Реформування податкової системи України

Реформування податкової системи України

Вступ

податковий система реформування економічний

Становлення нових економічних відносин в Україні відбувається в складних політико-економічних умовах, що утворилися в результаті розпаду СРСР, порушення міжреспубліканського поділу праці, втрати інтеграційних звязків, поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Це вимагає розробки і впровадження якісно нових елементів державного управління, активізації механізму державного регулювання економіки.

В умовах переходу до ринкової економіки важливим завданням економічної політики держави є створення і забезпечення функціонування в країні ефективної податкової системи. Як економічна форма та важливий регулятор взаємовідносин між підприємницькими структурами, громадянами, з одного боку, та державою - з іншого, податкова система в ринкових умовах стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на підприємницьку діяльність і контролю за формуванням і розподілом фінансових результатів субєктів господарювання. Ефективно виконувати цю функцію вона може лише за умов забезпечення цілеспрямованого її регулювання як на етапі формування, так і на етапі практичної реалізації через відповідні структури законодавчої і виконавчої влади.

Основними недоліками податкової системи України є: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил; низький ступінь збирання податків; скорочення податкових надходжень; можливість ухиляння від оподаткування; сприяння розширенню тіньового сектора економіки.

Існуюча податкова система не здатна вирішити завдань перехідного етапу та подолати соціально-економічну кризу в країні, що обумовлює необхідність проведення комплексної податкової реформи.

Таким чином, податкова система, виступаючи фактором впливу на стан і розвиток економіки, потребує, в свою чергу, регулювання з боку державних органів.

Поглиблення економічної та загострення останнім часом фінансової кризи в Україні обумовлене, в певній мірі, відсутністю ефективної податкової політики, науково обгрунтованої концепції та методів і механізмів реформування податкової системи в умовах перехідного періоду.

Подолання соціально-економічних труднощів становлення економіки ринкового типу в Україні з урахуванням комплексного розвитку її регіонів вимагає суттєвих змін у діючій податковій системі та приведення її у відповідність до вимог нинішнього етапу розвитку суспільства.

Необхідність реформування податкової системи назріла в часі і з розумінням сприймається як вищим державним керівництвом, так і субєктами підприємницької діяльності. Цю позицію підтримують і вчені. Протиріччя та дискусії виникають головним чином у підходах до вирішення цієї проблеми, що затримує її розвязання та негативно впливає на соціально-економічну ситуацію в державі і на весь бюджетний процес.

У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В залежності від особливостей податкової політики держави, податки можуть відігравати крім суто фіскальної функції роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі.

Отже враховуючи вищесказане актуальність теми курсової роботи не викликає сумнівів.

Метою дослідження є вивчення напрямів реформування податкової системи України, обґрунтування передумов її реформування.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

вивчити економічну суть податкової системи України;

проаналізувати діяльність податкової системи України;

визначення передумов та напрямів реформування податкової системи.

Обєктом дослідженняє теоретичні, методичні й організаційно-економічні аспекти ефективного виявлення напрямів реформування податкової системи України.

Предметом дослідженняє ефективність використання податкової системи України.

1.Економічна сутність і значення податкової системи Ккраїни

.1 Суть, роль та значення податкової системи

Фінансова політика держави - це сукупність заходів, які проводить держава, по забезпеченню надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури створення сприятливих умов для розвитку підприємств усіх форм власності. Поряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соціальних гарантій громадянам.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка повязана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів та загальнодержавних цільових фондів, в основному завдяки податковій політиці, яка проводиться в державі за рахунок податкових платежів. Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова система має чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова система держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обовязкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Податкова система являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством за допомогою системи оподаткування країни.

До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності.

Податкова система представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обовязкових платежів. Загальна стратегія податкової системи повинна включати пріоритетні цілі, повязані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова система, яка здатна викликати майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова система повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємства. При впровадженні податкової системи держава обовязково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової системи, яка б дала змогу оптимально повязати інтереси держави з інтересами рядових платників податків. Вся історія податкової системи зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Іншими словами, податкова система повинна влаштовувати і державу, і платників податків. Важливою умовою ефективної політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Головною функцією податкової системи є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції - повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою розвитку якогось напряму діяльності, тимчасової підтримки виробництва деяких товарів та виробів або вітчизняного виробника продовольчих товарів держава може надати податковий кредит.

Сутність іншої функції: розподільчої - полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів в цілому. При визначенні регіональної податкової системи особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Особливе значення мають рівні зайнятості населення та середньо подушного доходу. Причому тут виділяють два аспекти: з одного боку, збільшення податків з доходів, з другого - зростання обсягів реалізації товарів і сплата податків з ціни виробу. Тобто при виконанні цієї функції потрібна гнучка політика у визначенні розмірів податків, що стягуються до бюджету з різних платників.

Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обовязкових платежів, особливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхи економії. З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій та залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони.

1.2 Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі

Питання податкової системи постійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б повністю задовольнила і державу, і платника податків.

Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави - одна з головних складових формування і розвитку економіки. Вона визначає умови і рівень розвитку держави, її соціальної сфери, обороноздатності, внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і географічне положення країни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на результати її функціонування. При всьому цьому податкова система повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання:

• з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва;
• з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних і соціальних потреб.

Перехідні процеси в нашій країні проходять надзвичайно складно і неоднозначно, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись без помилок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так і об'єктивних причини, позначився брак досвіду та кваліфікованих кадрів, науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду.

Становлення системи оподаткування неминуче пов'язане з питанням про її вдосконалення, оптимізацію.

Останнім часом питання оподаткування опинилися в центрі уваги наукової і громадської думки. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні доводиться на державному рівні визнати гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і поглиблення економічної кризи.

Щоб здійснити реальну розбудову нашої економіки через призму соціально-ринкової спрямованості й соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню вітчизняного виробника.

У сучасних умовах спад економічних показників означає втрату ринку як світового, так і внутрішнього. При цьому наявні прогалини миттєво і безперешкодно заповнюються товаровиробниками - конкурентами з інших країн.

Слід нагадати, що сьогодні в Україні діє понад 28 законів, які регулюють порядок обчислення і сплати різних видів податків і відрахувань. Усього чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань і 14 місцевих податків та зборів.

Конституція України закріпила положення про те, що система оподаткування встановлюється тільки законами України. Це положення вимагає приведення усього податкового законодавства у відповідність до Конституції України і водночас - це досить зручний момент для вдосконалення системи оподаткування.

На будь-якому етапі розвитку держави існує межа зниження витрат бюджету і рівня його дефіциту, перевищувати який економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на країни з розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу - з моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету - становить 2,5-3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних матеріальних благ тощо.

Якими б великими не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Принципи податкової системи.

.Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня їх доходів

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним.

Цього принципу дотримуються далеко не завжди. Однак ідея необхідності оподаткування доходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу.

. Оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер

Багаторазове оподаткування доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому - одна із головних переваг податку на додану вартість.

. Обов'язковість сплати податків

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менше вигідними платнику, ніж своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки

. Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільне політичних і економічних умов

Тут необхідно дати негативну оцінку безсистемному наданню пільг і вважати за доцільне і ефективне адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей та регіонів. Необхідно, наприклад, побудувати дороги у Львівській області - отже, можна надати пільги на період будівництва організаціям, що будуть їх будувати.

. Податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення. Окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством. На практиці ж закон, проходячи декілька читань у Верховній Раді, інколи приймається в зовсім невпізнаному вигляді. Тут вже не можна говорити про якусь взаємопого-дженість такого законодавчого акта з іншими. Більше того, інколи і всамому законі мають місце окремі протиріччя.

Податкова система звичайно потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн, моментів.

В Україні податкова система поки ще формується. При її становленні слід враховувати досвід інших держав, але тільки той, який дасть позитивний результат і для виробника, і для бюджету.

Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши все те раціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового кодексу нарешті створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Податковий кодекс призначений стабілізувати систему податків, принаймні, в межах фінансового року, а в подальшому протягом декількох років. Він повинен вижити хибну практику прийняття податкових законодавчих актів «заднім числом». Усі зміни повинні проводитися тільки разом із формуванням бюджету на наступний рік і завчасно бути повідомленими платникам податків.

Саме після створення Податкового кодексу стало можливим сформувати єдину комплексну систему податків у країні, усунути наявні протиріччя, чітко визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в проведенні податкової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.

Це не означає, що потрібно докорінно змінювати систему. Ми не можемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні передумови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвестиціях капіталу, створення спільних підприємств і здійснення спільних проектів із урахуванням специфічних особливостей і традицій України.

2.Аналіз діяльності податкової системи України

.1 Недоліки податкової системи України

Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення реформування податкової системи України, податкова система має ряд серйозних недоліків:

Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю.

Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем.

Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.

Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізації державноїподаткової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є неузгодженою та неефективною.

Система митнотарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світових ринків, а також торговельні режими в інших країнах та структуру економіки в Україні.

Врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об'єкта (бази) оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб.

Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування.

Реформування податкової системи відбуватиметься синхронно з упорядкуванням та оптимізацією державних видатків і вирішенням таких завдань:

1.підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню; наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб; запровадження мінімальної погодинної заробітної плати; здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, відповідно до тарифу і розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

2.розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;

.перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;

.забезпечення ефективної системи надання медичних послуг шляхом упровадження страхової медицини, що неможливе без фінансової підтримки держави;

.підтримка проведення структурних реформ в економіці;

6.забезпечення необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема, вугільної промисловості, сільського господарства;

7.забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

.переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також упровадження програм енергозбереження та охорони довкілля.

Все це означає існування низки бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які обумовлюють її переважно еволюційний характер без суттєвого перегляду податкових ставок і зменшення абсолютних сум податкових надходжень.

2.2 Концептуальні засади реформування податкової системи України

Метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.

Стратегічними цілями податкової реформи є:

забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

впровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій;

реформування державної податкової служби.

Основними завданнями податкової реформи в Україні є:

. Удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.

.Підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій.

.Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.

.Поетапне зниження податкового навантаження на платників.

.Стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах.

.Гармонізація податкового, валютного, митного-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

.Зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

.Забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були сплачені податки).

3.Передумови та напрями реформування податкової системи України

.1 Основні передумови реформування податкової системи України

Концепція реформування податкової системи України розроблена урядом на період до 2015 р. з метою проведення цілісної та системної реформи у сфері оподаткування, виходячи зі стратегічної цілі - побудови конкурентоспроможної соціально-орієнтованої ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство.

На відміну від країн ЄС, податкова система України не стала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяла зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів віддзеркалює недосконалість та суперечності перехідної економіки, сформована в умовах високих соціальних зобов'язань держави і тому має переважно фіскальний характер.

Основним напрямом реформування податкової системи України, починаючи з 1995 р., є зниження податкового навантаження на економіку. Внаслідок послідовних кроків, спрямованих на вирішення цього завдання знижено ставки основних податків - ПДВ з 28 до 20 %, податку на прибуток підприємств з 30 до 25 %, а також запроваджено шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою 15 % (з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2006 р. - 13 %) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати до соціальних фондів. У деяких країнах ЄС здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії - 24 %, у Латвії - 25, Литві - 33, Словаччині -19 %. У результаті, ставка за якою справляється податок з доходів фізичних осіб в Україні, перебуває на рівні значно нижчому, ніж у країнах - членах ЄС.

Також в Україні найнижчі ставки акцизного збору, зокрема у Франції, Великій Британії, Португалії, Німеччині та Мальті акцизний збір на тютюнові вироби становить понад 60 % ціни товару, тоді як в Україні - 15-21 %.

Ставка податку на прибуток підприємств є нижчою, ніж у розвинутих країнах - членах ЄС (у середньому 30,1 %), але вищою, ніж у країнах - нових членах ЄС (у середньому 20,6 %). Ставка ПДВ перевищує середній рівень як розвинутих країн (19,7 %), так і країн - нових членів ЄС (19 %).

В європейських країнах розвиток оподаткування, у тому числі зміни фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки, відбувався більш плавно і поступово, що створювало стабільні умови для бізнесу. Зокрема, протягом 1995-2002 рр. лише в нових країнах - членах ЄС спостерігались значні коливання перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди (максимальне - 8,5 відсоткового пункта у Словаччині). Однак вони відбувались протягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країн максимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди були в Греції - 3,6 відсоткового пункта. У середньому по 15 країнах - членах ЄС вони були на рівні 0,5 відсоткового пункта. Вищезазначене свідчить про проведення в цих країнах доволі виваженої податкової політики.

Тенденція до зростання частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди продовжилась у 2006 р. За підсумками першого півріччя вона сягнула 44 %, на кінець року очікується на рівні 39,8 %. Отже, в останні два роки зазначений перерозподіл ВВП в Україні перевищив не лише його середній рівень у нових країнах - членах ЄС, а й рівень більш розвинутих постсоціалістичних країн - Польщі, Чехії, Словаччини, ВВП яких за паритетом купівельної спроможності на одну особу в 2-3 рази перевищує український. Це дає підстави для висновку про перевищення рівня перерозподілу ВВП через податкову систему України граничної межі оподаткування, що негативно впливає на темпи економічного зростання.

3.2 Напрями реформування податкової системи України

Реформування податкової системи України консолідоване у прийнятому податковому кодексі 23 грудня 2010 року. Новий податковий кодекс вступив в дію з 1 січня 2011року, за винятком окремих положень[1]. У зв'язку з обмеженням обсягом тез, розглянемо найбільш бюджетоутворюючі обов'язкові платежі які реформовані і знайшли своє відображення у податковому кодексі. До таких податків можемо віднести - податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний податок.

Реформування податкової системи України проходитиме у три етапи:

Перший етап - реалізація невідкладних заходів, спрямованих на подолання головних недоліків чинної податкової системи за рахунок:

а) упорядкування територіальних аспектів податкового стимулювання у рамках СЕЗ, ТПР, технопарків;

б) зміни податкових правил визнання затрат і результатів, приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів відповідно до принципів бухгалтерського обліку;

в) збільшення плати за природні ресурси, збору за забруднення навколишнього природного середовища;

г) розробки принципів кодифікації податкового законодавства.

Термін етапу - 2007 р.

Результати - зміни і доповнення до окремих нормативно-правових актів.

Другий етап - еволюційний розвиток податкової системи відповідно до вектору сталого економічного зростання України на інвестиційно-інноваційнійоснові за рахунок:

а) реформування основних податків: ПДВ, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб;

б) введення податку на нерухоме майно;

в) кардинальне реформування діючої системи платежів за природні ресурси та збору за забруднення навколишнього природного середовища;

г) реформування методів адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів).

Результати - розробка та ухвалення Податкового кодексу України. Терміни етапу - 2008-2010 рр.

Третій етап - поглиблення реформування податкової системи України відповідно до принципів економічної ефективності і соціальної справедливості:

а) реформування системи адміністраторів податків і зборів (обов'язкових платежів);

б) запровадження малопрогресивного податку з доходів фізичних осіб;

в) зниження ставки податку на прибуток підприємств у напрямі її уніфікації з максимальною ставкою податку із доходів фізичних осіб. Терміни етапу - 2010-2015 рр.

Податковий кодекс стосовно податку з доходів фізичних осіб визначає порядок нарахування, утримання та сплати податку до бюджету, податкові соціальні пільги, особливості оподаткування окремих видів доходів, осіб, відповідальних за утримання та сплату податку до бюджету, порядок оподаткування операцій з продажу нерухомого та рухомого майна, оподаткування спадщини, порядок подання річної декларації про доходи тощо.

Загальновстановлені ставки податку на заробітну плату становлять 15% і 17%відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри...

Стосовно податку на додану вартість, то у прийнятому документі визначено, що з 1 січня 2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовуватимуть указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» і норми розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (фіксований податок). Отже, збережено і систему фіксованого податку на ринку, хоч ринковий збір як такий скасовано. Якщо раніше без касового апарата могли працювати підприємства торгівлі і громадського харчування з річною сумою товарообігу до 300 тис. грн., то Податковий кодекс підняв цю «планку» до 500 тис., причому у приватного підприємця може бути до 10 найманих працівників.

Зменшення ставки податку на прибуток було і є яскравим і хвилюючим гаслом на захист нового податкового кодексу. Трохи стримане рекомендаціями МВФ, падіння ставки податку у фінальному варіанті кодексу постало наступними цифрами:

25% залишаються до першого квітня 2011,

23% до 31 грудня 2011,

21% до 31 грудня 2012,

19% до 31 грудня 2012,

16% - з 1 січня 2014.

Податкового кодексу України (далі - ПКУ) акцизний податок віднесено до складу загальнодержавних податків і зборів. Відповідно до пп. 14.1.4 ПКУ акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції) [3]. До підакцизних товарів (продукції) відносять товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку. До них віднесено:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Податкова система повинна сприяти розширеному відтворенню, наповненню доходів до бюджету, розвитку бізнесу та зростання добробуту всього населення [2]. У відповідності з цим завданням повинні бути реалізовані основні принципи побудови податкової системи: загальність, стабільність, обов'язковість, соціальна справедливість, адміністративна простота, прощена система оподаткування.

Отже, податковий кодекс не можемо вважати завершеним нормативним документом всистемі оподаткування, оскільки не охоплює усіх податкових платежів і потребує суттєвого доповнення з метою консолідації системи оподаткування. Саме тому дана проблематика є актуальною і потребує подальшого розпрацювання у наукових працях.

Напрями реформування окремих податків і зборів (обов'язкових платежів)

Податок на прибуток підприємств:

усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визначення і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складання декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;

реформування оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки (2008 р.);

поширення загальної системи оподаткування прибутку на всі суб'єкти господарювання (з 2010 р.);

звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

поетапне зниження ставки податку до 22 % у 2010 р., зі зменшенням її у наступних роках (починаючи з 2012 р.) - до 20%;

забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу "прискореної амортизації" для виробничих активів при запровадженні новітніх енергозберігаючих та ін. інноваційних технологій;

запровадження з 2007 р. інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного роз-витку інвестиційні проекти;

стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковані інвестиції інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, 2014 р.).

Податок із доходів фізичних осіб:

реалізація принципів прибуткового оподаткування, властивого соціальним державам;

розширення бази оподаткування за рахунок стягнення податку з усіх видів доходів, у т. ч. пасивних, крім цільових, які виплачуються з державних цільових фондів, створених відповідно до закону, або отриманих як компенсація, відшкодування певного роду втрат;

запровадження заявочного принципу реєстрації са- мозайнятих осіб - платників податку в податкових органах (спрощення процедури реєстрації);

застосування непрямих методів для визначення об'єкта оподаткування (відповідність витрат доходам);

удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності.

Податок на додану вартість:

створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;

застосування нульових ставок податку виключно під час здійснення експортних операцій;

забезпечення бюджетного відшкодування ПДВ за ре-зультатами двох звітних періодів платників податку, що:

а) здійснюють систематичні поставки на експорт;

б) мають значні інвестиційні витрати;

в) здійснюють сезонні закупки товарів.

Під час проведення інших господарських операцій ПДВ відшкодовується у разі, якщо ці суми не погашені подат-ковими зобов'язаннями протягом шести звітних періодів; запровадження спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств; поетапне зниження ставки ПДВ до 18 %.

Акцизний збір:

поступове наближення порядку оподаткування акцизним збором до стандартів ЄС, а також приведення його у відповідність до вимог СОТ;

приведення вартості ліцензій до рівня компенсації наданих державою послуг;

формування ефективної системи акцизних податків із використанням економічно обґрунтованого рівня і структури ставок;

поступове підвищення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхом підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові та ін. вироби;

підвищення рівня акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючої ролі;

збільшення адвалорної складової вструктурі акцизного збору;

поступове поширення адвалорної складової при ви-значенні податкових зобов'язань на окремі групи підакцизних товарів;

поступове запровадження акцизних складів для окремих видів товарів;

запровадження єдиної європейської валюти при визначенні розміру ставок акцизного збору, у разі вступу до Європейського Союзу.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:

диференціація ставок податку залежно від типу транспортного засобу, терміну його експлуатації, встановлення ставок у частинах мінімальної заробітної плати;

перегляд системи пільгового оподаткування шляхом скасування пільг для юридичних осіб з одночасним наданням преференцій виключно для незахищених верств населення та пеніонерів.

Природно-ресурсні платежі:

поступовий перехід до нової системи природно-ресур- сних платежів, що базуватиметься на принципах рентного доходу, поширення рентних принципів на всі види природних ресурсів;

створення регуляторного механізму, що дасть мож-ливість формувати доходи держави та стимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;

структура рентних платежів має складатися з двох складових: абсолютної ренти, розмір якої не залежить від результатів господарської діяльності підприємств - користувачів природних ресурсів, та диференційної ренти, що передбачає встановлення вищої плати за використання кращих, більш продуктивних природних ресурсів;

поступове підвищення розміру плати за використання природних ресурсів, у першу чергу водних ресурсів, залізних, марганцевих руд, вуглеводнів, облицювальних матеріалів, сировини для виготовлення цементу, кухонної (кам'яної) солі, вапняків, глини.

Плата за землю:

запровадження ставок плати за землю, орієнтуючись виключно на вартісну оцінку землі;

вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання різних сфер економічної діяльності шляхом скасування пільгових ставок плати за землю та окремих звільнень від її сплати;

розширення бази оподаткування за рахунок залучення земель, зайнятих болотами, чагарниками, ярами тощо, намивних територій, земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, за якими проведено грошову оцінку.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища:

удосконалення системи справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища щодо забезпечення його регулюючої та стимулюючої функції і вста-новлення відповідності величини збору витратам на усунення шкідливого впливу на довкілля;

розширення бази оподаткування збором на екологічно небезпечну продукцію, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров'я населення;

забезпечення щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою реалізації стимулюючої функції збору для запровадження та вдосконалення суб'єктами господарювання природоохоронних та екологічно безпечних технологій.

Державне мито:

розробка та прийняття проекту Закону України "Про державне мито" на заміну чинного Декрету (з урахування норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, якими запроваджено сплату судового збору при зверненні осіб до суду);

перегляд об'єктів та бази оподаткування державним митом;

встановлення ставок державного мита в частинах мінімальної заробітної плати або у відсотках до суми договору. Розмір ставок має визначатися відповідно до фіскальної та компенсаційної функцій збору;

встановлення ставки державного мита в процентному відношенні до суми договору відносно об'єктів, використання яких не передбачає оподаткування іншими податками (фіскальна функція збору);

надання пільг на сплату державного мита виключно за соціальним принципом;

скасування преференцій щодо сплати державного мита для юридичних осіб (у т. ч. для державних установ).

Місцеві податки і збори:

розробка та прийняття проекту Закону України "Про місцеві податки і збори";

оптимізація переліку місцевих податків і зборів (установити такі податки і збори, які можна буде запроваджувати у всіх регіонах);

встановлення ставок місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей кожного податку;

розширення бази оподаткування;

скасування неефективних місцевих податків і зборів (збору за видачу ордера на квартиру; збору з власників собак; збору за участь у бігах на іподромі; збору за виграш на бігах; збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збору за право проведення кіно- і телезйомок; збору за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей).

Податок на нерухоме майно:

Ставки податку доцільно встановлювати на мінімальному рівні (від 0,05 % до 0,1 %) з поступовим їх підвищенням, починаючи з 2012 р. Базою оподаткування має бути оціночна вартість нерухомості. Запровадження податку на основі оціночної вартості майна потребує підготовчого етапу для створення належних баз даних з оцінювання кожної одиниці нерухомості.

Крім того, необхідно передбачити зменшення бази оподаткування для громадян, які не мають надлишків житла, а також соціально вразливих верств населення.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва:

удосконалення оподаткування суб'єктів малого під-приємництва під час переходу зі спрощеної системи опо-даткування на загальну;

удосконалення порядку ведення спрощеного бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

підвищення відповідальності суб'єктів підприємництва у разі порушення ними норм, які визначають порядок застосування спрощеної системиоподаткування;

удосконалення діючої системи фіксованих ставок єди-ного податку для фізичних осіб - підприємців та відсоткових ставок - для юридичних осіб;

виключення зі складу єдиного податку ресурсних платежів і внесків до державних цільових фондів;

виключення зі спрощеної системи оподаткування високорентабельних видів діяльності, або доходи від яких є переважно пасивними;

включення до об'єкту оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, а не лише виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки від продажу товарів (робіт, послуг) за такою шкалою: у разі перевищення граничного річного обсягу не більш ніж на 20 % - диференційовано відповідно до відсотка перевищення, але не менш ніж 5 % для фізичних та 10 % для юридичних осіб; у разі перевищення граничного річного обсягу на більш ніж 20 % - за ставкою 15 % для фізичних та 25 % для юридичних осіб;

усунення існуючих схем мінімізації податкових зобо-в'язань із використанням платників єдиного податку.

Фіксований сільськогосподарський податок:

скасування мораторію на грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення;

запровадження окремого обліку доходів платників фіксованого сільськогосподарського податку, отриманих від продажу несільськогосподарської продукції, з оподаткуванням таких доходів у загальному податку;

усунення дискримінації в оподаткуванні фіксованим сільськогосподарським податком різних напрямів діяльності;

удосконалення механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку щодо визначення критеріїв для обмеження переходу на фіксований сільськогосподарський податок високорентабельних підприємств;

ліквідація існуючих схем мінімізації податкових зобов'язань із використанням платників фіксованого сільськогосподарського податку;

обмеження терміну застосування цього податку відповідно до законодавства (31 грудня 2009 р.).

Податкові пільги:

визначити на законодавчому рівні зміст терміна "податкова пільга";

встановити, що кошти, які залишаються у суб'єктів господарювання у зв'язку з отриманням податкових пільг, є бюджетними коштами, які надаватимуться на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби або надаватимуться на поворотній основі;

зберегти соціальні пільги, зокрема, незахищеним верствам населення, інвалідам та громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам та організаціям;

запровадити облік податкових пільг у спеціальному фонді державного бюджету (для визначення їх як "податкові видатки").

Митно-тарифне регулювання:

уніфікація митного законодавства України шляхом об'єднання в один закон Декрету Кабміну Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України" від 11 березня 1993 р. № 4-93, Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. № 2097-Х11, Закону України "Про митний тариф України";

внесення змін до Закону України "Про Митний тариф" від 5 квітня 1992 р. № 2371-111 з метою запровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2002 р. та приведення іншого законодавства відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Висновки

Підсумовуючи все сказане вище, можна зробити наступні висновки:

.Основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету є податки, що сплачують фізичні та юридичні особи. Водночас вони виступають важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Тому податкова реформа повинна створити таку податкову систему, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченню стійкого економічного зростання за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, проведенню збалансованої бюджетної політики на довгострокову перспективу.

.На необхідність реформування податкової системи вказують ряд проблем, основними з яких є тінізація економіки, корупція, непрозорі схеми адміністрування податків і зборів, низький рівень довіри суспільства до податкової служби. Зважаючи на це можна відокремити основні стратегічні завдання податкової реформи:

підвищення темпів зростання економіки;

створення сприятливих фіскальних умов для залучення прямих іноземних інвестицій, а також активізація інвестиційної діяльності всередині країни;

створення фіскальних умов для легалізації доходів;

формування відповідального ставлення платників податків до виконання свої податкових зобов'язань;

демократизація податкової служби, встановлення рівноправних відносин між платниками податків та податковими органами.

. Реформування податкової системи відбувається в контексті Податкового кодексу. Прийняття Податкового кодексу України сприяє систематизації та узагальнення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, яких нараховується понад 2 тисячі. Податковий кодекс усуне істотну кількість суперечностей між нормативно-правовими актами, які регулювали питання оподаткування до його прийняття. Норми Податкового Кодексу України адаптовані до принципів і директив Європейського Союзу.

.Спостерігається поетапне зниження податкових ставок та перенесення більшої частини навантаження з праці та капіталу на споживання. Завдяки цьому забезпечується зменшення споживання товарів, шкідливих для здоров'я людини, а також звуження використання товарів, які забруднюють навколишнє природне середовище.

.Податковий кодекс виступає інструментом реалізації економічної політики держави, що будується з урахуванням реального стану розвитку суспільно-політичних та економічних відносин та з урахуванням обраного політичного курсу розвитку країни. В той же час слід констатувати, що прийняття Податкового кодексу - вагомий крок у реформуванні податкової системи України, підвищенні прозорості структури державних фінансів та розвитку національної економіки в цілому.

.Основними напрямками реформування податкової системи України є: створення якісної податкової системи, яка дозволить забезпечити сприятливі умови для ведення бізнесу, здійснення інвестицій та збільшення сукупних податкових надходжень до усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів. Збільшення державного бюджету не повинна залежати від рівня податкового навантаження. Зростання податкових надходжень має забезпечуватись за рахунок прискорення оборотності капіталу і підвищення ділової активності суб'єктів господарювання. Практика Євросоюзу свідчить про переважання прямих податків над непрямими. Можна запозичити практику співвідношення прямих і непрямих податків в ЄС, що зміцнить податкове навантаження з виробництва на споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі. Таке реформування необхідно впроваджувати поступово, кожен його етап повинен розширювати гармонізацію податкової політики України.

Список використаної літератури

1.Податковий Кодекс України. - К. : Національний книжковий проект, 2011. -512 с.

.Андрусенко Н. Перспективи розвитку системи соціальних внесків в Україні / Н. Андрусенко // Соціальне страхування. - 2007. - № 8. - С. 5-7.

.Артус М.М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / Артус М.М. // Фінанси України. - 2005. - № 5. - СІ5-14.

.Артус М.М. Проблеми трактування сутності та функцій категорії "Фінанси" / Артус М.М. // Фінанси України. - 2007. - № 4. - С. 121-131.

.Бмунюк О.П. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Бмунюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев [та ін.]; за ред. В.1. Оспіщсва. - К.: Знання, 2006. -415 с.

.Боди Зви, Мертон Р. Финансы / Боди Зви, Р. Мсртон; пер. с англ. - М.: Изд. дом "Вильяме", 2004.-592 с.

.Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2004. - 176 с.

.Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 606 с.

.Геєць О.В., Домрачее В.М., Лондар СЛ. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками / О.В. Геєць, В.М. Домрачсв, СЛ. Лондар. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.-235 с.

.Динь І.М. Шляхи покращення персоніфікованого обліку та інформаційних технологій у системі Пенсійного фонду України / І.М. Динь // Актуальні проблеми економіки. -2007. -№ 10 (76). - С. 46-52.

.Кириленко О.П. Бюджетні видатки на розвиток інфраструктури держави: теоретичне обґрунтування, вітчизняний досвід / О.П. Кириленко // Фінанси України. - 2008. - № 7. -С. 3.

.Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. -608 с.

.Лазебник Л.Л. Щодо теорії фінансової політики: дослідження в координатах організаційно-економічних відносин / Л.Л. Лазебник// Актуальні проблеми економіки. -2006. - № 9(63). - С.51-64.

.Лондар СЛ. Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / СЛ. Лондар // Фінанси України. - 2006. - № 5. - С. 45.

.Лондар СЛ., Башко ВИ. Методологічні основи управління фінансовими активами єдиного казначейського рахунку в Україні Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / СЛ. Лондар, В.Й. Башко // Фінанси України. - 2008. -№ 12. - С. 53.

.Лондар СЛ. Моделі прийняття рішень з проблем вдосконалення податкової політики в умовах ринкової трансформації України: монографія / СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського державного університету імені Івана Франка, 2001. - 257 с.

.Леоненко П.М. Теорія фінансів: Навч. посіб./П.M. Леоненко, П.Л. Юхименко, A.A. Ільєнко [та ін.]; за загальною ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -480 с.

.Міняйло О.І. Регіональні особливості формування та розвитку державних фінансів в Україні / О.І. Міняйло, В.О. Романишин, Ю.А. Швед // Актуальні проблеми економіки. -2006. - № 4(58). - С. 58-65

.Науменкова СВ. Інституційний розвиток фінансового сектора України / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 53.

.Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Гропеллі; [пер. з англ. В.Ф. Овсієнка, В.Я. Мусієнка]. -К.: Віл. Глобус, 1992.-С.5.

.Олійник Д.С Питання вдосконалення контролю місцевих бюджетів / Д.С. Олійник // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 84-92.

.Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. І Ю.В. Пасічник. - К.: Знання - Прес, 2002. - 495 с. - (Вища освіта XXI століття).

.Петровська І.О. Фінанси (з елементами статистики фінансів): Навч. посіб. /1. Петровська. Д. Клиновий. - К.: ЦУП, 2002. - 300 с.

.Плакіда А.О. Державна політика щодо ліквідації основних загроз економічній безпеці / Плакіда А.О. // Економіка та держава. - 2007. - № 9. - С. 67-69.

.Полозенко Д.В. Планово-індикативне й бюджетне планування в умовах ринку / Д.В. По-лозенко // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 72.

.Податкові важелі та стимули розвитку господарських систем (теоретичні засади та практика використання): Монографія / За заг. редакцією В.Л. Андрущснка, В.М. Мельника. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2006. - 210 с.

.Теорія фінансів: Навч. посібник [для студентів екон. спец.] / За заг. редакцією О.П. Чернявского, П.В. Мельника, В.М. Мельника. - К .: ДІЛ, 2000.

.Тимошенко O.B. Економіко-організаційний механізм оподаткування підприємств: дис.... кандидата економічних наук: 08.06.01 / Тимошенко Олена Володимирівна. - К., 2004. -177 с.

.Тимошенко O.B. Роль прямих податків у фіскальній політиці держави / О.В. Тимошенко // Формування ринкових відносин в Україні: 36. наук. пр. - К., 2006. - Випуск 2(57). -С. 30-35.

.Тимченко О.М. Оптимізація структури доходів бюджету: застосування рейтингової оцінки / О.М. Тимченко, Ю.В. Сизранська // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 17-28.

.Філімоненков О.С Фінанси підприємств: Навч. посіб. / О.С. Філімоненков. - (2-ге вид., переробл. і допов.]. - К.: МАУП, 2004. - 328 с. [318-321].