Види та форми зовнішньоекономічної діяльності. Укладання угод

Види та форми зовнішньоекономічної діяльності. Укладання угод

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Підготовка до укладання зовнішньоекономічного контракту

1.2 Сутність комісійних та консигнаційних угод на експорт товарів

Розділ 2. Практична частина

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних умовах господарювання практично всі підприємства здійснюють операції з іноземними партнерами. Ці різноманітні за складом операції бухгалтерська служба повинна відобразити в бухгалтерському й податковому обліку.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємостосунках між ними, як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічна діяльність - поняття багатогранне. Воно включає такі види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові й кредитні операції. Кожен з видів зовнішньоекономічної діяльності проводиться у певних формах. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічної діяльності є:

·зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

·активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

·підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

·розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни у проведенні зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом контрольної роботи є облік зовнішньоекономічної діяльності.

Метою контрольної роботи є вивчення теоретичної частини, яка включає в себе розгляд питання підготовки до укладання зовнішньоекономічних контрактів, сутність комісійних та консигнаційних угод на експорт товарів, а також виконання практичної частини для закріплення знань.

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Підготовка до укладання зовнішньоекономічного контракту

Будь-які угоди в зовнішньоекономічній діяльності оформляються за допомогою укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Зовнішньоекономічний договір - це матеріально оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їх іноземних контрагентів, спрямоване на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) здійснюється на розсуд сторін з урахуванням міжнародних та національних норм права, що діють на територіях сторін зовнішньоекономічного договору (контракту). Сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) повинні бути правоздатні (дієздатні) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, повинні мати відповідний юридичний статус.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) передбачає виконання зобов'язань за договором сторонами цього договору. Продавець зобов'язаний передати покупцю або уповноваженій ним особі товар, право власності на нього і документи, що належать до товару, в пункті і в терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовами договору за кількістю, якістю та описом. Покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами. Порушення зовнішньоекономічного договору (контракту), допущеного однією стороною, тягне за собою шкоду для іншої сторони - остання позбавляється того, на що вправі була розраховувати на підставі договору.

Підготовка до укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) складається з трьох етапів:

вибір ринку та його вивчення;

вибір контрагента;

проведення попередніх переговорів.

Вибір ринку та його вивчення залежить від виду господарювання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та здійснюється за програмою маркетингу. Найважливішими факторами, які вивчаються під час підготовки до здійснення зовнішньоекономічної операції, є політичні та торговельно-економічні відносини з іноземною країною, де може знаходитись потенційний контрагент, ємкість та кон'юнктура товарного ринку; транспортні умови (умови перевезень впливають на ціну товару); умови платежу та кредиту; джерела правового регулювання (міжнародні та національні); специфічні вимоги ринку (особливі вимоги щодо номенклатури, асортименту та якості товару); наявність каналів та специфіка методів збуту. Методами вивчення потенційного ринку купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) можуть бути: обробка даних з різноманітних інформаційних джерел; замовлення в спеціальних інформаційних агентствах (ця інформація коштує достатньо дорого); пробний продаж, який полягає у вивезенні на незнайомий ринок невеликої партії товару й отримання в процесі його реалізації необхідної інформації про кон'юнктуру ринку.

Вибір контрагента полягає у встановленні юридичного статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, його права щодо укладення договорів (контрактів) та визначені межі повноважень. Практика показує, що 85% договорів (контрактів) підписують суб'єкти господарювання, 15% - органи державної влади та організації (об'єднання) координаційного типу. Органи державної влади, як правило, не переслідують комерційних цілей і здійснюють свою торговельну діяльність зі стратегічних міркувань. В країнах Заходу суб'єкти господарювання в обов'язковому порядку реєструються у торговельному реєстрі. Це здійснюється з метою стягнення державою відповідних податків. Паралельно власник отримує виняткове право на фірму та її найменування.

За видом господарської діяльності фірми класифікують на промислові, сільськогосподарські, торговельні, транспортні, страхові тощо. За правовим становищем всі суб'єкти господарювання класифікуються на одноосібницькі й об'єднання. Найпоширенішим є поділ об'єднаних підприємств залежно від осіб і капіталів і від ступеня відповідальності, що необхідно враховувати при визначені ступеня відповідальності за зобов'язаннями (усім своїм майном чи тільки вкладом учасників).

Після того, як фірма вибрана, складається довідка, в яку заносяться наступні дані: найменування та адреса фірми, телефон, телекс; рід діяльності; склад керівників; коротка історія; перелік дочірніх компаній, філій; баланси фірми; останні операції; висновок-оцінка комерційної репутації. Усі ці відомості можна отримати у відповідних джерелах інформації, а саме у товарно-фірмових довідниках, адресних довідниках, що містяться як на паперових носіях, так і в Інтернеті.

Проведення попередніх переговорів. У зовнішньоекономічних відносинах партнери виступають, маючи, як правило, різні позиції з основних питань майбутньої угоди, різний досвід та різні правові норми у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Тому процес укладання угоди між ними фактично складається з трьох стадій: викладення власної позиції та побажань партнеру; вивчення пропозицій та умов партнера; пошук компромісу та оформлення його в тексті угоди. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності знають один одного і підтримують довгострокові контакти. Якщо ініціатива початку переговорів належить експортеру (продавцю), то він заявляє про бажання укласти договір купівлі-продажу шляхом розсилання ініціативних пропозицій - оферт.

Оферта (лат. offero - пропоную) - письмова або усна пропозиція однієї особи (оферента) іншій особі (акцептанту) укласти з нею угоду. В оферті зазначається термін її дії. Оферта відрізняється від рекламного оголошення або проспекту змістом конкретних пропозицій щодо вартості продукції (послуг), термінів виконання замовлень, порядку розрахунків, інших комерційних відомостей, які на думку оферента мають зацікавити потенційного партнера.

Розрізняють оферту вільну і тверду. Оферта вільна - пропозиція продавця кільком можливим покупцям (акцептантам), яка не встановлює конкретного терміну відповіді й не пов'язує оферента жодними зобов'язаннями. Згода покупця з умовами, викладеними в оферті вільній, не означає укладання угоди. Вона є предметом окремих переговорів. Оферта тверда - конкретна пропозиція продавця на певну партію товару або виконання певного виду робіт лише одному можливому покупцеві із зазначенням терміну, протягом якого продавець пов'язаний своєю пропозицією і не може зробити її іншому акцептанту. Неотримання відповіді в установлені терміни для оферта твердої означає звільнення оферента від запропонованої пропозиції.

Якщо ініціатива початку переговорів належить імпортеру (покупцю), то він заявляє про бажання укласти імпортний контракт шляхом звернення до продавця. Звернення до продавця з проханням надіслати пропозицію називається запитом. Мета запиту - отримання від експортера конкретних пропозицій, з яких обираються найкращі. Для цього запити відправляють не одній, а декільком фірмам різних країн, що конкурують між собою. У запиті вказують точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість. Ціна у запиті, як правило, не вказується з метою отримання свободи дій при наступних переговорах. Однак питання ціни надто важливе для імпортера, тому він виражає у запиті побажання стосовно валюти, ціни і базису постачання. У запиті також вказується, скільки часу покупець очікуватиме на оферту. Цей момент є дуже важливим, тому що у випадку неотримання оферти у строк імпортер не очікуватиме на неї, а якщо експортер з певних причин не може надіслати пропозицію до призначеної дати, він попросить відстрочки. В цілому запити менш лаконічні, ніж оферти, і до їх оформлення не висуваються жорсткі вимоги. Імпортери зазвичай запитують пропозицію на меншу кількість товару, ніж належить закупити, для того, щоб при визначені ціни отримати додаткову знижку на збільшений обсяг замовлення.

Покупець (імпортер) може звертатись до продавця не тільки із запитом, а і з замовленням. Замовлення - комерційний документ, в якому покупець зазначає необхідні умови щодо майбутньої угоди. Замовлення направляється постійним продавцям. До замовлення іноді додається специфікація. Комерційний документ, який містить повідомлення майбутнього експортера (продавця) про прийняття умов замовлення є підтвердженням замовлення. Після того, як продавець (експортер) і покупець (імпортер) досягли попередньої домовленості, вони переходять до укладання зовнішньоекономічного контракту.

Типова форма зовнішньоекономічного договору (контракту) наведена в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

У зовнішньоекономічний договір повинні бути включені наступні умови:

1.Назва, номер договору, дата і місце його укладання

2.Преамбула. У ній вказуються: повне і точне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із вказівкою країни; осіб, від імені яких укладається зовнішньоекономічний договір (контракт) і найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (статут і т.п.).

.Предмет договору - який товар повинні поставити із вказівкою сорту, марки.

.Кількість і якість товару.

.Базисні умови постачання товарів - вони систематизовані в уніфікованому документі - Міжнародних правилах інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС).

.Ціна і загальна вартість договору.

.Умови платежів - вказуються спосіб, порядок, терміни розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

.Умови приймання - здачі товару - в цьому розділі визначаються терміни і місце фактичної передачі товару, а також перелік товаросупровідних документів. Якщо планується протягом тривалого терміну поставляти товар партіями, доцільно скласти графік постачань, в якому вказати, який товар, в якій кількості і в який період часу буде поставлений.

.Упаковка і маркування - в цьому розділі вказують відомості про упаковку товару (контейнери, ящики та ін.) і нанесену на неї відповідне маркування.

.Форс-мажорні обставини - містить відомості про те, в яких випадках умови договору можуть бути не виконані сторонами. Перелік форс-мажорних обставин повинен бути вичерпним.

.Санкції і рекламації - встановлюється порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням контрагентами своїх зобов'язань.

.Врегулювання суперечок в судовому порядку.

.Місцезнаходження, поштові й платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі також можуть бути обумовлені додаткові умови.

Слід звернути увагу, що деякі зовнішньоекономічні контракти підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві економіки України. Це контракти, предметом яких є наступні товари походженням з України:

у відношенні яких міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту щоб уникнути демпінгу;

-у відношенні яких здійснюються антидемпінгові процедури;

імпорт яких в інші країни квотується, ліцензується згідно із законодавством інших країн;

експорт яких здійснюється в рамках бартерних операцій;

товари, реекспорт яких регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами;

зовнішньоекономічний консигнаційна комісійна угода

-на підставі яких здійснюються операції з давальницькою сировиною українського замовника, якщо контрактом передбачена реалізація готової продукції в країні - виконавці або вивіз її в іншу країну;

-металобрухт;

нафта.

Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) є картка реєстрації зовнішньоекономічного договору встановленої форми, що є підставою для подальшого митного оформлення товарів.

1.2 Сутність комісійних та консигнаційних угод на експорт товарів

Консигнація - різновид агентської комісійної угоди, відповідно до якої товари, що експортуються, після перетину кордону країни-експортера поміщаються на склад тимчасового зберігання (консигнаційний склад) і поступово, в міру реалізації чергової партії проходять митне оформлення, яке проводить агент, і реалізуються іноземним покупцям.

Договір консигнації - це договір, за яким одна сторона (консигнатор) зобов'язується впродовж певного часу за винагороду продати від свого імені і за рахунок консигнанту товари, доставлені на склад, розташований в країні консигнатора.

Договір комісії - договір, згідно з яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити за винагороду одну або кілька операцій.

У консигнаційних операціях беруть участь наступні сторони:

• консигнант (комітент) - принципал, який віддає агенту (консигнатору, комісіонеру) свої товари на консигнацію (комісію) для реалізації за кордоном;
• консигнатор (комісіонер) - особа, яка одержує від консигнанта (комітента) товари і надалі продає їх від свого імені за винагороду.
• Консигнаційний склад - це склад, на якому консигнатор розміщує товари, одержані ним на консигнацію.
• Слід врахувати, що в Україні при здійсненні консигнаційних операцій консигнаційні склади не використовуються, а застосовуються митні склади.
• Митний склад - це митний режим, при якому:
• ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без оплати митного збору та інших податків а також інших обмежень у період зберігання;
• товари, що вивозяться за межі митної території, зберігаються під митним контролем з моменту їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України.
• Комісійні операції можна розділити на наступні види:
• Рис. 1.1 - Види комісійних операцій
• При здійсненні зовнішньоекономічних операцій за посередницькими договорами декларування товарів здійснюється безпосередньо посередником або брокером. Розглянемо особливості обліку комісійних операцій.
• Комісія на придбання.
• У такому разі за договором комісії комітент - резидент України доручає комісіонеру придбати товари в нерезидента, при цьому митне оформлення здійснює, як правило, комісіонер.
• Внаслідок того, що власником товару є комітент, слід застосовувати особливий порядок відображення таких товарів у вантажній митній декларації. Згідно із Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.06.1998 р. №380 у графі 8 "Одержувач" вказуються дані про комітента. У графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" наводяться дані про особу, яка уклала зовнішньоекономічну угоду на платній основі, тобто про комісіонера. Крім того, згідно із ст.48 Митного кодексу обов'язок сплачувати мито і митні збори покладений на декларанта.
• При ввезенні товару право на відображення у складі податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при імпортуванні товарів, має власник товару, підтвердженням чому є вантажна митна декларація.
• Після митного оформлення товару посередник зобов'язаний надати власнику товару звіт і передати придбані за договором товари і супровідні документи - копії контрактів на постачання товарів, копії рахунків - фактур (інвойсів), транспортні документи (листи СМР), четверті примірникиоформлених вантажних митних декларацій.
• Оприбуткування товарів здійснюється на основі документів, що передаються посередником.
• У комісіонера існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:
• кошти, отримані комісіонером від комітента, не включаються до складу його валових доходів, і суми, сплачені у звязку з придбанням товарів, не включаються до складу валових витрат;
• при зміні курсу НБУ курсові різниці у податковому обліку не відображаються;
• товар, отриманий від нерезидента, відображається на за балансовому рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію"
• У комітента існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:
• при зміні курсу НБУ курсові різниці в податковому обліку не відображаються;
• при зміні курсу НБУ курсові різниці в бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки першою подією у даному випадку є перерахування коштів за придбання товарів і, відповідно, заборгованість є немонетарною статтею;
• витрати на придбання товару будуть визначатися з балансової вартості іноземної валюти, сплаченої у звязку з таким придбанням.
• Комісія на продаж
• У такому разі за договором комісії комітент - резидент України доручає комісіонеру придбати товари в нерезидента, при цьому митне оформлення здійснює, як правило, комісіонер.
• Внаслідок того, що власником товару є комітент, слід застосовувати особливий порядок відображення таких товарів у вантажній митній декларації. Згідно з Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.06.1998г. №380 у графі 8 "Одержувач" вказуються дані про нерезидента-покупця. У графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" наводяться дані про особу, яка уклала зовнішньоекономічну угоду на платній основі, тобто про комісіонера. У графі 2 "Відправник" вказуються дані про власника товару - комітента. Крім того, згідно із ст.48 Митного кодексу обов'язок сплачувати мито й митні збори покладений на декларанта.
• Право власності на товар до моменту його реалізації залишається за комітентом-консигнантом.
• Умови розрахунків за консигнаційний (комісійний) товар повинні чітко визначати валюту платежу, а також термін перерахування коштів на рахунок консигнанта.
• У комісіонера існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:
• товари, які надійшли від постачальника, враховуються на позабалансовому рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію". При відображенні реалізації таких цінностей вони списуються із позабалансового рахунку за кредитом рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію";
• вартість реалізованих товарів списується за цінами продажу в кредит рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" з одночасним відображенням частини виручки, що належить консигнанту за дебетом рахунку 704 "Вирахування з доходу". Одержаний дохід зменшується на суму митного збору, зборів та інших платежів;
• у податковому обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці не відображаються;
• у бухгалтерському обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці відображаються в загальному порядку - у тих випадках, коли в комісіонера обліковується заборгованість в іноземній валюті.

У комітента існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:

товари враховуються на балансі до моменту їх реалізації і відображаються на рахунку 283 "Товари на комісії";

у бухгалтерському обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці відображаються в загальному порядку - у тих випадках, коли в комітента обліковується заборгованість в іноземній валюті.

Розділ 2. Практична частина

Завдання 1.

Підприємство перераховує постачальнику матеріалів аванс в сумі 1800 дол. США за курсом НБУ - 8,4 грн. за долар, матеріали одержані в наступному кварталі. Курс НБУ на кінець кварталу склав 8,8 грн. за долар. Курс НБУ на момент отримання матеріалів - 8,33 грн. за долар. На митниці були сплачені: - ПДВ - 20%; - мито - 3%; - митний збір - 0,3%. Відобразити ці події в бухгалтерському обліку в таблиці.

п/пЗміст операціїКореспонденція рахунківСума, грн. дебеткредит11Перерахування авансу (1800 х 8,4 = 15120,00) 37131215120,0032Отримання матеріалів (1800 х 8,4 = 15120,00) 2063215120,0033Сплата мита (1800 х 8,33х 3% = 449,82) 377311449,8244Сплата митного збору (1800 х 8,33 х 0,3% = 44,98) 37731144,9855Сплата ПДВ ( (1800 х 8,33+1800 х 8,33 х 3%) х 20% = 3088,76) 3773113088,7666Включення мита і митного збору у вартість матеріалів20377494,8077Включення суми ПДВ на підставі ВМД до податкового кредиту6413773088,7688Залік перерахованого раніше авансу63237115120,00

Завдання 2.

Яку умову Інкотермс не можна застосовувати в разі транспортування товару морським транспортом:

а) FAS;

б) CIF;

в) DAТ;

г) DEQ.

Відповідь: не можна застосовувати в разі транспортування товару морським транспортом умову DAT.

Висновки

Виконавши дану контрольну роботу можна зробити висновки:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), окрім тих, які прямо і у винятковій формі заборонені законами України.

Міжнародні правові норми щодо порядку укладання договору купівлі-продажу, процесу купівлі-продажу товарів, спільних зобов'язань продавця і покупця і відповідальності сторін містить Конвенція ООН про договір міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) (1980 р., м. Відень). Україна є її учасницею з 1991 р. Мета конвенції - уніфікація норм, що регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів та враховують різні суспільні економічні та правові системи. Сфера застосування Конвенції - регулювання процесу підписання договору купівлі-продажу та прав й обов'язків продавця і покупця, які знаходяться в різних країнах тощо.

Консигнація (від лат. consignation - письмовий доказ) - різновид агентської комісійної угоди, відповідно до якої товари, що поставляються на експорт, після перетину кордону країни експортера поміщаються на склад тимчасового зберігання (консигнаційний склад) та поступово, в міру реалізації чергової партії, розмитнюються агентом комісіонером та реалізуються на внутрішньому ринку країни імпортера. Учасниками консигнаційних операцій є консигнант та консигнатор. Консигнант - принципал (комітент), який віддає агенту (консигнатору) свої товари на консигнацію для реалізації за кордоном. Консигнатор - особа, що одержує від консигнанта товари, продає їх зі свого складу, за винагороду, яку консигнант сплачує консигнатору за договором консигнації. Консигнатор може бути оптовим покупцем або промисловим агентом. Оптовий покупець є представником тільки покупців - роздрібних торговців, за дорученням яких на комісійній основі він купує товари у виробників або у їх представників. Промисловий агент займається збутом на певній території товарів декількох підприємств виробників, що не конкурують між собою. Промисловий агент веде торгівлю або із своїх складів, або товар відвантажується покупцю безпосередньо виробником. Головне завдання промислового агента - одержання замовлень. Договори комісії та консигнації Цивільне законодавство України передбачає можливість реалізації зовнішньоекономічних угод з використанням посередницьких послуг на підставі договорів доручення i комісії. Вони мають багато спільного, однак між ними є ряд істотних відмінностей. Договір комісії - договір, за яким комісіонер (консигнатор) зобовязується за дорученням комітента (консигнанта) за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому:

) Якщо договором передбачається оплата за рахунок посередника основної суми i суми винагороди за комісію, то складається договір комісії;

) Якщо розрахунки будуть проводитись безпосередньо з підприємством імпортером, а посередник має отримати винагороду тільки за комісію, то з ним укладається договір доручення.

У виконанні практичного завдання вартість товарів не перераховується у звязку із зміною курсу, а визначається, виходячи з курсу НБУ, що діяв на дату перерахування авансу.

У випадку, якщо вартість немонетарних активів перевищує розмір передплати, то таку частину треба перераховувати в гривні за курсом на дату _тримання здобуття товарів. Тобто вартість товарів буде визначатися за двома курсами - курсом НБУ на дату авансу і курсом НБУ на дату отримання товарів.

Список використаної літератури

1.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991.

2.Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

.Дідьківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посібник - К.: Знання, 2006.

.Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / Багрова І.В., Редіна Н.І., Власюк В. Є., Гетьман О. О.; За ред. проф. І.В. Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

.Івасів Б.С. Міжнародні розрахунки: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

.Кавторєва Я. Все про організацію та облік ЗЕД. - Харків: Фактор, 2004.

.Козик В.В., Панкова Л.А., Карпяк Я.С., Григорєв О.Ю., Босак О.А., Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

.Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання, 2005.

.Румянцев А.П., Румянцева Н. С Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.