістити на лист із відповідними даними або на окремий лист діаграми. Імена аркушів відображаються на вкладках у нижній частині вікна книги. Для переходу з одного листа на іншій варто вибрати відповідну вкладку.

Щоб виділити текст, можна редагувати весь текст в осередку або тільки окремі символи. Дані в стовпці займають, як правило, набагато менше місця, чим потрібно для підпису стовпця. Щоб не створювати невиправдано широкі стовпці або використовувати скорочені позначення в підписах стовпців, можна повернути текст і накласти границі, що будуть повернені на той же кут, що і текст. Також можна використовувати функції форматування для зміни кольору осередків, кольору шрифту в осередках, а також типу і розміру самого шрифту.

Формула являє собою вираження, що описує обчислення в осередку. Можна створити формулу для виконання математичних операцій, наприклад додавання або множення. Так, приміром, формула =$E$2*D5 в осередку E5 обчислює загальну суму зарплати, множачи годинну ставку (осередок E2) на число годин (осередок D5). Формула є основним засобом для аналізу даних. За допомогою формул можна складати, множити і порівнювати дані, а також поєднувати значення. Формули можуть посилатися на осередки поточного листа, аркушів тієї ж книги або інших книг.

Використання функцій для обчислення значень

Функції - заздалегідь визначені формули, що виконують обчислення по заданих величинах, називаним аргументами, і в зазначеному порядку. Наприклад, функція СУМ підсумовує значення в діапазоні осередків, а функція ППЛАТ обчислює величину виплати за один період річної ренти на основі постійних виплат і постійної процентної ставки.

Список аргументів може складатися з чисел, тексту, логічних величин (наприклад ІСТИНА або НЕПРАВДА), масивів, значень помилок (наприклад #Н/Д) або посилань. Необхідно стежити за відповідністю типів аргументів. Крім того, аргументи можуть бути як константами, так і формулами. Ці формули, у свою чергу, можуть містити інші функції.

Структура функції починається з вказівки імені функції, потім уводиться відкриваюча дужка, вказуються аргументи, що відокремлюються крапками з комами, а потім - закриваюча дужка. Якщо написання формули починається з функції, перед ім'ям функції вводиться знак рівності (=). У процесі створення формули, що містить функцію, можна використовувати палітру формул.

Функції в Excel розділені на наступні групи:

Арифметичні і тригонометричні функції - дозволяють робити прості і складні обчислення, наприклад обчислення суми діапазону осередків, обчислення суми осередків діапазону, що задовольняють зазначеній умові, округлення чисел та інше.

Інженерні функції - служать для виконання інженерного аналізу. Інженерні функції можна розділити на три групи:

-       функції для роботи з комплексними числами;

-       функції для перетворення чисел з однієї системи числення в іншу

-       функції для перетворення величин з однієї системи мір і ваг в іншу.

Інформаційні функції - призначені для визначення типу даних, збережених в осередку. Інформаційні функції перевіряють виконання якоїсь умови і повертають у залежності від результату значення ІСТИНА або НЕПРАВДА. Так, якщо осередок містить парне значення, функція ЕЧЕТН повертає значення ІСТИНА. Якщо в діапазоні функцій мається порожній осередок, можна скористатися функцією СЧИТАТЬПУСТОТЫ, або ЕПУСТО.

Логічні функції - призначені для перевірки виконання умови або для перевірки декількох умов. Так, функція ЯКЩО дозволяє визначити, чи виконується зазначена умова, і повертає одне значення якщо умова щира, і інше - якщо воно ложно.

Статистичні функції дозволяють виконувати статистичний аналіз діапазонів даних. Наприклад, за допомогою статистичної функції можна провести пряму по групі значень, обчислити кут нахилу і крапку перетинання з віссю Y та інше.

За допомогою фінансових функцій здійснюються такі типові фінансові розрахунки, як обчислення суми платежу по позичці, обсяг періодичної виплати по вкладенню або позичці, вартість вкладення або позички по завершенні усіх відкладених платежів. Аргументами фінансових функцій часто є наступні величини:

-       майбутнє значення - вартість вкладення або позички по завершенні усіх відкладених платежів.

-       виплата - обсяг періодичної виплати по вкладенню або позичці.

-       режим виплат - режим, у якому здійснюються виплати (наприкінці або на початку місяця).

-       ставка - процентна ставка або норма знижки по вкладенню або позичці.

-       поточне значення - початкова вартість вкладення або позички. Наприклад, початкова вартість позички дорівнює сумі позики.

-       число періодів - загальна кількість платежів або періодів виплат.

Функції для роботи з базами даних - з їхньою допомогою, наприклад, можна визначити кількість записів у таблиці про продажі або витягти необхідні записи. Імена багатьох функцій роботи з базами даних часто починаються з букви " Д" . Ці функції, що іноді також називаються «Д-функциями», мають три аргументи - база даних, поле й умова.

Аргументом «база даних» є діапазон, що містить список. Цей діапазон повинний включати рядок з назвами полів.

Аргумент «поле» повинний містити ім'я стовпця, по якому варто обчислити підсумок.

Аргумент «умова» є адресою діапазону, що містить умови.

За допомогою функцій обробки тексту можна за допомогою формул робити дії над рядкам тексту, наприклад, змінити регістр або визначити довжину рядка. Можна також об'єднати кілька рядків в одну. Наприклад. щоб за допомогою функцій СЬОГОДНІ і ТЕКСТ створити повідомлення, що містить поточну дату і привести його до виду "дд-ммм-гг". потрібно ввести наступну формулу:

="Балансовий звіт від "&ТЕКСТ(СЬОГОДНІ(),"дд-мм-гг")

Функції роботи з датою і часом дозволяють аналізувати і працювати зі значеннями дати і часу у формулах.

Функції посилання й автоподстановки. Якщо необхідно здійснювати пошук у списках або таблицях або якщо необхідно знайти посилання до осередку, використовуються функції посилання й автоподстановки. Наприклад, для пошуку значення в таблиці - функція ВПР, а для пошуку положення значення в списку - функція ПОИСКПОЗ.

Якщо необхідно виконати складні обчислення, можна скористатися з можливості створення своїх власних функцій. Свої власні функції можуть бути створені за допомогою мови VBA.

Нижче приведені приклади найбільше часто використовуваних формул у Microsoft Excel.

Обчислення балансу

У Excel можна створити касову книгу для відстеження банківських операцій. Як частину листа можна створити формулу для обчислення балансу. У даному прикладі передбачається, що осередок F6 містить попередній баланс, осередок D7 містить проміжний підсумок прибуткової частини по першій операції, а осередок E7 містить суму отриманої готівки.

Для того щоб розрахувати поточний баланс для першої операції, введемо в осередок F7 наступну формулу:

=СУМ(F6,D7,-E7)

Об'єднання імені і прізвища

Список імен з одного стовпця можна об'єднати зі списком прізвищ з іншого стовпця за допомогою формули. У цих прикладах передбачається, що осередок D5 містить ім'я, а осередок E5 містить прізвище. Для того щоб відобразити повне ім'я у форматі «ім'я прізвище» (наприклад, «Петро Іванов»):

=D5&" "&E5

Для того щоб відобразити повне ім'я у форматі «прізвище, ім'я» (наприклад, «Іванов, Петро»):

=E5&", "&D5

Об'єднання дати з текстом

Для того щоб об'єднати, або зчепити, два значення з метою одержання одного безперервного текстового значення, використовується текстовий оператор & (амперсанд). Для того щоб приєднати число, дату або значення часу, що зберігається в осередку, до текстового рядка, використовується функція ТЕКСТ. Наприклад, якщо осередок F5 містить дату 05.06.96, можна за допомогою наступної формули відобразити текст «Дата звіту: 05.06.96»:

="Дата звіту: "& ТЕКСТ (F5, "dd.mm.yy")

Збільшення числа на кілька відсотків

Числове значення, що зберігається в осередку, можна збільшити на кілька відсотків, наприклад, на 5. У даному прикладі вихідне значення утримується в осередку F5.

=F5*(1+5%)

Якщо значення відсотка знаходиться в осередку (наприклад в осередку F2):

=F5*(1+$F$2)

Посилання на осередок F2 є абсолютним посиланням, тому формулу можна скопіювати в інший осередок без зміни посилання на осередок F2.

Обчислення річної амортизації майна для зазначеного періоду.

Якщо була придбана вантажівка за 30 000 грн., що має термін експлуатації 10 років і залишкову вартість 7 500 грн., то річна амортизація за перший рік складе:

АМГД(30000;7500;10;1) дорівнює 4090,91 грн.

Річна амортизація за десятий рік складе:

АМГД(30000;7500;10;10) дорівнює 409,09 грн.

Обчислення безпосередньої амортизації майна за один період.

Припустимо був придбаний за 30 000 грн. вантажівка, що має термін експлуатації 10 років, після чого оцінюється в 7 500 грн. Зниження вартості для кожного року експлуатації складе:

АМР(30000; 7500; 10) дорівнює 2 250 грн.

Обчислити значення амортизації майна за даний період, використовуючи метод подвійного відсотка з залишку, що знижується.

Метод подвійного відсотка з залишку, що знижується, обчислює амортизацію, використовуючи збільшений коефіцієнт. Амортизація максимальна в перший період, у наступні періоди зменшується.

Припустимо, що підприємство придбало нову машину. Машина коштує 2 400 грн. і має термін служби 10 років. Залишкова вартість складає 300 грн. Наступні приклади показують амортизацію за кілька періодів. Результати округляються до двох знаків після коми.

ДДОБ(2400;300;3650;0;1)) дорівнює 1,32 грн., (амортизація за перший день)

ДДОБ(2400;300;120;0;1) дорівнює 40,00 грн., (амортизація за перший місяць)

ДДОБ(2400;300;10;1;2) дорівнює 480.00 грн., (амортизація за перший рік)

ДДОБ(2400;300;10;10) дорівнює 22.12 грн., (амортизація за десятий рік)

Функція ПРЕДСКАЗ

Обчислює або пророкує майбутнє значення за існуючим значенням. Значення, що пророкується - це y-значення, що відповідає заданому x-значенню. Відомі значення - це x- і y-значення, а нове значення передвіщається з використанням лінійної регресії. Цю функцію можна використовувати для пророкування майбутніх продажів, потреб в устаткуванні тенденцій споживання, а також у ряді інших задач фінансового планування.

Наочним засобом представлення даних є діаграми. Вони полегшують виконання порівнянь, виявлення закономірностей і тенденцій даних. Наприклад, замість аналізу декількох стовпців чисел на листі можна, глянувши на діаграму, довідатися, падають або ростуть обсяги продажів по кварталах або як дійсні обсяги продажів співвідносяться з планованими.

Діаграму можна створити на окремому листі або помістити як впроваджений об'єкт на лист із даними. Діаграму можна також опублікувати на Web-сторінці. Щоб створити діаграму, необхідно насамперед увести дані для діаграми на лист, потім виділити введені дані і скористатися майстром діаграм для покрокового створення діаграми з вибором типу і різних параметрів діаграми.

Крім того, можна створити діаграму за один крок без використання майстра діаграм. При створенні таким способом для діаграми використовуються стандартні тип і параметри форматування, що пізніше можна змінити.

Звіт зведеної діаграми являє собою інтерактивне зведення даних у форматі діаграми. Спосіб його створення відрізняється від способу створення звичайних діаграм Microsoft Excel. Після створення звіту зведеної діаграми можна переглядати різні рівні деталізації і змінювати макет діаграми, перетаскуючи її полючи й елементи.Excel створює значення осі на основі зазначених даних. Як імена осі категорій Excel використовує заголовки стовпців або рядків даних. Мається можливість указати, чи належні використовуватися заголовки стовпців або рядків як імена осі категорій, а також створити інші імена.також використовує заголовки стовпців або рядків даних як імена рядів даних. Імена рядів відображаються в легенді діаграми. Мається можливість указати, чи належні використовуватися заголовки стовпців або рядків як імена рядів, а також створити інші імена.

Маркери даних одного кольори представляють один ряд даних. Кожен маркер відповідає одному значенню даних листа.

При зупинці покажчика над яким-небудь елементом діаграми з'являється підказка з назвою елемента. Наприклад, при зупинці покажчика над легендою з'являється підказка «Легенда».

Діаграму можна створити на окремому листі або помістити як впроваджений об'єкт на лист із даними. Незалежно від способу розміщення діаграма є зв'язаною з вихідними даними на листі, тобто при відновленні даних обновляється і створена на їхній основі діаграма.

Упроваджена діаграма розглядається як графічний об'єкт і зберігається як частину листа, на якому вона створена. Упроваджені діаграми варто використовувати у випадках, коли потрібно відобразити або надрукувати одну або кілька діаграм разом з даними листа.

Лист діаграми - це окремий лист у книзі, що має власне ім'я. Аркуші діаграм варто використовувати у випадках, коли потрібно переглянути або змінити великі або складні діаграми окремо від даних, або коли потрібно зберегти простір екрана для роботи з листом.

В даний час найбільш популярною версією Excel є Excel 2000. Однак у складі нового офісного пакета Office XP з'явилася нова версія Excel - Excel XP. Відповідно. з'явилися і нові можливості роботи з формулами і введення даних:

-       створювати формули на аркушах полегшало чим раніше. Нові засоби допомагають вибудовувати і редагувати формули, уводити функції і створювати користувальницькі форми і шаблони.

-       додаткові числові формати з указівкою року чотирма цифрами.

-       функції, що рекомендуються. Якщо при роботі в діалоговому вікні Майстер функцій - крок 1 з 2 невідомо, яка функція повертає потрібний результат, уведіть короткий опис потрібної операції. Помічник запропонує функції для використання.

-       спливаючі підказки по аргументах функцій. Досить почати уведення функції в осередок, після чого з'явиться відповідна спливаюча підказка з всіма аргументами даної функції, включаючи посилання на розділ довідки по цій функції.

-       функції, що рекомендуються, у майстру функцій. Досить увести питання звичайною мовою, наприклад «Як визначити місячний платіж при покупці автомобіля на виплат», а майстер функцій поверне список функцій, що рекомендуються, за допомогою яких можна виконати цю задачу.

-       довідка по формулах стосовно до виконуваних задач. Приклади повсякденних розрахунків для повсякденних обчислень є дуже корисним доповненням до довідки.

-       вікно контрольного значення. Панель інструментів Вікно контрольного значення дозволяє відслідковувати значення осередків і формул, що утримуються в них, навіть якщо ці осередки не відображаються на екрані. На цій переміщуваній панелі відслідковуються властивості осередку, включаючи книгу, лист, ім'я, адресу осередку, її значення і формулу.

-       розширені можливості функції «Автосумма». Зручність використання функції «Автосумма» ще збільшилося, коли в неї був доданий список, що розкривається, найбільш загальних функцій. Наприклад, можна вибрати в цьому списку функцію Середнє, щоб обчислити середнє значення виділеного діапазону, або викликати майстер функцій для завдання додаткових параметрів.

-       перевірка формули. Використовуючи простої діалогове вікно, викликуване з панелі інструментів Залежності, можна переглянути різні частини вкладеної формули, що обчислюються в порядку обчислення формули.

-       виявлення що впливають і залежних осередків за допомогою панелі інструментів «Залежності» Панель інструментів Залежності графічно показує (відслідковує) синіми стрільцями зв'язку між осередками і формулами. Можна відслідковувати як впливають, так і залежні осередки.

-       перевірка наявності помилок у формулі. Як і в засобі перевірки граматики, у Microsoft Excel для перевірки правильності формул використовуються визначені правила. Ці правила допомагають знайти загальні помилки. Правила можна включати і виключати незалежно друг від друга.

-       виділення кольором ярличків аркушів.

-       керування автоматичною зміною за допомогою смарт-тегов. Кнопки, що автоматично з'являються на листі, служать для завдання параметрів таких дій, як автозамена, вставка, автозаполнение, додавання і перевірка формул на наявність помилок. Одне натискання кнопки дозволяє вибрати параметри дії, не відриваючись від листа і поточного осередку.

-       скасування об'єднання осередків з панелі інструментів. Тепер не потрібно шукати способи скасування об'єднання осередків, тому що відповідна кнопка розташована на панелі інструментів Форматування.

-       збереження ширини стовпця. Якщо ширина стовпців задана строго, тепер можна вставляти дані з іншого листа без зміни ширини стовпця, якщо натиснути кнопку Параметри вставки і вибрати варіант Зберегти ширину стовпців оригіналу.

-       малювання границь. Новий інструмент малювання границь дозволяє створювати складні границі з мінімальними зусиллями.

-       засобу пошуку і заміни даних Microsoft Excel постачені новими корисними параметрами, що дозволяють зіставляти формати і виконувати пошук по всій книзі або всіх аркушах.

-       поліпшене діалогове вікно Зміна зв'язків дозволяє перевіряти стан зв'язків на листі і вносити в них зміни. Новий режим книги дозволяє включати автоматичне відновлення зв'язків книги.

-       вставляти і видаляти стовпці можна навіть тоді, коли в Microsoft Excel включений автофильтр. також можна скасувати дія і зберегти застосовані умови добору.

-       перетворення тексту в мову. Режими проказування вмісту осередків після введення значень у кожен осередок або в групу осередків роблять перевірку введених даних простій і зручної. Можна навіть вибрати голос, яким комп'ютер буде відтворювати дані. На жаль. Ця можливість доступна тільки для китайських, японських і англійського (США) мов.

-       можлива вставка малюнків і імен файлів у колонтитули.Microsoft Excel дозволяє відкривати XML-файли, зберігати цілі книги у форматі таблиці XML, а також створювати запити до джерел даних XML.

-       захист даних в осередках і на аркушах Microsoft Excel від зміни став ще більш надійної і гнучкої. Можна захищати значення і формули осередків, дозволяючи змінювати їхнє форматування. А можна дозволяти зміна осередків тільки визначеним користувачам.

-       найбільше часто виконувані задачі в Microsoft Office тепер винесені в області, що відображаються разом з документом Microsoft Office. Це дозволяє, не перериваючи роботи, виконувати пошук файлів за допомогою області задач Пошук, вибирати об'єкти для вставки в області задач Буфер обміну, а також швидко створювати нові документи або відкривати файли за допомогою області задач, що виводиться на екран при запуску додатка Microsoft Office. Загальний перелік областей задач залежить від конкретного додатка Microsoft Office.

-       новий зовнішній вигляд. Інтерфейс Microsoft Office XP має більш чіткий і простий зовнішній вигляд. Враженню оновленості сприяють також більш м'які кольори.

-       більш зручний доступ до довідкової системи. Усі можливості майстра відповідей у скромному упакуванні. Увівши питання про додаток Microsoft Office у поле Поставити запитання, розташоване в рядку меню, можна переглянути список розділів довідки і прочитати потрібний, незалежно від того, використовується чи помічник ні.

-       якщо в додатку виникне помилка, або додаток перестане відповідати на запити, то документи, над якими ведеться робота, можуть бути відновлені. При наступному відкритті додатка ці документи будуть відображені в області задач Відновлення документів.

-       безпечний режим Microsoft Office. Додатка Microsoft Office XP можуть виявляти й ізолювати неполадки при запуску. Користувач може пропустити виявлені неполадки, запустити додаток Microsoft Office у безпечному режимі і продовжувати роботу. До файлів Microsoft Excel можна застосовувати цифрові підписи. Цифровий підпис підтверджує, що файл не був змінений.

-       посилений захист від макровірусів. При розгортанні Microsoft Office адміністратори мереж можуть видалити Microsoft Visual Basic для додатків, мова програмування Microsoft Office. Це може знизити імовірність зараження документів Microsoft Office вірусами.

Звичайно, ці й інші переваги нової версії Excel не могли не викликати підвищення ресурсоємкості програми, що дуже актуально особливо для старих і повільних комп'ютерів, якими зараз обладнана більшість підприємств. Тому на старих комп'ютерах переважніше використовувати більш стару версію Excel - Excel 2000.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

·   пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

·   підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

·   комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

·   соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

·   встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

·   адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

·   використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

·   інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

·   забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та, їх представниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

·   використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [19].

4.2 Організація управління охороною праці

Відповідно до ст. 13 закону України „Про охорону праці” [19] роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

·   створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

·   розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

·   забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

·   впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

·   забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

·   забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

·   організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

·   розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

·   здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

·   організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

·   вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Служба охорони праці вирішує задачі:

·   забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

·   забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

·   професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

·   вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

·   професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації і іншого об'єднання підприємств, освічених за галузевим, може відмінити у письмовій формі тільки посадовець, якому підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом” Про охорону праці" і Типовим положенням.

Перечень небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються в відділі , надані в табл. 4.1[20].

Таблиця 4.1 - Перечень небезпечних і шкідливих виробничих чинників

4.3 Промислова санітарія

Категорія виконуваних робіт I а. Значення оптимальних та допустимих робіт надані в табл.4.1 [36, 37].

Таблиця 4.1 - Значення оптимальних та допустимих параметрів мікроклімату

4.3.1 Вентиляція

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату в приймальні підприємства застосована природна вентиляція.

У комп’ютерній залі та їдальні підприємства застосована штучна вентиляція, тобто рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. По об'єму обхвату приміщення вентиляція загальнообмінна, припливно-витяжна.

В офісі застосована постійно діюча вентиляція, опалення за об'ємом обхвату приміщення - місцеве [37].

4.3.2 Освітлення

Освітлення в приміщенні підприємства природне та штучне. Природне освітлення двостороннє бічне, що здійснюється через вікна в зовнішніх стінах. Штучне освітлення загальне рівномірне. Розряд зорових робіт - ІІІ. Світильники розміщені рівномірно і симетрично. Світильники типу РСПО2В. Лампи типу ДРЛ 80 [42].

Розрахуємо нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для умов експлуатації приміщення підприємства з урахуванням пояса світлового клімату по формулі 4.1.

 ; %                                                            (4.1)

де енIV - коефіцієнт природної освітленості (КПО) для IV пояса світлового клімату;нIII - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату;- коефіцієнт світлового клімату (0,9);- коефіцієнт сонячного клімату (1 ÷ 0,75).

eнIII = 2%.

енIV = 2 · 0,9 · 1 = 1,8 %.

Визначимо нормативне значення мінімальної освітленості Ен = 300 лк. Вибрані значення вказаних параметрів занесемо в таблицю 4.2.

Таблиця 4.3 - Характеристика освітлення

4.3.3 Шум

Джерела шуму - вентиляційна система, принтер. Допустимі рівні звукового тиску та звуку наведені в табл.4.3 [36].

4.3.4 Випромінення від екрану ПЕОМ

Випромінення від ПЕОМ включає типи: гамма, рентгенівське, мікрохвильове, видиме, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінення. Рівні цих випромінень достатньо низькі і при правильній організації умов праці на робочому місці не перевищують діючих норм. Напруженість електростатичного поля дорівнює 20 кВ/м. Мінімально необхідний рівень іонізації повітря приміщення при роботі ЕОМ та ПЕОМ складає n+ 400, n- 600 [38].

Таблиця 4.4 - Допустимі рівні звукового тиску та звуку

4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Перевірка відповідності параметрів робочого місця (висота робочої поверхні, її розміри, висота сидіння крісла, простори для ніг, підставки для ніг і інші) антропометричним характеристикам операторів здійснюються за допомогою площинних манекенів [47, 48].

За робочим місцем працюють жінки групи населення Б, перцентили 5 і 95. Дані представлені в таблиці 4.5

Таблиця 4.4 - Антропометричні характеристики операторів

При організації робочого місця оператора за дисплеєм були отримані наступні розміри:

·   відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм ;

·   відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

·   висота підставки під ноги оператора мінімальних розмірів 190 мм;

·   відстань від очей оператора до дисплея 550 мм;

·   простір для ніг 770 мм;

·   відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

·   відстань М - це відстань між передньою поверхнею тіла оператора і краєм робочої поверхні столу, воно дорівнює 80 мм;

·   відстань від очей оператора до документації 500 мм;

·   оптимальна зона моторного поля 360 мм;

·   висота робочої поверхні 800 мм;

·   висота сидіння для:

- максимального оператора 440 мм;

- мінімального оператора 540мм;

·   кут огляду документів 30о [47, 48].

4.5 Електробезпека

Параметри електричної мережі підприємства[49]: род струму - змінний, напруга в мережі - 220 В, частота - промислова (50 Гц).

Будівля підприємства відноситься до приміщення з підвищеної небезпекою ІІ. Режим нейтралі питної мережі - трьох фазна чотирьох провідна мережа з глухозаземленою нейтралю. Передбачено занулення.

.6 Пожежна безпека

Приміщення підприємства по категорії приміщень по вибухопожежній і пожежної небезпеці [41] відноситься до категорії В. Вогнестійкість будівлі ІІ. Зона класу приміщення П-ІІа. Ступінь захисту обладнання ІР44. Первинні засоби пожежегасіння надані [41] в табл. 4.5.

Таблиця 4.5 - Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння

4.7 Охорона навколишнього середовища

-       У приміщенні з офісною й комп'ютерною технікою виділення шкідливих речовин не відбувається, і тому із цієї сторони немає погрози забруднення навколишнього середовища.

ВИСНОВКИ

Прибуток є важливим показником діяльності підприємства. Його наявність свідчить про те, що чистий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) та інші надходження засобів за певний період часу перевищують сумарні витрати, пов’язані зі всіма видами діяльності підприємства.

В даній дипломній роботі розглянуті питання формування та розподілу прибутку (зокрема на конкретному прикладі ТОВ «Каскад»).

На основі балансу підприємства проведено аналіз фінансового положення ТОВ «Каскад». Головною метою проведення фінансового аналізу є вчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності та знаходження резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Зроблено аналіз системи формування та розподілу прибутку, вихідні передумови планування формування операційного прибутку, механізм керування розподілом прибутку підприємства та фактори, що впливають на розподіл прибутку. Проведено аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат.

Запропоновано удосконалення керуванням формування прибутку підприємства в процесі операційної діяльності на основі системи взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку та на підставі конкретних розрахунків доказано доцільність запропонованого удосконалення.

В умовах становлення повноцінного ринку в Україні підприємства отримали самостійність і прагнуть досягти отримання максимального прибутку. Тому тема даного дипломного проекту дуже актуальна, а питання, які були розглянуті і запропоноване удосконалення керуванням формування прибутку підприємства на основі системи взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку є доцільним. Крім того, можна зробити висновок, що розглянуте підприємство має ряд можливостей, для поліпшення своєї діяльності. Зокрема, укладення угод з стратегічними партнерами, зниження тривалості фінансового циклу шляхом ефективної роботи з постачальниками, оптимізації системи ціноутворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України.- Київ: Українська правнича фундація, 1996.-54с.

. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Податки і бухгалтерський облік, 2000.-№51

. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 p. №283/97-ВР //ВВР.-1997.-№16

. Закон України «Про підприємства» // Галицькі контракти, 1996.-№42

. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства на Україні» від 4.02.1998 p. № 72/98-ВР //ВВР.-1998.-№17

. Закон України «Про систему оподаткування» // Відомості ВРУ, 1997.-№29

. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 p. № 77/97-ВР //ВВР.-1997.-№16

. Закон України «Про ПДВ» // Бізнес, 1997.-№18

. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про плату на землю» від 19.09.1996 p. № 378/96-ВР //ВВР.-1996.-№45

. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p. № 996-XIV/BP

. Закон України "Про громадянську оборону України" від 15 лютого 1993р.

. Закон України "Про охорону праці". - Київ: Норматив, 1994 рік.

. Лист Державної податкової адміністрації України від 26.10.98р. №12321/10/15-1117 «Про сплату податку на прибуток в державний бюджет України»//Баланс-1998р. №44, с.13

. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений Міністерством фінансів України від 30.11.1999 p. № 291

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати»,затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. .№ 87

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Доход», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 p. №290

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 p. №318

. Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 18.08.1995 p. № 139 (зі змінами та доповненнями)

. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерством фінансів України від 30.11.1999р. №291

. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроєкономіка: підручник під ред. А.В. Сидоровича. -М.:ДИС,1997.-415с.

. Александров С.В., Кучерявенко Н.П. Про оподаткування прибутку. Науково-практичний коментар.-X: Одісей, 1998.-365с.

. Аткинсон З.Б., Стиглиц Д.3. Лекції по економічній теорії державного сектора. -М.. Аспект -пресе, 1995.-832с.

. Бабищен І. В. Автоматизація обліково - рахувальних робіт. - М: Фінанси і статистика, 1994. - 116с.

. Багатир О.Є., Марченко М.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник.-Х.-1998.-25ІС.

. Баканов M.I., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу.-М: Фінанси і статистика, 1995.-326с.

. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом?-М: Фінанси і статистика, 1994.-384с.

. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства.-К: Либідь, 1998.-364с.

. Белобжецький І. А. Фінансовий контроль і новий господарський механізм. -М: Фінанси і статистика, 1992. - 304 c.

. Бородіна E.I. та ін. Фінанси підприємств.-К:Вища школа, 1992.-198с.

. Буфатіна І. Облік доходів та витрат відповідно до нового Плану рахунків // Бухгалтерський облік та аудит.-2000.-№ 2.- 37-47 c.

. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / за ред. проф. Ф. Ф. Будинця - Житомир:ЖІТІ, 2000.-608с.

. Валовой Д.В. Ринкова економіка. Виникнення, еволюція і сутність. -М.:ІНФРА-М, 1997.-398с.

. Василик О. Д., Буковинський C. А. Фінансова стабілізація: суть, засоби, проблеми // Фінанси України № 3-4, 1996. - c. 5-28

. Волков А. Економічне зростання залишається в далекій перспективі /Фінансова Україна. - 1995. -№ 32

. Вороніна В.Л. Необхідність переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку // Регіональні перспективи.-1999.-№ 4.- c.74-75

. Герасимчук В. Г. Маркетінг: теорія і практика: Навчальна допомога. - К.: Вища школа, 1994. - 327 c.

. Гмурман В. Є. Теорія імовірностей і математична статистика.- М., 1997.-479 c.

. Голов С.Ф., Пархоменко В.Н. Новий План рахунків: побудова та застосування // Бухгалтерський облік та аудит.-2000.-№ 1.- c. 65-80

. Голубков Е. П., Голубкова Е. Н., Секерин В. Д. Маркетінг: вибір кращого рішення. - М.: Економіка, 1993. - 222с.

. Гринева В. Н.Основи ринкової економіки.-Харків: Основа, 1992.-287с.

. Гришко В.В., Рабштина В.М. Основи ринкових відносин - Полтава: ОДГВ « Полтавський літератор», 1995. -400с.

. Грузинів В. П. Економіка підприємства і підприємництва.- М., 1994.-496с.

. Губачова О.М. Реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародного досвіду //Регіональні перспективи.-1999.-№ 4.-c.72-74

. Денисенко Р.П. Охорона праці.-К.: Вища школа, 1990.-286 c.

. Добров В. Н., Крашеников В. І. Фінансування і кредитування в промисловості:Навчальна допомога. - М:Фінанси і статистика, 1991.- 168 с.

. Долін П. А. Довідник по техніці безпеки. - М: Енергоатоміздат, 1984.- 822 с.

. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарчої діяльності підприємств.-К: Вища школа, 1992.-297с.

. Заблоцький Б.Ф. Економіка України:Підручник.-Львів:ЛБКНБУ, 1997-580с.

. Задорожний 3. Проблемні аспекти проекту нового Плану рахунків // Бухгалтерський облік та аудит.-1999.-№ 10, c.11-12

. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу і менеджменту. -К: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995.-110с.

. Ігнатова Є.А., Пушкарьова Г.М. Аналіз фінансового результату діяльності підприємства. -М: Фінанси і статистика, 1990.-328с.

. Казаков А.П., Мінаєва Н.В. Єкономіка: мікро-.макро- та прикладна економіка. - М.: ЦИПККАП- 1996. -392с.

. Кленов Ф. І. Організація фінансове - господарської діяльності підприємств. - М: Фінанси і статистика, 1991. - 493 с.

. Кобевник В.Ф. Охорона праці.-К.: Вища школа, 1990.- 286 с.

. Кондратьев О.В. Оцінка фінансової тривалості підприємств і їхні показники. // Фінанси України.-1996.-№11.- с. 44-52

. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К: Либідь, 1995.- 160с.

. Кумин С. А. Математичні засоби в плануванні матеріально - технічних постачань. - К: Вища школа, 1992. - 118с.

. Лаготина Б. С. Економічне утворення і комп'ютеризація // Економічні науки № 1.1990.-с. 13- 18

. Лесенко Г. В. Організація безпеки праці на виробництві.-К: Техніка, 1988. -198с.

. Мельничук Г. М. Аналіз господарської діяльності. - К: Вища школа, 1990.-503с.

. Миков А. П. Фінанси підприємств і кредит // Гроші і кредит. - 1994. - №1. - с. 64-66

. Моляков Д. С. Фінанси підприємств галузей народного господарства. - М: Фінанси і статистика, 1996. - 178с.

. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Запитання і відповіді.-Київ:199б.-268с.

. Нариси з економічної теорії під редакцією М.А.Сіроштана. -Х.:ХДЕУ,1994.-348с.

. Неоватов Т. Л. Фінансове ринок //Гроші і кредит. -1995. -№ 9.
 с.53--60

. Нильков Ю. С. Питання фінансової стабілізації в Україн .// Бізнес. - 1995. -№11-с.92-97

. Основи економічної теорії під ред. В.Д.Камаєва- М.:МГТУ ім. Н.Є.Баумана, 1997.-282с.

. Основи економічної теорії за редакцією С.В. Мочерного. -Тернопіль:АТ.-Тарнекс, 1993.-686с.

. Основи економічної теорії за редакцією Ю.В. Ніколенка.- Київ : Либідь. 1994.-270с.

. Організація бухгалтерського обліку в Україні (під редакцією начальника Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України В.Н. Пархоменко).-Х: Фактор, 1996

. ПавловаЛ.П. Фінанси підприємства. -М.: «ЮНИТИ» 1998.-232с.

. Пархоменко В.М. План рахунків БО активів, капіталу, зобов'язань підприємств і організацій //Податки та бухгалтерський облік, спецвипуск №3, 7 лютого 2000р.

. Петров В. В., Ковалев В. А. ЕОМ і організація бухгалтерського обліку. - М: Фінанси і статистика, - 1996. - 362 с.

. Політична економія: навчальний посібник за редакцією М.А. Сіроштана-Х.:РВВХДЕУ,1998.-343с.

. Полковський Л. М. Автоматизація обліку на базі персональних ЕОМ. - М:Фінанси і статистика, 1991. - 150 с.

. Пунин Е. І. Маркетінг, менеджмент і ціноутворення на підприємствах. - М: Міжнародні Відносини, 1993. - 112с.

. Радіонова В.М. Фінанси. -М: Фінанси і статистика, 1995. - 208 с.

. Радіонова В. М., Федотова М. А. Фінансова тривалість підприємства в умовах інфляції. - М: Перспектива, 1995. - 98 с.

, Рожнов А.П. Пожарная безопасность на производстве. Учебное пособие. -К.:Редакция журнала «Охрана труда», Б997.-219 с.

. Рожков В. С. Автоматизовані системи обробки економічної інформації. - М: Фінанси і статистика, 1996. - 402 с.

. Савицька Г.В. Аналіз господарчої діяльності підприємства.:2-е вид. перероб. тадоп. -Мн: ІП «Екоперспектива», 1998.-498с.

. Самуельсон П. Еконоіка. -М:НПО «АЛГОН» ВНІ1СІ, 1992-412с.

. Сопко В. Методика аналізу балансу підприємства.-К: МП «Лоран», 1994.-209с.

. Степанов Н. М. Фінансовий фактор виробництва // Економіст. - 1994. - №9 -с. 10-12

. Стоянова Е. С. Фінансовий менеджмент. -М: Перспектива, 1993.
-268 с.

. Сугоняк О. А. Аналіз фінансового стану виробництв і шляхи його оздоровлення // Фінанси України, 1997. ,№ 3- с. 42-45

. Терещенко О. О., Терещенко С. І. Зарубіжний досвід і вітчизняна практика фінансового оздоровлення виробництві /Фінанси України 1996. - , №12, -с.5-13.

. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. -5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

. Ткачук Н. Н. Безпека праці в промисловості. Довідник. - К.: Техніка, 1982. -230с.

. Фінанси підприємств під ред. E.I. Бородіной.- М.:вид-во "ЮНИТИ", 1995.-206с.

. Федотова М. А. Як оцінити фінансову тривалість підприємствам /Фінанси №6, 1995.- 13-16 c.

. Четиркин Е. М., Калихман І. А. Імовірність і статистика. - М: Фінанси і статистика, 1992. - 420 c.

. Шеремет А.Д. Методика фінансового аналізу підприємства.-М: Юні-глоб, 1994.-109с.

. Шеремет А. Д., Сайфулин C. А. Методика фінансового аналізу. - М: ІНФРА -М, 1996.- 174с.

. Яцків M.I. Теорія економічного аналізу.-Львів: Світ, 1993.-268с.

96. Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

. ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

98. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

99. СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

. ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. К.: Мінбуд. Укр., 2006. - 74с.

101. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

. ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряжённости на рабочих местах.

. ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

. ГОСТ 17.1.3.03-77*. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. - Введ. 01.07.78.

105. НПАОП 0.00 - 1.31 - 99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.

. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

. Методические указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих с дисплеями на ИВЦ -Харьков: Минздрав УССР, 1986.

. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

. НПАОП 40.1 - 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

. НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Київ -2007.

. ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Пожежна безпека об’єктів.

112. Дуганов Г.В. и др. Охрана окружающей природной среды.- К.:Выща шк. 1988.- 304 с.